Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія оборони України

УДК: 355.48(100) "1939/2000" (043.3)

20.02.22 - військова історія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук

Інформаційно-психологічний вплив на війська та населення противника (1939 - 2000 рр.)

Жарков Яків Миколайович

Київ - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Національній академії оборони України, Міністерство оборони України.

Науковий керівник: доктор історичних наук, доцент Сидоров Сергій Вікторович, Національна академія оборони України, професор кафедри оперативного мистецтва

Офіційні опоненти:

- доктор історичних наук, доцент, старший науковий співробітник Вєдєнєєв Дмитро Валерійович, Національна академія Служби безпеки України, начальник кафедри оперативного мистецтва та історії спеціальних служб;

- кандидат історичних наук, доцент Вилко Володимир Миколайович, Національна академія оборони України, доцент кафедри суспільних наук

Захист відбудеться " 21 " листопада 2007 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.709.04 при Національній академії оборони України за адресою 03049, м. Київ-49, Повітрофлотський проспект, 28.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної академії оборони України (03049, м. Київ-49, Повітрофлотський проспект, 28).

Автореферат розісланий " 10 " жовтня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.В. Герасименко

Анотації

Жарков Я.М. Інформаційно-психологічний вплив на війська та населення противника (1939-2000 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 20.02.22 - військова історія - Національна академія оборони України - Київ, 2007.

В дисертації досліджується ІПВ на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр. У дослідженні здійснено аналіз історіографії та наукових джерел з питань ІПВ на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр., визначено його понятійний апарат.

Розглянуто досвід ведення пропаганди серед військ та населення противника у роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.), організації та проведення ПсО США у війнах і збройних конфліктах у 1946 - 1991 рр. та спецпропаганди СРСР під час бойових дій в Афганістані у 1979 - 1989 рр.

Значну увагу в роботі приділено хронологічному висвітленню розвитку ІПВ в локальних війнах та збройних конфліктах (1992 - 2000 рр.). На підставі вивчення офіційних документів армії США визначені зміст і особливості ПсО на сучасному етапі.

У дисертації на підставі наукового аналізу історії становлення і розвитку ІПВ сформульовано практичні рекомендації щодо врахування світового досвіду ІПВ при реформуванні сучасних ЗС України.

Ключові слова: інформаційна війна, інформаційна боротьба, інформаційно-психологічні операції, інформаційно-психологічний вплив, спецпропаганда.

Жарков Я.Н. Информационно-психологическое воздействие на войска и население противника (1939 - 2000 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 20.02.22 - военная история - Национальная академия обороны Украины - Киев, 2007.

Диссертация посвящена рассмотрению вопросов информационно-психологического воздействия (ИПВ) на войска и население противника в 1939 - 2000 гг.

Анализ ИПВ на войска и население противника в 1939 - 2000 гг. показал, что большинство передовых стран мира сегодня имеет могучий информационный потенциал, способный при определенных обстоятельствах обеспечить достижение их политических и военных целей. Почти все локальные войны и вооруженные конфликты, ход и последствия боевых действий любого масштаба в современном мире определяются искусством информационной борьбы.

В результате диссертационного исследования решено важное научное задание, которое заключалось в создании целостной картины развития вопросов ИПВ ведущих стран мира на войска и население противника в 1939 - 2000 гг., освещении его особенностей, тенденций и закономерностей, определении возможных направлений использования зарубежного опыта ИПВ в ВС Украины. Осуществленный в историческом аспекте комплексный научный анализ этого опыта является определенным шагом вперед в изучении ИПВ как сложного и многопланового социального явления.

В первом разделе рассмотрено состояние научной разработанности темы, подана общая характеристика основных видов источников в вопросах становления и развития форм, способов, сил и средств ИПВ на войска и население противника.

Анализ отечественных и зарубежных документов, научных трудов, материалов периодической прессы, исторической, социологической, психологической литературы, трудов выдающихся исследователей в других отраслях знаний позволили определить сущность, содержание, цель и задания ИПВ на войска и население противника, обобщить опыт, формы и методы этой деятельности.

Во втором разделе проанализированы особенности ИПВ на войска и население противника структур пропаганды Германии, раскрыты проблемы, особенности деятельности в этом направлении органов пропаганды вооруженных сил США, Англии и Японии, а также исследованы проблемы становления и развития советской специальной пропаганды.

В третьем разделе проанализирована организация и основное содержание ИПВ вооруженных сил США и СССР на всех этапах их становления и развития в послевоенный период. Особенное внимание было сосредоточенно на особенностях этой деятельности в годы "холодной войны".

Четвертый раздел посвящен определению основных направлений развития ИПВ в конце ХХ века, формулировке рекомендаций относительно применения мирового опыта ИПВ в современных условиях.

Диссертант раскрыл сущность противоречий нормативно-правовой базы, которые касаются определения понятийного аппарата, проанализировал тенденции развития и последующего совершенствования организации ИПсО в ВС Украины. На основании исследования опыта организации ИПВ на войска и население иностранных государств автор предлагает создать единую государственную систему ИПВ и определить ИПсО как комплекс согласованных мероприятий, которые осуществляются государственным и военным руководством Украины для достижения информационно-психологического преимущества на уровне, необходимом для выполнения учебно-боевых задач в мирное время и достижения победы в возможной войне (конфликте).

В диссертации на основании научного анализа истории становления и развития ИПВ разработаны рекомендации для Украины относительно применения мирового опыта ИПВ в современных условиях.

Ключевые слова: информационная война, информационно-психологическая борьба, информационно-психологические операции, информационно-психологическое воздействие, спецпропаганда.

Zharkhov Y.M. Information Psychological Influence on Troops and Populations of Enemy (1939 - 2000). -Manuscript.

Dissertation on the receipt of scientific degree of candidate of historical sciences after speciality 20.02.22 - military history is the National academy of defence of Ukraine - Kyiv, 2007.

In dissertation IPI is explored on troops and populations of enemy (1939 - 2000) in research the analysis of historiography and scientific sources is carried out on questions of IPI on troops and populations of opponent in 1939 - 2000, certainly his conceptual mean.

Experience of conduct of propaganda is considered on troops and populations of opponent in the years of Second World War (1939 - 1945), organization and leadthrough of Phsycological operation of the USA in wars and armed conflicts in 1946 - 1991 and Special Propaganda of USSR during battle actions in Afghanistan in 1979 - 1989.

Considerable attention is in-process spared chronologic illumination of development of IPI in local wars and armed conflicts (1992 - 2000). On the basis of study of official records of army of the USA the personal touches, exposed maintenance and features of PO on the modern stage, are certain.

In dissertation on the basis of scientific analysis of history of becoming and development of IPI practical recommendations are formulated in relation to the account of world experience of IPI at reformation of modern Armed forces of Ukraine on the modern stage;

Keywords: information warfare, informative fight, information psychological operations, information psychological influence, specialpropaganda.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми зумовлена поєднанням у сучасних умовах форм і способів збройної боротьби з технологіями інформаційно-психологічного впливу (ІПВ) на війська та населення противника; необхідністю узагальнення поглядів на сутність і зміст ІПВ на війська та населення противника; відсутністю у вітчизняній та іноземній науковій літературі публікацій комплексних наукових досліджень розвитку теорії та практики ІПВ провідних країн світу на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр.; необхідністю застосування в Україні світового досвіду ІПВ.

Наукове завдання полягає у виявленні історичного досвіду інформаційно-психологічного впливу провідних країн світу на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр., висвітленні його особливостей, установленні тенденцій і закономірностей, визначенні можливих напрямків використання набутого досвіду у Збройних Силах України (ЗСУ).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів наукової та науково-технічної діяльності Генерального штабу Збройних Сил України (ГШ ЗСУ), Головного управління розвідки МО України (ГУР МОУ), Національної академії оборони України (НАОУ).

Це знайшло своє відбиття в участі автора у низці науково-дослідних робіт: "Роза-05" (номер державної реєстрації 0101U000477), п. 1.1 "Напрямки удосконалення системи інформаційної боротьби у Збройних Силах України у контексті сучасних тенденцій зростання ролі інформаційної боротьби в локальних війнах і збройних конфліктах", п. 1.2 "Пропозиції щодо розвитку системи інформаційної боротьби у Збройних Силах України"; "Заморось-05" (номер державної реєстрації 0101U000478), п. 3.1 "Досвід організації заходів з інформаційно-психологічного впливу на соціальні об'єкти у локальних війнах і збройних конфліктах сучасності", п. 3.2 "Рекомендації щодо розвитку форм і способів інформаційно-психологічного впливу на соціальні об'єкти".

Автор безпосередньо брав участь у розробці основних керівних документів з організації інформаційно-психологічних операцій (ІПсО) у ЗС України: Указу Президента України, наказів і директив МО України, Начальника ГШ ЗС України.

Мета і завдання дослідження. Наукова мета дослідження полягає в узагальненні досвіду ІПВ на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр., виявленні тенденцій і закономірностей цього процесу й розробці рекомендацій для застосування у ЗС України.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

проаналізувати історіографію та джерельну базу ІПВ провідних країн світу на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр., понятійний апарат з ІПВ;

узагальнити досвід становлення теорії та практики пропаганди на війська та населення противника у 1939 - 1945 рр.;

дослідити історію організації та проведення психологічних операцій (ПсО) США та спецпропаганди (СП) СРСР у роки "холодної війни" (1946 - 1991 рр.);

визначити тенденції, закономірності та основні напрямки розвитку ІПВ у локальних війнах і збройних конфліктах у 1992 - 2000 рр.;

розробити практичні рекомендації для ЗС України щодо застосування світового досвіду ІПВ у сучасних умовах.

Об'єкт дослідження - інформаційно-психологічне протиборство.

Предмет дослідження - інформаційно-психологічний вплив на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр.

Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали принципи науковості, об'єктивності, історизму та системного підходу з урахуванням філософських категорій загального і одиничного, причини і наслідків, форми і змісту, системи, структури та елемента, цілого і частини та ін.

У ході дослідження широко застосовувались історичний, проблемно-хронологічний і порівняльний методи досліджень.

Хронологічні рамки дослідження. Для досягнення визначеної мети та вирішення наукових завдань дослідження автор аналізує розвиток ІПВ провідних країн світу (СРСР, США, Німеччини, Великобританії, Японії) на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр. Вибір нижньої межі (1939 р.) зумовлений початком Другої світової війни - періодом найбільш активного ІПВ протиборчих коаліцій держав. Верхня межа (2000 р.) - завершення чергового етапу розвитку ІПВ, який став здійснюватися в рамках нової концепції "Інформаційних операцій", затвердженої 9 грудня 1998 р. Об'єднаним комітетом начальників штабів ЗС США.

Такі рамки дослідження надають можливість прослідкувати еволюцію ІПВ у ході Другої світової війни, в період "холодної війни", в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах і визначити на її підставі тенденції та закономірності розвитку ІПВ у сучасних умовах.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена сукупністю та масштабністю поставлених завдань.

У дисертації вперше у вітчизняній воєнно-історичній науці проаналізовано стан історіографії та джерельної бази ІПВ провідних країн світу на війська та населення противника за тривалий період з 1939 до 2000 рр. Запропоновано та обґрунтовано нову періодизацію процесів ІПВ на війська і населення противника. Встановлено причини, за яких у сучасних умовах суттєво збільшився інформаційно-психологічний вплив у мирний час. Обґрунтовано і визначено понятійний апарат з ІПВ, який базується на сучасних реаліях розвитку ЗС України і відповідає українському законодавству. Узагальнено досвід становлення теорії і практики ІПВ на війська та населення противника у 1939 - 1991рр., відмінні особливості цього періоду - організація й проведення ПсО США та СП СРСР в контексті "холодної війни" (1946 - 1991 рр.).

Набуло подальшого розвитку розкриття тенденцій і закономірностей ІПВ у локальних війнах і збройних конфліктах у 1992 - 2000 рр. стосовно інформаційної безпеки України, на основі чого розроблено практичні рекомендації для ЗС України щодо застосування світового досвіду ІПВ у сучасних умовах. психологічний пропаганда військо населення

Загальна відмінність здобутих автором результатів від попередніх досліджень полягає в тому, що в роботі проаналізовано еволюцію ІПВ в історичні періоди, які характеризують якісні зміни в розвитку ІПВ: під час Другої світової війни, в роки "холодної війни", в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах.

Практичне значення отриманих результатів полягає, насамперед, у тому, що основні результати наукового дослідження були частково реалізовані автором у період з 1991 по 2005 роки шляхом безпосередньої участі в переведенні військових формувань радянської спецпропаганди в систему розвідки ЗСУ, розробки і впровадження структури і функцій органів психологічної боротьби (ПсБ), трансформування їх у систему ІПсО в ЗС України (Акт про впровадження результатів дисертаційної роботи ГУР МОУ від 10.09. 2007 р.).

Результати дисертаційних досліджень використовуються при виконанні НДР, у навчально-виховному процесі у вищих військових навчальних закладах (Акти про реалізацію результатів наукових досліджень НАОУ від 3.10.2007 р., Житомирського військового інституту радіоелектроніки імені С.П. Корольова (ЖВІРЕ) від 28.11. 2006 року, Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка (ВІ КНУ) від 18.09. 2007 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що наукові результати дослідження та їх публікація у фахових наукових виданнях виконані автором особисто.

Водночас з іншими науковцями він вирішував проміжні та допоміжні завдання, які відображено у ряді спільних публікацій: у навчальному посібнику "Інформаційна боротьба: теоретичні та воєнно-прикладні аспекти" здобувач розкрив механізми ІПВ на людину. У навчальному посібнику "Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам" здобувач проаналізував погляди зарубіжних фахівців на ведення інформаційної війни. У навчальному посібнику "Підготовка і ведення інформаційної боротьби в Збройних Силах" здобувач розробив 1, 3, 4 і 5 розділи, в яких значна увага приділена плануванню і веденню ІПсО як основної форми інформаційної боротьби у ЗСУ. У навчальному посібнику "Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій" здобувач особисто підготував три розділи. Автору належить ідея розкриття методики процесу аналізу, оцінювання та прогнозування воєнно-політичної обстановки, морально-психологічного стану військ і населення противника. У навчальному посібнику "Інформаційна безпека сучасного суспільства" здобувач дав характеристику інформаційно-психологічних операцій як основної форми ведення інформаційної війни, а також визначив, що ІПВ є основним способом ведення ІПсО.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження оприлюднені у виступах автора на 5 науково-практичних семінарах, які проводились у НАОУ: "Інформаційна боротьба: проблеми і шляхи їх вирішення"; на 2-х науково-технічних конференціях у ЖВІРЕ; на 3-х засіданнях секції інформаційно-аналітичної роботи постійно діючого науково-практичного семінару ГУР МОУ з актуальних питань розвідувальної діяльності; на 1-й Всеукраїнській науково-практичній конференції "Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє" 24-25 жовтня 2005 року; на Всеармійській науково-практичній конференції "Модернізація змісту морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) в умовах переходу ЗС України на контрактну основу комплектування" 26 квітня 2006 року; на 2-й Міжнародній науково-практичній конференції "Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє" 12-13 жовтня 2006 року; на 6-й Міжнародній конференції "Інформаційні технології та безпека" 19-23 жовтня 2006 року.

Фактичний матеріал, узагальнення і висновки дослідження використані при організації та проведенні зборів з керівним складом центрів ІПсО в 2005 - 2006 роках.

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження викладені у 20-х публікаціях автора: у фахових виданнях - 3, у навчальних посібниках - 6 та у доповідях на 11 науково-практичних конференціях і семінарах.

Структура дисертації складається зі вступу, чотирьох розділів і висновків. Обсяг тексту основної частини дисертації - 175 с., список використаних джерел складає 240 найменувань. Дисертацію ілюструють 15 додатків. Загальний обсяг дисертації - 206 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначені об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, його хронологічні межі, методи дослідження, визначені наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наведена інформація щодо апробації результатів дослідження та публікацій автора.

У першому розділі - "Історіографія та джерельна база дослідження" розглянуто стан наукової розробленості теми, подано загальну характеристику основних видів джерел стосовно становлення й розвитку форм, способів, сил і засобів інформаційно-психологічного впливу на війська та населення противника.

У підрозділі 1.1 "Джерельно-історіографічний аналіз і вибір основних напрямків дослідження" на підставі аналізу вітчизняних і зарубіжних документів, наукових праць, матеріалів періодичної преси, історичної, соціологічної, психологічної літератури, праць видатних дослідників в інших галузях знань автор визначив сутність, зміст, мету і завдання ІПВ на війська та населення противника, узагальнив досвід, форми та методи цієї діяльності.

Проаналізовано вагомі документально-історичні матеріали з теми дослідження у працях учених - як вітчизняних (В. Варюхіна, В. Вилка, Д. Вєдєнєєва, С. Жука, І. Замаруєвої, О. Куцької, О. Литвиненка, О. Маначинського, Г. Почепцова, А. Рося, І. Руснака, В. Телелима, В. Толубка, А. Тимченка, А. Чайковського, А. Шумки та ін.), так і закордонних (А. Касюка, П. Катца, В. Криська, П. Лайнбарджера, В. Лактіонова, В. Лисичкіна, С. Онищука, П. Расторгуєва, Т. Рона, В. Сліпченка, Л. Шелепіна та ін.).

Залежно від наукового інтересу, проблематики, пов'язаної з ІПВ на війська і населення противника, в роботах вітчизняних і зарубіжних учених автор визначив п'ять напрямків досліджень: концептуальні, теоретичні та технологічні аспекти інформаційно-психологічної боротьби; теоретико-методологічні проблеми інформаційно-психологічного протиборства; проблеми розвитку ІПВ в історичному аспекті; теорія і практика ІПВ на війська і населення в сучасних локальних війнах і збройних конфліктах; наукові дослідження з проблем ІПсО.

Незважаючи на великий науковий інтерес до проблеми ІПВ на війська та населення противника провідних країн світу, сучасна історична наука ще не здійснила ретельний історичний аналіз цього феномена. Результати вітчизняних і зарубіжних досліджень складають широку теоретичну й емпіричну базу теми дисертації. Разом з тим, у багатьох роботах аналізуються лише окремі аспекти проблематики, а дослідження мають фрагментарний характер.

Сьогодні автору невідомі спеціальні комплексні дослідження на рівні дисертацій, науково-дослідних робіт, фундаментальних монографій, в яких комплексно відстежено розвиток ІПВ провідних країн світу на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр.

Нині майже відсутні дослідження еволюції апарату, форм, методів, змісту ІПВ діяльності ЗС СРСР, Німеччини, Англії, США та інших держав у роки Другої світової війни, в період "холодної війни", а також у ході сучасних локальних війн і збройних конфліктів.

Джерельну базу дисертації складає сукупність вітчизняних і зарубіжних матеріалів, які прямо або опосередковано стосуються аспектів теми, що досліджується. Основу джерельної бази складають архівні матеріали, історичні документи, які зберігаються у Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського, а також розміщені на сайтах мережі Інтернету, законодавчі акти України - це, насамперед, Конституція України, закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та директиви МОУ та ГШ ЗСУ, СРСР, РФ, польові статути і директиви МО ЗС США, які регламентують діяльність апарату ІПВ.

Під час роботи з вітчизняними та закордонними джерелами автор врахував особливості та специфіку даної проблематики, той факт, що публічне висвітлення складових частин інформаційної війни, задуми ІПсО, технології їх здійснення ще багато років будуть недоступними широкій науковій громадськості.

Отже, джерельно-історіографічний аналіз питання ІПВ на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр. свідчить, що наявні праці аналізують лише окремі аспекти проблематики. Враховуючи досягнення попередників і наявну джерельну базу, дисертант зробив спробу здійснити цілісний історичний аналіз розвитку ІПВ на війська та населення противника за визначений період.

У підрозділі 1.2 "Основні методи дослідження та вибір понятійного апарату" автор розглянув методологію, тобто сукупність методів (способів наукового дослідження), які дозволили вивчити історичну реальність, узагальнити та класифікувати історичні факти для того, щоб обґрунтувати вплив тих чи інших подій, процесів і явищ на організацію ІПВ на війська та населення противника протягом 1939 - 2000 рр., а також визначити понятійний апарат з ІПВ.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи науковості, об'єктивності, історизму, комплексності та всебічності, дослідження явищ у їх розвиткові, взаємозв'язку та взаємозалежності; філософські категорії загального й одиничного, характерного та особливого, причини і наслідків, форми і змісту, системи, структури і елемента, цілого і частини та ін.

У ході дослідження літератури дисертант визначив, що в науковому середовищі відсутня єдність у розумінні сутності і змісту понятійного апарату з ІПВ. Американські вчені, на думку здобувача, розглядають ІПВ як комплексне застосування організаційних, технологічних, психологічних, воєнних та інших заходів на державному і військовому рівнях із застосуванням всіх необхідних сил і засобів. Українські науковці вважають, що основним засобом ІПВ є ІПсО, які проводяться на оперативному та оперативно-стратегічному рівнях.

Аналіз змісту документів з інформаційно-психологічного впливу свідчить про наявність протиріч у підходах до функціонування системи ІПВ в різних умовах діяльності військ (сил): у мирний час, особливий період, а також під час миротворчих операцій. Потребує узгодження не лише понятійний апарат, а й відпрацювання єдиних підходів до визначення завдань і функцій органів управління та підрозділів ІПсО з питань підготовки й проведення ІПВ на війська та населення противника.

У другому розділі - "Досвід ведення пропаганди серед військ та населення противника у роки Другої світової війни (1939 - 1945 рр.)" розкривається діяльність органів пропаганди Німеччини та спецпропаганди СРСР щодо ІПВ на війська та населення противника, а також визначено особливості роботи у цьому напрямі органів пропаганди ЗС США, Англії та Японії. Автор розглядає даний відрізок часу як перший період ІПВ.

У підрозділі 2.1 "Особливості ведення пропаганди Німеччиною і СРСР на війська та населення противника у роки Другої світової війни" проаналізовано особливості ІПВ на війська і населення противника структур пропаганди Німеччини, досліджено проблеми становлення й розвитку радянської спецпропаганди.

Проведене дослідження показало, що німецькі органи пропаганди напередодні та з початком Другої світової війни мали якісну підготовку, велику увагу приділяли вивченню об'єкта впливу, а саме: морально-психологічному стану військ, національно-психологічним особливостям різних народів СРСР та ін. Для цього активно використовували довоєнні контакти з представниками населення різних районів Радянського Союзу, допити перебіжчиків та осіб, що раніше мешкали в СРСР, а також результати вивчення відповідної художньої та мемуарної літератури.

Найбільших успiхiв пропагандистська машина вермахту досягла 1942 р., за період з травня по грудень до нiмцiв добровільно перейшло 79319 червоноармiйцiв, також значною була кiлькiсть тих, хто добровільно здався у полон.

Автор установив, що органи СП колишнього СРСР також готувались до війни заздалегідь. Першим кроком з організації та ведення пропаганди серед військ та населення противника став облік осіб, які володіли іноземними мовами, проведений на підставі Директиви Головного політичного управління РСЧА від 29 червня 1938 року. За наказом Народного комісара оборони СРСР від 10 липня 1939 року було створено 24 редакції, що випускали газети на іноземних мовах, серед них 3 - німецькою.

Характерною особливістю змісту радянських матеріалів з ІПВ, особливо листівок (а власне, вони були тоді основним засобом викладення пропагандистського матеріалу), була вкрай революційна, гострокласова спрямованість, у більшості випадків відсутність наукового підходу, суб'єктивізм, механічне змішування внутрішньої та зовнішньої політики. Спроби перевиховання німецьких солдатів на засадах більшовистських цінностей робило їх неприйнятними для вихованих у фашистському дусі військовослужбовців вермахту.

На підставі дослідження, дисертант обґрунтував такі особливості радянської спецпропаганди у роки Другої світової війни:

перехід до наукових принципів підготовки пропагандистських матеріалів, удосконалення форм і способів ІПВ на війська та населення противника;

проведення СП без прямого й безпосереднього контакту з об'єктами впливу. У перші роки війни мало значення надавалось зворотній інформації про рівень ІПВ і реакції об'єктів на цей вплив, що не дозволяло корегувати та покращувати якість спецпропаганди;

залучення до цієї діяльності спеціально відібраних військовополонених у зв'язку з відсутністю підготовлених на початку війни висококваліфікованих в офіцерів-спецпропагандистів;

концентрація головного зусилля у змісті СП на питаннях, які більше всього хвилювали військовослужбовців вермахту під час бойових дій на території СРСР.

У підрозділі 2.2 "Ведення пропаганди США, Англією та Японією в роки Другої світової війни" здійснено порівняльний аналіз ефективності ІПВ на війська та населення противника з боку США, Англії й Японії.

На відміну від СРСР та Німеччини, під час Другої світової війни США не надавали особливого значення організації та здійсненню ІПВ на війська та населення противника. Разом з тим, військово-політичне керівництво США дійшло розуміння того, що психологічна війна має бути частиною державної політики, яка проводиться різними відомствами і на різних рівнях. Тому у збройних силах було створено перші штатні підрозділи, призначені для психологічного впливу на війська та населення противника.

Особливо інтенсивну діяльність з організації та проведення пропаганди здійснював уряд Англії. У кінці 1937 р., тобто за півтора роки до початку Другої світової війни, уряд Великобританії приступив до створення пропагандистського апарату на війська та населення противника. У липні 1940 р. за вказівкою прем'єр-міністра Черчілля всі секретні служби, що займалися питаннями підривної пропаганди, були об'єднанні і на їх основі сформований відділ "Спеціальні операції".

Основу пропагандистської діяльності Великобританії в Другій світовій війні складали принципи, розроблені в ході Першої світової війни:

перш ніж починати пропагандистську діяльність, необхідно розробити прийоми здійснення впливу на особовий склад військ та населення противника;

достовірність джерела інформації і самої інформації є попередньою умовою успіху будь-якої спроби чинити вплив на противника;

необхідність формулювання прийнятної мети війни, яка б не просто констатувала викорінення націонал-соціалізму, а й показувала шляхи досягнення і збереження миру;

чітке розмежування офіційної урядової пропаганди і пропаганди, що ведеться від імені різних організацій;

ретельна координація змісту пропагандистських матеріалів та інформації, розрахованої на противника, аби уникнути суперечливих висловлювань.

До "арсеналу" ІПВ Японії слід віднести комплекс заходів з формування як серед військовослужбовців, так і серед всього японського народу культу "камікадзе". Не маючи військової переваги над американцями, відтягуючи неминучу поразку, японці намагалися залякати противника атаками смертників. Стратегічно владні структури Японії досягли успіху в психологічній боротьбі - утримали свій статус у суспільстві.

Таким чином, аналіз ведення пропаганди США, Англією та Японією в роки Другої світової війни свідчить про те, що протиборчі сторони по-різному вирішували завдання ІПВ. Якщо США і Англія свої основні зусилля зосереджували на вдосконаленні форм і способів пропаганди на війська та населення противника, то Японія формувала головним чином серед військовослужбовців своїх збройних сил образ стійкого захисника своєї держави.

У третьому розділі - "Організація і проведення психологічних операцій США та спецпропаганди СРСР у роки "холодної війни" (1946 - 1991 рр.) проаналізовано організацію й основний зміст інформаційно-психологічного впливу ЗС США та СРСР на противника на всіх етапах їх становлення й розвитку в післявоєнний час, який являє собою другий період ІПВ. Особливу увагу було приділено особливостям цієї діяльності в роки "холодної війни".

У підрозділі 3.1 "Психологічні операції США у війнах і збройних конфліктах у 1946 - 1991 рр." здійснено аналіз та узагальнення наукових даних щодо застосування США в локальних війнах і збройних конфліктах основних форм, способів і технологій ІПВ на війська та населення противника.

Автор дійшов таких висновків.

Основним підсумком війни в Кореї стало формування американської концепції психологічної війни, яка мала на меті здійснення ІПВ на дружні, нейтральні об'єкти впливу, а також на війська та населення противника як у воєнний, так і в мирний час. За концепцію американська психологічна війна мала набути всеосяжного, агресивного та утаємниченого характеру.

Теоретичне осмислення досвіду ІПВ США у В'єтнамі знайшло відображення в розробці плану перебудови всієї системи психологічної боротьби, яка виключала дублювання функцій різних структур, плутанину з метою, завданнями, напрямками ведення ПсО.

На підставі результатів ПсО, яка була проведена на Гренаді, президент США віддав розпорядження відновити структуру і потенціал ПсО ЗС США для підтримки глобальних інтересів США в мирний час, загрозливий період та на всіх етапах збройного конфлікту. Виконання цього розпорядження дозволило створити основу для формування сучасного апарату інформаційно-психологічного забезпечення ЗС США.

Особливістю ІПВ ЗС США під час війни у Панамі було те, що вперше була випробувана нова система взаємодії апарату по зв'язках з громадськістю із цивільними та військовими ЗМІ.

Операції американських військ та їх союзників у Перській затоці

у 1990 - 1991 рр. стали першим досвідом комплексного застосування ІПВ і широкомасштабних бойових дій військ з участю світових ЗМІ, цивільних і військових структур різних рівнів.

Отже, аналіз застосування ІПВ під час бойових дій показав, що координація і взаємодія всіх структур, які залучалися до проведення ПсО, активна підтримка з боку ЗМІ дозволили досягти монополії на інформацію в регіоні.

У підрозділі 3.2 "Спеціальна пропаганда СРСР в Афганістані у 1979 - 1989 рр." визначено, що в цей період продовжували вдосконалювались форми і способи застосування сил і засобів СП. Характерною особливістю ІПВ в ході бойових дій в Афганістані стала поява нових за змістом термінів: спецпропагандистське забезпечення бойових дій, ідеологічні (агітаційні) рейди, ідеологічні акції, комплексні дії формувань спецпропаганди і військ, спецпропагандистські операції. Ці види спецпропагандистської діяльності відрізняються один від одного завданнями, що виконувались, силами та засобами, формами, методами, прийомами роботи, територіальним охопленням та іншими характеристиками. При цьому поєднувались відкриті, напіввідкриті й закриті форми і способи цієї діяльності.

Автор виділив три основні етапи спецпропаганди в Афганістані:

до літа 1980 року робився акцент на роз'яснення причин уведення радянських військ в Афганістан;

до кінця 1986 року на перше місце ставилось питання стабілізації ситуації, розширення й зміцнення влади на місцях, забезпечення бойових дій;

з 1987 року і до лютого 1989 року основним напрямком було роз'яснення політики національного примирення, мотивів, принципів і цілей її здійснення, а також обґрунтування необхідності майбутнього виведення радянських військ.

У змісті СП було чимало цікавих "знахідок", але й чимало помилок, пов'язаних, насамперед, із пропагандою ідей, що не відповідали життєвому досвіду та переконанням тих, до кого зверталися радянські спецпропагандисти.

Встановлено, що спрямованість СП на роботу винятково в бойових умовах не лише не виправдала себе, а й, за свідченнями окремих науковців і практиків, була шкідливою. Орієнтація СП на роботу тільки в бойових умовах майже повністю виводила цей механізм із протиборства в "холодній війні", де ідеологічна боротьба, психологічна стратегія, соціальні дії, таємні операції були головною зброєю у протистоянні двох супердержав. Таке ставлення до СП, на думку автора, переконливо свідчить, що вище керівництво СРСР не мало ані стратегії "холодної війни", ані планів по її веденню. Низький інтелектуальний потенціал окремих вищих партійно-державних керівників, у тому числі й військових, догматизм мислення не дозволили їм вчасно розпізнати сутність "холодної війни" як війни нового типу. Цьому сприяло також і стереотипне уявлення про війну як збройну боротьбу та збройне насилля, надмірні сподівання на військову міць і всесильність марксистсько-ленінської комуністичної ідеології, величезні амбіції.

У четвертому розділі - "Розвиток інформаційно-психологічного впливу в локальних війнах і збройних конфліктах (1992 - 2000 рр.)" - визначено основні напрямки третього періоду розвитку ІПВ, сформульовано рекомендації щодо застосування світового досвіду ІПВ в сучасних умовах.

У підрозділі 4.1 "Напрямки розвитку інформаційно-психологічного впливу на війська та населення противника у локальних війнах і збройних конфліктах

1992 - 2000 рр." узагальнено й систематизовано наукові погляди військово-політичного керівництва США на можливості та перспективи застосування ІПВ в локальних війнах і збройних конфліктах наприкінці ХХ століття.

На підставі аналізу тенденцій організації та ведення ІПВ у локальних війнах і збройних конфліктах, який сьогодні здійснюється у формі ІПсО автор дійшов висновку про те, що відмінностями є висування інформаційно-психологічного протиборства на перший план не тільки в період безпосередньої підготовки і в ході збройного конфлікту, а й після його завершення з тенденцією посилення інформаційно-психологічного впливу на мирне населення.

До основних напрямків розвитку ІПВ на війська та населення противника у локальних війнах і збройних конфліктах 1992 - 2000 рр. можна віднести:

значне розширення спектра застосування сил і засобів ІПВ у ході проведення військових операцій у Сомалі, на Гаїті та у колишній Югославії;

збільшення масштабів маніпулювання громадською думкою у 1990-ті рр. проявилось у тому, що виникла тенденція "інтернаціоналізації" конфліктів, які інсценували США шляхом корекції міжнародних правових основ і залучення інших держав для реалізації американських інтересів через вплив на світову суспільну думку;

вибір в якості об'єкта ІПВ особи, котра приймає рішення, вплив на її емоції, мотивацію і психіку. Саме люди, передусім високопосадовці, є тепер головною мішенню ІПВ, їх підштовхують до вибору потрібних противнику рішень, застосовуючи практично всі традиційні і новітні засоби ІПВ.

У цей період зусилля у науково-дослідних установах США були зосереджені на розробці нових видів впливу на психіку людей. З'явилося повідомлення про вірус № 666, здатний негативно впливати на психофізіологічний стан оператора ПЕОМ аж до його смерті. Логічні бомби, так звані "програмні заставні пристрої", які заздалегідь упроваджуються в інформаційно-керовані центри воєнної та цивільної інфраструктур, приводяться в дію за сигналом чи у встановлений час, знищують або спотворюють інформацію і дезорганізовують роботу програмно-технічних засобів. Одним із різновидів такого пристрою є "троянський кінь" - програма, що дозволяє здійснювати прихований несанкціонований доступ до інформаційних ресурсів противника. З'явились також засоби придушення і фальсифікації інформаційного обміну в телекомунікаційних мережах, засоби передачі по каналах державного, військового управління та за допомогою ЗМІ потрібної (з точки зору протидіючої сторони) інформації. В Сомалі на практиці пройшли випробування голографічних зображень (у даному випадку Ісуса Христа), які справили значний психологічний вплив на військовослужбовців морської піхоти США.

Автор сформулював важливу конкретну рекомендацію для ЗС України: національна армія повинна мати професійну, науково обґрунтовану, комплексну, самодостатню систему здійснення ІПВ на війська та населення противника.

У підрозділі 4.2 "Рекомендації щодо застосування в Україні світового досвіду інформаційно-психологічного впливу в сучасних умовах" автор на основі наукового дослідження розвитку теорії й практики ІПВ провідних країн світу на війська та населення противника розробив практичні рекомендації щодо застосування цього досвіду в Україні в сучасних умовах.

У сфері створення й удосконалення системи інформаційної безпеки: визначити загальну структуру, складові елементи та перспективи розвитку загальнодержавної системи інформаційної безпеки; створити при Президентові України робочий орган, уповноважений здійснювати координацію заходів на найвищому державному рівні; удосконалити систему управління силами та засобами ІПВ з метою забезпечення максимальної ефективності використання їх можливостей.

У сфері нормативно-правового забезпечення: підготувати проекти нормативно-правових актів, які мають визначати організацію та загальні принципи функціонування державної системи інформаційної безпеки; розробити проект Указу Президента України "Положення про систему інформаційно-психологічних операцій"; розробити проект Розпорядження Президента України "Про порядок організації взаємодії Міністерства оборони України з державними установами, іншими юридичними та фізичними особами для підготовки та проведення інформаційно-психологічних операцій"; підготувати проект наказу МОУ "Про затвердження основних завдань, складу сил і засобів, особливостей підготовки та проведення інформаційно-психологічних операцій"; завершити роботу з уведення в дію наказом Начальника ГШ ЗСУ "Настанови з підготовки та ведення інформаційно-психологічних операцій ЗС України".

У сфері удосконалення системи організації досліджень і наукових розробок з ІПВ: організувати наукові дослідження з питань розробки сучасних технологій моніторингу інформаційного простору, виявлення ознак проведення інформаційних акцій, здійснення ІПВ на визначені об'єкти; визначити перелік і здійснити заходи з використання науково-технічного потенціалу установ і підприємств України для розробки дослідних зразків перспективного озброєння та військової техніки (у першу чергу, засобів ІПВ в комп'ютерних і телекомунікаційних мережах, електромагнітної зброї та спеціальних засобів радіоелектроніки, акустичної зброї та зброї, що базується на нетрадиційних принципах дії); ввести в дію нормативно-правовий акт щодо порядку санкціонування досліджень, розробок і застосувань зброї, заснованої на новітніх науково-технічних досягненнях.

У сфері координації діяльності з ІПВ: відпрацювати механізм координації діяльності структур, на які покладено організацію зв'язків із громадськістю (прес-служби, органи міжнародного співробітництва тощо), з метою створення позитивного іміджу держави та поширення за межами України позитивної інформації про неї; визначити порядок надання та використання розвідувальними органами України розвідувальної інформації у сфері інформаційної безпеки; створити державний інформаційний ресурс об'єктів та суб'єктів ІПВ та механізму доступу до нього відповідних установ, на які покладено виконання завдань з інформаційної безпеки.

У сфері кадрового забезпечення: створити державну систему цільової підготовки кадрів з кваліфікаційними рівнями від бакалавра до магістра управління за різними спеціалізаціями в рамках спеціальності "Інформаційна безпека держави".

Висновки

У дисертації проведено теоретичне узагальнення та вирішено наукове завдання, яке полягало у виявленні й узагальненні історичного досвіду ІПВ провідних країн світу на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр., висвітленні його особливостей, встановленні тенденцій і закономірностей, визначенні можливих напрямків використання набутого досвіду у ЗС України.

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи такі:

Аналіз історичної та військової літератури показав, що ІПВ на війська та населення противника (1939 - 2000 рр.) в наукових працях висвітлено недостатньо. Встановлено, що переважна більшість робіт має здебільшого публіцистичний характер, значною мірою заполітизована і не в повному обсязі відповідає об'єктивності наукових розробок, містить іноді суперечливі положення та висновки.

Дослідження показало, що питання ІПВ на війська та населення противника пов'язані зі знаннями різноманітних наук (психологія, соціологія, політологія, етнографія, філологія та ін.). Додержання принципів науковості, об'єктивності, історизму, комплексності та всебічності, дослідження явищ у їх розвиткові, взаємозв'язку та взаємозалежності; філософські категорії загального й одиничного, характерного та особливого, причини і наслідків, форми і змісту, системи, структури й елемента, цілого і частини та ін. дозволило провести дисертаційне дослідження.

Здійснений науковий аналіз поглядів на сутність і зміст понятійного апарату стосовно ІПВ на війська та населення противника у другій половині ХХ століття свідчить, що:

більшість американських учених підтримують думку про ідентичність понять "інформаційне протиборство" та "інформаційна війна";

російські вчені більше схиляються до визначення "інформаційно-психологічна війна", "психологічна операція", "психологічна боротьба".

Автор підтримує українських науковців і запропонував визначити ІПсО як сукупність узгоджених і взаємопов'язаних за метою, завданнями, місцем і часом інформаційно-психологічних дій та акцій впливу на морально-психологічний стан воєнно-політичного керівництва, особового складу військ, населення противника та дій щодо вогневого ураження (знищення) об'єктів інформаційної інфраструктури, радіоелектронного подавлення його телекомунікаційних систем, а також протидії ІПВ на власні сили та засоби, що здійснюються одночасно і послідовно за єдиним замислом і планом для вирішення визначених завдань у встановлений період часу.

Незважаючи на термінологічні розбіжності, найважливішим проявом інформаційного протиборства є ІПВ - вплив на психіку (свідомість і підсвідомість) людини сигналами вербальної (семантичної) інформації. Каналами поширення сигналів виступають друковані засоби інформації, радіо-, телекомунікаційні системи, окремі особи.

В результаті аналізу літератури автор установив три періоди формування ІПВ. Перший період умовно поділено на два етапи становлення основ теорії та практики пропаганди на війська й населення противника. Перший етап охоплює 1939 - 1941 рр. Другої світової війни. Для цього етапу характерним є формування перших органів ІПВ у збройних силах країн, що вели війну, створення структур впливу на війська та населення противника, в яких були виокремлені різні національні секції. Другий етап здійснювався у 1942 - 1945 рр. Другої світової війни. За цей час створені відділи психологічної війни на фронтовому рівні, мобільні роти радіомовлення, видання і поширення листівок, спеціальні військові органи, які взаємодіяли з національними і світовими засобами масової інформації.

В процесі дослідження автор виявив основні форми ІПВ цього періоду: друкована й радіопропаганда, усне мовлення, наочна агітація, робота з військовополоненими. ІПВ здійснювався за допомогою військових і цивільних радіостанцій, друкарень, повітряних куль і літаків, артилерійських і мінометних засобів. Встановлено, що наприкінці Другої світової війни ІПВ здійснювався у формі спецпропагандистських дій, операцій з боку СРСР та ПсО - Великобританії, США та Німеччини.

Порівняльний аналіз досвіду становлення теорії та практики пропаганди серед військ і населення противника фашистської Німеччини та СРСР в роки Другої світової війни свідчить про те, що протиборчі сторони по - своєму вирішували завдання ІПВ. Якщо пропаганда фашистської Німеччини була зведена в ранг державної політики і проводилась не тільки серед військ і населення противника, а й була ефективним інструментом мобілізації німецької нації до агресії, то радянська пропаганда не була психологічно адаптована до реального рівня й умов військово-політичної ситуації на радянсько-німецькому фронті. Разом з тим, ефективність пропаганди сторін визначалась успіхами бойових дій.

Узагальнення досвіду ведення пропаганди США, Англією та Японією в роки Другої світової війни показало, що найбільш активно ІПВ здійснювала Англія, яка ще до початку війни зосередила свої основні зусилля на вдосконаленні форм і способів пропаганди на війська і населення противника. На відміну від Англії, США розгорнули свою пропагандистську діяльність лише в ході війни: створили спеціальні військові структури загальною чисельністю 4,6 тис. чол. Японія більше уваги приділяла пропаганді серед свого населення та військовослужбовців своїх збройних сил, вона формувала образ камікадзе, стійкого захисника своєї держави.

Дослідження історії організації й ведення ПсО США та СП СРСР у роки "холодної війни" показало, що залежно від змісту здійснення ІПВ дисертантом визначено два підходи: американський і радянський. Сутність американського ІПВ полягала в застосуванні новітніх технологій з використанням досягнень психології особистості й великих мас людей, національно-психологічних особливостей об'єктів впливу. А радянська СП базувалась на догматах марксистсько-ленінської ідеології, без урахування психологічної складової особистості.

ІПВ на особистість і суспільство набув у цей період латентного, масованого, багаторівневого характеру. Поряд із традиційними, з'явились новітні форми і способи ІПВ: використання різноманітних гуманітарних міжнародних організацій і валютних фондів, надання гуманітарної допомоги, сувенірна пропаганда. Неймовірно зросли роль і місце телебачення, з'явилися космічні системи управління та зв'язку, які дозволили володіти інформацією в реальному масштабі часу. У цей період було створено й широко застосовано літак ЕС 130Е "Командо Соло", обладнання якого дозволяє здійснювати теле- та радіопропаганду, входити в бойові управлінські мережі військ противника, поширювати листівки, створювати радіоперешкоди тощо. Для здійснення ІПВ на війська та населення противника почали застосовувати психотронні та психотропні засоби.