Комплексне дослідження ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Передумови розвитку туризму в Причорноморському регіоні

2. Туристсько-рекреаційний потенціал Причорномор'я

2.1 Природно-рекреаційні ресурси регіону

2.2 Туристична інфраструктура Причорноморського регіону

3. Приклад плану туристичного маршруту по Причорноморському регіону

4. Технологічна карта

5. Сучасний стан, перспективи та проблеми розвитку туристичної галузі в Причорноморському регіоні

Висновки та пропозиції

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Актуальність теми курсової роботи обумовлено важливістю вивчення особливостей ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України з огляду на перспективність та затребуваність туристичної інфраструктури даного регіону в усьому обсязі туристичного продукту України.

Причорномор'я - це єдина обширна область, що об'єднує північне чорноморське і азовське побережжя в географічних межах від гирла Дунаю до Гагринського хребта Великого Кавказу.

Розташування Причорноморського туристичного району на південному заході країни зумовлює особливості клімату, що є одним з найсприятливіших факторів для організації тут рекреаційної діяльності.

Клімат району помірно континентальний і досить посушливий.

Великі перспективи для дальшого розвитку має курортне господарство. Майже все узбережжя Чорного моря придатне для рекреаційного освоєння, але рівень розвитку сфери обслуговування і облаштування в районі далекий від високих європейських стандартів.

Протяжність залізничних магістралей загального користування становить у районі понад З 000 км, а автошляхів з твердим покриттям -- понад 20 тис. кілометрів. Річкове сполучення здійснюється по Дніпру, Дунаю, Дністру та Південному Бугу. Найбільшими річковими портами є Херсон, Нова Каховка, Вознесенськ, Ізмаїл, Кілія, Рені. До морських портів належать Одеса, Іллічівськ, Южний, Миколаїв, Херсон, Євпаторія, Керч, Ялта, Феодосія, Севастополь.

Причорноморський регіон займає найперспективніше місце в туристичному розвитку держави саме завдяки своєму визначному і цікавому минулому, все більше зацікавлює можливих інвесторів, про що свідчать багато численні розроблені проекти щодо Причорноморського туристичного регіону, саме цим і пояснюється актуальність та практичне значення теми цієї роботи.

Мета курсової роботи: комплексне дослідження ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України.

Завдання курсової роботи такі:

1) дослідити передумови розвитку туризму в Причорноморському регіоні;

2) проаналізувати туристсько-рекреаційний потенціал Причорномор'я;

3) розробити приклад плану туристичного маршруту по Причорноморському регіону;

4) визначити сучасний стан, перспективи та проблеми розвитку туристичної галузі в Причорноморському регіоні.

Об'єкт дослідження - ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України.

Предмет дослідження - процес використання ресурсно-туристських домінант Причорноморського регіону України.

При розв'язанні поставлених завдань застосовано методологію гуманітарно-наукового пізнання з використанням загальнонаукових принципів історизму та об'єктивності, а також конкретно-історичних методів, а саме: аналітико-синтетичного, порівняльного, проблемно-хронологічного, класифікації.

В роботі були використані спеціальні літературні та періодичні джерела, які висвітлюють туристичні можливості Причорноморського регіону в Україні. Останнім часом проблемами розвитку туризму в Українському Причорномор'ї займаються багато вчених: Петранівський В.Л., Фоменко Н.В., Масляк П.О. та інші. Цікаву роботу з методики визначення компонентної структури природно-ресурсного потенціалу Причорномор'я виконав Руденко В.П.

Структурно курсова робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел та додатків.

1. Передумови розвитку туризму в Причорноморському регіоні

Важливими факторами розвитку туристичної галузі є природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал. Найбільшою освоєністю, розвитком і удосконаленням структури рекреаційного господарства відзначається Причорноморський регіон, в межах якого рекреація є провідною галуззю спеціалізації. До Причорноморського регіону входять: Одеська, Херсонська, Миколаївська області [1, с.48].

Одним з стратегічних напрямів розвитку Причорноморського регіону є пріоритетне освоєння рекреаційного потенціалу.

Причорноморський соціально-економічний район має вихід до Чорного та Азовського морів, у цьому полягає своєрідність та унікальність його географічного положення. Район контактує на півночі з Центральним та Подільським соціально-економічними районами, на північному сході - з Придніпровським соціально-економічним районом. На заході район має вихід до державного кордону з Молдовою та Румунією, на сході, через Керченську протоку - до Російської Федерації; ця риса географічного положення досить активно використовується.

Сприятливі кліматичні умови причорноморської частини території, численні пляжі, тепле море, лікувальні грязі та мінеральні води різних типів визначають його державне та міжнародне значення. Розвиток рекреаційного господарства є одним із пріоритетних напрямів розвитку рекреації Причорномор'я. На нього припадає понад 35% санаторно-курортного фонду, 30% будинків відпочинку та пансіонатів і близько 18% турбаз України [1, с.48].

Даючи оцінку рекреаційному потенціалу Миколаївської області, можна виділити наступне: природний рекреаційний потенціал даної області складає 5,86% від інтегрального природного ресурсного потенціалу країни; інтегральна оцінка туристсько-рекреаційного потенціалу має середній рівень забезпеченості - 2 бали. За цими оцінками Миколаївська область відноситься до низької та середньої групи забезпеченості. Заклади відпочинку Миколаївської області розташовані головним чином у курортних зонах Очакова та Миколаєва. Є 4 санаторії і пансіонати з лікуванням, 17 будинків та пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку, дитячі табори. Херсонська область за своїми природними і кліматичними умовами належить до територій світу з високим природно-ресурсним потенціалом. Вона має вихід до Чорного моря, налічуючи понад 200 км сонячного узбережжя з прекрасними пляжами і добре розвиненою курортною інфраструктурою. Всього Херсонська область може запропонувати своїм гостям близько 180 курортних комплексів [6, с.152].

В Одеській області знаходяться 43 санаторії і пансіонати з лікуванням, 16 будинків і пансіонатів відпочинку, турбази і дитячі табори. Всі вони є в Одеському рекреаційному районі [7].

Відпочинок як суспільний феномен, його місце в соціальній сфері і вплив на навколишнє середовище ще недостатньо вивчені сучасною наукою. У зв'язку з цим дослідження у сфері рекреології виявляють можливості використання і розвиток ресурсного потенціалу Причорномор'я. Найбільшим попитом у відпочиваючих користуються санаторії і пансіонати, що лікують неспецифічні захворювання: органів дихання; туберкульоз легень; захворювання центральної та периферійної нервової системи; серцево-судинні захворювання та інші.

На даний час в Причорноморському районі виділяються наступні види і цикли рекреаційної діяльності: лікувальний, оздоровчий, науково-пізнавальний, спортивний.

Основні рекреаційні зони Миколаївщини [8] знаходяться в південній частині області, на узбережжі Чорного моря та лиманів. У цих зонах зосереджено 169 рекреаційних закладів. Миколаївщина за кількістю оздоровлених осіб посіла шосте місце серед регіонів України. По забезпеченості готельними та іншими місцями для тимчасового проживання серед областей південного регіону Миколаївщина посідає друге місце (11,1 місць на 1000 жителів) після Херсонщини (19,7). У санаторіях і закладах відпочинку в 2011 році лікувалось і відпочивало понад 134 тис. осіб. Переважна більшість (88%) оздоровлених відпочивали протягом тривалого часу, решта - упродовж 1-2 днів. Послугами санаторно-курортних (оздоровчих) закладів області у 2008/09 році скористалися також 12,9 тис. іноземних громадян [9].

Херсонська область має значні можливості для розвитку курортного господарства та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгульця, на узбережжях Каховського водосховища, Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, але вони використовуються незначною мірою. Функціонують курорти Гола Пристань, Скадовська курортна місцевість. В області функціонує 8 санаторіїв і пансіонатів з лікуванням та 38 будинків і пансіонатів відпочинку, численні бази відпочинку та дитячі табори [9].

В Одесі функціонують такі курорти: Аркадія, Великий Фонтан, Кароліно-Бугаз-Затока, Куяльницький та ін. Санаторії Одеської області представляють різноманітні види курортів. Тут і цілюще повітря, і лікувальні грязі, й мінеральні води. Висновок до розділу 1.1: Складні умови проживання в сучасному місті з високою концентрацією підприємств, забрудненою атмосферою, шумом підвищують фактор ризику захворюваності і сповільнюють процес відновлення життєдіяльності людини. Тому саме природа виступає одним з провідних факторів відпочинку і оздоровлення, відновлення фізичних і нервово-психічних сил. Взаємодія суспільства і природи проявляється в розширенні впливу людини на природу при зростанні темпів економічного розвитку і усвідомленні необхідності збереження природного середовища при зростаючому значенні його рекреаційної функції. Таким чином, кожний рекреаційний регіон при неправильному природокористуванні досить швидко втрачає своє значення і фстає малопридатним для відпочинку.

2. Туристсько-рекреаційний потенціал Причорномор'я

2.1 Природно-рекреаційні ресурси регіону

Одеська область -- область в Україні. Утворена 27 лютого 1932 року. Обласний центр -- Одеса [7].

Систематичне заселення та господарське освоєння території, на якій розташована Одеська область, почалось на початку XIX ст. До середини 30-х років переселенський рух був в основному землеробського характеру, однак швидке зростання міст та зменшення вільних резервів державних земель посилили роль неземлеробського міграційного руху до міст.

Надзвичайно важливим чинником, що сприяв господарському освоєнню та заселенню краю, було будівництво залізниць. Це значно покращило транспортно-географічне розташування Одеси і разом з наявністю різних видів сільськогосподарської сировини мало вирішальний вплив на швидкий розвиток обробної промисловості міста.

Одеська область була утворена 27 лютого 1932 року. 1954 року до її складу увійшла територія колишньої Ізмаїльської області (територія від Дністровського лиману до р. Дунай)

На території області розташовано ряд великих об'єктів природно-заповідного фонду регіонального, національного і міжнародного масштабу. Область має перспективи для розвитку біосферно-природоохоронного сектора економіки.

У пониззі великих річок (Дунай, Дністер) і лиманів, на морських узбережжях і в шельфовій зоні розташовані високоцінні й унікальні природні комплекси, водно-болотні угіддя, екосистеми, що формують високий біосферний потенціал регіону, який має національне і міжнародне значення.

Заповідники: Дунайський біосферний заповідник.

Заказники: Савранський ліс, Дністровські плавні, Філофорне поле Зернова.

Головне природне багатство області - її земельні ресурси, що представлені переважно чорноземними ґрунтами з високою природною родючістю. У сполученні з теплим степовим кліматом вони формують високий агропромисловий (сільськогосподарський) потенціал регіону.

В області понад 2,5 млн га сільськогосподарських угідь, у тому числі більш 2 млн. га ріллі, більше 80 тис. га виноградників і садів.

Клімат краю, особливо в південній частині області, посушливий. Тому тут майже 10 % оброблюваних земель зрошуються. Тепле море, лікувальні грязі, мінеральні води, морські пляжі створюють винятково високий рекреаційний потенціал Одещини [13, с.76]

Особливість економіко-географічного розташування області, сприятливі природно-кліматичні умови, різноманітні природні лікувальні ресурси, наявність піщаних пляжів, розвинута мережа водних, залізничних та автомобільних магістралей обумовлюють розвиток в області сфери туризму і рекреації.

Серед природних багатств, які активно використовуються у курортно-рекреаційному господарстві області, важливе місце посідають лікувальні грязі та ропа Куяльницького, Хаджибейського, Шаболатського лиманів, сірчано-водневі, гідрокарбонатні, йодо-бромні та натрієві мінеральні води, які дають можливість ефективно лікувати захворювання органів кровообігу, нервової системи, органів дихання не туберкульозного характеру, органів травлення, порушення обміну речовин тощо.

Своєрідність туристично-екскурсійного потенціалу області також визначена численними пам'ятками різних часів з відомими історико-культурними заповідниками, пам'ятниками та музеями. Це відомі у світі Одеський державний академічний театр опери та балету, знамениті Потьомкінські сходи, українська Венеція -- місто Вилкове, фортеця XII -- XV сторіччя в місті Білгород-Дністровському, розкопки античних міст Тіри і Ніконії, пам'ятники культової архітектури в містах Одесі, Ізмаїлі, Рені, Кілії та багато чого іншого.

Понад 5000 об'єктів культурної спадщини та 120 об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення створили Одещині імідж одного з найбільш відомих і популярних, насамперед через свою самобутність, місць для відвідування туристами і відпочиваючими.

На території області є 92 природно-заповідні зони, у тому числі державного значення -- Дунайський біосферний заповідник, Дунайські і Дністровські плавні, Тилігульський регіональний ландшафтний парк, ботанічний сад Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова, 19 парків-пам'ятників садово-паркового мистецтва тощо [15, с.112].

м. Білгород-Дністровський (Одеської області). Розташоване на західному березі Дністровського лиману, де у VI ст. до н. е. переселенці з грецького Мілета заснували свою колонію-державу Тіру, яка була найпотужнішою у цьому районі.

Історичні пам'ятки:

Аккерманська фортеця (Білгород-Дністровська фортеця)

Грецька (Іоанно-Предтеченська) церква, 13-17 ст.

Олександрівські казарми офіцерського корпусу, близько 1850 р. (вул. Шабська, № 51).

Вірменська церква Успіня Пресвятою Богородиці, 14-15 ст. (вул. Кутузова, № 1)

Синагога та православні собори XIX ст.

Сарматський склеп, 3 ст.

Скіфська кам'яна гробниця або Скіфська могила, 1-3 ст. (на розі вул. Шабської та Лазо) [20, с.136].

До складу Білгород-Дністровського курортно-рекреаційного району входять курорти Сергіївка, Лебедівка, Білгород-Дністровський, Затока, які спеціалізуються на кліматолікуванні захворювань органів руху, нервової системи, органів дихання та оздоровчому відпочинку.

Сергіївка. Розташована в 86 кілометрах від Одеси і є найбільшим приморським бальнеогрязьовим курортом на півдні Одеської області. Вона розташована на березі Шаболатського лиману та відділена вузькою піщаною косою від Чорного моря, яка є чудовим пляжем.

Одним з основних лікувальних факторів курорту є клімат. Клімат зумовлений Чорним морем, лісопарковою зоною та степовими просторами, що підступають до курорту з півночі. Поєднання теплого степового повітря з морським є унікальним лікувальним фактором. Літо тепле, вологість знаходиться в зоні комфорту.

Другий, не менш важливий, лікувальний фактор - вода Шаболатського лиману, яка з давніх пір використовувалася в оздоровчих цілях. Вода лиману є хлориднонатрієвомагнієвою водою і використовується для приготування різноманітних мінеральних ван.

До комплексного лікування хвороб внутрішніх органів на курорті застосовують мінеральні води. Вода свердловини №2 відноситься до хлоридно-гідрокарбонатнонатрієвих вод та нагадує відомі мінеральні води „Куяльник”4 та 5, „Горячий ключ” джерела №58, свердловини №2 курорту Саки. Вода свердловини 5М має малу мінералізацію та є відповідником відомих мінеральних вод Миргородсського типу. Велике значення для курорту Сергіївка мають величезні запаси (без домішків) лікувальної ілової грязі [23, с.98].

Ілова грязь Шаболатського лиману - це чорна, місцями темно-сіра маса з запахом сірководню та аміаку, липка, пластична, має велику теплоємкість та малу теплопровідність. Окрім органічного „скелету” грязі, до її складу входить так званий колоїдний комплекс, який складається з мікроскопічних часток заліза, алюмінію, гумусу і т.д.

За фізико-хімічними властивостями ілова лікувальна грязь Шаболатського лиману не тільки не поступається, а й перевершує за багатьма показниками грязі багатьох інших курортів. Так наприклад, скелетних часток розміром менше одного мікрону в грязі Шаболатського лиману знаходиться більше ніж в лікувальних грязях Хаджибейського, Куяльницького та інших лиманів.

Наявність вище перерахованих лікувальних факторів на курорті Сергіївка дозволила досягнути високих терапевтичних результатів при лікуванні таких хвороб, як хвороби нервової системи, опорно-рухового апарату(хвороби суглобів та хребту), органів дихання нетуберкулезного характеру, органів травлення, кожні та дитячі хвороби.

Багаті природні лікувальні фактори берегів Шаболатського лиману завоювали велике визнання. Сонце, море, лікувальні грязі, гарне медичне обслуговування, комфорт - все це ставить Сергіївку в ряд з найпопулярнішими климато-бальнеогрязявими курортами.

Найближчим часом в смт Сергіївка планують побудувати курортно-рекреаційний комплекс (аквапарк) „Лазурний”, який обіцяє стати найбільшим в Україні.

Миколаївська область - область в Україні. Утворена 22 вересня 1937 року. Розташована на півдні країни в межах Причорноморської низовини в басейні нижньої течії ріки Південний Буг. На заході межує з Одеською, на півночі з Кіровоградською, на сході та північному сході з Дніпропетровською та на південному сході з Херсонською областями. На півдні омивається водами Чорного моря. Площа -- 24,6 тис. кмІ. Центр області -- місто Миколаїв [8].

м. Миколаїв. Центр однойменної області, за 40 км від якого, поблизу с. Парутине, Очаківського району на високому березі Бугського лиману з VI ст. до н. е. і до IV ст. н. е. існувала антична Ольвія, заснована вихідцями з Мілета. В період свого розквіту місто-держава займала площу біля 50 га і ділилася на верхнє і нижнє місто, яке було оточено потужною кам'яною стіною з баштами.

У верхньому місті крім житлових приміщень були сакральні місця, площі для торгівлі, кам'яні тротуари. У нижньому місті жили ремісники й було збудовано порт - тут розвивалися металообробка, кераміка, виробництво ювелірних виробів. За ці вироби та товари привезені з метрополії, місто отримувало зерно, худобу, продукти харчування.

Розкопки Ольвії почались ще у 1802 р. і тривають до цього часу.

Розкрито головну площу, що мала торгово-адміністративне значення, сакральні місце з залишками вівтарів і жертовників, житлову забудову, оборонні споруди, виробничі приміщення. Тепер це експонати історико-археологічного заповідника.

За 13 км на південь, на острові Березань, ще раніше, а саме у VII ст. до н. е., існувало найдревніше грецьке поселення Причорномор'я - Борисфеніда, яке у V ст. до н. е. передало першість Ольвії. Розкопки поселення на острові доповнюють знання і про Ольвію.

Архітектурні пам'ятки міста.

У 1790 році було складено регулярний план міста (архітектори І. Старов, І. Князєв та Ф. де Воллан) з прямокутною сіткою вулиць та центральною площею на перехресті двох головних магістралей.

До прикметних архітектурно-історичних пам'яток міста (в стилі класицизм, неокласицизм) належать:

- Штаб командувача Чорноморським флотом (1793 рік; архітектор Петро Неєлов) -- нині це Музей суднобудування і флоту;

- Свято-Миколаївський собор (1817 рік);

- Офіцерські збори (1824 рік; архітектор Рулєв);

- Обсерваторія Чорноморського флоту (1827 рік; архітектор Вунш) -- нині це Миколаївська астрономічна обсерваторія;

- Миколаївська церква (1817);

- кафедральний собор Свято-Різдва Богородиці (1800--28);

- Костел святого Йосипа (1891-1895);

- Яхт-клуб (1904 рік; архітектор Роде).

- Серед споруд у Миколаєві доби СРСР:

- будинок обкому (1954, архітектори С. Костенко та М. Бабаян);

- готель «Україна» (1958, архітектор В. Скуратовський);

- педагогічний інститут (1966, архітектори Г. та В. Скуратовські);

- комплекс будівель -- Будинок зв'язку, Будинок Спілок, Будинок проектних організацій (1970, архітектори С. Якимович та В. Добровольська);

- Будинок художника (1971, архітектор Є. Киндяков);

- Будинок політосвіти (1974, архітектор М. Никифоров) [24, с.25]

У місті значне число пам'ятників, зокрема, присвячених кораблям і командувачам російського флоту (деякі з них установлені до 1917 року).

На території Миколаївської області понад 120 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, регіональні ландшафтні парки «Кінбурнська коса» і «Гранітно-Степове Побужжя», частина Чорноморського біосферного заповідника, 45 заказників, 42 пам`ятники природи, два десятка парків,один з найстаріших та найгарніших в Україні зоопарків.

В комплексі рекреаційних ресурсів особливе місце займають розміщені в містах та селах культурно-історичні ресурси. Історико-культурні ресурси знайомлять з багатьма сторінками давніх часів заснування, будівництва, розвитку і життєдіяльності Миколаївщини. В обласному центрі- це будинок штабу Чорноморського флоту 1794р., Офіцерське зібрання 1820р., астрономічна обсерваторія 1827р., Свято-Миколаївська церква 1817р., католицький костел 1896р., синагога 1822р., караїмська кенаса 1841р., старий цвинтар XVIII-XX ст.., водогінна вежа XIX ст. та інші [24, с.26].

В с.Парутине Очаківського району - всесвітньовідомий національний історико- археологічний заповідник «Ольвія». Березань - острів в Чорному морі, є складовою частиною історико-археологічного заповідника Національної Академії наук України «Ольвія». В Новобузькому районі зберіглася Пелагіївська церква ХІХ ст.., в м.Очаків - Свято-Миколаївська церква, в м.Первомайську - Свято-Катеринівська церква та інші. В Миколаєві та інших населених пунктах активно діють музеї, виставкові зали, експозиція який постійно поповнюється. Безліч пам'ятників, скульптур, прикрашають Миколаївщину.

Основні рекреаційні зони Миколаївщини знаходяться в південній частини області, на узбережжі Чорного моря та лиманів. У цих зонах зосереджено 169 рекреаційних закладів. Як і у попередні роки, Миколаївщина за кількістю оздоровлених осіб посіла шосте місце серед регіонів України. Крім того, в 2008 році на Миколаївщини налічувалось 95 різних типів готелів та інших місць для тимчасового проживання на 13,3 тис. місць. При цьому, послуги саме готельного сервісу надавали 18 готелів та 1 готельно-офісний центр. По забезпеченості готельними та іншими місцями для тимчасового проживання серед областей південного регіону Миколаївщина посідає друге місце (11,1 місць на 1000 жителів) після Херсонщини (19,7) [28, с.180].

Херсонська область - область у південній частині України, у межах Причорноморської низовини. На північному заході межує з Миколаївською, на півночі -- з Дніпропетровською, на сході -- із Запорізькою областями України, на півдні з Автономною Республікою Крим. Утворена 30 березня 1944 року. Територія 28 461 кмІ (4,71 % від території України). Херсонщина за площею займає сьоме місце серед інших областей України [9].

Територією області проходить державний кордон протяжністю 458 км (350 км Чорним і 108 км Азовським морями). На кордоні розташовано 4 пункти пропуску: авіа, річковий порт, морські порти м. Херсона і м. Скадовська. Відстань від Херсона до Києва залізницею -- 664 км, шосейними шляхами -- 605 км.

Характеристику рекреаційного потенціалу області представлю у табл. 2.1 [10].

Таблиця 2.1. Характеристика рекреаційного потенціалу Херсонської області

	2011	2012
	Кількість закладів	Кількість місць на місяць	Кількість осібна оздоровленні	Кількість закладів	Кількість місць на місяць	Кількість осіб на оздоровленні
Всього закладів	236	36346	153905	236	36346	157485
в т.ч. санаторії	8	1617	11869	8	1617	11869
з них дитячі	6	803	4959	6	803	4959
Пансіонати з лікуванням	4	1163	5657	4	1163	5875
Санаторії-профілакторії	8	745	3850	8	745	3850
Бальнеологічні лікарні	1	15	5848	1	15	5848
Будинки відпочинку	2	356	2588	2	356	2651
Пансіонати	48	11052	37314	48	11052	38529
Бази та інші заклади відпочинку	165	21398	86779	165	21398	88933

У Херсонській області 69 територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Область має значні можливості розвитку курортноїгалузі та масового відпочинку в долинах Дніпра, Інгулу, на узбережжі Дніпровського лиману, Чорного та Азовського морів, хоча використовуються вони незначно. Діють курорти Гола Пристань і Скадовськ, курортна місцевість Арабатська Стрілка.

В Херсонській області до переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, внесено 11 об'єктів культурної спадщини України.

Висновок до розділу 2.1: Пріоритетними залишаються внутрішній та виїзний туризм. Що стосується іноземних туристів, то існує стабільна тенденція до скорочення їх кількості.

Така тенденція, що склалась на сучасному туристичному ринку Причорноморського регіону негативно впливає на економіку України, сприяє витоку ресурсів за кордон. Тому першочергове завдання створювати програми по просуванню туристичного продукту Причорноморсьського регіону , як в Україні, так і за кордоном.

2.2 Туристична інфраструктура Причорноморського регіону

Одеський клімат вирізняється м'якістю та великою кількістю сонячних днів. Влітку, завдяки бризам, навіть у спекотні дні тут комфортніше, ніж у прилеглих степах. Цілющі грязі лиманів і мінеральні джерела приваблюють до Одеси багато охочих відпочити.

Курортна зона Одеси простяглася на десятки кілометрів вздовж берега Чорного моря. Один із найпопулярніших курортно-розважальних районів Одеси -- це Аркадія. На його території розташовані санаторії, будинки відпочинку, а також водолікарня, курортна поліклініка, одеська обласна клінічна лікарня, туристична база, готелі і численні ресторани, нічні клуби та інші розважальні заклади, що працюють у теплу пору року цілодобово.

Уздовж всього узбережжя Одеси розташувалися пляжі: Лузанівка, Ланжерон, Відрада, Дельфін, Аркадія, група пляжів Великого Фонтану, Чорноморка, а також безліч пляжів санаторіїв і будинків відпочинку. Знаменитий пляж «Золотий берег», парк, величезний буковий гай знаходяться в мальовничому районі станцій Великого Фонтана. 4 червня 2005 року поруч з пляжем Ланжерон відкрився найбільший у країні дельфінарій [16, с.119].

У місті Одеса туристична інфраструктура представлена доволі великою кількість готелів, закладів харчування. Досить розвинений транспортний комплекс міста. туризм причорноморський рекреаційний

У селищі Затока Одеської області є готелі, які представляють собою великі готельні комплекси. Спектр пропонованих ними послуг набагато ширший, ніж у звичайних готелях. За рівнем сервісного обслуговування, комфортності та оздоблення номерів вони не поступаються готелям великих курортів. Зупинившись на відпочинок в одному з подібних готелів, ви будете мати можливість користуватися SPA-салоном, салоном краси, фітнес-залом, тренажерним залом та іншими видами послуг. Зняти номер у такому готелі Затоки обійдеться недешево, особливо в розпал сезону, - але воно того варте. Багато готелів курорту надають послуги трансферу. Це дуже зручно, коли ви добираєтеся на місце відпочинку не на власному авто.

Білгород-Дністровський район є найбільш перспективними для розвитку рекреаційного господарства у Одеській області: знаходиться далеко від великих промислових центрів, має всі умови для створення сучасних рекреаційних комплексів.

У таблиці 2.2. представлю деякі місця розміщення туристів [7].

Таблиця 2.2. Готелі та інші об'єкти розміщення туристів у м. Білгороді-Дністровському

Транспортно-комунікаційний комплекс міста містить морський торговий порт, автотранспортні підприємства, центр електрозв'язку, залізничний та автовокзали, залізнично-дорожний вузол.

Білгород-Дністровський морський торговий порт -- морські ворота міста. Порт розташовано у закритій гавані Дністровського лиману на відстані 14 км від моря.

Автомобільний транспорт міста -- це 8 підприємств автомобільного транспорту (з них 5 спеціалізується на пасажироперевізниках), котрі надають також міжнародні послуги. Міські пасажироперевезення забезпечують 58 автобусів, приміські та міжміські маршрути -- 176 автобусів.

Миколаїв - місто в Україні, обласний центр Миколаївської області, центр Жовтневого і Миколаївського районів.

Миколаїв розташований при впадінні річки Інгул у Південний Буг, за 65 кілометрів від Чорного моря.

Місто є транспортним вузлом, через яке проходить низка автошляхів: європейського значення: E58 (Відень--Братислава--Кошице--Ужгород--Бая-Маре--Ясси--Кишинів--Одеса--Миколаїв--Маріуполь--Ростов-на-Дону); міжнародного значення: М14 (Одеса--Мелітополь--Новоазовськ) національного значення: Н11 (Олександрівка (Кіровоградська область, смт)--Миколаїв); Н14 (Дніпропетровськ--Кіровоград--Миколаїв).

Місто є вузлом залізничних ліній на Одесу, Херсон, Снігурівку, Долинську. У таблиці 2.3. представлю деякі місця розміщення туристів у місті Миколаїв [8].

Таблиця 2.3. Готелі м. Миколаєва

№ з/п	Назва	Місце розташування	Належність	Кіл-сть номерів	Стан номерного фонду
1	Готель Інгул	Миколаїв	Приватна власність	47	Люкс, напівлюкс, стандарт
2	Готель Корал	Миколаїв	Приватна власність	24	Люкс, напівлюкс, стандарт
3	Готель Пілігрим	Миколаїв	Приватна власність	27	Люкс, напівлюкс, стандарт
4	Готель Олександрівський	Миколаїв	Приватна власність	57	Люкс, напівлюкс, стандарт
5	Готель Техноконтракт	Миколаїв	Приватна власність	18	Люкс, напівлюкс, стандарт

Громадський транспорт міста Миколаїв представлений:

- маршрутні таксі -- як і в багатьох містах сучасної України, є основним видом громадського транспорту;

- автобус;

- тролейбус -- перша черга стала до ладу 30 жовтня 1967 року (докладніше: Миколаївський тролейбус);

- трамвай -- відкритий 5 січня 1915 року (докладніше: Миколаївський трамвай).

Миколаїв є також важливим вузлом автомобільного, автобусного, залізничного, морського і повітряного сполучення.

Щодо Херсонської області, наявність деяких місць розміщення туристів представлю у табл. 2.4 [9].

Таблиця 2.4. Готелі та інші об'єкти розміщення туристів у м. Херсон та Херсонській області

№ з/п	Назва	Місце розташування	Належність	Кіл-сть номерів	Стан номерного фонду
1	«Азов-спектр»	Херсонська обл., Нижньосірогозький р-н, смт Нижні Сірогози	Приватна власність	12	Люкс, напівлюкс, стандарт
2	«Амстронг-СК»	м. Херсон, Комсомольський р-н,	Приватна власність	30	Люкс, напівлюкс, стандарт
3	«Водний клуб «Херсон Гавань»	м. Херсон, Суворовський р-н	Приватна власність	15	Люкс, напівлюкс, стандарт
4	«Гарден бридж»	м. Херсон, м. Херсон, Комсомольський р-н	Приватна власність	12	Люкс, напівлюкс, стандарт
5	«Гелистин»	Херсонська обл., Скадовський р-н, смт Лазурне	Приватна власність	10	Люкс, напівлюкс, стандарт

Херсонський морський торговий порт провадить великі експортно-імпортні операції з багатьма країнами світу. Є річковий порт.

Аеропорт «Херсон» (Чорнобаївка) (Код IATA: KHE, код ICAO UKOH; коорд. 46°40'22.14" П 32°30'23.71" С).

Оперізує місто міжнародна траса Одеса--Ростов, що у своєму кримському відгалуженні переходить у граціозний Антонівський міст -- гордість Херсона [21, с.173].

Отже, природно-рекреаційний та туристсько-рекреаційний потенціал Причорноморського регіону є значним. Переважно всі готелі ,та місця відпочинку є приватними , рівень та якість таких закладів набагато вищий ні у державних закладах відпочинку .Але навіть приватних закладів досить мало .

3. Приклад плану туристичного маршруту по Причорноморському регіону

Проектування процесу обслуговування туристів здійснюють за окремими етапами споживання тур продукту. Загалом, проектування туристичного продукту складається з наступних етапів:

1) проектування кожної послуги, яка включається відповідно до програми обслуговування туристів (екскурсій, походів, прогулянок і т.д.);

2) проектування турпродукту в цілому [25, с.117].

Процедура реалізації конкретного туру складається із таких етапів (табл. 3.1.) [30, с.221]:

Таблиця 3.1. Процедура реалізації конкретного туру

№ з/п	Характеристика
1	Визначення характеристик послуги;
2	Визначення технології процесу обслуговування туристів;
3	Розробка технологічної документації;
4	Визначення методів контролю якості;
5	Аналіз проекту;
6	Подання проекту на затвердження

В свою чергу, проектування контролю якості включає: визначення ключових моментів в процесі обслуговування, які суттєво впливають на характеристики послуги; визначення методів коректування характеристик послуги; визначення методів оцінки характеристик, що контролюються.

Аналіз проекту є завершальним етапом проектування і має на меті підтвердити, що: характеристики послуги, що проектується, забезпечують безпеку для життя і здоров'я туристів і охорону навколишнього середовища; вимоги до процесів обслуговування туристів відповідають запроектованим характеристикам; методи контролю якості забезпечують об'єктивну оцінку характеристик процесів обслуговування. Затвердженням проекту завершується робота над ним. Документація на спроектовані туристичні послуги і процеси обслуговування туристів узгоджується із замовником і затверджується керівником туристичного підприємства [18, с.112].

Основні характеристики пропонованого туристичного маршруту По причорноморська кому регіону представлю у технологічній карті маршруту.

Туристичне підприємство №№№	Адреса фірми:№№№№	Adress:№№№№№
	Телефон: №№№№№ е-mail: №№№№№№№

4. Технологічна карта

Туристської подорожі за маршрутом «Одеса-Миколаїв-Херсон - Одеса» на травень 2013 р.

Основні показники маршруту:

1. Вид маршруту кільцевий, організований, автобусно-пішохідний.

2. Термін подорожі (дн./ночівель) 5 днів/4 ночі.

3. Число туристів в групі 12.

4. Початок обслуговування на маршруті першої групи 01.05.13.

6. Початок обслуговування на маршруті останньої групи 01.09.13.

7. Закінчення обслуговування останньої групи 30.09.13.

8. Вартість путівки 1000 грн./люд.

Програму обслуговування туристів за маршрутом представлю у табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Програма обслуговування туристів за маршрутом Одеса - Миколаїв - Херсон - Одеса

Населені пункти, відстань між ними, способи пересування, час прибуття до пункту та виїзду з нього	Найменування туристських підприємств та умови розміщення	Заплановані туристські послуги	Внутрішньомаршрутні перевезення на маршруті (в місті перебування) здійснюються
м. Одеса - м. Очаків (Миколаївська обл.)	Проживання у готелі «Роксолана»	1 день - зустріч у Очакові/Переїзд до Військово-історичного музею імені О. В. Суворова/Зупинка/Переїзд до музею мариністичного живопису імені художника Р. Г. Судковського (філія Миколаївської художньої галереї) /Зупинка Обід /Переїзд до кімнати-музею імені П. П. Шмідта/Ночівля у готелі «Роксолана»	Автобусне супроводження по всьому маршруту
Відправлення із Очакова до села Рибальче Голопристанського району Херсонської області	Проживання у готелі «Наріман»	2 день - зустріч у селі Рибалче/ Переїзд до Аджигольського маяку/Зупинка/Обід/Переїзд до Генічеська/Ночівля у готелі «Наріман»
Переїзд до Генічеська		3 день - екскурсія по місту з відвідуванням Генічеського краєзнавчого музею/Зупинка. Вечеря/Ночівля в готелі
Переїзд до с. Стрілкове	База відпочинку «Азовський берег»	4 день - Переїзд до с. Стрілкове (Арабатська Стрілка)/Зупинка/Вільний час/Ночівля на базі/
Відправлення до Одеси		5 день - Сніданок/Переїзд до Одеси

Переїзд з однієї в іншу точку маршруту відбувається автобусом та пішим ходом. Даний маршрут є кільцевим.

Вартість програми туру - 1000 грн. з людини.

У вартість входить: збір групи по місту і доставка по прибуттю (основні зупинки), проїзд по всьому маршруту комфортабельним мікроавтобусом, проживання в номерах зі всіма зручностями, харчування (1 сніданок +1 вечеря), супровід керівником групи, мед. страховка.

У вартість не входить: оплата вхідних білетів до екскурсійних об'єктів.

5. Сучасний стан, перспективи та проблеми розвитку туристичної галузі в Причорноморському регіоні

Причорноморський регіон має достатні природно-рекреаційні можливості для становлення і розвитку туризму. В даний час в Причорноморському регіоні застосовуються практичні заходи охорони природи рекреаційних територій. Вони спрямовані на регулювання чисельності відвідувачів і режиму їх поведінки, на оптимальне розміщення споруд служби відпочинку (доріг, житлових корпусів, господарських споруд та ін.). Великий Причорноморський регіон, безсумнівно, є одним з найбільш пріоритетних та перспективних макрорегіонів, важливих для динамічного розвитку України як держави - одного з регіональних лідерів. Але розвиток рекреаційної сфери регіону має ряд проблем: рекреаційне перевантаження одних районів і недовантаження рекреаційних ресурсів інших; дефіцит трудових ресурсів у сезон пік; висока вартість рекреаційних послуг; адаптація рекреаційної галузі до ринкових умов. Для успішного вирішення рекреаційних проблем в даному регіоні потрібно: туристичні і курортно-рекреаційні бази повинні створюватися в межах уже сформованих курортних районів і рекреаційних зон; збереження і підтримка біологічної розмаїтості екосистеми Чорного моря; реконструкції матеріально-технічної бази курортів; розширення набору рекреаційних послуг і видів дозвілля; підвищення кваліфікації і заробітної плати обслуговуючого персоналу; залученні іноземних інвестицій [22, с.119].

Осмислюючи причини незадовільної ситуації на сучасному туристичному ринку, перше місце в списку займає нераціональне використання рекреаційних ресурсів, недостатня увага з боку органів місцевої влади до цієї галузі. Це видно з того, що розроблена Програма соціально-екологічного розвитку зон відпочинку Причорноморського регіону не втілюються в реальне життя. Не виконуються в повному обсязі і Програми розвитку туризму в регіоні на 2002-2010 рр. через відсутність фінансування відповідних заходів, які визначають такі напрями розвитку туризму: удосконалення системи управління галуззю; зміцнення матеріальної бази туризму; розширення міжнародної співпраці у туристичній галузі; поліпшення інформаційного та рекламного забезпечення; поліпшення кадрового забезпечення.

У традиційному розумінні туризм є одним з активних напрямків рекреаційної діяльності, у якій сполучаються активний аспект і пізнавальний процес, який найбільш виражений саме у відвідуванні історичних пам'яток. Нема сумніву, що саме це унікальне сполучення і робить туризм найбільш популярним рекреаційним заняттям, а також дуже зручною формою відпочинку.

В останні роки в Криму і на Чорноморському узбережжі, поряд із традиційними видами туризму, активно розвиваються нові його види. Серед них є також різновиди історико-архітектурного пізнавального туризму: релігійний туризм (паломництво до християнських і мусульманських святинь), підводний туризм з метою дослідження давніх затоплених міст і науковий туризм (археологічний) [26, с.107].

Немає сумнівів, що в перспективі туризм на Чорноморському узбережжі повинен стати одним з генеральних напрямків господарської діяльності, що формує більшу частину бюджету. Цьому сприяє історичне минуле всього морського узбережжя, наявність багатої інфраструктури туристських установ, а також унікальність природи.

У степах, горах, на узбережжі є чимало місць, де туриста чи відпочиваючого чекає зустріч з найдавнішими слідами мешкання людини (наприклад, стоянки Кіік-Коба, Старосельє), пам'ятниками епох пізнього палеоліту, неоліту, бронзи, раннього заліза.

Курортно-туристична галузь є однією з базових для економіки міст Північного Причорномор'я. Але реальне місце курортів і туризму в господарському житті цього регіону досі не отримало всебічної експертної оцінки.

Друга проблема - питання оцінки надходжень від курортно-туристичної сфери до бюджетів різних рівнів, а також доходів від цієї сфери, що отримують підприємницькі структури. Курортно-туристична сфера згідно з класифікацією видів економічної діяльності (КВЕД) не є видом економічної діяльності або галуззю народного господарства. Специфіка курортної і туристичної діяльності у тім, що вона об'єднує різні види економічної активності - транспортні послуги, готельні послуги, послуги харчування, лікування, розваг тощо. Крім цього, рекреанти є активними споживачами послуг зв'язку, банківських послуг тощо. Проте ці послуги враховуються за галузевим принципом через що важко отримати загальну картину доходів від курортно-туристичної сфери [27, с.154]. Якщо врахувати доходи, отримані від послуг транспорту і зв'язку, а також доходи, отримані місцевими українськими виробниками від реалізації продуктів харчування і товарів сезонного попиту, споживаних туристами і відпочиваючими, то сума значно збільшиться. За деякими оцінками, вона складає від 30-40 % до 60-70% доходів консолідованого бюджету.

Ще складнішими є спроби оцінити реальний фіскальний внесок від цієї діяльності до бюджетів різних рівнів, а також в цілому в економіку регіону. За міжнародною статистикою обліку доходів від туризму на один долар розміщення турист витрачає 3-7 доларів на інші послуги інфраструктури туризму та індустрії розваг. Якщо враховувати, що основні виробники цих товарів і послуг (транспортні компанії - залізничні й авіа- перевізники; організації, що надають банківські послуги; компанії зв'язку; сільськогосподарські виробники, продукцію яких споживають відпочиваючі) зареєстровані за межами Криму, то можна побачити, що всі ці доходи і відповідно податки до бюджету (ПДВ, прибуток) надходять до бюджетів інших регіонів України [31, с.126].

За різними даними, у 1991 р., на межі переходу до пострадянського суспільства, міста Північного Причорномор'я відвідало 6-7 млн осіб. До 1999 р. кількість рекреантів поступово скорочувалася. У 1999 р. відбувся різкий обвал, пов'язаний з дефолтом у Росії. У 1999 р. у Криму відпочило рекордно низька кількість осіб - лише 1,5, можливо, 2 млн. Потім до 2004 р. відбувався незначний приріст - до рівня у 2,5-3 млн осіб. У минулому і цьому році - зниження до 2-2,5 млн [31, с.126].

Друга тенденція - скорочення сезону. Так званий “високий сезон” - час найбільшого напливу рекреантів скоротився в 2000-2006 р. до 2- 2.5 міс., що призводить до того, що у пошуках прибутковості суб'єкти курортно-туристичного ринку саме на цей період встановлюють найбільш високі ціни, що у свою чергу стримує зростання потоку рекреантів.

Третя тенденція - змінюється економічна спроможність рекреантів. Дедалі менше приїжджають на відпочинок громадяни з ближнього і далекого зарубіжжя і, навпаки, збільшується відсоток співвітчизників - сьогодні це 2/3. Тобто експортна складова курортно-туристичного сектору істотно зменшилася, а отже, держава недоотримує валютні доходи.

Ці тенденції накладаються сьогодні на процес бурхливого зростання будівництва і відповідно вкладень у нерухомість у курортних регіонах Північного Причорномор'я. Стаючи дедалі менш привабливим для туристів, регіон стає привабливим як зона фінансових операцій з дорогою нерухомістю. При цьому значна частка нерухомості будується у сподіванні на залучення рекреантів.

Проте нестримне будівництво стимулює тенденцію зменшення кількості рекреантів, оскільки на користь житлової забудови відчужується і вилучається з рекреаційного обороту берегова лінія, забудовуються парки, відбувається масоване вторгнення до заповідних зон, що руйнує привабливість регіону в очах туристів [29, с.68].

За очевидного буму інвестування в нерухомість абсолютно недостатнім є вкладення в дорожнє будівництво, комунікації (каналізація, водопровід), екологію (зокрема в утилізацію сміття, що стало справжнім екологічним лихом) і в навчання персоналу. Слід врахувати також, що інтенсивне будівництво здійснюється часто в обвальній, сейсмічній зоні, часто без дотримання необхідних правил. За збереження подібних темпів “руйнівного будівництва” не виключена невідновлювана втрата природних ландшафтів Криму, які і були (враховуючи недоліки сервісу) головним привабливим моментом для рекреантів. Зниження туристичного потоку рано чи пізно поставить на порядок денний проблему економічної доцільності споруд, що зводяться. Використовуючись своїми господарями не частіше, ніж 1-2 місяці на рік, ці споруди, проте, вимагають серйозних вкладень на їх утримання, що не будуть компенсовані здачею їх у найм у період курортного сезону.

На даний час є підстави вважати, що ця тенденція збережеться ще на досить довгу перспективу. Власники нової нерухомості прагнутимуть покрити щомісячні витрати всього року доходами за 2-2,5 місячний період курортного сезону. Щонайшвидше, наступного року це призведе до ще більшого підвищення цін і відповідно значного скорочення кількості рекреантів, уповільнення темпів іноземного туризму.

Тому актуальною є проблема гармонізації інвестиційного поля, збалансованого фінансового стимулювання розвитку курортно-рекреаційної сфери регіону [29, с.68].

Для удосконалення літнього відпочинку у досліджуваному регіоні Північного Причорномор'я слід уряду слід розробити чітке визначення поняття «курорт» або «курортна місцевість». З'ясувавши місткість курортів, тобто кількість оздоровниць, ліжок у них, профіль оздоровниць, які гарантовано заповнять рекреанти, Уряд має провести роботу з країнами-сусідами щодо розробки інвестиційних проектів на розвиток курортів у міжсезонні. У роботі із залучення інвестицій необхідно чітко сформулювати гарантії інвесторам. Принципово необхідно також вжити заходів щодо підняття рівня здорової конкуренції на інвестиційному курортно-рекреаційному ринку, розширення кількості суб'єктів цього ринку.

Правоохоронним органам України необхідно оптимізувати та посилити контроль за дотриманням у регіоні вимог земельного та природоохоронного законодавства, законодавства щодо захисту прав споживачів.

Висновки та пропозиції

Отже, різноманітні області діяльності можуть викликати сильну вмотивованість до подорожей і інтерес до туризму. Важливими змінними, які впливають на привабливість туристичного напрямку для різноманітних груп і категорій туристів, являються його культурні і соціальні характеристики.

Зараз на узбережжі Чорного моря саме завдяки колись такому бурхливому розвитку грецької колонізації залишилося багато археологічних пам'яток світового значення, які мають неабиякий вплив на розвиток туристично-екскурсійної справи в цьому регіоні. Але для більш успішного подальшого розвитку використання цих визначних пам'яток потрібно розвивати на державному рівні туристичну інфраструктуру.

Туристська інфраструктура є необхідною умовою освоєння рекреаційних ресурсів і розвитку туристської індустрії. Її особливість у тому, що вона обслуговує туристів і місцеве населення, тому її розвиток сприяє туристському освоєнню території, поліпшує умови життя жителів даного району. До того ж туристська інфраструктура створює велику кількість робочих місць.

Для туристичних цілей оцінку культурних комплексів проводять двома основними методами: ранжирування культурних комплексів за їхнім місцем в світовій і вітчизняній культурі; необхідним і достатнім часом для перегляду захоплюючих місць, що дозволяє порівнювати різні території за їх перспективним використанням, та історико-культурним середовищем.

Ці методи являються суб'єктивними: культурні комплекси, високо оцінені спеціалістами, не завжди викликають адекватну реакцію у туристів. Необхідним і кількість часу для огляду об'єктів на рівні відомості, виділяють їх доступність. В більшості випадків цікавість до об'єктів культури визначається модою.

Статистика відвідувань нашої країни дозволяє зробити наступні висновки:

- організовані іноземні туристи становлять лише невелику частину з загальної кількості перетнувших кордон;

- для зменшення ризику, що пов'язаний з вітчизняним сервісом, іноземні туристичні фірми надають перевагу лише декільком розкрученим туристичним центрам;

- відсоток мандрівників, - як іноземних так і вітчизняних, що подорожують малими містами України, незначний у порівнянні з кількістю туристів, що приїздять у великі міста.

Вражає число потенційних витрат від недостатнього розвитку туризму. Оскільки навіть існуючий туристичний потенціал України використовується лише на третину, за висновками експертів, “недоотримання” складає близько 10 млрд. доларів за рік. Хоч прибуток від туризму може стати стратегічним ресурсом розвитку як регіонів, так і країни загалом.

Забезпечення безпеки туристів під час подорожі - головна турбота туристської фірми. На забезпечення безпеки туристів спрямований цілий комплекс заходів, здійснюваних туристськими організаціями. При цьому першорядне значення мають стабільна політична обстановка в місцях відпочинку або подорожі й екологічний стан цих місць. При невідповідності цих чинників нормі - туризм важкий і небезпечний.

Взагалі, успішний розвиток туризму робить величезний вплив на такі ключові сектори економіки як транспорт і зв'язок, торгівля, будівельна галузь, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання й ін.

Таким чином, створення потужної туристської індустрії має важливе значення і як одне з ефективних напрямків структурної перебудови економіки.

Об'єктом дослідження у роботі стали ресурсно-туристські домінанти Причорноморського регіону України.

Причорноморський рекреаційний район охоплює Одеську, Миколаївську, Херсонську області.

Площа району становить понад 110 тис. км2 або близько 18% площі країни. Район знаходиться на межі двох кліматичних поясів -- помірного та субтропічного. Характеризується приморським положенням і загалом має зручне розташування щодо великих річок України. У районі чимало різноманітних міфологічних та історичних об'єктів. Кількість туристів і рекреантів, які щороку відвідують цей район, становить близько 49% від загальної кількості туристів в Україні.

Кліматичні умови оцінюються як комфортні для туристичної та рекреаційної діяльності, а тривалість періоду з температурою понад +10°С є найбільшою в Україні й становить 180-190 днів у Криму, Миколаївській та Одеській областях.

Проблеми розвитку рекреаційної галузі в районі пов'язані насамперед з екологічним станом території.

Впливають на розвиток туризму й економічні чинники, зокрема недостатність інвестування програм розвитку галузі, порушення законодавства при відчуженні земель для туристично-рекреаційних цілей, рівень розвитку інфраструктури, а саме - скорочення кількості закладів розміщення, аварійний стан комунального господарства, відсутність стандартизованих шляхів сполучення.

З-поміж перспективних видів рекреації в Причорноморському районі варто виділити ділову, релігійну, спортивну, зокрема такі її види, як спелеотуризм, велотуризм, мисливський, водний, повітроплавальний, гірський туризм, а також освітній, науковий, геологічний, виробничий, зокрема дегустаційний.