Особливості розвитку соціального призначення та функцій української сім'ї в умовах демократизації суспільства
Еволюція соціального призначення та функцій української сім'ї в умовах становлення пострадянської української державності. Аналіз різниці між еволюцією родини в СРСР і в пострадянський період. Функціональне значення української сім'ї в час незалежності.
| Рубрика | Социология и обществознание |
| Вид | статья |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.09.2017 |
| Размер файла | 244,4 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Григорія Сковороди
Особливості розвитку соціального призначення та функцій української сім'ї в умовах демократизації суспільства
Фатхутдінова І.,
здобувач кафедри філософії
Розглянуто еволюцію соціального призначення та функцій української сім'ї в умовах становлення пострадянської української державності. Розгляд цього питання передбачає розуміння різниці між еволюцією родини в СРСР, в якому панувала авторитарна система правління, і в пострадянський період, в якому з 1991 року, як це зазначається в різних нормативно-правових документах, Україна як незалежна держава вступила на шлях демократичних перетворень.
Ключові слова: українська сім'я, соціальне призначення сім'ї, функції сім'ї, демократія, соціальне середовище.
У статті розглянемо еволюцію сім'ї в умовах становлення пострадянської української державності. Розгляд цього питання передбачає розуміння різниці між еволюцією родини в СРСР, в якому панувала авторитарна система правління, і в пострадянський період, в якому 1991 року, як це зазначається в різних нормативно- правових документах, Україна як незалежна держава вступила на шлях демократичних перетворень.
На початку визначимо необхідні умови для успішного демократичного розвитку суспільства і будь-якого соціального інституту держави.
Основи демократії не тільки давно досліджені в масштабах сучасної цивілізації, а й через численні освітні програми вже довгий час успішно використовуються в освітніх системах, з дитинства готуючи підростаючі покоління до розуміння правил життя в демократичному суспільстві і практики співіснування на демократичних засадах. Наприклад, програма «Жити в умовах демократії: Виховання демократичної громадянськості і освіта в галузі прав людини в шкільній практиці». Планування уроків з ВДГ / ОПЧ для основної школи в шести томах [3].
У західному світі, на який орієнтується українське суспільство в своєму розвитку і по стандартам якого вибудовує свою державність і інститут сім'ї, існує чітке розуміння трьох основних елементів демократії: прав, відповідальності і справедливості. Ці елементи відносяться до трьох взаємозалежних і важливих умов, необхідних для успішного демократичного розвитку будь-якого суспільства і державного інституту. Ці три необхідних та ключових умови побудови демократичних засад суспільства означають наступне: громадяни будь- якої країни повинні отримати і активно використовувати основні права людини, які дозволять їм брати участь у процесах прийняття рішень в державі. Наприклад, право голосу, свобода вираження думок, свобода преси, рівність перед законом і право на правління більшості. Демократія заснована на суперництві - існує конкуренція між інтересами, ідеями і цінностями - при цьому по- справжньому цінні речі рідкісні. Проте можливості впливати на процес прийняття рішень, особливо в ринкових економіках, побудованих на принципах конкуренції, розподілені нерівномірно, і в суспільстві існує нерівний розподіл соціальних благ і можливостей. І тому питання, чи потрібно і в якій мірі коригувати результати економічного і соціального розподілу (соціальна справедливість) - є політичним. Саме тому громадяни можуть і повинні використовувати свої права для захисту власних інтересів, але жодне суспільство не може вижити, якщо його члени не хочуть піклуватися один про одного або про свої спільні інтереси (відповідальність) [3].
Цей короткий огляд основ демократії показує, що поняття права, відповідальності і справедливості в демократичному суспільстві існують не окремо, а щільно пов'язані один з одним і вимагають постійної підтримки рівноваги, що неможливо без факту свідомого вибору. Саме відсутність гармонії між трьома необхідними умовами демократичних перетворень в українському суспільстві, перекоси пов'язані то з відсутністю прав, то справедливості, то відповідальності, стали причиною виникнення «особливостей» у розвитку інституту української родини.
Як показує наш аналіз, вплив демократичних процесів на природу і сутність сім'ї все більше зростає. Сім'я в нових реаліях постмодернізму вже не виглядає як цілісна мікросоціальна основа держави. Вона вже розщеплена і фрагментована на різні суб'єктивні інтереси, де право кожного закріплено на рівні законодавства. В першому розділі нашого дослідження ми вже відзначали, що під впливом демократичних перетворень протягом останнього століття в усьому світі традиційний тип сім'ї поступово замінюється модернізованим типом сім'ї, а традиційні форми шлюбно-сімейних відносин змінюються формами, альтернативними традиційним формам шлюбно-сімейних відносин. Деякі вчені вважають (наприклад, Л. Карцева, М. Лукашевич, М. Торопигіна та ін.), що з точки зору соціології той комплекс радикальних змін, який спостерігається в сучасній сім'ї ставить під сумнів сам факт існування інституту сім'ї. І така «радикальна» точка зору обґрунтовується цілим рядом відповідних факторів, наприклад:
1. зросла економічна та соціальна незалежність жінок, яка виділила їх з другорядних сімейних ролей на ролі рівноправні з чоловіками (подекуди - і домінуючі), особливо у прийнятті важливих, доленосних рішень;
2. змінилися погляди на інтимну сторону шлюбно- сімейних відносин (сексуальна революція, зміна моралі в питаннях інтимних стосунків між чоловіком і жінкою, нові (більш вільні) погляди на тіло, відданість, сімейний обов'язок та ін.);
3. робота стала розглядатися як другий центр життя, що конкурує з сімейними відносинами. Нормою повсякденного життя стала самореалізація в роботі яка розглядається спільнотою як більш важливе досягнення, ніж самореалізація в буденності сім'ї і не завжди вдячному вихованні нащадків;
4. сучасні медичні технології дозволили розділити секс і зачаття, звільнивши жінок від «обов'язкового» в таких випадках материнства. Для жінок вперше чуттєво- емоційні стосунки з чоловіком перестали залежати з подальшою вагітністю та пологами.
Всі ці (а також інші) чинники привели до нових тенденцій у розвитку сім'ї: 1) знизилася середня тривалість шлюбних союзів; 2) члени сім'ї менше йдуть на компроміс, а більше проявляють принциповість, що приводить сім'ї до розлучень; 3) збільшилася кількість розлучень; 4) зросла кількість неповних сімей; 5) збільшилася кількість пар, які офіційно не реєструють свої стосунки (співжиття); 6) зменшення кількості дітей в сім'ї; 7) збільшився відсоток сімей члени яких свідомо відмовилися від репродуктивних функцій; 8) збільшилася кількість самотніх людей, та ін.
Тенденції у розвитку сім'ї, що ми перерахували вище, лежать в основі переходу від традиційних форм шлюбно-сімейних відносин (до числа яких відносяться: законні сімейні відносини; сімейні стосунки з наявністю і бажанням мати дітей; стабільні відносини; сімейні відносини з установкою на верховенство чоловіка; відносини з сексуальною вірністю партнерів, гетеросексуальні стосунки і діадичні сімейні відносини) до нетрадиційних форм шлюбно-сімейних відносин: самотність і незареєстроване співжиття, свідомо бездітний шлюб, повторний шлюб, відкритий шлюб, позашлюбні сексуальні зв'язки і свінгерство, гомосексуальність, груповий шлюб та ін.
В умовах докорінних трансформацій інституту сім'ї в сучасному суспільстві в фамілістиці (яка, як ми вже зазначали раніше, намагається акумулювати в собі увесь міждисциплінарний обсяг знань про сім'ю, її структуру, функції, особливості розвитку) сформувалися дві домінуючі концепції розвитку сім'ї в постмодерні: кризова концепція моногамної сім'ї («парадигма кризи») і еволюційна концепція трансформації сім'ї в рамках процесу модернізації («парадигма модернізації»).
Кризова концепція моногамної сім'ї при аналізі особливостей розвитку соціального призначення та функцій сім'ї в умовах демократизації суспільства розглядає різноманіття форм сімейної організації в сучасну епоху як найважливішу ознаку загальної і остаточної кризи сім'ї у світі (і в Україні зокрема). Кризова концепція розвитку сім'ї за даними М. Торопигіної, переважно робить акцент на розгляді наступних тенденцій: 1) розпаді нуклеарного ядра сім'ї; 2) втраті традиційного кількісного мінімуму членів сім'ї; 3) зникненні традиційних сімейних відносин; 4) «революції моралі» та загальної кризи соціального інституту сім'ї [7]. Всі ці зміни в кінцевому підсумку призводять до зникнення сім'ї як соціального інституту.
Представники еволюційної концепції трансформації сім'ї вбачають в тих змінах, що охопили сім'ю у постмодерні не фатальність, а закономірність, пов'язану з еволюційним рухом. У еволюційному розвитку сім'ї провідним типом сім'ї стає материнська сім'я. За нею йдуть: неповна, однодітна, бездітна та інші альтернативні традиційним формам типи шлюбно-сімейних відносин. Еволюційна концепція розглядає сім'ю як соціокультурний феномен що трансформується, який на сьогодення має найрізноманітніші форми своєї організації.
Тенденції трансформації соціального призначення та функцій сім'ї, що відзначаються науковцями по всьому світу, наочно проглядаються і в історії української родини. Як вказує дослідниця Г Абілова: «Вдумливе вивчення ряду явищ показує, що під впливом соціально-економічних і політичних перетворень, сім'я як соціально-правова і духовно-моральна організація в системі суспільства переживає гостру кризу. Сучасна сім'я наповнена тим змістом, який надає їй дане суспільство, соціальні інститути якого далекі від досконалості» [1].
Сім'я протягом своєї історії на теренах сучасної України зазнала значних змін. Процес трансформації сім'ї почався в радянські часи з розкутості (фемінізації) жінки та побудови багатонаціональної радянської держави. У пострадянський період ці процеси відбуваються на новій основі - побудові демократичного, правового, світського суспільства, в якому відсутня єдина домінуюча ідеологія.
У статті ми розглянемо два питання:
1. Особливості розвитку соціального призначення української родини за роки незалежності України;
2. Особливості розвитку функцій сім'ї в умовах демократизації українського суспільства.
1. Особливості розвитку соціального призначення української родини за роки незалежності України.
Дослідженню питання розвитку соціального призначення української родини в пострадянський період присвячено достатня кількість наукових робіт. Відзначимо дослідження Г. Дворецької, Н. Лавринович, М. Лукашевич, М. Мацковського, А. Тиндик та ін.
При аналізі розвитку соціального призначення української родини дослідники роблять акцент на зміщенні цінностей у бік автономності, незалежності та відокремленості. Динаміка еволюції сім'ї як малої соціальної групи за останнє століття, як у світі в цілому, так і в Україні зокрема, постала у вигляді типів сім'ї, що змінюють один одного в наступному вигляді: 1) патріархальна сім'я; 2) сучасна, в центрі якої знаходяться діти; 3) постсучасна сім'я (подружній союз).
В ідеалі сім'я - це школа любові, в якій підростаючі покоління проходять уроки людяності й людинолюбства. Одним з найважливіших соціальних призначень сім'ї є можливість закласти в дитину основи людського буття і життєвої мудрості, прищепити їй обов'язкові навички комунікації та спілкування: відповідальність, порядність, чуйність, чесність, доброту, ввічливість, шанобливість, милосердя.
Як зазначає М. Торопигіна однією з особливостей розвитку соціального призначення сім'ї в пострадянський період, є автономізація всіх шлюбно-сімейних інститутів. Так, на її думку, інститут шлюбу трансформується (без перетворення шлюбного союзу в сімейну спільність) в пробний шлюб, відкритий шлюб, шлюби-відвідування. Інститут родини трансформується в таку сім'ю, в якій немає подружньої пари. Інститут батьківства змінюється таким чином, що в ньому не залишається місця відносинам між чоловіком і жінкою як подружжям, але є відносини між ними як між батьком і матір'ю спільної дитини; або обмеження відносин тільки зв'язком між матір'ю і дитиною - самотнє материнство, неповна сім'я. Нарешті, інститут споріднення радикально змінюється у випадку, якщо в нуклеарній сім'ї є одна дитина [7].
Аналізуючи особливості розвитку соціального призначення сім'ї в країнах з низькою народжуваністю А. Тиндик прийшов до дещо інших висновків. Він вважає, що основним соціальним призначенням сім'ї є: 1) зміцнення сім'ї як соціальної основи суспільства (за рахунок розвитку дієвої сімейної політики) та 2) організація послідовної демографічної поведінки суспільства [8].
Що стосується зміцнення сім'ї як соціальної основи суспільства, то А. Тиндик вважає, що цьому сприяє три основні напрями державної сімейної політики: пряме фінансове стимулювання дітонародження, розвиток послуг по догляду за дитиною та її вихованням, та сприятливе трудове законодавство до працівників із сімейними обов'язками. Комбінування різних заходів може залежати від національних особливостей ситуації з народжуваністю і добробуту сімей з дітьми [8].
В якості підтвердження своєї думки А. Тиндик наводить порівняльний аналіз сімейної політики в країнах Європи, Північної Америки та Австралії (на 2000-і роки). Виявляється що держави, в яких соціальне призначення сім'ї є найбільш вагомим і актуальним, в яких сімейні традиції відіграють дійсно визначальну роль, витрачають на різні соціальні програми та допомогу сім'ям набагато більші суми. Виявляється, що найбільш розвиненою сімейною політикою відрізняються західноєвропейські країни. У середньому державні витрати на різноманітні сімейні програми-допомоги становлять 2-2,5% ВВП, але співвідношення між видами витрат варіює по країнах досить істотно (Мал. 1). Частка витрат на надання послуг на всю сімейну підтримку коливається від 13,7% у Канаді до 55,9% в Іспанії [8].
Малюнок 1 Соціальні витрати на сімейну підтримку, надану у формі грошових допомог, послуг і податкових відрахувань у ряді країн, 2005, у % від ВВП (Джерело: дані Social Expenditure Database (www.oecd.org/els/social/expenditure)
Що стосується соціального призначення сім'ї як послідовної демографічної поведінки суспільства, то А. Тиндик наводить такі аргументи. Перші свідчення довгострокового позитивного впливу проведеної соціальної політики на демографічну поведінку сім'ї були отримані на основі макрорівневого аналізу по країнах з різними системами соціальної підтримки. Зокрема, результати класичного дослідження А. Готьє та Дж. Хатціуса були отримані на підставі економетричної моделі, застосованої по макроданим по 22 розвиненим країнам за 1970-1990 рр. Вони дозволяють припустити, що грошові виплати, які здійснюються у формі допомоги на дітей, дійсно надали позитивний вплив на рівень народжуваності, маючи на увазі також «додатковий ефект... від реалізації ширшого пакета грошової і матеріальної допомоги сім'ям». У цьому випадку комплексна сімейна політика, що заснована на 25-відсотковому підвищенні урядових витрат, могла б призвести до зростання народжуваності на одну десяту TFR. Більш пізніше економетричне дослідження, що базується на даних ряду країн 1990-х рр., свідчить про більш сильний вплив фінансових виплат на рівень народжуваності, ніж було зазначено раніше [8].
2. Особливості розвитку функцій сім'ї в умовах демократизації українського суспільства.
У процесі розвитку соціального призначення сім'ї в умовах демократизації суспільства змінилися основи і її функціонування.
Під функціями сім'ї розуміються способи прояву активності і життєдіяльності сім'ї та її членів. У науковій літературі немає єдиного і узгодженого переліку функцій сім'ї. Різні автори пропонують відмінні точки зору з цього питання. Наприклад, видатний польський соціолог Я. Щепаньський вважає, що сім'я виконує дві основні функції. Перша функція випливає з особливості сім'ї як соціальної організації. А саме, сім'я - це єдина соціальна група, яка збільшується не за рахунок прийняття нових членів ззовні, а за рахунок внутрішнього приросту - дітонародження. Тому репродуктивна функція сім'ї забезпечує біологічну безперервність суспільства. А друга основна функція сім'ї за Я. Щепаньським, пов'язана з передачею нащадкам культурної спадщини суспільства. Вона забезпечує (в термінології А. Казначеєва) соціально- культурне безсмертя соціальної групи [10].
Як зазначає дослідниця Л. Карцева, функція як напрям, як мета діяльності сім'ї має два основних значення - особистіший та соціальний. Особистіші функції сім'ї забезпечують кожному члену сім'ї умови для самореалізації, розвитку особистісного потенціалу, розкриття творчих здібностей і можливостей. Класична соціологія визначає особистісну функцію сім'ї лаконічно: сім'я - це посередник між індивідом і суспільством. До числа особистісних функцій сім'ї відносять: сексуальну, емоційну, морально-етичну, ціннісно-орієнтаційну, релігійно-філософську, естетичну, оздоровчу, рекреаційну функції. Зміст особистісних функцій сім'ї пов'язаний із задоволенням насущних потреб особистості [4, с. 67].
Соціальні функції сім'ї за дослідженнями А. Антонова, А. Вишневського, Л. Карцевої, М. Мацьковської та ін. поділяють на матеріальні і духовні. До матеріальних функцій відносять: виробничу, економічну, господарсько- побутову, до числа духовних - виховну, дозвільну і комунікативну. Окремо від перерахованих вище функцій виділяють сексуальну функцію, яка носить як соціальний, так і біологічний характер, і репродуктивну функцію.
Узагальнюючи дослідження провідних фахівців з даної проблеми (А. Буковинського, Є. Білик, А. Галович, С. Глазунова, О. Гомілко, В. Добрєнькова, А. Кравченко та ін.), до числа основних функцій сім'ї віднесемо наступні функції: репродуктивну, виховну, економічну, господарсько-побутову, соціально-статусну, рекреаційну і психотерапевтичну.
Розглянемо особливості розвитку визначених нами функцій сім'ї в умовах демократизації українського суспільства більш детально.
Розвиток репродуктивної функції української сім'ї в пострадянський період.
На жаль, з цілого ряду причин (соціальних, економічних, політичних) в незалежній Україні репродуктивні функції сім'ї відійшли навіть не стільки на другий план, скільки зійшли нанівець. У норму української повсякденності увійшли сім'ї, які свідомо відмовилися від відтворення нащадків (репродуктивних функцій) і пріоритетними поставили інші функції: економічні, господарсько-побутові, соціально-статусні та ін. Але зовсім недавно, в тому ж Радянському Союзі, репродуктивна функція була основною функцією сім'ї. Державна сімейна політика СРСР була побудована таким чином, що зі шкільної лави в світосприйняття дитини (майбутнього громадянина СРСР) закладалася установка на створення сім'ї, основне призначення якої вбачалося в народженні дітей та в їх якісному вихованні.
Подобные документы
Дослідження історії розвитку соціального проектування. Розбудова незалежної української держави. Формування соціального проектування в ХХ-ХХІ століть. Реформування всіх сфер життєдіяльності суспільства, підвищення стандартів та рівня добробуту населення.
статья [639,5 K], добавлен 19.09.2017Поняття "молодь" як об'єкт культурологічних досліджень. Особливості формування політичного менталітету. Сутність та особливості політичної соціалізації української молоді. Форми політичної участі молоді в Україні та їх вплив на демократичний процес.
курсовая работа [331,8 K], добавлен 02.06.2010Процес відродження українців в умовах становлення української державності на основі діяльності громадсько-політичних організацій Донбасу. Роль освіти у національно-культурному житті Донбасу впродовж 1989-2009 років. Аналіз релігійної ситуації на Донбасі.
дипломная работа [103,3 K], добавлен 31.10.2009Аналіз історії розвитку соціального проектування, процесу його формування в ХХ-ХХІ ст. Визначення поняття соціального проектування на кожному етапі розвитку. Дослідження процесу еволюції соціального проектування з метою його ефективного використання.
статья [935,5 K], добавлен 21.09.2017Фахові вимоги та професійне становлення сучасного соціального працівника. Ефективність соціальної роботи. Теоретичні положення про суспільне призначення. Об'єктивні показники професіоналізму соціального працівника, та особистісні вимоги до нього.
реферат [21,2 K], добавлен 28.08.2008Традиційним для української культури є етичне, гуманне, милосердне, толерантне ставлення до людей, які потребують особливої уваги внаслідок інвалідності або відхилень у фізичному чи розумовому розвитку.
реферат [20,1 K], добавлен 23.03.2005Характеристика діяльності Володимира Мономаха, Оріховського-Роксолана, Вишневського, Сковороди у протосоціологічний період становлення і розвитку суспільно-політичної думки українства. Виділення основних сфер соціологічних досліджень української діаспори.
контрольная работа [28,6 K], добавлен 26.08.2010Сім'я в умовах встановлення незалежної України. Реалізація державної сімейної політики за роки незалежності. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах. Соціальні показники розвитку молодої сім'ї в Україні, проблеми її становлення та функціонування.
курсовая работа [82,7 K], добавлен 16.03.2014Підходи до розуміння етнічності та етнічної ідентифікації в соціологічному дискурсі. Становлення людини в націотворчому аспекті. Особливості та характерні риси українськї етнонаціональної спільноти. Історія та еволюція етнічності національних культур.
курсовая работа [53,0 K], добавлен 14.01.2010Критерії виокремлення української цивілізації. Політичні інститути. Групи інтересів. Спільні сухопутні державні кордони України з Білоруссю, Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Розвиток української інтелігенції. Національна свідомість.
презентация [2,1 M], добавлен 25.12.2012
