Зовнішньоекономічна діяльність підприємств сільськогосподарського комплексу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. Організаційні питання зовнішньоекономічної діяльності підприємства виглядають ясними і простими для неспеціалістів. Проте досвідчені працівники добре знають, як багато вигідних зовнішньоекономічних проектів залишилися нереалізованими через так звані дрібниці. Питання вдосконалення механізму міжнародного спілкування, вибору конкретних засобів включення до світового господарського процесу вітчизняного агропромислового комплексу, взаємовигідних закордонних партнерських відносин, слід розглядати з урахуванням реального стану загального економічного механізму в країні, а також національних особливостей розвитку сільського господарства України.

Побудова відкритої економіки та розвиток зовнішньоекономічних зв`язків є актуальною на теперішній час проблемою, вважаючи на те, що в Україні ця сфера знаходиться на стадії становлення в екстремальних умовах (відсутність науково обґрунтованої стратегії розвитку зовнішньоекономічних зв`язків агропромислового комплексу, чітких орієнтирів зовнішньоекономічної політики, а також відсутність адекватного світовому зовнішньоекономічного законодавства).

Сфера зовнішньоекономічних зв'язків - підсистема економічної системи країни, яка безпосередньо впливає на розвиток агропромислового комплексу. Її становлення обумовлюється факторами, що визначають загальний розвиток економічної системи, а також факторами, які безпосередньо обумовлюють її розвиток як підсистеми.

Актуальність проблеми входу України в світове господарство, формування державної стратегічної політики зовнішньоекономічної діяльності промислового комплексу при переході до відкритої економіки, а також недостатня теоретична та практична розробка цих питань визначили тему дипломної роботи.

Мета та задачі дослідження. Мета роботи полягає в розвитку теоретичних засад зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського комплексу, обґрунтуванні організації зовнішньоторговельних операцій з сільськогосподарською продукцією. Відповідно до мети роботи були поставлені такі задачі:

- комплексно дослідити процес розвитку світового господарства в умовах міжнародного розподілу праці та оцінити місце і роль агропромислового виробництва в цій системі;

- в теоретичному та методичному аспектах розкрити сутність зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарського комплексу;

- дослідити види зовнішньоекономічної діяльності та їх перевагу на прикладі с/г виробництва;

- запропонувати методичні підходи до оцінки діючого механізму зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського сектору економіки на прикладі ФГ "Ладіс".

- сформулювати методичні підходи щодо визначення приоритетних напрямків зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського сектору економіки на прикладі ФГ "Ладіс".

- розробити методику виходу суб`єкта господарювання, зокрема сількогосподарського підприємства, на міжнародний ринок;

- розробити методику оцінки ефективності зовнішньоекономічної діяльності суб`єктів сільськогосподарського сектору економіки.

Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічна діяльність ФГ "Ладіс".

Предметом дослідження є напрямки організації та розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств сільськогосподарського комплексу в ринкових умовах.

Методи дослідження. Дослідження виконувалися, враховуючи об`єктивні економічні закони, на основі вивчення сучасних економічних концепцій управління та організації сільськогосподарського виробництва; законодавчих та нормативних актів, прийнятих органами Державної влади з питань переходу до відкритої ринкової економіки; теоретичних узагальнень закордонних та вітчизняних вчених-економістів з проблем зовнішньоекономічної діяльності. В роботі використовувались методи аналізу, синтезу, теорії порівняних переваг, класифікації при розгляді класичного та інших підходів до формування механізму зовнішньоекономічної діяльності; методи групувань, динамічних рядів, факторного аналізу, динамічного моделювання при розгляді форм міжнародного співробітництва, перспектив входження промислового комплексу України у світове господарство та при обґрунтуванні залучення іноземних інвестицій. Інформаційною основою є матеріали статистичних звітів, наукові публікації, а також інформація, одержана в результаті особистих досліджень ЗЕД ФГ "Ладіс".

Інформаційною базою є роботи вітчизняних і закордонних авторів з зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств, законодавчі акти державних органів управління, матеріали статистичної і бухгалтерської звітності ФГ "Ладіс".

Розділ 1. Стан агропромислового комплексу України на світовому ринку

1.1 Загальна характеристика АПК України в сучасних умовах

Сучасний аграрно-промисловий комплекс є важливим сектором економіки України. У ньому зосереджена майже третина основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого у народному господарстві, виробляється понад 20% валового суспільного продукту та третина національного доходу, формується 70 % роздрібного товарообігу.

Виробничий потенціал аграрної сфери на 2008р налічує 42,4 млн га сільськогосподарських угідь,з них 33,2млн га ріллі.

Сільське господарство є однією з основних галузей економіки України, на яку припадає близько 20% загального обсягу валового продукту.У Білорусії та Казахстані, наприклад, цей показник становить 13%, в Росії - майже 7%, в Грузії - більше половини, Вірменії, Киргистані та Узбекистані - близько третини. Але економічні можливості аграрного сектора України використовується не повністю.Економічні реформи проводяться послідовно і поки що не забезпечили підвищення ефективності і продуктивності праці.

Обсяги виробництва продукції, інвестиції та технологічний рівень сільського господарства знижується. Сподівання на те, що ринкові економічні реформи сприятимуть швидкому пожвавленню економіки, не підтвердились ні в Україні, ні в більшості країн з перехідною економікою. Якщо в цілому по країнах СНД в 2008р обсяг валової продукції становив близько 63% , то в Україні - 61%.Сумарне виробництво валової продукції сільського господарства в 2008р.дорівнює 28,4 млрд.грн., або 59,1%.

Проте не можна не помітити певних позитивних зрушень в аграрному секторі. Багато колишніх колгоспів і радгоспів після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалось до вимог ринкової економіки. В цих господарствах спостерігається зростання обсягів виробництва. Замість матеріалоємних та трудозатратних впроваджуються високоефективні тахнології, що дозволяють виробляти конкурентоспроможну продукцію для внутрішнього і зовнішнього продовольчого ринку. Не можна однозначно стверджувати, що для цієї категорії підприємств всі питання вирішені. Підтримувати високий рівень господарювання на землі непросто.Є в них претензії до органів виконавчої влади, законодавчих структур стосовно несвоєчасних розрахунків за продану продукцію, нестабільного матеріально-технічного забезпечення, відсутність паритету у міжгалузевих відносинах тощо. Не менш важлива також ринкова орієнтація приватного сектора і, особливо, присадибного господарства населення. Це призводить до того що втрати сільськогосподарської продукції щорічно складають близько 40% вирощеного урожаю. Сьогодні сільське господарство поряд з іншими галузями знаходиться у стані економічної кризи. Хронічно не вистачає паливо-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин .Висока розораність угідь, яка досягла 80%,не завжди обгрунтоване застосуваня мінерільних добрив і хімічних засобів призвели до порушення екологічного стану природних ресурсів та стійкості агроландшафту: посилюється деградація грунтів, знизилася їх родючість.

