Принципи професійної адаптацїї студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах

Размещено на http://allbest.ru

ПРИНЦИПИ ПРОФЕСІЙНОЇ АДАПТАЦІЇЇ СТУДЕНТІВ-ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ПРОДУКТИВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В РІЗНИХ СФЕРАХ

Мірошніченко Валентина Іванівна

доктор педагогічних наук, професор, начальник (завідувач) кафедри психології, педагогіки та соціально- економічних дисциплін, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, м. Хмельницький

Анотація. Стаття присвячена визначенню принципів професійної адаптації студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах.

Miroshnichenko Valentyna Ivanivna Doctor of Pedagogy, Professor, Head of the department of psychology, pedagogy and socio-economic disciplines, National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine named after Bohdan Khmelnytskyi, Khmelnytskyi

PRINCIPLES OF PROFESSIONAL ADAPTATION OF MILITARY STUDENTS TO PRODUCTIVE ACTIVITIES IN DIFFERENT SPHERES

Abstarct. The article is devoted to determining the principles of professional adaptation of military students to productive activities in various fields.

It was established that the adaptation of military students is characterized by the external situation - a change in social status, new social conditions, relationships and circumstances, the beginning of assimilation of new requirements of the social environment. These circumstances, as well as the objective need to determine the types of activities, the expansion of social contacts, and the new meaning of the nominated place in various areas in which a student military serviceman begins his professional activity, constitute the main aspect of their adaptation.

Changes in human activity and its environment cause active mobilization of adaptation mechanisms. Adaptation to certain conditions has its own characteristics, which are determined by personal characteristics and features of a specific field of activity. During adaptation, compliance of socially regulated behavior and activity with the internal structure of the individual, his interests, and value orientations is achieved.

Adaptation of military students in various spheres of activity contributes to their awareness of near and distant life and professional prospects, reality under the conditions of self-improvement, development of necessary traits, abilities, skills, and competencies.

The following principles of professional adaptation of military service students to productive activities in various spheres: socio-economic orientation, systematicity, continuity, consistency, complexity, scientificity, prognostication, age approach, independence of learning, development of creative potential and moral-willed sphere of the individual, common activities of the age approach, independence of learning, development of creative potential and moral-willed sphere of the individual, joint activity, continuity, adaptive learning.

The author comes to the conclusion that, guided by certain principles of adaptation to productive activity in various fields, military students should be able to adapt to new environmental conditions and professional activity, increase the level of competence, fill gaps in previously acquired education, rethink their professional values, and form new professional behavior , to get a specialization in a certain field of activity.

Keywords: professional adaptation, military students, students participating in hostilities, professional activity, productive activity, spheres of activity, principles of adaptation.

Постановка проблеми. Дев'ятий рік поспіль нам, українцям, доводиться відстоювати цілісність та незалежність держави, боронити свою землю від російських окупантів. За цей час значна частина суспільства, переважно молодого віку, військовослужбовці стали учасниками бойових дій. Під час служби, відчувши покликання продовжити здобуття освіти, багато військовослужбовців вступають на заочну форму навчання до закладів вищої освіти. Адже війна обов'язково скінчиться. Ми переможемо ворога. І постане не менш відповідальне завдання - відбудувати державу, її економіку, підняти з руїн міста та села, створити гідне життя для кожного українця. Задля наближення перемоги військовослужбовці сьогодні у строю. Задля майбутнього військовослужбовці сьогодні є студентами і здобувають освіту для майбутньої діяльності в різних сферах. З урахування об'єктивних та суб'єктивних чинників виникає низка труднощів, пов'язаних з адаптацією до такої діяльності. З огляду на це, професійне навчання студентів- військовослужбовців (учасників бойових дій) можна розглядати як один із пріоритетних освітніх напрямів, оскільки воно стосується перспектив соціального розвитку суспільства.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання адаптації особистості в певному середовищі є в полі зору багатьох сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених. Серед них психологи, педагоги, соціологи, політологи, філософи, юристи. Базою для сучасного уявлення про адаптацію є праці П. Анохіна, А. Робалде, Г. Сел'є. Соціально-психологічні аспекти адаптації особистості досліджували І. Бондаренко, О. Борисенко, С. Кулик, А. Скрипко, С. Овдій. Адаптацію особистості в колективі вивчали П. Бєлкін та М. Скубій.

У психолого-педагогічних джерелах виокремлюється екологічний, біологічний, фізіологічний, функціональний, операціональний, Інформаційний, комунікативний, особистісний і соціально-психологічний аспекти професійної адаптації. Формування адаптації у студентів є предметом досліджень Т. Бузмакової, Т. Кухарчук.

Теоретичні аспекти адаптації військовослужбовців вивчали Т. Вербанова, Н. Волинець, С. Максименко, А. Романишин, В. Стасюк. Їх творчий доробок, в основному, стосується питань адаптації військовослужбовців до діяльності в умовах бойових дій.

Психологи С. Корсун, Т. Ткачук, В. Ялтовський та інші акцентують увагу на можливостях надання психологічної допомоги учасникам бойових дій. Адже військовослужбовці, які перебували в екстремальних умовах, потребують підвищеної уваги та підтримки в суспільстві. На сьогодні важливою є проблема подолання посттравматичних стресових розладів учасників бойових дій, якій присвячені праці Т. Івченко, Ю. Луцкевич, Р. Купріянова, О. Юртаєва.

Завдяки спільним зусиллям науковців і практиків, впровадженню чисельних тренінгових програм, психодіагностичних, психогігієнічних, психолого-педагогічних програм соціальної та психологічної адаптації учасникам бойових дій вдається адаптуватися та активно реалізувати себе суспільстві, у різних видах діяльності. Цей процес забезпечує комплекс принципів, які складають певну систему дидактичних вимог, засобів тощо.

Однак теоретичні та методичні аспекти професійної адаптації студентів- військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах, що відображає складний процес становлення їх як професіоналів в початковий період діяльності у новій сфері, на сьогодні достатньо не вивчені.

Метою статті є визначення принципів професійної адаптації студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах.

Виклад основного матеріалу. Адаптацію (лат. adaptation - пристосування) у широкому розумінні трактують як зміни, що супроводжують на рівні психічної регуляції процес активного пристосування індивіда до нових умов життєдіяльності.

Дослідники звертають увагу на п'ять рівнів професіоналізму особистості і відповідно до них дев'ять етапів професійного становлення фахівця: 1) до професіоналізм, що містить етап первинного ознайомлення із професією; 2) професіоналізм, що містить три етапи - адаптацію до професії, само актуалізацію та вільне володіння професією у формі майстерності; 3) суперпрофесіоналізм, що містить етап вільного володіння професією у формі творчості, етап володіння суміжними професіями та етап творчого само проектування себе як особистості; 4) непрофесіоналізм - виконання праці за професійно перекрученими нормами на фоні деформації особистості; 5) після професіоналізм - завершення професійної діяльності [1, с. 72].

Динаміка професійного становлення фахівця характеризується такими ознаками: перші стадії мають знайомство з професією, адаптацію до професійної діяльності; наступні - розвиток професійної компетентності, професійної зрілості через виникнення індивідуального стилю професійної діяльності; третя група - професійна стагнація, зменшення професійної активності та завершення професійної діяльності.

Дослідники виділяють такі стадії адаптації фахівців у професійному середовищі: ознайомлення (отримання інформації про сферу діяльності); пристосування (переорієнтація, визнання головних елементів нової системи ціннісних орієнтацій); асиміляція (ідентифікація фахівця з новою професійною групою); ідентифікація (ототожнення цілей фахівця з цілями середовища) [2].

Характерною для адаптації студентів-військовослужбовців є зовнішня ситуація - зміна соціального статусу, нові соціальні умови, стосунки і обставини, початок засвоєння нових соціальним середовищем вимог. Ці обставини, а також об'єктивна необхідність визначити видів діяльності, розширення соціальних контактів і новий зміст висунутих своє місце у різних сферах, в яких розпочинає професійну діяльність студент-військовослужбовець, становлять головний аспект їх адаптації.

Майбутнє стає головним виміром. Життєві плани - це явища не лише соціального, але й морального характеру. Вони не вичерпуються питанням «ким бути?», а також містять у собі розв'язання проблеми «яким бути?», що стає важливим етапом на шляху як професійного, так і морального самовизначення.

Слід враховувати, що для студента-військовослужбовця професійна адаптація в певній сфері діяльності є вже не першою професійною адаптацією на життєвому шляху. Особистість студента-військовослужбовця вже зазнала явища адаптації у військовому середовищі. Як свідчать результати спостережень за військовослужбовцями, успішність їх діяльності в певних умовах виявляється лише після призначення на посаду, яка характеризується певними професійними вимогами. І в досить короткі терміни можна прогнозувати здібності такого студента його ефективність як фахівця в певній сфері.

Так, Т. Вербанова звертає увагу, «що значущість періоду адаптації під час перебування військовослужбовців у навчальних центрах зумовлює активність вивчення механізмів регуляції процесів соціальної адаптації в умовах групової ізоляції і вимагає розроблення соціально-психологічних засобів формування й корекції соціальної адаптованості військовослужбовців [3, с. 15].

