Аналіз психологічних факторів емоційного вигорання в умовах сьогодення (на прикладі старшокласників)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Аналіз психологічних факторів емоційного вигорання в умовах сьогодення (на прикладі старшокласників)

Бондаревич Світлана Майславівна кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри «Практичної психології», Одеський національний морський університет, м. Одеса,

Діколь-Кобріна Олена Андріївна старший викладач кафедри «Практична психологія», Одеський Національний Морський Університет, м. Одеса

Шеремет Ірина Віталіївна студентка 2 курсу магістратури «Практична психологія», Одеський Національний Морський Університет, м. Одеса



Анотація

Складна соціально-економічна ситуація в країні негативно відбивається на психологічному здоров'ї населення, вимагає адекватного і невідкладного її опанування, підвищення здатності протистояти таким впливам без шкоди для здоров'я. Під час свого формування у ранньому юнацькому віці людина зустрічається з кризою ідентичності, дорослішання, переформатування міжособистісної взаємодії з дорослими та однолітками, з фізіологічними змінами організму тощо. Всі ці чинники негативно впливають на психологічний стан, дають велике та довготривале навантаження на нервову систему старших школярів, провокуючи стан хронічного стресу та повного виснаження. Мета дослідження: визначення впливу психологічних факторів на формування психологічної стійкості при емоційному вигоранні. Предмет дослідження: особливості психологічних факторів при емоційному вигоранні та їх вплив на формування психологічної стійкості. Об'єкт дослідження: взаємовплив психологічних особливостей особистості при емоційному вигоранні у формуванні психологічної стійкості (на прикладі старшокласників). За даними проведеного дослідження показано, що рівень загальної життєстійкості в більшості респондентів дуже низький, та свідчить про низьку здатність опиратися стресовим факторам і в цілому про низький рівень стресостійкості. емоційне вигорання психологічний

Ефективність формування стресостійкості старшокласників залежить від низки факторів:психолого-педагогічної культури батьків, рівня зацікавленості самих учнів, а також володіння ними певними знаннями і вміннями, що необхідні для успішного подолання стресових ситуацій. Висновки. Таким чином, на підставі проведеного дослідження у респондентів було виокремлено психологічні особливості, які не тільки сприяють встановленню деструктивних навчальних взаємовідносин, але і виникненню синдрому емоційного вигорання, а саме: байдужість вчителя, зверхнє ставлення, авторитет влади, нерозуміння інтересів учня, нав'язування власної думки, невміння і небажання вислухати іншого, дорікання і нотації тощо. Якісна робота над корекцією емоційного вигорання та розвитком психологічної стійкості у підлітковому віці можлива лише у разі комплексного використання профілактичних заходів.

Ключові слова: старшокласник, стрес, емоційне вигорання, афективна сфера, тривожність, невротизація.



Bondarevych Svitlana Mayslavivna Candidate of psychological sciences, associate professor, аssociate рrofessor of the Department of "Practical Psychology", Odesa National Maritime University, Odesa

Dikol-Kobrina Olena Andriivna Senior teacher of the "Practical Psychology" department, Odesa National Maritime University, Odesa

Sheremet Iryna Vitaliivna 2nd year student of the Master's program "Practical Psychology", Odesa National Maritime University, Odesa

ANALYSIS OF PSYCHOLOGICAL FACTORS OF EMOTIONAL BURNOUT IN TODAY'S CONDITIONS (ON THE EXAMPLE OF

HIGH SCHOOL STUDENTS)

Abstract. The complex socio-economic situation in the country has a negative impact on the psychological health of the population, requires adequate and urgent mastery of it, increasing the ability to resist such influences without harming health. During its formation in early youth, a person faces an identity crisis, growing up, reformatting interpersonal interaction with adults and peers, with physiological changes in the body, etc. All these factors negatively affect the psychological state, put a heavy and long-term load on the nervous system of senior schoolchildren, provoking a state of chronic stress and complete exhaustion. The purpose of the study: to determine the influence of psychological factors on the formation of psychological stability in the case of emotional burnout. The subject of the study: peculiarities of psychological factors in emotional burnout and their influence on the formation of psychological stability. The object of the study: the mutual influence of the psychological characteristics of the individual during emotional burnout in the formation of psychological stability (on the example of high school students). According to the data of the conducted research, it is shown that the level of general resilience in the majority of respondents is very low, and indicates a low ability to resist stress factors and, in general, a low level of stress resistance. The effectiveness of the formation of stress resistance of high school students depends on a number of factors: the psychological and pedagogical culture of parents, the level of interest of the students themselves, as well as their possession of certain knowledge and skills necessary to successfully overcome stressful situations. Conclusions. Thus, on the basis of the conducted research, psychological features were singled out among the respondents, which not only contribute to the establishment of destructive educational relationships, but also to the emergence of the syndrome of emotional burnout, namely: teacher indifference, superior attitude, the authority of the authorities, misunderstanding of the student's interests, imposing one's own thoughts, inability and unwillingness to listen to others, reprimands and notations, etc. High-quality work on the correction of emotional burnout and the development of psychological stability in adolescence is possible only in the case of comprehensive use of preventive measures.

Keywords: high school student, stress, emotional burnout, affective sphere, anxiety, neuroticism.



Постановка проблеми

Складна соціально-економічна ситуація в країні негативно відбивається на психологічному здоров'ї населення, перед людиною на різних вікових етапах її життєвого шляху виникають неочікувані стресові ситуації, які вимагають адекватного і невідкладного їх опанування, підвищення здатності протистояти таким впливам без шкоди для здоров'я. Найбільш вразливими, інтолерантними до негативних зовнішніх впливів, схильними до стресу є діти та молодь, і особливо така соціально й психологічно вразлива категорія, як старшокласники [1; 3, с.131-138].

У ранньому юнацькому віці людина піддається таким стресогенним факторам, як соціальна оцінка, невизначеність у майбутній професії, повсякденна монотонія; не менш важливим фактором ризику є перенаван- таження школярів, особливо старшокласників, яких змушують перебувати у закладах освіти протягом 6-8 годин на день, прослуховувати та засвоювали великі обсяги матеріалу, змушують до деструктивної конкуренції, піддають постійній критиці та оцінці [6, с.51-58; 7].

Під час свого формування старшокласник зустрічається з кризою ідентичності, дорослішання, переформатування міжособистісної взаємодії з дорослими та однолітками, з фізіологічними змінами організму тощо [2, с.6-13; 3, с.131-138].

Хронічний стрес викликає тривалі стресові стани, що поступово виснажують ресурси, необхідні організму для того, щоб упоратися з труднощами. Це може призвести до повного виснаження [1; 4, с.32-38; 5, с.281-284]. Ці стресові ситуації призводять до емоційного вигоряння, яке може впливати на психологічну стійкість старших школярів. Тому збереження психологічного здоров'я молодого покоління є надзвичайно актуальним завданням на сучасному етапі розвитку суспільства.



Аналіз останніх досліджень і публікацій

Результати сучасних психологічних досліджень свідчать, що проблема синдрому емоційного вигорання активно розроблялася у роботах зарубіжних і вітчизняних науковців, присвячених змісту і структурі цього синдрому (Р.В.Павелків, В.М.Василюк, Х.В. Юдкіна), особливості, що зумовлюють емоційне вигорання підлітків у процесі спілкування з дорослими (Т. Щербан, І. Брецко), психопрофілактика та подолання синдрому емоційного вигоряння (О. Бовдир, О. Вельдбрехт, О.Самкова), а також особливості психологічної стійкості у юнацькому віці (А. О. Чхаідзе, О. М. Самкова) [3, с.131-138; 4, с.32-38; 6, с.51-58].

У психологічній літературі проблема професійного вигорання вченими розглядається в межах трьох основних напрямів: що це явище є виявом синдрому хронічної втоми, стану фізичного, психічного, емоційного виснаження, який є наслідком тривалого перебування в емоційно перевантажених ситуаціях спілкування; професійне вигорання - це двовимірна модель, що складається з емоційного виснаження та деперсоналізації; трикомпонентна система, що охоплює емоційне виснаження, деперсоналізацію; редукцію особистісних прагнень [2, с.6-13].

Мета статті - визначення впливу особливостей психологічних факторів на формування психологічної стійкості при емоційному вигоранні.

Предмет дослідження:особливості психологічних факторів при емоційному вигоранні та їх вплив на формування психологічної стійкості.

Об'єкт дослідження:взаємовплив психологічних особливостей особистості при емоційному вигоранні на формування психологічної стійкості (на прикладі старшокласників).

Виклад основного матеріалу

Підлітковий та ранній юнацький вік як сенситивний період для розвитку ключового психічного новоутворення «почуття дорослості» характеризується цілою низкою емоційних дисфункцій і розладів, які можуть призводити до вигорання [1; 7]. Значна інтенсифікація спілкування як провідного виду діяльності стає причиною того, що старшокласники не встигають адекватно й швидко реагувати на всю значиму інформацію, тому істотно накопичується все більше невідреагованих впливів, нереалізованих емоцій, які й призводять до виникнення синдрому емоційного вигорання.

На думку вчених (Т. Щербан, І. Брецко), у ряді випадків саме позиції дорослих по відношенню до старшокласників можуть спричиняти емоційне вигорання [3, с.131-138]. Проведене ними дослідження підлітків, у яких діагностовано СЕВ, підтвердили, що емоційне вигорання є «хворобою» міжособистісного спілкування, в першу чергу, з дорослими. Його основою є нерозуміння дорослими підлітка, його потреб, мотивів, цілей, прагнень тощо. Нерозуміння спричинює різні конфліктні ситуації, наслідками яких є виникнення, у кращому випадку, почуття невдоволеності, самотності, у гіршому - емоційного вигорання [6, с.51-58].

За даними вчених, підлітки з емоційним вигоранням демонструють наступні психологічні особливості:високий рівень розбалансованості

афективної сфери, висока тривожність, невротизація, емоційна напруга, почуття самотності та інших депресивних станів [7].

На підставі отриманих результатів авторами було виокремлено особливості, які не тільки сприяють встановленню деструктивних навчальних взаємовідносин, але і виникненню синдрому емоційного вигорання, а саме: байдужість вчителя, зверхнє ставлення, авторитет влади, нерозуміння інтересів учня, нав'язування власної думки, невміння і небажання вислухати іншого, дорікання і нотації тощо [7].

За даними Т. Щербан, І. Брецко [3, с.131-138], було виявлено тенденцію до підсвідомого тяжіння більшості педагогів до авторитарних методів управління навчальною роботою учнів, що призводить не тільки до конфліктних ситуацій, але і в крайньому вияві до емоційного вигорання підлітків. Тобто сьогоднішня підготовка вчителя до професійної діяльності повинна враховувати формування готовності до діалогового спілкування у навчанні.

Методи дослідження:теоретичний аналіз наукової літератури,

систематизація та узагальнення, емпіричне дослідження. Для визначення рівня емоційного вигорання у старшокласників були використані методики: «Оцінка власного потенціалу вигорання» Дж. Гібсона, «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка, «Коротка версія тесту життєстійкості» (Олефир В.А., Кузнецов М.А., Павлова А.В.) [4, 32-38].

Проведене дослідження мало мету діагностування рівня емоційного вигорання та стресостійкості в учнів старшої школи. Респондентами проведеного дослідження стали 50 старшокласників Одеського ліцею.

Результати дослідження за методикою «Оцінка власного потенціалу вигорання» Дж. Гібсона показали, що більшість учнів мають високий рівень емоційного виснаження.

Розподіл компонентів емоційного вигорання у респондентів можемо побачити у табл. 1.

Таблиця 1.

Розподіл компонентів емоційного вигорання (за методикою «Оцінка власного потенціалу вигорання» Дж. Гібсона)

Компоненти емоційного вигорання	Низький рівень	Середній рівень	Високий рівень
Деперсоналізація	50%	40%	10%
Особиста задоволеність	30%	50%	20%
Емоційне виснаження	20%	32%	48%

Аналіз кількісних показників дозволяє побудувати діаграму (рис.1). розподілу компонентів емоційного вигорання.



Рис.1. Результати дослідження потенціалу вигорання респондентів.

На рис.1 бачимо, що низький рівень деперсоналізації є провідним (50 %), тобто респондентам не властивий стан відчуження від самого себе, неадекватне сприймання людиною своєї особи, свого «я». Виявлено, що 50 % респондентів мають середню особисту задоволеність, 30 % - низьку. Аналіз результатів досліджуваних по шкалі «Емоційне виснаження» дозволив встановити, що більшість респондентів (48%) мають високий рівень та потребують корекції власного стану, з метою зменшення напруги та поліпшенням роботи нервової системи.

Наступним етапом дослідження було визначення сформованості фаз емоційного вигорання за методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка (табл.2).

Таблиця 2.

Результати розподілу фаз емоційного вигорання

Шкала	Фаза	Результат
Напруження	Сформована	56 %
	На стадії формування	34 %
	Не сформована	10 %
Резистенція	Сформована	50 %
	На стадії формування	30 %
	Не сформована	20 %
Виснаження	Сформована	50 %
	На стадії формування	26 %
	Не сформована	24 %

Аналіз кількісних показників тестування надав можливість побудувати діаграму (рис.2) згідно трьом шкалам тесту: напруження, резистенція, виснаження.

Рис. 2. Результати дослідження рівня сформованості емоційного вигорання потенціалу вигорання респондентів.

Можемо побачити на рис. 2, що у домінуючої кількості респондентів (56 %) спостерігається сформована фаза «Напруження». Високі показники по даній фазі свідчать про наявність зниження загального фізичного та психічного стану людини, відсутність задоволення від виконуваної роботи, зниження рівня стресостійкості, наявність побоювань стосовно якості виконання завдань тощо. По фазі «Резистенція» спостерігаємо перевагу сформованої фази (50 %), тому можемо говорити про неадекватне емоційне реагування на звичні ситуації, уникання соціальних контактів, емоційну

дезорієнтація, редукцію професійних обов'язків. Результати констатувального експерименту вказують на сформованість фази «Виснаження» (50 %), що означає ослаблення нервової системи, емоційний дефіцит, зниження рівня емпатії, дратівливість, емоційна відчуженість, різкість у стосунках із близькими.

Розглянемо результати респондентів за методикою Коротка версія тесту життєстійкості (Олефир В.А., Кузнецов М.А., Павлова А.В.). Розподіл у відсотковому відношенні компонентів психологічної стійкості у респондентів можемо побачити у табл. 3.

Таблиця 3.

Розподіл компонентів психологічної стійкості за_методикою_Коротка_вергія_тесту_життєстійкості

Шкала	Рівень вираженості	Результат
Залученість	Низький рівень	50 %
	Середній рівень	40 %
	Високий рівень	10 %
Контроль	Низький рівень	20 %
	Середній рівень	60 %
	Високий рівень	20 %
Прийняття ризику	Низький рівень	26 %
	Середній рівень	66 %
	Високий рівень	8 %
Загальна життєстійкість	Низький рівень	40 %
	Середній рівень	56 %
	Високий рівень	4 %

Аналіз кількісних показників дозволяє побудувати діаграму (рис.3). розподілу компонентів психологічної стійкості.



Рис.3. Результати дослідження рівня рівня життєстійкості респондентів.

У більшості респондентів зафіксовано низький (50%) та середній (40%) показники шкали «Залученість», тобто, учні не відчувають задоволення від тої діяльності яку виконують, так можливі ситуативні труднощі знижують відчуття задоволення та впливають на загальне ставлення до діяльності. Середній показник «Контроль» показує, що частина стресових обставини сприймаються як підконтрольні, як виклики життя, проте іноді респонденти втрачають відчуття контролю за власним життям. За шкалою «Прийняття ризику» спостерігаються дещо підвищені показники, тобто респонденти готові діяти без надійних гарантій на успіх, на свій страх і ризик в доречних ситуаціях.

За показником загальної життєстійкості в більшості респондентів низький рівень життєстійкості, що свідчить про низьку здатність опиратися стресовим факторам і в цілому про низький рівень стресостійкості.

Отже, існує потреба в подальшому дослідженні синдрому емоційного вигорання старшокласників та розробці комплексних заходів щодо профілактики та психокорекції стану емоційного вигоряння при формуванні психологічної стійкості у старших школярів.

Система заходів щодо психологічної профілактики та подолання цього синдрому в людини, має бути спрямована на: забезпечення психічного здоров'я, попередження неблагополуччя у розвитку людини, групи, суспільства та створення психологічних умов, сприятливих для цього розвитку. Психопрофілактична робота є тією діяльністю, що спрямована не тільки на розв'язання сьогоденних проблем, а також працює на перспективу. Психологи зазначають, що профілактику варто розпочинати тоді, коли ще немає особливих складнощів у житті людини чи групи. Спеціалісти прогнозують можливість появи тих чи інших ускладнень і проводять попереджувальну роботу, спираючись на особливості та умови індивідуального розвитку особистості, соціально-психологічні зміни у житті суспільства, в якому проживає індивід [4, с.32-38].

Щодо емоційного вигоряння старшокласників, то його ризик може бути зменшений завдяки інноваційним перетворенням організації навчального процесу, навчанню веденню здорового способу життя, навичкам ефективного спілкування, стратегіям поведінки в конфліктних ситуаціях, підвищенню стресостійкості [5, с.281-284].

Стресостійкість - це визначена сукупність особистих якостей, що дозволяють переносити стресові ситуації без неприємних наслідків для особистої діяльності індивіда і оточення. Стресостійкість - інтегративна властивість особистості, що забезпечує здатність до соціальної адаптації, збереження значимих міжособистісних стосунків, успішної самореалізації, досягнення важливих цілей, збереження працездатності і здоров'я. Дана властивість може вироблятися і розвиватися, але тільки у випадку, якщо це робиться цілеспрямовано. Розвиток стресостійкості, своєю чергою, є однією з базових складових формування емоційної компетентності. Характер і способи протистояння стрес-ситуаціям залежать від життєвої позиції, активності особистості, від її потреб у самореалізації своїх потенціалів і здібностей [6, с.51-58].

А. О. Чхаідзе показано, що основними передумовами формування психологічної стійкості є: позитивне самоставлення, гнучкість, відкритість новому досвіду, наявність особистісно значущих цілей в житті, вміння концентруватися на розв'язанні актуальних завдань в сьогоденні, внутрішній локус контролю, рефлексивність, гуманітарна позиція [6, с.51-58]. Автором виділені два значущих фактори, що лежать в основі формування психологічної стійкості особистості студента: «людина як відкрита система» (вміння концентруватися на події в сьогоденні; потреба в пізнанні, відкритість новому, прагнення до творчості і здатність до нестандартного розв'язання проблем, гнучкість в спілкуванні, розвинена здатність до рефлексії, внутрішній локус контролю, мотивація до особистісного росту і розвитку, адаптивний рівень тривожності і стан психологічного благополуччя) і «прийняття себе» (позитивний погляд на природу людини, саморозуміння, аутосимпатія, висока адекватна самооцінка, стан суб'єктивного благополуччя). А самі показники розвитку психологічної стійкості, за даними вченого, які можна прийняти за критерії оцінки ефективності програми формування даної особистісної характеристики, віднесено адаптивний рівень тривожності і переживання стану суб'єктивного благополуччя.

Ефективність формування стресостійкості учнів школи залежить від низки факторів: психолого-педагогічної культури батьків, рівня зацікавленості самих учнів, а також володіння ними певними знаннями і вміннями, що необхідні для успішного подолання стресових ситуацій.

При формуванні стресостійкості увага концентрується на факторах, які дозволяють людині керувати стресом, використовувати його позитивні можливості, внаслідок чого зміцнюється і зберігається здоров'я.

Формування стресостійкості здійснюється у двох напрямках: оптимізація стресового впливу середовища (вивчення стресових факторів і корекція умов) та розвиток особистісних механізмів стресостійкості в спеціально створених умовах.

Найбільш поширеним та доцільним в умовах навчального процесу є проведення тренінгових груп. Тренінгова робота визначається як економічно вигідний вплив на особистість при обмеженому обсязі часу, так як в процесі тренінгу відпрацьовуються навики, необхідні для розвитку стресостійкості, особистісних характеристик та досягнення конкретних цілей [7].

Якісна робота над корекцією емоційного вигорання та розвитком психологічної стійкості у підлітковому віці можлива лише у разі комплексного використання профілактично-розвивальних вправ, розвитку позитивного ставлення до ситуацій та позитивного самосприйняття, а також, що дуже важливо - вдалого поєднання правильного фізичного навантаження та релаксації.

Для досягнення цієї мети використовуються різноманітні психокорек ційні методи у роботі з дітьми та підлітками [5, с.281-284].

Розглянемо можливості психокорекції стану емоційного вигоряння при формуванні психологічної стійкості у старших школярів тілесно- орієнтованими та арт-терапевтичними методами корекції та методами психодрами [8, с.295-298; 9, с.54-68; 10, с.23-28].

Основні терміни, які пов'язані в тілесній терапії з емоційним вигоранням, - це поняття границь та м'язових зажимів (блоків). На думку основоположників тілесно-орієнтованого підходу, людина може «емоційно вигорати» у тих випадках, коли особистісні границі знаходяться в напівзруйнованому стані, а тіло - у хронічному напруженні.

Так, згідно твердження Вільгельма Райха,у тілі утворюється панцир, який сковує вихід енергії, збіднює та виснажує особистість, призводить до втрати звичної емоційності, сприяє тому, що людина втрачає можливість отримувати насолоду від роботи та життя, з'являється відчуття постійного виснаження. З точки зору тілесно-орієнтованої терапії все наше тіло умовно ділиться на сім сегментів. І в кожному з цих семи сегментів затаїлися м'язові блоки. У свою чергу, під блоками розуміють комбінацію зажимів на м'язах, які виступають перешкодою у протіканні життєвої енергії по тілу [8, с.295-298].

Тілесно-орієнтована психотерапія є системою психотерапевтичного впливу, що оптимально поєднує тілесно-орієнтовану психотерапію з елементами символодрами, раціонально-сугестивної психотерапії, поведінкової психотерапії, танцювально-рухової психотерапії, оздоровчих практик і спрямовану на роботу з клінічними проявами, особистістю і несвідомими переживаннями. Метою тілесноорієнтованої психотерапії є купірування клінічних проявів та відновлення порушених психічних і тілесних аспектів функціонування, з урахуванням несвідомих чинників, що сприяє усвідомленню витіснених потреб і конфліктів особистості, мобілізації внутрішніх ресурсів для подальшої адаптації в соціумі [9, с.54-68].

Синдром емоційного вигорання пов'язаний із постійними емоційними перевантаженнями, міжособистісним спілкуванням, що не може не відображатися на самопочутті та тілі людини. Існує глибокий взаємозв'язок між стійкими структурами психіки, блоками, зажимами, стереотипами, з одного боку, і з соматичними м'язовими затисками - з іншого. Тобто людина, яка скована на рівні психіки, як правило, є скованою і фізично на рівні тіла. Таким чином, впливаючи на м'язові затиски, можливо впливати на певні структури у психіці, і навпаки. Методи тілесно-орієнтованої психотерапії, працюючи з психікою через тіло, ефективно відкривають шлях до соматичного несвідомого та усувають виявлені в ньому блоки. Тілесно- орієнтована терапія передусім спрямована на зняття м'язевих зажимів, а отже, і на вихід емоцій, через які ці зажими з'явилися, що і є основою в роботі з емоційним вигоранням [8, с.295-298].

Одним із засобів психокорекційного впливу задля подолання стану емоційного вигорання виступає метод психоаналітичної терапії - психодрама, мета якого полягає у виявленні підсвідомих комплексів, відреагуванні їх клієнтом та корекції поведінки.

Дослідженням можливостей психокорекції емоційного вигорання особистості засобами психодрами займалась Каряка І.В. [10, с.23-28].

Авторкою результаті дослідження психокорекційної програми у клієнтів було розвинуто більш глибокі й адекватні навички саморозуміння, що сприяють зниженню психоемоційної напруги, яка виникає під час дестабілізуючих факторів, які викликають порушення в емоційній саморегуляції особистості та являють собою чинники активації процесу емоційного вигорання. Сформовані навички саморегуляції, необхідні для запобігання емоційного вигорання, допомагають на ранніх стадіях виявити первинну симптоматику вигорання, проникають в установки, принципи і систему цінностей особистості. Отримані навички допомагають запобігти виникненню деперсоналізованого захисногоемоційно-вольового

антигуманістичного настрою. Участь у психокорекційній програмі сприяла створенню нових зразків адекватної поведінки та інтеграції в особистість клієнтів нових способів емоційного реагування завдяки створеним умовам для подолання неконструктивних поведінкових стереотипів [10, с.23-28].

Дослідники доводять, що використання методів арт-терапії стимулює спонтанне творче самовираження, актуалізує особистісні ресурси для подолання емоційного вигорання, дає вихід накопиченої негативної енергії, тим самим гармонізуючи емоційну сферу [5, с.281-284]. Створюючи абстрактні образи, людина знаходить відповіді на багато актуальних питань, досліджує невиражені емоції, страхи, і бар'єри в спілкуванні. Ці образи виникають несвідомо і спонтанно, а тому знижується тривожність і опору до самопізнання. В арт-терапії важливий сам процес, від вибору кисті і кольору до створення унікального шедевра. Саме цілісна залученність в творчий процес відкриває безмежні можливості для зустрічі з власними почуттями, переживаннями, надіями, страхами, сумнівами, а так само стереотипами і переконаннями. Позитивні ефекти заняття і зворотний зв'язок від його

учасників дозволяють говорити про доцільність розробки і впровадження більш пролонгованих програм аналогічної спрямованості, які передбачають систематичне використання методів арт-терапії [1;4, с.32-38 ].

Беручи до уваги теорії науковців, ми виокремлює стрес, як один з головних чинників емоційного вигорання. У своїй психокорекційній програмі «Подолaння емоційного вигорання та формування психологічної стійкості учнів старшої школи» ми використовуємо вправи з тілесно-орієнтованого та поведінкового напряму у психології з елементами арт-терапії.

Заняття передбачають створення практичним психологом безпечного підтримувального середовища з метою формування в учнів стійкості до стресу та набуття навичок подолання наслідків складних життєвих ситуацій та подолання стану емоційного вигорання.

У підвищенні стресостійкості важливе місце належить розумінню старшокласниками себе як особистості, усвідомленню власного місця в соціумі, розуміння та прийняття власних емоцій, сформованості навичок рефлексії, вмінню враховувати потреби та почуття як власні, так і оточення, опанування навичок саморегуляції.

Зміст занять програми передбачає проведення розвивальних та інтерактивних вправ, дискусій, ділових і рольових ігор, застосування арт- терапевтичних та релаксаційних технік. Програма складається із 10 занять, які доречно проводити у формі тренінгу. Кожне заняття супроводжується привітанням та знайомством учасників групи, психоедукацією та завершується самооцінюванням власного емоційного стану.

Проаналізуємо результати впровадження психокорекційної програми «Подолання емоційного вигорання та формування психологічної стійкості учнів старшої школи». Повторне тестування проводилось через два місяці після попереднього. Звернемося до даних, які отримані у процесі вивчення ефективності психокорекційної програми.

Розглянемо повторну діагностику за методикою «Оцінка власного потенціалу вигорання» Дж. Гібсона (табл. 5).

За результатами таблиці ми можемо спостерігати найбільш зменшення фази виснаження. Це характеризується меншою перевтомою людини, спустошеністю, розвитку цинічного ставлення до людей, з якими людина спілкується.

Також, важливим є те, що зменшились фази напруження та резистенції. Це супроводжується тим, що людина менше закривається під час комунікативної діяльності, менше застосовує захисну реакцію, відстороненість і байдужість.

Таблиця 4.

Тематичний план психокорекції

№	Тема	Мета	Види робіт
1.	Встановлення контакту	Створити умови для роботи групи, визначити принципи групової взаємодії, сформувати навички представлення себе,розвивати позитивне самооцінювання.	1. Привітання. Вступ 2. Вправа «Снігова куля» 3. Вправа «Перетворення» 4. Вправа «Чому ми тут? Що нас об'єднує?» 5. Вправа «Правила нашої групи» 6. Вправа «Очікування, побоювання» 7. Гра «Компліменти 8. Оцінювання заняття. Рефлексія.
2.	Що таке емоційне вигорання?	Розібрати складові синдрому емоційного вигорання та причини його виникнення.	1. Міні-лекція про емоційне вигорання 2. Вправа «Намалюй свій настрій рухом». 3. Вправа «Поділись емоцією» 4. Вправа «16 асоціацій» 5. Вправа-руханка «В житті я ціную...». 6. мозковий штурм «Емоційне вигорання. Що робити?». 7. Гра «Вогонь і лід» 8. Оцінювання заняття. Рефлексія.
3.	«Емоції в нашому житті»	Усвідомлення свого емоційного стану та особливостей індивідуальних емоційних реакцій на життєві події.	1. Вправа «Твій настрій» 2. Гра «Мої відчуття в променях сонця» 3. Гра «Дзеркало» 4. Техніка «Розморозка емоцій» 5. Вправа Безпечне місце 6. Вправа «Дерево» 7. Вправа для напруження / розслаблення тіла «М'язова релаксація». 8. Вправа «Прислухаючись до свого тіла» 9. Оцінювання заняття. Рефлексія.
4.	Емоційне	Усвідомлення впливу	1.	Теоретична частина «Що ж таке
	вигорання як	стресу на життя людини,	стрес? Чи може він бути корисним?»
	наслідок	навчання способам	2.	Міні-дискусія «Плюси і мінуси
	хронічного	боротьби зі стресом,	стресу»
	стресу	вдосконалення механізмів	3.	Вправа «Коридор».
		психологічної стійкості в	4.	Вправа «Продихай стрес»
		змінених умовах.	5.	Вправа «Проговори стрес»
			6.	Вправа «Посміхнися стресу»
			7.	Вправа-руханка «Хвиля».
			8.	Оцінювання заняття. Рефлексія.
5.	Подолання	Познайомити учасників з	1.	Вправа «Світлофор».
	стресових	психологічними	2.	Вправа Безпечне місце
	станів	способами керування	3.	Вправа «Дерево»
		стресом; розвивати	4.	Вправа для напруження /
		самоаналіз учасників,	розслаблення тіла «М'язова
		формувати практичні	релаксація».
		вміння саморегуляції.	5.	Вправи на зняття м'язових затисків
			6.	Вправа «Хребці-вагончики»
			7.	Вправа «Гора з плеч»
			8.	Вправа «Димок»
			9.	Оцінювання заняття. Рефлексія.
6.	Управління	Навчитись усвідомлювати	1.	Вправа «Мені в житті щастить»
	реакціями	і безпечно проявляти свої	2.	Притча про бамбук.
		почуття, інформування	3.	Практична частина. Вправа
		про вміння управління	«Ситечко»
		емоціями та емоційними	4.	Вправа «Скептики-оптимісти»
		реакціями.	5.	Вправа «Ресурсні переконання»
			6.	Вправа «Скринька радості»
			7.	Вправа «Будинок».
			8.	Оцінювання заняття. Рефлексія.
7.	Ресурс	Розширити уявлення учасників про внутрішні та зовнішні ресурси; актуалізувати внутрішній потенціал з метою пошуку власних ресурсів; формувати вміння та навички стресостійкої поведінки	1. Мозковий штурм «Що таке ресурси»? 2. Вправа «Внутрішні і зовнішні ресурси». 3. Руханка «Молекули». 4. Вправа «Аналіз проблеми» 5. Вправа «Хмари» 6. Вправа«Книга» 7. Вправа «Внутрішній промінь» 8. Вправа «Опора» 9. Оцінювання заняття. Рефлексія.
8.	Розвиток навичок саморегуляції та самоконтролю	Спрямування на пошук нової, більш ефективної поведінки, формування практичних навиків саморегуляції.	1. Рольова гра «Конверт життєвих ситуацій» 2. «Техніка рефреймінгу» 3. «Мотиваційно-вольові техніки». самозаспокоєння, самонавіювання, самопереконання. 4. Вправа «Техніка роботи з емоціями «7П» 5. Вправа «Зроби крок назад. Подивись на ситуацію з іншого боку» 6. «Сила емоцій і почуттів» 7. Оцінювання заняття. Рефлексія.
9.	Навчання позитивного мислення	Навчити формулювати позитивні думки, планувати позитивне майбутнє.	1. Вправа «Думки та почуття» 2. Вправа «Навчаємось розуміти одне одного» 3. вправа «Що робить мене уразливим? Як вразливість стає силою» 4. Вправи «Календар приємних справ» 5. «Щоденник позитивних активностей» 6. Релаксаційний комплекс «Скафандр» 7. Оцінювання заняття. Рефлексія.
10.	Самопідтримка	Розвивати самоаналіз учасників, вміння прислухатися до себе, бути чуйним до себе, активізувати відчуття особистої відповідальності, створювати позитивний емоційний фон.	1. Вправа «Кола довіри» 2. є вправа «Мотивуючий контроль» 3. вправа «Що мені приносить задоволення?»). 4. вправа «Способи самовідновлення», 5. Техніка «Каракулі» 6. гра «Павутинка» 7. «Побажання по колу». 8. Оцінювання заняття. Рефлексія.



Таблиця 5.

Результати дослідження за методикою «Оцінка власного потенціалу вигорання» Дж. Гібсона

Шкала	Фаза	Результат до корекції	Результат після корекції
Напруження	Сформована	56 %	50 %
	На стадії формування	34 %	36 %
	Не сформована	10 %	14 %
Резистенція	Сформована	50 %	46 %
	На стадії формування	30 %	32 %
	Не сформована	20 %	22 %
Виснаження	Сформована	50 %	40 %
	На стадії формування	26 %	36 %
	Не сформована	24 %	24%

Розглянемо зміни в показниках емоційного вигорання за методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка (табл. 6).

Таблиця 6.

Результати дослідження за методикою «Діагностика рівня емоційного вигорання» В. Бойка

Компоненти емоційного вигорання	Деперсоналізація	Особиста задоволеність	Емоційне виснаження
	до корекції	після корекції	до корекції	після корекції	до корекції	після корекції
Низький рівень	50%	50%	30%	24%	20%	30%
Середній рівень	40%	42%	50%	56%	32%	30%
Високий рівень	10%	8%	20%	20%	48%	40%

Можна зазначити, що апробація програми дала позитивні результати. Дещо знизився рівень вираженості такого симптому як дереалізація. Зросли показники особистої задоволеності від власної діяльності. Найбільшого впливу зазнав компонент емоційного виснаження: високий рівень емоційного виснаження знизився на 8%.

Для оцінки формування психологічної стійкості учнів розглянемо результати повторного тестування методикою Коротка версія тесту життєстійкості Олефир В.А., Кузнецов М.А., Павлова А.В. (табл. 7).

Таблиця 7.

Результати дослідження за методикою Коротка версія тесту життєстійкості (Олефир_В.А.,_Кузнецов_М.А.,_Павлова_А.В.).

Шкала	Рівень вираженості	Результат до корекції	Результат після корекції
Залученість	Низький рівень	50 %	40 %
	Середній рівень	40 %	46 %
	Високий рівень	10 %	14 %
Контроль	Низький рівень	20 %	18 %
	Середній рівень	60 %	60 %
	Високий рівень	20 %	22 %
Прийняття ризику	Низький рівень	26 %	20 %
	Середній рівень	66 %	68 %
	Високий рівень	8 %	12 %
Загальна життєсті йкі сть	Низький рівень	40 %	30 %
	Середній рівень	56 %	60 %
	Високий рівень	4 %	10%

Показники життєстійкості підвищились (високий рівень життєстійкості збільшився на 6 %, середній на 4%, низька життєстійкість навпаки, характерна тепер меншій кількості респондентів), що свідчить про підвищення рівня загальної психологічної стійкості старшокласників.

Отже, з метою психокорекції стану емоційного вигоряння при формуванні психологічної стійкості та мобілізації внутрішніх ресурсів учнів старшої школи у сучасних умовах, доречно застосовувати детально зважені і продумані методи. Аналіз психологічних досліджень доводить, що ефективними в даному напрямку можуть бути тілесно-орієнтована терапія, що передусім спрямована на зняття м'язевих зажимів, а отже, і на вихід емоцій, через які ці зажими з'явилися, що і є основою в роботі з емоційним вигоранням; психодрама, мета якої полягає у виявленні підсвідомих комплексів, відреагуванні їх та інтеграції в особистості нових способів емоційного реагування завдяки створеним умовам для подолання неконструктивних поведінкових стереотипів та арт-терапевтичні методи роботи, які дозволяють підвищувати особистісні ресурси та наповнювати життя новими смислами.

Великою перевагою у корекційному процесі є групова форма організації, що позитивно впливає не тільки на підвищення психологічної стійкості, а й на подальшу адаптацію підлітків у соціумі.



Висновки

Таким чином, на підставі проведеного дослідження у респондентів було виокремлено психологічні особливості, які не тільки сприяють встановленню деструктивних навчальних взаємовідносин, але і виникненню синдрому емоційного вигорання, а саме: байдужість вчителя, зверхнє ставлення, авторитет влади, нерозуміння інтересів учня, нав'язування власної думки, невміння і небажання вислухати іншого, дорікання і нотації тощо.

З метою психокорекції стану емоційного вигоряння при формуванні психологічної стійкості та мобілізації внутрішніх ресурсів учнів старшої школи у сучасних умовах було розроблено та впроваджено психокорекційну програму «Подолання емоційного вигорання та формування психологічної стійкості учнів старшої школи».

За результатами проведення психокорекційної програми в учасників зафіксовано зниження рівня емоційного вигорання та підвищення рівня психологічної стійкості, що доводить її ефективність в роботі зі старшокласниками.

Якісна робота над корекцією емоційного вигорання та розвитком психологічної стійкості у підлітковому віці можлива лише у разі комплексного використання профілактичних заходів.



Література:

1. Психосоціальний стрес: прояви та техніки його подолання : рек. бібліограф. покажч. / Харків. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди, наук. б-ка ; уклад. Т. І. Неудачина ; відп. ред. О. Г. Коробкіна. Харків : ХНПУ, 2020. 49 с.

2. Павелків Р.В., Василюк В.М., Юдкіна Х.В. Змістовий аналіз дефініції «емоційне вигорання в спорті». Психологія: реальність і перспективи : збірник наукових праць РДГУ. Випуск 10. 2018. С. 6-13.

3. Щербан Т., Брецко І. Особливості, що зумовлюють емоційне вигорання підлітків у процесі спілкування з дорослими / Наука і освіта. № 1, 2018. С. 131-138.

4. Бовдир О. Психопрофілактика та подолання синдрому емоційного вигоряння /

О.Бовдир, О. Вельдбрехт, О. Самкова // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія : Психологія. Т. 32(71), № 6, 2021. С. 32-38.

5. Марценюк М.О. Психологічні вектори профілактики стресів та запобігання дезадаптивних станів / М.О. Марценюк, О.В. Юсько // Науковий вісник Мукачівського державного університету. Серія «Педагогіка та психологія» : зб. наук. пр. / Ред. кол. : Пазюра Н. В. (гол. ред.) та ін. Мукачево : Вид-во МДУ. Випуск 1 (11), 2020. С. 281-284.

6. Чхаідзе, А. О. Особливості психологічної стійкості у юнацькому віці / А. О. Чхаідзе, О. М. Самкова // Інсайт : психологічні виміри суспільства : наук. журн. / ред. кол. : І. С. Попович, С. І. Бабатіна, І. Р. Крупник та ін. Херсон : Видавничий дім «Гельветика». Вип. 1, 2019. С. 51-58.

7. Психологія стресостійкості студентської молоді / Л. Афанасенко, І. Мартинюк, Л. Омельченко, А. Шамне, В. Шмаргун, С. Яшник / За заг. ред. В. Шмаргуна. Київ: Видавничий центр НУБіП України, 2018. 198 с.

8. Явтушенко Л. А. Теорія і практика тілесно-орієнтованої терапії в контексті подолання синдрому емоційного вигорання педагога // Розвиток професійної майстерності педагога в умовах нової соціокультурної реальності : збірник матеріалів ІІ Міжнародної науково-практичної конференції : у 2 ч. Тернопіль : Тайп. Ч. 2, 2019. С. 295-298.

9. Гопкало Ю. Застосування тілесно орієнтованої психотерапії як одного з методів у роботі з дітьми та сім'ями, що пережили травмуючі події. Психологія та соціальна робота: наук. журн. / Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. Одеса: Астропринт. № 1 (51), 2020. С.54-68.

10. Каряка І.В. Психокорекція емоційного вигорання особистості засобами психодрами. / Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. Херсон, 2019. С. 23-28.

References:

1. Korobkina O. H. (Eds.). (2020). Psykhosotsial'nyy stres: proyavy ta tekhniky yoho podolannya [Psychosocial stress: manifestations and techniques for overcoming it]. Kharkiv. nats. ped. un-t imeni H. S. Skovorody, nauk. b-ka ; uklad. T. I. Neudachyna. Kharkiv : KHNPU [in Ukrainian].

2. Pavelkiv R.V., Vasylyuk V.M., & Yudkina KH.V. (2018). Zmistovyy analiz definitsiyi «emotsiyne vyhorannya v sporti» [Content analysis of the definition "emotional burnout in sports"]. Psykholohiya: real'nist' i perspektyvy : zbirnyk naukovykh prats' RDHU. Vypusk 10, 6-13 [in Ukrainian].

3. Shcherban T., & Bretsko I. (2018). Osoblyvosti, shcho zumovlyuyut' emotsiyne vyhorannya pidlitkiv u protsesi spilkuvannya z doroslymy [Peculiarities causing emotional burnout of adolescents in the process of communication with adults]. Nauka i osvita. № 1,131-138 [in Ukrainian].

4. Bovdyr О., Vel'dbrekht О., & Samkova О. (2021). Psykhoprofilaktyka ta podolannya syndromu emotsiynoho vyhoryannya [Psychoprophylaxis and overcoming the syndrome of emotional burnout]. Vcheni zapysky Tavriys'koho natsional'noho universytetu imeni V. I. Vernadskoho. Seriya : Psykholohiya. T. 32(71), № 6, 32-38 [in Ukrainian].

5. Martsenyuk M.O., & Yus'ko O.V. (2020). Psykholohichni vektory profilaktyky stresiv ta zapobihannya dezadaptyvnykh staniv [Psychological vectors of stress prevention and prevention of maladaptive states]. Naukovyy visnyk Mukachivs'koho derzhavnoho universytetu. Seriya «Pedahohika ta psykholohiya». Mukachevo: Vyd-vo MDU. Vypusk 1 (11), 281-284 [in Ukrainian].

6. Chkhaidze, A. O., & Samkova O. M. (2019). Osoblyvosti psykholohichnoyi stiykosti u yunats'komu vitsi [Peculiarities of psychological resilience in youth]. Insayt: psykholohichni vymiry suspil'stva : nauk. zhurn. Kherson : Vydavnychyy dim «Hel'vetyka». Vyp. 1, 51-58 [in Ukrainian].

7. Afanasenko L., Martynyuk I., Omel'chenko L., Shamne A., Shmarhun V., & Yashnyk S. (2018). Psykholohiya stresostiykosti students'koyi molodi [Psychology of stress resistance of student youth]. V. Shmarhuna (Eds.) Kyiv: Vydavnychyy tsentr NUBiP Ukrayiny [in Ukrainian].

8. Yavtushenko L. A. (2019). Teoriya i praktyka tilesno-oriyentovanoyi terapiyi v konteksti podolannya syndromu emotsiynoho vyhorannya pedahoha // Rozvytok profesiynoyi maysternosti pedahoha v umovakh novoyi sotsiokul'turnoyi real'nosti : zbirnyk materialiv II Mizhnarodnoyi naukovo-praktychnoyi konferentsiyi : u 2 ch. (рр.295-298). Ternopil' : Tayp [in Ukrainian].

9. Hopkalo YU. (2020). Zastosuvannya tilesno oriyentovanoyi psykhoterapiyi yak odnoho z metodiv u roboti z dit'my ta sim"yamy, shcho perezhyly travmuyuchi podiyi [The use of body- oriented psychotherapy as one of the methods in working with children and families who have experienced traumatic events]. Psykholohiya ta sotsial'na robota: nauk. zhurn. / Odes. nats. un-t im. 1.1. Mechnykova. Odesa: Astroprynt. № 1 (51), 54-68 [in Ukrainian].

10. Karyaka I.V. (2019). Psykhokorektsiya emotsiynoho vyhorannya osobystosti zasobamy psykhodramy [Psychocorrection of emotional burnout of the personality by means of psychodrama]. Naukovyy visnykKhersons'kohoderzhavnohouniversytetu. Seriya:Psykholohichni nauky. Kherson, 23-28 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru