Використання техніки при вирощуванні кормових буряків з розробкою операційної технології міжрядного обробітку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Вінницький національний аграрний університет

Використання техніки при вирощуванні кормових буряків з розробкою операційної технології міжрядного обробітку

Пояснювальна записка

до курсового проекту з навчальної дисципліни

«Експлуатація техніки та обладнання в рослинництві»

2010

ЗМІСТ

Анотація

Вступ

1. АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КОРМОВИХ БУРЯКІВ

1.1 Біологічні особливості

1.2 Технологія вирощування

1.3 Обробіток грунту

1.4 Удобрення

1.5 Сівба

1.6 Догляд за посівами

1.8 Збирання

2 КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

2.1 Аналіз існуючих конструкцій культиваторів для міжрядного обробітку

2.2 Опис удосконаленої машини

3. ОПЕРАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБІТКУ МІЖРЯДЬ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ КОРМОВИХ БУРЯКІВ

3.1 Умови роботи

3.2 Агротехнічні вимоги

3.3 Комплектування і підготовка агрегату до роботи

3.4 Підготовка поля до роботи

3.5 Організація роботи агрегату в загінці

3.6 Контроль якості роботи

3.7 Охорона праці

4. ОБГРУНТУВАННЯ КІЛЬКІСНОГО І СТРУКТУРНОГО СКЛАДУ МЕХАНІЗОВАНОЇ ЛАНКИ ДЛЯ ВИРОЩУВАННЯ КОРМОВИХ БУРЯКІВ

4.1 Складання технологічної карти на вирощування кормових буряків

4.2 Побудова графіка використання технічних засобів

4.3 Побудова графіка використання сільськогосподарських машин

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

АНОТАЦІЯ

Курсовий проект на тему: "Використання техніки при вирощуванні кормового буряка з розробкою операційної технології міжрядного обробітку". Кафедра експлуатації машино-тракторного парку і ремонту машин. Курсовий проект виконаний на сторінках машинописного тексту та 4 аркушах графічної частини формату А1.

Курсовий проект присвячений вдосконаленню технологічного процесу вирощування кормових буряків.

Ключові слова: КОРМОВІ БУРЯКИ, МІЖРЯДНИЙ ОБРОБІТОК, МІЖРЯДНИЙ КУЛЬТИВАТОР, ТЕХНОЛОГІЧНА КАРТА, ТРАКТОР, ПРОДУКТИВНІСТЬ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА МАШИНА, ОБСЯГ РОБІТ, ПОЛЕ, ЗАГІНКА, ПОВОРОТНА СМУГА, ККД.

В даному проекті розглянуто технологію вирощування кормових буряків, операційну технологію міжрядного обробітку, розроблено технологічну карту, складено графік використання тракторів та с.г. машин.

ВСТУП

Кормові буряки є основною технічною культурою. З коренів їх добувають цукор, цінність якого полягає в тому, що він добре засвоюється організмом людини і широко використовується в різних галузях харчової промисловості та добре зберігається

Кормові буряки мають високу кормову цінність: 100 кг свіжого жому відповідають 8, а 100 кг гички - 20 кормовим одиницям. На кожну кормову одиницю гички припадає 110г перетравного протеїну, 8г кальцію, 2г фосфору, 150мг каротину.

Гичку кормових буряків використовують як зелений корм і для силосування. При врожаї буряків 350ц/га вихід гички становить близько 200ц і жому 280ц. Така кількість корму містить 60ц кормових одиниць і 660кг перетравного протеїну.

Метою курсового проекту є оволодіння, систематизація та аналіз знань із літературних джерел, логічне осмислення та уміння робити об'єктивні висновки, формувати пропозиції щодо вирощування даної культури.

буряк культиватор міжряддя техніка

1. АНАЛІЗ ТЕХНОЛОГІЇ ВИРОЩУВАННЯ КОРМОВИХ БУРЯКІВ

1.1 Біологічні особливості

Кормові буряки найдоцільніше розміщувати у кормовій прифермській сівозміні, оскільки тут можливе застосування високих норм органічних добрив, а витрати на їх перевезення і урожаю коренеплодів до місця зберігання мінімальні. Оправдане вирощування цієї культури і в овочевій сівозмінні після просапних і овочевих культур, тому що вони менше засмічені. При вирощуванні кормових буряків у польових сівозмінах кращі такі попередники: озимі зернові, однорічні бобові, картопля, а також багаторічні трави переважно однорічного використання.

На осушених торф'яних грунтах кормові буряки краще вирощувати після картоплі, а також після багато і однорічних трав. На постійній ділянці урожайність коренеплодів, як правило, істотно нижча. На мінеральному грунті беззмінно вирощувати їх не можна більше трьох-чотирьох років.

Найпридатніші для кормових буряків добре освітлені площі, що рано звільняються від снігу. Надмірне зволоження в будь-який період вегетації різко знижує врожай, погіршує якість коренеплодів. Кормові буряки добре ростуть на окультурених, розпушених, супіщаних і суглинкових грунтах з глибоким орним шаром. Під них можна відводити і солончакуваті грунти.

Слід зазначити, що не можна висівати кормові буряки на тих полях, де застосовували гербіциди симазин і атразин.

1.2 Технологія вирощування

Агротехнічні вимоги. При підвищеній вологості грунту вирівнювання розпочинають слідом за ранньовесняним боронування у міру доспівання розпушеного шару, при оптимальній вологості одночасно з розпушуванням зубовими боронами, а при недостатньому зволоженні І в суху погоду без попереднього обробітку зубовими боронами. Товщина розпушеного шару не повинна перевищувати 3 см.

Глибина впадин при визначенні вирівняиості поверхні ріллі не повинна перевищувати 3 см на 3-метровому відрізку поля. Пропуски у межах ширини захвату агрегату і між суміжними проходами, нагромадження грудок і оголення 'Нижніх шарів грунту не допускається. Часток грунту розміром до 20 мм повинно бути не менше 80 %.

Агрегат має рухатися під кутом 45--50 до напрямку оранки із швидкістю 3,5--5 км/год.

Комплектування агрегатів для ранньовесняного вирівнювання поверхні ріллі залежить від погодних умов, фізичного стану і гребенястості грунту.

Передпосівний обробіток під кормові буряки починають, коли середньодобова температура грунту на глибині 8--10 см досягає 5--6°С, і проводять його одночасно з сівбою.

Тривалість виконання роботи на одному полі -- один-два дні, краще за день, для чого застосовують груповий спосіб роботи машин. Глибина розпушеного шару грунту після проходу агрегату в умовах достатнього зволоження повинна становити 40±5 мм, нестійкого -- 50±5 і недостатнього зволоження -- 60±5 мм. Робочі органи культиватора повинні підрізати не менше 98 % бур'янів.

Розрив у часі між передпосівним обробітком і сівбою не повинен перевищувати двох-чотирьох годин.

Комплектування агрегатів. Передпосівний обробіток грунту під кормові буряки у переважній більшості господарств проводять культиватором УСМК-5.4Б. Агрегатують його з трактором Т-70С, а також МТЗ і ЮМЗ усіх модифікацій.

Для обробітку грунту з підвищеною невирівняністю, щільністю і вологістю культиватор УСМК-5,4Б комплектують стрілчастими цапами захватом 270мм.

1.3 Обробіток ґрунту

Для районів з різними грунтово-кліматичними умовами ефективні два способи у системі основного (зяблевого) обробітку грунту під кормові буряки -- поліпшений і напівпаровий.

Поліпшений спосіб обробітку грунту полягає у лущенні стерні дисковими знаряддями на глибину 5-6 см у два сліди зразу після збирання пшениці, а через 10-12 днів -- повторне лущення на глибину 14-16 см лемішними лущильниками в агрегаті з боронами або котками, вирівнювання поверхні поля вирівнювачами у двох напрямках, внесення органічних та мінеральних добрив і глибока оранка на 30-32 см у кінці вересня -- не пізніше першої декади жовтня.

Напівпаровий обробіток грунту складається з лущення на глибину 5-6 см дисковими лущильниками зразу ж після збирання озимих зернових, внесення добрив і оранки на 30-32 см не пізніше другої декади серпня в агрегаті з боронами, а за умов посушливої погоди -- з котками. За літньо-осінній період виоране поле 1-2 рази боронують середніми боронами під кутом 20-30° до напрямку оранки, а при проростанні бур'янів культивують впоперек оранки на глибину 8-10 см культиватором в агрегаті з боронами. У жовтні необхідне глибоке безполицеве розпушення ріллі. Воно забезпечує добрий фізичний стан грунту, сприяє нагромадженню зимових опадів і прискореному прогріванню його навесні. Одночасно з культивацією та глибоким розпушенням грунту можна вносити аміачну воду.

Поліпшений спосіб зяблевого обробітку грунту впроваджується в усіх зонах вирощування кормових буряків, особливо в районах нестійкого і недостатнього зволоження, а напівпаровий -- у районах достатнього зволоження, а також в усіх інших при достатньому зволоженні в літньо-осінній період. На полях, дуже засмічених однорічними, переважно ярими, бур'янами (мишій, просо куряче, лобода, щириця, гречка татарська, капустяні та ін.), доцільно застосувати напівпаровий обробіток грунту.

Для знищення багаторічних дводольних бур'янів під час основного обробітку грунту застосовують амічну сіль (2,5-3 кг/га препарату), проти багаторічних злакових видів -- фосулен (5 кг/га). На полях, де грунт обробляють як напівпар, гербіциди вносять під час масової появи коренепаросткових бур'янів за 4-5 днів до наступного обробітку, а як поліпшений зяб -- після лемішного лущення в міру з'явлення бур'янів за 4--5 днів до глибокої оранки.

Кожний із цих способів обробітку грунту застосовують залежно від погодних умов, забур'яненості поля, вологості грунту, наявності добрив, організаційних умов тощо.

Своєчасне і високоякісне виконання всіх прийомів по-ліпшеного зяблевого обробітку грунту в поєднанні з хімічними засобами забезпечує зменшення забур'яненості на 80-90 %.

При вирощуванні кормових буряків після культур, урожай яких збирають пізно (овочеві, силосні), орють на глибину 28--30 см зразу після збирання попередника. Ріллю після з'явлення сходів бур'янів 1--2 рази обробляють культиваторами. Не рекомендується культивувати насичений вологою грунт важкого механічного складу.

Для поліпшення якості зяблевого обробітку останнім часом під кормові буряки орють двох'ярусними плугами на глибину 30-32 см. Під час оранки верхній шар грунту 0-15 см переміщується на дно борозни, а нижній (15- 30 см) -- на поверхню. При двох'ярусній оранці краще загортаються післяжнивні рештки, і найбільша кількість органічної маси знаходиться у глибоких шарах --10-20 і 20-30 см. Двох'ярусну оранку зябу доцільно застосовувати на полях з великою кількістю післяжнивних решток, а також там, де верхній шар грунту має багато насіння однорічних бур'янів.

Поле лущать за допомогою дискових лущильників ЛДГ-5, ЛДГ-10, ЛДГ-15, важких дискових борін БДТ-3, БДТ-7, БДТ-7А, БДТ-10, лемішних лущильників ППЛ-5-25, ППЛ-10-25, а також даоскорізів КПШ-5 та КПШ-9 на тязі гусеничних і колісних тракторів.

Допустимі відхилення від заданої глибини обробітку для дискових лущильників не повинні перевищувати 1,5, а для лемішних -- 1 см, допустимі відхилення ширини захвату для перших -- 30, а для других 10см.

Під час роботи треба повністю підрізати бур'яни, рівномірно розпушувати грунт, перемішуючи його з післяжнивними рештками на всю глибину обробітку дисковими лущильниками та повністю загортати післяжнивні рештки лемішними лущильниками при доброму розпушуванні грунту.

Швидкість руху агрегату залежно від марки тракторів та лущильників: для дискових -- 6-10, лемішних --до 12 км/год. Дискові лущильні агрегати під час роботи треба щоб рухалися у напрямку довшого боку поля, спосіб руху -- човниковий, а для лемішних -- з чергуванням загонів усклад і врозгін. Лемішні лущильники повинні рухатися впоперек майбутнього напрямку оранки.

Як відомо, з середини літа в коренеплодах кормових буряків зростають запаси поживних речовин. Якщо грунг мілко зораний, то коренеплоди, будучи не в спромозі проникнути в нього, починають галузитися.

Глибина оранки під кормові буряки повинна становити 30 см, а на важких грунтах 38-40см.

На зрошуваних темно-каштанових і чорноземних грунтах зяблевоїоранки повинна становити 38-30 см.

До настання осінніх заморозків на зораному зябу де зійшли сходи бур'янів, проводять суцільну культивацію па глибину 8-6 см. У районах з недостатнім зволоженням одночасно з осіннього культивацією зябу виконують смугове щілювання на глибину 15-16 см розпушувальними ла» памн (долотами), встановленими у задніх тримачах усіх грядилів культиваторів УСМК-5,4В або КРД-5,4, Якщо їх у господарстві немає, то можна застосовувати серійні бурякові культиватори УСМК^-5,4В із стрілчастими лапами захватом 270 мм і розпушувальними лапами (долотами) або просапні культиватори, на яких по центрах їх грядилів встановлюють стрілчасті латі захватом 270 мм, по обох боках грядилів -- однобічні плоскорізальпі лапи захватом 135 мм і в задніх пазах грядилів -- розпушувальні лапи, Якість сівби кормових буряків, рівень польової схожості насіння певною мірою визначаються своєчасністю і якістю основного обробітку грунту

Перший ранньовесняний обробіток грунту (закриття вологи) проводять на глпбииу 2-2,5 см важкими зубовнмн боронами, встановленими в два ряди иа широкозахватних зчіпках, що агрегатуються з гусеничними тракторами.

Починати роботу слід тоді, коли грунт у верхньому шарі не налипатиме на зуби борін. Кожну ділянку боронують за одни день у два сліди (по двох діагоналях поля) при швидкості до 6-7 км/год.

На важких дерновопідзолистих грунтах закриття вологи доцільно виконувати дисковими знаряддями у поєднанні з важкими зубовими боронами, найдоцільніший обробіток проводить із секційними культиваторами КРД-5,4 УСМКА-5,4В або культиваторами УСМК-5,4Б, укомплектованим набором робочих органів,

До культиватора УСМК-5,4В або КРД-5,4 для закриття вологи додається п'ять комплектів трьохбрусиих шарнірних шлейфів, Із них два укорочених і три подовжених, укорочені по краях культиватора, а подовжені по його середині, За шлейфами иа культивації монтують по п'ять комплектів двобарабанних спіральних роторів з однобрусними шлейфами.

Щоб максимально подрібнити грудочкуватий верхній шар грунту, закриття вологи проводять двічі, не допускаючи проходу гусениць (або коліс) трактора по одному й тому ж сліду. Щоб цього уникнути, середину трактора (осьову лінію) завжди спрямовують по межі обробленого і не обробленого цим агрегатом поля. Швидкість руху агрегату на закритті вологи -- не більше 7 км/год.

На важких грунтах, де після боронування залишилея великі грудки, їх можна зруйнувати фрезерним культиватором КФГ-3,6.

На закритті вологи часто використовують і серійні культиватори УСМК-5,4Б. На них ставлять стрілчасті лапи захватом 270 мм, а за ними у два ряди -- однобічні плоско-різальні лапи шириною захвату 150 мм. Розпушений цими робочими органами верхній шар грунту повинен кришитися посівними борінками, причепленими до культиватора.

У господарствах, де немає спеціальних культиваторів, закриття вологи проводять тим же тракторним агрегатом з важкими зубовими боронами, але при другому діагональному проході агрегату в задньому ряду борони встановлюють зубами угору. У такому випадку борони працюють як шлейф, створюючи необхідні умови для проростання насіння бур'янів.

Передпосівний обробіток грунту забезпечує розпушування верхнього шару грунту на глибину дещо меншу, ніж передбачається укладати насіння кормових буряків, вирівнювання розпушеного шару грунту і перетворення його в дрібногрудочкуватий стан, чистий від бур'янів.

Передпосівний обробіток грунту є складовою частиною єдиного технологічного процесу -- сівби кормових буряків і повинен здійснюватися без будь-якого розриву в часі. Недотримання цієї та інших вимог призводить до пересихання розпушеного шару грунту, що істотно погіршує умови проростання насіння кормових буряків. Саме через це рівень польової схожості насіння, строки і дружність появи сходів, особливо в районах з напруженим режимом забезпеченості водою, залежать від кількості і частоти випадання дощів у післяпосівний період.

Передпосівний обробіток починають, коли бур'яни проросли і знаходяться в стадії білих ниточок. Перед передпосівним обробітком або одночасно з іним вносять грунтові гербіциди. При змішаному типі засмічення (двосім'ядольні й злакові бур'яни) застосовують ептам, роніт, далур, ацетлур. Перші два характеризуються високою летучістю. У зв'язку із цим їх необхідно негайно загортати у грунт. Роніт за умов недостатнього зволоження знижує свою ток-сичну дію. Ептам вносять із розрахунку 2-4кг/га а, роніт -- 5,3-5 кг/га.

Для знищення двосім'ядольних бур'янів використовують пірамін, ленацил (менш вимогливий до умов зволоження, ніж пірамін). Норма застосування піраміну і ленаїшлу змінюється залежно від вмісту гумусу в грунті. При вмісті його 2-4% вносять 4-7 кг/га піраміну, при 4-8%.-- 7-8 кг/га і відповідно 1-1,7 та 1,8-2 кг/га ленацилу.

Обприскувачем ПОМ.-630 (ПОУ) гербіциди можна внести стрічковим способом при сівбі. В такому випадку оброблюється рядок із захисною зоною шириною 25-30 см, при цьому витрата препарату зменшується вдвічі і знижується небезпека забруднення (Навколишнього середовища.

Стрічковим способом можна також внести ептам і роніт у процесі передпосівної культивації і знизити наполовину їх витрату. Проте для цього культиватор необхідно обладнати маркером і щілиноутворювачем, які дають змогу здійснити прохід сівалки з щілиноспрямовувачем точно по тих самих слідах, що і культиватор, а рядки висіяїного насіння розмістити в середині обробленої гербіцидом смуги. Стрічковий спосіб внесення гербіцидів навесні непридатний для знищення пирію повзучого.

Передпосівний обробіток проводять у два сліди культиваторами УСМК-5,4В і КРД-5,4, обладнаними двобічними плоскорізальними лапами захватом 270 мм, однобрудними шарнірними шлейфами із щитками і двобарабанними спіральними роторами з однобрусними шлейфами.

Культиватори агрегатують з колісними тракторами МТЗ-80, МТЗ-82, Т-70С або з гусеничними тракторами загального призначення, вони працюють на швидкості до 6-7 км/год.

До виїзду в поле для пробного заїзду на культиваторах КРД-5,4 або УСМК-5,4В виконують попередні установки робочих органів і вузлів відповідно до заводських інструкцій. Якщо настав час проводити передпосівний обробіток грунту, а через високу вологість спіральні ротори залипають, то замість них ставлять трьохбрусні шарнірні шлейфи, які до цього застосовували для закриття вологи.

Нові робочі органи культиваторів УСМК-5.4В і КРД-5,4 для передпосівного обробітку, як показала практика, забезпечують повне знищення бур'янів, вирівнювання розвушеного шару грунту, активне змішування гербіцидів з грунтом і утворення дрібногрудочкуватого ущільненого верхнього шару грунту, що сприяє дружному з'явленню сходів кормових буряків на чистому від бур'янів полі.

На важких за механічним складом грунтах з великими груднями доцільно до початку роботи культиваторів КРН-5,4 або УСМК-5,4В застосувати фрезерний культиватор КФГ-3,0.

Передпосівний обробіток грунту проводять у день сівби буряків, а розрив у часі між передпосівним розпушенням і сівбою повинен становити не більше 15-20 хв. Грунт обробляють тільки у зоні рядка на глибину 4-5см.

Культиватор для передпосівного обробітку грунту обладнують маркерами, щілинорізами-напрямниками і слідоутворювачем, наприклад підгортальинм корпусом, який встановлюють на гряділі секції культиватора по поздовжній осі агрегату.

Кількість секцій культиватора, які обробляють зону рядка, повинні бути рівна кількості насінневисівних апаратів. Обробіток грунту проводять упоперек оранки смуговим способом. Кожну секцію культиватора оснащують двома однобічними лапами, одним розпушувальним долотом, встановленим зворотнім боком до напрямку руху агрегату, і одним розпушувачем зубовим просапним, закріпленим на стояках робочих органів культиватора вершиною кута розхилу бічних планок в перед. Стояки робочих органів в свою чергу встановлюють і закріплюють у центральних тримачах грядиль. Ширину захвату для обробітку грунту однією секцією культиватора встановлюють не більше 45 см. Зуби розпушувача випускають з таким розрахунком, щоб вони виступали із боків не більше, ніж на 6 см, а самі бічні планки у такому випадку виконували роботу планувальника. Таке регулювання і набір робочих органів культиватора забезпечують рівномірну глибину обробітку, дрібно-грудучкувату структуру грунту, рівне дно і вирівняну поверхню в зоні посіву.

При необхідності у грунт вносять мінеральні добрива і гербіциди. Для цього підживлювальиі ножі закріплюють у бокових тримачах секцій з таким розрахунком, щоб добрива розміщувалися в стороні від рядка і на 2-3 см нижче глибини загортання насіння. Розпилювачі для внесення гербіцидів закріплюють на грядилах секцій культиваторів або стояках робочих органів. Обробіток гербіцидами проводять у зоні майбутнього рядка стрічковим способом, що сприяє зниженню норми внесення препарату.

Агрегат з такою компоновкою робочих органів иа передпосівному обробітку грунту нарізає напрямні щілини і центральну борозенку, створює розпушені, очищені від бур'янів, великих грудок і каміння смуги для сівби кормових буряків, в які вносять мінеральні добрива.

1.4 Удобрення

Удобрення. Під час росту кормові буряки потребують значно більшої кількості поживних речовин, ніж інші рослини. Особливо багато вони споживають азоту, калію, фосфору й кальцію.

Азот їм необхідний головним чином «а початку їх росту -- у травні і червні. При його нестачі листя розвивається слабо і часто засихає. Ефективні мінімальні норми азоту (за діючою речовиною) на звичайних і потужних чорноземах -- 45-60 і на сірих лісових грунтах 60 кг/га і більше.

Калій потрібний бурякам звичайно із середини літа, тобто коли у коренеплодах починається відкладення цукру. Норма калійних добрив залежно від типу грунтів коливається від 50 до 80 кг/га.

Фосфорна кислота особливо необхідна коренеплодам на початку росту. Споживання фосфору протягом літа рівномірне. На звичайних і потужних вилугуваних чорноземах оптимальна норма фосфорної кислоти -- 60-90, на солончакуватих чорноземах і сірих лісових, грунтах -- 60- 95 кг/га.

Без органічних добрив одержати великий урожай практично неможливо. Загальна кількість добрив і співвідношення окремих їх видів визначають залежно від запланованого урожаю, рівня родючості, вологості грунту і уточнюють у кожному конкретному випадку із врахуванням агротехніки кормових буряків, наявності місцевих і мінеральних добрив.

Якщо буряки висівають після неугноєного попередника, то наведені норми основного мінерального добрива збільшують приблизно на 20--22 %.

Дослідження наукових установ і передова практика господарств свідчать, що без зрошення з 1 га можна одержувати в середньому 600--800 ц коренеплодів кормових буряків, а на зрошуваних землях-- 1200--1500 ц і більше. Щоб забезпечити відповідне такому рівню врожайності живлення, норми мінеральних добрив збільшують на 50-- 60 % і безпосередньо під попередник (озима пшениця, жито, просапні) кормових буряків вносять гній із розрахунку 30--40 т/га. Коефіцієнти використання коренеплодами поживних речовин добрив, внесених у грунт, такі: N -- 85 %, Р₂0₅--16-20%, КаО - 80-94% (КиреєвВ. Н. таін.). Найефективніше сумісне внесення органічних і мінеральних добрив. При цьому норми останніх зменшують із врахуванням вмісту і використання поживних речовин в органічних добривах.

Кормові буряки позитивно реагують на органічні добрива, особливо на дерново-підзолистих піщаних і супіщаних та сірих лісових грунтах. Гній чи компости (40-- 80 т/га) вносять безпосередньо під буряки або під їх попередник. Дослідження, проведені у виробничих умовах науковцями Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН, показали, що для отримання урожаю кормових буряків 800--1000 ц/га і більше норму органічних добрив потрібно збільшувати до 80--100 т/га. Високі врожаї одержують при застосуванні органічних добрив у поєднанні з повним мінеральним, особливо коли перші вносять під попередник, а другі -- безпосередньо під буряки. Якщо гній вносили лише під попередник, норми азоту й калію збільшують до 100-150 кг/га, фосфору -- до 90-100 кг/га. При інтенсивній технології вирощування кормових буряків на сірих лісових грунтах у центральному Лісостепу економічно вигідні норми добрив, розраховані на врожайність коренеплодів 800 ц/га. Оптимальні норми на такий рівень урожайності становлять 40 т/га гною. На глибоких малогумусних чорноземах правобережного Лісостепу, як свідчать дослідження Білоцерківського СП, під кормові буряки доцільно вносити 40 т/га гною під зяблеву оранку. У західних областях України гній і мінеральні добрива вносять безпосередньо під буряки відповідно у нормі 50- 70 т/га. У районах несталого зволоження гній можна вносити під попередник буряків -- озиму пшеницю. Добрі результати одержують від приорювання 30-40 т/га гною під буряки у поєднанні з мінеральними добривами. При недостатньому зволоженні вносять гній (30 т/га) під попередник (озиму пшеницю або парозаймаючу культуру) і мінеральні добрива. У дослідах Черкаської обласної дослідної станції найвищу урожайність кормових буряків (639 ц/га) одержали при внесенні 20 т/га гною та густоті насадження 80 тис. рослин на 1 га. Органічні добрива найдоцільніше застосовувати під зяблеву оранку. Для одержання 1500 ц/га і більше кормових буряків на зрошуваних чорноземах південних і темно-каштанових грунтах вносять 60--80 т/га гною. На супіщаних грунтах, бідних на калій, норму внесення цього елемента збільшують до 120-160 кг/га. Якщо гній не вносили, норми мінеральних добрив збільшують на 25-30% (Писаренко В. А., Варильник В. Т., 1989). Для внесення підстилкового гною використовують гноєрозкидачі РОУ-5; РОУ-6; ПРТ-10; ПРТ-16 та ін. Рідкий гній вологістю 90-92% вносять гноївкорозкидачами РЖТ-4, РЖТ-8, РЖТ-16. За даними Інституту зрошуваного землеробства УААН, на середніх і важких за механічним складом зрошуваних грунтах при глибокому заляганні підґрунтових вод внесення всієї річної норми під зяблеву оранку забезпечує такі ж результати, як і роздрібнене. На легких грунтах і при близькому заляганні підґрунтових вод на всіх ґрунтових відмінах при зрошенні необхідно застосовувати тільки роздрібнене внесення мінеральних добрив: під зяб вносять гній, основну масу фосфорних і 15-20 % азотних добрив, решту азотних і калійні навесні і в підживлення. Враховуючи високу потребу кормових буряків в азоті та калії, в липні й серпні вносити їх можна з поливною водою, використовуючи для цього гідропідживлювачі на дощувальних машинах та інші установки, яку дозволяють правильно дозувати норму внесення добрив. У підвищенні урожаю буряків важливу роль відіграють мікродобрива -- бор, мідь, молібден, які слід вносити у таких нормах (за діючою речовиною): бор--1-2,5 кг/га, мідь у вигляді піритних недогарків -- 5-8, марганцеві добрива (сірчанокислий марганець) -- 10-15 кг/га. Важливою умовою підвищення урожайності кормових буряків є вапнування кислих грунтів. Роль вапнування особливо зростав при внесенні великої кількості мінеральних добрив, які ще більше підкислюють грунт. Кормоаі буряки потребують грунтів з нейтральною або слабо лужною реакцією середовища. Вапнування проводять восени» використовуючи молотий вапняк, цементний пил тощо.

1.5 Сівба

Її починають при середньодобовій температурі грунту 6--8 °С на глибині 6--7 см, тобто з настанням фізичної спілості грунту. Насіння кормових буряків являє собою суміш суплідь розміром від 2 до 10 мм з великою кількістю сторонніх домішок. Тому перед сівбою його необхідно* обов'язково доробити: очистити від домішок, і вирівняти за розмірами, відшліфувати і відкалібрувати на фракції 3,5--4,5 5,5 мм. Лабораторна схожість насіння повинна становити менше 80% (для І класу).

Норма висіву насіння 14--16 шт. на 1 м погонної довжини. Його висівають у вологий шар грунту на глибину 2,5--3,5 см, а за умов посушливої весни -- на 4--4,5 см. При оптимальній вологості грунту глибина висіву насіння фракції 3,5--4,5 мм яа 0,5--0,8 см мілкіша, ніж насіння фракції 4,5--5,5 мм. Швидкість руху агрегатів під час сівби не повинна перевищувати 4,5 км/год.

Сіють кормові буряки сівалками ССТК-8, ССТ-12В і ССТ-8В, обладнаними туковисівними апаратами АТП-2. Посівні секції модернізованої сівалки ССТК-8 на відміну дід посівних секцій сівалок ССТ-12В і ССТ-8В обладнані двома розширеними опорними котками, загортачами і ланцюговими шлейфами. По краях рам сівалок ССТК-8 ї ССТ-8В між першою і другою і між сьомою і восьмою посівними секціями точно посередині першого і сьомого міжрядь встановлюють щілинорізи-направлювачі. Відстань між носками ножів щілинорізів при міжряддях 60 см повинна становити 3600 мм, при 70 -- 4200 мм.

Копіювальні конічні котки щілинорізів-направлювачів кріплять до кронштейнів ножів, в яких е отвори для регулювання по глибині ходу в грунті і переводу в транспортне положення. При сівбі буряків на щільних грунтах котки щілинорізів підіймають над ним, а на легкосупіщаних і піщаних заглиблюють у грунт на 5--7 см.

Розміщення на кожній 8-рядній сівалці двох щілинорізів-направлювачів сприяє утворенню у грунті двох вузьких глибоких щілин, які в подальшому служать направляючими для культиваторного агрегату майже на всіх обробітках посівів кормових буряків, починаючи з їх шарування при малих захисних зонах.

Посередині рами сівалки кріплять слідоутворювач, який нарізає борозенку для наступного водіння по ній культиваторного агрегату на перших вздовжрядних обробітках засіяного поля. При цьому стежать за тим, щоб при міжряддях 60 см центр лівого колеса від центру сівалки знаходився на відстані 1160 мм, а правого --на відстані 1240 мм, а при міжряддях 70 см -- відповідно 1310 і 1490 мм.

На сівалках ставлять лівий і правий маркери дискового-типу з розсувними штангами. При сівбі з шириною міжрядь 60 см виліт лівого маркера (від диска маркера до носка сошника крайньої секції) повинен становити 2850 мм, правого -- 2650 мм; при сівбі з міжряддями 70 см -- відповідно 3300 і 3100 мм.

Сівалки ССТК-8 і ССТ-8В при міжряддях 60 см агрегатують з тракторами МТЗ-80 або МТЗ-82, обладнаними вузькими шинами (на задніх колесах) з мінімальною колією у цих коліс, рівною 1250 мм. Колія передніх коліс -- 1200 мм. При ширині міжрядь 70 см колія передніх і задніх коліс тракторів рівна 1400 мм, причому на задні колеса ставлять широкі шини.

При сівбі буряків агрегат водять по візиру, вертикально укріпленому спереду капота трактора із зміщенням праворуч на 100 мм від осьової його лінії. Візир являє собою паличку, яка виступає над капотом трактора на 40-45см. При використанні сівалок ССТ-12В і ССТ-8В необхідно уважно стежити за глибиною передпосівного обробітку грунту. Це пов'язано з тим» що посівні секції подібних сівалок (при вузьких котках на посівних секціях) завжди укладають насіння буряків на важких грунтах на таку глибину, яв яку проведено передпосівний обробіток грунту, тобто школи надто глибоко.

На важких грунтах можна використовувати 12-рядні бурякові сівалки ССТ-12В, переобладнані у 8-рядні з міжряддями 60 см. Для цього знімають чотири посівні секції (краше во дві крайніх), а решту вісім ретельно перевіряють і розставляють на міжряддя 60 см, користуючись схемою сівалки ССТК.

Короткий маркер залишається без змін, а довгий вкорочують на 300 мм. Встановлюють усі приводні ланцюги і ретельно перевіряють їх лицювання. У господарствах, де відсутні нові сівалки і культиватори і передпосівний обробіток грунту проведено серійними культиваторами КРН-4ДА або КРН-5,6А або УСМК-5.4Б, на сівбі кормових буряків використовують овочеві сівалки СО-4,2 і СКОН-42 і бурякові ССТ-8А і ССТ-12Б при ширені основних міжрядь 60 або 70 см і стикових -- 65 або 75 см.

Так, каліброване і шліфоване насіння кормових буряків зі схожістю не нижче 75 % вони висівають по 16-18 шт. на 1 м погонної довжини.

Норму висіву насіння буряків на овочевих сівалках СО-4,2 і СКОН-4,2 регулюють зміною довжини висівних котушок, а на бурякових сівалках -- зміною кількості рядів вічок на висівних дисках або зміною швидкості їх обертання. Якщо в господарстві під кормові буряки відводять тільки важкі грунти, наприклад чорноземні або суглинкові, то сівбу доцільно проводити буряковими сівалками. При цьому необхідно уважно стежити за якістю і глибиною передпосівного обробітку, оскільки від нього залежить глибина загортання насіння.

1.6 Догляд за посівами

У перший період вегетації. Після сівби кормових буряків культиватори УСМК-5,4В, КРД-5,4 та інші переобладнують для суцільних і міжрядних обробітків посівів.

Перший вздовжрядннй досходовий обробіток починають на четвертий-п'ятий день після сівби. Для цього культиватор КРД-5,4 оснащують 6-дисковими ротаційними батареями, які рухаються над проростками буряків у два сліди, і 4-дисковими, які розпушують грунт у міжряддях. Проте, як свідчить практика, на щільних грунтах ротаційні диски можуть залишати грудочки грунту розміром понад З см. Щоб їх зруйнувати, доцільно додатково застосовувати двобарабанні спіральні ротори, які одночасно вичісують ниткоподібні проростки бур'янів.

На досходовому обробітку культиваторний агрегат повинен рухатись обов'язково уздовж посівів. На більш легких грунтах доцільно встановлювати однобічні лапи захватом 150 мм (при міжряддях 60 і 70 см) або 85 мм (при міжряддях 45 см) у тих двох міжряддях, де прн сівбі утворилися глибокі щілини. Швидкість руху на вздовжрядному досходовому обробітку не повинна перевищувати 6-9 км/год.

Дослідження показали, що високоякісне проведення до-сходового розпушування не тільки повністю знищує бур'яни, а й створює пухку і вирівняну дрібногрудочкувату поверхню поля, що знижує пошкодження сходів буряків коренеїдом у середньому на 10-15 % (Юферев В.П., 1991).

Велику небезпеку для проростків буряків може представляти ґрунтова кірка, через яку ростки буряків не здатні проникнути на поверхню. Руйнують цю кірку тим же агрегатом, але на швидкості до 5 км/год.

На посівах кормових буряків, виконаних сівалками СО-4,2, СКОН-4,2, СПЧ-6М і ССТ-12Б, досходове розпушування грунту проводять серійними культиваторами КРН-4.2А, КРН-5.6А і УСМК-5.4Б. Культиватори типу КРН оснащують пружинними прополювальними борінками, які розпушують грунт у зоні майбутніх рядків.

При використанні сівалок ССТ-12В і ССТ-6В необхідно уважно стежити за глибиною передпосівного обробітку ідолу. Це пов'язано з тим, що посівні секції подібних сівалок (при вузьких котках на посівних секціях) завжди укладають насіння буряків на важких грунтах на таку глибину, на яку проведено передпосівний обробіток грунту, тобто інколи надто глибоко.

На важках грунтах можна використовувати 12-рядчі бурякові сівалки ССТЧ2В, переобладнані у 8-ряд ні з міжряддями 60 см. Для цього знімають чотири посівні секції а решту вісім ретельно перевіряють і розставляють на міжряддя 60 см. За цією схемою розставляють опорно-приводні колеса з механізмами привода так, щоб ліве колесо від середине сівалки розташовувалося на 1160 мм (рахуючи по ходу сівалки), а праве -- на 1240 мм. Для привода усіх туковисівних апарата подовжують два наявних з'єднувальних валики.

Для привода усіх туковисівних апаратів подовжують шість наявних (довжиною 135 мм) з'єднувальних валики до розміру 285 мм.

Короткий маркер залишається без змін, а довгий вкорочують на 300 мм. Встановлюють усі приводні ланцюги і ретельно перевіряють Гх лицювання. У государствах, де відсутні нові сівалки і культиватори і передпосівних обробіток грунту проведено серійними культиваторамн КРН-4ДА або КРН-5.6А або УСМК-5.4Б, на сівбі кормових буряків використовують овочеві сівалки СО-4,2 і СКОН-42 і бурякові ССТ-8А і ССТ-12Б при ширині основних міжрядь 60 або 70 см і стикових -- 65 або 75 см.

На ралах сівалок посередині міжрядь встановлюють такі ж щільнорізи-направлювачі, як і на сівалках ССТК-8, ССТ-8В і ССТ-І2В. Ці щільнорізи-направлювачі до вказані сівалок не додаються, тону їж необхідно одержати додатково (або виготовити на місці). Робота таких сівалок має деякі особливості. Так, каліброване і шліфоване насіння кормових буряків зі схожістю не нижче 75 % вони висівають по 16--18 шт. на 1 м погонної довжини.

Норму висіву насіння буряків на овочевих сівалках СО-42 і СКОН-4,2 регулюють зміною довжини висівних котушок, а на бурякових сівалках -- зміною кількості рядів вічок на висівних дисках або зміною швидкості їх обертання.

Якщо в господарстві під кормові буряки відводять тільки важкі грунти, наприклад чорноземні або суглинкові, то сівбу доцільно проводити буряковими сівалками. При цьому необхідно уважно стежити за якістю і глибиною передпосівного обробітку, оскільки від нього залежить глибина загортання насіння.

На посівах кормових буряків, виконаних сівалкам в СО-4Д СКОН-4,2, СПЧ-6М і ССТ-12Б, досходове розпушування грунту проводять серійними культиваторами КРН-4.2А, КРН-5.6А і УСМК-5.4Б. Культиватори типу КРН оснащують пружинними прополювальними борінками, які розпушують грунт у зоні майбутніх рядків, а в міжряддя пускають однобічні лапи захватом 165 мм. Швидкість руху культиваторів -- 7 км/год.

Буряковими культиваторами УСМК-5,4Б виконують суцільний досходовий обробіток (з міжряддями 45 см) лопаточнини ротаційними батареями у поєднанні з двобарабанами спіральними роторами. Швидкість руху при цьому становить не більше 9 км/год.

Перший міжрядний обробіток сходів кормових буряків (шарування) проводять, коли на посівах починають з'являтися сходи і проглядаються рядки буряків. На цьому обробітку культиватори УСМК-5,4В і КРД-5,4 обладнують захисними дисками, однобічними лапами і 6-дисковими ротаційними батареями.

Залежно від стану грунту і його засміченості насінням бур'янів захисні диски, одно- й двобічні лапи встановлюють на глибину 30-40, а ротаційні батареї -- на 25-25 мм. Захисні зони для однобічних лап не повинні перевищувати 70 мм, а кількість присипаних або пошкоджених рослин -- не більше 5-6 %. Швидкість руху агрегату на шаруванні -- 5-5,5 км/год. При міжряддях 60 і 70 см застосовують трактори типу МТЗ на вузьких шинах при колії задніх коліс:

відповідно 1250 і 1400 мм, а при міжряддях 45 см -- трактори Т-70С з вузькими гусеницями. Якщо перед шаруванням або у період його проведення на полі утворюється ґрунтова кірка, то П руйнують ротаційними робочими органами. Щоб звести до мінімуму пошкодження сходів буряків, підбирають оптимальну швидкість і регулюють глибину ходу ротаційних батарей.

Щоб забезпечити мінімальні захисні зони (не більше 5-6 см з кожного боку рядка), на культиваторах УСМК-5,4Б і КРД-5,4 розміщують по два щілинорізи-направлювачі. Особливу увагу необхідно звертати на те, щоб ножі щілинорізів-направлювачів, встановлених на культиваторах, точно потрапляли у щілини, утворені при сівбі буряків.

Конічні котки щілинорізів-направлювачів, встановлені точно навпроти їх ножів, при шаруванні буряків повинні занурюватися залежно від твердості грунту в раніше утворені щілини (при сівбі) на 7-10 см.

Формування густоти стояння рослин. Залежно від кількості сходів кормових буряків, а також враховуючи забур'яненість поля, необхідно формувати густоту стояння рослин. Роботи проводять за двома варіантами.

Перший варіант. Якщо на 1 м погонної довжини буде у середньому 12 сходів буряків (одна-дві пари листків), то проводять поперечне проріджування культиваторами КРД-5,4 або УСМК-5.4В з відповідним набором робочих органів. При цьому одночасно знижуються бур'яни і формується густота: на 1 м погонної довжини звичайно залишається 5--6 рослин (букетів) буряків.

Для проріджування сходів на культиваторах встановлюють маркери, які використовували на сівалках. При цьому лівий маркер сівалки закріплюють на правий бік культиватора, а правий -- на лівий. Така перестановка дозволяє одержати більш мілкі борозенки (порівняно з борознами, які утворювали маркери при сівбі буряків) і виключити присипання сходів буряків у місцях проходження маркерів. На проріджуванні буряків використовують ті самі трактори, що й на шаруванні, при швидкості руху агрегату до 5-6 км/год. Особливу увагу слід звернути на підготовку культиваторів, розставлення робочих органів і регулювання глибини їх ходу. Все це необхідно робити звичайно на розміточному майданчику.

Верхні кінці стояків однобічних лап захватом 85 мм повинні виступати із тримачів на 45 мм. Стояки ротаційних батарей піднімають над тримачами на 95 мм. Тракторні агрегати на поперечному проріджуванні буряків спрямовують по вішках, користуючись візиром, встановленим на тракторі для досходового обробітку, а наступні проходи виконують по слідах, утворених маркерами культиватора.

При перших проходах перевіряють довжину маркерів, глибину ходу робочих органів тощо. При відхиленні від заданих параметрів проводять додаткові регулювання. Періодично перевіряють стикові міжряддя, при необхідності регулюють довжину маркерів.

Другий варіант. Якщо на 1 м погонної довжини налічується 8-12 сходів буряків, то оптимальної густоти посівів добиваються повторним шаруванням тими ж культиваторами, тільки розпушувати необхідно дещо глибше, ніж при першому шаруванні. Проте пошкодження сходів повинно бути не більше 4-5 %. Щоб одержати високий урожай коренеплодів, необхідно навіть за інтенсивною технологією застосовувати ручну працю па прополюванні плантації (забезпечити відстань між рослинами 18-22 см, знищити бур'яни у букетах).Необхідність застосування в окремих випадках ручної праці на формуванні густоти рослин викликана насамперед тим, що в господарствах, на жаль, поки немає однонасінних сортів кормових буряків, а насіння поширеного сорту Екендорфський жовтий представляє собою клубочки-супліддя, в кожному із яких міститься по дві-три насінини і більше. Таке насіння найчастіше сходить «гніздом», і якому коріння кількох рослин сплетені між собою. Крім того, в багатьох господарствах під посів кормових буряків відводять сильно забур'янені поля.

Щоб полегшити ручну працю, плантації доцільно попередньо обробити ротаційними батареями, як це роблять при з лонж рядному досходовому обробітку. Одночасно з розпушуванням захисних зон, рядків і міжрядь буряки підживлюють рідкими або твердими мінеральними добривами. При міжряддях 60 або 70 см на культиватори КРД-5,4 для обробітку міжрядь встановлюють туковисівні апарати з механізмами приводу, підживлювальні ножі, розпушувальні однобічні лапи захватом 150 мм і б-дискові ротаційні батареї, а для розпушування рядків і захисних зон -- 6-дискові ротаційні батареї. При міжряддях 45 см на культиватори УСМК-5,4В монтують підживлювальні ножі (для внесення у грунт рідких добрив), однобічні лапи захватом 150 мм І б-дискові ротаційні батареї для роботи у рядках, а в захисних зонах 4-дискові ротаційні батареї. Крім того, застосовують щілинорізи-направлювачі із сферичними дисками.

Культиватори-рослинопідживлювачі готують до роботи на регулювальному майданчику. Прокручуванням перевіряють роботу механізмів приводу і туковисівних апаратів. Одночасно регулюють глибину обробітку робочих органів і встановлюють норму внесення добрив. Глибина ходу підживлювальних ножів розпушувальних лап повинна бути 10-12 см, однобічних --4-5, ротаційних батарей --3-4 см. Ротаційні батареї, які йдуть по рядках буряків та їх захисних зонах, при розпушуванні грунту не повинні пошкоджувати понад 4-5% рослин.

Кормові буряки ефективно підживлювати рідким гноєм. Для цього використовують агрегат АВМ-Ф-2,8, який забезпечуе глибину загортання добрив 8-15 см при нормі 10-20 т/га. У полі агрегат АВМ-Ф-2,8 працює на швидкості до 6 км/год. Необхідно стежити, щоб загальна кількість добрив, заправлених в агрегат АВМ-Ф-2,8, виливалася за один ного прохід або за один круг. Для цього умовно зменшують кількість добрива, що виливається, на одиницю шляху, компенсуючи необхідну для внесення у грунт кількість поживної речовини азоту додаванням у розчин аміачної води або інших азотних мінеральних добрив.

Догляд за посівами у другий період вегетації. В цей період вегетації кормові буряки підгортають для боротьби з бур'янами і надання вертикального положення, що дуже важливо для їх механізованого збирання. Підгортати буряки, зокрема сорту Екендорфський жовтий, доцільно двічі.

Перше підгортання кормових буряків проводять у період початку змикання гички, одночасно розпушують грунт і підживлюють рослини. На культиваторах КДР-5,4 для обробітку міжрядь шириною 60 або 70 см встановлюють під-живлювальні ножі, розпушувальні однобічні лапи захватом 85 мм з вмонтованими на них однобічними підгортальниками та 6-дискові ротаційні батареї, а для розпушування грунту в рядках і захисних зонах -- 4-дискові ротаційні батареї. Висота гребенів при підгортанні -- 2-3 см, вивертання грудок розміром понад 33 мм і присипання рослин буряк; з допускається до 4-5 %. Глибина ходу підживлювальних ножів-- 11-12, однобічних лап з підгортальниками -- 4- 6 см. Ротаційні батареї повинні активно розпушувати грунт у захисних зонах і рядках буряків, не пошкоджуючи понад 4-5 % рослин. Швидкість руху трактора становить 5- 6 км/год. Друге підгортання кормових буряків проводять перед змиканням гички у міжряддях з тією самою метою, що і перше. Виконують його тим же агрегатом на базі культиватора КРД-5,4. Робочі органи розставляють так. Спочатку по центрах міжрядь встановлюють симетричні підгортальники захватом 270 мм суворо один проти другого біля кожного рядка, а за ними ліворуч і праворуч -- однобічні лапи захватом 85 мм з тими ж однобічними підгортальниками, які застосовували на першому підгортанні. Слідом за підгортальниками ставлять розпушувальні лапи (долота) і 6-дискові батареї.

Глибина ходу підгортальників і ротаційних батарей -- 4-5, розпушувальних лап (долот) --9-10 см. Захисна зона для однобічних лап і висота ґрунтових валиків--12-13 см. Швидкість руху агрегату -- до 6 км/год.

Симетричні підгортальники господарства одержують по спеціальному заказу. Якщо їх господарство не має, то культиватори КРН-4,2А або КРН-6А можна укомплектувати підгортальниками від культиваторів, які застосовують на останньому підгортанні картоплі.

Особливості використання зубових розпушувачів. При відсутності в господарствах бурякових культиваторів типу УСМК-5,4 на досходовому обробітку посівів можна використовувати культиватори КРН-5,6. Для цього кожну його секцію обладнують зубовим розпушувачем, встановленим у напрямку руху агрегату вершиною кута назад. Розпушувач закріплюють на двох стояках розпушувальних лап, змонтованих тильною стороною вперед у напрямку руху агрегату. При цьому крайні зуби розпушувача максимально наближені до опорного колеса культиватора і, маючи мінімальні поперечні відхилення, можуть обробляти посіви з малими захисними зонами -- 4-6 см.

Зуби, що рухаються біля рядків, мають загострені на конус робочі кінці, які встановлюють на глибину, рівну глибині загортання насіння, завдяки чому вони більш акуратно розпушують грунт у зоні рядка. Середні зуби розпушувача Із зрізаним під кутом робочим кінцем розпушують міжряддя на глибину 4-7 см. Зуби розпушувача, що знаходяться у центральній частині міжряддя, вимілюють для проходження великих грудок грунту, каміння і рослинних решток, які відводяться зубами і планками розпушувача від рядків у центр міжрядь.

Для першого обробітку міжрядь культиватори оснащують тими ж робочими органами, що і у передній частині гряділів секції, в поперечних тримачах, закріплюють по дві однобічних лапи (глибина їх ходу --3-4 см).

Міжрядний обробіток проводять а більшою захисною зоною-- до 15 см, одночасно підживлюючи рослини мінеральними добривами. їх вносять у грунт за допомогою підживлювальних ножів, які встановлюють спереду зубового розпушувача і закріплюють на поперечних тримачах секції культиватора. Завершальна операція при догляду за рослинами буряків -- їх підгортання, яке виконують лапами-відвальниками або підгортуючими корпусами, а при їх відсутності зубовими розпушувачами.

1.8 Збирання

Найтрудомісткішим процесом у технології виробництва кормових буряків є збирання, на яке припадає більше половини усіх витрат. Однією з причин, що утруднює механізацію збирання коренеплодів, є їх агрофізичні властивості, а саме: їх розміри, розміщення на довжині рядка та рівень заглибленості.

Кращими строками збирання кормових буряків є кінець вересня-перша половина жовтня. Зовнішніми ознаками технічної стиглості є пожовтіння нижніх листків. Закінчувати збирання необхідно до настання морозів. Залежно від наявності технічних засобів у господарстві та стану посівів застосовують потоковий, перевалочний та потоково-перевалочний способи, але найбільше -- роздільний спосіб збирання. Гичку необхідно обрізувати так, щоб не ушкодити головок коренеплодів, бо травмовані буряки погано зберігаються взимку.

Механізоване збирання кормових буряків дозволяє проводити збирання в дещо пізніші стислі строки, що позитивно позначається на врожайності. Спочатку збирають кормові, а потім напівцукрові сорти.

Впровадження у виробництво однонасінних сортів кормових буряків дає можливість перейти на вирощування їх за інтенсивною технологією з малими затратами ручної праці. За цією технологією збирання кормових буряків здійснюється гичкозбиральними БМ-6-А-01, також ренезбиральними машинами РКС-6-6500,КС-6Б-05,РКС-6.03. Інтенсивна технологія виробництва кормових буряків застосовується в Україні на площі 150-180 тис.га Збирання кормових буряків проводять коли середньодобова температура повітря знизиться до 6-10 °С. Проводять його протягом 10-16 днів. Не слід запізнюватися із збиранням, оскільки заморозки 3-4° можуть пошкоджувати надземні частини коренеплодів, що негативно впливає на зберігання. Проте у вересні відбувається інтенсивний їх приріст, тому лежкість буряків зібраних у жовтні, вища, ніж у вересні.

Наростання маси коренеплодів у вересні, жовтні і навіть при теплій погоді у листопаді. Раннє збирання зменшує вихід з гектара, пізнє пов'язане з втратами урожаю внаслідок несприятливих погодних умов - тривалі дощі, сніг, морози. У вересні урожайність зростає на 15-30%.

Збирання кормового буряка рахують успішним, якщо воно проведене в оптимальні строки при найбільшій масі коренеплодів з мінімальними втратами, щонайменшим травмуванням і незначному забрудненні.

Строки збирання коренеплодів необхідно встановлювати залежно від площі, забезпечення механізмами з таким розрахунком щоб збиральні роботи завершити до кінця жовтня.

Збирають буряк комплексом шестирядних машин роздільного збирання причіпною гичкозбиральною БМ-6А; МБП-6 та самохідною коренезбиральною КС-6; РКС-6; РКМ-6. Вантажать буряки з кагатів навантажувачами СНТ-2,1Б або СПС-4,2А.

Зрізають верхню частину коренеплода з черешками гички. Якщо зрізується 1 см шийки коренеплода, втрати урожаю становлять 5-7%, а при зрізанні 3 см зростають до 20-27%. Рівномірно зрізати гичку можна лише на добре вирівняному перед сівбою ґрунті, загортанні насіння на одну і ту ж глибину, рівномірному стоянні рослин в рядку.

Викопувальні робочі органи коренезбиральних машин не повинні травмувати коренеплодів. Обламування хвостиків у коренеплодів приводить до втрат врожаю. Якщо в ґрунті залишились хвостики довжиною 3,5 см втрачається 5-6% урожаю, при довжині 5 см - втрати зростають до 10-12%.

Гичку використовують як зелений корм для годівлі худоби, силосують або розстеляють на полі як сидеральне добриво.

2. КОНСТРУКТИВНА ЧАСТИНА ПРОЕКТУ

2.1 Аналіз існуючих конструкцій просапних культиваторів

На посівах кормових буряків, виконаних сівалками СО-4,2, СКОН-4,2, СПЧ-6М і ССТ-12Б, досходове розпушування грунту проводять серійними культиваторами КРН-4.2А, КРН-5.6А і УСМК-5.4Б.