Значної шкоди сільському господарству завдала аварія на Чорнобільській АЕС. Вона призвела до забруднення радіонуклідами 3,5 млн.га угідь , з яких 70 тис.га виведено з сільськогосподарського використання.

Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів. Якість навколишнього середовища, його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів.

І все це аж ніяк не пов'язане із збільшенням населення або підвищенням його життєвого рівня. Навпаки, приріст населення падає, а життєвий рівень погіршується. Кризовий стан, що склався в аграрному секторі, та використання природніх ресурсів вимагають концептуального визначення основних напрямів та змісту аграрної реформи, взаємоузгодження експлуатації природніх ресурсів, сфер вкладення капіталу з урахуванням чисельності населення та майбутніми потребами людей.

З розвитком продуктивних сил суспільства великого значення у збільшені виробництва продукції рослинництва і тваринництва набувають використання досягнень науково-технічного прогресу, розробка та впровадження високоефективних науково обгрунтованих систем ведення сільського господарства, спеціалізація та раціональне використання матеріальних, фінансових і трудових расурсів. Процес відтворення в сільському господарстві досить складний і залежить від природних, науково-технічних, біологічних, соціальних та економічних факторів. Все це вимагає глибоких економічних знань, постійного аналізу, застосування економічних законів.

До складу АПК входять: сільське господарство, харчова, м'ясомолочна, борошномельно-круп'яна, комбікормова, мікробіологічна промисловості, а також ряд обслуговуючих підрозділів машинобудування, виробництво мінеральних добрив і хімікатів, сільське будівництво та допоміжні галузі, котрі забезпечують спорудження об'єктів, транспортування, зберігання й реалізацію сільськогосподарської продукції. За сучасних умов для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового виробництва - агропромислові об'єднання, агрокомбінати, агрофірми, асоціації, виробничі й науково-виробничі системи.

Сьогодні в окремих областях України створені і успішно діють агропромислові об'єднання. До їх складу входять на добровільних засадах радгоспи, міжгосподарські підприємства, підприємства й організації по обслуговуванню сільськогосподарського виробництва і переробці сировини, а також підприємства торгівлі, які реалізують вироблену об'єднанням продукцію. При цьому підприємства зберігають свою господарську самостійність і юридичні права.

Агропромислові комбінати являють собою виробничо-економічні формування, головне завдання яких полягає в об'єднанні зусиль усіх підприємств і організацій, котрі входять до їх складу, по забезпеченню виробництва, заготівлі, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції та високо якісних продовольчих товарів.Вони можуть створюватися або завдяки інтеграції всіх технологічно взаємозв'язаних виробничих підрозділів одного адміністративного району, або входженням до складу агропромислового комбінату та організацій, які розміщені в кількох районах.

Конструктивно новою формою організації агропромислового виробництва є агрофірми. Вони забезпечубть виробництво, зберігання, проектування і будівництво об'єктів виробничого та соціального призначення, виступають як єдиний організаційно-економічний комплекс.

За сучасних умов розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки й виробництва на базі створення науково-виробничих систем.

Виходячи з неоднакових економічних і природно-кліматичних умов, в яких функціонують сільськогосподарські підприємства, в окремих районах створюються асоціації кооперативів по виробництву м'яса і м'ясопродуктів, молока й молокопродуктів, цукрових бур'яків і цукру, соняшнику й олії тощо. Основними виробничими одиницями асоціації є первинні кооперативи орендаорів по виробництву сільськогосподарської продукціїї і наданню різних послуг.

Магістральним напрямом підвищення ефективності всіх структурних підрозділів АПК є перехід на шлях інтенсивного розвитку. Інтенсифікація сільського господарства означає збільшення виробництва продукції в розрахунку на одиницю ресурсів. Хоч цей процес уже стає реальністю, однак зростання собівартості продукціїї й зниження фондовіддачі свідчать про те, що збільшення капіталовкладень випереджає зростання валової продукції. Впродовж багатьох років підвищення продуктивності праці відстає від темпів зростання оплати. Все це істотно уповільнює темпи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва.

У справі інтенсифікації виробництва найважливішими є заходи науково-технічного характеру, спрямовані на перехід від випуску окремих механізмів до комплексу машин, що уможливлять впровадження поточної технології. Важливе місце в системі заходів належить прогресивним індустріальним технологіям вирощування окремих культур.

Розвиток сільськогосподарського виробництва повинен супроводжуватися зниженням затрат живої праці на виробництво одиниці продукції. Однак формування і функціонування АПК відбувається в умовах загострення проблеми трудових ресурсів, оскільки в колгоспах та радгоспах окремих областей, особливо низових адміністративних районів, збільшується дефіцит робочої сили.

Агропромисловий комплекс України - складна виробничо-економічна система ,яка становить групу технологічно й економічно взаємозв'язаних галузей народного господарства, промисловості.В його складі три основні сфери.Перша забезпечує сільське господарство різним устаткуванням і засобами виробництва; друга-сільське господарство; до третьої входять заготівля, збереження й переробка сільськогосподарської продукції. Центральна ланка АПК - сільське господарство.

Визначальною проблемою для України нині є відсутність чітких стратегічних та тактичних пріорітетів розвитку галузей АПК. Проблема формування стратегії і тактики надто об'ємна та дискусійна і наводить на думку, що вона не може обмежуватись лише науковим аналізом міжнародніх стандартів та поглядів,а ще гірше - копіюванням неадаптованих механізмів. Слід зауважити що успішний розвиток зовнішньоекономічної діяльності будь-якої країни без науково обгрунтованої соціально-економічної політики, тобто стратегічних ітактичних дій держави неможливий. Свідомий вибір механізму економічного регулювання з властивою йому структурою і динамізмом, внутрішні та зовнішні чинники якого стають могутньою рушійною силою процесу - важлива складова зовнішньоекономічної ситуації.

Спад валового національного продукту, руйнація системи, загострення дефіциту платіжного балансу і державного бюджету, суттєве зниження рівня життя переважної більшості соціальних верств населення - найбільш характерні ознаки критеріальної оцінки наслідків зовнішньої політики та невиважених рішень щодо перспектив розвитку зовнішньоекономічної діяльності в галузі. Вона не наближається, а навпаки, віддаляється від сучасного світового ринку з властивою йому системою відносин, конкуренції та активним бізнесом під регулюючим правовим і економічним впливом держави.

Штучно прискорити зовнішньоекономічну діяльність, сформувати стратегію і тактику через перехідні стадії - спроба, як довів досвід регулювання імпорту товарів в Україну, безнадійна і згубна для розвитку експортно-імпортних відносин.

1.2 Аналіз основних ринків сільськогосподарської продукції у світових маштабах

агропромисловий сільськогосподарський зовнішньоекономічний ринок

Спроби подолання Україною за роки незалежності успадкованої від минулого зовнішньоекономічної ізоляції та виходу на світову господарську арену виявились далекими від колишніх оптимістичних прогнозів та очікувань.

Посилення сировинного перекосу в структурі виробництва та експорту, деградація переробних галузей, пасивне сальдо торговельного та платіжного балансу не залишають сумнівів щодо того, що загальний сектор розвиткузовнішньоекономічних відносин не відповідає потребам стабілізації та розвитку нашої економіки. Посилення цих деструктивних явищ зумовлює актуальність аналізу їх причин та пошуку шляхів більш ефективної взаємодії національної економіки із світогосподарським середовищем.

Вагома роль у несприятливому розвитку зовнішньоекономічних зв'язків належить не тільки неринковому минулому і не завжди послідовним трансформаційним процесам, але й складностям вирішення в кризовий період проблем відкриття економіки та підтримки внутрішнього виробника за умов масованого вторгнення некритичного імпорту.

Ставши на шлях ринкової трансформації і визнавши тим самим прийняті на міжнародному рівні ринкові "правила гри", Україна внаслідок лібералізації зовнішньої торгівлі опинилася в конкурентному середовищі, до функціонуванняв якому, успадкована від соціалістичного минулого економіка виявиласьвочевидь не підготовленою. Незбалансованість структури виробництва, живучість стереотипів поведінки суб'єктів господарювання, орієнтованих на слабке врахування споживчого попиту, відсутність стимулів до підвищення конкурентоспроможності та ефективності виробництва при високому рівні монополізму - все це негативно позначилося на розвитку зовнішньоекономічних зв'язків та обмежило можливості протидії деструктивному впливові зовнішніх чинників.

Зовнішня торгівля України в роки незалежності розвивалася під впливом двох протилежних тенденцій, пов'язаних з поступовою інтеграцією економіки усвітову господарську систему при одночасному втягуванні її внаслідокзростаючої залежності від критичного імпорту, в орбіту регіонального товарообміну.

Якщо свідченням географічної переорієнтації зовнішньоторговельних зв'язків стало зростання з 2009 по 2010 роки питомої ваги інших країн світу в загальному обсязі зовнішньої торгівлі на 4.7%, то наслідком впливу іншої складової слугує переважання імпорту країн СНД та Балтії, який у загальному обсязі ввозу за 2009 рік та перше півріччя 2010 року становив, відповідно, 66.6 та 63.1%.

Сьогодні вже відомі підсумки зовнішньоекономічної діяльності нашої держави за 2010 рік. Можна визначити, що, незважаючи на деякі ознаки поліпшення ситуації, розвиток зовнішньоторговельних зв'язків України не вніс принципових змін у загалом тривожну картину, яка окреслилась в минулому. У результаті аналізу виявлено, що найбільшим аграрним ринком світу є Європейський Союз (ЄС-15), який у 2009 році імпортував продовольчих товарів на загальну суму понад 175 млрд. дол. CLUA, або на 465 дол. на душу населення проти 287 дол. у 2000 році. За 9 років обсяги імпорту продовольства в цьому регіоні зросли на 73 млрд. дол., або на 71,5%, при зростанні чисельності населення тільки на 8,7%. Природно, найпотужнішими імпортерами були Німеччина, Великобританія, Франція га Італія. Загальний обсяг імпорту цих чотирьох країн у 2009 році становив майже (04 млрд. дол., або 59,9% усього імпорту продовольства ЄС. Слід зазначити, що імпорт тих видів продовольчих товарів, які Україна може поставляти на ринок ЄС, за обсягами значно поступається іншим видам і за 9 років у відносному виразі навіть зменшився.

Таблиця 1.1. Обсяги імпорту продовольчих товарів країнами ЄС

Світ, регіон	2000 р.		2009 р.
	загальний обсяг, млн. дол. США	%	загальний обсяг, млн. дол. США	%
ЄС-15	102125,9	100	175193,7	100
Австрія	1573,1	1,54	3925,3	2,24
Бельгія-Люксембург	7924,2	7,76	15613,1	8,91
Данія	2213,8	2,17	5644,3	3,22
Фінляндія	1108,8	1,09	1776,8	1,01
Франція	13800,5	13,51	24045,1	13,72
Німеччина	25235,2	24,71	33444,5	19,09
Греція	1039,2	1,02	3327,8	1,90
Ірландія	1351,1	1,32	3212,1	1,83
Італія	12941,1	12,67	20221,0	11,54
Нідерланди	11485,4	11,25	16081,0	9,18
Португалія	1300,2	1,27	4322,6	2,47
Іспанія	4260,2	4,17	13064,2	7, 46
Швеція	2371,2	2,32	4286,1	2,45
Великобританія	15521,9	15,20	26229,8	14,97

Так, якщо частка зерна і продуктів його переробки, цукру, олії та яловичини у грошовому виразі у 2000 році становила 26,2% загального імпорту, то в 2009 році - лише 17,7% , що зумовлено значним зростанням виробництва (за винятком яловичини) цих видів товарів у країнах ЄС. Хоча імпорт зазначених продовольчих товарів у ваговому вимірі значний - зерно та продукти його переробки - понад 8 млн. тонн у 2009 році, цукор - понад 3,7 і яловичина близько 1,8 млн. тонн - стале зростання постачання українських товарів на цей ринок утруднено, що пояснюється не тільки високим рівнем самозабезпечення ними в межах ЄС, а й високими вимогами до якості товарів, фітосанітарним контролем і різного роду нетарифними бар'єрами для захисту власного ринку цього об'єднання країн.

Активне сальдо торгівлі послугами, яке за 11 місяців 2009 року досягло 3.44 мільярда доларів і дало змогу в кінцевому підсумку дещо забезпечити перевищення обсягів експорту товарів та послуг над їх імпортом. Але ця стаття доходів у перспективі не може бути стабільною, оскільки вона грунтується лише на збільшенні транспортних тарифів та плати за транзит. Не відбулось у 2009 році й збільшення експорту наукомістких послуг, розширення обсягів яких мало б позитивний вплив на збереження інтелектуального потенціалу України.

Незбалансованою лишилась і торгівля товарами, що обумовлено зниженням їх конкурентоспроможності. Це призвело до пассивного сальдо торгівлі товарами в цілому (-2.37 мільярда доларів) та з державами СНД і Балтії зокрема (-3.96 мільярда доларів). Особливу ж увагу слід звернути на те, що, згідно з даними Держмиткому та Держкомстату України порівняно з аналогічним періодом і далі зростало негативне сальдо в торгівлі з країнами Європи та Америки.

Енергомістка структура економіки, недостатня забезпеченість власними ресурсами і залежність від традиційних господарських зв'язків звужують можливості налагодження відносин з новими торговельними партнерами та більш широкої інтеграції в світову систему поділу праці, провокують втягування нашої держави в не завжди рівноправний регіональний товарообмін і дедалі частіше перетворюються на засіб економічного та політичного тиску.

