Психологічні особливості стану дорослих осіб з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах стресогенних ситуацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості стану дорослих осіб з порушеннями інтелектуального розвитку в умовах стресогенних ситуацій

Саламон Олег Леонтійович асистент кафедри спеціальної освіти, Львівський національний університет ім. Івана Франка, м. Львів

Анотація

У статті визначено й розглянуто психологічні особливості стану дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку в умовах стресогенних ситуацій, зокрема визначено причини стресів: негативний вплив навколишнього середовища, граничний чи патологічний функціональний стани особистості, інформаційне перевантаження, різні емоційні стани, професійно-виробничі ситуації, монотонність роботи, відсутність емоційних контактів із колегами по роботі, складні життєві ситуації; різновиди (астенічна, атонічна, дисфорична, стенічна) та стадії (легка, помірна, важка, глибока) порушень інтелектуального розвитку особистості. Автор доводить, що здатність протистояти стресам залежить від психологічної стійкості в стресогенних ситуаціях, де одну з важливих ролей відіграють розумові здібності (здатність мислити, сприймати, розуміти, усвідомлювати, систематизувати й опрацьовувати інформацію, пізнавати нове, навчатися). Однак у дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку ця здатність, як правило, є недостатньою або й зовсім відсутня, що ускладнює формування їхньої стресостійкості та психологічної реабілітації. При важкій та глибокій розумовій відсталості стресогенні ситуації не усвідомлюються особистістю, тому не впливають на емоційний стан людини, а при легкій та помірній формах, навпаки, можуть викликати гострі реакції на стрес, підвищувати тривожність і роздратування, психологічно травмувати та призводити до невротичних розладів. Автор рекомендує в умовах стресогенних ситуацій особистостям з інтелектуальними порушеннями розвитку забезпечити звичні для них умови життя та діяльності, відповідні їхнім потребам і можливостям зміст і методи навчання і розвитку збережених функцій та можливостей, медичний та соціальний супровід, залучення до трудової та творчої діяльності, формування, розвиток і тренування навичок самообслуговування, початкових освітніх і трудових навичок з обов'язковим урахуванням індивідуальних особливостей та рівня інтелектуальних порушень розвитку. інтелектуальне порушення розвитку дорослий стрес

Ключові слова: інтелектуальні порушення розвитку, дорослий, стрес, стресогенна ситуація, психологічний стан.

Salamon Oleh Leontiyovych Assistant Professor at the Department of Special Education, Ivan Franko National University of Lviv, Lviv

PSYCHOLOGICAL CHARACTERISTICS OF THE STATE OF

ADULTS WITH INTELLECTUAL DEVELOPMENTAL DISORDERS

IN STRESSFUL SITUATIONS

Abstract. The article defines and examines the psychological characteristics of the state of adults with intellectual developmental disorders in stressful situations. The causes of stress are identified, including the negative influence of the environment, borderline or pathological personality functional states, information overload, various emotional states, professional and production situations, work monotony, lack of emotional contact with colleagues, and complex life situations. The author identifies types (asthenic, atonic, dysphoric, sthenic) and stages (mild, moderate, severe, deep) of personality intellectual developmental disorders. The author argues that the ability to withstand stress depends on psychological resilience in stressful situations, where cognitive abilities (the ability to think, perceive, understand, realize, systematize, process information, learn new things) play an important role. However, in adults with intellectual developmental disorders, this ability is usually insufficient or entirely absent, complicating the formation of their stress resistance and psychological rehabilitation. In cases of severe and profound intellectual disabilities, stress situations are not consciously perceived by the individual and do not affect their emotional state. In contrast, in cases of mild and moderate forms, stress situations can trigger acute stress reactions, increase anxiety and irritability, psychologically traumatize, and lead to neurotic disorders. The author recommends that individuals with intellectual developmental disorders be provided with familiar living and working conditions that meet their needs and capabilities, content and methods of education and development of preserved functions and abilities, medical and social support, involvement in work and creative activities, formation, development, and training of self-care skills, basic educational and vocational skills, taking into account individual characteristics and the level of intellectual developmental disorders, in stressful situations.