Зміна діяльності людини та її середовища викликають активну мобілізацію адаптаційних механізмів. Адаптація до певних умов має свої особливості, які визначаються особистісними характеристиками та особливостями конкретної сфери діяльності. Під час адаптації досягається відповідність регламентованої суспільством поведінки і діяльності внутрішній структурі особистості, її інтересам, ціннісним орієнтаціям.

Дослідниця С. Зінченко професійну адаптацію студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності тлумачить як «складний педагогічний процес подолання адаптаційних труднощів, постійного одержання нових професійних знань, умінь і навичок». Беручи до уваги, що у світовому педагогічному просторі «діяльність (навчальна, трудова) має два види: репродуктивний і продуктивний, авторка дає визначення цих видів діяльності. Репродуктивна діяльність - це коли, кінцевий результат одержаний традиційними засобами. Продуктивна діяльність являє собою досягнення або створення нових цінностей, які одержанні за допомогою впровадження інноваційних, інтерактивних технологій. Продуктивну працю визначає як систематичну, свідому, творчу, організовану доцільно та відповідно до сучасного виробництва й позааудиторної діяльності студентів- військовослужбовців (учасників бойових дій), метою якої є всебічний розвиток та моральне становлення особистості, а результатом - суспільно значуща продукція відповідно до потреб роботодавців [4, с. 141 ]

Узагальнення вимог до навчання студентів-військовослужбовців (учасників бойових дій) здійснюємо за результатами аналізу дидактичних принципів загалом. Принцип (лат. ргіпеіріиш - основа) є особливістю, покладеною в основу створення або здійснення чого-небудь. Зважаючи, що військова служба є різновидом професійної діяльності, можна вести розмову про принцип безперервності. Безперервна освіта має забезпечувати кожній людині можливість активного входження в життя, сприяти підвищенню рівня професіоналізму, вдосконалювати професійну освіту у всіх сферах життя людини. Важливість постійного підвищення професійного рівня створює підґрунтя для розгляду безперервності як одного із принципів професійної адаптації студентів-військовослужбовців. Оскільки суб'єктами зазначеного процесу є фахівці з певним життєвим та професійним досвідом, наступним принципом вважаємо принцип андрагогіки.

Адаптація студентів-військовослужбовців у різні сфери діяльності сприяє усвідомленню ними найближчих та віддалених життєвих та професійних перспектив, реальності за умов роботи над собою, розвитку необхідних рис, умінь, навичок, компетентностей.

Вчені поділяють освітні принципи на такі групи: 1) загальнометодологічні (соціально-економічної спрямованості, системності, наступності, послідовності, комплексності, науковості, прогностичності);

2) індивідуального професійного досвіду (вікового підходу, самостійності навчання, розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери особистості, спільної діяльності) [5, с. 45].

Доцільно наголосити на існування тісного взаємозв'язку отримання студентом-військовослужбовцем професійної освіти в певній сфері та його активною самоосвітою, саморозвитком та самовихованням особистості.

Безперечно, сама освіта допомагає долученню особистості до професійного життя у новій сфері, адаптації в ньому. Водночас, освіта має бути адаптованою до реалій життя людини, до її потреб, що є особливо важливим для студентів-військовослужбовців (учасників бойових дій). Отже, з одного боку, через професійну освіту здійснюється адаптація дорослої людини до нових умов її життя та діяльності, а з іншого боку, відбувається адаптація самої освіти до життя конкретних людей.

З цього приводу, варто згадати про те, що в науковому обігу вживають поняття «адаптивне навчання». Його тлумачать як соціально-орієнтовану, навчальну та розвивальну модель цілеспрямованого процесу взаємодії педагога, здобувачів освіти та джерел інформації. Тому від застосування адаптивного навчання залежить успіх професійної діяльності майбутніх фахівців.

Ми поділяємо класифікацію принципів адаптивного навчання, запропоновані О. Огієнко. Дослідниця називає такі групи принципів:

- принцип соціального та особистісного розвитку; розуміння загальної культури людини; поєднання гуманістичної, наукової та технічної складових як основи для організації особистого, соціального та професійного життя;

- принцип культурно-історичного та ціннісно-аксіологічного феноменів, засвоєння яких сприяє переосмисленню таких понять як пізнання природи, суспільства, людини та культури;

