Аналіз розвитку іноземного туризму в Україні

Але в цьому субрегіоні сутність, напрямки та темпи суспільних реформ були відмінні, відповідно до внутрішніх умов кожної країни, тому й рівень соціально-економічного розвитку і, відповідно, рівень розвитку національної індустрії туризму, її пропозиції та можливості також різні. З огляду на це недоцільним є розглядати весь субрегіон як конкурентне середовище українського туристичного продукту. Методично доцільнішим вважаємо обмежити конкурентне коло країнами-сусідами України, оскільки такий підхід дозволяє дотриматись основ конкурентности подібності турпродукту та умов його просування на ринок. Саме ці ознаки (спільність історичної долі, умови розвитку та ринкового середовища, сталість соціально-економічних і туристичних зв'язків) дозволяють виокремити на основі україно-центричного підходу регіональний субринок у складі Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії, Болгарії, Росії, Білорусі, Молдови - Український регіональний субринок (УРР) [51].

Включення до даного субринку Болгарії, з якою немає безпосередніх кордонів, вмотивоване спільністю ресурсів Чорноморського узбережжя, які використовуються в пропозиції традиційного для обох країн турпродукту. Решта країн-сусідів мають позитивне сальдо, але в Словаччині воно незначне, в Угорщині спостерігається в цілому стабілізація обсягів діяльності, а в Польщі намітився певний спад обсягу діяльності з переважанням імпорту послуг в зовнішньоторговельному балансі.

В торгівлі послугами з країнами-сусідами Україна має позитивне сальдо. Ці країни є стабільними торговельними партнерами нашої країни на європейському ринку послуг, незважаючи на незначні (за виключенням Росії) обсяги та коливання. Регіональний аналіз стану туризму в Україні порівняно з країнами-сусідами дає підстави стверджувати, що за останні роки в провідних країнах в сфері туризму - Польщі та Угорщині - намітився спад попиту іноземного туризму.

Високі темпи зростання зовнішньоторговельного обороту послуг мають також Росія, Угорщина та Румунія, але характер їх діяльності на ринку послуг відмінний від вітчизняного.

Так, в Росії при переважаючих темпах росту експорту послуг залишається імпортна спрямованість зовнішньоекономічної діяльності; Румунія також має від'ємне сальдо торговельного балансу, до того ж імпорт послуг зростає більш Україноцентричному субрегіоні. кількості прибулих, витіснивши звідти Угорщину до другого десятку. Але за обсягами надходжень від туризму ці країни не належать до провідних країн світу, що вказує на порівняно низький рівень цін на послуги та товари в цих країнах. Обсяги надходжень в Польщі зменшуються пропорційно зменшенню в'їздного потоку, а в Угорщині, навпаки, надходження від туризму зростають і досить швидкими темпами (в середньому в 1,5 рази), незважаючи на зменшення за цей час потоку на 40% [20].

Серед країн-сусідів України наявність трьох таких потужних країн-конкурентів як Польща, Угорщина та Росія, на які припадає зараз найбільша частка регіонального субринку, з розвиненою індустрією туризму (Польща та Угорщина), що відповідає європейським стандартам, та активною політикою стимулювання туризму створює для нашої країни складну ситуацію. Ця ситуація ускладнюється також відмінним станом ринкового середовища туристичної діяльності: Угорщина та Польща відносяться до тих країн постсоціалістичного простору, в яких практично завершені процеси перебудови економіки на ринкових засадах і які орієнтовані на програму приєднання на Європейсього Свівтовариства.

Туристична політика Польщі, відповідно до прийнятої «Стратегії розвитку туризму у 2005 - 2015 pp.» спрямована на удосконалення системи внутрішнього та міжнародного туризму шляхом подальших зусиль зі створення туристично привабливого іміджу країни в світі, розвитку інфраструктури при переважанні уваги до збереження культурної спадщини країни, розвитку регіонів. Активна участь в європейських виставкових заходах спрямована на просування традиційного туристичного продукту (туризм відпочинку і розваг, культурний та екскурсійний, активний) та відносно нового сільського туризму. Тур-продукт розрахований на активний споживацький сегмент (30-50 років) та розширення пропозиції в сегменті «третього віку». До позитивних чинників розширення доступності польського турпродукту можна віднести розвиток інфраструктури, особливо авіа- та залізничних перевезень. В той же час саме недоліки інфраструктури та недостатній рівень забезпечення безпеки туристів ускладнюють конкурентні позиції країни. Основними споживачами польського національного турпродукту є туристи з розвинених європейських країн: Німеччини (понад третина потоку іноземних туристів), Великої Британії, Франції, Італії. Україна займає п'яте місце (2005 р.) за обсягами прибуттів до Польщі (106 тис. чол., або 4,2% ринку іноземного туризму). Відповідно, польський туристичний продукт значною мірою спрямований на потреби туристів з Німеччини та країн колишнього СРСР, з України, Росії, Білорусі, Литви. Експерти ВТО вважають, що така сегментація турпродукту звужує можливості країни на Європейському та світовому ринку.

За станом ринкового середовища туристичної діяльності найкращі позиції в субрегіоні мають Угорщина та Польща, потужно просувається в цьому напрямку Росія. Стосовно ресурсної бази, то в кожній країні вона представлена унікальним історико-культурним надбанням та характерним сполученням природних умов та ресурсів, які дають можливість створювати як турпродукт масового, так і нестандартного та елітарного ринків [42].

Тобто, на ринку культурно-пізнавального туризму, відпочинку та розваг, активних видів туризму, а також екологічного та сільського, які виступають для субрегіону інноваційним продуктом, країни УРР можуть конкурувати тільки за пропонованим рівнем комфортності подорожування та доступності турпродукту, маючи практично необмежені можливості урізноманітнення національного продукту як для внутрішнього, так і для міжнародного споживчого ринку.

Ємність національного ринку кожної країни обумовлена можливостями транспортної інфраструктури та обсягами пропозиції на ринку готельних послуг. Тут провідними є позиції Угорщини, Болгарії, нарощують пропозицію Словаччина, Польща. Ефективність національної туристичної політики характеризують показники розвитку туризму і перш за все обсягу туристичного потоку. За цим показником, з урахуванням темпів зростання, високі позиції в регіоні завоювали Польща, Угорщина, нарощує потоки Росія. Положення України серед країн-сусідів проміжне: з одного боку, країни, які є провідними в сфері туризму як в Європі так і в світі (Польща, Угорщина), а з іншого, країни, які нарощують туристичні потужності й прагнуть вийти на регіональний ринок (Росія, Болгарія, Словаччина). У субрегіоні Україна має найкращий показник туристичної зв'язності: всі країни-сусіди є основними постачальниками туристів і з усіма (крім Росії та Болгарії) - позитивне сальдо туристичного балансу.

