Світовий туризм і готельне господарство на сучасному етапі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Міжнародний туризм -- одна з форм обміну послугами. В основі туристського бума, що охопив увесь світ в останні десятиліття, лежать цілком конкретні економічні, соціальні й інші причини. Це насамперед науково-технічна революція, з якої зв'язаний зовсім новий рівень продуктивних сил. Це глобальний феномен урбанізації, що змушує жителів більших міст шукати відпочинок в інших районах і країнах.

Міжнародний туризм, пов'язаний з рухом капіталів, із продажем послуг, впливає на платіжні баланси окремих країн ,сприяючи їхньому перетворенню в активні або навпаки, у пасивні. Іноді розраховують і спеціальний туристський баланс, що характеризує співвідношення надходжень від закордонних туристів у даній країні й витрати туристів даної країни за кордоном. У країнах найбільш привабливих для іноземних туристів туристський баланс, як правило, позитивний (Франція, Італія, Іспанія, Мексика й ін.), а в країнах, де виїзд туристів перевищує їхнє прибуття. (Німеччина, Скандинавські країни, Канада й ін.), він негативний.

Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно актуальним, оскільки туризм є одним із важливих чинників виходу нашої економіки з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах.

Туризм виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові української державності, входженню України до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних, морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня.

Водночас, подальший розвиток туризму стримує відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що в свою чергу позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси.

На даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства.

Основною складовою туристської індустрії є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують одну з найважливіших функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавлення туристів. Тому ця сфера є дуже важливим сегментом туристичної галузі. Важливим чинником розвитку туризму є якість обслуговування туристів у готелях. Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого туристичного продукту.

Якість обслуговування, в певній мірі, також залежить і від стану матеріальної бази готельних підприємств. За останні роки інфраструктуру туризму в Україні було зруйновано, прийшла в занедбаність частина готелів, мотелів, туристичних баз, порушилась система напрацьованих зв`язків і маршрутів, були втрачені досвідчені кадри. В Україні, згідно з інформацією Держтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише 300 готелів (86 тисяч місць) усіх форм власності. При цьому за міжнародними стандартами, тільки 28 українських готелів можуть претендувати на три “*” і лише 3, та й то з натяжкою на чотири “*”.

З усіх готелів, які діють в Україні, 65% треба просто закривати.

Актуальною на сьогодні є проблема зміцнення існуючої матеріально технічної бази готелів, зокрема її реконструкції та модернізації, саме тому автор вибрала темою своєї курсової роботи “Готельне господарство України. Сучасний стан та перспективи розвитку”.

Для туриста хороший готель - це візитна картка країни, він створює її імідж іноді в більшій мірі, ніж десятки інших факторів.

Але, на жаль, позитивний імідж країни все-таки не виникає одразу - для цього потрібні роки напруженої праці.

В туризмі на створенні імені економити не можна - це стосується також і готелів. Конкуренція на світовому ринку туристичних послуг дуже висока, і Україна на ньому далеко не перша. У боротьбі за туриста дуже важливі декілька речей - по-перше, якість самої послуги, по-друге - відмінна від інших рекламна кампанія, спрямована на визнання готелю і країни, по-третє - поміркована цінова політика.

Теоретичні дослідження туристичної сфери, дослідження досвіду і аналіз вітчизняної практики розвитку підприємств сфери послуг показують, що існує значна кількість проблем, вирішення яких дозволяє сподіватися на докорінну зміну в забезпеченні широких верств населення та іноземців доступним і якісним обслуговуванням. Головна роль у цьому процесі повинна належати державі. Вірна і узгоджена державна політика підтримки туристичних підприємств, з урахуванням специфіки їх функціонування, може дати можливість подолати кризові явища і створити найбільш сприятливі умови для розвитку туризму.

Об`єктом дослідження даної курсової роботи є розвиток готельного господарства та туризму України та світу, проблеми, які турбують галузь, і шляхи їх вирішення, перспективи розвитку готельного господарства та туризму.

1. Географія міжнародного туризму

1.1 Місце міжнародного туризму в сучасній системі світового господарства

Міжнародний туризм - один з ведучих, високоприбуткових і найбільш динамічних секторів світового господарства. За винятково високі темпи росту цієї галузі економіки її часто називають феноменом другої половини XX в. В 2000 р. Всесвітня туристська організація (ВТО) зареєструвала понад 698 млн. міжнародні туристські прибуття у світі, в 28 разів більше, ніж в 1950 р.

Міжнародний туризм вносить вагомий, з кожним роком зростаючий внесок у розвиток світової економіки. В 2010 р. надходження від міжнародного туризму склали 476 млрд. дол. Його значення не обмежується прямим економічним ефектом. Воно виходить за рамки туристського сектора, впливаючи на весь господарський організм і нерідко виступаючи каталізатором соціально-економічного розвитку в регіоні. По оцінках Всесвітньої ради по туризму й подорожам, в 1996 р. туризм ініціював виробництво товарів і послуг на суму 4 трлн дол., або 11 % світового валового продукту. На його частку доводиться 7 % загального обсягу інвестицій, 11 % - світових споживчих витрат, 5 % - всіх податкових надходжень і третина - світової торгівлі послугами. [3]

Сфера туризму є великим роботодавцем. Вона забезпечує зайнятість кожного десятого працівника у світі. У таких розвинених країнах, як США, Німеччина, Франція, Великобританія, у цьому секторі економіки трудиться більше людей, чим в автомобільній, електронній, текстильній промисловості й сільському господарстві, разом узятих.

Дуже важливо гуманітарне значення міжнародного туризму. Він виступає як засіб підвищення якості життя народів, фактор зміцнення миру й міжнародного взаєморозуміння на Землі. [7]

У цей час туризм придбав глобальний характер. Туристські потоки, поряд з обміном матеріальними благами, капіталом, трудовими ресурсами й інформацією, утворять мережа світогосподарських зв'язків. За короткий часовий інтервал вони перетворилися в помітне явище міжнародного життя, придбали планетарний масштаб і, немов нитки, обплутали світовий простір. За прогнозами ВТО, XXI в. стане століттям туризму.

1.2 Динаміка розвитку та територіальні особливості міжнародного туризму у світі

Туристський рух розвивається інтенсивно, але нерівномірно. Нескінченна низка зльотів і падінь надає туризму в цілому характер рухливої системи з постійно мінливими крапками росту й досить що своєрідно переплітаються довгостроковими й середньостроковими тенденціями розвитку.

Просторовий розподіл міжнародних туристських потоків має ряд особливостей. Найважливіша з них -- перевага туризму внутрірегіонального (між країнами Європи, США й Канадою або між Австралією й Новою Зеландією) над міжконтинентальним (міжрегіональним, тобто між різними частинами світла й континентами) (мал. 3). Протягом 1990-х рр. їхнє співвідношення у виїзному туристському потоці не мінялося й становило 82:18. Наприкінці 1990-х рр. лише в Південній Азії в структурі виїзного туризму домінували міжрегіональні поїздки. За прогнозом ВТО, на початку третьоготисячоліття співвідношення усередині - і міжрегіональних туристських потоків у світі трохи зміниться. Завдяки росту міжконтинентальних зв'язків, в основі чого лежить бурхливий розвиток транспортних засобів і насамперед реактивної авіації, а також прагненню значного числа людей відвідати найбільш вилучені й екзотичні куточки землі туристський обмін між регіонами буде розвиватися більш інтенсивно, ніж усередині регіонів. Прогнозуються відносно високі темпи приросту числа туристських від'їздів з Азіатсько-Тихоокеанського регіону в Європу й Америку, які багато в чому визначать загальну картину. У результаті частка міжрегіональних туристських поїздок відповідно зменшиться до 76 %.

Інша характерна риса просторового розподілу міжнародного туризму, що була розглянута раніше, полягає в тому, що основні туристські потоки зароджуються в розвинених регіонах (країнах) світу, де вище рівень життя населення, і одночасно тяжіють до них. Чітко простежується тенденція до посилення взаємообмінів туристами між суміжними країнами за умови нормальних відносин між ними й між країнами, що мають родинні мови. Відсутність язикового бар'єра сприяє зміцненню туристських зв'язків між країнами. [12]

Приведемо кілька прикладів, що свідчать про її загальний характер. По даним Національної туристської адміністрації Малайзії, половина всіх туристських прибуттів у країну доводиться на Сінгапур.

В Естонії в 2009 р. було зареєстровано понад 3 млн. туристських прибуттів, у тому числі 1,9 млн., або 60 %, з Фінляндії. Естонія стала одним зі світових лідерів по темпах приросту туристських прибуттів головним чином за рахунок прийому фінських туристів із шоп-метами. Що стосується виїзного туризму у Фінляндії, його головні потоки направляються також у суміжні країни: Швецію, Естонію й Росію.

У Південній Америці активний туристський обмін іде між Аргентиною й державами, що граничать із нею, - Бразилією, Уругваєм, Болівією, Парагваєм і Чилі.

Одночасно у світовому туризмі спостерігається і явно протилежна тенденція до «контрастності» при виборі району подорожі. Вона найбільше яскраво проявляється в тім, що більшість туристів з північних країн їдуть відпочивати на південь, на береги теплих морів. Американці й канадці є основними відвідувачами курортів країн Карибського регіону. У Європі купально-пляжний туризм концентрується у Середземномор'я. Тут проводять відпустку німці, норвежці, датчани, фіни, шведи, ірландці.

Останнім часом відзначається розширення зустрічних туристських потоків з півдня на північ. Зростаюча привабливість Північної Європи як туристського напрямку багато в чому пояснюється девальвацією валют ряду Скандинавських держав, а також, що закріпилася за ними репутації, безпечних країн з добре збереженим природним середовищем.

Динаміка закордонних подорожей у Японії підтверджує дві особливості сучасного туризму: з одного боку, уразливість і залежність від зовнішніх політичних і економічних факторів, з іншого боку - його «пружність» стосовно несприятливих зовнішніх обставин.

Все це свідчить ще про одну територіальну особливість міжнародного туризму - переважно меридіональної спрямованості основних внутріконтинентальних туристських потоків у Європі й Північній Америці.

У цілому туристи стають більше мобільними. Скорочується тривалість їхнього перебування на одному місці по шляху проходження й на відпочинку, що пов'язане зі збільшенням швидкостей пересування, розвитком транспортної інфраструктури, а також зміною стилю відпочинку. Якщо турист робив у середньому в 2008 р. у Великобританії 10,9 ночівель, Канаді - 5,9, Японії - 15,6, то в 2009 р. - 9,0; 5,2 і 8,8 ночівель відповідно. Зусилля багатьох національних туристських адміністрацій (Австрії, Бельгії, Сінгапуру, Чехії й ін.) спрямовані на продовження строків перебування туристів у країні, зокрема шляхом більшої розмаїтості туристського дозвілля й розробки нових маршрутів.

Наступна тенденція в географії міжнародного туризму також була виділена ще на початку 1970-х рр. -- проникнення туристських потоків у глиб районів. Але якщо раніше цей процес в основному носив стихійний характер, те тепер він приймає організовані форми. Завдання рівномірного розподілу туристських прибуттів по території країни входить до числа пріоритетних напрямків у роботі багатьох національних туристських адміністрацій. [4]

Нарешті, загальною тенденцією й однієї з найгостріших світових проблем у міжнародному туризмі є різко виражена сезонність потоків. Згідно зі статистичними даними, за два літніх місяці (липень - серпень) відбувається до половини всіх туристських поїздок у Європі. У міжсезоння й мертвий сезон туристські потоки загасають, і попит на туристські послуги досягає своєї нижньої межі. У Європі частка поїздок в IV кварталі становить 18 % від загального їхнього числа за рік.

Концентрація туристського попиту в часі обумовлений впливом різних факторів: насамперед природно-кліматичного, а також економічного, соціального, психологічного. Так, у країнах жаркого пояса туристська активність зростає в місяці, коли температура повітря знижується й закінчується період мусонних дощів. Сезонні коливання туристського попиту породжують проблеми економічного й соціального плану. Розроблені туристськими адміністраціями й підприємствами комплекси організаційних, економічних і соціальних мір сприяють згладжуванню сезонних піків і спадів у туризмі.

1.3 Географія основних туристських потоків у світі

Тепер розглянемо міжнародні туристські потоки в закордонній Європі й Північній Америці - основних туристських регіонах миру.

Сезонні коливання туристського попиту породжують проблеми економічного й соціального плану. Розроблені туристськими адміністраціями й підприємствами комплекси організаційних, економічних і соціальних мір сприяють згладжуванню сезонних піків і спадів у туризмі.

В Америці, так само як і в Європі, що придушує частина туристських потоків зосереджена усередині регіону. Особливо інтенсивно обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою й Мексикою.

Внутрішньорегіональний туризм у Європі дає подавляючу частина всіх туристських прибуттів -- близько 90 %, і тільки 10 % доводиться на прибуття туристів у Європу з інших регіонів миру. Внутрішньо регіональний характер туризму в Європі виражений яскравіше, ніж в інших регіонах світу. Велика кількість держав на відносно малій території, між якими існують тісні економічні, культурні й етнічні зв'язки, чудова мережа наземних транспортних комунікацій, спрощення туристських формальностей при великій розмаїтості природних рекреаційних ресурсів і культурно-історичних визначних пам'яток і розвиненій туристській інфраструктурі - все це сприяє інтенсивному внутрішньоєвропейському туристському обміну. На його частку доводиться 4/5 всіх прибуттів у Європу.

Міжрегіональний туристський обмін розвинений слабкіше. Важливу роль у ньому грає Америка, особливо США. Вона є єдиною неєвропейською країною, що входить у першу десятку по числу прибуттів у Європу.

Сама відвідувана туристська країна Європи й світу - Франція. Вона приймає кожного п'ятого відпочиваючого на старому континенті, в основному із країн ЄС. Найбільш інтенсивний туристський обмін існує з Німеччиною, Великобританією й країнами Бенілюкс. Крім Франції, головними приймаючими країнами Європи є Іспанія й Італія. Разом вони щорічно реєструють понад 80 млн. прибуття переважно на купально-пляжный відпочинок.

Основна частина туристських потоків у Європі генерується Німеччиною й Великобританією. Хоча й у меншому ступені, але також активні французи й датчани. США є єдиною неєвропейською країною серед перших десяти туристообразуючих країн для Європи (табл. 1).

Таблиця 1. Найбільшісвітові туристські потоки. Європа, 2011 р

Процеси демократизації внесли істотні зміни в географію туристського попиту. Вони сприяли зростанню частки внутрірегіонального обміну між країнами Західної, Центральний і Східної Європи. З падінням тоталітарних режимів і зняттям «залізної завіси» громадяни колишніх соціалістичних країн одержали можливість прилучитися до західних цінностей, а також подорожувати із шопінговими цілями.

В Американському регіоні в'їзний туристський потік розподіляється між чотирма субрегіонами: Північна Америка, острівні держави й території Карибського басейну, Південна Америка й Центральна Америка. Сім з кожних десяти туристських прибуттів у Західну півкулю доводиться на Північну Америку. Вона залишається лідером, незважаючи на повільне зниження її частки. Одночасно збільшується питома вага країн (територій) Карибського басейну, Центральної Америки й особливо Південної Америки.

В Америці, так само як і в Європі, що придушує частина туристських потоків зосереджена усередині регіону. Особливо інтенсивно обмін туристами здійснюється між трьома країнами Північної Америки: США, Канадою й Мексикою. Причому туристський потік зі Сполучених Штатів у Мексику є самим великим у світі - понад 20 млн. прибуття щорічно. Друге місце займає потік з Канади в США (табл. 2).

Таблиця 2.

Найбільші світові туристські потоки за 2005-2011

Найбільш ємний ринок в'їзного й виїзного туризму в західній півкулі зложився в США. Всі основні туристські потоки в Американському регіоні беруть початок або, навпаки, закінчуються в цій країні. Пріоритетним напрямком міжрегіонального обміну протягом багатьох років залишається Європа. Туристські потоки зі США направляються у Великобританію, Францію, Італію, Німеччину, Іспанію. Кожна четверта поїздка американців за рубіж доводиться на європейські країни. За прогнозом ВТО, до 2015 р. інтенсивність обміну туристами між Америкою й іншими регіонами миру буде зростати. Гарні перспективи на американському ринку в'їзного туризму мають Європа, Азіатсько-Тихоокеанський регіон і Близький Схід.

1.4. Види сучасного туризму

Туристський бум, що охопив в останні десятиліття всю планету, залучає до себе велика увага. Завдяки зусиллям фахівців різних наукових профілів, і в тому числі географів (з вітчизняних учених відзначимо Н. С. Мироненко, А. Ю. Александрову, И. В. Зорина, В. А. Квартально-ва, Л. И. Мухіну, В. С. Преображенський, Н. С. Фаль-ковича), а також співробітників Всесвітньої туристської організації (ВТО) багато хто досить складні термінологічні й класифікаційні питання туристської проблематики в тієї або іншій мері вдалося вирішити. Однак питання про види туризму як і раніше залишається досить заплутаним; існують різні його трактування, найчастіше досить сильно розбіжні. Нова систематика видів туризму пропонується автором (див. схему).

За значенням туризм підрозділяють на внутрішній і міжнародний. Внутрішній туризм (подорожі усередині країни осіб, що постійно проживають у цій державі) в умовах уповільненого росту обсягу іноземного туризму служить свого роду «амортизатором» для туристської економіки, даючи можливість послабити негативна дія, що відбувається у випадку недовантаження матеріальної бази туризму. Тим більше, що внутрішній туризм залишається основою світового туризму і є необхідною й надійною базою для іноземного туризму. На думку експертів Міжнародного союзу офіційних туристських організацій (МСОТО), внутрішній туризм становить 75 -- 80 % від загального обсягу туризму у світі. У свою чергу, його можна підрозділити на внутріобласний і міжобласний. Наприклад, на частку внутрішнього туризму в Італії доводиться більше 50 % всіх туристських поїздок. Більшість жителів центральної й південної Італії влітку воліють відпочивати на морських курортах своєї області, у зимовий період зростає кількість міжобласних туристських поїздок, що пов'язане з початком гірськолижного сезону в альпійській частині північних областей. [11]

Міжнародний туризм як форма спілкування людей трансформується відповідно до історичного розвитку суспільства, постійно розширюючись, видозмінюючись і ускладнюючись. Цей вид туризму відіграє більшу роль при рішенні політичних, економічних і багатьох інших питань. Він став феноменом XX в. і зайняв певне місце в державних планах розвитку країн, у їхній зовнішньополітичній діяльності. Досить сказати що, по даним ВТО, міжнародний туризм охоплює 693 млн. чоловік, а доходи від нього склали 462 млрд. дол. Міжнародний туризм можна підрозділити на внутріконтинентальний, найбільш розвитий у Європі, міжконтинентальний, що здобуває популярність в Азіатсько-Тихоокеанському макрорегіоні, і кругосвітній. Існує величезна кількість різноманітних програм кругосвітніх подорожей, приведемо лише деякі з них: «Кругосвітній мінімум» (Лондон - Нью-Йорк - Майями - Ріо - Токіо - Кейптаун - Каїр - Рим - Париж); «Слідами древніх цивілізацій» (Лондон - Токіо - Бали - Банкок - Пекін - Делі - Каїр - Стамбул - Афіни - Рим): «Гори миру» (Лондон - Сантьяго - Токіо - Нова Зеландія - Ява - Катманду - Найробі - Афіни - Рим - Сицилія - Женева). Тривалість кругосвітніх турів у середньому становить від 20 до 30 днів.

По характері організації туризм буває організований і неорганізований, причому й ті, і інший туристи можуть подорожувати як індивідуально, так і групами.

По тривалості подорожі підрозділяють на короткочасні й тривалі. У цей час має місце тенденція до скорочення частки тривалих подорожей і збільшенню короткострокових. У зв'язку зі спрощенням туристських формальностей у цілому у світі й особливо в Європі (Євросоюз і країни Шенгенського угоди) різко збільшується кількість короткострокових, 2-3-денних, туристських поїздок на уїк-енди в сусідні країни.

По інтенсивності туристські потоки підрозділяють на постійні й сезонні. У свою чергу, у сезонних туристських потоках виділяють літні, зимові й міжсезонні. Сезонність деяких туристських потоків зв'язана насамперед з рекреаційним потенціалом і природними умовами території перебування. Так, туристські потоки, спрямовані в міста з високим культурно-історичним потенціалом (наприклад, Париж, Каїр, Пекін і ін.), мають високу інтенсивність протягом усього року, у той час як деякі регіони (північні території, гори й ін.) через суворість клімату стають малопривабливими або недоступними, що приводить до сезонного зниження інтенсивності туристських потоків або їхньому повному припиненню. [6]

У Європі найчастіше відпочивають на узбережжя Середземного моря. Туристи віддають переваги курортам, що належать Франції, Іспанії й Італії. Ці країни сполучають у собі вигідне транспортно-географичес-кое положення, багатство культурно-історичної спадщини й високорозвинену туристичну інфраструктуру.

За віком туристів виділяють дитячий, молодіжний, туризм дорослих людей і туризм людей пенсійного віку. Статистика свідчить про те, що найбільша туристська рухливість спостерігається в людей у віці від 30 до 50 років. Близько 20 % всіх туристів становлять молоді люди, які досить забезпечені, одержали гарне утворення й прагнуть задовольнити свої пізнавальні інтереси. Швидко збільшується частка подорожуючих осіб пенсійного віку, особливо в США й Німеччині, оскільки люди похилого віку звикли до туристських поїздок ще в молоді й зрілі роки, мають у розпорядженні достатні засоби й вільний час.

По засобах пересування прийнято виділяти авіаційний, автомобільний, морський і річковий, залізничний, а також пішохідний і велосипедний види туризму. На графіку відображений розподіл міжнародних поїздок по видах транспорту в 1980 і 1995 р. (пішохідний і велосипедний туризм через відсутність даних не знайшли на ньому відбиття).

Графік розподілу міжнародних поїздок по видах транспорту

Аналіз даного графіка показує, що в зазначений період часу основними видами транспорту в міжнародному туризмі були авіаційне й автомобільний, але співвідношення між ними змінилося на користь першого. Значення водного й залізничного транспорту продовжувало зменшуватися. При цьому існує певна закономірність переваги туристами видів транспорту залежно від дальності поїздки: при відносно недалеких поїздках (до 300 км) частіше інших використається автомобіль, при поїздках на відстанівід 300 до 500-600 км воліють використати залізничний транспорт. Число авіаперевезень різко збільшується в подорожах на відстань більше 500 км. Морський і річковий транспорт максимально використається в круїзному туризмі, а пересування на велосипедах або пішки в пригодницьких подорожах.

Але найбільшу складність, та й найбільший інтерес, являє собою класифікація туризму по його цілям. Аналіз відповідної літератури дозволяє затверджувати, що таких цілей може бути 11, хоча за своїм значенням і «охопленню» вони, звичайно, сильно розрізняються.

Оздоровчий туризм останнім часом стає одним з масових видів туризму. І це не дивно, оскільки здоров'я нині -- важлива складова частина комплексного поняття про якість населення. З огляду на кількість стресів, що вражають жителів сучасних мегаполісів, і найчастіше несприятливий вплив навколишнього середовища, оздоровчий вид туризму варто розглядати ширше, ніж раніше. У якості головних його підвидів можна назвати бальнеологічний, пляжно-курортний і гірський туризм,

Пляжно-курортний туризм розвивається практично уздовж усього узбережжя. Туристам пропонуються додаткові послуги, пов'язані з оздоровленням, усілякими розвагами, а також екскурсійної й пригодницької програми. У Європі найчастіше відпочивають на узбережжя Середземного моря. Туристи віддають переваги курортам, що належать Франції, Іспанії й Італії. Ці країни сполучають у собі вигідне транспортно-географічне положення, багатство культурно-історичної спадщини й високорозвинену туристичну інфраструктуру. Півострів Флорида й Гавайські острови -- найбільші курортні райони Американського континенту. Обоє ці курорту розташовуються в США. Гавайські острови -- це особлива туристсько-рекреаційна зона. Екзотичність даному курорту надають вулкани, деякі з яких діючі, і на 90 % ендемічна флора. Найбільш популярними азіатсько-тихоокеанськими курортами останнім часом були курорти Південного Китаю й країн Південно-Східної Азії. Сянган (Гонконг) -- один з найважливіших туристичних центрів регіону. Неподалік від Сянгана розташовується Аоминь (Макао) -- інший субтропічний морський курорт із розвинутих індустрій розваг. Сінгапур, Малайзія, Індонезія, Тайвань і Республіка Корея залучають туристів своєю екзотичною природою й можливостями купально-пляжного відпочинку.

В олімпійські роки й у період проведення чемпіонатів світу з найбільш популярних видів спорту - футболу й хокею - туристські потоки особливо збільшуються. Тривалість перебування із за рубежем найчастіше збігається зі строком проведення змагань.

Культурно-пізнавальний, або екскурсійний, туризм із кожним роком стає усе більше масовим. Зростає інтерес до об'єктів всесвітньої спадщини, що закономірно випливає із загальної тенденції підвищення державної й суспільної уваги до глобальних і регіональних проблем, до загальнолюдських цінностей. Завдяки збільшенню ролі цивілізованого підходу підходу до виховання й утворення особливий інтерес представляють пам'ятники, внесені в список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. В 2002 р. список містив у собі 730 об'єктів (563 культурно-історичних, 144 природних і 23 змішаних) в 125 країнах. Біля половини всіх об'єктів доводиться на Європу, що пояснюється особливо широкою розмаїтістю пропонованих екскурсійних програм. Екскурсійні тури можна підрозділити на:

· маршрутні, що передбачають відвідування декількох міст і екскурсійних центрів по певному маршруті з ночівлями в засобах розміщення міста, у якому проходить екскурсія.

Прикладом може служити екскурсійна програма «Столиці Європи» (Прага -- Берлін -- Амстердам -- Брюссель -- Париж -- Берн);

· стаціонарні, з ночівлями в засобах розміщення основного міста екскурсійного тура. Стаціонарні екскурсійні тури, у свою чергу, можуть бути:

a) поглиблені, з постійним перебуванням в одному місті й більше детальним розглядом більшості його екскурсійних і культурних об'єктів, наприклад екскурсійна програма по Москві;

b) розширені, що включають деяка кількість радіальних поїздок на екскурсії в інші міста. Подібні програми практикуються для курортних відпочиваючих або учасників конгресів і конференцій. Сюди ж можна віднести й туристів круїзного лайнера, що повертаються на ночівлю в каюти.

У переважній більшості випадків засобом пересування туристів-екскурсантів є автобус.

Діловий, або конгресний, туризм (поїздки з діловими цілями) є частиною сучасного туристичного обміну й уважається одним із самих перспективних. Західна Європа нараховує шість великих конгресних міст: Париж, Лондон, Женева, Брюссель, Рим і Відень. Лідерству в конгресному туризмі Парижа, Женеви, Відня й Брюсселя сприяє знаходження в них штаб-квартир міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО.

Однієї з різновидів ділових поїздок є участь або відвідування міжнародних і національних ярмарків і виставок. Серед причин, що обумовлюють вибір з ярмарку, головний - чисельність іноземних туристів, які є потенційними відвідувачами ярмарку в місті. У свою чергу, ярмарки служать стимулом для збільшення припливу іноземних туристів у ці міста. Ганновер - одне з найбільших виставочних міст, на виставці ЕХРО-2000 було представлено 189 країн, стенди яких розміщалися в 53 павільйонах на площі 170 га. Тематичні ярмарки проводяться практично в Кожній галузі сучасного господарства. Багато хто з ярмаркових міст - столиці держав.

Інтенсив-туризм, або заохочувальний туризм, можна розглядати як частину ділового (А. Ю. Александрова). Він з'явився в 60-х рр. XX в. і полягає в організації подорожей для співробітників фірм як заохочення за успіхи в роботі. Цей вид туризму найпоширеніший у США. У Європі він почав розвиватися в 1970-1980-і рр., а потім проникнув в Азію. Маршрути інтенсив-турів пролягають переважно по території Франції, Іспанії, Австрії, Швейцарії, Кіпру, а також США й островам Карибського басейну.

Фестивальний туризм пов'язаний із проведенням показів досягнень музичного, театрального, естрадного, циркового, кіно й інших видів мистецтва (Канський кінофестиваль, музичний фестиваль у Сан-Ремо, тиждень високої моди в Парижеві й ін.), а також із проведенням спортивних змагань (чемпіонати й олімпіади). Даний вид туризму охоплює дві різні категорії подорожуючих: учасників змагань і конкурсів (порівняно невеликі потоки) і глядачів (велика кількість туристів). В олімпійські роки й у період проведення чемпіонатів світу з найбільш популярних видів спорту - футболу й хокею - туристські потоки особливо збільшуються.

Тривалість перебування із за рубежем найчастіше збігається зі строком проведення змагань.

Науковий туризм має деякі подібності з конгресним туризмом, включає поїздки для участі в різних конкурсах, симпозіумах, нарадах і займає все більше місце в сучасному міжнародному туризмі. Характерною рисою сучасних міжнародних заходів є високий відсоток супровідних осіб, тому учасникам пропонуються не тільки професійні програми, але й розважальні заходи. Як правило, місцем проведення наукових з'їздів бувають університетські й наукові міста, а також столиці. [18]

Маршрути пригодницьких подорожей розрізняються по складності природних умов, наприклад у долині ріки Амазонки, пустелі Сахара, екваторіальній зоні Африки, Гімалаях, Гренландії, стрибки з парашутом на Північному полюсі, круїзи навколо Антарктиди й т.д. Крім того, складність маршруту залежить від транспортних засобів туристів, місць їхнього проживання й виду харчування.

Етнічний туризм пов'язаний з відвідуванням родичів або місць народження батьків і займає важливе місце в міжнародному туризмі. Зараз ці поїздки всі частіше вживають представники третіх і четвертих поколінь, у яких губляться прямі родинні зв'язки, і більшою мірою мотивом поїздок стає знайомство з батьківщиною предків.

Релігійний туризм містить у собі паломництво до святих місць.

Найбільші центри релігійного туризму: Єрусалим, Рим, Мекка. Активна зона циркуляції прочан включає насамперед більшу частину західної й південної Євразії й північні райони Африки. Міжнародним паломництвом майже не охоплені країни Латинської Америки й Африки, незважаючи на сильне поширення католицизму в Америці й ісламу в Африці. На відміну від звичайного туризму, де в циркуляції потоків існує тенденція меридіонального переміщення (північ-південь), у релігійному туризмі в основному переважають широтні переміщення, що пояснюється широтною географією всієї зони країн розвиненого паломництва й відповідним розташуванням релігійних центрів. Масштаби впливу релігійного туризму щонайкраще ілюструє святкування 2000-річчя християнства. В 2000 р. приріст пілігримів склав приблизно 12 млн. чол. до середньорічного числа туристів в Італії.

Наприкінці XX в. оформилися як самостійні види туризму сільський, екологічний і пригодницький.

Сільський, або агротуризм, -- це туристська діяльність у контакті із природою. Агротуризм припускає знайомство з життям маленьких селищ, піші екскурсії по природних об'єктах, заняття спортом, вивчення флори й фауни, знайомство із традиціями національної кухні й т.п. Туристи проживають у спеціально пристосованих заміських або селянських будинках разом з хазяями. Сільський туризм придбав популярність у сімейних пар і пенсіонерів, у дітей і молоді, що користуються тимчасовими таборами. Як частина сільського туризму, можна розглядати промисловий туризм -- поїздки на полювання, рибний лов, збір грибів, ягід, горіхів і т.д.

Термін «екотуризм» увів мексиканський економіст-еколог Г. Цебаллос-Ласкурья.

Відповідно до туристського термінологічного словника, це сполучення подорожі з екологічно чуйним відношенням до природи, що дозволяє об'єднати радість знайомства з новими ландшафтами, вивчення зразків флори й фауни з можливістю сприяти їхньому захисту. Основним ресурсом екотуризма виступають охоронювані території, заповідники, національні й природні парки, унікальні й типові ландшафти. Подібні види подорожей особливо популярні в США, що пов'язане з високорозвиненою системою національних парків і охоронюваних територій (Йелоустон, Гранд Каньйон і ін.).

Сучасний туризм стане космічним: продано квиток у подорож навколо Місяця

Продано один з двох квитків у перший комерційний космічний політ навколо Місяця, що відбудеться на російському пілотованому кораблі Союз.

За даними компанії Space Adventures, вартість польоту навколо Місяця склала 150 млн доларів. Ім'я покупця не називається. Однак представники компанії відзначають, що це всім відома персона.

Як зазначили в компанії Space Adventures, перший комерційний пілотований космічний політ до Місяця і назад на кораблі Союз відбудеться приблизно в 2015 році. Зараз завершуються переговори з другим клієнтом, який відправиться у космічну подорож до природного супутника Землі.

Пропозицію про перший комерційний пілотований політ навколо Місяця на російському кораблі Союз було зроблено компанією Space Adventures в серпні 2005 року. Тоді вартість путівки становила 100 млн доларів.

2. Світове готельне господарство та сучасний туризм

2.1 Функціональні та територіальні особливості готельного господарства

Після Другої світової війни розпочався сучасний період розвитку готельної індустрії. Його особливості пов'язані з масовим характером туризму, який викликав інтерес значної частини населення, передусім у високорозвинутих країнах. Поступ туризму та висока ділова активність населення зумовлює формування упродовж 50--70-х років XX ст. потужної мережі закладів розміщення, харчування та розваг.

У 1980 р., згідно з даними Всесвітньої туристичної організації (ВТО), в світі налічувалось 8 млн готельних номерів, у 2003 р. їхня кількість збільшилась до 15,4 млн. Лідерами щодо частки номерного фонду є Європа (38,5 % загальної кількості) та США (33,5 %). За останнє десятиріччя XX ст. найбільша кількість номерів з'явилася у Південній Азії (з 111,1 тис. -- до 171,5 тис). Друге місце посідає Східна Азія й Тихоокеанський регіон, де налічувалось 3,5 млн номерів і збільшення становило 45,3%. У 1997--1998 рр. кількість номерів у регіоні Близького Сходу зросла на 6,9 %, однак в Африці їхня-кількість зменшилась на 0,4 %. У зв'язку зі швидким загальним збільшенням кількості готельних підприємств сучасна світова сфера гостинності перетворилась на індустрію з багатомільярдними доходами у всіх сегментах ринку.

З-поміж основних тенденцій сучасного розвитку індустрії гостинності виокремимо:

-- поглиблення спеціалізації та диверсифікацію готельних послуг;

-- утворення значних за розмірами корпоративних форм -- готельних ланцюгів, які стають транснаціональними компаніями;

-- широке використання в індустрії гостинності інформаційних систем управління, технологічного забезпечення, маркетингу;

-- інтеграцію капіталу готельних підприємств з капіталом фінансових, страхових, будівельних, транспортних та інших сфер економіки;

-- значне застосування наукового менеджменту в організації й управлінні готельним бізнесом;

-- розвиток мережі невеликих готельних підприємств, зорієнтованих на конкретний сегмент ринку.

Поряд з типовими повносервісними готелями активно розвиваються спеціалізовані заклади з обслуговування певного сегмента туристичного ринку. Спеціалізовані підприємства, відповідно до профілю виробничої діяльності, обслуговують певну категорію гостей, формуючи вузький перелік послуг, наприклад, зорієнтований на клієнтів, які беруть участь у конференціях, конгресах, активно відпочивають та ін. Вагоме завдання спеціалізованих підприємств полягає у створенні максимального задоволення і комфорту для відпочинку.

Крупні готельні корпорації з розгалуженою мережею підприємств використовують єдину систему бронювання місць, інтегрованих у глобальну систему Інтернет. З-поміж найвідоміших систем вирізняють "Amadeus", "Worldspan", "Galileo", "Sabre", "Fedelio Hotel Bank", "Amadeus" -- найпопулярніша система бронювання, що пропонує скориговану, чітку інформацію про близько 35 тис. готелів та інших засобів розміщення у всьому світі, зокрема про розташування готелю, його номерний фонд, послуги, тарифи, окремі відомості стосовно поселення, в якому розташоване готельне підприємство.

Сучасній готельній індустрії притаманні своєрідні й складні типи з одноосібним управлінням, менеджментом, франшизою, орендою, консорціумами, а також різноманітним їхнім поєднанням. Значна кількість компаній, що володіє готелями, організовує управління фахівцями-менеджерами на підставі договору про управління. Нині типова форма, коли окремі компанії управляють не лише власними готелями, а й готельним бізнесом, який належить іншим власникам. Частина власності готельного господарства існує в акціонерній формі: власники мають контрольний пакет акцій або незначну його частку, можуть продавати права франшизи, а також володіти часткою власності, що входить у консорціум. Інші учасники ринку займаються лише менеджментом або франчайзингом. Наприклад, готель "Mar-riot Chateau Champlain" у Монреалі (Канада) належить до власності декількох компаній -- "Ocean Properties", "Thibault", "Messier", "Savard and Associates", перебуває в управлінні компанії "Atlantic Group" та окремого підрозділу "Ocean Properties"; має статус франшизи "Marriot", репрезентованого канадською групою "Marriot Hotels of Canada", яка є підрозділом "Marriot International Іпс". У кожній із зазначених організаційних форм готельного бізнесу існують переваги та недоліки, в конкретній ситуації вони найвдаліше позиціонують на ринку готельних послуг.

Удосконалення спеціалізації в сфері гостинності пов'язане з активним процесом утворення корпоративних форм в організації готельних підприємств -- міжнародних і національних ланцюгів. Готельні ланцюги -- це об'єднання групи підприємств, які займаються колективним бізнесом і дотримуються в його організації єдиних стандартів, перебуваючи під безпосереднім контролем апарату управління. Створення готельних ланцюгів відіграє важливу роль у розробленні та просуванні на світовий ринок високих стандартів обслуговування клієнтів, організації й управління. На сучасному етапі готельні ланцюги охоплюють ЗО % готельного ринку світу, понад 200 корпорацій, з яких 25 -- найбільші та контролюють 25 % усього профільного ринку.

Масштаб готельної групи визначають найчастіше кількістю готельних номерів. Відповідно до цих критеріїв на світовому ринку сьогодні домінують американські компанії. Вісім із десяти найбільших компаній, а також понад 50 % 50-ти найкрупніших готельних ланцюгів розташовані в США. Окрім США, крупними готельними ланцюгами володіє Велика Британія (тут зосереджено сім великих компаній), Іспанія та Японія (по чотири компанії) та ще п'ять держав. Згідно з участю торгових марок, сім з десяти належать компаніям США, а також Великій Британії та Франції, зокрема відома корпорація "Accof.

Упродовж 1998--2010 pp. провідні європейські компанії значно зміцнили позиції на регіональному ринку та за його межами, загальна кількість номерів збільшилась на 13,7%. На початку XXI ст. найвідомішими конкурентами американських компаній в Європі були "Bass", "Accor" і "Sol Mella".

Як засвідчує аналіз статистичних даних розвитку світової готельної індустрії, останніми роками лідирує американська компанія "Candant", що посідає перше місце за кількістю готельних підприємств (6455), номерів (541 315) та франшиз (6455). Водночас здійснювати чіткий порівняльний аналіз на основі фактичних даних, відповідно до єдиних критеріїв, достатньо важко. Так, за критерієм присутності на світовому ринку найвищий рейтинг має англійська компанія "Bass Hotels & Resorts", a "Marriot" -- першість за кількістю готелів, якими управляє. Французька корпорація "Ассоr" відома широким спектром охоплення ринку в різних категоріях готелів -- від однозіркових "Etar" до п'ятизіркових "Sofitel". Досвід широкої диверсифікації, властивий цій корпорації, сьогодні радше є винятком. Сучасні тенденції в умовах жорсткої конкуренції найчастіше пов'язують зі закріпленням корпорації лише у вузькому сегменті ринку і зміцненням у цій позиції власної торгової марки за рахунок поглинання окремих підприємств та інших готельних мереж. Розширення спеціалізації зі створенням нової торгової мережі у готельній сфері -- тепер виняткове явище.

Однак зауважимо: певні ринкові тенденції та бурхливий розвиток нових технологій зумовлює створення не лише нових підприємств, а й нових типів готелів. Зросли тенденції інтеграції -- купівля, об'єднання, партнерські угоди, швидке збільшення кількості номерів у деяких корпораціях. Готельна сфера набуває єдиного глобального сектору світової економіки. Посилення концентрації ринку готельних послуг засвідчують статистичні дані: у 2010 р. десять найбільших готельних мереж володіли 3,23 млн номерів. Знову ж таки наголосимо: незважаючи на значний вплив великих корпорацій у готельній сфері, зумовлений постійним удосконаленням якості послуг і популярністю торгових марок, зокрема у сегменті ділового туризму, вони становили незначну частку світового готельного ринку (скажімо, 18,4 % у 1998 p.). Інші лідери готельних послуг, що разом формують 50 глобальних корпорацій, зосереджують лише 26 % усіх готельних номерів. Поряд з глобалізацією у готельній сфері розвиваються національні компанії з готельними мережами: "Dorint", "Maritim" -- у Німеччині; "Jolly" в Італії; "Fujita Kanko" в Японії; "Southern Sun Hotels" в Південній Африці; "Scandic Hotels" у Швеції та ін. Отже, поряд із тенденціями до консолідації, сучасна готельна сфера охоплює головно незалежні підприємства або невеликі компанії.

Вагоме значення має сьогодні посилення позицій готельних корпорацій у суміжних галузях -- туристичній, транспортній, сфері нерухомості та ін. Наприклад, відома американська готельна корпорація "Cendant" у 2001 p. придбала глобальну розподільну електронну мережу "Galileo" у туріндустрії, що працює у 109 країнах, з 45 тис. турагентами, 505 авіакомпаніями, 37 підприємствами з оренди автомобілів, 47 тис. готелів, 368 туроператорами, з великими міжнародними круїзними компаніями. У 2000 p. "Cendant" купила торгові марки "Amen Host Inn" і "Ameri Host Inn and Suites", компанію з оренди автомобілів "Avis" та ін. Купівля електронної мережі "Galileo" і компанії "Cheap Tickets" забезпечила "Cendant" доступ до авіаційних перевезень. Це дає змогу активно використовувати перспективні можливості туристичної індустрії.

Аналітики готельного бізнесу для готельних корпорацій глобального рівня визначили такий рівень структурно-геопросторової організації: присутність у 120 країнах, наявність 250 тис. номерів та 1 тис. готелів. На теперішньому етапі лише декілька корпорацій можуть відповідати згаданим параметрам, у тому числі "Ассоr", "Six Continents" ("Bass"), "Best Western", "Carlson", "Marriot" і "Starwood". За винятком компаній "Carlson", "Ассоr" та "Cendant", глобальні готельні корпорації зосереджують діяльність переважно в готельному секторі. Стратегії їхнього розвитку спрямовані на купівлю торгових марок, збільшення кількості франшиз і географічну експансію, водночас кожна компанія орієнтується на вузький сегмент ринку.

Так, Північну Америку, згідно з провідними позиціями в світі, презентує корпорація "Cendant", у Південній Америці лідирує "Six Continents", Азійсько-Тихоокеанському регіоні перше місце посідає "Six Continents", друге -- "Ассоr".

З огляду на тенденції до консолідації та створення нових готельних корпорацій, в Європі майже 70 % готелів залишаються незалежними. Дослідження 83 європейських готельних мереж виявило лише 16, які охоплюють понад 100 готелів. Найбільшою мережею є "Ibis" (483 готелі) та "Mercure", "Companile" і "Formule 1". Найбільше готелів із відомими торговими марками зосереджено у Франції, найменше -- в Італії й Австрії. Для Європи характерні готелі та готельні корпорації, що пропонують оригінальні послуги, кожен з яких вирізняється нестандартним профілем.

Левову частку готелів (71,6 %) охоплює лише дев'ять готельних корпорацій. З-поміж них найкрупніша англійська "Six Continents" та французька "Ассоr". Процес об'єднання активно відбувається в Іспанії, де в останні роки зафіксовано декілька значних торгових операцій із купівлі готелів. Найбільша готельна корпорація в країні -- "Sol Melia", яка посідає 11 місце у світовому рейтингу й активно просувається на ринок Південної Азії.

Вагомі європейські готельні корпорації сьогодні активно діють на регіональних ринках Східної та Північної Європи. Наприклад, у 2002--2004 pp. "Ассоr" придбала контрольний пакет акцій польської мережі "Orbis" (56 готелів), "Hilton International" купила шведську мережу "Scandic", куди входить 150 готелів.

Азійсько-Тихоокеанськийрегіон поступається темпами зростання та стабільності американському та європейському ринкам, йому притаманна низька частка присутності глобальних готельних корпорацій, близько 75 % готелів позиціонують на ринку як незалежні підприємства. Найбільшими корпораціями, присутність котрих помітна у регіоні, є "Six Continente", "Marriot", "Ассоr", "Starwood", що володіють тільки 8--12 % загальної кількості номерів. Незначна частка корпоративного ринку зумовлена певним ризиком для великих інвесторів: високими податками; недостатньо розвинутою банківською системою; політичною й економічною нестабільністю окремих держав.

Економічна криза наприкінці XX -- початку XXI ст. позначилась на низькому інвестуванні цього регіону. Лише Австралія, яка вирізняється стабільним економічним розвитком, привернула увагу декількох іноземних операторів, передусім корпорації "Ассоr" та "Six Continents". У процесі цієї ділової активності "Ассоr" стала першою за кількістю номерів, "Six Continents" -- другою в цьому регіоні.

В Азійсько-Тихоокеанському регіоні значним потенціалом володіє Китай та Індія. Швидке економічне зростання й удосконалення якості готельних послуг у цих країнах спричинить інвестування у сектор гостинності великими транснаціональними готельними корпораціями. Зауважуючи низьку середню платоспроможність туристів у цих країнах, великі компанії, в тому числі "Ассоr", "Carlson", "Six Continents" і "Hyatt" освоюють тепер ринок з торгових марок середнього класу й у перспективі планують розвинути мережу готелів вищого класу. Привабливий напрям для вагомих транснаціональних корпорацій в освоєнні згадуваного регіону -- укладання партнерських союзів із великими місцевими операторами, зокрема "Asia Pacific", "Mandarin Oriental Hotel Group", "Shangri-La" та ін. Саме в такий спосіб сьогодні освоює азійський ринок американська корпорація "Cendant".

Приваблива, безумовно, сфера гостинності Китаю, характерна високими темпами економічного зростання, найбільшою кількістю населення, вступом у 2001 р. до Всесвітньої торговельної організації, місцем проведення Олімпійських ігор у 2008 р. Освоєння ринку готельних послуг Китаю пов'язується з корпорацією "Six Continents", що купила за рекордну суму -- 346 млн доларів -- у Гонконгу готель "Regent Hotel". "Ассоr" відкрила дев'ять готелів "Sofitel" і "Novotel", а також уклала партнерську угоду з компанією "Zenith Hotels International", яка володіє в Китаї мережею із восьми готелів. Активно відшуковують варіанти купівлі готелів або укладання партнерських угод корпорації "Starwood" та "Marriot".

У Південно-Східній Азії низький економічний потенціал і політична нестабільність зумовлюють труднощі у розвитку туристичної та готельної сфери. Найвищим потенціалом у розвитку сфери гостинності володіє острів Пхукет (Таїланд) і Сімпін (Камбоджа). Однак реалізація туристичного потенціалу, що пов'язана з природною екзотикою, створення нових фінансових механізмів економічного пожвавлення у найближчі десятиріччя приведуть до активізації готельної індустрії. Освоєння ринку цього регіону вже розпочала англійська корпорація "Six Continents".

На Близькому Сході інвестування готельної сфери здійснюють за рахунок великих американських, європейських та азійських готельних ланцюгів, зокрема "Six Continents", "Ассоr9*, "Starwood" і "Marriot". З-поміж місцевих регіональних лідерів, з якими доводиться конкурувати, у готельній сфері вирізняється "Rotana Hotels" (Дубай).

Позитивні тенденції у розвитку готельної сфери характерні лише для Північної Африки та ПАР. Північна Африка зорієнтована на розвиток туристичної сфери, відома туристичними центрами, курортами, тут створена конкурентна мережа готельних підприємств на зразок світових стандартів. Південна Африка -- єдиний на континенті регіон, який збільшує свою частку на ринку, а регіональні готельні мережі "Southern Sun" і "Protea", що 2000 p. налічував 26 тис. номерів і 200 готелів, сьогодні конкурують з "Six Continentв", "Ассоr" і "Club Med".