Природно-рекреаційний та історико-культурний потенціал Марокко

У IV-II тис. до н.е. на східному узбережжі Середземного моря жили семітські племена - фінікійці, що заслужено вважалися майстерними мореплавцями стародавності. Саме вони прокладали шляхи в невідомі країни, відкривали і вивчали басейн Середземного моря, виходили і за його межі. Кільові судна фінікійців борознили морські простори древньої ойкумени, ведучи велику торгівлю. Висадившись ще в ІХ столітті до н.е. на берег Туніської затоки, вихідці з Тиру заснували колонію Карфаген, що згодом перетворилася на найбільше місто стародавності. Рухаючись уздовж Середземноморського берега Африки, вони відкрили устя численних рік, що стікають з Атласних гір, у тому числі Шелифф і Мулуя; вони заходили в усі невеликі затоки і бухти, ретельно намічаючи місця для майбутніх поселень. Треба віддати належне цим першим дослідникам: пункти вибиралися настільки вдало, що багато з них згодом перетворилися у великі портові міста. На західному березі відкритої ними Туніської затоки вони заснували першу на Середземноморському узбережжі Африки колонію Утику (приблизно 1100 р. до н.е.). Не виключено, що фінікійські купці досягали Нігеру від Атлантичного узбережжя, тобто стали першовідкривачами Високого Атласу, найзахіднішого і найбільш піднятого гірського ланцюга в системі Атласних гір і в західній частині Сахари. На низинному Атлантичному узбережжі Африки фінікійці заснували кілька поселень (у тому числі Сале, сучасний Рабат), що простягнулися на південь майже на 700 км. Самий віддалений пункт Могадор (нині порт Ес-Сувейра) заснований ними у 600 р. до н.е. [12; 47, т. 1].

Подорожі на територію західної Африки здійснювали Евдокс Кизинський, Полібій, але до якого пункту Західної Африки вони доходили - невідомо. Влітку 41 р. н.е. римський полководець Светоній Паулін за 10 днів здолав Високий Атлас, можливо, також Антиатлас [12; 123, т. 2].

Визначний представник „сухопутної” географії ХVІ ст. Гассан Ібн Мухаммеде з 1510 по 1513 рр. виконував дипломатичні доручення султана Феса і побував на Атлантичному узбережжі Марокко, західній частині Високого Атласу і Антиатласу. У його роботі міститься опис ряду держав, районів, міст, сіл і проживаючого в них населення тієї частини континенту, що ми нині називаємо Північно-Західна Африка [14; 124, т. 2].

Ал-Ваззан охарактеризував Високий Атлас по всій довжині, відзначив його вищу точку, описав непересихаючі річки, вірно визначив довжину гірського ланцюга Ер-Риф від Гибралтару до р. Мулуї. Книга Ал-Ваззана, у якій дана нехай скупа, але вірна фізико-географічна характеристика регіону площею близько 0,6 млн. кв. км, виділеного згодом в особливу природну область континенту, вперше була опублікована в 1550 році, а потім багаторазово перевидавалася на французькій і англійській мовах [14; 125, т.2].

У ХVII-XVIII ст. ведуться активні дослідження Африканського континенту, його річок, родовищ, освоюються нові землі. В 1762 році Джеймс Брюс вивчав арабську та інші мови Північної Африки, відвідав, досліджуючи руїни римського періоду, всі південні середземноморські країни від Марокко до Єгипту [14; 175, т. 3].

Португальці, англійці, французи прибувають на атлантичні береги Африки.

Після отримання королівством незалежності при активній участі МВФ однієї з перших була розроблена національна програма розвитку марокканського туристичного сектора як пріоритетного, здатного в короткий термін вплинути на підвищення темпів соціально-економічного розвитку країни в цілому. Ця програма ґрунтувалася на переважно державній підтримці створення масштабної туристичної інфраструктури і припускала, зокрема, швидкий розвиток практично неіснуючих до того часу курортних зон. Першою такою зоною став район м. Танжера, у якому до середини 60-рр. було створено до 20 % загальнонаціональних готельних потужностей. Швидкий розвиток у цей період одержав екскурсійний туризм, де був задіяний туристичний потенціал імперських міст Марокко - Феса, Марракеша, Мекнеса і Рабата. В другій половині 70-х рр. створюється курортний комплекс у м. Агадир, що за короткий час завойовав провідне місце [37].

