Туристичний потенціал Закарпатської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННИХ РЕСУРСІВ

1.1 Види і класифікація природно-антропогенних ресурсів

1.2 Методика оцінювання природно-антропогенних ресурсів

1.3 Природно-антропогенні ресурси України

РОЗДІЛ II. ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННІ РЕСУРСИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Туристична характеристика Закарпатської області

2.2 Об'єкти ПЗФ Закарпаття

2.3 Використання природно-антропогенних ресурсів Закарпаття

Висновок

Список використаної літератури



ВСТУП

Дедалі інтенсивніше зростає роль організації відпочинку для регенерації життєвих сил людини, витрачених у процесі праці. Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих країнах склались потужні комплекси відпочинку та оздоровлення.

Рекреація - це відтворення фізичних і духовних сил людини, затрачених у процесі праці. Сутність рекреації полягає у задоволенні всебічних потреб людини, пов'язаних із оздоровленням, відпочинком та змістовним проведенням часу в період дозвілля. З економічної точки зору рекреація спрямована на відтворення робочої сили, на формування споживчого попиту як на товари, так і на послуги. Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює сферу прикладення праці, суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, активізує приплив іноземної валюти.

Україна має великі передумови для розвитку рекреаційних територій, які обумовлені наявністю природних ресурсів, різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею закладів і необхідної інфраструктури.

Своєю діяльністю вона прискорює розвиток господарства певної території, розширює сферу прикладання праці. Суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення,активізує приплив іноземної валюти. Раціональне використання найцінніших природних чинників неможливе без адекватного наукового обґрунтування, постійної розробки нових методів лікування та реабілітації і удосконалення традиційних методик.[5,167]

Тема туристичного потенціалу Закарпатської області є досить актуальною у наш час. Адже, Закарпаття - туристична область з багатьма природними ресурсами, давньою історією, визначною культурою, великою духовністю, самобутніми народними традиціями. Це перлина нашої держави, край, який через свою неповторність отримав назву Срібна Земля. І тому, саму туристична сфера, яка включає багатий природно-ресурсний потенціал, є невід'ємною частиною розвитку краю. Це той необхідний фактор, що визначає цінність території регіону, зацікавленість в його подальшому туристичному майбутньому не лише дослідників, але й інвесторів. Від того, наскільки ефективно будуть використовуватись усі наявні туристичні ресурси Закарпаття, залежить його майбутнє економічне процвітання.[2,65]

Актуальність теми полягає у вивченні природно-антропогенних рекреаційних ресурсів Закарпаття та їх використання.

Об`єкт дослідження: природно-антропогенні ресурси.

Предмет дослідження: природно-антропогенні рекреаційні ресурси України, на базі яких здійснюється рекреаційна діяльність.

Метою роботи є вивчення та дослідження природно-антропогенних ресурсів які розташовані на території Закарпаття.

Завданням роботи є залучення об'єктів природно-заповідного фонду до рекреаційної сфери, виявлення проблем та перспектив розвитку рекреаційної діяльності в Україні.

Методи дослідження: теоретичні методи (аналіз періодичних видань та наукової літератури), дослідження інформації, наданої туристичними сайтами тощо.

Курсова робота складається з вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.



РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННИХ РЕСУРСІВ

1.1 Види і класифікація природно-антропогенних ресурсів

Природні рекреаційні ресурси - це об'єкти і явища натурального походження,залучені у сферу рекреації і туризму. Їх життєвий цикл може бути надтривалим, тривалим, короткотривалим ,епізодичним; у просторі - планетарними, зональними, азональними, дискретними, континуальними, унікальними, за конфігурацією - площинними, лінійними, точковими.[25,67]

Природно-антропогеннi ресурси становлять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об'єкти яких мають особливу рекреаційну, наукову, естетичну, природоохоронну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.[29]

До природно-антропогенних ресурсів відносять:

а) природні території та об'єкти (природнього походження) -- національні природні і регіональні ландшафтні парки, природні та біосферні заповідники( заповідні урочища), заказники, пам'ятники природи.

б) штучно створені об'єкти(антропогенного походження) -- парки-пам'ятники садово-паркового мистецтва. ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, печерні міста, лісопарки, гідропарки, лугопарки.

Природно-антропогеннi території та об'єкти можуть використовуватися в природоохоронних, науково-дослідних, освітньо-виховних, оздоровчих та інших рекреаційних цілях; для потреб моніторингу навколишнього природного середовища. Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду -- це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і правил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання і відтворення їх природних комплексів. [26,91]

Заслуговує на увагу правовий режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Визначається з урахуванням їх класифікації то цільового призначення. Природні заповідники - це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх компонентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розробок наукових засад охорони навколишнього природного середовища, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки. Основними завданнями природних заповідників є збереження природних комплексів та об'єктів на їх території, проведення наукових досліджень і спостережень за станом навколишнього природного середовища, розробка на їх основі природоохоронних рекомендацій, поширення екологічних знань, сприяння в підготовці наукових кадрів і спеціалістів у галузі охорони навколишнього природного середовища та заповідної справи.[3, 101]

Біосферні заповідники -- це природоохоронні, науково-дослідні установи міжнародного значення, що створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення навколишнього природного середовища, його змін під дією антропогенних факторів.

Біосферні заповідники створюються на базі природних заповідників, національних природних парків з включенням до їх складу територій та об'єктів природно-заповідного фонду інших категорій та інших земель і належать до всесвітньої глобальної мережі біосферних заповідників. Для біосферних заповідників установлюється диференційований режим охорони, відтворення та використання природних комплексів згідно з функціональним зонуванням.

Передбачено виділення трьох зон: заповідна, буферна, зона антропогенних ландшафтів. Кожна з них включає в себе території, виділені з конкретною метою їх використання. Наукові дослідження, спостереження за станом навколишнього природного середовища та інша діяльність біосферних заповідників здійснюється з урахуванням міжнародних програм.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення. [9, 130]

Перед ними стоять такі основні завдання:

а) збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів;

б) створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів;

в) проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання, розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та ефективного використання природних ресурсів; г) проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

На території національних парків створюються зони: заповідна, зони регульованої та стаціонарної рекреації, господарська зона. Зонування проводяться згідно з Положенням про національний природний парк та Проектом організації території національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об'єктів, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.[2,74]

Регіональні ландшафтні парки -- це природоохоронні рекреаційні установи місцевого чи регіонального значення, що утворюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів і забезпечення умов для організованого відпочинку населення. Названі парки організовуються, як правило, без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. антропогенний туристичний закарпаття рекреаційний

На регіональні ландшафтні парки покладається виконання таких завдань:

- збереження цінних природних та історико-культурних комплексів та об'єктів;

- створення умов для ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів і об'єктів;

- сприяння екологічній освітньо-виховній роботі.

Заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Господарська, наукова та інша діяльність, що не суперечить цілям і завданням заказника, проводиться тут з додержанням загальних вимог щодо охорони навколишнього природного середовища.

Пам'ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізнавальне значення, з метою збереження їх у природному стані. На території пам'яток природи забороняється будь-яка діяльність, що загрожує їх збереженню або призводить до деградації чи зміни первісного стану.

Заповідними урочищами оголошуються лісові, степові, болотисті то інші відокремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природоохоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природному стані. Тут забороняється будь-яка діяльність, що порушує природні процеси, які відбуваються в природних комплексах, включених до його складу.[10,118]

Оголошення заказників, пам'яток природи, заповідних урочищ проводиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об'єктів у їх власників або користувачів. Останні беруть на себе зобов'язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Ботанічні сади створюються з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціальних умовах рідкісних і типових видів місцевої і світової флори шляхом поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

На території ботанічних садів забороняється будь-яка діяльність, не пов'язана з виконанням покладених на них завдань.

У межах ботанічних садів можуть бути виділені зони: експозиційна -- її відвідування дозволяється в порядку, що встановлюється адміністрацією ботанічного саду; наукова -- до її складу входять колекції, експериментальні ділянки тощо; заповідна -- відвідування її забороняється, крім випадків, коли це пов'язано з проведенням наукових спостережень; адміністративно-господарська. Зонування території ботанічних садів провадиться згідно з Положенням про ботанічний сад та Проектом організації території ботанічного саду. Дендрологічні парки утворюються з метою збереження і вивчення в спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного наукового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Зоологічні парки відкриваються з метою організації екологічної, освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, вивчення дикої фауни та розробки наукових основ її розведення в неволі.

Земельні ділянки з усіма природними ресурсами вилучаються з господарського використання і надаються дендрологічним і зоологічним паркам, на території яких забороняється діяльність, не пов'язана з виконанням покладених на них завдань.

Парками-пам'ятниками садово-паркового мистецтва оголошуються найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх та використання в естетичних, виховних, наукових, природоохоронних та оздоровчих цілях.[14,150]



1.2 Методика оцінювання природно-антропогенних ресурсів

Оцінювання - це виявлення кількості, якості та економічної ефективності рекреаційних ресурсів. Характеристика рекреаційних ресурсів та їх оцінка здійснюється за багатьма параметрами: якість, площа, на яку поширюється ця якість, період, протягом якого певні якості проявляють свою дію. Основні позиції оцінювання природних рекреаційних ресурсів: різноманітність природно-географічних рекреаційних ресурсів вимагає різних підходів до їх оцінки і повністю залежить від їх генетичних особливостей. Основними підходами до оцінки є медико-біологічний, пізнавально-естетичний, екологічний. За основу бальної оцінки природно-антропогенних рекреаційних ресурсів (геосистем, у складі яких є природні й антропогенні об'єкти, які використовують у туристично-рекреаційному господарстві - природні та біосферні заповідники, національні природні парки, заказники, ботанічні сади, зоологічні, дендрологічні, регіональні ландшафтні парки) було взято площу природоохоронних територій регіонів України. Рекреаційній оцінці підлягають території, які за властивостями природного середовища, призначенням і станом ландшафтів можна розглядати як потенційні ресурси рекреації та лікування (оздоровлення). Рекреаційна придатність природно-антропогенних ландшафтів виявляється стосовно окремих видів рекреації.[12, 97]

Характер поєднання ресурсів і параметри компонентів природного середовища визначають можливу спеціалізацію або профіль рекреаційного використання території.

Оскільки рекреація має перш за все велике соціальне значення і на ефективність суспільного виробництва впливає шляхом розширеного відновлення трудових ресурсів, економічна оцінка природних рекреаційних ресурсів застосовується тільки для тих лікувальних речовин, факторів, властивостей, народногосподарський ефект використання яких можна виміряти. Така оцінка можлива для мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, лісу, поверхневих вод, природних національних парків.

Бальна оцінка дається тим ресурсам, факторам, властивостям, народногосподарський ефект використання яких важко оцінити кількісно. Шляхом бальної оцінки оцінюються кліматичні території, естетичні і рекреаційні властивості ландшафтів, комфортність клімату, придатність рік і озер для купання і водних видів туризму та ін.

Оцінка рекреаційних ресурсів буває диференційованою та інтегральною. Диференційована оцінка дається кожному окремому ресурсу, його властивості або особливості в межах регіону або країни в цілому. Інтегральна оцінка дається певній ділянці території, яка відрізняється однорідністю і набором дискретних за розподілом в її межах окремих видів ресурсів. Диференційована оцінка сприяє визначенню об'єму розвитку того чи іншого виду рекреації, який базується на даному ресурсі. Інтегральна оцінка дозволяє визначити оптимальне співіснування різних видів рекреації на певній території, з'ясувати обмеження і допустимі навантаження рекреантів на ландшафт.[22,59]

Розробка методики суспільно-географічного дослідження рекреаційних ресурсів досить складна. Рекреаційні ресурси є системою природних, історико-культурних об'єктів та їхніх властивостей, які використовують (або можуть використовувати) у рекреаційній діяльності, функціональною основою рекреації і в певному розумінні її складовою частиною.

1.3 Об'єкти ПЗФ України

Всі об'єкти ПЗФ ,за винятком заповідників,є складовими рекреаційного потенціалу території. Рекреаційна діяльність на природно-заповідних територіях приурочена до відповідних функціональних зон. Науково-дослідними природоохоронними установами міжнародного значення є біосферні резервати. Вони створені з метою збереження у природному стані найбільш типових природних комплексів біосфери,здійснення екологічного моніторингу,вивчення змін,що відбуваються в біосфері. Нині цей статус мають такі біосферні заповідники як Асканія Нова, Чорноморський, Карпатський і Дунайський резервати.[19,115]

Серед заповідних об'єктів України біосферний заповідник "Асканія-Нова" займає особливе місце, так як історія заповідання його території нараховує близько 110 років. Біосферний заповідник "Асканія-Нова" - найбільший еколого-освітній центр на півдні України. Щорічно його відвідують близько 68 тис. осіб. Крім відвідання дендропарку і зоопарку відвідувачам пропонуються екскурсії по спеціальних маршрутах та екологічних стежках, прокладених територією біосферного заповідника. Відвідувачі можуть зупинитися у готелі "Канна" (40 місць), кемпінгу "Фортуна" (45 місць), готелі агрофірми "Асканія-Нова" (50 місць), а також у приватному секторі.

Чорноморський біосферний заповідник забезпечив збереження до цього часу унікальних еталонних фрагментів причорноморського степу, піщаного лісостепу, прибережних екосистем. Науково-дослідна установа та центр екологічної освіти в регіоні. Рекреаційна діяльність в межах заповідника не здійснюється.

Природні заповідники не входять до рекреаційної сфери, але являють собою цікаві пізнавальні об'єкти. Збереження природної різноманітності виключає можливість ознайомлення широкого загалу з унікальними ландшафтами.

Серед об'єктів ПЗФ найбільш придатними для рекреаційного використання є національні парки. Мережа національних парків України включає 12 об'єктів, які репрезентують усі природні зони країни ,загальною площею 631,8 тис. га або 22,6% від усіх заповідних територій. Перший національний природний парк Україні - Карпатський. Особливий дар природи національного природного парку -- це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою та слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з підвищеним вмістом органічних речовин. З цими об'єктами тісно пов'язані рекреаційно-лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національного парку. У парку створено 48 туристичних маршрутів, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано екологічні та науково-пізнавальні маршрути, добре розвинена інфраструктура сільського зеленого туризму, діє низка закладів стаціонарної рекреації (санаторії, лікувально-оздоровчі комплекси, оздоровчі табори та ін.).[18,172]

Шацький національний природний парк поєднує в собі природоохоронну та рекреаційну функції. Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На даний час у парку функціонують чотири зони відпочинку: "Гряда", "Світязь", “Урочище Гушове" та "Пісочне". На берегах озер розміщено велику кількість баз відпочинку, пансіонат "Шацькі озера" (600 місць), санаторій "Лісова пісня" (420 місць), спортивні та дитячі табори та низка малих наметових містечок. В останні роки у парку проводиться Міжнародний пісенний фестиваль "На хвилях Світязя".

Відвідувачі можуть ознайомитися з природою парку, відвідавши еколого-пізнавальні маршрути "Лісова пісня", протяжністю 5,6 км, що пролягає сосновими лісами між озерами Пісочне і Перемут, та "Світязянка", протяжністю 5,2 км, що проходить поблизу о. Світязь.

Національний природний парк "Синевир". Згідно з функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 5818,0 га, зону регульованої рекреації - 21059,0 га, зону стаціонарної рекреації - 19,0 га та господарську зону площею 13504,0 га. В установі працюють 256 чоловік, з них у науковому підрозділі - 9, у службі охорони - 117. Парк призначений для збереження особливо цінних природних комплексів Східних Карпат, організації туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень і пропаганди екологічних знань. Клімат на території парку загалом сприятливий для відпочинку людей. Вишукана естетичність гірських ландшафтів, лісисті гори, зелені полонини, швидкоплинні ріки, сріблясті джерела цілющих мінеральних вод приваблюють найвибагливіших туристів і природолюбів.

В лісах, на луках та в перелісках щедро родять ягоди ожини, чорниці, брусниці, малини, суниць, горіхи ліщини. Цими дарами природи можна поласувати, мандруючи горами, полонинами і долинами.

У парку створено три туристичні маршрути, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано 6 екологічних та науково-пізнавальних стежок, розроблені кінні та велосипедні маршрути.[15,110]

Найбільший за площею національний природний парк "Подільські Товтри" увійшов до сімки природних чудес України! На території розташовані 21 стаціонарна рекреаційна установа (санаторії, профілакторії, турбази, будинки відпочинку та інше), а також близько 160 промислових підприємств, колективні та iндивiдуальнi сільські господарства, які наносять шкоду природі. Тому основним завданням НПП є охорона природного різноманіття, створення організованих зон відпочинку та оздоровлення. В даний час ведеться підготовча робота по організації на території НПП "Подільські Товтри" вільної економічної зони, що створить сприятливі умови

Багатство i рiзноманiтнiсть природних ресурсів та рекреаційні можливості нашого Парку можуть бути основою для створення розвинутої мережі міжнародного туризму, мисливства та рибальства. Складовими ПЗФ також регіональні ландшафтні парки,заповідні урочища,парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, дендропарки, ботанічні сади, зоопарки,перелік яких наведено в картосхемах [8,78].

З метою вдосконалення організації рекреаційної діяльності установ природно-заповідного фонду України Міністерство охорони навколишнього природного середовища України затвердило Положення про рекреаційну діяльність у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України. Дія цього Положення поширюється на юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм та форм власності, фізичних осіб - підприємців, діяльність яких пов'язана з наданням усіх видів рекреаційних послуг на територіях ПЗФ, та громадян-споживачів цих послуг.

Суб'єкти рекреаційної діяльності на територіях та об'єктах природно-заповідного фонду здійснюють свою діяльність відповідно до вимог чинного природоохоронного законодавства та інших нормативно-правових актів та нормативних документів.

Основними напрями ведення рекреаційної діяльності у межах територій та об'єктів ПЗФ є створення умов для організованого та ефективного туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних комплексів та об'єктів; забезпечення попиту рекреантів на загальнооздоровчий, культурно-пізнавальний відпочинок, туризм, любительське та спортивне рибальство, полювання тощо; обґрунтування і встановлення допустимих антропогенних (рекреаційних) навантажень на території та об'єкти ПЗФ України; організація рекламно-видавничої та інформаційної діяльності, екологічної просвіти серед відпочиваючих, туристів у межах територій та об'єктів ПЗФ України; формування у рекреантів та місцевих жителів екологічної культури, бережливого та гуманного ставлення до національного природного надбання.[13,45]

Висновок до розділу I

Підсумовуючи,можна констатувати,що природно-антропогенні ресурси України надзвичайно різноманітні, вони мають необхідні для залучення в рекреаційну сферу кількісні та якісні параметри, але потребують подальшого вивчення і підвищення атрактивності. Україна має великі передумови для розвитку рекреаційних територій, які обумовлені наявністю природних ресурсів, різноманітних природних лікувальних ресурсів, мережею закладів і необхідної інфраструктури.

Рекреаційна діяльність на цих територіях прискорює розвиток господарства, розширює сферу прикладання праці. Суттєво впливає на структуру балансу грошових доходів і витрат населення, має високу економічну ефективністью. Україна має гарну базу для здійснення рекреаційної діяльності спираючись саме на природно-антропогенний потенціал.



РОЗДІЛ II. ПРИРОДНО-АНТРОПОГЕННІ РЕСУРСИ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Туристична характеристика Закарпатської області

Закарпамтська омбласть -- область на південному заході України в межах західної частини Українських Карпат та Закарпатської низовини. На півночі межує з Львівською, на сході з Івано-Франківською областями України. На півдні з Румунією, на південному заході з Угорщиною, на заході зі Словаччиною, на північному заході з Польщею. Обласний центр -- Ужгород. Територія регіону - 12,8 тис.кв.км (2,1 % території України)[24,109].

Область включає 13 адміністративних районів, 10 міст, 28 містечок та 561 поселення сільського типу. Провідними галузями промислового виробництва краю є машинобудування, харчова промисловість та переробка с/г продуктів. В межах Закарпатської області знаходиться частина Українських Карпат, які, в свою чергу, входять у Карпатську гірську систему, що лежить на території шести країн Європи. Гори простягаються з північного заходу на південний схід, в цьому ж напрямі збільшується їх висота, змінюється вигляд. Карпати простягаються у вигляді поздовжніх ланцюгових хребтів та міжгірних долин. Середня висота хребтів - від 700 до 1500 м.[23,177]

На південь від загального пониження в Карпатах простягається найбільш високий і масивний хребет усіх Українських Карпат - Полонинський. Східним орографічним і тектонічним продовженням Полонинського хребта є гірський масив Свидовець з найвищою вершиною Близниця (1883 м). Знаходиться він на межиріччі Тересви і Чорної Тиси. На південний схід від Свидовця між Чорною і Білою Тисою лежить Чорногірський масив, що є найвищою частиною Закарпаття й України. Тут знаходяться найвищі вершини Українських Карпат - гори Говерла (2061 м), Бребенескул (2032 м), Петрос ( 2020 м). Південніше Свидовця і Чорногори лежать Рахівські гори або Гуцульські Альпи.

В Закарпатській області спостерігається ряд процесів, пов'язаних з рельєфом, які негативно відбиваються на умовах життя і діяльності людей. Це - селі, зсуви, обвали, лінійна ерозія.[18,64]

Серед важливих природних туристичних ресурсів Закарпатської області особливе місце належить кліматичним, оскільки саме вони визначають сприятливу просторову організацію як для літніх, так і для зимових видів туризму, а клімат регіону в Українських Карпатах - найкращий за кількістю днів, комфортних для активного відпочинку.

В області спостерігається помірна континентальність з достатнім і надлишковим зволоженням, нестійкою весною, не дуже спекотним літом, теплою осінню і м'якою зимою. В регіоні спостерігаються відносно вищі температури повітря, тривалішими є безморозний період і період вегетації, більша річна кількість опадів.

Говорячи про кліматичні фактори Закарпаття, слід обов'язково вказати на роль карпатських хребтів, які важливим бар'єром, що захищають його від надходження більш холодних повітряних мас з півночі і сходу.

Кліматичні умови сприятливо впливають і на організацію літніх видів відпочинку, таких як водний, екстремальний, гірський пішохідний, кінний, сільський (зелений),екологічний.

Зима на рівнині коротка, м'яка і нестійка. Вона починається з середини грудня. Товщина снігу в горах - 100-300 см, на рівнині -75 см. Його товщина достатня для організації зимових видів відпочинку: гірськолижного, лижних прогулянок, занять сноубордом, фрістайлом. [14,189]

Осінній період тривалий в часі (3-3.5 місяці), теплий, з більш плавним перепадом температур, ніж весна. Однак можливі ранні заморозки, особливо в горах, а також часті тумани. Осінь у горах починається з кінця вересня, на рівнині - наприкінці жовтня.

Річна кількість опадів в Закарпатській області порівняно невелика. Майже ніде на території цього регіону вона не спадає нижче 600 мм. На рівнині кількість опадів зростає в напрямі до перегір'їв до 600 мм.

Особливо численною кількістю опадів характеризуються високі хребти карпатських гір (1000-1400 мм), а в районі гір Красна, Свидовець, Чорногори - (1400-1500 мм).

Найбільше опадів буває влітку (понад 50-60 % від загальної річної кількості), особливо в червні, а в горах - у липні.

Унікальне географічне положення регіону в комплексному відношенні з такими позитивними для відпочинку впродовж цілого року кліматичними умовами створює неабиякий туристичний ефект. [1,105]

В Закарпатті багато привабливих місць для туристів. Деякі із них унікальні. Ось короткий опис найвідоміших:

Гора Говерла - найвища вершина Українських Карпат (висота 2061 м над рівнем моря). Приваблює прихильників екстремальних видів туризму, як правило, відкрита для сходження з травня по листопад місяць.

Полонина Драгобрат - (висота 1700 м над рівнем моря) “туристська Мекка” для прихильників гірськолижного відпочинку. Перепад висот 500 метрів. Сніг тримається з початку листопада до кінця травня місяця. Інфраструктура зимового відпочинку тут добре розвинута. До послуг відпочиваючих 8 туристичних баз та приватних готелів високого класу обслуговування, 4 гірськолижних витягів (довжиною від 350 до 1100 м).

Синевирське озеро - наймальовничіше високогірне озеро Карпат. Виникло в наслідок обвалу дуже давно, ще в льодовиковий період. Розташовано на висоті 989 м над рівнем моря. Загальна площа - 7 га, найбільша глибина - 20 м.

Долина нарцисів - єдине місце в Україні і СНД, де зустрічаються природні зарослі нарцису вузьколистого. Подібні зарослі але менші за площею, залишились в небагатьох місцях - Альпах, Румунії та деяких Балканських країнах. Масове цвітіння рослин в квітні-травні залишає у тих, хто побачив це чудове видовище незабутні враження.

Географічний центр Європи - він знаходиться саме в Закарпатті у Рахівському районі. В цьому місці встановлено символічний монументальний знак, на якому латинською написано: “Постійне, точне вічне місце.

Екзотичні геологічні пам'ятки -- сталактитові печери, що мають такі хвилюючі назви: Романія, Перлина, Ведмеже Ікло, Молочний Камінь, Гребін.

У західній частині Українських Карпат на Закарпатті зосереджена більшість мінеральних вод України, представлені практично всі типи мінеральних вод, в тому числі унікальних за своїм складом та лікувальними властивостями. Людство знову повернулося до використання мінеральних вод як складових здорового способу життя, але не тільки відвідуючи курорти, а і використовуючи розлиті у пляшки мінеральні води.[21,110]

2.2 Об'єкти ПЗФ Закарпаття

Природно-антропогенні (природоохоронні об'єкти) - створені при безпосередній участі людини, їх поділяють на природного походження і антропогенного походження:

1. Природного походження:

1.1. Загальнодержавного значення: природні та біосфері заповідники;

1.2. Національні природні парки;

1.3. Заказники;

1.4. Пам'ятки природи;

1.5. Місцевого значення;

1.6. Регіональні ландшафтні парки;

1.7. Заповідні урочища;

1.8. Пам'ятки природи.

2. Антропогенного походження:

2.1. Парки, пам ятки садово-паркового мистецтва;

2.2. Ботанічні сади;

2.3. Дендропарки;

2.4. Зоопарки;

2.5. Печерні місця;

2.6. Лісопарки;

2.7. Гідропарки;

2.8. Лукопарки.

Наведемо найвідоміші природоохоронні об'єкти Закарпатської області.

Карпатський біосферний заповідник

Карпатський біосферний заповідник створений у 1968 році, з 1992 року входить до мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа 53 630 га. Карпатський біосферний заповідник є одним із найбільших природоохоронних, науково-дослідних та еколого-освітніх центрів в Україні. Розташований на територіях Виноградівського, Хустського, Тячівського та Рахівського районів Закарпатської області. Біосферний заповідник репрезентує все природне та ландшафтне різноманіття Українських Карпат - від Закарпатського передгір'я до субальпійського та альпійського поясів. В його межах знаходиться гора Говерла та інші найвищі вершини Українських Карпат (Петрос, Бребенескул, Ребра, Гутин-Томнатик, Поп Іван Мармароський, Близниці, тощо), Географічний Центр Європи, найбільші в Європі ділянки букових та буково-ялицево-смерекових пралісів, знаменита Долина нарцисів, найбільші карстові печери Українських Карпат, багато інших унікальних природних і культурних об'єктів. Територія Карпатського біосферного заповідника багата на культурно-історичні пам'ятки різних часів і народів. До цього часу тут практикуються високогірне молочне вівчарство з неповторними традиціями, які мають на сьогодні унікальний для Європи характер, а також різьбярство, килимництво, ліжникарство та багато інших народних промислів і ремесел. Регулярно проводиться тут і низка народних фестивалів. Заповідник прагне зберігати не тільки природні багатства, але й культурно-історичну спадщину Карпат. До Карпатського біосферного заповідника відносяться 8 заповідних масивів: Чорногірський, Свидовецький, Мармароський, Кузійський, Угольсько-Широколужанський, Долина нарцисів, Чорна гора та Юлівська гора.[4,113]

Чорногірський заповідний масив

Чорногірський заповідний масив - це природоохоронна територія в Українських Карпатах. Він розташований у Рахівському районі Закарпатської області. Розмiщений на пiвденному макросхилi Чорногiрського хребта в межах висот вiд 700 до 2061 м.н.р.м. На територiї масиву, площа якого складає 16375 га, знаходиться найвища вершина Українських Карпат - гора Говерла (2061 м). Чорногiрський заповiдний масив характеризується великою рiзноманiтнiстю рослинностi i флори. Панiвним типом рослинностi є лiси. Типовими для лiсових формацiй є свiтло-бурi та темно-бурi гiрсько-лiсовi грунти. У високогір`ї переважають торфянисто-гiрсько-пiдзолистi i гiрсько-лучно-буроземнi грунти.[7,50]

Чорна Гора

Чорна Гора -- ботанічний заказник державного значення (з 1974 року). Розташований у Виноградівському районі Закарпатської області. еологічну основу Чорної Гори складають андезити, ліпарити, туфи, які місцями виходять на поверхню у вигляді стрімких скель. На цих вулканічних породах сформувалися буроземні ґрунти різної потужності. Найкраще рослинний покрив у заказнику зберігся на верхній частині гори на скелястих схилах. Панівними є формації дубових та букових лісів. Букові ліси поширені в основному на північних схилах. Крім того, на виходах андезитових порід збереглися єдині в Україні осередки ясена білоцвітого. Чагарники представлені такими видами, як бирючина, бруслина європейська, дерен, виноград лісовий.[16,63]

Свидовецький заповідний масив

Свидовецький заповідний масив - природоохоронна територія в українських Карпатах, що знаходиться у Рахівському районі Закарпатської області. Свидовецький заповідний масив є частиною Карпатського біосферного заповідника. Свидовецький заповідний масив займає площу 6580 га в найвищій частині Свидовецького хребта, в межах висот вiд 600 до 1883 м над р. м. Клімат Свидовця вологий, прохолодний і помірно холодний. У лісовому поясі переважають світло- і темно-бурі ґрунти. Для верхньої межі лісу характерні світло-бурі ґрунти. Ґрунтово-кліматичні умови південних схилі масиву оптимальні для бука. Букові ліси піднімаються тут до висоти 1380 м, що є найвищою межею бучин в Українських Карпатах. Фауна масиву у цілому складає типовий для Карпат гірський комплекс, хоча для неї характерна менша представленість ряду видів, тісно пов'язаних з хвойними породами. Тут трапляються олень європейський, сарна європейська, свиня дика, ведмідь бурий, вивірка звичайна, куниця лісова, куниця кам'яна, сова бородата, сова вухата, глухар. З рідкісних видів -- кіт лісовий, бурозубка альпійська і тритон карпатський, занесені до Червоної книги України.

Географічний центр Закарпаття

Тут бере початок найбільша притока Дунаю - річка Тиса. Гірські потоки за чистотою води є еталонними, бо в їх водах не зафіксовано ні промислового, ні побутового забруднення. Рослинність у центрі Європи багата і різноманітна. Добре збереглися значні ділянки пралісів. Тут зустрічається більше половини видового складу флори України. Мандрівники мають можливість відвідати музей екології гір та історії природокористування в Українських Карпатах (10 км від центру Європи). Поруч із стелою майорять прапори європейських держав - членів Євросоюзу, утворюючи своєрідну алею. Вона створена у 2005 році і підкреслює символічність географічного центру Європи. У колибі-музеї у географічному центрі Європи є широка колекція автентичних гуцульських предметів побуту, сільськогосподарського та лісогосподарського реманенту, предметів вжитку.

Природний об'єкт ”Ліс княгині Ержебет”

Знаходиться неподалік географічного центру Європи. Колись давно побутувала традиція на честь знатних, знаних і високоповажних персон насаджувати лісовий масив. На пошану до представниці династії Габсбургів княгині Ержебет (Єлизавети) було насаджено незвичайний ліс. Із далекого американського континенту було доставлено цінні саджанці сосни Веймутова та висаджено на великій території. Пройшло чимало часу. Більшість з дерев, що прикрашали довколишній краєвид, з різних причин загинули. А нині від величного лісового масиву залишилося лише кілька десятків дерев.[28]

Справжньою гордістю Карпат, квіткою-легендою Закарпаття і одним із об'єктів, які охороняються у Карпатському біосферному заповіднику є едельвейс або білотка альпійська. У народі вона має поетичну назву шовкова косиця. В Україні трапляється лише на вершинах гір Близниця, Драгобрат, Герешаска Свидовецького хребта та на горі Нанеска. Неймовірно, але квітка росте у кам'яних щілинах, на виступах крутих, малодоступних вапнякових скель на висоті 1700-1800 метрів. За оригінальність, рідкісність, важкодоступність при збиранні едельвейс став символом альпінізму та найпопулярнішим сувеніром для туристів. З квіткою пов'язані численні народні перекази, легенди і повір'я. Внаслідок нерозумного захоплення (той, хто наважиться добути у горах квітку кохання, вартий любові) білосніжний едельвейс перебуває на межі повного знищення.

Одним з унікальних масивів Карпатського біосферного заповідника є «Долина нарцисів» - унікальний ботанічний заповідний об'єкт в урочищі Кіреші неподалік міста Хуста, в західній часині Солотвинської котловини. Тут охороняється найбільший у Європі низинний осередок високогірних за походженням нарцисів вузьколистих, а також інших червонокнижних рослин. Загальна частина заповідного масиву сягає 256 га, висота місцевості коливається від 180 до 200 м над рівнем моря.

Інший природоохоронний об'єкт на території Закарпаття - Ужанський національний природний парк - є невід'ємною складовою єдиного в Європі трилатерального, тобто в межах 3 держав, українсько-польсько-словацького міжнародного біосферного заповідника «Східні Карпати». Національні природні парки - великі природні території, суттєво не порушені людською діяльністю, в яких заборонена розробка ресурсів. Їх призначення полягає в збереженні природи та мальовничих пейзажів національного і всесвітнього значення в наукових, освітніх та рекреаційних цілях. Завданням Ужанського парку нині є збереження генофонду рослинного світу, унікальних ландшафтів та геологічних об'єктів, вивчення незайманої людиною природи.[27]

Букові та ялицеві праліси - особлива наукова природоохоронна цінність Ужанської долини. Ще 1912 року тут був утворений резерват «Стужиця». У 1995 році на базі ландшафтного заказника «Стужиця» було створено однойменний регіональний ландшафтний парк, а у 1999 р. до нього були прилучені землі у верхів'ях Ужа. З того часу заповідна територія охоплює понад 39000 га і має статус національного природного парку, а основу заповідного ядра становить урочище «Стужиця». Діють чітко визначені функціональні зони: заповідна, буферна, транзитна. Флора Ужанського парку відзначається значним видовим багатством: 1000 видів судинних рослин, 250 видів грибів, більше 200 видів цінних лікарських рослин, нараховується 30 видів червонокнижних рослин. Цікавою формою ведення заповідної справи на Закарпатті та в Ужанському національному природному парку зокрема є розробка екологічних, науково-пізнавальних стежок - спеціальних маршрутів до різноманітних природних об'єктів, які мають певну природоохоронну, естетичну та культурну цінність, і супроводжується усною або письмовою інформацією (у вигляді стендів, пояснень) про дані об'єкти. Використовується як одна із форм виховання екологічного світогляду у населення. Основні завдання їх функціонування полягають у пропаганді еколого-краєзнавчих заходів, ознайомленні з історичними пам'ятками та пам'ятками природи, проведенні на зупинках теоретичних та практичних занять учнівської та студентської молоді, вивченні видів флори і фауни. У основу покладено еколого-краєзнавчий та експедиційно-дослідницький принцип.

Нині тут успішно діють екологічні стежки: «Ужок», «Лінія Арпада», «Пасіки», «Гора Кременець», «Пам'ятка природи «Дідо-дуб», «Урочище «Чорні млаки», «Черемхи». Їх невелика протяжність, доступність, чіткість розробки маршруту, достатність картографічного та іншого інформаційного матеріалу робить їх доступними для туристів, любителів подорожувати пішки, школярів та студентів, всіх, кому небайдужа природа рідного краю.

Цікавим є проект створення на території Ужанського національного природного парку екомузею як елементу міжнародної траси «Зелений велосипед», який покликаний популяризувати місцеву природничу і культурну спадщину, а також передбачає облаштування першої в Україні міжнародної екологічної велотраси.[26,64]

Регіональний ландшафтний парк «Зачарований край» (150 га) знаходиться на Іршавщині, у верхів'ях Великодільського хребта. Є одним із «наймолодших» природоохоронних об'єктів області. Створений у 2006 році.

Цікавим природоохоронним об'єктом є відомий державний заказник «Кедринський» (116 га). Утворений у 1974 році та території Усть-Чорнянського держлісмисливгоспу. Нині тут охороняються реліктові насадження сосни кедрової та рідкісної модрини польської.

Одним із яскравих прикладів державної пам'ятки природи в області, тобто території, що має особливу унікальність і береться під державну охорону для збереження в природному стані в наукових, культурно-освітніх та естетичних цілях, є парк санаторію «Карпати» (38 га). Рік заснування 1848. Маєток з угіддями був призначений як заміська резиденція для проживання великої родини та прийому гостей і належав колись графу Шенборну. На території маєтку, що зазнав значних змін, збереглися екзотична рослинність та ландшафтно-паркова структура.

Охоронний статус природно-заповідної території має і Ботанічний сад Ужгородського національного університету. Він створений у 1946 році з метою вивчення та збагачення в спеціально створених умовах різноманітних видів рослинності. Окрім невеличкого (4,5га) ботанічного саду, Ужгородському університету у 1962 році було виділено 92 га додаткових площ на заплаві річки Уж. Ботанічний сад УжНУ є пам'яткою садово-паркової архітектури державного значення і підтримує зв'язки з 155 ботанічними садами світу.

Окремого слова заслуговує ще один природоохоронний об'єкт «Дендрологічна ділянка - Сад Лаудона». Вона носить ім'я уродженця міста над Ужем, вчителя грецької, латинської мов та природознавства Ужгородської гімназії Іштвана Лаудона (1862-1924).

Національний природний парк «Синевир» - це провідна природоохоронна науково-дослідна установа, що займається охороною, збереженням і вивченням унікального куточку Карпат - верхів'я Тереблянської долини Закарпаття. Національний природний парк "Синевир" створено у 1989 році заради збереження, відтворення і ощадливого використання природних ресурсів, комплексів та об'єктів, які мають особливу наукову та естетичну цінність у межах різних висотних поясів південно-західних макросхилів Горган. Тому особливим завданням для НПП "Синевир", як природоохоронної структури, стало збереження цінних природних та історико-культурних комплексів і об'єктів; створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання; розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього середовища та бережливого використання природних ресурсів; еколого-освітня робота тощо. Турбота про природу - повсякденна справа співробітників Національного природного парку «Синевир».

Народження національного природного парку "Синевир" пов'язане з унікальним за своєю красою гірським озером під небесами із співзвучною назвою Синевир. Для збереження цього чарівного творіння природи у 1974 році було організовано ландшафтний заказник державного значення "Синевирське озеро", а у 1989 році створено НПП «Синевир», який взяв під охорону й ряд інших цінних природних об'єктів верхів'я Тереблянської долини Міжгірського району Закарпатської області. Площа НПП «Синевир» становить 43000 га.

Основними завданнями для НПП "Синевир", як природоохоронної структури, є:

- збереження цінних природних комплексів і об'єктів;

- створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності у природних умовах з дотриманням режиму охорони природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання;

- розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього природного середовища та бережливого використання природних ресурсів;

- еколого-освітня робота тощо.

Унікальність природи цього куточку Карпат полягає в її неповторності і естетичній цінності ряду об'єктів, зокрема озер Синевир і Озірце, болотних угідь Глуханя і Замшатка, гір Стримба і Негровец. А ще тут мальовничі краєвиди, дзюркотливі потічки, бурхливі водоспади, вічнозелені ліси - усе, що, наче магнетичною силою, притягує мандрівників не лише з України, але й з усього світу.