Урізноманітнення і розвиток пропозиції України можливі на напрямках культурно-пізнавального і екскурсійного, екологічного, спортивного, а також сільського туризму. Потребує маркетингових зусиль ринок курортно-лікувального туризму, підтримки та відновлення - ринок круїзного та спортивного туризму, розбудови - ринок гірськолижного туризму.

Відносно сегментів споживчого ринку, то основні маркетингові зусилля повинні бути спрямовані на розвиток дитячого відпочинку та оздоровлення, сімейного відпочинку, відновлення та розбудову автотуризму (особливо це актуально стосовно статусу транзитної держави та створення трансєвропейських транспортних коридорів), релігійного туризму.

Основним споживчим ринком залишається ринок масового попиту з превалюючою мотивацію «відпочинок+екскурсії». На ринках нестандартного та елітарного попиту домінуючими можуть бути позиції спортивного та екологічного туризму. Завоювання позицій на країноцентричному регіональному субринку для України є першим і важливим кроком на шляху просування до європейського регіонального ринку. Саме посилення дії умов та чинників ринкового середовища, основане на підвищенні ефективності державної туристичної політики в поєднанні з можливостями приватного бізнесу і місцевої ініціативи є тим шляхом, який дозволить нашій країні закріпити наявні конкурентні переваги та набути додаткових переваг в конкурентно-партнерських туристичних відносинах.

2.3 Стан та динаміка розвитку іноземного туризму в Україні

Протягом 2008 року чинними були 5338 ліцензій на туристичну діяльність, з них туроператорів - 1606 та турагентів - 3732, відповідно 30 % і 70 %. У порівнянні з 2007 роком спостерігається збільшення кількості чинних ліцензій на 18,4 % (у 2007 р. чинними були 4508 ліцензій).

Протягом 2007 року туристичні послуги надавали 3 833 ліцензіата, з них: туроператорів - 1 281 і турагентів - 2552, відповідно 33 % та 67 %.

Середньооблікова кількість працівників туроператорів та турагентів дорівнює 22,7 тис. осіб, що на 4,5 % більше, у порівнянні з 2007 роком. У 2007 р. зростання складало 3 %, що свідчить про зростання темпу приросту.

Пріоритетним напрямком туристичної галузі в 2008 році, як і у 2007 році залишається внутрішній туризм. В цілому по Україні на внутрішній туризм припадає 75 % туристів, обслугованих ліцензіатами.

Всього протягом 2008 року туристичними підприємствами обслуговано 2,9 млн. туристів (майже на 30 % більше, ніж у 2007 році) та 2,4 млн. екскурсантів (на 35 % більше) в т. ч. за видами туризму:

- в'їзний - 372,5 тис. осіб (на 24,8 % більше, ніж у 2007 році);

- виїзний - 336,0 тис. осіб (на 61,3 % менше, ніж у 2007 році);

- внутрішній - 2155,3 тис. осіб (у 2 рази більше, ніж у 2007 році).

Збільшення на 30 % загальної кількості туристів, обслугованих туроператорами протягом 2008 року, відбулось за рахунок зростання кількості обслугованих внутрішніх і в'їзних (іноземних) туристів.

Зростання загальної кількості туристів протягом року, відбулось за рахунок Івано-Франківської області (на 962 тис туристів), м. Києва (на 483 тис. туристів), АР Крим (на 68 тис. тур.), областей: Волинської (на 35 тис тур.), Львівської (21 тис. тур.), Дніпропетровської (на 12 тис. тур.), Харківської (на 9 тис. тур.), Закарпатської (на 6,4 тис. тур.).

У розподілі областей за кількістю обслугованих туристів порядок такий: найбільшу кількість туристів обслужили оператори Івано-Франківської області (1 млн. 252 тис.), м. Києва (майже 309 тис. тур.), м. Севастополя (115 тис тур.), Львівської області (більше 69 тис. тур.), Дніпропетровської обл. (64 тис. тур.), Донецької обл. (майже 58 тис. тур.).

У 2008 році відбувся перерозподіл у структурі туристичного ринку. У 2008 році найбільшого розвитку набув внутрішній ринок, який зріс вдвічі, й у структурі ринку збільшив свою частку з 47 % у 2007 році до 75 % у 2008 році. Водночас відбулося суттєве зменшення обсягів виїзного туризму, де спостерігається падіння на 61 %. У структурі ринку виїзний зменшив свою частку з 39 % у 2007 р. до 12 % у 2008 році. Сегмент в'їзного туризму майже не змінився - його рівень 14 % у 2007 році і 13% у 2008 році [56].

Таблиця 2.2 - Зміна приросту за кількістю обслугованих туристів у 2007 та 2008 роках.

Вид туризму	2007/2006	2008/2007
В`їзний	v8 %	24,8 %
Виїзний	53 %	v61,3 %
Внутрішній	11 %	107,5 %
Екскурсії	4 %	35,3 %
Всього туристів	21 %	29,8 %



Рисунок 2.2 - Структура туристичного ринку у 2007 році

Рисунок 2.3 - Структура туристичного ринку у 2008 році

Рисунок 2.4 - Динаміка розвитку видів туризму в період 2006 - 2008 рр. (кількість туристів, тис. осіб)

Обсяг наданих туристичних послуг суб'єктами туристичної діяльності в Україні у 2008 році збільшився, у порівнянні з 2007 роком на 44 % (зростання у 2007 р. - 37 %) і становить 5,5 млрд. грн. Це результат, який зумовлений такими тенденціями: на фоні збільшення загальної кількості туристів відбулося зменшення тривалості подорожей (в середньому на v18 %) і збільшення їх вартості - в середньому на 11 %.

Найбільше зросла середня вартість путівки по виїзному туризму (майже у 4 рази), хоча тривалість подорожі залишилась на рівні минулого року - 8,2 туродні. Суттєво подорожчали й путівки у в'їзному туризмі - в середньому на 32 %.

Тривалість подорожі для іноземних туристів теж залишилася майже на рівні 2007 року - 7,3 туродні. Водночас середня вартість путівки внутрішнього туризму суттєво впала - на v-37,4 %. Як підсумок середня вартість одного туродня збільшилася біль, ніж на 76 %.

Платежі до бюджету ліцензіатів у 2008 році збільшились порівняно з 2007 роком на 32,5 % і становлять 174 млн. грн. В середньому з розрахунку на одного ліцензіата припадає більше 45 тис. грн. платежів до бюджету, що майже на 5 % більше, ніж у 2007 році [31].

Ефективність роботи підприємств у 2008 році дещо збільшилась - в середньому один ліцензіат обслужив 747 туриста, що на 3,3% більше, ніж в минулому році.

Продуктивність праці у 2008 році підвищилась - в середньому на одного ліцензіата припадає 241 тис. грн. обсягу наданих послуг, що на 38 % більше, ніж у 2007 році.

За географічними напрямами туристичні потоки 2008 року такі:

- Туреччина - 25 % виїжджаючих туристів;

- Єгипет - 17 % виїжджаючих туристів;

- Чеська республіка - 7 % виїжджаючих туристів;

- Польща - 4 % виїжджаючих туристів;

- Угорщина - 4 % виїжджаючих туристів.

До України як і в 2007 році приїздили переважно з Росії (46 %), США (7 %), Німеччини (5 %), Англії (3 %), Білорусії (3 %).

Перші місця за рейтингами основних показників у 2008 році посідають м. Київ, Івано-Франківська область та АР Крим.

Протягом 2008 року Україну відвідали 23,1 млн. в'їзних (іноземних) туристів, що на 22 % або майже на 4,2 млн. осіб більше, ніж у 2007 році.

Збільшення обсягів в'їзного потоку за 2008 р. відбулося за рахунок зростання кількості поїздок з приватною метою та з організованого туризму (відповідно на 24 % та 20 %).

Збільшення подорожей з приватною метою спостерігається з таких країн: Росія (на 10% або на 593,9 тис. осіб), Білорусь (на 46% або на 797,2 тис. осіб), Молдова (на 34 % або на 994,1 тис. осіб), Узбекистан (на 77 % або на 30,8 тис. осіб), Румунія (на 207 % або на 672,8 тис. осіб), Словаччина (на 47 % або на 197,5 тис. осіб).

Рисунок 2.5 - В'їзний туризм, 2008 р.



Рисунок 2.6 - Темпи приросту, %

Зростання кількості поїздок з організованого туризму відбулося з Росії (на 99 % або на 281,7 тис. осіб), Молдови (на 53 % або на 6,2 тис. осіб), Італії (на 28 % або на 6,9 тис. осіб), Туреччини (на 23 % або на 4,6 тис. осіб), Польщі (на 15 % або на 21,2 тис. осіб), Вірменії (на 39 % або на 0,9 тис. осіб). Однак, з Угорщини та Словаччини зменшилась кількість організованих туристів відповідно на 85 % (або на 77,2 тис. осіб) та 80 % (або на 28,9 тис. осіб), з Румунії на 33 % (на 1,5 тис. осіб), з Чехії на 13 % (або на 1,5 тис. осіб), з Німеччини на 6 % (на 4,2 тис осіб), з Литви на 3 % (на 0,2 тис. осіб).

Проаналізуємо структуру в'їзного турпотоку за мотивацією:

- Службова поїздка - 941,1 тис. осіб, 4 % потоку, зменшення на 10 % або на 100,3 тис. осіб.

- Організований т-м - 1 511,6 тис. осіб, 7% потоку, збільшення на 20 % або на 251,6 тис. осіб.

- Приватний туризм - 20 620,3 тис. осіб, 89 % потоку, зростання на 24 % або на 4,0 млн. осіб.



Рисунок 2.7 - Кількість іноземних громадян, які в'їзжали в Україну, 2006 - 2008 роки

Зростання в'їзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок збільшення кількості подорожуючих з країн: Естонії (на 15 % або на 2,6 тис. осіб), Латвії (на 18 % або на 6,1 тис. осіб), Литви (на 13 % або на 5,9 тис. осіб), Польщі (на 11 % або на 449,8 тис. осіб), Австрії (на 23 % або на 5,8 тис. осіб), Великобританії (на 17 % або на 9,5 тис. осіб), Італії (на 22 % або на 13,6 тис. осіб), Бельгії (на 14 % або на 1,4 тис. осіб), Франції (на 13 % або на 5,3 тис. осіб) [30].

Таблиця 2.3 - Рейтинг 10 головних країн в'їзного туризму, 2008 рік.

№		Осіб	Частка	2008/2007
	Всього	23 072 942	100 %	+ 22 %
1	Росія	7 248 502	31 %	+ 16 %
2	Польща	4 427 772	19 %	+ 11 %
3	Молдова	3 997 567	17 %	+ 31 %
4	Білорусь	2 917 859	13 %	+ 37 %
5	Угорщина	1 250 244	5 %	+ 8 %
6	Румунія	1 009 017	4 %	+ 190 %
7	Словаччина	663 588	3 %	+ 31 %
8	Німеччина	234 269	1 %	+ 9 %
9	США	130 321	1 %	+ 17 %
10	Узбекистан	77 295	0,3 %	+ 71 %
	Разом	21 956 434	95 %

Виїзний турпотік за 2008 р. збільшився (в основному за рахунок поїздок з організованого туризму), порівняно з 2007 р. на 3 % або на 459,4 тис. осіб та становить 17,3 млн. осіб.

Проаналізуємо структуру виїзного турпотоку за мотивацією:

- Службова поїздка - 771,0 тис. осіб, 4 % потоку, зменшення на 4 % або 29,5 тис. осіб.

- Організований туризм - 1 898 ,2 тис. осіб, 11 % потоку, збільшення на 31 % або на 444,5 тис. осіб.

- Приватний туризм - 14 665,5 тис. осіб, 85 % потоку, зростання на 0,3 % або 44,4 тис. осіб.

Збільшення організованого туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Польща (на 594 % або 369,6 тис. осіб), Австрія (на 61 % або на 10,9 тис. осіб), Туреччина (на 29 % або на 65,5 тис. осіб), Єгипет (на 45 % або на 54,5 тис. осіб), Німеччина (на 30 % або на 13,7 тис. осіб), Італія (на 42 % або на 10,8 тис. осіб), Великобританія (на 50 % або на 6,9 тис. осіб), Нідерланди (на 64 % або на 12,4 тис. осіб), США (на 64 % або на 7,7 тис. осіб), Ізраїль (на 48 % або на 8,0 тис. осіб). Приватні поїздки збільшились за рахунок зростання кількості виїжджаючих українців до Молдови (на 44 % або на 451,5,1 тис. осіб), Румунії (на 100 % або на 266,0 тис. осіб), Словаччини (на 52 % або 113,6 тис. осіб), Єгипту (на 111 % або на 44,0 тис. осіб), Туреччини, Італії (на 10 % або на 4,3 тис. осіб) [56].

Рисунок 2.8 - Кількість іноземних громадян, які виїжали в Україну, 2006 - 2008 роки

Таблиця 2.4 - Рейтинг 10 головних країн виїзного туризму, 2008 рік

№		Осіб	Частка	2008/2007
	Всього	17 334 653	100 %	+ 3%
1	Росія	5 784 814	33 %	- 1%
2	Польща	4 380 264	25 %	- 5 %
3	Білорусь	1 506 199	9 %	+ 17 %
4	Молдова	1 504 752	9 %	+ 34 %
5	Угорщина	1 367 642	8 %	- 24 %
6	Румунія	599 261	3 %	+ 86 %
7	Туреччина	476 062	3 %	+ 21 %
8	Словаччина	374 118	2 %	+ 18 %
9	Єгипет	287 167	2 %	+ 60 %
10	Німеччина	166 002	1 %	- 4 %
	Разом	16 406 281	95 %

Проведемо аналіз динаміки іноземного туризму в Україні за І півріччя 2009 року.

Протягом І півріччя 2009 року туристичні послуги надавали 3880 ліцензіатів, з них: туроператорів - 1 733 і турагентів - 2147, відповідно 45 % та 55 %. Середньооблікова кількість працівників туроператорів та турагентів - 22,2 тис. осіб, що на 7 % більше, у порівнянні з І півріччям 2008 року.

Пріоритетними видами туристичної діяльності у І півріччі 2009 року, як і в аналогічному періоді 2008 року, залишаються виїзний та внутрішній туризм. В цілому по Україні на внутрішній туризм припадає 47 % туристів, обслугованих ліцензіатами, на виїзний туризм - 42 % та в'їзний - 11 %.

Ця тенденція продовжується з 2006 р. У 2003-2004 рр. турфірми України віддавали перевагу в роботі в'їзному туризму, який за чисельністю потоку перевищував виїзний туризм.

Всього протягом І півріччя 2009 року туристичними підприємствами обслуговано 2,3 млн. туристів (на 7 % більше, ніж у І півріччі 2008 році) та 918,7 тис екскурсантів (на 51 % більше) в т. ч. за видами туризму:

- в'їзний - 245,5 тис. осіб (на 25 % більше, ніж у І півріччі 2008 році);

- виїзний - 950,6 тис. осіб (на 24 % більше, ніж у І півріччі 2008 році);

- внутрішній - 1,1 млн. осіб (на v8 % менше, ніж у І півріччі 2008 році).

Туроператорами обслуговано загалом 1,1 млн. туристів (на 10 % більше, ніж у І півріччі 2008 році) в т. ч. за видами туризму:

- в'їзний - 135,6 тис. осіб (на 46 % більше, ніж у І півріччі 2008 році);

- виїзний - 604,0 тис. осіб (у 4,3 рази більше, ніж у І півріччі 2008 році);

- внутрішній - 698,3 тис. осіб (на 17 % менше, ніж у І півріччі 2008 р.).

Зростання на 7 % загальної кількості туристів, обслугованих ліцензіатами протягом І півріччя 2009 року, відбулось за рахунок збільшення кількості обслугованих виїзних туристів. Перші місця за рейтингами основних показників, як і в попередніх роках, посідають м. Київ та АР Крим.

Зростання обсягу послуг зареєстровано не у всіх областях України, а найбільш суттєве забезпечили ліцензіати регіонів: Житомирського в 2,8 рази або на 7,1 млн. грн., Івано-Франківського в 2,6 рази або на 43,7 млн. грн., Київського в 2,5 рази або на 17,7 млн. грн. та у Дніпропетровського в 2,2 рази або на 100,8 млн. грн. Сумського в 2 рази або на 4,5 млн. грн. та в м. Києві в 1,7 раз або на 855,8 млн. грн.

Приріст обсягів наданих послуг наявний в регіонах:

- Волинській області - (на 6,9 млн. грн. або + 96 %);

- Чернігівській області - (на 4 млн. грн. або + 57 %);

- Закарпатській області - (на 7,4 млн. грн. або + 64 %);

- Харківській області - (на 24 млн. грн. або + 57 %);

- Запорізькій області - (на 13 млн. грн. або + 55 %).

Протягом 6 місяців Україну відвідали 11,3 млн. в'їзних туристів, що на 19 % або на 1,8 млн. осіб більше, ніж за аналогічний період 2008 року.

Структура в'їзного турпотоку за мотивацією:

- Службова поїздка: 543,5 тис. осіб, 5 % потоку, зростання на 34,5%, або на 139,5 тис. осіб.

- Організований т-м: 602,5 тис. осіб, 5 % потоку, зростання на 59 % або на 223,8 тис. осіб.

- Приватний туризм: 10112,7 тис. осіб, 90 % потоку, зростання на 15,8 % або на 1,4 млн. осіб.

Рисунок 2.9 - Розподіл сегментів в'їзного турпотоку за метою відвідування (6 місяців 2008 року)

Рисунок 2.10 - Розподіл сегментів в'їзного турпотоку за метою відвідування (6 місяців 2009 року)

В структурі в'їзного тур потоку відбулися такі зміни - частки організованого туризму та службових поїздок рівномірно збільшилися з 4% у І півріччі 2008 р. до 5 % у І півріччі 2009 р., водночас частка приватного туризму зменшилася з 92 % до 90 %.

Структура в'їзного турпотоку за країнами походження:

- Країни СНД - 6,4 млн. осіб, 57 % потоку, зростання на 17 % або на 1,7 млн. осіб.

- Країни ЄС - 4,0 млн. осіб, 36 % потоку, зростання на 19 % або на 646,4 тис. осіб.

- Інші країни - 0,8 млн. осіб, 7 % потоку, зростання на 26 або на 173,7 тис. осіб.

Зростання в'їзного турпотоку з країн ЄС відбулося в основному за рахунок збільшення кількості подорожуючих з країн: Польща (на 22 % або на 500 тис. осіб), Словаччина (на 59 % або на 126,5 тис. осіб), Німеччина (на 15,6 % або на 13 тис. осіб), Чехія (на 25 % або на 4,1 тис. осіб).

Таблиця 2.5 - Рейтинг 10 головних країн в'їзного туризму, 1 півріччя 2009 рік.

№		Осіб	Частка	2008/2007
	Всього	11258808	100 %	+ 18,3 %
1	Росія	2920440	25,9 %	+ 12,7 %
2	Польща	2791659	24,8 %	+ 21,8 %
3	Молдова	1973766	17,5 %	+ 16,1 %
4	Білорусь	1333691	11,8 %	+ 33,5 %
5	Румунія	643397	5,7 %	+ 34,9 %
6	Угорщина	573066	5,1 %	- 4,0 %
7	Словаччина	339978	3,0 %	+ 59,3 %
8	Німеччина	96069	0,9 %	+ 15,6 %
9	США	59345	0,5 %	+ 9,4 %
10	Азербайджан	36463	0,3 %	+ 3,6 %
	Разом	10767874	96 %

Виїзний турпотік у І півріччі 2009 р. зменшився (з причини падіння числа приватних подорожей) порівняно з І півріччі 2008 р. на v-12,7 %, або на 1 млн. 46 тис. осіб та становив 7,2 млн. осіб.



Рисунок 2.11 - Динаміка в'їзного туристичного потоку за І пів. 2007 - 2009 рр.

Найбільше падіння подорожей українських туристів спостерігається у напрямках: Польща (зменшення на 59 %, або на 1 млн. 265 тис. осіб), Угорщина (зменшення на 19,7 %, або на 139 тис. осіб), Білорусь (зменшення на 18 %, на 138,6 тис. осіб), Румунія (зменшення 19 %, або на 55,6 тис.).

Водночас сегмент організованого туризму зріс на 12,3% (+92,7 тис. осіб). Збільшення організованого туризму відбулося за рахунок зростання кількості подорожуючих за такими напрямами: Єгипет (на 49,5 %, або на 43,3 тис. осіб), Чехія (на 381,6 %, або 42,5 тис. осіб), Росія (на 64,2 %, або на 41,2 тис. осіб), Туреччина (на 8,4 %, або на 10,3 тис. осіб) [31].

Структура виїзного турпотоку за мотивацією: службова поїздка: 426,5 тис. осіб, 6 % потоку, зростання на 14,7 %, або на 54,7 тис. осіб; Організований туризм: 848,8 тис. осіб, 12 % потоку, зростання на 12,3 %, або на 92,7 тис. осіб; Приватний туризм: 5млн. 935,2 тис. осіб, 82 % потоку, зменшення на -6,7 %, або на 1 млн. 192,9 тис. осіб.

Структура виїзного турпотоку: Країни СНД: 4,3 млн. осіб, 59,2 % потоку, зростання на 3 %, або на 106,2 тис. осіб; Країни ЄС: 2,1 млн. осіб, 29,3 % потоку, зменшення на 36 %, або на 1 млн. 215,4 тис. осіб; Інші країни: 0,8 млн. осіб, 11,5 % потоку, зростання на 8,3 % або на 63,6 тис. осіб.

Таблиця 2.6 - Рейтинг 10 головних країн виїзного туризму, 1 півріччя 2009 рік

№		Осіб	Частка	2008/2007
	Всього	7210471	100 %	-12,7 %
1	Росія	2700019	37,4 %	+ 0,04 %
2	Молдова	911559	12,6 %	+ 35,2 %
3	Польща	888540	12,3 %	- 58,7 %
4	Білорусь	628169	8,7 %	- 18,1 %
5	Угорщина	567895	7,9 %	- 19,7 %
6	Румунія	238124	3,3 %	- 18,9 %
7	Туреччина	222299	3,1 %	+ 10,3 %
8	Словаччина	221566	3,1 %	+ 47,0 %
9	Єгипет	213511	3,0 %	+ 58,6
10	Чехія	85619	1,2 %	+ 223,5 %
	Разом	6677301	92,6%

3. Вдосконалення розвитку іноземного туризму в Україні

3.1 Проблеми розвитку іноземного туризму в Україні

На сьогодні, крім загального відставання розвитку рекреаційно-туристичної сфери України від подібної галузі багатьох країн світу, існує досить суттєва диференціація різних територіальних одиниць країни за рівнем розвитку санаторно-курортної та туристичної діяльності. Існуючий стан розвитку індустрії відпочинку і туризму в межах України різниться по кожного регіону (АР Крим, адміністративні області, м. Київ, м. Севастополь) країни.

За кількістю обслужених туристів попереду виділяється м. Київ, далі йде Автономна республіка Крим, потім Одеська область, а також м. Севастополь, Львівська, Херсонська, Запорізька, Донецька Харківська області. Найменше обслужених туристів у таких регіонах як Житомирська, Чернігівська та Сумська області. Найбільша кількість обслужених екскурсантів відслідковується в Автономній республіці Крим, а також м. Севастополь та м. Київ, далі йдуть такі регіони як Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Херсонська та Запорізька області. Відповідно, найменше екскурсантів було у Сумській та Рівненській областях, а також Чернігівській, Житомирській, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській, Миколаївській та Донецькій областях.

Враховуючи існуючі дані, всі області України можна об'єднати у певні групи за кількістю обслужених туристів:

1) найбільш розвинені (м. Київ);

2) розвинені (АР Крим, Одеська область);

3) середньо розвинені (м. Севастополь, Львівська, Херсонська, Запорізька, Донецька, Харківська, а також Закарпатська, Волинська, Миколаївська, та Дніпропетровська області);

4) слабо розвинені: (Луганська, Полтавська, Кіровоградська, Київська, Вінницька, Хмельницька, Рівненська, Чернівецька, Івано-Франківська області);

5) нерозвинені: (Тернопільська, Черкаська області);

6) відсталі регіони: (Сумська, Чернігівська, Житомирська області).

За кількістю обслужених екскурсантів слід виділити наступні групи:

1) найбільш розвинені (АР Крим);

2) розвинені: (м. Київ, м. Севастополь);

3) середньо розвинені: (Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська, Херсонська, Запорізька, також Одеська, Харківська, Полтавська, Волинська);

4) слабо розвинені (Вінницька, Дніпропетровська, Луганська області);

5) нерозвинені: (Тернопільська, Чернівецька, Хмельницька, Житомирська, Чернігівська, Кіровоградська, Миколаївська, Черкаська);

6) відсталі регіони: (Сумська, Рівненська області).

Необхідно зазначити, що одна із провідних галузей рекреаційного комплексу України - галузь санаторно-курортного лікування також розвивається досить нерівномірно на теренах України. За кількістю ліжок у санаторно-курортних закладах випереджають всіх АР Крим, Одеська, Донецька області. Найбільш відстають такі регіони як: м. Севастополь, Сумська, Кіровоградська, Житомирська, Хмельницька, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області. За кількістю оздоровлених іноземних громадян випереджають інших такі області як Львівська, Одеська та АР Крим. Значно відстають від інших Чернівецька, Сумська та Кіровоградська області.

Враховуючи вище сказане, всі регіони України можна об'єднати у певні групи. За кількістю ліжок у санаторно-курортних закладах виділяються групи регіонів:

1) найбільш розвинені (АР Крим, Одеська, Донецька області);

2) розвинені: (Львівська, Миколаївська, Запорізька, Херсонська, Дніпропетровська області);

3) середньо розвинені: (Київська, Харківська, Луганська області);

4) слабо розвинені: (Закарпатська, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська області та м. Київ);

5) нерозвинені: (м. Севастополь, Сумська, Кіровоградська, Рівненська, Тернопільська, Івано-Франківська та Чернівецька області).

За часткою іноземних громадян у загальній кількості оздоровлених всі регіони України можна об'єднати у такі групи:

1) найбільш розвинені (АР Крим, Одеська, Львівська області);

2) розвинені (Миколаївська, Запорізька області);

3) середньо розвинені (Херсонська, Харківська, Волинська, Закарпатська, Івано-Франківська області);

4) слабо розвинені (Рівненська, Тернопільська, Житомирська, Хмельницька, Вінницька, Черкаська, Чернігівська, Полтавська, Київська, Дніпропетровська, Донецька, Луганська області);

5) нерозвинені: (Чернівецька, Кіровоградська, Сумська області).

Окремі дослідники вважають, що в цілому, для успішної реалізації державної програми "Розвиток туризму в Україні" необхідно провести ряд організаційних заходів, основними серед яких вважаються: формування економічних механізмів стимулювання розвитку іноземного та внутрішнього туризму, залучення інвестицій; спрощення митних процедур, впровадження системи сплати податків, приватизація туристичних об'єктів та їх інфраструктури. Ситуація, що склалася в туристичній сфері останнім часом, вимагає активного пошуку засобів подолання кризових явищ та інтенсифікації виробництва туристичного продукту, із забезпеченням необхідної його якості [22].

Проблеми, які можна спостерігати сьогодні в галузі туризму України, є наслідком того економічного минулого, яке залишилося нашій державі після розпаду СРСР. Тому ці явища є досить глибинними, а їх розв'язання потребує комплексного та продуманого підходу. Зрозуміло, що цим на державному рівні займаються спеціально створені урядові та неурядові організації. На мою ж думку, слід наголосити на тих факторах, які призводять до тієї ситуації, що спостерігається на ринку туризму. Саме намагаючись їх змінити, і можна досягти якщо не абсолютного, то хоча б поступового часткового покращення стану туристичної галузі України.

Фактори, що спричиняють розвиток іноземного туризму, не адекватний природо-ресурсному, історико-архітектурному та рекреаційному потенціалові України, знаходяться як у суто внутрішній, галузевій, так і в зовнішній (переважно загальноекономічній) площинах.

Водночас подальший розвиток туризму гальмується:

- відсутністю системи державного управління туризмом у регіонах;

- підпорядкованістю закладів розміщення туристів, санаторно-курортних, оздоровчих закладів, які надають туристичні послуги, різним міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади;

- нечітким визначенням у законодавстві належності підприємств готельного господарства до підприємств, які надають туристичні послуги;

- недосконалістю нормативно-правової бази;

- недостатністю організаційної, інформаційної та матеріальної підтримки суб'єктів підприємництва туристичної галузі з боку держави;

- повільними темпами зростання обсягів інвестицій у розвиток матеріальної бази туризму;

- відсутністю відповідних об'єктів для розвитку туристичної діяльності в сільській місцевості;

- невідповідністю переважної більшості туристичних закладів міжнародним стандартам;

- скорочення кількості підприємств готельного господарства;

- незадовільним стан туристичної, сервісної та інформаційної інфраструктури в зонах автомобільних доріг та міжнародних транспортних коридорів;

- незбалансованістю соціальної та економічної ефективності використання рекреаційних ресурсів та необхідністю їх збереження;

- недосконалістю туристичної інфраструктури, неефективністю використання рекреаційних ресурсів;

- відсутністю інноваційних проектів та наукових досліджень з питань розвитку перспективних видів туризму;

- недосконалістю статистики з питань туризму;

- недостатньою забезпеченістю туристичної галузі висококваліфікованими спеціалістами;

- недостатністю державної підтримки та комплексного підходу до рекламування національного туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринку туристичних послуг;

- недостатністю рівня розвитку інформаційної інфраструктури;

- недосконалістю бази даних стосовно об'єктів туристичної сфери.

Отже більш детально проаналізуємо основні з галузевих факторів.

Недостатній рівень розвинутості безпосередньо мережі та об'єктів туристичної інфраструктури, їх невідповідність світовим стандартам. Слід пам'ятати, що виробнича база галузі формувалася, в основному, за радянських часів з орієнтацією переважно на невибагливого туриста, тому серед об'єктів інфраструктури переважають великі (порівняно з аналогічними закордонними) комплекси, із значною концентрацією місць та низьким рівнем комфортності. Потрібно також відзначити, що в Україні лише близько 10% готелів відповідають міжнародним стандартам, серед них станом на 2005 рік не було жодного п'ятизіркового, і тільки шість малиь чотири зірки. Зараз ситуація починає поступово змінюватися, все ж виник перший п'ятизікровий готель в Україні. Але до стабілізації ситуації ще далеко. На щастя, усвідомлення цього як важливої проблеми галузі вже існує у державі. До 2010 року лише у Києві мало б з'явитися п'ять п'ятизіркових готелів, 12 - 15 -- чотиризіркових, а також 40 - 50 -- тризіркових, що, за ідеєю, мало б сприяти притоку туристів у столицю. Однак вже в 2009 в столиці функціонує лише 2 п'ятизіркових готелів. Про стан українських шляхів говорити взагалі не доводиться. Одним із дійових засобів прискорення розвитку туризму в Україні є розвиток туристичної інфраструктури у мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК). За оцінками експертів, вона має найвищий в Європі коефіцієнт транзитності (з 13 тис. км автомобільних шляхів державного значення понад 9 тис. км є магістралями, зв'язаними з МТК). У з потужним туристичним потенціалом нашої країни, цей факт може стати важливим фактором розвитку вітчизняної економіки [29].

Відсутність скоординованої висококваліфікованої та грамотної системи дій з проведення туристичного продукту України на світовий ринок, яка б давала відчутні результати. Проблеми виникають насамперед з рекламою вітчизняних курортів. Так, в 2007 році в Національному бюджеті на це було передбачено 2,7 млн. грн., отримано ж лише 1,4 тис. Тому абсолютно зрозуміло, що за кордоном дуже важко отримати інформацію як про саму Україну, так і про туристичні послуги, що в ній надаються. І хоча в 1999 році в нашій країні було створено власну інформаційну систему (UTIS), вона в значній мірі носить комерційно-інформаційний, а не іміджовий характер. Зовсім інакше за кордоном. Наприклад, Великобританія, котру і так не має особливої потреби рекламувати, витрачає на ці цілі 80 млн. фунтів стерлінгів. На перший погляд здається, що це марнотратство. Але, як було підраховано, кожен вкладений в рекламу фунт приносить доход від залучених туристів у 27 фунтів. Тому спрямування переважної частини коштів на рекламу України по всьому світу та її широкі туристичні можливості, на мою, думку, буде правильним рішенням.

Технологічна відсталість галузі. В Україні практично не застосовуються туристичні технології, які в розвинутих країнах набули ознак повсякденної ужитковості: електронні інформаційні довідники щодо готелів, транспортних маршрутів і туристичних фірм з переліком і вартістю послуг, які ними надаються; у світі практично всі довідники з туризму випускаються в електронному , а більшість - у Internet-форматах, що дає їх користувачам можливість бронювати місця в готелях і на транспортні у режимі реального часу - “on-line”). Останнім часом в галузі інформаційних технологій України спостерігається значне пожвавлення. Тому слід також активно використовувати цю можливість для наближення до виходу на світовий рівень обслуговування клієнтів.

Низький рівень обслуговування, зумовлений загальною кваліфікацією працівників галузі. На сьогодні в Україні практично відсутні відповідна система в галузі туризму для підготовки і перепідготовки кадрів, а також чіткі та адекватні світовим стандартам кваліфікаційні вимоги; тим часом як у Росії, наприклад, яка, за прогнозами ВТО, у 2020 р. увійде до десятки найбільш відвідуваних країн світу, вже сьогодні функціонує близько 40 державних і приватних навчальних закладів підготовки кадрів для туризму). В нашій державі також поступово виникають відповідні навчальні заклади, але вони роблять лише перші кроки у цьому напрямку, не маючи відповідного досвіду.

Головними зовнішніми факторами, які стримують розвиток туризму в Україні, є викликана млявістю та несподіваністю економічних реформ несприятливість існуючих умов для підприємництва взагалі та туристичного зокрема, недосконалість і навіть певна агресивність нормативно-правового поля (і в тому числі - правил і умов перетинання кордонів іноземцями) і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму - як внутрішніх (через тривалу економічну кризу), так і іноземних (через несприятливий інвестиційний клімат).

3.2 Стратегічні напрямки розвитку іноземного туризму в Україні

Якщо розглядати альтернативи, що існують сьогодні перед українським туризмом, то є лише два шляхи, тобто два сценарії подальшого перебігу подій. Саме зараз відбувається той вирішальний момент, від якого залежить майбутнє українського туризму, коли з'ясовується, чи стане туризм однією з головних статей доходу у бюджеті, як це відбувається у більшості цивілізованих країн світу, чи залишиться на тому ж рівні, на якому він існував до сьогодні. Все це визначається тими орієнтирами, що будуть закладені в політику розвитку туризму, тобто, якщо говорити доступніше, тим на кого буде спрямований наш ринок туристичних послуг. Таким чином, стоїть альтернатива: чи робити акцент на іноземного споживача чи реанімувати внутрішній туристичний процес.

Зрозуміло, що палкі суперечки, які ведуться з цього приводу, базуються на перевагах та недоліках як першого, так і другого шляху розвитку.

Якщо орієнтуватися насамперед на іноземного споживача, то це потребуватиме серйозного перегляду всієї суті самого поняття туристичної послуги як такої. Не треба втішати себе ілюзіями, що при наявності сучасного рівня комфорту на кількох туристичних об'єктах в цілій державі можна істотно змінити ситуацію. Адже іноземний турист їде в Україну насамперед за враженнями, і готовий платити за них, у державу, а не в ізольований від неї туристичний об'єкт. За оцінками фахівців, за останні 4 роки наші можливості по прийому іноземних туристів використані на 10 %, від чого ми втратили 80 % валютних надходжень. Отже, будьмо реалістами - “буму” іноземних туристів в найближчі роки очікувати не варто. Під великий сумнів можна поставити надії на істотне пожвавлення процесу припливу іноземних інвестицій на туристичний ринок України.

Тобто, слід обрати, чи форсованими темпами довести рівень туристичного комфорту до міжнародних стандартів, чи поступово налагоджувати сервіс та реанімувати внутрішній туристичний процес. Така постановка питання є досить умовною, але на рівні концептуального обгрунтування програм на найближчу перспективу перевагу слід віддати другому варіанту. Звичайно, це не познає, що при цьому треба ігнорувати вигоди від міжнародного туризму. Йдеться, насамперед про те, щоб піднятися на ноги за рахунок власних споживачів, і тоді вже, маючи відповідну базу, прагнути максимізувати свої досягнення на світовому рівні.

Але навіть обираючи другий шлях розвитку (орієнтація на розвиток внутрішнього туристичного процесу), постаємо перед вибором, в якому саме напрямку працювати: в'їзний (регіональний) чи виїзний туризм розвивати. Так, організація поїздок за межі України - справа доволі прибуткова, і на ній заробляють гроші безліч організацій, зокрема й туристичні агенції. Але не слід забувати, що у більшості випадків - це так звані “шоп-тури”, які спричинені нестабільною економічною ситуацією в країні і тому не можуть залишатися пріоритетними надовго. Крім того, вони не є безпосередньою функцією туристичних фірм, а лише дозволяють їм отримати певний прибуток. Тим часом, у більшості держав закордонний туризм посідає якраз останнє місце. Так, у Японії з 15000 тур фірм тільки 5% організовують поїздки за її межі, решта працюють на іноземний та внутрішній туризм. Тому більш доцільним, мабуть, є розвиток саме в'їзного туризму, адже він дає додаткові робочі місця та валютні надходження.

Та структура українського туризму, яка існує вже протягом багатьох років потребує якщо не докорінної зміни, то хоча б відповідної адаптації до сучасного становища як в країні, так і у світі. На сьогодні вона є досить своєрідною. Так, майже половина (близько 43%) належить відпочинку на курортах та в інших рекреаційних зонах. Цю особливість доволі легко пояснити історичними обставинами, коли туризм cаме всередині країни розвивався великими кроками. Звичайно, ніхто не стверджує, що це може стати негативною рисою нового українського туризму, але слід приділяти більшу увагу й іншим видам туризму. Так, розмір сільського, мисливського та інших спеціалізованих видів туризму становлять лише 9%.

Об'єктивно аналізуючи нормативно-правову регуляцію стану галузі туризму в Україні, слід відмітити, що вона активізувалася лише протягом декількох останніх років. До сьогодні в Україні було досить чітко вибудовано диференційовану систему органів урядового та неурядового характеру, які фахово займалися цим питанням. Державний комітет України по туризму реалізував державну політику в галузі туризму і ніс відповідальність за подальший його розвиток; брав участь у підготовці проектів законодавчих та інших нормативних актів з питань туризму. Місцевими органами державної виконавчої влади в галузі туризму є відповідні структурні підрозділи у складі органів державної виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які підпорядковані цим органам влади та Державному комітету України по туризму. Для координації діяльності міністерств і відомств України в галузі туризму створено Національну раду по туризму, яка є позавідомчим колегіальним органом.

Проблема, на мій погляд, полягає в іншому. При впровадженні Закону “Про туризм” його метою визначалося створення правової бази для становлення туризму як високорентабельної галузі економіки та важливого засобу культурного розвитку громадян, забезпечення зайнятості населення, збільшення валютних надходжень, захист законних прав та інтересів туристів і суб'єктів туристичної діяльності, визначення їх обов'язків і відповідальності. Як бачимо, пройшло вже понад 10 років, а ситуація в туристичній галузі реально не змінилася. Тому можна дійти до цілком логічного висновку, що вся створена система органів, видана кількість законів, розпоряджень, указів є черговою жертвою бюрократизму в нашій державі. І саме це є головною проблемою сьогодення у суспільстві. Не можна вважати, що, видавши пару законів, ситуацію можна змінити на краще. Доки не прийде усвідомлення у потребі туризму як провідної галузі економіки, ніяких змін на краще не відбуватиметься.

І ще одне принципове питання. Всі плани, програми та проекти щодо розвитку туристичної індустрії повинні бути максимально зорієнтовані не тільки на створення належних умов для туристів, а й на забезпечення високого комфорту проживання корінних жителів регіону. Іншими словами, розвиток туристичної галузі треба розглядати як фактор стабілізації місцевих ринків праці та розширення зайнятості населення.

Серед інших питань, які регулюються відповідними урядовими організаціями, є й такі, які, наприклад, розробка першочергових кроків у реалізації Основних напрямів розвитку туризму в Україні, схвалених Указом Президента України від 10.10.1999 р. постановою Кабінету Міністрів України “Про заходи щодо подальшого розвитку туризму” (від 29.04.1999 р.).

Окремо слід сказати про роботу Асоціації туризму України. Вона на сьогодні є головною ланкою в тій системі, яка була наведена вища, займає провідне місце серед урядових та неурядових організацій. Об'єднуючи організації відповідного профілю на місцях, Асоціація значно полегшує роботу, намагаючись скоординувати їх роботу. Прикладом таких організацій може бути Львівська організація розвитку туризму, Асоціація “Трускавецькурортосервіс”, Одеський регіональний центр сприяння розвитку туризму “Регіон-туризм”.

Не зважаючи на всі реалії сьогодення, хотілося б зазначити, що Україна об'єктивно має могутній туристичний потенціал, який, нажаль, використовується не дуже ефективно. Так, вагомою складовою туристичного потенціалу країни є історико-культурні пам'ятки. Найбільше туристів приваблюють розкопки античних міст Північного Причорномор'я (Тіра, Ольвія, Херсонес, Пантікапей); пам'ятки Київської Русі ІХ - ХІІ ст. у Києві, Чернігові, Каневі, Овручі, Володимирі-Волинському; пам'ятки оборонної архітектури (фортеці в Луцьку, Меджибожі, Кам'янці-Подільському, Хотині, Білгороді-Дністровському, Ужгороді та Мукачевому); палацеві комплекси в Криму, на Львівщині та Чернігівщині; пам'ятки культової архітектури в Києві, Львові, на Івано-Франківщині, у Почаєві, Мукачевому і Чернівцях, а також дерев'яної культової та цивільної архітектури в Карпатах.

Природний потенціал України складають узбережжя Чорного та Азовського морів, рельєф, водні (понад 70 тис. річок, більше 3 тис. природних озер і 22 тис. штучних водоймищ), лісові, рослинні та тваринні ресурси. На їх основі створено 5 національних природних парків, 15 державних заповідників, заказники, дендропарки, пам'ятки садово-паркового мистецтва, які належать до природоохоронних територій. Родовища лікувальних грязей, а також мінеральних і радонових вод входять до рекреаційного потенціалу нашої країни, який має не тільки внутрішнє, а й міжнародне значення. Крім того, Україна розташована на перехресті шляхів між Європою і Азією: важливі залізничні та автомобільні магістралі, порти Чорного і Азовського морів, а також Дунаю, авіа мережа здатні забезпечити її інтенсивні багатосторонні зв'язки з багатьма країнами.

Згадувалося вже і про “зелений туризм”, всі передумови до розвитку якого в нашій державі існують. Адже саме Україна з давніх часів славилася красою та мальовничістю своїх пейзажів.

Звернемо також увагу на таку складову вдосконалення туристичної галузі в Україні як організаційно-економічний механізм управління якістю туристичних послуг та пропозиції щодо покращення якості туристичних послуг. Якісні послуги можливі при умові створення в кожній організації туризму системи управління якістю, яка розглядається як сукупність організаційних структур, методів і ресурсів, необхідних для створення послуг певної якості, що викликає необхідність обґрунтованого системного підходу до управління якістю. Модель механізму управління якістю послуг (рис. 3.1) відбиває умови їх надання і засновується на таких положеннях: наявності політики підприємства в галузі якості, системи якості, програми реалізації політики якості підприємства, засобів впливу на якість у випадку його відхилення від заданої програми, організації зворотних зв'язків.

Запропонована організаційна модель управління якістю послуг в туризмі дає змогу здійснювати ефективне управління процесом їх формування на всіх етапах надання послуги.

Розроблена методика інтегральної оцінки якості послуг в туристичних підприємствах, яка передбачає її впровадження за допомогою:

1) самооцінки елементів якості з використанням експертних оцінок, виставлених фахівцями підприємства в галузі якості;

2) оцінок, розрахованих на підставі економіко-математичної регресійної моделі.

Для одержання об'єктивних і достовірних результатів необхідно проводити комплексну оцінку якості туристичних послуг з використанням фактичних даних і даних, одержаних експертним методом. Практичне застосування запропонованої методики передбачає три етапи.

Перший етап - самооцінка, яка розглядається як підготовка до проведення сертифікації якості туристичних послуг. Для цього розроблена методика анкетного опитування, яка дозволяє оцінити складові комплексної туристичної послуги.

На другому етапі поглиблено визначаються коефіцієнти якості окремих елементів комплексної туристичної послуги з урахуванням вагомості. Вагові значення визначалися на підставі методу експертних оцінок.

На третьому етапі, використовуючи регресійну модель, визначається інтегральний показник якості комплексної туристичної послуги.

Рисунок 3.2 - Модель забезпечення якості туристичного продукту

Враховуючи важливість процесу управління якістю у сфері туризму і його економічну значущість в перехідних умовах економіки України, нами проаналізовані концептуальні положення якості туристичних послуг та розроблено логічно-структурну модель (рис.3.2). Управління якістю представляє собою розробку політики туристичного підприємства та її реалізацію шляхом встановлення відповідних завдань і заходів, а також контроль за їх своєчасним виконанням. При цьому керівництво підприємства визначає і документально оформлює політику в сфері якості, доводить її до структурних підрозділів, у свою чергу відповідна структура туристичного підприємства розробляє, впроваджує та забезпечує ефективне управління системою якості, а структурний підрозділ розробляє плани і настанови з якості і документально їх оформлює у вигляді інструкцій, методик, внутрішніх стандартів, протоколів. Таким чином, процес управління якістю представляє собою цілеспрямовану координацію і контроль туристичного підприємства щодо якості [10].

Підвищення якості послуг пов'язане з матеріальними, фінансовими та трудовими витратами. Проблема розрахунків показників оцінки економічної ефективності витрат на якість полягає в складності виділення як витрат, так і результатів, безпосередньо пов'язаних з якістю послуг.

Спрямування та контролювання щодо якості звичайно охоплює:

- розроблення політики в сфері якості і цілей у сфері якості;

- планування якості;

- контроль якості;

- забезпечення якості і поліпшення якості.

Підприємства мають не тільки гарантувати якість товару, здатність забезпечити задоволення вимог замовника, але також виявляти потреби в створенні системи підвищення рівня якості.

Політика в області якості має відповідати потребам підприємства і її споживачів; включати зобов'язання по задоволенню потреб і постійному поліпшенню; забезпечувати основу для розробки й аналізу цілей в області якості.

Дуже часто компанії, що надають послуги, направляють свою рекламу не тільки на споживачів, але й на власних службовців. Тобто реклама позиціює послугу не тільки у свідомості споживачів, але й у свідомості компанії, що служить, тому що нагадує їм про те, яку послугу від них чекають споживачі. Таким чином, реклама послуги в цьому випадку служить мотивацією для службовців, є програмою контролю (стимулом до того, щоб якість послуги відповідала сценарію її надання).