Автоматизація державного земельного кадастру міста Тальне Черкаської області

Зміст

Вступ

1. Основи державного земельного кадастру

1.1 Поняття державного земельного кадастру

1.2Об'єкт земельного кадастру

1.3 Зміст державного земельного кадастру в населених пунктах

2. Існуючий стан ведення державного земельного кадастру

2.1Земельний фонд міста Тальне

2.2Складання карти ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення

2.1.1 Природно-кліматичні та ґрунтові умови

2.2 Земельно-оціночна структуризація території

2.2.1 Виділення оціночних районів

2.2.2 Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місце розташування земельної ділянки (Км2)

2.3 Стан ведення державного земельного кадастру

2.3.1 Облік кількості і якості земель

2.3.2 Стан земельнооціночних робіт

3. Шляхи вдосконалення ведення дежавного земельного кадастру

3.1 Основні напрямки вдосконалення ведення державного земельного кадастру

3.2 Реєстрація земельних ділянок і права власності на них

3.3 Створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру

3.4 Ведення чергового кадастрового плану

4. Охорона праці

5. Охорона навколишнього середовища

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (земельні відносини) перебувають у постійному розвитку.

Трансформація земельних відносин завжди на всіх етапах людської цивілізації належала до найбільш складних проблем і найважливіших напрямів реалізації соціально-економічної політики взагалі та аграрної політики зокрема. Це зумовлюється тим, що реформування торкається перш за все питань власності на землю, тобто володіння користування і розпорядження землею як головним засобом виробництва в сільському і лісовому господарстві та просторовою базою розміщення всіх продуктивних сил.

У ринкових умовах регулювання земельних відносин та управління земельними ресурсами передбачає реєстрацію і розповсюдження інформації про власність на землю, вартість і використання землі та пов'язаних з нею ресурсів: визначення прав на землю та меж земельних ділянок в порядку землеустрою; детальне підтвердження належними документами і надання відповідної інформації, яка необхідна для функціонування обігу земельних ділянок.

У сучасному земельному кадастрі першочергова увага приділяється не зведеним даним, а детальній інформації на рівні індивідуальних землекористувачів, тоді як він повинен відповідати потребам як окремих землевласників або користувачів землі, так і суспільства в цілому. Застосування даних земельного кадастру має переваги в таких питаннях: передача власності на землю; забезпечення кредитів; управління розвитком; оцінка дії на довкілля; спадкування землі; земельні реформи; територіально просторове планування; контроль статистичних даних; бережливе використання та охорона земель; інформування громадськості.

Нині відбувається третій етап земельної реформи, який передбачає формування нових землеволодінь, землекористувань на основі приватно-орендних відносин у сільському господарстві, які базуються на об'єднанні середніх земельних часток у крупні масиви земель.

З метою належного регулювання земельних відносин слід впроваджувати такі важелі економічного стимулювання раціонального використання і охорони земель, як ціна, купівля-продаж землі, плата за використання землі, застава (іпотека) землі, земельні аукціони. Це потребує налагодження роботи органів інфраструктури ринку землі (податкова інспекція, банки, біржі тощо) з участю кваліфікованих землевпорядних органів.

Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення факту виникнення або припинення власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів, про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є: забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки; застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок; запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

Державний земельний кадастр включає: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земельних ділянок; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Порядок ведення держав­ного земельного кадастру встановлюється законом.

Ринок землі передбачає добре налагоджену інфраструктуру, тобто таку систему підприємств і організацій, які забезпечували б вільний обіг землі в товарно-грошових відносинах. Це стосується насамперед земельного банку, страхових компаній, інформаційно-маркетингових бірж. Останні практично є товарними біржами, де купівля-продаж землі проводиться за допомогою посередників-маклерів без представлення земельної ділянки.

Не можна обминути і такого важливого питання, як забезпечення ринку землі кадастровими даними. Зокрема у нас функціонує система державної реєстрації землеволодінь, землекористувань і об'єктів нерухомості, згідно з якою оформляється право власності на землю з видачею Державних актів громадянам.

Враховуючи важливе значення земельного кадастру в сучасних умовах, мною була вибрана тема дипломного проекту: „Автоматизація державного земельного кадастру міста Тальне Черкаської області ". Об'єктом проектування виступає державний земельний кадастр Тальнівської міської ради..

Мета проекту полягає в аналізі законодавчих та нормативно-правових актів, вивченні матеріалів щодо ведення ДЗК та його автоматизації в місті Тальне та використанні геоінформаційних технологій.

Практична значимість проекту полягає у можливості запровадження запропонованих моделей автоматизації ДЗК на базовому рівні.

1. Основи державного земельного кадастру

1.1 Поняття державного земельного кадастру

Ведення земельного кадастру зумовлене об'єктивними потребами суспільства в одержанні, необхідних відомостей про землю як першоджерело матеріальних благ та об'єкт оподаткування.

Слово "кадастр" походить від латинських слів “сарut”, що означає "податковий предмет" та “сареtasturm” - "опис податкових предметів".

Державний земельний кадастр має важливе народногосподарське значення. Його дані служать для організації ефективного використання земель і їх охорони, планування народного господарства, управлінні земельними ресурсами, яке потребує цілеспрямованого впливу на їх використання і охорону.

Після проголошення незалежності України зміст призначення і порядок ведення державного кадастру законодавчо закріплено в Земельному кодексі України (2001 р.) та у постанові Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993р. №15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру».

Відповідно до цих актів державний земельний кадастр - єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визначення чи припинення права власності на земельні ділянки і права користування ними та містить сукупність відмінностей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі й землекористувачів.

Державний земельний кадастр розглядається як єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів. У відповідності до статті 193 Земельного Кодексу України [2], державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей документів про правовий режиму земель, розподіл їх серед власників і користувачів, в тому числі фермерів, за категоріями, про якісну характеристику і народногосподарську цінність земель.

Відповідно до статті 14 Конституції України [1] земля є особливим національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установі організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес планів та проектів землеустрою.

Державний земельний кадастр ведеться уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Порядок ведення державного земельного кадастру встановлюється законом.

Основними завданнями ведення державного земельного кадастру є:

забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки;

застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок;

запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності.

За Статтею 195 ЗК України [2] визначено три основні завдання, які виконуються суб'єктами земельно-кадастрових інформаційних відносин у процесі одержання, використання, поширення та зберігання документованих відомостей про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель.

Система державного земельного кадастру - це сукупність взаємопов'язаних організаційно-правових, технологічних, економічних та методичних заходів по створенню і веденню земельного кадастру.

Відповідно до статті 193 ЗК України [2] система державного земельного кадастру включає:

а) законодавчо визначену діяльність в галузі державного земельного кадас­тру та його правове регулювання;

б) органи, що здійснюють державне управління у галузі державного земельного кадастру;

в) організацію, ведення та управління в галузі державного земельного кадастру;

г) здійснення земельно-кадастрових робіт та ведення державного земельного кадастру на загальнодержавному, регіональному та місцевому рівнях;

ґ) державний і самоврядний контроль за здійсненням земельно-кадастрових робіт;

д) наукове, кадрове та фінансове забезпечення державного земельного кадастру;

є) суб'єкти та об'єкти державного земельного кадастру;

є) державні і комунальні науково-дослідні та проектно-вишукувальні організації, приватні юридичні і фізичні особи, які здійснюють земельно-кадас­трові роботи

Державний земельний кадастр має базуватися на наступних принципах:

1) комплексності, яка передбачає охоплення всіх земель України;

2) єдності методології ведення земельного кадастру в масштабах всієї країни;

3) об'єктивності, достовірності і повноти даних земельного кадастру;

4) документованості всієї інформації;

5) безперервності, що передбачає систематичне виявлення і відображення всіх змін в земельно-кадастрових даних;

6) обов'язковості застосування даних земельного кадастру при підтвердженні права власності на землю, справлянні плати за землю, здійсненні цивільно-правових угод із земельними ділянками, прогнозуванні і плануванні раціонального використання і охорони земель, здійсненні землеустрою, контролю за використанням земель, вирішенні земельних спорів тощо.[8]

Згідно діючого земельного законодавства та змісту державного кадастру видно, що його дані не є однорідними оскільки включають відомості про правовий, природний і господарський стан земель, тому він за своєю структурою включає такі складові частини:

1. Кадастрове зонування,

2. Кадастрові зйомки,

3. Бонітування ґрунтів,

4. Економічну оцінку земель,

5. Грошову оцінку земельних ділянок,

6. Державну реєстрацію земельних ділянок,

7. Облік кількості та якості земель.

Всі ці складові частини державного земельного кадастру мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель.

Державний реєстр земель складається з двох частин: книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок і Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

1.2 Об'єкт земельного кадастру

Об'єктами земельного кадастру є земельний фонд нашої держави, включаючи землі, покриті лісом та водою. Весь земельний фонд поділяють на сім основних категорій залежно від його цільового призначеним Ці категорії складають:

землі сільськогосподарського призначення;

землі населених пунктів;

землі промисловості, транспорту, зв'язку, оборони та іншого призначення;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та

історико-культурного призначення;

землі лісового фонду;

землі водного фонду;

землі запасу.

До земель сільськогосподарського призначення відносять землі, які надані для потреб виробництва сільськогосподарської продукції, або які призначені для цієї мети. Землі сільськогосподарського призначення можуть бути передані у власність або в постійне чи тимчасове користування.

Основними землевласниками чи землекористувачами можуть бути окремі громадяни, селянські спілки, кооперативи, різні асоціації; організації та установи.

Землі сільськогосподарського призначення надаються громадянам у власність, як правило, для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосів, а також для товарного виробництва сільськогосподарської продукції. Несільськогосподарським підприємствам та організаціям, громадським і релігійним об'єднанням ці землі надаються у користування. Колективні підприємства, асоціації та інші сільськогосподарські організації зобов'язані використовувати надані землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Землі населених пунктів включають всю територію, яка знаходиться в межах даного населеного пункту. Землі населених пунктів перебувають у віданні відповідної ради, наприклад, землі міста перебувають у віданні міської ради, селища - селищної і села - сільської.

Межа, міста визначається проектом планування та забудови міста або перспективним планом його розвитку. Межа міста може змінюватись Верховною Радою України. Межа селища міського типу встановлюється і змінюється обласною радою, або, за її дорученням, районною, міською радою. Межа сільського населеного пункту встановлюється і змінюється сільського населеного пункту встановлюється і змінюється відповідною районною радою, в адміністративному підпорядкуванні якої є даний населений пункт.

Землі, надані для розміщення виробничих, адміністративних, соціально-побутових та допоміжних будівель і споруд, а також транспортних та інженерних мереж об'єктів промисловості відносять до земель промисловості. Навколо промислових підприємств можуть бути створені санітарно-захисні зони.

Землі надані в користування підприємствам та організаціям усіх видів транспорту, а також підприємствам, які здійснюють експлуатацію ліній зав'язку та електропередач, відносяться до земель транспорту і зв'язку. Вздовж магістралей газо- та нафтопроводів, повітряних і підземних ліній електропередач, телефонне - телеграфного зв'язку установлюється спеціальна охоронна зона. Ширина цієї зони залежить від конструктивних особливостей транспортного об'єкту. Як правило, землі в межах цих зон у власників та землекористувачів не визначаються, але на їх використання накладають певні обмеження.

Землі, надані в відання військових частин, установ та навчальних закладів військових формувань і внутрішніх військ, а також різним підприємствам та організаціям Збройних Сил України, відносяться до земель для потреб оборони.

Землі національних, дендрологічних, зоологічних парків, заповідників, ботанічних садів, заказників (за винятком мисливських), парків пам'яток садово-паркового мистецтва відносяться до земель природоохоронного призначення. Біля цих земель можуть бути встановлені охоронні зони - з метою забезпечення режиму функціонування основних об'єктів.

Земельні ділянки, які мають лікувальні мінерально-сировинні ресурси і є сприятливими для організації лікувальних та профілактичних заходів відносять до земель оздоровчого призначення. Довкола цих ділянок встановлюють смуги санітарної охорони,.в яких заборонена діяльність, що може вплинути на лікувальні властивості мінерально-сировинних ресурсів.

Землі рекреаційного призначення використовують для масового відпочинку і туризму. Сюди відносяться земельні ділянки, зайняті будівлями І спорудами будинків відпочинку, туристських баз, пансіонатів, кемпінгів, спортивно-оздоровчих таборів, будинків мисливців і рибалок, парків, зелених зон, замаркованих трас та навчально-туристських стежок. Землі рекреаційного призначення забороняється використовувати для цілей, які можуть змінити їх функціональне призначення.

Землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків, скверів, поховань, археологічних та архітектурних пам'яток культури. архітектурно-ландшафтних комплексів відносять до земель історико-культурного призначення. На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх функціональному використанню. Біля земель історико-культурного призначення може встановлюватися охоронна зона, метою якої є забезпечення режиму функціонування історико-культурних об'єктів.

Землі, призначені для ведення лісового господарства, відносяться до земель лісового фонду. При цьому, до даного фонду можуть бути можуть бути встановлені охоронні зони - з мстою забезпечення режиму функціонування основних об'єктів.

Земельні ділянки, які мають лікувальні мінерально-сировинні ресурси І є сприятливими для організації лікувальних та профілактичних заходів відносять до земель оздоровчого призначення. Довкола цих ділянок встановлюють смуги санітарної охорони,.в яких заборонена діяльність, що може вплинути на лікувальні властивості мінерально-сировинних ресурсів.

Землі рекреаційного призначення використовують для масового відпочинку і туризму. Сюди відносяться земельні ділянки, зайняті будівлями І спорудами будинків відпочинку, туристських баз, пансіонатів, кемпінгів, спортивно-оздоровчих таборів, будинків мисливців і рибалок, парків, зелених зон, замирюваних трас та навчально-туристських стежок. Землі рекреаційного призначення забороняється використовувати для цілей, які можуть змінити їх функціональне призначення.

Землі історико-культурних заповідників, меморіальних парків. скверів, поховань, археологічних та архітектурних пам'яток культури. архітектурно-ландшафтних комплексів відносять до земель історико-культурного призначення. На цих землях забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх функціональному використанню. Біля земель історико-культурного призначення може встановлюватися охоронна зона, метою якої є забезпечення режиму функціонування історико-культурних об'єктів.

Землі, призначені для ведення лісового господарства, відносяться до земель лісового фонду. При цьому, до даного фонду можуть входити землі як вкриті лісом, так і без нього, але які надані для потреб лісового господарства.

Землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, водогосподарськими та гідрагехнічними спорудами і будівлями, а також ділянки землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення, становлять землі водного фонду. Біля водойм та водних джерел можуть встановлюватись охороню зони з метою виконання комплексу протиерозійних і санітарних заходів, спрямованих на збереження і поліпшення водних ресурсів. На землях водного фонду заборонена будь-яка діяльність, яка суперечить їхньому функціональному призначенню.

Всі землі, які не передані у власність або не надані у постійне користування, відносяться до земель запасу. Ці землі призначені для передачі у власність або надання у користування, в тому числі і в оренду.

Державний земельний кадастр включає:

облік кількості та якості земель

бонітування ґрунтів;

економічну оцінку земель;

грошову оцінку земельних ділянок;

кадастрове зонування;

кадастрові зйомки;

державну реєстрацію земельних ділянок;

Всі ці складові частини державного земельного кадастру мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами.

Облік кількості земель відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за складом угідь та Їх підвидами відповідно до прийнятої класифікації угідь. Облік кількості земель ведеться за власниками землі та землекористувачами у тому числі фермерами.

Земельно - обліковою одиницею є земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами, яка має ідентифікаційний (кадастровий) номер.

Обліком передбачена кількісна характеристика земель, що перебувають у власності, зокрема в державній, приватній і комунальній, а також земель, які перебувають в оренді. Облік якості земель відображає відомості, які характеризують земельні угіддя за генетичним типом ґрунту, гранулометричним складом та іншими природними властивостями, що впливають на його родючість (глибина гумусового горизонту, вміст гумусу об'ємна маса, вміст фосфору і калію, засоленість, кислотність, заболоченість, еродованість тощо), а також за ступенем забруднення ґрунтів важкими металами, отрутохімікатами та радіонуклідами.

Облік кількості земель забезпечується проведенням кадастрових зйомок. З обліку кількості земель проводиться звітність в рамках програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики, затвердженої в 1993 р. Вона включає такі форми №:

6-зем-звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності;

6а-зем-звіт про зрошуваних земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;

6б-зем-звіт про наявність осушених земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями;

Бонітування ґрунтів - порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер та суттєво впливають на урожайність сільськогосподарських культур, вирощуваних у конкретних природно - кліматичних умовах.

Бонітування ґрунтів сільськогосподарських угідь сільськогосподарських підприємств та організацій проведено в 1993 році. Отримані показники бонітування ґрунтів використано при грошовій оцінці земель сільськогосподарського призначення. Значно ширше використання даних бонітування забезпечило б проведення внутрігосподарського бонітування ґрунтів, що дало б можливість оцінити кожну окрему земельну ділянку за об'єктивними сталими природними властивостями.

Аналогічно для земель міст віднесення земель до зон різного ступеня містобудівної цінності територій населених пунктів проводиться на основі даних про їх природні властивості та рівень облаштування, що істотно впливають на умови життя населення та функціонування об'єктів.

Економічна оцінка сільськогосподарських угідь визначається за їх продуктивністю, окупністю затрат і диференціальним доходом.

Економічна оцінка земель населених пунктів проводиться за зонами економічної оцінки їх територій з урахуванням місцеположення ділянок відносно центрів громадського обслуговування, магістральних, інженерно-транспортних мереж, а також архітектурно-ландшафтного та історико-культурного значення територій, їх функціонального призначення.

Матеріали економічної оцінки земель населених пунктів використано при визначенні грошової оцінки земель населених пунктів.

В основу грошової оцінки земель покладено рентний доход. Грошова оцінка земель здійснюється з метою регулювання відносин при передачі землі у власність, спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки та оренді, визначенні ставки земельного податку, ціноутворенні, обліку сукупної вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до статутних фондів акціонерних товариств, кооперативів. Грошову оцінку земель поділяють на:

грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення;

грошову оцінку земель населених пунктів; грошову оцінку земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів).

Грошову оцінку земель сільськогосподарських угідь уже проведено, але вона потребує деяких уточнень.

Кадастрове зонування включає встановлення:

місця розташування обмежень щодо використання земель;

меж кадастрових зон та кварталів;

меж оціночних районів та зон;

кадастрових номерів (території адміністративно-територіальної одиниці).

Відсутність законодавчого закріплення поняття кожної зі складових кадастрового зонування створює перешкоди у формуванні автоматизованої системи державного земельного кадастру. Тому Держкомзем України 16 лютого 1998 р. видав Тимчасові методичні вказівки щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, в яких визначається поняття, види та загальна характеристика кадастрової облікової одиниці.

Згідно з названими Методичними вказівками кадастрова облікова одиниця -- це земельна ділянка, кадастровий квартал, кадастрова зона, адміністративно-територіальна одиниця.

Складовою частиною кадастрового зонування є встановлення меж кадастрових зон і кварталів. Відповідно до Методичних вказівок від 16 лютого 1998 р. Кадастрова зона -- це сукупність (об'єднання) земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів та території сільської (селищної) ради, або Об'єднання кадастрових кварталів у населених пунктах.

Кадастровий квартал -- це компактне об'єднання земельних ділянок у населеному пункті, обмежене інженерними спорудами або природними межами[4]. На виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру» від 2 грудня 1997 р.[7] в Україні запроваджується єдина система кадастрової нумерації земельних ділянок з метою забезпечення створення і функціонування автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру, можливостей ефективної обробки і управління інформацією у відповідній інформаційній системі, підтримки зв'язку з іншими галузевими кадастрами та інформаційними системами. Результати кадастрового зонування мають відтворюватися у відповідних документах -- в індексній кадастровій карті та черговому кадастровому плані.

Індексна кадастрова карта -- це спеціальна карта (план) розміщення кадастрових облікових одиниць у межах адміністративно-територіальних утворень, яка містить межі облікових одиниць, їх нумерацію.

Кадастрові зйомки--це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Кадастрова зйомка включає:

геодезичне встановлення меж земельної ділянки;

погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами;

відновлення меж земельної ділянки на місцевості;

встановлення меж частив земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі;

виготовлення кадастрового плану.

Геодезичне встановлення меж земельної ділянки передбачає виконання у встановленому чинним законодавством порядку комплексу топографо-геодезичних і картографічних робіт, пов'язаних з визначенням меж такої ділянки відносно геодезичних пунктів, тобто закріплених точок земної поверхні, положення яких. визначено у загальній системі геодезичних координат і висот, прийнятої для України

В статті 196 ЗК України [2] визначено основні види земельно-кадастрової діяльності суб'єктів земельно-кадастрових правовідносин, спрямованої на створення відповідно до чинного законодавства України документованої кадастрової інформації.

До земельно-кадастрової документації належать кадастрові карти та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, що містять відомості про межі адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий режим земель, що перебувають у власності, їх кількість, якість, народногосподарську цінність та продуктивність за власниками землі і землекористувачами, населеними пунктами, територіями сільських, селищних, міських, районних, обласних рад, Автономної Республіки Крим та України в цілому.

Державний реєстр земель складається з двох частин:

книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку;

Державна реєстрація земельних ділянок - це система юридичних та технічних дій із закріплення прав власників землі та землекористувачів на земельні ділянки та нерухомість відповідно до чинного законодавства, на основі документів, що підтверджують ці права.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, форми яких затверджені постановою Верховної Ради України від 13 березня 1992 року. Вказані акти видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними радами. до відання виконавчих органів сільських, селищних міських рад віднесено реєстрацію суб'єктів власності на землю, реєстрацію права користування землею і договорів на оренду землі, видачу документів, що посвідчують право власності і право користування землею.

1.3 Зміст державного земельного кадастру в населених пунктах

Земля на території міста є переважно просторовим операційним базисом для розміщення об'єктів будівництва, хоч не виключено її використання як і головного засобу виробництва для потреб ведення сільського і лісового господарства. Тому її раціональне використання суттєво впливає на економічний стан господарювання юридичних і фізичних осіб на території міста, що має важливе значення в умовах ринкової економіки. Особливої актуальності набуває земельно-кадастрова інформація на нинішньому етапі, у зв'язку із введенням і справлянням плати за землю у вигляді земельного податку та орендної плати.

Законом України "Про основи містобудування" передбачено створення містобудівного кадастру населених пунктів України, який міститиме систему даних про належність території до відповідних функціональних зон, їх сучасне і перспективне призначення, екологічну, інженерно-геологічну ситуації, стан забудови інженерного забезпечення, характеристику будинків і споруд на землях усіх форм власності і призначений для забезпечення в установленому порядку суб'єктів містобудування необхідною інформацією.

Містобудівний кадастр - це автоматизована інформаційна система, яка містить дані про міські території, об'єкти міського середовища. Основне завдання містобудівного кадастру - накопичення, обробка і видача інформації для:

розробки генерального плану міста;

управління і перспективного планування розвитку міста та його окремих районів,

проектування об'єктів промислового і цивільного призначення на території міста;

експлуатації об'єктів міського господарства (включаючи інженерні мережі), визначення обсягів і строків їх реконструкції;

вдосконалення обліку та раціонального використання об'єктів нерухомості і природних ресурсів;

забезпечення вихідною інформацією галузевих автоматизованих систем;

виконання завдань земельної реформи, відведення земельних ділянок, землевпорядкування, охорони прав землекористувачів, орендарів і землевласників;

проведення природоохоронних заходів.

Місто -- це великий населений пункт, який представляє собою певний, відмінний від села, тип соціально-економічної організації суспільства. Місту притаманна специфічна демографічна, професійна й організаційна структура. Поняття міста невіддільне від поняття територіального розподілу праці. Це, власне, і визначає виробничі функції міст у сфері промисловості, транспорту, обміну, а також створення послуг для прилеглих до міста територій.

Міські землі - це територія, яка є базою для житлового, культурно-по-бутового, промислового та іншого будівництва, а також для розміщення шляхів сполучення. При цьому під територією міста розуміють всі землі, які знаходяться в рамках межі міста. Остання виконує дві функції: по-перше, вона є границею, яка відділяє землі міста від інших категорій земель, по-друге, виконує роль адміністративної границі міста, тобто виконує ті ж функції, що й межа району, області тощо.

Землі, які фактично забудовані або призначені під забудову згідно з планом розвитку міста і використання його земель, надаються в користування (оренду) підприємствам, організаціям, відомствам, кооперативам і громадянам для громадського, індивідуального будівництва. Ці землі складають найважливішу частину міських земель. На них, по суті, розміщується саме місто, тобто житлові, адміністративні, промислові та інші будівлі і споруди.

Кожен із об'єктів містобудівного кадастру повинен характеризуватися реєстрами правового, метричного, технічного, вартісного, функціонального характеру, сукупність яких зосереджується у паспортах земельної ділянки, будівель і споруд кожного власника землі чи землекористувача, у паспортах об'єктів інженерно-транспортних мереж. Для територіальних зон міста паспорти не складаються, а відомості про них відображаються у вигляді картографічних матеріалів, на які наносяться межі і необхідні характеристики цих зон.

Первинним елементом містобудівною кадастру є земельні угіддя, тобто конкретна земельна ділянка, яка систематично використовується або придатна до використання для відповідних господарських потреб і відрізняється за природно-історичними ознаками.

З інформації містобудівного кадастру важливе значення мають дані грошової оцінки земель, будівель і споруд. Якщо оцінка будівель і споруд давно налагоджена і ведеться на належному рівні за їх балансовою вартістю, то оцінка міських земель ведеться порівняно недавно.

На теперішній час дані про власників землі, землекористувачів та їх площі зосереджені у відповідних звітних документах (форма 6-зем) та окремо на картографічних матеріалах. Для оперативного управління земельними ресурсами на території міста необхідне створення автоматизованої земельно-інформаційної системи (ЗІС), яка за допомогою комп'ютерної техніки поєднає всі дані в єдину базу даних для функціонування загальної інформаційної системи міста.

Щодо всіх земель міста, то у земельно-інформаційній системі повинні бути показники, що характеризують всі їхні види та особливості окремих видів. Загальними показниками у цій системі мають бути:

порядковий номер;

назва вулиці, площі;

номер земельної ділянки всередині забудованого кварталу;

власник землі, землекористувач;

підстава для передачі землі у власність та надання у користування;

обмеження у використанні земель (сервітути);

загальна площа земельної ділянки, га або м2;

дата і прізвище особи, яка засвідчила правильність запису в реєстрову книгу тощо.

Крім цих показників, кожна земельна ділянка має включати показники грошової оцінки (ціни) та ставки і розміри плати за землю.

Сучасні комп'ютерні технології дають можливість отримувати цифрові карти, незалежно від масштабу вихідних картографічних матеріалів. При формуванні цифрової карти території використовуються високоточні алгоритми шифрування, які забезпечують врахування можливої деформації та стику пластикових або паперових вихідних даних картографічних носіїв.

Якість цифрової карти забезпечується використанням растроскануючих технологій, в яких відсутній суб'єктивний чинник, пов'язаний з ергономічними характеристиками технічного забезпечення та з фізичними можливостями людини (як при роботі з дигітайзером)

Отримана цифрова карта є основою картографічного аспекту геоінфор-маційної системи (ГІС).

Для забезпечення обміну інформацією в умовах широкого розповсюдження різних ГІС, для створення і використання картографічної продукції в різних видах кадастрів необхідно домогтися стандартизації складу, структури, типів даних і формату їх подання незалежно від методів і технологічних особливостей одержання та обробки інформації для створення цифрової карти.

У зв'язку зі створенням державного містобудівного кадастру однією з основних проблем є розробка його структури змісту і систем класифікації й кодування кадастрової інформації.

2. Існуючий стан ведення державного земельного кадастру

2.1 Земельний фонд міста Тальне

Місто Тальне розташоване на обох берегах річки Гірський Тікич, є адміністративно-територіальним центром Тальнівської міської ради, являється районним та промисловим центром Черкаської області, має залізничний вузол та знаходиться на відстані 141 км від обласного центру м.Черкаси.

В населеному пункті Тальне за даними міської ради налічується 16 600 осіб. Площа населеного пункту складає 1 600,0 га.

За матеріалами економічної оцінки земель, проведеної в 1988 році, територія, на якій розташований населений пункт, відноситься до восьмого земельно-оціночного району.

Основною структурно-планувальною одиницею населеного пункту є квартали з одно - та двосторонньою забудовою і по периметру. Забудова одноповерхова, в основному, садибного типу.

В центральній частині і районі автовокзалу та залізничної станції міста Тальне розміщені 102 багатоповерхових будинків, в яких налічується 1747 квартир. Населений пункт - електрифікований, телефонізований та переважно забезпечений мережею газопостачання і водопостачання, а також частково забезпечений мережею теплопостачання і каналізації. Рельєф території населених пунктів - широко хвилястий, розчленований балками.

Ґрунтові води залягають в населеному пункті, як правило, на глибині понад 6,0 метрів, а в пониженнях - на глибині до 0,5 - 3,0 метри.

Ґрунтоутворюючі породи представлені лесами і лесовидними суглинками, сучасним алювієм та алювіально-делювіальними відкладами. В місті наявні небезпечні геологічні процеси (яри) та виходи кристалічних порід.

Серед факторів ґрунтоутворення рослинність відіграє особливу роль. Поряд з мікроорганізмами, вона приймає участь в утворенні органічної частини ґрунту - гумусу. Внаслідок господарської діяльності людини, ділянки, вкриті лісом та рослинністю, були розорані під посіви сільськогосподарських культур.

На сьогоднішній день природна трав'яна рослинність збереглася на невеликих розораних ділянках схилів і днищ балок, де представлена дерев'янистою, кущовою і трав'янистою рослинністю.

В рослинному покриві сухих схилів балок переважають малоцінні трави такі як: осот безостий, тим'ян, цикорій дикий, звіробій і інші.

Рослинний покрив вологих днищ балок і заплав малих річок більш різноманітний. Тут розповсюджені овсяниця лучна, м'ята лугова, пирій повзучий, повелиця біла, конюшина рожева, біла, повзуча люцерна хмелевидна, кульбаба, щавель кінський, гусячі лапки і інші.

На перезволожених землях із деревних порід ростуть вільха, тополя, верба. В звичайних лісах на території району розповсюджені породи - дуб, клен гостролистий, ясен, сосна, липа, в'яз, акація біла, тополя і інші.

На болотах рослинність представлена злаково - осоковими, різнотравно-злаково-осоковими і рогозовими групуваннями, місцями з верболозом.

Найбільш розповсюдженими бур'янами на полях є: перій щетинний, осот польовий, в'юнок польовий, хвощ польовий, волошка синя, суріпка, редька дика, петушине просо і інші.

2.2 Складання карти ґрунтового покриву земель сільськогосподарського призначення

Для створення ґрунтової карти сільськогосподарських земель населеного пункту було використано матеріали ґрунтових обстежень прилеглих (суміжних) територій, топографічні карти та матеріали аерофотозйомки території міста. Враховуючи рельєф поверхні території населеного пункту, встановлено межі еродованих та гідроморфних ґрунтів. Значна інформація отримана з фотопланів, що вміщують цілу низку дешифрувальних ознак / тон фотозображення, його щільність, залежно від вмісту гумусу, кремнезему, вологи, малюнок (структура) зображення, форма контура, тощо /.

Комплекс фотозображень з аерофотоматеріалів, що характеризують територію, оточуючу населений пункт, на яку є ґрунтові карти, співставлено з фотопланами на територію міста. На основі цього співставлявся комплекс фотозображень на необслідуваних територіях з виявленням комплексів аналогічних тим, що спостерігалися на площах, вкритих ґрунтовою зйомкою. В такий спосіб виявлено спільні дешифрувальні ознаки та аналогічні комплекси фотозображень на обстежених і необстежених площах.

Використовуючи інформацію про ґрунтовий покрив прилеглих (суміжних) територій, враховуючи відображений на топокартах рельєф та закономірність розповсюдження ґрунтів в залежності від природно-кліматичних умов, створено карту-гіпотезу, яку уточнено під час виїзду на місцевість.

Внаслідок проведених робіт на обслідувану територію населеного пункту складено номенклатурний список агровиробничих груп ґрунтів (табл. 2.1) в розрізі сільськогосподарських угідь. Шифри агровиробничих груп грунтів прийняті за загальнодержавним номенклатурним списком, затвердженим Міністерством сільського господарства України 12 липня 1976 року.

На території міста Тальне виділено 13 агровиробничих груп ґрунтів та виходи порід.

2.1 Експлікація агровиробничих груп ґрунтів за вгіддями

Шифри агрогруп	Назва агровиробничих груп ґрунтів	Площа, га
		Всього	в тому числі:
			рілля	багаторічні насад.	сіножаті	пасовища
38е	Сірі опідзолені середньо змиті важко суглинкові грунти	2,0	-	-	2,0	-
40е	Темно-сірі слабореградовані важкосуглинкові грунти	17,6	16,7	0,9	-	-
41е	Чорноземи слабо реградовані важко суглинкові	8,2	6,8	1,4	-	-
49е	Темно-сірі слабореградовані слабозмиті важкосуглинкові грунти	35,4	33,5	1,9	-	-
50е	Темно-сірі слабо реградовані середньо змиті важко суглинкові грунти	48,4	44,9	2,5	1,0	-
51е	Темно-сірі слабо реградовані грунти та чорноземи опідзолені сильно змиті важко суглинкові	1,9	0,2	0,1	1,6	-
53е	Чорноземи сильно реградовані важко суглинкові	115,0	103,9	6,4	-	4,7
55е	Чорноземи сильнореградовані слабозмиті важкосуглинкові	128,7	118,2	7,5	-	3,0
56е	Чорноземи сильнореградовані середньозмиті важкосуглинкові	145,8	131,3	7,4	3,0	4,1
57е	Чорноземи сильнореградовані сильнозмиті важкосуглинкові	69,5	56,7	4,0	5,0	3,8
141	Лучно-болотні неосушені грунти	1,3	-	-	1,3	-
209е	Намиті лучно-чорноземні важкосуглинкові грунти	16,3	2,9	-	11,7	1,7
210е	Намиті лучні важкосуглинкові грунти	36,3	1,3	-	33,2	1,8
215е	Виходи важкосуглинкових рихлих лесовидних порід	-	-	-	-	-
218	Виходи кристалічних порід (граніти)	-	-	-	-	-
Разом	1384,9

2.2 Земельний фонд міста Тальне

№	Категорія земель	Площа, га	%
1	Сільськогосподарські землі	1384,9	62,5
2	Забудовані землі	633,5	28,6
3	Ліси та інші лісо вкриті площі	92,9	4,2
4	Води	51,4	2,3
5	Під виробничими дворами і шляхами	44,9	2,0
6	Заболочені землі	7,6	0,3
7	Відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом	2,2	0,1
	Всього	2217,4	100
Графічно структуру земельного фонду м. Тальне розглянемо на основі діаграми.

Структура земельного фонду м. Тальне

Отже на основі діаграми 2.2 видно,що в структурі земельного фонду м. Тальне найбільш питому вагу займають сільськогосподарські землі і становлять 62,5 %. Також значну частину займають забудовані землі - 28,6%.

На основі таблиці 2.3 розглянемо основних землекористувачів міста Тальне.

2.3 Землекористувачі міста Тальне

№ п/п	Вид використання	Площа, га	%
1	Колективні сільськогосподарські підприємства	157,0	7,1
2	Землі, які надано громадянам у власність і користав.	1169,7	52,8
3	Заклади культури, освіти, торгівлі,громадські організації	93,2	4,2
4	Промислові та інші підприємства	228,8	10,3
5	Землі транспорту і зв'язку	78,0	3,5
6	Землі установ, оборони, навчальних закладів	1,3	0,1
7	Землі історико-культурного призначення	59,4	2,7
8	Землі лісгоспів	1,1	0,0
9	Землі запасу та землі не надані у власність (землі загального користування)	428,9	19,3
10	Всього	2217,4	100

Отже, проаналізувавши дані таблиці можна сказати, що найбільш питому вагу серед землекористувачів міста Тальне займають громадяни яким надано землі у власність та користування, а саме 1169,7 га або 52,8%.

Графічно структуру землекористувачів міста Тальне Черкаської області розглянемо на основі діаграми 2.3.

2.3 Структура землекористувачів м. Тальне

2.3.1 Природно-кліматичні та ґрунтові умови

Клімат Тальнівського району помірно континентальний. Середньорічна температура повітря +7С. Абсолютний мінімум температури повітря становить - 30С, максимум +40С. Самі високі температури бувають у липні, серпні, самі низькі - в січні, лютому.

Вегетаційний період триває 200 - 205 днів. Сума активних температур за період з середньо добовою температурою вище 10С становить 2600 - 2660С. Середня протяжність без морозного періоду - 165 днів. Ранні осінні заморозки спостерігаються у вересні, останні весняні - до половини травня.

Кількість опадів за місяцями розподіляється нерівномірно. Основна кількість опадів випадає в теплий період року (310 - 320 мм.). В літній період, особливо в червні - липні, опади випадають у вигляді злив, іноді з градом, що обумовлює інтенсивну ерозію ґрунтів, а також вилягання і загибель посівів.

Зими, як правило, теплі, але в окремі роки бувають і холодними. Стійкий сніговий покрив зберігається протягом 90 днів. Середня глибина промерзання ґрунту 57 см., максимальна - 150см. Середня товщина снігового покриву рівна 12 - 16 см. Пануючі вітри району зимою західні і північно-західні, весною - східні і південно-східні. Днів з сильними вітрами (більше 15м/с) - в середньому 20 за рік. Частіше всього такі вітри спостерігаються в холодний період року. Середня кількість днів з атмосферною засухою і суховіями за теплий період року - 35, в тому числі днів з слабкою засухою - 26, з середньою і інтенсивною - 9. Кліматичні умови сприятливі для вирощування с/г культур та багаторічних насаджень.

2.4 Земельно-оціночна структуризація території

2.4.1 Виділення оціночних районів

Процес ренто утворення в межах населеного пункту відбувається, як правило, на достатньо обширній та внутрішньо неоднорідній території. Головним при земельно-оціночній структуризації було встановлення відносної однорідності території за рентоутворюючими факторами, котрі впливають на потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від використання земель населеного пункту. Дотримання цього принципу гарантувало врахування рентоутворюючої природи окремих елементів території на різних ієрархічних рівнях: від населеного пункту в цілому до земельної ділянки.

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

аналіз природно-планувальних особливостей території населеного пункту, як просторового базису;

делімітацію земельно-оціночних одиниць, що характеризуються відносно однорідними споживчими властивостями;

пофакторну та інтегральну оцінку ступеню цінності території населеного пункту в розрізі земельно-оціночних одиниць;

об'єднання земельно-оціночних одиниць в економіко-планувальні зони за ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Нормативна грошова оцінка населеного пункту передбачає визначення ступеня територіальної неоднорідності функціонально-планувальних, соціально-економічних, екологічних, транспортних, інженерних та інших умов функціонування сільської території, що в кінцевому результаті визначає якість території окремих частин міста. Для проведення пофакторної оцінки якості земель населеного пункту здійснена земельно-оціночна структуризація території - виділення земельно-оціночних одиниць - оціночних районів - функціонально однорідних планувальних одиниць, в межах яких у подальшому здійснено збір, обробка та розрахунок окремих коефіцієнтів якості території. Після аналізу існуючої ситуації в населеному пункті на основі вивчення та аналізу картографічних і ґрунтових матеріалів, а також натурного обстеження території в місті Тальне виділено 40 оціночних районів. Опис меж оціночних районів та основні їх характеристики наводяться в табл. 2.4.

2.4 Земельно-оціночна структуризація території м. Тальне

Оці-ночні райони	Зовнішні межі району	Площа, га
1	Об'їздна дорога - Одеська залізниця - землі Гордашівської сільської ради - РШРБД	56,3
2	Одеська залізниця - об'їздна дорога - РШРБД - межі 3 та 4 районів	54,5
3	Автодорога Черкаси - Умань - вул. Некрасова - межа 2 району, РШРБД	48,7
4	Вул. Некрасова - автодорога Черкаси - Умань - Одеська залізниця, межа 2 району	33,0
5	Автодорога Черкаси - Умань - межа Соколівочківської сільської ради - Тальнівський хлібокомбінат ЗАТ “Комунальник”- Одеська залізниця	45,7
6	Межа 5 району - межа Соколівочківської сільської ради - ТОВ “Тальнівський завод мін води, ТОВ “Айова”- Одеська залізниця	44,8
7	Тальнівський комбінат хлібопродуктів - межа Соколівочківської сільської ради - Одеська залізниця	52.9
8	Одеська залізниця - межа Соколівочківської сільської ради - межі 9,10 районів	54.5
9	Межа Соколівочківської сільської ради - річка Гірський Тікич - межа 10 району	109.6
10	Одеська залізниця - крутосхили - житловий район щебзаводу - вул. Толстого	29.7
11	Вул. Толстого - річка Гірський Тікич - межа 12 району - Одеська залізниця	27.0
12	Одеська залізниця - межа 11 району - річка Гірський Тікич - межа 13 району	22.3
13	Межа 12 району - річка Гірський Тікич - вул.Звенигородська - Одеська залізниця	30.2
14	Вул.Звенигородська - річка Гірський Тікич - лікарня - Одеська залізниця	21.6
15	Одеська залізниця - межа 14 району - річка Гірський Тікич	38.0
16	Межа Гордашівської сільської ради - Одеська залізниця - річка Гірський Тікич -землі загального користування - під'їздні колії ТОВ “СЕВ-АГРО”	68.5
17	Об'їздна дорога - землі загального користування - річка Гірський Тікич - межа 18,19 районів	24.8
18	Річка Гірський Тікич - вул..Леніна - межа 19,17 районів	18.7
19	Об'їздна дорога - межі 17,18 районів - вул..Леніна	22.4
20	Вул.Леніна - вул. Заводська - межі 22,21 районів	37.9
21	Вул.Леніна - межі 20,22 районів - землі ДЛФ - межа 37 району	95,7
22	Вул. Заводська - став - межі 21,20 районів	48.9
23	Вул. Леніна - межі 24,25 районів - вул. Заводська	29.8
24	Річка Гірський Тікич - вул.. Радянська - межа 27району - річка Тальянка	28.9
25	Річка Тальянка - вул. Заводська - межа 23 району	31.7
26	Річка Гірський Тікич - пров. Суворова - вул.Гагаріна	22.6
27	Вул. Самойлова - Річка Тальянка - межа 24 району - вул..Радянська - вул..Гагаріна - вул. Ватутіна	26.0
28	Вул. Самойлова - вул. Майданецька - землі Тальнівської міської ради - вул..Фурманова	21.4
29	Вул. Ватутіна - вул..Гагаріна - вул. Майданецька - вул. Самойлова	25.3
30	Землі Здобутківської сільської ради - вул. Майданецька - вул..Гагаріна	29.4
31	Землі Здобутківської сільської ради - вул..Гагаріна -пров.Суворова - вул.Лермонтова - річка Гірський Тікич - межі 32,33 районів	24.7
32	Річка Гірський Тікич - Землі загального користування Христинівської міської ради -

Подобные документы

• Проект ведення земельного кадастру населених пунктів

  Призначення державного земельного кадастру, особливості забезпечення його ведення. Загальні відомості про населений пункт, аналіз використання його земельного фонду. Земельно-оціночна структуризація території та проведення кадастрового зонування.
  
  курсовая работа [70,6 K], добавлен 02.12.2010
  

• Земельний кадастр

  Загальні відомості і складові частини земельного кадастру. Сучасні методичні положення земельного кадастру і використання земель. Інформаційна система земельного кадастру. Кадастрове зонування. Реєстрація землі та нерухомості.
  
  курсовая работа [34,6 K], добавлен 24.10.2006
  

• Використання матеріалів земельного кадастру для встановлення грошової оцінки земель за категоріями Глубоківської сільської ради Харківського району Харківської області

  Законодавча та нормативна база земельного кадастру. Статистична обробка даних земельного кадастру. Методика проведення бонітування, економічної та грошової оцінки земель. Нормативна грошова оцінка земель водного, лісового фондів та земель запасу.
  
  дипломная работа [168,0 K], добавлен 18.03.2012
  

• Ведення земельного кадастру на території Лідіївської сільської ради Доманівського району Миколаївської області

  Державна реєстрація землеволодінь і землекористувань. Державний облік земель. Облік кількості земель. Облік якості земель. Складання звіту про наявність і розподіл земель сільської ради. Державний земельний кадастр.
  
  курсовая работа [18,1 K], добавлен 26.10.2002
  

• Грошова оцінка земель с. Новомихайлівка та с. Григорівка на території Новомихайлівської сільської ради Миколаївської області

  Підготовчі роботи. Земельно-оціночна структуризація населених пунктів. Грошова оцінка земель населених пунктів. Розгляд, погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки земель с. Новомихайлівка і Григорівка. Індексація матеріалів грошової оцінки зем
  
  курсовая работа [23,2 K], добавлен 26.10.2002
  

• Організація і планування землевпорядних та земельно-кадастрових робіт

  Основні положення землевпорядкування і земельного кадастру. Державний земельний кадастр, його основні завдання і складові. Землевпорядний проект, як основа створення нових форм організації території. Види робіт із землеустрою, які підлягають ліцензуванню.
  
  дипломная работа [796,7 K], добавлен 26.06.2015
  

• Еколого-агрохімічна характеристика ґрунтового покриву Рівненського району

  Методика проведення агрохімічних досліджень ґрунтового покриву, огляд фізико-географічних і кліматичних факторів Рівненського району. Еколого-агрономічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення. Роботи з охорони родючості ґрунтів.
  
  дипломная работа [1,5 M], добавлен 19.04.2013
  

• Ринок землі і земельні ресурси

  Сутність та законодавча база ринку землі. Передумови для запровадження та функціонування цивілізованого земельного ринку. Інструменти для реєстрації земель та ведення кадастру. Тенденції розвитку ринку землі. Механізми управління земельними ресурсами.
  
  контрольная работа [19,6 K], добавлен 28.11.2014
  

• Нормативна грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення

  Загальні характеристики земель сільськогосподарського призначення. Якісні характеристики ґрунтів. Природно-сільськогосподарське районування території України. Особливості методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення.
  
  курсовая работа [2,6 M], добавлен 17.03.2010
  

• Проект планування території Шевченківської сільської ради Звенигородського району Черкаської області

  Особливості території Шевченківської сільської ради. Розподіл земельного фонду за формами власності: для ведення фермерського, приватного підсобного господарства та колективного садівництва. Знищення недоліків в межах утворених землекористувань.
  
  курсовая работа [70,5 K], добавлен 20.05.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам