Туристичні ресурси Швейцарії

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ГЕОГРАФІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА КРАЇНОЗНАВСТВА ТА ТУРИЗМУ

Курсова робота

ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ШВЕЙЦАРІЇ

Спеціалізація: міжнародний туризм

студентки Артюхової Юлії

Науковий керівник: канд. геогр. н., Хільчевська І. Г.

Київ 2014



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ШВЕЙЦАРІЇІ

1.1 Сутність поняття туристичні ресурси

1.2 Класифікація туристичних ресурсів

1.3 Види та структура туристичних ресурсів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ШВЕЙЦАРІЇ

2.1 Загальна характеристика Швейцарії

2.2 Природні ресурси Швейцарії

2.3 Основні історико - культурні пам'ятки районів і міст Швейцарії

2.4 Список об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО у Швейцарії

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ ШВЕЙЦАРІЇ

3.1 Перспективи розвитку туризму в Швейцарії

3.2 Проблемні аспекти розвитку туризму в Швейцарії

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена підвищенням інтересу до однієї з найрозвиненіших країн світу - Швейцарії.

Метою мого дослідження було дослідити рекреаційні ресурси країни, визначити туристичний потенціал, туристичну привабливість, обробити інформацію та проаналізувати найпривабливіші курорти країни.

Швейцарія на туристичному ринку є дуже перспективною країною, адже вона лежить в самому серці Альп, на її території знаходяться 10 найбільших гір Західної Європи.

У Швейцарії знаходиться найбільший льодовик в Європі, з льодовиків швейцарських гір беруть початок також великі річки, як Рейн і Рона.

Розвиток туристичного бізнесу у умовах ринку вимагає чіткого ставлення до наявності рекреаційних ресурсів на певній території. Існує безліч брошур, рекламних проспектів, газетних і журнальних статей містять інформацію про рекреаційні можливості Швейцарії.

Разом про те, низку характерних рис сучасної Швейцарії написано мало. Весь існуючий матеріал потребує інтеграції і суворої класифікації. Тож у своїй курсовій роботі спробувала як систематизувати знання про туристично-рекреаційні області та курорти Швейцарії, так і проаналізувати їх.

Успіх Швейцарії як країни туризму визначається наявністю високоякісних 4-х і 5-зіркових готелів, що пропонують для відпочиваючого літом: майданчики для гри в гольф, катання на човнах, віндсерфінг, можливості для верхової їзди; взимку: безліч гірськолижних трас різної міри складності, підйомники, траси для бігових лиж, санні траси, а також школи для початкуючих гірськолижників і любителів монолиж; протягом усього року: різні пішохідні маршрути, сходження на вершини гір у супроводі досвідчених інструкторів, закриті зали з штучним льодом для фігурного катання, а також криті корти для тенісу і сквоша, манежі для верхової їзди, стрибки з парашутами і парапантами, катання на повітряних кулях і багато чого іншого. Орієнтація в пропозиції йде на відповідний сегмент туристичного ринку і відповідності пропозиції ціні. Швейцарія орієнтується на клієнтуру, яка готова платити високу ціну за високоякісний продукт.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ШВЕЙЦАРІЇ

1.1 Сутність поняття туристичні ресурси

Туристичні ресурси -- сукупність природно-кліматичних, оздоровчих, історико-культурних, пізнавальних та соціально-побутових ресурсів відповідної території, які задовольняють різноманітні потреби туриста.

Турист (мандрнвник) - особа, яка здійснює подорож по території країни або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін. [19]

Туристична діяльність, як головна форма рекреації, належить до видів суспільної практики з яскраво вираженою ресурсною орієнтацією. Морські узбережжя із комфортними погодно-кліматичними умовами, гірські та приозерні ландшафти, мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, пам'ятки історії та культури стали тим підґрунтям, на якому здавна базується активний відпочинок людини і сформувалася потужна галузь нематеріального виробництва - індустрія туризму.

Вивченням проблем розвитку індустрії туризму займається ряд наукових галузей і навчальних дисциплін: географія, економіка, історія, соціологія, психологія тощо. Серед них чільне місце займають "Туристичні ресурси світу" - синтетична навчальна дисципліна географічного циклу, яка використовує інформацію із різних галузей знань і поєднує елементи географії й історії туризму, ресурсознавства, країнознавства, культурології, геополітики, фізичної та суспільної географії тощо. [8]

Туристичні ресурси мають такі основні властивості:

-- привабливість;

-- кліматичні умови;

-- доступність;

-- ступінь дослідженості;

-- екскурсійна значущість;

-- пейзажні и екологічні характеристики;

-- соціально-демографічні характеристики;

-- потенційний запас;

-- спосіб використання та ін.

Ці ресурси застосовують з оздоровчою, туристичною, спортивною та пізнавальною метою.

1.2 Класифікація туристичних ресурсів

Ефективність туристичної діяльності значною мірою залежить від адекватної оцінки всього комплексу туристичних ресурсів. Але перш ніж розпочати оцінювання, туристичні ресурси треба поділити на складові, тобто класифікувати.

У науковій літературі пропонується декілька підходів до класифікації туристичних ресурсів. Найбільшого поширення набула класифікація польського економіста М. Труаси (1963 р.).

В основу класифікації М. Труаси покладено поділ туристичних ресурсів на створені й не створені працею людини. Він виокремлює такі три групи туристичних ресурсів:

1. Природні туристичні ресурси, що визначаються як "потенційний туристичний капітал", до них належать клімат, повітря, пейзаж, моря, озера, ріки, гори, ліси тощо. Ці туристичні ресурси можна визначити як природно-кліматичні. Особливістю природних ресурсів є те, що вони не відновлюються в міру споживання чи відновлюються десятиліттями або навіть сторіччями, як, наприклад, ліси.

2. Туристичні ресурси, створені працею людини, тобто архітектурні споруди, пам'ятники, твори мистецтва тощо. Це об'єкти показу чи екскурсій.

3. Додаткові туристичні ресурси, створені працею людини для надання послуг -- інфраструктура району, всі підприємства, призначені для прийому та обслуговування туристів. Такі ресурси можна назвати ще економічними зручностями подорожі, вони слугують підставою для оцінювання розвиненості сфери послуг для прийому й обслуговування туристів. Наприклад, у деяких європейських країнах дедалі більшого поширення набувають спеціальні гастрономічні тури. Мета таких подорожей -- відвідування певних ресторанів і знайомство з кухнею тієї чи іншої країни. Так, великим попитом користуються гастрономічні тури в Іспанію, на весь світ славиться знаменитий Октоберфест -- свято пива в Мюнхені.

Щоправда, відомий туризмознавець професор О. Бейдик у статті "Ресурси світового туризму: поняття, класифікація, картографування" передбачає спрощений розподіл ресурсів на дві групи - природні й культурно-історичні. У свою чергу природні ресурси вчений розподіляє на природяо-географічні й природно-антропогенні. В умовах глобалізації здійснюється цілеспрямована діяльність з розширення ресурсної бази туризму за рахунок штучно створених об'єктів, наприклад, аквапарків, розважальних центрів, де природні складові вдосконалюються штучно сформованими елементами. Окрім цього, до соціально-економічних передумов варто віднести матеріально-технічну базу самого туризму, трудові ресурси, які забезпечують функціонування галузі будівництва, транспорт, сферу послуг (торгівлю, громадське харчування тощо).

Туристичні ресурси слугують основою для формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні. [5]

1.3 Види та структура туристичних ресурсів

У процесі класифікації туристичних ресурсів більшість дослідників розподіляють їх на три складові: природні, історико-культурні, чи культурно-історичні, соціально-економічні. [7]

Туристичні ресурси природного походження.

Природні туристичні ресурси (ПТР) - це природні, тобто кліматичні, водні, геологічні, ґрунтові, фітолікувальні та ландшафтні, а також природно-антропогенні (національні природні парки, заповідники, пам'ятки природи таін.), які володіють комфортними умовами і можуть бути використані для туристичної діяльності.

Можна припустити, що туризм, особливо окремі його види, може існувати на основі штучно створених компонентів природного середовища. На практиці ж слід констатувати, що без відповідних природних ресурсів, розвиток і реалізація відповідних функцій є проблематичними.

Серед природних туристичних ресурсів найбільше значення для індустрії туризму та рекреаційної діяльності мають кліматотерапевтичні, водні, бальнеологічні і ландшафтні складові, які доцільно об'єднувати у клас ресурсів першого порядку. Ця група ресурсів має безпосередній вплив на розвиток рекреаційного і туристичного процесів.

До природних туристичних ресурсів другого порядку, які опосередковано впливають на рекреаційні і туристичні процеси, слід віднести орографічні, лісові та флоро-фауністичні або біотичні складники. Варто мати на увазі, що ресурси другого порядку у багатьох випадках можуть мати безпосереднє значення і відігравати провідну роль при формуванні туристичних комплексів та поширенні окремих видів відпочинку і туризму, наприклад, альпінізм, скелелазіння, збирання грибів чи лікарських трав для власного вжитку, сафарі і фотосафарі тощо.

Критерієм поділу окремих видів природних туристичних ресурсів на дві групи є їх вплив на масовість, сезонність і потужність туристичних і рекреаційних потоків, які формуються під дією окремих складових природно-географічного потенціалу. [7]

Клімат, погода, їх комфортність і вплив на самопочуття людини є визначальними, а в багатьох випадках навіть лімітуючими чинниками розвитку для більшості функціональних типів територіальних рекреаційних систем, туристичних комплексів і масових видів туризму. Наприклад, сприятливість помірного, тропічного та субтропічного клімату дозволяє розвивати практично всі види рекреаційно-туристичної діяльності. Тоді як суворість арктичних і антарктичних районів, згубність для здоров'я людини, особливо європейців, екваторіального клімату з його високими температурами та вологістю, унеможливлюють розвиток масового туризму в цих кліматичних поясах. Натомість, з'являється можливість запроваджувати екологічні, наукові чи екстремальні види, яким притаманна незначна інтенсивність і вибірковість.[5]

Клімат безпосередньо впливає на потужність і сезонність туристичних потоків, стає природним регулятором цінової політики в межах головних туристичних районів світу та окремих країн. Саме кліматичні особливості актуалізували одну з нагальних проблем розвитку туристичної індустрії світу - проблему пікового завантаження засобів розміщення туристів і сезонності робочих місць. "Мертвий сезон" (зимовий чи дощовий період) примушує одну частину інфраструктурних закладів тимчасово припиняти свою роботу, а іншу - у кілька разів зменшувати вартість більшості послуг. У виграші опиняються ті країни чи їх частини, територія яких знаходиться у комфортних кліматичних і погодних умовах, де сезонні коливання головних метеорологічних характеристик мінімальні і дозволяють обслуговувати туристів протягом року. Прикладами є курорти країн Карибського басейну, іспанського острова Майорка, туніського острова Джерба тощо.

Оцінку кліматичних і погодних туристичних ресурсів слід проводити із урахуванням погодно-кліматичного комплексу, до якого належить ряд головних показників: сумарна радіація, атмосферний тиск, пересічна температура повітря (місячна і річна) та його вологість, середня кількість опадів протягом сезонів, панівні та місцеві вітри, баричні та термічні добові амплітуди, геомагнітна активність.

Усе погодно-кліматичне розмаїття за силою впливу на рекреаційні та туристичні процеси ділиться на кілька класів комфортності, які позначаються на розвитку масового туризму і регулюють його інтенсивність: комфортний, сезонно комфортний, субкомфортний і дискомфортний.

Комфортний і сезонно комфортний погодно-кліматичні комплекси створюють зони суб'єктивно приємних тепловідчуттів без ознак переохолодження чи перегріву. У межах таких зон виникають сприятливі умови для організації масових видів рекреаційно-туристичної діяльності, в першу чергу, пляжно-купального відпочинку.[5]

Комфортний і сезонно комфортний погодно-кліматичні комплекси у Європі формуються в межах субтропічного кліматичного поясу, який включає більшу частину Південної Європи, за винятком Паданської низовини, півночі Піренейського та Балканського півостровів. У приатлантичній частині цього поясу середземноморський клімат, якому притаманні високі середньомісячні температури літнього сезону (вище +20° С), плюсові зимові температури. Влітку тут панує тропічне повітря й антициклональний стан атмосфери зі стійкою ясною сухою погодою.

У межах азійського континенту комфортні та сезонно комфортні для відпочинку умови формуються в межах субтропічного (узбережжя Малої Азії, захід Леванту, Японські острови без Хоккайдо і Рюкю, Східний Китай, південь Корейського півострова), субекваторіального (півострови Індокитай та Індостан без пустелі Тар, острів Шрі-Ланка без південно-західної частини, Філіппінські острови без південної половини острова Мінданао, південний схід Малайського архіпелагу, Південний Китай). [5]

На території Америки комфортні і сезонно комфортні погодно-кліматичні комплекси приурочені до субтропічного кліматичного поясу в межах західного та східного узбереж Північної та Південної Америки, до субекваторіального поясу в межах східних схилів Гвіанського плоскогір'я, більшої частини Бразильського плоскогір'я, до тропічного поясу - Карибський басейн, Центральна Америка.

На африканському континенті ареали з комфортними і сезонно комфортними умовами для відпочинку сформувалися на серед-земноморському, південно-східному та південному узбережжі, де переважає субтропічний і тропічний клімат.

Австралійський континент не є винятком із загального правила - на південно-східному і південно-західному узбережжі, які лежать в межах субтропіків і тропіків, сформувалися комфортні та сезонні комфортні умови для рекреаційно-туристичної діяльності. [5]

Нова Зеландія й Океанія майже повністю розташовані в межах комфортних і сезонно комфортних погодно-кліматичних умов, що створює передумови для цілорічного функціонування інфраструктурних об'єктів.

Клас субкомфортних погодно-кліматичних комплексів формує добрі та задовільні передумови для організації традиційних видів літнього і зимового відпочинку. Субкомфортні умови викликають певне напруження у терморегуляторних функціях організму, пов'язане з незначним перегрівом чи переохолодженням. Це є наслідком впливу відносно сприятливих погодно-кліматичних характеристик: слабка циклонічна діяльність, добові коливання температури у межах 5-6°С, швидкість вітру, що коливається в межах 4-6 м/с, температура повітря вища +27°С під час літнього відпочинку, нижча -10°С або з переходом через 0°С під час зимового відпочинку, підвищена вологість повітря тощо.[5]

Головними територіями, де сформувалися субкомфортні умови, є більшість регіонів із помірним і тропічним кліматом, особливо у внутрішньоконтинентальних районах.

Дискомфортний погодно-кліматичний комплекс створює передумови для появи метеотропних реакцій та метеопатії і формує зону суб'єктивно негативних теплових відчуттів, які проявляються у значному переохолодженні чи перегріванні. Це викликано несприятливими погодно-кліматичними характеристиками: дуже спекотна та волога, а також морозна погода, сильний вітер (більше 9 м/с), часті опади, тумани, грози, хуртовини та інші небезпечні метеорологічні явища, різка зміна погодних умов протягом доби тощо. Дискомфортні умови різко обмежують можливості для організації традиційних видів відпочинку, але залишають можливості для розвитку альтернативного туризму.[5]

На значній частині територій, що лежать у межах екваторіального поясу, практично в усіх полярних і субполярних широтах формуються погодно-кліматичні умови, що належать до класу дискомфортних.

Більшість території України лежить у помірному кліматичному поясі. Клімат України, з точки зору організації рекреаційно-туристичної діяльності, належить до класу "сезонно комфортний" і "субкомфортний", що є у цілому позитивним чинником розвитку індустрії туризму.

Ландшафтні ресурси двояко впливають на розвиток туризму. Із одного боку, ландшафт3 є середовищем, у якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, а з іншого - унікальним об'єктом споглядання, тобто перетворюється на туристичну атракцію.

Ландшафт як природне оточення рекреаційно-туристичної діяльності, формує рівень сприятливості для відпочинку й естетичності відчуттів, які його супроводжують. Перевагу отримують ті країни та регіони, які володіють ландшафтною мозаїчністю і поєднанням на обмежених територіях пляжних прибережних і прируслових, гірських, лісових, приозерних місцевостей у різних комбінаціях.

Ландшафт і як середовище, в якому відбуваються рекреаційно-туристичні процеси, і як об'єкт споглядання - різновид культурного ландшафту. Навіть у випадку, коли ландшафт "дикий" і незайманий людиною, але включений до туристичної діяльності для спостереження і споглядання, він стає культурним. Через систему причинно-наслідкових зв'язків, такий ландшафт впливає на людину, її свідомість, сприйняття довкілля та подальшу суспільно-корисну діяльність, а сама людина, лише споглядаючи, залучає таку геосистему до власного культурного кола.[8]

Історико-культурні туристичні ресурси (ІКТР) - це сукупність пам'яток матеріальної та духовної культури, які створені в процесі історичного розвитку суспільства на певній території, мають пізнавальну цінність і можуть бути використані для туристичної діяльності. Такі об'єкти приваблюють туристів незалежно від сезону, пори року, що активно впливає на стан розвитку туризму.

Кожен із видів ІКТР структуризують на підвиди. Так, пам'ятки археології охоплюють ареали первісного заселення, стоянки і поселення, кургани; давні городища (прості) та давні городища (складні), забезпечені лініями оборони з дитинцем.

Пам'ятки історії - це меморіальні пам'ятки, пов'язані з історичними подіями, національно-визвольними змаганнями, війнами, бойовими традиціями, та пам'ятники учасникам історичних подій, національно-визвольних змагань і війн, а також відомим діячам історії.

Архітектурні пам'ятки та пам'ятки містобудування структуризуються на архітектурні ансамблі, пам'ятники оборонного будівництва, сакральні споруди, народної архітектури, громадські споруди, палацо-паркові ансамблі й сучасні пам'ятки архітектури.

Мистецькі пам'ятки як вид ІКТР - це пам'ятки професійних і народних художніх промислів, а також музеї, які експонують пам'ятки образотворчого, декоративно-ужиткового та інших видів мистецтва.

До етнографічних пам'яток належать етнографічні музеї з відповідною експозицією, музеї народної архітектури і побуту, фольклорні пам'ятки усної та писемної творчості, яскраво виражені й добре збережені народні традиції тощо.

Особливістю ІКТР є те, що вони мають повсюдний характер розташування, і визначити їх значення для туризму дуже важко, адже кожен із таких пам'яток може вирізнятися особливою цінністю. Тому ми запропонували методику оцінки, яка дає змогу визначити хоча б наближено пізнавальну цінність ІКТР окремого поселення, центру, району. За результатами таких оцінок можна ранжувати відповідними поселеннями і районами з метою введення їх до туристичних маршрутів чи пізнавальних занять для відпочиваючих.

Соціально економічні ресурси.

До туристичних ресурсів належать соціально-економічні передумови, у тому числі стан розвитку матеріально-технічної бази самого туризму (об'єктів розміщення - турбаз, готелів, мотелів, кемпінгів, баз відпочинку, пансіонатів, санаторіїв та ін.) й інфраструктурних галузей, а саме - шляхи сполучення, транспорт і дорожнє господарство, торгівлю, громадське харчування, побутове обслуговування, сучасні інформаційні та рекламні служби, туристичні фірми, навчальні заклади, підприємства з виробництва товарів туристичного сервісу тощо. [7]

швейцарія туристичний ресурс природний



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ТУРИСТИЧНИХ РЕСУРСІВ ШВЕЙЦАРІЇ

2.1 Загальна характеристика Швейцарії

Швейцарія - одна з малих держав Європи. Її площа - всього 41,3 тис. кв. км, а населення налічує майже 8 млн. ч. Грошова одиниця швейцарський франк. Швейцарія розташована майже в самому центрі Зарубіжної Європи, на перехресті найважливіших торгових шляхів. Три чверті її меж - з Францією, Австрією і Італією - проходять по високих гірських хребтах Юріївни і Альп, і лише межа з Німеччиною і Ліхтенштейном йде по низовині - долині Рейну.

Засніжені вершини Альп, блакитні озера, яскраво-зелені долини, переважно невеликі міста з ще вузькими середньовічними вулицями, що збереглися, і будинками з розфарбованими фасадами - ось характерні зовнішні риси країни. Але в той же час Швейцарія - одна з найрозвиненіших в індустріальному відношенні країн світу, займаюча одне з перших місць по досвідченості і кваліфікації інженерів і робітників, якості вироблюваної продукції і за розмірами прибутків, які одержує Швейцарія від промислових підприємств, що знаходяться в самій країні і за її межами, від величезних капіталовкладень.

Ця невелика країна виконує помітну роль в світовому політичному житті. Завдяки її постійному нейтралітету, а також географічному положенню в ній проводяться важливі міжнародні конференції, дипломатичні переговори. У першій і другій світових війнах Швейцарія зберігала нейтралітет. Після другої світової війни не вступила в ООН, не дивлячись на схвалення її цілей. Столиця Швейцарії - місто Берн. Лозанна - місцеперебування федеральних судових органів. Глава держави - президент. [9]

Швейцарія розташована в помірному кліматичному поясі, у природній зоні мішаних і широколистяних лісів. Швейцарія бідна на природні ресурси, якщо не вважати гідроенергії. Тим не менш, це квітуча країна, у багатьох відносинах найбагатша в Європі, перш за все завдяки високому розвитку обробній промисловості та сфери послуг (особливо велике значення має туризм).

Завдяки вигідному положенню в центрі континенту, на перехресті багатьох європейських доріг, Швейцарія протягом всієї своєї історії була важливим комунікаційним і транспортним центром між північчю і півднем Європи. Але виходу до моря не має.

Країна грає помітну роль в світовому політичному житті, завдяки її постійному нейтралітету, а також географічному положенню в ній проводяться важливі міжнародні конференції, дипломатичні переговори.

Вигідне географічне положення, помірний клімат, велика кількість лісів і чисте гірське повітря сприяють розвитку курортної та рекреаційної діяльності в Швейцарії. Гірське розташування визначає і види програм, пропонованих туристам. Для любителів спокійного відпочинку - це озерні круїзи, поїздки по гірській залізниці, пішохідні прогулянки, гольф, сонячні ванни на льодовику. Не варто забувати про скелелазіння та інших видах гірничого та гірськолижного туризму. Оптимальні умови для зимового спорту сприяють тому, що багато швейцарських міст обиралися місцями проведення зимових олімпійських ігор і великих міжнародних змагань гірськолижників (Санкт-Моріц, Гарміш-Партенкірхен, Інебрук, Кортині-д'Ампеццо, Кранс-Монтана, Вербье).

Гори займають всю центральну і в значного ступеня південну і східну частини країни (близько 60% території). Найвища частина Альп складена кристалічними породами. Високогірні області покриті вічними снігами і льодовиками. Найбільший з цих льодовиків і один з найбільших у Європі - Алечській. Він тягнеться на 27 км.

Кліматичні умови Швейцарії надзвичайно різноманітні, в ніякої іншій європейській країні немає таких разючих природних контрастів в межах настільки маленької території. У силу свого географічного положення Швейцарія схильна до впливу чотирьох кліматичних зон: середньо-і північноатлантичної, середземноморської та континентальної. Альпи є перешкодою для циклонів, що несуть вологу.[2]

У Альпах зима відносно холодна (температура опускається зазвичай до -10 о ^-12 ^о, іноді до -20 ^о), але майже завжди дуже сонячна. Вище 2500 - 3000 м . сніг не тане протягом всього року. Взимку і навесні через скупчення снігу на схилах не рідкісні снігові обвали. Влітку ж у горах часті дощі, тумани. На Швейцарському плоскогір'ї зима м'яка, середня температура січня близько -2 ^о. Сніг, як правило, тримається лише кілька днів. У грудні і січні з Атлантики дмуть сильні вітри, що приносять дощі, часті тумани, сонця майже не буває, раз у раз різко міняється атмосферний тиск

Річки такої невеликої країни як Швейцарія належать басейнах трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. У Альпах починаються такі крупні європейські річки, як Рейн і Рона, беруть початок притока Дунаю річка Інн, а також приплив По - річка Тичино. Більшість річок бурхливі, буяють водоспадами і порогами, через що не придатні для судноплавства, а отже річкових екскурсійних турів немає.

Грунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові грунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять грунтовий шар або засипають оброблювані землі корінням.

Тваринний світ Швейцарії випробував сильний вплив господарської діяльності людини. У той час як сніжна куріпка і заєць-біляк ще досить поширені, такі характерні тварини верхнього ярусу гір, як козуля, бабак і сарна, зустрічаються набагато рідше. Додаються великі зусилля з охорони дикої фауни.

Швейцарія стала сьогодні світовим центром імміграції, поряд з США, Великобританією, Францією. У Швейцарії проживає велика кількість іноземних громадян - понад 1 мільйон (2004 р. їх число склало 20,6% загальної чисельності населення). Перш за все, робітників, завербованих на тривалий термін для роботи в промисловості, будівництві, сфері обслуговування. Окрім постійної імміграції є ще сезонна. Близько 200 тис. людина приїжджає до Швейцарії на будівельні і с / г роботи. Майже 100 тис. жителів прикордонних районів Німеччини і Франції щодня їздить на роботу до Швейцарії. У зв'язку з економічною кризою кількість іноземних робітників скоротилася. В окремих містах - Женеві, Базелі, Цюріху - частка іноземців серед жителів підвищується до 1 / 5 - 1 / 3. Жодна інша європейська країна не має в складі свого населення такої високої частки іноземців.

У Швейцарії немає єдиної етнічної спільності. Мовно-етнічні відмінності населення Швейцарії ще дуже чіткі: кожен з чотирьох швейцарських народів - германошвейцарців (4,22 млн. чоловік, 1992), франко-швейцарці (1,16 млн. осіб), італошвейцарів (230 тис. чоловік) і ретороманци ( 60 тис. чоловік) являє собою окрему етнічну спільність, що відрізняється національною самосвідомістю, мовою і культурним своєрідністю. Три народу - германошвейцарців, франкошвейцарців і італошвейцарів живуть компактними групами в історично сформованих областях.

Особливості історичного розвитку швейцарського держави, тривалий час представляв собою союз окремих незалежних кантонів, призвели до того, що свідомість приналежності до певного кантону і зараз нерідко виявляється значно сильніше етнічного. Більшість швейцарців належать до двох віросповідань - протестантизму (44% населення) і католицизму (48% населення).[9]

2.2 Природні ресурси Швейцарії

Якщо глянути на Швейцарську Конфедерацію з висоти літака, то не побачиш рівнин. Скрізь гори з блискаючими на сонці сніговими вершинами, там і тут стирчать скелясті піки, у вузьких ущелинах срібляться нитки бурхливих потоків. У Швейцарії знаходиться сама могутня, найвища частина Альп -- головної гірської системи Закордонної Європи. Гори займають усю центральну й у значній мірі південну і східну частини країни. Доліни Рони і Рейну поділяють Швейцарські Альпи на дві майже рівнобіжні групи гірських хребтів, що тягнуться з південно-заходу на північний схід. До півночі від цих долин здіймаються Бернські Альпи з вершинами Фінстерархорн і Юнгфрау, що перевищують 4 тис. м., а також Гларнські Альпи. До півдня від долин розташовані Пенинські Альпи з піком Дюфур (4634 м.) -- найвищою вершиною Швейцарії, другою після Монблану в Закордонній Європі, і Лепонтинські Альпи.

Між Бернськими Альпами і Юрою від протікаючого по кордону з ФРН Рейну до Женевського озера тягнеться хвилясте невисоке (400 - 600 м.) Швейцарське плоскогір'я. Головну принадність ландшафту тут представляють великі озера й округлі зелені пагорби. Швейцарське плоскогір'я -- це сама населена частина країни. Тут розташовані її найважливіші промислові і землеробські райони і найбільші міста -- Цюріх, Базель, Берн, Женева, Лозанна.

Через складність рельєфу кліматичні умови різних районів Швейцарії різні. В Альпах зима відносно холодна (температура опускається звичайно до -10^о -12^о, іноді до -20^о), але майже завжди дуже сонячна.

Вище 2500 - 3000 м сніг не тане протягом всього року. Узимку і навесні через скупчення снігу на схилах нерідкі сніжні обвали. Улітку ж у горах часті дощі, тумани. На Швейцарському плоскогір'ї зима м'яка, середня температура січня біля -20^о. Сніг, як правило, тримається лише кілька днів. У грудні і січні з Атлантики дують сильні вітри, що приносять дощі, часті тумани, сонця майже не буває, раз у раз різко міняється атмосферний тиск. Зате літо тепле (середня температура липня +18^о), осінь тривала і сонячна. Для цієї області і для передгір'їв Альп характерні "бізи” -- рвучкі, холодні і сирі вітри з Атлантики, а також фени -- вітри, що перевалюють через Альпи і спускаються в долини Швейцарії дуже сухими і теплими. Самий м'який і теплий клімат мають внутрішні полонини й улоговини. Наприклад, у кантоні Тессин на узбережжя озер Лугано і Лаго-Маджоре, захищеному горами від холодних північних вітрів, багато сонячних днів, немає великих стрибків температури і сильних сезонних коливань погоди. Отут у відкритому ґрунті ростуть пальми, магнолії й інші рослини південних країн.

Ріки такої невеликої країни, як Швейцарія, належать басейнам трьох морів: Північного, Середземного і Чорного. У Швейцарських Альпах починаються такі великі європейські ріки, як Рейн і Рона. З Альп беруть початок приплив Дунаю р. Інн, а також приплив По -- р. Тічіно. Більшість рік бурхливі, буяють водоспадами і порогами, через що не придатні для судноплавства, а отже річкових екскурсійних турів.

Гордість Швейцарії -- її мальовничі озера. Самі великі з них -- Женевське (588 кв. км.) і Боденське (537 кв. км.), потім Невшательське, Лаго-Маджоре, Фірвальдштетське (Озеро чотирьох кантонів), Цюрихське, Лугано. Деякі озера дуже глибокі: глибина Лаго-Маджоре -- 372 м., а Женевського -- 310 м. через велику глибину і прозорість води озера мають блакитний чи синій колір. Береги облямовані лісистими пагорбами чи скелястими горами, схили яких обриваються прямо у воду. Великі озера -- місця паломництва туристів.

Лісу в даний час сильне вирубані і займають близько 1/4 території країни, однак вони є найбільш продуктивними в Закордонній Європі. На Швейцарському плоскогір'ї зустрічаються лише окремі гаї і парки при маєтках. На схилах гір ліси збереглися краще, особливо в східній і південній частинах країни. На сході Швейцарії, у кантоні Граубюнден, на ріках Інн і Ланкварт створений Національний заповідник, де ретельно охороняється рослинний і тваринний світ.

На плоскогір'ї і схилах Альп і Юри до висоти до 800 м переважають території лугів і пасовищ. На висоті від 800 до 2000 м. простираються ліси, спочатку листяні -- бук і дуб, потім хвойні -- кедр, ялина, сосна. Вище границі лісу знаходяться високотравні субальпійські луги, що змінюються альпійським, покритим низькорослим чагарником і низькими трав'янистими рослинами, серед яких багато квітучих. Ґрунти Швейцарії не відрізняються родючістю. Для обробки придатні лише бурі лісові ґрунти Швейцарського плоскогір'я і нижніх частин схилів гір. На гірських схилах нерідкі обвали і зсуви, що зносять ґрунтовий шар. [2, c.315 - 318]

2.3 Основні визначні пам'ятки районів і міст Швейцарії

У Швейцарії можна виділити чотири райони -- Північну Швейцарію, Західну, Центральну і Південну. Найбільше густо заселена й економічно розвинена Північна Швейцарія (кантони Базель, Аргау, Цюріх, Санкт-Галлен, Гларус, Тургау). Це і самий рівнинний район країни. Він займає північну частину Швейцарського плоскогір'я, лівий берег Рейну, а на півдні заходить у передгір'я Альп.

Західна Швейцарія (кантони Берн, Невшатель, Фрібур, , Женева) більш гориста, ніж північ країни. Цей район містить у собі центральну і південну частини Швейцарського плоскогір'я. З заходу до нього примикають хребти Юри, зі сходу -- Альпи. Західна Швейцарія -- один з найважливіших районів туризму. Сотні тисяч людей з різних країн світу прагнуть відвідати Женевський Палац націй, мальовничі курортні містечка Веве і Монтре, піднятися на Юнгфрау й інші знамениті гірські вершини, легко доступні тепер завдяки канатним і зубчаторельсовим дорогам, оглянути численні музеї чи подихати чистим гірським повітрям в Альпах.

Найбільший, але при цьому рідко населений район країни -- Південна Швейцарія. Він містить у собі кантони Граубюнден, Тессин і Валі. Природа Південної Швейцарії надзвичайно мальовнича і різноманітна. Тут найвищі гірські хребти -- Пенинські і Лепонтинські хребти, і широкі полонини, як долина Рони чи Інн, і великі озера Лугано і Лаго-Маджоре. В Альпах на Маттерхорне ніколи не тане сніг, а на березі озер у Тессині ростуть пальми, магнолії й інші південні рослини. Південна Швейцарія залучає багато туристів. Їх надять небесно-голубі озера, яскраві, по-італійському оживлені містечка Локарно, Лугано, Гандрія, Мендрізіо, фешенебельні гірські курорти і лижні станції Давос, Санкт-Мориць, Церматт і ін., достаток сонця, фарб, зелені, рідка тепер можливість бачити природу, майже не змінену "індустріальним століттям”. У цьому відношенні привабливий Національний парк -- заповідник Граубюнден. [2, c. 332-338]

Берн. Берн, столиця Швейцарської Конфедерації, лежить у закруті р. Арі, у півкрузі Альп. Місто було засновано в XII ст., але столицею країни став лише в 1848 році.

Центральна частина міста залишилася майже без змін з XVIII - XIX століть: сіро-зелені будинки з аркадами, вежі -- залишки фортечної стіни, вузькі вулиці, безліч стародавніх фонтанчиків з мудрими алегоричними фігурками, пофарбованими в яскраві кольори, міська ратуша, споруджена ще в XV в. Головна артерія цієї стародавньої частини міста -- Марктгассе і її продовження Крамгассе -- упирається в міст, високо перекинений через Арі. У Берні знаходиться резиденція Всесвітнього поштового союзу, Музей мистецтв і єдиний у Європі Музей Альп.[2, c. 335]

Цюріх. Знайомство з Цюріхом найкраще почати з Niederdorf -- історичного центра з пішохідною зоною, мальовничими вузькими перевуличками, загостреними вузькими будиночками в готичному стилі, у яких розташовані булочні, кондитерські й антикварні магазини. По вечорах тут грають вуличні музиканти, тече рікою вино і пиво. Тут танцюють до ранку . [6]

Місто, побудований у Х ст. на березі однойменного озера, відоме неповторною готичною архітектурою, церквами Гроссмюнстер і Фраумюнстер, прикрашеними віражами Марко Шагала, затишними вистланими кругляком вуличками, численними ресторанчиками [1, c.145].

Bahnhofstrasse втілює основні чесноти швейцарців -- порядок, чистоту і пунктуальність. Також Bahnhofstrasse разом із прилягаючими до неї Storchengasse і Limmatguai дуже привабливі в змісті різноманітних покупок. До Bahnhofstrasse, ідеального місця для шопінга, прилягає Paradeplatz, площа парадів, де в XVIII столітті розташовувався скотний ринок, а пізніше -- військовий плац. На Paradeplatz привертають увагу помпезний будинок банку Schweizerische Kreditanstalt, побудоване в 1876 році, і готель Savoy Baur en Ville (1838, реконструкція в 1978 році). Кондитерська "Sprungli" на Paradeplatz, відреставрована в 1985 році -- первісток однойменної шоколадної імперії -- є центральною серед інших семи кондитерських "Sprungli". Тут можна поласувати знаменитими стравами -- різноманітними фірмовими тортами, "Luxenburgerli" і шоколадними кубиками "number one".

Цюріх разом з Вінтетур належить до ведучих центрів Європи за кількістю і значимістю музеїв, що тут знаходяться. Найвідоміший з них -- Kunsthaus am Heimplatz, де день проходить, як година. Тут у всьому обсязі відбита історія розвитку європейського мистецтва протягом двох тисячоріч. Серед представлених художників -- Мунк, Кокошка, Моне, Мане, Сезанн, Клеє, Мондріан, Кіріко, Матисс, Пікассо, Шагал, великі збори дадаїстів. Праворуч від входу в музей можна побачити бронзову скульптуру Огюста Родена "Ворота пекла". Напроти вокзалу знаходиться Schweizerisches Landesmuseum з цікавими зборами експонатів, присвячених історії і культурі Швейцарії. Увечері, після смачної вечері, непогано піднятися на Poly-Bahn на так називану Polyterasse. Три хвилини шляху -- і Цюріх лежить перед вами у всій своїй вроді.

З моря вогнів виступають підсвічені архітектурні перлини, символи міста: Predigerkirche, Grossmunster, Fraumunster, вежа церкви святого Петра. Музичний і театральний Цюріх також заслуговує на увагу. Насамперед він представлений Opernhaus am Bellevue і Tonhalle з чудовою акустикою і чудовим органом.

Особливе зачарування ландшафту Цюріха додає озеро, що доходить до центра міста, яке надихало багатьох поетів, зокрема, Клопштока, що присвятив йому одне зі своїх самих чарівних створінь. Довжина Zurichsee -- 39 км, площа -- 88 кв. км, ширина -- 4 км, глибина -- до 143 м. Хоча на просторі, що граничить з Zurichsee, проживає біля мільйона чоловік, 1/3 його берегів -- загальнодоступна. Zurichsee залучає до водяних прогулянок, дегустації рибних блюд і місцевого білого вина в селищах Mannedorf, Uetikon і Stafa [6].

До послуг туристів, що приїжджають у місто, більш 100 готелів і 1300 ресторанів. Туристичний офіс міста пропонує для приїжджаючих близько 30 різних екскурсійних програм в околицях Цюріха: від круїзів по місту до кулінарних турів. [1, c. 146]

Женева. Місто розташоване на березі озера в дуже мальовничому місці. Круто згинаючи, Женевське озеро заповнює своєю синьою масою западину між двома гірськими системами. З північно-заходу над озером панує досить висока, покрита лісами й альпійськими лугами гряда Юри. А з півдня його тіснять велетенські Альпи з вічними снігами. У західного краю озера Альпи і Юра майже стуляються. Альпи нависають над вузькою долиною ріки Рони у вигляді високого і крутого обриву, що носить назву Салев.

Погода хитлива у вузькій долині, у якій то з Альп, то через Юру звалюються великі, наповнені вологою маси повітря. У Женеві нерідкі затяжні дощі, тумани.

Більшість будівель старої частини Женеви належать до XII - XV століть, включаючи і знаменитий кафедральний собор Св. Петра. У Женеві знаходяться штаб-квартири багатьох міжнародних організацій, у тому числі і європейське відділення ООН. Візитна картка міста -- 140-метровий фонтан, що б'є з Женевського озера.

Від вокзальної площі до берега озера і найбільшого моста через Рону веде вулиця Монблан. Це одна з головних вулиць міста, завжди оживлена і заповнена масою туристів. По обох сторонах -- контори туристичних і авіаційних компаній, готелі і магазини сувенірів. У пам'ять про Швейцарію туристам пропонуються безліч барвистих листівок, музичні скриньки у вигляді знаменитого швейцарського будинку -- шале, герби Швейцарії на ручках, кружках і багато чого іншого. Виробництво і продаж сувенірів -- це частина широко розвиненої у Швейцарії "індустрії туризму”, і ця галузь економіки приносить країні великі і стійкі доходи. Женева володіє багатими історико-культурними ресурсами. Їхнім яскравим представникам є Музей історії і мистецтва, де зібрані полотнини швейцарських художників К. Вітца, Ж. Ліотара, спеціальний зал присвячений творчості найбільшого майстра живопису Фердинанда Ходлера (1853 - 1918 р.), чиї картини на історичні теми розповідають про минуле швейцарського народу краще багатьох книг. Великий інтерес представляють археологічний відділ, нумізматичний кабінет, що володіє одним із самих багатих у Західній Європі зібранням російських монет. Вироби з фаянсу, порцеляни, а також кераміка усіх часів і народів зібрані в Музеї Аріани. Немалий інтерес для туристів представляють експонати Музею стародавніх музичних інструментів.

Туристичний потенціал міста з менш чим 200-тисячним населенням величезний. Женева має 130 готелів з ціновим діапазоном від $28 до $335 за одномісний номер, з них 16 п'ятизіркових, найбільш відомі серед який "Beau Rivage”, "Intercontinental” і "Pichemond”.

Особливо широкої популярності Женева набула як центр ділового туризму. Одночасно в місті може відбуватися більш 200 різних зустрічей, конференцій, семінарів з чисельністю учасників від 20 до 2000 чоловік. Близько 5% приїжджаючих у Женеву гостей приходиться на частку інсентив-туристів. Туристичні поїздки, що заохочують співробітників різних комерційних компаній, стали популярні в США і Європі ще з початку 70-х років. Фахівці прогнозують ріст інсентив-туризму в Швейцарію з України в найближчі роки. [3, c.10-33]

Базель. Місто виникло в далекій давнині. Перше згадування про нього відноситься до 372 р. до н.е. Протягом багатьох століть Базель відігравав видну роль у європейській торгівлі. Історичний центр міста з численними і добре збереженими пам'ятниками старовини -- знаменитим собором, в одному з притворів якого похований Еразм Роттердамський, будинками середньовічних купецьких гільдій, житловими будинками, університетом -- знаходиться на левом, високому бережу Рейну. Три великих мости ведуть на правий, низинний берег, де розкинулися нові житлові квартали, причали (сюди доходять по Рейну морські судна). Тут знаходяться також павільйони щорічного міжнародного Базельського ярмарку. Базель також відомий своїм Художнім музеєм з невеликим, але дуже коштовним зібранням картин. [6, c.334-335]

Монтре. Місто з 20-тисячним населенням розташовано на березі Женевського озера. Туристам пропонується відпочинок на воді -- круїзи, плавання, водяні лижі чи серфінг. "Перлина” Монтре -- оспіваний Байроном стародавній Шильйонський замок, побудований на береговому стрімчаку в XII столітті і ідеально збережений до наших днів.

Щорічно в Монтре проходить більш 30 великих міжнародних фестивалів і виставок. У їхньому числі фестиваль комедійних фільмів, ярмарок вин, знаменитий джазовий фестиваль, туристичний салон і ін. Приїхавши в Монтре, туристи обов'язково попадають на яке-небудь свято.

Можливе розміщення в 32 готелях міста категорією від 1 до 5 зірок і з діапазоном цін від $34 до $370 за одномісний номер (rack rates). Більше всього готелів категорії 3 -- 4 зірки. П'ятизіркових готелів лише два: "Mountreux Palace” і "Royal Plaza”.

Не менш різноманітні екскурсійні програми, пропоновані відпочиваючим у Монтре туристам. Особливої уваги заслуговують екскурсії по місцях, зв'язані з життям і творчістю Чарлі Чапліна, "винний” потяг, відвідування сироробен і термальних джерел, соковитих зелених лугів навколо Монтре, що у середині травня повні нарцисів і інших квітів, і повітря напоєне тонкими ароматами.

2.4 Огляд рекреаційних ресурсів курортів Швейцарії

Знаходячись у самому центрі Альп, Швейцарія має більш ніж 140 лижних центрів. Усі курорти Швейцарії мають зручний зв'язок з аеропортами Цюріха і Женеви. Гірське розташування визначає і види програм, пропонованих туристам. Для аматорів спокійного відпочинку -- це озерні круїзи, поїздки залізницею, пішохідні прогулянки, гольф, сонячні ванни на льодовику. Кращі гірськолижні центри країни відрізняються в першу чергу великими -- більш 200 і навіть 300 км схилів -- областями катаннями, високогірним розташуванням трас (до 4000 м), що дозволяє продовжувати сезон до літа, зручними трансферами -- не більш 2 годин до будь-якого курорту. [9] Невеликі розміри Швейцарії дозволяють робити одноденні поїздки в сусідні міста: Берн, Цюріх, Женеву, Лозанну . [1, c.147].

Ціни на курортні послуги звичайні для Європи -- $24 за одноденний прокат гірського велосипеда. Вартість відпочинку коливається у великих межах. Можна зняти номер "suite” за 500 франків у день чи оселитися в молодіжному хостелсі чи апартаментах за 17 франків ($ 13). Середня вартість шестиденного лижного абонемента коливається в районі $200 (табл. 1), тижня проживання в тризірковому отелі -- від $560 до $740 (7 ночей, rack rates). Висока якість катання і "apres ski” відпочинку, пропонованого у Швейцарії, варті таких грошей. Саме високий рівень цін визначає винятково індивідуальний характер відвідування Швейцарії українськими гірськолижниками. При великій розмаїтості, у тому числі і ціновій, швейцарських курортів, переважна більшість пропозицій стосується дорогих центрів -- Сент-Мориць, Давос, Церматт, Саас-Фе, Гриндельвальд. Вартість тижневих гірськолижних турів у Швейцарію (з перельотом) у наших компаній починається з $900 .[4]

Сент-Мориць. Сент-Мориць, суперсучасний курорт -- мегаполіс, розташований на південному схилі Швейцарських Альп неподалік від Італії. Стійка погода, стабільний сніжний покрив, 1800 метрів над рівнем моря. Сент-Мориць, що часто називають "Вершиною світу", є одним з відомих гірськолижних курортів. Легендарний і клімат курорту -- у середньому 332 сонячних дня на рік -- швейцарський рекорд.

На курорті Сент-Мориць -- фешенебельний "Палас -- готель”, численні кафе і ресторани, суперсучасні дискотеки, комфортабельні пансіонати. 150 км маршрутів для рівнинних лиж, 350 км трас різної складності.

Сент-Мориць славиться своїми екзотичними зимовими забавами: на льоду озера поряд зі скиджорінгом (кінські біги) щорічно проводяться турніри і по таким винятково літнім видам спорту, як крикет, поло і гольф. Єдиний у своєму роді чемпіонат по гольфу на льоду -- з червоними м'ячами, більш доречними на снігу, ніж традиційно білі -- наймальовниче видовище. [10].

Кранс-Монтана. Кранс і Монтана -- два близнюки-селища в центрі Альп. Цей курорт розташований на висоті 1500 м над рівнем моря, у 180 км від Женеви на сонячній терасі озер і лісу з панорамою, що захоплює дух, з гори Маттерхорн. Кранс-Монтана -- унікальний за своїми кліматичними умовами курорт, що дозволяє й узимку, і влітку займатися гірськолижним спортом (льодовик Plaine-Morte), постійне місце проведення міжнародних чемпіонатів по гірських лижах. Курорт розташований на мальовничому високогірному плато серед сосен і озер, над долиною ріки Рони. По місту курсує безкоштовний автобус, що підвозить лижників до підйомників.

У Кранс-Монтані знаходиться одна з кращих дитячих гірськолижних шкіл, у якій швидко навчитися кататися на гірських лижах можуть навіть самі маленькі. У Кранс-Монтані вас очікує сучасна туристична інфраструктура: 2 шестимісних крісельних підйомники, 5 автостоянок у підйомників, спортивний центр, конгрес-хол. [10]

У комфортабельному п'ятизірковому отеленні "Амбассадор" знаходиться оздоровчий центр, фахівці якого користаються методиками, виробленими колись знаменитим доктором Морісом Мессеге, що одержав за своє відкриття не одну премію. Засновано лікування на виведенні шлаків з організму, і використовуються для цієї мети тільки екологічно чисті альпійські трави, вирощені на плантаціях, що належать готелю. Туристам тут надаються послуги по лікуванню широкого діапазону хвороб під постійним спостереженням лікарів. [11]

Церматт. Церматт є одним із престижних курортів Швейцарії, центром альпінізму. У Церматті сніг лежить з перших чисел грудня до кінця квітня. Символ Церматта -- гора Сервен -- відома аматорам гірськолижного спорту усього світу. Тут можна займатися гірськими лижами поза залежністю від часу року, як узимку, так і влітку. Спускаючись по знаменитій "падаючій” трасі FIS "National” з висоти 2627 м, можна одержати чудову гірську засмагу -- Церматт вважається самим сонячним курортом Швейцарії [7, c.147]. Оберігаючи неповторну природу, у Церматті цілком заборонений рух автомобільного транспорту, повітря завжди абсолютно чисте, а прогулянки на трійці коней чи на електромобілі залишають незабутнє враження. Церматт -- прекрасне місце для сімейного відпочинку. Без найменших небезпек можна залишити дітей на піклування досвідчених інструкторів, що не тільки навчать кататися на гірських лижах, але і простежать, щоб вони були вчасно нагодовані і не випробували ніяких труднощів. Увечері, удосталь накатавши, можна з задоволенням провести час у численних ресторанах і дискотеках. Широкі можливості для аматорів рівнинних лиж: 3 відкритих ковзанки, закрита ковзанка, тенісні корти, фітнес-центр, лижна школа. [10]

Гріндельвальд. Гріндельвальд -- рай для гірськолижників з його розмаїтістю альпійського ландшафту і величезним вибором трас і спусків. Насолоду гірськолижникам доставляють 43 гірські і канатні дороги, що піднімають на висоту 2971 м, і траси довжиною більш 200 км. У Гріндельвальді найбільш цікавий "чарівний світ льодовиків". Цей всесвітній курорт відомий за назвою "Село льодовиків". Таємничий Грот Блакитного льоду, екзотична Льодовикова Ущелина -- це близькість природи.

Можна зробити подорож слідами Джеймса Бонда до всесвітньо відомого обертового ресторану "Piz Gloria", розташованому на висоті 2970 м на вершині гори Schiltorn і побачити більш 200 альпійських гірських вершин одночасно. Jungerfraujoch-Top of Europe -- одна з подорожей у прекрасний світ гір, що запам'ятовуються на все життя. Всесвітньо відома залізниця доставить вас до найвищої станції Європи на висоту 3454 м. Jungerfraujoch-Region -- це світ вічного льоду і снігу. Гріндельвальд пропонує велику програму катання на лижах. [10]

Верб'є. Розташований між Маттерхорном і Монбланом, Верб'є -- молодий курорт, що сильно розрісся в останні роки, весь з маленьких шале, жвавий і досить гучний. [12, c.184] Має репутацію гірськолижної Мекки. Сільце сполучує у собі метушливе містечко і місце, де можна розслабитися, проводячи відпустку. Люди з усього світу стікаються сюди для занять спортом і іншими розвагами.

Тут організована одна з найкращих систем, що піднімає на висоту 2200-3000 м. Тепер тут вже більш 400 км спусків, більш 100 підйомників, що майже завжди повні. Їхня популярність порозумівається тим, що схили гори чудові для катання, а закінчення спусків просто безмежні. Верб'є є частиною великого кола "Чотирьох Долін", з'єднуючись з Haute Nendaz, Thyon-2000 і Veysonnaz. У Верб'є нескінченне число готелів. Тут можна кататися на конях, кониках і санках. У власному ресторані Rosalp годує гостей один із самих прославлених кухарів Європи Ролан П'єро. [12]