Підвищення продуктивності молодняку ВРХ на відгодівлі та зниження собівартості виробництва яловичини у господарстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Житомирський національний агроекологічний університет

Факультет механізації сільського господарства

Кафедра механізації землеробства

«ДОПУСТИТИ ДО ЗАХИСТУ»

Завідуючий кафедрою Водяницький Г.П.

Дипломний проект

«Підвищення продуктивності молодняку ВРХ на відгодівлі та зниження собівартості виробництва яловичини у господарстві»

Спеціальність 7.091.902 „Механізація сільського господарства”

ОКР “Бакалавр”

Дипломник Романишин Ігор Ярославович

Керівник доц. Ярош Ярослав Дмитрович

Консультанти з питань:

нормо-контроль доц. Кравець Леонід Григорович

Житомир 2011

Зміст

Перелік аркушів графічної частини

Реферат

Вступ

1. Аналіз виробничої діяльності підсобного сільського господарства

1.1 Коротка характеристика господарства

1.2 Аналіз галузі рослинництва

1.3 Аналіз галузі тваринництва

1.4 Аналіз цеху механізації

1.5 Аналіз ефективності роботи господарства

1.6 Висновки

2. Технологічна частина

2.1 Обґрунтування технології утримання тварин

2.2 Обґрунтування та розрахунок структури стада

2.3 Розробка режиму роботи ферми

2.4 Вибір раціонів годівлі тварин і розрахунок добової та річної потреби в кормах

2.5 Вибір і розрахунок основних і допоміжних приміщень та сховищ для кормів і гною

2.6 Розробка генерального плану та визначення його основних техніко-економічних показників

2.7 Проектування потокових технологічних ліній ферми

2.7.1 Розрахунок ліній приготування кормів (кормоцеху)

2.7.2 Розрахунок лінії роздавання кормів

2.7.3 Розрахунок лінії водопостачання

2.7.4 Розрахунок лінії видалення гною

2.7.5 Розрахунок системи вентиляції

2.8 Розробка плану-графіка машиновикористання

2.9 Розробка річного плану-графіка технічного обслуговування машин

3. Конструкторська частина. Модернізація живильника-завантажувача кормів ПЗМ-1,5

3.1. Зоотехнічні вимоги до нагромаджувачів-живильників кормів

3.2. Аналіз існуючих нагромаджувачів-живильників стеблових кормів і вибір об'єкта модернізації

3.3. Розробка технологічної і кінематичної схеми модернізованого живильника-завантажувача кормів ПЗМ-1,5 і опис технологічного процесу його роботи

3.4. Розрахунок розподільного бітера

3.4.1 Кінематичний розрахунок привода

3.4.2 Розрахунок розподільного бітера на міцність і жорсткість

3.5 Ефективність застосування удосконаленого розподільного бітера

4. Охорона праці

4.1 Аналіз стану охорони праці в господарстві, на фермі

4.2 Основні заходи покращення охорони праці і протипожежної безпеки

4.2.1 Вимоги безпеки та виробнича санітарія

4.3 Опис конструктивної розробки з охорони праці

5. Екологічна частина проекту

6. Техніко-економічне обґрунтування проекту

Висновки та пропозиції

Список використаної літератури

Перелік аркушів графічної частини

1. Ферма по вирощуванню і відгодівлі ВРХ на 1000 голів. Генеральний план.

2. Приміщення для відгодівлі молодняку ВРХ на 332 місця. План розміщення технологічного обладнання.

3. Графік використання машин і споживання електроенергії на фермі.

4. План-графік технічного обслуговування машин та обладнання ферми.

5. Живильник-завантажувач кормів модернізований ПЗМ-1,5. Схема конструктивна.

6. Бітер розподільний. Складальне креслення.

7. Робочі креслення основних деталей розподільного бітера.

8. Установка для видалення твердих мінеральних і металомагнітних домішок із сінажу, сіна та соломи. Технологічна схема.

9. Показники порівняльної ефективності ферми по відгодівлі ВРХ на 1000 голів.

Реферат

Основна частина дипломного проекту викладена на 78 сторінках пояснювальної записки і 9 аркушах формату А1 графічної частини, відображена у 23 таблицях та ілюстрована 4 рисунками. Загальний обсяг пояснювальної записки, включно з списком використаної літератури і додатками, 73 сторінки.

Пояснювальна записка складається із вступу, 6 розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, який містить 20 найменувань і 6 додатків.

Об'єкт розробки: мала ферма по дорощуванню і відгодівлі 1000 голів молодняку ВРХ на рік.

Мета роботи - підвищення продуктивності молодняку ВРХ на відгодівлі та зниження собівартості виробництва яловичини у господарстві.

У дипломному проекті розроблено генеральний план ферми; розраховано технологічні лінії ферми; складено річний план-графік технічного обслуговування машин і обладнання; розроблено заходи по охороні праці та навколишнього середовища; обґрунтовано і викладено технічне рішення по удосконаленню розподільного бітера живильника-завантажувача кормів ПЗМ-1,5; виконано техніко-економічне обґрунтування проекту. У результаті впровадження розробленої технології виробництва яловичини у господарстві очікується зниження собівартості приросту 1 т живої маси молодняку ВРХ на 20 %.

Результати роботи можуть бути використані інженерно-технічними працівниками проектних і будівельних організацій та аграрних підприємств.

Ключові слова: ФЕРМА, ХУДОБА, МОЛОДНЯК РАЦІОН КОРМ, КОРМОЦЕХ, КОРМОРОЗДАВАЧ ГОДІВНИЦЯ, НАПУВАЛКА, СХОВМЩ УСТАНОВКА, ТРАНСПОРТЕР, НАСОС, ЖИВИЛЬНИК, ЗАВАНТАЖУВАЧ.

Вступ

Перед працівниками агропромислового комплексу поставлені відповідальні завдання - досягти стабільного зростання сільськогосподарського виробництва, надійно забезпечити країну продуктами харчування і сільськогосподарською сировиною. При цьому необхідно підвищити продуктивність худоби і птиці, забезпечити стабільне збільшення виробництва продукції тваринництва.

Особливу увагу приділяють нарощуванню виробництва м'яса.

Розв'язуванню цієї проблеми сприятимуть всебічна інтенсифікація скотарства шляхом дальшого поглиблення концентрації та спеціалізації на базі міжгосподарської кооперації, впровадження інтенсивних технологій.

Основними елементами промислової технології виробництва яловичини є ритмічне надходження на комплекс (ферму) телят, інтенсивна, біологічно повноцінна годівля молодняку за деталізованими нормами та оптимальні умови утримання.

Забезпечити ці умови в галузі м'ясного скотарства можна лише шляхом впровадження прогресивної техніки, умілої організації її виробничої експлуатації, а також створення передумов для усування ручної праці на основних технологічних операціях.

У зв'язку з цим обґрунтування і вибір технологічних засобів для механізації виробничих процесів на фермі по вирощуванню і відгодівлі молодняку великої рогатої худоби є актуальною задачею.

1. Аналіз виробничої діяльності сільського господарства

1.1 Коротка характеристика господарства

ПОСП “Нива” розташоване в Коростенському районі Житомирської області. До господарства входить один населений пункт. ПОСП “Нива” розташоване в північно-західній частині Коростенського району, за 96 км від районного центру, за 10 км від залізничної. По території району проходять дороги обласного значення - Житомир-Овруч і Київ-Варшава, знаходиться в поліській зоні; спеціалізація господарства - рослинництво зернового напрямку і тваринництво (ВРХ та свинарство). Господарство має один відділок, одну тракторну і одну рільничу бригаду.

Клімат цього району помірно-континентальний, м'який з достатнім зволоженням. Зима в цьому регіоні суха, довга, сніжна але не дуже холодна, літо - тепле і сухе (середня температура січня -70С , липня - +200С). Безморозний період складає 160...180 діб. Період з температурою +100С складає 150...160 діб.

Особливості рельєфу господарства в тому, що більше 50% угідь знаходиться на горбистій місцевості з дуже розвиненим мікрорельєфом. Це спричинило мікроконтурність полів (малі розміри полів). Господарство знаходиться на півдні Київської області, в зоні нестійкого зволоження. Всього за рік випадає близько 538-540 мм опадів.

Період з температурою вище 0 градусів становить 247 днів(з 19.03 по 21.11). Період з температурою, вище +5 градусів становить 201 день(з 8.06 по 26.10).

1.2Аналіз галузі рослинництва

В таблиці 1.1 наведено структуру земельних угідь і їх використання в ПОСП “Нива”.

У таблиці 1.2 показано структуру посівних площ і врожайність с/г культур в ПОСП “Нива” за 2006-2008 роки.

Таблиця 1.1. Структура земельних угідь в ПОСП “Нива”

Найменування угідь	Площа, га	%
Загальна площа	1460,7	100
З них: ріллі	1179,5	80,74
Сінокоси	27	1,85
Пасовища	243,3	16,66
Сади	10,9	0,75

Таблиця 1.2 Структуру посівних площ і врожайність с/г культур в ПОСП “Нива”

Культура	2006	2007	2008	середнє за 3 р.	% до ріллі	2006	2007	2008	середнє за 3 р.
	Площа посівна, га	Урожайність, ц/га
Ріллі в обробітку	1179,5	1179,5	1179,5	1179,5	100
Зернові	726	731	736	731	62	32,8	34,3	33,9	33,5
Озима пшениця	298	295	310	301	25,5	34,8	40,5	38,2	37,8
Жито	27	32	31	30	2,5	30	26,5	34,4	30,3
яра пшениця	50	48	52	50	4,3	38,2	33,8	37,5	36,5
Ячмінь	115	111	104	110	9,4	41,2	37	40,1	39,4
Ріпак	120	131	124	125	11,6	20,0	19,0	21,0	20,0
Овес	10	10	10	10	0,9	26,1	18,1	24	22,7
Кукурудза	80	80	80	80	6,8	38,2	36,8	40,1	38,4
Технічні	160	145	160	155	13,1
картопля	20	20	20	20	1,7	182	190	172	181
Кормові	293,5	303,5	283,5	293,5	25	289	313	284	295
кормові буряки	9	9	12	10	0,9	438	412	391	416
кукурудза на силос	82	86	72	80	6,8	419	521	431	457
кукурудза на зелений корм	31	29	30	30	2,5	320	355	305	327
однорічні трави	56	62	58	60	5	180	195	174	183
багаторічні трави	80	84	79	81	6,8	280	325	305	303
озимі на зелений корм	34,5	33,5	32,5	33,5	3	121	130	124	127

Судячи з таблиці 1.2 у структурі посівних площ ПОСП “Нива”переважають зернові, які становлять 62%, що є дещо завищеним для господарства цієї зони. Взагалі у господарстві за останні 10-12 років на 20-26% збільшилося валове виробництво зернових культур, але, на жаль, за рахунок розширення посівних площь.

1.3 Аналіз галузі тваринництва

У господарстві протягом 2006-2008 рр. намітилась тенденція явного зростання поголів'я всіх груп тварин за винятком птиці. За цей період поголів'я корів, молодняку ВРХ на відгодівлі та свиней зросло відповідно на 19,4; 36,1 і 123,8 % (табл. 1.34). Ця тенденція збереглася для корів і в 2006 р. Поголів'я корів у 2008 р. збільшилось відповідно на 50,4 і 79,6 % порівняно з 2007 і 2006 роками.

Таблиця 1.3. Поголів'я тварин

Групи тварин	Поголів'я, гол.
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік
ВРХ у тому числі:	747	1155	1326	1224
корови	108	124	129	194
молодняк ВРХ на відгодівлі	537	591	731	552
Свині	804	1071	1800	1254
Птиця	1111	4436	3420	2151

Аналізуючи дані таблиці 1.4 приходимо до висновку, що господарство досягло значних успіхів у тваринництві. Надої молока стабільні з року в рік і майже досягли межі - 6000 кг від кожної корови на рік. При цьому слід відмітити, що такий рівень продуктивності корів недосяжний для більшості передових господарств району, області та держави.

Вагомих результатів господарство досягло при виробництві яловичини і свинини. Середньодобовий приріст живої маси за останні три роки становить: молодняку ВРХ на відгодівлі - 425...591 г; свиней - 315...322 г. Ц показники на рівні середніх по господарствам області.

Таблиця 1.4 Динаміка продуктивності тварин

Показник	Значення показника
	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2008 рік
Середньорічний надій молока від корови, кг	4070	5840	5320	5810
Середньодобовий приріст живої маси ВРХ, г	410	543	425	591
Середньодобовий приріст живої маси свиней, г	235	322	315	321

1.4 Аналіз цеху механізації

Дані про забезпеченість господарства машинами та обладнанням (табл. 1.5) свідчать про достатню матеріально-технічну озброєність і оснащеність галузей рослинництва і тваринництва.

Рівень механізації технологічних процесів у тваринництві практично становить 100 %.

Таблиця 1.5. Характеристика забезпеченості господарства технікою

Назва і марка машини	Кількість, шт.
Трактори	22
Автомобілі	21
Комбайни	Зернозбиральні	5
	Кормо збиральні та силосозбиральні	3
Плуги	25
Дискові борони та лущильники	6
Культиватори	18
Сівалки	зернові	10
	бурячні	1
	кукурудзяні	1
	овочеві	1
	соєві	1
Комбіновані агрегати	3
Косарки	5
Комплекти для заготівлі сіна (косарка, ворошилка, валкоутворювач, прес)	2
Комбікормовий агрегат УМК-Ф-2	1
Кормороздавачі	КТУ-10	4
	РС-5	2
	КСП-0,8	2
Транспортери скребкові ТСН-160	12
Скреперні установки УС-250	6
Установки для доїння корів	УДЕ-8А „Ялинка”	1
	УДС-3	1
	Альфа Лаваль	1

1.5 Аналіз ефективності роботи господарства

З даних таблиці 1.6 видно, що виробництво молока на 100 га сільськогосподарських угідь зростає. У 2007 р. зростання цього показника становило 7,2 %, а у 2008 р. - 9,8 %.

Виробництво яловичини і свинини на 100 га сільськогосподарських угідь у 2008 р. зменшилось порівняно з 2006 та 2007 роками.

Таблиця 1.7. Виробництво продукції на 100га

Вид продукції	Виробництво продукції, т
	2004 рік	2005 рік	2006 рік
Молоко	177,9	190,7	289,4
Яловичина	23,1	27,0	19,4
Свинина	14,2	17,6	10,9

Примітка. Розрахункова площа - 1460,7га.

Аналіз даних таблиці 1.8 показує, що собівартість 1 т молока, яловичини та свинини з року в рік зростає. Причиною цього є зростання цін на корми і паливно-мастильні матеріали.

Затрати праці по всіх видах продукції у 2006 р. дещо зменшились порівняно з 2005 р. Це пов'язане з ростом рівня механізації та автоматизації виробничих процесів у тваринництві.

Таблиця 1.8 Собівартість і затрати праці на виробництво продукції

Вид продукції	2006 рік	2007 рік	2008 рік
	Собівартість 1т, грн..	Затрати праці на 1т, год.	Собівартість1т, грн..	Затрати праці на 1т, год.	Собівартість 1т, грн..	Затрати праці на 1т, год.
Молоко	273,0	104,4	610,0	95,7	693,6	85,6
М'ясо в живій масі ВРХ	6405,0	364,1	10706,0	418,5	10941,0	325,9
М'ясо в живій масі свиней	9068,1	421,0	7804,0	432,9	9068,0	357,8

1.6 Висновки

З метою підвищення продуктивності тваринництва, зниження затрат праці та собівартості основних видів тваринницької продукції у господарстві необхідно:

- зміцнити кормову базу за рахунок підвищення врожайності

- кормових культур (впровадження агротехнічно правильних і

- економічно обґрунтованих сівозмін з найбільш раціональною

- структурою посівних площ; удосконалення системи внесення

- органічних і мінеральних добрив; впровадження системи обробітку

- ґрунту, направленої на підвищення родючості і боротьбу з ерозією);

- удосконалювати годівлю тварин за рахунок згодовування кормів

- тваринам тільки в підготовленому вигляді у відповідності з науково-обґрунтованими раціонами;

- створити автономну матеріально-технічну базу для вирощування і відгодівлі молодняку ВРХ.

2. Технологічна частина

2.1 Обґрунтування технології утримання тварин

Приймаємо, що ферма спеціалізується на дорощуванні та відгодівлі молодняку з 6-місячного до 17,5-місячного віку.

Проектом передбачається рівномірне, протягом року, надходження молодняку (партіями по 84 голови через кожні ЗО днів) у 6-місячному віці вагою не менше 150 кг і реалізація тварин у 17,5-місячному віці вагою 400 кг (середньодобовий приріст живої маси - 700 г, у тому числі на дорощуванні протягом 236 днів - 650 г і на відгодівлі протягом 116 днів - 800 г) [1].

На комплексах і фермах по виробництву яловичини основною системою утримання тварин є безприв'язна в різних модифікаціях.

Безприв'язне утримання дає змогу тваринам помірно рухатися, поліпшує апетит, сприяє кращому розвитку м'язів, дає можливість максимально механізувати виробничі процеси по догляду за тваринами, більш раціонально використовувати приміщення, значно підвищити ефективність ведення галузі [2].

Виходячи з викладеного вище на проектній фермі приймаємо безприв'язний спосіб з варіантом утримання в боксах.

2.2 Обґрунтування та розрахунок структури стада

Ферма спеціалізується на дорощуванні та заключній відгодівлі бичків. Тому на фермі утримуються дві групи тварин - бички на дорощуванні від 6 до 14 місяців та на відгодівлі від 14 до 17,5 місяців. Процентне співвідношення та чисельний склад груп тварин наведено у таблиці 2.1 [3].

Таблиця 2.1. Структура поголів'я ферми по дорощуванню та відгодівлі 1000 бичків на рік

Група тварин	Кількість тварин
	Процентів	Голів
Бички на дорощуванні від 6 до 14 місяців	70	700
Бички на відгодівлі від 14 до 17,5 місяців	30	300

2.3 Розробка режиму роботи ферми

На фермі закладений бригадний метод організації праці. Загальна чисельність працівників ферми складає 18 чоловік, у тому числі 12 основних працівників. Прийшлий однозмінний двоциклічний 40-годинний робочий тиждень з двома вихідними днями. Тривалість робочого дня 8 годин, які діляться на два цикли (по 4 години кожний). Графік роботи обслуговуючого персоналу наведений у таблиці 2.2 [1].

Таблиця 2.2. Режим роботи операторів-механізаторів

Операції	Початок, год-хв.	ЗаЗакінчення, гогод-хв.	Тривалість, год-хв.
Прибирання та огляд поголів'я, виділення хворих тварин, надання допомоги в лікуванні ветперсоналу	8-00	8-20	0-20
Огляд системи вентиляції, контроль за мікрокліматом	8-20	8-30	0-10
Годівля тварин, прибирання приміщення	8-30	12-00	3-30
Перерва на обід	12-00	14-00	2-00
Огляд поголів'я, виділення хворих тварин, надання допомоги в лікуванні	14-00	15-00	1-00
Годівля тварин, прибирання приміщення	15-00	17-50	2-50
Контроль за мікрокліматом, передача поголів'я нічному черговому	17-50	18-00	0-10

2.4 Вибір раціонів годівлі тварин і розрахунок добової та річної потреби в кормах

У відповідності з виробничим циклом і графіком надходження тварин установлюємо три програми годівлі на весь період утримання тварин. Як основний корм використовуємо жом, комбікорм, сінаж і мелясу (табл. 2.3).

Таблиця 2.3. Раціони годівлі на періоди дорощування та відгодівлі [1]

Компоненти	Бички
	на дорощуванні 6-9	у віці, місяців: 9-14	на відгодівлі від 14 до 17,5 міс.
Жом, кг	-	15,0	40,0
Сіно, кг	-	-	1,0
Солома, кг	-	-	2,0
Комбікорм, кг	1,5	2,0	3,5
Меляса, кг	0,5	0,5	1,0
Сінаж, кг	8,0	9,0	-
Динатрій фосфат, г	20,0	20,0	-
Сіль, г	23,0	33,0	45,0
Вітамін Д2, г	0,42	0,72	1,1
Вітамін А, г	-	-	0,16

Добову Рд (кг) і річну Рр (кг) потребу в кормах визначаємо за формулами [3,4]:

(2.1)

(2.2)

де -добова норма видачі корму в розрахунку на одну тварину для різних груп, кг;

- поголів'я тварин у групах (гол. - поголів'я тварин на дорощуванні від 6 до 9 місяців; гол. - від 9 до 14 місяців; гол. - на відгодівлі від 14 до 17,5 місяців);

днів - тривалість періоду годівлі;

- коефіцієнт, що враховує втрату кормів під час зберігання та транспортування (для жому і сінажу ; для сіна і соломи ; для концентрованих кормів ).

Дані розрахунків зводимо в таблицю 2.4.

Таблиця 2.4 Добова та річна потреба в кормах

Корми	Потреба в кормах, кг сормах, кг
	добова	річна
Жом	18563	7791610
Сіно	300	120450
Солома	600	240900
Комбікорм	2319	854900
Меляса	650	237250
Сінаж	6038	2534241
Динатрій фосфат	14	5110
Сіль	34	2410
Вітамін Д2	0,75	274
Вітамін А	0,05	19

2.5 Вибір і розрахунок основних і допоміжних приміщень та сховищ для кормів і гною

Тип приміщень для тварин та потреба в них залежать від виду й кількості поголів'я тварин, структури і поголів'я стада, прийнятої системи утримання. Тип та кількість інших споруд зумовлюється їх призначенням.

Необхідну кількість однотипних приміщень пп для утримання тварин розраховуємо за відношенням [3]



де - загальна кількість тварин однієї й тієї ж технологічної групи на фермі, голів;

- проектна місткість одного приміщення, голів.

Для утримання молодняку на дорощуванні нами вибрано два приміщення на 380 головомісць кожне (індивідуальний проект), а для утримання молодняку на відгодівлі - одне приміщення на 332 голови (індивідуальний проект).

З допоміжних приміщень вибрано кормоцех КЦК-5-3 з модернізованим відділенням прийому та дозування стеблових кормів, санітарний пропускник на 30 чоловік (ТП 807-11-2.87), приміщення для приймання та обробітку худоби (ТП 807-112), ветеринарно-профілактичний пункт (ТП 807-10-21), забійно-санітарний пункт (ТП 807-13-2) тощо (див. аркуш 1 графічної частини).

Для зберігання кормів використовуємо спеціальні сховища. Розрахунок необхідної кількості сховищ приведений у таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Вибір і розрахунок необхідної кількості споруд для зберігання кормів

Споруда	Річна потреба в кормах Рр, т	Об'ємна маса корму р,	Загальна місткість сховища	Місткість одного сховища Ус,м3	Коефіцієнт використання місткості сховища г	Необхідна кількість сховищ N
Склад для концентрованих кормів і кормових добавок *	137	0,50	274	500**	0,70	1
Жомосховище	7792	0,85	9167	10000	0,96	1
Траншея для сінажу	2534	0,60	4223	3000	0,96	2
Навіс для сіна	121	0,05	2420	1500	0,95	2
Скирта соломи	241	0,06	4017	2000	1,0	2

* Запас концентрованих кормів складає 16 % необхідної річної потреби.

**Місткість сховища прийнята з урахуванням складування кормових добавок.

Загальна кількість (м3) і необхідна кількість сховищ N визначені за формулами [1,5]:

(2.4)

(2.5)

де - річна потреба в кормах, т;

- об'ємна маса корму, т/м3;

- місткість сховища, м3.

- коефіцієнт використання місткості сховища;

Загальну місткість гноєсховища (т) визначаємо за виразом [1]

 (2.6)

де - планова тривалість зберігання гною, приймаємо днів;

- добовий вихід екскрементів від однієї тварини, кг (кг для молодняку на відгодівлі у віці від 6 до 12 місяців; кг - у віці старше 12 місяців);

- добова норма внесення підстилки на 1 голову і-ї групи тварин, кг, приймаємо кг;

- поголів'я тварин і-ї групи (середньорічне поголів'я молодняку у вікових групах з 6 до 12 місяців із 12 до 17,5 місяців складає по 500 голів);

- кількість статево-вікових груп тварин ().

Приймаємо два гноєсховища місткістю 3000 т кожне (ТП 815-416).

2.6 Розробка генерального плану та визначення його основних техніко-економічних показників

Проектування генерального плану починали з вибору земельної ділянки. При цьому враховували виробничі та санітарно-гігієнічні вимоги.

До виробничих вимог відносяться: зручність розташування ферми відносно кормової бази; наявність хороших будівель і доріг; добрий зв'язок із селом; наявність надійного водопостачання, енергопостачання та теплопостачання; придатність ґрунтів для зведення будівель; залягання підземних вод повинне бути не менше 2,0...2,5 м від поверхні землі; наявність уклону місцевості в межах 3.. .5°.

До санітарно-гігієнічних вимог відносяться: створення ветеринарної зони, наявність санітарних розривів між виробничими приміщеннями, ізоляція ферми від навколишньої території смугою насаджень чагарнику та дерев.

Площу земельної ділянки розраховували виходячи з норми земельної площі на одну тварину до 200 м2.

Після вибору земельної ділянки розробляли раціональну схему плану ферми, виходячи із зонування території, тобто розбивки території на окремі зони (утримання тварин, ветеринарна, зберігання та приготування кормів, зберігання та переробки гною тощо). При цьому зона утримання тварин вибиралася за основу.

Розроблений за наведеною методикою генеральний план ферми зображено на аркуші 1 графічної частини.

Техніко-економічні показники генерального плану [4,5]:

коефіцієнт щільності забудови

(2.7)

де - площа забудови будівель і споруд;

- площа території ферми (ділянки).

коефіцієнт використання ділянки

 (2.8)

де - площа під спорудами, майданчиками з твердим покриттям і дорогами.

2.7 Проектування потокових технологічних ліній ферми

2.7.1 Розрахунок ліній приготування кормів (кормоцеху)

3 урахуванням рекомендацій [2] молодняку усіх вікових груп корми будемо роздавати у вигляді повно раціонних сумішей два рази на добу.

При цьому приймаємо рівномірний розподіл добової норми кормів (по масі та видам) під час ранкового та вечірнього годування [3].

Для обґрунтування вибору типорозміру кормоцеху необхідно знати добові потреби кормів для ферми, разовий обсяг їх видачі, продуктивність окремих технологічних ліній і кормоцеху в цілому. Добова витрата кожного виду кормів наведена в таблиці 2.4. Виходячи з цих даних добова витрата всіх видів кормів складає (за винятком меляси як поживного розчину) [3]:

(2.9)

де - добова витрата кожного виду кормів, кг;

k - кількість складових компонентів кормового раціону:

для молодняку на дорощуванні у віці 6-9 місяців.



для молодняку на дорощуванні у віці 9-14 місяців.

для молодняку на відгодівлі у віці 14-17,5 місяців

Загальний добовий обсяг роботи кормоцеху становить:

(2.10)

де і - задана та фактична вологість кормової суміші, %;

приймаємо

Фактичну вологість кормової суміші визначаємо як середньозважений показник (за виключенням поживного розчину меляси):

(2.11)

де - вологість і-го компонента кормової суміші, %, приймаємо вологість жому 70, сіна і соломи - 18, комбікорму - 13, сінажу - 50 %;

- норма видачі і-го виду корму на одну голову, кг (див. таблицю 2.3):

для молодняку на дорощуванні у віці 6-9 міс.

для молодняку на дорощуванні у віці 9-14 міс.

для молодняку на відгодівлі у віці 14-17,5 міс.

Таким чином, добовий обсяг роботи кормоцеху на приготуванні кормо суміші для молодняку:

на дорощуванні у віці 6-9 міс.

дорощуванні у віці 9-14 міс.

відгодівлі у віці 14-17,5 міс.

Загальний добовий обсяг роботи кормоцеху:

Для доведення вологості кормової суміші до заданої норми додаємо поживний розчин меляси, необхідна кількість якого:

(2.12)

де і - відповідно кількість та вологість поживного розчину

меляси, приймаємо

суміш для молодняку 6-9 міс.

суміш для молодняку 9-14 міс.

суміш для молодняку 14-17,5 міс

Кратність розведення меляси у воді

 (2.13)

де - добова витрата меляси:

суміш для молодняку 6-9 міс

суміш для молодняку 9-14 міс.

суміш для молодняку 14-17,5 міс

Кількість корму, необхідного для приготування кормо суміші на разову дачу, наведено в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Витрати кормів для приготування кормо суміші на разову дачу

Вид корму	Витрата корму, кг
	молодняк 6-9 міс.	молодняк 9-14 міс.	молодняк 14-17,5 міс.	всього
Жом	-	3282	6000	9282
Сіно	-	-	150	150
Солома	-	-	300	300
Комбікорм	197	438	525	1160
Сінаж	1050	1969	-	3019
Меляса	66	ПО	150	326

У відповідності з набором кормових компонентів при дорощуванні та відгодівлі молодняку ВРХ з інтенсивним використанням жому в проекті кормоцеху передбачаємо такі основні технологічні лінії:

- приймання і дозування жому;

- приймання і дозування соломи та сіна;

- приймання і дозування концкормів;

- приймання і дозування сінажу;

- приймання і дозування меляси та розчинних кормових добавок;

- лінія змішування та видачі готових кормів.

Продуктивність кожної технологічної лінії (кг/год) кормоцеху визначаємо за виразом

(2.14)

де - потреба корму на разову дачу (табл. 2.6);

- тривалість обробки певного виду корму, год. приймаємо (з урахуванням часу, відведеного для годівлі тварин):

лінія жому

лінія соломи і сіна

лінія концкормів

лінія сінажу

лінія меляси та розчинних кормових добавок (живильних розчинів)

лінія змішування та видачі готових кормів

З урахуванням загального добового обсягу роботи і продуктивності технологічних ліній по приготуванню кормів вибираємо кормоцех КЦК-5-3 з модернізованим відділенням прийому та дозування стеблових кормів.

Уточнюємо кількість машин в лініях типового кормоцеху виходячи з проектної продуктивності ліній. При цьому необхідну кількість машин nм установленої марки визначаємо за формулою

(2.15)

де - продуктивність установленої машини, кг/год.

Результати розрахунків зводимо в таблицю 2.7.

Таблиця 2.7 Розрахунок потрібної кількості машин кормоцеху

Технологічна лінія та операції	Марка вибраної машини	Продуктивність, т/год	Необхідна кількість машин, шт
		лінії	машини
Лінія соломи та сіна: приймання, нагромадження і дозування	- ПЗМ-1,5	0,23 -	- 0,5...5,0	- 1
Лінія сінажу: приймання, нагромадження і дозування	- ПЗМ-1,5	1,51 -	- 2...20	- 1
Лінія жому: приймання, нагромадження і дозування транспортування	- БДЖ-Ф-12 ТС-40М	4,64 - -	- 3...12 0,1...32	- 1 1
Лінія концкормів: приймання, нагромадження і подача дозування	- ПК-6 ДК-10	0,58 - -	- 0,1...6 0,1...10	- 1 1
Лінія меляси: приготування водного розчину меляси	- СМ-1,7	1,17 -	- 0,1...4,7	- 1
Лінія збору, змішування і видачі кормо суміші збирання компонентів змішування вивантажування транспортування	- ТЛ-65 С-30 ТЛ-65 ТС-40М ТКР-20А	8,13 - - - - -	0,1...30 10...28 0,1...30 0,1...32 0,1...20	- 1 1 1 1 1

2.7.2 Розрахунок лінії роздавання кормів

На тваринницьких фермах використовують мобільні та стаціонарні технічні засоби роздавання кормів.

Найбільш перспективними є стаціонарні засоби роздавання кормів. Вони легко узгоджуються з будь-яким типом тваринницьких приміщень, пристосовані до автоматизованих систем керування, не створюють надмірного шуму чи забруднення середовища [3].

З урахуванням типу виробничих приміщень, способу утримання тварин, схеми технологічного процесу приготування кормів, а також викладеного вище на проектній фермі впроваджуємо стаціонарну поточну лінію роздавання кормів. До складу лінії входять транспортер-розподільник кормів ТКР-20А, установлений у галереї подачі корму і роздавачі кормів з пересувними стрічковими транспортерами ТРЛ-100А, які установлені в приміщеннях для молодняку по чотири в кожному.

Перед початком роздачі кормів на фермі оператор кормоцеху налагоджує дозатори на заданий раціон і установлює розвантажувальний візок розподільного транспортера ТКР-20А у необхідне положення. Кормо суміш поступає зі збірного транспортера ТЛ-65 кормоцеху на розподільний ТКР-20А і далі вивантажується на поперечний транспортер пересувного візка. Із поперечного транспортера, через розвантажувальний пристрій, кормо суміш перевантажується на кормороздавач ТРЛ-100А При надходженні корму на стрічку роздавача ТРЛ-100А починає рухатись стрічка і платформа його одночасно, але з різними швидкостями. Швидкість руху платформи регулюється шляхом зміни передаточного числа змінних шестерень в кінематичному ланцюгу привода (0,75; 0,12; 0,16; 0,22 м/с). Швидкість руху стрічки постійна - 1,3 м/с. Зміною швидкості руху платформи досягається задана норма видачі корму тваринам.

Платформа кормороздавача переміщується по роликам, установленим на передній загорожі у годівниці.

Корм вивантажується у годівниці при русі кормороздавача над нею. При проходженні безконтактних датчиків роздавачем ТРЛ-100А, установлених в галереї приміщення, подається автоматичний сигнал на переміщення візка транспортера ТКР-20А в наступну позицію.

Візок зупиняється під дією проміжних упорів, а стрічка продовжуючи переміщення приводить в рух поперечний вивантажувальний транспортер. Корм надходить на наступний кормороздавач і далі цикл роздавання корму повторюється в автоматичному режимі.

Роздача корму іде послідовно від найближчого до кормоцеху роздавача вправо і вліво по двох напівциклах.

Керування роздавачами здійснюється із галереї приміщень для молодняку. В роздачі корму приймає участь оператор кормо роздачі та оператор кормоцеху.

У кормоцеху установлений пульт сигналізації на всю кормо роздачу.

Кількість стаціонарних роздавачів визначають залежно від параметрів і кількості прийнятих тваринницьких приміщень, поголів'я тварин, що обслуговує один кормороздавач.

Оскільки довжина приміщень становить 80 і 92 м, а стрічкових транспортерів ТРЛ-100А - 30...60 м [5], то для обслуговування тварин в одному чотирирядному приміщенні необхідно 4 стрічкових транспортери. Виходячи з цього, необхідна кількість стаціонарних кормороздавачів ТРЛ-100А для обслуговування всього поголів'я молодняку ВРХ на фермі становить 12шт.

2.7.3 Розрахунок лінії водопостачання

На основі середньодобових норм споживання і кількості споживачів на фермі визначаємо добову потребу води (м3) [3]:

де - середньодобова норма витрати води одним споживачем і-ї групи, л ( л для молодняку ВРХ віком відповідно 6-14 місяців і 14-17,5 місяців);

- кількість споживачів і-ї групи (голів, голів - відповідно кількість молодняку віком 6-14 і 14-17,5 місяців);

n = 2 - кількість груп споживачів з однаковими нормами споживання.



Споживання води на фермі розподіляється дуже нерівномірно як протягом року, так і протягом доби. З урахуванням цього максимальну добову потребу води (м3) і величину максимального споживання води за годину Огод (м3) визначаємо за формулами:

(2.17)

(2.18)

де і - відповідно коефіцієнти нерівномірності добового та годинного споживання,

Продуктивність насосної станції визначаємо за формулою

(2.19)

де -тривалість роботи насоса протягом доби, приймаємо Тн=8 год.,

Необхідний напір у водопроводі на початку водопровідної мережі приймаємо 15 м, динамічний рівень води у свердловині 90 м.

Вибираємо заглибний відцентровий насос марки 43ЦВ-6,3-125, який має такі характеристики: подача - 6,3 м3/год; напір - 125 м; тип електродвигуна - 9ПЗДВ-4,5-140; потужність - 4,5 кВт; частота обертання -2850 об/хв [5].

Визначаємо місткість резервуара V (м3) водонапірної башти:

(2.20)

де - робочий або регулюючий об'єм резервуара, м3;

- об'єм для накопичення необхідних (аварійних, протипожежних) запасів води, м3;

(2.21)

(2.22)

де - аварійний запас води, м3 (приймають з розрахунку вимушеної зупинки насосної станції для усунення можливих несправностей протягом двох годин), ;

- протипожежний запас води , м3 (приймають з розрахунку на 10 хв. гасіння пожежі при витраті води 10 л/с),

Вибираємо збірно-блокову башту БР-25У: місткість резервуара - 25 м3; висота до дна бака -15 м; висота бака - 3,5 м; діаметр бака - 3м [3].

Діаметр труб сі (м) зовнішнього водопроводу на початковій ділянці, через яку проходить уся кількість води, визначаємо за формулою

(2.23)

де - максимальна секундна витрата води, м3/с,

V = 0,4...1,25м/с - швидкість води в трубах, приймаємо V = 0.4м/с

Вибираємо стальні водогазопровідні труби з умовним діаметром d=65 мм. Приймаємо, що мережа водопроводу всередині приміщень прокладається з оцинкованих газопровідних труб діаметром 25 і 15 мм.

Для напування молодняку ВРХ (боксове утримання) вибираємо напувалки ПА-1А

Необхідну кількість напувалок розраховуємо за відношенням

де - кількість тварин даної групи, голів;

- кількість голів, що обслуговуються однією напувалкою, голів при безприв'язному утриманні, якщо напувалки встановлені вздовж годівниць [6], приймаємо голів



2.7.4 Розрахунок лінії видалення гною

Своєчасне прибирання тваринницьких приміщень та видалення гною, ефективне використання його - одна з важливих народногосподарських проблем, значення якої зростає залежно від укрупнення ферм, удосконалення їх технічного оснащення, підвищення вимог до санітарно-гігієнічних умов утримання тварин, а також до якості продукції.

Ця проблема охоплює три складних завдання: прибирання тваринницьких приміщень і видалення гною в сховища; складування, знезараження та зберігання; його використання.

У цій частині проекту розглянемо тільки перше завдання - прибирання тваринницьких приміщень і видалення гною.

Для видалення гною з приміщень для утримання молодняку ВРХ вибираємо скреперні установки УС-Ф-170 (УС-15). При цьому способі прибирання гною зменшуються витрати енергії на створення оптимальних параметрів мікроклімату, виключається можливість одержання рідкого гною [2].

Загальна потреба установок для ферми складає 12 шт. (4 установки на одне приміщення).

Добовий вихід гною (кг) від однієї тварини визначаємо за формулою

(2.25)

де - добовий вихід екскрементів від однієї тварини, кг;

- добова норма внесення підстилки, кг (див. 2.5).

Добовий вихід гною від однієї голови:

молодняку від 6 до 12 місяців

молодняку від 12 до 17,5 місяців

Добовий вихід гною на фермі становить

(2.26)

Річний вихід гною (т) дорівнює:

(2.27)

Річна потреба підстилкового матеріалу (т) становить:

(2.28)

Продуктивність технологічної лінії видалення гною (скреперної установки) Ол (кг/с):

 (2.29)

де - кількість тварин, що обслуговуються однією скреперною установкою ( гол і гол - відповідно у приміщені для молодняку від 6 до 14 і від 14 до 17,5 міс);

- кратність прибирання гною протягом доби, приймаємо k=3;

- тривалість одного циклу видалення гною, с,

(2.30)

де - загальна робоча довжина контура установки, м (м і м -- відповідно у приміщенні для молодняку від 6 до 14 міс. і від 14 до 17,5 міс);

- швидкість руху ланцюга [7].

У приміщенні для утримання молодняку ВРХ у віці:

від 6 до 14 міс:

від 14 до 17,5 міс:

З урахуванням тривалості циклу видалення гною однією скреперною установкою та кратності прибирання гною визначаємо час роботи скреперної установки протягом доби:

У приміщенні для утримання молодняку

від 6 до 14 місяців Т=2381-3=7143 с=2,0 год;

від 14 до 17,5 місяців Т=2143-3=6429 с=1,8 год.

Гній із скреперних установок видаляється на загальний поперечний

транспортер КНП-10, який транспортує його в карантинне гноєсховище.

Продуктивність поперечного транспортера КНП-10 (кг/с) визначаємо за умови, що в кожному приміщенні працює одночасно дві скреперні установки:

(2.32)

де - тривалість одного циклу транспортування гною від приміщень до карантинного гноєсховища, с,

(2.33)

де - максимальна відстань від тваринницького приміщення

до гноєсховища;

- швидкість руху поперечного транспортера, м/с



2.7.5 Розрахунок системи вентиляції

Визначаємо годинний повітрообмін (м3/год) за вмістом вуглекислого газу та вологи [8]:

(2.34)

(2.35)

де С - кількість вуглекислого газу , що виділяється однією твариною за годину, л/год, приймаємо С=74 л/год - для молодняку живою масою 250 кг;

- кількість тварин у приміщені;

- допустима кількість вуглекислого газу в повітрі приміщення;

- вміст вуглекислого газу в припливному повітрі;

W = 236 г/год - кількість водяної пари, що виділяється однією

твариною за годину,

в = 1,1 - коефіцієнт, що враховує випаровування вологи з підлоги, годівниць, автонапувалок тощо;

- допустима кількість водяної пари в повітрі приміщення (абсолютна вологість), г/м3;

- середня абсолютна вологість припливного повітря,

 (2.36)

де щ =70% - нормативна відносна вологість повітря у приміщенні [2,3];

- максимальна абсолютна вологість при даній температурі, г/м3, при температурі 8°С [9].

Для подальших розрахунків беремо максимальний повітрообмін, тобто за вмістом вологи (м3/год).

Кратність годинного повітрообміну К (год-1):

(2.37)

де V = 6825 - об'єм приміщення,

Кратність повітрообміну більша трьох, отже приймаємо примусову (припливно-витяжну) вентиляцію (без підігрівання повітря).

Сумарну продуктивність витяжних вентиляторів Vв (м3/год) визначаємо із певним запасом [3]:

 (2.38)

Кількість витяжних вентиляторів

(2,39)

де - продуктивність вибраного вентилятора, м3/год; вибираємо осьовий вентилятор МЦ № 8 з об'ємною подачею повітря.

приймаємо

Продуктивність припливних вентиляторів повинна на 10...20 % перевищувати продуктивність витяжних. Виходячи з цього для припливної вентиляції вибираємо 10 осьових вентиляторів МЦ № 6 з об'ємною подачею 8000 м3/год.

2.8 Розробка плану-графіка машино використання

Для забезпечення високопродуктивного використання машин і обладнання на фермі розробляємо план-графік машиновикористання з врахуванням технології утримання та годування тварин, а також особливостей господарства (аркуш 3 графічної частини).

Вихідними даними для плану-графіка є такі: годинна та змінна продуктивність, баланс машинного часу, питомі затрати праці та енергії, режим робочого дня на фермі, а також обсяг і технологія робіт.

Графік машиновикористання складаємо так. По горизонталі у масштабі відмічаємо години доби, по вертикалі - види робіт. У першому стовпчику графіка вказуємо вид роботи, у другому - машини, в третьому - обсяг робіт, в четвертому - продуктивність, у п'ятому - кількість машин. Розділивши обсяг роботи на продуктивність машини і кількість машин, одержуємо кількість годин роботи за добу та записуємо в шостому стовпчику. В сьомому стовпчику записуємо потужність машини за технічною характеристикою. Помноживши кількість годин роботи за добу на потужність машини та кількість машин одержуємо витрату електроенергії, яку записуємо у восьмий стовпчик. В дев'ятому - горизонтальними лініями відмічаємо час початку та закінчення роботи для кожного виду обладнання. План-графік узгоджуємо з режимом роботи малої ферми.

2.9 Розробка річного плану-графіка технічного обслуговування машин

Для визначення кількості обслуговувань і обсягу робіт з кожного виду обслуговування розробляємо річний план-графік технічного обслуговування машин та обладнання (див. аркуш 3 графічної частини).

Вихідними даними для річного плану-графіка є такі: тип, марка та кількість машин; вид, періодичність і трудомісткість обслуговування; дата проведення останнього періодичного технічного обслуговування в минулому році.

Загальну трудомісткість визначали за формулою

де - трудомісткість і-го технічного обслуговування, год;

- кількість і-х обслуговувань.

m - кількість типів машин на фермі;

Загальна трудомісткість щоденного технічного обслуговування склала Тщ=22,4 год, а загальна річна трудомісткість періодичних техобслуговувань (ТО-1, ТО-2) - Тп=914,2 год.

Приймаємо, що технічне обслуговування машин і обладнання на відгодівельній фермі ВРХ проводиться силами господарства. Щозмінне технічне обслуговування виконують слюсарі, а періодичне - спеціалізована бригада, в яку входять слюсарі та електрики господарства, що працюють на пункті технічного обслуговування ферми.

У затратах на ЩТО приблизно 1/3 робочого часу приділяють слюсарю, а 2/3 - операторам ферми.

З урахуванням викладеного вище кількість слюсарів Nсл для проведення ЩГО визначаємо за формулою [10,11]

(2.41)

де k - коефіцієнт, що враховує підміну слюсарів під час відпусток, вихідних та святкових днів або в разі хвороби, k =1,46 при п'ятиденному робочому тижні;

- коефіцієнт, що враховує виконання робіт, пов'язаних з усуненням несправностей (приймається =1,25);

- тривалість робочої зміни, t3м=8 год;

ф = 0.9 - коефіцієнт використання робочого часу зміни,

приймаємо 2 чоловіка.

Потребу в майстрах-наладчиках для проведення періодичних техобслуговувань розраховуємо за виразом

(2.42)

де D - кількість робочих днів, приймаємо D = 228 днів [12],

3. Конструкторська частина. Модернізація живильника-завантажувача кормів ПЗМ-1,5

3.1 Зоотехнічні вимоги до нагромаджувачів-живильників кормів

До нагромаджувачів-живильників кормів пред'являються такі зоотехнічні вимоги: запобігання забрудненню корму і розшаровуванню його по фракціям; можливість видачі всіх видів стеблових кормів; мати високу продуктивність і передбачати регулювання норм видачі корму; не створювати надмірного шуму в кормоцеху, легко очищатися від залишків корму та інших забруднень; бути надійним у роботі.

Допустиме відхилення при дозуванні стеблових кормів допускається в діапазоні ±10 % (по відношенню до маси компоненту) [16].

3.2 Аналіз існуючих нагромаджувачів-живильників стеблових кормів і вибір об'єкта модернізації

Невід'ємна частина обладнання ліній стеблових кормів у кормоцехах тваринницьких ферм - нагромаджувачі-живильники для прийому з транспорту, нагромадження і регульованої подачі силосу, сінажу, подрібненої соломи та сіна в лінію змішування з іншими кормами або на подальшу переробку. Стеблові корми відносяться до погано сипучих і зв'язних матеріалів, тому в нагромаджувачах-живильниках застосовуються переважно конвеєрно-бітерні механізми (рис. 3.1, табл. 3.1), в яких головний конвеєр перемішує кормовий моноліт до бітерів, які відділяють потік з продуктивністю, що визначається швидкістю конвеєра. Нагромаджувач-живильник з комплектом вузлів КТУ-40.000 виконаний на базі мобільного кормороздавача КТУ-10А, використовується в основному для завантаження сінажних башт - подачі подрібненої підв'яленої зеленої маси на конвеєр завантажувача ТВБ-30.

В кузов КТУ-10А з КТУ-40.000 маса завантажується грейферним завантажувачем ПЗ-0,8. У даному випадку нерівномірність подачі маси, що має місце, істотно не впливає на виконання технологічного процесу.

а)

б)

в)

г)

а - ШМ-1,5; б - БДК-70; в - КПГ-10.46.15; г - ПДК-10

Рисунок 3.1-Технологічні схеми нагромаджувачів-живильників кормів.

Таблиця 3.1 Технічні характеристики нагромаджувачів стеблових кормів

Показники	Марка нагромаджувача-живильника
	КТУ-10А з КТУ-40.000	ПМЗ-1,5	КПГ-10.46.15	ПДК-10	БДК-70
Місткість бункера, м3	10	30	30	ЗО	20
Установлена потужнісггь,кВт	7,5	9,5	7,0	4,0	9,4
Швидкість конвеєра, м/с	0,07...0,41	0,001...0,012	0,001...0,01	0,001.. .0,023	0,003...0,012
Кут нахилу, град.	-	15	30	25	7
Ширина бункера, м	2,0	3,0	3,0	3,0	3,0
Продуктивність, т/год: на силосі на подрібненій соломі	5...60 1...3	2...20 О,5...5	5...15 О,5...5	36...38 1...9	5...44 1...9
Нерівномірність подачі, %: на силосі на подрібненій соломі	30...50 36...50	40...25 35...20	60...27 62...38	38...20	16...14 18...16
Маса, т	2,5	6,3	6,6	4,2	4,2

ферма живильник завантажувач корм

Широке розповсюдження на нагромадженні і дозованій подачі зеленої маси в сушильний барабан АВМ-1,5 (АВМ-0,65), а в останні роки і в лініях кормоцехів для дозованої подачі на змішування грубих кормів, силосу, жому знайшов живильник-завантажувач ПЗМ-1,5. Потік корму необхідної продуктивності формується на ланцюгово-планчастому конвеєрі по висоті, яка відповідає установці вирівнювального (верхнього) бітера і швидкості конвеєра. По мірі руху маси розподільний (нижній) бітер "фрезерує" її, направляючи у вивантажувальний конвеєр. Величина подачі подрібненої соломи, силосу, сінажу і жому регулюється в широких межах і може установлюватися шляхом заміни зірочки привода конвеєра з числом зубців 11, 20 і ЗО. Наявність лотка дозволяє приймати корм з автосамоскидів і не вимагає додаткової зачистки майданчика. Установлено, що підпір маси, який створюється лотком, сприяє рівномірності її подачі.

Живильник-дозатор грубих кормів ПДК-10 є модифікацією ПЗМ-1,5. Основна його відмінність - відсутність приймального лотка і те, що він установлюється на фундамент живильника КПГ-10.46.15 без зміни будівельної частини. Завантажують ГЩК-10 так само, як і КПГ-10.46.15, - самоскидним транспортером і бульдозером з майданчика. Враховуючи, що нахил платформи конвеєра 25° , зрізана верхнім бітером маса не перекидається через нього (як це інколи відбувається у ПЗМ-1,5). Це покращує умови формування і вирівнювання потоку.

Бункер-дозатор грубих кормів, сінажу, силосу БДК-70 відрізняється від живильників-дозаторів, описаних вище, наявністю другої ступені вирівнювання потоку корму. Формування потоку корму здійснюється в дві стадії: спочатку розробкою бітерами моноліту, який підсовується ланцюгово-планчастим конвеєром, а потім бітерним механізмом і стрічковим конвеєром другої ступені.

Випробовування різних нагромаджувачів-живильників стеблових кормів показали, що нерівномірність потоків кормів у всіх збільшується при подачі недостатньо подрібненого матеріалу і при меншій продуктивності.

Узагальнення досвіду використання живильників у кормоцехах і відповідні розрахунки УНДІМЕСГ показали, що з наявних варіантів самоскидних транспортних засобів і нагромаджувачів найбільш доцільним, який забезпечує найменші затрати праці і приведені затрати, є поєднання нагромаджувача-живильника з приймальним лотком типу ПЗМ-1,5 і автосамоскидом. У порівнянні з КПГ -10.46.15, БДК-70 і ПДК-10 зниження затрат складає до 20...25 % незалежно від добових витрат кормів і відстані перевезень [16].

Шкодячи з вищевикладеного, в лінії стеблових кормів, що нами розробляється, використовуємо живильник-завантажувач кормів ПЗМ-1,5. Однак досвід експлуатації даного живильника показав, що при подачі великої маси корму виникають великі навантаження на розподільний (нижній) бітер, які приводять до його деформації.

З метою усунення цього недоліку, тобто посилення жорсткості конструкції розподільного бітера, ми удосконалили його шляхом установки на валу між трьома основними дисками двох додаткових.

3.3 Розробка технологічної і кінематичної схеми модернізованого живильника-завантажувача кормів ПЗМ-1,5 і опис технологічного процесу його роботи

Технологічна і кінематична схеми модернізованого живильника залишилися незмінними. Тому в записці приводимо тільки технологічну схему живильника з метою опису його будови і процесу роботи (рис 3.2).

1-гвинтовий транспортер; 2-розподільний бітер; 3 -- вирівнювальний бітер; 4 - конвеєр; 5 - полотно конвеєра; 6 - лоток; 7 - гідро циліндр

Рисунок 3.2-Технологічна схема ШМ-1,5

Живильник-завантажувач складається із конвеєра, лотка і гідросистеми.

Лоток являє собою зварну конструкцію із профілювальних листків і гнутих швелерів. Вздовж дна приварені напрямні. Лоток кронштейнами шарнірно прикріплений до конвеєра. На бокових лотках приварені кронштейни для кріплення гідро циліндрів.

Конвеєр складається із зварної рами, по дну якої переміщається полотно скребкового типу, нижнього розподільного бітера і гвинтового транспортера. Між боковинами конвеєра змонтований верхній вирівнювальний бітер, висоту установки якого можна змінювати. Привод бітерів, гвинтового транспортера і полотна конвеєра здійснюється від одного електродвигуна через пасову і ланцюгову передачі. Рама конвеєра одним кінцем спирається на фундамент, а другий кінець установлений на двох опорах.

Гідросистема складається із гідробака, електродвигуна, насоса, маслопроводу і двох циліндрів. Циліндри триплунжерні, телескопічні, односторонньої дії.

Технологічний процес. Подрібнені стеблові корми самоскидним транспортером завантажують на лоток. Вільний кінець лотка піднімають вгору за допомогою двох гідро циліндрів. Корми під власною вагою направляються на конвеєр. Полотно конвеєра, яке рухається з заданою швидкістю, підтягує корми до вирівнювального бітера, який відкидає надлишки корму. Шар корму, який залишився на полотні, розподільним бітером подається на гвинтовий транспортер. Далі (за допомогою гвинтового транспортера) корми подаються на вивантажувальний транспортер для подальшої переробки [17].

3.4 Розрахунок розподільного бітера

3.4.1 Кінематичний розрахунок привода

Попередньо визначаємо кутову швидкість (рад/с) і номінальний обертальний момент (Н-м) на валу електродвигуна (на ведучому валу привода) (рис. 3.3) [18]:



1 - електродвигун; 2 -- пасова передача; З -- ланцюгова передача; 4 -- розподільний бітер.

Рисунок 3.3-Кінематична схема привода розподільного бітера

(3.1)

(3.2)

де - частота обертання двигуна;

- потужність двигуна,

Знаходимо передаточне відношення привода і за формулою

(3.3)

де та - передаточне відношення для пасової та ланцюгової передач.

Передаточне відношення прийнявши відносне ковзання е = 0,015:

(3.4)

де та - діаметр ведучого і веденого шківів, мм (мм, мм),