Keywords: intellectual developmental disorders, adult, stress, stressful situation, psychological state.

Постановка проблеми

Сучасне суспільство розвивається і змінюється досить динамічно. Щодня люди стикаються з новими викликами і проблемами, які доводиться долати, з великими потоками інформації, що може впливати на психоемоційний стан особистості зокрема та суспільства в цілому. Це часто викликає стрес та може погіршувати психологічний стан частини людей. Стресові ситуації посилюють ці проблеми, особливо в осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблеми поведінки особистості та її психологічного стану в умовах стресу досліджували такі вчені:Л. Наугольник, І. Приходько, Є. Потапчук, Г. Сельє, Р. Сірко,О.Туриніна, Н. Хупавцева та ін. Шляхи подолання наслідків негативного впливу стресу вивчали: Т. Вебер, М. Войтович, Л. Гридковець, Л. Гриценок, О. Запорожець, О. Ковальчук, Л. Кондратенко, В. Кочубей, Дж. Креймеєр, Л. Манилова, В. Невмержицький, Т. Палієнко, Н. Пророк, Л. Царенко, О. Чекстере.

Різні аспекти психології особистості з особливими потребами, зокрема з інтелектуальним порушеннями розвитку, були предметом дослідження таких вчених: В. Бочелюк, О. Гаяш, Т. Гусєва, І. Єрмакова, Г. Коберник, А. Луговський, Л. Малинович, О. Маруда, М. Матвєєва, Л. Мухіна, Л. Нижник, К. Островська, О. Падалка, М. Паламарчук, К. Рейда, С. Рубінштейн, О. Сагірова, М. Сварник, В. Синьов, М. Супрун, К. Тороп, А. Турубарова, Г. Усатенко, О. Хохліна, М. Чайка, В. Шевченко, Д. Шульженко та ін. Однак більшість праць стосується інтелектуальних та інших порушень у дітей. Водночас актуальним проблемам дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку приділяється дуже мало уваги.

Мета статті - визначити психологічні особливості стану дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку в умовах стресогенних ситуацій.

Виклад основного матеріалу

Стресогенні та стресові ситуації супроводжують життя кожної людини та можуть впливати на її психічні стани. Засновник вчення про стрес і автор праць «The stress of life» [1] та «Stress without distress» [2] Г. Сельє вважав стрес закономірною неспецифічною реакцією організму людини на зовнішні негативні подразники, вимоги чи труднощі, яка допомагає йому вижити в стресових для нього ситуаціях. При цьому така реакція може бути пасивною (коли особистість, яка, як правило, має недостатній адаптаційний резерв, обирає варіант втечі або готова терпіти негативні впливи на неї, що виявляється у станах безнадійності, депресії, безпорадності) чи, навпаки, активною (людина обирає шлях активної боротьби та протистояння труднощам, може змінювати сферу діяльності, знайти щось корисніше та цікавіше для себе самої, що приводить її до стану рівноваги та покращення психічного стану).

Причини стресу можуть бути різними:

- негативний вплив навколишнього середовища (спека, холод, шум, загазованість, вібрація, погане освітлення та ін.);

- надмірне чи непосильне навантаження (як фізичне, так і психологічне);

- граничний чи патологічний функціональний стан особистості (втома, хвороба, травма, психічні розлади тощо);

- інформаційне перевантаження;

- емоційні стани (агресія, лють, страх, схвильованість, імпульсивність, байдужість, апатія та ін.);

- професійно-виробничі (труднощі на роботі, конфлікти в колективі, невдачі у професійні діяльності, суттєві зміни в роботі, відсутність належних умов праці тощо);

- монотонність роботи;

- відсутність емоційних контактів з колегами по роботі;

- професійне чи емоційне вигорання;

- складні життєві ситуації (хвороба чи смерть рідних чи друзів, розлучення, втрата роботи, безробіття, неочікувані зміни в житті, невизначеність у житті, недостатнє матеріальне забезпечення, вихід на пенсію, зміна виду діяльності, народження дітей, конфлікти в сім'ї тощо) [3, с. 61].

Як зазначають К. Ханяк, О. Саламон та М. Далик, варто розрізняти такі, на перший погляд, схожі між собою поняття, як «стресова ситуація» та «стресогенна ситуація»: «Стресогенна ситуація є лише потенційно стресовою для людини. А те, як вона відреагує, залежить від неї самої, від її суб'єктивного сприйняття цієї ситуації» [4, с. 786]. Дослідники роблять висновок, що стресогенна ситуація може і не призвести до стресу.

Здатність протистояти стресам залежить від психологічних ресурсів особистості, тобто від її психологічної стійкості в стресогенних ситуаціях, що може виявлятися як внутрішньо, так і зовнішньо. Йдеться про емоційні, розумові, вольові, поведінкові, мотиваційні та інші можливості людини, які вона використовує, щоб подолати кризову ситуацію чи певним чином адаптуватися до неї залежно від ситуації. Як бачимо, тут одну з важливих ролей відіграють когнітивні можливості особистості (здатність мислити, сприймати, розуміти, усвідомлювати, систематизувати й опрацьовувати інформацію, пізнавати нове, навчатися), які дозволяють ефективно долати стресові ситуації.

Однак у дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку (іншими словами - розумовою відсталістю) ця здатність, як правило, є недостатньою або й зовсім відсутня, що ускладнює формування їхньої стресостійкості та психологічної реабілітації.

Всесвітня організація охорони здоров'я у Міжнародній статистичній класифікації хвороб і проблем, пов'язаних зі здоров'ям (МКХ-10) визначає розумову відсталість як «стан затримки або неповного розвитку розуму, який особливо характеризується порушенням навичок, що проявляються упродовж періоду розвитку, навичок, які сприяють загальному рівню інтелекту, тобто когнітивних, мовних, рухових і соціальних здібностей» [5] та виокремлює чотири ступені порушень інтелектуального розвитку:

1. Легка розумова відсталість (IQ - від 50 до 69, у дорослих розумовий вік - від 9 до 12 років). Ймовірно, це призведе до певних труднощів у навчанні.

Багато дорослих можуть працювати, підтримувати хороші соціальні стосунки та робити внесок у суспільство. Характерними є слабодухість, легка психічна аномалія. Мислення осіб цієї категорії конкретне, стереотипне, некритичне, обмежене безпосереднім досвідом і необхідністю забезпечення нагальних потреб, відсутні причинно-наслідкові зв'язки. Мовлення, хоч і недорозвинуте (фонетико-фонематичні та граматичні порушення, скупий словниковий запас, нерозуміння багатьох слів чи неадекватне їх вживання), однак дозволяє підтримувати бесіду на побутову тематику, брати участь у розмові. Є проблеми з пам'яттю й увагою (складність запам'ятовування, розсіяність, відсутність цілеспрямованості, концентрації та стійкості уваги). Сприймання фрагментарне, нецілеспрямоване, звужене, уповільнене, неосмислене. Емоції адекватні, якщо зрозуміла ситуація, однак недостатньо диференційовані та нестійкі. Формування моральних, естетичних та інших почуттів можливе, однак уповільнене й ускладнене через недорозвиненість мислення [6, с. 26].

2. Помірна розумова відсталість (IQ - від 35 до 49, у дорослих розумовий вік - від 6 до 9 років). Ймовірно, це призведе до помітної затримки розвитку в дитинстві, але більшість може навчитися розвивати певний ступінь незалежності в самообслуговуванні та набути адекватних комунікативних і академічних навичок. Дорослі потребуватимуть різного ступеня підтримки, щоб жити та працювати в громаді. Характерною є помірна психічна аномалія. В осіб цієї категорії не сформовані пізнавальні процеси. Мислення конкретне, непослідовне, інертне, відсутнє розуміння абстрактних понять, складно утворюються логічні зв'язки. Характерною є відсутність вміння використовувати засвоєні навички, вчинки, як правило, не обдумані, результати діяльності - не передбачені. Мовлення суттєво недорозвинуте, бідний словниковий запас, не вміють самостійно будувати речення. Пам'ять, як правило, слабка, однак трапляються випадки надзвичайно розвиненої пам'яті на цифри, дати, події, імена та ін. Увага порушена (розсіяність, проблеми з концентрацією, відволікання). Ускладнений розвиток навичок самообслуговування та функцій рухового апарату (уповільненість рухів, вайлуватість, моторна недостатність), тому необхідна постійна допомога і контроль впродовж усього життя. Дорослі з помірними інтелектуальними порушеннями, зазвичай, можуть себе обслуговувати, здатні виконувати прості практичні дії за умови доступних вказівок і контролю за їх виконанням [6, с. 26-27].

3. Важка розумова відсталість (IQ - від 20 до 34, у дорослих розумовий вік - від 3 до 6 років). Це може призвести до постійної потреби в підтримці. Характерними є важкі психічні відхилення. Для цієї категорії осіб характерні низький рівень розвитку моторики, порушення координації рухів, наявність інших відхилень, порушення вищих психічних функцій. Запам'ятовують лише те, що викликає в них позитивні емоції. Є проблеми з увагою (відсутність концентрації, відволікання на подразники). Не вміють робити висновки чи узагальнення. Не вміють рахувати, читати і писати. Більшість таких осіб можуть себе обслуговувати і виконувати елементарні трудові операції, однак через моторну незграбність та грубі порушення пізнавальної діяльності їм для цього потрібно набагато більше часу. Спілкування обмежене використанням лише невеликої кількості знайомих слів, завчених, однак не усвідомлених граматичних конструкцій, часто доповнюється жестами, мімікою, окремими звуками, якими висловлюють свої бажання і потреби. Присутні виразні моторні відхилення або інші клінічні прояви, які не дозволяють їм самостійно, без спеціальної опіки, жити у соціальному середовищі [6, с. 27-28].

4. Глибока розумова відсталість (IQ - менше 20, у дорослих розумовий вік - менше 3 років). Призводить до серйозних обмежень у самообслуговуванні, стриманості, комунікації та мобільності. Характерними є глибокі психічні відхилення. Потреби та дії осіб цієї категорії мають примітивний характер, рухові реакції хаотичні, нецілеспрямовані. Пізнавальна діяльність повністю несформована. Ніяк не реагують на оточуючих, розуміють лише прості форми невербального спілкування, в основі яких лежать реакції отримання задоволення, не володіють елементарними навичками самообслуговування, не вміють піклуватися про себе і потребують постійної допомоги, опіки і контролю. Окремі можуть самостійно їсти. Мають порушені смакові та нюхові відчуття, тому можуть їсти неїстівні предмети і практично не реагувати на різкі запахи. Емоційні реакції практично відсутні. Часто виникають афективні спалахи, під час яких вони можуть битися головою об стіну, кусати собі руки, бити п'ятками об підлогу, викручувати пальці тощо. Можуть бути або апатичними, повільними, або злобливими, агресивними, дратівливими. Їхня поведінка повністю залежить від зовнішніх стимулів, нецілеспрямована та неусвідомлена [6, с. 28-29].

Дослідники також виокремлюють різні форми інтелектуальних порушень розвитку:астенічну, яка передбачає неглибокі порушення

інтелекту, порушення мовлення та емоційно-вольову нестійкість, низький рівень умовиводів та узагальнень; атонічну, для якої характерні аспонтанність, бідність та невиразність емоцій, що виражається у зниженні потреби в емоційних контактах і комунікації з іншими людьми, нездатність до психічної напруги, постійне відволікання, рухове занепокоєння; дисфоричну, яка характеризується вираженою афективною напруженістю; стенічну, при якій яскраво виражені нерівномірний розвиток інтелектуальних, мнемічних і емоційно-вольових процесів, стійкі спонукання й потяги, що сприяє формуванню в них завзятості в подоланні перешкод, які виникають [7, с. 85-86].

Інтелектуальні порушення можуть бути вродженими (олігофренія) або набутими (деменція). При деменції спостерігаються порушення як короткочасної, так і довготривалої пам'яті, абстрактного мислення, критичності, особистісні зміни та соціальна дезадаптація.

Нині немає єдності серед науковців щодо впливу стресу на психічний стан дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку, зокрема формування в них невротичних розладів. Так, одні вважають, що інтелектуальна обмеженість, зокрема нездатність мислити абстрактно, принципово виключає будь-які невротичні розлади. Інші, натомість, переконані, що невроз таки може сформуватися, однак він має свої особливості, зумовлені порушеннями інтелектуального розвитку. Частина ж науковців упевнена в тому, що сформовані неврози в осіб з інтелектуальними особливостями суттєво не відрізняються від аналогічних неврологічних розладів у людей із нормальним інтелектом [8].

На нашу думку, і одні, й інші мають рацію, однак йдеться про різні ступені інтелектуальних порушень розвитку. При важкій та глибокій розумовій відсталості стресогенні ситуації, які, як правило, не усвідомлюються особистістю, мало впливатимуть на емоційний стан людини, натомість при легкій та помірній формах можна говорити про їхній вплив, а також про вплив психологічних травм на формування невротичних розладів особистостей з інтелектуальними порушеннями розвитку, причому при легкій формі такі неврози принципово не відрізняються від аналогічних розладів у людей із нормальним інтелектом.

У сучасних умовах збройної агресії проти України багато людей з інтелектуальними порушеннями розвитку опинилися у складних ситуаціях, зокрема були евакуйовані в більш безпечні місця, залишилися у прифронтових населених пунктах. Як відомо, нині в Україні немає абсолютно безпечних міст чи сіл. Із початком повномасштабного вторгнення всі пережили і продовжують ще певною мірою переживати стрес, оскільки війна продовжується.

На жаль, ґрунтовних досліджень, які б могли підтвердити чи спростувати вплив стресогенних ситуацій, пов'язаних із війною в Україні, на психологічний стан дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку, на сьогоднішній день практично немає. Однак проводилися дослідження психологічного стану дітей і підлітків із порушеннями психофізичного розвитку, які тривалий час перебували в зоні військових дій, що ведуться в Україні ще з 2014 року. Так, Н. Макарчук, О. Хованова та Т. Хирна виявили, що тривалі травматичні ситуації викликають у дітей з особливими потребами гострі реакції на стрес, зокрема було встановлено, що:

- порушення базової потреби людини (потреби в безпеці) через перебування в зоні військових дій сприяє психічній травматизації та, як наслідок, погіршує психічне здоров'я та благополуччя людини;

- психологічна травматизація, пов'язана з втратою безпеки життєдіяльності, не завершується із завершенням перебування особистості в зоні військових дій, навіть у безпечному місці вона продовжує розгортатися та суттєво заважає адаптуватися до нормальних умов життя; йдеться про симптоми посттравматичного розладу, тривожно-фобічні розлади з панічними проявами, порушення соматичної складової здоров'я, підвищення тривожності й роздратування, уникнення контактів з оточенням;

- психологічний стан та функціонування психічної діяльності суттєво залежать від тривалості впливу негативних чинників;

- існує взаємозумовленість між віком та тенденціями подолання психічної травматизації: чим меншими є діти, тим легше їм долати травматичні ситуації [9].

Основними завданнями психологічної корекції дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку є: розвиток гностичних процесів, які відповідають фізичним і психічним можливостям, підтримка соціальної позиції особистості з інтелектуальними порушеннями в колективі та в сім'ї, формування адекватної самооцінки, розвиток самостійності й активності та ін. Психологічні реабілітація полягає у психодіагностиці та психокорекції пізнавальної, особистісно-вольової та комунікативної сфер особистості, формуванні та розвитку її позитивних якостей [7, с. 124].

В умовах стресогенних ситуацій особистості з інтелектуальними порушеннями розвитку можуть проявляти неадекватні емоції через нерозуміння ситуації. Їм дуже важко адаптуватися до нових умов життя, що може викликати роздратування і навіть агресію. Якщо звичайна здорова людина завдяки розвинутій пізнавальній сфері може легко призвичаїтися до нових умов, зайнятися новою чи корисною діяльністю, задіявши і свої фізичні можливості, й інтелектуальні, то особистості з інтелектуальними порушеннями розвитку позбавлені такої можливості через нерозвинуті пізнавальну та емоційно-вольову сфери. Їм також важко концентрувати свою увагу загалом, а тим більше в екстремальних ситуаціях і на чомусь новому й незвичному. Вчасно реагувати на небезпеку та долати її заважають інертність і неконкретність мислення, відсутність причинно-наслідкових та логічних зв'язків, невміння використовувати набуті раніше вміння та навички.

Тому для дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку в умовах стресогенних ситуацій важливо забезпечити звичні для них умови життя та діяльності, особливі (відповідно до їхніх потреб) зміст і методи навчання і розвитку збережених функцій та можливостей, медичний та соціальний супровід, залучення до трудової та творчої діяльності, формування, розвиток і тренування навичок самообслуговування, початкових освітніх і трудових навичок з обов'язковим урахуванням індивідуальних особливостей та рівня інтелектуальних порушень розвитку.

Висновки

Таким чином, стресогенні ситуації супроводжують життя кожної людини та можуть впливати на її психічні стани. Здатність протистояти стресам залежить від психологічної стійкості в стресогенних ситуаціях, де одну з важливих ролей відіграють розумові здібності, такі як здатність мислити, сприймати, розуміти, усвідомлювати, систематизувати й опрацьовувати інформацію, пізнавати нове, навчатися. У дорослих осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку ця здатність, як правило, є недостатньою або й зовсім відсутня, що ускладнює формування їхньої стресостійкості та психологічної реабілітації. При важкій та глибокій розумовій відсталості стресогенні ситуації, які, як правило, не усвідомлюються особистістю, мало впливатимуть на емоційний стан людини, натомість при легкій та помірній формах можна говорити про їхній вплив, а також про вплив психологічних травм на формування невротичних розладів особистостей з інтелектуальними порушеннями розвитку. Тривалі травматичні ситуації можуть викликати в осіб з інтелектуальними порушеннями розвитку легкої форми гострі реакції на стрес (оскільки порушено базову потребу в безпеці), психологічну травму, яка продовжує розгортатися навіть у безпечному місці та заважає адаптації до нових умов життя, підвищення тривожності й роздратування, уникнення контактів з оточенням. В умовах стресогенних ситуацій особистостям з інтелектуальними порушеннями розвитку важливо забезпечити звичні для них умови життя та діяльності, відповідні їхнім потребам і можливостям зміст і методи навчання і розвитку збережених функцій та можливостей, медичний та соціальний супровід, залучення до трудової та творчої діяльності, формування, розвиток і тренування навичок самообслуговування, початкових освітніх і трудових навичок з обов'язковим урахуванням індивідуальних особливостей та рівня інтелектуальних порушень розвитку.

Література:

1. Selye H. The stress of life. New York: McGraw-Hill Book Company, 1956. 324 р.

2. Selye H. Stress without distress. Philadelphia, PA: J. B. Lippincott Company, 1974. 178 p.

3. Калошин Б. Ф. Як долати стрес у педагогічній діяльності. Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний освітньо-методичний журнал. 2004. № 8. С. 58-67

4. Ханяк К. В., Саламон О. Л., Далик М. В. Вплив стресогенних ситуацій на професійну мотивацію працівників в умовах воєнного стану. Перспективи та інновації науки. 2023. № 12 (30). С. 782-792.

5. International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision (ICD-10)-2015-WHO Version for; 2015. URL: https://icd.who.int/browse10/2015/en#

6. Корекційна психопедагогіка (Олігофренопедагогіка): навчально-методичний посібник / укл. О. В. Гаяш. Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2021. 255 с.

7. Бочелюк В. И., Турубарова А. В. Психологія людини з обмеженими можливостями: навч. посіб. К.: Центр учбової літератури, 2011. 264 с.

8. Орлов О. В. До проблеми формування невротичних розладів у дітей та підлітків з легкою розумовою відсталістю. Освіта осіб з особливими потребами: шляхи розбудови. 2013. Вип. 4 (2). С. 282-292. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ooop_2013_4(2)__34

9. Макарчук Н., Хованова О., Хирна Т. Психологічна допомога дітям з особливостями психофізичного розвитку у подоланні наслідків перебування у зоні військового конфлікту. Особлива дитина: навчання і виховання. 2014. № 4. С. 68-74. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ DLog _2014_4_12

References:

1. Selye, H. (1956). The stress of life. New York: McGraw-Hill Book Company.

2. Selye, H. (1974). Stress without distress. Philadelphia, PA: J. B. Lippincott Company.

3. Kaloshyn, B. F. (2004). Yak dolaty stress u pedahohichnii diialnosti [How to Overcome Stress in Pedagogical Activity]. Praktychna psykholohiia ta sotsialna robota: Naukovo- praktychnyi osvitnio-metodychnyi zhurnal, (8), 58-67. [in Ukrainian].

4. Khaniak, K. V., Salamon, O. L., & Dalyk, M. V. (2023). Vplyv stresohennykh situatsii na profesiinu motyvatsiiu pratsivnykiv v umovakh voiennoho stanu [Influence of Stressful Situations on Professional Motivation of Employees in Military Conditions]. Perspektyvy ta innovatsii nauky, 12(30), 782-792. [in Ukrainian].

5. World Health Organization. (2015). International Statistical Classification of Diseases and Related Health Problems 10th Revision (ICD-10)-2015-WHO Version. URL: https://icd.who.int/browse 10/2015/en#

6. Hayash, O. V. (2021). Korektsiina psykhopedahohika (Olihofrenopedahohika): navchalno- metodychnyi posibnyk. Uzhhorod: DVNZ "Uzhhorodskyi natsionalnyi universytet". [in Ukrainian].

7. Bocheliuk, V. Y., & Turubarova, A. V. (2011). Psykholohiia liudyny z obmezhenymy mozhlyvostiamy: navch. posib. [Psychology of Individuals with Limited Abilities: Educational Guide]. K.: Tsentr uchbovoi literatury. [in Ukrainian].

8. Orlov, O. V. (2013). Do problemy formuvannia nevrotichnykh rozladiv u ditei ta

pidlitkiv z lehkoiu rozumovoiu vidstalistiu [On the Problem of Forming Neurotic Disorders in Children and Adolescents with Mild Intellectual Disabilities]. Osvita osob z osoblyvymy potrebamy: shliakhy rozbudovy, 4(2), 282-292. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ooop_2013_ 4(2)34 [in Ukrainian].

9. Makarchuk, N., Khovanova, O., & Khirna, T. (2014). Psykholohichna dopomoha ditem z osoblyvostiamy psykhofizychnoho rozvytku u podolanni naslidkiv perebuvannia u zoni viiskovoho konfliktu [Psychological Support for Children with Features of Psycho-Physical Development in Overcoming the Consequences of Military Conflict Zone]. Osoblyva dytyna: navchannia i vykhovannia, 4, 68-74. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DLog _2014_4_12 [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru