Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний університет "Львівська політехніка"

Інститут екології, природоохоронної діяльності та туризму ім. В. Чорновола

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни "Організація туризму (Інновації в туризмі)"

на тему: "Вітрильний туризм"

Студентки 2 курсу групи Ту-22

Юрченко С.Р.

Львів 2016

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Загальна характеристика спортивного туризму
• 1.1 Поняття і роль оздоровчо-спортивного туризму
• 1.2 Види спортивного туризму
• Розділ 2. Вітрильний туризм як вид водного туризму
• 2.1 Види водного туризму
• 2.2 Вітрильний туризм
• Розділ 3. Стан та перспективи розвитку вітрильного туризму в Україні
• 3.1 Сучасний стан вітрильного туризму в Україні
• 3.2 Перспективи розвитку спортивного туризму в Україні
• Висновок
• Список літератури

Вступ

Актуальність даної роботи визначена тим, що спортивний туризм був і продовжує бути невід'ємною частиною життя більшої частини населення всього світу, роблячи позитивний вплив на організм людини, підтримуючи здоров'я і хорошу фізичну форму. Спортивний туризм в Україні є національним видом спорту, що має багатовікову історичну традицію. Він включає в себе не тільки спортивну складову, а й особливу емоційну сферу, і спосіб життя самих любителів мандрівок. Спортивний туризм належить до соціального виду спорту, ним займаються верстви населення, які не мають великих доходів - молодь, студентство, інтелігенція, вчителі, лікарі.

Спортивний туризм здійснює різноманітні спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції, але з ряду чинників рівень їх реалізації на сьогодні не відповідає потенційним можливостям туристсько-спортивного руху в Україні.

Головна особливість спортивного туризму полягає в тому, що він, на відміну від більшості інших видів спорту, не вимагає відносно великих матеріальних витрат, так як, по-перше, розвивається в існуючому навколишньому середовищі і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки та проведення туристсько-спортивних масових заходів і зведення спеціальних споруд для їх проведення, по-друге, матеріально-технічне та організаційне забезпечення зазначених заходів в значній мірі здійснюється силами і засобами самих туристів, по-третє, вже склалася і діє громадська система підготовки та підвищення кадрів, яка з мінімальними витратами з боку держави може і надалі ефективно функціонувати.

Розвиток нових напрямків спортивного туризму, екстремального, пригодницького, вітрильних та інших подорожей, проведення комбінованих за видами туризму подорожей з використанням наявних природно-рекреаційних, історико-культурних та кадрових ресурсів країни, не тільки створює умови для залучення до активних занять спортивним туризмом населення України, а й має стимулюючий вплив на розвиток міжнародного та зарубіжного туризму, сприяє загальному розвитку туристичної галузі України як потенційно високорентабельної галузі економіки та її входженню до світового туристичного ринку.

Однак на сьогодні, незважаючи на наявні потенційно великі можливості, свою соціальну та економічну значимість, спортивний туризм в Україні розвинений недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в своєму розвитку спортивний туризм, в першу чергу, пов'язані з економічними проблемами розвитку суспільства, а також з майже повною відсутністю державної та громадської підтримки цього виду спорту, недосконалістю, а в окремих випадках і відсутністю сучасної нормативно-правової, методичної та інформаційної бази, яка б враховувала його реалії, а також внутрішніми організаційними проблемами в самому туристсько-спортивному русі, що накопичилися за останні роки.

Базовою умовою подальшого динамічного розвитку спортивного туризму є створення його ефективної національної моделі як масового самодіяльного спорту та спорту вищих досягнень, що сприятиме зростанню спортивної майстерності туристів.

Метою дослідження є аналіз розвитку вітрильного туризму як виду спортивного туризму і аналіз перспектив його розвитку в Україні на прикладі створеного бізнес-плану залучення додаткових інвестицій у розвиток ГО "Вітрильна федерація Одеської області".

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Розкрити зміст поняття "спортивний туризм".

2. Проаналізувати вітрильний туризм як вид спортивного туризму.

3. Проаналізувати стан розвитку вітрильного туризму в Україні.

4. Створити бізнес-план залучення додаткових інвестицій у розвиток ГО "Вітрильна федерація Одеської області" та проаналізувати можливості розвитку вітрильного туризму в Україні на прикладі бізнес-плану.

Розділ 1. Загальна характеристика спортивного туризму

Спортивний туризм - вид спорту по подоланню певного відрізку земної поверхні, який називають маршрутом. При цьому під "земною поверхнею" мається на увазі не тільки грунтова поверхня Землі, але також і кам'яна, і водна тощо Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (у гірському туризмі) або річкові пороги (у сплавах по річках) [20, с.63].

Спортивний туризм є активним, а часто і екстремальним видом подорожей. Він має на увазі автономне подолання великих відстаней і різноманітних локальних перешкод, що вимагає від туриста фізичної сили, доброго здоров'я і володіння різними навичками. На відміну від звичайних маршрутів, траси для спортивного туризму класифікуються за рівнями складності. [22, c.142]

Вони визначаються наявністю на шляху всіляких перешкод - вершин, перевалів, каньйонів, скель, льодовиків, річкових порогів і т.п. Подолання маршрутів певної протяжності і складності дає право туристу на отримання спортивного звання - від юнацького розряду до майстра спорту міжнародного класу.

Спортивний туризм звичайно є груповим, як правило, до складу команди входить 5-10 чоловік.

Спортивний туризм є невід'ємною складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту і спрямований на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом її залучення до участі у спортивних походах різної складності та змаганнях зі спортивного туризму.

Спортивний туризм є важливим засобом сприяння підвищенню соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спортивний туризм має на меті спортивне вдосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає вдосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості, насиченою природними перешкодами, в процесі походу.

Нерідко практикується комбінований спортивний туризм, коли на одному маршруті мандрівникам доводиться долати перешкоди, властиві його різним видам. Така форма змагань отримала назву туристичне багатоборство.

Залежно від місця проведення подорожі туризм ділять на міжнародний і внутрішній, може бути далеким і близьким залежно від відстані. Міжнародний туризм, у свою чергу підрозділяється на в'їзний (іноземці на Україну) і виїзний (громадяни України - за кордон). Внутрішній туризм передбачає подорожі громадян у межах своєї держави. Як міжнародні так внутрішні подорожі можуть проводитися з культурно-освітньої, оздоровчо-лікувальної, релігійної та спортивною метою, організуються для дітей, молоді, сімей і т.д. [18, c.93]

Спортивний туризм має певні розрядні вимоги для отримання спортивних звань і розрядів. Спортивний туризм по рівню належить до соціального, за формою організації - до самодіяльного, за фізичним навантаженням - до активного, за складом учасників у - групового.

Деякі види туризму включені у спортивну класифікацію як частини спортивного туризму. Зрозуміло, що ці види туризму можуть розвиватися в рамках будь-якого типу туризму, але в спортивному туризмі вони нормовані певними вимогами щодо тривалості, протяжності маршруту і природних перешкодах в походах і подорожах [22, с.106].

Види туризму, не включені в спортивну класифікацію, різноманітні. До найбільш відомих з них належать: гірськолижний, водо-моторний, кінний та інші види туризму.

У спортивному туризмі основний мотив занять - розвиток і підвищення рівня знань, умінь, навичок подолання природних перешкод різних форм природного рельєфу. У спортивному туризмі основний результат занять - спортивне вдосконалення, включаючи фізичне і духовне вдосконалення людини в природних умовах, оздоровлення; фізичний і духовний розвиток людини; естетичне та морально-вольове виховання, пізнання історії і сучасності, культур і звичаїв місцевого населення; дбайливе ставлення до природи і поваги до національних традицій. [20, c.65]

1.2 Види спортивного туризму

Спортивний туризм - це специфічний вид туристсько-спортивної діяльності, головною формою якої є спортивний похід або змагання з видів туризму, ці види діяльності спрямовані на випробовування фізичних, психічних, духовних сил людини, удосконалення туристської майстерності туриста, виконання нормативів спортивних розрядів.

Спортивний туризм має за мету спортивне удосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає удосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовленості, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості. Для реалізації спортивної мети здійснюють подорожі, насичені природними перешкодами, що дає змогу класифікувати їх як спортивні походи. Спортивним туризмом в Україні займається Федерація Спортивного Туризму України. Люди, які займаються спортивним туризмом, є спортсменами. Основною ідеєю спортивного туризму є участь спортсменів в спортивних походах, змаганнях зі спортивного туризму, експедиціях та екскурсіях.

За видами спортивний туризм поділяється на:

- пішохідний - один з найпоширеніших видів спортивного туризму, основною метою якого є подолання групою туристів маршруту по місцевості з місця відправлення до місця прибуття за вказаний проміжок часу. Власне, пішохідний туризм поділяється на підвиди: трекінг-туризм, легка хода, бекпекер.

- гірський - вид спортивного туризму, що полягає в пересуванні групи людей за допомогою мускульної сили по певному маршруту, прокладеному в гірській місцевості. Хоча в гірському туризмі використовуються елементи скелелазіння при проходженні маршруту, не слід порівнювати його з альпінізмом. Головна відмінність полягає в тому, що метою альпініста є підйом на вершину певної категорії складності, а метою гірського туриста - проходження маршруту певної категорії складності, який включає декілька перевалів та/або вершин. Складність маршруту визначається в основному складністю (категорійністю) перевалів, що в нього входять.

- лижний - різновид туризму на лижних засобах пересування. Лижний туризм різноманітний: це і одноденні прогулянки по готових лижнях, і недільні переходи по засніжених цілинних лісах, і багатоденні автономні походи, складні експедиції в горах або в Антарктиді чи Арктиці, скі-тури (позатрасове катання) на гірських схилах без підйомників і гірськолижних курортів, сноубординг, сендбординг, гелі-скіїнг.

- водний - один з різновидів туризму, в основі якого подолання маршруту водною поверхнею. Розрізняють декілька підвидів водного туризму: сплав по річках, рафтинг, вітрильний туризм, каякінг, каньйонінг (подолання каньйонів без допомоги плаваючих засобів), віндсерфинг, вейкбординг.

- велосипедний - один з видів туризму, в якому велосипед служить головним або єдиним засобом пересування. Поняття "велосипедний туризм" багатозначне і стосується як до одного з видів активного відпочинку, так і до різновиду спортивного туризму.

Різновиди велопоходів:

1) одноденний велопохід - велопохід без ночівель. Як правило, виїзд вранці, приїзд - увечері того ж дня;

2) ПВД - "Похід вихідного дня" - велопохід із однією ночівлею, як правило, виїзд у суботу вранці і приїзд у неділю ввечері;

3) багатоденний велопохід - велопохід довжиною в кілька днів;

4) тривалий велопохід - велопохід, що може тривати до кількох місяців та з маршрутом по декількох регіонах, країнах;

5) навколосвітня велоподорож - велопохід довкола Земної кулі, проходить по більшості континентів, триває до кількох років.

- спелеотуризм - різновид спортивного туризму, зміст якого полягає в подорожах по природним підземним порожнинам (печерам) і подоланням у них різних перешкод (сифони, колодязі) з використанням різного спеціального спорядження (акваланги, карабіни, мотузки, гаки, індивідуальні страхувальні системи й ін.). Відкриття нових спелеотуристичних маршрутів сполучено з дослідженням печер - спелеологією. Цей вид туризму завоював симпатії багатьох аматорів підземних подорожей. Вони можуть милуватися казковими кам'яними квітками із кристалічних утворень, купатися в підземному озері, захоплюватися печерним чудом - сталактитами й сталагмітами.

- вітрильний - на сьогоднішній час у спортивному туризмі вважається, що до вітрильного туризму відносяться походи та змагання на розбірних катамаранах, в основному, з м'якою надувною оболонкою.

- автомобільний (автомототуризм, мототуризм, туризм на власному автомобілі, караванінг-туризм, автобусний туризм, автосафарі-туризм) - подорожі туристів до країн або місцевостей, що відмінні від їхнього постійного місця проживання в яких основним засобом пересування виступає приватний, транспорт від фірми або орендований автомототранспорт. Головна особливість автомототуризму - можливість добиратися до початку категорійної частини маршруту і повертатися назад своїм ходом. Це обумовлює рух дорогами загального користування і велику загальну протяжність маршруту.

Розділ 2. Вітрильний туризм як вид водного туризму

Водний туризм відносять до екстремального відпочинку або навіть до небезпечного для здоров'я і життя спорту. Проте, водний туризм є одним з найбільш популярних різновидів сучасних подорожей. Як правило, в його основі лежить подолання різних водних маршрутів, як річкових, так і морських, на всіляких плавзасобах. Водний туризм асоціюється з глибокими позитивними емоціями, гострими відчуттями, подоланням нелегких маршрутів і, як наслідок, гордістю за зроблену подорож. Важливо, що водний туризм дозволяє з'єднати задоволення від пригод зі здоровим способом життя.

Сплави по річках

Це динамічний вид активного відпочинку, який передбачає рух на гумових надувних човнах, байдарках, плотах і катамаранах вниз за течією. Такі подорожі можуть здійснюватися як за тихими широкими річками, так і по бурхливих гірських потоках. Залежно від швидкості течії і складності маршрутів, існують шість рівнів їх складності. Чим він вищий, тим більшому ризику піддаються туристи. Наприклад, шоста категорія складності передбачає наявність на річці порогів, і пройти такий маршрут під силу тільки досвідченим спортсменам.

Рафтинг

Є екстремальною модифікацією сплавів річками на спеціальних надувних човнах, які називаються рафти. Як правило, вони розраховані на 6-8 чоловік і, на відміну від байдарок або катамаранів, надзвичайно високопроходимі і стійкі. Рафтинг проводиться на бурхливих гірських річках і є командним видом подорожей. Кожна людина в екіпажі має свою функцію і від злагодженості зусиль всіх членів команди залежить не тільки безпека сплаву, а й життя товаришів.

Яхтинг

Вітрильний туризм вважається найромантичнішим видом водних подорожей. Він може здійснюватися практично на будь-яких досить великих водоймах, починаючи від широких річок, закінчуючи морськими просторами. Крім захоплення від самої подорожі, яхтинг дарує туристам захоплююче знайомство з далекими містами і країнами або дозволяє насолоджуватися недоторканою природою.

Каякінг

Є одним з найбільш екстремальних і складних видів водного туризму, який вимагає від спортсменів неабиякої майстерності. Назви головних різновидів каякинга говорять самі за себе - сплав, гребний слалом і родео. Подорожі проводяться на невеликих одномісних або рідше двомісних маленьких човнах - каяках. Як правило, каякінг - це водний туризм для одинаків, які не бояться кинути виклик бурхливій гірській річці і залишитися з нею один на один.

Дайвінг

Завдяки винаходу акваланга, підводне плавання стало досить масовим видом водного туризму. Сучасне обладнання для дайвінгу та ефективні системи навчання зробили його доступними практично для всіх людей, що мають нормальне здоров'я. Сьогодні це цілком безпечний, комфортний і доступний вид відпочинку. Люди, що володіють схильністю до активного відпочинку, напевно віддадуть перевагу зануренню в незвідані безодні моря банальному пляжному відпочинку. Найкращі умови для дайвінгу в світовому масштабі є в Червоному морі, водах, що омивають Австралію і атоли Тихого океану.

2.2 Вітрильний туризм

Історично спортивний вітрильний туризм був фактично визнаний ще в повоєнні радянські часи на вітрильних яхтах. Він мав назву "дальні спортивні плавання", входив у спортивну класифікацію змагань вітрильних яхт. За радянських часів за дальні спортивні плавання надавали спортивні розряди до кандидата в майстри спорту включно.

Починаючи з 60-х років туристи-водники почали самостійно виготовляти вітрильне спорядження для розбірних байдарок, яке використовували під час переходів на озерах та великих ріках. На змаганнях по техніці водного туризму почали влаштовувати й вітрильні перегони. Проте вітрильний туризм як окремий вид спортивного туризму виник лише в кінці 90-х років ініціативою переважно донецьких туристів, коли почалося регулярне проведення всеукраїнських змагань.

На сьогоднішній час у спортивному туризмі вважається, що до вітрильного туризму відносяться походи та змагання на розбірних катамаранах, в основному, з м'якою надувною оболонкою. До останніх років до характеристики вказаних суден добавляли такий аргумент, як "саморобні". Зростаюча популярність вказаних компактних суден, спроможних розміщуватися у багажниках автомобілів, призвела до промислового їх виготовлення. Тому з кожним роком у вітрильному туризмі використовується все більше туристських суден промислового виготовлення.

Значного збільшення ареалу вітрильного туризму можна досягти залученням до ФСТУ екіпажів крейсерських вітрильних яхт. Ще в радянські часи у вітрильному спорті існувало два види змагань: перегони та дальні спортивні плавання, які по суті являють собою спортивні туристські вітрильні походи.

В даний час Федерація вітрильного спорту нараховує приблизно 700 крейсерських яхт, які мають статус спортивних суден. Значна кількість екіпажів цих яхт виконує дальні спортивні походи по акваторіям Дніпра, по Чорному, Азовському, Середземному морям й могла бути залучена до членства в ФСТУ.

За останні роки в Україні побудована значна кількість реплік (копій) історичних українських весільно-вітрильних суден - козацьких чайок, які пройшли випробування на Чорному, Середземному морях, виходили навіть в Атлантику - долали Ла-Манш. Відома чайка "Спас", що її збудували козаки з Товариства "Кіш" у Львові в 1990 - 1992 роках на чолі з Василем Качмарем, і пішли в море з наміром дійти до Барселони. Мандри тривали довго, цікаво, завжди надзвичайно і несподівано. Через дев'ять років весною 2001-ого таки дійшли до Барселони, але до того обійшли цілу Францію (до Ла-Маншу дісталися каналами від Середземного моря), були в Англії, Голандіїї, в гостях іспанських Басків, на безлічі фестивалів, відкривали міжнародні регати, жили товариством, яке на час походу об'єднувало море, двадцятиметрова чайка, вільні мандри, нові знайомства, і, звичайно, живе відчуття ризику. Безумовно, дальні спортивні плавання на репліках історичних прадавніх українських суден також є видом вітрильного спортивного туризму.

Беручи до уваги вищевикладене, можна сказати, що вітрильний туризм відносно молодий вид спортивного туризму. Територія України має чудові природні можливості для розвитку вітрильного туризму на розбірних туристських суднах. Каскад водосховищ р. Дніпро, водосховища Печенізьке на р. Сіверський Донець та Краснооскольське на р. Оскол, Шацькі озера, Дніпро-Бузький лиман, Дністровський лиман, прибережна смуга Азовського та Чорного морів дають туристам-спортсменам широкі можливості для здійснення туристських походів різної складності на вітрильних розбірних суднах, а також для оцінки спортивно-технічних якостей суден та поступового вдосконалення їх конструкцій, зростання майстерності екіпажів в управлінні ними. Вітрильний туризм має як свої особливості, так і риси подібності порівняно з іншими видами туризму.

Однією з особливостей є те, що подорожі здійснюються на переважно саморобних за виготовленням та конструкцією розбірних вітрильних суднах, що висуває до екіпажів підвищені вимоги щодо теоретичної підготовки з відповідного виду суднобудування та забезпечення конструктивних заходів безпеки суден, а також щодо практичних навичок з виготовлення надійного, морехідного судна. Передумовою безпеки подорожей на вітрильних суднах є надійність та його морехідність. Надувні вітрильні катамарани, які при свіжому вітрі розвивають досить велику швидкість, повинні бути морехідні, надійні в експлуатації і розраховані на великі навантаження, що спричиняють тиск вітру на вітрила, а, головне, удари хвиль. Саме удари хвиль є найнебезпечнішим зовнішнім фактором впливу (слід пам'ятати, що енергія удару хвилі збільшується у третьому ступені від відносної швидкості судна та хвилі). Як і в інших видах туризму процес практичної підготовки, тренування екіпажів, вироблення у членів екіпажу практичних навичок управління суднами має у вітрильному туризмі сезонний характер, що дещо уповільнює темпи підвищення їх майстерності.

Майстерність управління парусним судном виробляється та вдосконалюється впродовж кількох років інтенсивної практики та теоретичної підготовки і є запорукою безпеки подорожей. Отже, підсумовуючи, можна сказати, що запорукою успішного та безпечного проведення будь-яких подорожей на вітрильних розбірних суднах є поєднання надійного морехідного судна з майстерністю екіпажу. Вітрильникам-початківцям можна порадити свої перші кілометри під вітрилами долати на невеликих безпечних водоймах за сприятливих погодних умов. З появою впевненості у своїх можливостях й можливостях свого судна, слід виходити на воду в цих же водоймищах саме у негоду, при штормових вітрах, які дають можливість перевірити вітрильне спорядження судна та майстерність екіпажу. Але надійність корпусу та інших елементів судна краще за все можна перевірити під час змагань у прибережній смузі морів, які дають можливість зробити цю перевірку в умовах, наближених до екстремальних, але при забезпеченні відповідних заходів безпеки з боку організаторів змагань.

Лише отримавши необхідний досвід на внутрішніх водоймах та у прибережній смузі морів, можна виходити в морські походи зі значним віддаленням від берега.

Експериментальний вітрильний похід І категорії складності: с. Червоний Оскіл - с. Гороховатка - с. Пристін - с. Червоний Оскіл (150 км). Експериментальний вітрильний похід V категорії складності Чорним морем: м. Севастополь - м. Євпаторія - смт. Чорноморське - с. Портове - смт. Лазурне - м. Очаків - м. Одеса (540 км).

Розділ 3. Стан та перспективи розвитку вітрильного туризму в Україні

3.1 Сучасний стан вітрильного туризму в Україні

Вітрильний туризм має як свої особливості, так і риси подібності у порівнянні з іншими видами туризму. Однією з особливостей є те, що подорожі здійснюються на переважно саморобних за виготовленням та конструкцією розбірних вітрильних судах, що висуває до екіпажів підвищенні вимоги щодо теоретичної підготовки з відповідного виду суднобудування та забезпечення конструктивних заходів безпеки суден, а також щодо практичних навичок з виготовлення надійного, морехідного судна. вітрильний туризм інфраструктура інвестиція

Ще одна важлива особливість вітрильного туризму у тому, що для вітрильних походів поняття локалізованих перешкод є умовним. Реальна складність дистанції зумовлюється характеристиками акваторії та протяжністю і темпом проходження маршруту.

Природні ресурси

Територія України має чудові природні можливості для розвитку вітрильного туризму на розбірних туристських судах. Каскад водосховищ р. Дніпро, водосховища Печенізьке на р. Сіверський Донець та Краснооскольське на р. Оскол, Шацькі озера, Дніпро-Бузький лиман, Дністровський лиман, прибережна смуга Азовського та Чорного морів дають туристам-спортсменам широкі можливості для здійснення туристських походів різної складності на вітрильних розбірних судах, а також для оцінки спортивно-технічних якостей суден та поступового вдосконалення їх конструкцій, зростання майстерності екіпажів в управлінні ними.

Існуюча методика категорування вітрильних походів дозволяє проводити на теренах України походи 1-5 категорії складності.

Матеріальна база

Незалежно від виду туризму ФСТУ повинна мати свою матеріальну базу, як найменше, у вигляді спорядження для проведення навчально-тренувальних заходів та змагань з видів туризму. Це спорядження повинно систематично оновлюватися та поповнюватися новим та більш досконалим.

Щоб піти у вітрильний похід, окрім загальнотуристського спорядження треба на кожні 2-4 особи мати судно, яке коштує мінімально від 2-х тисяч євро.

Кадри

Кадри вітрильного туризму - це, в основному, сімейні екіпажі, які свою мрію щодо подорожування на розбірних вітрильних судах сумістили зі спортивними інтересами. Але почали з'являтися і більш професійні екіпажі, особливо, серед молодого покоління вітрильників. Очевидно, що у такому напрямку буде й у подальшому зростати кадровий склад вітрильників у спортивному туризмі.

Партнери

Партнерами вітрильного спортивного туризму можна вважати спортсменів вітрильного (олімпійського виду) спорту, а також спортсменів водних видів спорту, у т.ч. й водного туризму. У цьому напрямку (щодо залучення вказаних категорій до занять вітрильним туризмом) необхідно продовжити роботу.

Аналіз існуючих проблем розвитку

На рівні ФСТУ на сьогодні є відповідна нормативна база, але вона потребує вдосконалення.

Ряд організаційних проблем пов'язано з тим неприємним фактом, що наша держава унаслідувала від СРСР найгірше, зокрема правила прикордонного режиму часів "залізної завіси" та бюрократичну систему нагляду за маломірним флотом.

Існуючий прикордонний режим сильно ускладнює проведення походів та змагань у морських акваторіях.

Вимоги і норми Регістру та Флотінспекції, орієнтовані на комерційний та прогулянковий флот, не враховують особливостей спортивного туризму. Наказ Мінмолодьспорту про затвердження Положення про комісії з обліку спортивних туристських вітрильних суден (№671 від 10.06.2005) вирішує лише меншу частку проблем. Реально він звільняє туристські судна від податку, як спортивні, але "Свідоцтво спортивного туристського вітрильного судна встановленого зразка" не засвідчує ні права власності, ні права плавання під державним прапором. Отже "Свідоцтво" є лише додатком до існуючого суднового білету, законне оформлення якого реально можливо лише для серійного, або збудованого за затвердженим проектом судна (а більшість туристського флоту - саморобки за індивідуальними проектами) та пов'язано зі значними матеріальними витратами. Немає у вищезгаданому Наказі і чітко визначеного права техкомісій та МКК встановлювати район та умови плавання та проводити техогляд.

Відсутні затверджені правила змагань та походів, відсутня спрямована робота головного сайту ФСТУ.

Для успішної участі у змаганнях з техніки вітрильного туризму поряд з майстерністю дуже важливу роль відіграє рівень матеріальної частини. При цьому конкурентоздатне судно може коштувати у 2-3 рази більше, ніж призначене тільки для походів та тренувань. Цей факт значно зменшує мотивацію участі у змаганнях для багатьох екіпажів, які не в змозі витрачувати чотиризначні (у євро) суми задля досягнення конкурентоспроможності.

Для розвитку змагань з техніки вітрильного туризму бажано створити умови, які б зменшили залежність спортивного результату від розміру гаманця. Один з можливих шляхів тут - проведення фінальної частини змагань на монотипах. Але неясно, як забезпечити ними змагання.

3.2 Перспективи розвитку спортивного туризму в Україні

Останнім часом більшість учасників туристичного ринку ставилися до спортивного туризму з певною перевагою - нібито ця форма відпочинку немає "ринкового формату". Але, на думку автора, ця форма відпочинку найближчим часом зайняти належне місце серед пропозицій турфірм. Спортивний туризм перебуває на перетині туристичної індустрії та загальнодержавної системи фізичної культури і спорту. Він виконує спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції. Довгий час, ще в радянську епоху, цей рух був масовим. І сьогодні, кажучи про перспективи розвитку спортивного туризму, передусім слід відзначити його соціальний характер. Адже ця форма відпочинку, на відміну від багатьох інших, доступна для більшості населення. Саме тому серед найважливіших завдань зараз - інтеграція спортивного туризму в соціальний механізм літнього дитячого оздоровлення.

Але одночасно не можна не помічати, як входить в моду здоровий і активний спосіб життя в забезпечених верств українського. Про це свідчить, наприклад, стрімке зростання кількості фітнес-комплексів у всіх великих містах. Саме тому можна припустити, що незабаром рядовий бізнесмен і його родина, які до цього визнавали лише комфортні пляжні готелі на узбережжі південних морів, задумається над можливістю провести тиждень-два в комбінованому поході власною державою, де можна поєднати піший, кінний, водний туризм, гірський велосипед, елементи спелеології або навіть повітроплавання. Так, в Австрії та Словенії число прихильників подібного відпочинку доходить до 10-12 відсотків туристів. Крім того, слід звернути увагу і на варіант, коли іноземні гості, приїжджаючи на курорти, зупиняються в дорогих готелях, але шукають можливості активно, цікаво і з користю для здоров'я провести вільний час [11, с.54]. Тому спортивний туризм, крім соціального, має ще й значний комерційний потенціал. Це вже усвідомили десятки регіональних турфірм - і не тільки в Криму чи Західної України, де вони безпосередньо надають ці послуги, а й у Києві, де ряд бізнес-структур спеціалізується саме на активному відпочинку. Головна особливість спортивного туризму полягає в тому, що він розвивається в навколишньому середовищі і капіталовкладення, яких він вимагає, не надто великі. Саме тому спортивний туризм має великі перспективи розвитку в час економічної кризи.

Висновок

Спортивний туризм є невід'ємною складовою загальнодержавної системи фізичної культури і спорту і спрямований на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом її залучення до участі у спортивних походах різної складності та змаганнях зі спортивного туризму. Спортивний туризм є важливим засобом сприяння підвищенню соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Спортивний туризм здійснює різноманітні спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції, але з ряду чинників рівень їх реалізації на сьогодні не відповідає потенційним можливостям туристсько-спортивного руху в Україні.

Головна особливість спортивного туризму полягає в тому, що він, на відміну від більшості інших видів спорту, не вимагає відносно великих матеріальних витрат, так як, по-перше, розвивається в існуючому навколишньому середовищі і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки та проведення туристсько-спортивних масових заходів і зведення спеціальних споруд для їх проведення, по-друге, матеріально-технічне та організаційне забезпечення зазначених заходів в значній мірі здійснюється силами і засобами самих туристів, по-третє, вже склалася і діє громадська система підготовки та підвищення кадрів, яка з мінімальними витратами з боку держави може і надалі ефективно функціонувати.

Спортивний туризм поширений практично по всій Земній кулі. Його світовими центрами є регіон Альп в Європі, Гімалайські і Тибетські гори, Східне узбережжя Австралії, Американські штати Колорадо і Каліфорнія.

Однак, на сьогодні, незважаючи на наявні потенційно великі можливості, свою соціальну та економічну значимість, спортивний туризм в Україні розвинений недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в своєму розвитку спортивний туризм, в першу чергу, пов'язані з економічними проблемами розвитку суспільства, а також з майже повною відсутністю державної та громадської підтримки цього виду спорту, недосконалістю, а в окремих випадках і відсутністю сучасної нормативно-правової, методичної та інформаційної бази, яка б враховувала його реалії, а також внутрішніми організаційними проблемами в самому туристсько-спортивному русі, що накопичилися за останні роки.

Список літератури

1. Бабкін А.В. Спеціальні види туризму / А.В. Бабкін. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2008. - 252 с.

2. Булгаков А.А. Велосипедный туризм / А.А. Булгаков. - М.: Ключ,. 2008. - 624 c.

3. Крачило Н.П. Краєзнавство і туризм: навч. посібн. / Н.П. Крачило. - К.: Вища школа, 1994. - 191 с.

4. Колотуха О.В. Спортивні рекреаційно-туристські ресурси України / О.В. Колотуха. - К. Федерація спортивного туризму України, 2006. - 208 с.

5. Курбатова О.Л. Проблемы генетической демографии и экологии города в программе ЮНЕСКО "Человек и биосфера" // Урбоэкология. - М., 1990. - 120 с.

6. Олійник Я.Б. Теоретичні основи туризмології: навч. посіб. / Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко. - К.: Ніка-Центр, 2005. - 316 с.

7. Смолій В.А. та ін. Енциклопедичний словник-довідник з туризму / В.А. Смолій, В.К. Федорченко, В. І. Цибух; за заг. ред доктора пед. наук, проф. В.К. Федорченка. - К.: Слово, 2006. - 372 с.

8. Федорченко В.К. Філософія туризму: навч. посіб. / За ред. В.К. Федорченка, В.С. Пазенка. - К., 2004. - 268 с.

9. Фокін С.П. Спортивний туризм: конспект лекцій / С.П. Фокін. - К.: КУТЕП, 2005. - 141 с.

10. Фокін С.П. Спортивний і спортивно-оздоровчий туризм: питання термінологічного апарату / За ред. проф. С.С. Єрмакова. // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми виховання і спорту: наук. монограф.- Х.: ХДАДМ (ХХПІ), 2006. - С. 88-90.

11. Щур Ю.В. Спортивно-оздоровчий туризм: навч. посіб. / Ю.В. Щур, О.Ю. Дмитрук. - К.: Альтерпрес, 2003. - 232 с.

Размещено на Allbest.ru