Відношення студентів до рухової активності та занять фізичною культурою

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Відношення студентів до рухової активності та занять фізичною культурою

Бублик Сергій Анатолійович, Крижанівська Оксана, Оклієвич Людмила Іванівна, Тірон Марія Петрівна

Анотація

У статті нами розкрито проблему ставлення студентів до рухової активності, різних видів фізичних вправ і психоемоційного стану під час занять фізичними вправами. Розглянуто питання мотивації до занять фізичною культурою, яка залежить від психо-емоційного стану, виду фізичної вправи та особливостей відношення студентів різного віку до змісту програми фізичної культури та підтримки їх здоров'я. Дослідження виявило наявність позитивного взаємно оберненого, перехресного взаємозв'язку між різними видами мотивів в процесі впровадження програми з фізичної культури і показано, що в мотиваційній сфері студентів різні фактори мають важливе значення, коли розвиток одних мотивів незмінно торкається створення інших. Тому при цілеспрямованому вихованні позитивного ставлення до фізичної культури та свого здоров'я студентів, педагогічно виправданим є як вплив на окремі мотиви, так і комплексний вплив на мотиваційну сферу в цілому. Висвітлено позитивні результати впровадження програми з фізичної культури, розробленої на кафедрі фізичного виховання ПНУ імені Василя Стефаника. Показано, що формування мотиваційної сфери має тісний прямо пропорційний взаємозв'язок з рівнем рухової активності студентів, яка позитивно впливає на їх психоемоційний стан, практична цінність якого визначається величиною впливу на рівень мотивації, яка допомагає у створенні передумов для подальшого розвитку ефективних програм, спрямованих на формування здорового способу життя як для кожного студента, так і для конкретної групи. Важливим є те, що на даному етапі наукових досліджень в галузі фізичної культури і спорту основним завданням є робота створення сучасних модернізованих програм-технологій з формування позитивного ставлення до фізичної культури студентів 17-19 років при їх експериментальному обґрунтуванні. Доведено, що знання вікових особливостей інтересу студентів до різних засобів фізичного виховання дозволяє найбільш раціонально здійснити планування навчального процесу, а також підвищувати об'єктивність оцінки педагогічних ситуацій, пов'язаних з руховою активністю та особливостями відношення студентів різного віку до змісту програми фізичної культури та підтримки їх здоров'я.

Ключові слова: студенти, фізичні вправи, ставлення студентів до фізичної культури, рухова активність.

Abstract

мотивація студент рухова активність фізичне виховання

Bublik SerhiiyAnatoliyovych Candidate of sciences in physical education and sports. Associate Professor of the Department of Physical Education , Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University

Kryzhanivska OksanaFedorivna Candidate of sciences in physical education and sports. Associate Professor of the Department of Physical Education, Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University

Oklievich Lyudmilalvanivna Senior lecturer at the Department of Physical Education, Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University

Tiron MariaPetrivna Assistant of the physical education department, Vasyl Stefanyk Prykarpattia National University

STUDENTS' ATTITUDE TOWARDS MOVEMENT ACTIVITY AND ENGAGEMENT IN PHYSICAL CULTURE

Keywords: students, physical exercises, attitude of students to physical culture, program of physical exercises, motor activity

Постановка проблеми

Відомо, що студенти молодших курсів з більшим інтересом та активністю ставляться до фізичної культури та фізичних вправ, ніж на старших курсах, ця обставина має підтвердження у матеріалах інших наукових досліджень [1]. При цьому прояв фізичних якостей вимагає від організму студентів як різних фізичних зусиль, так і психоемоційного ставлення до виконуваних вправ. Поглиблене вивчення цього питання, а саме ставлення студента до різних фізичних вправ і психоемоційний стан завжди залишається актуальним для теорії та практики фізичного виховання [1,5,6]. Актуальність даного питання пов'язана і з тим, що знання вікових особливостей ставлення (інтересу) студентів до різних засобів фізичного виховання дозволяє найбільш раціонально здійснити планування навчального процесу, а також підвищувати об'єктивність оцінки педагогічних ситуацій, пов'язаних з активністю та особливостями відношення студентів різного віку до змісту програми фізичної культури та підтримки їх здоров'я, яку розроблено на кафедрі фізичного виховання ПНУ.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Визначення оптимального режиму рухової активності для різного вікового контингенту давно належить до особливо актуальних проблем теорії і методики фізичного виховання, яка привертає увагу як окремих дослідників (М. М. Амосов, 1985, 1989, 1997; О.Благій 2015; А. В. Магльований, 1998, 2011; Л. П. Пилипей, В. В. Остапенко, 2007; І.П.Масляк 2014; Т.Ю.Круцевич 2000), так і авторські колективи [2,3,5,6]. 2010 року ВООЗ розробила "Глобальні рекомендації з фізичної активності для здоров'я" із загальною метою надання особам, які формують політику на національному та регіональному рівнях, керівництво щодо взаємозв'язків, заснованих на залежності "доза - відповідна реакція", між частотою, тривалістю, інтенсивністю, типом і загальним обсягом фізичної активності, необхідної для профілактики неінфекційних захворювань [6].

Глобальні рекомендації з фізичної активності для здоров'я, що викладені в цьому документі, призначені для трьох вікових груп, одна з яких - молодь 5-17-років. Для дітей та молодих людей цієї вікової групи фізична активність передбачає ігри, змагання, заняття спортом, поїздки, оздоровчі заходи, фізкультуру або планові вправи в рамках сім'ї, школи і свого району. Для зміцнення серцево-судинної системи, м'язової тканин і зниження ризику неінфекційних захворювань у них рекомендовано таку практику РА [6]: діти і молоді люди віком 5-17 років повинні займатися щодня РА від помірної до високої інтенсивності, в цілому, не менше ніж 60 хвилин; РА тривалістю більше ніж 60 хвилин на день буде корисною для їх здоров'я; велика частина щоденної РА повинна припадати на аеробіку. РА високої інтенсивності, включаючи вправи з розвитку м'язової тканини, повинна проводитися, як мінімум, 3 рази на тиждень. На думку різних авторів, норма РА студенток 1517 років має коливатися в межах 10-18 годин РА на тиждень або 3-4,5 години на день. За твердженнями фахівців, потреба в РА у цьому віковому періоді становить від 14-19 тисяч кроків до 20 - 25 тисяч кроків (локомоцій) на добу [3,6]. Інші науковці (Т. Ю. Круцевич, 2000; О. Я. Кібальник, 2008) стверджують, що обсяг цілеспрямованих занять фізичними вправами, повинен становити 12-15 годин на тиждень [4]. РА, яка є незамінним фактором життєдіяльності організму людини, може позитивно впливати на ріст і розвиток, на стан здоров'я дітей і молоді тільки у визначеному діапазоні величин [2,3]. Багато авторів (А. Г. Сухарєв, 1997, Ю. А. Бородин та Г. Н. Арзютов, 2010), наголошують, що, як нестача, так і надлишок РА призводять до патологічних зрушень у організмі, який росте і тільки раціональне використання різноманітних засобів і форм фізичного виховання при оптимальній РА оптимально сприятливо впливає на процеси росту та розвитку дітей і підлітків. Відомо, що в підлітковому віці і на всіх наступних етапах життя соціальна функція в житті людини дедалі більше переважає над біологічною, що є природно. Саме здорова „Людина”, відзначають М. М. Амосов та Т.В.Шапелюк зі співавторами [6], у стані повністю реалізувати свої фізичні та розумові здібності і виконати своє соціальне призначення. Зростання витрат часу на навчальну діяльність у найдієздатніший період життя людини відбувається за рахунок вільного часу, що породжує проблему його планування і раціонального використання.

Неможливість повної реалізації в цих умовах природної потреби людини в рухах, за твердженнями Т.Ю.Круцевич, може компенсуватися щоденними обов'язковими і самостійними заняттями фізичною культурою, що підтверджують інші джерела наукової літератури [2,3].

Мета статті полягала у дослідженні ставлення студентів різного віку до фізичних вправ, передбачених у програмі фізичної культури для підтримки їх психо-соматичного здоров'я.

