Агробіологічні основи формування врожаю озимої пшениці в умовах західного лісостепу України

Дослідження проводились впродовж 1986-2002 років на дослідному полі кафедри рослинництва і луківництва Львівського державного аграрного університету та на полях філіалу кафедри - агрофірми "Підлісне" Жовківського району Львівської області. Досліди закладались на сірих і темно-сірих опідзолених ґрунтах, які займають понад 50% у структурі ґрунтового покриву західного Лісостепу України. Це дає можливість вважати, що польові дослідження проводили в типових для зони ґрунтових умовах. Агротехнічні властивості ґрунтового покриву характеризуються такими показниками: вміст гумусу в орному шарі невисокий (2,23-3,20%), що свідчить про низьку природну родючість цих ґрунтів. Реакція ґрунтового розчину близька до нейтральної і нейтральна, рН сольової витяжки 5,9-6,5. Забезпеченість легкогідролізованим азотом становить 41-62 мг, рухомого фосфору - 89-140 мг, калію - 68-94 мг на 1 кг ґрунту. Гранулометричний склад ґрунту - легкосуглинковий.

Клімат зони західного Лісостепу України помірно теплий з середньою багаторічною температурою повітря 7,4°С. Найвища середньорічна температура була в 1989-1990рр. і 1999-2000рр.- 9,0°С та в 1997/98рр. - 8,9°С. Майже в усі роки досліджень річна температура перевищувала середній багаторічний показник. Тільки в 1995-1996рр. вона знизилась до 6,3 °С, але це відбулося за рахунок тривалих морозів у грудні-березні.

Сума опадів за рік була найвищою у 1988/89рр. і 1997/98рр., коли випадало відповідно 844 і 874 мм, що на 183 та 213 мм більше від середньої багаторічної норми (661 мм). У ці роки випадала значна кількість опадів під час весняно-літньої вегетації - 473 мм і 458 мм, за період з квітня до липня. Незважаючи на це, зменшення врожайності від перезволоження не спостерігалося. За роки досліджень нестача вологи відчувалась тільки влітку 1995 року. Крім того, в цей вегетаційний рік (1994/95рр.) була найменша кількість опадів (533 мм), тривалий період (з другої половини червня до кінця липня) - не було дощів.

Отже, в роки досліджень гідротермічні умови відрізнялися між собою і від середньої багаторічної норми. Проте в цілому не спостерігалося екстремальних умов, які б істотно вплинули на зниження продуктивності озимої пшениці. Несприятливим можна вважати 1994-1995 рік, коли висока температура (8,6 °С) поєдналася з низькою кількістю опадів (533 мм).

Дослідження проводились за схемою двох трифакторних, дев'яти двофакторних і восьми однофакторних дослідів. Облікова площа ділянки становила 50 м, повторність -- триразова, що відповідає вимогам проведення дослідів із зерновими культурами. Чергування варіантів у повторенні було послідовне або рендомізоване. Польові досліди закладались і виконувались з урахуванням усіх вимог методики дослідної справи за Б.А.Доспєховим (1985).

Супутні аналізи зразків ґрунту та рослинного матеріалу проводили за загальноприйнятими методиками:

- Легкогідролізованого азоту за Тюріним-Кононовою, рухомих форм фосфору і калію - за Чириковим, вміст гумусу - за Тюріним, рН - за методом ЦИНАО;

- Польову схожість, густоту рослин в осінній період, виживання рослин у процесі перезимівлі, густоту рослин перед збиранням визначали на закріплених ділянках площею 0,25 м² у чотирьох місцях по діагоналі ділянки, що в сумі становили 1м²;

- Відбір снопового матеріалу проводили за один-два дні до початку збирання врожаю з площі 0,25м² у чотирьох місцях ділянки. Структурний аналіз урожаю проводився за „Методикою державного сортовипробування сільськогосподарських культур”;

- Площу листкової поверхні визначали за методом “висічок”. На цій основі визначали фотосинтетичний потенціал та чисту продуктивність посівів згідно із загальноприйнятою методикою за основними фазами вегетації та за вегетаційний період;

- Натуру зерна визначали за державним стандартом 10840-64;

- Скловидність зерна встановлювали за державним стандартом 10987-76;

- Визначення маси 1000 зерен за державним стандартом 10842-82;

- Вміст в зерні сирої клейковини та її якість визначали за державним стандартом 113586.1-68;

- Вміст загального азоту в зерні встановлювали за Кельдалем згідно стандарту 10846-91;

- Облік урожаю проводили методом поділянкового обмолоту озимої пшениці комбайном "Сампо 500" з наступною очисткою зерна і перерахунком на 100% чистоту та на 14%-ну вологість;

- Математичний аналіз результатів польових дослідів проводили на персональному комп'ютері за програмою дисперсійного та кореляційно-регресійного аналізу згідно методики Б.А.Доспєхова (1985) та застосування комп'ютерної програми “Statistica 5,0;

- Економічну ефективність досліджуваних агрозаходів вирощування сортів озимої пшениці оцінювали за загальноприйнятою методикою - за витратами на 1 га, сумарним прибутком, собівартістю 1 ц зерна і рівнем рентабельності;

- Енергетичну ефективність агрозаходів і технологій визначали за методикою O.K. Медведовського та П.І. Іваненка”(1988).

Вплив попередника на врожайність та якість зерна озимої пшениці

Кращим попередником для озимої пшениці у західному Лісостепу України є багаторічні бобові трави. Це основний чинник біологізації інтенсивних технологій. Наші дослідження показують, що сівба після конюшини на один укіс і на два укоси дає майже однакові результати - в середньому на всіх фонах добрив відповідно 60,8 ц/га та 60,1 ц/га (табл.1). Ефект напівпарового обробітку ґрунту після конюшини на один укіс оцінюється незначним приростом зерна - 0,7 ц/га. Різниця в урожайності на фонах N_60-120P_60-120K_60-120 не перевищує 0,9 ц/га і тільки при найнижчій нормі добрив (N₃₀P₃₀К₃₀) зростає до 1,7 ц/га.

Таблиця 1

Урожайність озимої пшениці Миронівська 61 залежно від попередника і норми добрив, ц/га, 1994-1996рр.*

Попередник	Норма добрив	Середнє за попередниками
	N30P30K30	N60P60K60	N90P90K90	N120P120K120
Конюшина на 1 укіс	55,9	59,1	63,2	64,9	60,8
Конюшина на 2 укоси	54,2	58,2	62,9	65,1	60,1
Конюшина з приорюванням другого укосу	60,1	63,0	65,1	66,2	63,6
Горох	49,3	53,4	56,8	58,9	54,6
Картопля	46,0	51,2	53,9	55,8	51,3
Кукурудза на силос	36,6	42,7	46,5	49,7	43,9
Середнє на фонах добрив	50,3	54,6	58,1	60,0
НІР 0,5, ц/га	для попередника 1,4-1,8; для добрив 1,1-1,4: для взаємодії АВ 2,7-3,5

* Азотні добрива під озиму пшеницю вносили у підживлення: N30P30К30 - N30 (ІІІ етап); N₆₀P₆₀К₆₀ - N₆₀ (ІІІ етап); N₉₀P₉₀К₉₀ - N₃₀ (ІІІ етап) + N₆₀ (IV етап); N₁₂₀P₁₂₀К₁₂₀ - N₆₀ (ІІІ етап) + N₆₀ (IV етап);

Приорювання зеленої маси другого укосу конюшини забезпечило найвищу врожайність на всіх варіантах удобрення - від 60,1 ц/га на фоні N₃₀P₃₀К₃₀ до 66,2 ц/га на фоні N₁₂₀P₁₂₀К₁₂₀. У середньому на фонах добрив, порівняно з конюшиною на один і два укоси, приріст становить 2,8-3,5 ц/га. Майже не має переваги (1,1 ц/га) приорювання зеленої маси конюшини на фоні N₁₂₀P₁₂₀К₁₂₀. Зате на фоні N₆₀P₆₀К₆₀ віддача від приорювання конюшини оцінюється в 4,8 ц/га, а на фоні N₃₀P₃₀К₃₀ зростає до 5,9 ц/га. Розміщення озимої пшениці після гороху приводило до значного падіння врожайності порівняно з варіантами сівби після конюшини. Різниця в урожаї між варіантом після гороху і варіантом з приорюванням конюшини становить 7,3-10,8 ц/га. У середньому на фонах добрив урожайність пшениці після гороху була меншою на 9 ц/га. Після картоплі продуктивність озимої пшениці зменшилась порівняно з горохом в середньому на 3,3 ц/га. Після кукурудзи на силос урожайність знизилась порівняно з сівбою після конюшини з приорюванням зеленої маси на 16,5- 23,5 ц/га.

Аналіз даних табл.1 показує, що урожайність на рівні 50 ц/га можна одержати після гороху при внесенні N₃₀P₃₀К₃₀. Після картоплі для формування такого врожаю необхідно вносити N₆₀P₆₀К₆₀, а при розміщенні після кукурудзи норму мінеральних добрив необхідно збільшити до N₁₂₀P₁₂₀К₁₂₀. Сівба пшениці після конюшини з приорюванням другого укосу забезпечила урожайність 60,1 ц/га при внесенні N₃₀P₃₀К₃₀, тоді як, сіючи озиму пшеницю після гороху, картоплі і кукурудзи, такого рівня врожаю не досягаємо навіть при внесенні N₁₂₀P₁₂₀К₁₂₀. Тобто за впливом на продуктивність, розміщення пшениці після конюшини з приорюванням зеленої маси другого укосу рівноцінне внесенню мінеральних добрив у дозі N₉₀P₉₀К₉₀.

Найвищі показники скловидності зерна (82 - 83%), маси 1000 зерен (49,0 -49,6 г), вмісту сирої клейковини (29,0 - 30,2 %) і білка (13,9 - 14,0 %) були при сівбі пшениці після конюшини (табл.2). Розміщення озимини після інших попередників приводило до зменшення показників якості зерна. Встановлено тісну пряму кореляційну залежність між показниками врожайності та якості зерна, зокрема з скловидністю (г=0,977), натурою зерна (г=0,915), масою 1000 зерен (г=0,985), вмістом клейковини (г=0,979) і білка (г=0,961).

Таблиця 2

Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від попередника, 1994-1996 pp.*

Попередник	Скловид-ність,%	Натура зерна, г/л	Маса 1000 зерен,г	Вміст, %
				сирої клейковини	Білка
Конюшина на 1 укіс	82	781	49,4	30,0	14,0
Конюшина на 2 укоси	82	777	49,0	29,0	13,9
Конюшина, другий укіс приорюється	83	780	49,6	30,2	14,0
Горох	80	773	48,1	28,6	13,6
Картопля	76	775	47,5	28,0	13,5
Кукурудза на силос	70	770	45,0	26,2	12,5

* На фоні добрив N₆₀P₆₀K₆₀

Урожайність та якість зерна озимої пшениці залежно від удобрення

У західних областях України завдяки достатній вологозабезпеченості ефективність добрив досить висока. Найвищі врожаї озимої пшениці одержують при внесенні всієї норми фосфорних і калійних добрив під основний обробіток ґрунту, а азотних роздрібнено у весняно-літній період вегетації. Найскладніше встановити оптимальні дози і строки внесення азоту.

Результати вивчення впливу мінеральних добрив (N₀P₀K₀, N₄₀P₃₀K₃₀, N₈₀P₆₀K₆₀, N₁₂₀P₉₀K₉₀) за різних норм висіву (3,0; 4,0; 5,0 млн./га) на продуктивність сортів Миронівська 61 і Циганка подано в табл.3.

У середньому за три роки на фоні N₄₀P₃₀K₃₀ порівняно з варіантом без добрив, приріст зерна у сорту Миронівська 61 становить 7,4-11,4 ц/га, у сорту Циганка - 7,3-10,0 ц/га. Збільшення норми мінеральних добрив до N₈₀P₆₀K₆₀ забезпечило приріст до контролю у сорту Миронівська 61 на 15,4-20,7 ц/га, у сорту Циганка на 12,5-19,4 ц/га. При внесенні N₁₂₀P₉₀K₉₀ урожайність зростає порівняно з варіантом без добрив у сорту Миронівська 61 на 22,4-29,4 ц/га, у сорту Циганка на 17,7-25,2 ц/га.

Вищі прирости зерна, а отже й ефективніше використання мінеральних добрив, виявлено на варіантах з нормою висіву 3,0 млн./га, менші при нормі висіву 5,0 млн./га.

Сорт Циганка, як більш пластичний, на варіанті без добрив переважає за врожайністю сорт Миронівська 61 на 5,0-6,0 ц/га. Менші прирости зерна у Циганки від добрив можна пояснити вищою врожайністю на контролі - 32,2-34,6 ц/га (табл.3). На всіх фонах добрив сорт Циганка формує більшу продуктивність рослин, ніж Миронівська 61, що пояснюється вищою продуктивною кущистістю, густотою колосся і масою зерна з колоса у Циганки.

Таблиця 3

Вплив норм добрив на врожайність зерна сортів озимої пшениці за різних норм висіву

Сорт	Фон добрив	Норма висіву, млн./га	Роки	Приріст урожаю
			1999	2000	2001	середнє за три роки	ц/га	%
Миронівська 61	N0P0K0	3,0	29,1	31,2	18,3	26,2	-	-
		4,0	30,6	32,1	22,5	28,4	2,2	8,4
		5,0	28,9	33,8	26,1	29,6	3,4	13,0
	P30K30 + N40 (ІІІ)	3,0	41,9	43,1	27,8	37,6	11,4	43,5
		4,0	42,4	43,9	28,9	38,4	12,2	46,6
		5,0	38,6	42,1	30,3	37,0	10,8	41,2
	P60K60 + N40 (ІІІ) + N40 (ІV)	3,0	50,0	54,2	36,5	46,9	20,7	79,0
		4,0	50,2	53,6	35,1	46,3	20,1	76,7
		5,0	46,2	50,7	38,1	45,0	18,8	71,8
	P90K90 + N40 (ІІІ) + N50 (ІV) + N30 (VIII)	3,0	57,3	62,3	47,2	55,6	29,4	112,2
		4,0	56,0	60,1	46,2	54,1	27,9	106,5
		5,0	53,4	57,8	44,8	52,0	25,8	98,5
Циганка	N0P0K0	3,0	37,2	37,9	21,5	32,2	6,0	22,9
		4,0	38,8	42,3	24,7	33,8	7,6	29,0
		5,0	34,6	40,1	29,1	34,6	8,4	32,1
	P30K30 + N40 (ІІІ)	3,0	50,2	53,8	22,6	42,2	16,0	61,1
		4,0	49,3	52,6	25,0	42,3	16,1	61,4
		5,0	46,9	50,1	28,7	41,9	15,7	59,9
	P60K60 + N40 (ІІІ) + N40 (ІV)	3,0	60,1	67,3	27,4	51,6	25,4	96,9
		4,0	58,4	64,4	25,4	49,4	23,2	88,5
		5,0	55,1	64,0	22,2	47,1	20,9	79,8
	P90K90 + N40 (ІІІ) + N50 (ІV) + N30 (VIII)	3,0	64,4	69,4	38,4	57,4	31,2	119,1
		4,0	62,2	67,0	36,4	55,2	29,0	110,7
		5,0	57,3	64,1	35,5	52,3	26,1	99,6
Середній урожай	46,1	51,7	30,9	43,0

У пізніших наших дослідженнях у 2000-2002 рр. підвищення норми добрив з N₀P₀K₀ до N₆₀P₄₀K₄₀ забезпечило приріст урожаю у дев'яти сортів у середньому на 16,0 ц/га з відхиленням у межах 12,6 ц/га у Копилівчанки і 19,3 ц/га у сорту Мирхад. На фоні N₁₂₀P₈₀K₈₀ приріст в середньому становить 29,3 ц/га, найменший він у Копилівчанки - 26,2 ц/га і найвищий у Миронівської 68 - 31,8 ц/га.

Згідно численних наукових рекомендацій норма внесення азотних добрив при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією становить 120 кг/га д.р. Тому в 1988-1991 pp. вивчались варіанти роздрібненого внесення цієї дози після однорічних трав на трьох сортах і шести нормах висіву (табл.4). Найвищий урожай у всіх сортів забезпечувало внесення добрив за схемою варіанта Д - 60,8-69,5 ц/га. Азот, внесений на початку весняної вегетації (III етап органогенезу), використовується на формування оптимального стеблостою. Основна частина азоту (N₆₀) вноситься в кінці кущіння (IV етап), що забезпечує інтенсивне наростання фотосинтетичного апарату та закладання високопродуктивного колоса. Азот третього підживлення сприяє формуванню виповненого зерна, продовжує роботу фотосинтетичного апарату, підвищує якість зерна.

Дворазове внесення азоту за схемою Г виявилось дещо менш продуктивним порівняно з варіантом Д. Урожайність зменшилась залежно від сорту на 0,3-2,1 ц/га. Це можна пояснити тим, що запасів азоту, внесеного рано навесні (N₆₀, II етап), не вистачає в кінці фази виходу в трубку, а внесення його на VIII етапі не може компенсувати нестачу. НІР₀₅, ц/га для сорту 0,6-0,8; для добрив 0,9-1,3; для норми висіву 0,8-1,1; для взаємодії АВС 2,5-3,5.

Осіннє внесення азоту (варіант Б) виявилось не тільки неефективним, а й привело до значного зниження врожайності. Так, урожайність у сорту Щедра Полісся на варіанті Б знизилась порівняно з варіантом Д на 5,7 ц/га, у сорту Миронівська 61 - на 2,8 ц/га, у сорту Киянка - на 3,8 ц/га (табл.4).

Ще нижчим був урожай на варіанті В, де азотні добрива вперше застосували в кінці кущіння (IV етап), а найменшим - на варіанті А без азотних добрив.

За такою ж схемою вносили азотні добрива у дослідженнях 1996-1998 років. У середньому за три роки найменший урожай (36,7 ц/га і 38,2 ц/га) одержано на варіанті А, де не вносились азотні добрива. Найменший приріст зерна в обох сортів був при застосуванні добрив за схемою варіанта В (табл.5). Тут урожайність зросла у сорту Миронівська 61 до 52,4 ц/га, а в сорту Мирлебен - до 54,5 ц/га, що більше порівняно з варіантом А, відповідно на 15,7 ц/га (42,8%) і 16,3 ц/га (42,6%).

Таблиця 4

Продуктивність сортів озимої пшениці залежно від норм висіву і азотного живлення, ц/га, 1988-1991рр.

Сорт	Норма висіву, млн. схожих насінин на 1 га	А Р90К120 (восени)	Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)	В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)	Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)	Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)	Середнє за нормами висіву	Середнє для сорту
Щедра Полісся	3,0	42,1	60,1	57,9	65,0	67,0	58,5	58,5
	3,5	42,0	61,8	58,3	65,0	67,2	58,8
	4,0	42,5	61,0	57,5	64,9	67,5	58,7
	4,5	43,3	60,8	57,1	64,4	66,0	58,3
	5,0	43,5	60,5	56,0	64,0	65,6	57,9
	5,5	44,0	60,0	55,2	64,3	64,1	57,7
Середнє на фонах	42,9	60,7	57,0	64,6	66,4
Миронівська 61	3,0	43,1	67,0	60,6	69,2	69,9	62,0	61,3
	3,5	43,6	67,7	60,8	69,0	70,5	62,3
	4.0	43,0	67,5	60,0	68,1	70,0	61,7
	4.5	42,6	67,0	60,4	67,0	69,4	61,3
	5,0	41,5	66,0	60,0	67,0	69,0	60,7
	5,5	41,2	65,0	59,4	64,1	68,2	59,6
Середнє на фонах	42,5	66,7	60,2	67,4	69,5
Киянка*	3,0	37,5	56,5	52,0	60,3	61,5	53,6	53,9
	3,5	37,9	56,5	51,9	60,4	61,3	53,6
	4,0	38,6	57,1	52,9	60,8	61,4	54,2
	4,5	38,2	57,2	53,9	60,2	60,9	54,1
	5,0	38,4	57,6	53,8	60,2	60,0	54,2
	5,5	38,0	57,1	54,7	60,8	59,7	54,1
Середнє на фонах	38,1	57,0	53,2	60,5	60,8
НІР 05, ц/га	для сорту 1,8-2,8; для добрив 1,3-2,2; для норми висіву 1,5-2,1; для взаємодії АВС 1,7-2,8

Таблиця 5

Вплив строків і доз внесення азоту на врожайність сортів озимої пшениці

Варіант внесення азоту	Урожайність, ц/га	Приріст урожаю
	1996р.	1997р.	1998р.	Середнє	ц/га	%
Миронівська 61
А Р90К120 (восени)	37,0	32,6	40,5	36,7	-	-
Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)	57,2	52,4	60,8	56,8	20,1	54,8
В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)	54,1	46,9	56,2	52,4	15,7	42,8
Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)	59,0	51,9	64,3	58,4	21,7	59,1
Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)	60,7	56,9	65,1	60,9	24,2	65,9
Мирлебен
А Р90К120 (восени)	39,0	33,3	42,3	38,2	-	-
Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)	61,1	52,7	64,1	59,3	21,1	55,2
В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)	55,4	48,1	60,0	54,5	16,3	42,6
Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)	62,3	55,7	65,6	61,2	23,0	60,2
Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)	65,1	60,5	67,9	64,5	26,3	68,8
НІР 05, ц/га	4,8	4,5	5,1

Рівномірне використання азоту впродовж вегетаційного періоду, починаючи з осіннього внесення, на варіанті Б спричинило підвищення урожайності порівняно з варіантом В. У сорту Миронівська 61 урожайність зросла до 56,8 ц/га, що на 4,4 ц/га вище, ніж на варіанті В. У сорту Мирлебен цей приріст становить 4,8 ц/га. На варіанті Г урожайність зросла на 6 ц/га у сорту Миронівська 61 та на 6,7 ц/га у сорту Мирлебен порівняно з варіантом В. Приріст урожаю відбувся за рахунок зростання продуктивного стеблостою. Найвища врожайність зафіксована на варіанті Д. Порівняно з варіантом А вона зросла у сорту Миронівська 61 на 24,2 ц/га, або на 65,9%, а в сорту Мирлебен на 26,3 ц/га, або на 68,8%.

На підставі цих даних можна стверджувати, що в умовах західного регіону України осіннє внесення азоту менш ефективне, ніж весняно-літнє підживлення озимої пшениці. Проте основну частину азоту потрібно внести на ранніх етапах весняної вегетації. Якщо запізнитись з першим підживленням і провести його в кінці кущіння, продуктивність посівів знижується. Так, внесення азоту по 60 кг/га д.р. на IV і VIII етапах (варіант В) виявилось у наших дослідженнях найменш ефективним.

Залежність урожайності зерна озимої пшениці від доз і строків внесення азоту можна виразити у вигляді рівнянь регресії: для сорту Щедра Полісся - Y = 42,7+7,976Х₁ + 42,866X₂+7,537X₂²-72,507Xз+12,276 Хз² + 50,235Х₄ - 8,167X₄², R=0,927; для сорту Миронівська 61 - Y= 42,5 + 7,706X₁ + 36,243Хз- 4,653X₂² + 33,468Хз - 4,379Хз² - 51,177Х₄ +7,833Х4², R=0,951; для сорту Мирлебен - Y=38,2 + 1,493Х₁ - 15,049Х₂+3,196Х₂²-11,327Хз+ 2,390Хз² + 16,706Х₄ - 2,833Х₄², R=0,911, де Y - врожайність сорту, ц/га; Х₁ - норма внесення азоту восени + азот на III етапі органогенезу; Х₂ - норма азоту на II етапі; Хз - норма азоту на IV етапі; Х₄ - норма азоту на VIII етапі.

Порівняння урожайності на варіанті А (контроль) з іншими варіантами показує, що за рахунок внесення N₁₂₀ одержуємо приріст врожаю в межах 23,5-27,0 ц/га при найкращому розподілі азоту під час вегетації. Приріст зменшується до 14,1-17,7 ц/га при пізніх строках підживлення (див. табл.4,5).

Під впливом різних доз і строків внесення азоту змінюється якість зерна. Показники якості зростають на всіх варіантах, де застосовувався азот. Так, скловидність зросла порівняно з контролем на 22-31%. Значно менша на контролі також натура зерна (табл.6).

Таблиця 6

Якість зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від строків і норм внесення азотного добрива, 1996-1998рр.

Варіант внесення азоту	Скловидність, %	Натура зерна, г/л	Маса 1000 зерен, г	Вміст, %
				сирої клейковини	Білка
А Р90К120 (восени)	60	742	41,2	21,7	11,2
Б Р90К120 + N30 (восени) + N30 (ІІІ етап) + N30 (ІV) + N30 (VIII)	82	785	45,0	27,5	12,9
В Р90К120 + N60 (ІV) + N60 (VIII)	91	795	48,1	31,9	14,4
Г Р90К120 + N60 (ІI) + N60 (VIII)	86	790	46,3	29,2	13,8
Д Р90К120 + N30 (ІI) + N60 (ІV) + N30 (VIII)	83	788	47,0	28,6	13,1

Маса 1000 зерен найбільше зростає при застосуванні азоту у пізніших фазах розвитку рослин. Тому найвищою маса 1000 зерен виявилася на варіанті В (48,1г). Вміст сирої клейковини і білка теж був найвищим при внесенні азоту на IV етапі (N₆₀) і VIII етапі (N₆₀). Високими ці показники були на варіантах Г і Д, де значна частина азоту теж вносилась на IV і VIII етапах. Існує тісна пряма кореляційна залежність між показниками врожайності та якості зерна, а саме, з скловидністю (r=0,832), натурою зерна (г=0,898), масою 1000 зерен (г=0,806), вмістом клейковини (г=0,755) та білка (г=0,713).

Позитивний вплив азотних добрив на якість зерна спостерігається і в сорту Мирлебен.

Технологічні особливості сівби озимої пшениці

З метою визначення найкращого складу агрегату для передпосівного обробітку ґрунту проводились польові дослідження за схемою, поданою в табл.6. До передпосівного обробітку після оранки було проведено дві культивації за допомогою КПС-4 з боронами. Першу культивацію зроблено зразу ж після оранки, другу - через два тижні після оранки, а третю через 4 тижні після оранки проводили агрегатами згідно варіантів досліду.

Найменша продуктивність рослин (49,3 ц/га) була при використанні для передпосівної підготовки ґрунту культиватора КПС-4. Заміна культиватора КПС-4 простим агрегатом, що складається з кільчасто-шпорових котків та важких і посівних борін, сприяє збільшенню врожайності на 3,3 ц/га, або 6,7% (табл.7).

Урожайність при використанні УСМК-5,4 підвищилась до 55,7 ц/га, що на 6,4 ц/га, або 13,0% більше порівняно з обробітком ґрунту за допомогою КПС-4.

Найвища врожайність у досліді була при підготовці ґрунту комбінованим агрегатом РВК-3,6, де вона становила 58,1 ц/га. Це на 8,8 ц/га, або 17,8% більше, ніж при використанні культиватора КПС-4.

Таблиця 7

Урожайність зерна озимої пшениці сорту Мирлебен залежно від способу передпосівного обробітку ґрунту

Склад агрегату	Урожайність, ц/га	Приріст урожаю
	1994р.	1995р.	1996р.	Середнє	ц/га	%
КПС-4 + 4БЗТС-1,0	56,7	51,2	40,0	49,3	-	-
УСМК-5,4 + 93БП-0,6	65,9	57,0	44,2	55,7	6,4	13,0
РВК-3,6 + 6 ЗБП-0,6	67,6	60,4	46,3	58,1	8,8	17,8
ЗККШ-б+бБЗТС-1,0 +10 ЗБП-0,6	61,9	54,5	41,4	52,6	3,3	6,7
НІР05, ц/га	2,5	2,2	2,8

З появою якіснішої техніки у 1997-1999рр. до схеми досліду було включено обробіток ґрунту за допомогою комбінатора ЛК-4 (Львів). Різниця в урожайності на варіантах з обробітком РВК-3,6 (60,2 ц/га) і ЛК-4 (58,4 ц/га) становить лише 1,8 ц/га. При цьому ґрунт не переущільнюється і добре розробляється навіть після не дуже якісної оранки. Особливо перспективним такий обробіток є на чистих від бур'янів полях та при відсутності можливостей провести триразовий обробіток для знищення бур'янів.

Використання тієї чи іншої сівалки дає різні способи сівби і визначає площу живлення, що впливає на врожайність озимої пшениці. Найменша продуктивність озимої пшениці була при рядковому способі сівби сівалкою СЗ-3,6 з дисковими сошниками - 48,0 ц/га (табл.8). При тому ж способі сівби застосування сівалки з анкерними сошниками (СЗА-3,6) дало приріст зерна на 1 ц/га або 2,1%. Використання сівалки СЗУ-3,6 для вузькорядного способу сівби забезпечило ріст продуктивності на 1,8 ц/га, або 3,7% за рахунок рівномірнішого розміщення насіння на площі, що привело до збільшення густот продуктивного стеблостою і маси зерна з колоса. Найкращі результати одержано при сівбі сівалкою СЗЛ-3,6 з анкерними сошниками і відстанню між рядками 7,5 см. Урожайність тут становить 52,6 ц/га, що на 4,6 ц/га, або 9,6% вище, ніж при сівбі сівалкою СЗ-3,6. Отже, кращі результати забезпечують сівалки з анкерними сошниками і шириною міжрядь 7,5 см.

Таблиця 8

Урожайність зерна озимої пшениці сорту Мирлебен залежно від способу сівби і типу сошника, ц/га

Варіант досліду	1993р.	1994р.	1995р.	Середнє	Приріст урожаю
					ц/га	%
СЗ-3,6	52,0	47,0	45,0	48,0	-	-
СЗУ-3,6	56,1	47,1	46,2	49,8	1,8	3,7
СЗЛ-3,6	57,5	51,9	48,4	52,6	4,6	9,6
СЗА-3,6	52,1	49,1	45,8	49,0	1,0	2,1
НІР05, ц/га	2,3	2,5	2,3

Вивчення способів сівби дало наступні результати. Висока врожайність була при вузькорядному (61,2 ц/га), розкидному (61,4 ц/га) і перехресному (61,7 ц/га) способах сівби (табл. 9).

При розміщенні рядків на відстані 12 см урожайність зменшилась порівняно з вузькорядним способом лише на1,2 ц/га. Дослідження показали, що чим більша ширина міжрядь, тим менша продуктивність рядкових посівів. Так, при звичайному рядковому (15 см) способі сівби урожайність зменшилась на 3,1 ц/га порівняно з вузькорядним. Збільшення ширини міжрядь до 22,5 см і 30 см привело до зниження продуктивності відповідно на 1,1 і 3,2 ц/га. Найкращі результати одержані у варіанті з точним висівом. Урожайність зросла на 4,4 ц/га порівняно з вузькорядним способом і на 7,5 ц/га порівняно з рядковим. Необхідно врахувати, що такий приріст одержано при нормі висіву 4,0 млн./га у всіх варіантах.

Таблиця 9

Вплив способу сівби на урожайність зерна озимої пшениці сорту Миронівська 61

Спосіб сівби	Урожайність, ц/га	Приріст урожаю
	1991р.	1992р.	1993р.	середнє	ц/га	%
Вузькорядний, 7,5см	58,5	61,7	63,4	61,2	3,1	5,3
Рядковий,12 см	58,0	57,8	64,2	60,0	1,9	3,3
Рядковий,15 см	55,2	58,3	60,8	58,1	-	-
Рядковий, 22,5 см	56,1	54,3	60,6	57,0	-1,1	-1,9
Рядковий, 30 см	52,5	55,0	57,2	54,9	-3,2	-5,5
Перехресний, 7,5х7,5см	60,3	61,8	63,0	61,7	3,6	6,2
Розкидний, НРУ-0,5	55,7	58,3	60,0	58,0	-0.1	-0,2
Розкидний, сівалка без насіннєпроводів	60,8	61,1	62,3	61,4	3,3	5,7
Точний висів вручну, 5х5см	63,4	63,4	68,2	65,6	7,5	12,9
НІР 05,	2,6	3,0	2,7

Точний висів дає можливість формувати схематичну площу живлення у вигляді квадрата чи ромба. На наш погляд, спосіб сівби, який би забезпечував розташування насіння на площі за схемою ромба, є найкращим для зернових культур. Це підтверджується математичними розрахунками і результатами польових досліджень. У мікроділяночному досліді вивчалося вісім площ живлення рослин (табл.10).

Найменша врожайність в середньому за три роки (50,5 ц/га), як і очікувалось, була на контролі при рядковому способі сівби. У другому варіанті норма висіву зросла до 625 насінин на 1 м² або до 281 кг/га, але за рахунок рівномірного розподілу насіння за схемою 4 х 4 см покращувались умови росту озимої пшениці, проте врожайність підвищилась лише на 2,4 ц/га, або на 4,8%.

Порівняння першого і третього варіантів чітко показує переваги точного висіву насіння. В обох варіантах площі живлення висіву були рівні - 25 см². Проте формування ідеальної площі живлення, створення сприятливих умов для росту рослин і зменшення за рахунок цього внутрівидової боротьби забезпечило приріст урожаю на 5,9 ц/га, або на 11,7%.

Таблиця 10

Продуктивність озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від площі живлення

Площа живлення, см?	Норма висіву	Урожайність, ц/га	Приріст урожаю
	шт.на 1м?	млн./га	кг/га	1993р.	1994р.	1995р.	середнє	ц/га	%
15х1,7=25	400	4,00	180	55,4	47,8	48,3	50,5	-	-
4х4=16	625	6,25	281	60,0	49,5	49,2	52,9	2,4	4,8
5х5=25	400	4,00	180	63,2	54,1	51,9	56,4	5,9	11,7
6х6=36	277	2,77	124	67,2	57,3	54,0	59,5	9,0	17,8
7х7=49	204	2,04	92	67,0	55,9	53,8	58,9	8,4	16,6
8х8=64	156	1,56	70	64,9	54,2	51,9	57,0	6,5	12,9
9х9=81	123	1,23	55	60,1	51,0	50,6	53,9	3,4	6,7
10х10=100	100	1,00	45	58,0	49,7	48,3	51,0	0,5	1,0
HIP05, ц/га				2,2	2,6	2,4

Найкращі умови для реалізації біологічної спроможності рослин формувати найвищу зернову продуктивність були при сівбі за схемою 6х6 см і площі живлення 36 см². Приріст урожаю порівняно з контролем становить 9,0 ц/га, або 17,8%. Збільшення площі живлення до 49 см² при схемі сівби 7х7 см приводило до неістотного зменшення урожайності зерна (0,6 ц/га) порівняно з попереднім варіантом. На цих двох найпродуктивніших варіантах норма висіву становила тільки відповідно 124 кг/га і 92 кг/га.

Глибина загортання насіння - один з основних показників якості сівби озимої пшениці. Найвища врожайність формується при загортанні насіння на глибину 2 і 3 см, відповідно 58,5 ц/га і 58,4 ц/га (табл.11). У середньому за три роки найменша продуктивність рослин була при сівбі по поверхні ґрунту, де вона становила 50 ц/га. Заглиблення насіння більше 4 см приводило до зменшення врожайності. Так, при сівбі на глибину 3 см урожайність становить 58,4 ц/га, при сівбі на 6 см - зменшується до 55,6 см, або на 2,8 ц/га. На варіанті із загортанням насіння на глибину 7 см урожайність зерна озимої пшениці знижується до 51,2 ц/га, що менше порівняно з глибиною сівби на 3 см на 7,2 ц/га.

Таблиця 11

Вплив глибини загортання насіння на врожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61

Глибина сівби, см	Рік	Середнє	Приріст урожаю
	1991	1992	1993		ц/га	%
0	47,0	58,4	44,6	50,0	-	-
1	57,6	63,9	49,2	56,9	6,9	13,8
2	57,9	64,5	53,1	58,5	8,5	17,0
3	56,9	65,7	52,6	58,4	8,4	16,8
4	57,7	65,0	50,7	57,8	7,8	15,6
5	57,9	63,1	49,4	56,8	6,8	13,6
6	56,3	62,2	48,3	55,6	5,6	11,2
7	50,0	58,4	45,2	51,2	1,2	2,4
HIP05	2,1	2,7	2,5

Вплив строків сівби і норм висіву на врожайність та якість зерна

Встановлено, що найвища врожайність сорту Миронівська 61 формується при сівбі в період з 20 по 30 вересня.

Найменша врожайність рослин (53,3 ц/га) одержана при ранньому строкові сівби - 10 вересня. Перенесення строку сівби на 10 днів на другому варіанті забезпечило врожайність 55,8 ц/га, що на 2,5 ц/га, або 4,7% більше, ніж на першому варіанті. Найвища продуктивність озимої пщениці була при сівбі 30 вересня, де вона становила в середньому за п'ять років 59,3 ц/га (табл.12), що вище на 6,0 ц/га або 11,3% порівняно з урожаєм при сівбі 10 вересня.

Таблиця 12

Вплив строків сівби на урожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61

Строк сівби	Урожайність, ц/га	Середнє	Приріст урожаю
	1990 р.	1991 р.	1992 р.	1993 р.	1994 р.		ц/га	%
10 вересня	60,2	52,8	54,6	49,7	49,0	53,3	-	-
20 вересня	61,4	55,2	57,5	54,6	50,4	55,8	2,5	4,7
30 вересня	63,7	56,7	61,9	58,9	55,1	59,3	6,0	11,3
10 жовтня	61,9	54,2	58,6	48,4	51,2	54,9	1,6	3,0
НІР 05, ц/га	1,8	2,0	2,4	2,6	2,6

Зміщення строку сівби на 10 жовтня приводило до значного (4,4 ц/га) падіння врожайності порівняно з сівбою 30 вересня. Врожайність за найпізнішого строку сівби 10 жовтня була дещо вищою, ніж при сівбі 10 вересня, на 1,6 ц/ra або 3,0%. Низька врожайність (48,4 ц/га) зерна в 1993 році на варіанті зі строком сівби 10 жовтня пояснюється зменшенням середньомісячної температури у жовтні до 6,7°С (середньобагаторічна у жовтні 7,9°С), тоді як у 1992 році в жовтні середньомісячна температура становила 8,1 °С, а в 1994 році зросла до 9,5°С.

Під впливом строків сівби змінюється якість зерна. Маса 1000 зерен була найвищою при сівбі в оптимальні строки (20-30.09), за яких вона становила 47,2-48,3 г. Зміщення строків сівби на 10 вересня і 10 жовтня приводило до зниження маси 1000 зерен. Вміст клейковини (30,0 і 30,5%) та білка (13,5 і 13,7%) в зерні були найбільшими при сівбі 30 вересня і 10 жовтня. При ранніх строках сівби ці показники зменшувалися. Так, на варіанті з сівбою 10 вересня вміст клейковини в зерні становив 28,3%, а білка 12,3%, що менше на 2,2% і 1,4% порівняно з їх вмістом у зерні варіанту з сівбою 10 жовтня. За різних строків сівби виявлено прямий кореляційний зв'язок між врожайністю та показниками якості зерна, а саме, тісний з масою 1000 зерен (г = 0,912), натурою зерна (г = 0,904) і середній з вмістом клейковини (г = 0,445) та білка (г = 0,537).

Оптимальна норма висіву озимої пшениці. Як видно з табл.13, в середньому за 1990-1992 pp. у сорту Миронівська 61 найвища врожайність була у варіантах з нормою висіву 3,0 і 3,5 млн./га - відповідно 59,0 ц/га і 59,6 ц/га. Збільшення норми висіву понад 3,5 млн./га приводить до зниження продуктивності, посівів. Так, на варіанті з нормою висіву 4,0 млн./га урожайність знизилась, порівняно з нормою висіву 3,5 млн./га, на 1,3 ц/га. При висіві 4,5 млн./га урожайність становила 57,1 ц/га, або менше на 2,5 ц/га, при 5,0 млн./га зменшилась на 3,3 ц/га і при 5,5 млн./га - на 4,6 ц/га, порівняно з найурожайнішим варіантом - 3,5 млн./га. Виявлено тісну обернену кореляційну залежність (г = -0,957) між показниками врожайності і нормами висіву озимої пшениці.

Під впливом норм висіву змінювались показники якості зерна. У наших дослідженнях якість зерна сорту Миронівська 61 підвищувалась на варіантах з меншою нормою висіву. Скловидність зростала з 77% при висіві 5,5 млн./га до 86% при нормі висіву 3,0 млн./га. Маса 1000 зерен на цих варіантах становила відповідно 42,3 г і 44,2 г, вміст білка і клейковини підвищився на 1,0%. Встановлено обернену кореляційну залежність між нормою висіву та показниками якості зерна, а саме - з скловидністю (г = -0,956), натурою зерна (г = -0,603), масою 1000 зерен (г = -0,989), вмістом клейковини (г = -0.961) та білка (г = -0.969).

Таблиця 13

Урожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від норми висіву

Норма висіву, млн./га	Урожайність, ц/га	Середнє	Приріст урожаю
	1990р.	1991 р.	1992р.		ц/га	%
3,0	62,0	54,6	60,4	59,0	4,0	7,3
3,5	63,1	54,9	60,8	59,6	4,6	8,4
4,0	60,9	55,0	59,0	58,3	3,3	6,0
4,5	59,1	55,0	57,2	57,1	2,1	3,8
5,0	57,3	54,5	57,1	56,3	1,3	2,4
5,5	56,2	52,4	56,4	55,0	-	-
НІР05, ц/га	3,1	2,1	1,8

У 1993-1995 pp. у схему досліду з вивчення способів сівби і норм висіву озимої пшениці сорту Миронівська 61 було включено чотири варіанти норм висіву -2,0; 3,0; 4,0 і 5,0 млн./га. Найвищу врожайність одержано при нормі висіву 3,0 млн./га. Залежність урожайності від норм висіву можна виразити у вигляді такого рівняння регресії: Y = 51,2 + 7,ЗХ₁ - 1,1Х₁², R = 0,989, де Y - урожайність, ц/га; Х₁ - норма висіву, млн./га. Для даного рівняння одержана прогнозована оптимальна норма висіву 3,3 млн./га з розрахованою урожайністю 63,3 ц/га.

Розроблено формулу розрахунку оптимальних норм висіву для ресурсоощадних технологій з урахуванням експериментальних значень показників структури врожаю для відповідних умов вирощування озимої пшениці, яка дозволить конкретизувати норму висіву:

,

де Н - норма висіву, кг/га; С - оптимальна густота продуктивних стебел на 1 м² перед збиранням, 600 шт/м²; Х - коефіцієнт продуктивного кущіння, 3; М - маса зерна з одного колоса, 1 г; В - маса 1000 зерен, 45 г; Г - посівна або господарська придатність, 94%; П - польова схожість, 80%; З - зрідження від боронування і загибель озимих за зимівлю, 5%; г - загибель рослин за весняно-літній період вегетації, 10%.

У досліді з вивчення норм висіву і способів внесення туру (табл.14) на всіх варіантах досліду збільшення норми висіву приводить до зменшення врожайності озимої пшениці. Так, при збільшенні норми висіву з 3,5 до 5,5 млн./га на варіанті А врожайність зменшилась на 5,0 ц/га, на варіанті Б - на 7,0 ц/га, на варіантах В і Г - на 3,7 ц/га і 2,8 ц/га. Найбільшу ефективність забезпечували нижчі норми висіву (3,0-4,0 млн./га) при ранньовесняному внесенні туру (2 л/га на III етапі органогенезу на варіанті Б та В).

Застосування регуляторів росту

Вивчення можливих варіантів застосування туру дало наступні результати (табл.14). При нормах висіву 3,0; 3,5; 4,0; 4,5 різниця в урожайності під впливом норми висіву на всіх варіантах внесення туру неістотна. Значне зниження врожайності на варіантах А і Б спостерігається при нормах висіву 5,0 і 5,5 млн./га, а на варіантах В і Г - лише при нормі висіву 5,5 млн./га. Це пояснюється частковим виляганням посівів при нормах висіву 5,0-5,5 млн./га на варіантах А і Б.

На варіанті В різниця в урожайності між мінімальною і максимальною нормами висіву менша, ніж на варіанті Б, бо тур другого строку внесення захистив посіви з більшими нормами висіву від вилягання. Тому, якщо при нормі висіву 3,0 млн./га внесення туру на IV етапі не вплинуло на врожайність, то при висіві 5,5 млн./га остання збільшилась на варіанті В порівняно з варіантом Б на 4,3 ц/га. За висіву 3,0-4.0 млн./га, туру в кінці кущіння можна не застосовувати.

Таблиця 14

Урожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61 залежно від норми висіву і внесення туру, ц/га, 1990-1992 рр.

Норма висіву, млн./га	А тур не вносили	Б 2 л/га на ІІІ етапі органогенезу	В 2 л/га на ІІІ етапі + 4 л/га на IV етапі органогенезу	Г 4 л/га на IV етапі органогенезу	Середнє за нормою висіву
3,0	64,0	68,4	68,2	63,0	65,9
3,5	64,3	68,0	69,0	64,0	66,3
4,0	62,9	66,5	68,4	63,9	65,4
4,5	62,0	65,4	67,5	63,1	64,5
5,0	60,8	63,0	66,6	62,4	63,2
5,5	59,3	61,0	65,3	61,2	61,7
Середнє за туром	62,2	65,4	67,5	62,9
НІР 05, ц/га	Для туру 1,7-2,0; для норми висіву 2,1-2,4; для взаємодії АВ 2,4-2,9

Таким чином, вища врожайність озимої пшениці сорту Миронівська 61 формується при нормах висіву 3,0-4,0 млн./га як при внесенні туру, так і без нього. Проте внесення туру рано навесні підвищує ефективність цих норм висіву, забезпечуючи більшу їх перевагу у врожайності порівняно з вищими нормами висіву.

Сорт і технологія вирощування

Сорти озимої пшениці вирощувалися за трьома моделями технологій: інтенсивна, ресурсоощадна і контроль (без агрохімікатів). Основні відмінності у технологіях були наступні:

- інтенсивна: попередник однорічні трави; норма добрив Р₁₀₀К₁₂₀ + N₅₀ (ІІІ) + N₆₀ (IV) + N₃₀ (VIII); обробіток ґрунту - лущіння + оранка + культивація КПС-4 в два сліди; сівба сівалкою СЗ-3,6 з дисковими сошниками, норма висіву насіння 260 кг/га; догляд за посівами - внесення 4-6 л/га туру в кінці кущіння, обробка посівів гербіцидами, фунгіцидами, інсектицидами.

- ресурсоощадна: попередник конюшина лучна; норма добрив Р₆₀К₆₀ + N₆₀ (ПІ); обробіток ґрунту - оранка з котком + культивація через 2 тижні + РВК-3,6 перед сівбою; сівба сівалкою СЗЛ-3,6 з анкерними сошниками, норма висіву 180 кг/га, рівномірне загортання насіння на глибину 2-3 см; догляд за посівами - внесення 1,5-2,0 л/га туру після відновлення весняної вегетації, агротехнічні методи боротьби з шкодочинними організмами.

- контроль (без агрохімікатів): попередник однорічні трави; добрива не вносились; обробіток ґрунту - оранка + культивація КПС-4 перед сівбою; сівба сівалкою СЗ-3,6, норма висіву насіння 260 кг/га; агрозаходи з догляду за посівами не проводились.

При вирощуванні озимої пшениці за ресурсоощадною технологією найвищий урожай (69,5 ц/га) був у сорту Поліська 90 (табл.15). Урожайність у сортів Миронівська 27, Мирлебен і Поліська 87 була меншою порівняно з Поліською 90 на 5-6 ц/га і становила відповідно 64,3 ц/га, 63,5 ц/га і 62,4 ц/га. Найменша врожайність. була у сорту Миронівська 61 (61,3 ц/га) і Миронівська 808 (60,9 ц/га).

Якщо при вирощуванні за ресурсоощадною технологією найбільша різниця в урожайності між сортами становить 8,6 ц/га, то при інтенсивній технології вона зростає до 13,5 ц/га (табл.15). За інтенсивною технологією найвищу врожайність забезпечили сорти Поліська 90 і Миронівська 27. Урожайність всіх сортів зросла на 1,6-8,4 ц/га порівняно з ресурсоощадною технологією.

Продуктивність усіх сортів озимої пшениці на контролі без застосування агрохімікатів була меншою більш як у два рази, порівняно з першими двома технологіями. Урожайність сортів вирівнялась і різниця між ними склала 2-7 ц/га. Найкращі результати показали Миронівська 808 і Поліська 87 - відповідно 34,8 ц/га і 32,5 ц/га. Вищу врожайність цих сортів можна пояснити їх здатністю до кущення. На бідніших грунтах і за відсутності добрив вони розвивають більшу вегетативну масу (порівняно з іншими сортами) з розвиненим фотосинтетичним апаратом.

Таблиця 15

Урожайність сортів озимої пшениці залежно від моделі технології вирощування, ц/га 1994-1996рр.

Сорт	Технологія
	інтенсивна	ресурсоощадна	Контроль (без агрохімікатів)
Миронівська 61	67,8	61,3	27,4
Мирлебен	70,3	63,5	27,9
Миронівська 27	72,7	64,3	28,4
Миронівська 808	62,5	60,9	34,8
Поліська 87	66,4	62,4	32,5
Поліська 90	76,0	69,5	30,1
Середня за технологією	69,3	63,6	30,2
НІР05, ц/га	2,8-2,9

Отже, при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною і ресурсоощадною технологією в умовах західного Лісостепу найвищу врожайність забезпечили сорти Поліська 90 і Миронівська 27. За відсутності добрив і засобів захисту рослин краще сіяти Миронівську 808 і Поліську 87.

У дослідженнях 2000-2002 рр. сорти Миронівська 68, Поліська 90, Мирхад, Мирич забезпечили вищу врожайність порівняно з сортами Миронівська 67, Копилівчанка, Миронівська 63, Альбатрос одеський, Миронівська 61 як на високому фоні (N₁₂₀P₈₀K₈₀), так і на фоні N₆₀P₄₀K₄₀ і на варіанті без добрив.

Важливо простежити вплив на якість зерна озимої пшениці не тільки окремих агротехнічних заходів, а і досліджуваних моделей технологій. Скловидність зерна при вирощуванні за інтенсивною технологією була найвищою і коливалась залежно від сорту в межах 76-86%. При вирощуванні озимої пшениці за ресурсоощадною технологією скловидність зерна зменшувалась до 69-80%. Найменшим цей показник якості зерна був на контролі без використання агрохімікатів - 51-68%. Маса 1000 зерен теж була найвищою при вирощуванні за інтенсивною технологією, дорівнюючи 43,5-48,3 г. На варіанті з ресурсоощадною технологією вона знизилась до 43,0-47,1 г. Зниження було незначне і залежно від сорту становило 0,9-1,4 г, за винятком сорту Поліська 90, для якого різниця в масі 1000 зерен становила 3 г. Найнижчою маса 1000 зерен була при вирощуванні озимої пшениці без використання агрохімікатів - 41,1-45,3 г.

Вміст сирої клейковини та білка в зерні був найбільшим при вирощуванні озимої пшениці за інтенсивною технологією і становив відповідно 27,5-32,2% і 12,9-14,5%. На варіанті з ресурсоощадною технологією відбулося незначне зниження цих показників. Так, вміст сирої клейковини зменшився до 25,2-30,2%, а білка - до 11,8-13,9%. Значно нижчими вміст клейковини і білка в зерні були на контролі, без застосування агрохімікатів і відповідно становили 23,1-28,2% і 11,0-13,4%.

Структура врожаю озимої пшениці

Структура врожаю озимої пшениці визначалась за результатами багатьох дослідів. Слід враховувати фактори, які безпосередньо впливають на основні показники структури врожаю - це польова схожість, перезимівля рослин, виживання за вегетацію.

Польова схожість зростає при розміщенні озимої пшениці після конюшини (87,1-93,0%), а виявляється найменшою - при сівбі після кукурудзи на силос - 70,9-73,2%. Вона підвищується при застосуванні для передпосівного обробітку ґрунту комбінованого агрегату РВК-3,6 (87,3%), проти 61,4% на варіанті з культиватором КПС-4. Підвищення норми добрив з Р₃₀К₃₀ до Р₁₂₀К₁₂₀ привело до зниження польової схожості на 1,3-2,8%. На варіанті з нормою висіву 3,0 млн./га вона становить 95,7%, а при висіві 5,5 млн./га зменшується до 89,7%. Найкращі умови для проростання насіння складалися при сівбі 30 вересня, де польова схожість була найвищою - 96,8%. При загортанні насіння на глибину 2-3 см польова схожість найвища - 90%, на глибину 5 см зменшується до 84%, на глибину 6 см - до 79%, на глибину 7 см - до 68%. У цьому досліді виявлено тісну пряму кореляційну залежність між показниками польової схожості і врожайності (г = 0,741).

Зимостійкість, що визначається рівнем перезимівлі рослин, була найвищою у сорту Миронівська 808 як більш зимостійкого сорту. У всі роки досліджень перезимівля завжди була високою і складала 90-98%. Вона змінювалась в основному залежно від сорту, строків сівби (найвища при сівбі 30 вересня - 96,2-98,4%). Залежність урожайності озимої пшениці від перезимівлі спостерігалась протягом усіх років досліджень і сила зв'язку позначалась коефіцієнтом кореляції r = 0,874.

Загальне виживання рослин за вегетацію залежить від більшості агрозаходів. Так, найвище виживання рослин на варіантах з нормою висіву 3,0 і 3,5 мл./га, становило відповідно 74,6% і 73,4%, а збільшення норми висіву до 5,5 млн./га приводить до зменшення його до 59,8%. Залежно від строків сівби виживання рослин було найменшим при сівбі 10 вересня - 64,0%, 20 вересня зросло до 68,2%, 30 вересня - до 73,4%.

Густота рослин залежить від польової схожості, зимостійкості, загального виживання та агротехнічних заходів. Вона змінюється під впливом попередника. Найбільша кількість рослин була на посівах пшениці, розміщеної після конюшини з приорюванням другого укосу зеленої маси та після гороху, де густота рослин становила 242-243 шт./м². Після кукурудзи кількість рослин озимої пшениці зменшувалася до 234 шт./м². Існує пряма кореляційна залежність між густотою рослин і врожайністю зерна озимої пшениці (r = 0,743). При використанні для передпосівного обробітку ґрунту комбінованого агрегату РВК-3,6 густота рослин зростає до 298 шт./м², що на 38 шт./м більше, ніж при використанні культиватора КПС-4. За строками сівби найвища густота рослин була при сівбі 30 вересня - 260 шт./м², тоді як за сівби 20 вересня зменшилась до 241 шт./м² і 10 вересня - до 222 шт./м². Збільшення норми висіву сприяє підвищенню густоти рослин з 211 шт./м² при нормі висіву 3,0 млн./га до 322 шт./м² при нормі висіву 5,5 млн./га.

Найголовнішим показником структури врожаю є густота продуктивного стеблостою. Вона вища при вузькорядному (550 шт./м²) і перехресному (554 шт./м?) способах сівби, тоді як при рядковому дещо менша - 533 шт./м². В досліді по вивченню розміру площі живлення вона була найвищою (640 шт./м²) при сівбі за схемою 4 х 4 см і зменшувалась до 510 шт./м² при площі живлення 7 х 7 см. Найвищою густота колосся була при сівбі 30 вересня (570 шт./м²), а на варіанті з сівбою 20 вересня вона зменшилась до 553 шт./м², 10 вересня - до 532 шт./м?, і найнижчою була за сівби 10 жовтня - 532 шт./м?. Найкраще кущаться рослини і формується найвища густота продуктивного стеблостою на тих варіантах, де глибина сівби становить 2-3 см.

Збільшити густоту продуктивного стеблостою можна за допомогою ранньовесняного внесення туру. Найвищою густота колосся (610 шт./м?) була на варіанті, де 2 л/га туру вносили після відновлення весняної вегетації для інтенсифікації процессу кущіння і 4 л/га на IV етапі органогенезу з метою захисту від вилягання. Залежно від попередників вона вища при сівбі пшениці після багаторічних трав (585 шт./м?), тоді як після гороху становить 516 шт./м?, картоплі - 506 шт./м?, після куку-рудзи на силос - 470 шт./м?. У цьому досліді виявлено тісну пряму кореляційну залеж-ність між показниками густоти продуктивного стеблостою і врожайністю, де r = 0,957.

Якісна підготовка ґрунту за допомогою знаряддя РВК-3,6 підвищує густоту продуктивного стеблостою до 612 шт/м², тоді як при підготовці ґрунту культиватором КПС-4 вона зменшується до 533 шт/м². Цей показник зростає при сівбі сівалкою СЗЛ-3,6, де становить 435 шт./м², тоді як застосування сівалки СЗ-3,6 зменшує густоту стебел до 406 шт./м².

Внесення азотних добрив (N₆₀) рано навесні збільшує густоту продуктивного стеблостою до 566 шт./м² у сорту Миронівська 61 і до 586 шт./м² у сорту Мирлебен, тоді як на варіанті з внесенням цієї кількості азоту на початку виходу рослин в трубку вона становить відповідно 490 шт./м² і 502 шт./м². У цих дослідженнях теж простежується тісна пряма кореляційна залежність між показниками врожайності та густотою продуктивного стеблостою у сорту Миронівська 61 (г = 0,881) і сорту Мирлебен (г= 0,816).

Для формування оптимальної густоти продуктивних стебел важливо реалізувати здатність озимої пшениці до кущіння. Коефіцієнт продуктивного кущіння залежить від попередника. Найвищим (2,42) він був при сівбі після конюшини з приорюванням травостою другого укосу, найменшим (2,0) при сівбі після кукурудзи. У цьому досліді виявлено тісну пряму кореляційну залежність показників урожайності та коефіцієнта продуктивного кущіння (г = 0,935). Ефективність азотних добрив висока при внесенні частини азоту восени (N₃₀) і рано навесні (N₃₀), де коефіцієнт кущіння становить 2,22-2,30. Найвищим він був при внесенні рано навесні N₆₀, де зростав до 2,26-2,34, а на варіанті без добрив становив лише 1,82-1,88. У цих дослідженнях встановлено тісну пряму кореляційну залежність показників урожайності та коефіцієнта продуктивного кущіння: г = 0,879 у сорту Миронівська 61 і г = 0,811 у сорту Мирлебен.