Далекими від бажаних прогнозів і обіцянок стали і наслідки торгівлі з іншими країнами, оскільки ситуація на світовому ринку при низькій конкурентоспроможності готових виробів української промисловості зумовлює зменшення попиту на них і посилює сировинний перекіс експорту. Це полегшує проникнення імпортних споживчих товарів і високотехнологічної продукції та веде до атрофії переробних галузей.

Загрозливість становища посилюється тим, що відволікання зростаючої частки валютних надходжень на закупівлю споживчих товарів обмежує фінансові можливості поставок критичного імпорту, призводить до подальшого спаду виробництва та експорту, посилює ресурсну і фінансову залежність від постачальників та прискорює сповзання економіки на периферію світового господарського розвитку.

Несприятливий стан зовнішньої торгівлі, цієї основної складової зовнішньоекономічних зв'язків, погіршує становище, ускладнює ліквідацію розриву між експортоспроможністю та імпортомісткістю, обмежує можливості структурної перебудови економіки та формування її ефективної зовнішньоекономічної спеціалізації.

Досвід України та інших постсоціалістичних держав свідчить про безперспективність спроб розгляду зовнішньоекономічних процесів у відриві від ринкової трансформації, оскільки напрям та динаміка економічного розвитку, вихід із системної кризи і, в кінцевому підсумку, здатність підпорядковувати зовнішньоекономічні відносини потребам зміцнення національної економіки і підвищення її конкурентоспроможності залежать від послідовності, динамізму і системності ринкових перетворень.

Погіршення становища внутрішніх виробників внаслідок загострення зовнішньої конкуренції спостерігалося свого часу в Польщі, Румунії, Болгарії, Угорщині та інших країнах з перехідною економікою. Масштаби деструктивних процесів в них виявились здебільшого пропорційними колишній ізольованості економічних систем, високому рівню монополізму, відсутності конкурентного середовища і хронічному дефіциту споживчих товарів.

Таблиця 1.2. Урожайність культур в світі.

Культура	2009	2010	Зміна в %
Зернові	33,5	32,1	-4
Яра пшениця	29,8	24,1	-19
Кукурудза	37,8	28,1	-26
Цукровий буряк	317	222	-30
Соняшник	15,3	13,8	-10
Картопля	131	137	5
Кормові	372	320	-14

Однак ті з постсоціалістичних країн, які стали на шлях радикального еформування своєї економіки (Польща, Чехія, Угорщина, Словенія та інші),досягли помітних успіхів і в зовнішній торгівлі. Це створило сприятливіумови для розширення виробництва, поліпшення життєвого рівня населення,переорієнтації зовнішньої торгівлі на нетрадиційні ринки і прискорилонаближення фаз стабілізації та розвитку. Але розвиток ситуації в України відбувався за іншим сценарієм.

Розглянемо ринок сільськогосподарських продуктів в Україні та світі.

Таблиця 1.3. Форвардні ціни на фізичну партію пшениці в деяких регіонах світу, $/т FOB 009 рік

	лютий	березень	квітень	травень	червень
США #2 HRW	123,2	123,55	125,3	126,4	129,34
США #2 NS/DNS	158,1	158,45	159,65	158,55	60,45
США #2 SRW	102,05	102,05	104,55	105,25	107,10
США #2 SW	117,55	117,55	117,55	118,30	118,70
Німеччина,	123,8	124,35	124,8	125,33	126,8
Канада, 13.5% прод	164,75
Данія,	100,2	100,8	101,3	101,85	103,4
Франція, 76 кг/гл	96,15	96,35	96,45	96,6	97,7
Велика Британія	101,55	101,4	101,2	101,1	101,9

Останні оцінки та прогнози розвитку ситуації на світовому ринку зерна, роблені рядом закордонних аналітиків, можна звести до однієї фрази: "Готуйтеся до затяжного зниження світових цін, що може раптово змінитися ростом". Саме раптово, тому що зараз домінуючий вплив на ринок маютьмалопрогнозовані чинники, основним із яких є світова фінансова криза, щозатяглася. Новий її спалах у Бразилії кинув у глибоку прірву і ціни на цукор аїні в залежності від природно- економічних умов господарювання (за бонітетом землі).

Після Нового року попит на пшеницю 3 кл. (ту, що на Заході називаютьборошномельною) з боку внутрішніх споживачів і компаній, що експортують,почав зростати, через бездіяльність західних компаній у Новорічний період. Відповідно зростали і ціни пропозиції. Більше того, з'явилися ознаки дефіциту такої пшениці. Можливо, частка пшениці 3 кл. з усієї вирощеної в Україні пшениці була не настільки значною, як хотіло б це представити МінАПК. Експорт борошномельної пшениці все ще залишається на низькому рівні, тому що світові ціни відновили тенденцію до зниження при рості внутрішніхцін. Господарства притримують пшеницю до лютого-березня з метою її реалізації для отримання коштів для посіву. З іншого боку держава також неоспішає реалізовувати зерно, що було отримане за борги виробників, внадії, все ж таки, повернути ним свої борги Росії. В останньому випадку справа за малим: скласти ціну.

Таблиця 1.4. Індекси валової сільськогосподарської продукції та продуктів харчування (2000- 2001 р)

Валова сільськогосподарська продукція
Світ	101	101	103	104	108	110	113
Африка	98	104	103	106	108	109	117
Північна Америка	101	101	108	101	114	109	115
Південна Америка	99	102	104	105	114	116	119
Азія	101	103	108	113	119	126	128
Європа	100	100	98	96	93	94	96
Океанія	100	101	108	110	107	114	111
Колишній СРСР	101	91
Україна			88	84	75	74	73

Дуже цікавою виглядала ситуація з цінами на ячмінь. Експортні цінипісля росту в попередні місяці (із запізненням слідом за ростом цін світових) стабілізувалися і на кінець січня складали в середньому $70-71/т FOB і $55-58/т СРТ чорноморський порт. Внутрішні ж ціни продовжувализростати і протягом січня підвищились в середньому на $2-3/т. Це призвело до зниження маржі експортерів, що закуповують і формують експортні партії товару для закордонних партнерів.

У січні загострився дефіцит фуражного зерна. Причиною цього є високий опередній попит з боку українських комбікормових підприємств і експортерів на тлі низького тогорічного виробництва. Комбікормові підприємства закуповували фуражні зернові будь-якими партіями, навіть машинними, практично будь-якої якості і настійно рекомендували партнерам покупцям кормів самим шукати сировину і поставляти її по давальницькій схемі на переробку. Ціни попиту на фуражні зернові з боку українських покупців у січні складали 150-160 грн./т EXW на пшеницю 5-го кл. і до 165 грн./т EXWна фуражну кукурудзу та фуражний ячмінь. Якщо товарна партія відповідала експортним запитам (обсягом не менше 1 тис. т., кукурудза -- із низьким вмістом битих і ушкоджених зерен) і знаходилася в південних регіонах країни, близьких до портів, експортери давали за неї до 170 гр.

