З дисципліни: Міжнародні організації

На тему: "Всесвітня Організація з Туризму та інші організації, пов'язані з туризмом"

World Tourism Organization, ВОТ (WTO) -міжурядова організація. Заснована у 1975р. замість Міжнародного союзу офіційних туристичних організацій (МСОТО). Відповідно до Статуту ВОТ члени організації поділяються на три категорії: дійсні, асоційовані і приєднані. Дійсними членами ВОТ є приблизно 200 держав, асоційованими -- 3 території: Гібралтар, Аоминь (Макао) та Антильські острови. Приєднаними членами організації вважаються турист, фірми і транспортні організації. Статус постійного спостерігача при ВОТ надано Ватикану.

Метою ВОТ є сприяння розвиткові туризму як важливої галузі економіки держав, засобу поглиблення міжнародного взаєморозуміння, утвердження миру, процвітання і загальної взаємоповаги, дотримання прав людини та основних свобод для усіх людей. ВОТ розглядає питання технічного співробітництва у сфері професійної підготовки в галузі туризму, правові питання, які регламентують туристичну діяльність. Зокрема, нею розроблено і прийнято Хартію туризму (1985), Кодекс туриста (1985) тощо. Найвищим органом ВОТ є Генеральна асамблея, що складається з делегатів, які представляють дійсних членів. Скликається раз на 2 роки. Виконавчим органом ВОТ є Виконавча рада, яка складається з дійсних членів, обраних Генеральною асамблеєю за принципом: один представник від кожних 5 дійсних членів. Збирається не рідше двох разів на рік. У роботі ради без права голосу можуть брати участь також один з асоційованих членів і представник комітету приєднаних членів ВОТ. Адміністративним органом організації є Секретаріат, очолюваний генеральним секретарем. Штаб-квартира ВОТ -- м. Мадрид (Іспанія).

На сесіях та конференціях ВТО розглядаються економічні, соціальні, екологічні, правові аспекти розвитку туризму, приймаються відповідні рішення. Так, на VI сесії Генеральної асамблеї ВТО (1985 р.) було затверджено "Хартію туризму", прийнято кодекс туриста, резолюцію про роль туризму в укріпленні мирних відносин між країнами тощо. До організацій системи ООН, діяльність яких не спеціалізована на туризмі, але час від часу торкається цих питань, відносяться Конференція ООН з туризму та подорожей; Економічна та соціальна рада (ЕКОСОС), Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД); Комісія ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО); Міжнародна організація праці; Міжнародна асоціація повітряних перевізників (ІАТА). Неурядовими спеціалізованими організаціями з питань розвитку туризму є Всесвітня федерація асоціацій туристських агентств (ФУААВ); Міжнародна асоціація наукових експертів по туризму (АІЕСТ); Всесвітня асоціація з професійної освіти в туризмі при ВТО; Міжнародна асоціація журналістів і письменників, що спеціалізуються на туризмі (ФІЖЕТ); Міжнародна готельна асоціація (МГА); Міжнародне бюро з соціального туризму та відпочинку Всесвітньої професійної спілки; Міжнародне бюро туризму і обмінів молоді (БІТЕЖ) при Всесвітній федерації демократичної молоді; Федерація міжнародних молодіжних туристських організацій; Міжнародна конференція по студентському туризму; Бюро подорожей міжнародного союзу студентів та інші. До міжнародних комерційних організацій в сфері туризму належать Міжнародний туристичний альянс, який спеціалізується на страхуванні закордонного автотуризму; Міжнародна асоціація професійних організаторів конгресів, Всесвітня асоціація туристичних агентств, яка об'єднує Американську спілку туристських агентств, Союз асоціацій туристських бюро північних країн та ряд провідних туроператорів тощо. Регіональні міжнародні туристичні організації об'єднують державні, некомерційні установи та комерційні підприємства різних галузей індустрії туризму: Європейська туристська комісія країн НАТО; Арабський союз з туризму, що об'єднує національні туристські агентства 18 арабських країн; Організація розвитку африканського туризму, що об'єднує франкомовні країни Африки; Туристська асоціація Тихоокеанського регіону (ПАТА), членами якої є понад 3000 організацій і підприємств цього регіону; Європейська туристська комісія, яка об'єднує офіційні туристські організації країн Західної Європи тощо. Національні організації, що сприяють розвиткові туризму, представлені, наприклад, Американською спілкою туристських організацій, яка об'єднує туристські агентства американських штатів; Асоціацією Британських туристських агентств тощо.

В Україні функції координатора з розвитку туризму виконує багато разів реформована Державна туристична адміністрація. Захистом суб'єктів туристичної діяльності опікується громадська організація "УкрСоюзТур" (Всеукраїнський союз працівників асоціацій, підприємств і організацій туристичної сфери), а політику в сфері готельного бізнесу координує Асоціація готельних об'єднань та готелів міст України, яка налічує біля 100 членів. Понад 50 членів нараховує Асоціація працівників навчальних закладів туристичного і готельного профілю. Крім того діють різні регіональні асоціації, союзи і спілки. Таким чином, ринок виробника турпродукту, представлений структурами та виробничими суб'єктами індустрії туризму, є потужним міжгалузевим комплексом, який функціонує на основі інтегративних зв'язків глобального характеру; його консолідація забезпечена спільністю мети з задоволення попиту, який не тільки зростає, а й урізноманітнюється. Сучасні технології, рівень концентрації капіталу, виробничих потужностей, кадрового потенціалу дозволяють суб'єктам індустрії туризму здійснювати масове виробництво турпродукту і, реалізуючи його на індивідуальній основі, цілеспрямовано формувати попит, запроваджуючи відповідні маркетингові стратегії. Ефективність функціонування туристичного ринку залежить від ступеня інтегрованості простору (географічного, економічного, правового тощо). Переважна фінансова та технологічна роль ТНК, що діють в сфері туризму, при зростаючій конкуренції, посилюючи глобалізаційні тенденції, в тому числі й на основі інтегрованого фінансово-інформаційного простору, роблять їх провідними структурами туристичного ринку всіх рівнів, включаючи національний. Національні ринки різного типу утворюють доволі мозаїчну картину, обумовлену характером участі в світовому туристичному процесі. Зазначені особливості функціонування ринкових структур індустрії туризму знайшли відтворення в геопросторовій організації світового туристичного ринку. Геопросторова організація туризму за умов глобалізації позначилась посиленням диференціації національних ринків та поляризацією туристичної діяльності відповідно до загальних світогосподарських процесів, відбиваючи в цих закономірностях превалюючий вплив законів відносних переваг та формування попиту в діяльності структур індустрії туризму. Враховуючи закономірності функціонування світового господарства, його ярусність, багатополюсність, асиметричність та сформовані внаслідок цього геопросторові структури світового ринку, вважаємо за можливе в основу формування геопросторової структури індустрії туризму покласти концепції "багатополюсності світу" та "осьового" поділу праці. Геопросторова структура світового туристичного ринку є поліформною, зафіксованою в ареальних та лінійно-вузлових формах. Кожна з цих форм відтворює геопросторові зв'язки та співвідношення елементів та компонентів ринкових структур. Основою формування геопросторової структури індустрії туризму туристичного ринку глобального та макрорегіонального рівнів є "світові міста" - центри ділової активності, які стали вузловими елементами територіальної структури світового господарства, сформованими внаслідок його глобальної транснаціоналізації як центри контролю та управління інтеграційними світогосподарськими процесами. Диференціація елементів глобальної лінійно-вузлової структури індустрії туризму за рівнем транснаціоналізації, фінансової активності, функцій в інформаційних мережах та розвитку туристичної інфраструктури, дозволили ієрархізувати їх, виділивши головні (Лондон, Токіо, Нью-Йорк), провідні (Чикаго, Лос-Анжелес, Вашингтон, Париж, Брюсель, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Сингапур, Сан-Паулу) та значні (22 міста) вузли. "Світові міста", як центри в першу чергу фінансово-інформаційної ділової активності туристичного ринку, зв'язані постійними фінансовими та інформаційними потоками, утворюють лінійно-вузлову форму територіальної структури туризму і можуть розглядатись як "опорний каркас" глобального та макрорегіональних ринків. Територіальна концентрація та інтеграція зазначених вузлових елементів і інтенсивність зв'язків між ними є основою формування "полюсів росту" як ядер поліцентричної світогосподарської структури. Ступінь диверсифікації індустрії туризму в світогосподарську систему дозволяють розглядати виділені "полюси росту" як ареальні форми геопросторової структури світового туристичного ринку. За ступенем сформованості та рівнем впливу на світогосподарські процеси серед "полюсів росту" виділяють сформовані (Західно-Європейський, Північно-Американський, Тихоокеанський) та потенційні (Північноєвразійський, Південноамериканський, Австралійський). Сформовані "полюси росту" є ядрами науково-технічного прогресу, звідки технологічні інновації поширюються на решту світу, тут концентруються основні фінансові ресурси і важелі економічного впливу. Індустрія туризму, сформована в цих регіонах, максимально інтегрована всіма своїми структурами в регіональний господарський комплекс, її діяльність стандартизована відповідно до місцевих соціально-економічних умов, тому сформовані "полюси росту" можна розглядати і в якості ядер геопросторової структури туристичного ринку як складової світового господарства. Ці просторові структури сформувалися на базі національних ринків високоінтенсивного типу, що характеризуються значним постійним за обсягами та різноманітним за характером попитом і потужною повноструктурною індустрією туризму, здатною не тільки задовольняти, а й створювати попит, концентруючи його на певних напрямках, видах та формах туризму. Потенційні "полюси росту" формуються переважно навколо провідних та значних "світових міст" в індустріальнорозвинених країнах, які розташовані в південній півкулі в зоні потенційного попиту і є інфраструктурно вразливими із-за віддаленості від зони формування інтенсивного попиту. Але екстенсивний шлях розвитку туристичного ринку, його ущільнення, стиснення простору, в тому числі й за рахунок удосконалення транспортних перевезень, потреба в урізноманітненні пропозиції при розвиненій індустрії туризму та всього соціально-економічного комплексу даних територій, роблять їх достатньо перспективними і дають підстави виокремити як зони значного туристичного потенціалу Південно-Американську, Південно-Африканську та Австралійську ареальні форми геопросторової структури світового туристичного ринку. Євразійський потенційний "полюс росту", який виділяють у світовому господарстві, знаходиться в стадії реформування і відповідної реструктуризації зовнішньоекономічних зв'язків і немає сформованих центрів ділової активності світового рівня. "Полюси росту" виступають інтеграторами туристичної діяльності, продуцентами нових маркетингових, інформаційних, сервісних технологій, тобто ядрами інновацій в індустрії туризму, звідки ці інновації поширюються за принципом "водяного кола" на діяльність туристичних ринків інших типів. Розподільчою мережею є опорний каркас світового туристичного ринку, представлений ієрархізованою системою вузлових елементів геопросторової структури та зв'язків між ними. Тобто, спостерігається не тільки поляризація туристичної діяльності, яка полягає в формуванні "полюсів росту" навколо вузлових фінансово-інформаційних центрів і перерозподілі фінансових та організаційних можливостей, які надає використання сучасних інформаційних технологій, а й наявність ярусності в діяльності світової індустрії туризму. Це обумовлене діахронністю розвитку складових індустрії туризму, значною територіальною диференціацією в рівнях розвитку, а також відмінами в рівні сформованості і закріпилось поглибленням "осьового" туристичного поділу праці між країнами високоінтенсивного та стабілізованого типів туристичних ринків і країнами акумулюючого типу. В міжнародному туристичному процесі зазначені особливості закріпились переважанням туристичних обмінів в межах ринків економічно розвинених країн, де повноструктурність та пропорційність складових національних індустрій туризму, їх подібність за цілим комплексом ознак забезпечують здатність задовольнити зростаючий попит, що постійно урізноманітнюється, на високому якісному рівні. Таким чином, глобалізаційні процеси з притаманною їм транснаціоналізацією форм діяльності, інтернаціоналізацією виробництва, тенденціями до концентрації капіталу позначились на індустрії туризму не тільки багатополюсністю територіальної структури світового туристичного ринку, а й його ярусністю, об'єктивно зумовленою системою перебігу капіталу, формами співробітництва та організації діяльності, можливостями застосування відповідних маркетингових стратегій, які надає застосування сучасних інформаційних технологій. Поляризація діяльності суб'єктів світового туристичного ринку виробника турпродукту, закріплена інноваційно-технологічними можливостями і відтворена в інтенсивності міжнародних туристичних обмінів, є об'єктивною основою виділення туристичних макрорегіонів світу як інтегральних геопросторо-вих структур глобального рівня. Такими структурами можна вважати континентально-океанійські макрорегіони. Включення океанів до складу макрорегіонів обумовлене глобальністю туристичної діяльності, яка поширюється не тільки на суходольні території, а також тим, що за сучасного рівня розвитку комунікацій океан втрачає природну "бар'єрну" функцію. Взаємодія (обсяги та тіснота зв'язків) між сформованими "полюсами росту" дає підстави для виокремлення двох континентально-океанійських макрорегіонів: Атлантичного та Тихоокеанського. Інтенсивний розвиток, інноваційна спрямованість, значна концентрація туристичної діяльності, яка грунтується на можливостях індустрії туризму економічно високорозвинених країн при всіх наявних внутрішніх відмінах роблять їх структурами одного (вищого) порядку, які мають домінуючі позиції на світовому ринку. Атлантичний континентально-океанійський макрорегіон формується зв'язками між Західно-Єропейським та Північно-Американським "полюсами росту" по вісі: Нью-Йорк - Лондон -Париж і далі по конурбації долини Рейна до Цюриха і Мілану. Тихоокеанський континентально-океанійський макрорегіон сформувався навколо Тихоокеанського "полюсу росту" по вісі Токіо - Сингапур і включає економічнорозвинені країни Східного та Південно-Східного регіонів, які в світогосподарських зв'язках визначаються посиленою економічною активністю. Світого-сподарська диверсифікація, "взаємопроникнення" економік, фінансово-інформаційна зв'язність Тихоокеанського та Північ-но-Американського "полюсів росту", обсяги та постійність туристичних обмінів дозволяють припустити можливість їх подальшої інтеграції на світовому туристичному ринку (при зростаючій конкуренції на транснаціональному рівні) і формування атлантично-тихоокеанської зони інтенсивного розвитку індустрії туризму по вісі Токіо - Лос-Анжелес (через Гавайські о-ви) - Нью-Йорк - Лондон - Париж і далі в межах європейського "полюсу росту". Потенційними зонами туристичної активності, які можуть перерости (за сприятливої кон'юнктури світового ринку) в "полюси росту" є південні зони значного туристичного потенціалу, які в той же час і надалі залишаться "прив'язаними" до Атлантичного та Тихоокеанського макрорегіонів. Аналогічною ввижається й доля Євразійського потенційного "полюсу росту", який за належності до Напівпериферії, також на значний час залишиться в "тіні" Західно-Європейського та Тихоокеанського "ПОЛЮСІВ росту". (Картосхема "J'еопросторова організація ринку туристичних, послуг"). Видові субринки формують властиву їм територіальну структуру, яка відбиває особливості функціонування тієї чи іншої складової індустрії туризму і знаходить відображення в множинній територіально-галузевій структурі, яка утворюється внаслідок взаємодії виробничих об'єктів складових індустрії туризму з територією, і відбивають особливості територіальної структури сфер гостинності, транспорту, туроперей-тингу тощо, територіальну диференціацію, концентрацію та спеціалізацію певного субринку, утвореного сегментом споживчого попиту та виробничо-технологічною ланкою з його задоволення. Так формуються геопросторов і структури видових субринків з відповідною ієрархією елементів. Вони є частковими проявами формування інтегральних просторових форм міжгалузевого комплексу індустрії туризму. Таким чином, глобалізаційні процеси в індустрії туризму, посиливши роль руху капіталу, інформації, інновацій як регуляторів ринкової діяльності суб'єктів глобального ринку, закріпились в поляризації ринкової діяльності і перебудові просторового каркасу індустрії туризму. Глобальність ринку туристичних послуг потребує регулювання на міжнародному рівні. Саме тому туристичні і пов'язані з ними авіатранспортні послуги були включені до кола питань, які регулюються ГАТС (СОТ). Згідно з класифікатором ГАТС сектор туризму охоплює готелі та ресторани, туристичні агентства і туроператорів, туристичних гідів та інші послуги.