Матеріал та методи. У дослідженні взяли участь 50 студентів 1-2 курсів (25 юнаків і 25 дівчат). Дослідження проводилося за результатами анкетування, проведеного серед студентів Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника у 2023році. Збір даних проводився з використанням методу самооцінки студентами свого ставлення до конкретних фізичних вправ за десятибальною шкалою. Вибірку дослідження склали студенти ПНУ 1-3 курсів, різної статі (50 осіб), з яких 25 студентів ввійшли до складу експериментальної групи (ЕГ), яка займалась за розробленою програмою-технологією формування позитивного ставлення до фізичної культури . Участь студентів контрольної групи (ЕГ, n=25), які займались за загальноприйнятою програмою фізичної культури для Вищих навчальних закладів України, їх участь у дослідженні здійснювалася на добровільній основі. Студентам потрібно було заповнити анкету відповідно до наступної інструкції: друзі, зараз ми з вами проведемо невелике опитування, в якому ви оціните від 1 до 10 балів ваше ставлення до різних вправ: чим більше подобається вправа, тим бал вище, чим менше подобається вправа, тим менше бал. Наприклад, в анкеті названо - стрибок у довжину з розбігу. Хтось поставить вправі 4 або 5 балів, оскільки вона йому не дуже подобається, а хтось поставить 3 або 2 бали, тому що вона йому зовсім не подобається. Комусь ця вправа подобається, і він поставить 8 балів або навіть може бути 10, бо дуже любить стрибати». У процесі роботи було використано також: теоретичний аналіз та узагальнення інформаційних джерел, методи математичної статистики.

Виклад основного матеріалу

Як показали результати аналізу опитування студентів, з найбільшою мірою інтересу студенти ставляться до вправ, з проявом швидкості. Середній бал ставлення студентів до цих вправ становив (7,79+2,30). Однак слід зауважити, що цей показник не належить до групи максимальних балів, якими могли б оцінити вправи студенти (8, 9 або 10 балів). Приблизно однакове ставлення студенти висловили до вправ з проявом спритності (7,15+2,3 балів). Істотної статистично вірогідної різниці між ними не спостерігалося (p<0,05). Аналіз даних показав, що уявлення сучасних студентів про здоров'я людини, формування потреби у заняттях фізичною культурою, розвиток рухових здібностей та життєво важливих рухових умінь та навичок, показує, що молоді люди починають замислюватися про стан власного психо-соматичного здоров'я і необхідністю ним займатися доводиться у більшості випадків з появою ознак його зниження, або навіть його часткової втрати. Анкетування показало, що у процесі занять фізичною культурою і навчання не приділяється належної уваги питанням формування ставлення студентів до психо-соматичного здоров'я як до цінності. Причини вбачаються насамперед у тому, що існуюча система розподілу людей на здорових і хворих не стимулює, не зацікавлює людину в активній особистій участі у формуванні та зміцненні свого здоров'я (А. Г. Комков, 2009).

У професійній діяльності перед викладачем фізичної культури стоїть мета, що сприятиме формуванню всебічно розвиненої особистості студентів. Така всебічно розвинена особистість, по суті, має органічно поєднувати психічне, соціальне та фізичне здоров'я (В. Д. Сонькін, В. В. Зайцева, 1998). Підставою для проведення дослідження послужило протиріччя у сфері освіти, яке полягає у недостатньому обліку в навчально-виховному процесі особливостей поведінки студентів щодо їх психічного, фізичного та соціального здоров'я, їхньої самооцінки та ставлення до фізичної культури. Комплексний аналіз соціального, фізичного та психологічного компонентів здоров'я студентів дозволяє обґрунтувати ефективні засоби та методи формування позитивного ставлення до фізичної культури, що значно підвищує ефективність всього навчально-виховного процесу в сучасній системі викладання фізичної культури у ВНЗ. Практична значущість полягає у створенні передумов подальшого розвитку ефективних програм, спрямованих на формування здорового способу життя як для кожного студента, так і для конкретної групи. На даному етапі дослідження основним завданням було експериментальне обґрунтування програми-технології формування позитивного ставлення до фізичної культури студентів 17-19 років. Для вирішення поставлених завдань та досягнення мети дослідження в роботі використано різноманітні методики, що забезпечують отримання необхідних даних, а також якісний та кількісний аналіз даних.

Дослідження показало, що в мотиваційній сфері студентів різні фактори мають перехресний взаємозв'язок: при вихованні одних мотивів незмінно торкаються та виховуються інші. Тому при цілеспрямованому вихованні позитивного ставлення до фізичної культури та свого здоров'я студентів, мабуть, педагогічно виправданим є як вплив на окремі мотиви, так і комплексний вплив на мотиваційну сферу в цілому. Результати анкетування на різних курсах показали, що ставлення студентів до фізичної культури носить диференційований характер не тільки на різних курсах, але й на різних факультетах і навіть у різних групах одного і того ж факультету. Вона визначається, мабуть, особливостями навчально-виховної роботи у ВНЗ в цілому, і в кожній конкретній групі: методикою проведення занять, особистісними особливостями та стилем роботи викладача фізичної культури, особливостями виховної роботи у групі, особливостями взаємин між студентами та педагогом, особливостями спортивно-тренувальної бази факультету фізичного виховання університету. Проте проведений кластерний аналіз дозволив інтегрувати соціально-психологічні чинники мотиваційних переваг студентів до спортивно-тренувальної діяльності у три блоки, що відображають специфіку мотиваційної сфери студентів, що дозволяє провести розподіл студентів з метою подальшого аналізу цієї сфери у зв'язку з іншими показниками. Кожен блок характеризує особливості та спрямованість мотиваційних компонентів відповідної групи студентів. Соціальний блок поєднує такі соціально-психологічні чинники як: соціальне визнання, соціалізація, задоволення, нервова напруга, суперництво, культура, розвиток. Студенти, які мають виразність соціального блоку мотиваційної структури ставлення до фізичної культури у спортивно-тренувальній діяльності, по суті орієнтовані на самореалізацію. Ті, хто ввійшли в цей блок, мають суб'єктивне прагнення проявити свої здібності і порівняти їх з однолітками, отримати визнання своїх досягнень. Спортивно-оздоровча діяльність може розглядатися ними, в даному випадку, як можливість провести час із друзями, проявляти спортивно-оздоровчу активність разом з однолітками та насолоджуватися результатами цієї активності, знайти нових знайомих і друзів. Як критерій задоволеності від діяльності може бути можливість проявити себе, можливість скинути напруженість і стрес, що накопичилася, успішність у змагальному компоненті, отримання нового досвіду і знань.

Блок здоров'я включає такі соціально-психологічні чинники, як: профілактика хвороби, контроль за вагою тіла, фактори ризику. Студенти, які мають виразність блоку здоров'я мотиваційної структури ставлення до фізичної культури у спортивно-оздоровчій діяльності, по суті, орієнтовані на збереження та зміцнення психо-соматичного здоров'я, мають у структурі мотивації потреби у фізичному вдосконаленні. Так само вони можуть виявляти тенденцію до надмірної сором'язливості, особливо стосовно своєї зовнішності та фізичного розвитку. Очевидно, маючи недостатню фізичну підготовленість, низький рівень фізичного розвитку, низьку самооцінку або, можливо, відхилення у здоров'ї вони мають спрямованість на пошук та використання ефективних засобів компенсації даних показників. Таким чином, наявність у структурі особистості мотивів уникнення невдач (виникнення хвороби, отримання травми) може зумовлювати на об'єктивному рівні зниження фізичної активності, а на суб'єктивному рівні зміщення акцентів у бік позитивно-пасивного та позитивно-малоактивного ставлення до фізичної культури. Блок розвитку включає такі соціально-психологічні чинники, як: міцне здоров'я, статура, активність, сила і витривалість, координація і гнучкість. Орієнтирами в процесі діяльності, в даному випадку, можуть виступати стереотипізовані ціннісні характеристики, або такі допінг - стратегії, як наявність міцного здоров'я (довголіття), володіння гарною статурою, активною життєвою позицією, а також силою, спритністю, гнучкістю. У спортивно-оздоровчій діяльності, швидше за все, виявлятиметься прагнення бути здоровим, сильним, красивим, спритним, рухливим. Таким чином, цей блок може детермінувати позитивне ставлення до фізичної культури. Проте існує велика ймовірність усунення акценту відносини у декларативне русло. Такі студенти можуть у вигляді соціальних стереотипів сприймати перелічені вище цінності, як значущі, але як значущі соціально, а не індивідуально. Тобто, в даному випадку для об'єктивного та ефективного засвоєння ціннісних характеристик фізичної культури необхідна особиста включеність у цю діяльність. В іншому випадку, згодом, можливе закріплення, при вербально-позитивному відношенні,але реально-пасивного відношення до фізичної культури.

Наступний етап дослідження, маючи опору на раніше отримані результати, полягав в експериментальному обгрунтуванні технології формування позитивного ставлення до фізичної культури студентів 1-3 курсів. На першому етапі педагогічного експерименту, використовуючи методику дослідження мотиваційних переваг студентів у спортивно-оздоровчій діяльності та розроблену шкалу оцінки, проведено диференціацію позитивно орієнтованих студентів експериментальної групи, виходячи зі специфіки їх психофізичного стану та особливостей ставлення до фізичної культури, на:

1) зміцнення психо-соматичного здоров'я; 2) загальна фізична підготовка; 3) спортивне тренування. Далі протягом навчального року в рамках освітнього процесу на заняттях фізичної культури впроваджено методичні вказівки та рекомендації, що регламентують особливості педагогічних впливів на студентів відповідних груп. Для студентів першої групи, орієнтованої на зміцнення психо-соматичного здоров'я використовувалися методичні рекомендації, що базуються на досвіді адаптивної фізичної культури. При роботі зі студентами 2-го блоку розвитку застосовувалися засоби та методи загальної фізичної підготовки. Студенти, які мають виразність третього соціального блоку мотиваційної структури ставлення до фізичної культури, по суті, які прагнуть до самореалізації, працювали за програмою спортивно- орієнтованого фізичного виховання. У процесі експерименту проводився порівняльний аналіз експериментальної та контрольної груп, відповідно, на початку і в кінці навчального року. Приріст показників фізичного розвитку, фізичної активності, задоволеності, відносини та фізичної підготовленості, виявлений на заключній стадії впровадження розробленої програми фізичної культури, а також результати порівняльного аналізу представлені на рисунках 1 та 2.

Як видно на малюнку 1, у студентів експериментальної групи стосовно студентів контрольної групи є значний приріст показників. Характер змін, перш за все, виражається підвищенням рівня фізичної активності, задоволеності та позитивного ставлення до фізичної культури. Ймовірно, незначне збільшення показників фізичної підготовленості та фізичного розвитку пояснюється тим, що ці параметри відносяться до об'єктивної сфери і, отже, потребують тривалішого опрацювання, ніж навчальний рік, у рамках якого проходив експеримент. Подібну картину розвитку показників, як видно на малюнку 2, демонструє профіль дівчат експериментальної групи. Відмінність із профілем студентів спостерігається лише значно більшому прирості параметрів фізичної підготовленості.

Загальні закономірності в юнаків та дівчат експериментальної групи показують, що з розвитком суб'єктивної сфери особистості студентів, що виражається в даному випадку у зміні характеру ставлення до фізичної культури та задоволеності заняттями фізичними вправами, відбуваються значні зміни на поведінковому рівні, що визначаються підвищенням рівня фізичної активності. Дані тенденції закріплюються в об'єктивній сфері, що визначається своєю чергою фізичним розвитком та фізичною підготовленістю. Загалом зміна профілю студентів експериментальної групи має позитивний характер і може свідчити про успішне впровадження розробленої програми- технології (рис.3). Проведений педагогічний експеримент показав, що розподіл студентів на типологічні групи оптимізує процес формування активного ставлення до фізичної культури, що, у свою чергу, може мати особливе значення на шляху зміцнення здоров'я студентів ПНУ.

Рис. 3. Ставлення студентів до фізичних вправ найпоширеніших у програмах фізичної культури та здоров 'я

Примітки: 1- Вправи у розвиток швидкісних здібностей; 2- Вправи у розвиток витривалості 3- Вправи для розвитку гнучкості; 4- Вправи для розвитку координаційних здібностей; 5- Вправи для розвитку силових якостей.

Вправи для розвитку сили студенти оцінили у 6,73+2,81 бала, а це практично однаковий показник із вправами на витривалість (6,76+2,91). Найменш цікавими студенти виділили вправи на гнучкість, оцінивши їх у 6,40+ 2,94 бали (p<0,05). Виходячи з результатів даного дослідження, можна зробити висновок, що у студентів молодших курсів переважає найбільший інтерес до вправ на швидкість: біг на короткі дистанції (30,60 м), рухливі ігри (пляшки, вибивала). Найменший інтерес проявлявся до вправ на гнучкість: вправи на гімнастичній стінці, вправи з гімнастичною палицею, вправи з обручами, стрибки через козли, вправи на високій, низькій поперечині. Висновок. Результати дослідження свідчать, що у студентів молодших курсів незважаючи на позитивне ставлення до всіх застосовуваних на заняттях груп вправ для розвитку фізичних якостей, найвищий інтерес викликають вправи з проявом швидкості та спритності. В результаті анкетування було виявлено, що більшість респондентів 49 % (27 % юнаків та 22 % дівчат) негативно ставляться до занять фізичною культурою, 25 % (16 % юнаків та 9 % дівчат) - позитивно та 26 % - байдуже (14 % юнаків та 12% дівчат) (рис. 4). При цьому 75% респондентів виявили бажання займатись на заняттях фізичною культурою більше від встановлених державними стандартами 3-х разів на тиждень. Слід зазначити, що 54% опитуваних (27% юнаків та 27% дівчат) виявили бажання збільшити кількість занять до 5 разів на тиждень та 25 % (20 % юнаків та 5 % дівчат) - до 4 разів.

Рис.4. Відносний розподіл студентів за відношенням до занять фізичною культурою.

При цьому 13% респондентів (7% юнаків та 6% дівчат) задоволено загальноприйнятою кількістю занять на тиждень (3 рази) і лише 8% опитуваних (3% юнаків та 5% дівчат) виявили бажання зменшити цю цифру до 2-х разів (рис. 5).

Рис. 5. Результати відповідей респондентів на запитання: «Скільки разів на тиждень ви хотіли б займатися на уроках фізичною культурою?».

За допомогою анкетування виявлено, що студенти не виконують оптимальних обсягів рухової активності, які повинні складати не менше ніж 8-10 годин на тиждень. Найбільше число опитаних на організовану рухову активність протягом тижня відводить від 2 до 4 годин (37,4%). Найменший відсоток (12,5%) студентів займаються понад десять годин (рис.6).

Рис. 6. Тижневі обсяги рухової активності студентів.

Одним із важливих аспектів дослідження було виявлення видів діяльності, якими студенти хотіли б займатися на заняттях фізичної культури. Аналіз відповідей свідчить, що 25 % респондентів (21 % юнаків і 4 % дівчат) виявили бажання займатися одноборствами; 20% (2% юнаків та 18% дівчат) - шейпінгом; 18% (18% юнаків та 0% дівчат) - атлетизмом; 15% (3% юнаків та 12% дівчат) - фітнесом; 16 % (11 % юнаків та 5 % дівчат) плаванням та 6 % (0 % юнаків та 6 % дівчат) східними танцями (рис. 7).

Рис. 7. Результати відповідей респондентів питанням: «Якими видами спорту ви хотіли б займатися під час уроків фізичної культури?».

Висновки

Система оздоровлення та фізичного виховання студентів потребує якісних змін та застосування нових форм і методів у підходах до даного питання. Дослідження показало, що спектр зацікавлення студентів, до форм занять фізичними вправами, досить широкий від спортивних тренувань до легких коротких оздоровчих занять. Багато студентів усвідомлює вплив рухової активності на показники соматичного здоров'я. Також дослідження показало відмінності мотивів до фізичних навантажень в залежності від спеціальностей, віку та статі студентів.

Література

1. Бала Т. М. Чирлідинг у фізичному вихованні школярів: методичний посібник для вчителів фізичної культури загальноосвітніх навчальних закладів / Т. М. Бала, І. П. Масляк. - Харків: ХГАФК, 2014. - 144 с.

2. Благій О. Сучасні підходи до управління фізичним станом чоловіків зрілого віку в процесі кондиційного тренування / Теорія і методика фізичного виховання і спорту : науково-теоретичний журнал. - Київ: НУФВСУ, 2015. - No 1. - С. 22-25.

3. Круцевич Т. Ю. Управління фізичним станом підлітків у системі фізичного виховання: автореф. дис. на соїск. наук. ступеня д-ра наук з ФВ та С: спец. 24.00.02 «Фізична культура, фізичне виховання різних груп населення». - Київ, 2000, - 44 с.

4. Мадейський Еге. Думки студентів щодо змісту занять фізичної культури / Теорія та практика фізичної культури. - 2019. - No 6. - С. 35-38.

5. Масляк І. П. Стан використання інноваційних підходів у фізичному вихованні обласних загальноосвітніх навчальних закладів / Слобожанський науково-спортивний вісник. - Харків: ХДАФК, 2014. - No 6 (44). - С. 69-72.

6. Шепеленко Т. В., Буц А. М., Бодренкова І. О. Фізичне виховання у формуванні здорового способу життя: навч. посіб. Харків : УкрДУЗТ, 2018. 125 с.

7. Наталія Дніпренко. Поєднання класичного традиційного та новітнього у підготовці режисерів засобів масової комунікації // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імєні і. К. Карпенка-Карого. - 2011, - No 9, - С.264-271.

References

1. Bala, T. M. (2014). ChirHding u fizichnomu vihovanrn shkoljariv: metodichnij postonik dlja vchitelrv fizichno'i' kul'turi zagarnoosvHmh navchal'nih zakladw [Cheerleading in the physical education of schoolchildren: a methodical guide for physical culture teachers of general educational institutions]. Harkw: HGAFK [in Ukrainain].

2. Blagij, O. (2015). Suchasrn pіdhodi do upravlrnnja fizichnim stanom cholovіkіv zrilogo vіku v procesі kondicijnogo trenuvannja [Modern approaches to managing the physical condition of men of mature age in the process of conditioning training]. Teorija і metodika fizichnogo vihovannja і sportu - Theory and methods of physical education and sports, 1, 22-25 [in Ukrainian].

3. Krucevich, T. Ju. (2000). Upravlrnnja fizichnim stanom pіdlіtkіv u sistemі fizichnogo vihovannja [Management of the physical condition of adolescents in the system of physical education]. Extended abstract of Doctor's thesis. Kiev. [in Ukrainain].

4. Madejs'kij Ege (2019). Dumki studentiv shhodo zmіstu zanjat' fizichno'i' kul'turi [Students' opinions regarding the content of physical education classes]. Teorija ta praktika йгкЬлй' kul'turi - Theory and practice of physical education, 6, 35-38 [in Ukrainain].

5. Masljak, І. P. (2014). Stan vikoristannja innovacijnih pidhodiv u fizichnomu vihovanni oblasnih zagal'noosvitnih navchal'nih zakladiv [State of use of innovative approaches in physical education of regional general educational institutions]. Slobozhans'kij naukovo-sportivnij visnik - Slobozhansky scientific and sports bulletin, 6 (44) , 69-72 [in Ukrainain].

6. Shepelenko, T. V., Buc, A. M., Bodrenkova, І. O. (2018). Fizichne vihovannja u formuvanni zdorovogo sposobu zhittja [Physical education in the formation of a healthy lifestyle]. Harkiv : UkrDUZT [in Ukrainain].

Natalia Dniprenko. The combination of classic, traditional and modern in the training of directors of mass communication // Scientific Bulletin of the Kyiv National University of Theater, Cinema and Television named after I. K. Karpenko-Kary. - 2011, - No. 9, - P.264-271.

Размещено на Allbest.ru