Особистісні прояви проблеми самотності в сучасній психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісні прояви проблеми самотності в сучасній психології

Горіна Ольга Теофілівна кандидат педагогічних наук, доцент кафедри психології та педагогіки, Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, м. Дніпро

Анотація

Актуальність роботи визначається складними соціально- економічними обставинами, війною, яка дев'ять років знищує не тільки стратегічно важливі об'єкти на території України, а змінила самосвідомість українців щодо своєї ідентичності, майбутнього української незалежної держави.

Воєнні дії фізично та емоційно негативно впливають на все населення України, як на захисників, які на передових позиціях, так і на мирне населення.

У стані повномасштабної війни відчувають соціально-економічні проблеми, психологічну безпорадність, невизначеність, самотність, емоційні страждання, через загрозу життю, вимушене переселення, діти, люди похилого віку, учасники бойових дій, захисники, які проходять реабілітацію після поранення.

Війна принесла загрозу життю та психологічному здоров'ю більшості українського населення. Психологічні стани людей досліджують як вітчизняні так і зарубіжні науковці-психологи, соціологи.

За результатами досліджень розробляються механізми збереження та відновлення психологічного здоров'я: надання об'єктивної інформації щодо стану в державі, на передових позиціях, щоб не посилювати паніку, страх. Здійснюються спільні реабілітаційні дії з волонтерами, медичними закладами, центрами психологічної допомоги з метою недопущення депресивного стану, ізольованості людини від соціального середовища, замкнутості та самотності.

Таке становище вимагає активного дослідження сутності та різнорівневої причинної обумовленості особистісно-індивідуальних особливостей психологічних станів сучасної людини, на основі яких в подальшому будуть розроблятися ефективні програми профілактичної і корекційної роботи. Саме означеною необхідністю і зумовлено актуальність роботи.

Ключові слова: самотність, усамітнення, переживання самотності

Abstract

Horina Olga Teofilivna Candidate of Pedagogical Sciences, Associate Professor of the Department of Psychology and Pedagogy, Dnipropetrovsk State University of Internal Affairs, Dnipro

PERSONAL MANIFESTATIONS OF LONELY PROBLEMS IN MODERN PSYCHOLOGY

The urgency of the work is determined by complex socio-economic circumstances, the war, which for nine years destroyed not only strategically important objects on the territory of Ukraine, but also changed the self-awareness of Ukrainians regarding their identity, the future of an independent Ukrainian state. Military actions physically and emotionally have a negative impact on the entire population of Ukraine, both on the defenders who are on the front lines and on the civilian population. In a state of full-scale war, children, the elderly, combatants, defenders undergoing rehabilitation after injury experience socio-economic problems, psychological helplessness, uncertainty, loneliness, emotional suffering due to threats to their lives, forced relocation.

The war brought a threat to the life and psychological health of the majority of the Ukrainian population. Psychological states of people are studied by both domestic and foreign psychologists and sociologists. According to the research results, mechanisms for preserving and restoring psychological health are being developed: providing objective information about the state of affairs in the state, in advanced positions, so as not to increase panic and fear. Joint rehabilitation activities are carried out with volunteers, medical facilities, and psychological assistance centers with the aim of preventing depression, isolation of a person from the social environment, isolation and loneliness.

Such a situation requires an active study of the essence and multi-level causation of the personal-individual features of the psychological states of modern man, on the basis of which effective programs of preventive and corrective work will be developed in the future. The relevance of the work is determined by this necessity.

Keywords: loneliness, seclusion, experience of loneliness.

Постановка проблеми

Науковці по різному класифікують, описують внутрішню структуру, основні ознаки, критерії, соціальні та психологічні причини самотності, як психологічного стану особистості. Більшість дослідників самотність розглядають як негативне переживання і стан, через складні соціально-економічні обставини, незадоволення індивідуальних потреб, втрати матеріальних цінностей, неприйняття чи відсутність підтримки близькими. Як вітчизняні так і зарубіжні вчені констатують, що для збереження психологічного здоров'я в умовах війни важливим є дослідження проблеми самотності. Тому важливо теоретично розглянути трактування сутності і природи самотності, виділити типи, критерії, загальні причини та проаналізувати вікові, гендерні прояви.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Виділення невирішених проблем

Перший опис самотності, яка має наукове пояснення в Новий час, належить І.Г Цимерману, який розглядав стан самотності як «незадоволення людини взаєминами в соціумі» [4, с.11]. А його сучасники, філософи- трансценденталісти та екзистенціалісти Г. Торо, С. К'єркегор пояснюють самотність людини у всеосяжності буття, її сторонність щодо суспільства із самого народження [5, с.11].

Кінець XIX - поч. XX ст. такі психологічні стани як зневіра, самотність досліджували М.Вебер, А.Тойнбі, А.Шопенгауер тощо. Також проблему самотності в психології розглядали Е.Берн, І.Кон, Е.Фромм, вітчизняні науковці Г.Костюк, С.Максименко.

В даний час питання самотності є актуальною, як для вітчизняних, так і зарубіжних науковців соціологів, психологів, педагогів.

Серед класичних науково-психологічних підходів до розуміння самотності зазвичай виділяють психодинамічний, когнітивний, феноменологічний, екзистенційний, соціологічний, інтеракціоністський, гуманістичний, приватний [1, с.36; 2, с.141; 14, с.160].

В рамках психоаналітичного підходу самотність загалом трактується як виключно негативний наслідок деструктивного виховання в ранньому дитинстві (відсутність батьківської любові або навпаки її надмірність) та реакцію на неадекватне задоволення потреби в міжособистісних зв'язках [7, с.14; 11, с.82; 15, с.6; 30].

З. Фройд розглядає самотність як наслідок і відображення нарцисизму, агресивності і манії величі. Механізмом їх виникнення є оточення надмірними, акцентуйованими любов'ю і турботою в дитинстві, що формують у дитини враження про власну виключність, незамінності, величності, ставлення, подібне до батьківського, очікується від усіх оточуючих, проте, природньо, не отримується, звичайного ж позитивного відношення недостатньо. Незадоволення гіпертрофованої потреби і веде до почуття зрадженості, покинутості, самотності [15, с.61].

Г. Зілбург також приймав за основу розвитку самотності риси ворожості, нарцисизму, егоцентризму, інфантильне відчуття всесильності, однак зауважував, що вони виникають лише з одного боку як реакція на надмірні пестощі, постійне почуття себе безумовно коханою, з іншого ж - це наслідок усвідомленням власної дрібності, слабкості, беззахисності, залежності в задоволенні всіх потреб від оточуючих [7, с.14; 8, с.18; 11, с.82].

Ф. Фромм-Райхман розуміє самотність як екстремальний стан, що призводить до розвитку психотичних реакцій і перетворює людей на емоційно безпомічних; причиною цього стану він визначає передчасне відлучення від матері, руйнування емоційного зв'язку [15, с.61; 11, с.83].

Нетиповим для психоаналізу, однак надзвичайно вагомим в руслі вивчення самотності, є погляд Е. Фромма. Вчений розглядає самотність як універсальне стійке переживання, притаманне особистості на всіх етапах її розвитку; при цьому сам процес розвитку, самоідентифікація, виділення себе зі світу (свобода) призводить до розриву зв'язків із ним, втрати ідентифікації з іншими, усвідомлення власної дрібності, малозначності в безмежному світі та провокує переживання самотності і безпорадності. Така самотність суперечить екзистенційним потребам в укоріненні та встановленні зв'язків, сама людська натура не може його прийняти, тож людина намагається задовільнити ці потреби і позбутись самотності різними способами - через підкорення, володарювання або любов, з яких лише любов є конструктивним способом і дає бажане, інші лише посилюють глибинну самотність [5, с.11-12].

Д. Рісмен та Р. Слейтер пов'язують самотність із типом соціального характеру, який може бути традиційно, зовнішньо і внутрішньо орієнтованим. Зовні орієнтовані (або орієнтовані на інших) індивіди понад усе хочуть подобатись іншим, готові пристосовуватись до обставин, відособлюватись від власних позицій, бажань і очікувань, вони цілком залежать від уваги і схвалення оточуючих, при цьому, природно, ніколи не можуть його отримати від усіх в достатніх обсягах, що і породжує переживання самотності [7, с.14; 15, с.62].

Представники когнітивного підходу: М. Міцелі, Б. Мором, Л. Пепло, К. Рук вважали, що переживання самотності виникає при усвідомленні індивідом себе як самотньої людини на основі констатації невідповідності реальних і бажаних соціальних зв'язків, порівняння себе з іншими людьми та виявлення невідповідності їм.

На основі попереднього досвіду взаємодії, засвоєних установок і норм, порівняння з іншими в людини формуються певні еталони соціального життя, інтенсивність і коло спілкування, з якими постійно поєднується актуальний стан. Виявлення в певний момент невідповідності між ними спонукає сприймати себе як самотню, при цьому глибина переживання самотності прояв пропорційна ступеню невідповідності [11, с.87; 15, с.62].

Інтеракціоністський підхід виділяє ситуативний та особистісний аспект самотності, тобто, самотність як негативний стан і переживання може визначатись як зовнішнім ситуаціями, фактичною відособленістю, покинутістю, браком соціальних контактів, так і особистісними рисами самої людини, її схильністю до самотності, відсутністю близькості стосунків при їх фактичній наявності (емоційна самотність) [7, с.14; 11, с.86; 15, с.62].

