Найбільш розповсюджені внутрішні незаразні хвороби страусів та показники їх метаболічного профілю за матеріалами відділення страусівництва АТЗТ "Агро-Союз" в м. Дніпропетровськ

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА ЗООВЕТЕРИНАРНА АКАДЕМІЯ

ФАКУЛЬТЕТ ВЕТЕРИНАРНОЇ МЕДИЦИНИ

«ДОПУСКАЄТЬСЯ ДО ЗАХИСТУ»

Завідувач кафедри клінічної діагностики та клінічної біохімії,

М.І. Карташов

ЗАВДАННЯ

для виконання дипломної роботи студентки

Сорокіної Наталії Юріївни

Тема роботи: «Найбільш розповсюджені внутрішні незаразні хвороби страусів та показники їх метаболічного профілю за матеріалами відділення страусівництва АТЗТ «Агро-Союз» в м. Дніпропетровськ».

Затверджено наказом ректора від « . . . » . . . . . . . . . 2009 р. за № . . . . .

1. Термін здачі студентом завершеної роботи

до деканату «. . . .» . . . . . . . . . . . . . . .2009 р.

2. Вихідні дані до роботи: в Україні страусівництво - це досить новий вид птахівництва і, нажаль, ще мало інформації щодо захворювань і показників метаболічного профілю страусів в умовах нашої країни.

3. Зміст роботи (перелік питань, що розробляються в роботі):

вивчити стан проблеми за даними літератури на базі АТЗТ «Агро Союз»; засвоїти клінічні методи обстеження страусів, методику одержання проб крові; виявити наявність найбільш розповсюджених внутрішніх незаразних захворювань у господарстві; здійснити лікування птахів та оцінити його ефективність; виконати біохімічне дослідження сироватки крові здорових страусів для встановлення їх метаболічного профілю в нормі;

Керівник, професор _____________________________ О.П.Тимошенко

Завдання прийняла до виконання ___________________Н.Ю. Сорокіна

Дата отримання завдання - 10.01. 2009р.

Зміст

Завдання для виконання дипломної роботи

Реферат

1. Вступ

2. Огляд літератури

2.1 Висновок з огляду літератури

3. Власні дослідження

3.1 Мета і задачі досліджень

3.2 Матеріали і методи досліджень

3.3 Результати власних досліджень

3.3.1 Характеристика господарства

3.3.2 Охорона праці і довкілля

3.4 Обговорення результатів власних досліджень

4. Висновки і пропозиції виробництву

5. Список літератури

Реферат

Тема роботи: «Найбільш розповсюджені внутрішні незаразні хвороби страусів та показники їх метаболічного профілю за матеріалами відділення страусівництва Акціонерного Товариства Закритого типу «Агро-Союз» в м. Дніпропетровськ».

Кількість таблиць - 10, кількість рисунків - 6. Роботу написано на 86 сторінках.

Роботу виконано на базі господарства АТЗТ «Агро-Союз», департамент «Страусівництво».

Загальна кількість страусів в господарстві становить 3000 голів.

- в т.ч.:

1) батьківське стадо (племінні птахи) - 100;

2) батьківське стадо - 200;

3) ремонтний молодняк (з 7 місячного віку до 1 року) - 2200;

4) ремонтний молодняк (з 3місячного віку до 6 місяців) - 400 голів;

5) племінний молодняк (з 3місячного віку до 6 місяців) - 100 олів.

Основний напрямок: вирощування молодняка на м'ясо, а також реалізація таких цінних продуктів страусівництва, як шкіра і яйце. Яйце йде на інкубацию, а відбраковані - для харчових цілей, яєчна шкарлупа - для сувенирів і на підкормку фазанам. Загальне поголів'я страусів налічує 3000 тисячи голів. З них батьківське стадо становить 300 голів.

Для виявлення показників метаболічного профілю була відібрана сироватка крові від 15 голів страусів віком до 1 року.

Загальна кількість птахів, у яких були виявлені такі найбільш поширені захворювання, як: фібринозний аероцистит, перозис, сечокислий діатез, гіповітаміноз вітаміну К становить - 95 голів.

В літературному обзорі описано розповсюдження і походження страусів, мета з якою їх утримують, їх фізіологічна характеристика, біохімічні показники сироватки крові страусів за різними джерелами. А також описані найбільш розповсюджені внутрішні незаразні захворювання страусів - фібринозний аероцистит, перозис, сечокислий діатез, гіповітаміноз вітаміну К та методи їх лікування.

Проведене клінічне обстеження страусів та аналіз сироватки крові за біохімічним дослідженням, визначили наступні показники метаболічного профілю клінічно здорових птахів:

- загальний білок;

- протеїнограмма (альбуміни; б1 , в, г - глобуліни);

- сечовина;

- сечова кислота;

- АлАТ;

- АсАТ;

- концентрація кальцію;

- концентрація фосфору;

- холестерол;

- хондроітинсульфати;

- лужний резерв.

Показано, що на різних стадіях перозису рівень хондроітинсульфатів в сироватці крові збільшується відповідно до стадії захворювання.

Кількість використаних джерел - 28.

Ключові слова:

- страуси;

- внутрішні незаразні захворювання;

- діагностика;

- лікування;

- показники метаболічного профілю.

1. Вступ

Страусівництво за останні декілька десятиріч перевтілилось з любительського в високоприбуткову ланку тваринництва багатьох країн світу. Велика зацікавленість до цієї самої великої не літаючої птиці пояснюється економічною прибутковістю. Таким чином, на 1 кг приросту живої ваги потрібно лише 3-4 кормові одиниці, тоді як в традиційному тваринництві - 8-10 [1].

Страусів цінують, перш за все, за їх м'ясо, яке являється виключно ніжним, містить холестерину значно менше, ніж яловичина чи свинина, тобто має дієтичні якості і характеризується екологічним виробництвом. Від страуса живою вагою 95 кг можна отримати 17 кг м'яса першої категорії: філе класу „преміум”, філе, стейки. Окремо продають такі субпродукти, як: шлунок (2 кг), печінка (1,5 кг), серце (0,6 кг), шия (2 кг) [2].

Також дуже великий прибуток фермери отримують від страусиної шкіри. При реалізації однієї шкіри (біля 1,5 мІ площиною) повністю окупаються витрати на корма. Страусина шкіра навіть набагато випереджає за якістю шкіру слонів і крокодилів, тому і коштує дорожче [3].

В усьому світі на продукцію тваринництва стабільно високі ціни. За рік при розумному господарюванні і знанні технологічних процесів можна досягти високих показників рентабельності ферми - до 120% [4].

Тривалість життя страусів 75 років, репродуктивний період починається з трьох років і триває чотири десятиріччя. В інтенсивному господарюванні птахів звичайно використовують до 17 років [5].

Ще дуже важливо відмітити, що страуси легко адаптуються до нових умов життя і однаково комфортно почувають себе як при низьких зимових температурах, так і в жаркі літні місяці.

На сьогоднішній день розведенням страусів займаються в усіх країнах Європи. Лідером з цього є Польша. К 2005 року в цій країні функціонувало вже більш ніж 550 ферм. У Германії і Іспанії створено біля 300 господарств, також велика кількість ферм у Турції, Греції і Болгарії. У Германії продається більш ніж 400 т м'яса страусів за ціною до 25 Євро за кг, у Іспанії - біля 300 т, у Португалії - 30 т за рік [2,5].

Також комерційним розведенням страусів активно займаються фермери в Канаді, ОША, Бельгії, Ізраїлі, Японії та ін. Але більш ніж 30% загального поголів'я знаходиться в Південній Африці - на родині страусів [6].

Наприклад, у Росії страусівництво ще пока не є отрасл'ю птахівництва. Але вже дуже успішно діє біля 10 ферм.

В Україні Африканський страус являється ще достатньо екзотичним сільськогосподарським птахом. Проте, кількість підприємств і фермерських господарств, які займаються їх розведенням, з кожним роком збільшується. Але більшість з них спеціалізується на виробництві племінної продукції внаслідок її дефіциту на внутрішньому ринку. Тому що саме дефіцит послужив причиною високих цін і одночасно знизив вимоги споживачів до якості племінної продукції. Але це тимчасове явище. Так, з часом, по мірі того, як буде відбуватись насичення внутрішнього ринку племінною продукцією, будуть рости і вимоги до її якості, виросте собівартість її виробництва [8] .

Найкрупнішим виробником м'яса африканських страусів у нашій країні є АТЗТ „Агро-Союз”. А також це господарство займається селекцією, промисловим розведенням птахів, забезпечує споживачів молодняком, а також різноманітною продукцією [7, 8] .

Ще дуже важливим аспектом є те, що на відміну від домашньої птиці, страуси рідко гинуть від інфекційних захворювань. Але нажаль багато птенців гине від не інфекційних захворювань, таких як закупорка кишечнику (синдром угасання), викликана стресом, і ентериту, причиною якого є порушення якісного і кількісного складу мікрофлори кишечнику [2].

2. Огляд літератури

Кінець ХХ ст. був цікавим тим, що почала розвиватись дуже активно нова отрасль птахівництва - страусівництво. Розведенням страусів почали займатись не лише в тих країнах і континентах, де вони з давніх давен проживають в дикому стані ( Африка, Австралія, Південна Америка ), але й в Північній Америці і в Європі [2].

Страусів утримували у неволі з давніх часів, використовуючи цю птицю з різною метою. Так, наприклад, у Древньому Єгипті в часи фараонів заможні дами виїзжали верхи на страусах. А також у Древньоєгипетській культурі перо страуса вважалось символом правосуддя, тому що воно має однакову щільність і довжину по обидві сторони від своєї ості, що являло собою баланс між правдою і правосуддям [4].

Природним середовищем існування для більшості страусів є сухі, безводні регіони Африки. Також страуси розповсюджені в Південній і Східній Африці, на островах Сомалі. В пустелі Сахара їх велика кількість, а також є інформація із древніх джерел, що на страусів палювали ще в часи ранніх цивілізацій [6].

Напротязі декількох тисяч років страусів, перш за все, дуже цінували за їх пір'я. До ХІІІ ст. страуси були ще не відомі в Європі. В ці часи лицарі ввели моду на носіння страусиного пір'я як прикраси. Вони носили його на своїх шоломах, і ця мода була поширена серед дворян напротязі правління Едварда ІІІ. Марія Антуанетта во Франції (друга половина ХVIII ) була новатором моди на страусине пір'я, як частину прикраси для голови [5].

Весь цей час пір'я добували у дикої птиці. Таким чином, палювання з метою отримання пір'я ставило страусів під загрозу вимирання. Цей факт був відмічен Державним управлінням Кейп колонії у Південно-Африканській республиці, і в березні 1822 р. була видана перша постанова про захист поголів'я страусів від знищення. А з часом, в травні 1870 р. була видана друга постанова. Таким чином, завдяки піклуванню людей зберегли страусів як вид [10].

На півдні Африки розведення страусів почали приблизно в 1863 році з приручення зпійманих екземплярів із числа південних підвидів [13].

У Південній Африці в 1869 році фермер зпроектував і запатентував перший інкубатор і назвав його „Eclipse” ( в перекладі з англійської „Eclipse”- „затемнення”) [14].

Страус - являє собою одну із самих великих птахів. Це єдиний представник отряду безкільових птахів, природне середовище існування якого простирається до екватора. Не зважаючи на те, що мова йде про птахів, які існують на характерних засушливих або напівсухих равнинних пасовищах, страуси легко пристосовуються до всього різноманіття природних умов на великій території їх існування. Існує декілько підвидів страуса, які розрізняються між собою в залежності від географічного розташування регіону існування і фізичних характеристик [21, 26].

Таким чином, північноафриканський і масайський підвиди вчені називають червоношиї ( Rednecks ), сомалійський і південноафриканський - голубошиї ( Blue necks), а чорний африканський - чорношиї ( Black necks, African blacks). Слід зазначити, що чорний африканський підвид ( African blacks ) являється не природньо, а штучно виведеним. Він був створен людиною шляхом багаторічних зхрещувань північноафриканського і південноафриканського підвидів, розведенням гібридів „в собі” і їх селекції з метою покращення якості пір'я. Тому цей підвид африканських страусів фермери вважають породою, а зоологи дали йому офіційну назву „Struthio camelus domesticus”. Крім того, страуси цього підвиду краще, ніж інші, пристосовані до розведення на фермі і менш агресивні під час репродуктивного періоду [1, 25].

Страус („Struthio camelus domesticus”) - відноситься до отряду безкільових птахів ( в перекладі англійською безкільові - Ratites ), які не можуть літати. У них відсутній кіль грудини і необхідні для польоту грудні м'язи. В пір'ях не має скріпленої бородчатої структури, яка притаманна для опіріння птиць-летунів. Основними видами безкільових, яких людина розводить у неволі, є: страус, ему і звичайний нанду [12].

Дорослий страус має вагу від 120 до 160 кг, вага ему- від 35 до 65 кг, а звичайного нанду - від 25 до 40 кг. Яйця страуса мають вагу від 1 до 1,5кг, ему - від 0,5 до 0,7 кг, а нанду - від 0,42 до 0,64кг. Птенці страуса і нанду виводяться через 42 доби інкубаційного періода, в той час як виведення птенців із яєць ему відбувається через 56-60 діб [13].

Велику зацікавленість до стаусівництва можна пояснити. По-перше це дуже велике різноманіття унікальної продукції, такої як:

- високоцінне дієтичне м'ясо;

- шкіра, яка має дуже цінні властивості;

- яйце;

- пір'я.

А по-друге, це широке коло можливостей в такому напрямку туризму, як агротуризм [14].

1. М'ясо

М'ясо страуса червоне, у ньому міститься велика кількість білка. Вміст білка в філе 20,45%, а в біфштексі - 20,95% [8].

В м'ясі дуже мало внутрім'язових жирів- у філе їх міститься 0,032%, а в біфштексі - 0,155%, що характеризує його дієтичні переваги серед інших видів м'яса [12].

Навіть у страусів з вгодованістю вище середньої відкладення жиру відбувається між м'язами, а не серед м'язових волокон.

Інші види традиційного червоного м'яса (баранина, яловичина) містять достатню кількість внутрім'язового жиру. Зокрема, яловичий і бараній жир містять велику кількість насичених жирних кислот. Страусиний жир, якого і так мало в м'язах, складається головним чином з ненасичених жирних кислот. Крім того, при термічній обробці посне страусине м'ясо не стає жорстким. Філе і стейк при правильному приготуванні виключно ніжні на смак [9].

Таблиця 1

Порівняльна таблиця харчової поживності м'яса страуса та інших видів тварин [9].

Вид м'яса	Вміст
	енергії, кДж	білків, г	жирів, г
Страусятина:
- стейк	388	21,1	0,8
- філе	392	21,3	0,8
Яловичина:
-вирізка	504	19,0	4,9
-філе	543	19,0	6,0
Свинина:
-стейк	468	19,5	3,7
-філе	498	19,5	4,5
Курятина:
-грудинка	458	21,5	2,5
Бараніна:
-вирізка	619	19,0	8,0

Таблиця 2

Порівняльна таблиця харчової поживності м'яса страуса, бройлерів та великої рогатої худоби [12].

Показники	Страуси	Бройлери	Велика рогата худоба
-калорійність, ккал/100г	92	121	123
- жир, г/100г	0,9	4,3	4,6
- холестерин, мг/100г	57	57	59
- насичені жирні кислоти, %:
1) пальмітінова	19	26,7	26,9
2) стеаринова	14	7,1	13
Всього:	33	33,8	39,9
-мононенасичені жирні кислоти:
1) пальмітінова	4,1	7,2	6,3
2) олеінова	31	39,8	42
Всього:	35,1	47	58,3
-поліненасичені:
1)лінолева	18	13,5	2
2)ліноленова	6	0,7	1,3
3)арахідонова	6	2,8	0,5
Інші	2,5	2,8	0,5
Всього:	32,5	19,8	4,8

З таблиці 2 добре видно, що однією із важливих якостей м'яса страусів є низька калорійність, відносно не велика кількість холестерину, а також дуже корисний для здоров'я набір жирних кислот. А з іншого боку м'ясо не поступається яловичині за рівнем білка. Що стосується вмісту жирних кислот (насичених і мононенасичених), то воно наближується до м'яса бройлерів. Поліненасичених жирних кислот у м'ясі страусів 32-36% (у бройлерів -20%, в яловичині - всього 5%), багато лінолевої та ліноленової кислот, відношення жирних насичених кислот до мононенасичених, пересиченим та поліненасиченим в масі получаємо як 1:1:1:1, що дуже важливо для корисного і дієтичного харчування.

2. Шкіра

Шкіра страусів за якістю в декілько разів краще за шкіру слонів і крокодилів, таким чином і ціна на неї вище. Вона має характерний малюнок завдяки виступаючим мішочкам-фолікулам. А також вона якісно відрізняється більшою водостійкістю і прочністю.

Використовується для виготовлення дорогого взуття, верхньої одежі, галантерейних виробів (рукавички, сумки, ремені тощо) [14].

3. Яйце

На шкарлупу і жовток приходиться відповідно по 20% загальної ваги страусиного яйця, в той час як 60% остаточної ваги приходиться на альбумін [12].

Доречно відмітити, що страусине яйце має вагу як 25-30 курячих, а також що його необхідно варити 1 годину [13].

Страусині яйця використовують в їжу, а також для випікання. В Європі попит на страусині яйця спостерігається з боку ресторанів, які хочуть внести більше різноманіття в меню чимось екзотичним. А також дуже широко використовують шкарлупу яєць, яку розмальовують як писанки [14].

В пустелі Калахарі бушмени до наших часів роблять прикраси з яєчної шкарлупи страусів. А також вони використовують її як сосуд для води, який вони носять в сумці на ремені з боку. А якщо необхідно зробити запас води під час засухи і спеки, то вони запечатують шкарлупу бджолиним воском і бережно поміщають під землю для зберігання [29].

В природних умовах самка страуса завжди здатна відрізнити свої яйця від яєць інших самок. Дійсно, яйця від різних самиць можна відрізнити за певними зовнішніми ознаками. При оптимальній масі 1,4-1,7 кг яйця можуть важити від 0,8 до більш ніж 2 кг, найбільше яйце - 2,56 кг. За формою дуже різноманітні. Окрас шкарлупи - від білої до жовтуватої. Поверхня може бути гладенькою і сяючою, але з різною величиною заглиблень, в які відкриваються канали пор. Ступінь сяйва або матовість шкарлупи обумовлена розташуванням кришталів карбонату кальцію і не пов'язана з наявністю або відсутністю зовнішнього кутикулярного покриття. До цього часу не має єдиної думки щодо наявності або відсутності на шкарлупі яєць страусів захисного слоя, який у інших видів птахів складається з аморфної суміші протеїну і жирів. Шороховатість шкарлупи може свідчити про порушення його зовнішнього шару, такі яйця в процесі зберігання і інкубації втрачають велику кількість вологи. Характер каналів пор специфічний. При великій товщині шкарлупи (до 2 мм) канали пор починаються проміж групою маміляр, а після розгалуджуються і відкриваються в певних заглибленнях шкарлупи декількома отворами. На 1 смІ звичайно відкривається до 16 пор, що набагато менше ніж на шкарлупі курячого яйця. Але оскільки діаметр набагато більший, проникність шкарлупи для газів у декілько разів вище [15].

Основною метою використання яєць страусів є їх інкубація з подальшим отриманням молодняку як для формування ремонтного стада, так і для продажу. Існує два способи інкубації яєць:

- природній - коли батьки самі висіджують яйця;

- штучний - в інкубаторі [15].

В природних умовах самки страуса починають нестись з двохрічного віку, за сезон кожна несе по 10 яєць, середньою вагою - 1,5 кг. Насиджують кладку напротязі 1,5 місяців батьки по черзі: мати - вдень, батько - вночі. Відсоток виведення молодняку становить 81,8% при запліднюваності яєць 88,1%.

Але в штучних умовах продуктивність страусів у 10 разів вище, в порівнянні з природними. В іноземних господарствах за сезон отримують до 120 яєць, в нашій країні - в середньому 40-60 яєць. Відсоток виведення молодняка становить 50% [9] . В АТЗТ „Агро-Союз” проводять штучну інкубацію яєць. До 10-15 річного віку яйценоскість птахів збільшується і залишається стабільною напротязі 15-20 років, а після поступово знижується [12].

Яйця, які мають не кондиційний статус, тобто не запліднені, з дефектами шкарлупи (наприклад, тріщини) використовують з харчовою метою. А шкарлупу використовують для виробництва сувенірної продукції: писанки, плафони для ламп освітлення, декоративні вази та ін. [2].

Таблиця 3

Поживність яєць страуса[9].

Поживна речовина	Одиниця виміру	Вміст поживних речовин в яйці
Вологість	%	75,1
Протеїн	%	47,1-49,9
Лізин	%	34,9
Метіонін	%	25,1
Жир	%	40,0-43,7
Лінолева кислота	%	49,9
Кальцій (Са)	промілле	2546-2600
Фосфор (Р)	промілле	7850-7980
Магній (Мg)	промілле	559-632
Вітамін А	IU/г	19,29-19,7
Вітамін Е	IU/г	0,062
Біотин	мкг/кг	441
Ніацин	промілле	1,48
Рібофлавін	промілле	9,4-9,72
Мідь (Сu)	промілле	6,1
Цинк (Zn)	промілле	41,4-53,7
Селен(Se)	промілле	1,24-1,57
Марганець(Mn)	промілле	6,6
Йод(I)	промілле	3,2
Залізо(Fe)	промілле	101,3

Таблиця 4

Пропорція жирних не насичених кислот, в % від загальної кількості жирних кислот во фракціях триацилгліцеролу і фосфоліпідов жовтка яєць страуса[9].

Тип ліпідів	Триацилгліцерол	Фосфоліпід
Олеїновий	44,7	31,4
Лінолевий	8,98	13,4
Ліноленовий	2,73	0,86
Арахідоновий	0,33	6,39
Докозаекзеновий	0,04	2,57

4.Пір'я

Страусине пір'я дуже популярно в Європі, ОША, Філіппінах і Бразилії особливо під час проведення карнавалів у Ріо де Жанейро. Так, у 2000 році Бразилія імпортувала 16т страусиного пір'я. А крім карнавалів і прикрас, пір'я використовують при виробництві різних видів електроніки, так як воно статично без заряду. А також роблять з них віники для прибирання пилу, використовують для очищення автомобілю перед нанесенням фарби. Але, нажаль, з причин, обумовлених кліматичними умовами і розмноженням (в теплі місяці року з березня по вересень) у Східній Європі від дорослих страусів пір'я не беруть [6, 8].

5.Агротуризм у страусівництві

Агротуристичні ферми - дуже корисні і добрі канали для реалізації продукції страусівництва. Необхідно відмітити, що самі крупні птахи є дуже цікавими для туристів. Наприклад, на крупнішій фермі в Польші, в середньому, буває до 150 відвідувачів на день. Деякі фермери спеціалізуються лише в області агротуризму, що дозволяє їм отримувати відносно великий прибуток. На таких фермах утримують червоношеїх, голубошеїх і чорношеїх страусів, ему і нанду, а також верблюдів, зебр [2].

На деяких фермах є невеликі ресторани, де можна покуштувати продукцію страусівництва. Відвідувачі можуть також самі приготувати яєчницю зі страусиного яйця. Це дуже зацікавлює туристів. На фермах, які займаються агротуризмом, можна купити пір'я, шкарлупу, розмальовані яйця, шляпи, футболки, откритки і календарі з зображенням страуса [8].

Прикладом розвитку страусиного агротуризму в Україні є Ясногородська страусина ферма, яка розташована біля Києва і ферма на Арабатській стрілці біля Азовського моря [6].

Основними причинами смертності молодняку страусів є проблеми, які пов'язані з кінцівками (травмування, нестача мінеральних речовин в кормах і воді, генетичний аспект) і захворюваннями верхніх дихальних шляхів (низька температура, погана вентиляція в приміщенні, запиленість і загазованість) [4].

В нашій країні бракує досліджень та інформації по показникам метаболічного профілю страусів при їх утриманні і розведенні.

Таким чином, вивчення особливостей метаболічних процесів і клінічних показників стану здоров'я страусів в нормі і патології є актуальною маловивченою проблемою.

Клінічне дослідження проводять за допомогою:

- огляду;

- пальпації;

- аускультації;

- термометрії.

Частота дихання у страусів становить в залежності від віку:

- молодняк (до 6 місячного віку) - 30-50 дихальних рухів за хвилину;

- дорослі птахи - 20-30 дихальних рухів за хвилину.

Частота серцевих скорочень:

- молодняк - 80-100 серцевих поштовхів за хвилину;

- дорослі птахи - 50-80 серцевих поштовхів за хвилину.

Таблиця 5

Величина кров'яного тиску у страусів [9].

Параметр	Одиниця виміру	Величина кров'яного тиску у страусів
Середня величина кров'яного тиску	мм рт. ст.	118 - 171
Систолічний кров'яний тиск	мм рт. ст.	145 - 206
Діастоличний кров'яний тиск	мм рт. ст.	90 - 147
Об'єм потоку	мл/кг	13 - 18

Нормальна температура тіла у страусів становить в межах 38,5 - 39,6єС.

Візуальний огляд - спостерігаємо за поведінкою птиці, її рухами, оглядаємо стан слизових оболонок, носових отворів, очей, стан шкіри в ділянці черева і стегон, стан пір'я. Колір шкіри є дуже цінним показником вгодованості птахів. Таким чином, шар жиру під шкірою у добре вгодованої птиці має жовтуватий відтінок, в той час як у птиці з вгодованістю нижче середньої, крізь шкіру буде бачитись блакитний відтінок. Ламкі пір'я свідчать про наявність ектопаразитів, стресовий стан птахів.

При пальпації виконуємо прощупування підшкірного жирового шару на спині і між крилами. У виснажених птахів хребцевий стовбур добре прощупується.

Частота дихання підраховується при спостеріганні за екскурсією стінок черевної порожнини.

Термометрія - температура тіла вимірюється в клоаці за допомогою електронного термометру. Зниження температури тіла нижче 38,5 єС може свідчити про наявність хворобливого стану, в той час як зниження нижче 37 єС свідчить о перебуванні птиці у шоковому стані.

Аускультацію проводять краніально через грудну клітину.

Також обов'язково звертаємо увагу на колір і консистенцію сечі, фекалій. Біла і щільна сеча буває при зневодненні птахів. Сеча зеленого кольору утворюється у птахів внаслідок тяжких захворювань печінки, запалень, дії кормових токсинів та ін.

Найчастіше зустрічаються наступні незаразні захворювання страусів.

1. Фібринозний аероцистіт

Кліничні ознаки.

Птиця млява, пригнічена, апетит знижений. Поступово втрачає вгодованість. Пір'я тьмяне. Температура тіла в межах фізіологічної норми (38,5 - 39,6єС), дихання прискорене - до 70 дихальних рухів за хвилину ( при фізіологічній нормі 30-50 дихальних рухів за хвилину для молодняка). Частота серцевих скорочень підвищена - 130 серцевих поштовхів за хвилину (при нормі - 80-100).

При проведенні аускультації повітряносних мішків і легень виявляємо шум крепітації у фазу вдоху, який виникає внаслідок відкладення фібрину на слизовій оболонці стінок повітряносних мішків.

Етіологія.

Це захворювання виникає внаслідок підвищеної загазованості приміщення, перш за все, аміаком(NH3), який є дуже отруйним газом. Він утворюється внаслідок поганої вентиляції приміщень, підвищеної вологості в них, не своєчасної заміни підстилки. Цей газ важче, ніж повітря, тому особливо вночі, коли птиця спить, він призводить до подразнення слизових оболонок респіраторного тракту птахів, внаслідок чого слизові оболонки стають дуже чутливими до дії на них різномантних патогенів.

А також іншими причинами захворювання страусів на фібринозний аероцистит можуть бути: пил, який подразнює кон'юнктиву очей, слизові оболонки респіраторного тракту; переохолодження птиці; стрес; різноманітні патогенні агенти, такі як - бактерії . Деякі з цих бактерій можуть розповсюджуватись із екскрементів - така як Pseudomonas aeruginosa; з грунту - Nocardia spp., або розповсюджуватись із організму ссівців - Bordetella bronchiseptica. Такі бактерії як - Micoplasma spp., Pasteurella spp., Haemophilus spp., Chlamidia psittaci, на фермі розповсюджуються з домашніми та дикими птахами. Ще дуже важливою причиною захворювань респіраторного тракту є грибки виду Aspergillus fumigatus та інші.

2. Перозис

Перозис (ковзний суглоб, ковзне сухожилля) - захворювання, яке характеризується розслабленням зв'язкового апарату і сухожилків м'язів кінцівок молодняку птиці різних видів. Виникає це захворювання внаслідок нестачі в раціоні марганцю і холіну.

Кліничні ознаки.

У хворого молодняку спостерігаємо кульгавість, болючість і дискомфорт при ході. Частіше виникає ураження гомілко-передплюсневого суглобу, ніж стегно-гомілкового.

У хворих птенців виявляють малорухливість, відставання в рості і розвитку в порівнянні зі здоровою.

При огляді виявляють деформацію пальців, порушення роботи зв'язкового апарата і вивернення гомілкової кістки, частіше правої кінцівки, приблизно на 40-90є вище гомілко-передплюсневого суглобу, внаслідок чого вивертається також і сама стопа. Такий поворот виникає спонтанно. В подальшому у птахів може виникати вивих сухожилку гомілко-передплюсневого суглобу і, як наслідок, сухожилки кінцівок вискакують із виростка, що ,нажаль, не піддається лікуванню.

Етіологія.

Перозис спостерігається частіше у молодняка внаслідок нестачі у раціоні марганцю і холіну. Також розвитку перозису сприяє дефіцит у раціоні біотину, ніацину, рибофлавіну, фолієвої кислоти, а також неправильне співвідношення у раціоні кислотних і лужних еквівалентів.

Крім цього, дуже важливо брати до уваги те, що чим інтенсивніше ростуть птахи, тим більше йде навантаження на кінцівки. Тобто необхідно балансувати раціон за рівнем протеїну, щоб він не перевищував норму.

При неправильному розташуванні годівниць і поїлок в приміщенні з молодняком, при наявності різноманітних перешкод дуже часто виникають падіння птахів і, як наслідок, травмування кінцівок.

Також дуже вагомою причиною захворювання кінцівок є генетичний фактор. Особливо, якщо птахи в батьківському стаді мають аналогічне захворювання.

Лікування.

Лікування навіть початкової стадії даного захворювання є мало ефективним. Необхідно робити профілактику:

- додавати до раціону страусів цеоліт;

- додавати до раціону марганець;

- балансування раціонів за вмістом білка;

- вести контроль і вибракування особин з батьківського стада, від яких отримують молодняк з великим відсотком захворювання кінцівок;

- поїлки і годівниці розміщувати понад стінами, убирати з проходів всі можливі перешкоди, які заважають пересуванню птахів.

3. Суглобова форма сечокислого діатезу (подагра) - характеризується мілоподібними або щільними гіпсоподібними відкладеннями сечової кислоти і сечокислого натрію на синовіальних оболонках суглобів і сухожилкових піхв, в капсулах суглобів і в оточуючих їх тканинах.

Кліничні ознаки.

Найчастіше уражуються суглоби пальців. У страусів найчастіше уражується третій (великий) палець стопи.

Уражені суглоби збільшені, тверді при пальпації, деформовані, з фіброзними помірно щільними потовщеннями або щільними вузлами.

Етіологія.

Хвороба виникає при нестачі в раціоні зелених кормів, в яких міститься багато вітамінів (особливо, вітаміну А, D3 ). До цієї хвороби сприятливі птахи, яких утримують без наявності моціону, сонячного опромінення, переохолодження, порушення умов утримання.

Із внутрішніх факторов цьому сприяють захворювання нирок з пониженим виділенням сечової кислоти і уратів, а також печінки, де в нормі частина сечової кислоти окислюється за допомогою урікази з утворенням алантоїну, який виявляють в сечі. А також можливий зв'язок сечокислого діатезу з амілоїдозом внутрішніх органів (печінки, селезінки і нирок) внаслідок перенавантаження кормового раціону білком з нестачею моціону.

4.Гіповітаміноз вітаміну К - супроводжується порушенням синтезу протромбіну і здатністю крові до згортання.

Етіологія і патогенез.

Захворювання виникає при нестачі в організмі вітаміну К. Вітамін К впливає на синтез в печінці протромбіну, проконвертину і ряд інших факторів згортання крові, на обмінні процеси в організмі. Зокрема, він сприяє синтезу АТФ, креатінфосфату та ряду інших ферментів. При недостатності вітаміну К знижується вміст в крові еритроцитів, гемоглобіну і протромбіну та інших факторів згортання крові, що проявляється підвищеною кровоточивістю тканин, розвитком геморагічного діатезу.

Клінічні ознаки.

На слизових оболонках, під шкірою, особливо крил, з'являються крововиливи. При випадковому травмуванні птахів виникає кровотеча, яка не зупиняється довгий час.

Показники біохімії сироватки крові страусів за різними джерелами.

Таблиця 6

Показники біохімії сироватки крові страусів [12].

Показник	Одиниця виміру	Вміст речовин
Глюкоза	mg/dl	200-275
Натрій (Na)	mmol/L	139-145
Калій (K)	mmol/L	3,5-5
Хлор (Cl)	mmol/L	98-112
Білок (альбумін)	g/dl	1,5-2,5
Загальний білок	g/dl	3,4-5,5
Кальцій (Ca)	mg/dl	9,8-11,3
Фосфор (P)	mg/dl	3,5-5,5
Холестерол	mg/dl	<80
Аланін амінотрансфераза (ALТ)	U/L	1-10
Аспартат амінотрансфераза (AST)	U/L	300-400
Лактатдегідрогеназа (LDH)	U/L	2000-2500
Магній (Mg)	mmol/L	1,9-2,3
Cечова кислота	mg/dl	<12

Таблиця 7

Показники біохімії сироватки крові страусів [11].

Показник	Одиниця виміру	Вміст речовин
Аспартат амінотрансфераза(ASТ)	U/L	252-401
Жовчні кислоти	mmol/L	8-30
Кальцій (Ca)	mmol/L mg/dl	2,5-4,6 10,0-18,4
Хлор (Cl)	mmol/L	94-105
Креатінінкіназа	U/L	1655-4246
Глюкоза	mmol/L mg/dl	10,4-13,7 187-247
Глютаматдегідрогеназа	U/L	<8
г-глютамілтрансфе- раза	U/L	0-1
лактатдегідрогеназа	U/L	869-2047
осмолярність	mOsm/kg	305-328
Фосфор (P)	mmol/L mg/dl	1,3-2,2 4,0-6,8
Калій (K)	mmol/L	4,5-5,9
Білок (альбумін, глобулін)	g/l	0,9-1,4
Загальний білок	g/l	40-54
Натрій (Na)	mmol/L	147-157
Урати	mmol/ L mg/dl	357-643 6,0-10,8
Cечовина	mmol/ L mg/dl	0,5-0,8 3,0-4,8
Азот сечовини крові	mmol/ L mg/dl	0,99-1,57 1,4-2,2

Таблиця 8

Показники біохімії сироватки крові страусів [9].

Показник	Одиниця виміру	Вміст речовин
Аспартат амінотрансфераза(ASТ)	IU/L	237-373,2
Аланін амінотрансфераза (ALТ)	IU/L	2,0-4,1
Лактат дегідрогеназа	ІU/L	514,9-1565
г-глютамілтрансфе- раза	ІU/L	0,48-2,1
Лужна фосфатаза	ІU/L	150-575
Креатінінкіназа	ІU/L	1529-2470
Білок (альбумін)	g/l	0,9-1,4
Загальний білок	g/l	37-44,7
осмолярність	mOsm/kg	286
Кальцій (Ca)	mmol/L mg/dl	2,28-2,51 9,5-18,7
Фосфор (P)	mmol/L mg/dl	1,6-1,975 5,2-7,1
Калій (K)	mmol/L	3-5,1
Хлор (Cl)	mmol/L	100-103,9
Магній (Mg)	mmol/L mg/dl	0,81-1,1 2,24-4,91
Залізо (Fe)	mmol/L mg/dl	16,2 0,53
Глюкоза	mmol/L mg/dl	9,7-13,9 174,7-245
Азот сечовини крові	mg/dl	1,1-2,34
Мідь (Cu)	mmol/L mg/dl	4,2 0,15
Цинк (Zn)	mmol/L	10,6-14,7
Марганець (Mn)	mmol/L	0,36
Cечовина	mmol/L	0,4-0,49
Креатінін	mmol/L mg/dl	28-36,6 0,23-0,64
Тригліцериди	mmol/L mg/dl	1,2 130
Холестерол	mmol/L mg/dl	2,8 100-116,2
Сечова кислота	mmol/L mg/dl	487 9,1-11,17
Білірубін	mmol/L	5,9

Таблиця 9

Середній хімічний склад сироватки крові: ему, нанду, казуара [9].

Показник	Одиниця виміру	Вміст речовин у птахів:
		нанду	ему	казуар
Загальний білок	g/dl	4,37	3,98	4,3
Альбумін	g/dl	2,32	2,32	2,59-2,9
Глюкоза	mg/dl	258,1	161,2	184,7-208
Кальцій (Ca)	mg/dl	13,3	12,2	11,93
Фосфор (P)	mg/dl	7,3	6,2	8,51
Магній (Mg)	проміллe	28,0	24,2	25,4
Мідь (Cu)	проміллe	0,28	0,19	0,21
Залізо (Fe)	проміллe	1,81	0,76	1,3
Креатінін	mg/dl	0,27	0,23	0,31-0,9
Аспартат амінотрансфераза (ASТ)	ІU/L	60,1	189,1	400,4
Аланін амінотрансфераза (ALТ)	ІU/L	5,6	7,5	21,0
Лужна фосфатаза	ІU/L	62,3	253	150

2.1 Висновок до огляду літератури

Аналіз літературних джерел вказує на те, що страусівництво є досить перспективною галуззю народного господарства. Досвід багатьох країн, таких як: Південно-Африканська республіка, Австралія, Канада, ОША, Бельгія, Ізраїль, Японія та Польша доводить, що затрати, які господарства несуть при розведенні страусів набагато окупаються тими перевагами, які дає реалізація м'яса, шкіри, яєць, пір'я та племінних птахів.

Проте в умовах України не завжди вдається створити умови, за яких організм страуса може розвиватися відповідно своїм фізіологічним особливостям. Тому необхідно вивчати і умовах Українських господарств стан здоров'я страусів, етіологію і патогенез захворювань, від яких страждають птахи від інкубації до зрілого віку.

Встановлено, що найбільш розповсюдженими захворюваннями в страусів є:

- фібринозний аероцистит;

- перозис;

- сечокислий діатез;

- гіповітаміноз вітаміну К.

Також важливою проблемою є встановлення показників клінічного метаболізму, які дозволяють діагностувати деякі з патологій на ранніх стадіях їх розвитку.

3. Власні дослідження

3.1 Мета і задачі досліджень

Метою роботи є вивчення найбільш розповсюджених незаразних захворювань страусів, таких як: фібринозний аероцистит, перозис, сечокислий діатез, гіповітаміноз вітаміну К. А також встановлення показників метаболічного профілю сироватки крові страусів: загального білку, альбумінів, б1, в, г-глобулінів, сечовини, сечової кислоти, холестеролу, хондроітинсульфатів, кальцію, фосфору, АЛТ, АСТ, резервної лужності.

Задачі :

1) Вивчити стан проблеми за даними літератури на базі АТЗТ «Агро-Союз», департамент «Страусівництво».

2) Засвоїти клінічні методи обстеження страусів, методику одержання проб крові.

3) Виявити наявність найбільш розповсюджених внутрішніх незаразних захворювань страусів у господарстві АТЗТ «Агро-Союз», департамент «Страусівництво».

4) Провести клінічний огляд здорової та хворої птиці, та біохімічне дослідження сироватки крові.

5) Здійснити лікування птахів та оцінити його ефективність.

6) Виконати біохімічне дослідження сироватки крові здорових страусів для встановлення їх метаболічного профілю в нормі.

7) Написати та оформити дипломну роботу.

3.2 Матеріали і методи досліджень

В господарстві АТЗТ «Агро-Союз», департамент «Страусівництво» я мала можливість брати участь і ознайомитись з наступними методами, як:

взяття крові для біохімічного дослідження; систематизація страусиних яєць; збиранні, штучній інкубації яєць і вирощуванні молодняку страусів.

1. Методика взяття крові для біохімічного дослідження.

1. Кількість крові для дослідження.

Кількість крові, яку можна отримати від птиці без завдання шкоди її здоров'ю становить в залежності від її виду:

- 3% від загальної ваги тіла - для уток і голубей;

- 2% від загальної ваги тіла - для курчат;

- 1% від загальної ваги тіла - для ворон, грачів та інших видів птахів.

Таким чином, 1% крові від загальної ваги тіла це достатньо безпечна кількість крові, яку можна отримати для дослідження.

2. Методика взяття крові у різних видів птахів.

У страусів, я і у більшості птахів, права яремна вена є найбільш переважною для взяття крові. Вона більше при порівнянні з лівою, також яремна вена є тонкостінною і менше здатна до утворення гематоми.

Срединна метатарзальна вена (medial metatarsal vein) дуже часто використовується при масовому взятті невеликої кількості крові у великих птиць, таких як страус і пінгвин.

Достатньо поширеним методом є взяття крові з брахіальної вени - v. brachialis (рис. 1), яка разом з базілярною веною - v. basilica проходить по поверхні передньої вентральної плоскості, в частині, близької до крила. Наближатись до птиці необхідно обережно, на її голову одягають спеціально підготовлений капюшон, завдяки якому птах дуже швидко заспокоюється. Асистенти фіксують крило птиці вверх (рис. 2, 3). Після обробки спиртовим тампоном брахіальної вени, вона починає добре контурувати, після чого її проколюють за допомогою голки для взяття крові (рис. 1).

Крилова вена або ліктьова (ulnar vein) традиційно використовується для взяття з неї крові у птахів. У птиць, які є домашніми улюбленцями (наприклад, попуги) не рекомендується брати кров за допомогою звичайних голок для взяття крові, тому що це може спричинити гематому. Таким чином, перевагою підшкірної ліктьової вени є те, що її можна знайти у всіх видів птахів.

У уток і гусаків найбільш оптимальним місцем для взяття крові є потиличний венозний синус, який знаходиться в місці з'єднання основи черепа і першого шийного хребця.

Кардіальна пункція обумовлює ризик виникнення тампонади серця, таким чином ця техніка не рекомендується для застосування у клінічній практиці.

Також є техніка отримання зразків крові при зрізанні нігтя (нігтьової пластини). Вона не є розповсюдженою тому, що по-перше це дуже болюче для птиці, по-друге - зразок крові може бути контамінован тканинними рідинами, йде травмування нігтьового ложа і кількість крові, яку можна отримати - мінімальна. А також нігтьову пластину перед взяттям крові необхідно ретельно продезинфікувати спиртовим розчином, щоб попередити забруднення зразків крові уратами.

А також є можливість отримати кров безпосередньо на забійному пункті під час забою птахів ( рис. 4).

Математична обробка даних біохімічних досліджень проводилася за допомогою стандартного пакету «Статистика» в програмі Excel 2000 (вираховували M m).

Біохімічні показники, які використовуються при дослідженні сироватки крові.

Біохімічні дослідження виконувались на базі двох незалежних акредитованих біохімічних лабораторій (відділ лабораторної діагностики та імунології науково-дослідного інституту патології хребта та суглобів, та в Донецькій обласній лабораторії ветеринарної медицини, хіміко-токсикологічний відділ).

Дослідження проводились відповідно договору між ХДЗВА і лабораторіями.

1. Хондроітинсульфати.

Хондроітинсульфати відносяться до кислих вуглеводних з'єднань, до їх складу входять: глюкуронова кислота, галактозамін і SO4І .

Виявляють хондроітинсульфати в сироватці крові дуже простим методом, який полягає у тому, що при взаємодії з риванолом хондроітинсульфати обумовлюють помутніння розчину, інтенсивність якого залежить від їх концентрації. Виявляють оптичну щільність на ФЕК при довжині хвилі 540 нм, в кюветі з шириною робочого пласта 10мм.

Хондроітинсульфати - це структурний компонент кислих глюкопротеїдів, відноситься до глікозаміногліканів (ГАГ).

Концентрація ГАГів, в тому числі і хондроітинсульфатів, підвищується при пошкодженні з'єднувальної тканини, тобто при дистрофічних процесах, при артозах, ревматизмі; при деяких пухлинах, туберкульозі і т.д. Значне підвищення концентрації хондроітинсульфатів в крові спостерігають також при деяких інтоксикаціях, внаслідок пошкодження печінки.

2. Холестерол.

Холестерол - вторинний одноатомний циклічний спирт.

Більшість тканин разом з вільним холестеролом мають в складі також і ефірозв'язаний холестерол, який в них синтезується. Так, в печінці вміст холестеролу складає 80% вільного і 20% ефірозв'язаного. Більша частина холестеролу утворюється ендогенно.

В якості уніфікованого способу найбільш використовується спосіб виявлення холестеролу за Ількой. Холестерол у присутності оцтового ангідриду і суміші оцтової і сірчаної кислот передає зелене забарвлення розчину, суміш колоріметрують на ФЕК з червоним світлофільтром (довжина хвилі 630-690 нм) в кюветі з шириною пласта 5мм.

Підвищується його кількість при захворюваннях печінки, внутрішньому і зовнішньому холестазі, гломерулонефриті, нефротичному синдромі, хронічній нирковій недостатності, злоякісних пухлинах підшлункової залози і простати, гіпотиреозі, подагрі, гіпертонічній хворобі, ішемічній хворобі серця і гострому інфаркті міокарду, вагітності, цукровому діабеті, альбумінемії, дісглобулінемії, ідіопатичній гіперкальційемії.

Знижується кількість холестеролу при гіпопротеїнемії, цирозі печінки, злоякісних пухлинах печінки, недостатності харчування, гострих захворюваннях, великих опіках, хронічних обструктивних захворюваннях легень, ревматоїдному артриті, хронічній серцевій недостатності.

3. Загальний білок і білкові фракції крові.

В якості основного для використання у клінічній практиці відібран колориметричний біуретовий метод виявлення загального білку в сироватці (плазмі) крові. Його принцип полягає у тому, що білки сироватки (плазми) крові при взаємодії в лужному середовищі з сірчанокислою міддю утворюють речовину, яка має фіолетовий колір. На ФЕК замірюють оптичну щільність в кюветі з шириною пласта 10мм при зеленому світлофільтрі (з максимумом пропуску 540-560нм, краще - 546нм).

Уніфікованим методом є виявлення білкових фракцій методом електрофорезу на бумазі. Принцип методу основан на тому, що під дією постійного електричного поля білки сироватки крові, які мають електричний заряд, рухаються по змоченій буферним розчином бумазі зі швидкістю, яка залежить від величини заряду і молекулярної маси частить. Внаслідок чого білки сироватки крові розподіляють на 5 фракцій: альбуміни і б1- , б2- , в- і г-глобуліни. Виявлення щільності досліджуваних розчинів проводять на ФЕК з зеленим світлофільтром.

Гіперпротеїнемія - збільшення загального вмісту білків плазми. Діарея, блювання при непрохідності верхньої частини тонкого відділу кишечнику, великі опіки можуть спричинити збільшення кількості білків. Втрата рідини організмом, а значить і плазмою, призводить до підвищення концентрації білків. Це є відносною гіперпротеїнемією. Існує і абсолютна гіперпротеїнемія, яка виникає за рахунок підвищення рівня фракції г-глобулинів. Вона виникає при септичних станах, при наявності великої кількості антитіл, наприклад, після імунізації тварин. Показник підвищується при наявності в крові паразитів, при колагенозі, ревматизмі та ін.

Гіпопротеїнемія - зменшення загальної кількості білка в плазмі крові - виникає головним чином за рахунок зменшення кількості альбумінів. Виразна гіпопротеїнемія - постійний і патогенетично важливий компонент нефротичного синдрому, який зустрічається при ураженні печінкових клітин (гостра атрофія печінки, токсичний гепатит), при порушенні ниркового фільтру (ліпоїдний нефроз), при різко підвищеній проникності капілярних судин, білковій недостатності (ураження шлунково-кишкового тракту, карцинома та ін.), при голодуванні.

4. Сечовина.

Найбільш чутливими і точними методами виявлення сечовини є уреазний (ферментативний) метод і діацетілмонооксимний.

Принцип уреазного метода полягає в тому, що сечовина під дією уреази розпадається на вуглекислий газ і аміак. Аміак виявляється колориметрично по утворенню зафарбованих продуктів з реактивом Неслера. Проби колориметрують на ФЕК з синім світлофільтром в кюветі з шириною пласта 5мм.

Діацетилмонооксимний метод основан на здатності сечовини в кислому середовищі утворювати з діацетилмонооксимом в присутності тіосемікарбазиду солей заліза, інтенсивність фарбування яких пропорційна вмісту сечовини в пробі. Замір екстинції проби проводять на ФЕК при довжині хвилі 500-570нм (зелений світлофільтр) в кюветі з шириною пласта 10мм.

Підвищений рівень сечовини в сироватці або плазмі крові відбувається при слідуючих станах: порушення функції нирок - зниження ниркової перфузії (застійна серцева недостатність, виснаження запасів солей і води при блювоті, проносі, підвищеному діурезі або потовиділенні), гострі і хронічні захворювання нирок, обтурація сечовидільних шляхів, в сумісності з підвищеним катаболізмом білку - гострий інфаркт міокарду, стрес, опіки; при дієті з високим вмістом білка.

Рівень сечовини в пробах сироватки або плазми крові знижен при дієті з низьким вмістом білка і високим вуглеводів; підвищеній утилізації білка (в пізні строки вагітності), парентеральному харчуванні; важких захворюваннях печінки (цирозі); отруєнні ліками і отрутами, які уражують паренхіму печінки (фосфор, миш'як); порушенні всмоктування.

5. Сечова кислота.

В якості уніфікованого методу рекомендован фосфорно-вольфрамовий карбонатний метод по Генрі, Собелю і Кіму (1957). Принцип метода полягає у тому, що сечова кислота відновлює фосфорно-вольфрамовий реактив з утворенням комплексу блакитного кольору. Інтенсивність його окраски пропорційна вмісту в пробі сечової кислоти. Оптична щільність замірюється в кюветі з шириною пласта 10мм при довжині хвилі 590-700нм (червоний світлофільтр).

Підвищення вмісту сечової кислоти в крові (гіперурікемія) є, при певній клінічній картині, головною ознакою подагри.

А також підвищення рівня сечової кислоти в сироватці крові має місце при нирковій недостатності, лейкозі, лімфомі, інших дисемінованих пухлинах, токсикозах вагітних, полікістозі нирок; в зв'язку з ліпідемією, артеріосклерозом, цукровим діабетом, гіпопаратиреозом, хворобами печінки, а також при серцевій декомпенсації, гемолітичній анемії, тобто при всіх хворобах, які супроводжуються посиленим розпадом нуклеопротеїнів («вторинна подагра»).

Знижується рівень сечової кислоти при деяких злоякісних пухлинах (лімфогранулематоз, бронхогенний рак), ксантінурії, у хворих на анемію, після застосування деяких лікарських речовин (піперазин, саліцилати, АКТГ).

6. Амінотрансферази.

Амінотрансферази - ферменти, які каталізують міжмолекулярне перенесення аміногруп серед амінокислот і кетокислот.

Найбільше клініко-діагностичне значення має виявлення активності двох амінотрансфераз: аспартатамінотрансферази і аланінамінотрансферази.

Аспартатамінотрансфераза (АсАТ) - цей фермент достатньо широко розповсюджен в органах і тканинах. Найбільший вміст АсАТ виявлен в серцевому м'язі, а потім послідовно в меншій кількості в печінці, скелетній мускулатурі, головному мозку, нирках, сім'яниках. Таким чином, цей фермент використовується для діагностики хвороб серця і печінки.

Аланін амінотрансфераза (АлАТ) - його найбільш висока активність виявлена в печінці, підшлунковій залозі, серці і скелетних м'язах.

Активність амінотрансфераз в сироватці крові виявляють двома основними групами методів - колориметричними і спектрофотометричними. В основі спектрофотометричних методів лежить використання оптичного тесту Варбурга. Ці методи є найбільш специфічними і точними для дослідження амінотрансферазної активності в сироватці крові. Але використовуються для них важкодоступні і цінні реактиви.

Група колориметричних методів основана на утворенні піровиноградної кислоти (ПВК), що висвободжується в результаті реакції переамінування. Інтенсивність окраски пропорціональна активності ферменту. Цей метод признан уніфікованим. В результаті пере амінування, яке виникає під дією АсАТ і АлАТ утворюється щавелево-оцтова кислота (ЩУК) і ПВК. ЩУК здатна в процесі ферментативної реакції перевтілюватись в ПВК. При додаванні кислого 2,4-дінітрофенілгідразину, ензиматичний процес остановлюється і утворюється гідразон ПВК, який в лужному середовищі надає розчину коричневе фарбування, інтенсивність якої пропорціональна кількості ПВК, яка утворилась. Оптичну щільність заміряють на ФЕК з зеленим світлофільтром (530нм, 500-560нм) в кюветі з шириною пласта 10мм.

До факторів, які впливають клінічно на показники активності, відносять гепатотоксичні препарати, або ті, що визивають холестаз. Різко збільшується рівень АсАТ при формах гепатиту з коротким перебігом, в особливості при вірусному гепатиті; а також при некрозі або пошкодженні клітин печінки будь-якого походження, не виключаючи холестатичну і обтураційну жовтяницю, хронічний гепатит; при вірусному і хронічному гепатиті, якщо в більшості випадків рівень АлАТ вище рівня АсАТ, некрозі або травмі серцевих і скелетних м'язів. Рівень АсАТ вище рівня АлАТ після гострого інфаркту міокарда.

7. Лужна фосфатаза.

Лужна фосфатаза - по хімічній природі глюкопротеїд, 20% складу якого представлена вуглеводною частиною. Порівняно висока його концентрація в печінці, кишечнику, кістках, нирках, селезінці і жовчних капілярах.

Для ідентифікації ізоферментів лужної фосфатази використовуються два уніфіковані колориметричні методи:

гідролізу р-нітрофенілфосфату (метод Бесея, Лоурі, Брока) і гідролізу в-гліцерофосфату натрію (метод Боданського). Принцип методу Боданського полягає в тому, що під дією ферменту сироватки крові в-гліцерофосфат натрію піддається гідролізу з висвободженням неорганічного фосфору, по якому і роблять висновок про активність цього ферменту. Колориметрують проби на ФЕК при червоному світлофільтрі в кюветі з шириною пласта 5мм.

Виявлення ферментативної активності лужної фосфатази використовується в клінічній практиці в якості діагностичного тесту. Лужна фосфатаза може служити індикатором нормальних фізіологічних процесів, таких як ріст кісток і вагітність.

Зниження показника активності лужної фосфатази виявляється при вродженій гіпофосфатазії, хворобі, яка подібна на рахіт, С-авітамінозі, голодуванні, зниженні функції щитоподібної залози, уповільненні росту кісток у дітей.

8. Кальцій.

Кальцій - його роль доказана для багатьох фізіологічних процесів: секреції, дії гормонів, м'язове скорочення. Також кальцій приймає участь у будівництві кісткової тканини. В склад щільного матріксу поряд з колагеном входить фосфат кальцію.

Рівень іонів кальцію виявляється в сироватці крові за допомогою метода, який полягає в тому, що іони кальцію взаємодіють з ЕДТА в присутності мурексиду і утворюють комплекс фіолетового кольору. Проби колориметрують на ФЕК при червоному світлофільтрі.

В патологічних умовах гіперкальцемія зустрічається при гіпервітамінозі D, лейкозі, гангрені, перитоніті (внаслідок розпаду клітин, які містять кальцій), жовтяниці.

Гіпокальцемія зустрічається значно частіше, вона супроводжує деякі захворювання нирок, в особливості хронічні, при проносі, гострому панкреатиті, гіпонатріемії.

9. Фосфор.

Фосфор - його обмін щільно пов'язан з обміном кальцію. В крові фосфор знаходиться у вигляді 4 з'єднань: неорганічного фосфату, органічних фосфорних ефірів, фосфоліпідів і вільних нуклеатидів.