1.3 Аналіз ефективності ЗЕД АПК України з країнами Європи

Складний період переживає нині наша країна. Економіка всього народного господарства, у тому числі і його складова частина АПК, перебувають у кризовому стані. Велика відповідальність лежить на корпусі економістів країни, які повинні здійснювати реформування існуючого економічного механізму в напрямі ринкових відносин. При цьому з об'єктивних причин самим економістам у ході реформ слід переозброюватися, тому що в ринковій економіці існує свій апарат, відмінний від апарату періоду адміністративно-командної системи управління. Потрібно оволодіти й користуватися теорією попиту і пропозиції, граничної корисності, концепцією ціни виробництва, законами конкуренції, маркетингу, інфляції, біржової торгівлі, процесами хеджування, опціонів, спекуляції, кривими Філіпса і Лафера, поєднання вільного ринку та елементів державного регулювання і т. д.

Не викликає сумніву той генеральний курс, який був обраний на проведення глибоких економічних реформ в АПК країни і перехід до ринкових методів господарювання. На превеликий жаль, маючи в сільському господарстві великі національні та природні потенціальні можливості, ми не змогли створити конкурентоздатного товаровиробника з питань продуктивності праці. І - що саме головне - Україна не забезпечила собі перших місць у світі за тривалістю життя її населення. А це, мабуть, найбільш комплексний показник ефективності суспільного виробництва взагалі і АПК зокрема. Наше виробництво було надзвичайно енерго- матеріалу і трудомістким. За цих умов країні відводилась роль сировинного придатка для країн із розвинутою ринковою економікою.

Але у чому ж причина такого стану? Ряд економістів пояснює це тим, що в Україні реформи не йдуть. Проте з цим важко погодитись. За минулі роки в АПК відбулися величезні зміни в економічних відносинах: ліквідовано раніше існуючу систему заготівель сільськогосподарської продукції і матеріало-технічного постачання, систему ціноутворення, страхування, кредитування, оподаткування, держава практично повністю усунулася від управління АПК. Кардинальні зміни відбулися в питаннях, що стосуються власності, землі й майна. Отже, багато зроблено, але бажаних результатів немає.

На думку провідних економістів, різкий і такий тривалий спад сільськогосподарського виробництва, його ефективності значною мірою зумовлений макроекономічними факторами, непослідовністю й безсистемністю реформ, неврахуванням психології вітчизняного товаровиробника, яка формувалася десятиріччями, і тих політичних суперечностей, що існують нині.

Суцільна руйнація, безперечно, неефективної адміністративно-командної системи управління економікою здійснювалася внаслідок безсистемної і своєчасної її заміни більш результативною ринковою системою, надмірним сподіванням на саморегулюючу роль "невидимої руки " ринку.

У світовому співтоваристві Українську державу, передовсім, визнають як значного потенційного лідера з виробництва найважливіших продуктів харчування: зерна, цукру, олії, м'яса, продуктів переробки молока, овочів, плодів, ягід тощо. Співробітничати висловлює бажання значна кількість компаній усіх без винятку високорозвинених країн світу. Використати цей настрій іноземних інвесторів, створити умови, щоб економіка України змогла отримати якомога більшу вигоду,-- святий обов'язок тих, хто причетний до керівництва державою, і зокрема аграрною сферою, на всіх рівнях управлінської ієрархії.

Багатство держави визначається вмінням народу повною мірою використовувати природний потенціал (і чим він різноманітніший, тим краще). В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. Можна навести два приклади. У країнах Західної Європи з одного гектара посівів цукрових буряків одержують 8 - 10 тонн цукру, в нас 2008року - лише 2,6 тонни, а в сприятливому 2009-му - 3 тонни. Хоча є всі можливості, щоб виробляти 10 - 12 млн. т цукру. За цих умов можна реалізовувати на зовнішньому ринку близько 7 - 8 млн. т, а це 4 - 5 млрд. доларів США. Аналогічним резервом для зміцнення економіки є соняшник. Вихід в цій галузі на європейський рівень урожайності та переробки може додатково забезпечити 2,5 - 3 млрд. доларів .

Насамперед потрібно зорієнтувати вітчизняну промисловість (хімічну, машинобудівну) на виготовлення для галузей АПК необхідних машин, обладнання, добрив та засобів захисту рослин і тварин. За якістю та стандартами вони повинні відповідати усім вимогам технологічного процесу. Візьмемо для прикладу молочне господарство країни. Сьогодні значне поголів'я корів знаходиться не тільки в колгоспах , а й в особистих господарствах населення. Однак молочна продукція приватного сектора потрапляє на ринки в дуже обмеженій кількості. Виходить, що виробничий потенціал села не повністю працює на потреби споживача, усього населення держави. А це великі втрати для суспільства. Потрібно, щоб у кожному з 30 тис. сільських поселень діяли молочні пункти. Це не важко зробити місцевій владі. Головне - забезпечити пункти потрібним обладнанням, тобто, холодильним устаткуванням, засобами контролю жирності, загальної якості молока тощо. Йдеться про забезпечення сучасного рівня переробки молока відповідно до світової практики.

Відповідальні завдання постають перед Міністерством промисловості щодо забезпечення сільськогосподарського виробництва мінеральними добривами. Якщо сільське господарство не буде забезпечуватися добривами та іншими хімічними засобами, то з економічної точки зору підприємства хімічної промисловості стають непотрібними Україні. Наприклад, в зоні Полісся без добрив вигідніше взагалі не сіяти. Але ж допустити цього ніяк не можна. Не можна і закрити хімічні заводи, бо люди, які на них працюють, залишаться без роботи. У підсумку суспільству належить виявляти увагу до всіх галузей сільського господарства, до питань технічного переозброєння АПК.

Багаті чорноземи, працелюбний народ і бідність - це нинішня Україна. Більш відома скандалами, корупцією і перманентною політичною кризою, вона досягає два роки поспіль рекордного зростання ВВП. Ось-ось заговорять про Україну як emerging market, бо потенціал росту дійсно існує. Хто скористається ним, які ринки відчують?

Реформа АПК - темпи занадто низькі: Українські владні еліти до кінця тисячоліття не відчували перспектив аграрного ринку і були цілком зайняті перерозподілом промислового сегменту. А нерозвиненість громадянського суспільства дозволяла панувати популізму, яким віртуозно користувалися влада і комуністи. В буденних і виснажливих політичних баталіях політтехнологи лінувалися міняти карти поточних розкладів, і тому на багатих чорноземах продовжували працювати голодні і працьовиті прихильники комуністичних ідей.

Важливий сигнал для ринку - прийняття Земельного кодексу. Відразу стало зрозуміло, що Агро ринок має дійсний потенціал, що цей потенціал значний і ним треба скористатися. Незважаючи на те, що купівля/продаж землі кодексом заборонена, а іноземцям взагалі заборонено купувати землі с/г призначення, нагромадження земельної власності вже почалося. За деякими оцінками, третина орних земель вже належить крупним українським землевласникам. Причому компанії з іноземним капіталом в той чи інший спосіб також вже володіють значними масивами земель.

