Розвиток спортивного туризму в країнах Європи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Розвиток спортивного туризму обумовлений тим, що людина все життя йде до пізнання і бажає розширювати свій кругозір не лише читаючи книжки, переглядаючи фільми чи слухаючи захоплюючі розповіді третіх осіб, а пізнаючи і відчуваючи щось нове на власному досвіді. Кожен з нас хоч раз у житті мріяв податись у навколосвітню подорож, забувши про все буденне, сіре, та до непристойності знайоме. Усі ми мріємо побачити щось нове, відчути щось незвичне, понестись у вирій захоплюючих подій які полонять наше серце та розум, залишаючи незабутній та незмінний слід у нашій свідомості.

Ну і звичайно, наше захоплення туризмом, включаючи і спортивний, обумовлене тим, що життя в нас одне, а як ми всі знаємо даний вислів є життєвим кредо більшості сучасної молоді, та й не тільки.

Головна особливість спортивного туризму полягає в тому, що він, на відміну від більшості інших видів спорту, не вимагає відносно великих матеріальних витрат, так як:

· розвивається в існуючому навколишньому середовищі і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки та проведення туристично-спортивних масових заходів;

· не потребує зведення спеціальних споруд для їх проведення заходів;

· матеріально-технічне та організаційне забезпечення зазначених заходів в значній мірі здійснюється силами і засобами самих туристів;

· вже склалася і діє громадська система підготовки та підвищення кадрів, яка з мінімальними витратами з боку держави може і надалі ефективно функціонувати.

Актуальність даної роботи визначена тим, що спортивний туризм був і продовжує бути невід'ємною складовою життя більшої частини населення всього світу, роблячи позитивний вплив на організм людини, підтримуючи здоров'я і хорошу фізичну форму. Він включає в себе не тільки спортивну складову, а й особливу - духовну сферу і спосіб життя самих любителів мандрівок. Спортивний туризм належить до соціального виду спорту, ним займаються верстви населення які не мають великих доходів - молодь, студентство, інтелігенція, вчителі, лікарі. Він здійснює різноманітні спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції.

Мета даної курсової роботи полягає у вивченні розвитку спортивного туризму в країнах Європи.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі завдання:

1. Розкрити зміст поняття «спортивний туризм»;

2. Проаналізувати види і форми спортивного туризму;

3. Дати характеристику основних видів спортивного туризму;

4. Проаналізувати сучасний стан його розвитку на прикладі країн Європи;

5. Висвітлити перспективи розвитку спортивного туризму.

Дана курсова робота складається з: вступу, трьох розділів, висновку, списку використаних джерел.



Розділ І. Загальна характеристика спортивного туризму

1.1 Поняття і роль спортивного туризму

Перш ніж розпочати розкриття даної теми нам варто дізнатися що являє собою спортивний туризм. Туризм - це тимчасові виїзди (подорожі) громадян України, іноземних громадян, з постійного місця проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових, спортивних, релігійних та інших цілях без заняття оплачуваною діяльністю в країні (місці) тимчасового перебування.

Спортивний туризм -- вид спорту із подолання протяжного відрізка земної поверхні, званого маршрутом. Під «земною поверхнею» мається на увазі не тільки кам'яна поверхня Землі, але й водна, та розташовані під ними печери. Під час проходження маршруту долаються різні специфічні природні перешкоди. Наприклад, гірські вершини і перевали (у гірському туризмі), чи річкові пороги (у водному туризмі). Спортивний туризм має цільову функцію - спортивне вдосконалення у подоланні природних перешкод. Це означає вдосконалення навичок які необхідні для безпечного пересування людини по пагорбам і моральне вдосконалення фізичної підготовки задля подолання складного природного рельєфу.

Спортивний туризм відіграє передову роль в процесі освоєння людьми нових територій. Він допомагає побачити та належним чином оцінити потенціал своєї країни. Поряд з цим - він є рушійним фактором у пізнанні та ознайомленні індивідів з природою, культурою та іншими сферами життя в окремих регіонах та певних країнах. Також, за рахунок вище вказаного можна зробити висновок що туризм допомагає нам у спілкуванні з представниками інших національностей, вікових категорій, віросповідань, тощо.

Спортивний туризм - адреналін. Це відчуття від якого одночасно кипить та холоне кров. Такий вид відпочинку з одного боку дає людині багато позитивних емоцій, допомагаючи отримувати насолоду від життя, а з іншого - нагадує їй про те, що вона лише людина.

В момент кульмінації відчуттів страх та насолода стають одним цілим, яке допомагає багатьом в пізнанні самих себе та досягненні взаємопорозуміння зі своїм власним «Я».

Спортивний туризм є важливим засобом сприяння підвищенню соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру. Цей вид туризму має на меті спортивне вдосконалення в подоланні природних перешкод. Це означає вдосконалення всього комплексу знань, умінь і навичок, фізичної підготовки, необхідних для безпечного пересування людини по місцевості, яка насичена природними перешкодами, в процесі походу. Спортивний туризм є одним з наймасовіших видів спорту. Він має багатовікову історію і традиції, які містять не тільки спортивну складову, а й особливе світосприйняття любителів пригод, а також незвичайний спосіб життя.

Спортивний туризм включає в себе безліч всіляких напрямків. Він є активним, а часто і екстремальним видом подорожей, має на увазі автономне подолання великих відстаней і різноманітних локальних перешкод, що вимагає від туриста фізичної сили, доброго здоров'я і володіння різними навичками. На відміну від звичайних маршрутів, траси для спортивного туризму класифікуються за рівнями складності.

Вони визначаються наявністю на шляху всіляких перешкод - вершин, перевалів, каньйонів, скель, льодовиків, річкових порогів і т.п. Подолання маршрутів певної протяжності і складності дає право туристу на отримання спортивного звання - від юнацького розряду до майстра спорту міжнародного класу. Подорож є груповою, як правило, до складу команди входить 5-10 чоловік.



1.2 Види спортивного туризму

Кожний з видів спортивно-оздоровчого туризму має свої характерні особливості. За організацією походу, його маршрутом, засобами пересування неважко віднести його до певного виду туризму - пішохідного, гірського, лижного, водного, велосипедного. Серед цих видів умовно виділяється гірський туризм: його можна вважати різновидом пішохідного туризму, хоча існує не менше підстав для віднесення його до альпінізму. Природні умови високогірних районів і специфіка перешкод ставлять перед гірськими туристами багато не властивих іншим видам туризму завдань. Він відрізняється і значним арсеналом спеціального спорядження, і специфічними технічними прийомами, і тактикою, необхідністю висотної акліматизації тощо.

Пішохідний і гірський туризм. Ці два види туризму мають більше спільного, ніж відмінного. Це і спосіб пересування - пішки, і спільні технічні прийоми подолання складного рельєфу, водних перешкод тощо. Відмінність же - перш за все в тому, що пішохідні походи здійснюються у всіх районах, а гірські - тільки у високогірних. Однак ця головна відмінність справджується лише для походів І - III категорій складності, оскільки пішохідні маршрути вищих категорій складності часто здійснюються, крім лісових і пустельних місцевостей, і в гірські райони, хоча якісні відмінності (технічна складність подолання перевалів) зберігаються.

До найпростіших перешкод, характерних для пішохідних походів у рівнинних районах можуть бути віднесені схили пагорбів, ярів, балок, ділянки густого лісу, незакріплених пісків, болота, струмки, річки. В невисоких і середньої висоти гірських районах до цих перешкод додаються ділянки перевалів із схилами середньої крутизни - порослі травою, всипні, засніжені. Складні в цих районах і водні перешкоди - як правило, неширокі, але швидкі струмки і річки. Відповідно складнішими будуть і технічні прийоми влаштування переправ. Під час походів у високогірних районах до перелічених перешкод додаються круті схили, дрібні, середні і великі осипи каміння, моренні утворення, скельні відслонення, фірнові схили, льодовики, стрімкі і холодні гірські річки і т. ін. Для подолання цих перешкод необхідне засвоєння ряду технічних прийомів, навичок транспортування потерпілих, використання само страховки і зовнішньої страховки.

На відміну від пішохідного туризму, де стандартний набір особистого і групового спорядження коригується в залежності від району, через який пролягає маршрут, у гірському туризмі обов'язковим є спеціальне альпіністське спорядження (основні і допоміжні мотузки, карабіни, затискувачі і захвати, альпіністські пояси і системи, льодоруби, скельні і льодові гаки, скельні молотки, тощо). В особистому спорядженні гірського туриста неодмінно мають бути черевики типу "відрам", пластмасова каска (шолом), темні окуляри. При приготуванні їжі на безлісних ділянках добре зарекомендували себе туристські примуси. Замість них можливе використання газових горілок. Замість відкритих відер на значній висоті доцільно користуватись автоклавами, їх використання дає значну економію палива і часу.

Лижний туризм. Сама назва цього виду спортивного туризму свідчить про те, що під час походу туристи пересуваються на лижах. Лижні походи проводяться переважно в зимовий період при наявності стійкого снігового покриву і температури нижче 0°С.

Необхідною умовою для участі в зимових подорожах є вміння перенесення холоду, здатність в умовах постійно низьких температур не втрачати робочі форми і, що не менш важливо, психічної рівноваги. Такі головні вимоги до туриста лижника. Будь-який зимовий похід -- це не тільки досягнення певних спортивних, краєзнавчих або наукових цілей, а й постійне подолання несприятливого впливу природного середовища. Більшість мандрівників - полярників і досвідчених туристів у своїх спогадах підкреслюють найголовнішу небезпеку зимових походів -- холод. Його вплив виявляється у виникненні м'язової слабкості, фізичному нездужанні, а також у негативних психічних проявах - апатії, дратівливості тощо. Ще одна складність, характерна для лижного туризму необхідність перенесення великих вантажів. Вага рюкзака туриста-лижника на 15 - 20 % перевищує вагу багажу туриста, що подорожує влітку. Причина - потреба в теплих речах, запасному одязі, спеціальному спорядженні, більшому запасі продуктів харчування. Одяг повинен бути функціональним, міцним, легким, морозо- і вітростійким, краще пуховим або вовняним.

Лижі для походів вимагають особливої уваги. Вони повинні бути надійними, міцними, зручними в маневруванні. Перевагу слід віддати туристським модифікаціям, хоча іноді використовуються й мисливські межі. Кріплення для лиж - напівжорстке. Палиці бажано мати конусні дюралеві з надійними кільцями і гострими штирями.

Для зимових походів необхідно мати басили - чохли на черевики, що допомагають захистити взуття від намокання а роги-від переохолодження, їх виготовляють із капрону чи іншого легкого і водотривкого матеріалу. Для захисту рук від замерзання необхідно мати три пари рукавиць: вовняні, хутряні і робочі брезентові, що надягаються поверх основних утеплювачів. У категорійних походах часто використовуються вітрозахисні маски на обличчя. Кращі маски - вовняні, сплетені разом з лижною шапочкою.

Турист-лижник повинен володіти специфічними прийомами руху як на лижах, так і без них:

· володіти технікою лижного ходу при пересуванні з рюкзаком;

· уміти долати перешкоди на лижах (ями, переправи тощо);

· володіти технікою підйому, спуску, повороту, гальмування на лижах;

· уміти долати важко прохідні лісові хащі з завалами, буреломом і т. ін.;

· володіти технікою руху без лиж засніженими скельними, льодовими схилами з самостраховкою;

· володіти технікою подолання водних перешкод у зимовий період;

· уміти організовувати транспортування потерпілих з використанням підручних засобів.

Водний туризм. Це дуже привабливий вид туризму. Серед водоймищ, якими подорожують туристи - бурхливі гірські і спокійні рівнинні річки, озера і моря. Різноманітні плавучі засоби - дерев'яні і пластмасові човни, надувні човни, розбірні байдарки, катамарани, плоти на надувних елементах тощо. Основні вимоги до туристських суден - легкість, надійність, транспортабельність, місткість, запас плавучості, маневреність.

На рівнинних річках із повільною течією, озерах, водосховищах і у прибережній морській зоні доцільніше використовувати веслові човни, туристські байдарки, каноє, тобто судна, що забезпечують необхідну швидкість руху за допомогою активного веслування (здебільшого у спортивних походах до III категорії складності). Надувні човни, катамарани, плоти використовуються частіше на річках передгір'їв і гірських річках, де швидкість течії перевищує 1,5 м/сек. На цих суднах веслування застосовується в основному як засіб керування і маневрування, а швидкість руху забезпечується течією. Крім стандартного набору особистого і групового спорядження, турист-водник має бути забезпечений індивідуальними рятувальними засобами (корковим поясом, рятувальним жилетом і т. ін.). На річках із швидкою течією необхідно мати "мокре" взуття для посадки і висадки у воду. Голова повинна бути захищена шоломом (типу хокейного) на випадок падіння на слизьке каміння. Замість рюкзаків туристи водники часто використовують циліндричні мішки, що виготовляються з водостійкого матеріалу. Вони зручні в пакуванні і легко піддаються рівномірному розміщенню і закріпленню в човні. Весь багаж має бути захищений від води. Ремонтний набір у першу чергу повинен призначатися для ремонту плавучих засобів. Перешкоди на водних маршрутах можуть мати як природне, так і штучне походження. Основні природні перешкоди -обмілини, перекати, хвилі у відкритих водоймах, бистрини, топляки, зарості, завали, кам'янисті перекати, пороги, прижими тощо. До штучних перешкод відносяться мости, кладки, поромні переправи, греблі, деякі риболовецькі споруди (заколи, загати і т. ін.).

Техніка веслування туриста-водника обов'язково повинна включати такі прийоми:

• посадка на плавзасоби з берега;

• посадка на плавзасоби з води;

• відчалювання і причалювання до берега з розворотом на 180°;

• керування і маневрування у русі за течією і проти неї;

• долання перешкод;

• проведення рятувальних робіт на воді.

Велосипедний туризм. Цей вид туризму привабливий перш за все завдяки своїй високій мобільності. Відстань, яку здатна подолати група за один день, може досягати 100-150 км. Велотуризм має певні переваги порівняно з пішохідним туризмом: швидкість руху в ньому в кілька разів вища, отже, за один похід можна побачити більше цікавих місць. Велосипед проїде майже скрізь, де пройде пішохід, а там, де проїхати неможливо, велосипед можна провести або перенести на руках. Тому не дивно, що географія вело туризму майже збігається з географією пішохідного туризму.

З усіх існуючих типів велосипедів найбільш придатними для туризму є спортивно-туристичні і гірські велосипеди, Дорожні велосипеди можуть використовуватися для одноденних і не категорійних походів на рівнинній місцевості. Спортивно-туристичні велосипеди повинні відповідати спеціальним вимогам: мати невелику вагу, бути міцними і надійними в експлуатації, мати обов'язковий набір передач із значним діапазоном передаточного числа .

Оскільки зусилля вело туриста спрямовуються на подолання підйомів, особливого значення набуває збільшення числа передач. Велосипед повинен бути добре підготовлений до тривалої подорожі: перевірені і відрегульовані всі вузли, визначена оптимальна висота руля, перевірена зручність сідла. Велосипед додатково оснащується надійними переднім і заднім багажниками. Деякі речі можуть закріплюватись на рамі або настойках (ремонтний набір, аптечка, фляга для води, тощо).

В особистому спорядженні велотуриста, на доповнення до стандартного туристського набору, обов'язково повинні бути вело труси (вовняні і бавовняні), взуття з жорсткою передньою частиною підошви (велотуфлі, кросівки), спеціальні вело сорочки (з задніми кишенями), індивідуальний плащ-накидка, захисний шолом (спеціальний велосипедний або пластмасовий хокейного типу), В груповому споряджені особливе місце займають ремонтний набір (призначений для ремонту велосипедів), аптечка (з більшою кількістю дезинфікуючих засобів і перев'язочного матеріалу). Необхідно передбачити також тент для накриття велосипедів на ніч і на випадок дощу.

1.3 Категоріювання маршрутів та розряди в спортивному туризмі

У спортивному туризмі досить добре розвинена нормативна база, пов'язана з організацією та проведенням спортивних походів, туристичних змагань та інших заходів.

Розроблено методичні засади категорірованія туристичних маршрутів в різних видах туризму. Залежно від складності подоланих перешкод, району походу, автономності, новизни, довжини маршруту й ряду інших його показників, характерних для того чи іншого виду спортивного туризму, походи розділяються на походи вихідного дня (ПВД), некатегорійні і категорійні. ПВД - це одноденні та дводенні походи.

Категорійні походи в порядку зростаючої складності діляться на шість категорій складності. Основними показниками, що визначають категорію складності походу, є локальні перешкоди (ЛП) (перевали, вершини тощо) і інші фактори, характерні для окремих видів туризму (район, сумарний перепад висот, автономність і т.д.). У кожному виді туризму є свої типові перешкоди і фактори, що відображають його специфіку. Маршрути більш високої категорії складності містять більш важкі перешкоди. Залежно від включення в маршрут ділянок з інших видів туризму маршрут може стати «комбінованим».

Комбінованим вважається похід, складові частини якого являють спортивні маршрути з різних видів туризму або мають перешкоди з різних видів туризму. Категорія складності комбінованого маршруту визначається залежно від кількості ЛП з різних видів туризму, включених до маршруту.

Туристично-спортивне змагання проводиться на наступних класах дистанції:

I -- Клас довгих дистанцій -- «спортивні походи і тури».

II -- Клас коротких дистанцій -- «скорочені спортивні походи і тури».

III -- Клас нестандартних дистанцій -- «подорожі і тури».

IV -- «Аварійно-рятувальні і екстремальні дистанції і тури».

V -- Клас технічних дистанцій -- «туристичне багатоборство».

VI -- Клас технічних дистанцій на штучному рельєфі (перешкоди).

Усі класи дистанцій поділяються:

• за видами туризму;

• категоріям складності маршрутів;

• категоріями труднощів локальних перешкод.

По соціально-віковим чинникам змагання діляться на:

• сімейні;

• дитячі;

• юнацькі; студентські; молодіжні;

• дорослі;

• серед літніх; серед ветеранів;

• різновікові;

• між людьми з обмеженими фізичними можливостями.

Розряд туриста-спортсмена дозволяє судити про його готовність до проходження складніших маршрутів. Для отримання спортивного розряду у туризмі перед проходженням маршруту групі потрібно зареєструвати його й одержати дозвіл в маршрутно-кваліфікаційній комісії (МКК). Після закінчення походу в МКК здається звіт, виходячи з якого і присвоюються розряди усім учасникам.

Відповідно до «Розрядних вимог зі спортивного туризму» може бути надано розряди (зі збільшення спортивної майстерності):

• 3-й юнацький розряд;

• 2-й юнацький розряд;

• 1-й юнацький розряд;

• 3-й розряд;

• 2-й розряд;

• 1-й розряд;

• Кандидат у майстри спорту (КМС);

• Майстер спорту України (МС);

• Майстер спорту міжнародного класу (МСМК).



Розділ ІІ. Розвиток спортивного туризму в країнах Європи

2.1 Загальний огляд спортивного туризму в Європі

Спортивний туризм в Європі, в загалом як і багатьох регіонах світу є активним, іноді навіть екстремальним видом відпочинку. Він передбачає проходження значних дистанцій, подолання перешкод що потребують від туриста певної фізичної підготовки, хорошої форми та наявність спеціальних вмінь. Навіть траси для спортивного туризму, на відміну від стандартних маршрутів, можливо кваліфікувати за ступенем складності.

Спортивний туризм володіє багатовіковою історією та своїми звичаями, особливим контингентом туристів зі своїм світосприйняттям і способом життя. Спортивний туризм в Європі включає в себе наступні напрямки:

• Альпінізм;

• Гірський туризм;

• Водний;

• Пішохідний;

• Автотуризм;

• Вело туризм;

• Лижний туризм.

Частіше за все практикують комбіновані види подорожей. Такий вид туризму має особливу назву - туристичне багатоборство.

Спортивний туризм вважається груповим видом відпочинку. Тут зазвичай формують команди по 5-10 чоловік для подолання перешкод. Такі туристи в результаті проходження довгих відстаней або дистанцій с певними ускладненнями можуть отримати спортивний розряд (від юнацького до МСМК).

Ще кілька десятиліть тому не можна було говорити про сформування напрямку туризму в географії , тим паче спортивного туризму. Раніше поїздки, наприклад з метою катання на лижах, не носили такого масового характеру, та й оснащення гірськолижних центрів залишало бажати кращого, це стосується й інших видів спортивного туризму.

На сучасному етапі спортивний туризм в Європі розвинений на достатньому рівні. Одним із центрів спортивного туризму вважаються європейські Альпи, які приваблюють поціновувачів альпінізму та гірського туризму з усього світу. Тут знаходяться багаточисленні місця для зупинок та туристичні бази для подорожуючих які на протязі усього року приїжджають з усіх куточків планети. Активно приймають туристів, які надають перевагу гірськолижним курортам, такі Європейські країни як: Австрія, Швейцарія, Італія та Франція. Альпи являють собою популярне місце відпочинку для любителів трекінгу і альпінізму, завдячуючи розвинутій інфраструктурі і наявності більш ніж 45 вершин висотою близько 4000м. Відомими гірськолижними курортами є: «Боровец» (Болгарія), Гарміш (Німеччина), Оре (Швеція) та інші. Вітрильний спортивний відпочинок в Європі практикується у водах Середземного моря (Мальта, Гібралтар та ін.).

На сьогоднішній день спортивний туризм в Європі міцно встановив свої позиції. Особливо великий інтерес для туристів на території Європи становлять гірськолижні центри, переважно в зимовий період.

Не слід забувати про такий напрямок спортивного туризму як тури вболівальників.

Масові змагання в Європі проходять на постійній основі, найбільш масові з них: Олімпійські ігри, чемпіонати Європи та світу з футболу, хокею та інших видів спорту.

Прихильники спортивних змагань готові викладати значні суми щоб особисто споглядати за розвитком подій під час змагань.

Одним з найпоширеніших видів спортивного туризму в Європі є гірськолижний туризм, який є характерним видом спорту майже на всій території Європи. Також він являє собою один з найприбутковіших напрямків спортивного туризму. Також гірськолижний туризм є найпопулярнішим з видів активного відпочинку на теренах Європи тому що підходить маже для всіх верств та категорій населення.

спортивний туризм гірськолижний велосипедний

2.2 Гірськолижний туризм на теренах Європи

Гірськолижний туризм уже давно став самостійним напрямком відпочинку. Як тільки погодні умови стають сприятливими, а сніжний покрив - підходящим, відкривають спекотний сезон гірськолижні курорти світу. Одним із найкращих і найпопулярніших світових місць по кількості та якості гірськолижних курортів є Європа. Давно прославлена своїми гірськолижними курортами Західна Європа і такі країни як: Швейцарія, Австрія, Італія, Норвегія, Андорра, Німеччина. Інфраструктура відпочинку тут добре розвинена. Для відпочиваючих доступні десятки спеціально оснащених трас різної складності, добре оснащена система підйомників, комфортабельні готелі, бездоганний сервіс.

Даний вид туризму має багато особливостей, які значно відрізняють та виокремлюють його з поміж інших видів туризму. Перш за все, необхідно відмітити особливості розміщення при гірськолижному туризмі. Розміщення передбачено в готелях спеціального типу схожих на гірські шале, архітектурно вписаних в навколишній дизайн. Поряд з готелями обов'язково повинні розташовуватись підйомники. Готелі розташовані поблизу гірськолижних трас.

В гірськолижному туризмі велику роль в ціновому відношенні відіграють додаткові послуги : прокат спорядження, послуги інструктора, ski-pass. Особливе значення для гірськолижного туризму відіграє медичне страхування.

В Європі виділяються чотири споконвічно відомі та до нині придатні для експлуатації гірськолижні курорти. Головним не тільки у Європі, а й у всьому світі залишається Альпійський район. Його площа становить 180 тис. кв. км. Його популярність серед гірськолижників обумовлена великою протяжністю та різноманітністю трас. В районі нараховується близько 120 тис. гірськолижних трас різних видів : короткі та довгі; легкі та складні.

Альпійський гірськолижний район розташований на території чотирьох країн : Франції, Австрії, Італії та Швейцарії, які являють собою лідерів на світовому ринку гірськолижного відпочинку.

Другим районом, по величині є середньовисотні гори Центральної та Південно-Східної Європи - Судети, Карпати та Рило-Родопи. Він отримав світове визнання завдяки таким гірським курортам міжнародного класу як : Закопане (Польща), Ясна, Штребське Плесо, Старий Смоковець і Татранська Ломниця (Словаччина), Пояна Брашов (Румунія), Боровець і Пампорово (Болгарія), Шпіндлерів Млин і Гаррахів (Чехія). Низькі ціни на обслуговування приваблюють туди велику кількість туристів.

Третій район гірських лиж - Скандинавський. Останнім часом гірськолижний туризм динамічно розвивається у Норвегії та Фінляндії. На батьківщині гірських лиж - Норвегії, міжнародні гірськолижні курорти знаходяться на півдні країни. У Фінляндії нараховується близько 140 лижних курортів. Найбільші з них розташовані на півночі країни в Лапландії. У Швеції основні гірськолижні курорти розташовані в центрі та на півночі країни. Особливо відомими є курорти Оре і Селен.

Четвертий район - Піренейський. Цей район досить молодий та не до кінця сформований. До нього відносяться зимові курорти Іспанії та Андорри. Історія гірських лиж в Іспанії бере свій початок в 1940-хх. рр. із побудови комплексів Ла-Молена Валь-де-Нурія в Піренеях. На даний момент працює близько 30 гірськолижних станцій, в шести областях країни. Найбільш відомими зонами катання залишаються Піренеї та С'єра-Невада - найпівденніший центр на карті гірськолижної Європи. В Андоррі нараховується п'ять зон катання з сучасною туристичною інфраструктурою, з хорошою якістю трас та високою технічною оснащеністю.

Деякі данні про роботу гірськолижних курортів Європи дає таблиця 1.



Таблиця 1. Сучасний стан гірськолижної інфраструктури країн Європи.

Країна	Довжина трас, км	Кількість підйомників, од.	Пропускна здатність підйомників, тис. чол./год.	Кількість підйомників на 1000 кв. км	Кількість підйомників на 10 тис. жителів
Австрія	3 400	1161	1 420,2	13,8	1,4
Андорра	275	103	128,5	220,1	15,1
Болгарія	80	50	28,9	0,5	0,1
Німеччина	224	110	104,7	0,3	0,01
Іспанія	149	49	35,7	0,1	0,01
Італія	4 929	760	868,8	2,5	0,1
Норвегія	77	57	59,5	0,2	0,1
Польща	36	42	12,3	0,1	0,01
Румунія	29	14	н/д	0,1	0,01
Словаччина	77	47	25,1	1,0	0,1
Словенія	103	41	31,0	2,0	0,2
Фінляндія	96	83	44,0	0.3	0,2
Франція	2 641	936	1 048,6	1,7	0,2
Чехія	53	41	н/д	0,5	0,04
Швейцарія	2 760	792	627,0	19,2	1.1
Швеція	122	158	48,7	0,4	0,2

Таким чином кліматичні умови та рельєф Європи сприяють розвитку гірськолижного туризму. В регіоні сформувались чотири райони гірськолижного туризму - Альпійський, Скандинавський, Піренейський та середньовисотні Судети та Карпати. Усі вони оснащені новітніми технологіями, комфортабельними готелями та досконалою інфраструктурою що й робить їх привабливими для туристів та шукачів екстремальних відчуттів, чи просто активного відпочинку.

2.3 Альпінізм та інші напрямки спортивного туризму в Європі

Одним з найпоширеніших видів спортивного туризму в Європі є альпінізм. Альпінізм -- вид спорту, що основною метою ставить сходження на природні та штучні скелі та стіни, зокрема на гірські вершини. Історія альпінізму. Альпінізм виник у кінці XVIII століття у Франції. Його початком вважається підкорення 8 серпня 1786 р. вищої точки Альп -- Монблану, Мішелем-Габріелем Паккардом і Жаком Бальма. Подальша історія альпінізму складається з підкорення все більш і більш високих вершин в різних гірських районах світу.

У 1799 році Олександр Гумбольдт досяг висоти 5800 метрів при сходженні на вулкан Чімборасо в Південній Америці. У 1809 на Монблан зійшла перша жінка - Марі Рай.

Спроби підкорити найвищу гору планети, Еверест (8844 м), були ще на початку ХХ століття. У 1923 році британська експедиція досягла висоти 8530 м. У цій експедиції двоє альпіністів - Джордж Меллорі і Ендрю Ірвайн - пропали. Вершина гори Еверест була досягнута в 1953 р. Емундом Хіларі (Edmund Hillary) і Норгеем Тенцингом (Tenzing Norgay). Через рік, в 1954 була скорена друга по висоті вершина світу K2.

На сучасному етапі альпінізм, як і гірськолижний туризм стрімко розвивається на теренах Європи. На відміну від гірськолижного, даний вид туризму популярний не серед усіх верст населення. Заняття альпінізмом потребують від людини витримки, хоробрості та хороших фізичних даних. На заняття альпінізмом потрібно витратити значно більше коштів ніж на лижний відпочинок. Також існують певні вікові обмеження, які значно скорочують кількість альпіністів.

Але не зважаючи на усі вище перераховані не надто сприятливі фактори альпінізм все ж розвивається та набирає обертів і популярності серед шукачів екстриму та молоді. Як і гірськолижний туризм, альпінізм практикується на багатьох європейських курортах, таких як : Куршевель, Шамоні, Ле-дез-Альп, Валь-Торенс, Ла-Плань, Меребель, Тіроль, Крон-Плац, Валь-ди-Фасса, Араба, та в багатьох не офіційних місцях, адже альпіністи на відміну від лижників можуть обирати будь-яку частину гірського хребту або підніжжя гір задля занять альпінізмом, а от лижникам в більшості, потрібні спеціально обладнані траси.

Автоподорожі - активний відпочинок для самостійних людей, що цінують свободу і комфорт. Все, що Вам треба для подорожі на автомобілі - це автомобіль і уміння водити машину. Якщо у Вас немає власного авто, але є водійське посвідчення, то сміливо беріть автомобіль на прокат.

Автомобільний туризм - один з найпопулярніших видів відпочинку, тому орендувати автомобіль можна у багатьох країнах.

Автомобільний туризм - один із видів спортивного туризму, який користується великою популярністю в країнах Європи та й загалом у світі. Цьому сприяють певні особливості характерні для даного виду спортивного туризму.

Особливості автомобільного туризму:

· Абсолютна свобода дій - Ви не прив'язані до часу, готелю або групи туристів, тому можете змінити свій автомобільний маршрут прямо в дорозі;

· Багато вільного місця для багажу - беріть з собою в автоподорож все, що поміститься у багажник автомобіля, будь то особисті речі або сувеніри;

· Комфорт - для автомобільного туризму не потрібний трансфер, потяг, готель, автобус, літак, а тільки Ваш автомобіль;

· Пізнавальність - подорожуйте на авто тільки по тих містах і країнах, які для Вас цікаві, адже Ви не прив'язані до туристичного маршруту;

· Візове питання - для подорожі по Європі на автомобілі Вам знадобляться візи, які можна оформити самостійно або за допомогою турагентства;

· Грошове питання - подорожувати на автомобілі вигідніше не одному або удвох, а учотирьох. Тоді Ви отримаєте масу задоволення від поїздки за мінімальні гроші, розділивши витрати на усіх.

Для поїздки по Європі потрібна страховка - поліс «Зелена карта». Цей поліс діє у багатьох країнах по всьому світу. Він значно убезпечить подорож - при настанні страхового випадку врегулювання збитку лежить на бюро «Зеленої карти», навіть якщо випадок станеться з вашої вини. Автомобільний туризм - це активний відпочинок, свобода дії і спосіб подивитися на країну зсередини, а ще перевірити свою витривалість. Автомобільні подорожі по Європі Ви можете здійснювати на автомобілі самостійно або з іншими автомобілями, головне, щоб активний відпочинок приносив задоволення!

Переваги автомобільного туризму полягають в тому, що подорожуючий сам обирає швидкість та маршрут вирішуючи які зупинки будуть доцільними, які місця і за який проміжок часу варто відвідати. Ну і звичайно автотурист сам для себе екскурсовод і сам вирішує в яких цілях відвідати ту чи іншу місцевість.

Велосипедний туризм - захопливий і відносно недорогий вид активного відпочинку і спорту. Все, що Вам треба для катання на велосипеді - це велосипед і непогана фізична підготовка. Ніяких перешкод для велосипедного туризму не існує - паливо велосипеду не треба, він проїде у важкодоступні для автомобіля місця, для перетину складної місцевості велосипед можна перенести на руках і навіть узяти в потяг.

Подорож на велосипедах вигідно відрізняється від пішохідного туризму швидкістю пересування, а від автотуризму - користю для здоров'я. Їзда на велосипеді зміцнює м'язи ніг, підвищує витривалість, покращує діяльність серцево-судинної і дихальної систем. Сучасні туристичні велосипеди легко управляються, швидко набирають швидкість і мають невелику вагу.

Велосипедний туризм розрізняє два види подорожей на велосипеді - велотури і велопоходи. Велотур - це цивілізована подорож на велосипедах без поклажі, яку окремо перевозять в спеціальній машині. Велотуристи під час велотуру ночують в готелях, а їдять в ресторанах. Велопохід, залежно від вибраного маршруту, має на меті повну відсутність благ цивілізації або мінімальну їх кількість. Поклажу велотуристи під час велопоходу перевозять самостійно, тому що автомобіль може не проїхати у важкодоступні місця. Спортивний велосипедний туризм ділиться на шість категорій складності велопоходів, з яких мінімальна протяжність найпростішого велосипедного походу складає 300 км.

Одним з найкращих місць для велотуризму є Європа, де подорожі на велосипедах дуже популярні. Пригодницький велотуризм - походи в екзотичні і важкопрохідні місцевості (тропічні ліси, гори, пустелі) - дуже популярний в Європі, де на велосипедах щорічно подорожують близько мільйона людей.

У деяких курортних містах Франції, Швейцарії, Італії, Іспанії і Німеччини прогулянки на велосипедах популярніші за автомобілі. Велосипедні доріжки і стоянки велосипедів в Європі дуже поширені, а в Україні велосипедний туризм тільки починає розвиватися. Тому якщо Ви хочете подорожувати на велосипеді з комфортом, то сміливо вирушайте у велотур або велопохід по Європі.

Плануючи подорож на велосипедах, розраховуйте тривалість велотуру і час привалів, орієнтуючись на фізичну підготовку учасників, справність велосипеда, яскравий помітний для водіїв одяг, спеціальна захисна екіпіровка для голови, рук і ніг велосипедиста - обов'язкові умови безпечної подорожі на велосипеді.

Такий активний відпочинок, як катання на велосипеді обов'язково принесе користь вашому здоров'ю і урізноманітить ваш відпочинок, додавши в нього трохи екстриму і пригод! Велосипедний туризм популярний у всьому світі і Європа є цьому яскравим доказом.

Водний туризм - це не лише активний відпочинок і спортивний туризм, але і ціла пригода. Коли ви станете учасником тривалої водної подорожі на туристичному судні, то обов'язково зможете відпочити, поспілкуватися з природою і пройти певний маршрут в привабливому природному регіоні. Водний туризм має такі особливості: пригоди, романтика, первозданна природа без готелів і благ цивілізації.

Заняття з водного туризму проходять на спортивних судах каркасної, каркасно-надувної, надувної конструкції, які наводяться в рух силою течії, мускульною силою або силою вітру. Залежно від виду судна і виділяють види водного туризму : сплав по річках, рафтинг, вітрильний туризм, морський каякінг.

Найпопулярнішими видами водного туризму в Європі є каякінг та серфінг.

Каякінг - спортивне веслування на спеціальному судні (каяку) як один з видів водного туризму, екстремального спорту і активний відпочинок. Каякінг - це порція адреналіну під час боротьби з водною стихією і спуску по швидких гірських річках, спілкування з природою, фізичні навантаження і можливість перевірити самого себе на витривалість і стійкість.

Каяк - це одномісна байдарка, спочатку створена для веслування по бурхливій і гладкій воді.

Одним з найпопулярніших місць для занять каякінгом є Європа. Краща країна для каякінга в Європі - Норвегія (місцевість біля Ліллехамера, Думбоса, Телемарка, Восса), де багато місць для експедиційного сплаву. Спортивний каякінг популярний в Ісландії. Ще одне чудове місце для каякінга - Альпи (Словенія, Німеччина, Швейцарія, Австрія, Франція, Італія), де розташовані чудові долини річок. Каякінг в Італії популярний в долинах річок Сезія і Дора Балтіа, які мають багато припливів, які відмінно підходять для сплаву. У Франції розташовані такі цікаві альпійські річки, як Визуби і Вердон, дуже популярні серед каякерів.

Серфінг - популярний водний вид спорту і активний вид відпочинку на морі. Швидкісне маневрування на дошці серед океанських хвиль (серфінг) під час відпочинку на морі з кожним днем стає усе більш популярним видом спорту і хобі.

Серфінг в Європі. Недорогий серфінг ви знайдете в Португалії, на курорті Лагос, де хвилі Атлантики розбиваються об величні кручі. Столицею європейського серфінгу вважається пляж Оссегор у Франції, де восени утворюються ідеальні хвилі для серферів будь-якого рівня катання.



Розділ ІІІ. Сучасний стан та перспективи розвитку спортивного туризму в Європі

3.1 Сучасний стан спортивного туризму в Європі

З початку XXI ст. спортивний туризм почав невпинно прогресувати та розвиватись у всіх країнах світу. Його розвиток був обумовлений багатьма факторами (потяг людини до розширення своїх горизонтів, пошук екстремальних відчуттів, бажання краще пізнати природу та людей, тощо). Усе це та багато іншого дали спортивному туризму великий поштовх до невпинного вдосконалення та набуття статусу окремої гілки туризму. Здається що ще нещодавно люди не надто цікавились та займались спортивним туризмом, адже для всіх це був відносно новий туристичний інститут який відштовхував від себе людей тим, що вважався не надто безпечним. Однак з часом світова спільнота почала проявляти певну зацікавленість до даного виду туризму, як це і трапляється з усім новим.

На сучасному етапі спортивний туризм стрімко розвивається в країнах Європи. Люди з дня у день шукають нових гострих відчуттів і саме це спонукає їх до занять спортивним туризмом. Звичайно це було б не надто можливо, якби цьому не сприяла суспільна політика європейських країн. Влада створює найбільш сприятливі умови для людей які надають перевагу спортивному туризму:

· створення гірськолижних курортів;

· вироблення туристичного спорядження;

· побудова велотрас;

· заохочення громадян до участі у спортивно-туристичних змаганнях;

· відкриття туристичних гуртків при школах та університетах;

· надання спортивних розрядів;

· створення спортивно-туристичних парків;

· тощо.

Така підтримка зі сторони владних установ обумовлена тим що спортивний туризм є хорошою альтернативою наркоманії, алкоголізму, куріння та інших шкідливих звичок. Також заняття спортивним туризмом допомагають населенню підтримувати фізичну форму та здоровий дух, допомагають в поліпшенні комунікації пізнанні нового та у підтриманні дружніх зв'язків між представниками різних етнічних та соціальних груп.

На даний момент найрозвинутішим напрямком спортивного туризму в Європі є альпінізм. Його популярність обумовлена тим що на території Європи пролягають гірські масиви які є підходящим місцем для заняття даним напрямком спортивного туризму, також важливу роль відіграє те що альпінізмом займаються люди різних вікових категорій і він як і один з інших видів спортивного туризму допомагає людям підтримати фізичну форму та краще пізнавати природу. Поряд з альпінізмом розвиваються й усі інші види спортивного туризму.

З кожним роком спортивний туризм у Європі займає все вищу і вищу сходинку серед видів спортивного відпочинку. Створюються спеціальні парки спортивно-туристичного спрямування у яких кожен з початківців може випробувати та на власному досвіді, без загрози власному життю може дізнатись що являє собою спортивний туризм.

Ще одним з факторів які впивають на розвиток спортивного туризму є велика кількість його різновидів. На відміну від багатьох інших видів спорту спортивний туризм дає можливість вибору конкретного спортивного напрямку.

На сучасному етапі розвиток спортивного туризму характеризується стабільністю, яка обумовлена тим що в Європі зосереджені майже всі центри нині відомих напрямків спортивного туризму. А так як люди з покон віків шукають нових відчуттів то спортивний туризм ніколи не втратить своєї популярності, а лише набиратиме її. Отже, можна зробити висновок що спортивний туризм є універсальним видом активного відпочинку який приваблює широкі верстви населення захоплюючи людей своєю різноманітністю екстраординарністю та масою вражень які отримують усі хто займається даним видом туризму. Він є популярним і через те, що не потребує значних витрат чи обов'язкових вроджених вмінь. Звичайно як більшості видів спорту спортивному туризму притаманні певні недоліки проте у співставленні з його перевагами вони стають просто непомітними. Саме через це спортивний туризм в Європі та й усьому світі зараз стрімко розвивається та характеризується стабільністю і популярністю.

3.2 Перспективи розвитку спортивного туризму в Європі

Останнім часом більшість учасників туристичного ринку ставилися до спортивного туризму з певною зверхністю - нібито ця форма відпочинку не має «ринкового формату». Але, на думку автора, ця форма відпочинку найближчим часом зайняти належне місце серед пропозицій турфірм. Спортивний туризм знаходиться на перетині туристичної індустрії та загальнодержавної системи фізичної культури і спорту. Він виконує спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції. Тривалий час, ще в радянську епоху, цей рух був масовим. І сьогодні, говорячи про перспективи розвитку спортивного туризму, насамперед слід наголосити на його соціальному характері. Адже ця форма відпочинку, на відміну від багатьох інших, доступна для більшості населення. Саме тому серед найважливіших завдань зараз - інтеграція спортивного туризму у соціальний механізм літнього дитячого оздоровлення.

Та водночас не можна не помічати, як входить у моду здоровий та активний спосіб життя у забезпечених верств українців. Про це свідчить, наприклад, стрімке зростання кількості фітнес-комплексів у всіх великих містах. Саме тому можна передбачити, що незабаром пересічний бізнесмен і його родина, які до цього визнавали лише комфортні пляжні готелі на узбережжі південних морів, замислиться над можливістю провести тиждень-два у комбінованому поході власною державою, де можна поєднати піший, кінний, водний туризм, гірський велосипед, елементи спелеології чи навіть повітроплавання. Так, у Австрії та Словенії число прихильників подібного відпочинку доходить до 10-12 відсотків туристів. Крім того, слід звернути увагу і на варіант, коли іноземні гості, приїжджаючи на курорти, зупиняються в дорогих готелях, проте шукають можливості активно, цікаво і з користю для здоров'я провести вільний час.

Отож спортивний туризм, крім соціального, має ще й значний комерційний потенціал. Це вже усвідомила більшість турфірм - і не тільки в Європі а й у всьому світі.

Головна особливість спортивного туризму полягає у тому, що він розвивається в навколишньому природному середовищі й капіталовкладення, яких він вимагає, не надто великі. Саме тому спортивний туризм має великі перспективи розвитку в час економічної кризи.

Спортивний туризм здійснює різноманітні спортивні, оздоровчі, рекреаційні, пізнавальні, виховні, економічні та інші функції, але через низку чинників рівень їх реалізації на сьогодні не відповідає потенційним можливостям туристсько-спортивного руху в Європі.

Однак, на сьогодні, незважаючи на наявні потенційно великі можливості, свою соціальну і економічну значущість, спортивний туризм в Європі розвинутий недостатньо. Труднощі, з яким зіткнувся в своєму розвитку спортивний туризм, в першу чергу, пов'язані з економічними проблемами розвитку суспільства, недосконалістю, а в окремих випадках і відсутністю сучасної нормативно-правової, методичної та інформаційної бази, яка б враховувала його реалії, а також внутрішніми організаційними проблемами в самому туристсько-спортивному русі, що накопичились за останні роки.

Отже не зважаючи на стабільність та добре закріплені позиції спортивного туризму в Європі його розвиток залишає бажати кращого адже зі зростом попиту повинна зростати і пропозиція а як ми вже встигли пересвідчитись попит на заняття спортивним туризмом невпинно зростає у всьому світі не оминаючи і Європу. Тому те що декілька років назад вважалось достатнім для занять спортивним туризмом на даному етапі є лише певним мінімумом без якого спортивний туризм просто не міг би продовжувати своє існування як окремий вид туризму.



Висновки

Туризм впливає на такі ключові галузі економіки, як транспорт і зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво товарів народного споживання й інші, тобто виступає своєрідним каталізатором соціально - економічного розвитку. Туризм став одним із самих прибуткових видів бізнесу у світі. По даним Всесвітньої туристської організації (ВТО), він використовує приблизно 7% світового капіталу, з ним зв'язане кожне 16-е робоче місце, на нього доводиться 11% світових споживчих витрат і він дає 5% всіх податкових надходжень. Ці цифри характеризують прямий економічний ефект функціонування індустрії туризму. Туризм називають одним з головних феноменів XX століття.

Спортивний туризм спрямований на зміцнення здоров'я, розвиток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей людини шляхом її залучення до участі у спортивних походах різної складності та змаганнях з техніки спортивного туризму. Спортивний туризм є важливим засобом сприяння підвищенню соціальної і трудової активності людей, задоволення їх моральних, естетичних та творчих запитів, життєво важливої потреби взаємного спілкування, розвитку дружніх стосунків між народами і зміцнення миру.

Головна особливість спортивного туризму полягає у тому, що він, на відміну від більшості інших видів спорту, не потребує відносно великих матеріальних видатків, так як:

· по-перше, розвивається в існуючому навколишньому природному середовищі і не вимагає значних капіталовкладень для підготовки та проведення туристсько-спортивних масових заходів та зведення спеціальних споруд для їх проведення;

· по-друге, матеріально-технічне та організаційне забезпечення зазначених заходів в значній мірі здійснюється силами та засобами самих туристів;

· по-третє, вже склалися і діють громадські системи підготовки та підвищення кадрів, які з мінімальними видатками з боку світових держав можуть і надалі ефективно функціонувати.

Спортивний туризм поширений практично по всій Земній кулі. Його світовими центрами є регіон Альп в Європі, Гімалайські і Тибетські гори. Альпи цілком справедливо вважаються Меккою гірськолижного спорту та альпінізму. Тут розташовані сотні турбаз і притулків які круглий рік приймають туристів з різних куточків планети. Кращі гірськолижні курорти розташовуються на території Швейцарії, Австрії, Франції та Італії. Завдяки наявності 49 вершин, висота яких перевищує 4000 м і розвиненій інфраструктурі туризму, Альпи надзвичайно популярні в альпіністів і любителів треккинга. Також популярністю користуються середньовисотні гори Центральної та Південно-Східної Європи - Судети, Карпати та Рило-Родопи. Вони отримали світове визнання завдяки таким гірським курортам міжнародного класу як : Закопане (Польща), Ясна, Штребське Плесо, Старий Смоковець і Татранська Ломниця (Словаччина), Пояна Брашов (Румунія), Боровець і Пампорово (Болгарія), Шпіндлерів Млин і Гаррахів (Чехія). Низькі ціни на обслуговування приваблюють туди велику кількість туристів.

Розвиток нових напрямів спортивного туризму екстремального, пригодницького, вітрильних та інших подорожей, проведення комбінованих за видами туризму подорожей з використанням наявних природно-рекреаційних, історико-культурних та кадрових ресурсів регіону, не тільки створює умови для залучення до активних занять спортивним туризмом населення Європи, а й має стимулюючий вплив на розвиток міжнародного туризму.

Спортивний туризм - для поціновувачів спорту. Даний ринок в свою чергу також досить різноманітний. Поціновувачами спортивного туризму є люди які бажають займатись улюбленим видом спорту коли в них є вільний час або коли вони на відпочинку. Отже з усього вище наведеного можна зробити висновок про те що спортивний туризм є невід'ємною та незамінною складовою туристичної індустрії. Його переваги над іншими видами спорту є досить значними. Даний вид активного відпочинку доступний для більшості з нас. В своєму розпорядженні спортивний туризм має безліч найрізноманітніших підгалузей які можуть задовольнити попит будь-якого споживача. Він, як вже зазначалося раніше, впливає на всі сфери суспільного життя. Крім підтримки хорошої фізичної форми даний вид спорту допомагає кожному з нас підтримувати у собі «здоровий дух», що є не менш важливим фактором який впливає на можливість його подальшого розвитку та вдосконалення.

Серед європейців спортивний туризм набуває значної популярності спираючись й на те що на сьогоднішній день там створені усі передумови для заняття даним видом спорту. Але дослідження показують що в недалекому майбутньому спортивний туризм вийде за межі європейських країн і з кожним днем поширюватиметься дедалі швидше.

Саме розвиток спортивного туризму в певній мірі сприяє розширенню горизонтів свідомості кожного індивіда. Він допомагає подолати страхи, знайти спільну мову та засвоїти щось нове.

Тому в плані морального розвитку людини на тлі буденності саме спортивний туризм допомагає поринати у світ чогось нового та захоплюючого і поряд з цим жити в гармонії зі своїм власним «Я».

Спираючись на вище сказане, ми радимо кожному спробувати себе у сфері заняття спортивним туризмом. На нашу думку, він повинен стати невід'ємною складовою фізичного виховання у всіх країнах світу.



Список літератури

1. Абалаков В.М. Основи альпінізму М.: Фізкультура і спорт, 1950. - 144с.

2. Воскресенский В.Ю. Міжнародний туризм: Навчальний посібник. - М.:ЮНИТИ -ДАНА, 2006 - 255с.

3. Власов А.А. и др. Турист. Библиотека туриста. - М., 1974.

4. Дехтяр В. Д., Основи спортивно-оздоровчого туризму. Навчальний посібник.

5. Дмитриевский Ю.Д. «Туристические районы мира». Изд. Смоленск, 2000.