Особливості виникнення та розвитку суб'єктно-об'єктних відносин у системі державного управління фізкультурно-спортивною діяльністю

Артур Горін

здобувач вищої освіти (аспірант) навчально-науково-виробничого центру

Національного університету цивільного захисту України, м. Харків, Україна

Анотація

У статті визначаються особливості формування державного регулювання фізкультурно-спортивною діяльністю. Окреслено елементи системи державного регулювання фізкультурно-спортивною діяльністю в Україні. Під час дослідження визначено, що система державного управління соціальним розвитком є більш ємною, у порівнянні з державним регулюванням фізкультурно-спортивною діяльністю. При цьому слід враховувати загальні засади побудови системи державного управління, що дозволяють виокремити в її складі такі елементи: мету, принципи, суб'єктів державного впливу, цільові установки їхньої діяльності, об'єкт державного впливу, функції, механізми, методи тощо. Ці засадничі аспекти варто застосовувати, незважаючи на підхід, який використовується до регулювання фізкультурно-спортивної діяльності (ліберальний, централізований тощо). Не є виключенням у цьому й Україна. У той же час, важливими є дослідження щодо сучасного стану врахування вищевказаних принципів побудови системи державного управління, об'єктом якого є сфера фізичної культури та спорту. Окреслено рівні державного управління, на яких відбувається формування та розвиток суб'єктно-об'єктних відносин у сфері фізичної культури та спорту. Серед рівнів виокремлено загальнодержавний (центральний), регіональний і місцевий. При цьому уточнено функції державного управління у сфері фізичної культури та спорту, реалізація яких залежить від вищевказаного рівня управління. Виявлено, що на центральному рівні ключовим координуючим суб'єктом є Міністерство молоді та спорту України. На регіональному та місцевому рівнях ключовими суб'єктами державного впливу у сфері фізичної культури та спорту є місцеві органи виконавчої влади й органи місцевого самоврядування. Крім того, акцентується на особливій ролі недержавного сектору під час забезпечення розвитку відносин у сфері фізичної культури та спорту.

Ключові слова: державне регулювання, фізична культура та спорт, формування, об'єкт впливу.

Abstract

Artur Gorin

PhD-Student of the Educational-scientific-production, Center of the National University of Civil Defense of Ukraine, Kharkiv, Ukraine

державне управління спорт

Державне управління розвитком соціальної сфери, у т.ч. фізичною культурою та спортом, дослідники розглядають як діяльність органів та установ усіх гілок державної влади, що спрямована на визначення цілей розвитку, розробку та здійснення регулюючих, організуючих та координуючих впливів на всі сфери суспільства для задоволення потреб громадян та досягнення поставлених соціальних цілей розвитку [1].

Залежно від рівня суб'єкта управління розрізняють загальнодержавне, регіональне та місцеве управління [2].

Для державного управління фізичною культурою та спортом на державному рівні також створено трирівневу систему органів управління (табл. 1).

Таблиця 1

Функції державних органів управління фізичною культурою та спортом за рівнями державного управління

Джерело: складено з урахуванням [2]

Слід зазначити, що на загальнодержавному рівні формується політика держави щодо фізичної культури та спорту, визначаються стратегічні цілі та завдання її розвитку. Очевидно, що на регіональному рівні цілі та завдання розвитку деталізуються, виявляються специфічні проблеми розвитку фізичної культури та спорту у регіоні, визначаються основні напрямки регіонального розвитку фізичної культури та спорту. На місцевому рівні основні цілі та завдання фізичної культури та спорту конкретизуються й вирішуються з урахуванням потреб місцевого населення та можливостей громади.

Поряд із державним управлінням у сфері фізичної культури та спорту існує громадське (публічне) управління, яке має своїми суб'єктами юридично оформлені громадські об'єднання. Вони провадять свою діяльність відповідно до закону в рамках встановлених функцій. Функції публічного (громадського) управління (у т.ч. фізичною культурою та спортом) набувають усе більшої вагомості [2], і визначаються основними завданнями та напрямками розвитку окремих видів спорту.

Для ефективного виконання вищезазначених функцій на всіх рівнях державного устрою України створено органи управління спеціальної компетенції - суб'єкти державного управління (рис. 1).

На загальнодержавному рівні функціонує Міністерство молоді та спорту України, інші ЦОВВ, федерації з видів спорту тощо. Про всю діяльність даного міністерства можна дізнатися на офіційному веб-сайті, зокрема, про проведені ним консультації.

На регіональному рівні функціонують управління, департаменти тощо з забезпечення розвитку фізичної культури та спорту в регіонах, регіональні фізкультурно-спортивні товариства тощо.

На місцевому рівні функціонують муніципальні управління, відділи тощо у сфері фізичної культури та спорту, забезпечуючи їх розвиток, дозволяють зреалізувати права громади на місцеве самоврядування.

Рис. 1. Функціональна структура державного управління сферою фізичної культури та спорту в Україні

Джерело: складено з урахуванням [2]

Аналіз теоретичних напрацювань [2; 3] дав змогу стверджувати, що об'єктами управління у сфері фізичної культури та спорту є організації фізкультурно-спортивної спрямованості з їх ресурсами, які функціонують з метою залучення різних верств населення до регулярних занять фізичною культурою та спортом. Послуги у сфері фізичної культури та спорту надаються організаціями різних форм власності та функціонального призначення.

Для цілей державного управління фізичною культурою та спортом, на наш погляд, необхідно здійснити їхню класифікацію за критерієм «цільові установки діяльності». Цей підхід дозволяє виділити організації, що надають послуги (табл. 2):

1) державний сегмент;

2) суспільний (соціальний) сегмент;

3) комерційний сегмент.

Зрозуміло, що кільовою установкою діяльності організацій комерційного сегмента є одержання прибутку. Для досягнення цієї мети організації, що надають послуги фізичної культури та спорту, здійснюють ефективне використання ресурсів, дослідження ринкової кон'юнктури, встановлюють конкурентоспроможні ціни та ін. І все ж провідну роль у наданні послуг фізичної культури та спорту відіграють організації соціального та державного сегмента, які надають суспільні блага (послуги) на користь суспільства загалом.

Цільові установки діяльності організацій державного та громадського сегмента багато в чому близькі - зміцнення здоров'я населення заходами у сфері фізичної культури та спорту. Принципова відмінність у тому, що діяльність організацій державного сегмента спрямовано забезпечення системи державних мінімальних стандартів рухової активності населення, насамперед усього - підростаючого покоління. Діяльність організацій громадського сегмента спрямована на розвиток окремих видів спорту та орієнтована на всі вікові групи населення (рис. 2).

Таблиця 2