Феноменологічний та гуманістичний підхід часто ототожнюються. К. Роджерс розглядає самотність як результат не відчуження від інших, а самовідчуження згідно з їх вимогами, порушення конгруентності (відповідності) із власними рисами, бажаннями, позиціями, протиріччя між істинним «Я» та його соціальним представленням. Суспільство чи окремі значимі люди, що приймають індивіди лише умовно, при його відповідності їх вимогам, нормам та ідеалам, нав'язують йому ці ідеали, змушують слідувати їм, щоб задовільними базову потребу в любові і прийнятті. Такі ідеали часто не відповідають внутрішнім особливостям індивіда, що змушує його переживати свою неповноцінність та страх бути відкинутим, придушувати органічні для себе форми поведінки. Внаслідок цього виникає внутрішня невідповідність, нетотожність самому собі, що і породжує глибинне почуття самотності щодо себе; водночас і справжнього єднання з оточуючими також не виникає, оскільки немає щирого прийняття, тож і зовнішньо людина почувається самотньою.

На думку А. Маслоу здатність і прагнення до усамітнення - риса самоактуалізованої особистості та водночас необхідна умова досягнення самоактуалізації. Самотність вченим розглядається як можливість рефлексії, спілкування із собою, духовного спілкування [7, с.14; 11, с.83; 15, с.62].

Важливим є пояснення самотності як почуття, стану, процесу, ставлення та способу життя. Як процес самотність розглядається переживанням власної несхожості на інших, невідповідність, що часто унеможливлює вільне відкрите спілкування. Самотність як процес характеризується поступовою втратою сприймати і адекватно реалізувати сформовані в суспільстві норми, правила, принципи, цінності в спілкуванні, в конкретних життєвих ситуаціях. Самотність як стан характеризується переживанням втрати внутрішньої цілісності і зовнішньої гармонії зі світом, неможливість прийняття світу як самоцілі і самоцінності, за якого особистість не інтегрує себе у зовнішній соціальний простір та не асоціює із ним, ставлення до нього зазвичай є байдужим.

Самотність як спосіб життя і життєва позиція полягає у свідомому небажані підтримувати будь-які соціальні стосунки, відчуження не лише від людей, але й від соціальних норм і установок, неприйняття певних соціальних процесів і перетворень. [ 12, с.433-434].

Г.Зілбург звернув увагу на пояснення понять «самотність», «усамітнення», «ізоляція», «ізольованість», які часто використовуються як синоніми та термінологічне пояснення яких є необ'єктивними для дослідження.

«Ізоляція», «ізольованість» передбачає деяку зовнішню ситуацію добровільної чи примусової соціальної відмежованості, виключення з життя спілкування як такого, комунікації з окремими людьми чи окремого характеру. Ситуація ізоляції передбачає виключно зовнішню (фізичну, просторову, часову) відмежованість, що може як переживатись, так і не переживатись як самотність - людина може бути ізольованою, але внутрішньо не самотньою, а може переживати самотність без будь-якої ізоляції. Ситуація ізоляції переважно не залежить від волі людини, вона не може припинити її в будь- який момент, добровільна ізоляція є виключенням.

Усамітнення розгадається як найбільш нетривале за часом, виключно добровільне перебування наодинці із собою, що дозволяє гармонізувати свій стан, заглибитись в самоаналіз і рефлексію, переосмислити власне життя, актуалізувати ресурси, заглибитись в творчість. Після такого епізоду людина повертається до активного соціального життя і позитивних взаємин. Переживання занедбаності, покинутої, відособленості при цьому не виникає, такий досвід є фактором, а часто і умовою, стабільності і зростання особистості. Власне самотність із цієї точки зору виступає як внутрішня відособленість, яка прямо не залежить від зовнішніх обставин, однак яку людина не здатна (чи вважає, що не здатна) припинити негайно за власним бажанням. Самотність - це завжди внутрішній вимір соціальної ситуації, який визначається не стільки нею самою, скільки її інтерпретацією [11, с.82; 18, с. 38, с.208; 19, с.185-186].

Загалом на основі викладеного в сучасній психології склались різні визначення феномену самотності.

Мета статті - на теоретичному рівні розглянути особистісно- індивідуальні особливості самотності в сучасній психології.

Виклад основного матеріалу

Будь-який вид самотності, як вважають більшість вчених, має внутрішні компоненти. Досліджуючи психологічний зміст і чинники самотності особистості, Коломієць Л.І., виділяє такі внутрішні компоненти:

- емоційний - переживання прийняття чи неприйняття і пов'язані із цим емоційні стани смутку, роздратування і ворожості, відчаю, пригнічення, апатії;

- когнітивний - відособлення (чітке відмежування і відстоювання власної індивідуальності аж до повного відкидання суспільних цінностей) або ідентифікація (ототожнення з іншими, їх включення у власний внутрішній світ), усвідомлена оцінка своїх контактів, їх співставлення з бажаними, сприйняття себе як включеного в суспільстві, близькі міжособистісні взаємини чи відторгненого від них;

- поведінковий - міра активності особистості у міжособистісній взаємодії, реакції відчуження, усамітнення, самоізоляції (пасивне примирення зі своєю самотністю або її протестне поглиблення), чи навпаки, відчайдушний пошук будь-яких контактів незалежно від їх якості;

- мотиваційно-вольовий - механізми переживання самотності, шлях самореалізації, вдосконалення на позитивному полюсі та дереалізації, порушень психіки - на негативному [15, с.64-65].

Критерії самотності, що дозволяють констатувати її переживання, фактично відповідають виділеним аспектам; до них належать афективні, когнітивні та зовнішні поведінкові індикатори. Афективний критерій - переживання тяжкого, напруженого, неприємного для індивіда негативного емоційного стану. Негативний полюс переживань, загальна «нещасність» самотньої людини цілком однозначні, однак конкретні емоції, що можуть його спричиняти, не визначені, немає конкретного набору негативних емоцій, що асоціюється виключно із самотністю і є обов'язковим для кожної самотньої людини.

До афективного критерію може належати смуток, відчай через свою покинутість, злість на себе за неповноцінність, інакшість, нездатність до «нормального» спілкування, лють і образа на інших за відторгнення і нерозуміння, загальна апатія і безнадія та багато інших емоцій. Поведінкові критерії і «докази» самотності охоплюють низький рівень соціальних контактів, їх постійну обмеженість, розрив зв'язків, що існували до цього, неприйняття референтною групою. До цього рівня належать конкретні зовнішні аргументи, приклади епізодів негативної соціальної взаємодії. Когнітивний критерій стосується установок індивіда, його уявлень щодо нормативних для його віку, статі, статусу соціальних зв'язків. Оцінюючи актуальну ситуацію, детально співвідносячи її із нормативно необхідною та індивідуально бажаною особи виявляє протиріччя, що і переконує її у власній самотності. При цьому для когнітивного критерію необов'язкові конкретні негативні епізоди, це може бути і недостатня кількість і якість позитивних.

Причини самотності визначаються досить широко; загалом їх можна поділити на глибинні, соціальні чи соціально-психологічні та індивіуально- типологічні й індивідуально-особистісні. До глибинного рівня належить екзистенційне пояснення самотності як визначальної характеристики людського буття, де первинною причиною є власне сама його своєрідна сутність, причиною ж переживання людиною стану самотності - усвідомлення цієї сутності; порушення балансу механізмів ідентифікації, єднання та відособлення, індивідуалізації за С.Г. Корчагіною, що призводить до відчуження або самовідчуження фатальна невідповідність очікуваних, бажаних, трактованих як нормативні та актуальних соціальних контактів з когнітивістської точки зору [12, с.434].

До цього ж рівня належить психоаналітичне пояснення, згідно з яким основою самотності є деструктивне раннє виховання, надмірність любові чи її нестача, а також неадекватний контроль. Надмірність любові веде до нарцисизму, хибного враження власної величі, яке не підтверджується поза родиною; нестача - до формування недовіри і ворожості до оточуючих, нездатності побудувати близькі стосунки; надмірний контроль, нав'язування соціально схвалюваних, але небажаних для дитини конструктів призводить до виникнення напруги, амбівалентного ставлення до батьків, де до любові примішується агресивна ворожість. Така ворожість заборонена мораллю, тож вона витісняється у підсвідоме, залишаючи в свідомості напругу та переживання нерозуміння, покинутості.

Соціальні причини розуміються як суспільні відносини і факти, що мають деформований характер; несприятливі соціальні умови функціонування. Як відзначено вище, переважно вчені відносять до них неприйняття групою, переорієнтацію спілкування, розрив дружніх і/або любовних стосунків, відсутність кола спілкування та обмеження інтимних проявів. Серед можливих причин самотності, в першу чергу, виділяють: відсутність шлюбного партнера, відсутність сексуального партнера, розрив шлюбних взаємин або розрив з коханою людиною, відсутність близьких друзів, хворобу, нове місце роботи або навчання, часті зміни місця проживання [6].

Основними причинами самотності також є: низька самооцінка, зовнішня непривабливість, низький соціальний статус, несхожість на інших, високий рівень інтелекту, тощо.

Не буде перебільшенням та важливо відзначити, що до основних причин самотності варто віднести соціальну стратифікацію в суспільстві і як результат нерівність, посилення індивідуалізму, соціальної мобільності, ослаблення зв'язків в первинній групі, конкуренція підприємницької діяльності (виграш або програш партнерська), підміни реального життя віртуальним спілкуванням.

Гуцуляк Н.М., Коломієць Л.І., Курилюк-Дельчева Н.В., Сергієні О.В., Горіна О.Т., Шевченко О.М. до сучасних соціальних детермінант у стані повномасштабної війни відносять:

- соціально-економічні проблеми через знищення інфраструктури;

- психологічну безпорадність, невизначеність, самотність, емоційні страждання, через загрозу життю;

- вимушене переселення, захист дітей, людей похилого віку та з особливими потребами;

- адаптацію до умов життя та соціальна підтримка за межами держави;

- руйнування традиційної ролі сім'ї, відірваність від родини;

- особиста відповідальність за життєвий вибір, збереження життя та здоров'я рідних, близьких, які знаходяться в складних життєвих обставинах;

- відсутність чітких норм, на які можна орієнтуватися за вибір дій, поведінки, прийняття правильних рішень, що провокує безпорадність;

- переведення особистої комунікації в мобільний та електронний режими в яких відсутня морально-психологічна складова;

- відсутня можливість задоволення звичних комунікативних, емоційних, духовних потреб;

- ознайомлення та пристосування до західної культури [9, 15, 17, 20]. До індивідуально-типологічних причин можна віднести детермінанти, специфічні для кожного вікового періоду. Вплив віку на причини виникнення і особливості переживання самотності є одним з важливих. Однак погляди науковців щодо самотності в дитячому віці розходяться так як діти в ранньому віці не виділяють себе від батьків, зовнішнього оточення. Тільки сприйняття свого особистісного «Я» допомагає зрозуміти несхожість на інших, мотивує до осмислення себе як індивідуальності та провокує «почуття самотності».

Кандиба М.О. відзначає, що почуття самотності поглиблюється в підлітковому віці через активний розвиток самосвідомості, ускладнення стосунків з однолітками, батьками. Заглиблюючись в себе, аналізуючи свою особистість, знаходячи фізичну недосконалість в порівнянні з успішними однолітками, які більш привабливі, шукає причини, які перешкоджають зайняти лідерські позиції і все це сприяє відчуженню та усамітненню [12, с.74].

Юнацький та молодий вік характеризується значно більшою поширеністю самотності: вибір професійного навчання, зміна місця проживання та адаптація до нових умов, прийняття відповідальності за особисте життя. У юнацькому віці спостерігається протиріччя між одночасним прагненням до означення власної ідентичності, формування і ствердження унікальності й самобутності своєї особистості та побудови сприятливих нормативних стосунків із соціумом, пошуку балансу між безоглядним відкиданням та сліпим прийняттям соціальних норм, спробами визначення свого чіткого місця й призначення в світі та недостатнім соціальним і загалом життєвим досвідом. Ці одночасні й не завжди успішні прагнення провокують переживання власного безсилля, безпорадності, малозначності, що близькі до глобальної самотності.

Специфічним у переживанні самотності є похилий вік, детермінантами в якому є вихід на пенсію, розривання колишніх соціальних зв'язків, втрата кола спілкування, відокремлення дорослих дітей та скорочення спілкування із ними, смерть близьких, зокрема, шлюбного партнера, родичів того ж покоління, друзів- ровесників, втрата здатності до фізичної і розумової активності, а згодом і до самообслуговування, перебування літньої людини у лікарні або проживання в закритому закладі (інтернаті, санаторії, будинку пристарілих), проблеми спілкування з молодим поколінням, реальне чи уявне нерозуміння літньої людини молодими. В результаті літня людина поступово втрачає всі звичні, усталені роками і десятиліттями сторони життя, аж поки не залишається сам на сам зі скорою смертю. Весь цей період сповнений як фактичної соціальної, так і глибинної екзистенційної самотності в формі як ніколи чіткого усвідомлення невідворотної конечності власного існування [9, с. 86].

Наслідки самотності різняться в залежності від її походження. Позитивна самотність (усамітнення) сприяє самопізнанню, самоаналізу, вдосконаленню, переосмисленню власного життя. Негативна провокує різноманітні тяжкі переживання: вразливість, беззахисність, відчай, тугу, спустошеність, безпорадність, злість, паніку, безнадійність.

Висновки

Науковці по-різному тлумачили самотність та пропонували різні критерії для її діагностики. Суб'єктивне переживання людиною самотності може відбуватися у формі: не усвідомлення, часткового усвідомлення, викривленого усвідомлення. Здебільшого переживання самотності зумовлено наявністю певних особистісних особливостей: емоційна нестійкість, сором'язливість, низька самооцінка, невротизація особистості.

Самотність - це важкий психічний стан, який супроводжується поганим настроєм та важкими переживаннями. К. Роджерс розглядав самотність як результат не відчуження від інших, а самовідчуження згідно з їх вимогами, порушення конгруентності (відповідності) із власними рисами, бажаннями, позиціями, протиріччя між істинним «Я» та його соціальним представленням. Екзистенціалісти розуміють самотність як тяжкий і болісний для переживання, однак глобально неминучий стан, як фундаментальну характеристику людського буття, зумовлену його обмеженістю і конечністю. Самотність переважно трактується як негативне переживання і стан, спричинене незадоволенням індивідуальної потреби в спілкуванні та близьких взаєминах, переживанням (реального чи уявного) неприйняття і нерозуміння іншими.

Критерії самотності, що дозволяють констатувати її переживання, фактично відповідають виділеним аспектам; до них належать афективні, когнітивні та зовнішні поведінкові індикатори.

Самотність може бути хронічною, ситуативною і минущою; соціальною (об'єктивною, зовнішньою) та емоційною (суб'єктивною, внутрішньою); істинною (екзистенційною) і тривожною (захисною); космічною, культурною, соціальною та міжособистісною; дифузною (самовідчуючою), відчужуючою та дисоціойованою.

Але не потрібно плутати самотність з усамітненням. Усамітнення - це час для роздумів, пошуків впорядкування свого внутрішнього світу, нерідко - поштовх до творчості. Усамітнення нетривале за часом, виключно добровільне перебування наодинці з собою, що дозволяє гармонізувати свій стан, заглибитись в самоаналіз і рефлексію, переосмислити власне життя, актуалізувати ресурси, заглибитись в активну життєдіяльність.

Соціальними причинами самотності можуть бути неприйняття групою, переорієнтацію спілкування, розрив дружніх і/або любовних стосунків, відсутність кола спілкування, обмеження інтимних проявів, відсутність шлюбного партнера, відсутність сексуального партнера, розрив шлюбних взаємин або розрив з коханою людиною, відсутність особистої комунікації і переведення в мобільний та електронний режими в яких відсутня морально- психологічна складова тощо.

Перспективи продовження досліджень та розвідок у даному напрямку.

Недостатньо висвітленими в науковій психолого-педагогічній літературі залишаються питання особистісно-індивідуальних особливостей самотності. Сучасний стан в Україні через повномасштабне вторгнення армії російської федерації на територію Незалежної України, негативно впливає на все українське населення. Соціально-економічні проблеми, психологічна безпорадність, невизначеність, самотність, емоційні страждання, через загрозу життю, вимушене переселення, діти, люди похилого віку, учасники бойових дій, захисники, які проходять реабілітацію після поранення потребують соціально-психологічної підтримки для збереження життя і здоров'я, територіальної цілісності держави.

Таке становище вимагає активного дослідження сутності та різнорівневої причинної обумовленості особистісно-індивідуальних особливостей психологічних станів сучасної людини, на основі яких в подальшому будуть розроблятися ефективні програми профілактичної і корекційної роботи.

Література

1. Айвазян Л. Ю. Відмінності та особливості різновидів самотності. Проблеми сучасної психології. Вип. 25. 2014. С. 33-45.

2. Айвазян Л.Ю. Загальнопсихологічні характеристики різновидів самотності Вісник Національного університету оборони України. Вип. 4. 2014. С. 140-145.

3. Айвазян Л.Ю. Особливості прояву самотності як психологічного явища. Вісник Національного університету оборони України. Вип. 5. 2013. С. 147-151.

4. Ващенко І.В. Проблема діагностичного виміру суб'єктивного відчуття самотності. Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Вип. 16. 2012. С. 110-116 .

5. Гриценко В.А. Деякі теоретичні підходи до вивчення самотності людини. Філософія і політологія в контексті сучасної культури. Вип. 4(3). 2012.- С. 9-14.

6. Губа Н.О. Теоретичний аналіз соціально-психологічних факторів виникнення самотності. Проблеми сучасної психології. 2012. № 1. С. 53-57.

7. Гусейнова Н.О. Психологічний контекст феномену самотності. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія Психологічні науки. Вип. 2. 2013. С. 14-16.

8. Гусейнова Н.О. Самотність як суб'єктивне переживання. Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки. Вип. 1. 2013. С. 17-19.

9. Гуцуляк Н.М., Курилюк-Делчева Н.В. Суб'єктивне відчуття самотності осіб похилого віку. Психологія: реальність і перспективи: збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. 11 / Упоряд.: Р.В. Павелків, Н.В. Корчакова. Рівне: РДГУ, 2018. С. 103-108.

10. Дмитренко О.Ю. Індивідуально-психологічні особливості переживання самотності серед молоді. Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Педагогіка і психологія. Т. 20. Вип. 18.. 2012. С.74-79.

11. Довбій Т.Ю. Проблема самотності в західній психологічній науці. Проблеми екстремальної та кризової психології. №9. 2011. С. 80-89.

12. Кандиба М.О. Психологічні аспекти відношення жінок до самотності та її вплив на особистість. Проблеми сучасної психології : зб. наук. пр. Кам'янець Подільського нац. ун-ту ім. І. Огієнка, Ін-ту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України / за ред.: С. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. Кам'янець-Подільський: Аксіома. Вип. 16. 2012. С. 431-439.

13. Кандиба М.О. Психологічний аналіз причин жіночої самотності. Проблеми сучасної психології. № 1. 2012. С. 63-67.

14. Клубок Ю.О. Самостійність як соціально-психологічний феномен. Психологія: реальність і перспективи. Вип. 1. 2013. С. 160-162.

15. Коломієць Л.І. Психологічний зміст і чинники самотності особистості. Психологічний часопис. Psychological journal : зб. наук. пр. Нац. акад. пед. наук України, Ін-т психології ім. Г. С. Костюка. Київ: Ін-т психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, №3 (7). 2017. C. 59-69.

16. Сергієнко І.І. Особливості переживання самотності особами зрілого віку: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки: збірник наукових праць. Київ: НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. № 3(48). C. 136-146.

17. Сергієні О.В., Горіна О.Т. Емоційний стан майбутніх психологів в умовах дистанційної форми навчально-виховного процесу внаслідок пандемії COVID-19. Психічне здоров'я особистості в кризовому суспільстві: збірник матеріалів VII Всеукраїнської науково-практичної конференції (28 жовтня 2022 року) / уклад. В..С. Бліхар. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2022. С.318-322.

18. Никоненко Ю.В. Теоретичний аналіз дослідження проблеми самотності. Актуальні проблеми в психології. 2014. Т.7. вип.35. с.178-184.

19. Тітова К.В. Індивідуально-психологічні особливості ставлення до страху самотності. Наука і освіта. 2014. № 9. С. 185-188.

20. Шевченко О.М. Соціально-психологічні аспекти самотності. Фаховий науковий журнал «Габітус». 2019 р. Вип. 9. С.99-102.

References

1. Ajvazjan, L. Ju. (2014). Vіdmіnnostі ta osoblivosti r^nov^^ samotnosti [Differences and peculiarities of types of loneliness]. Problemi suchasno'їpsihologu - Problems of modern psychology, 25, 33-45 [in Ukrainian].

2. Ajvazjan, L.Ju. (2014). Zagarnopsiholog^hm harakteristiki riznovidlv samotnosti [General psychological characteristics of types of loneliness]. VUnik Nadonal'nogo umversitetu oboroni Ukratni - Bulletin of the National Defense University of Ukraine, 4. 2014, 140-145 [in Ukrainian].

3. Ajvazjan, L.Ju. (2013). Osoblivosti projavu samotnosti jak psihologkhnogo javishha [Peculiarities of the manifestation of loneliness as a psychological phenomenon]. VUnik Nadonal'nogo umversitetu oboroni Ukrami - Bulletin of the National Defense University of Ukraine, 5, 147-151 [in Ukrainian].

4. Vashhenko, I.V. (2012). Problema dmgnostichnogo vim^ sub^ktivnogo v^ch^^a samotnosti [The problem of diagnostic measurement of the subjective feeling of loneliness]. АкЫаГш problemi sodologrt, psihologu, pedagogiki - Actual problems of sociology, psychology, pedagogy, 16, 110-116 [in Ukrainian].

5. Gricenko, V.A. (2012). Dejak teoretichrn pMhodi do vivchennja samotnosti ljudini [Some theoretical approaches to the study of human loneliness]. Fdosofija і politologija v konteksti suchasno'ї kul'turi - Philosophy and political science in the context of modern culture, 14(3), 9-14 [in Ukrainian].

6. Guba, N.O. (2012). Teoretichnij anahz socіal'no-psihologіchnih faktoriv viniknennja samotnosti [Theoretical analysis of socio-psychological factors of loneliness]. Problemi suchasnot psihologu - Problems of modern psychology, 1, 53-57 in Ukrainian].

7. Gusejnova, N.O. (2013). Ps^o^^h^ kontekst fenomenu samotnosti [Psychological context of the phenomenon of loneliness]. Naukovij vUnik Hersons'kogo derzhavnogo universitetu. Senja Psihologichni nauki. - Scientific Bulletin of Kherson State University. Series Psychological sciences, 2, 14-16 [in Ukrainian].

8. Gusejnova, N.O. (2013). Samotnist' jak subkktivne perezhivannja [Loneliness as a subjective experience]. Naukovij visnik Hersons'kogo derzhavnogo universitetu. Serija: Psihologichni nauki - Scientific Bulletin of Kherson State University. Series: Psychological sciences, 1, 17-19 [in Ukrainian].

9. Guculjak, N.M., Kuriljuk-Delcheva, N.V. (2018). Subkktivne vidchuttja samotnosti osib pohilogo viku [Subjective feeling of loneliness of the elderly]. Psihologija: real'nist' і perspektivi - Psychology: reality and prospects, 11, 103-108 [in Ukrainian].

10. Dmitrenko, O.Ju.(2012). Іndividual'no-psihologichni osoblivosti perezhivannja

samotnosti sered molodi [Individual and psychological features of experiencing loneliness among young people]. VisnikDnipropetrovs'kogo universitetu. Serija: Pedagogika іpsihologija - Bulletin of Dnipropetrovsk University. Series: Pedagogy and psychology, 20, 18, 74-79 [in Ukrainian].

11. Dovbij, T.Ju. (2011). Problema samotnosti v zahidnij psihologichnij nauc [he problem of loneliness in Western psychological science]. Problemi ekstremal'not ta krizovotpsihologit - Problems of extreme and crisis psychology, 9, 80-89 [in Ukrainian].

12. Kandiba, M.O. (2012). Psihologichni aspekti vidnoshennja zhinok do samotnosti ta її vpliv na osobistist' [Psychological aspects of women's attitude to loneliness and its influence on personality]. Problemi suchasnotpsihologit - Problems ofmodern psychology, 16, 431-439 [in Ukrainian].

13. Kandiba, M.O. (2012). Psihologichnij anahz prichin zhinochoi samotnosti [Psychological analysis of the causes of female loneliness]. Problemi suchasnot psihologit - Problems of modern psychology, 1, 63-67 [in Ukrainian].

14. Klubok, Ju.O. (2013). Samostijnist' jak social'no-psihologichnij fenomen [Independence as a socio-psychological phenomenon]. Psihologija: real'nist' iperspektivi - Psychology: reality and prospects, 1, 160-162 [in Ukrainian].

15. Kolomkc', L.I. (2017). Psihologichnij zmist i chinniki samotnosti osobistosti [Psychological content and factors of loneliness of the individual.]. Psihologichnij chasopis - Psychological journal, 3 (7), 59-69 [in Ukrainian].

16. Sergknko, І.І. (2016). Osoblivosti perezhivannja samotnosti osobami zrilogo viku [Peculiarities of the experience of loneliness by persons of mature age]. Naukovij chasopis Nacional'nogo pedagogichnogo universitetu imeni M. P. Dragomanova. Serija 12. Psihologichni nauki - Scientific journal of the National Pedagogical University named after M. P. Drahomanov. Series 12. Psychological sciences, 3(48), 136-146 [in Ukrainian].

17. Sergkni, O.V., Gorina, O.T. (2022). Emocijnij stan majbutnih psihologiv v umovah distancijnoi formi navchal'no-vihovnogo procesu vnaslidok pandemii COVID-19. Psihichne zdorov'ja osobistosti v krizovomu suspil'stvi [The emotional state of future psychologists in the conditions of the remote form of the educational process due to the COVID-19 pandemic]. Proceedings from VII Vseukratns'ka naukovo-praktychna konferentsiia «Marketynh innovatsii i innovatsii v marketynhu» - The Seventh All-Ukrainian International Scientific and Practical Conference « Mental health of the individual in a crisis society ». (pp. 318-322). L'viv: L'vivs'kij derzhavnij universitet vnutrishnih sprav [in Ukrainian].

18. Nikonenko, Ju.V. (2014). Teoretichnij analiz doslidzhennja problemi samotnosti [Theoretical analysis of research on the problem of loneliness]. Aktual'ni problemi vpsihologit - Actual problems in psychology, 7, 35, 178-184 [in Ukrainian].

19. Titova, K.V. (2014). Individual'no-psihologichni osoblivosti stavlennja do strahu samotnosti [Individual and psychological characteristics of the attitude to the fear of loneliness]. Nauka i osvita - Science and education, 9, 185-188 [in Ukrainian].

20. Shevchenko, O.M. (2019). Social'no-psihologichni aspekti samotnosti [Socio- psychological aspects of loneliness]. Fahovij naukovij zhurnal «Gabitus» - Specialized scientific magazine "Habitus", 9, 99-102 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru