Інформаційно-психологічний вплив на війська та населення противника (1939-2000 рр.)

Аналіз спецпропагандистської діяльності політорганів ЗС СРСР в Афганістані показав її суттєві недоліки. Основним із них було те, що організація і ведення ІПВ не повинні обмежуватися управлінням спецпропаганди Головного політуправління РА і ВМФ, а мають бути поставлені на державний рівень. Планування ІПсО, акцій має здійснюватись спеціальними органами військового управління і затверджуватись на вищому державному рівні. Для організації та безпосереднього керівництва такими операціями, акціями на період їх проведення, як свідчить досвід, доцільно створювати робочі групи на чолі з фахівцями з ІПсО по напрямках роботи, в які необхідно включати представників усіх міністерств і відомств, що беруть участь в їх проведенні.

Вивчення історії розвитку ІПВ на війська та населення противника (1992 - 2000 рр.) дозволяє простежити деякі тенденції:

характерним для ІПВ в цей період є перетворення його в обов'язкову складову ведення воєнних дій і комплексного застосування форм, методів, способів на рівні органів державного й військового управління;

використання в інтересах ІПВ місцевих, регіональних та світових засобів інформації, глобальної інформаційної мережі Інтернет, космічного і стільникового зв'язку, можливостей голографічних зображень, засобів програмно-математичного впливу, електромагнітної та акустичної зброї, нейролінгвістичного програмування складає сьогодні основу ІПВ на війська та населення противника;

поєднання сучасних засобів вогневого ураження з новітніми технологіями ІПВ на визначені об'єкти;

поширення ІПВ не тільки на війська та населення противника, а й на війська і населення своєї країни, нейтральних і дружніх країн. ІПВ поступово набуває коаліційного характеру, для його здійснення все більше залучаються союзи та блоки держав, міжнародні організації різного спрямування: економічні, валютні, релігійні та ін.

Науковий історичний аналіз становлення й розвитку ІПВ на війська та населення противника у 1991 - 2000 рр. дозволяє сформулювати деякі закономірності, серед них:

залежність форм і способів ІПВ від визначених політичних цілей;

можливість розвитку й удосконалення засобів ІПВ на підставі нарощення науково-технічного та економічного потенціалу країни;

взаємозв'язок форм і способів здійснення ІПВ із визначеною метою у збройній боротьбі;

залежність ефективності інформаційно-психологічного впливу від рівня інформаційного ресурсу держави;

зростання ролі та значення ІПВ у досягненні поставлених цілей у сучасних локальних війнах і збройних конфліктах;

застосування ІПВ не тільки у період війни, а й за мирного часу (загрозливий період, який може тривати від тижнів до декількох років). При цьому обсяг, масштаби такого впливу в мирний час значно збільшилися. Він набуває глобального, всеохоплюючого та латентного характеру.

На підставі наукового аналізу становлення й розвитку ІПВ провідних держав світу на війська та населення противника у 1939 - 2000 рр. автор сформулював пропозиції для практичного використання військовими, інформаційними та державними установами України, для чого необхідно:

створити при Президентові України робочий орган для координації заходів ІПВ на найвищому державному рівні з метою забезпечення його максимальної ефективності;

удосконалити нормативно-правову базу управління ІПВ для надійного функціонування державної системи інформаційної безпеки;

організувати наукові дослідження з питань розробки сучасних технологій моніторингу інформаційного простору, виявлення ознак проведення спеціальних інформаційних акцій, розробки дослідних зразків перспективного озброєння і військової техніки (в першу чергу, засобів ІПВ в комп'ютерних і телекомунікаційних мережах, електромагнітної зброї та спеціальних засобів радіоелектроніки, акустичної зброї та зброї, що базується на нетрадиційних принципах дії) з метою готовності до здійснення ІПВ на визначені об'єкти;

відпрацювати механізм координації діяльності структур, на які покладено організацію зв'язків із громадськістю (прес-служби, органи міжнародного співробітництва тощо), визначити порядок надання розвідувальної інформації у сфері інформаційної безпеки розвідувальними органами України з метою створення позитивного іміджу держави та поширення позитивної інформації за межами України;

створити державну систему підготовки кадрів з кваліфікаційними рівнями від бакалавра до магістра управління за різними спеціалізаціями в рамках спеціальності "Інформаційна безпека держави".

Отже, аналіз результатів дослідження дає змогу стверджувати, що мета дисертаційного дослідження досягнута. Досвід організації ІПВ провідними країнами світу на війська та населення противника в історичному аспекті проаналізовано та сформульовано практичні рекомендації для України щодо застосування світового досвіду ІПВ у сучасних умовах. Всі наукові завдання вирішені повністю.

Теоретичні висновки й узагальнення доповнюють наукові знання щодо історії розвитку ІПВ на війська та населення противника і можуть бути використані у подальших воєнно-історичних дослідженнях розвитку форм і способів ІПВ в локальних війнах і збройних конфліктах другої половини ХХ - початку ХХІ століть; у визначенні актуальних напрямків реформування системи ІПсО, інформаційно-психологічної протидії, оптимізації організаційно-штатної структури, уточненні функцій і завдань її діяльності в сучасних умовах.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Жарков Я.М. Аналіз використання нових інформаційних технологій у спеціальних операціях збройних сил США // Труди академії. - К.: НАОУ.- 2002.

- № 40. - С. 275 -280. Інв. № 38893.

2. Жарков Я.М. Методика та способи оцінки об'єкту інформаційно-психологічного впливу // Труди академії. - К.: НАОУ. - 2003. - №41.

- С. 134 -145. Інв. № 39147.

3. Жарков Я.М. Інформаційно-психологічні операції як основна форма інформаційної боротьби // Труди академії. - К.: НАОУ.- 2003. - № 46.

- С. 109 - 115. Інв. №39820.

4. Жарков Я.М., Поліщук С.М. Психолінгвістика, етнопсихологія, соціопсихологія як теоретичні основи інформаційно-психологічного впливу // Матеріали наук.-практич. семінару "Інформаційна боротьба: проблеми та шляхи їх вирішення" від 29.03.2004. - К.: НАОУ. - 2004. - С. 46 - 72. Інв. № 40013;

5. Жарков Я.М. Проблеми та завдання в сфері інформаційно-психологічних операцій, як основної форми інформаційної боротьби // Матеріали наук.-практич. семінару "Інформаційна боротьба: проблеми та шляхи їх вирішення" від 12.04.2005. - К.: НАОУ. - 2006. - С. 14 - 21. Інв. № 41767;

6. Жарков Я.М. Сучасні тенденції та перспективи удосконалення системи інформаційно-психологічних операцій у Збройних Силах України. // Матеріали наук.-практич. семінару "Інформаційна боротьба: проблеми та шляхи їх вирішення" від 12.04.2006. - К.: НАОУ. - 2006. - С. 36 - 51. Інв. № 41767;

7. Жарков Я.М. Історичні передумови виникнення системи інформаційно-психологічних операцій у ЗС України // Матеріали Всеармійської наук.-практич. конф. "Модернізація змісту морально-психологічного забезпечення діяльності військ (сил) в умовах переходу ЗС України на контрактну основу комплектування" від 26.04.2006. - К.: НАОУ, 2006. - С. 15 - 21.

8. Жарков Я.М., Присяжнюк М.М. Аналіз засобів ведення інформаційної боротьби з використанням інформаційних технологій, форм і способів їх застосування // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Військово-спеціальні науки. - 2007. - №14 -15. -Вип. 14. - С. 42 - 44.

9. Жарков Я.М., Дзюба М.Т. Деякі аспекти становлення ІПсО країн, що межують із Україною // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Військово-спеціальні науки. - 2007. - №14 -15. - Вип.14. - С. 35 -37.

10. Жарков Я.М., Онищук М.І. Інформаційно-психологічне протиборство в сучасному світі: проблемно-історичний аналіз // Вісн. Київ. нац. ун-ту імені Тараса Шевченка. Сер. Військово-спеціальні науки. - 2007. - №14 -15. - Вип. 15. - С. 101 - 104.

11. Жарков Я.М. Особливості формування і становлення спеціальної пропаганди Збройних Сил СРСР в роки Другої світової війни. - К.: ВІТІ НТУ України "КПІ" // Суспільство. Держава. Армія: Зб. наук. пр. (Суспільні науки). - 2007. - Вип. 12 - 13. -С. 133 - 137.

12. Жарков Я.М., Дзюба М.Т., Петрик В.М. Небезпеки особистості в інформаційному просторі // Юридичний журнал. - 2007.- №2 (56). - С. 45 - 57.

Навчальні посібники

1. Толубко В.Б., Жарков Я.М., Замаруєва І.В., Рось А.О. та ін. Інформаційна боротьба: теоретичні та воєнно-прикладні аспекти: Навч. посіб. (за ред.

2. Толубка В.Б.). - К.: НАОУ, 2003. - 218 с. ДСК.

3. Толубко В.Б., Жарков Я.М., Замаруєва І.В., Рось А.О. та ін. Інформаційна безпека держави у контексті протидії інформаційним війнам: Навч. посіб. (за ред. Толубка В.Б.). - К.: НАОУ, 2004. - 176 с.

4. Толубко В.Б., Жарков Я.М., Замаруєва І.В., Рось А.О. та ін. Підготовка і ведення інформаційної боротьби в Збройних Силах: Навч. посіб. (за ред. Толубка В.Б.). - К.: НАОУ, 2004. -280 с. Інв.№39973.

5. Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Онищук М.І. та ін. Нарис теорії і практики інформаційно-психологічних операцій: Навч. посіб. (за ред. Балабіна В.В.). - К.: ВІТІ, 2006. -471 с.

6. Балабін В.В., Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Онищук М.І. та ін. Інформаційна безпека сучасного суспільства: Навч. посіб. - К.: ВІТІ, 2006. -201 с.

7. Дзюба М.Т., Жарков Я.М., Замаруєва І.В., Онищук М.І., Присяжнюк М.М. Основи організації та проведення інформаційно-психологічних операцій в інтересах ЗС України: Навч. посіб. (за ред. Балабіна В.В.). - К.: ВІ КНУ, 2007. -77 с.

Размещено на Allbest.ru