Облік витрат на виробництво та аналіз собівартості соняшнику в СТОВ "Україна"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики України

Одеський державний аграрний університет

Економічний факультет

Відділення післядипломної освіти

Кафедра агробізнесу і статистики

Литвинюк Денис Вікторович

Випускна робота

Облік витрат на виробництво та аналіз собівартості соняшнику в СТОВ "Україна"

Миколаївського району Одеської області

Спеціальність - 7.050106

Освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст

Керівник: к. е. н., доц. Сухій Я.В.

Допускається до захисту в ДЕК

Зав. кафедри к. е. н., доцент Сухій Я.В.

Одеса - 2009

Зміст

Вступ

1 Науково-теоретичні та методичні основи обліку витрат на виробництво

1.1 Витрати виробництва, їх зміст та класифікація

1.2 Економічна сутність біологічних активів рослинництва та їх класифікація

2 Сучасний стан обліку витрат та аналіз ефективності виробництва соняшнику

2.1 Характеристика природно-економічних умов підприємства та його облікова політика

2.2 Облік витрат на біологічні перетворення, виходу продукції соняшнику та калькулювання її собівартості

2.3 Аналіз ефективності виробництва насіння соняшнику

3 Вдосконалення обліку витрат на біологічні перетворення та шляхи зниження собівартості виробництва соняшнику

3.1 Аналіз собівартості соняшнику

3.2 Напрямки вдосконалення обліку витрат, виходу продукції соняшнику та калькулювання її собівартості та шляхи зниження собівартості його виробництва

Вступ

В умовах ринкових перетворень, коли мають місце такі негативні явища як нестабільність, невизначеність макропроцесів, непередбачені зміни основних показників фінансово-господарської діяльності, досить актуальним є питання формування виробничих витрат у виробництві, які пов'язані із специфікою галузі, ї місцем у системі народного господарства. Для забезпечення фінансової стабільності, зменшення ймовірності настання ризику банкрутства необхідно ретельно аналізувати показники внутрішньогосподарської діяльності на рівні підприємства, враховувати можливий вплив різних факторів для встановлення оптимальних і пропорційних співвідношень обсягів результативних, них показників діяльності.

Одним з таких важливих показників результатів фінансово-господарської діяльності підприємства є витрати. Вони дозволяють визначити ефективність та якість роботи трудового колективу. Оптимізація витрат забезпечує дотримання режиму економії, зростання продуктивності праці, скорочення непродуктивних витрат, що дозволяє підвищити рентабельність.

В економіці Україні відбуваються суттєві зміни, обумовлені глобалізацією підприємницької діяльності, швидкими темпами розвитку інформаційних технологій. Це в свою чергу, призвело до змін нормативних документів, які регламентують порядок ведення бухгалтерського обліку та наближення основних вимог бухгалтерського обліку до загальноєвропейського та міжнародного рівня.

В зв'язку з новими умовами змінюється роль бухгалтерського обліку і суттєвому регулюванню підлягають методологічні аспекти його організації. Актуальність вище перерахованих питань обумовила вибір теми дипломної роботи.

Об'єктом дослідження є облік витрат на виробництво продукції соняшнику в сільськогосподарському товаристві з обмеженою відповідальністю (СТОВ) "Україна" Миколаївського району Одеської області.

Предметом дослідження є методика обліку витрат і аналізу собівартості виробництва соняшнику в підприємстві.

Досягнення поставленої мети обумовило вирішення наступних завдань:

Вивчити та узагальнити діючі інструктивні матеріали, наукові розробки вчених - економістів.

Провести аналіз природно - кліматичних та економічних умов діяльності підприємства.

Обстежити стан первинного, синтетичного і аналітичного обліку витрат на біологічні перетворення і виходу продукції соняшнику.

Ознайомитися з методикою обчислення собівартості продукції соняшнику в господарстві.

Здійснити аналіз собівартості та ефективності виробництва соняшнику.

Вивчити напрямки вдосконалення обліку витрат та калькулювання собівартості продукції соняшнику.

Запропонувати основні шляхи зниження собівартості та підвищення ефективності виробництва соняшнику.

Методичною передумовою для написання випускної роботи на вказану тему стали Постанови Кабінету Міністрів України, Накази Міністерства фінансів та аграрної політики України, діючі інструктивні матеріали, П(С)БО, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених.

Інформаційним джерелом для написання дипломної роботи стали дані первинного та бухгалтерського обліку витрат на біологічні перетворення та виходу продукції технічних культур, річні фінансові звіти, статистична звітність про стан рослинництва за 2006-2008 рр.

1 Науково-теоретичні та методичні основи обліку витрат на виробництво

1.1 Витрати виробництва, їх зміст та класифікація

Найважливішим фактором, який визначає спроможність і намагання підприємств поставити продукт на ринок, є витрати виробництва. В умовах ринкової конкуренції витрати виробництва виступають одним із основних інструментів реалізації стратегії діяльності підприємства. У зв'язку з цим, з метою досягнення конкурентоспроможності переосмислюється підхід до витрат на виробництво і собівартість продукції, як найважливіших економічних показників господарської діяльності.

Вагомий внесок у дослідження теорії і практики формування в обліку інформації про витрати належить Ф.Ф. Бутинцю, С.Ф. Голову, В.В. Сопку, Н.М. Ткаченко, В.П. Ярмоленку, В.Г. Ліннику, П.Т. Саблуку, Т.Г. Мареничу, Л.К. Суку та іншим. Значний внесок у вивчення проблем формування виробничих витрат внесли економісти Канади, США, Англії, Німеччини та інших країн.

Вітчизняні та зарубіжні економісти подають різні тлумачення сутності категорії «витрати». Найчастіше трапляються і дискутуються поняття «витрат», які створюють вартість, і «витрат» у формі виплат. Цей розподіл ґрунтується на монетарному підході. В мікроекономічному аналізі широко використовується поняття «граничних витрат» і «граничного продукту». Це має важливе значення для управління витратами і пропорціями комбінування факторів у виробничому процесі.