Зосередженням ділового туризму по праву стає Касабланка, найбільший промисловий і фінансовий центр королівства. При активній участі держави практично у всіх великих містах країни будуються нові готелі, формуються готельні мережі, створюються компанії по їхньому керуванню. Марокко швидко стає модним напрямком міжнародного туризму, основні туристичні центри королівства фігурують у всіх відомих туристичних довідниках світу, стимулюючи все новий приплив іноземних туристів, головним чином із Франції, Іспанії, Німеччини, Італії, Великої Британії, а також США. До кінця 80-х рр. у країні була створена туристична інфраструктура. Зараз це понад 550 готелів всіх категорій із загальним числом більше 90 тис. місць [37].

Протягом 1970-1980 рр. уряд Марокко сприяв розвитку туризму, намагаючись підтримувати насамперед сімейний туризм. У 1988 р. до країни завітало 2,8 млн. туристів, не враховуючи марокканців, що проживали за кордоном і поверталися на батьківщину на час відпустки. Найбільший турпотік (26,8% ) був спрямований із Франції, приблизно 20% - з Іспанії, 11% - з Великої Британії, 11% - з Німеччини. Турпотоку з США практично немає з 1980-х років - він знизився із 100000 чол. у 1985 р. до 38000 чол. в 1986 р. із-за терористичних актів та війни у Перській затоці. З іншого боку, покращення політичних відносин між Марокко і Алжиром сприяло збільшенню алжирських туристів переважно з метою шопінгу. Кількість туристів з Алжиру до Марокко зросла із 375000 чол. у 1988 р. до 1,4 млн. чол. в 1990 році і до більш ніж 2 млн. чол. у 1991 р., в той час, як число європейських туристів зменшилась з 1,3 млн. до 1,1 млн. чол. за цей же період [34; 358].

Туристична індустрія Марокко перенесла серйозний удар у 1994 році, коли під час нападів на туристичне місто Марракеш загинули два іспанських туристи. Число іноземних туристів зменшилося відразу в два рази з рекордних 3 мільйонів [39].

В 1998 р. валютні надходження від іноземного туризму склали. 1,7 млрд.дол. (валютні перекази марокканців, що працюють за кордоном, - 2,1 млрд.дол.) Туристична галузь стала другою (після сільського господарства) сферою зайнятості населення [39].

Статистика свідчить, що у 1998 р. число закордонних гостей у Марокко досягло 2,4 млн чол., що на 8,2% більше показника 1999 р. Ключовими вважаються ринки Франції, Іспанії (255,96 тис.), Німеччини (221,44 тис.), Об'єднаного Королівства (148,13 тис.) і Італії (146,74 тис.). У цілому західноєвропейські країни забезпечують 57% марокканського туризму. Туристська влада Марокко докладає значних зусиль для розвитку індустрії гостинності. Зокрема, планується зниження ставки ПДВ у готельному і ресторанному бізнесі з 10% до 7%, розширення рекламної присутності на закордонних ринках [39].

рекреаційний культурний туристичний потенціал марокко

3.2 Туристичне районування країни

Країну можна поділити на 4 туристичні райони:

1. Середземноморське узбережжя. Спеціалізується на рекреації та водних видах спорту. Тут знаходяться такі міста-курорти, як Сайдія, Надор, Аль-Хосейма, Тетуан, відомий своєю мединою. В цьому районі отримав розвиток впутрішній туризм.

2. Атлантичне узбережжя. Спеціалізацією цього району є рекреація та водний спорт, а також пізнавальний туризм. На Атлантичному узбережжі розташовані курорти - Танжер, Анадир, Сафі, Ес-Сувейра, столиця країни Рабат, не тільки сприятливі для відпочинку на узбережжі, а й відомі своїми історико-культурними ресурсами. Вздовж Атлантичного узбережжя простяглися Атлаські гори, то ж можливі різноманітні гірські прогулянки [34; 357].

3. Зона імперських міст - центр пізнавального туризму. Марокко - найстаріше мусульманське королівство в світі, тому такі міста як Фес, Мекнес, Марракеш, Рабат, які були в різні часи столицями країни, вражають різноманіттям своїх історико-культурних пам'яток, Це середньовічні вулички, мечеті і медресе, палаци, башти, храми різних епох. В цьому районі зосереджено багато пам'яток, що перебувають у переліку ЮНЕСКО. Крім пізнавального і екскурсійно-релігійного туризму, в районі існують можливості для гірськолижного відпочинку, оскільки саме тут розташований єдиний марокканський гірськолижний курорт Укаймеден [34; 357].

4. Зона пустель і оазисів. Це найменше розвинений район, який включає міста Уарзазат і Загора. Кам'яні та піщані пустелі та їх ландшафти використовуються головним чином для сафарі, оазиси примітні своїми фортецями.

3.3 Аналіз туристичного ринку. Перспективи розвитку

З кожним роком кількість іноземних туристів в Марокко зростає. У 1963 р. країну відвідали 200 тис. туристів, у 1970 р. - 747 тис., а в 1972 р. - більше 1 млн. туристів [2; 237].

Найсерйозніші зміни в структурі міжнародного туризму в останні 10 років відбулися на Африканському континенті. Наприкінці 80-х років частка прибуттів з регіонів, з якими склалися тісні зв'язки, насамперед з Європи, була вище, ніж частка внутрішньорегіональних поїздок. Однак уже на початку 90-х рр. в Африці внутрішньорегіональний обмін став переважати при збереженні міцних контактів з Європою. У 1992 р. частка внутрішнього туризму в Африканському регіоні збільшилась до 56% загальної кількості іноземних гостей, що перебували на континенті. Однак туристичні потоки між Африканськими країнами все ще залишаються слабкими і суттєво стримують розвиток туризму в регіоні. Кількість прибуттів в Африку в 2005 році склала 37,3 млн. ос., у тому числі 14,3 млн. із самої Африки, 16 млн. з Європи і 7 млн. з інших регіонів світу. Ключовими вважаються ринки Іспанії (467,956 тис.), Німеччини (151,996 тис.), Об'єднаного Королівства (265,536 тис.), Італії (140,923 тис.), Франції (1,481,310 млн) і Бельгії (149,531 тис.). До речі, кількість прибулих марокканців в Україну в 2005 році становила 1457 осіб, з яких: туристів 49 осіб, службовців 1172 особи і за приватною метою 236 осіб [39].

Загалом Африка, що володіє багатим природним і культурним потенціалом, має необхідні передумови для подальшого розвитку міжнародного туризму. Однак, щоб розширити свою участь у світовому туристичному обміні, більшість країн цього регіону повинні перебороти хронічне відставання в інфраструктурі, підвищити якість туристичного обслуговування, ліквідувати загрозу терористичних актів і вжити заходів щодо зниження загального рівня злочинності [2; 236].

Діловий туризм в Африці розвивається нерівномірно. Підйоми і спади в динаміці прибуттів залежать головним чином від політичної ситуації в регіоні. В міру стабілізації положення розверталася ділова активність [2; 188].

Марокко на світовому ринку спеціалізується насамперед на рекреації та пізнавальному туризмі. Ця країна, розташована на північно-західному узбережжі Африки, колись закрита для прибульців з інших континентів, розкрила двері для тих, хто утомився від наїжджених стандартних маршрутів. Зараз частка туризму у ВВП країни досягає 8,5%, індустрія гостинності забезпечує тут майже 700 тис. робочих місць. Розвитку туризму в Марокко сприяє м'який клімат з достатком сонячних днів (практично цілий рік), чудові пляжі, розмаїтість ландшафтів і природних умов, що дозволяють займатися різними видами спорту, полюванням і рибним ловом . Марокко має у своєму розпорядженні широку мережу готелів усіх категорій, туристичних комплексів, кемпінгів, пляжних будиночків. Ця країна має у своєму розпорядженні дуже сприятливі умови для розвитку свого туристичного комплексу: унікальне географічне положення як важливого світового перехрестя, насиченість пам'ятниками історії, культури й архітектури, окремі з яких внесені до реєстру ЮНЕСКО і мають унікальну загальносвітову цінність [35].

Зважаючи на багатство історико-культурного потенціалу Марокко, країна є сприятливою для пізнавального та екскурсійного туризму релігійної тематики - поїздок, розрахованих на дітей і дорослих, що організуються в будь-який час року і не прив'язані до свят [2; 237].

Наявність приморських кліматичних курортів в Анадирі, Мохаммедії, Танжері, Ель-Хосеймі дозволяють вести мову про розвиток рекреації та лікувально-оздоровчого туризму. Особливе місце в марокканському туризмі приділяється оздоровчим центрам. Тут діють одні з кращих у світі клініки таласотерапії (лікування стресу, зниження ваги, лікування ревматизму для жінок, курс стимуляції кровообігу). Найстаріший центр - “Лідо” - знаходиться в Касабланці при отелі Riad Salam. В Агадирі на території 5-зіркового готелю Dorint Atlantic Palace знаходиться лікувальний центр таласотерапії “Життєва енергія”. Користується увагою туристів і відомий термальний курорт, розташований в 15км від міста Феса, де лікують ревматизм, шкірні і гінекологічні захворювання, хвороби верхніх дихальних шляхів, пропонують естетичні програми по догляду за обличчям і тілом [38].

Інші найближчі перспективи для туристичного комплексу Марокко лежать в освоєнні нових сприятливих для розвитку туризму районів. Це відноситься, насамперед, до зони Кабо-Негро - ділянці Середземноморського узбережжя Марокко в районі м. Тетуана, де за останні 2-3 роки розгорнуте масове будівництво готелів і резиденцій із усією необхідною інфраструктурою. Освоюються ті райони Марокко, які мають сприятливі природні умови для розвитку туризму, але недоступні через відсутність доріг [36].

База розміщення. Існує безліч готелів з різним рівнем сервісу, що підпадають під загальноприйняту класифікацію, і некласифікованих. Сервіс у готелях більш простий, ніж у країнах Європи. При цьому зоряна класифікація присуджується досить довільно - у 5-зірковому готелі можуть бути відсутніми дрібні "бонуси" у вигляді фенів чи шампуню в номері, у той час як у сусідньому 3-зірковому усе це є в наявності. Уздовж узбережжя існує безліч кемпінгів. Для молоді від 13 до 30 років існують досить недорогі юнацькі готелі ("Youth Hostels") [10; 242].

Деякі готелі, розташовані на березі, мають свої пляжі з лежаками і парасольками, але більшість готелів окремих пляжів не має - можна користатися лежаками і парасольками пляжів інших готелів за додаткову плату. При цьому повсюдно є "суспільні", зовсім безкоштовні пляжі. Проживання в 4-зіркових готелях Агадира може досить сильно відрізнятися за ціною. Якщо тиждень відпочинку в Tikida Beach, розташованому на 1 лінії, із власним пляжем, коштує приблизно $600, то аналогічне по термінах перебування в Les Almohades обійдеться приблизно в $380. Правда, тут відстань до пляжу - 150 м. Відпочинок у 3-зірковому готелі Sud Bahia обійдеться туристу в $255. У вартість включені сніданок, вечеря, страховка, трансфер і віза ($25) [38].

Відбуваються позитивні зрушення щодо розвитку туристичної інфраструктури Марокко. Зокрема, це відкриття дванадцяти нових туристичних закладів на 2000 місць, зростання чисельності нових туристичних фірм та організацій. Відбулося підписання важливих договорів з міжнародними організаціями про капіталовкладення в туристичний сектор [28;49].

Розвивається і маркетинг туристського продукту Марокко. Це виявляється у пошуку нових туристичних ринків у східних країнах, зростанні Інтернет-сайтів, що забезпечують знайомство із туристичними пропозиціями країни, активній участі Марокко у туристичних ярмарках і салонах. Країна організовує тижневі „Марокканські фестивалі” за кордоном, а також автомобільні гонки, ралі та інші подібні заходи [28; 50].

Негативними факторами для розвитку туристичної галузі Марокко є погіршення стану деяких туристичних районів, які уряд та місцеві громадські організації намагаються відновити, недостатність морських сполучень з Америкою та Європою. Проблемою є недосконалість маркетингової системи: використовуються застарілі стратегії розповсюдження туристського продукту Марокко, результативність намагань завоювати нові ринки є недостатньою, бракує коштів для маркетингу і реклами. Громіздкі, повільні адміністративні заходи в сфері інвестування туристичного сектору супроводжуються ростом цін на туристські послуги [37].

Число міжнародних туристичних прибуттів в Марокко в 2006 р. порівняно із 2005 р. зросли на 12% . За висновками спеціалістів 2006 р. для Марокко в туристичному плані був найбільш вдалим за кілька останніх років, оскільки число туристських прибутків в цьому році зросло на 22% і становило 4,617 млн. дол. США, під дією лібералізації повітряного транспорту. Це відкрило доступ в країну для дешевих авіарейсів, що в свою чергу призвело до зниження цін на тури до Марокко, а також з розширенням пропозиції туристичних послуг на світовому ринку. За прогнозами спеціалістів 2007 рік. буде ще більш вдалим для країни ( Додаток 4).

ВИСНОВКИ

Марокко - „країна гір” характеризується як туристична країна з багатими природними ресурсами, давньою історією, визначною культурою, великою духовністю. Проаналізувавши загальну характеристику провінції, природно-рекреаційні та історико-культурні ресурси, сучасний стан і перспективи розвитку туристичної галузі Марокко, автор дійшов наступних висновків:

Наявність виходів до Середземного моря і Атлантичного океану, сприятливий клімат зумовили розвиток рекреації лікувально-оздоровчого туризму в країні. Існують курорти на Середземноморському узбережжі: Надор, Сайдія, та на Атлантичному узбережжі: Танжер, Анадир. Особливе місце в марокканському туризмі займають оздоровчі центри. В Марокко працюють одні з найкращих у світі клініки таласотерапії.

Марокко - гірська країна. Вона має можливості для гірськолижного відпочинку і альпінізму.

В старих містах Марокко збереглися взірці класичного арабо-берберської культури: мечеті, фортечні споруди, палаци, акведуки, бані, фонтани. До списку культурної спадщини відносяться: середньовічні столиці Фес, Марракеш і Мекнес, мечеть Бені-Хаммад та ін. Також, туристи мають змогу ознайомитися з багатими культурними традиціями місцевого населення, які яскраво виявляються у фестивалях та інших заходах.

Територію Марокко поділяється на 4 туристичні райони:

1. Середземноморське узбережжя.

2. Атлантичне узбережжя.

3. Зона імперських міст.

4. Зона пустель та оазисів.

Туристична інфраструктура Марокко активно розвивається. Марокко намагається рекламувати свій туристичний продукт. З цією метою країна розміщує інформацію про свої туристичні пропозиції на Інтернет-сайтах, бере участь у міжнародних туристичних ярмарках, організовує „Марокканські фестивалі” за кордоном.

Країна має розвинену транспортну мережу. Основна частина перевезень здійснюється за допомогою автотранспорту. У північній і центральній частинах країни існує щільна мережа залізниць, що зв'язують між собою великі міста. Також в Марокко розвинений авіатранспорт: країна має 54 аеродроми, 11 з яких мають міжнародне значення. Діє Королівська авіакомпанія Марокко, яка здійснює зв'язок з 32 країнами.

Туризм у Марокко служить другим найважливішим джерелом одержання валюти після сільського господарства. Статистика свідчить, що у 2006 р. число закордонних гостей у Марокко досягло 6,558,333 млн чол., що на 12% більше показника 2005 р. Ключовими вважаються ринки Іспанії, Німеччини , Об'єднаного Королівства, Італії, Франції і Бельгії. До речі, кількість прибулих марокканців в Україну в 2005 році становила 1457 осіб, з яких: туристів 49 осіб, службовців 1172 особи і за приватною метою 236 осіб. У цілому західноєвропейські країни забезпечують 65% марокканського туризму. Розвиток туризму змінив вигляд Феса, Марракеша і ряду інших, більш дрібних міст (Додаток 4).

Якщо Марокко, будучи відомим лікувально-оздоровчим курортом, буде продовжувати активно пропагувати свій туристичний продукт, а також розвивати туристичну інфраструктуру при підтримці держави, то, на думку автора, дуже скоро він може стати популярним світовим туристичним центром.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Александрова Ю.А. Международный туризм. - М.: Аспект-пресс, 2001. - 464 с.

Ананьев М.А. Экономика и география международного туризма. - М.: Изд-во МГУ, 1975. - 299 с.

Безуглий В.В., Козинець С.В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник. - К.: Академія, 2003. - 688с.

Бердичевский Я.М. Зарубежные страны. Выпуск 1: 1998 - 2003 гг. - Запорожье: Премьер, 2003. - 624 с.

Бовсуновська Г.Я. Географія туризму: Навчальний посібник (рос. мовою). - Донецьк: ДІТБ, 2002. - 411 с.

Большая Советская энциклопедия. / Под ред. А.М. Прохорова. -М.: Советская энциклопедия, 1974. - 2-е изд., - 631с.

Воронкова Л.П. История туризма. - М.: Московский психолого-социальный институт, Воронеж: НПО „МОДЭК”, 2001. - 304 с.

Все страны мира. Энциклопедический справочник. / Автор-сост. Родин И.О., Пимонова Т.М. - М.: Вече, 2003. - 560 с.

Знаменитые столицы и города мира. Справочник. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. - 510 с.

Королевство Марокко: Справочник. / Под ред. Л.А. Рощина. - М.: Наука, 1991. - 271 с.

Крачило Н.П. География туризма. - К.: Вища школа, 1987. - 208 с.

Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий: В 5 т. - М.: Просвещение, 1982 - 1985. - 288 с.

Максаковский В.П. Историческая география мира. - М.: Экопрос, 1997. - 584 с.

Марокко. Путеводитель.- Michael Strogoff & Ass., City-Guides, Country-Guides, 1997. - Paris-Luxembourg-Москва.

Мир туризма. - 2004. - № 3.- 60-66 с.

Мироненко Н.С., Твердохлебов И.Т. Рекреационная география. - М.: Московский университет, 1981. - 207 с.

Міжнародний туризм. - 2004. - № 3.

Николаенко Д.В. Рекреационная география. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 279 с.

Окладникова Е.А. Международный туризм. Географическое пособие. - М., СПб.: ИФК Омега-Л, Учитель и ученик, 2002. - 384 с.

Папирян Г. А. Международные экономические отношения: Экономика туризма. - М.: Финансы и статистика, 1998. - 208 с.

Проблеми міжнародного туризму: Збірник наукових статей. - К.: ТОВ „ЧАС ПІК”, 1997. - 264 с.

Романов А.А., Саакянц Р.С. География туризма: Учебное пособие. - М.: Советский спорт, 2002. - 464 с.

Ростов Є.Ф. Економіка країн світу: Довідник. - К.: НВП Картографія, 1998. - 383 с.

Соколова М.В. История туризма. - М.: Мастерство, 2002. - 352 с.

Социально-экономическая география зарубежного мира. / Под ред. В.В. Вольского. - М.: КРОН-ПРЕСС, 1998. - 592 с.

Статистика ВТО за 2005 р.

Страны и народы: Науч.-попул. геогр.- этногр. изд. в 20 т. Т. Африка. Общий обзор. Северная Африка. - М.: Мысль, 1982. - 349 с.

Страны мира: Справочник. / Под ред. И.С. Иванова. - М.: Республика, 1999. - 512 с.

Фитуни Л.Л. Марокко. - М.: Мысль, 1985. - 158 с.

Шаповал Г.Ф. История туризма. - Минск: Экоперспектива, 1999. - 303 с.

Юрківський В.М. Країни світу: Довідник. - К.: Либідь, 2001. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru