Рекреаційні ресурси Карпатського регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Унікальність економіко та політико-географічного положення Українських Карпат - очевидна. А розгляд даного регіону, як частини цілісної гірської системи - Великої Карпатської дуги, дає право припустити, що основними напрямками розвитку тут будуть такі види діяльності, як туризм та рекреація. Комплексний аналіз природно-ресурсного потенціалу Карпатського регіону України підтверджує, що таке припущення має місце.

Сучасна людина живе в надзвичайно складному середовищі. У неї виникає потреба відпочити, потрапити у те середовище, де пройде її емоційна та фізіологічна втома. Потреба населення в рекреаційній діяльності - це тільки одна частина соціальних та економічних передумов розвитку рекреації взагалі та в Карпатському регіону зокрема.

З іншого боку - економічна криза в нашій країні привела до особливо гострих соціальних проблем населення гірських регіонів: безробіття, незначні площі сільськогосподарських угідь, специфіка проживання в горах. Тому, розвиток саме туристсько-рекреаційної діяльності, приведе до вирішення деяких з них. Створення робочих місць в даній галузі буде сприяти росту первинної зайнятості в туристсько-рекреаційній сфері, поведе за собою зростання вторинної зайнятості - збільшення кількості робітників у будівництві, сільському господарстві, в зв'язку, в торгівлі, тощо.

Завдання курсової роботи полягає у глибшому вивченні територіально-рекреаційного комплексу Карпат, зокрема, природних, соціально-економічних, демографічних, історичних передумов його розвитку, структури ТРК, а також у визначенні проблем та напрямів подальшого розвитку рекреаційного господарства в сучасних умовах перехідного періоду до ринкових відносин.

1. Рекреаційний комплекс Карпат - складова частина територіальної соціальної системи

Українські Карпати - рекреаційний регіон України, в якому зосереджено третину рекреаційного потенціалу країни. Це фармакологічно активні цілющі води різного хімічного складу, родовища озокериту і лікувальних грязей, чисте гірське повітря, багата гірська рослинність гірських ландшафтів Карпат і їх передгір'я, які створюють умови для розвитку сітки курортів, туристичних закладів. Сучасний поділ праці досяг такого рівня, коли рекреація не може розвиватися окремо, без органічного зв'язку з іншими галузями народного господарства. Посилюються зв'язки і створюються нові між закладами рекреаційної спеціалізації, а також між галузями інфраструктури, які формують складну міжгалузеву територіальну систему - територіальний рекреаційний комплекс (ТРК). Розвиток спеціалізованих функціональних підсистем ТРК прив'язано до визначених територіальних зосереджень природних рекреаційних ресурсів. В сучасних умовах взаємозв'язок природокористування рекреаційної та інших підсистем народногосподарського комплексу регіону важливе значення має економічна оцінка окремих зосереджень природних рекреаційних ресурсів, так званого регіонального природно-ресурсного потенціалу рекреації. Визначне місце в природно-ресурсному потенціалі Карпатського регіону належить потенціалу санаторно-курортного лікування. В Карпатах є потужні природно-ресурсні можливості організації зимових видів рекреаційної діяльності, зокрема, гірськолижної. Розташуванню рекреаційних ресурсів в територіальному плані характерна нерівномірність, дискретність, що впливає на процес просторової організації територіальних рекреаційних комплексів. Важливою передумовою оптимізації територіального планування і організації підсистем ТРК є районування його природно-ресурсної бази. В Карпатському регіоні можна виділити три зони: Передкарпатська і Закарпатська курортно-оздоровча і Гірсько Карпатська туристсько-оздоровча, а в їх межах окремі підзони і місцевості. На базі їх ресурсів розвиваються територіальні підсистеми Карпатського територіального рекреаційного комплексу різних рангів. Поряд з природними в регіоні велике значення мають історико-культурні рекреаційні ресурси: історичні, історично-архітектурні пам'ятки, визначні місця, традиційні народні промисли і ремесла, пам'ятки народної творчості. В цьому регіоні є багато старовинних замків, кам'яних фортець, церков та інших культових споруд. Все це також сприяє розвитку рекреації, особливо пізнавального туризму. Супутня галузь санаторно-курортного лікування Карпатського ТРК функціонує головним чином на природно-ресурсній базі Передкарпатської курортно-оздоровчої зони. Тут сформувалися і розвиваються три рекреаційних підрайони: Північний, Західний і Південний. Ядром Західного підрайону служить один із найбільших і найкрупніших курортів - Трускавець. Другим рекреаційним центром підрайону є Східниця - перспективна рекреаційна місцевість. Північний рекреаційний район займає друге місце в регіоні за числом рекреантів. Тут розташований другий по значенню курорт - Моршин. Гідромінеральною базою курорту служать високо мінералізовані розсоли. Неподалік від курорту знаходяться запаси торф'яної грязі, яка містить сірководень. Третій Піденний рекреаційний підрайон окрім туризму спеціалізується на кліматолікуванні. В Яремчі, Ворохті, Косові та інших пунктах функціонують кліматолікувальні санаторії. Великі перспективі для розвитку рекреації має Східно-Закарпатський рекреаційний підрайон. Крім розвитку санаторно-курортного лікування тут важливе місце посідає оздоровчий та пізнавальний туризм.

2. Передумови розвитку територіально-рекреаційного комплексу Карпат

Українські Карпати з їх сприятливими природними умовами і багатими лікувальними ресурсами відноситься до найбільш перспективних рекреаційних районів України. по сумарній бальній оцінці рекреаційних умов вони поступаються тільки Криму (відповідно 16 і 17 балів). Їх рекреаційний потенціал є високим і складає 29,2% загальнодержавного.

В карпатському регіоні сформувався рекреаційний комплекс, який являє собою сукупність рекреаційних закладів і підприємств інфраструктури, які об'єднані тісними виробничими і економічними зв'язками , а також загальним використанням природних і економічних ресурсів.

На території Українських Карпат функціонує більш як 50 санаторіїв, майже сотня туристичних готелів, баз. Санаторно-курортне лікування і відпочинок в Карпатах - основні функціональні підсистеми регіонального рекреаційного комплексу, які опираються в своєму розвитку на унікальну по різноманітності і багатству природно-ресурсну базу.

Згідно природно - економічній класифікації, яку розробив О.Мінц, природні рекреаційні ресурси відносяться до групи невиробничої сфери. Для їх економічної оцінки найбільш важливим є природно - функціональний підхід. На його основі можна в Українських Карпатах виділити дві основні групи природних рекреаційних ресурсів:

санаторно-курортного лікування (або лікувальні);

туризму і активного відпочинку.

Саме ці ресурси служать базою розвитку всіх субгалузей рекреаційного комплексу, наприклад, в групі природних лікувальних ресурсів такими галузями є бальнео-, грязево-, озокерито- і кліматолікування, забезпечення запасами мінеральних вод, лікувальних грязей, озокериту, а також лікувальними властивостями клімату. Природні рекреаційні ресурси можна класифікувати і по взаємовідношенням видів використання. При цьому виділяють дві групи:

- спеціалізованого або цільового (сугубо рекреаційного) використання;

- багатоцільового використання.

До першої групи відносять запаси мінеральних вод і лікувальних грязей, до другої - ресурси комплексного використання (кліматичні, водні). Останні це - ресурси, освоєння яких в не рекреаційних цілях знижує або виключає можливість їх використання для відпочинку, туризму, лікування і оздоровлення (наприклад, озокерит). Важливо також виділення вичерпних (відновних та невідновних) і невичерпних природних рекреаційних ресурсів (екологічний підхід), а також ресурсів вузько локалізованого і площинного розповсюдження.

З точки зору перспектив розвитку рекреації найбільше зацікавлення викликають родовища, які мають експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод. В Українських Карпатах вони розвідані і затверджені по 12 родовищам. Три із них розташовані у Львівській області, вісім - в Закарпатській і одне - в Чернівецькій області.

Експлуатаційні запаси мінеральних вод вперше були затверджені по Трускавецькому родовищу Львівської області на початку 60-их років. В їх структурі переважали хлоридно-сульфатні натрієві розсоли ( дебіт 3,5 м куб./ добу по категоріях А + В і 264 м куб./добу по категорії С). До категорії А відносяться запаси, які розвідані детально і які дозволяють найбільш повно охарактеризувати водоносні горизонти, вияснити умови їх живлення, можливості відновлення, зв'язки з іншими водоносними горизонтами і поверхневими водами. До категорії В відносяться запаси, вивчені з детальністю, яка дозволяє встановити основні умови залягання, живлення і режиму водоносних горизонтів, а до категорії С - запаси, які розвідані і вивчені в загальних рисах і які будуть використовуватися при перспективних розробках. Дебіт слабо мінералізованих вод типу "Нафтуся" з високим вмістом органічних речовин складав 22,3 м ку./добу. Цього виявилося недостатньо для забезпечення потреб в унікальній по лікувальному ефекту воді. Тому ще в Радянському Союзі в 1973 році було затверджено експлуатаційні запаси лікувальних вод даного типу по Трускавецькому родовищу.

Трускавецька "Нафтуся" застосовується для лікувального пиття при хворобах нирок, печінки, жовчних шляхів, порушенні обміну речовин і проявляє дуже високу бальнеологічну активність. Інші типи мінеральних вод Трускавця застосовуються в основному для ванн. Трускавець по вмісту санаторно-курортних закладів є найбільший в регіоні, а також одним з найбільш популярних бальнеологічних курортів країн СНД, а за останні декілька років і країн Європи.

Слабо мінералізовані води з високим вмістом органічних речовин типу "Нафтуся" знаходяться також в районі селища Східниця, яке розташоване в 20 км на південний захід від Трускавця. Експлуатаційні запаси мінеральних вод цього родовища майже в 2 рази більше трускавецьких і складає 82,7 м куб/добу, в тому числі по категоріях А + В - 64,6 м куб/добу. По своєму лікувальному ефекту ці води ідентичні трускавецьким.

Запаси лікувальних розсолів Моршинського родовища Львівської області складають 79 м куб/добу. Вони об'єднують такі типи: хлоридно-натрієві з мінералізацією 250-350 г/л; сульфатно-хлоридні магнієво-натрієві з мінералізацією 180-260 г/л; сульфатно-натрієві з мінералізацією 100-220 г/л. Для бальнеологічного використання рекомендовані хлоридно-натрієві розсоли. Інші їх типи призначені для лікувально - питтєвого використання при різних захворюваннях органів травлення і обміну речовин. Курорти, які розвиваються на базі Моршинського родовища за ефективністю лікування входять до найкращих в Європі.

Вісім із 12 родовищ регіону, по яких затверджені експлуатаційні запаси лікувальних мінеральних вод, розташовані в Закарпатській області. П'ять із них мають вуглекислі води типу "Боржомі" та "Єсентуки". На базі Ново-Полянського родовища функціонує санаторій "Сонячне Закарпаття". Дуже оригінальне Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-гідрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод, вони близькі до "Єсентуки 4". На їх базі функціонує санаторій "Верховина". Близькі по типу до "Єсентуків" також вуглекислі хлоридно-гідрокарбонатні води Шаянського родовища, на базі яких працює санаторій "Шаян".

Широкий профіль лікувального використання високоефективних вуглекислих гідрокарбонатно-хлоридних натрієвих і кальцієво-натрієвих вод Квасівського родовища. На базі вод цього родовища в санаторії "Гірська Тиса" здійснюється лікування захворювань органів руху і опори, нервової системи, щитовидної залози, серцево-судинних і гінекологічних хвороб. Найбільшими запасами сульфідних вод Закарпаття володіє тільки Синякське родовище. Ці води використовуються місцевим санаторієм для ванн.

Крім родовищ з експлуатаційними запасами лікувальних мінеральних вод в регіоні є ще ряд перспективних родовищ для рекреаційного використання. Це води з високим вмістом органічних речовин в м. Борислав Львівської області, селах Селятин і Малий Дихтинець Чернівецької області, Шешори, Мізунь, Буркут Івно-Франківської області, родовища сульфідних вод в селах Коршів Івано-Франківської і Щербинці Чернівецької областей; Плосківське, Нелипінське, Свалявське, Рахівське, Драгівське, Чорноголовське, Ужоцьке, Білинське і Тарасовське родовища вуглекислих мінеральних вод типу "Боржомі" і "Єсентуки", а також хлоридних натрієвих вуглекислих вод в селах Сіль, Верхній Бистрий і Кваси Закарпатської області, Коршівське родовище йодово-бромних вод в Івано-Франківській області.

Лікувальні грязі. Ресурсами грязелікування (пелоідотерапія) в регіоні володіє тільки Моршинське родовище в Львівській області. Його торф'яні грязі високо мінералізовані, містять багато органічних речовин, а також оцтову, масляну і мурашину кислоти.

Їх геологічні запаси - 239 тис. м куб. Використовуються для грязелікування в невеликій кількості також неорганічні грязі в селищі Глибока і торф'яні в селах Костинці і Черешенька Чернівецької області, але їх запаси погано вивчені.

Озокерит. Специфікою санаторно-курортного лікування в Українських Карпатах є можливість широкого застосування озокериту. Щорічно Бориславським озокерито-восковим підприємством виробляється близько 700 т цього лікувального матеріалу. Запасів руд Бориславського родовища достатньо для столітнього періоду його експлуатації. Поклади озокериту є також в Івано-Франківській області , в селах Дзвиняч і Старуня.

Озокерит має низьку теплопровідність і велику теплоємкість. При переході із розплавленого стану в твердий стан вивільняє велику кількість тепла, яке лікує цілий ряд хвороб.

Можливість багаторазового використання навіть при малій його кількості дозволяє забезпечити лікувальними процедурами багатьох пацієнтів. Озокерит легко транспортується і використовується не тільки санаторно-курортними закладами регіону, але й вивозиться за його межі, реалізується через аптечну мережу.

Кліматолікувальні ресурси. Клімат виступає не тільки як фактор, який сприяє проведенню різних видів відпочинку на відкритому повітрі. Позитивні зміни, які виникають в організмі людини під дією погодних умов, характеризують клімат і як лікувальний фактор.

Найбільш цінні в цьому відношенні кліматичні умови приморських і гірських територій. В горах, особливо в захищених хребтами міжгірних котловинах, різкість зміни погоди, яка супроводжується раптовими скачками температури і вологості повітря, швидкості вітру, зменшується. Цей фактор, поряд з чистотою атмосферного повітря і наявності в ньому великої кількості фітонцидів, позитивно діє на хворих туберкульозом, не туберкульозними захворюваннями органів дихання, функціональними захворюваннями нервової і серцево-судинної системи.

До сприятливих для кліматотерапії відносяться без морозні і морозні типи погоди. Середньомісячна і річна кількість днів з сприятливими для проведення кліматолікування умовами в Українських Карпатах свідчать про те, що біокліматичні умови більшості котловин, наприклад зони Верховино-Путильського низькогір'я (Селятинська, Путильська, Яблуницька, Ільці-Верховинська) є сприятливими для відпочинку і лікування в Українських Карпатах і по цьому показнику мало відрізняються від популярних гірських курортів Європи.

Історичні, архітектурні та культурні пам'ятки історії

Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам'яток історії, культури, архітектури.

Карпатський регіон належить до найбагатших на Україні територій на пам'ятки історії та культури, найстаріші з яких розташовані в районі Дністра та Закарпаття. На території чотирьох областей взято під охорону понад 6 тисяч пам'яток архітектури IX-XX ст., серед яких особливе місце займають споруди Львова, Жовкви, Підгірців, Галича, Ужгорода, Мукачева, Хотина, Чернівців та інші.

Світову славу здобула дерев'яна архітектура Карпат XIV-XIX ст. В регіоні знаходиться ряд археологічних пам'яток міжнародного значення - трипільські поселення на Дністрі, старослов'янські городища в Стільському, Пліснеську, Звенигороді, Василеві, Непоротові, Рухотині; залишки стародавнього Галича в Крилосі, руїни скельних фортець у Спасі, Уричі, Розгірче, Бубнищі.

З Карпатським регіоном пов'язано життя і діяльність Данила Галицького, Ярослава Осмомисла, Івана Вишенського, Маркіяна Шашкевича, Івана Франка, Соломії Крушельницької, Ольги Кобилянської та інших відомих людей. Тут народилися, жили і працювали представники багатьох європейських культур.

В регіоні збереглась багата духовна культура - своєрідні звичаї і обряди, народні промисли, фольклор буковинців, бойків, лемків, гуцулів.

Отже, оцінка рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з географічними і економічними факторами є важливими об'єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу Карпатського регіону. Рекреаційно-туристичний потенціал будь-якої території характеризується наявністю рекреаційних ресурсів, їх кількістю та різноманітністю. За видами ці ресурси можна поділити на кліматичні, ландшафтні, водні, фауністичні, мінералогічні та культурно-історичні, а функціонально вони забезпечують лікування, відпочинок, пізнання природи і культурно-історичних явищ в конкретному регіоні.

Спробуємо більш детально розглянути кожний з видів ресурсів у відповідності з поданим вище розподілом.

1. Кліматичні умови.

Кліматичні умови сприяють використанню рекреаційних можливостей краю протягом 9-10 місяців на рік. В цілому клімат помірно континентальний, м'який, вологий. Середня кількість днів зі сніговим покривом від 80 (у рівнинній частині) до 120 (в горах), тому термін можливого користування лижними маршрутами досить тривалий. Аналіз температур свідчить, що з квітня по жовтень на території Буковини встановлюється так званий "період комфорту", найбільш сприятливий для відпочинку, протягом якого на курортах використовується кліматотерапія.

Тривалість цього періоду істотно впливає на розвиток територіально-рекреаційних формувань.

2. Ландшафтні ресурси.

Ландшафтні ресурси Чернівецької області утворюються з особливостей гірського рельєфу і займають 600 тис. га. Площа, придатна для організації відпочинку і лікування, досягає 299 тис. га, проте на даний момент використовується менше ніж 1/5 її частина. За особливостями рельєфу область поділяється на три частини: рівнинну, передгірську та гірську. Північна рівнинна частина займає Прут-Дністровське межиріччя і лежить у межах Подільської та Хотинської височин. Поверхня прорізана мальовничими каньйоноподібними долинами річок, ярами та балками. В середній смузі, на півдні від Пруту, виділяється Чернівецька височина Цсцино (537 м).

Гірська частина - Покутсько-Буковинські Карпати, які займають близько 25 % території.

Геологічні утворення Північної Буковини мають велике пізнавальне та естетичне значення. Серед них виділяються: урочище "Протяте Каміння", печера Довбуша, скелі "Кам'яна Багачка" та "Чорний Діл", дністровські стінки біля сіл Василів та Звенячин. Гірські масиви Буковинських Карпат створюють сприятливі можливості для розвитку альпінізму, гірськолижного, пішохідного і спортивного кваліфікаційного туризму. Унікальні гіпсові печери "Буковинка-1" та "Буковинка-2" можуть використовуватись для спелеотуризму. Поблизу села Подвірне Новоселицького району знаходиться карстова печера "Попелюшка", яка є третьою за величиною у Європі і добре відома фахівцям та спелеоспортсменам.

3. Водні ресурси.

Серед природних рекреаційних угідь нашого краю чільне місце посідають водні ресурси. В області - 76 річок довжиною понад 10 км кожна. Вони належать до басейнів Дунаю та Дністра, що тече вздовж північної межі області на відрізку в 272 км. Разом з Прутом, Сіретом і Черемошем, Дністер є основою річкової системи краю. Глибокі долини, звивистість русел, швидка течія, нестійкий водний режим, наявність бистрин і перекатів придають особливу своєрідність річкам Буковини, і хоча, в основному, вони малосприятливі для масового відпочинку, існують широкі невикористані можливості для організації індивідуальних туристичних маршрутів та нетрадиційного екстремального туризму.

4. Фауністичні ресурси.

Цей тип ресурсів представлений надзвичайно цікавим у рекреаційному відношенні тваринним світом, що налічує 303 види, які включають 50 видів риб, 17 видів земноводних та 12 видів плазунів.

Мисливське угіддя "Буковинське" одне з найбагатших на Україні. Середня щільність мисливських видів тварин тут у 3-5 разів перевищує відповідні показники сусідніх територій. Однією з перспективних форм рекреаційного використання цієї місцевості є організація спортивно-мисливського полювання, зокрема шляхом проведення турів для вітчизняних та іноземних мисливців-спортсменів. Враховуючи обмеженість сервісних можливостей парку, слід орієнтуватись на такі національні типи полювання, які ще не набули значного поширення в Західній Європі і які рекомендують вітчизняні дослідники, - полювання з гончими на зайця, полювання з борзими на зайця і лисицю, комбінування двох перших видів полювання, полювання на копитних. В обмеженій кількості (3-4 полювання на сезон) можуть проводитись облавні полювання на копитних і хижих звірів.

Організація мисливського туризму для іноземців повинна враховувати історичні особливості національного полювання, що, як свідчить зарубіжний досвід, приносить більше морального задоволення і створює ефективну рекламу.

5. Мінералогічні ресурси.

Мінералогічні ресурси Чернівецької області включають родовища мінеральних вод та грязей. З геологічною будовою (особливо в Північній Буковині) пов'язані практично невичерпні запаси лікувальних мінеральних вод найрізноманітнішого хімічного складу, що використовуються для лікування багатьох захворювань.

На сьогодні відомо понад 60 родовищ мінеральних вод, але вони недостатньо досліджені і слабо використовуються.

Здійснюється промисловий розлив столових і лікувально-столових вод - "Буковинська", "Брусницька", "Кельменсцька", "Валя-Кузьминська", "Новоселицька", "Зеленчанська" та ін. Особливо цінною вважається вода Брусницького родовища, яка містить сірчано-водневі та содові гідрокарбонатно-хлоридно-натрієві компоненти, які визначають її лікувальні властивості та профіль курорту. Затверджені запаси цього родовища дозволяють організувати курортний комплекс до 10 тис. місць.

Перспективними для рекреаційного використання є запаси лікувальних грязей, які характеризуються високими лікувальними властивостями: поблизу сіл Черешенька (Вижницький р-н), Костинці (Сторожинецький р-н), Брусниця (Кіцманський р-н), Щербинці (Новоселицький р-н) та Селятин (Путильський р-н).

рекреаційний карпати туризм санаторний лікування

3. Сучасний рівень розвитку, структура та характеристика територіально-рекреаційного комплексу Українських Карпат

Карпатський регіон є індустріально-аграрним районом України, в структурі господарства якого домінуюче місце займає промисловість. Сьогодні вона переживає глибоку кризу, вихід з якої в першу чергу пов'язується з її корінною структурною перебудовою. Саме в контексті політики структурної трансформації господарства регіону і треба розглядати майбутнє рекреації. І навпаки: сучасна промислова політика в регіоні має бути зорієнтована на те, що незабаром на регіональному ринку появиться конкурентноспроможний сусід - рекреаційна індустрія.

На даний час рекреаційна місткість ландшафтів складає:: зимою -3,9 млн. чол., літом -1,7 млн. чол. Протягом року Карпатський курортно-рекреаційний район може приймати 8 млн. туристів і відпочиваючих та 12 млн. екскурсантів та туристів вихідного дня. Для порівняння Альпійський регіон площею 180 тис. км кв. щорічно приймає 40 млн. відпочиваючих і туристів та понад 60 млн. туристів, що здійснюють в Альпи одноденні поїздки.

В Карпатах функціонує немалий рекреаційний фонд, який відповідає сьогоднішнім реальним потребам. Сьогодні в регіоні є понад 600 рекреаційних об'єктів загальною місткістю більш як 82 тис. місць. Це - 1,5 місця на 1км2, що в 13 разів менше, ніж в Татрах, або 13 місць на 1тис. чол., що в 6 разів менше, ніж в Татрах.

В основу формування курортно-оздоровчих утворень Українських Карпат як курортно-рекреаційного регіону повинна бути покладена єдина система. В числі основних курортно-територіальних одиниць для гірських умов Карпат пропонуються курортно-рекреаційні райони і курортні комплекси. Курортний комплекс (КК) включає низку лікувально-оздоровчих закладів, об'єднаних єдиною системою лікування та відпочинку з однотипною інфраструктурою. Наприклад, Квасівський комплекс, який має тільки два аналоги в світі, створений на базі миш'яковистої мінеральної води (Гірсько-Тисянське родовище). До його складу входить відомий санаторій "Гірська Тиса".

Для нових територій, котрі тільки освоюються, найбільш перспективним є курортно-рекреаційний район, який формується як агломерація курортних комплексів і населених пунктів. Прикладом може бути Воловецько-Міжгірський район у Закарпатті. В ньому об'єднані між собою курортні комплекси та селище міського типу Міжгір'я (яке є культурним та адміністративним центром району) утворюють єдиний організм.

Територія курортно-рекреаційного району в основному визначається зосередженням курортно-бальнеологічних ресурсів, перш за все родовищ лікувальних мінеральних вод. Обмежують територію району перешкоди - природні (круті, недоступні для освоєння схили гірських хребтів, порожисті річки та інш.) і штучні (дороги, дамби та інш.). Межі КРР можуть бути зв'язані з адміністративним поділом областей та районів. При розміщенні навкруги існуючого населеного пункту (місто, селище) курортних комплексів межі КРР визначаються максимальними радіусами трудових поїздок з цього пункту в крайні точки використання праці в межах 30-ти хвилинної доступності. В гірських умовах на межі КРР впливає трасування транспортних ліній і туристичних маршрутів - не тільки поздовжніх, які прокладаються долинами рік, а й поперечних (відгалуження доріг, вертикальні зв'язки та інш.).

Курортно-рекреаційні райони виділяють як окремі територіальні утворення, або входять (в переважній більшості) до складу курортно-рекреаційних місцевостей. Основу розвитку курортно-рекреаційних місцевостей, чи зон, становлять їх природні і соціально-економічні рекреаційні ресурси. Наприклад, розподіл відпочиваючих в горах залежить від висоти місцевості над рівнем моря, пересіченості території (перепаду висот), місцевих особливостей клімату, наявності мінеральних джерел, що визначає форми відпочинку і лікування.

На території Українських Карпат можна виділити вісім основних курортно-рекреаційних місцевостей (зон): Великоберезнянська, Ужгород-Мукачево-Свалявська, Берегове-Виноградівська, Сколе-Славська, Хустська, Рахівсько-Яремчанська, Косівсько-Путильська, Чернівецька. - і п'ять основних курортно-рекреаційних районів: Мізунський, Верхньодністровський, Трускавецько-Моршинський, Воловецько-Міжгірський, Усть-Чорнянський.

При вкрай несприятливій загально екологічній ситуації Карпатський регіон включає території, що на геоекологічній карті України визначаються як умовно чисті та помірно забруднені. Одним з характерних для Карпат антропогенних навантажень є рекреаційне. Інтегральним показником, що характеризує антропогенне рекреаційне навантаження на природний ландшафт є величина їх рекреаційної місткості. Для виділення курортно-рекреаційних місцевостей і районів разова місткість при екологічно-допустимих навантаженнях оцінюється в літній період в межах 3740-3860 тис. осіб, в зимовий - відповідно - 1640 -1780 тис. осіб.

Для екологічно-сталого розвитку регіону, створення найповнішої гармонії природи і людини, розвитку масового відпочинку важливе значення має розміщення курортно-рекреаційних об'єктів і трасування туристських маршрутів. При цьому враховуються як природні (компонентні і ландшафтні) передумови Українських Карпат, так і соціально-економічні (історико-культурні, архітектурні, етнографічні) об'єкти рекреації, яких в районі налічується до 700.

Великий вплив на розміщення лікувально-оздоровчих закладів і курортних комплексів в гірських умовах справляє характер існуючих транспортних зв'язків. З метою ефективного розвитку рекреації в регіоні слід враховувати особливості доставки потоків відпочиваючих з вузлових станцій в оздоровчі заклади.

В Українських Карпатах основним видом магістрального транспорту є залізничний з відносно великими станціями в Ужгороді, Воловці, Рахові, Яремчі, Мукачеві, Сваляві. Основним транспортним засобом, який безпосередньо перевозить людей на курортно-рекреаційний об'єкт (КРО), є автобус. Мережа автомобільних шляхів в Карпатах порівняно густа і зв'язує майже всі пункти.

При розміщенні КРО в гірських районах враховується характер існуючої системи розселення і виробничих зв'язків.

При цьому треба пам'ятати, що часто функції місць розташування санаторіїв, туристичних баз виконують сільські населені пункти, в яких туристично-рекреаційна інфраструктура ще не відповідає сучасним зразкам європейського рівня.

При розробці схем районного планування територій для цілей рекреації, генеральних планів курортно-рекреаційних районів варто враховувати також сезонність функціонування курортно-рекреаційних закладів Карпат. Найбільші напливи приїжджаючих до них спостерігаються навесні, в другій половині літа, першій половині осені і взимку. Найменше відпочиваючих буває в міжсезонний період - кінець жовтня - початок січня.

Сезонні перепади в завантаженні КРО є одним з факторів, що впливають на рекреаційне освоєння територій.

На відміну від, наприклад, приморських курортів, природні можливості Карпат, дозволяють ефективно використовувати їх для відпочинку, чи лікування впродовж всього року, хоч, звичайно, конкретна інтенсивність такого використання за цей час неминуче мінятиметься. Відносно рівномірне використання карпатських курортів має дуже велике значення для їх рентабельності.

В Українських Карпатах можна виділяти курортно-рекреаційні об'єкти вузькоспеціалізовані, кліматолікування (Космач-Шешори, Мукачево-Чинадієво, Верховина-Кривопілля, Хуст-Тячів) і КРО комплексного рекреаційного використання, приваблюють відпочиваючих, туристів, автот уристів, лижників, спортсменів (Рахів-Кваси, Яремча, Ворохта, Ужгород-Невицьке, Міжгір'я-Сойми-Келечин).

В таких районах сумарна чисельність тимчасового населення в основному стабільна, що пояснюється однаковим їх завантаженням в літній і зимовий періоди, а отже існує можливість розміщення тут цілорічних закладів.

В залежності від конкретного місце розташування, інтенсивності та тривалості відвідування туристично-рекреаційного об'єкту, місця для відпочинку мають різне функціональне призначення і різну комплектність елементів благоустрою. Загалом такі місця можна поділити на п'ять типів.

Тип 1 - місця для короткого відпочинку, яке використовується відпочиваючими, як правило, протягом 5-20 хв під час прогулянок в лісі. Ці місця обладнуються місцями для сидіння та збору сміття, встановлюються інформаційні аншлаги та вказівними.

Тип 2 - місця для короткочасних пікніків, яке використовується переважно групою людей для відпочинку на протязі 1,5-3 год. в склад необхідного обладнання входять столи, місця для паління вогнища, збору сміття і тп

Тип 3 - місце для одноденного відпочинку, яке використовується групою рекреантів більше 3 год для цього необхідні місця укриття від негоди, засоби візуальної інформації. В усіх вищенаведених типах місць відпочинку бажана наявність джерел води, автостоянки, туалету тощо.

Тип 4 - рекреаційний пункт, що організовується безпосередньо поблизу доріг загального користування з інтенсивним автомобільним рухом. Тут обов'язкова наявність джерел води і місць для транспорту. Ділянка переважно використовується автотуристами, водіями і пасажирами автомашин та автобусів, які виконують тривалі за часом і значні за відстанню рейси.

Тип 5 - рекреаційна ділянка для масового відпочинку, яка створюється поблизу місць житлової забудови, водних акваторій та інших місцях масового відвідування на площі 0,5-2,0 га. На ділянці може бути обладнано декілька місць відпочинку різних типів, літні будиночки, дитячі і спортивні майданчики, автостоянки.

Висновки

За останні десятиліття рекреація стала однією із провідних галузей світової економіки, яка окрім соціально-економічного, має важливе лікувально-оздоровче, природоохоронне, освітньо-виховне та політичне значення.

Туризм, зокрема, в різних його проявах став частиною стилю життя більш як третини людства і участь у туристичній діяльності можна розглядати як складову якості суспільного становища. Проте, розвиток туристичної індустрії в Україні спрямований головним чином на вивіз туристів за кордон, що реально означає втрату капіталу для держави та подальше ускладнення сучасної соціально-економічної ситуації в державі.

У зв'язку з цим важливим завданням економічної та географічної наук на сьогодні є проведення комплексних досліджень, основою яких є вирішення проблем освоєння нових рекреаційних територій, відновлення старих і стимулювання діяльності нині існуючих рекреаційних об'єктів, підняття престижу внутрішнього та міжнародного в'їздного туризму.

Список використаної літератури

1. Бейдик О.О. Словник-довідник з географії туризму, рекреології та рекреаційної географії .- К., 1998.

2. Ващенко Н.П. Рекреаційний комплекс України: Конспект лекцій. -К.: КДТУ 1998.

3. Гринів Л., Мацола В. Розвиток рекреаційного підприємництва в Українських Карпатах // Проблеми регіональної політики: Зб. наук. пр./ Ін.-т регіональних досліджень. -Львів, 1995. - с.109-118.

4. Географічна енциклопедія України. - К.: Укр. рад. енцикл. - 1990. -т.2

5. Гетьман В.І. Курортно-рекреаційні системи Українських Карпат. Український географічний журнал, 1999, №3. - с.34-37.

6. Карпатский рекреационный комплекс. Под. ред. Долишнего М.И - К.: Наукова думка, 1984

7. Крачило Н.П. География туризма. -М.: Высшая школа, 1987.

8. Олишевський В. Розвиток рекреаційної інфраструктури // Економіка РАД. України. -1991. - №4.

9. Розвиток туризму в України: Проблеми і перспективи: Зб. наук. ст. - К., 1995.

Размещено на Allbest.ru