Проект створення зернокомплексу, оснащеного сучасним устаткуванням для сушіння і збереження зерна

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1 Роль і місце бізнес-плану у процесі діяльності підприємства

1.1 Необхідність бізнес-плану при створенні бізнесу

1.2 Складові інвестиційного бізнес-плану

1.3 Оцінювання галузі, в яку здійснюються інвестиції

1.4 Характеристика продукції, робіт, послуг

1.5. Аналіз ринку

1.6 Планування обсягів і структури виробництва

1.7 Ризики та форми їх страхування

1.8 Фінансовий план і стратегія фінансування

Розділ 2 Обґрунтування необхідності створення підприємства

2.1 Актуальність проекту

2.2 Маркетингове дослідження світового і вітчизняного ринку зерна

2.3 Технологічна схема процесу і вибір основного технологічного устаткування

2.3.1 Маркетингове дослідження ринку устаткування для обробки зерна на зерноочисно-сушильних комплексах

2.3.2 Аналіз устаткування для збереження зерна

2.3.3 Вибір устаткування для реалізації пропонованого проекту

2.4 Інвестиційний план

2.5 Витрати на виробництво і реалізацію продукції

2.6 Фінансовий план

2.7 Ризики та їх страхування

Висновки та пропозиції ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Вступ

Актуальність теми полягає в тому, що у ринковій економіці бізнес-план є робочим інструментом, що використовується у всіх сферах підприємництва. Бізнес-план описує процес функціонування фірми, показує, яким чином її керівники збираються досягти своєї мети, у першу чергу підвищення прибутковості роботи. Добре розроблений бізнес-план допомагає фірмі рости, завойовувати нові позиції на ринку, де вона функціонує, складати перспективні плани свого розвитку.

У країнах з розвиненою економікою бізнес-план складається за певними стандартами й правилами і вважається типовим документом. Розробка й виклад бізнес-плану підпорядковані певній логічній структурі, яка в більшості країн має уніфікований характер. У зарубіжній і вітчизняній літературі, у нормативних документах рекомендується загальноприйнята структура бізнес-плану.

Разом з тим, загальна схема й порядок викладу бізнес-планів можуть різнитися залежно від характеру інвестиційного проекту. Так, для великих інвестиційних проектів, які потребують великих капітальних затрат, а також призначені на довгий час, пов'язані з випуском і впровадженням на ринок нових видів продукції, товарів, послуг, має бути розроблений повний варіант бізнес-плану. Він передбачає врахування й деталізацію всіх сторін майбутньої діяльності, аналіз можливих ризиків і шляхів їх уникнення. Окремі висновки, пропозиції підтверджуються необхідними розрахунками, графіками, таблицями. Для невеликих інвестиційних проектів допускається складання скороченого варіанта бізнес-плану, який ставить тільки загальні цілі та шляхи їх досягнення.

Кожен підприємець, починаючи свою діяльність, повинний ясно представляти потребу на перспективу у фінансових, матеріальних, трудових і інтелектуальних ресурсах, джерела їхнього одержання, а також уміти чітко розрахувати ефективність використання ресурсів у процесі роботи фірми.

У ринковій економіці підприємці не зможуть домогтися стабільного успіху, якщо не будуть чітко й ефективно планувати свою діяльність, постійно збирати й акумулювати інформацію як про стан цільових ринків, положенні на них конкурентів, так і про власні перспективи і можливості.

При всім різноманітті форм підприємництва існують ключові положення, застосовні практично у всіх областях комерційної діяльності і для різних фірм, але необхідні для того, щоб вчасно підготуватися й обійти потенційні труднощі і небезпеки, тим самим зменшити ризик у досягненні поставлених цілей.

Важливою задачею є проблема залучення інвестицій, у тому числі і закордонних, у діючі підприємства і підприємства, що розвиваються. Для цього необхідно аргументувати й обґрунтувати оформлення проектів (пропозицій), що вимагають інвестицій. Для цих і деяких інших цілей застосовується бізнес-план. Таким чином, бізнес-план є не тільки внутрішнім документом фірми, але і може бути використаний для залучення інвесторів. Перед тим, як ризикнути деяким капіталом, інвестори повинні бути впевнені в старанності пророблення проекту й інформовані про його ефективність.

В роботі розглянута сутність бізнес-планування та визначена його роль у розвитку бізнесу. В якості прикладу у роботі проведена розробка бізнес-плану створення зернокомплексу.

Предмет дослідження Ї методи та прийоми бізнес-планування створення нового підприємства.

Об'єкт дослідження Ї бізнес-проект створення зернокомплексу.

Мета роботи -- розглянути і проаналізувати сутність та особливості методики складання бізнес-плану та розробити бізнес-план створення зернокомплексу.

Завдання курсової роботи:

· визначити роль і місце бізнес-плану у процесі діяльності підприємства;

· обґрунтувати необхідність створення підприємства;

· оцінити структуру бізнес-плану;

· визначити показники, які використовуються у бізнес-плані;

· оцінка потенційних конкурентів і споживачів;

· розробка маркетингової стратегії;

· розробка фінансового плану;

· прогнозування прибутку;

· розрахунок строку окупності підприємства;

· розрахунок рентабельності капіталу підприємства.

Використані методи дослідження -- описовий, аналітичний, розрахунковий.

Розділ 1. Роль і місце бізнес-плану у процесі діяльності підприємства

1.1 Необхідність бізнес-плану при створенні бізнесу

Бізнес-план є одним зі складених документів, що визначають стратегію розвитку фірми. Разом з тим він базується на загальній концепції розвитку фірми, більш докладно розробляє економічний і фінансовий аспект стратегії, дає техніко-економічне обґрунтування конкретним заходам[6]. Бізнес-план охоплює одну з частин інвестиційної програми, термін реалізації якої звичайно обмежений одним чи декількома роками. Бізнес-план дозволяє вирішувати цілий ряд задач, але основними з них є наступні:

· обґрунтування економічної доцільності напрямків розвитку фірми;

· розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності, у першу чергу обсягів продажів, прибутку, доходів на капітал;

· визначення намічуваного джерела фінансування реалізації обраної стратегії, тобто способи концентрації фінансових ресурсів;

· підбір працівників, що здатні реалізувати даний план.

Кожна задача може бути вирішена тільки у взаємозв'язку з іншими. Основний центр бізнес-плану - концентрація фінансових ресурсів. Саме бізнес-план - важливий засіб для збільшення капіталу компанії. Процес складання бізнес-плану дозволяє ретельно проаналізувати почату справу у всіх деталях. Бізнес-план є основою бізнес-пропозиції при переговорах з майбутніми партнерами; він відіграє важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу фірми.

Одним з основних документів, що потрібні для роботи, є бізнес-план. Його можуть складати окремі підприємці чи управлінський персонал фірми або групи фірм, які планують здійснювати інвестиційну діяльність, а також спеціалізовані консультаційні фірми. Останні можуть виконувати весь обсяг робіт зі створення зазначеного документа або надавати спеціалістам підприємств конкретну допомогу у формуванні структури бізнес-плану, розрахунку окремих показників тощо. Якщо бізнес-план підприємство розроблює самостійно, його підготовка може включати кілька етапів.

На першому етапі видається наказ по підприємству чи приймається рішення зборів засновників, які визначають загальні напрямки майбутніх інвестиційних програм, склад робочої групи і конкретних виконавців, календарні строки підготовки бізнес-плану, осіб, які здійснюють загальне й методичне керування роботою.

Загальне керування розробкою перспективного плану інвестиційної діяльності здійснює керівник підприємства, методологічне - його заступник з економічних питань або консультант. До складу робочої групи входять провідні спеціалісти таких служб і відділів: планово-економічного, маркетингу, юридичного, фінансового, бухгалтерії, головного технолога, праці та заробітної плати, відділу кадрів та ін.

На другому етапі кожний відділ і кожний працівник робочої групи визначають обсяг своєї роботи, добирають необхідну інформацію, виконують необхідні розрахунки, оформлюють табличний матеріал і текстову частину до нього.

Розробка бізнес-плану пов'язана з використанням великої кількості інформації, її повнота і якість істотно впливають на можливість досягнення тих цілей, які стоять при складанні бізнес-плану. Недостатнє висвітлення окремих його розділів через обмеженість інформації може викликати в Інвесторів сумніви щодо доцільності виділення коштів. Тому важливо знати, які дані потрібні для складання бізнес-плану і де їх можна знайти (табл. 1.1.)

Певна частина інформації міститься в опублікованих наукових дже-релах. Для її пошуку використовують енциклопедичні словники, статистичні збірники, реферативні журнали, моніторинги. Використання інформації під час розробки бізнес-плану дає змогу підвищити рівень обґрунтованості тих його розділів, які стосуються оцінювання ринку, маркетингової діяльності та конкурентів

Таблиця 1.1

Джерела вихідної інформації для складання бізнес-плану

№	Назва розділу бізнес-плану	Джерела вихідної інформації	Підрозділи, що відповідають за підготовку інформації
1	2	3	4
1	Характеристика об'єкта інвестування	Статут підприємства, установчий договір	Юридичний відділ
2	Оцінювання галузі	Щорічні зведення (довідники) техніко-економічних показників підприємств галузі (підгалузі); статистичні довідники, підготовлені органами статистики	Планово-економічний відділ
3	Характеристика продукції	Паспорт виробу	Відділ головного технолога
4	Аналіз ринку	Дані досліджень ринку, включаючи інформацію, одержану під час прове-дення анкетування	Відділ маркетингу
5	Аналіз конкурентів	Щорічні зведення(довідники) техніко-економічних показників підприємств тих галузей (підгалузей), до яких входять конкуренти; статистичні довідники, підготовлені органами статистики; газети, журнали (галузеві)	Планово-економічний відділ, відділ маркетингу
6	Маркетинг	Дані маркетингових досліджень	Відділ маркетингу
7	План і структура виробництва	Схеми виробничих потоків; баланси виробничих потужностей; відомості про технологічне устаткування; укладені договори про постачання матеріально-технічних ресурсів; кошторис витрат на виробництво	Відділи головного технолога, матеріально-технічного постачання, технічного контролю, планово-економічний відділ, бухгалтерія
8	Організаційний план і управління	Організаційна схема управління під-приємством; план щодо праці й за-робітної плати; план розстановки-кадрів; листки обліку кадрів	Відділ праці та заробітної плати; відділ кадрів
9	Юридичний план	Статут підприємства; установчий договір	Юридичний відділ
10	Оцінювання ризиків	Різні документи, у яких зафіксовані втрати (звіти, пояснювальні записки, доповідні записки, акти, протоколи нарад та ін.)	Підрозділи підприємства, що мають відношення до управління даним видом ризику
11	Фінансовий план і стратегія фінансування інвестиційного проекту	Розрахунок обсягу грошових потоків; баланс підприємства; кошторис витрат на виробництво; розрахунок собівартості; розрахунок прибутку та його розподілу	Бухгалтерія; фінансовий і планово-економічний відділи

Третій етап розробки бізнес-плану передбачає узагальнення в цілому по підприємству матеріалів, одержаних від різних служб і виконавців, уточнення й установлення зв'язку між ними, оформлення остаточного варіанта, підписання й затвердження бізнес-плану. Заключний етап презентація бізнес-плану, тобто доведення основних його положень до зацікавлених осіб. Коли бізнес-план розроблює стороння консультаційна фірма, етапність як за формою, так і за змістом дещо різниться від тієї, яка існує в разі складання бізнес-плану працівниками підприємства. Підприємство насамперед повинно укласти угоду з консультаційною фірмою, де слід визначити завдання, умови й терміни виконання роботи зі створення бізнес-плану[9].

Отже, типовими розділами бізнес-плану є такі:

· резюме (короткий огляд бізнес-проекту, його ключових та важливіших аспектів);

· галузь, фірма та її продукція (характеристика ринку продукту, цільовий ринок бізнесу, місцезнаходження фірми, оцінка впливу зовнішніх факторів);

· маркетинг-план (стратегія маркетингу, очікувані обсяги продажу)

· план виробництва (основні операції виробництва, машини та устаткування, ресурси);

· організаційний план (форма організації бізнесу, потреба у персоналі, організація управління, власники бізнесу);

· оцінювання ризиків (типи можливих ризиків, напрямки їх уникнення та страхування);

· фінансовий план (прибуток та збитки, плановий баланс, фінансові коефіцієнти).

1.2 Складові інвестиційного бізнес-плану

У процесі складання інвестиційного бізнес-плану дуже важливо пра-вильно й у дохідливій формі викласти його мету, суть інвестиційного проекту й форми його реалізації, а також кінцеві результати від здійснення інвестицій. Цей розділ бізнес-плану, який можна назвати «Характеристика об'єкта інвестування», складається, як правило, наприкінці роботи, після визначення всіх інших напрямків діяльності. Він є узагальнюючою частиною документа, де у стислій формі викладаються всі основні ідеї майбутнього проекту. До основних вимог, яких слід дотримуватись у процесі підготовки цього розділу, належать лаконічність, інформативність, переконливість і простота викладу. Інвестор на основі цього розділу може зробити висновок, чи відповідає даний проект його інвестиційній стратегії та наявним ресурсам, чи влаштовує він інвестора щодо термінів реалізації, строків і повноти повернення капіталу[9].

Насамперед необхідно викласти мету складання бізнес-плану: з метою пошуку партнера для здійснення спільної діяльності, з проханням надання кредиту на умовах повернення, повного або часткового фінансування на засадах, неповернення, подання заявки на приватизацію чи викуп державного майна тощо.

Далі розкривається суть проекту, тобто описується загальна концепція бізнесу, його репутація в минулому та напрямки розвитку на майбутнє, а також дається характеристика продукції, зазначаються основні ринки збуту, розмір доходів і витрат, прибуток, рентабельність, ступінь ризику та інші переваги, які змогли б переконати інвестора в тому, що даний бізнес вигідний і перспективний. У цьому ж розділі слід стисло описати ступінь підготовленості даного проекту та форми його здійснення.

Необхідно також викласти основні потреби в інвестиційних ресурсах і терміни їх освоєння, загальну вартість інвестиційного проекту, а також визначити можливу частку зовнішнього інвестора й період здійснення інвестицій, намітити терміни введення об'єкта в експлуатацію, визначити строки окупності й повернення капіталу інвестору. При цьому слід пам'ятати, що інвестора насамперед цікавлять кінцеві фінансові результати, такі як сума грошового потоку, валовий і чистий прибутки.

1.3 Оцінювання галузі, в яку здійснюються інвестиції

У цьому розділі інвестиційного бізнес-плану необхідно стисло викласти вплив зовнішнього середовища на перспективність і ефективність розвитку майбутнього інвестиційного проекту[6].

Насамперед встановлюються галузь і форма діяльності підприємства. Якщо підприємство охоплює кілька видів діяльності, що належать до різних галузей народного господарства, то необхідно визначити питому вагу кожної виходячи з обсягів випуску продукції (надання послуг).

У цьому розділі бізнес-плану розглядається відповідність галузевої спрямованості інвестиційного проекту тим завданням структурної перебудови економіки, які нині намічаються в Україні. Визначається рівень розвитку ринкових відносин у галузі: нові продукти, досягнення науково-технічного прогресу, новостворені ринки й покупці, нові потреби у продукті, можливості виходу на зовнішній ринок та інші економічні й соціально-політичні тенденції та фактори, що здатні позитивно чи негативно впливати на реалізацію проекту. Рівень ринкових відносин визначається також виходячи з рівня приватизації підприємств галузі, ступеня монополізації, можливостей випуску продукції під державне замовлення, можливостей впливу держави на ціни шляхом державного регулювання цін.

У цьому ж розділі наводяться деякі фінансово-економічні показники, що характеризують рівень розвитку галузі (наприклад середній рівень прибутковості підприємств цієї галузі)[9].

1.4 Характеристика продукції, робіт, послуг

У цьому розділі наводяться загальна технологічна оцінка продукції (робіт, послуг), її функціональні характеристики (у разі потреби вони підтверджуються кресленнями, фотографіями), аналіз конкурентоспроможності й життєвого циклу, ступінь і форми правової захищеності.

Структура цього розділу:

· назва продукту (назва, суть, призначення і основні характеристики товару);

· відмітні якісні особливості продукту (функціональність, якість, дизайн, інші ознаки);

· конкурентоспроможність і життєвий цикл продукту (за якісними й соціальними ознаками, за поданими гарантіями, за рівнем цін, за іншими параметрами, вказується прогнозований термін життєвого циклу продукції);

· можливості подальшого вдосконалення продукту;

· форми правового захисту продукту (захист патентом, авторським правом, захист торговим законом, необхідність ліцензії, інші форми правового захисту).

1.5 Аналіз ринку

Аналіз ринку - один з найскладніших розділів бізнес-плану. Його мета переконати інвестора в доцільності випуску даного продукту, його необхідності й конкурентоспроможності. Він не тільки охоплює сучасний стан ринку, а й дає його прогнозований аналіз на близьку й далеку перспективу.

Аналіз ринку виконується на основі глибоких маркетингових дос-ліджень, результати яких прямо впливають на планування обсягів випуску продукції, рівень цін, розміри прибутку. Виходячи з цих показників визначають розміри й параметри самого інвестиційного проекту, а отже, й обсяги потрібних інвестицій. Як бачимо, суть планування інвестицій, врешті-решт, зводиться до того, чи буде майбутня продукція конкурентоспроможною, чи знайде вона свого покупця на ринку[5].

Розробку цього розділу починають з вивчення попиту й пропозицій на продукцію в межах певного регіонального ринку та поза його межами. Увагу слід звернути насамперед на структуру покупців і замовників. Потенційні замовники групуються за однорідними групами й сегментами ринку. Можливими критеріями сегментації ринку для приватних осіб можуть бути вік, стать, національність, освіта, стиль життя, професія, рівень доходів, життєвий цикл сім'ї, а для підприємств і організацій - місцезнаходження, сфера діяльності, структура, обсяг виробництва й реалізації. При цьому слід звернути увагу на деякі специфічні особливості регіону.

Дослідження мають базуватися на стислій інформації, офіційних даних органів влади та інших достовірних матеріалах. Результати досліджень можуть бути оформлені у вигляді таблиць, розрахунків, графіків, а також у вигляді визначення обсягів попиту на продукцію в розрізі регіонів і ступеня його задоволення за рахунок вітчизняного виробництва й імпорту. Іншим методом вивчення та оформлення результатів маркетингових досліджень є визначення середнього рівня задоволення потреб на продукцію (послуги) у даному регіоні (можливо на душу населення) і порівняння їх з аналогічними показниками в інших регіонах, областях, країні в цілому[9].

Такі розрахунки виконують з огляду на ситуацію, що склалася на ринку останні три роки. Прогнозовані розрахунки слід виконувати на основі очікуваного збільшення кількості покупців, розширення ринку збуту на наступні три - п'ять років.

На наступному етапі особливу увагу слід приділити тим видам продукції (послуг), які вже є на внутрішньому ринку, оскільки це створює конкуренцію. Реально оцінюються переваги та слабкі сторони конкурентних товарів (послуг), вказуються фірми, що випускають такі товари (надають такі послуги), визначають переваги нової продукції щодо конкурентоспроможності, порівнюють конкурентні товари за такими параметрами, як якість, дизайн, обслуговування, гарантійні зобов'язання, ціна та ін. Вивчення питань конкуренції повинно дати відповіді на такі питання:

· яка частина ринку контролюється основними конкурентними фірмами;

· яка організаційна структура характерна для конкурентів, і наскільки
ваша фірма вигідно вирізняється від них;

· наскільки стабільними є позиції конкурентів;

· як швидко ваша фірма може переорієнтуватися на інші ринки;

· які з наведених критеріїв конкуренції є основними - якість, ціна, сервіс, імідж.

Врешті-решт, у даному розділі бізнес-плану інвестор має знайти відповіді на такі питання:

· чи є в запланованих регіонах постійний попит на товар;

· хто буде основним покупцем (замовником) товару - виробник іншого товару, оптовик, роздрібна торгівля, безпосередній споживач;

· наскільки постійним продавцем буде фірма й чим це викликано якістю, сервісом, низькими цінами, близькістю до споживача та ін.;

· наскільки постійними є покупці й чим це викликано - місцем
проживання, традицією, сервісом, рівнем доходів, частотою закупок та ін.

Усі зазначені показники можуть відіграти велику роль у підвищенні інвестиційної привабливості об'єкта інвестування.

1.6 Планування обсягів і структури виробництва

Основними завданнями розробки цього розділу бізнес-плану є такі:

· переконати партнерів у можливості виготовлення необхідної кількості продукції у визначені строки з відповідною якістю;

· посилити впевненість інвесторів у здатності встановити постійні

· тривалі виробничі зв'язки з партнерами з виробництва та збуту продукції;

· довести, що підприємець справді вміє організувати виробництво, забезпечити певний рівень рентабельності за умови встановлення помірних цін на продукцію і невисоких затрат[5].

Насамперед слід описати сам виробничий процес, звернути увагу на такі аспекти, як наявність виробничих площ, забезпеченість новим ви-сокопродуктивним устаткуванням і прогресивними технологіями, ступінь виробничої кооперації, контроль якості продукції та її відповідність міжнародним стандартам, охорона навколишнього середовища. Кожну з перелічених проблем необхідно розглядати з допомогою конкретних розрахунків, підкріпляти відповідними характеристиками (устаткування, технологій, контролюючих і природоохоронних заходів). Для більшої наочності слід подавати ці матеріали в табличному та графічному вигляді[6].

1.7 Ризики та форми їх страхування

Здійснення підприємництва в будь-якій формі пов'язане з ризиком. Ризик характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. В інвестиційній діяльності питання ризику стоїть дуже гостро. Це спричинюється, по-перше, значною тривалістю інвестиційного циклу від моменту вкладення коштів до часу їх повернення. Зрозуміло, що на далеку перспективу важко спрогнозувати результати, бо на них можуть впливати різні сторонні економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші фактори. По-друге, інвестування пов'язане з вкла-данням великих коштів, матеріальних ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на фінансовому стані інвестора. По-третє, інвестування в багатьох випадках здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників), тому інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий процес тощо.

З огляду на викладене у процесі складання інвестиційного бізнес-плану дуже важливо правильно оцінити й проаналізувати можливі ризики, виявити напрямки їх уникнення та страхування[9].

Визначаючи той чи інший вид ризику, необхідно оцінити його розмір і вплив на загальні результати. Безризикові інвестиції в нашій державі знайти важко, тому що на рівень ризику впливають не тільки економічні, а й політичні, соціальні, екологічні та інші фактори.

Інвестиціями з допустимим рівнем ризику прийнято називати такі вкладення, коли існує ймовірність втратити всю суму чистого прибутку за цим інвестиційним проектом.

Залежно від рівня ризику потрібно передбачити заходи щодо його страхування ( розробка ефективних профілактичних заходів з метою попередження ризиків; чітке визначення обов'язків і відповідальності всіх учасників інвестиційного проекту, розподіл збитків між ними; отримання певних гарантій від органів влади; зовнішнє страхування окремих ризиків у страхових компаніях та ін.).

1.8 Фінансовий план і стратегія фінансування

Цей розділ бізнес-плану є найважливішим і узагальнюючим. Він містить прогноз обсягів реалізації продукції, баланс грошових надходжень і витрат, зведений баланс активів і пасивів підприємства, графік досягнення беззбитковості. Цей розділ найбільше цікавить інвесторів та банківські установи, які надають кредити.

Виходячи з фінансового плану, розробляють стратегію фінансування інвестицій і план повернення коштів інвесторам. У багатьох випадках стратегію фінансування інвестиційного проекту відокремлюють у самостійний розділ. Фінансовий план будується у вигляді порівняння майбутніх доходів та експлуатаційних витрат з виходом на валовий і чистий прибутки, грошовий потік. Грошовий потік -- це основний показник, що характеризує ефективність здійснення інвестицій. Він включає в себе чистий прибуток і суму амортизації, що є джерелом для повернення інвестору вкладеного капіталу.

Наступним етапом розробки фінансової стратегії у процесі складання бізнес-плану є побудова графіка беззбитковості. Він показує вплив на розмір прибутку таких трьох основних показників, як обсяг виробництва продукції, продажна ціна та собівартість реалізації продукції (включаючи умовно-постійні та змінні витрати). Поріг беззбитковості можна визначити за формулою:

В = ПВВ / (Ц - ЗВО) (1.1)

де В - загальний випуск (кількість) продукції, при якому досягається беззбитковість виробництва; ПВВ - умовно-постійні витрати на весь випуск; Ц - ціна за одиницю продукції; ЗВО - величина змінних витрат на одиницю продукції.

До умовно-постійних витрат належать затрати, що не залежать від обсягу виробництва (амортизація основних засобів, орендна плата, витрати на адміністративно-управлінський апарат та ін.). Змінні витрати - це затрати, що залежать від обсягу виробництва (на матеріали, паливо, енергію, на технологічні цілі, основну заробітну плату працівників та ін.)

Наступним етапом прогнозування фінансових показників під час складання бізнес-плану є визначення стратегії та потоку фінансування інвестиційного проекту. На цьому етапі виявляють загальні потреби у фінансових ресурсах і джерела фінансування проекту. Джерелами для здійснення інвестицій можуть бути насамперед власні кошти підприємства, а також такі ресурси:

· позичкові фінансові кошти (банківські та бюджетні кредити, надходження від випуску й продажу облігацій тощо);

· залучені фінансові ресурси (залучений акціонерний капітал, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

· бюджетні інвестиційні асигнування

· безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій, підприємств, громадян.

Заключним етапом складання фінансового плану є розрахунок показників ефективності майбутніх інвестицій. Це дуже важлива, відповідальна та складна робота. Важливість її полягає в тому, що кожний інвестор хоче мати уявлення про результати, які будуть отримані при реалізації проекту. В проекти, які не дадуть відповідного ефекту, безперспективні, ніхто не вкладатиме гроші. Відповідальність полягає в необхідності обґрунтувати показники ефективності інвестицій з високим ступенем достовірності й точності, урахувати всі фактори, які можуть впливати на ефективність проекту, оцінити можливі ризики. Значні відхилення між прогнозованими й фактичними результатами можуть призвести до конфліктних ситуацій між учасниками інвестиційного процесу, втрати запланованих доходів, а найгірше Ї вкладених капіталів. Складність розрахунку ефективності зумовлюється тим, що у практичній роботі важко правильно оцінити всі сторони діяльності як на етапі здійснення інвестицій, так і під час експлуатації самого проекту, точно спрогнозувати й домогтися високого ступеня достовірності інформації. Крім того, на практиці існує кілька методик визначення ефективності інвестиційної діяльності.

Розділ 2 Обґрунтування необхідності створення підприємства

2.1 Актуальність проекту

Актуальність пошуку шляхів розвитку агробізнесу зумовлена тим, що одним з важливих завдань реформування економіки України є трансформація аграрного сектора, де необхідно вирішити комплекс економічних, соціальних, майнових і земельних проблем. Оцінюючи основні результати перетворень в аграрному секторі, слід насамперед зазначити, що, по-перше, завдяки глибоким перетворенням на селі та використанню потужного потенціалу приватної ініціативи виробництво валової продукції сільського господарства зросло на 17% у 2007 р. у порівнянні з 2006 р.; по-друге, на основі зниження рівня і спрощення оподаткування, списання боргів і підключення до фінансово-кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств бюджетних ресурсів вдалося зміцнити економіку нових сільськогосподарських утворень, підвищити їх авторитет і надійність в очах інвесторів, кредиторів і партнерів; по-третє, сформовано новий, додатковий важіль соціальної підтримки на селі - орендну плату, в якій реалізується право власності селян на землю і майно.

Проте зроблене Ї це лише початок. Завдання аграрної реформи полягає в тому, щоб відкрити максимально широкий простір для задіяння внутрішніх ресурсів галузі, пов'язаних з потенціалом приватної власності і ринковими механізмами. Тільки таким шляхом можна завершити реформування та забезпечити сталий економічний розвиток сільського господарства.

Сприяти розвитку АПК в Україні покликане прийняття Верховною Радою цілого пакета законодавчих документів та нормативних актів. Зокрема, це закони «Про підприємство», «Про підприємництво», «Про пріоритетність розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві України», «Про селянське (фермерське) господарство», «Земельний кодекс України», та ін.

Зерно являє собою важливий стратегічний продукт. За останні 3 роки у світі має місце тенденція падіння виробництва зерна (за винятком рису). За даними аграрних аналітиків, на кінець 2007/08 МР(маркетингового року) загальносвітові запаси зерна очікуються на рівні 229млн т, тоді як у 2006/07 МР вони складали 233млн т, а в 2005/06 Ї 300млн т. Як наслідок, збільшилися експортні ціни на зерно. Найвищі показники цінового зросту у 2007/08 МР продемонструвала пшениця: у березні її ціна досягла свого історичного максимуму Ї $ 450-455 за 1т. Причина такого подорожчання зерна Ї зменшення його пропозиції на фоні зростаючого світового попиту. За оцінками міністерства сільського господарства США (USDA), запаси пшениці на кінець 2007/08 МР складуть 109,7млн т, і це найнижчий показник за останні 30 років[1].

У той же час в Україні в 2007 - 2008 р. спостерігається зворотна ситуація Ї зросло виробництво зерна. Тенденція збільшення валового збору зерна в господарствах України є закономірною (у 2006 р. в Україні зібрали врожай зерна близько 34,3 млн. т, у 2005 р. цей показник досягав 38,1млн т) і, з огляду на потребу в збільшенні світового споживання хліба, Україна може стати великим експортером зерна, а його валовий збір можна довести в найближчі роки до 50 млн. т. у рік. Для цього в Україні є всі потенційні можливості: за останні 26 років в Україні 13 разів одержували 40 і більше млн.т. зерна, а 2 роки - понад 51 млн.т. (у 1989, 1990 р.). У 2008р. Україна розраховує зібрати 38-40 млн. т зерна (прогноз ІА «АПК-Інформ»). Перерахованими вище факторами обумовлена актуальність пропонованого проекту, у рамках якого передбачається створення ТОВ, орієнтованого на закупівлю, очищення, збереження і продаж зерна.

Розвиток зернового комплексу в Україні стримується за рахунок того, що в країні досить слабко розвинута система переробки і збереження зерна. У зв'язку з тим, що на більшості підприємств, що займаються збереженням зерна, протягом останніх 10 років не проводилося переоснащення ліній післязбиральної обробки, зернопереробки і збереження, то усі вони мають морально і фізично застаріле устаткування і як вихід зі скрутного положення обходяться "косметичними ремонтами" останнього. Зазначені обставини значною мірою знижують ефективність післязбиральної обробки і збереження зерна, приводять до значних його втрат. У зв'язку з відсутністю власних зернокомплексів у багатьох с/г. підприємствах, вони змушені частину зерна здавати на зберігання, втрачаючи при цьому економічну вигоду, тому що вартість обробки і збереження зерна на елеваторах складає більш 30% від вартості закладеного на збереження зерна.

Усе це дозволяє зробити висновок про те, що в рамках даного проекту доцільно здійснити спорудження власного зернокомплексу, оснащеного сучасним устаткуванням для сушіння і збереження зерна.

2.2 Маркетингове дослідження світового і вітчизняного ринку зерна

Ситуація на ринку зерна в Україні протягом 1999 - 2008 р. була нестандартною. 1999 і 2002 р. були неврожайними, було зібрано лише 24,6 і 24,4 млн. т зерна.

Сезон 2002 - 2003 року був неврожайним для України, середні ціни на зерно 3 кл. складали $150 за 1 т в той час як світові ціни не піднялися вище $120 за 1 т. Для цього сезону характерно те, що в зв'язку з низьким врожаєм, практично були відсутні експортні постачання зерна. Це відбулося по двох причинах: цінова не конкурентоспроможність українського зерна й урядові заходи для обмеження експорту. Урядом України було введено 30% експортне мито на зерно, а також дозволено здійснювати експортного постачання тільки на підставі контрактів, укладених на біржі обличчями, зареєстрованими на ній. Це додатково збільшило вартість і без того дорогого зерна ще на 3% (біржовий збір за реєстрацію контракту). Динаміка цін на зерно в Україні в 2002 - 2003 р. показує, ціни протягом сезону росли безупинно і виросли в середньому на 200%.

У 2003 - 2004 році в Україні було зібрано 40 млн. т зерна. Ціни на зерно в цей період у країні істотно знизилися - з $150 за 1 т до $90 за 1 т [3].

Але скористатися настільки сприятливими умовами Україна не змогла. Цьому мається ряд причин.

По-перше, інертність уряду, що ухвалило умови постачання FОВ і СРТ порт України не вважати експортними (до них не можна застосовувати нульову ставку експортного ПДВ) і тому 20% ПДВ не відшкодовується тим, хто експортує зерно.

По-друге, з 16 квітня 2004 року ЄС ввело імпортне мито на ячмінь у розмірі €23,38 за 1т, жито - €23,38 за 1т, на пшеницю середнього класу - €5,17 за 1т і підвищило імпортне мито на пшеницю кормову з €4,63 до €10,32 за 1т. Проведений порівняльний аналіз динаміки цін на світовому ринку зерна показує, що в листопаду - грудні 2003 року відбулося підвищення цін у той час, як в Україні ціни на зерно постійно падали протягом року (навіть у зимовий період).

До того ж умови постачань, при яких СРТ порт України не вважаються експортними, негативно позначилися на ситуації на зерновому ринку України.

У 2004 - 2005рр. врожай в Україні склав 38,1 млн т, що менше врожаю попереднього року, але ця різниця не значна і являє собою добрий показник на шляху стабілізації ситуації на ринку зерна в Україні.

У 2005 -2006р. було зібрано 34,3 млн т, що на 9,9% менше ніж у попередньому році. Таке зниження врожаю зерна пояснюється зменшенням посівних площ зерна внаслідок введення урядом експортних обмежень на зерно. Внаслідок заборони експорту внутрішні ціни на зерно були значно нижчі світових. Це призвело до того, що українські сільськогосподарські виробники недоотримали прибуток і не спрямували його на збільшення посівних площ. Як наслідок, і в 2006-2007р. врожай склав 28,045 млн т.[7].

Проте сприятливий вплив погодних умов у 2007-2008р. , а також добра підготовка аграрій до посівної кампанії і придбання українськими аграріями у 2007р. сільськогосподарської техніки на 3,3 млрд. грн. за рахунок підвищення цін на зерно в 2007/08 МР дає всі підстави розраховувати, що нинішня посівна кампанія обіцяє стати показовою у новітній історії України. В цьому році Україна розраховує зібрати 38 - 40 млн т зерна. Але навіть з таким врожаєм без чіткої аграрної експортної політики країна не зможе повернути собі втрачений статус великого зернового постачальника. Якщо нічого не зміниться, то наша країна зміститься з 8-го на 9-те місце за загальносвітовими поставками пшениці [1,2].

Слід також зазначити, що українська пшениця 3 кл. не цілком відповідає світовим стандартам і на світовому ринку користається попитом вітчизняна пшениця 4 кл., що правда прирівнюється до світового рівня фуражної [3].

Співвідносячи попит внутрішній на зерно й експортні постачання, варто помітити наступне. Закупівельні ціни експортерів на зерно 3 кл., що у минулому сезоні не користувалося особливим попитом на світовому ринку (експорт), були нижче закупівельних цін внутрішніх переробників. У торішній ситуації переробники через несуттєву різницю в ціні між пшеницею 3 і 4 кл. віддавали перевагу 3 кл. Інша ситуація спостерігалася з пшеницею 4 кл. і фуражної: закупівельні ціни експортерів були практично увесь час вище цін внутрішніх переробників.

Аналіз показав, що при постачаннях партіями більш ніж 1 тис.т. підвищуються ціни на зерно на 3 - 5 %. В експортерів найбільшою популярністю користуються партії від 5 тис. т.

У залежності від областей, як правило, найбільш дешеве зерно - на півночі України, найдорожче -на півдні. Це пояснюється близькістю портів, через які здійснюються експортні операції. В даний час найбільш зручними і сучасними зерновими терміналами володіють порт Іллічевськ і порт Одеса.

При складанні бізнес-плану будемо вважати, що врожайність зернових у країні буде на середньому рівні (прогноз врожаю нинішнього року свідчить на користь цього, очікується близько 38 - 40 млн т. зерна), уряд не буде робити істотного впливу на ситуацію на зерновому ринку країни, що дозволить мати динаміку цін на зерно в Україні в 2007 - 2008 р., що відповідає світовим тенденціям: підвищення цін у грудні - січні.

Виходячи з вищевикладеного, при складанні бізнес-плану розглянемо два варіанти організації зернового бізнесу:

робота на зовнішній ринок (експорт партії фуражного зерна пшениці в 5 тис. т на умовах СРТ порт України) (варіант 1);

здійснення операцій на внутрішньому ринку за схемою: закупівля пшениці 3 чи 4 кл. з-під комбайна на умовах ЕХW чи франко - елеватор, його збереження і реалізація оптом і дрібним оптом на внутрішньому ринку (варіант 2).

2.3 Технологічна схема процесу і вибір основного технологічного устаткування

У рамках проекту пропонується створення зернокомплексу, розрахованого на обробку і збереження 5 тис.т. зерна.

Виробнича діяльність створюваного підприємства буде включати наступні етапи: закупівля зерна з-під комбайна, транспортування зерна до місця обробки, очищення і сортування зерна, сушіння, збереження.

Закупівлю зерна можна здійснювати або на умовах EXW (самовивіз з-під комбайна) або на умовах франко-елеватор (доставку здійснює виробник зерна). При цьому відмінність у ціні складає порядку 20 грн. на тонні. У даному проекті буде обрана умова франко-елеватор, що не вимагає наявності великої кількості власного транспорту.

В даний час післязбиральна обробка зерна здійснюється двома методами:

· Очищення, сушіння і сортування проводяться на розрізнених машинах з поділом операцій за часом;

· Зернова купа обробляється на потокових лініях у єдиному технологічному процесі.

Виконання операцій по першій технології приводить до затягування термінів виконання робіт, великим виробничим витратам.

Сутність потокової технології полягає в безупинному і послідовному виконанні всіх технологічних операцій по обробці зерна на комплексі близьких по продуктивності машин, ув'язаних між собою транспортуючими засобами й операційними ємностями. Тому потокова технологія має ряд істотних переваг перед обробкою купи на розрізнених машинах: цілком виключає ручну працю; різко скорочує терміни виконання робіт, знижує потребу в транспорті; виключає проміжні перевалки; зменшує втрати; поліпшує контроль за якістю робіт. Переваги цієї технології полягають і в тім, що вона дозволяє в 5-10 разів знизити трудові й у 1,5-2 рази Ї грошові витрати.

При потоковій технології будуються централізовані великі зернотока, будівництво яких обходиться дешевше, ніж декількох дрібних, а організація робіт тут наближається до індустріального.

2.3.1 Маркетингове дослідження ринку устаткування для обробки зерна на зерноочисно-сушильних комплексах

В даний час вимогам післязбиральної обробки зернової купи більш повно відповідають зерноочисно-сушильні комплекси. У них передбачені різні технологічні схеми обробки, всі операції проводяться в потоці, цілком механізовані транспортні і вантажно-розвантажувальні роботи, застосовуються елементи автоматичного керування і контролю за ходом операцій.

Складаються комплекси з двох агрегатів: зерноочисного і сушильного із сушарками барабанного чи шахтного типу. Зразковий склад устаткування комплексу приведений у табл. 2.1. В даний час існує різне обладнання для таких комплексів. При виборі комплекту устаткування варто враховувати, що імпортна техніка значно більш дорога, а її показники технічних характеристик не завжди перевищують відповідні показники вітчизняної техніки. Способи очищення і відповідні органи, що сепарують, вибирають на основі аналізу складу купи. Враховують фізико-механічні властивості насінь основної культури і домішок. Звичайно підбирають ті робочі органи, що виділяють найбільша кількість переважних домішок. Застосовують повітряно-решітні машини, трієри, пневматичні сортувальні столи, насіння очисні стовпчики, фрикційні сепаратори, електромагнітні насінняочисні машини.

Таблиця 2.1

Склад устаткування зерноочисно-сушильного комплексу

Найменування	Кількість, шт.
1. Машина зерноочисна (сепаратор)	1
2. Сушильний комплекс, у т.ч.:
Зерносушарка	1
Топка металева	1
Норія	4
Транспортер скребковий	1
3. Автомобілепідіймач	1

У таблиці 2.2 приведені основні типи сепараторів зерна і їхніх характеристик.

Наступним етапом обробки зерна є його сушіння. У практиці велике поширення одержали шахтні сушарки з повітря розподільними коробами, призначені для сушіння зерна з початковою вологістю не більш 30% і змістом соломистих домішок не більш 0,2 - 0,5%.

У шахтних сушарках у вертикальній прямокутній камері-шахті знаходяться металеві короби з похилими гранями під кутом 53-55°, по яких сковзає зернова маса. Ширина коробів 100 мм, відстань між ними 90-100 мм. Частина коробів у шахті відкрита з боку підведення теплоносія. Через них теплоносій (чисте повітря чи суміш топкових газів з повітрям) попадає в шахту, проходить через шар зерна, нагріває його і поглинає вологу.

Сире зерно подається в сушарку норією. Спочатку зернова маса надходить у надсушильний бункер, відкіля надлишки зсипаються в прийомний ківш норії сирого зерна. У шахті воно постійно рухається під дією власної маси вниз. Час проходження його через шахту складає 40-60 хв. Під шахтою розташований розвантажувальний пристрій безупинної чи дії з періодичним випуском зерна із сушарки. Від роботи пристрою залежить швидкість руху зерна в сушарці.

Сушіння зерна в сушарках із двома шахтами здійснюють при рівнобіжній чи послідовній роботі шахт. Переключення на необхідний спосіб роблять перестановкою клапанів розподільників у зернопроводах. Висушене зерно із шахт розвантажувальним пристроєм подається в підсушувальний бункер і направляється в охолоджувальні стовпчики.

Важливою умовою правильної роботи шахтних сушарок є повне завантаження зерном. При оголенні коробів теплоносій губиться в атмосферу (вентилятори працюють на нагнітання) чи засмоктується атмосферне повітря в сушарку (сушарки працюють під розрідженням). В обох випадках продуктивність сушарок знижується. Важливо, щоб потік зерна надходив безперебійно.

Поряд із шахтними зерносушарками використовуються прямоточні сушарки.

Таблиця 2.2

Сепаратори зерна

№	Марка	Продуктивність, т/годину	Ефект очищення,%	Ціна	Виробник
1	2	3	4	5	6
1	Сепаратор зерна «Житич» СЗ-25	10-25	85-95	49170грн.	СП НВФ «Зернокомплекс» Україна, Житомир (0412)335955
2	Сепаратор зерна «Житич» СЗ-50	20-50	85-95	92380грн.
3	Сепаратор зерна «Житич» СЗ-100	40-100	85-95	178800грн.
4	Сепаратор зерна БСХ-3	3-12	20-80	17582 грн.	АТ «Хорольський механічний завод» Україна, м.Хорол (05362) 91230 91034 91379
5	Сепаратор зерна БСХ-6	6-25	20-75	24340 грн.
6	Сепаратор зерна БСХ-12	12-40	20-80	34180 грн.
7	Сепаратор зерна БСХ-16	16-50	20-75	46680 грн.
8	Сепаратор зерна БСХ-100	24-100	20-80	55875 грн.
9	Сепаратор зерна А1-БЛС-12	12	80	54510 грн.	АО «Мельинвест» Росія м.Н.Новгород (044)4525329 (8312)440404 melin@nnov.sitek.net
10	Сепаратор зерна А1-БЛС-16	16	75	82346 грн.
11	Сепаратор зерна А1-БЛС-100	100	80	79100 грн.
12	Сепаратор барабанний КБС 1270.3.00	50	85	120240 грн.	АТ «Карлівський машинобудівний завод» Україна м.Карлівка (05346)22760
13	Повітряно-решіточна машина 407	20	85	24380 дол. США	Фірма «Картер-Дей» США Міннеаполіс
14	Повітряно-решіточна машина 510	115	85	26712 дол. США
15	Повітряно-решіточна машина 515	25	85	30050 дол. США

У таблиці 2.3 приведені основні типи і характеристики сушарок зерна.

У зерно комплексах використовуються норії. У таблиці 2.4 приведені деякі типи і характеристики норії.

Таблиця 2.3

Сушарки зерна

1	2	3	4	5	6
1	Зерносушарка А1-ДСП-50	50	6	835440 грн.	АТ «Карлівський машинобудівний завод» Україна м. Карлівка (05346)23468 market@kmz.pl.ua www.kmz.pl.ua
2	Зерносушарка ЗШР-25	25	6	671000 грн.
3	Зерносушарка ДСК-20	20	6	564300 грн.
4	Зерносушарка ДСП-25	25	6	670800 грн.
5	Зерносушарка шахтна СЗШ-20	20	6	649800 грн.	СП НВФ «Зерно комплекс» Україна м. Житомир (0412)335995
6	Зерносушарка шахтна СЗШ-10	10	6	410870 грн.
7	Зерносушарка шахтна СЗШ-5	5	6	307800 грн.
8	Зерносушарка на газі Р1-СЗГ	15	6	1240550 грн.	АО «Мельинвест» Росія м.Н.Новгород (044)3230340 (0572)142361
9	Зерносушарка на дизельному паливі Р1-СМ-15Р	15	6	1259185 грн.

Таблиця 2.4

Норії

№	Марка	Виробництво, т/год	Ціна	Виробник
1	Норія В2-Ун-100/30	100	96580 грн.	АТ «Карлівський машинобудівний завод» Україна м. Карлівка (05346)23468
2	Норія У2-Ун-175/30	175	110104 грн.
3	Норія У2-Ун-50/20	50	63950 грн.
4	Норія П-350/30	350	223458 грн.
5	Норія П-350/60	350	293412 грн.
6	Норія НМ-5 від 6 до 30м	25-50	40736 грн.	АО «Мельинвест» Росія м.Н.Новгород (044)3230340

2.3.2 Аналіз устаткування для збереження зерна

Зерно використовується по призначенню не відразу, а після досить тривалого періоду збереження. Цей період може коливатися в межах від декількох днів (продовольчо-фуражні фонди) до декількох років (страхові фонди, колекційні зразки насінь).

У рамках даного проекту передбачається збереження 5 тис.т. зерна від моменту початку збору врожаю до грудня - лютого місяця (максимальні ціни на зерно на світовому ринку).

У практиці збереження застосовуються три основних режими збереження зерна: у сухому, охолодженому стані, без доступу повітря (герметичних умовах). Розповсюджений також метод збереження вологого зерна -- хімічне консервування.

Найбільш розповсюдженим способом збереження є режим збереження зерна в сухому стані, заснованому на принципі ксероанабіоза -- частковому чи повному зневоднюванні продукту. Цей режим основний, він самий надійний і універсальний. Його застосовують для зернової маси будь-якого цільового призначення й у різних кліматичних зонах. Сухе зерно зручне для транспортування і може зберігатися високими насипами.

Зерно вважається сухими, якщо його вологість нижче критичної й у ньому немає вільної води. Величина критичної вологості залежить від хімічного складу зерна. У залежності від вологості зерно підрозділяють на сухе, середній сухості, вологе і сире. Зерно вважається сухим, якщо вологість не перевищує 14%.

Для збереження зерна можуть бути використані сховища різної конструкції. Широке поширення одержали бункера активного вентилювання. Якщо застосовується потокова післязбиральна обробка зерна, найчастіше використовують вентильовані бункери з радіальним повітрярозподілом.

Завантажують зерно між стінками зовнішнього і внутрішнього циліндрів. У центральному циліндрі бункера (повітрярозподільній трубі) знаходиться поршень. Нагнітається вентилятором у повітророзподільну трубу повітря через отвори надходить у зернову масу, пронизує її в радіальному напрямку від центра до периферії й в отвори зовнішнього циліндра віддаляється. Перед завантаженням бункера зерном заслінку випускного отвору в днище закривають і піднімають поршень у верхнє положення. Після завантаження бункера поршень опускають нижче рівня зерна в труби на 150...200 мм. Включають вентилятор. У бункер засипають попередньо очищене зерно.

У рамках пропонованого проекту збереження зерна буде здійснюватися в 5 циліндричних бункерах, розрахованих на 1 тис.т. кожний.

В Україні останнім часом для збереження зерна почали використовуватися металеві зерносховища бункерного типу польських, американських, канадських фірм.

Серед українських виробників, виробництвом аналогічних зерносховищ займаються АТ "Будівництво і машинобудування" (м. Миколаїв) і АТ "Карлівський машинобудівний завод" (м. Карлівка Полтавської області).

АТ "Будівництво і машинобудування" виготовляє і впроваджує зерносховища місткістю 5000 тонн на базі 10 бункерів по 650 куб. м., а також виготовляє бункера металеві вентильовані з конусним днищем типу СМВУ місткістю від 25 до 1080 т пшениці. Вони призначені для збереження зерна і насінь з вологістю до 15%.

АТ "Карлівський машинобудівний завод" робить зерносховища різної місткості на базі бункерів від 25 до 1000 т. (на розсуд замовника) для збереження зерна стандартної вологості.

Аналіз цін на ці зерносховища свідчить, що їхня вартість нижче, ніж польських виробників у 1,2 рази, канадських і американських - майже в 2 рази.

2.3.3 Вибір устаткування для реалізації пропонованого проекту

Аналіз даних проведеного маркетингового дослідження устаткування для зернокомплекса (устаткування для очищення, сушіння і збереження зерна) показує, що ціни на імпортну техніку значно вищі, а технічні характеристики не завжди перевищують відповідні показники вітчизняної техніки, що виявляється істотно дешевше.

Як показує аналіз таблиць, найбільш повний асортимент устаткування для очищення, сушіння і збереження зерна пропонується ВАТ «Карлівський машинобудівний завод», що працює на ринку Східної Європи з 1860 р. і спеціалізується на виробництві і технічному проектуванні широкої гами устаткування для харчової, цукрової, комбікормової й елеваторної галузей промисловості.

Серед машинобудівних підприємств СРСР, що випускали устаткування для елеваторної промисловості, підприємство було лідером у секторі конструювання, проектування і технічної розробки і випуску комплексів і технологічних ліній для очищення, сушіння і збереження зерна. Практично всі комбінати хлібопродуктів, елеватори і хлібоприймальні пункти колишнього СРСР укомплектовані устаткуванням АТ «Карлівський машинобудівний завод»

(ВАТ «КМЗ»). На думку фахівців, дане підприємство вважається лідером у галузі і сьогодні.

Тому при виборі виробника устаткування перевага буде віддана АТ «Карлівський машинобудівний завод» (м. Карлівка Полтавської області).

Не менш важливим фактором при виборі виробника устаткування поряд з техніко-економічними характеристиками є і його географічна далекість. Серед усіх виробників необхідного устаткування саме АТ «КМЗ» ближче усього розташовано до М.Запорожжя (порядку 250 км).