Аналіз ефективності виробництва продукції тваринництва на прикладі СВК "Дружба"

Сільськогосподарські підприємства з урахуванням конкретних умов господарювання визначають необхідний рівень рентабельності, який дає змогу перейти на повний госпрозрахунок і здійснювати діяльність на принципах самоокупності і самофінансування.

Досягнення необхідного рівня ефективності при самоокупності є передумовою переходу господарств на самофінансування, здійснення розширеного відтворення і матеріальне стимулювання трудових колективів переважно за рахунок власних засобів і нагромаджень.

Характеризуючи діяльність підприємства в умовах госпрозрахунку, самофінансування визначає спосіб формування і структуру його фінансових ресурсів. К своїй діяльності підприємство може використовувати як власні ресурси (виручку, засоби нагромадження, амортизаційний фонд), так і централізовані резервні фонди відомства та асигнування з бюджету.

Рівень рентабельності с/г виробництва, який забезпечує переведення господарств на повне самофінансування, залежить від їх спеціалізації і конкретних умов господарювання. Переведення сільськогосподарських підприємств на самофінансування вимагає значного підвищення ефективності їх виробництва. Багато господарств мають порівняно низький рівень рентабельності, що в умовах ринкових відносин може призвести до їх банкрутства. Закон України “Про банкрутство” щодо с/г підприємств набрав чинності з 1993 р.

Банкрутство підприємства - це його неспроможність в установлений строк пред'явлені вимоги кредиторів і виконати зобов'язання перед бюджетом через недостатність активів у ліквідній формі.

Досягнення потрібного рівня рентабельності зумовлює об'єктивну необхідність створення проти витратного механізму як складової частини економічного механізму на промислові засоби виробництва, які реалізуються господарствам, а також недостатніми темпами зростання врожайності с/г культур та продуктивності худоби та птиці.

Таблиця 2.5.1 Основні фінансово-економічні показники СВК «Дружба»

Проаналізувавши основні фінансово-економічні показники СВК «Дружба» бачимо, що в 2007 році чистий доход( виручка) від реалізації продукції становив 14949 тис. грн., що на 25,17% більше, ніж в 2005. Собівартість реалізованої продукції зросла на 37,63%, внаслідок чого знизився валовий прибуток на 6,01%. Показники рентабельності за валовим та чистим прибутками знизились і становили 27,29% та 23,89% відповідно.

Таблиця 2.5.2 Склад та структура доходу від реалізації продукції (робіт, послуг)

Проаналізувавши склад та структуру доходу від реалізації продукції бачимо, що в 2007 році найбільшу питому вагу в структурі займає галузь рослинництва - 66,72%, в тому числі зернові займають 28,78%. Галузь тваринництва займає 29,81%, в якій найбільшу питому вагу займає свинарство - 13,43%. Приблизно така ж ситуація спостерігається на протязі всього досліджуваного періоду. Це дає змогу визначити, що досліджуване господарство має зерновий напрямок з розвиненим тваринництвом.

3. Стан та аналіз ефективності виробництва продукції тваринництва

Тваринництво - одна з провідних галузей сільського господарства, питома вага якої в структурі валової продукції становить 50, а товарної - понад 50%.

Виконання завдань, поставлених перед тваринництвом, вимагає від кожного сільськогосподарського підприємства розробки цілеспрямованих заходів щодо найповнішого використання потенціалу галузі. Забезпечити її повинен економічний аналіз. При його здійсненні необхідно враховувати особливості розвитку цієї галузі: виробництво продукції значною мірою залежить від біологічних особливостей тварин; розвиток даної галузі тісно пов'язаний з розвитком рослинництва; тут ширше застосовується різні форми організації виробництва, значно більша можливість реалізації розроблених заходів і поширення набуває функціонально-вартісний аналіз, що сприяє оперативному регулюванню формуванням витрат і собівартості продукції та ін.

Аналіз виробництва продукції тваринництва розглянемо на прикладі виробництва молока і приросту живої маси худоби. Валовий надій молока, як відомо, залежить від поголів'я тварин, їх продуктивності, а також від якісної структури стада. Основний шлях збільшення виробництва продукції тваринництва - підвищення продуктивності тварин за рахунок інтенсивної годівлі.

На обсяги виробництва основних видів тваринницької продукції впливають два фактори: поголів'я тварин та їх продуктивність. Оцінку дотримання господарством необхідно поголів'я визначають на основі місячних, квартальних та річних оборотів стада.

Наведемо динаміку виробництва та реалізації окремих видів продукції тваринництва СВК «Дружба» в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1 Динаміка виробництва та реалізації окремих видів продукції тваринництва в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Аналізуючи динаміку виробництва та реалізації окремих видів продукції тваринництва бачимо, що з кожним роком обсяги виробництва і реалізації по окремим видам продукції змінювалися в різних напрямках. Так виробництво яловичини в 2007 році зросло на 175 ц, а реалізовано було на 366 ц менше, ніж в 2005 році, це зумовило той факт, що рівень товарності знизився до 57,07%. В той же час виробництво свинини зменшилось, а обсяги реалізації навпаки збільшились, що призвело до збільшення рівня товарності, який в 2007 році становив 98,81%. Серед всієї продукції найбільш товарним виступає саме свинина.

Таблиця 3.2. Факторний аналіз з виконання плану виробництва молока в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Факторний аналіз з виконання плану виробництва молока в СВК «Дружба» показує, що в 2007 році збільшилось середньорічне поголів'я корів на 11 голів, а продуктивність 1 корови знизилась на 483,23 кг. Валовий надій молока в звітному році зменшився на 1900,98 ц, в тому числі за рахунок продуктивності зменшився на 2208,36 ц, а за рахунок поголів'я - зріс на 307,38 ц.

Таблиця 3.3. Продуктивність худоби та птиці в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

З даних таблиці видно, що середньодобовий приріст великої рогатої худоби на вирощуванні, відгодівлі та нагулі, середньорічний надій молока від однієї корови та середня несучість курки - несучки в звітному році знизились на 8,43%, 17,29% та 23,87% відповідно. А середньодобовий приріст свиней на вирощуванні та відгодівлі та середньодобовий приріст живої маси однієї голови птиці зросли відповідно на 32,88% та 41,33%.

Важливим фактором збільшення виробництва молока і яловичини є інтенсивне використання продуктивних тварин. Високопродуктивне поголів'я корів і молодняку великої рогатої худоби ефективніше використовує корми і забезпечує зниження собівартості продукції. Відомо, що молочна продуктивність корів залежать від рівня годівлі, умов утримання, породи і віку, однак з підвищенням удою витрати кормів на 1 ц молока зменшуються.

Наведемо економічні показники розвитку молочного скотарства в СВК «Дружба» в таблиці 3.4 і 3.5.

Таблиця 3.4. Економічні показники розвитку молочного скотарства в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Розглядаючи економічні показники розвитку молочного скотарства можемо зробити висновки про наступне. Середнє поголів'я корів в 2007 році збільшилось на 2,47%. Проте середній надій молока від однієї корови знизився на 17,29%. Дохід від реалізації молока збільшився на 36,72%, а собівартість - зросла на 48,84%, внаслідок чого на 32,43% зменшився прибуток від реалізації молока.

Проаналізувавши дані таблиці 3.5, можемо зробити висновки, що продуктивність ВРХ знизилась на 8,39%. Знизились і затрати праці на 1 ц приросту на 36,58%. Собівартість 1 ц приросту збільшилась на 14,94%, а ціна реалізації знизилась на 6,53%, внаслідок чого збільшився збиток майже в 11 разів. Рівень збитковості становив 51,59%.

Таблиця 3.5. Економічна ефективність виробництва яловичини в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Важливим напрямом підвищення ефективності свинарства є вдосконалення племінних і продуктивних якостей свиней. Значного підвищення продуктивності свинарства досягають на основі промислового схрещування спеціалізованих ліній і порід, що дає змогу використати при розведенні свиней явище гетерозису.

Проаналізуємо економічну ефективність свинарства в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6. Економічна ефективність свинарства в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

З даних таблиці видно, що в 2007 році порівняно з 2005 роком зросла продуктивність свиней на 32,88%. Собівартість 1 ц приросту живої маси свиней зросла на 20,5%, а ціна знизилась на 34,36%. Такі зміни призвели до того, що в 2007 році виробництво свинини стало збитковим - рівень збитковості - 13,63%.

Економічна ефективність м'ясного птахівництва залежить від забезпечення оптимальних пропорцій у розвитку різних ланок технологічного процесу: репродукції, вирощування молодняку і його переробки. Необхідно забезпечити також високий рівень ветеринарно-санітарної роботи з метою запобігання різним захворюванням, що знижують продуктивність птахівництва і завдають значних збитків.

Економічна ефективність птахівництва наведемо в таблиці 3.7.

Таблиця 3.7. Економічна ефективність птахівництва в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Проаналізувавши дані таблиці бачимо, що середня несучість курки-несучки зменшилась на 23,85%, а середньодобовий приріст збільшився на 41,33%. Собівартість 1 ц м'яса курей зменшилась на 50,42%, але все ж таки значно перевищувала ціну реалізації, що зумовило збитковість виробництва продукції птахівництва. Рівень збитковості виробництва яєць - 27,27%, м'яса курей - 47,62%.

Собівартість - один з найважливіших показників господарської діяльності аграрних підприємств, оскільки він показує, у що саме обходиться господарству виробництво відповідного виду продукції і наскільки економічно вигідним воно є в конкретних природноекономічних умовах господарювання.

Головний шлях зниження собівартості продукції сільського господарства - це підвищення врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин. Основні витрати по вирощуванню культур і утриманню тварин здійснюються незалежно від рівня врожайності і продуктивності, а додаткові витрати пов'язані лише з одержанням додаткової продукції. При цьому витрати з розрахунку на одиницю продукції, як правило, зменшується.

Отже, розглянемо як виконується план собівартості 1 ц продукції тваринництва в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8. Виконання плану собівартості 1 ц продукції тваринництва

З даних таблиці видно, що собівартість 1 ц молока зросла на 52,19 грн/ц, в т. ч. за рахунок продуктивності - зросла на 14,43 грн/ц, за рахунок витрат на 1 голову - на 37,76 грн/ц. Собівартість приросту живої маси ВРХ зросла на 170,14 грн/ц, а собівартість 1 ц свинини зросла на 105,33 грн/ц, в т. ч. за рахунок продуктивності - знизилась на 119,35 грн/ц, за рахунок витрат на 1 голову - зросла на 224,88 грн/ц.

Трудомісткість продукції - показник, що характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці або всього обсягу виготовленої продукції.

В економічному аналізі є два поняття трудомісткості. Питома трудомісткість - це загальні витрати людино-годин на продукцію. Технологічна трудомісткість - це витрати нормованого робочого часу основних робітників-відрядників на виробництво продукції.Розглянемо в наступній таблиці вплив основних факторів на зміну трудомісткості 1 ц продукції тваринництва в СВК «Дружба».

Таблиця 3.9. Виявлення впливу основних факторів на зміну трудомісткості 1 ц продукції тваринництва в СВК «Дружба»

Аналіз даних таблиці дає нам змогу зробити висновки, що в звітному році порівняно з базисним 2005 роком зросла трудомісткість 1 ц приросту ВРХ на 1,08 люд.-год., в тому числі за рахунок продуктивності - на 2,5 люд.-год., а за рахунок витрат праці на 1 голову - знизилась на 1,42 люд.-год. Трудомісткість 1 ц приросту свиней зменшилась на 0,01 люд.-год. Трудомісткість 1 ц молока і м'яса птиці не змінилась.

Таблиця 3.10. Оцінка конкурентоспроможності молока в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області

Провівши оцінку конкурентоспроможності молока в СВК «Дружба» бачимо, що виробництво молока зменшилось на 15,25%. Рівень товарності становив 78,48%. Середня ціна реалізації 1 ц зросла на 40,61% і становила 155,87 грн/ц., тоді як собівартість - 121,2 грн/ц. Прибуток 1 ц молока склав 34,67 грн. Коефіцієнт конкурентоспроможності знизився на 19,88% і становив 1,29.

4. Шляхи підвищення ефективності виробництва продукції тваринництва

Основним напрямом подальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва молока і яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та проведення галузі на індустріальні технології, широкого використання високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, удосконалення організації і оплати праці в умовах колективного підряду і орендних відносин.

Розвиток скотарства та його економічна ефективність залежить від використання продуктивного потенціалу тварин, що, в свою чергу, визначається умовами утримання худоби, передусім кількістю і якістю кормів. Система годівлі худоби різних статево-вікових груп має бути науково обґрунтованою, як найповніше відповідати умовам кормо виробництва і завданням виробництва продукції скотарства в кожному господарстві. Вона вимагає не тільки достатньої кількості кормів, повної збалансованості їх за поживними речовинами, а й економічного обґрунтування типів годівлі. Високий рівень кормо виробництва і годівлі великої рогатої худоби.

Важливим фактором збільшення виробництва молока і яловичини є інтенсивне використання продуктивних тварин. Високопродуктивне поголів'я корів і молодняка великої рогатої худоби ефективніше використовує корми і забезпечує зниження собівартості продукції. Відомо, що молочна продуктивність корів залежать від рівня годівлі, умов утримання, породи і віку, однак з підвищенням удою витрати кормів на 1 ц молока зменшуються.

Одним із факторів підвищення продуктивності і ефективності молочного скотарства є якість корів, якими комплексуються ферми і комплекси господарств. Нині найкращою спеціалізованою молочною породою визнана чорно-ряба, яка має високий генетичний потенціал і пристосована до домашньої потокової технології виробництва молока. При використанні цієї худоби оплата корму продукцією підвищується на 25 - 30 % порівняно з іншими породами.

Ефективність скотарства значною мірою залежить від характеру і умов використання маточного поголів'я, санітарно-гігієнічного стану молочно-товарних ферм, профілактики і ліквідації безплідності тварин. Внаслідок яловості корів різко знижується ( до 35% ) їх продуктивність, зменшується вихід телят і зростають не продуктивні витрати.

Економічна ефективність молочного скотарства підвищується і за рахунок поліпшення якості молока, зокрема підвищення його жирності. Залежно від породи, голів та умов утримання корів вміст жиру в молоці може становити від 2,5 до 7 %. У зв'язку з цим завдання підвищення жирності молока має велике народногосподарське значення.

Якість молока визначає ефективність роботи переробної промисловості і є основою виробництва високоякісних продуктів споживання.

Таким чином, розвиток скотарства і рівень його економічної ефективності визначається багатьма факторами. Проте нині першочергового значення набуває впровадження досягнень науково-технічного прогресу, які забезпечують інтенсифікацію молочного і м'ясного скотарства та кормо виробництва. На цій основі в багатьох господарствах досягли значного зростання продуктивності скотарства, зниження трудомісткості і собівартості продукції, підвищення рентабельності виробництва молока і яловичини.

Головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняка на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці.

Для підвищення економічної ефективності свинарства в господарствах України необхідне безперебійне постачання свиноферм повноцінними кормами, що забезпечують зростання продуктивності свиней і окупності витрат.

Важливим напрямом підвищення ефективності свинарства є вдосконалення племінних і продуктивних якостей свиней. Значного підвищення продуктивності свинарства досягають на основі промислового схрещування спеціалізованих ліній і порід, що дає змогу використати при розведенні свиней явище гетерозису.

Збільшення виробництва свинини і підвищити ефективність галузі можна також за рахунок інтенсивного використання свиноматок. Від кількості і якості поросят, яких одержують від однієї свиноматки, залежить обсяг виробництва свинини і рівень її собівартості. При збалансованій годівлі свиней вихід поросят на одну основну свиноматку в рік може становити не менше 18-20 гол., що на завершальному етапі виробництва забезпечує вихід 20-22 ц живої маси.

Істотним фактором підвищення економічної ефективності свинарства є поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва свинини. У багатьох господарствах України через існуючі відмінності в технології і механізації виробничих процесів не забезпечується оптимальні розміри свинарських ферм, що спричинює низький рівень ефективності виробництва свинини.

Поглиблення спеціалізації свинарських господарств сприяє підвищенню економічної ефективності виробництва свинини. Особливо високоефективні свинарські комплекси, що виробляють свинину за індустріальною технологією. При цьому виробничий процес максимально підпорядковується біологічним особливостям свиней, що включає циклічність відтворення і певний ритм вирощування та відгодівлі молодняка протягом року.

Одним із напрямів збільшення виробництва і підвищення економічної ефективності птахівництва є подальший розвиток спеціалізації і концентрації та переведення галузі на індустріальну основу. Птахівництво розвивається в двох напрямках: 1) створення навколо великих міст спеціалізованих птахофабрик та об'єднань ; 2) організація великих механізованих птахоферм у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах.

Ефективність птахівництва залежить і від розведення лінійної та гібридної птиці, що відзначається високою продуктивністю, кращою оплатою праці і використання кормів. Індустріальна технологія виробництва продукції птахівництва становить підвищені вимоги до якості птиці. У селекційно-генетичному центрі виведені високопродуктивні кроси яєчних курей, пристосовані до індустріальної технології. Їх потенціальна несучість - 250-260 яєць за рік. Кури цих кросів характеризуються високою збереженістю молодняка і дорослої птиці в інтенсивних умовах утримання.

Економічна ефективність м'ясного птахівництва залежить від забезпечення оптимальних пропорцій у розвитку різних ланок технологічного процесу: репродукції, вирощування молодняка і його переробки. Необхідно забезпечити також високий рівень ветеринарно-санітарної роботи з метою запобігання різним захворюванням, що знижують продуктивність птахівництва і завдають значних збитків.

Основою інтенсивного розвитку птахівництва в господарствах є впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів на птахофермах, що сприяє підвищенню продуктивності праці, зниженню собівартості продукції і зростанню рентабельності галузі.

Рівень економічної ефективності птахівництва значною мірою визначається якістю продукції. Необхідно ліквідувати бій і зменшити виробництво дрібних яєць, забезпечити прискорене вирощування і відгодівлю молодняка та своєчасну його реалізацію. При цьому якість вирощеного ремонтного молодняка впливає на збереженість птиці, рівень наступної несучості курей і масу яєць.

Основним напрямком розвитку бджільництва і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва, що базується на прогресивній технології і забезпечує збільшення виходу продукції і поліпшення її якості.

Рівень економічної ефективності бджільництва залежатиме від підвищення продуктивності бджолосімей на основі утримання сильних і здорових бджолиних сімей, систематичної селекційно-племінної роботи, використання обов'язкових ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних заходів, поліпшення кормової бази, раціональної організації пересування пасік на кращі місця медозбору і забезпечення бджіл на зиму достатньою кількістю кормів. В Україні норма забезпеченості бджолиної сім'ї кормами становлять 18-23 кг меду залежно від способу зимівлі, приміщення і місцевих умов. Створення відповідних запасів кормів на період зимівлі визначає виживання, розвиток і рівень продуктивності бджолиних сімей.

Для підвищення прибутковості бджільництва в кожному господарстві треба створити відповідну медоносну базу на основі поєднання використання посівів сільськогосподарських культур, плодово-ягідних насаджень, природних лук і пасовищ та лісів. Найбільш ефективними є посіви, які, крім медоносного, мають ще й інше господарське значення. Так, посіви еспарцету дають високоякісне сіно для тваринництва і одночасно забезпечують найвищу медпродуктивність. За два укоси одного вегетаційного періоду еспарцет може дати до 1 т товарного меду з гектара.

Важливим фактором підвищення ефективності бджільництва є зростання продуктивності праці працівників бджоло ферм і спеціалізованих бджільницьких господарств. Продуктивність праці, в свою чергу, залежить від впровадження досягнень науки і передового досвіду, механізації виробничих процесів, рівня виробництва важливої продукції бджільництва.

Впровадження промислових технологій виробництва продукції бджільництва дає змогу застосувати нові прогресивні форми організації праці на основі колективного підряду і оренди окремих пасік та бджоло ферм. Колективний підряд залежно від кількості бджолосімей у господарстві може бути ланковий і бригадний. Удосконалення форм організації і оплати праці зменшенню затрат праці на одну бджолину сім'ю, раціональному і ефективному використанню засобів виробництва і кормової бази, що забезпечує збільшення валової продукції бджільництва і поліпшення її якості [7, с. 370-411].

Висновки та пропозиції

Проаналізувавши «Ефективності виробництва продукції тваринництва» в СВК «Дружба» Саратського району Одеської області можемо зробити наступні висновки.

В 2007 році площа с/г угідь становила 6496 га, що на 7,4% менше, ніж в 2005 році. Площа ріллі збільшилась на 3,42% і в структурі займала 93,17%. На 22,82% знизилась посівна площа, внаслідок чого на 25,58% знизився коефіцієнт використання ріллі.

Проаналізувавши динамку виробництва валової і товарної продукції можемо зробити висновок, що в 2007 році на 2453,05 тис. грн. зменшилась вартість валової продукції в порівняних цінах 2005 року. Вартість валової продукції за цінами реалізації зросла на 2401 тис. грн., а вартість товарної продукції - зросла на 1408 тис. грн.

В 2007 році порівняно з 2005 роком знизилась вартість молока, яловичини та свинини на 198,1 тис. грн., 161,4 тис. грн., та 223,1 тис. грн. відповідно.

В звітному році значно знизилась урожайність всіх сільськогосподарських культур, і лише урожайність винограду зросла на 3,4%.

Також скорочується виробництво всіх видів продукції галузі тваринництва з розрахунку на 100 га відповідних угідь. Зросло лише виробництво яєць з розрахунку на 100 га посіву зернових - на 12,15%. Показники економічної ефективності використання землі свідчать, що виробництво валової продукції з розрахунку на 100 га с/г угідь зменшилось на 12,49%. Проте зросла виручка від реалізації на 34,89%, внаслідок чого зріс прибуток, що припадає н 100 га с/г угідь на 29,45%.

В 2007 році на 108 осіб скоротилась чисельність працівників, внаслідок чого на 54 тис. люд.-год. знизились загальні затрати праці на всю продукцію і відповідно знизився трудовий потенціал на 195 тис. люд.-год.

Рівень використання робочої сили зріс на 3,41% і в 20007 році становив 45,84%.

Валова продукція в порівняльних цінах 2005р зменшилась на 18,96%, проте зросли виручка від реалізації та чистий прибуток на 24,91% та 19,86% відповідно. Середньорічна вартість основних виробничих засобів зменшилась на 26,35%, а це в свою чергу призвело до збільшення фондовіддачі на 10,03% і зменшення фондомісткості на 9,11%. Рентабельність основних засобів збільшилась і становила 22,71%. Норма прибутку також дещо збільшилась і становила в 2007 році 7,85%

За рахунок збільшення чистого прибутку на 465 тис. грн. рентабельність основних виробничих засобів зросла на 2,77%. За рахунок зменшення середньорічної вартості основних виробничих засобів на 4419 тис. грн. рентабельність зросла на 5,98%. В цілому рентабельність зросла на 8,75%.

В 2007 році чистий доход( виручка) від реалізації продукції становив 14949 тис. грн., що на 25,17% більше, ніж в 2005. Собівартість реалізованої продукції зросла на 37,63%, внаслідок чого знизився валовий прибуток на 6,01%. Показники рентабельності за валовим та чистим прибутками знизились і становили 27,29% та 23,89% відповідно.

Найбільшу питому вагу в структурі займає галузь рослинництва - 66,72%, в тому числі зернові займають 28,78%. Галузь тваринництва займає 29,81%, в якій найбільшу питому вагу займає свинарство - 13,43%

Аналізуючи динаміку виробництва та реалізації окремих видів продукції тваринництва бачимо, що з кожним роком обсяги виробництва і реалізації по окремим видам продукції змінювалися в різних напрямках. Так виробництво яловичини в 2007 році зросло на 175 ц, а реалізовано було на 366 ц менше, ніж в 2005 році, це зумовило той факт, що рівень товарності знизився до 57,07%. В той же час виробництво свинини зменшилось, а обсяги реалізації навпаки збільшились, що призвело до збільшення рівня товарності, який в 2007 році становив 98,81%.

Валовий надій молока в звітному році зменшився на 1900,98 ц, в тому числі за рахунок продуктивності зменшився на 2208,36 ц, а за рахунок поголів'я - зріс на 307,38 ц.

З даних таблиці видно, що в 2007 році порівняно з 2005 роком зросла продуктивність свиней на 32,88%. Собівартість 1 ц приросту живої маси свиней зросла на 20,5%, а ціна знизилась на 34,36%. Такі зміни призвели до того, що в 2007 році виробництво свинини стало збитковим - рівень збитковості - 13,63%.

Собівартість 1 ц молока зросла на 52,19 грн/ц, в т. ч. за рахунок продуктивності - зросла на 14,43 грн/ц, за рахунок витрат на 1 голову - на 37,76 грн/ц. Собівартість приросту живої маси ВРХ зросла на 170,14 грн/ц, а собівартість 1 ц свинини зросла на 105,33 грн/ц, в т. ч. за рахунок продуктивності - знизилась на 119,35 грн/ц, за рахунок витрат на 1 голову - зросла на 224,88 грн/ц.

В 2007 році зросла трудомісткість 1 ц приросту ВРХ на 1,08 люд.-год., в тому числі за рахунок продуктивності - на 2,5 люд.-год., а за рахунок витрат праці на 1 голову - знизилась на 1,42 люд.-год. Виробництво молока зменшилось на 15,25%. Рівень товарності становив 78,48%. Середня ціна реалізації 1 ц зросла на 40,61% і становила 155,87 грн/ц., тоді як собівартість - 121,2 грн/ц. Прибуток 1 ц молока склав 34,67 грн. Коефіцієнт конкурентоспроможності знизився на 19,88% і становив 1,29.

Основним напрямом подальшого розвитку скотарства і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва молока і яловичини на основі зміцнення кормової бази і підвищення рівня годівлі тварин, впровадження комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів та проведення галузі на індустріальні технології, широкого використання високопродуктивних спеціалізованих порід худоби, пристосованих до машинної потокової технології, удосконалення організації і оплати праці в умовах колективного підряду і орендних відносин.

Головним напрямом підвищення економічної ефективності свинарства є послідовна інтенсифікація на основі зміцнення кормової бази і забезпечення збалансованої годівлі свиней, удосконалення племінних і продуктивних якостей поголів'я, підвищення рівня використання свиноматок і продуктивності молодняка на відгодівлі, поглиблення спеціалізації і концентрації галузі, впровадження індустріальних технологій і прогресивних форм організації та оплати праці.

Одним із напрямів збільшення виробництва і підвищення економічної ефективності птахівництва є подальший розвиток спеціалізації і концентрації та переведення галузі на індустріальну основу. Птахівництво розвивається в двох напрямках: 1) створення навколо великих міст спеціалізованих птахофабрик та об'єднань ; 2) організація великих механізованих птахоферм у колективних і державних сільськогосподарських підприємствах.

Ефективність птахівництва залежить і від розведення лінійної та гібридної птиці, що відзначається високою продуктивністю, кращою оплатою праці і використання кормів.

Основним напрямком розвитку бджільництва і підвищення його економічної ефективності є інтенсифікація виробництва, що базується на прогресивній технології і забезпечує збільшення виходу продукції і поліпшення її якості.

Рівень економічної ефективності бджільництва залежатиме від підвищення продуктивності бджолосімей на основі утримання сильних і здорових бджолиних сімей, систематичної селекційно-племінної роботи, використання обов'язкових ветеринарно-санітарних і зоогігієнічних заходів, поліпшення кормової бази, раціональної організації пересування пасік на кращі місця медозбору і забезпечення бджіл на зиму достатньою кількістю кормів.

Список використаних джерел

1. Білик М.Д. Нові підходи до оцінки ефективності діяльності підприємств державного сектора економіки України // Формування ринкових відносин в Україні - 2006, №8 (63), с.3-7

2. Болюх М.А., Бурчевський В.З., Горбаток М.І. Економічний аналіз. За ред. акад. НАНУ, проф. Чумаченька М.Г. Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 2001. - 7с.

3. Буряк П.Ю. та ін. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств; Підручник. За ред. П.Ю. Буряка ? К. : Професіонал, 2004, 528 с.

4. Долинський В.П. Аналіз господарської діяльності підприємств. - К. : Вища школа, 1999. - 6 с.

5. Ефимова О. В. Анализ оборотных активов организации. // Бухгалтерский учет - 2000. - 47-53 с.

6. Ковальчук М.І. Економічний аналіз діяльності підприємств АПК. : Підручник. - К. : КНЕУ, 2005. - 18 с.

7. Мацибора В.І. Економіка сільського господарства. Підручник. - К.: Вища школа, 1994. - 370с.

8. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств. - Мінськ:Нові знання, 2005. - 688 с.

9. Савчук В.К. Економічний аналіз діяльності підприємств і організацій АПК. - К.: Урожай, 1991. - 4 с.

10. Савчук В.К. Економічний аналіз діяльності сільськогосподарських підприємст. - К.: Урожай, 1995. - 16 с.

11. Самбук П.Т. Аграрна економіка і політика в Україні: підсумки минулого і погляд в майбутнє. - К.: ІАУ УААН, 2001.

12.Скальський В.В. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств // Економіка АПК, 1998, № 5, с.26-29.

13. Скидан О.В. Розвиток методології оцінки ефективної агарної політики // Регіональна економіка, 2006, № 3, с.90-96.

14. Смекалов П.В., Ораєвска Г.А. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. - М.: Фінанси і статистика, 1991.

15. Тарасенко Н.В. Економічний аналіз. Навчальний посібник. - 3-тє видання, виправлене і доповнене. - Львів: «Магнополія плюс», 2006. - 48 с.

16. Устенко С.В. Вибір показників оцінки ефективності діяльності підприємств // Формування ринкових відносин в Україні - 2004, №12 (43), с.83-85.

17. Харьковський Д.Ф., Медведик І.М., Конопльова О.І. Фінанси підприємств. Навч. посіб. За ред. Д.Ф.Харьковського Одеськ. держ. аграр. ун-т./ - Одеса: Друк, 2003. - 168 с.

18. Царенко О.М. Економічний аналіз діяльності підприємств агропромислового комплексу. : Навч. Посіб. - К. : Вища школа, 1998. - 18 с.

19. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навч. посібник. - К.: Каравела, 2004. - 539 с.

20. Яцків М.І. Теорія економічного аналізу. Львів: Світ, 1993. - 216 с.

21. http://ua.textreferat.com/referat-9237.html

22. http://geoselect.ru/geo/78/32003.html

23. http://www.repetitor.ua/essays/essay.aspx?essayid=124