Регіональні аспекти розвитку готельного господарства в Україні Описание:

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НAУКИ УКРAЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НAЦІОНAЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кaфедрa психології, педагогіки і туризму

Курсовa роботa

З дисципліни «Організація готельного господарства»

Нa тему: «Регіональні аспекти розвитку готельного господарства в Україні»

Студентки Чaдронцевої Олексaндри Олексaндрівни

Нaуковий керівник:

канд. геогр.наук, доц. Кучерява Г. О. канд. геогр. наук, доц. Кучерява Г. О.

канд. іст. наук, доц. Гедін М. С. канд. іст. наук, доц. Зінченко В. А.

КИЇВ - 2021



РЕЗЮМЕ

Чадронцева Олександра Олександрівна

РЕГІОНАЛЬНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

Курсова робота присвячена дослідженню регіональних аспектів розвитку готельного господарства в Україні. Мета роботи - охарактеризувати регіональні аспекти розвитку готельного господарства в Україні. Завдання роботи: визначити сутність та значення готельного господарства; охарактеризувати різновиди засобів розміщення; оцінити сучасний стан готельного господарства України; розкрити проблеми готельної сфери України; дати характеристика регіонального ринку готельних послуг; охарактеризувати масштабність впливу коронавірусу на розвиток готельного господарства України; розкрити основні проблеми й особливості функціонування готельного бізнесу в окремих регіонах України. Об'єктом дослідження є готельне господарство України. Предметом дослідження є регіональні аспекти розвитку готельного господарства в Україні. У ході виконання курсової роботи були використані методи аналізу та синтезу, обробки статистичних даних та порівняння.

В курсовій роботі було охарактеризовано сутність та значення готельної індустрії, регіональні особливості розвитку готельного господарства України на сучасному етапі, досліджено проблеми та перспективи готельної галузі країни, а також присвячено увагу пандемії коронавірусу.

Ключові слова: туризм, готельне господарство, Україна, коронавірус, заклади розміщення.



RESUME

Chadrontseva Oleksandra Oleksandrivna

REGIONAL ASPECTS OF HOTEL DEVELOPMENT IN UKRAINE

The course work is devoted to the study of regional aspects of hotel development in Ukraine. The purpose of the work is to characterize the regional aspects of hotel development in Ukraine. Tasks: to determine the nature and significance of the hotel industry; describe the types of accommodation; assess the current state of the hotel industry of Ukraine; to reveal the problems of the hotel sector of Ukraine; give a description of the regional market of hotel services; to characterize the scale of the impact of coronavirus on the development of the hotel industry of Ukraine; to reveal the main problems and features of the hotel business in some regions of Ukraine. The object of research is the hotel industry of Ukraine. The subject of the study is the regional aspects of hotel development in Ukraine. During the course work methods of analysis and synthesis, statistical data processing and comparison were used.

The course work described the nature and importance of the hotel industry, regional features of the hotel industry of Ukraine at the present stage, explores the problems and prospects of the hotel industry, and focuses on the coronavirus pandemic.

Key words: tourism, hotel industry, Ukraine, coronavirus, accommodation establishments.



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ

1.1 Сутність та значення готельного господарства

1.2 Різновиди підприємств готельного господарства та їх характеристика

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

2.1 Сучасний стан готельного господарства України

2.2 Проблеми готельного господарства України

2.3 Вплив пандемії коронавірусу на готельну індустрію України

РОЗДІЛ 3. РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

3.1 Характеристика регіонального ринку готельних послуг в Україні

3.2 Основні проблеми й особливості функціонування готельного бізнесу в окремих регіонах України

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОКИ



ВСТУП

Індустрія готелів є однією зі складових індустрії туризму. Матеріальна база, призначена для розміщення туристів, займає одне з перших місць у формуванні туристичної інфраструктури, оскільки якість розміщення та відповідне обслуговування вирішально впливають на рівень туристичного обслуговування. Це означає, що готельна індустрія стає швидко зростаючим бізнесом, приносячи значні грошові надходження, включаючи іноземну валюту. Вітчизняна готельна індустрія стає невід'ємною частиною світового готельного господарства. Гостинність - індустрія гостинності є провідним фактором та базою величезної туристичної галузі.

Як відомо, готельне господарство належить до основних складових туристичної галузі в Україні. Однак сьогодні можна констатувати відсутність висококонкурентних позицій у цьому секторі національної економіки.

Актуальність теми курсової роботи полягає у тому, що розвиток готельного бізнесу в Україні є одним з перспективних напрямів національної економіки, хоча на даному етапі він не є конкурентноспроможним через низку чинників, серед яких економічна, фінансова та політична нестабільність у країні та активні бойові дії на сході країни, що впливають на регіональні аспекти розвитку готельної індустрії України.

Проблематикою вивчення регіональних аспектів розвитку та діяльності підприємств готельного господарства України займаються такі вчені: Земліна Ю. [6], Кондратенко Н.О. [7], Король С.Я. [8], Мальська М.П. [12] [13], Байлик С.І. [19] та інші.

Мета курсової роботи - охарактеризувати регіональні аспекти розвитку готельного господарства в Україні.

Для досягнення поставленої мети сформульовані наступні завдання:

визначити сутність та значення готельного господарства;

охарактеризувати різновиди засобів розміщення;

оцінити сучасний стан готельного господарства України;

розкрити проблеми готельної сфери України;

дати характеристика регіонального ринку готельних послуг;

охарактеризувати масштабність впливу коронавірусу на розвиток готельного господарства України;

розкрити основні проблеми й особливості функціонування готельного бізнесу в окремих регіонах України;

Об'єктом дослідження курсової роботи є готельне господарство України.

Предметом дослідження є регіональні аспекти розвитку готельного господарства в Україні.

При виконанні курсової роботи було використано методи дослідження:

метод аналізу та синтезу;

метод обробки статистичних даних;

метод порівняння;

У якості інформаційної бази використовувалися: статистичні збірники з питань розвитку готельної індустрії в Україні та звіти Державної служби статистики України. Курсова робота побудована на аналізі літературних джерел та статей, які доступні у всесвітній мережі Інтернет.

Практичне значення роботи полягає у тому, що результати дослідження можливо застосувати на практиці або на теоретичному рівні при вивченні регіональних особливостей розвитку готельного господарства.

Структура курсової роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел та додатків. Обсяг курсової роботи становить 32 сторінки. Курсова робота містить 1 рисунок, 2 таблиці. Список використаної літератури налічує 25 одиниць. Додатки налічують 2 таблиці.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА КРАЇНИ

1.1 Сутність та значення готельного господарства

Сфера гостинності - це галузевий комплекс, основні завдання якого пов'язані з обслуговуванням туристів під час перебування за межами постійного місця проживання. Згідно з визначенням провідних експертів у галузі економіки туризму, до сфери гостинності належать готельний та ресторанний бізнес, компанії з транспортного обслуговування та розважальні заклади [12].

Готельна індустрія відіграє ключову роль у структурі сфери гостинності, оскільки надає широкий ряд послуг для туристів. Саме тому доцільно виділити готельну індустрію як найбільш комплексну складову частину сфери гостинності та розглянути її самостійно.

Зміст понять "готельна справа", "готельний бізнес", "готельна індустрія" пов'язується з економічною діяльністю спеціалізованих підприємств, що пропонують на комерційній основі власні послуги і забезпечують клієнтам, які подорожують необхідні умови для розміщення та харчування.

В умовах конкурентного ринку послуг гостинності, прагнення підприємств до отримання найбільшого прибутку та зростаюча платоспроможність споживачів послуг, спонукає підприємства готельного бізнесу забезпечити не лише проживання та харчування, зумовлює необхідність розширення обсягу додаткових і супутніх послуг. Це збагачує зміст поняття "готельний бізнес", розширює сферу діяльності готельних підприємств, що надають послуги не тільки власного виробництва, але й суміжних галузей.

Необхідно зазначити, історично поняття "готельне господарство" використовувалось лише для визначення діяльності готелів. Згодом, у зв'язку з урізноманітненням типів засобів розміщення, ця діяльність охоплює мотелі, кемпінги, туристські бази та інші підприємства. Таким чином, готель є основним типом засобів розміщення, що визначив назву цій сфері діяльності.

Готельна індустрія - це сукупність готельних підприємств різного типу, які надають житло, харчування, додаткові та супутні послуги.

Окрім готельних підприємств, існують заклади розміщення, які не є частиною готельного господарства. До цієї категорії належать спеціалізовані заклади медичного та рекреаційного профілю та відпочинку, в яких проживання не є основною діяльністю, а ціни близькі до вартості послуг.

Економічна суть готельного господарства полягає в нематеріальному характері її діяльності. Результатом виробничо-експлуатаційної діяльності готелів є основний продукт у вигляді особливого виду послуг - готельних послуг, особливість яких пов'язана з тим, що вони створюються і продаються в рамках одного підприємства. Виробництво продукту гостинності не може здійснюватися окремо від матеріального продукту, тобто промислове використання матеріально-технічної бази (конструкції, комунікації, обладнання, інвентар) є основою для одночасного виробництва та продажу послуг. Відповідно до особливостей обслуговування в готельному господарстві, де виробництво та споживання послуг поєднуються, цей процес визначається поняттям «надання послуг».

Готельна послуга - це дія підприємства щодо розміщення споживача, пропонуючи номер (місце) для тимчасового проживання в готелі, а також інші види діяльності, пов'язані з розміщенням та тимчасовим проживанням [12].

Готельна послуга складається з основних та додаткових послуг, що пропонуються споживачеві при розміщенні та проживанні в готелі.

Зокрема:

- базові послуги - це обсяг готельних послуг (проживання, харчування), які входять у вартість номера (ліжка) і надаються споживачеві відповідно до укладеного договору;

- додаткові послуги - послуги, не пов'язані з основними послугами готелю, замовляються та оплачуються споживачем додатково за окремою угодою (наприклад, парковка, пральня, сауна тощо).

Характерною особливістю сучасних готельних послуг є децентралізація надання послуг. Великі асоціації готелів утворюють спеціалізовані підрозділи для здійснення основних послуг. Тому деякі операції в процесі обслуговування туристів (передпродаж, бронювання місць тощо) не належать до компетенції окремих ланок готельного підприємства і зосереджені в спеціалізованих туристичних агентствах або на підприємствах. Таким чином, на якість обслуговування в готелях впливає діяльність посередницьких ланок, які надають свої основні послуги.

Обсяг, якість та спектр послуг у готельному секторі в першу чергу визначаються станом матеріально-технічної бази та рівнем та кваліфікацією персоналу закладу розміщення. Сьогодні спостерігається постійне розширення та різноманіття матеріально-технічної бази та структури готельного персоналу. Поряд з головними готельними будівлями створюються й інші споруди - спортивна, медична, розважальна тощо. Таким чином, процес обслуговування туристів ускладнюється, а пропоновані послуги мають складний характер.

Ключове поняття "готель" тісно пов'язане з поняттями "гість", "гостинність", його традиційне визначення, за словником В. Даля, асоціюється з корчмою або будинком зі слугою, кімнатою для відвідувачів з харчування. У сучасній економічній літературі найбільш визнаним визначенням цього поняття є: "Готель - це заклад гостинності, в якому мандрівники за окрему плату можуть користуватися послугами ночівлі, а також харчування".

В управлінні гостинністю широко використовується термін "готельний продукт" або "готельний" товар, що підкреслює складний характер готельних послуг. Категорія "готельний продукт" відображає результат господарської діяльності, представлений у матеріальному вигляді (матеріальний продукт), духовному, інформаційному (інтелектуальний продукт) або у вигляді праці та послуг.

Таблиця 1.1

Складові готельного продукту (складено за даними [12])

Готельний продукт
Матеріальні послуги	Нематеріальні послуги
Номери, меблі, технічне обладнання, харчування, установи, що забезпечують додаткові послуги	Сервіс, атмосфера, люб'язність, знання мов, ініціатива та ін.
Реальні, об'єктивні, порівняльні, зрозумілі клієнту співвідношення послуга-ціна	Абстрактні, суб'єктивні, відсутня можливість попередньої оцінки, створюють внутрішнє відображення підприємства
Мають короткотермінову дію	Мають тривалу дію
Формують рішення про купівлю і сприймання якості

Ці типові особливості надання готельних послуг визначають перетворення організації та управління в цій галузі на складний процес порівняно з галузями матеріального виробництва, з точки зору забезпечення ефективності механізму обслуговування, ціноутворення, стратегічного планування, визначити специфіку управління та застосування маркетингу в цій галузі.

1.2 Різновиди підприємств готельного господарства та їх характеристика

Підприємства гостинності (заклади розміщення) - це будь-які підприємства, де мандрівникам час від часу або регулярно надається місце для ночівлі. Відповідно до міжнародних рекомендацій (СОТ) заклади розміщення поділяються на три групи:

готелі та подібні заклади розміщення (готелі, мотелі, пансіонати тощо);

заклади комерційного та соціального розміщення (туристичні табори, молодіжні готелі, кемпінги, бунгало, будинки відпочинку тощо);

спеціалізовані заклади розміщення (ротелі, човни, флотелі, альптотелі, притулки тощо).

Готелі та мотелі - це основні заклади розміщення, а всі інші додаткові.

Готель - це підприємство, яка надає людям далеко від дому цілий ряд послуг, найважливішими з яких є проживання та харчування.

Готель - це підприємство будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, складається з номерів, надає готельні послуги, які не обмежуються щоденним заправлянням ліжок, прибиранням кімнат та ванних кімнат [18].

Готелі можна класифікувати за місткістю запасу номерів.

Кожна країна, враховуючи соціально-економічні та історичні особливості розвитку, має свій підхід до визначення потужності малих, середніх та великих готелів. СОТ рекомендує вважати невеликим готелем заклад на 30 номерів. Для більшості європейських країн (Італія, Греція, Німеччина та ін.) характерні невеликі готелі, для Америки та Азії - готелі з великою місткістю.

Багато країн дотримуються підходу до класифікації за місткістю, при якій:

- малими готелями вважаються підприємства за місткістю до 150 номерів;

- середніми - від 150 до 229 номерів;

- великими - від 300 до 600 номерів;

- мега готелями - кількість номерів більше 600.

Мотель визначається як «готель, розташований за межами міста вздовж автомагістралі, як правило, в одно- або двоповерховій будівлі або в частині будинку з окремим входом, де є стоянка та обслуговування машини " [4].

Як правило, мотелі мають всього один або два поверхи, кількість додаткових послуг і типів номерів мінімальна, що відповідає низькій вартості проживання. Для багатьох людей, особливо тих, хто постійно перебуває в роз'їздах на своїх автомобілях, мотелі зручні відсутністю довгих реєстраційних формальностей, можливістю мати свою машину під рукою; прямий доступ з вулиці до кімнати також є перевагою для людей з інвалідністю.

До недоліків мотелів відноситься їх низький рівень безпеки, а також мінімальне обслуговування.

Пансіонат -- рекреаційний заклад, дім відпочинку, або певний готель, де людина може поновити власні фізичні ресурси, оздоровитися та відпочити. Також в багатьох країнах функціонують геріатричні пансіонати [24].

Туристичні бази - місце обслуговування туристів (готель, молодіжний табір або центр, мотель, кемпінг тощо); установа, пов'язана з активним туризмом; місце початку радіальних та кільцевих маршрутів; пункт відпочинку на лінійних маршрутах (пішохідних, водних, лижних, велосипедних тощо).

Кемпінг - літній, технічно обладнаний табір для автотуристів зі зв'язком, водогоном, можливостями техогляду для автомобілів, а також нічлігу в наметах, спальних кімнатах, автомобільних причепах. Обов'язковим є паркування автомобіля.

Бунгало - невелика будівля з легких матеріалів для розміщення туристів. Поширена в молодіжних таборах.

Будинок відпочинку - рекреаційний заклад із різноманітними циклами рекреаційних занять та використанням ресурсів прилеглої території.

Ботокемпінг - рекреаційний заклад сезонного типу зі спорудами та засобами для технічного обслуговування плавзасобів. Розташовується у проміжних пунктах лінійних водних туристичних маршрутів. Місткість 50-200 місць.

Мотокемп - туристична установа комбінованого типу, на зразок мотелю, яка діє упродовж року, і кемпінг, що функціонує влітку.

Ротель - установа туризму, призначена для літнього відпочинку автотуристів, які подорожують автомобілями з трейлерами.

Ботель - рекреаційний заклад, призначений для цілорічного функціонування на зразок турбази, розташований на березі річки або іншої водойми зі спорудами для технічного обслуговування плавзасобів. У системі водних туристичних маршрутів - це початкові, кінцеві пункти або проміжні, з великою кількістю екскурсійних об'єктів, де необхідне тривале перебування туристів. Ботелі виконують роль центрів радіальних водних маршрутів. У холодну пору року їх використовують як готелі, будинки рибалок, спортивні бази тощо. Місткість - 100-200 місць. [13]

Флотель (плавготель, готель на воді) - рекреаційний заклад сезонного типу, який функціонує повністю на плаву, з розташуванням спальних і громадських приміщень на дебаркадерах чи застарілих теплоходах. Місткість - 200-300 місць. Дебаркадери можуть блокуватися, утворюючи гавань для прогулянкових суден. Флотель призначений для пересування за маршрутом із зупинкою на 1-3 денний відпочинок у мальовничих місцях. Флотелі можуть швартуватися на березі озера чи водосховища на період навігації та бути опорним пунктом радіальних водних маршрутів. На відміну від ботелів, у флотелях туристам надається широкий асортимент послуг для відпочинку на воді: водні лижі, спорядження для рибальства тощо. Поширені в США, Іспанії, Швейцарії.

Притулки - заклади, які мають не менше 10 нічліжних місць, розташовані в проміжному пункті лінійних або кільцевих туристичних маршрутів і надають готельні послуги передусім особам, які займаються кваліфікованою туристикою.

Приватні заклади розміщення - це будинки або кімнати в приватних приміщеннях, які надають власники під час туристичного сезону туристам для відпочинку; в містах, які відчувають дефіцит нічліжної бази, частину приватних квартир використовують цілорічно.

Клієнту надається житло та ряд послуг: інформація, покупки, розваги тощо. Студентські будинки, будинки престарілих та подібні заклади соціального значення також слід вважати іншими закладами колективного розміщення.

У класифікації за режимом роботи готелі розрізняють цілорічні, сезонні, змішані, а за місцем розташування - на суші та на воді. [13]



РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СУЧАСНОГО СТАНУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

2.1 Сучасний стан готельного господарства України

Туристична галузь має велике значення для розвитку економіки та соціальної сфери в Україні і відіграє ключову роль у створенні нових робочих місць, поповненні валютних резервів держави та підвищенні її престижу та значення у світі. Вся територія України характеризується надзвичайно сприятливими умовами для різних видів туристичної діяльності та наявністю різноманітних рекреаційних ресурсів для відпочинку та лікування населення. Але щоб задовольнити всі потреби туриста, відпочивальника, бізнесмена, потрібно забезпечити комфорт його перебування, високу якість обслуговування, створити атмосферу гостинності.

Готель - це візитна картка міста чи країни, він може бути як місцем для любителів відпочинку та подорожей, так і центром активних ділових контактів. Головною метою індустрії гостинності є надання бездоганних послуг, що перевищують очікування споживачів; бути визнаним лідером у своєму сегменті на своєму ринку [6]. В даний час світова готельна індустрія налічує близько 350 тисяч комфортних готелів з понад 14 мільйонами номерів (26 мільйонів ліжок). Водночас кількість номерів за останні 20 років щорічно збільшується на 3-4% в середньому, що свідчить про значну динаміку зростання об'єктів розміщення туристів [7]. Сучасний стан та тенденції розвитку готельного господарства країни можна охарактеризувати такими положеннями: досягнення готельного господарства в Україні є дуже скромними на тлі загальної тенденції зростання сфери послуг, процвітання та розвитку цієї сфери діяльності; основний готельний фонд країни не відповідає міжнародним стандартам; висококомфортні готелі в Україні були введені в експлуатацію за участю іноземних компаній [25]. Слабка державна підтримка готельного господарства, проблема інвестиційної діяльності, сезонність наповненості, а також нерівномірність завантаження в регіонах України, поява конкуренції на готельному ринку між готельними підприємствами та індивідуальними засобами не готельного типу, зловживання готелями, відсутність достовірної та достовірної інформації про стан ринку готельних послуг та відповідна конкуренція на цьому ринку ще більше погіршує стан та затримує вихід України на світовий туристичний ринок.

Таблиця 2.1 Динаміка розвитку готельного господарства України в період 2016-2019 рр. (Складено за даними [23])

Рік	К-сть колективних засобів розміщення, од.	Кількість місць у КЗР, тис. од.	Кількість осіб, що перебували у КЗР, тис.
20161	4256	375,6	6544,8
20171	4115	359,0	6661,2
20181,2	4719	300,0	7006,2
20191,2	5335	370,6	6960,9

1 Без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, м.Севастополя та частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

2 Розрахунок показників щодо фізичних осіб-підприємців здійснено на підставі адміністративних даних Державної податкової служби.

Виходячи з даних, наведених у табл. 2.1, можна стверджувати, що на зростання показників вплинули такі чинники, як відносна стабілізація економіко-політичної та фінансової ситуації країни та зменшення впливу проведення воєнних дій на частині територій України на кількість прибуваючих та проживаючих у готелях громадян.

Таким чином, перспективи розвитку готельного бізнесу в Україні тісно переплітаються з туристичним бізнесом. Експерти стверджують, що Україна має високі рейтинги та позитивні відгуки міжнародних рейтингових агентств: Globe Spots, National Geographic, радника поїздок, The Lonely Planet, які після Євро-2012 підняли прогнози подорожей країною з "аутсайдера" на "це потрібно бачити" , змінив уявлення про Україну до рівня популярних туристичних напрямків. Відновлення історичної цінності багатьох міст, а також реконструкція оздоровчих центрів допоможуть залучити туристів. Іншим важливим моментом вважається проведення різноманітних міжнародних заходів, які ще раз заявляють про Україну у світі [9]. Більшість готельних підприємств розташовані у Львові (0,33%), Одесі (8,89%), Закарпатській (8,86%), Івано-Франківській (8,08%) областях та Києві (5,94%). Найменше готельних підприємств розташовано в Луганській області : 0,49% від загальної кількості готелів та подібних закладів розміщення. Цікаво, що заповнюваність готелів сезонна (у районах, що не належать до активних туристичних зон, влітку вона найнижча, в курортних зонах - найвища влітку та взимку). Також заповнюваність готелів протягом року, як правило, досі нерівномірна і в дні тижня - у вихідні вона зменшується, збільшуючись у будні за рахунок тих, хто перебуває у відрядженні [15].

Забезпеченість міст готелями в Україні становить 3,9 місця на 1000 жителів, що набагато менше, ніж у більшості розвинених країн світу. Наприклад, у Болгарії, Угорщині, Польщі, Великобританії, США, Франції, Німеччині кількість готельних ліжок на 1000 жителів становить 10-20, в Італії, Іспанії та Канаді - 23-25. Про можливості та перспективи подальшого розвитку готельного бізнесу в Україні свідчать і такі порівняння: на Кіпрі частка валового продукту готельного господарства у валовому національному продукті становить 25%, в Італії - 5-6%, Австрія - 4%, Данія - 3-4%, в Україні - лише 0,2% [8]. Однією з головних передумов подальшого розвитку готельного господарства є приплив інвестиційних ресурсів та пошук джерел фінансування для будівництва нових підприємств та оновлення матеріально-технічної бази, яка зношена більш ніж наполовину.

Забезпеченість України місцями в готелях найнижча в Європі. В середньому не більше, ніж кожен двадцятий український готель може претендувати на клас вище однієї зірки [8]. Але внаслідок існуючих економічних та політичних проблем в Україні інвестиційна привабливість готельного господарства погіршується. Так, у 2014 році капітальні вкладення в підприємства тимчасового розміщення становили 867,1 млн. Грн. або 0,4% від загального обсягу та 890 200 000 грн. або 0,3% від загальної суми в 2015 році.

Це означає, що низка інвесторів не мають гарантій стабільності та безпеки своїх капітальних вкладень в нерухомість в Україні, і змушує їх дотримуватися обережної інвестиційної політики, яка передбачає мінімізацію ризиків втрати капіталу. Другий спосіб задовольнити потреби в інвестиціях в готельному господарстві - це забезпечити прибуткову діяльність готелів та накопичення власних коштів на розвиток. У сучасних економічних умовах цей шлях може бути реалізований лише із застосуванням податкових пільг. У готельному господарстві такі переваги практично відсутні [8].

2.2 Проблеми готельного господарства України

Сфера готельного бізнесу в Україні характеризується динамічним розвитком і стає важливим фактором культурного та економічного прогресу країни. Тенденції сучасного розвитку економічної ситуації в Україні характеризуються позитивною динамікою, активізацією структурних зрушень на користь сфери послуг, загостренням конкуренції. Основними завданнями у сфері готельного бізнесу, згідно з міжнародними стандартами, повинно бути створення конкурентних переваг та підвищення конкурентоспроможності, пошук нових шляхів розвитку, оновлення власної політики з урахуванням специфіки ринку готельних послуг [1].

Серед сучасних тенденцій розвитку готельного бізнесу в Україні дослідники виділяють такі:

- поглиблення спеціалізації готельно-ресторанної пропозиції;

- формування міжнародних мереж готелів та ресторанів; розвиток мережі малого бізнесу;

- впровадження в галузь нових комп'ютерних технологій [8, с. 126].

Але, незважаючи на те, що сфера послуг набуває дедалі більшого розвитку в нашій країні, розвиток та функціонування готельного господарства ускладнюється низкою проблем:

1. Недостатня кількість готелів через значні бар'єри для входу в український готель ринок послуг. Все це заважає розвитку готельного господарства, виходу відомих готельних операторів на внутрішній ринок та створенню національних готельних мереж, які можуть забезпечити адекватний рівень обслуговування вимогливим туристам з усього світу.

2. Невідповідність цін рівню якості готельних послуг. що пов'язано з неадекватним державним регулюванням цієї сфери (не існує державного органу з питань реєстрації готелів та інших закладів розміщення, регулювання та контролю за їх діяльністю) та низьким рівнем диференціації готельних послуг (нерозвинена мережа хостелів, мотелів, кемпінги, пансіонати тощо). готельний господарство регіональний бізнес

3. Низький рівень конкуренції на готельному ринку через відсутність корпоративних стандартів управління якістю готельних послуг. Український готельний ринок характеризується незадоволеним попитом та обмеженою пропозицією як іноземних готельних мереж, так і українських готельерів.

4. Відсутність розвинутої та офіційно зареєстрованої мережі альтернативних засобів економічного розміщення.

5. Недостатня кількість та неадекватний рівень підготовки персоналу для сектору гарячого водопостачання.

6. Обмежена практика використання електронних та автоматизованих систем для бронювання готельних номерів та новітніх технологій у процесі надання послуг у готелях та інших закладах розміщення.

7. Проблема завантаження та якісного обслуговування готелів та інших закладів розміщення [14, с. 323].

Сьогодні в готельному бізнесі в Україні багато проблем: нерозвиненість готельних мереж, нестача готелів середньої ціни, нестача кваліфікованих спеціалістів, недоліки законодавства тощо. Однак це поступово долається, компанії розвиваються, приймають досвід західних партнерів, які, в свою чергу, приходять на український ринок, і рівень надання послуг зростає. Розвиток готельного бізнесу стимулює розвиток інших сфер: транспорту, торгівлі, будівництва, сільського господарства, виробництва товарів народного споживання, послуг тощо. В середньому на кожних 10 туристів, які проживають в готелі, безпосередньо припадає близько трьох робочих місць, і дві робочі місця, опосередковано пов'язані із послугами (працівники туристичних фірм, транспортних компаній тощо) [20, с. 242]. Загальновизнано, що готельна індустрія стає елементом інфраструктури, показником облаштування соціального простору в місті, культурних та ділових об'єктів та виробництва.

За своєю економічною спрямованістю готель є комерційним виробництвом, він пропонує свої товари на ринку у вигляді комплексу послуг. Специфіка послуг, на відміну від матеріального виробництва, полягає в тому, що виконання послуги відбувається при безпосередньому контакті між споживачем та підрядником; задоволення від послуги перетворюється на задоволення від безпосереднього попиту клієнта; попит на готельні послуги піддається сезонним коливанням. Останнє враховує постійні та змінні витрати підприємства. Зростання обслуговуючого персоналу має сезонність, з цієї причини він часто не стає патріотом готелю, не зацікавлений у кращому обслуговуванні клієнтів [5, с. 66]. Надання послуг та продаж готельного продукту залежить як від персоналу готелю, так і від зручностей, комфорту, рівня обслуговування та сукупності якості пакету послуг, пропонованих готелем.

Такі економічні фактори, як розташування готелю, рівень екологічної безпеки навколишнього середовища, історико-культурне навантаження регіону, наявність пам'яток культури, їх наявність та якість функціонування як туристичних об'єктів мають великий вплив на ефективність розвитку готельного бізнесу [11, с. 719]. Основними завданнями у сфері готельного бізнесу відповідно до міжнародних стандартів є створення конкурентних переваг та підвищення конкурентоспроможності, пошук нових шляхів розвитку, оновлення власної політики з урахуванням динамічного ринку готельних послуг.

2.3 Вплив пандемії коронавірусу на готельну індустрію України

Туристична галузь України першою відчула наслідки активної фази карантину. Більшість готелів до середини травня 2020 р. залишалися закритими, не мали можливості офіційно приймати відвідувачів. Обмеження торкнулися і масових заходів - фестивалів, концертів, спортивних змагань, які зазвичай приваблюють гостей з різних міст та країн. Як результат, серед карантину найбільше постраждали туристичні, курортні, рекреаційні та рекреаційні об'єкти (турбази, санаторії, пансіонати, оздоровчі центри), які майже повністю припинили свою діяльність. На думку експертів, відновлення попиту до рівня 2019 року займе щонайменше два роки, в той же час авіакомпанії будуть змушені збільшити свою вартість в середньому на 43-54%, що зменшить попит на подорожі. Загалом, збитки туристичної галузі в Україні оцінюються у понад 1,5 мільярда доларів. США. Пізній початок курортно-рекреаційного сезону в 2020 році в результаті введення обмежувальних заходів також створив сукупний ефект, який негативно позначився як на індустрії відпочинку та подорожей, так і на суміжних галузях - готельно-ресторанному бізнесі, транспорті (пасажирські перевезення) , роздрібна торгівля та індустрія розваг. та діяльність закладів культури. На додаток до поточних та прогнозованих втрат, туристичний сектор Українських Карпат вже постраждав від низького попиту на гірськолижні канікули в результаті аномально теплої зими. З введенням фази адаптивного карантину, початком "високого сезону" справи готелярів покращилися. Більше того, обмеження руху (закриті кордони) сприяє розвитку внутрішнього туризму - попит на відпочинок в Україні зростає. Слід зазначити, що традиційно українські курорти відвідувала невелика кількість іноземних туристів, проте глобальна пандемія змусила українського відпочиваючого вибрати замість Туреччини та Єгипту пляжні курорти Одеса та Херсон (станом на 2018 рік 88% українських курортів були відпочинок за кордоном. На жаль, транспортні обмеження, психологічний фактор (страх заразитися COVID-19) стримують існуючу внутрішню "відпускну" міграцію населення. в Україні виділяється група регіонів з яскраво вираженою туристичною специфікою, але ряд невирішені проблеми заважають розвитку внутрішнього туризму. в середньому по Україні частка валової доданої вартості (ВДВ) за видами діяльності "тимчасове розміщення та громадське харчування" у загальному обсязі ВДВ становить 0,8%, тоді як для Закарпатської області цей показник становить 1,7%, Одеса - 1,6%, Львів - 1,5%, Чернівецька, Івано-Франківська області та Київ - 1,1%. Однак, якщо є необхідний потенціал (сприятливий клімат, рекреаційний потенціал, розвинена транспортна мережа, значна історична, культурна та архітектурна спадщина тощо), існують фактори, що стримують розвиток туристичної галузі:

- незадовільний стан доріг та під'їзних шляхів до туристичних об'єктів, недостатній рівень розвиток та дорожні авіаперевезення;

- недостатнє облаштування рекреаційних зон та низький рівень туристичного обслуговування, інтенсивний розвиток прибережної смуги, створює додаткове навантаження на комунальну інфраструктуру та призводить до забруднення узбережжя та моря;

- низький рівень інформаційного забезпечення туристичної діяльності, недостатній рівень управління галуззю;

- незадовільний стан туристичних об'єктів, зокрема, архітектурної спадщини;

- відсутність систематичної державної підтримки розвитку туристичної галузі;

- значний рівень тінізації сфери, ускладнює протиепідемічний контроль, однак, він може працювати як своєрідний компенсатор обтяженості офіційних умов прийому туристів до зареєстрованих суб'єктів діяльності;

- недоцільне використання коштів з туристичного збору на місцях. [3]

У 2019 році внаслідок зміни підходів до визначення ставок туристичного збору до місцевих бюджетів надійшло 196 200 000 грн., Що на 216,3% більше, ніж у попередньому році, однак ці кошти «розчинені» в загальному фонді місцевих бюджетів. Беручи до уваги перспективи галузі в контексті глобальної пандемії COVID-19, слід також врахувати можливість залучення туристів із сусідніх країн, зокрема Республіки Молдова та Білорусі, для яких відвідування України має певні переваги : доступність матеріально-технічного забезпечення (особливо для громадян Молдови), відсутність мовного бар'єру, встановлені маршрути і т. д. Однак практична реалізація цієї вимоги залежатиме від можливості налагодити функціонування курортної інфраструктури в умовах епідемічних обмежень. Схильність туристів до використання незаконних та напівзаконних курортних апартаментів буде залежати від готовності споживачів прийняти ризик ймовірного зараження. [3]

Це означає, що санітарно-гігієнічні умови та можливість дистанції під час проживання та відпочинку будуть важливими факторами конкуренції для споживача під час пандемії коронавірусу. На шляху залучення споживачів також може стати бажання постачальників туристичних послуг компенсувати втрати частини сезону підвищенням цін, погіршенням якості обслуговування та витратами на організацію баз відпочинку. Однак така тактика може бути успішною лише для підприємств, які продемонструють високий рівень протиепідемічного захисту. Існуючі тимчасові позитивні тенденції не здатні повністю компенсувати збитки від "простою" бізнесу. Адаптивний карантин не став панацеєю для туристичної галузі - часто регіони просто не дотримуються жодних карантинних обмежень, тому готелі перетворюються на осередки поширення коронавірусу. Очікувана економічна рецесія в Україні, падіння добробуту населення призведе до неможливості витрачати гроші на відпочинок та ще більш руйнівним чином позначиться на галузі. [6]



РОЗДІЛ 3. РЕГІОНАЛЬНІ ВІДМІННОСТІ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА В УКРАЇНІ

3.1 Характеристика регіонального ринку готельних послуг в Україні

Сектор готельного господарства сьогодні є найбільш затребуваним та динамічним сектором української економіки, здатним приносити реальний прибуток. Враховуючи сучасні тенденції розвитку галузі, інновації та комфорт в готельному бізнесі відіграють чи не головну роль у висококонкурентній боротьбі готелів для кожного клієнта. Використання новітніх технологій дозволяє готельєрам підвищити ефективність фінансово-господарської діяльності, знайти нові резерви для підвищення якості обслуговування, ефективного захисту готельних номерів та майна гостей, а також надання нових готельних послуг. Дослідження обсягу інвестицій в основні фонди туристичних регіонів України показує, що у 2016 році понад 78% загального обсягу інвестицій було спрямовано на розвиток готелів та інших місць для короткострокового розміщення; 14% - на розвиток ресторанів і припадає на Київську, Київську, Одеську, Львівську області; у 2017 році ситуація залишилася майже незмінною: 79% капітальних вкладень було спрямовано на розвиток готельно-ресторанного бізнесу, а особливо підприємств готельного господарства [17].

Важливою гарантією розвитку цієї галузі є поступове збільшення кількості іноземних туристів, які отримали послуги суб'єктів туристичної діяльності. Кількість "внутрішніх" туристів значно зросла, зокрема за рахунок сімейних поїздок та поєднання ділових поїздок із дозвіллям. Водночас у регіонах України зменшилась кількість діючих підприємств, що надають готельно-ресторанні послуги. Це пов'язано з продовженням бойових дій на сході України та тимчасово окупованими територіями, а також анексією Криму з його унікальним природним та рекреаційним потенціалом. Економічним фактором є висока конкуренція, що є передумовою активізації внутрішнього туризму та впровадження інновацій.

Що стосується перспективних для розвитку регіонів, спостерігається поступовий перехід до об'єктів туристичної інфраструктури та рекреаційно-туристичних економіка країни, зокрема, регіональні здравниці.

Основні напрямки - Одеська, Миколаївська, Херсонська та Запорізька області. Що стосується західних областей, то це Карпатський, Поліський рекреаційні регіони.

Про це свідчать численні повідомлення у ЗМІ та інформація, яка повідомляє про збільшення туристів потоки до зазначених регіонів. Ця тенденція не може не впливати на одночасний приплив готівки капітал у відродженні туристичного бізнесу, який перемістився їх бажання у зазначених регіонах та рівень доходів місцевих бюджетів [10].

Аналізуючи потоки туристів в деяких регіонах, відзначимо, що потоки іноземних туристів переважають в Київській, Одеській, Львівській областях. У Закарпатській області кількість іноземних туристів за останні 3 роки збільшилася вдвічі. У деяких регіонах (Рівненська, Тернопільська, Черкаська, Херсонська, Миколаївська області) в останні роки зовсім не було іноземних туристів. Причина тому - недостатній рівень розвитку фінансових послуг і комунікаційних систем, самої туристичної інфраструктури, а також низька якість послуг, відсутність маркетингових стратегій, спрямованих на розвиток індустрії гостинності та нестача підготовлених кадрів.



Рисунок 3.1

Розподіл підприємств гостинності, що надають послуги тимчасового проживання та харчування в Україні (складено за даними [18])

Виходячи з даних діаграми, можна стверджувати, що розподіл підприємств гостинності, що надають послуги тимчасового проживання та харчування в Україні, по регіонах нерівномірний, але з урахуванням кліматичного і географічного положення регіонів і наявності відомого культурної спадщини цілком виправданий. Поділ регіонів України на основні регіони (додаток А, табл. А.1) за географічним розташуванням дозволило проаналізувати стан індустрії гостинності в кожному з них, а потім узагальнити цю інформацію. Готелі та інше житло в Україні за останні 3-5 років в деякій мірі змінили позицію свого розвитку, що відбилося на зниженні на 7-12% кількості санаторіїв і пансіонатів з лікуванням. Хоча в 2017-2018 рр. Ця тенденція знизилася до 1,5-2,6%. Кількість санаторіїв зменшилася на 30%, і в основному вони використовуються тільки як засоби розміщення.



3.2 Основні проблеми й особливості функціонування готельного бізнесу в окремих регіонах України

Розподіл засобів розміщення по регіонах нерівномірний і відповідає економіко-географічному положенню, ступеню розвиненості транспортної мережі та інфраструктури, природно-кліматичних умов, наявності цікавих для відвідування місць: пам'яток природи, архітектури, історії і культури. Кількість колективних засобів розміщування в Україні за регіонами в 2019 році наведена у додатку Б, табл. Б.1. Слід зазначити, що у всіх регіонах України недостатньо розвинені маркетингові інструменти для залучення туристів; інформація про багатьох видах послуг в індустрії гостинності або недостатня, або відсутній, тому що спектр послуг дуже обмежений. Про недостатнє використанні маркетингових заходів свідчить той факт, що на великих туристичних сайтах інформація про розміщення набагато скромніша і представлена ? тільки про половину індустрії гостинності [19].

Так, на відомому міжнародному інтернет-ресурсі Booking.com інформація доступна тільки по половині підприємств по всій Україні в порівнянні з даними Держкомстату. Аналіз розподілу розміщення за даними Інтернет-ресурсів [21] показує, що тільки у Львівській, Київській (за рахунок міста Києва), Одеській і Харківській областях є інформація про 70-85% об'єктів розміщення. Це свідчить про непродумані маркетингові стратегії або їх відсутність взагалі.

Розподіл засобів розміщення в центральному районі, за винятком Кіровоградської області, практично пропорційний. Стан матеріального забезпечення також середній, послуги стандартні і не відрізняються різноманітністю. У 2018 році в Дніпропетровській області запрацювало 160 підприємств, більшість з яких - готелі (50%), бізнес-готелі (27,3%), 4 мотелі і 11 хостелів. Стан готельної індустрії в цьому регіоні характеризується невеликою кількістю висококласних готелів, у окремих готелів є «інтерес», який стає їх «візитною карткою» і приваблює клієнтів. Середній сервісний сегмент представлений достатньою кількістю закладів. Перспективи розвитку готельного сектора Дніпропетровської області пов'язані зі збільшенням кількості сертифікованих готельних компаній бюджетної цінової категорії, зокрема церков і однозіркових готелів.

Серед усіх регіонів північного регіону лідером є Київська область за рахунок самого Києва, в якій доступні готелі високого класу: тенденція до 4-5 зірок становить 83%, існує також велика кількість готельних мереж - 10. Однак основною метою поїздки до Києва є бізнес, культури та відпочинку майже не існує.

Західний регіон є найбільшим за кількістю регіонів. Лідером прийому гостей, за офіційною статистикою та Інтернет-ресурсами, є Львівська область. За останні п'ять років він посідає четверте місце в Україні за кількістю туристів - він приймає майже 65% усіх відвідувачів західного регіону. За офіційними даними обласного управління статистики, Львівська область щорічно відвідує від 130 до 200 тисяч туристів з різними цілями. Оператори ринку вважають, що регіон насправді приймає понад півмільйона гостей.

У Тернопільській області проживає третина усіх замків та замкових споруд, що збереглися в Україні. Для відпочинку та лікування на Тернопільщині є 20 санаторіїв, створених на базі місцевих цілющих мінеральних вод. Незважаючи на величезні рекреаційні та туристичні ресурси, інфраструктура, пов'язана з туризмом, все ще перебуває в стадії розвитку. Основними, яскраво вираженими напрямами розвитку туризму є: рекреаційний, освітній, екскурсійний, сільський, зелений, водний, спелеотуризм, гірський та екотуризм.

У Рівненській області є сприятливі природні умови та необхідна інфраструктура для розвитку екстремального та спортивно-рекреаційного видів туризму, оскільки тут 127 озер, 12 водосховищ. А також є потенціал для розвитку паломництва, адже на території області в селі Онишковці (Дубенський район) є чудодійне джерело святої Анни з цілющою водою [16].

У всіх регіонах західного регіону, крім Львова, інфраструктура розвинена слабо, недостатня кількість додаткових послуг, будівлі готельно-ресторанного бізнесу вимагають повної реконструкції, мало уваги приділяється відкриттю нових підприємств гостинності. Однак у цьому регіоні активно практикується зелений туризм, рекреаційний та спелеотуризм з гірським (в Чернівецькій області), паломницьким (Рівненська область). Більшість готелів розташовані в основних адміністративних центрах. Багато садиб та будинків розташовані за містом. Загалом можуть бути зроблені рекомендації щодо вдосконалення інфраструктури, розвитку готельних підприємств та відкриття нових. Почати фінансування - екотуризм, рекреаційний туризм, паломницький туризм, для чого розробляти нові маршрути та вдосконалювати існуючі. Матеріальна база закладів розміщення в південному регіоні досить гарна, оскільки цей регіон традиційно є курортним регіоном і має давні традиції приймати гостей з різними потребами.

У Миколаївській області, за даними туристичних сайтів, переважає категорія "варіант для відпочинку" та "готелі без зірок". В основному туристичні потоки спрямовані в село. Коблево. У Херсонській області є вихід до двох морів - Азовського та Чорного, але останнім часом цілющий потенціал та унікальні природні об'єкти майже не використовуються. Великою проблемою в цій галузі є невелика тривалість туристичного сезону. Бази відпочинку завантажуються на повну потужність лише протягом 2 місяців, а фактична тривалість купального сезону становить 3,5 місяці. Тому необхідно більш інтенсивно розвивати «зелений» та етнотуризм, залучаючи до нього фермерські господарства.

Незважаючи на наявність санаторно-курортної бази в Одеській області, мета «лікувальної» поїздки надзвичайно низька. Жоден іноземний турист не купив тур в Одеській області задля оздоровлення, що виразилось у зменшенні кількості санаторіїв та будинків відпочинку з лікувальними процедурами. Вітчизняні туристи також майже перестали користуватися санаторно-курортним лікуванням, але це головним чином через низьку купівельну спроможність українського населення та відсутність соціальної підтримки як профспілкових організацій, які раніше були задіяні в цій галузі, так і держави в цілому. Матеріально-технічний стан підприємств гостинності в Одеській області цілком пристойний, останнім часом вони активно працюють над наданням послуг у Перській затоці, Білгороді-Дністровському та інших містах-курортах.

У Харківській області готельні підприємства розташовані переважно в самому Харкові, а це туристичні готелі та апартаменти. Їх загальна кількість становить 352.

Цікаво, що заповнюваність готелів у більшості регіонів України є сезонною (в регіонах, що не належать до активних туристичних зон, влітку вона найнижча, в курортних зонах вона найвища влітку та взимку). Також заповнюваність готелів протягом року, як правило, все ще нерівномірна і в дні тижня - у вихідні вона зменшується, збільшуючись у будні за рахунок тих, хто перебуває у відрядженні. Значну конкуренцію готельним підприємствам, включаючи великі готелі, створюють особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які в основному утримують невеликі готелі та є власниками приватних будинків та квартир [2]. Лише ті готелі, які можуть запропонувати якісне обслуговування своїм клієнтам, витримують жорстку конкуренцію, а це неможливо без професійно підготовленого персоналу.



ВИСНОВКИ

У даній курсовій роботі було охарактеризовано регіональні особливості розвитку готельного господарства України на сучасному етапі та досліджено проблеми та перспективи готельної галузі країни. Також було присвячено увагу пандемії коронавірусу, що має величезний вплив на індустрію гостинності в цілому.

Було досліджено теоретичні засади готельного господарства, а саме його сутність та значення. Також було розглянуто основні типи засобів розміщення: готелі, мотелі, пансіонати, ротелі тощо.

Також надано характеристику сучасного стану готельного господарства в Україні, його проблеми та вплив пандемії коронавірусу на індустрію. До основних проблем готельної галузі можна віднести недостатню кількість українських готелів через високий поріг входу на ринок, застарілість матеріально-технічної бази засобів розміщення, недостатній розвиток інфраструктури та невідповідність співвідношення ціна-якість.

Пандемія Covid-19 також має значний вплив на індустрію з початку 2020 року і до сьогодні, адже готельєрам важко утримувати позиції через карантинні обмеження і зменшення потоку проживаючих.

Було розглянуто регіональний ринок готельних послуг України, а також основні проблеми та особливості їх функціонування в окремих регіонах країни. Так, можна стверджувати, що розподіл засобів розміщення в Україні по регіонах нерівномірний, що зумовлено географічним положенням, кліматичними умовами та історично-культурною спадщиною. Центральний район (крім Кіровоградської області) характеризується пропорційним розміщенням закладів готельного господарства та середнім рівнем матеріального забезпечення. Лідером серед північного регіону є місто Київ, де доступні готелі високого класу. Основною метою поїздки до Києва є бізнес, а не культура та відпочинок. Західний регіон є найбільшим та за різними даними приймає понад півмільйона гостей. Південний регіон має велику кількість готелів «без зірок», турбаз та санаторіїв. Особливістю можна вважати те, що майже в усіх регіонах заповнюваність готелів є сезонною (Південний, Центральний - влітку, Західний - взимку, м. Київ - цілорічно).