Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО освіти та НАУКИ

Запорізький національний технічний університет

кафедра Міжнародного туризму

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Введення в спеціальність»

на тему: «Готельне господарство України»

Спеціальність: «Туризм»

Виконав студент гр..МТУз-119 Юшко Катерина Костянтинівна

(прізвище, ім'я, по батькові)

Керівник роботи __________________ (__________________________)

(підпис)

Запоріжжя

2010

Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку готельного господарства
• 1.1 Тенденції та ознаки еволюції готельного господарства
• 1.2 Історія розвитку готельного господарства України
• Розділ 2. Розвиток готельного господарства в Україні
• 2.1 Основні тенденції розвитку готельного господарства України
• 2.2 Динаміка приватного готельного бізнесу
• 2.3 Використання новітніх методик організації готельних послуг
• Розділ 3. СТАН І ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ГОТЕЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ ДО ЄВРО-2012
• Висновки та пропозиції
• Список використаної літератури

Вступ

Актуальність теми. Готельне господарство України в умовах євроінтеграційних процесів потребує глибокого наукового обґрунтування його розвитку. Окремі аспекти функціонування та розвитку готельного господарства розглядаються у наукових працях вітчизняних і зарубіжних авторів: Азара В.А., Браймера Р.А., Дуровича О.П., Кабушкіна М.І., Карсекіна В.І., Квартальнова В.О., Кузнєцової Н.М., Папіряна Г.А., Ткаченко Т.І., Уокера Д., Чудновського О.Д. Проте ціла низка проблем залишаються недостатньо розробленими в галузевому розрізі, в тому числі в готельному господарстві. В умовах трансформаційних змін потребує дослідження проблема формування кадрової стратегії розвитку готельного господарства як найбільш перспективна з точки зору прибутковості і динамічності його розвитку.

Розвиток туристичної галузі сьогодні є надзвичайно актуальним, оскільки туризм є одним із важливих чинників виходу нашої економіки з кризи, стабільного і динамічного збільшення надходжень до бюджету, позитивного впливу на стан справ у багатьох галузях народного господарства, підвищення зайнятості населення, розвитку у ринкових відносинах.

Туризм виконує важливу роль у здійсненні широкомасштабних завдань по розбудові української державності, входженню України до світового співтовариства, культурному та духовному відродженню нації. Адже Україна має багаті туристичні можливості, розвинуту мережу авіаційних, залізничних, автомобільних, морських і річкових шляхів сполучення, має вигідне для туризму місце розташування на перехресті шляхів між Заходом та Сходом. Саме тому Україна має всі умови для того, щоб стати туристичною державою світового рівня. Водночас, подальший розвиток туризму стримує відсутність належної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що в свою чергу позначається на рівні якості обслуговування туристів.

Стан розвитку галузі не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все необхідне для розвитку туристської індустрії: природні умови, історико-культурні та матеріальні ресурси. На даному етапі туризм посідає незначне місце в економіці України в порівнянні з країнами розвинутої економіки. В багатьох країнах світу він є значною галуззю економіки, спеціалісти вважають туризм однією з найважливіших галузей світового господарства.

Основною складовою туристської індустрії є готельне господарство. Саме готельні підприємства виконують одну з найважливіших функцій у сфері обслуговування туристів: забезпечують їх сучасним житлом і побутовими послугами. Витрати на готельні послуги становлять приблизно від 30% до 50% усіх витрат у кошторисі туристів. Окрім того, готельний комфорт є головним предметом зацікавлення туристів. Тому ця сфера є дуже важливим qeclemrnl туристичної галузі. Важливим чинником розвитку туризму є якість обслуговування туристів у готелях.

Дослідження показують, що якість обслуговування туристи оцінюють в чотири рази вище, ніж адекватність і поміркованість ціни, і в 1,2 рази вище, ніж якість самого туристичного продукту. Якість обслуговування, в певній мірі, також залежить і від стану матеріальної бази готельних підприємств. За останні роки інфраструктуру туризму в Україні було зруйновано, прийшла в занедбаність частина готелів, мотелів, туристичних баз, порушилась система напрацьованих зв`язків і маршрутів, були втрачені досвідчені кадри.

В Україні, згідно з інформацією Держтуризму, приймати іноземних туристів можуть лише 300 готелів (86 тисяч місць) усіх форм власності. При цьому за міжнародними стандартами, тільки 28 українських готелів можуть претендувати на три “*” і лише 3, та й то з натяжкою на чотири “*”. З усіх готелів, які діють в Україні, 65% треба просто закривати.

Актуальною на сьогодні є проблема зміцнення існуючої матеріально-технічної бази готелів, зокрема її реконструкції та модернізації, саме тому тема курсової роботи “Готельне господарство України” є дуже актуальною.

Мета і задачі дослідження. Метою роботи є методичне та методологічне дослідження готельного господарства України та розробка пропозицій щодо й його вдосконалення на етапах економічного зростання та інтенсифікації євроінтеграційних процесів.

Досягнення поставленої мети дослідження зумовило необхідність постановки та розв'язання наступних задач:

- Дослідити еволюція розвитку готельного господарства;

- виконати аналіз сучасного стану готельного господарства України;

- обґрунтувати стратегічні підходи щодо напрямків удосконалення готельного господарства України;

- зробити висновки.

Об'єктом дослідження є процеси формування та розвитку системи готельного господарства.

Предметом дослідження є організаційно-економічні проблеми готельного господарства в умовах євроінтеграційних процесів розвитку галузі.

Методи дослідження. Теоретичною й методологічною основою проведених досліджень є наукові положення економічної теорії, наукові праці вчених економістів, соціологів, демографів, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Укази Президента України та Постанови Кабінету Міністрів України.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати дали змогу розробити концептуальні положення щодо формування ефективної системи готельного господарства на етапі утвердження ринкових відносин в економіці України.