Потенціал: У поточному році під озимими було засіяно 15 млн. га. При низькій забезпеченості технікою, добривами та ЗЗР було зібрано 40 млн. т зерна при середній урожайності 3 т/га. Пшениці, зокрема, було зібрано 21 млн. т, з яких продовольче зерно складає половину. На експорт піде до 7 млн. т зерна: в основному фуражна пшениця та фуражний ячмінь. Соняшника зібрано 2,4 млн. т, урожайність 1 т/га. Цукрового буряку - 16 млн. т, урожайність - 18,7 т/га. Кукурудзи - 3,3 млн. т, урожайність - 3,04 т/га. Виробництво рапсу в Україні збільшилося на 71% порівняно з минулим роком. Після тривалого спаду в тваринницькій галузі почався ріст. Приріст обсягів ВВП в с/г в 2010 р. складе близько 10%. Найбільший прорив відбувся в переробній галузі - ріст ВВП там склав 22% проти 25% торік. Переробна галузь АПК лідирує також по залученню інвестицій. Потенціал виробництва (з технічної точки зору - лише впровадження новітніх технологій) може забезпечити 2-4-кратне збільшення врожайності, не кажучи вже про потенціал традиційного тваринництва, садівництва та овочівництва. Все це дозволить Україні безперешкодно захопити одноосібне лідерство на Агро ринку СНД. Для України агроринок СНД є надзвичайно важливим. Там сьогодні, як і в Україні, спостерігається зростання ВВП, тоді як світова економіка знижує оберти. До того ж погіршення світової економіки може навіть піти Україні на користь, бо її економіка не інтегрована у світову в найбільш вразливих її сегментах, що дасть їй певні переваги в боротьбі за ринки збуту продовольства. Навіть епізоотії сказу корів та ящуру, що паралізували цілі ринки в Європі, обминули Україну стороною.

Можна стверджувати, що на традиційних ринках Північної Африки, Близького Сходу, Кореї тощо позиції України тільки посиляться в найближчі роки. В успіху облоги можна не сумніватися - штучні торгові обмеження і квоти будуть відмінені через одне прагматичне бажання - споживати здорову органічну їжу.

Таблиця 1.5. Виробництво сільськогосподарської продукції (тис.грн.)

Регіон	2003р	2004р	2005р	2006р	2007р	2008р	2009р
Зернові
Світ	1950059	1885453	1971620	1901002	1959136	1902280	2049578
Європа	284698	303568	254735	259127	261558	270978	287700
Німеччина	37580	33268	34758	35549	36336	40143	42102
Україна			35548	42721	32814	32320	23471
Олійні
Світ	75407	77379	78540	79698	88043	91381	91676
Європа	7569	8762	7695	7255	7737	8308	8110
США	11410	12313	12931	11286	15182	13141	14165
Німеччина	766	1099	1009	1096	1151	1163	758
Україна			928	869	647	1171	870

Глава 2. Оцінка господарської та ЗЕД ФГ "Ладіс"

2.1 Загальна характеристика господарської та ЗЕД ФГ "Ладіс"

Таблиця 2.1 Інформація про ФГ "Ладіс".

Повне найменування ЗАТ	ФГ "Ладіс".
Код за ЄДРПОУ	00385916
Дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію	07.12.1998
Код території за КОАТУУ	3210300000
Територія (область)	Черкаська
Місцезнаходження (поштова адреса)	19100, Черкаська обл., м. Монастирище вул. Леніна 3
Міжміський код	04746	Телефон	2-54-39
E-mail		Факс	3-41-56
www-адреса
Статутний капітал (грн.)	429 694
Чисельність працівників (чол.)	333
Фонд оплати праці (тис.грн.)	403 252

ФГ "Ладіс" засноване 25 серпня 1994 року, шляхом перетворення орендного підприємства.

ФГ "Ладіс" розміщене на території м. Монастирища. Виробничі і господарчі будівлі в на площі 10 га. Виробнича спрямованість - вирощування великої рогатої худоби, вирощування зернових і кормових культур, виробництво органічних добрив.

Господарство надає широкий спектр робіт і послуг, постійно розширює виробництво товарів і продукції виробничого, технічного, спеціалізованого призначення, збільшує кількість робочих місць.

Побічним продуктом цього виробництва є м'ясо в свіжому та замороженому вигляді, продукти переробки яйця і м'яса.

Об'єднання в одну організаційну структуру на основі акціонерної форми власності таких ланок виробничо-технологічного циклу, як утримання курей-несучок, забій птиці, переробка м'яса і яйця, комерційна діяльність, дозволяє максимально сконцентрувати зусилля на підвищення якості продукції, зменшення виробничих витрат і витрат на збут і отримання стабільного прибутку.

На підприємстві реалізація сільськогосподарської продукції здійснюється через оптову і роздрібну торговельну мережу (частка роздробу за 2009 рік становить 23,4% від загального обсягу продажів). Доставка продукції на роздрібні торгові точки і для магазинів здійснюється власним автомобільним транспортом підприємства, оптові покупці вивозять продукцію власними силами.

Поголів'я ВРХ в агрофірмі налічує 3 тисячі голів, із них 500 корів. У планах - збільшити дійне стадо до 1000 голів. Для забезпечення тварин кормами господарство має власний міні-завод із виробництва комбікормів. А кілька місяців тому придбали у ТОВ "Агросервіс" ще й 12-кубовий вертикальний кормозмішувач "ДеЛаваль", який за 5-7 хв виготовляє до 5 тонн повноцінної суміші. Кормозмішувач дає змогу раціонально використовувати корми, сприяє їх максимальному поїданню худобою.

ФГ "Ладіс" має налагодженні зовнішньоторговельні зв'язки з Росією і Німеччиною.

2.2 Аналіз фінансово-економічної діяльності ФГ "Ладіс"

Розглянемо докладніше фінансовий стан ФГ "Ладіс". Фінансовий стан визначає місце підприємства в економічному середовищі та наскільки ефективними і без ризиковими можуть бути ділові відносини з ним комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

Поряд з якісною ознакою „стійкий фінансовий стан" та бездоганною репутацією підприємства необхідно мати науково обґрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства. В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98. Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану. Весь подальший аналіз фінансового стану буде базуватися саме на рекомендаціях даної Методики. Першим етапом в оцінці фінансового стану підприємства є побудова порівняльного аналітичного балансу. Методику його складання запропонував у 20-ті роки один з фундаторів балансознавства М. Блатов. Щоб отримати порівняльний аналітичний баланс, треба вихідний баланс доповнити показниками структури, абсолютної та структурної динаміки вкладень (активи) і джерел коштів (пасиви) підприємства за звітний період. Проаналізувавши порівняльний аналітичний баланс за три останні роки, можна виявити як позитивне, так і негативне у фінансовому стані підприємства: Позитивне:

- за аналізований період майно підприємства збільшилось на 474,93 тис. грн. або 17,22%, проте слід відмітити, що дане збільшення відбулося у 2008-2009 фінансовому році, а за період 2007-2008 рр. спостерігалося зменшення майна підприємства на 108,00 тис. грн. або на 3,92%;

- збільшення майна відбулося за рахунок збільшення необоротних активів на 93,10 тис. грн. або на 58,89%, оборотних активів на 381,84 тис. грн.. або на 14,69% та збільшення запасів на 627,21 тис. грн. або на 56,21%;

- збільшення запасів на 56,21% в даному випадку можна розглядати як позитивну тенденцію, так як наряду з ними на 122,00% збільшилась виручка підприємства, що свідчить про значне збільшення реалізації продукції підприємства;

- за аналізований період відбулося збільшення власного капіталу підприємства на 33,76 тис. грн. або 17,46% та статутного капіталу на 32,49 тис. грн. або на 17,32%;

- на 189,94 тис. грн. або 7,41% зменшилась кредиторська заборгованість підприємства.

Негативне:

- дебіторська заборгованість збільшилась на 245,08 тис. грн. або на 35,42%, а також враховуючи, що питома вага дебіторської заборгованості у оборотних активах складала у 2006 році 31,40% (при нормативному значенні 10-20%) то це є вкрай негативним показником який свідчить про не виважену політику підприємства стосовно власних дебіторів;

- за період з 2007 по 2009 рік кошти підприємства зменшились на 498,03 тис. грн. або 67,38%, що негативно позначилось на показниках ліквідності підприємства (зокрема на коефіцієнті абсолютної ліквідності який у 2006 році склав 0,08 пунктів при нормативному значенні 0,20 - 0,35 пунктів);

Використовуючи Баланс Форма №1 (ф1) та звіт про фінансові результати Форма №2 (ф2) розрахували показники фінансово-економічного стану підприємства. Як бачимо з таблиці 2.2. показники фінансового стану ФГ "Ладіс" стабільні і відповідають нормативним значенням, що свідчить про добрий фінансово-економічний стан сільськогосподарського підприємства.

Таблиця 2.2 Показники фінансового стану ФГ "Ладіс"

	Алгоритм розрахунку	Норматив	2008	2009
Коефіцієнт готівкової ліквідності	ф1(р.230+р.240)/ ф1 р.620	>0,2	0,355	1,229
Коефіцієнт поточної ліквідності	ф1 р.260/ф1 р.620	Показник	16,572	9,959
Коефіцієнт швидкої ліквідності	ф1(р.260 - р.100 -р.110-р.120 -р.130 -р.140)/ф1 р.620	>0,7	5,508	4,929
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	ф1(р.220+р.230+ р.240)/ф1 р.620	>0,2	0,355	1,229
Чистий оборотний капітал	ф1 р.260 - ф1р.620		10262,0	8548,0

Таблиця 2.3 Аналіз платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Показник	Алгоритм розрахунку	Нормат	2008	2009
Коефіцієнт платоспроможності (автономії)	ф1 р.380/ф1 р.640	>0,5	0,668	0,866
Коефіцієнт фінансової залежності	ф1 р.280/ф1 р.380	<0,5	1,496	1,154
Коефіцієнт фінансування	ф1(р.430+р.480+ р.620+р.630)/ф1 р.380	1 1	0,496	0,154
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами	ф1(р.260-р.620)/ ф1 р.260	0,5	0,940	0,900
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	ф1(р.260-р.620)/ ф1 р.380	>0,2	0,770	0,552
Коефіцієнт концентрації _алученного капіталу	ф1(р.460+р.620)/ ф1 р.280		0,033	0,053
Коефіцієнт загальної заборгованості	ф1(р.620-р.380+ р.430+р.630)/р.640		0,332	0,134
Коефіцієнт загального лівериджу	ф1 р.480/ф1(р.380 +р.340+р.630)	>1	0,446	0,092

Як бачимо з розрахункової таблиці коефіцієнт платоспроможності (автономії) ФГ "Ладіс" в 2009 році збільшився (0,866) порівняно з 2008 роком (0,668).

Коефіцієнт фінансової залежності зменшився в 2009 році (1,154) порівняно з 2008 роком (1,496), також зменшились коефіцієнти фінансування, забезпеченості власними оборотними засобами, маневреності власного капіталу, що однак не вплинуло на стабільність фінансово-економічного стану підприємства. Зменшився також коефіцієнт поточної заборгованості в 2008 році він становив - 0,332, а в 2009 - 0,134, що є позитивною зміною в економічному розвитку підприємства. Збільшились коефіцієнт залученого капіталу і коефіцієнт загального лівериджу.

Таблиця 2.4 Аналіз ділової активності підприємства

Показник	Алгоритм розрахунку	2008	2009
Коефіцієнт оборотності активів	ф2 р.035/ф1(р.280гр3 +р.280гр4)/2	0,18	0,19
Коефіцієнт оборотності основних засобів	ф2 р.035/ф1(р.031гр3 +р.031гр4)/2	0,17	0,17
Коефіцієнт оборотності власного капіталу	ф2 р.035/ф1(р.380 гр3+р.380гр4)/2	0,24	0,25

Таблиця 2.5 Аналіз рентабельності підприємства

Показник	Алгоритм розрахунку	2008	2007
Аналіз рентабельності активів	ф2 р.220 або р.225/ф1(р.280гр3 +р.280гр4)/2	2054	2152
Коефіцієнт рентабельності власного капіталу	ф2 р.220 або р.225/ф1(р.380гр3 +р.380гр4)/2	0,00	0,00
Коефіцієнт рентабельності діяльності	ф2 р.220 або р.225/ф2 р.035	0,00	0,00
Коефіцієнт рентабельності продукції	ф2 р.100(або р.105) +р.090-р.060/ф2 р.040+р.070+р.080	0,02	0,03

Отже, зробивши аналіз ділової активності підприємства і рентабельності ФГ "Ладіс" за 2008-2009 рр., можна зробити висновок про стабільний розвиток підприємства з перспективою покращення фінансово-економічного стану підприємства.

2.3 Аналіз зовнішньоторгівельних операцій сільськогосподарською продукцією ФГ "Ладіс"

Організаційна структура управління ЗЕД підприємства залежить не тільки від розглянутих вище чинників, але і від методів виходу на зовнішні ринки. У цьому зв'язку можна виділити два варіанти:

1) безпосередній вихід на зовнішній ринок через власну зовнішньоторговельну фірму або відділ зовнішньоекономічних зв'язків (у великих системах - через управління зовнішньоекономічних зв'язків);

2) вихід на зовнішній ринок за допомогою посередників. Створення власних зовнішньоекономічних служб на підприємствах виправдано, якщо:

- частка експорту велика в загальному обігу;

- зовнішньоторговельні операції здійснюються регулярно;

- випускається продукція з високим рівнем конкурентоспроможності, бажано унікальна за своїми властивостями;

- невисокий рівень конкуренції на відповідному сегменті світового ринку;

- продукція не потребує серйозної адаптації до закордонних умов використання;

- на підприємстві є необхідна кількість фахівців із зовнішньоекономічної діяльності.

В інших випадках виправдане використання посередників як вітчизняних, так і закордонних або міжнародних. Посередники можуть підвищити ефективність зовнішньоторговельних операцій за рахунок:

- кращого знання ринку, наявності постійної клієнтури;

- зниження витрат транспортування і збереження продукції, у тому числі за рахунок операцій зі значними партіями, що належать різним виробникам;

- скорочення термінів постачань і оформлення документів;

- забезпечення сервісу перед продажем і обслуговування після продажу;

- постачання товаровиробників оперативною і докладною інформацією про зміни конкурентоздатності продукції і ринкової ситуації в цілому, відомостями про реальних і потенційних конкурентів.

Якщо підприємство-виробник виходить на закордонний ринок із сильною конкуренцією і складною продукцією, добре відомою споживачу, має сенс звертатися до закордонних фірм-посередників, що добре знають місцевий ринок і мають на ньому своє місце. Це також має сенс, якщо потрібно "довести" експортовану продукцію до рівня, що задовольняє місцевих споживачів. Як правило, закордонні фірми-посередники обходяться дорожче, ніж вітчизняні.

Зовнішньоторговельна фірма є, як правило, самостійним підрозділом підприємства, але не є юридичною особою. Очолюється вона зазвичай заступником директора підприємства або заступником генерального директора із зовнішньоекономічної діяльності. Фірма має субрахунок на рахунку підприємства, що дає їй можливість брати кредити для здійснення експортно-імпортних операцій, але витрачати ці кошти на свій розсуд без узгодження з керівництвом підприємства вона не вправі. Завдання зовнішньоторговельної фірми різноманітні - від пошуку закордонних партнерів, організації рекламної роботи до виконання митних формальностей. У зв'язку з цим особливо зростає роль маркетингових, юридичних і фінансових служб.

На відміну від зовнішньоторговельної фірми, відділ зовнішньоекономічних зв'язків є складовою системи управління підприємством-експортером. До його складу входять: протокольний відділ, відділ науково-технічного співробітництва, відділ маркетингу і ряд інших.

Іншою перешкодою для налагодження сталого експорту на ринки країн-членів СНД, є те, що продукція ФГ "Ладіс" не користуються попитом на ринку Білорусії. Причиною є те, що уряд Білорусії проводить політику захисту вітчизняного виробника. Напевно необхідно зазначити, що в ФГ були вкладені великі російські інвестиції. Приплив російського капіталу сильно вплинув на зовнішньоторговельну орієнтацію підприємства.

Розглянемо привабливість ринку Росії та Німеччини (табл. 2.6, 2.7).

Таблиця 2.6 Аналіз привабливості ринку Росії

Привабливість ринк шанси / ризик	Експертна оцінка ринку (М)	Gі
	Дуже погано 0…....20	Погано 21….40	Задовільно 41…..60	Добре 61..80	Дуже добре 81..100	Вага значення (Gі)

Подобные документы

• Проблеми агропромислового комплексу в ринковій системі

  Проблеми інфраструктурного забезпечення агропромислового комплексу України. Ринок в АПК. Розвиток ринку матеріально-технічних ресурсів. Особливості ринку праці в аграрній сфері. Агропромислові вільні економічні зони. Стратегія їх розвитку в Україні.
  
  курсовая работа [32,6 K], добавлен 29.07.2008
  

• Аграрна політика Білорусі

  Вивчення стану, аналіз основних завдань і характеристика механізму функціонування агропромислового комплексу Білорусі. Оцінка ефективності державної аграрної політики і аналіз показників діяльності господарств і підприємств Стародорожського району.
  
  курсовая работа [30,5 K], добавлен 08.06.2011
  

• Проблеми та перспективи розвитку агропромислового комплексу України

  Роль агропромислового комплексу в народному господарстві, структура та форми територіальної організації АПК в економіці України, взаємозв'язок з іншими галузями господарства. Проблеми розвитку АПК, їх соціально-економічна сутність та шляхи вирішення.
  
  курсовая работа [63,2 K], добавлен 09.10.2010
  

• Вдосконалення фінансово-кредитного механізму агропромислового комплексу на прикладі СТОВ "Зоря"

  Вирішення фінансування та регулювання фінансово-кредитних відносин сільськогосподарських підприємств агропромислового комплексу. Підсистема фінансового державного регулювання. Податки, внески, відрахування до бюджету та фондів цільового призначення.
  
  курсовая работа [438,2 K], добавлен 29.05.2012
  

• Фінансова підтримка - як складова частина розвитку сільськогосподарських підприємств

  Фінансова підтримка, тенденції розвитку сільського господарства. Кредитування підприємств: сутність, види, форми кредиту. Правове забезпечення розвитку кредитного ринку. Стан і сучасні тенденції розвитку сільських територій та агропромислового комплексу.
  
  курсовая работа [91,8 K], добавлен 30.11.2008
  

• Інженерний менеджмент у формуванні та зайнятості механізаторських кадрів агропромислового комплексу

  Аналіз питань потреби сільських господарств в механізаторських кадрах, особливості організації їх праці та шляхи раціоналізації річної зайнятості. Загальна характеристика основних методів маневрування технікою при виконанні сільськогосподарських робіт.
  
  реферат [721,7 K], добавлен 22.09.2010
  

• Інженерний менеджмент на ринку сільськогосподарської техніки

  Аналіз сучасного стану ринку аграрних технічних засобів в умовах ринкової економіки. Методи та особливості оцінки конкурентоспроможності сільськогосподарської техніки. Лізинг як метод придбання засобів механізації, його перспективи розвитку в АПК України.
  
  реферат [85,6 K], добавлен 20.09.2010
  

• Аналіз стану і перспективи розвитку рослинництва

  Рослинництво як важлива галузь агропромислового комплексу. Організаційна структура, характеристика землекористування та врожайність основних сільгоспкультур, структура земельних угідь та посівних площ господарства. Аналіз затрат праці на виробництво.
  
  курсовая работа [47,4 K], добавлен 15.11.2010
  

• Відродження і розвиток кооперативних підприємств у сільському господарстві України

  Поняття сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, їх роль на ринку аграрної продукції на даному етапі розвитку України. Розгляд сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як організаційної форми виробництва та реалізації біопалива.
  
  реферат [111,7 K], добавлен 22.02.2015
  

• Ресурсне забезпечення виробництва сільськогосподарської продукції в аграрному секторі економіки

  Аналіз рівня забезпеченості сільськогосподарських товаровиробників виробничими ресурсами (земельними, трудовими, технічними). Основні напрямки раціонального залучення і використання ресурсного потенціалу аграрного сектора економіки України в умовах ринку.
  
  статья [216,4 K], добавлен 31.08.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам