Спортивна діяльність школярів (кінець XIX - перша половина XX століття) як тематичний напрям енциклопедії фізичного виховання та спорту Румунії

Размещено на http://allbest.ru

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Ніколайчук О.П., старший викладач

Дарійчук С.В., Викладач

Анотація

Доведено, щороку кількість шкіл, що проводили або заявили про свою участь у таких «міжшкільних» гімнастичних святах, збільшувалась.

Ключові слова: гімнастика, змагання, організації, Румунія, спорт, товариства, учні, школа.

Abstract

Sports activities of the schools (end of XIX - the first half of the XX centuries) as a thematic area of encyclopedia of physical education and sports of Romania

The article is devoted to the organization of sports activities in Romanian schools in the late XIX - the first half of the XX century.

A successful attempt was made to ensure the continuity of the school championships, they were organized and conducted systematically, and in 1999 the 50th anniversary event was opened.

Key words: gymnastics, competitions, organizations, Romania, sports, societies, students, school.

Вступ

Постановка проблеми в загальному вигляді. В умовах євроінтеграції та гуманізації освіти згідно із принципами культурної та фізичної досконалості особливого значення набуває модернізація фізичного виховання та спорту в освіті взагалі, оскільки молодь складає генофонд нації. В Україні проблема фізичного розвитку, збереження і зміцнення здоров'я населення, зокрема дітей і молоді, набуває особливої актуальності.

Адже впродовж останніх десятиліть їхній фізичний стан різко погіршився внаслідок не тільки поглиблення соціально-економічної, екологічної та демографічної кризи, а й технологічних змін, зокрема розвитку комп'ютерних технологій.

Приєднання України до країн Європейського Союзу вимагає від країни наявності комплексу модерних процесів державотворення, сучасного розвитку системи освіти, охорони здоров'я, інноваційного підходу до реорганізації сфери фізичної культури і спорту.

Тому актуальними стають питання вивчення досвіду країн Європейського Союзу й аналіз практики закладів освіти щодо виховання фізично розвиненої та здорової учнівської та студентської молоді. На особливу увагу вітчизняних компаративістів заслуговують модернізаційні процеси в системі фізичного виховання та спорту в Румунії, досвід якої можна успішно адаптувати до специфіки сучасної України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Значний внесок у розвиток сучасної наукової думки у сфері фізичного виховання зробив румунський дослідник І. Попеску. Аспекти реформування фізичного виховання в постсоціалістичних країнах вивчали Г. Арделян, Г. Богданов, А. Карпов, З. Кузнецов, О. Куц.

Водночас питання розвитку фізичного виховання учнів закладів освіти Румунії в історичному контексті не дістало належного висвітлення в межах вітчизняного наукового дискурсу.

Мета статті - проаналізувати розвиток спорту в житті школярів Румунії досліджуваного періоду.

Виклад основного матеріалу

Перші спроби організації шкільного спорту проявлялись у створенні гімнастичних або спортивних команд, ініціюванні міжшкільних змагань. Прикладом визначаємо захід, який відбувся в 1896 р. у вищій школі Георге Лазара, м. Бухарест, згаданий у пресі як «перше гімнастичне свято».

Роком пізніше, у травні 1896 р., там же відбувся і другий гімнастичний захід, у якому, крім учнів старших класів, взяли участь студенти, зокрема семінарії «Ніфон».

Щоправда, участь у шкільних гімнастичних святах обмежувалась лише учнями середніх шкіл та гімназій, і організовувались вони здебільшого на їхній території [7].

Ці події викликали неабияку позитивну реакцію, щороку кількість шкіл, що проводили або заявили про свою участь у таких «міжшкільних» гімнастичних святах, збільшується.

Так, на спортивному святі 23 квітня 1906 р. у присутності міністра освіти Спіру Харета ^ріш С. На^ (румун.)) виступали команди гімназії `^ґіа^аг, D. Са^етіг”, вищих шкіл «Михай Вітеазул», «Св. Сави» і «Матей Басараб», Центральної семінарії і гімназії “Саіпсаі”, м. Бухарест, загалом майже 1 000 студентів.

Приклад навчальних закладів столиці дуже швидко поширився на інші населені пункти країни, середні школи у Браїлі, Плоєшті та Крайові, а ідея таких змагань набула національного характеру.

Серед ініціаторів цих шкільних спортивних заходів професори Димітрій Іонеску (середня школа Г. Лазара), Георге Моцану (середня школа «Сава»), Ніколае Бадеску (середня школа Г. Інчай), Теодор Георгеску (середня школа Матей Басараб), Ніколає Велеску (середня школа Д. Кантеміра) (усі з Бухаресту - О. Н.; С. Д.), Іон Северинану (м. Піте- шті), Василе Негруті (м. Ясси), Константин Константинеску (м. Бузешти), Раду Корбу (м. Браїла), Александру Тутунару (м. Джурджу) тощо.

За ініціативи учнів і студентів, а також підтримки професорсько-викладацького складу в закладах освіти започатковувались шкільні гімнастичні товариства, кількість яких та членство щороку збільшувались.

Крім того, дорослі організації не були спроможні конкурувати з ними. У доповіді президента Федерації румунських шкільних гімнастичних товариств на їх Другому з'їзді в 1908 р. зазначалось: «Ці товариства формуються активніше і швидше, унаслідок того, що потреба в заняттях у дорослих людей не сформувалась, гімнастика практикується студентами і цікавить студентів і учнів, дорослі члени із задоволенням фігурують тільки назвою «гімнастичне»» [3].

Зі шкільним спортом пов'язаний розвиток деяких видів і спортивних організацій, важливу роль у цьому відіграли міжшкільні чемпіонати, організовані спочатку на місцевому, а потім на регіональному і національному рівнях. Так, відомі перші офіційні національні міжшкільні чемпіонати: фізичний румунський гімнастичний спорт освіта

- 1897 р. - у шкільному чемпіонаті м. Бухареста взяли участь представники п'яти гімназій. У 1898 р. змагання стають національними, а 18 середніх шкіл з усієї країни змагалися на шосе (на жаль, вид спорту нам не вдалось визначити - О. Н.; С. Д.);

- 1909 р. - Чемпіонат столиці Румунії з тенісу, 1910 р. - Перший національний чемпіонат у Сінаї;

- 1912 р. - Міжшкільний чемпіонат із легкої атлетики, учасниками якого стали студенти вищої школи «Михай Вітеазуль», Школи мистецтв і ремесел, Євангелічної школи в Бухаресті;

- 1913 р. - Міжшкільний чемпіонат із велоспорту, у якому переважали студенти Євангелічної школи і Школи мистецтв і ремесел;

- 1914 р. - чемпіонат із баскетболу, переможцем якого стала команда студентів вищої школи Георге Лазара [8];

- 1914 р. - перший «пішохідний марш», за участю студентів Школи мистецтв і ремесел;

- 1921 р. - перший Міжшкільний чемпіонат із волейболу в Бухаресті (заклади-учасники: «Матей Басараб», «Спіру Харет», «Міхай Вітеазул», «Георге Лазар», «Д. Кантемір», «Г. Інка») [6].

Ще одним прикладом, про який варто згадати, є перша гандбольна демонстрація (1922 р.) Між учнями двох середніх шкіл м. Сібіу в 1923 р. було організовано перший шкільний показовий чемпіонат із гандболу [5].

Політичні й економічні події, що відбувались у світі, звичайно, впливали на шкільний спорт, труднощі, особливо матеріального характеру, обмежували матеріально-технічне забезпечення шкільних спортивних баз. У 1942 р. створено

Шкільну спортивну комісію, яка прагнула розвивати спортивну діяльність учнів і студентів; розробляються вимоги, хоча вони дублювали рекомендовані передвоєнні фізичні вправи і види спорту.

У 1945 р. шкільні спортивні заходи пожвавилися: з'явилися національні чемпіонати з більшості спортивних видів, що зумовило зниження вікового цензу для спортивної підготовки й участі у змаганнях, школа в цьому аспекті привертає увагу всіх.

У рамках Румунської організації народного спорту (Organizaяa sportiva Populara (OSP) (рум.)) (1946 р.) для шкільного спорту створені умови для подальшого розвитку. Міністерство освіти ухвалює низку заходів, які вносять істотні регламентні зміни щодо ролі спорту у школі: збільшується кількість спеціалізованих інспекторів з 1-го до 3-х (один - для університетської освіти, один - для довишівської, один - для організації змагальної діяльності).

У 1948 р. утворюється перша спортивна асоціація - “Sportul зcolаresc”. Широкі масові зустрічі - Кубок молоді, у якому більшість - студенти («члени асоціацій спортивних шкіл», як згадується у пресі) [2].

У 1949 р., у рамках Комітету з питань фізичної культури і спорту при Раді Міністрів Румунії (Comitetul pentru Culturа Fizicа §i Sport (CCFS)), було створено Дирекцію шкіл фізичної культури та фізичного виховання молодих студентів. Як наслідок, молодіжні організації беруть безпосередню участь у проведенні масових спортивних змагань для студентів і учнів [4].

Зроблено вдалу спробу забезпечити безперервність шкільних чемпіонатів, вони організовувались та проводились систематично, у 1999 р. відбулося відкриття 50-го ювілейного заходу.

Після 1950 р. такі форми, як чемпіонати та шкільні змагання, були посилені появою інших форм: республіканського конкурсу спортивних шкіл тощо. Співпраця федерацій із видів спорту і технічної секції UCFS у 1970-х рр. у результаті реалізовується у вигляді календаря змагань із баскетболу, гандболу, волейболу і футболу, учасниками яких стали шкільні та молодіжні підрозділи для спортивних ігор.

Згодом система застосовувалася до окремих видів спорту (єдиноборства, важка атлетика, дзюдо, фехтування). Восени 1951 р. Міністерство освіти створило, крім технікумів фізичної культури в Бухаресті, Крайові, Галаці, Брашові, Тімішоарі та Тиргу-Муреші, перші шість спортивних шкіл (зі спеціальними класами), які спеціалізувались на спортивних іграх (гандбол, баскетбол і волейбол). Відповідно, ураховувались матеріальна база кожного підрозділу та рівень підготовки викладачів-тренерів.

Паралельно зі спортивними школами в 1953 р. Комітет із питань фізичної культури та спорту у 19-ти містах створює спортивні молодіжні школи. До навчання у спортивних школах були залучені лише учні старших класів, хоча фрагментарно організовувались також тритижневі навчальні заняття для початківців.

Навесні 1957 р. в Міністерстві освіти і культури було створено Департамент фізичного виховання і спорту, орган, який формував концепцію організації та здійснення фізичного виховання та спорту молоді у школі й університеті. Структура нової формації дозволила охопити всі питання фізичної та спортивної освіти учнів і студентів, а також реалізувати співпрацю з Комітетом із фізичної культури та спорту, Олімпійським комітетом Румунії та спортивними федераціями. До складу департаменту входили три ланки:

- відділ фізичного виховання у шкільній освіті;

- відділ спортивної діяльності учнів, із профільними інспекторами з основних спортивних дисциплін, як-от: легка атлетика, гімнастика, спортивні ігри та футбол;

- відділ фізичного виховання та спорту у вищих навчальних закладах.

У складі дирекції знаходимо посаду архітектора для проєктування та координації будівництва об'єктів фізичного виховання та спорту. Усі спеціалізовані інспектори у складі дирекції були активними членами спортивних федерацій, а директор входив до складу Олімпійського комітету.

На момент створення дирекції Міністерства освіти спортивна діяльність учнів відбувалася у шкільних спортивних асоціаціях, які не мали необхідного фінансування для постійної діяльності. Кошти надходили від студентського (більш символічного) внеску, з якого в контексті однієї школи спортсмени мали можливість, у найкращому разі, придбати 2-3 м'ячі або одну форму для однієї команди. Інформації щодо пошуку шляхів фінансування шкільного масового спорту досліджуваного періоду нами не знайдено.

За статистичними даними, у 1956 р. в Румунії налічувалося приблизно 600 спортивних шкільних асоціацій, а в 1962-1963 навчальному році було зареєстровано понад 900 таких асоціацій.

Спортивна діяльність цих об'єднань була добровільною, значною мірою залежала від бажання та спеціалізації вчителя фізичного виховання, а також матеріально-технічних можливостей школи, як-от: наявність спортивних майданчиків і зали, спортивного обладнання й інвентарю.

У досліджуваний період у країні розвивались такі види спорту, як: спортивна і художня гімнастика, баскетбол, гандбол, волейбол, плавання, лижні види спорту. Традиційно пропагувались єдиноборства, важка атлетика, бокс, дзюдо, фехтування та футбол.

Друга редакція Енциклопедії фізичного виховання і спорту Румунії виокремила вчителів, «які поклали життя на розвиток спорту серед школярів і утвердження його вагомості». До цього почесного списку входили Куммер і Аурел Коман (легка атлетика), Д. Попеску-Колібаші і Л. Ковачі (гандбол) із Брашова, Георге Фійлоп (баскетбол), Мірча Буле й Іон Кратеа (легка атлетика), Л. Грюн (волейбол). У списку в деяких фахівців не вказані види спорту, але визначені місця роботи: Іон Куку, Пую і Драгута Манолеску з м. Галаца, Петре Киліє та Віра Павленко (м. Клуж), багато інших. Автори статті для енциклопедії зазначили, що в урочистий перелік були включені шкільні вчителі фізичного виховання й активісти перших спортивних клубів [4].

Висновки

Отже, перші спроби організації шкільного спорту проявлялись у створенні гімнастичних або спортивних команд, ініціюванні міжшкільних змагань. Такі заходи були організовані ще наприкінці ХІХ ст.: гімнастичне свято у вищій школі Георге Лазара, м. Бухарест (1896 р.), у травні 1897 р. там же відбувся другий гімнастичний захід, у якому, крім учнів старших класів, взяли участь студенти, зокрема семінарії «Ніфон». Доведено, щороку кількість шкіл, що проводили або заявили про свою участь у таких «міжшкільних» гімнастичних святах, збільшувалась. Із шкільним спортом пов'язаний розвиток деяких видів спорту і спортивних організацій, важливу роль у цьому відіграли міжшкільні чемпіонати, організовані спочатку на місцевому, а потім на регіональному та національному рівнях. У статті наведений перелік перших офіційних національних міжшкільних чемпіонатів. Зазначено вдалу спробу забезпечити безперервність шкільних чемпіонатів, вони організовувались і проводились систематично, у 1999 р. відбулося відкриття 50-го ювілейного заходу.

Бібліографічний список

1. Цибанюк О. Національна румунська гра «Ойна» як складова навчальної програми «Фізична культура і спорт». Вісник післядипломної освіти. Серія «Педагогічні науки». Київ : ДВНЗ «Університет менеджменту освіти», 2019. Вип. 7 (36). С. 174-186.

2. Educatie fizicд si sport: EFS, revista teoreticд si metodicд editatд de Consiliul Nationalpentru Educatie Fizicд si Sportdin Republica Socialistд Romania. Consiliul, 1988.

3. Emil Ghibu si Ion Todan, scriu Tn “Sportul romanesc de-a lungul anilor”. Editura Stadion, 1970. P. 348-350.

4. Enceclopedia Educatiei Fizice si Sportului din Romania. Volumul VII / coord. : prof. dr. Nicu Alexe, prof. Valentin Constandache. Ed. a 2-a, rev. Targu Jiu : Mдiastra, 2015.

5. Istoria jocului, Federatia Romanд de Handbal. URL: www.frh.ro.

6. Postolache N. Istoria Sportului in Romania. Bucuresti, 1995.

7. Soimii Romaniei Societateade Educatie Fizica Soimii Romaniei Sannicolau Mare (Anul 1924). URL: https://ru.scribd.com/doc/5740556/Monografia-orasului- Sannicolau-Mare-ISBN.

8. Istoricul baschetului romanesc. Federatia Romanд de Baschet. URL: www.frbaschet.ro.

Размещено на Allbest.ru