Аналіз ефективності виробництва продукції тваринництва на прикладі СВК "Дружба"

58

Зміст

Вступ

1. Теоретико - методологічні основи економічного аналізу

1.1 Теоретичні основи аналітичного дослідження виробництва продукції тваринництва

1.2 Методологічні засади економічного аналізу

2. Аналіз ресурсного потенціалу суб'єкта господарювання

2.1 Аналіз ефективності використання земельних ресурсів

2.2 Стан та аналіз ефективності використання трудових ресурсів

2.3 Аналіз ефективності використання основних та оборотних засобів

2.4 Аналіз прибутковості та рентабельності та підрахунок резервів їх зростання

2.5 Аналіз прибутковості та рентабельності та підрахунок резервів їх зростання

3. Стан та аналіз ефективності виробництва продукції тваринництва

4. Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Вступ

Забезпечення ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств потребує економічно грамотного управління їх діяльністю, яке багато в чому визначається в умінні її аналізувати. За допомогою аналізу вивчають тенденції розвитку, досліджують фактори зміни результатів діяльності, обґрунтовують плани та управлінські рішення, здійснюють контроль за їх виконанням, виявляють резерви підвищення ефективності виробництва, виробляють економічну стратегію його розвитку.

Сільське господарство ? одна з найважливіших галузей народного господарства. Вона є постачальником сировини для багатьох галузей: харчова, текстильна, хімічна, енергетична промисловість та багато інших. Саме тому ретельний аналіз діяльності аграрних підприємств має дуже велике значення для його подальшого успішного розвитку.

Не менш важливу роль в забезпеченні суспільство якісною продукцією відіграє тваринництво. Тваринництво як одна з основних і базових галузей сільського господарства посідає чи не основне місце у розвитку переробної, харчової та легкої промисловості, які забезпечують населення продуктами харчування, одягом, іншими товарами. Від обсягів виробництва, прибутковості галузі залежить рівень забезпеченості населення різноманітною продукцією тваринництва та його переробки.

В процесі виконання роботи на меті поставленні наступні завдання:

o Теоретико - методологічні основи економічного аналізу

o Аналіз ресурсного потенціалу суб'єкта господарювання

o Стан та аналіз ефективності виробництва продукції тваринництва

o Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції

o Виявити фактори впливу на основні показники економічної ефективності

Для дослідження було обрано сільськогосподарський виробничій кооператив «Дружба» Саратського району Одеської області.

Період дослідження в цілому охоплював 2005-2007 рр. Основними джерелами даних для дослідження є річні звіти підприємства за 2005 - 2007 роки, форма №1 і № 2 «Фінансові результати», форма №50-с/г «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств».

1. Теоретико - методологічні основи економічного аналізу

1.1 Теоретичні основи аналітичного дослідження виробництва продукції тваринництва

Господарська діяльність підприємств, як і інші явища суспільного життя, потребує систематичного вивчення для успішного й ефективного управління нею. Одним із способів вивчення діяльності є аналіз. Термін «аналіз» іноземного походження і означає «розділяти», «розчленовувати». Щодо економічного аналізу це означає вичленовування окремих показників господарської діяльності із загальних складових для наступного їх вивчення [2, с. 7].

Аналіз в широкому розумінні означає пізнавальну процедуру уявного розчленування об'єкта або явища на складові з метою їх вивчення, з'ясування зв'язків між ними.

Економічний аналіз як наука - це система спеціальних знань, що шляхом розчленування цілого на складові і виділення окремих сторін, властивостей, зв'язків, спрямована на дослідження економічних явищ та процесів у їх взаємозв'язку і взаємозумовленості, яка формується під впливом об'єктивних економічних законів з науковим обґрунтуванням завдань та договірних зобов'язань, оцінкою їх виконання, визначенням величини дії позитивних і негативних чинників, невикористаних резервів і розробленням пропозицій щодо вироблення оптимальних управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності виробництва [15, с. 9 ].

Економічний аналіз - це наука, яка всебічно досліджує господарську діяльність у межах як окремого робочого місця, так і підприємства в цілому чи навіть галузі народного господарства [2, с. 45].

Економічний аналіз - важливий елемент у системі управління виробництвом, дійовий засіб виявлення внутрішніх невикористаних резервів, основа для вироблення оптимальних управлінських рішень щодо успішної діяльності в умовах ринку [15, с. 19].

Мета економічного аналізу - сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння подальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основними завданнями економічного аналізу є:

- об'єктивна оцінка роботи підприємства і його підрозділів через порівняння результатів з витратами;

- пошук наявних резервів підвищення ефективності виробництва;

- опрацювання конкретних заходів щодо використання виявлених резервів та здійснення контролю за їх виконанням;

- узагальнення результатів аналізу для прийняття раціональних управлінських рішень.

Ці основні завдання економічного аналізу забезпечують за їх комплексного вирішення досягнення кінцевих результатів - виконання планів, поліпшення й удосконалення економічної роботи і відповідно дальшого розвитку підприємств [2, с. 35].

Основними принципами аналізу є об'єктивність, детермінізм, розвиток, комплексність, оперативність, дієвість, демократичність, соціально-екологічний підхід.

Об'єктивність проявляється в такій його організації, за якої одержані висновки відбивають дійсний стан справ і не залежать від суб'єктивних поглядів і переконань аналітика.

Детермінізм ( причинна залежність) передбачає визнання того, що виробничо-фінансова діяльність підприємств та їх структурних підрозділів є концентрованим виразом причинно-наслідкових зв'язків, які існують або проявляються в господарському організмі.

Принцип розвитку передбачає вивчення зміни показників, явищ, процесів у часі й просторі. При цьому треба враховувати, що рушієм розвитку господарських систем є діалектична єдність і боротьба протиріч, кількісні перетворення супроводжують якісним змінам, заміна старого новим, як правило, відбувається з труднощами.

Комплексність передбачає вивчення всіх сторін і складових господарської діяльності.

Оперативність - своєчасне виявлення причин відхилень від заданої (бажаної) величини параметрів, що є передумовою своєчасного прийняття коригуючи управлінських рішень.

Дієвість полягає в тому, щоб не обмежуватись реєстрацією виявлених при аналізі фактів. Висновки за результатами аналізу повинні забезпечувати розробку заходів, спрямованих на підвищення ефективності виробництва, які мають бути конкретними і прийнятими для використання.

Принцип демократичності передбачає залучення до проведення аналізу якомога більшої чисельності працюючих незалежно від посади.

Соціально-екологічний підхід передбачає оцінку вирішення кожної господарської задачі з позиції соціальної та екологічної діяльності [10, с. 7-8].

Для правильного розуміння змісту економічного аналізу, його мети та завдань в умовах переходу до ринку важливо знати класифікацію аналізу.

В основу класифікації економічного аналізу покладенні різні ознаки, що схематично відображено на рис.1.

Управлінський аналіз являється складовою частиною управлінського обліку і забезпечує керівництво підприємства аналітичної інформацією, яка використовується для розроблення та прийняття оптимальних управлінських рішень.

Фінансовий аналіз виступає як складова фінансового обліку і забезпечує зовнішніх користувачів інформацією про підприємство.

Попередній (перспективний, прогнозний) аналіз передує прийняттю управлінських рішень, він призначений для розгляду явищ і процесів з пропозиції майбутнього, тобто перспективи розвитку, прогнозування результатів діяльності, виконання замовлень, завдань, зобов'язань, запобігання небажаним результатом.

Наступний, подальший (ретроспективний) аналіз проводиться після закінчення господарського циклу робіт. За допомогою цього виду аналізу можна глибоко і всебічно виявити економіку підприємства, виявити фактори впливу, резерви, недоліки, однак уже після закінчення процесу виробництва.

З наступного аналізу виділяється оперативний ситуаційний аналіз, який є більш активним і проводиться безпосередньо в процесі виробництва або відразу після здійснення господарських операцій чи змін ситуації і за підсумками якого оперативно приймають відповідні управлінські рішення. Важливою його характеристикою є висока оперативність, за якої він набуває ознак експрес-аналізу і виступає знаряддям оперативного управління діяльністю підприємства.

У складі наступного аналізу виділяють ще підсумковий (заключний), який призначений для комплексного і всебічного вивчення діяльності на основі підсумкових даних за відповідні календарні періоди (місяц, квартал, півріччя, рік).

Внутрішньогосподарський аналіз вивчає діяльність тільки досліджуваного підприємства та його структурних підрозділів.

Міжгосподарський аналіз дає можливість порівняти результати діяльності кількох підприємств, що дозволяє виявити недоліки в їх діяльності, резерви, передовий досвід і на основі цього дати більш об'єктивну оцінку ефективності діяльності підприємств.

Комплексний аналіз охоплює всю діяльність підприємства для об'єктивної оцінки досягнутих економічних результатів, організаційно-технічного розвитку і рівня використання виробничих ресурсів.

Тематичний (цільовий) аналіз передбачає вивчення окремих найбільш актуальних на даний час сторін діяльності.

Техніко-економічний аналіз проводять технічні служби підприємства (відділи головного інженера, головного технолога, головного енергетика та ін.). Він вивчає взаємодію технічних та економічних процесів, їх вплив на кінцевий результат діяльності.

Статистико-економічний аналіз вивчає загальні закономірності і тенденції розвитку, масові явища і процеси з метою загальної оцінки діяльності, контролю за цією діяльністю і визначення основних напрямів розвитку. Цей вид аналізу здійснюють статистичні органи.

Фінансово-економічний аналіз проводять фінансові служби підприємства, фінансові органи, банки. Основна увага приділяється дослідженню фінансових результатів діяльності підприємства, а саме: прибутковості, рентабельності, виконанню фінансового плану, ефективності використання власного та позичкового капіталу, зміцненню фінансової стихійності та платоспроможності.

Аудиторський (бухгалтерський) аналіз - це експертна діагностика фінансового стану підприємства. Його проводять аудитори або аудиторські фірми для оцінки фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності, прогнозування фінансового стану, уникнення банкрутства.

Соціально-економічний аналіз проводять економічні служби, соціологічні лабораторії, статистичні органи для дослідження взаємозв'язку соціальних та економічних процесів, їх взаємозалежності та впливу на результати господарської діяльності.

Економіко-екологічний аналіз досліджує взаємодію економічних та екологічних процесів, зв'язки природи і люди, а також витрати, пов'язані зі збереженням навколишнього середовища [15, с. 13-15].

Маркетинговий аналіз передбачає вивчення ринкових можливостей підприємства, оцінку конкурентноспроможності його продукції і кон'юктури ринків, обґрунтування рівня ціни продажу, обсягу і асортименту виробленої продукції, загальну оцінку зовнішнього середовища і внутрішнього потенціалу [10, с. 21].

Моніторинг, як вид аналізу, означає постійне і безперервне дослідження функціонування новацій у конкретному середовищі господарського механізму.

Порівняльний аналіз використовують для оцінки виконання завдань, договірних зобов'язань, прогнозних показників.

Діагностичний (експрес-аналіз) - це спосіб встановлення характеру порушень нормального перебігу економічних процесів на основі типових ознак, які властиві лише для даного порушення.

Факторний аналіз спрямований на виявлення розміру впливу факторів на результати діяльності підприємства.

Маржинальний аналіз - це метод, за допомогою якого дають оцінку та обґрунтовують ефективність управлінських рішень у бізнесі [15, с. 16].

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) або, як його ще називають, аналіз витрат на основі споживчої вартості, - це метод вивчення можливостей скорочення витрат на виробництво продукції, робіт чи послуг, обов'язково за незмінних або поліпшених якісних властивостей [6, с. 25].

Економіко-математичний аналіз дозволяє встановити оптимальний варіант управлінського рішення щодо використання виробничих ресурсів.

Стохастичний аналіз (дисперсійний, кореляційний, компонентний) використовується для вивчення залежностей між досліджуваними явищами і процесами господарської діяльності підприємств.

Внутрішній аналіз проводиться безпосередньо на підприємствах відповідними службами для управління виробничою, комерційною та фінансовою діяльністю.

Зовнішній аналіз проводять вищестоящі органи підприємства, фінансові органи, банки, акціонери, інвестори, аудиторські фірми.

Таким чином, економічний аналіз - це синтезована наука, що сформувалася шляхом інтеграції цілої низки наук і об'єднала окремі їх елементи. Формування економічного аналізу відбулося в міру появи потреби щодо поглибленої наукової розробки питань у зв'язку з необхідністю дослідження впливу дедалі більшої кількості чинників, що обумовлюють ефективність діяльності суб'єктів господарювання в умовах ринку [15, с. 17].

1.2 Методологічні засади економічного аналізу

Економічний аналіз, як і кожна наука, має свій метод. Під ним розуміють спосіб дослідження або підходу до всебічного вивчення предмета тієї чи іншої науки.

Метод економічного аналізу - це спосіб комплексного, безперервного, органічно взаємопов'язаного дослідження господарської діяльності підприємства та його підрозділів, з метою визначення досягнутого рівня і динаміки розвитку економіки, порівняння показників виконання передбачених виробничо-фінансових показників, виявлення факторів та рівня їх впливу на раціональне використання матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і внутрішньовиробничих резервів [4, с. 7].

Тарасенко Н.Б. пише, що метод економічного аналізу - це системне, комплексне та безперервне вивчення, оцінка та узагальнення впливу факторів на результати діяльності будь-якого економічного об'єкта шляхом опрацювання спеціальними прийомами відповідної інформації, з метою обґрунтування і прийняття оптимальних управлінських рішень для підвищення ефективності виробництва [15, с. 48].

Системний підхід до вивчення явищ виявляється в комплексному взаємозв'язаному вивченні багатосторонніх зв'язків і взаємозумовленості дії факторів організації, техніки і технології виробництва. Підприємство будь-якої галузі виробництва - це складна система, і правильний висновок щодо характеру досліджуваного явища можливий тільки за умови врахування всіх взаємозв'язаних факторів. Здебільшого комплексне дослідження результатів діяльності підприємства починають з вивчення загальних показників. Потім, розглядаючи їх, поглиблюють аналіз, вивчаючи окремі сторони та ділянки роботи підприємства. Принцип системності робить неможливими висновки на підставі лише окремо взятих фактів без урахування відповідних взаємозв'язків.

Принцип періодичності (або регулярності) передбачає необхідність систематичного проведення аналізу за відповідні звітні періоди, з метою створення цілісного уявлення про динаміку господарських і фінансових процесів на підприємстві.

Зрозумілість та адекватність тлумачення досягається через обов'язкове пояснення отриманих результатів дослідження у вигляді відповідних висновків, коментарів, складання пояснювальних записків.

Достовірність та об'єктивність аналітичних досліджень передбачають використання вірогідної інформації, брак арифметичних помилок у розрахунках, правильне застосування методики розрахунку окремих показників та впливу окремих факторів.

Доречливість та освоєність аналітичної інформації визначають її вплив на прийняття управлінських рішень користувачами. Своєчасна та доречна інформація дає можливість оперативно оцінити минулі, теперішні чи майбутні події та вжити необхідних заходів для виправлення ситуації або її поліпшення. Дані аналізу мають не просто констатувати факти минулих подій та давати їм оцінку, а насамперед служити інформацією для прогнозування господарських подій, майбутнього фінансового стану підприємства, його фінансових результатів. Принцип доречності передбачає також брак зайвої інформації, яка непотрібна для прийняття управлінських рішень[2, с. 53].

Ковальчук М.І. вважає, що метод економічного аналізу - це сукупність способів вивчення господарської діяльності підприємств шляхом виявлення і визначення взаємозв'язків показників, які вивчаються, розчленування їх на складові частини і порівняння їх з іншими, вимірювання величин впливу на показники, що вивчаються, як окремих складових частин (факторів), так і їхньої сукупності. У цьому визначенні йдеться про п'ять найзагальніших послідовних етапів реалізації (або елементів) методу аналізу:

1. Виявлення і представлення взаємозв'язку явища, що вивчається.

2. Розчленування або деталізація.

3. Порівняння.

4. Визначення величини впливу факторів, або елімінування.

5. Узагальнення (синтез) [6, с. 30].

Метод деталізації. Суть методу деталізації полягає в розкладанні, розчленуванні загальних показників на складові. Необхідність використання методу деталізації викликана тим, що:

? по-перше, вивчення лише загальних показників не розкриває характеру і розміру впливу всіх факторів на динаміку цих показників;

? по-друге, у загальному показнику підсумовують нерідко протилежні тенденції, які взаємно погашаються і тим самим покривають основні зміни, що відбуваються.

Саме тому, виникає необхідність розкладу, розчленування загальних показників на їх складові, що в поєднанні з іншими прийомами дає змогу глибоко і всебічно оцінити досліджувані показники та явища, виявити причини, що зумовили досягнуті результати. Виділяють деталізацію за:

- часом здійснення операцій;

- місцем здійснення операцій;

- складовими частинами;

- центрами відповідальність.

Деталізація за часом, здійснення операцій дає можливість виявити динаміки господарських явищ, їх ритмічність, а також періоди, на які припадають кращі та гірші результати діяльності підприємства. А це, у свою чергу, сприяє з'ясуванню причин негативних явищ та розробленню заходів щодо усунення недоліків.

За допомогою деталізації показників за місцем здійснення господарських операцій можна виявити передові і відсталі ланки виробництва, вивчити причини підставлення.

Деталізація показників за складовими частинами, тобто за факторами, дозволяє вивчити вплив окремих елементів на загальний результат, структурні зрушення в складі цих елементів.

Деталізація показників за центрами відповідальності дає змогу оцінити роботу окремих виконавців, визначити їх права на заохочення [15, с. 54-55].

Елімінування - означає усунення, виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей прийом виходить з умовного визначення такого , що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т. д. за незмінних інших. Це дає змогу визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.

В аналітичній практиці широко застосовується такі прийоми елімінування:

- спосіб ланцюгових підстановок;

- спосіб абсолютних різниць;

- спосіб відносних різниць;

- індексний спосіб.

Спосіб ланцюгових підстановок. Він є найуніверсальнішим і використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних моделей. Цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного факторного показника у факторній моделі на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними.

Для ілюстрації принципового алгоритму ланцюгових підстановок як методу виявлення впливу факторів на результативний показник розглядаємо показник Y, який описується формулою , при чому базисний рівень цього показника () і звітний рівень () становлять:

Далі послідовно замінюються базисні параметри, що входять у формулу, на звітні і розраховуються умовні результативні показники:

1-й умовний показник (перша змінні): ;

2-й умовний показник (друга змінні): ;

3-й умовний показник (третя змінні): .

Отже, вплив факторів на відхилення значення показника від значення показника визначатиметься так:

вплив фактора на зміну у: -;

вплив фактора на зміну у: -;

вплив фактора на зміну у: -;

Спосіб абсолютних різниць. Цей спосіб є спрощеним варіантом способу ланцюгових підстановок. Як і останній, він використовується для розрахунку впливу факторів на приріст результативного показника в тих моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів , або в змішаних моделях типу . Якщо результативний показник розраховується як частка від ділення факторів або представлений залежністю факторів, то доцільно використовувати тільки спосіб ланцюгових підстановок як найуніверсальнішим.

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб, як і попередній, використовується для вимірювання впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, де результативний показник представлений у вигляді добутку факторів (типу ) та в комбінованих моделях типу . Він значно простіший за спосіб ланцюгових підстановок, що за певних умов робить його досить ефективним. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводиться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах. Розглянемо методику розрахунку впливу факторів за допомогою цього способу для моделі типу .

Спочатку необхідно розрахувати відносні відхилення факторних показників за формулою:

Згідно зі способом відносних різниць для визначення впливу першого фактора на результативний показник необхідно базисне зростання результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у відсотках, і поділити на 100. Для спрощення розрахунків відносне відхилення факторів доцільно розраховувати в коефіцієнтах:

.

Вплив другого фактора визначається множенням базисного значення результативного показника, скоригованого на вплив дії першого фактора, на відносне відхилення другого фактора, що виражається у відсотках, і результат поділити на 100:

.

Вплив третього фактора визначається аналогічно: базисне значення результативного показника корегується на результат дії першого та другого факторів і отриманий результат множиться на відносне відхилення третього фактора:

.

Індексний спосіб. Його застосовують для вивчення економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Класичним прикладом такого об'єкта аналізу є обсяг реалізації товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства обсягу продажу окремих товарів із року в рік, із місяця в місяць змінюється так само, як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні індекси обсягу реалізації товарів у вигляді

,

( де і - базисні і звітні обсяги реалізованих товарів, і - базисні і звітні ціни на них) характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажу товарів чи як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажу і цін на кінцевий результат - виручки від реалізації.

Спосіб узагальнення. Важливим етапом аналізу є узагальнення його аналітичних результатів для використання економічної інформації в управлінні господарством. Узагальнення дає змогу синтезувати результати аналізу, розібратися в складному комплексі факторів, які тією чи іншою мірою впливають на економіку господарства, виявити найважливіші з них, всебічно й об'єктивно оцінити господарські результати, визначити найраціональніше поєднання факторів, що впливають на них.

Під час узагальнення аналіз поєднують із синтезом, тобто окремі складові частини, вивчені при аналізі, зводять у єдине ціле. Це дає змогу визначити можливі шляхи поліпшення того чи іншого господарського результату, спрямувати дію факторів у потрібному напрямі.

Застосуванні прийомів узагальнення в аналізі має творчий характер і багато в чому залежить від професійних знань спеціалістів, їхнього вміння осмислити і використати аналітичну інформацію у своїй практичній роботі.

Узагальнення включає в себе багато технічних способів і прийомів. Розглянемо деякі з них.

Підсумковий спосіб використовують для підрахунку однорідних показників за їх відповідною сукупністю, яка відображує окремі сторони або об'єкт діяльності підприємства.

Факторний підрахунок резервів застосовують для визначення можливого рівня показника, що аналізується. Суть цього способу полягає у тому, що виходячи з по факторних відхилень визначають можливий рівень показника за умови закріплення позитивного впливу факторів. Для цього підсумовують негативні величини факторів і на цю величину коригують фактично досягнутий результативний показник.

Конструктивно-варіантний спосіб використовують для розробки різних варіантів господарських процесів і вибору з них оптимальних. Він передбачає конструювання кращого варіанта результативного показника шляхом відбору позитивних факторів з кількох варіантів і поєднання їх в одне ціле.

Важливим засобом сучасних методів управління виробництвом є математичне моделювання господарської діяльності і виявлення такої структури зв'язків, за якої досягають високих економічних показників.

В основі багатьох економіко-математичних методів моделювання оптимальних варіантів господарювання лежить математичне програмування. Найбільшого застосування в економіці й управлінні виробництвом набуло так зване лінійне програмування, яке успішно використовують при визначенні раціонального співвідношенні різних галузей у господарстві, ефективної структури посівних площ, оптимальних раціонів годівлі худоби, раціональної структури стада, оптимальних складу і структури машинно-тракторного парку, при розподілі виконання окремих робіт за марками тракторів тощо.

Для економіко-математичних методів узагальнення належать також способи множинної кореляції. Розв'язання задачі множинної кореляції, яка дає можливість прогнозувати урожайність сільськогосподарських культур, обґрунтувати у планах показники з урахуванням намічених заходів щодо поліпшення заходів підприємства.

Експертні оцінки. До експертних оцінок вдаються з метою отримання даних щодо значущості окремих аналітичних показників під час розгляду їхньої сукупності. Наприклад, такі оцінки потрібні при визначенні узагальнюючого показника ліквідності балансу, належності підприємства як замовника до певного класу та рейтингового узагальнюючого показника фінансового стану. Експертні оцінки використовують для прогнозування доходності та фінансового стану господарства, а також для фінансової експертизи інвестицій.

Висококваліфіковані досвідчені фахівці можуть спрогнозувати очікувані доходи і витрати, реальні і фінансові інвестиції, ймовірність банкрутства, зміни в курсі національної валюти, у податковому законодавстві тощо [6, с. 53-56].

2. Аналіз ресурсного потенціалу суб'єкта господарювання

2.1 Аналіз виробництва валової і товарної продукції суб'єкта господарювання та підрахунок резервів їх збільшення

На сільськогосподарських підприємствах аналіз кінцевих результатів щодо обсягу валової і товарної продукції проводять по закінченні року на основі даних річного звіту. Для сільськогосподарського виробництва характерний великий розрив (особливо у землеробстві) між періодом виробництва і робочим періодом. Тому оперативний аналіз упродовж року переважно обмежується вивченням основних робіт у землеробстві, надходження основних робіт у землеробстві, надходження продукції у період збирання врожаю, виробленої продукції тваринництва, використання важливих ресурсів виробництва.

Ще однією особливістю сільськогосподарського виробництва є те, що значна частина виробленої валової продукції не реалізується за межі господарства, а використовується для внутрішньогосподарських виробничих потреб (посівний і садивний матеріал, корми, молодняк тварин тощо). Тому на сільськогосподарських підприємствах обсяг товарної продукції зазвичай менший за валовий.

У ринкових умовах господарювання сільськогосподарським підприємствам повідомляється плани-замовлення на продаж окремих видів продукції державі і вживаються заходи щодо заохочення їх використання. Показники виробництва продукції визначаються господарствами самостійно. За цих умов зростає значення аналізу обсягу виробництва і реалізації продукції, рівня її товарності, якості та раціонального використання.

Виконання плану виробництва і реалізації продукції. Аналіз доцільно розпочинати з проведення загальної оцінки обсягу виробництва валової і товарної продукції та виявлення впливу на ці показники основних факторів. Для цього використовують дані річного звіту, в якому відображена вартість валової продукції у порівняльних цінах, а також у цінах реалізації, що склались на момент її продажу. Товарна продукція в реалізаційних цінах, що склалися для господарства, відображується у річному звіті у вигляді виручки від реалізації.

Обсяг товарної продукції залежить від таких факторів:

1. Обсягу виробництва валової продукції.

2. Рівня товарності.

Розглянемо динаміку виробництва валової і товарної продукції СВК «Дружба» в таблиці 2.1.1.

Таблиця 2.1.1 - Динаміка виробництва валової і товарної продукції СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення 2007 р. до 2005 р.(+;-)
Вартість валової продукції в порівняльних цінах 2005 р., тис. грн.. У тому числі: - рослинництва - тваринництва	12936,81 10802,68 2134,13	33596,31 27581,68 6014,63	10483,75 8851,03 1632,72	-2453,06 -1951,65 -501,41
Вартість валової продукції за цінами реалізації, тис. грн.	24250	25488	26651	2401
Вартість товарної продукції за цінами реалізації, тис. грн.	11943	12176	13351	1408
Коефіцієнт товарності	49,25	47,77	50,1	0,85

Проаналізувавши динамку виробництва валової і товарної продукції можемо зробити висновок, що в 2007 році на 2453,05 тис. грн. зменшилась вартість валової продукції в порівняних цінах 2005 року, в тому числі ВП рослинництва - на 1951,65 тис. грн., а ВП тваринництва - на 501,41 тис. грн. Вартість валової продукції за цінами реалізації зросла на 2401 тис. грн., а вартість товарної продукції - зросла на 1408 тис. грн. Внаслідок цього на 0,85 зріс коефіцієнт товарності.

Таблиця 2.1.2 - Виконання виробничої програми з рослинництва СВК «Дружба» Саратського району Одеської області за 2007 рік

Види культур	Площа, га	Урожайність, ц з 1 га	Валовий збір, ц	Порівняльна ціна 2005 р. на основні види продукції	Вартість валової продукції, грн.
	за планом	факт	за планом	факт	за планом	умовна	факт		за планом	умовна	факт	Відхилення (+;-)
												загальне	У т. ч. за рахунок
													Зміни площі	Зміни врожаю
Пшениця	1691	1922	31,43	24,13	53149	60408	46378	40,58	2156,79	2451,36	1882,02	-274,77	294,57	-569,34
Соняшник	645	668	14,78	11,05	9533	9873	7602	88,02	839,09	869,02	669,13	-169,96	29,93	-199,89
Виноград	391	355	20,0	20,68	7820	7100	7341	147,58	1154,08	1047,82	1083,38	-70,7	-106,26	35,56

Таблиця 2.1.3 - Виконання виробничої програми з тваринництва СВК «Дружба» Саратського району Одеської області за 2007 рік

Види культур	Середньорічне поголів'я, гол.	Продуктивність 1 голови, ц	Валове виробництво продукції, ц	Порівняльна ціна 2005 р. на основні види продукції	Вартість валової продукції, тис. грн.
	за планом	факт	за планом	факт	за планом	умовний	факт		за планом	умовна	факт	Відхилення (+;-)
												загальне	У т. ч. за рахунок
													Зміни поголів'я	Зміни продуктивності
Молоко	446	457	27,94	23,11	12461,24	12768,58	10561,27	104,27	1299,33	1331,38	1101,2	-198,13	32,05	-230,18
М'ясо ВРХ	798	667	1,29	1,18	1029,42	860,43	787,06	664,71	684,27	571,94	523,17	-161,1	-112,33	-48,77
М'ясо свиней	4866	3463	0,8	1,06	3892,8	2770,4	3670,78	1004,88	3911,8	2783,92	3688,7	-223,1	-1127,88	904,78

Аналіз даних таблиці 2.1.2 показує, що в 2007 році зменшилась вартість кожного з видів продукції рослинництва. А саме: зерна - на 274,77 тис. грн., в т. ч. за рахунок збільшення площі вона зросла на 294,57 тис. грн., а за рахунок зниження урожайності - знизилась на 569,34 тис. грн.; соняшника - знизилась на 169,96 тис. грн., а винограду - на 70,7 тис. грн., в тому числі за рахунок площі вона знизилась на 106,26 тис. грн., а за рахунок урожайності вона зросла на 35,56 тис. грн.

Аналіз виконання виробничої програми з тваринництва (табл. 2.1.3) показав, що в 2007 році порівняно з 2005 роком знизилась вартість молока, яловичини та свинини на 198,13 тис. грн., 161,1 тис. грн., та 223,1 тис. грн. відповідно. В тому числі за рахунок збільшення поголів'я корів вартість молока зросла на 32,05 тис. грн. та за рахунок зниження продуктивності вона зменшилась на 230,18 тис. грн. Вартість яловичини знизилась як за рахунок зниження продуктивності, так і за рахунок зменшення поголів'я на 112,33 тис. грн. та 48,77 тис. грн. відповідно.

Товарність виробництва. Важливою умовою збільшення обсягу реалізації продукції є підвищення товарності виробництва. Рівень товарності визначають як відношення реалізованої продукції до валової. Цей показник розраховують по окремих видах продукції, галузях рослинництва і тваринництва, підрозділах і по господарству в цілому. Товарність виробництва значною мірою залежить не лише від раціонального використання продукції, а й від збільшення її виробництва. Це зумовлено тим, що частина продукції, яка не реалізується, а використовується для внутрішньогосподарських потреб, є порівняно постійною величиною. Тому зі зростанням валової продукції товарна її частина зростає більше, що спричинює підвищення товарності виробництва.

Основними шляхами підвищення рівня товарності сільськогосподарського виробництва в сучасних умовах являються:

Ю скорочення внутрішньогосподарських витрат продукції на виробничі потреби;

Ю покращення якості насіння і кормів, економне їх витрачання;

Ю скорочення витрат продукції в процесі її виробництва, збереження, транспортування і реалізації;

Ю підготовка висококваліфікованих кадрів, які здатні працювати в ринкових умовах;

2.2 Аналіз ефективності використання земельних ресурсів

Земля в сільському господарстві ? головний засіб виробництва, без якого неможливий сам процес виробництва продукції всіх галузей аграрного сектору економіки. Вона водночас є і засобом, і предметом праці, тобто, земля ? основний засіб виробництва, яка значною мірою визначає темпи розвитку і рівень ефективності аграрного виробництва.

Організація використання земель повинна бути такою, щоб темпи приросту врожайності сільськогосподарських культур і збільшення валового виробництва продукції значно випереджали б темпи скорочення сільськогосподарських угідь на одного жителя. Така необхідність підсилюється і тим, що сільськогосподарська продукція для України повинна бути одним із напрямів експорту. Отже, раціональне використання землі є однією із складових загальної системи заходів щодо високоефективного ведення господарства, а аналіз її використання - однією з найважливіших ланок всієї економіко-аналітичної роботи.

Завдання аналізу полягає в тому, щоб всемірно сприяти найповнішому і найефективнішому використанню земельних угідь при постійному нарощувані природної родючості й недопущенні шкоди навколишньому середовищу. Розроблені за результатами аналізу рекомендації мають забезпечувати повне й високоефективне використання усіх угідь незалежно від призначення і рівня їх освоєння.

Найважливіші складові аналізу використання земельних угідь такі: визначення їх структури та шляхів її поліпшення; вивчення ступеня використання орних земель і обґрунтування їх розширення, наявності наукового обґрунтованих сівозмін і рівня їх освоєння; визначення технологічної, економічної, екологічної та соціальної ефективності використання земель і можливостей її підвищення.

Таблиця 2.2.1. Склад та структура земельних угідь в СВК «Дружба»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення 2007 р. до 2005 р.,%
	га	%	га	%	га	%
Сільськогосподарські угіддя	7015	100	6496	100	6496	100	92,6
з них: рілля	5852	83,42	6052	93,17	6052	93,17	103,42
сади, виноградники	419	5,97	444	6,83	407	6,27	97,14
Коефіцієнт розораності с/г угідь	0,83	Х	0,93	Х	0,93	Х	112,05
Посівна площа	5043	Х	4524,6	Х	3892	Х	77,18
Коефіцієнт використання ріллі	0,86	Х	0,75	Х	0,64	Х	74,42

Аналізуючи склад та структуру земельних угідь в СВК «Дружба» можемо зазначити наступне. В 2007 році площа с/г угідь становила 6496 га, що на 7,4% менше, ніж в 2005 році. Площа ріллі збільшилась на 3,42% і в структурі займала 93,17%. Площа під багаторічними насадженнями зменшилась на 2,86% і займала 6,27% від загальної площі с/г угідь. Також на 22,82% знизилась посівна площа, внаслідок чого на 25,58% знизився коефіцієнт використання ріллі.

А зараз зробимо аналіз показників технологічної та економічної ефективності використання землі в СВК «Дружба» в таблиці 2.2.2.

Таблиця 2.2.2. Показники технологічної та економічної ефективності використання землі в СВК «Дружба»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2007 р. до 2005 р., %
1	2	3	4	5
Показники технологічної ефективності використання землі
Урожайність, ц/га: зернових	33,38	30,72	24,09	72,17
соняшнику	14,78	14,77	11,05	74,76
виноград	20,0	26,2	20,68	103,4
Вироблено молока на 100 с/г угідь, ц	177,66	173,5	162,59	91,52
Вироблено приросту ВРХ на 100 га с/г угідь, ц	14,64	18,5	12,1	82,65
Вироблено свинини на 100 га ріллі, ц	66,39	61,24	60,71	91,44
Вироблено яєць на 100 га площі зернових, тис. шт.	6,33	1,59	7,1	112,15
Показники економічної ефективності використання землі
1. Вироблено валової продукції на 100 га с/г угідь, тис. грн.	184,42	517,18	161,39	87,51
2. Отримано виручки від реалізації на 100 га с/г угідь, тис. тис.	201,78	222,2	272,18	134,89
3. Вироблено валового прибутку (+), збитку (-) на 100 га с/г угідь , тис. грн.	48,61	44,78	49,34	101,5
4. Вироблено чистого прибутку (+), збитку (-) на 100 га с/г угідь , тис. грн.	33,37	40,56	43,2	129,45

Аналіз даних, наведених у таблиці 2.2.2. свідчать про наступне, що в звітному році значно знизилась урожайність всіх сільськогосподарських культур, і лише урожайність винограду зросла на 3,4%. Також скорочується виробництво всіх видів продукції галузі тваринництва з розрахунку на 100 га відповідних угідь. Зросло лише виробництво яєць з розрахунку на 100 га посіву зернових - на 12,15%. Показники економічної ефективності використання землі свідчать, що виробництво валової продукції з розрахунку на 100 га с/г угідь зменшилось на 12,49%. Проте зросла виручка від реалізації на 34,89%, внаслідок чого зріс прибуток, що припадає н 100 га с/г угідь на 29,45%.

2.3 Стан та аналіз ефективності використання трудових ресурсі

До трудових ресурсів належать частина населення, яка має необхідний фізичний розвиток, володіє знаннями і досвідом роботи в народному господарстві. Це загальне поняття повністю стосується і сільського господарства.

До трудових ресурсів останнього належать працездатні чоловіки віком від 16 до 55 років, а також підлітки і особи пенсійного віку, які проживають у сільській місцевості. Крім того, в необхідних випадках у господарствах використовують трудові ресурси, залучені зі сторони за трудовою угодою.

Основними завданнями аналізу є вивчення ступеня забезпеченості господарства трудовими ресурсами, їх використання на підприємстві, по окремих галузях і категоріях працівників, розрахунок показників використання фонду робочого часу, продуктивності праці. Джерела аналізу є дані плану соціального й економічного розвитку підприємства, річних звітів, первинного й аналітичного обліку.

Важливим фактором, який визначає успішне використання виробничої програми підприємством, є забезпечення його трудовими ресурсами та їх використання. Недостатня забезпеченість робочою силою може призвести до невиконання запрограмованого обсягу виробництва продукції, а надлишок - до певного її використання та зниження продуктивності праці.

Забезпеченість господарства робочою силою характеризують такі показники:

- затрати праці в людино-годинах, людино-днях з розрахунку на одного працівника за рік;

- площа земельних ресурсів, посівів сільськогосподарських угідь з розрахунку на одного працівника;

- поголів'я худоби з розрахунку на одного працівника.

Для повної характеристики забезпеченості господарства робочою силою зіставляють фактичну наявність працівників з потребою в них або з нормативом на підставі балансових розрахунків.

Таблиця 2.3.1 Динаміка трудових ресурсів та ефективність їх використання в СВК «Дружба»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2007р до 2005 р
				(+; ?)	%
Середньорічна чисельність працівників, зайнятих в сільському господарстві, чол.	576	525	468	-108	81,25
Прямі затрати праці на продукцію, всього тис. люд.-год.	440	401	386	-54	87,73
Відпрацьовано працівником за рік: годин	763,89	763,81	824,79	60,9	107,97
днів	109	109	118	9	108,26
Трудовий потенціал, тис. люд.-год.	1037	945	842	-195	81,2
Рівень використання робочої сили, %	42,43	42,43	45,84	3,41	Х

Проаналізувавши динаміку трудових ресурсів та ефективність їх використання бачимо, що в 2007 році на 108 осіб скоротилась чисельність працівників, внаслідок чого на 54 тис. люд.-год. знизились загальні затрати праці на всю продукцію і відповідно знизився трудовий потенціал на 195 тис. люд.-год. Це в свою чергу призвело до того, що одним працівником було відпрацьовано на 60,9 годин більше. Рівень використання робочої сили зріс на 3,41% і в 20007 році становив 45,84%.

Таблиця 2.3.2 Аналіз впливу факторів на зміну продуктивності праці

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення 2007р від 2005 р, +-
Валова продукція в порівняльних цінах 2005 р, тис. грн.	12936,81	33596,31	10483,75	-2453,06
в тому числі: рослинництва	10802,68	27581,68	8851,03	-1951,65
тваринництва	2134,13	6014,63	1632,72	-501,41
Фонд оплати праці, тис. грн.	943	1021	1117	174
Вироблено валової продукції на: - 1 середньорічного працівника, тис. грн.	22,46	63,99	22,40	-0,06
- 1 люд.-год., грн.	29,40	83,78	27,16	-2,24
- 1 грн. оплати праці, грн.	13,72	32,91	9,39	-4,33
Зміна середньорічної продуктивності праці 1 працівника звітного року до базисного за рахунок: а) вартості валової продукції у порівняльних цінах 2000р., грн.	х	х	х	-4,26
б) середньорічної чисельності працівників, грн.	х	х	х	4,20

Аналіз впливу факторів на зміну продуктивності праці показав, що в 2007 році продуктивність праці одного працівника знизилась на 0,06 тис. грн. В тому числі за рахунок зменшення валової продукції на 2453,06 тис. грн. продуктивність знизилась на 4,26 тис. грн., а за рахунок зменшення кількості працівників - зросла на 4,2 тис. грн.

2.4 Аналіз ефективності використання основних та оборотних засобів

Основний капітал - це вкладання коштів із довгостроковою метою в основні засоби, фінансові інвестиції, нематеріальні активи, сумісні підприємства і т. ін.

На сучасному етапі розвитку аграрного виробництва підвищення ефективності використання основних виробничих засобів сільськогосподарського призначення має велике значення. Від цього певною мірою залежить економічна ефективність аграрного сектора економіки.

Основними завданнями аналізу оборотного капіталу є вивчення змін, які відбулися у :

- динаміці складу та структури оборотного капіталу;

- співвідношенні темпів зростання оборотного капіталу та темпів зростання реалізації;

- якості оборотного капіталу та ефективності його використання.

Для оцінки ефективності використання оборотних засобів, визначення потреби в них і обґрунтованого управління процесом прискорення обороту застосовують ряд економічних показників. Серед таких показників одним з найважливіших є коефіцієнт оборогу оборотних засобів. В економічній аграрній літературі багато авторів пропонують розраховувати цей показник відношенням товарної продукції (інколи валової продукції), збільшеної на вартість тварин, що переведені в основне стадо, і зменшеної на грошову виручку від реалізації вибракуваних з основного стада тварин, до середньорічної вартості оборотних засобів.

Одержаний таким способом економічній показник більшою мірою характеризує віддачу оборотних засобів, а не швидкість їх обороту. У вартість товарної (валової) продукції включена амортизація і прибуток, які не варто було б брати до уваги при визначенні швидкості руху предметів праці -- оборотних фондів. Адже амортизація є наслідком руху основних фондів, а прибуток безпосередньо залежить від продуктивності живої праці, каналів реалізації продукції, її якості, строків продажу тощо. Тому збільшення чи зменшений цих частин вартості продукції не повинно позначатися на показнику швидкості обороту оборотних засобів.

Одним з основних шляхів підвищення економічної ефективності використання основних і оборотних засобів є забезпечення оптимального співвідношення між основними і оборотними засобами. При нестачі матеріальних оборотних засобів у процесі сільськогосподарського виробництва знижується ефективність використання основних засобів. Так, нестача кормів у тваринництві призводить до зниження продуктивності тварин і капіталовіддачі основних засобів галузі.

Співвідношення основних і оборотних засобів залежить від зональних особливостей, спеціалізації виробництва, рівня капіталозабезпеченості та інших факторів. Ефективність використання виробничих засобів може досягти найбільшого рівня, якщо на 1000грн. вартості основних засобів сільськогосподарського призначення припадає 500-750 грн. оборотних засобів. Таке співвідношення основних і оборотних засобів є оптимальним і сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Таблиця 2.4.1. Оснащеність та економічна ефективність використання основних виробничих засобів в СВК «Дружба»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	2007 р до 2005р, %
Валова продукція в порівняльних цінах 2005р, тис. грн.	12936,81	33596,31	10483,75	81,04
Виручка від реалізації продукції, тис. грн.	14155	14432	17681	124,91
Чистий прибуток, тис. грн.	2341	2633	2806	119,86
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	16773	11604	12354	73,65
Фонодозабезпеченість, з розрахунку на 100 га с.-г. угідь, грн.	239,1	178,63	190,18	79,54
Фондоозброєність, грн.	29,12	22,1	26,4	90,66
Фондовіддача, грн.	0,77	2,90	0,85	110,03
Фондомісткість, грн.	1,30	0,35	1,18	90,89
Рентабельність основних засобів, %	13,96	22,69	22,71	Х
Норма прибутку, %	7,45	7,95	7,85	Х

Аналізуючи оснащеність та економічна ефективність використання основних виробничих засобів в СВК «Дружба» можемо зазначити наступне. Валова продукція в порівняльних цінах 2005р зменшилась на 18,96%, проте зросли виручка від реалізації та чистий прибуток на 24,91% та 19,86% відповідно. Середньорічна вартість основних виробничих засобів зменшилась на 26,35%, а це в свою чергу призвело до збільшення фондовіддачі на 10,03% і зменшення фондомісткості на 9,11%. Рентабельність основних засобів збільшилась і становила 22,71%. Норма прибутку також дещо збільшилась і становила в 2007 році 7,85%

Таблиця 2.4.2. Аналіз впливу факторів на зміну фондовіддачі в СВК «Дружба»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення 2007р від 2005 р, (+;-)
1	2	3	4	5
Валова продукція в порівняльних цінах 2005 р, тис. грн.	12936,81	33596,31	10483,75	-2453,06
в тому числі: рослинництва	10802,68	27581,68	8851,03	-1951,65
тваринництва	2134,13	6014,63	1632,72	-501,41
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	16773	11604	12354	-4419
Зміна фондовіддачі звітного року до базисного за рахунок: а) вартості валової продукції у порівняльних цінах 2005р, грн.	х	х	х	-0,15
б) середньорічної вартості основних виробничих засобів, грн.	х	х	х	0,22

Аналіз впливу факторів на зміну фондовіддачі в СВК «Дружба» показав, що за рахунок зменшення вартості валової продукції у порівняльних цінах 2005 р. на 2453,06 тис. грн. фондовіддача зменшилась на 0,15 грн., а за рахунок зменшення середньорічної вартості основних виробничих засобів на 4419 тис. грн. вона збільшилась на 0,22 грн. Всі ці зміни призвели до загального збільшення фондовіддачі на 0,08 грн.

Таблиця 2.4.3 Аналіз впливу факторів на зміну рівня рентабельності основних виробничих засобів в СВК «Дружба»

Показники	2005 рік	2006 рік	2007 рік	Відхилення 2007р від 2005 р, +-
Чистий прибуток (збиток), тис. грн.	2341	2633	2806	465
Середньорічна вартість основних виробничих засобів, тис. грн.	16773	11604	12354	-4419
Зміна рентабельності основних виробничих засобів звітного року до базисного за рахунок: а) чистого прибутку.	х	х	х	2,77
б) середньорічної вартості основних виробничих засобів.	х	х	х	5,98

Аналіз впливу факторів на зміну рівня рентабельності основних виробничих засобів в СВК «Дружба» показав, що за рахунок збільшення чистого прибутку на 465 тис. грн. рентабельність основних виробничих засобів зросла на 2,77%. За рахунок зменшення середньорічної вартості основних виробничих засобів на 4419 тис. грн. рентабельність зросла на 5,98%. В цілому рентабельність зросла на 8,75%.

2.5 Аналіз прибутковості та рентабельності та підрахунок резервів їх зростання

Важливою економічною категорією, яка властива діяльності підприємств на принципах господарського розрахунку, є рентабельність. Вона означає доходність, прибутковість підприємства. У процесі госпрозрахункової діяльності господарства мають відшкодовувати свої витрати виручкою від реалізації продукції і одержати прибуток. Тому рентабельність - показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що господарство від своєї діяльності одержує прибуток.

У результаті господарської діяльності підприємства одержують чистий доход, що є частиною вартості продукції після вирахування витрат на її виробництво. Маса створеного в сільському господарстві чистого доходу, що реалізується підприємством і набуває форми прибутку, визначає його госпрозрахункову рентабельність.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації.

Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому, недостатньо визначити величину прибутку. Необхідно зіставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.