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку готельного господарства

1.1 Тенденції та ознаки еволюції готельного господарства

Готельна справа виникла дуже давно. Згадки про місця для розміщення подорожніх можна знайти ще в історії Стародавнього Єгипту. На дорогах і в містах Близького Сходу та Середньої Азії ще з давнини функціонували ханни, караван-сараї, постоялі двори. Наприклад, в Ассирії караван-сараї існували більше ніж за 1000 років до н. є. Відомий англійський археолог Леонард Вуллі, який протягом 12 років проводив розкопки одного з найдавніших міст світу у Південному Іраку, відзначає, що у цьому місті, заснованому у п'ятому тисячолітті до нашої ери, уже існували ханни. Дослідник зазначає, що ханн-готель, можливо, був триповерховим, адже стіни нижньої його частини непомірно товсті, у нижніх поверхах споруди частково розміщувалися стійла, частину приміщень займав господар зі своєю родиною, інші пристосовані для постояльців.

У Греції і Римі в IV сторіччі до н.е. існували гостинні доми, зокрема у місцевостях, де масовий притік населення був пов'язаний з періодичним проведенням свят, торговельних ярмарків, спортивних змагань (у Дель-фах, Ефесі, Афінах, Олімпії, Римі).

З розвитком шляхів у Римській імперії виникли заїжджі двори, що розташовувалися на відстані одного дня кінної їзди. Держава облаштовувала їх у містах і на головних дорогах, якими проїжджали державні службовці і кур'єри з Риму аж до Малої Азії або до Галлії. Ця інфраструктура розширювалася із збільшенням території імперії. З новими завоюваннями заїжджі двори виникали у нових провінціях і підкорених країнах.

Проте, наскільки глибоко і всебічно були розвинуті у давнину заклади, що надавали притулок подорожнім, може свідчити хоча б той факт, що римським законодавством була передбачена особлива відповідальність такого закладу за речі гостя. Окремі положення, що регламентували діяльність установ, які надавали мандрівникам притулок, харчування та ночівлю і знаходили відображення у римському праві, можна знайти у сучасних законодавстві, стандартах і правилах готельного обслуговування багатьох країн.

У монголів вже до ХІІ-ХШ ст. була широко розвинена ямська служба. Татарське слово "ям" означає "станція". Величезні володіння Чингісхана та інших монгольських завойовників були вкриті мережею ямів. Ями, як і караван-сараї та арабські ханни, розміщувалися на відстані одного кінного переходу. Ями і були готелями того часу. Від яму до яму гінці хана везли накази. В ямах вони відпочивали, міняли коней.

У Європі після падіння Римської імперії діяльність закладів готельного типу почала поступово завмирати і лише з часом, у зв'язку з масовими подорожами купців, підмайстрів, ремісників, учнів, різного роду артистів, паломників, знову починають розвиватися найрізноманітніші форми надання притулку. У середні віки обов'язок утримання установ, аналогічних готелям, покладався на церкви, монастирі. Ці послуги були тоді безкоштовними. Заради любові до ближнього притулки надавалися церковними організаціями, княжими дворами.

Відомим юридичним актом був едикт Карла Великого, що покладав на монастирі та церкви обов'язок утримання подорожніх, надання їм ночівлі, харчування, лікарської допомоги, ванни. Такі "гостеції" набули особливого розвитку у Швейцарії, яка завдяки цьому має найдавніші готельні , традиції і дотепер користується найвищою репутацією у цій галузі.

Одночасно з гостеціями, розташованими вздовж транспортних шляхів, у більших населених пунктах здавна існувала інша гілка готельного Обслуговування, розрахована на заможніших гостей, які прагнули кращих умов проживання. У Київській Русі, Московському князівстві, у Великому Новгороді такими місцями стали гостинні двори. У гостинних дворах зупинялися, жили і здійснювали комерційні операції іноземні купці, тому гостинні двори можна вважати далеким прообразом так званих інтуристівських готелів. У великих містах гостинні двори розрізнялися за національною ознакою постояльців. Так, у Новгороді в ХШ-ХУІІ сторіччі існували (німецький і голландський гостинні двори, а у Москві - "аглицький", грецький, вірменський.

З часом безкоштовні притулки майже повністю витісняються розрахованими на дохід закладами, що надавали можливість відпочивати, ночувати і харчуватися за відповідну оплату. Ці заклади під впливом постійного зростання вимог з боку мандрівників, а також під впливом технічного прогресу, змін у способах і темпах подорожей набували нових форм, перетворюючись на готельні підприємства, схожі до сучасних.

Прототипи сучасних готелів виникають у другій половині XVIII сторіччя. Приблизно у цей час була здійснена перша офіційна спроба їх класифікації: у Берліні, який на той час налічував 130 тисяч жителів, було 9 постоялих дворів першого класу, з яких два вже називались готелями, 10 постоялих дворів другого класу і 13 постоялих дворів третього класу.

Інтенсивний розвиток готельної справи починається у XIX сторіччі. Зростання запитів заможної клієнтури щодо мандрівок і відпочинку стимулює виникнення сучасних готельних підприємств з розкішними апартаментами, високим рівнем комфорту і широким асортиментом послуг. Готельний бізнес перетворюється на важливу галузь економіки з високим рівнем доходності. Виникають великі сучасні готелі, розташовані у спеціально призначених для цієї мети спорудах на зразок приватних резиденцій або величних і гарних державних особняків. Звідси походить французька назва "отель", що означає міський палац магната, місце перебування представництва іноземної держави або міських властей. Готель, за сучасним тлумаченням, - це будівля (будова), призначена для тимчасового проживання громадян, які прибули в населений пункт. Інколи в назвах готелів відображається специфіка їх основної клієнтури. Наприклад, готелі для автотуристів називають мотелями. Крім адміністративних та торгових центрів, туристичних магістралей, все більшого поширення набувають готелі, розташовані в місцях релігійного паломництва, курортних місцевостях, осередках масового відпочинку людей (на узбережжях рік та морів, високогірних плато тощо). Як і в інших галузях, у готельній справі конкуренція спричиняє зменшення кількості дрібних закладів і посилення концентрації власності.

Загалом можна стверджувати, що капіталізм здійснив рішучий переворот у готельному господарстві, коли значно активізувалися ділові поїздки та подорожі, а, відповідно, до цього збільшилася потенційна клієнтура готелів. Саме в цей час остаточно формується сучасний тип міського готелю. З кімнатами різних типів, з загальними холами, ресторанами, кафе, перукарнями та іншими закладами, що пропонували найрізноманітніші послуги. Згодом окремі готелі перетворюються на громадські комплекси, в яких розміщуються найбільші концертні зали, галереї, басейни тощо.

Кількість готелів невпинно зростала. Наприклад, в Австро-Угорщині вже 1913 року існувало 15 тисяч готелів. Здебільшого це були невеликі готелі. Враховуючи, що загальна кількість ліжок сягала 500 тисяч, середня місткість одного готелю становила 30-35 місць. Одне готельне місце припадало на 80 жителів країни. В Німеччині у того ж 1913 року було 90 тисяч готелів, як правило, також дрібних. Зростання кількості готелів у Швейцарії та Італії відбувається насамперед як внаслідок того, що ці країни починають інтенсивно розвивати туризм, використовуючи історичні та архітектурні пам'ятники, багатство своєї природи. Будуються готелі в курортних містах, навколо бальнеологічних центрів.

Перед початком першої світової війни створюється Міжнародна спілка власників готелів, яка об'єднує 1700 готелів в різних країнах світу. В Дюссельдорфі відкривається перший у світі інститут готельного господарства.

Однією з основних особливостей XX сторіччя є інтенсивний розвиток транспорту, зокрема автомобільного і повітряного, що значно прискорило міграцію населення, пов'язану з підтриманням виробничих, торговельних, культурних, особистих зв'язків, відпочинком тощо. З метою збільшення валютних надходжень в окремих країнах різко посилюється туристична пропаганда. Все це поставило перед бізнесменами готельної справи нові вимоги кількісного та якісного спрямування. Більшість країн приступили до систематичного нарощування своєї готельної бази і її вдосконалення як з точки зору надання зручностей, розширення комплексу послуг, так і з огляду на зростання цінової конкуренції.

Потенційними користувачами готелів та носіями попиту на готельні послуги стали переважно середньозабезпечені прошарки населення. Внаслідок цього поряд зі створенням місць для особливо заможних клієнтів починається масове будівництво готелів з раціональними і зручними номерами, без зайвої розкоші.

Інтенсивна концентрація готельної справи у XX сторіччі спричинила до створення так званих готельних ланцюгів (компаній). Зауважимо, що 100 найбільших готельних ланцюгів світу володіють готельним фондом в 1,6 млн. номерів [5, с. 398], тобто на одну таку компанію у середньому припадає 16000 номерів. Однак ці компанії не однорідні, серед них є свої гіганти. На шість найбільших американських готельних ланцюгів припадає 55% загального номерного готельного фонду 100 компаній. Частка семи найбільших західноєвропейських готельних ланцюгів у цьому готельному фонді становить близько 23% [5, с. 398].

Існують два основних види готельних ланцюгів: інтегровані ланцюги, які створені з однорідних одиниць, та готельні консорціуми, які об'єднують незалежні готелі.

Інтегровані готельні ланцюги керуються безпосередньо або опосередковано через франчайзингову систему або за контрактом на управління. Усі готелі інтегрованого ланцюга мають спільну назву і товарний знак. Найбільші інтегровані ланцюги діють у США - "Хоспіталіті Франшиз Сіс-темс", "Холідей Інн Уордвайд". Французька група "Аккор" посідає четверте місце у світі, британська "Форте" - дев'яте (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Найбільші готельні ланцюги світу

Готельний ланцюг	Кількість номерів, одиниць	Кількість готелів, одиниць	Середня кількість номерів у готелі
Хоспіталіті Франшиз Сістемс	354997	3413	104
Холідей Іннз Уордвайд	328697	1692	194
Бест Вестерн Інтернешнл	273804	3351	82
Аккор Груп	238990	2098	Ї14
Чойс Отеле Інтернешнл	230430	2502	92
Маріотт Корпорейшн	166919	750	223
ІТТ Шератон Корпорейшн	132361	426	311
Хіптон Отел К	94653	242	391
Форте	76330	871	88
Хаятт Отеле - Хаятт Інтернешнл	77579	164	473
Кирл&Н-Редіссон-Колоні	76069	336	226
'ТІромус Кос	75558	459	165
Клаб Медитеран СА	63067	261	242
Хілтон Інтернешнл	52979	160	331
Сол Груп	40163,	156	257
Інтер-Контінентал Отеле	39000	104	375
Уеетін Отеле енд Резортс	38029	75	507
"Нью Уорд-Рамада Інтернешнл	36520	133	275
Канадієн Пасифік Отеле	27970	86	325
Сосьєте дю Лувр	27427	398	69

Щоб протистояти конкуренції з боку інтегрованих та франчайзинго-вих готельних ланцюгів, незалежні готелі об'єднуються у готельні консорціуми. Концепція готельних консорціумів в останні роки набула популярності, їх кількість значно збільшилася. Збільшення масштабів діяльності, при об'єднанні у консорціум, дозволяє досягати значної економії у витратах на маркетинг, придбання обладнання, створення комп'ютерних мереж бронювання місць тощо. Найбільший готельний консорціум у світі - американський "Бест Вестерн Інтернешнл" об'єднує 3351 готель з фондом майже 274 тис. номерів. Вартість членства у цьому міжнародному готельному консорціумі становить 1% обороту після сплати податків.

Іншою формою об'єднання готелів є так звані родини, найбільші з яких налічують сотні готелів у різних місцях світу. Якість готельних послуг у "родинах" контролюють незалежні комісії.

Поряд з власне готелями в індустріально розвинених країнах набуває поширення концепція соціального житла. Це приміщення, що включають села відпочинку, сімейні табори відпочинку, молодіжні турбази, які пропонуються на безприбуткових засадах і передбачають високий рівень самообслуговування. У Франції, наприклад, такі приміщення пропонують громадські і молодіжні організації, клуби, що належать державним та приватним фірмам, зокрема таким, як "Рено", "Французькі залізниці" та ін.

Майже всі найбільші готельні компанії є транснаціональними. Американські готельні ланцюги "Холідей іннз" і "Шератон" володіють готелями відповідно у 50 і 52 країнах, англійський "Траст хауз Форте" - у 23 країнах [5, с. 398].

Інтенсивно відбувається проникнення капіталів готельних компаній в інші галузі і, навпаки, вливання капіталів інших галузей у готельну справу. Наприклад, "Холідей іннз" має власні підприємства з виробництва меблів, харчових продуктів, скляних та інших виробів, авіакомпанію, мережу торговельних підприємств та підприємств харчування. Готельну компанію створила у своєму складі гігант харчової промисловості фірма "Нестле" (Швейцарія).

Практично всі великі авіакомпанії мають власні готельні комплекси. Американська авіакомпанія "ТВА" викупила у готельної компанії "Хілтон" частину закордонних готелів і створила готельний ланцюг "Хілтон ін-тернешнл", який володіє 53 готелями у,36 країнах світу. Французька авіакомпанія "Ер Франс" створила новий готельний ланцюг "Меридіан" з 20 готелями у різних країнах світу.

Готельні компанії часто потрапляють у сферу впливу потужніших фірм та фінансових груп. Наприклад, "Шератон корпорейшн оф Америка" належить міжнародному концерну "Інтернеіпнл телефон енд телеграф корпорейшн", "Америкен експрессен" належить одному з найбільших банків світу "Чейз Манхетген бенк", державний банк Франції володіє готельним ланцюгом "Франтель".

Серед сучасних тенденцій розвитку світового готельного господарства можна виділити наступні:

- загострення конкурентної боротьби;

- зміцнення позицій готельних послуг міжнародних готельних концернів та об'єднань на ринку;

- зміна пріоритетів в інвестиційній політиці міжнародних готельних об'єднань: перенесення центра ваги на малі та середні готелі з одночасним зменшенням акцентів з верхніх прошарків ринку (люкс-послуг) на нижчі, але масові сегменти користувачів готельних послуг;

- запровадження нової політики торговельних марок готельних об'єднань, в основі якої - простота і функціональність обладнання готельних номерів, територіальне поширення послуг;

- витіснення з ринку самостійних (незалежних, необ'єднаних в ланцюги або концерни) малих та середніх підприємств готельного господарства.

Належний рівень розвитку готельного господарства необхідний для будь-якої держави. Розвиток промисловості, торгівлі, науки, економіки загалом, а також культури і спорту зумовлюють підвищення мобільності людей з метою налагодження контактів, обміну досвідом, організації різноманітних заходів. Нестача готелів гальмує всі ці процеси, і навпаки, розвиток готельної справи сприяє пожвавленню усіх суспільно-економічних контактів, підсилює економічний потенціал регіонів, піднімає рейтинг держави, окремих її міст у світовому співтоваристві.

Відомо, наприклад, що при виборі міст для проведення літніх та зимових Олімпіад, чемпіонатів світу з різних видів спорту поряд з критерієм забезпеченості міст відповідними спортивними спорудами чільне місце посідає фактор розвинутості готельної інфраструктури. Якщо ж йдеться про проведення всесвітніх симпозиумів, сесій, то стан готельного господарства міст-кандидатів стає чи не вирішальним при остаточному їх виборі. Коли Київ було обрано місцем проведення щорічних зборів Європейського Банку в травні 1998 р., то нестача готелів найвищого класу виявилася найскладнішою серед інших проблем, які належало вирішити організаторам цього форуму. Для розселення учасників зборів в українській столиці потрібно було понад п'ять тисяч готельних місць. І тільки суттєві інвестиції у готельне господарство, в тому числі з-за кордону (виділення ЄБРР грошей на прискорення реконструкції столичних готелів «Дніпро» та «Андріївський», фінансування приватною італійською фірмою реконструкції першої черги готелю «Театральний»), підключення державних інституцій, як резервний варіант - передбачення розселення гостей на пароплавах «Укррічфлоту» (на яких обладнали майже 300 номерів класу «Люкс») дозволили в короткі терміни виправити ситуацію, значно підвищити рівень готельного обслуговування, і зробити комфортним перебування в Києві учасників щорічних зборів провідної фінансової установи, що загалом сприяло успішному проведенню такого міжнародного заходу .

Еволюція готельного господарства стала можливою завдяки зміні середовища, в якому воно розвивалося і яке водночас можна розглядати як рушій його розвитку, передусім впливу низки чинників економічного, соціального, культурного та інших спрямувань. Звичайно, еволюцію готельного господарства можна оцінювати з різних точок зору: технічної, технологічної, архітектурної тощо. Однак ми намагаємося здійснити спостереження з позиції, що є предметом маркетингу. Тому важаємо, що особливим фактором динаміки готельного бізнесу слід називати конкурентне середовище. Тоді стане зрозумілою роль та значення філософії бізнесу, заснованого на засадах маркетингу як основного інструмента боротьби у конкурентному середовищі. Безумовно, що кожному з етапів розвитку готельного господарства властиві свої, специфічні засоби та інструменти конкурентної боротьби. Не вдаючись в детальне дослідження окремих етапів в еволюції готельного господарства, спробуємо виділити декілька очевидних.

Перший безтоварний етап, коли послуги з притулку перехожих, мандрівників, паломників, гінців, поштовиків тощо надавалися монастирями, церквами безкоштовно або ж витрати з утримання таких закладів несла держава. Основна ознака цього періоду, праперіоду зародження готельного господарства , відсутність оплати готельної послуги.

Другий товарний етап розвитку готельного господарства починається з часів надання платної готельної послуги, коли діяльність, пов'язана з обслуговуванням людей в їх подорожах, оплачувалась, а, значить, стала джерелом одержання доходів. Спочатку такі платні послуги надавали ті ж церкви, монастирі, ями, а пізніше, зі збільшенням інтенсивності пересування людей, розширенням та удосконаленням засобів транспортування, обсяг готельних послуг досягнув параметрів, які дозволили готельному господарству виділитися в окрему галузь. Отже, для цього етапу розвитку готелів характерна конкуренція, хоча на перших порах її засоби були достатньо примітивними.

З часом арсенал засобів конкурентної боротьби розширювався і в період капіталістичного розвитку господарства він набував сучасного змісту та ознак, серед яких набір послуг поза основною, готельною, рівень якості пропонованих послуг, цінова варіативність послуг, реклама тощо.

Третій, маркетинговий, період еволюції готельного господарства характеризується жорсткою конкуренцією у сфері готельного бізнесу, з одного боку, та вишуканими, маркетинговими способами конкурентної боротьби готелів, готельних груп, з другого.

Слід пам'ятати, що пропонований підхід дослідження розвитку готельного господарства достатньо абстрагований. Зрозуміло, що перелічені періоди не можна зіставити за часовим виміром. Приміром, тривалість другого етапу вимірюється декількома тисячоліттями, тоді як останньому, третьому, періоду не виповнилося ще й століття. Ми також є свідками того, що готельне господарство континентів та окремих країн мало свою специфічну еволюцію. Наприклад, можна віднайти та назвати країни, які оминули перший, безтоварний, період розвитку готельного господарства. Ще простіше перелічити країни, для яких маркетинговий період розвитку готельного господарства не настав.

1.2 Історія розвитку готельного господарства України

Середньорічний коефіцієнт завантаження готелів у 2000 р. в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів -- 9 % -- було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне -- 78 % -- у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40 %.

Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських готелів у 2000 р. становило 0,20. Це значення є більш об'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2000 - 0,40.

У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався від 0,17 до 0,22.

Чисельність готелів в Україні скоротилась з 1995 р. по 2000 р. на 88 одиниць, або на б %, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на 21 %.

Найбільше скорочення спостерігалось у Києві -- на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),

Усього готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9 % загального числа осіб, яким надано послуги.

Найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1 %), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1 %), Одеській (5,3 %), Дніпропетровській (5,3 %), Київській (4,2 %), Донецькій (4,0 %).

Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців -- 2,6 доби.

Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві -- 1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, -- 1,8, в Одеській -- 2,2, у Чернігівській і Херсонській -- 2,3, у Сумській -- 2,6.

На виконання статті 15 Закону України «Про туризм» з 1 жовтня 1999 р. введено обов'язкову сертифікацію готельних послуг та послуг харчування, які надають суб'єкти туристської діяльності. Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації в Україні нині підлягають 266 підприємств, що надають готельні послуги, та 455 підприємств харчування. Станом на 01.10.2040 р. сертифікат відповідності надано: на готельні послуги -- 158 підприємствам, на послуги харчування -- 274 підприємствам.

Результатом проведеної роботи стало помітне підвищення рівня обслуговування на підприємствах готельної галузі.

Разом з тим існуюча інфраструктура туризму ще не відповідає вимогам міжнародних стандартів. У більшості готелів відсутні сучасні засоби зв'язку та комунікацій, конференц-зали з відповідною аудіовізуальною технікою та технічними засобами для синхронного перекладу.

Подальший розвиток готельного господарства неможливий без сучасного обладнання і новітніх технологій, про що нагадує девіз Всесвітньої туристської організації на 2003 рік: «Технологія і природа -- два актуальних аспекти розвитку туризму на початку двадцять першого століття». Це стосується насамперед інформаційних технологій, ефективних і надійних систем захисту, без чого неможливо досягти високого рівня якості послуг.

Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 -- 25 % загальної кількості готельних господарств, 75 --85 % -- мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті.

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

Завантаженiсть по Українi 25%, в Києвi - 44% Забезпеченiсть готельними мiсцями - 2,4, в Києвi - 7. Готелi, що вiдповiдають свiтовим стандартам: 0,8, в Києвi - 2. П'ятизiрковi готелi - "Днiпропетровська Україна", "Прем'єр Палас", "Кемпiнскi (Одесса)".

Розвиток туризму значною мірою визначається станом готельного господарства. Київ має найбільшу в Україні мережу готелів. На сьогодні у місті функціонують 98 готелів різних форм власності та відомчої належності: 22 готелі місткістю понад 100 номерів відповідають основним європейським стандартам обслуговування, 41 - невеликі готелі, решта закладів розміщення належить до категорії гуртожитків готельного типу, яких налічується 35. У 43 готелях (відомчих) частину житлових приміщень обладнано під кімнати для приїжджих. Статистичні показники діяльності підприємств готельного господарства м. Києва наведені в таблиці 1.2.

Найгострішою проблемою в готельному господарстві міста є необхідність диверсифікації та спеціалізації пропозицій послуг гостинності. Нині немає статистичних даних щодо використання житлового сектору в туристичних цілях, зокрема даних про здавання житла іноземцям.

Ринкові відносини загострили старі й спричинили нові соціально-економічні проблеми у сфері готельного господарства: недосконале державне регулювання, застаріле технологічне забезпечення, низька якість послуг, нестача кваліфікованих кадрів, недостатня реклама тощо.

Загалом матеріально-технічний стан готелів Києва, за винятком висококласних готелів, не відповідає міжнародним стандартам.

Готельне господарство міста потребує залучення інвестицій. Міська влада вживає заходів для створення сприятливого інвестиційного клімату та активного залучення коштів іноземних інвесторів до розвитку готельного господарства, розбудови інфраструктури міста. Про це свідчать масштабні проекти будівництва нових готелів, ремонт та реконструкція діючих.

Для забезпечення максимальної розрахункової потреби у місцях розміщення туристів Генеральним планом розвитку м. Києва до 2020 року передбачається відповідний приріст місткості мережі готельних закладів.

готельний справа туристичний

Таблиця 1.2 - Основні показники фінансово-економічної діяльності підприємств готельного господарства м. Києва (за формою N 1-готель)

Показники	1999	2000	2001	2002
Кількість готелів	80	86	92	94
у тому числі: *****	0	0	1	1
****	3	3	3	3
***	12	16	11	10
**	9	13	15	20
*	3	3	3	3
без категорії	53	51	59	57
Кількість номерів, од.	6974	7037	8195	8218
Одночасна місткість, місць	12935	12739	15289	15451
Обслуговано приїжджих, чол.	712125	779120	884799	923626
у т. ч. іноземців, чол.	125150	128307	140439	188948
Доходи від основного виду діяльності (плата за проживання), млн. грн.	138,0	176,3	219,2	251,1
Доходи від надання додаткових платних послуг, млн. грн.	8,3	53,4	71,4	67,4
Інші доходи, млн. грн.	37,2	12,8	27,0	36,6
Вкладено у зміцнення матеріально-технічної бази, млн. грн.	26,9	169,2	98,0	109,6
Балансовий прибуток, млн. грн.	27,9	23,8	27,3	21,3
Платежі до бюджету, млн. грн.	45,3	63,6	63,4	92,6
Готельний збір, млн. грн.	7,5	20,6	20,3	23,3
Завантаженість номерного фонду, %	41,2	43,5	46,5	47,2
Середній рівень рентабельності, %	22,1	21,0	19,0	16,7
Кількість працюючих, чол.	6333	6412	6692	7194

За світовими стандартами в м. Києві як столиці європейської держави передбачено побудувати до 2010 року 4 - 5 готелів категорії *****, 10 - 12 готелів категорії ****, 30 готелів категорії ***.

Протягом 1998 - 2002 рр. у будівництво нових готелів міста вкладено 43 млн. 180 тис. грн. та 15 млн. 780 тис. дол. США. Виконання робіт на цих об'єктах триває повільними темпами.

У Києві практично відсутні готелі, що належать до міжнародних готельних мереж.

Для задоволення потреб туристів у місті планується сформувати мережу малих готелів ("Малі готелі Києва") та інших типів засобів розміщення.

Потребують відродження на якісно новому рівні кемпінги та мотелі для автотуристів.

Виникає необхідність розроблення правил надання і порядку контролю за якістю готельних послуг у м. Києві.

Вартість готельних послуг у Києві досить висока й постійно зростає, а комфорт та сервіс відстають від міжнародних вимог. Це зумовлено такими економічними чинниками, як інфляція, підвищення цін на комунальні послуги, зростання податкового тиску тощо.

Розвиток матеріально-технічної бази готельного господарства стримується існуючою недосконалою податковою системою. Зменшення кількості податків і обов'язкових платежів до бюджету дасть змогу знизити ціни на послуги або спрямувати частину податків на розвиток готельних підприємств та підвищення кваліфікації працівників.

Існуючі недоліки в готельному господарстві потребують здійснення серії заходів, а саме:

- запровадження системи обов'язкової сертифікації готельних послуг, що надають суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності та відомчої належності;

- проведення маркетингових досліджень з вивчення якості послуг підприємств готельного господарства;

- розроблення комплексу заходів щодо створення і функціонування малих підприємств у сфері готельного господарства;

- розроблення програми створення мережі малих готелів ("Малі готелі Києва");

- розроблення моделі молодіжного готелю;

- забезпечення будівництва засобів розміщення: туристичні готелі - 4,3 тис. місць, мотелі-кемпінги - 1,2 тис. місць;

- завершення робіт з реконструкції та будівництва готелів, готельно-офісних центрів і кемпінгів.

Розділ 2. Розвиток готельного господарства в Україні

2.1 Основні тенденції розвитку готельного господарства України

Позитивним у розвитку готельного господарства є зростання житлової площі номерів. Так, якщо у 1996 р. в Україні цей показник складав 999,9 тис. м2, у 1997 р. - 1002 тис., то у 1998 р. - 1010,6 тис.м2. Таким чином, житлова площа готельних номерів у 1998 р. проти 1996 р. збільшилась на 1,1%, а проти 1997 р. - на 0,9%.

Це відбувається переважно за рахунок реконструкції та модернізації місць розміщення, скорочення простою частини номерного фонду. Одним із складових показників експлуатації готелів є кількість наданих місць за певний період.

У 1998 р. готельними підприємствами України було надано 8728,8 тис. людино-діб, у тому числі 7588,5 тис. - громадянам України (86,9%), 1140,3 тис. - іноземцям (13,1%).

Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України. У 2004 р. в Україні налічувалось 1308 готельних підприємств на 949,1 тис. місць.

За формами власності їх кількість розподіляється так: 40 % перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 -- у колективній і 3 % -- у приватній власності.

Однією з передумов розробки обґрунтованої маркетингової політики тої чи іншої сфери діяльності є виявлення тенденцій, що відбуваються на ринку. Аналіз розвитку готельного господарства України за останні 15 років дозволяє виділити принаймні два періоди, в межах яких тенденції виявилися протилежними. До 2004 р. показники потужності готельного господарства переважно збільшувалися. З табл. 2.1 і рис. 2.1 видно, що з 1991 по 2004 рр. кількість готелів збільшилася на 42%, їх житлова площа - на 58%, кількість місць - на 64%, чисельність працівників готелів - на 42%.

Таблиця 2.1 - Динаміка основних показників розвитку готельного господарства України за 1991-2004 рр.

Показник	Рік	Абсолютна величина показника на початок року	Базисні темпи зростання, %
Кількість готелів, одиниць	1991	779	100
	1996	1247	160
	2002	1090	140
	2003	1103	142
	2004	1110	142
Житлова площа, тис. м2	1991	561	100
	1996	836	149
	2002	856	153
	2003	887	158
	2004	884	158
Кількість місць, тис.	1991	76	100
	1996	119	157
	2002	121	159
	2003	124	163
	2004	125	164
Чисельність працівників готелів, тис. осіб	1991	17,6	100
	1996	26,0	148
	2002	26,7	152
	2003	26,1	148
	2004	25,0	142

Для успішного розвитку готельного господарства також є удосконалення системи управління якістю на ринку готельних послуг України. Дослідження вітчизняних та закордонних вчених свідчать про те, що для сучасного ринку характерна стійка тенденція до підвищення цінових форм конкуренції і, особливо, конкуренції якості. Виходячи з цього, кожна організація, яка хоче досягнути успіху, повинна розробляти та впроваджувати ефективні системи управління якістю.

Рис. 2.1 - Базисні темпи зростання основних показників готельного господарства України за 1991 - 2004 рр.

З переходом до ринкової економіки готельні комплекси України теж вимушені розробляти свої такі системи, спрямовані на споживача. В більшості країн світу система управління якістю розглядається як система, що інтегрує діяльність різних суб`єктів та орієнтується на вивчення рівня якості, його досягнення, підтримання і підвищення з метою випуску продукції та послуг, що повністю і найекономічнішим шляхом задовольняє потреби споживача.

Таке зростання відповідало загальним тенденціям розвитку народного господарства, підвищенню інтенсивності зв'язків між підприємствами, окремими громадянами, поліпшенню фінансового стану підприємств і громадян і їхніх можливостей щодо здійснення відряджень, поїздок, пов'язаних з відпочинком, особистими справами тощо.

З 2004 р. спостерігається економічний спад, інтенсивно розвиваються інфляційні процеси, погіршується добробут населення, фінансова стабільність підприємств знижується, і все це, безумовно, позначається на попиті на готельне обслуговування і пропозиції готельних послуг.

Таблиця 2.2 - Динаміка основних показників розвитку готельного господарства України за 2005-2009 рр.

Показник	Рік	Абсолютна величина показника на початок року	Базисні темпи змін, %
Кількість готелів, одиниць	2005	1654	100,0
	2006	1587	95,9
	2007	1466	88,6
	2008	1396	84,4
	2009	1368	82,7
Житлова площа, тис. м2	2005	1144	100,0
	2006	1121	98,0
	2007	1076	94,1
	2008	1032	90,2
	2009	1000	87,4
Кількість номерів, тис.	2005	70,6	100,0
	2006	68,3	96,7
	2007	65,7	93,1
	2008	62,4	88,4
	2009	60,6	85,8
Кількість місць, тис.	2005	157	100,0
	2006	148	94,3
	2007	140	89,2
	2008	131	83,4
	2009	125	79,6
Чисельність працівників готелів, тис. осіб	2005	29,1	100,0
	2006	28,7	98,6
	2007	28,1	96,6
	2008	28,1	96,6
	2009	27,2	93,5

З табл. 2.2 і рис. 2.2 видно, що у 2005-2009 рр. на 17,3% скоротилася кількість готелів, і на 12,6 - житлова площа, на 14,2 зменшилася кількість номерів, на 20,4 - кількість місць, на 6,5% менше стало працівників готелів.

Рис. 2.2. Базисні темпи зміни основних показників готельного господарства України за 2005 - 2009 рр.

Зміни в готельному господарстві України найяскравіше відображає динаміка показників обсягу надання готельних послуг у мільйонах ліжко-діб і рівня завантаженості готелів. Обсяги надання готельних послуг порівняно з 1990 р. зросли 1995 р. на 38%, а 1996 р. - на 48% і чотири роки (до 2002 р. включно) утримувалися приблизно на цьому рівні, після чого почався обвальний спад обсягів готельних послуг. У 2005 р. кількість наданих ліжко-діб зменшилася майже до рівня 1990 р., а вже 2008 р. була на 54% нижча від цього рівня. Якщо порівняти обсяги готельної діяльності 2002 і 2008 рр., то виходить, що за шість років її вони скоротилися більш ніж утричі.

2.2 Динаміка приватного готельного бізнесу

Процес формування приватної власності в Україні торкнувся і готельного господарства. Підхід до маркетингу послуг у державних і приватних готелях має певні відмінності, що безумовно позначилося на результатах їх діяльності. Розробляючи маркетингову політику окремого готельного підприємства або стосовно готелів певного регіону, доцільно враховувати рівень і тенденції розвитку приватного готельного бізнесу. Порівнянний аналіз розвитку готелів різних форм власності здійснювався нами починаючи з 2005 р. з двох причин. По-перше, лише з цього року (станом на кінець року, тобто на 1.01.2006 р.) у статистичній звітності виділяються показники приватних готелів. По-друге, до 2005 р. обсяги діяльності приватних готелів були настільки незначними, що таке обмеження базисного динамічного ряду практично не вплинуло на висновки щодо розвитку приватного готельного бізнесу.

Кількість приватних готелів щороку збільшувалася і 2009 р. їх було 51. Звичайно, це можна вважати лише 4 початком функціонування приватного готельного сектора, але тим необхідніше вже зараз виявити тенденції його розвитку. За період, що аналізується, зросла не тільки кількість приватних готелів, але і їх частка в загальній кількості готелів, причому зросла досить суттєво - з 0,69 до 3,7-3%. Слід звернути увагу на те, що збільшення кількості приватних готелів відбувається на фоні зменшення загальної кількості готелів.

Внаслідок впливу численних факторів на ринку готельних послуг склалася ситуація, за якої співвідношення попиту і пропозиції в різних Вістах України є різним. На відміну від товарів і багатьох інших послуг Пропозицію готельних послуг неможливо оперативно перенести з одного Кіста в інше. Сформована різниця між кон'юнктурою ринку готельних послуг в різних містах і реї іонах є досить сталою, тому вона повинна бути об'єктом маркетингових досліджень, основна мета яких - раціонально поділити в розрізі міст і регіонів зусилля щодо подальшого розвитку Котельної справи.

Об'єктом дослідження були обрані 64 міста України, що мають 80 і більше тисяч жителів. Три міста з цієї сукупності (Ялта, Феодосія, Євпаторія) є вираженими курортами, які розглядалися окремо і при Кагальному групуванні не приймалися до уваги. Розподіл міст за кількістю «вселення дозволив виявити певні залежності, що допомагають узагальнити тенденції розвитку готельного господарства.

Зі збільшенням кількості жителів в населених пунктах здебільшого зростає і середня кількість місць у готелях в розрахунку на 1000 жителів. У більші міста частіше приїжджають іноземці, відповідно збільшується частка місць для іноземців, а це означає, що і загалом створюються більш комфортабельні умови проживання.

Концентрація в великих містах сучасних готелів призводить до збільшення показників середньої площі номера і середньої площі в розрахунку на одне місце. Про краще матеріально-технічне забезпечення готелів великих міст свідчить також показник балансової вартості основних фондів у розрахунку на одне місце: в групі міст з чисельністю населення 500 тис і більше він вдвічі вищий, ніж у містах з населенням до 200 тис. Характерно, що великі міста не тільки користуються раніше створеною кращою матеріальною базою готелів, але і докладають більше зусиль для її підтримання в належному стані.

В рамках організації готельного господарства важливим є постійне коректування видів та обсягів надаваних послуг відповідно до кон'юнктурних вимог готельного бізнесу та чинного законодавства. Законом України “Про туризм”, готелі зобов'язано проходити обов'язкову сертифікацію готельних послуг. Сертифікація повинна розглядатися як така, що є внутрішньою справою кожного готелю, тому, на нашу думку, вона повинна бути добровільною. Проведення сертифікації готельних послуг на підтвердження рівня послуг -- це один з маркетингових заходів, який працює у напрямку підвищення конкурентноздатності готелю в очах потенційних клієнтів, але вдосконалення конкурентних позицій можна досягти і завдяки іншим засобам стимулювання, вдосконаленням пропозиції послуг. Крім того, проведення сертифікації пов'язане із значними фінансовими (3700-5400 грн.) та часовими (15-22 робочих днів) витратами, а компенсація витрат на сертифікацію за рахунок споживачів готельних послуг скорочує число клієнтів готелів [5, с. 241]. Впровадження 6 бланків суворої звітності та 7 бланків первинного обігу в документообігу готельних підприємств (згідно Наказу Державного комітету будівництва та Державного комітету туризму від 30.12.97 р. №63/53 “Про затвердження форм бланків суворої звітності та первинного обліку в готелях України” з наступними змінами і доповненнями та Наказу Держкомтуризму від 16.04.99 р. №17 “Про організацію виробництва бланків суворої звітності”) пов'язане з такими негативними моментами:

- значною вартістю бланків зумовлює вилучення частини обігових коштів готелів на виготовлення бланків (ціна комплекту бланків 4,5-7 грн. на клієнта);

- зменшенням обсягів надання готельних послуг за рахунок тих клієнтів, які не бажають розголошувати певну інформацію про себе;

- це водночас створює можливості корупції (14-17% клієнтів забезпечуються готельними місцями без реєстрації);

- ускладненням документообігу та системи обліку;

- дублюванням інформації в бланках суворої звітності, що передбачає нераціональні затрати часу і ресурсів (аналогічними є форми №1-г та №2-г, однак перша призначена для заповнення громадянами України, а друга - іноземцями та особами без громадянства;

- інформація у журнальних формах №5-г та №6-г дублює ту, що міститься в формах №1-г та №2-г);

- як наслідок з вищевказаного, має місце скорочення надходжень до бюджету.

Єдиний документ, який має право на існування як документ суворої звітності, причому у модифікованому вигляді, -- це рахунок (форма №4-г). Існування інших бланків суворої звітності вважаємо за доцільне відмінити. Правила користування готелями та надання готельних послуг в Україні, затверджені Наказом Держжитлокомунгоспу та Держкомтуризму України від 10.09.96 р. №77/44, містять ряд обмежень в наданні готельних послуг, які стримують розвиток готелів [4, с. 97]:

- обмеження максимального терміну проживання в готелі 45 добами;

- обов'язковість пред'явлення паспорту (відсутність паспорта в людини є однією з причин звернення потенційного клієнта до послуг приватного сектору, на чому втрачає як готель, так і бюджет через скорочення податкових надходжень від надання готельних послуг);

- жорстка регламентація порядку та оплати бронювання номерів та порядку оформлення проживання в готелі.

Вважаємо, що суб'єкти готельного бізнесу повинні мати більше самостійності у здійсненні підприємницької діяльності, а встановлення порядку поселення та здійснення бронювання має бути прерогативою кожного готелю. Індустрія туризму є однією з не багатьох галузей економіки, в яку можна за короткий час залучити іноземний капітал. Термін будівництва туристичних об'єктів іноземними фірмами складає 1-2 роки, а окупність готелів міжнародного класу -- 3-5 років. Але в даний час важко розраховувати на великий приплив іноземного капіталу, зважаючи на те, що західних інвесторів стримує економічна нестабільність в країні, відсутність правових гарантій. Як можливі шляхи розв'язання проблеми низького рівня капіталовкладень в розвиток готельного господарства пропонуємо наступні:

- звільнення новостворюваних готелів від сплати готельного збору протягом 3 років з початку експлуатації, запровадження пільгових ставок сплати податку на прибуток на цей період;

- при будівництві надання переваги невеликим туристичними об'єктам -- 40-50 місць -- вони швидше реагують на вимоги клієнтів та економічно рентабельніші;

- створення спільних підприємств [3, с. 33].

2.3 Використання новітніх методик організації готельних послуг

Розвиток індустрії дозвілля на сучасному етапі впливає на структурні зрушення в економіці країн, які мають значні природно-рекреаційні і історико-культурні ресурси. Для їх освоєння активно використовують як вітчизняні так і іноземні інвестиції в галузі, що обслуговують індустрію дозвілля якою є готельне господарство. В економіці розвинутих країн індустрія дозвілля сьогодні характеризується виключно високою наукоємкістю, тому реальністю стають підприємства готельного господарства, де обслуговування частково автоматизоване з використанням інформаційних систем і технологій. Якщо розглядати основні вимоги до готелів, мотелів, кемпінгів, туристичних баз України у всіх категоріях підприємств обов'язково передбачаються такі заклади дозвілля, як відеосалони, ігрові автомати, кінотеатри або кіноплощадки, ігрові площадки для дітей, площадки для ігор. Згідно Угоди про проведення узгодженої політики в області стандартизації, метрології та сертифікації держав учасниць СНД, у березні 1996 р. Держстандарт України видав наказ про введення на всій території з 1 січня 1997 р. міждержавних стандартів у сфері надання послуг населенню, в тому числі у підприємствах готельного господарства. Міжнародним стандартом класифікації підприємств готельного господарства визнаний російський державний стандарт, до якого залучилась і Україна. Проте матеріально-технічна база, підприємств готельного господарства в Росії і Україні є не однаковою [11, с. 2].

В російський готельний ринок прийшов іноземний капітал світових готельних корпорацій: «Марко Поло», «Пульман», «Хілтон», «Шератон» та інші, що дозволило підвищити комфортність матеріально-технічної бази готельних господарств, яка наближається до європейських і світових стандартів. В Україні тільки в останні два роки намітилась тенденція збільшення кількості підприємств готельного господарства але в основному за рахунок приватного сектору. Якщо розглядати доходи від експлуатації готельних господарств і інших місць розміщення, то в Україні за станом на 01.01.2003 року вони в порівняні з 1995 роком збільшились більше як в 4 рази, на нашу думку за рахунок цінової політики.

Реальністю стають підприємства готельного господарства, де обслуговування частково автоматизоване з використання інформаційних систем і технологій. В Україні процес автоматизації розпочався, але це в свою чергу потребує проведення комплексної модернізації їх матеріально-технічної бази, що вимагає викладення інвестицій і державної підтримки у тому числі у вигляді соціальних гарантій менш соціально захищеного населення. У сучасних умовах необхідно залучати додаткові ресурси в сферу послуг, для впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Це в свою чергу дає можливість розширити перелік нових видів і форм обслуговування, підвищення якості послуг, що тісно пов'язані з технічними засобами.