Аналіз техніки і методики навчання з бігу на 100 метрів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Львівський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра життєвих компетентностей

Аналіз

техніки і методики навчання з бігу на 100 метрів

Індивідуально - творча робота

слухача курсів підвищення кваліфікації

вчителя фізичної культури II категорії

Бродівської загальноосвітньої школи I - III ст.. №3

Козак Людмили Петрівни

Науковий керівник

Кравченко Наталія Стефанівна

Заслужений вчитель України

Львів - 2010

План

1. Коротка характеристика виду

2. Історична довідка

3. Аналіз техніки по фазах

4. Методика навчання. Типові помилки в техніці бігу на короткі дистанції і засоби їх усунення

5. Обладнання місця. Правила і суддівство змагань з бігу на 100 метрів

6. Правила техніки безпеки на заняттях

Висновки

Список літератури

1. Коротка характеристика виду

Здавалося б, немає нічого простішого за біг. Кожному доводилося бігати. Загалом біг - ваш добрий і старий знайомий. Але одна справа - просто бігати, зовсім інша - бігти грамотно, за всіма правилами, а значить - швидко. Щоб стати бігуном - легкоатлетом, необхідна спеціальна підготовка (сила, витривалість, швидкість та інші якості), технічна підготовка і тактична.

Отже, швидкість як рухова якість - це здатність людини здійснювати рухову дію в мінімальний для даних умов відрізок часу з певною імпульсною частотою. У питаннях про природу цієї якості серед фахівців немає єдності поглядів: одні висловлюють думку, що фізіологічною основою швидкості є стабільність нервово-м'язового апарату, інші вважають, що важливу роль в прояві швидкості відіграє рухливість нервових процесів.

Особливий інтерес представляють різновиди бігу, які потребують максимальної швидкості, - спринт, або біг на короткі дистанції, який поділяється на гладкий (50, 60; 100, 200, 400 м), бар'єрний (110 і 400 м - чол., 100 і 400 м - жін.), естафетний (4х100 м чол. і жін.). А провідне місце серед спринтерських дистанцій займає біг на 100 м.

У спринті спортсмен біжить по своїй доріжці (мінімальна ширина - 1,22м, максимальна -1,25 м). Великі, а тим більше міжнародні змагання, проводяться тільки на аренах, які мають вісім бігових доріжок по всьому крузі.

Перед початком забігу суддя дає команду “На старт!”, причому на мові країни, де проходять змагання. Її може супроводжувати свисток. Бігуни займають стартову позицію, опираючись руками і одним коліном об землю, а ступнями, впираючись в пластини стартових колодок. Після того, як спринтери завмирають, статер командує: “Увага!” - атлети подають тулуб вперед, не відриваючи руки від землі, і, переносячи на них вагу тіла, коліно уже не торкається доріжки. При цьому ступні повинні і далі впиратися в пластини і залишається лише трохи послабити тиск на них, як прозвучить сигнал фальстарту - передчасного старту.

При звуці вистрілу бігуни летять вперед. На престижних змаганнях спортсмени (і глядачі) чують звук вистрілу, записаний на спеціальний носій. Так досягається фіксований інтервал часу між командою “Увага!” і звуком вистрілу.

Якщо хтось допускає фальстарт, стартер повторним вистрілом повертає бігунів до стартової лінії. Спортсмен, який винуватий у фальстарті отримує попередження, а при повторному фальстарті будь-кого з спортсменів даного забігу - дискваліфіковують. Покарання за фальстарт завжди було суворим. Наприклад, в Древній Греції поряд з місцем старту стояла діжка: в ній мокли довгі прути, якими пороли бігуна, який проштрафився. В 1902 р. в кожних змаганнях атлети боролися за право називатися найкращим. Швидкість їхнього бігу фіксували секундоміри, нині - дуже складні електронні прилади, а дистанція стала для всіх однакова - рівно 100 м. Але мета у всіх спринтерів залишилась та сама - підкорити швидкість.

Ціна часу на стометрівці дуже висока. Почалася вона з боротьби за десяті частки секунди, а зараз уже рахуються соті. Історія рекордів на цю швидкоплинну дистанцію дає нам наочні приклади того, як на спортивні результати впливали не тільки фізичні якості атлетів, а й їхня спостережливість, уміння аналізувати явища природи, знання в галузі науки і техніки. За частками секунди завжди стояли роки напруженої праці м'язів і розуму атлетів та їхніх тренерів.

2. Історична довідка

Ще в глибокій старовині людині було необхідно уміти швидко бігати, вправно долати різні перешкоди, метати різного роду снаряди.

Від уміння людини наздогнати і влучно уразити здобич, від здатності бути стійким і загартованим в боротьбі з таємничими силами природи залежав його мисливський успіх, а значить - і життя.

Отже, вже первісній людині були знайомі біг, стрибки і метання - вправи, складові фундамент сучасного легкоатлетичного спорту. Археологи, розкопуючи стоянки стародавньої людини, знаходять багато красномовних свідоцтв тому, що вже на зорі цивілізації ці навики грали величезну роль в повсякденному житті людини.

Звичайно, в ту пору про спорт в сучасному його розумінні і мові йти не могло. Народився він набагато пізніше. Батьківщиною спорту можна вважати Стародавню Грецію.

Програма цих змагань була в основному легкоатлетичною. Спочатку їх учасники змагалися лише в бігу на дистанції, рівній довжині стадіону (192 м 27 см), яка називалася «стадіями». (Звідси, власне, і виникло слово «стадіон».) Більш за півстоліття цей вид бігу - стадіодром - залишався єдиним видом змагань на еллінських олімпійських святах. На Іграх 14-ої Олімпіади (724 р. до н. е.) вперше були розіграні призи в бігу на дистанції, рівній двом стадіям. На Іграх 15-ої Олімпіади з'явився біг на витривалість - від 7 до 25 стадій.

Вже в ту пору учасники Ігор спеціалізувалися в окремих видах програми змагань. Наприклад, бігуни на довгі дистанції, як правило, дуже рідко стартували в бігу на короткі дистанції. Зате дуже часто один і той же атлет виступав на двох коротких дистанціях і нерідко виявлявся сильним на обох відразу.

В цілому ж олімпійський дебют «королеви спорту» пройшов в Афінах вельми скромно. Легкоатлети змагалися лише по 12 видам (зараз програма легкої атлетики налічує 46 видів). Всього на старт вийшло менше ста спортсменів. Наприклад, у висоту стрибали лише п'ять. Значно більше учасників зібрали змагання по гімнастиці і стрілянині.

Заслуговує уваги такий епізод олімпійських змагань. На старт дистанції 100 метрів більшість бігунів вийшли в коротких білих брюках і чоботях з короткими халявами. І лишу один спортсмен - американець Томас Берк - був у трусах і у взутті, що нагадувало сучасні шиповки. Якщо його суперники приймали старт стоячи, то Берк опустився на одне коліно і уперся в землю руками. Глядачі навіть сміялися над цим оригіналом. Але як же був їх подив, коли саме Берк фінішував першим. З тих пір низький старт став загальноприйнятим в змаганнях спринтерів.

Техніка бігу в ті часи мало чим нагадувала вигострені рухи сучасних бігунів. Спортсмени бігли скуто, напружено. І лише з часом стало ясно, що швидкість несумісна з напруженими м'язами, що чим вільніше біг, тим вища швидкість. Вже на II Олімпійських іграх в Парижі (1900р.) американець Френсис Джервіс набагато поліпшив олімпійський рекорд, подолавши 100 м за 10.8 с.

У 1912 році було зареєстровано перший офіційний світовий рекорд -- 10,6 секунди, його встановив американець Дональд Ліппінкот. Через 9 років його земляк, негритянський атлет Чарлз Педдок, скинув із цього результату дві десяті.

Чарлз Педдок був видатним бігуном свого часу. Репортери навперебій наділяли його гучними епітетами й іменами, бо він не мав поразок на біговій доріжці. Перемогу йому приносила новинка - стрибок на фініші, який нагадував стрибок тигра. У 1921 році Педдок пробіг дистанцію ПО ярдів (100 метрів 58 сантиметрів) за 10,2 секунди. Судді жахнулися, глянувши на секундоміри. Вони не хотіли вірити своїм очам. «Людина не може пробігти дистанцію за такий час», -- заявили вони. 1 не затвердили рекорду, прискіпавшись до того, що дистанція була на 58 сантиметрів... довша.

Але й так досягнення 10,4 було на той час дуже високим. Чимало бігунів штурмували рекорд негритянського спринтера: він, як маяк, вабив сильних духом і тілом.

Особливо впертим був англієць Харольд Абрахамс. Довго цей талановитий атлет не міг поліпшити свого результату, що дорівнював 10,8 секунди, хоч тренувався, не шкодуючи сил і часу. Абрахамс почав детально аналізувати свій біг. Від чого залежить швидкість? Від частоти кроків та їх довжини? Граничної частоти бігуни вже досягли -- це доведено вченими-фізіологами. Подовжити крок? Але ж тоді зменшиться частота. Зачароване коло.

І все-таки допитлива думка спортсмена, спираючись на знання законів фізики, знайшла вихід. Треба збільшити крок лише на два сантиметри, вирішив Абрахамс.

На стометровій дистанції це становитиме цілий метр і дасть змогу виграти одну десяту секунди.

Нелегко дісталися спортсменові ці сантиметри. Адже перенавчити завжди важче, ніж учитися спочатку. І знову кмітливість виручила бігуна. Він розмітив доріжку так, щоб відстань між позначками була трохи довша за його крок -- саме на два сантиметри, які йому були потрібні. На кожній помітці лежав клаптик паперу. Абрахамс біг, намагаючись наступити на ці клаптики. І якщо на шипах його кросівок були наколоті всі папірці, він вважав тренування вдалим.

Золота олімпійська медаль була нагородою спортсменові за кмітливість, наполегливість і знання фізики, але поліпшити рекорд Педдока Абрахамсу не судилося. На одному із змагань він лише повторив його. А новий рекордсмен світу з'явився знову рівно через 9 років.

На першості Канади увагу глядачів і суддів привернув 20-річний Персі УІїльямс. На противагу своїм суперникам, він відмовився копати стартові ямки, а встановив сконструйовані ним колодки, які використав для відштовхування. Суперники і судді спочатку скептично поставилися до новинки, але коли юнак фінішував першим із результатом 10,3 секунди, поліпшивши рекорд Педдока, зацікавилися винаходом Уїльямса. При затвердженні рекорду почалися суперечки, не всі погодилися з нововведенням, та врешті-решт колодки здобули права «громадянства», ними почали користуватися всі спринтери, і рекорд було затверджено. А через 5 років світовим рекордом заволодів бігун, ім'я якого ще за життя стало легендарним.

Шкільний учитель математики Чарлз Рилей у минулому був чудовим бігуном. Колись він працював в університеті штату Огайо, але глухота змусила його залишити університет і стати викладачем в одній із шкіл Клівленда. У вільний від уроків час Рилей ходив зі школярами на стадіон -- навчав їх бігати, стрибати. Команда легкоатлетів цієї школи була чи не найсильнішою в місті.

Якось на заняття прийшов новенький. Він сором'язливо ховався в галасливому гурті дітлахів. «Полохливий», -- подумав про нього Рилей. Та коли цей полохливий чорношкірий хлопчик, звали його Джессі Оуенс, побіг, серце старого спортсмена радісно забилося. Він побачив талант. Рухи хлопчика вражали легкістю і швидкістю, крок був плавний, широкий, а бажання тренуватися вистачило б на трьох.

-- У тебе велике майбутнє в спорті,-- не раз казав Чарлз Рилей, спостерігаючи, як старанно малий Джессі виконує вправи на тренуванні.

Невдовзі ніхто із школярів не міг зрівнятися з Оуенсом. Здібного атлета запросили до університету штату Огайо, де колись навчався і працював Рилей. Дарма, що хлопець має чорну шкіру, а батько в нього злидар. Скоро Олімпійські ігри, а такі ноги здатні принести Сполученим Штатам не одну золоту медаль.

Джессі Оуенс не підвів меценатів університету Огайо. В 1935 році, за рік до ігор XI Олімпіади, він пробіг 100 метрів із блискавичною швидкістю -- 10,2 секунди. На Олімпіаді в Берліні здобув золоті медалі в бігу на 100 і 200 метрів, в естафеті 4x100 метрів і стрибках у довжину.

Фашисти та їхні посіпаки намагалися всіляко принизити олімпійського чемпіона і світового рекордсмена, висунувши теорію, нібито у негрів кут, що його утворюють стегно й кістки таза, більший, отже, і крок довший, ніж у білої людини.

Джессі Оуенс тільки сміявся, коли йому переказували ці безглузді міркування. А його університетський тренер Ларрі Снайдер, який виховав не один десяток відомих бігунів, відкрив секрет успіхів видатного спринтера нашого часу.

-- Джессі багато тренувався, домагаючись ідеального старту, погодження рухів на дистанції та сильного фінішу, -- сказав він. -- Ми регулярно консультувалися в лікарів, фізіологів і добилися, що все це склало у мого вихованця єдиний процес. Природа щедро обдарувала юнака парою чудових ніг, які просто створені для швидкості і бурхливого зусилля, що конче необхідно спринтерові. Були в мене учні з ще кращими фізичними якостями, та не було такого, який би так вдумливо підходив до кожного тренування.

Рекорду Джессі Оуенса судилося прожити найдовше серед усіх рекордів з бігу. Два десятиріччя протримався він у таблиці. Два десятиріччя найпрудкіші люди Землі намагалися поліпшити досягнення негритянського спортсмена, але найсильнішим удавалося лише повторити цей чудовий результат.

Час минав, а зрушень не було. І тоді стали вважати, що рекорд Оуенса -- це межа людських можливостей.

І ось нарешті крига скресла. В 1956 році, напередодні ігор XVI Олімпіади, негритянський спринтер Віллі Уїльямс поліпшив досягнення легендарного Оуенса на 0,1 секунди. Щоб подолати одну десяту частку секунди, знадобилося аж 20 років!

Новий рекорд протримався чотири роки. Завдяки допомозі лікарів і психологів, фізіологів і біологів, які стали активними учасниками тренувального процесу, атлети вже не вважали досягнення Уїльямса межею людських можливостей. Армій Харі з ФРН, а через місяць після нього канадець Харрі Джером пробігли дистанцію рівно за 10 секунд!

Скільки проіснує новий рекорд?

Чорношкірий спринтер Роберт Хейєс відповів на це через чотири роки у фіналі токійської Олімпіади. Та стати світовим рекордсменом йому завадила... техніка. На Олімпіаді в Токіо вперше фіксували час не ручними секундомірами, а за допомогою електроніки. Ручні секундоміри вмикали на 0,1 секунди пізніше, ніж при миттєвій електронній системі старту. Прилади зафіксували Хейєсу час 10,0 секунди, хоч фактично він пробіг стометрівку за 9,9 секунди. Втіхою талановитому спринтерові стала золота олімпійська медаль, але рекорд...

ІААФ (Міжнародна аматорська легкоатлетична федерація), враховуючи веління часу, ухвалила реєструвати світові рекорди тільки при електронному хронометруванні. На Олімпіаді в Мехіко Джим Хайнс фінішував у фіналі з часом 9,95 секунди, ставши водночас володарем золотої медалі й нового світового рекорду. А допомогли бігунові показати таку швидкість наука і техніка.

Річ у тому, що на стадіонах з'явилася нова бігова доріжка -- синтетична. Учені встановили, що під час швидкого бігу нога спринтера відштовхується од землі із силою, яка дорівнює 700--800 кілограмам. Якщо поверхня доріжки буде пухкою, то на кожному кроці нога бігуна зсуватиметься на 5 сантиметрів. На стометровій дистанції це становитиме додаткові три метри, а на двохсотметровій -- шість. А боротьба ж іде за частки секунди.

Гареві доріжки, що довгий час панували на стадіонах світу, часто ставали суперниками спортсменів. Налипаючи на кросівки важкими грудками або розсипаючись пилюкою, вони заважали атлетам, знижували швидкість. Тоді вчені й інженери почали розробляти різні варіанти бігових доріжок, де неодмінним компонентом була гума. На стадіонах з'явилися рубероїдно-гумові, марино - каучукові та інші полімерні покриття. Дощ уже не дошкуляв спортсменам, але... Вступаючи в реакцію з озоном повітря, гума швидко старіла, псувалася. На ЇЇ поверхні з'являлися тріщини, вибоїни.

Учені запропонували до складу покриття вводити бітум, який огортає часточки гуми і запобігає реакції з озоном. Стадіони вбралися в новий «одяг». Та стійкі проти води гумово-бітумні суміші, як виявилося, зовсім беззахисні перед сонячними променями. Сонце руйнувало доріжку, гладенька, ідеально рівна поверхня бралася пухирцями. Коли сонце було в зеніті, бітум плавився, увечері він знову твердів. Отже, спортсмени, що виступали протягом дня, перебували в неоднакових умовах.

І тоді хіміки запропонували синтетичне покриття, що зберігає свої властивості в будь-яку погоду, в будь-який час доби, довго не втрачає своїх властивостей і не потребує спеціального догляду. До того ж синтетичне покриття дає змогу спортсменам ефективно використовувати зусилля, яких вони докладають, щоб відштовхнутися від доріжки: всі інші покриття поглинали ці зусилля.

З часом покриття бігових доріжок удосконалювалося, хімія пропонувала новий «одяг» для стадіонів. Удосконалювався і тренувальний процес, але рекорд Джима Хайнса лишався непохитним, хоч спринтери усіх країн наполегливо штурмували цей результат. І от 3 липня 1983 року, напередодні першого в історії легкої атлетики чемпіонату світу, співвітчизник Хайнса Келвін Сміт пробіг стометрівку за 9,93 секунди. Легкоатлетичний «пік» не підкорявся 15 років, але воля й майстерність спортсмена виявилися сильнішими. І тепер, коли психологічний бар'єр, що утворився за роки «панування» рекорду Хайнса, подолано, є всі підстави вважати: нового світового рекордсмена чекати недовго.

Зміни рекорду світу після ЧС - 91 у Токіо:

9,86 Карл Льюїс США 25.08.91 Токіо

9,85 Лерой Баррел США 060794 р. Лозанна

9,84 Доанаван Байлі США 27.07.96 Атланта

9,79 Моріс Грін США 16.07.99 Афіни

9.78 Тім Мономері США 14.09.02 Париж

9,77 Асафа Поуелли Ямайка 14.06.05 Афіни

3. Аналіз техніки бігу по фазах

Спринтерський біг є складовою частиною багатьох видів легкої атлетики (всі види стрибків, багатоборств і деякі види метань ). Він, як правило, характеризується максимальною інтенсивністю пробігу всієї дистанції в анаеробному режимі. Біг на короткі дистанції (спринт) умовно поділяється на чотири фази: початок бігу (старт), стартовий розгін, біг на дистанції, фінішування.

Старт. У спринті використовується низькій старт, який дозволяє швидше розпочати біг і розвинути максимальну швидкість на короткому відрізку. Під час низького старту, як тільки спортсмен відірве руки від доріжки, ЗЦМТ бігуна відразу опиняється далеко попереду опори. Для швидкого виходу зі старту використовують стартові колодки. У положенні стартових колодок можна визначити три основних варіанти:

1. При звичайному старті передня колодка встановлюється на відстані півтори стопи спортсмена від стартової лінії, а задня колодка - на відстані довжини гомілки (близько 2 стоп) від передньої колодки.

2. При розтягнутому старті бігуни зменшують відстань між колодками до однієї стопи і менше, відстань від стартової лінії до передньої колодки становить близько 2 стоп спортсмена.

3. При зближеному старті відстань між колодками також зменшується до однієї стопи і менше, але відстань від стартової лінії до передньої колодки становить одну стопу спортсмена.

Опорна площадка передньої колодки нахилена під кутом 45-60°, задня 60-80°. Відстань (ширина) між осями колодок дорівнює 18-20 см. Залежно від розміщення колодок змінюється і кут нахилу опорних площадок: з наближенням їх до стартової лінії він зменшується, з віддаленням - збільшується. Розміщення стартових колодок залежить від особливостей складу тіла бігуна і його підготовки.

За командою «На старт!» спортсмен займає позу при якій спирається на землю прямими ненапруженими руками, які розташовані на ширині плечей. Тулуб випрямлено, голова тримається прямо стосовно тулуба, ноги спираються на опорні площадки стартових колодок. Шипівки торкаються доріжки носками або двома передніми шипами. Вага тіла рівномірно розподілена між руками, стопою ноги, яка стоїть попереду, і коліном другої ноги .

Командою «Увага!» бігун частково випрямляє ноги, відриває коліно ноги, яка знаходиться позаду, від доріжки. Тепер вага тіла розподіляється між руками і ногою, яка знаходиться попереду, але так, щоб проекція ЗЦМТ на доріжку не доходила до стартової лінії на 15-20 см. Стопи щільно притискаються до опорних площадок колодок, тулуб тримається прямо. Таз піднімається на 10-20 см вище рівня плечей до положення, в якому гомілки розташовані паралельно. В цій позі важливо не перенести занадто ваги тіла на руки, щоб не загальмувати початок бігу з низького старту.

У позі готовності важливе значення має кут згинання ніг у колінних суглобах. Збільшення цього кута в певних межах сприяє більш швидкому відштовхуванню. Оптимальними кутами між гомілкою і стегном ноги, яка спирається на передню колодку, є 92 -105°, ноги, що спирається на задню колодку, 115 - 138°, кут між тулубом і стегном, яка знаходиться попереду, становить 19-23°.

За командою «Руш!» бігун енергійно відштовхується ногами і, згинаючи руки, прямує вперед. Відштовхування від колодок виконується одночасно двома ногами. Нога, яка стоїть позаду, трохи розгинається і швидко виноситься стегном уперед, нога, що знаходиться попереду, різко випрямляється в усіх суглобах.

Кут відштовхування під час першого кроку з колодок становить у кваліфікованих спринтерів 45-50°, стегно махової ноги наближається до тулуба на кут близько 30°. Це забезпечує нижче положення ЗЦМТ спортсмена, та відчутніше спрямовує зусилля відштовхувальної ноги на активне просування тіла бігуна вперед.

Стартовий розгін. Головним завданням стартового розгону є досягнення швидкості, близької до максимальної. Правильне виконання перших кроків зі старту залежить від відштовхування тіла під гострим кутом до доріжки, а також від сили та швидкості рухів бігуна .

Перший крок закінчується повним випрямленням відштовхувальної ноги і одночасним підйомом стегна другої ноги. Стегно піднімається вище прямого кута стосовно відштовхувальної ноги. Перший крок закінчується активним опусканням ноги вниз-назад і переходить в енергійне відштовхування. При великому нахилі тулуба довжина першого кроку становить 100-130 см. Одночасно зі збільшенням швидкості нахил тіла зменшується і техніка бігу поступово наближується до техніки бігу на дистанції. Перехід до бігу на дистанції закінчується на 25-30 метрі (13-15 біговий крок), коли досягається 90-95% швидкості від максимальної. Однак чіткого розподілу на стартовий розгін і біг на дистанції не існує. Бігуни будь-якої кваліфікації і віку на 1-ій секунді бігу досягають 55% від максимуму своєї швидкості, на 2-ій - 76%, на 3-ій - 91%, на 4-ій - 95%, на 5-ій - 99%. Швидкість бігу в стартовому розгоні зростає, головним чином, унаслідок збільшення довжини кроків і частково завдяки підвищенню темпу.

Для формування гармонійного, пропорційного розбігу доріжку необхідно розмітити лініями із заданою довжиною кроків. Перший крок вимірюється від передньої стартової колодки до постановки ноги на опору. У майстрів спринту довжина першого кроку становить100-130 см (якщо він більший, то спортсмен не вибігає зі старту, а вистрибує, втрачаючи долі секунди). У новачків перший крок менший і визначається розмірами тіла. Довжина другого кроку складає суму довжини першого кроку і величини приросту з ряду чисел гармонійної пропорції: 55-34-21-13-8-5-3-2 (см).

Для майстрів спорту і спортсменів високого зросту має переважати верхній показник - 55 см. Прирощування, що становить 34 см, рекомендують бігунам-розрядникам, а менше (21 і 13 см) представникам інших видів спорту. Якщо, наприклад, верхня межа прирощень дорівнює 34 см, то перший крок буде дорівнювати 100 см, 2-ий - 134, 3-ій - 155, 4-ий - 168, 5-ий - 176, 6-ий - 181, 7-ий - 184, 8-ий - 186 см. Але практично тренери використовують лінійний приріст довжини перших кроків бігуна в такій послідовності:

1-ий крок (від передньої стартової колодки) - 3,5 ступні;

2-ий - 3,5 - 4,0;

3-ій - 4,0 - 4,5;

4-ий - 4,5 - 5,0;

5-ий - 5,0 - 5,5;

У В.Борзова, наприклад, довжина кроків зростала таким чином: 120, 132, 145, 160, 175, 190, 202, 214, 226, 235 см. У кваліфікованих бігунів довжина кроків досягає своєї максимальної величини в кінці стартового розгону (20-26м) і становить 8-9 ступнів, або 180-260 см. Кроки з правої і лівої ноги часто різні: з сильнішої ноги дещо довші, тому треба домагатися однакових кроків, що покращить ритм, а разом із ним і темп кроків.

Важливе значення для збільшення швидкості бігу має активне опускання ноги вниз-назад (стосовно тулуба). Руки рухаються так само, як і під час бігу на дистанції - вперед-назад, але з більшою амплітудою. На перших кроках ступні ставлять дещо ширше, ніж під час бігу на дистанції. Зі збільшенням швидкості ноги все ближче ставляться до середньої лінії. А вже на 12-15 кроці ставляться на одну лінію.

Біг на дистанції. На момент досягнення найвищої швидкості тулуб бігуна нахилений вперед на 10-15°. Нога ставиться пружно, з передньої частини стопи.

В момент найбільшого амортизаційного навантаження опорної ноги, кут у колінному суглобі становить 140-148°. Бігун, коли знаходиться в положенні для відштовхування, енергійно просуває махову ногу вперед-вгору. Відштовхування закінчується розгинанням опорної ноги в колінному і таранно-гомілковому суглобах. У момент відриву опорної ноги від доріжки кут в колінному суглобі становить 162-173°. Під час польоту відбувається активне зведення стегон.

Частота кроків досягає 4,7 - 5,5к/с. Довжина кроку становить 1,25 -1,35 (до 260 см) відносно довжини тіла бігуна. Руки рухаються вперед ( дещо до середини) - назад (дещо назовні). Кут згину в ліктьовому суглобі не постійний: під час виносу вперед - рука згинається більше, під час відведення вниз - назад трохи розгинається. Під час бігу плечі не піднімаються, кисті напівстиснуті або розігнуті.

Фінішування. Під час бігу на 100 і 200м максимальна швидкість на останніх 20-15 м дистанції знижується на 3-8%.

Біг закінчується в момент, коли спортсмен доторкнеться тулубом вертикальної площини, яка проходить через лінію фінішу. Щоб швидше її торкнутись, необхідно на останньому кроці різко нахилити груди вперед, відкидаючи руки назад. Цей спосіб називається «кидок грудьми». Також є спосіб, при якому бігун, нахиляючись вперед, одночасно повертається до фінішної стрічки боком так, щоб торкнутись її плечем. Цей спосіб називається “фінішування плечем”. Спосіб фінішування обирається експериментальним шляхом.

біг техніка методика заняття помилка

4. Методика навчання. Типові помилки в техніці бігу на короткі дистанції і засоби їх усунення

Біг на короткі дистанції вимагає від спортсмена максимально швидких і одночасно вільних рухів. Ці вимоги створюють передумови тривалого і безперервного процесу удосконалення техніки бігу. Напруження м'язів, які не повинні брати участь у виконанні бігових вправ, спричиняють зайві енерговитрати і зниження частоти рухів. Прагнення новачків до максимальних зусиль негативно впливає на оволодіння технікою спринтерського бігу. Тому, особливо перші заняття, потрібно проводити на керованій швидкості, привчаючи початківців до самоконтролю.

Завдання 1. Створити уяву про біг на короткі дистанції.

Засоби:

Пояснення особливостей техніки бігу на короткі дистанції.

Демонстрація бігу (показ викладачем, перегляд кінограм, кінокільцівок і т.п.).

Методичні вказівки. Біг на гумовому покритті вимагає активної постановки стопи на опору м'яким, загрібаючим рухом під себе. Уникати акцентованого відштовхування. Постановку стопи і відштовхування виконувати майже без звуку.

Завдання 2. Навчити бігу по прямій.

Засоби:

Спеціальні бігові вправи на відрізках 40-50 м (дріботливий біг, біг з високим підніманням стегна, біг стрибками, біг із закиданням гомілок).

Рівномірний біг з невисокою і середньою швидкістю на різних відрізках дистанції (60-80 м).

Біг із прискоренням, але з підтримкою високої швидкості на коротких відрізках дистанції.

Біг з ходу і з місця із прискоренням за сигналом викладача.

Методичні вказівки. Вимагати якісного виконання відповідних вправ. Опановувати дріботливий біг на місці з опусканням на п'яту і з відчуттям розтягування задньої поверхні стегна та зміну положення ніг через максимально високе піднімання ЗЦМТ. Біг із високим підніманням стегна вчити, контролюючи вертикальне положення тулуба і утримання гомілки під стегном. Не опускатись на п'яти. Вправи виконуються в колону по одному на відстані 5-10 м один від одного. Біг з прискоренням вчити на контрольованій швидкості, поки зберігається вільність рухів. Усі вправи не припиняти миттєво, а застосовувати біг за інерцією (вільний біг). Уникати змагальних ситуацій між студентами.

Завдання 3. Навчити бігу на повороті.

Засоби:

Рівномірний біг (60-80 м) на повороті доріжки з великим радіусом, потім по першій і другій доріжках.

Біг по колу радіусом 10-20 м з різною швидкістю.

Біг на повороті з виходом на пряму з різною швидкістю.

Біг з прискоренням по прямій з входом у поворот.

Методичні вказівки. Звертати увагу на розкутість і свободу рухів, на своєчасний і оптимальний нахил тулуба в бік повороту. Нахил до центра кола виконувати, випереджаючи виникнення відцентрової сили. Дотримуватись поступового зменшення радіуса під час бігу на повороті.

Завдання 4. Навчити низькому старту і стартовому прискоренню.

Засоби:

Розстановка стартових колодок на прямій і повороті.

Виконання команди «На старт!».

Виконання команди «Увага!».

Біг за сигналом і самостійно з низького старту на прямій і повороті.

Біг за сигналом через різні проміжки часу після команди «Увага!».

Біг із низького старту з переходом до вільного бігу за інерцією.

Методичні вказівки. Повторити техніку високого старту з опорою на одну руку. Допомогти кожному індивідуально підібрати варіант розстановки стартових колодок. Звернути увагу на паралельність гомілок за командою «Увага!». Уникати фальстартів. Чергувати біг із високою швидкістю з бігом за інерцією.

Завдання 5. Навчити фінішуванню.

Засоби:

Ходьба із нахилами вперед і відведенням рук назад (2-6 разів).

Повільний і швидкий біг із нахилами уперед на стрічку з відведенням рук назад (6-10 разів).

Повільний і швидкий біг із нахилами уперед на стрічку з поворотами плечей (8-12 разів).

Методичні вказівки. Стежити, щоб спортсмени не переходили на біг з п'яти і не нахиляли тулуб за 5 м до фінішу. Привчити бігунів закінчувати біг не біля лінії фінішу, а далеко за нею. Вправи виконувати в парах, рівних за силами бігунів.

Завдання 6. Навчити бігу в цілому.

Засоби:

Рівномірний біг і біг з прискоренням на різних відрізках (від 100 до 600м).

Біг із низького старту на всю відстань з різною швидкістю.

Методичні вказівки. Техніка бігу в цілому удосконалюється як при бігу, так і при виконанні бігових вправ загального і спеціального характеру. З метою уникнення зайвих напружень і скутості рухів частіше використовувати біг в ? і ? інтенсивності, чергуючи прискорення і біг за інерцією (вільний біг).

Типові помилки в техніці бігу на короткі дистанції і засоби їх усунення

За командою «На старт!» :

Великий прогин спини -- голову опустити вниз.

Руки надто зігнуті в ліктьових суглобах, широко розставлені -- руки тримати паралельно.

Надто глибокий сід, проекція плечей далеко від стартової лінії -- тулуб нахилити вперед, голову опустити, вісь плечей вивести за лінію старту.

Голова піднята високо, великий прогин спини, проекція плечей далеко за стартовою лінією -- тулуб відхилити назад, голову опустити.

За командою «Увага!» :

Таз піднятий надмірно, ноги прямі і напружені -- більше зігнути ноги, тулуб опустити майже паралельно до землі.

Надмірне навантаження на кисті рук, таз недостатньо піднятий -- тулуб відхилити назад, вісь плечей вивести за стартову лінію вперед.

За командою «Руш!» :

Рано підняті руки вгору -- розігнути руки в ліктьових суглобах.

Вистрибування (а не вибігання) зі старту -- змінити розміщення стартових колодок.

Надмірно високо піднято стегно в першому кроці -- стопу нести низько над землею.

Відштовхування ногами більше вгору ніж вперед -- біг із низького старту “в упряжці” з опором партнера, який стоїть попереду.

Обидві руки одночасно відводяться назад на першому кроці -- низько нести руки біля землі, підборіддя опустити до грудей.

Біг зі старту дрібними кроками на зігнутих ногах -- виконання багатоскоків в нахилі з акцентованим відштовхуванням.

Різкий підйом голови і випрямлення тулуба на перших кроках -- вибігати під кутом, заданим планкою.

Під час бігу

Помилки при фінішуванні :

Занадто швидке фінішування (за 8 - 10 м) -- багаторазовий пробіг фінішного відрізку.

Надмірний нахил тулуба в момент фінішування -- фінішування пробігом, не знижуючи швидкості.

Спеціально-підготовчі вправи для бігу на короткі дистанції:

Дріботливий біг.

Біг із закиданням гомілок назад.

Біг із високим підніманням стегна. Акцентувати увагу на одночасному підкиданні п'яти під стегно і підніманні коліна вверх. Під час вправи не опускатись на п'яти .

Стрибки в кроці виконуються з використанням орієнтирів (позначок крейдою, м'ячів, планки тощо). Змінюючи відстань між предметами і їх висотою, можна керувати висотою підйому стегна, довжиною і частотою кроків. Відштовхування закінчується повним випрямленням ноги в усіх суглобах, коли тулуб, таз і відштовхувальна нога знаходяться в одній площині.

Старт за сигналом з різних в.п.:

а) сидячи;

б) лежачи на животі;

в) лежачи на спині;

г) стоячи - «падінням» вперед;

д) зігнувшись;

е) через предмети.

В.п. - упор стоячи. Біг на місці з високою частотою кроків (3-5 разів по 8-15 с).

Біг із високою частотою кроків за відмітками.

Біг по сходах із максимальною частотою.

Перехід із повільного бігу на максимальний і, навпаки, за сигналом.

В.п. - упор присівши. Вистрибування вгору в положення прогнувшись (8-10 разів).

Біг із низького старту з доланням опору партнера, який спирається руками в плечі .

В.п. - лежачи на животі. Згинання ніг у колінних суглобах з опорою партнера (6-10 разів).

В.п. - лежачи на спині, руки вздовж тулуба. Стискаючи набивний м'яч ногами, торкнутись ним землі за головою.

В.п. - стійка на колінах. Нахиляти прямий тулуб уперед із допомогою партнера, який тримає за таранно-гомілкові суглоби ззовні (4-6 разів).

В.п. - стійка на колінах ноги нарізно, руки в сторони. Зробити два пружних нахили назад із допомогою партнера, який тримає за стегна біля колін (4-6 разів).

В.п. - стійка на одній нозі. Триматись за рейку гімнастичної стінки на рівні голови. Високо піднімати стегно, долаючи опір партнера, який тримає обома руками таранно-гомілкові суглоби (4-6 разів).

Техніка спринту краще всього удосконалюється при бігу в рівномірному темпі з неповною інтенсивністю; в бігу з прискоренням, в якому швидкість доводиться до максимальної, при виходах зі старту з різною інтенсивністю. Бажання бігти з максимальною швидкістю при незасвоєній техніці і недостатній підготовленості майже завжди призводить до надлишкових напружень. Щоб уникнути цього слід використовувати біг в меншій інтенсивності, так як при легкому, вільному, ненапруженому бігу спортсмену легше контролювати свої рухи.

З кожним наступним заняттям швидкість бігу повинна збільшуватись. Але як тільки спринтер відчує, що з'являється напруженість, затиснення мускулатури і зв'язок рухів, швидкість потрібно знизити. В результаті вдосконалення навиків час появи надлишкового напруження буде відчуватися. Через це спринтер буде досягати все більшої швидкості бігу, виконуючи рухи легко і вільно.

Потрібно постійно слідкувати за технікою низького старту. Особливу увагу необхідно звертати зменшенню часу реакції на стартовий сигнал, не допускаючи при цьому передчасного початку бігу.

5. Обладнання місця. Правила і суддівство змагань з бігу на 100 м

Колова бігова доріжка повинна мати довжину 400 м та мінімальну ширину 9 м 76 см (8х1,22). По можливості, з внутрішнього боку вона обмежується бетонною або іншою брівкою (50х50 мм). Якщо брівка піднята вгору для баз печення діяльності дренажної системи, то її висота не може перевищувати 65 мм. При трав'яному покритті доріжка повинна мати внутрішню границю (білу лінію) та бути позначеною. Пропорціями через кожних 4 м. Прапорці розміром 0,25 х0,20 м встановлюються на стійках висотою 45 см під кутом 60^о, з нахилом від доріжки.

Вимірювання довжини колової бігової доріжки проводиться при наявності бровки на відстані 30 см від неї (для першої доріжки). Та на відстані 20 см ()для другої і наступних доріжок). При відсутності бровки довжина всіх доріжок вимірюється на відстані 20 см від внутрішнього краю лінії. За цього виходить, що лінія, яка знаходиться за напрямом бігу зліва, до розмірів ширини бігової доріжки не входить. Також не входить до довжини доріжки фінішна лінія. Ширина окремої бігової доріжки може коливатися від 1,22 м до 1,25 м. Кожна стартова лінія входить до довжини дистанції.

Для проведення змагань з бігу на 100 м створюються такі суддівські бригади:

- стартова;

- судова на дистанції;

- суддів на фініші;

- суддів - хронометристів;

- суддів на фотофініші;

- суддів - вимірювачів швидкості вітру;

- група проміжного фінішу;

- група координації результатів;

- суддів-контролерів;

- секретарів.

Загальне керівництво всіма суддівськими бригадами, склад яких визначається у залежності від рівня змагань, здійснює:

- на змаганнях низького рівня - безпосередньо менеджер;

- на змаганнях середнього та високого рівня - директор.

1. Стартова бригада суддів.

Склад стартової бригади суддів залежить від рівня характеру змагань.

На легкоатлетичних змаганнях з метою кращої організації та здійснення керівництва роботою всіх ланок бригада призначається старий суддя. До його обов'язків входить:

- складання графіка роботи та контроль за ходом його виконання;

- проведення (за 1,5 год) інструктажу бригади та підготовки суддівської документації (стартових і фінішних протоколів, розкладу стартів, графіка роботи кожного зі стартерів);

- підготовка інвентаря та обладнання, технічних пристроїв та засобів зв'язку;

- знання розташування визначених місць для збору та реєстрації учасників, маршрутів їх входу на місця змагань та евакуації;

- уточнення зі старшим суддею на фініші, старшим суддею - хронометристом та старшим суддею бригади фотофінішу готовності систем зв'язку, сигналізації, а також, розташування стартера на кожній стартовій позиції;

- встановлення робочих контактів з секретаріатом, секретарями на фініші та іншими суддівськими службами.

а) Стартер. Стартер виконує свої функції, а також координує діяльність всіх членів стартової бригади. Він має добре знати Регламент та розклад змагань.

Стартер наділений такими правами:

- тільки він вирішує, вірно чи невірно взято старт, включаючи дії помічника стартера;

- значною мірою несе відповідальність за належну обстановку на старті та за результати виступу спортсменів.

Перед початком виконання своєї основної функції він погоджує взаємодії зі старшим суддею на фініші, старшим суддею-хронометристом та суддею на фотофініші.

За 5 хв. до початку змагань з бігу на 100 м стартер має переконатися, що учасники забігу готові до старту. Потім, отримавши сигнал про готовність суддів на фініші, він надає учасникам команду “Зняти тренувальні форми”, а сам займає місце на тумбочці. Наступна команда - «На старт!», може подаватися голосом або свистком (два коротких сигнали).

Друга команда “Увага!”

Місце розташування стартера визначається таким чином, щоб він мав змогу добре бачити всю картину старту, а його самого було добре видно з фінішу. Одяг судді - стартера має відрізнятися за кольором одягу від інших суддів.

б) Помічник стартера. Помічники стартера виконують функції судді при учасниках. До їх обов'язків також входить:

- перевірка наявності та справності необхідного інвентаря і обладнання;

- отримання у секретаріаті стартових протоколів;

- перевірка готовності засобів зв'язку на робочих позиціях;

- реєстрація учасників на місцях збору;

- звірка прізвищ, номерів учасників і правильності їх прикріплення.

Помічник стартера виводить учасників 1-го та наступних забігів на місце старту, а після команди “Зняти тренувальні костюми!“ шикує учасників напроти своїх доріжок на місці старту.

2. Бригада суддів на фініші. Основне завдання - зафіксувати послідовність фінішування учасників.

Керівництво роботою бригади здійснює старший суддя на фініші до його обов'язків входить:

- розподіл обов'язків між членами бригади;

- перевірка місць розташування суддів;

- доповідь заступникові керівника змагань про готовність бригади до роботи.

За 10-15 хв до початку змагань судді займають свої місця і готуються до роботи. За 3-5 хв до старту суддя на фініші, переконавшись про готовність до роботи суддів - хронометристів, подає сигнал світлофорам або білим прапорцям, дозволяючи розпочати старти.

За 8-5 м до фінішу суддя не зводить погляд на фінішний створ і в момент перетину корпусом його площини фіксує “свого” учасника нагрудний номер та відстань (метраж) до попереднього. Якщо учасники фінішують близько один до одного, то замість метражу суддя ставить позначку “мить”, яка означає, що бігун був “на груди позаду”.

3. Бригада суддів - хронометристів. Вона визначає та фіксує час проходження дистанції. Кількість суддів - хронометристів залежить від кількості учасників забігу, а один з них призначається старшим. Судді-хронометристи мають знаходитися на вишці, на одному рівні з фінішною лінією, із зовнішнього боку бігового полотна, але не ближче 5 м від нього.

Три офіціанти - хронометристи і один або два додаткових фіксують час переможця кожного забігу. Час додаткових хронометристів береться до уваги тільки тоді, коли відмовив у роботі секундомір офіційного судді. Порядок звернення до часу додаткового судді визначається до початку забігу.

Кожний хронометрист дії самостійно, не показуючи свій хронометр та не обговорюючи його показники з іншими особами. Зафіксувавши час, він заносить його до суддівської записки, підписується і передає її старшому хронометристові. Який може попросити для перевірки показники хронометра.

Перед початком змагань (за 1 год) старший суддя отримує хронометри, необхідні бланки, розклад стартів та проводить із членами бригади передстартову перевірку з пуску і зупинки хронометрів на заданий сигнал, а потім доповідає заступникові менеджера змагань про готовність бригади до роботи.

За 10-15 хв до початку статуту судді організовано виходять на свої місця і готуються до роботи, перевіривши видимість розташування судді-стартера. Старший суддя нагадує суддям, хто із них якого учасника приймає.

За 3-5 хв до старту старший суддя доповідає про готовність до роботи старшому судді на фініші і попереджує його про початок змагань.

Час переможця кожного забігу визначають три судді - хронометристи, а за основу береться показник “середнього”. Якщо у наявності є час тільки двох хронометристів, то береться за основу гірший час.

Обов'язки між суддями-хронометристами розподіляються приблизно таким чином:

- суддя № 1 фіксує час першого учасника;

- суддя № 2 фіксує час першого і другого учасника;

- суддя № 3 фіксує час першого і третього учасника;

- суддя № 4 фіксує час четвертого і п'ятого учасника;

- суддя № 5 фіксує час шостого і сьомого учасника і т.д.

Старший суддя-хронометрист має інколи перевіряти показники хронометрів у членів бригади, а повернення їх на кульову позначку здійснюється тільки за його командою.

4. Бригада суддів на фотофініші. З метою точного і об'єктивного визначення результатів на змаганнях вищого рівня використовується система фотофінішу та апаратура автоматичного електронного хронометрування, яка фіксує результат з точністю до 0,01 с.

Для вірного визначення порядку проходу на фініш учасники забігів повинні мати додатковий номер який закріплюється на стегні (з боку фотофінішу). Номер може бути такий, як і нагрудний або відповідати номерові бігової доріжки.

До бригади входять:

- старший суддя;

- 2-3 судді - розшифрувальники плівки;

- секретар;

- зв'язківець, що передає матеріали секретарям на фініші.

5. Бригада суддів - вимірювачів швидкості вітру.

Судді та технічний персонал, що обслуговує апаратуру, підпорядковується керівникові служби суддівської та інформаційної техніки та обслуговують змагання. Бригада з апаратурою розташовується на половині прямого відрізка дистанції, на відстані не більше 2 м від бокової доріжки. Прилад встановлюється на висоті, приблизно 1,22 м.

Відрізок часу, впродовж якого вимірюється напрям та швидкість вітру, починаючи від пострілу пістолета або іншого пристрою в бігу на 100 м - 10с.

Вимірювання швидкості вітру здійснюється в м/с. У позитивному напрямі (попутному) записується як, для прикладу, +1,7, а в негативному (зустрічному) - як -0,9.

6. Група координації результатів. На змаганнях високого рівня, де працюють судді автоматичного та ручного хронометрування, обов'язки судді-координатора виконує старший суддя. Суть його роботи полягає в тому, щоб оперативно, після кожного забігу, порівнювати результати фотофінішу та ручного хронометрування.

У випадку розходжень з результатами ручного хронометрування суддя-координатор шукає причину і, після внесення необхідних поправок, передає протокол рефері змагань з бігу для затвердження.

7. Судді-контролери.

Беруть участь в обладнанні та розмітці дистанції, а по ходу змагань наглядають за правильністю проходження дистанції учасниками. Протокол та відомості про порушення подають начальникові дистанції після завершення бігу.

8. Секретарі на фініші та фотофініші.

Секретарі працюють за технологією, визначеною головним секретарем, а при оперативній роботі по ходу змагань підпорядковуються рефері змагань.

6. Правила техніки безпеки на заняттях

Спортивна форма повинна відповідати кліматичним умовам, взуття має бути на підошві, що допускає ковзання. Зимою тренування спринтера проводиться в залі, манежі і на відкритих площадках.

Якщо приміщень для занять немає, зимою можна всі тренування проводити на відкритих площадках.

Під час сильного вітру, за низької температури та підвищеної вологості повітря необхідно збільшити час, відведений на розминку перед виконанням легкоатлетичних вправ (розминку робити інтенсивніше). Легкоатлетичні сектори повинні бути рівними, очищеними від каміння та інших сторонніх предметів, не менше ніж за 2 м навколо них не повинно бути сторонніх предметів, що можуть призвести до травми . Бігові доріжки мають бути розмічені білою фарбою і продовжені не менше ніж на 15 м за лінію фінішу.

Під час проведення занять забороняється:

- бігати на доріжках зі слизьким грунтом (покриттям) назустріч одне одному;

- сідати або лягати після бігу.

Висновки

Біг на 100 м відноситься до спринтерських дистанцій. Вона є однією із найпопулярніших дистанцій.

Ще у древніх Олімпійських іграх у 776 р. до н.е. єдиним видом спорту був біг на 1 стадію (192 м). А вже пізніше, на всіх сучасних іграх олімпіади - біг на 100 м був обов'язковою дисципліною, який постійно розвивався і удосконалювався (біг з високого старту - з низького старту - страхування з колодок). Постійно покращувався рекорд на цю дистанцію (12,0 - Томас Берк, 1896 р. Афіни - 9,77 - Асафа Пауелл, 2005 р. - Афіни).

Техніка з бігу на 100 м складається з таких фаз:

- старт

- стартовий розбіг

- біг по дистанції

- фінішування

Велике значення на змаганнях приділяється правильній організації, проведенню, обладнанню місць, а також суддівству змагань. Судді повинні знати свої обов'язки, правила і неуклінно дотримуватися їх.

Також при занятті цим видом потрібно завжди пам'ятати і дотримуватися правил техніки безпеки.

Список літературних джерел

1. Алабин В.Г., Коренев К.Ф. Обучение видам легкой атлетики: методические указания, Челябинск: ЧГИФК, 1986.

2. Алабин В.Г., Юркевич Т.Н. Спринт. Минск, 1977.

3. Колодій О.В., Лужковський Є.М., Ухов В.В. Легка атлетика та методика викладання. М. 1985.

4. Максименко Г.Н., Табачник Б.И. Тренировка бегунов на короткие дистанции. Киев, 1985.

5. Озолин Э.С. Спринтерский бег. М: ФиС 1966г.

6. Суслов Ф.П. и др. Бег на средние и длинные дистанции. М.: ФиС, 1976

7. Филин В.П. Бег на короткие дистанции. М: ФиС,1964.

Размещено на Allbest.ru