М.Ф. Огійчук вказує на те, що виробничі витрати є породженням відповідних факторів виробництва, їх економічний зміст можна визначити як спожиту частку виробничих ресурсів. Автор підкреслює, що витрати - це використані у процесі виробництва різні речовини і сили природи на виготовлення нового продукту праці. В умовах товарного виробництва грошовий вираз суми витрат на виготовлення конкретного продукту називають собівартістю. Зміст термінів витрати і собівартість поєднується в понятті витрати виробництва [М.Ф. Огійчук].

У процесі господарської діяльності, як відмічає Андрійчук В.Г., аграрні підприємства несуть різні витрати. Проте не всі вони включаються у собівартість продукції. З метою забезпечення єдиних методологічних засад формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності, а також дотримання однакових підходів до визначення складу витраті віднесення їх на собівартість продукції в 2000 році прийнято Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в якому названі питання знайшли свої відображення і врегулювання [10, с. 122-123].

Скригун Н.П.. визначає витрати, як важливу та складну економічну категорію, яка є одним з вирішальних чинників впливу на фінансові результати суб'єктів господарювання. Тому інформація про витрати займає центральне місце в системі управління як підприємством в цілому, так і кожним його структурним підрозділом. Необхідність вивчення витрат обумовлена також тим, що вони є базою для формування цінової політики підприємства, характеризують рівень технології та організації виробництва, а також ефективність господарювання, яка оцінюється через порівняння витрат та результатів діяльності.

Як зазначено в П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Витрати відображаються в обліку та звітності з дотриманням певних умов. Ці умови встановлює П(С)БО 16 «Витрати». Згідно з П(С)БО 16 «Витрати» витратами визнаються:

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Витратами не визнаються:

Попередня (авансована) оплата запасів, робіт, послуг.

Погашення одержаних позик.

Інші зменшення активів або збільшення зобов'язань, що не відповідають попередньо вказаним ознакам витрат.

В Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств витрати на виробництво визнаються як валові витрати. Згідно із законом валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Термін «витрати» (згідно з Законом України №349-?V від 24.12.2002 р.) - це сума коштів або вартість майна, сплачена (нарахована) платникам податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості.

До витрат згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність відносяться витрати звітного періоду (спожиті витрати) за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Відповідно до принципу нарахування та відповідності доходів та витрат момент визнання витрат не залежить від дати оплати за ресурси.

Шваб Л.І. вказує на те, що витрати підприємства є комплексним показником, в якому відображається велика кількість факторів, що впливають на його рівень. Усі фактори діляться на зовнішні та внутрішні.

До основних зовнішніх факторів належить зміна:

ціни на ресурси, які підприємство одержує від постачальників;

розмірів мінімальної заробітної плати та обов'язкових платежів.

Основними внутрішніми факторами є зміна:

продуктивності праці;

трудомісткості та матеріаломісткості продукції [Шваб с. 425]

Основою формування обліку витрат є їхня обґрунтована класифікація, яку визначає П(С)БО 16 «Витрати». З метою планування, обліку та калькулювання собівартості продукції використовується класифікація витрат відповідно до Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств.

В економічній літературі можна знайти різні підходи щодо класифікації витрат. Так, С.Ф. Голов виділяє три напрями класифікації витрат: за оцінкою запасів і визначення фінансових результатів, за прийняттям рішень, за контролем виконання. Ф.Ф. Бутинець і М.М. Коцупатрий розрізняють такі основні групування витрат: за елементами, за статтями витрат, за способом їх включення до витрат окремих структурних підрозділів підприємства, за обсягом виробництва продукції, за звітними періодами, за функціональним призначенням. У свою чергу, В. Сопко аналізує взаємозв'язок витрат у фінансовому та управлінському обліку і пропонує поглиблену класифікацію витрат підприємства для побудови бухгалтерського внутрішньогосподарського обліку.

Обмежитися однією класифікацією витрат, яка б відображала всі аспекти господарської діяльності та враховувала б усі особливості виробничих процесів підприємства, неможливо. В таблиці 1.1. наведено класифікацію витрат підприємства за певними ознаками.

Таблиця 1.1 - Класифікація витрат підприємства

Ознаки	Види (характеристики) витрат
1. Місце виникнення	Зведені: по підприємству структурних підрозділах цехах дільницях центрах витрат центрах відповідальності
2. Об'єкти господарської діяльності	За об'єктами господарської діяльності (продукція, роботи, послуги, господарські процеси, деталі, замовлення)
3. Характер виробництва	Основне виробництво Допоміжне виробництво Обслуговуюче виробництво
4. Зв'язок з обсягами господарської діяльності (ступінь впливу обсягу виробництва на рівень витрат)	Постійні Змінні Умовно постійні Умовно змінні
5. Спосіб перенесення витрат на об'єкт	Прямі Непрямі
6. Час виникнення	Витрати минулого періоду Витрати звітного періоду Витрати майбутніх періодів
7. По відношенню до джерел покриття	Вхідні витрати (залишок готової продукції на початок звітного періоду) Поточні витрати (виробнича собівартість готової продукції звітного періоду) Вихідні витрати (собівартість реалізованої продукції)
8. Види витрат (калькуляційні ознаки)	За економічними елементами За статтями калькуляції
9. Місце здійснення контролю	За місцями формування За центрами відповідальності
10. Можливість регулювання	Регульовані Нерегульовані
11. Мета формування	Визначення собівартості Визначення прибутку Оцінка альтернативного формування
12. Вид діяльності	Звичайні Основні Операційні Інвестиційні Фінансові Надзвичайні Виробничі Адміністративні Збутові Постачання Невиробничі
13. Єдність складу (однорідність) витрат	Одноелементні Комплексні
14. Календарні періоди	Поточні Довгострокові Одноразові
15. Доцільність витрачання	Продуктивні Непродуктивні

Конкретизуємо класифікацію витрат за основними ознаками.

За місцем виникнення витрати на виробництво групуються за виробництвами, цехами, дільницями, технологічними переділами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

Залежно від характеру та призначення виконуваних процесів виробництво поділяється на основне та допоміжне (підсобне).

До основного виробництва належать цехи, дільниці, що беруть безпосередню участь у виготовленні продукції.

Допоміжне (підсобне) виробництво призначене для обслуговування цехів основного виробництва, виконання робіт по ремонту основних засобів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, тарою, транспортними та іншими послугами. До нього належать ремонтні цехи, експериментальні, енергетичні, паросилове господарство, компресорні, тарні, транспортні та інші підрозділи.

Усі витрати на виробництво входять до собівартості окремих видів продукції, робіт і послуг (у тому числі окремих виробів, виготовлених за індивідуальними замовленнями), груп однорідних виробів, типових представників виробів, напівфабрикатів.

За єдністю складу витрати поділяються на одноелементні та комплексні. Одноелементні - складаються з одного елементу витрат, комплексні - з кількох економічних елементів.

За видами витрат класифікуються за економічними елементами та за статтями калькуляції.

Під економічними елементами витрат слід розуміти сукупність економічно однорідних витрат в грошовому виразі за їх видами (це групування дає змогу відповісти на питання, що витрачено на даний об'єкт).

Статті калькуляції "показують" як формуються ці витрати для визначення собівартості продукції - одні витрати показують за їх видами (елементами), інші - за комплексними статтями (включно декілька елементів). При цьому один елемент витрат може бути присутнім у кількох статтях калькуляції.

За способами перенесення вартості на продукцію витрати поділяються на прямі і непрямі.

Прямі - це витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До прямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом окремого виду продукції (прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці тощо), які можуть бути безпосередньо включені до її собівартості.

Непрямі витрати - витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до певного об'єкта витрат економічно можливим шляхом.

До непрямих витрат належать витрати, пов'язані з виробництвом кількох видів продукції (загально виробничі), що входять до виробничої собівартості за допомогою спеціальних методів. Непрямі витрати утворюють комплексні статті калькуляції (тобто складаються з витрат, що включають кілька елементів), які відрізняються за їх функціональною роллю у виробничому процесі.

За ступенем впливу обсягу виробництва на рівень витрат вони поділяються на змінні і постійні.

До змінних належать витрати, абсолютна величина яких зростає із збільшенням обсягу випуску продукції і зменшується із його зниженням.

Змінні витрати включають витрати на сировину та матеріали, купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, технологічне паливо й енергію, на оплату праці працівникам, зайнятим виробництвом продукції (виконання робіт, наданням послуг), з відрахуванням на соціальні заходи, а також інші витрати.

Постійні - це витрати, абсолютна величина яких із збільшенням (зменшенням) обсягу випуску продукції істотно не змінюються.

До постійних належать витрати, пов'язані з обслуговуванням і управлінням виробничою діяльністю цехів, а також витрати на забезпечення господарських потреб виробництва.

За календарними періодами витрати на виробництво поділяються на поточні, довгострокові та одноразові.

Поточні - це постійні, звичайні витрати або витрати, у яких періодичність менша ніж місяць.

Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через 9 місяців із моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Одноразові, тобто однократні витрати, або витрати, які здійснюються один раз (із періодичністю більш ніж місяць) і спрямовуються на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу.

За доцільністю визначення витрати поділяються на продуктивні та непродуктивні.

Продуктивні - витрати, передбачені технологією та організацією виробництва.

Непродуктивні - не обов'язкові витрати, що виникають у результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

За визначенням відношення до собівартості продукції розрізняють витрати на продукцію та витрати періоду.

Витрати на продукцію - це витрати, пов'язані з виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація основних засобів тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції.

Витрати на виробництво продукції створюють виробничу собівартість продукції (робіт, послуг).

Витрати періоду - це витрати, що не входять до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут продукції та інші операційні витрати.

Слід відмітити, що витрати на підприємстві формуються залежно від видів його діяльності - звичайної та надзвичайної.

Таким чином, ефективна організація виробництва в підприємстві значною мірою залежить управління витратами. Основною умовою створення впорядкованої структури витрат є їхня обґрунтована класифікація, яка повинна узагальнювати інформацію про витрати в найбільш зручній і корисній для управління формі.

біологічний актив рослинництво калькулювання собівартість

1.2 Економічна сутність біологічних активів рослинництва та їх класифікація

Однією з основних галузей сільського господарства є рослинництво, яке пов'язане з вирощуванням живих організмів - рослин, яких ще називають біологічними активами. В процесі їх вирощування здійснюються біологічні перетворення - рослини ростуть та дають урожай зерна, овочів, плодів, зеленої маси та іншу. Облік біологічних активів рослинництва має свої особливості та регулюється окремим положенням (стандартом) бухгалтерського обліку - П(С)БО 30 «Біологічні активи», який набув чинності з 1 січня 2007 р.

З прийняттям ІІ(С)БО ЗО "Біологічні активи" серед вчених-економістів виникло багато суперечностей щодо можливості та доцільності його застосування в обліковій практиці сільськогосподарських формувань.

Крім цього, як підкреслює З. Гуділіна [Гуділіна], у бухгалтерів сільськогосподарських підприємств, як свідчить практика, виникає дуже багато питань щодо застосування ІІ(С)БО ЗО "Біологічні активи".

Окремі аспекти обліку господарської діяльності в аграрних формуваннях досліджували в своїх працях такі вчені як Ф.Ф. Бутинець. Г.Г. Кірейцев, JI.K. Сук., С.Ф. Голов, В.Б. Моссаковський. М.Ф. Огійчук. В.П. Ярмоленко, Л.В. Нападовська та ін. Проте, незважаючи на великі наукові напрацювання в даній сфері діяльності, питання щодо організації обліку у сільському господарстві потребують подальших досліджень, особливо після прийняття нових нормативно-правових документів з обліку біологічних активів.

Так, ІІ(С)БО ЗО "Біологічні активи" дає наступне визначення об'єкту обліку витрат у рослинництві. Біологічний актив - це рослина, яка в процесі біологічних перетворені, здатна давати сільськогосподарську продукцію та / :або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди [П(С)БО 30].

Біологічні перетворення - це процес якісних і кількісних змін біологічних активів. Таким чином, під біологічними перетвореннями розглядають власне процес виробництва сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів.

Окремі біологічні активи рослинництва для більшої зручності можна об'єднати у групи. Група біологічних активів - це сукупність подібних за характеристиками, призначенням та умовами вирощування рослин (сільськогосподарських культур).

Відповідно до П(С) БО 30 «Біологічні активи»[П(С)БО 30], поточними вважаються біологічні активи, здатні давати сільськогосподарську продукцію та /або додаткові біологічні активи, приносити в інший спосіб економічні вигоди протягом періоду, що не перевищує 12 місяців, а також тварини на вирощуванні і відгодівлі.

До довгострокових біологічних активів відносяться всі інші біологічні активи.

Виділяють, також, незрілі біологічні активи - такі, для яких операційний цикл створення перевищує 12 місяців (крім тварин на вирощування та відгодівлі), які у звітному періоді ще не здатні давати сільськогосподарської продукції та / або додаткових біологічних активів визначеної якості. Як правило, до них відносять багаторічні насадження.

Крім того, розрізняють подібні та неподібні біологічні активи. Подібними вважаються біологічні активи одного виду та функціонального призначення. Інші ж будуть неподібними.

У рослинництві до поточних біологічних активів відносяться зернові, овочеві, технічні, кормові культури, а також розсадники, тобто рослини процес життєдіяльності яких менший 12 місяців.

До довгострокових біологічних активів рослинництва належать багаторічні насадження (наприклад хміль, виноградники, сади, багаторічні трави).

Для зручності використання інформації в бухгалтерському обліку, біологічні активи рослинництва доцільно класифікувати.

У Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку біологічних активів [Мет реком з БА], наведено наступну класифікацію біологічних активів рослинництва:

І. Довгострокові біологічні активи рослинництва:

1. Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю.

2. Довгострокові біологічні активи рослинництва, які оцінені за первісною вартістю.

3. Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю.

4. Незрілі довгострокові біологічні активи, які оцінюються за справедливою вартістю.

ІІ. Поточні біологічні активи рослинництва:

1. Поточні біологічні активи рослинництва, які оцінені за справедливою вартістю.

На погляд Т.О. Бондура класифікації, наведені у П(С)БО ЗО та в Методичних рекомендаціях з бухгалтерського обліку біологічних активів, мають суттєві недоліки і не висвітлюють в повній мірі необхідну інформацію стосовно наявності біологічних активів рослинництва. Автор пропонує дещо вдосконалену класифікацію, яка на його думку, відображає всі біологічні активи рослинництва в сільському господарстві, враховуючи методику їх оцінки.

І. Довгострокові біологічні активи рослинництва:

Довгострокові біологічні активи рослинництва, оцінені за справедливою вартістю (за групами біологічних активів).

Додаткові довгострокові біологічні активи рослинництва.

Інші довгострокові біологічні активи рослинництва.

ІІ. Поточні біологічні активи рослинництва:

Поточні біологічні активи рослинництва, оцінені за фактичною собівартістю (за групами біологічних активів).

Поточні біологічні активи рослинництва, оцінені за справедливою вартістю (за групами біологічних активів).

Додаткові поточні біологічні активи рослинництва.

Інші поточні біологічні активи рослинництва.

Т.О. Бондур вважає недоцільним виділяти в окремий пункт класифікації незрілі довгострокові біологічні активи, оскільки такі біологічні активи є, по суті, незавершеним виробництвом і обліковуються окремо. Довгострокові біологічні активи (сади, виноградники, ягідники тощо) здатні давати сільськогосподарську продукцію, як правило, через термін, що перевищує 12 місяців з дня їх закладання, до цього вони вважаються такими, що не досягли пори плодоношення, тобто незавершеним виробництвом [Бондур Т.О.]

Об'єктом дослідження обліку господарської діяльності є процес відтворення біологічних активів.

Рослинництво - це досить складна і багатогранна галузь виробництва, яка має свої особливості. До таких особливостей слід віднести сезонний характер виробництва, вплив на процеси біологічного відтворення біологічних активів природно-кліматичних чинників та наявність самих біологічних активів як основної складової галузі.

Згідно ІІ(С)БО ЗО "Біологічні активи" процес виробництва ототожнюється з біологічними перетвореннями біологічних активів. Стандартом передбачено перелік витрат, пов'язаних з біологічними перетвореннями. До них належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати па оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Відмітимо, що наведені вище витрати на біологічні перетворення біологічних активів включають калькуляційні статті витрат, тобто це витрати, що формують виробничу собівартість продукції рослинництва [3].

Важливою особливістю рослинництва є також те, що виробничий процес не обмежується календарним роком. Тому, виникає потреба всі витрати на виробництво біологічних активів та сільськогосподарської продукції поділити на три групи: витрати минулих років під урожай поточного року; витрати поточного року під урожай поточного року; витрати поточного року під урожай майбутніх років [4].

При такій класифікації береться до уваги вирощування озимих зернових і технічних культур як незавершеного виробництва (група 1 і 3), а також ярих зернових і технічних культур, вирощування яких відбувається в поточному році (група 2).

Віднесення витрат незавершеного виробництв на вирощування культур урожаю поточного року відбувається після остаточного визначення фактичних площ посівів під окремими культурами. Потім ці витрати розподіляють постатейно пропорційно до площ посівів.

Отже, класифікація витрат господарської діяльності підприємства є основою для побудови системи рахунків з обліку виробничих витрат.

Найбільша частка виробництва продукції рослинництва припадає на поточні біологічні активи (сільськогосподарські культури), що забезпечують вихід продуктів харчування першої необхідності та незамінних кормів для галузі тваринництва.

Згідно П(С)БО ЗО "Біологічні активи" довгострокові біологічні активи рослинництва оцінюються як за справедливою, так і за первісною вартістю, а поточні біологічні активи - за справедливою вартістю.

Значним недоліком запропонованої оцінки поточних біологічних активів рослинництва за справедливою вартістю є те, що їх справедливу вартість визначити досить складно. Причиною цього с перш за все, залежність галузі рослинництва від природно-кліматичних факторів, які спрогнозувати для визначення справедливої вартості досить тяжко. Тому, як правило, справедлива вартість поточних біологічних активів, рослинництва не визначається.

Вищевикладене свідчить про те, що зміни в обліку господарської діяльності, що продиктовані нормативно-правовими документами П(С)БО ЗО "Біологічні активи" та Методичними рекомендаціями з бухгалтерською обліку біологічних активів, в недостатній мірі враховують характерні особливості галузі рослинництва.

Недосконала класифікація біологічних активів рослинництва не в повній мірі висвітлює інформацію щодо наявності певних груп біологічних активів та їх оцінки.

Стосовно оцінки біологічних активів за справедливою вартістю, зауважимо, що така оцінка - це ринкова ціна відповідних біологічних активів. С прогнозувати ціну біологічних активів на ринку в силу різних природних та економічних факторів вдасться не завжди, тому достовірність даних про вартість активів не можна вважати стовідсотковою. Крім того, невигідність оцінки за справедливою вартістю полягає у додаткових витратах підприємств на створення та функціонування Комісій з визначення справедливої вартості біологічних активів та сільськогосподарської продукції, що покликані на основі власних маркетингових досліджень складати акти про визначення справедливої вартості відповідних біологічних активів та продукції рослинництва.

З прийняттям П(С)БО ЗО "Біологічні активи" об облік операційної діяльності аграрних формувань України максимально наблизився до світових стандартів, проте внутрішньо національні проблеми його практичного застосування залишаються невирішеними.

2 Сучасний стан обліку витрат та аналіз ефективності виробництва соняшнику

2.1 Характеристика природно-економічних умов підприємства та його облікова політика

СТОВ "Україна" знаходиться в Миколаївському районі Одеської області, який розташований в північно-східній частині Одеської області, межує на півдні - з Березівським, на заході - з Ширяївським, на півночі з Любашівським районами Одеської області та Миколаївською областю.

Господарство знаходиться в адміністративному центрі смт Миколаївка, на відстані 153 км від обласного центру м. - Одеси. Товариство зв'язане з обласним та районним центрами, залізничною станцією асфальтовою дорогою.

Як бачимо, природно-кліматичні умови та місце розташування господарства сприятливі для високоефективного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Ресурси становлять матеріальну основу виробництва, характеризуються конкретними показниками і відіграють певну роль у процесі виробництва. Кожен з них по різному впливає на результати та ефективність виробництва. Відсутність хоча б одного з ресурсів робить процес виробництва неможливим. Виробничий потенціал формується під впливом взаємодії техніко - технологічного, інформаційного, інфраструктурного, організаційного та кадрового елементів, а результатом його дії є обсяг виробництва продукції. Саме завдяки взаємодії вказаних груп ресурсів досягається певний рівень ефективності функціонування аграрної сфери кожного окремого сільськогосподарського підприємства, тому розглянемо наявність та рівень забезпеченості виробничими ресурсами СТОВ "Україна" в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 Рівень забезпеченості виробничими ресурсами СТОВ "Україна" Миколаївського району Одеської області

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008р. до 2006 р., %
Площа сільськогосподарських угідь, га	2930	2619	2802	95,6
з них: ріллі	2237	2109	2109	94,3
Авансований капітал, тис. грн.	1742,5	1570,5	1362,0	78,2
Власний капітал, тис. грн.	1667,5	1520,0	1295,0	77,7
Наявність оборотних активів, тис. грн.	1242,5	1193,0	1156,0	93,0
Необоротних активів, тис грн.	500,0	377,5	206,0	41,2
з них:
- основних виробничих засобів, тис. грн.	718,0	613,5	459,5	64,0
Капіталозабезпеченість, тис. грн.	24,51	23,42	16,40	66,9
Капіталоозброєність праці, тис. грн.	11,97	14,61	15,32	128,0
Наявність енергетичний потужностей, тис. к. с.	5407	5407	5407	100,0
Енергозабезпеченість, к. с.	184,5	206,5	193,0	104,6
Енергоозброєність праці, к. с.	90,1	128,7	180,2	в 2,0 рази
Середньорічна кількість працівників, чол.	60	42	30	50,0
з них зайнято :- в рослинництві	50	34	25	50,0
- в тваринництві	10	8	5	50,0
Припадає на 1 працездатного, га:
- сільськогосподарських угідь	48,8	62,4	93,4	191,3
- ріллі	37,3	50,2	70,3	188,6

Цифровий матеріал таблиці 2.1 свідчить, що в динаміці за 2006 - 2008 рр. внаслідок зменшення орендованої землі, площа сільськогосподарських угідь ТОВ "Авангард" зменшилась на 128 га, або 4,4 %, відповідно і площа ріллі.

В динаміці за період дослідження зменшилась сума авансованого капіталу на 380,5 тис. грн.., або 21,8 %, що свідчить про зменшення нерозподіленого прибутку.

В 2008 р. порівняно з 2006 р. на 7,0 %, або 86,5 тис. грн. зменшилась вартість оборотних активів, а необоротних - в 2,5, вартість основних засобів - на 36,0 %, або 258,5 тис. грн. за рахунок списання застарілої техніки. Всі ці зміни вплинули на катіпалозабезпеченість, яка зменшилась на 8,1 тис. грн. А зростання капіталоозброєності на 28,0 % зумовлене зменшенням середньорічної чисельності працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві. Так на 50,0 %, або на 30 осіб, зменшилась середньорічна кількість працівників, що і зумовлює збільшення навантаження площі сільськогосподарських угідь та ріллі на 1 працездатного відповідно на 44,6 та 33,0 га та свідчить про високий рівень інтенсивності використання трудових ресурсів в господарстві (практично перенавантаження). В цілому ж можна зробити висновок, про недостатній рівень забезпеченості господарства виробничими ресурсами для ведення сільськогосподарського виробництва.

Показники рівня інтенсивності використання виробничих ресурсів в СТОВ "Україна" розглянемо в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Рівень використання виробничих ресурсів в СТОВ "Україна" Миколаївського району Одеської області

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008р. до 2006 р., %
1	2	3	4	5
Рівень використання земельних угідь
Вироблено на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:
валової продукції (в порівняних цінах 2005 р.) сільського господарства	47,5	23,9	53,5	112,7
чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)	44,5	42,4	68,5	153,9
чистого прибутку	9,3	-20,9	3,5	37,7
Одержано валової продукції на 1 грн. авансового капіталу, грн.	0,80	0,40	1,10	137,9
Вироблено с.-г. продукції в натуральному виразі з розрахунку:
на 100 га ріллі, ц:
зерна	1121	379	930	83,0
насіння соняшнику	205	45	228	111,0
Продовження таблиці 2.2.
на 100 га сільськогосподарських угідь, ц
молока	36	28	-	-
приросту живої маси великої рогатої худоби	3	2	4	113,3
Рівень використання основних і оборотних засобів
Основних засобів: капіталовіддача, грн.	1,94	1,02	3,26	168,4
Капіталомісткість продукції, грн.	0,52	0,98	0,31	59,4
Оборотних засобів: Коефіцієнт оборотності основних засобів	1,05	0,93	1,66	158,2
Тривалість обороту, днів	348	392	220	63,2
Матеріаловіддача, грн.	1,49	0,43	1,07	71,8
Матеріаломісткість, грн.	0,67	2,34	0,93	139,2
Норма прибутку, %	13,9	-30,3	6,1	х
Рівень використання персоналу: вироблено валової продукції (в порівняних цінах 2005 р.) на середньорічного робітника, тис. грн.	23,2	14,9	50,0	в 2,2 рази

За даними таблиці 2.2 слід зазначити, що, про рівень використання земельних угідь, свідчать такі показниками: виробництво валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилось на 12,7 %, чистого доходу (виручки) - 53,9 %, чистого прибутку - зменшилось в 3,7 рази.

В 2008 р. було одержано валової продукції на 1 гривню авансованого капіталу більше ніж в 2006 р. на 37,9 %.

В 2008 р. збільшилось виробництво насіння соняшнику (на 100 га ріллі) на 11,0 %, а виробництво зерна (на 100 га ріллі) - зменшилось на 17,0 %; продукції вирощування великої рогатої худоби (на 100 га сільськогосподарських угідь) - збільшилось на 39,0 %, Це свідчить про низький рівень економічної ефективності використання головного засобу виробництва - землі в господарстві.

В динаміці за 2006 - 2008 рр. зростає капіталовіддача при зниженні капіталомісткості відповідно на 68,4 та 40,6 %; зростає коефіцієнт оборотності оборотних засобів з 1,05 до 1,66, зменшується тривалість обороту на 128 днів. Проте матеріаловіддача знижується при зростанні матеріаломісткості, що є досить негативним явищем. Знижується норма прибутку з 13,9 % в 2006 р. до 6,1 % в 2008 р.

Про ефективне використання трудових ресурсів в товаристві свідчить зростання продуктивності праці в 2,2 рази.

В цілому ж по господарству слід відзначити низький рівень економічної ефективності використання виробничих ресурсів. Виходячи з конкретних сформованих умов з метою найбільш ефективного використання наявних ресурсів формується спеціалізація конкретного сільськогосподарського підприємства. Більшість видів сільськогосподарської продукції мають досить великий ареал виробництва, тому при виборі певного виробничого напрямку і поєднання галузей необхідно зосереджувати зусилля на виробництві тих видів продукції, які забезпечують максимальну економічну вигоду або мінімальні економічні втрати. Таким чином, спеціалізація це ефективна форма організації сільськогосподарського виробництва, яка дає можливість зосередити виробництво певних видів товарної продукції підприємства. Спеціалізація виступає як організаційна передумова для забезпечення стійкості сільського господарства. Визначити сформований рівень спеціалізації можна на основі структури чистого доходу (виручки) від реалізації продукції. На підставі даних таблиці 2.1, розглянемо структуру реалізованої продукції в СТОВ "Україна".

Таблиця 2.3 Вартість та структура чистого доходу (виручки) від реалізації продукції в СТОВ "Україна" Миколаївського району Одеської області

Види продукції	2006 р.	2007 р.	2008 р.	В середньому за 2006-2008 рр.
	вартість, тис. грн.	структура, %	вартість, тис. грн.	структура, %	вартість, тис. грн.	структура, %	вартість, тис. грн.	структура, %
Зерно	1067,9	82,1	497,4	44,7	932,0	48,6	832,4	57,7
Соняшник	141,8	10,9	324,2	29,2	611,0	31,9	359,0	24,9
Ріпак	-	-	46,3	4,2	158,0	8,2	68,1	4,7
інша продукція рослинництва	20,2	1,6	26,2	2,4	66,0	3,4	37,5	2,6
Всього по рослинництву	1229,9	94,5	894,1	80,4	1767,0	92,1	1297,0	89,8
Продукція вирощування ВРХ	35,6	2,7	157,5	14,2	148,0	7,7	113,7	7,9
Молоко	34,4	2,6	39,3	3,5	-	-	24,6	1,7
Інша продукція тваринництва	1,5	0,1	20,8	1,9	3,0	0,2	8,4	0,6
Всього по тваринництву	71,5	5,5	217,6	19,6	151,0	7,9	146,7	10,2
Разом по сільському господарству	1301,4	100,0	1111,7	100,0	1918,0	100,0	1443,7	100,0

За даними таблиці 2.3 найбільшу питому вагу в структурі доходу від реалізації продукції сільського господарства займає виручка від реалізації продукції рослинництва - 89,8 %, або 1297,0 тис. грн., в тому числі зерна - 57,7 %, соняшнику - 24,9; озимого ріпаку - 4,7 %.

На продукцію тваринництва приходиться 10,2 % грошових надходжень від реалізації продукції господарства, в тому числі на продукцію вирощування великої рогатої худоби - 7,9 %,; молоко - 1,7 %.

Отже можна зробити висновки про те, що ТОВ "Авангард" зосереджене на виробництві зернових і технічних культур та продукції скотарства.

Таким чином, господарство має зерновий напрям спеціалізації з розвиненим виробництвом продукції технічних культур.

Таблиця 2.3 Параметри для визначення коефіцієнту зосередження товарного виробництва СТОВ "Україна" Миколаївського району Одеської області

Види продукції Показники	Продукція рослинництва	Продукція тваринництва
	Зерно	Соняшник	ріпак	інша продукція рослинництва	молоко	Приріст живої маси ВРХ	інша продукція тваринництва
Питома вага галузі в структурі товарної продукції, %	57,7	24,9	4,7	2,6	1,7	7,9	0,6
Порядковий номер по ранжиру	1	2	4	5	6	3	7

Коефіцієнт спеціалізації розраховується за формулою:

Коефіцієнт спеціалізації в такому випадку буде:

, де

 - частка i-ої галузі в сумі виручки від реалізації продукції,

- порядковий номер галузі у ранжированому ряду за її часткою у виручці від реалізованої продукції.

Розрахований коефіцієнт спеціалізації К = 0,392 вказує на середній рівень спеціалізації досліджуваного господарства.

Сільськогосподарське виробництво вимагає органічного поєднання і взаємодії чотирьох факторів - робочої сили, основних засобів, предметів праці і землі з метою отримання певних споживних вартостей, спроможних задовольнити відповідні потреби людей. Ефективність - це економічна категорія, що відображає співвідношення між одержаними результатами та витраченими на їх досягнення ресурсами. Враховуючи специфіку сільськогосподарського виробництва, вимірювальну систему економічної ефективності сільськогосподарського виробництва доцільно будувати таким чином, щоб вона була здатна повністю розкривати дві взаємопов'язані і взаємодоповнюючі результативні сторони діяльності аграрного підприємства - раціональність використання землі через показники загального ефекту, приведені до одиниці площі сільськогосподарських угідь, і економічність виробництва, показники якої розкривали б, якою ціною одержано ефект. Для всебічної оцінки ефективності виробництва та її поглибленого на налізу необхідно також використовувати показники рентабельності (табл. 2.4)

Таблиця 2.5 Економічна ефективність сформованої спеціалізації в СТОВ "Україна" Миколаївського району Одеської області

Показники	2006 р.	2007 р.	2008 р.	2008р. до 2006 р., %
Одержано з розрахунку на 100 га с.-г. угідь, тис. грн.:
- валової продукції в порівняних цінах 2005 р.	47,5	23,9	53,5	112,7
- чистого доходу (виручки)	44,5	42,4	68,5	153,9
- валового прибутку (+), збитку (-)	2,6	-7,3	8,9	в 3,5 рази
- чистого прибутку (+), збитку (-)	9,3	-20,9	3,5	37,7
Вартість валової продукції з розрахунку на 1 грн. виробничих витрат, грн.	83,96	30,84	76,61	91,2
Вироблено продукції в натуральному виразі на 100 га відповідних угідь, ц:
- зерна (на 100 га ріллі), ц	1121	379	930	83,0
- насіння соняшнику	205	45	228	111,0
- молока (на 100 га с.-г. угідь)	36	28	-	-
- приросту живої маси великої рогатої худоби (на 100 га с.-г. угідь), ц	3	2	4	113,3
Рівень рентабельності с.-г., %	25,8	0,5	35,2	х
Рівень рентабельності продажу, %	20,9	-49,3	5,1	х

За даними таблиці 2.4 можна зробити висновки, що з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь вартість валової продукції в порівняних цінах 2005 р., чистого доходу (виручки) від реалізації, валового прибутку - збільшилась відповідно на 12,7; 53,9 % та в 3,5 рази.

Негативним явищем є зменшення окупності виробничих витрат валовою продукцією з 83,96 грн. в 2006 р. до 76,61 грн. в 2008 р.

Але економічна ефективність сформованої спеціалізації досить висока, оскільки рівень рентабельності сільського господарства за 2006 - 2008 рр. зростає з 25,8 до 35,2 %. Зниження рівня рентабельності продажу з 20,9 % в 2006 р. до 5,1 - в 2008 р, свідчить про цінову не конкурентоспроможність виробленої в господарстві продукції.

В СТОВ "Україна" згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» створено бухгалтерську службу, яка за штатним розкладом складається з 2 облікових працівників. Очолює бухгалтерську службу господарства головний бухгалтер - Облікова політика СТОВ "Україна" затверджена наказом керівника підприємства "Про облікову політику підприємства "

ТОВ "Авангард" веде бухгалтерський облік за Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. №291, відповідно до Методичних рекомендацій з організації та ведення бухгалтерського обліку за журнально - ордерною формою на підприємствах агропромислового комплексу, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики України від 07.03.2001р. №49, Методичних рекомендацій з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, діючих П(С)БО, інструкцій.

Первинний облік ведеться в типових формах первинних документів. Облік централізований. В СТОВ "Україна" використовується журнально-ордерна форма обліку із застосуванням автоматизації окремих облікових операцій за допомогою програми Excel.

2.2 Облік витрат на біологічні перетворення, виходу продукції соняшнику та калькулювання її собівартості

В СТОВ "Україна" записи в бухгалтерському обліку про витрати і вихід продукції соняшнику проводяться на підставі відповідних первинних документів. Їх можна виділити в такі групи документів :

з обліку витрат праці;

з обліку витрат переметів праці;

з обліку витрат засобів праці;

з обліку інших витрат;

з обліку виходу продукції.

В документах з обліку витрат праці фіксуються трудові витрати на виконання конкретних робіт по вирощуванню соняшнику і нарахована при цьому оплата. Основним первинним документом з відображення відпрацьованого часу є табель обліку робочого часу (ф. 64). На механізованих роботах застосовуються облікові листи тракториста-машиніста (ф. 67 та 67б). При використанні облікового листа для обліку праці комбайнерів додають примірники реєстрів (ф. 77), путівок (ф. 77а) чи талонів (ф. 77б) на вивезення продукції з поля. Найпоширенішими документами для обліку немеханізованих робіт є облікові листи праці і виконаних робіт (ф. 66 і 66а).

Табель обліку робочого часу (ф. 64) ведеться за місцем роботи завідуючим відповідним підрозділом господарства.

У табель записується весь особистий склад підрозділу в установленій послідовності з вказанням табельних номерів, присвоєних робітникам. В табелі щоденно зазначається вихід на роботу, кількість відпрацьованих годин, неявки відображаються умовними позначками. У кінці місяця у табелі підводяться підсумки про відпрацьований час, дні неявки на роботу. Після цього табель здається до бухгалтерії, де його дані після відповідної перевірки використовуються для складання розрахунково-платіжної відомості.

Обліковий лист тракториста-машиніста використовується для обліку польових та стаціонарних робіт, виконаних тракторами, комбайнами та іншими самохідними машинами з причепом (ф. 67) і без причепа (ф.67б). Документ відкривається на кожного тракториста-машиніста на 10-15 днів. Облік ведеться в міру виконання робіт за їх видами із зазначенням, під які культури вони виконувались. На кожен вид робіт і культури відводиться окрема стрічка.

Обліковий лист тракториста-машиніста веде бригадир, підписує тракторист, бригадир та затверджує агроном. Агроном робить також позначку про якість і термін виконання робіт.

За даними, відображеними в обліковому листі, нараховується оплата праці трактористу-машиністу та причепщикам.

Для обліку ручних робіт та робіт, виконаних за допомогою живої тяглової сили, використовується обліковий лист праці і виконаних робіт (ф. 66 ат 66а). Форма 66 облікового листа призначена для обліку праці і робіт, виконаних бригадою, ланкою, а форма 66а - для обліку витрат праці і робіт, виконаних окремим членом бригади.

При відкритті облікового листа праці і виконаних робіт на ланку чи бригаду у ньому послідовно записується назва сільськогосподарського підприємства, відділення, бригади, місяць, рік, прізвище, ім'я та по батькові кожного члена даної ланки чи групи робітників, які виконують суміжні роботи, зазначаються також табельні номери працюючих.

При прийманні на роботу напроти кожного працівника зазначається кількість відпрацьованих годин та обсяг фактично виконаних робіт.

Для визначення суми оплати праці розрахунки виконуються по кожному рядку облікового листа. При цьому по кожному виду робіт розцінку за одиницю виробітку множать на обсяг виконаної роботи.

Доплата визначається множенням основної заробітної плати на відсоток доплати.

По кожному рядку і по графам підраховуються підсумки. Підписується обліковий лист агрономом та бригадиром.

В документах з обліку витрат предметів праці фіксуються витрати на вирощування соняшнику різних матеріальних цінностей - насіння, добрив, отрутохімікатів, гербіцидів, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів та ін. Витрачення насіння на посів оформлюється актами витрат насіння та садивного матеріалу (ф. 119), який складається при витратах насіння на посів соняшнику і є підставою для його списання на витрати, витрати добрив, отрутохімікатів і гербіцидів - актами про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів і гербіцидів (ф. 118), який складається агрономом по закінченні внесення добрив і отрутохімікатів у грунт або після обприскування культури. До акту додаються лімітно-забірні карти, накладні та інші документи, якими оформлялась доставка цих матеріальних цінностей до місця споживання.

Витрати дрібного інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів оформляються актами на списання виробничого і господарського інвентарю, малоцінних та швидкозношуваних предметів (ф. 126), який застосовується для списання при повній або частковій ліквідації відповідного інвентарю, малоцінний та швидкозношуваних предметів. Акт складається комісією.

Дані первинних документів у кінці місяця систематизуються у звітах про рух матеріальних цінностей (ф. 121), після цього здійснюються записи про витрачання матеріальних цінностей у виробничих звітах.

В документах з обліку витрат засобів праці фіксуються виробничі витрати по використаним засобам праці на вирощуванні соняшнику, які відображаються в нарахованій амортизації. Нарахування амортизації в СТОВ "Україна"здійснювалось за методом, передбаченим законодавством. При цьому, на рік відкривається відомість нарахування амортизації основних засобів (ф. 10.2.8). У цій відомості за класифікаційними групами основних засобів і їх видами нараховуються суми та зазначається розподіл зносу за об'єктами обліку.

Транспортні витрати відображаються на підставі даних подорожніх листів вантажного автомобіля (ф. 2 і 4с), згрупованих у накопичувальній відомості обліку роботи вантажного автотранспорту (ф. 38), подорожніх листів трактора (ф. 68). Витрати з перевезення вантажів найманим автотранспортом відносяться на об'єкти обліку на підставі товарно-транспортних накладних (ф. 1-т) і рахунків-фактур (ф. 868).

Для обліку урожаю продукції соняшнику в СТОВ "Україна" застосовують талони: талон шофера (ф. № 776); талон комбайнера (ф. № 77в). Талони виготовляють на цупкому папері та різного кольору, що полегшує подальшу роботу з ними. До початку збирання врожаю готують бланки талонів. У них зазначається назва господарства, табельні номери та прізвища комбайнерів і водіїв (трактористів). Кожний вид талонів має окрему нумерацію. Талони підписує головний бухгалтер і скріплює їх печаткою. Після цього талони реєструють за їх видами у «Журналі обліку виданих талонів» (ф. № 188) і видають кожному комбайнеру, шоферу (трактористу) під розписку у зазначеному журналі.

Кожний талон комбайнера і шофера призначений для обліку одного повного бункера насіння соняшнику, яке відправляється від комбайна. При цьому маса насіння в кілограмах у талонах не зазначається. При відправленні від комбайна повного бункера насіння соняшнику комбайнер передає шоферу один талон комбайнера. Одночасно шофер передає комбайнеру один талон шофера. Перевага цього методу полягає в тому, що при відправленні повного бункера ніяких додаткових записів у талонах не роблять. Якщо від комбайна відправлено половину або четверту частину бункера, то в талоні комбайнер записує фактично відвантажену його кількість (0,5 або 0,25 бункера), ставить дату і скріплює запис своїм підписом. Аналогічний запис робить і шофер на талоні, який передає комбайнеру.