- принцип індивідуального просування, основою якого слугує єдність нормативного (соціального) та індивідуального підходів, за допомогою яких особистість має змогу до конструювання індивідуальних освітніх маршрутів (ці принципи актуальні для нашого дослідження, оскільки під час служби, перебуваючи в зоні бойових дій конкретний військовослужбовець виконує завдання за призначенням, відповідно до власної посади, військово-облікової спеціальності, здібностей, і рішення щодо навчання для продуктивної діяльності в певній сфері цивільного життя приймається ним саме в цей час);

- принцип компетентнісного підходу; забезпечення грамотності та компетентності, розвитку загальної інтелектуальної культури, створення наукової бази у професійній сфері (актуальність цієї групи принципів для нашого дослідження полягає в тому, що окремі практичні уміння, що наявні у військовослужбовців, сприяють подальшій реалізації та продуктивній діяльності в різних сферах, але перебуваючи в статусі студентів, здобуваючи освіту, вони отримують базові загальнонаукові та фахові знання, відбувається черговий етап формування їх світогляду тощо) [6, с. 22].

Адже адаптивне навчання не лише сприяє пристосування процесу навчання до того, хто навчається (здобувачів освіти), воно здійснює поштовх до активного включення студента як суб'єкта освітньої діяльності до проектування адаптивного навчального середовища, розроблення індивідуальної освітньої траєкторії навчання. Це сприяє самореалізації студента-військовослужбовця, як дорослої особистості, як суб'єкта продуктивної діяльності, прийняттю на себе певної професійної ролі, розвитку запитів щодо самопізнання, здібностей до самоаналізу та рефлексії, самонавчання та регулюванню відносин здобувача освіти із зовнішнім світом у процесі самостійного засвоєння нових знань.

У зв'язку зі сказаним вище, до принципів професійної адаптації студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах можна віднести такі: соціально-економічної спрямованості, системності, наступності, послідовності, комплексності, науковості, прогностичності, вікового підходу, самостійності навчання, розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери особистості, спільної діяльності вікового підходу, самостійності навчання, розвитку творчого потенціалу та морально-вольової сфери особистості, спільної діяльності, безперервності, адаптивного навчання.

На наше переконання, керуючись визначеними принципами адаптації до продуктивної діяльності в різних сферах, студенти-військовослужбовці мають зуміти пристосуватися до нових умов середовища та професійної діяльності, підвищити рівень компетентності, заповнити прогалини у здобутій раніше освіті, переосмислити свої професійні цінності, сформувати нову професійну поведінку, отримати спеціалізацію у певній сфері діяльності.

Висновки. Отже, визначено принципи професійної адаптації студентів- військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах. Керуючись визначеними принципами може бути вирішено проблему зовнішньої адаптації та внутрішньої інтеграції студентів-військовослужбовців, розвитку у них прихильності до певних видів діяльності. Доходимо висновку, що застосування принципів адаптації студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності сприятиме створенню умов для набуття професійної компетентності, здатності активно реагувати на зміни, що відбуваються в суспільстві та різних сферах, включенню їх до проектування власного професійного майбутнього. Перспективу подальших наукових пошуків становитиме визначення педагогічних умов професійної адаптації студентів- військовослужбовців до продуктивної діяльності в різних сферах, підбір методів та методик для успішної реалізації цього процесу.

Література:

1. Кухарчук Т. Особливості професійної адаптації молодих викладачів до роботи у вищих навчальних закладах. Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 516 : Педагогіка та психологія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. С.72-79.

2. Професійна підготовка та адаптація до трудової діяльності. URL:

https://stud.com.ua/25456/psihologiya/profesiyna_pidgotovka_adaptatsiya_trudovoyi: diya Inosti (дата звернення 16.11.2022)

3. Вербанова Т. Особливості соціально-психологічної адаптації курсантів прикордонних навчальних центрів як об'єкт колекційного впливу з подолання наслідків відносної групової ізоляції. Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 529 : Педагогіка та психологія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2010. С.14-25.

4. Зінченко С. Професійна адаптація студентів-військовослужбовців до продуктивної діяльності в умовах соціального партнерства як організаційно-педагогічна проблема (з досвіду роботи Нікопольського регіонального центру моніторингу освіти та соціального партнерства НМЕТАУ). Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, 2021, № 3 (107). С. 132-142.

5. Єфремова Г. Принципи адаптивного навчання соціальних педагогів в умовах післядипломної педагогічної освіти. Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць. Вип. 738 : Педагогіка та психологія. Чернівці : Чернівецький нац. ун-т, 2015. С.45-51.

6. Огієнко О.І. Адаптивне навчання у контексті технологічного забезпечення післядипломної освіти вчителя. Інновації як чинник суспільного розвитку: теорія і практика. Суми : НІКО. 2012, Ч. 2. С. 21-25.

Размещено на Allbest.ru