Психологічна готовність особистості до економіко-правових змін у суспільстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПрАТ "ВНЗ "Міжрегіональна академія управління персоналом"

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ ДО ЕКОНОМІКО-ПРАВОВИХ ЗМІН У СУСПІЛЬСТВІ

Гавриленко Олена Євгеніївна кандидат економічних наук, доцент

Гребінчук Олеся Миколаївна кандидат економічних наук, доцент

Зіміна Юлія Олександрівна старший викладач

м. Кропивницький

Анотація

психологічний готовність особистість зміна

В статті викладено зміст та структуру психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві. Визначено, що структура подібної готовності складається із таких її видів як тривала та короткочасна готовність. Для кожного із видів готовності визначено відповідні складові, компоненти та показники готовності. У статті висвітлюються результати теоретичного й емпіричного дослідження факторів психологічної готовності особистості, що діють в просторі економіко-правових змін у суспільстві; розкриваються сучасні підходи до категоріального апарату з проблеми психологічної готовності особистості до змін у суспільстві; пропонуються діагностичні методики, якими визначається успішність входження особистості до економіко-правового середовища. У результаті проведеного дослідження виявлено та проаналізовано особливості психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві. Визначено цілі та набір засобів психологічної готовності особистості до змін у суспільстві; зазначено, що багатогранний процес психологічної готовності особистості продовжується все життя, та проаналізовано вікові етапи особистості у процесі психологічної готовності до змін у суспільстві. З'ясовано соціально-психологічні механізми готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві, що виявляються у процесі ідентифікації та інтеріоризації. Визначено, що економіко-правові зміни, про які йдеться в статті, мають інтегрований зміст. Запропоновано для успішного входження в середовище змін, особистості необхідно проходити процедури соціалізації у тісній взаємодії з процедурами адаптації. Успішна психологічна готовність особистості передбачає, з одного боку, ефективну адаптацію її у суспільстві, а з іншого - здатність певною мірою протистояти або приймати зміни такого суспільства.

Ключові слова: особистість, адаптація, інтеріоризація, психологічна готовність особистості, економіко-правові зміни, соціалізація.

Annotation

Grebinchuk Olesia Yevgeniivna Ph.D. (Economics), Associate professor of the department of economics and personnel management, Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Kropyvnytsky

Havrylenko Olena Mykolaivna Ph.D. (Economics), Associate professor of the department of economics and personnel management, Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Kropyvnytsky

Zimina Yuliya Oleksandrivna Senior Lecturer of the Department of Humanities and Natural Sciences, Central Ukrainian Institute of PJSC "Interregional Academy of Personnel Management", Kropyvnytsky

PSYCHOLOGICAL READINESS OF PERSONALITY FOR ECONOMIC AND LEGAL CHANGES IN SOCIETY

The article describes the content and structure of a person's psychological readiness for economic and legal changes in society. It was determined that the structure of such readiness consists of such types as long-term and short-term readiness. For each of the types of readiness, the corresponding components, components and indicators of readiness are defined. The article highlights the results of a theoretical and empirical study of the factors of psychological readiness of an individual acting in the space of economic and legal changes in society; modern approaches to the categorical apparatus for the problem of psychological readiness of the individual for changes in society are revealed; diagnostic methods are offered, which determine the success of an individual's entry into the economic and legal environment. As a result of the conducted research, the peculiarities of psychological readiness of the individual to economic and legal changes in society were identified and analyzed. The goals and a set of means of psychological readiness of the individual for changes in society are determined; it is stated that the multifaceted process of psychological readiness of an individual continues throughout life, and the age stages of an individual in the process of psychological readiness for changes in society are analyzed. The socio-psychological mechanisms of an individual's readiness for economic and legal changes in society, which are revealed in the process of identification and internalization, have been clarified. It was determined that the economic and legal changes referred to in the article have an integrated content. It is suggested that for successful entry into the environment of change, the individual needs to undergo socialization procedures in close interaction with adaptation procedures. The successful psychological readiness of an individual presupposes, on the one hand, its effective adaptation in society, and on the other, the ability to resist or accept changes in such a society to a certain extent.

Keywords: personality, adaptation, internalization, psychological readiness of the individual, economic and legal changes, socialization.

Постановка проблеми

Поняттям «психологічна готовність особистості до змін у суспільстві» в науці розкривається через процес входження особистості в соціальне середовище, в тому числі і економіко-правове. У процесі психологічної готовності особистості відбувається перетворення соціального досвіду у власні установки, цінності, орієнтації, засвоєння соціальних норм, ролей, навичок. Соціалізація продовжується все життя, проходить ряд етапів, включаючи і навчання. Суспільство через соціальні інститути планує і здійснює психологічну готовність особистості різних вікових і професійних груп суспільства, перш за все молоді. Процес психологічної готовності особистості включає формування соціальних зв'язків, знайомство з культурою, розвиток самосвідомості, уявлення про себе, соціальне пізнання, засвоєння і програвання ролей, реалізація навичок діяльності і систем соціальної орієнтації.

Джерелом психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві виступають:

- передача культури через сімейний та інші соціальні інститути, і, перш за все, через систему освіти, навчання і виховання;

- взаємний вплив людей в процесі спілкування і спільної діяльності;

- первинний досвід, пов'язаний з періодом раннього дитинства, з формуванням основних психічних функцій і елементарних форм суспільної поведінки;

- процеси саморегуляції, які співвідносяться з поступовою заміною зовнішнього контролю індивідуальної поведінки на внутрішній самоконтроль.

Процес психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві можна охарактеризувати як поступове розширення по мірі набуття індивідом соціального досвіду сфери його спілкування і діяльності, як процес розвитку саморегуляції і становлення самосвідомості й активної життєвої позиції.

Надбаний індивідом досвід, наявні реально діючі потреби, цінності, інтереси, що відбуваються у процесі психологічної готовності особистості, змінюються у відповідності із суспільними змінами. Економіко-правові зміни, про які йдеться в статті, мають інтегрований зміст. Щоб успішно увійти в середовище змін, особистості необхідно проходити процедури соціалізації у тісній взаємодії з процедурами адаптації.

Економіко-правові зміни суспільства викликають зміни в спрямованості особистості, в її сформованих ролях і місці в суспільстві. Такі зміни пов'язані з переоцінкою економічних правил життєдіяльності, із ставленням до грошей. Останні складають особливий економічний ресурс, що диктує інший стиль, норми, поведінку, інші прийоми в налагодженні між особових стосунків.

Звідси, проблему психологічної готовності особистості як її входження в простір психолого-економічних змін суспільства, доцільно досліджувати аналітично як багатосторонній пізнавально-дослідницький процес. З одного боку соціалізація в умовах визначених нами змін постійно взаємодіє з адаптацією, утворюючи при цьому взаємозалежності від об'єктів, мети та завдань, які визначаються їх суб'єктом.

Таким чином, обґрунтування психологічної готовності особистості, що діє в ситуаціях економіко-правових змін, варто проводити в контексті таких ключових понять, як «соціальна адаптація», «соціальна зрілість», «соціальна позиція», «соціальна ситуація розвитку», «соціальна мотивація», «соціальне самопочуття», «соціальна установка», «соціальні здібності».

Психологічна готовність особистості, що діє в економіко-правових змінах простору, в якому живе і працює особистість, є складним процесом. У ситуаціях суспільних змін змінюється сутнісна функція психологічної готовності особистості. Зміни економіко-правового змісту потребують від особистості набуття нового досвіду. Що це означає? Особистість з необхідністю переглядає набуті в попередньому суспільстві соціальні цінності, норми, стиль поведінки, ставлення до праці, стосунки з людьми тощо. При цьому в особистості формуються стійкі внутрішні диспозиції та конфлікти з собою через вирішення конфліктів з людьми оточення. Особистість нерідко ігнорує появу конфліктів з собою, що почасти не сприяє розв'язуванню основних проблем соціалізації. Не вирішені конфлікти з собою помітно гальмують соціалізацію, а, відповідно, затримують розвиток в особистості нових необхідних для адаптації в новому середовищі якостей.

Таким чином, протиріччя, що переживає особистість з розвитком ринкової економіки, не обмежують економічним змістом. Глибину соціальних переживань протиріч між «Я-реальним» і «Я-соціальним» особистості складає економіко-правова необізнаність сучасної людини із закономірностями протікання та прийняття змін суспільного простору.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Психологічна готовність до економіко-правових змін у суспільстві має свої специфічні особливості. Більшість дослідників наголошує на існування загальних для всіх видів діяльності характеристик психологічної готовності. Цілісна психологічна готовність до діяльності представляється як сукупність певних психологічних властивостей та станів особистості, які складають підсистеми короткочасної та тривалої готовності.

Так, за П.П. Горностаєм під поняттям психологічна готовність особистості розуміє готовність людини до професійної діяльності (як психологічну так і фізичну), що може бути як тривалою, так і короткочасною [1].

Тривала готовність являє собою систему інтегрованих властивостей, знань, досвіду особистості. Ця готовність поєднує в собі усвідомлення ролі певної професії в суспільстві, соціальну відповідальність, намагання самостійно та творчо вирішувати життєві задачі, установку на актуалізацію наявних знань. Короткочасна психологічна готовність являє собою особливий психічний стан, що характеризується наявністю в суб'єкта образу структури певної дії та стійкої спрямованості свідомості на її виконання (включає в себе різного роду установки на усвідомлення задачі, моделі майбутньої поведінки, визначення спеціальних засобів діяльності, оцінку власних можливостей в їх співвідношенні з майбутніми труднощами та необхідністю досягнення певного результату) [2].

Усталеного, остаточного визначення психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві в науці поки ще не сформувалося. Виділяються три основні підходи до її розуміння:

1) готовність розуміється як складне утворення, яке включає у себе когнітивний, мотиваційний, емоційно-вольовий компоненти, як сукупність знань, вмінь та навичок, професійно важливих якостей особистості, які повинен мати фахівець для успішного виконання діяльності;

2) готовність розуміється як певний функціональний стан, що сприяє успішній діяльності, забезпечує її високий рівень;

3) готовність розуміється як складне особистісне утворення, що включає професійно важливі якості особистості, вміння і психологічні стани [1], [3].

М.І. Дьяченко і Л.О. Кандибович до компонентів психологічної готовності особистості до змін у суспільстві віднесли такі:

1) мотиваційний (позитивне відношення до життя, інтерес до нього і інші достатньо стійкі життєві мотиви);

2) орієнтаційний (знання і уявлення про особливості і умови життєдіяльності, її вимог до особистості);

3) операціональний (володіння необхідними знаннями, навичками, вміннями, процесами аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення життєдіяльності);

4) вольовий (самоконтроль, вміння керувати діями, з котрих складається виконання обов'язків);

5) оцінювальний (самооцінка своєї особистості і відповідності процесу вирішення життєвих задач оптимальним шляхом) [4].

Всі п'ять вищенаведених компонентів можна розглядати у ракурсі тривалої готовності, а перший, четвертий та п'ятий - також і у плані короткочасної.

В.А. Молотай зазначає, що психологічна готовність особистості передбачає здатність до психологічної саморегуляції, готовність діяти у нестандартних умовах, уміння передбачати, антиципувати майбутнє, формувати певну реакцію організму у складних непередбачених умовах [5].

Мета статті полягає у дослідженні факторів психологічної готовності особистості, що діють в просторі економіко-правових змін в суспільстві.

Виклад основного матеріалу

Психологічною основою формування нових якостей індивіду більшість вчених і практиків-психологів вважають процес психологічної готовності особистості до різноманітних змін та викликів суспільства. Практикою визначається поява нових потреб, мотивів, інтересів, цілей та цінностей, що залежать від рівнів та активної спрямованості особистості на пізнання змін в суспільстві.

Соціальне становлення особистості відбувається протягом усього життя. Сім'я, дитячий садок, шкільний клас, студентська група, трудовий колектив, компанія однолітків - це ті соціальні групи, що виступають в якості носіїв змін, задають норми зовнішньої регуляції поведінки, під впливом яких формується внутрішній потенціал соціалізації.

Успішна психологічна готовність особистості передбачає, з одного боку, ефективну адаптацію її у суспільстві, а з іншого - здатність певною мірою протистояти або приймати зміни такого суспільства. Тобто процес психологічної готовності особистості у суспільних змінах - це певний баланс між її особистісною ідентифікацією з суспільством та адаптаційним уособленням в ньому. При цьому якість психологічної готовності особистості залежить від тих економіко-правових впливів, під які особистість потрапляє з дитинства та відчуває на собі у процесі онтогенезу. Тобто, соціалізований індивід - це продукт соціально особистісних протиріч, що діють між двома протилежними тенденціями розвитку суспільства. Відтак ми можемо досліджувати наявність певної норми, яку у якості стандартної одиниці соціальне середовище пропонує сучасній людині для самореалізації. У зв'язку з зазначеною позицією ми вважаємо за потрібне зробити акцент на визначенні соціально-нормативної сторони психологічної готовності особистості, що діє в просторі економіко-правових змін. На наш погляд проблема полягає у тому, що в результаті навчання і виховання особистості пропонуються певні цінності та стандарти соціально-нормативної поведінки, які вже існують в новому суспільстві. Але такі норми необов'язково призводять до задоволення власних потреб особистості. У даній позиції ми говоримо про проблему соціально-нормативного включення особистості у світ людських відносин, що будуються на економіко-правових засадах.

У психології вживають терміни «особа» й «особистість». Особою називають окрему людину, окремого носія суспільних взаємин. Особистість - це -- «Я» для інших, -- «Я» у взаєминах із людьми, у всій своїй цілісності, глибині, соціальній сутності [1].

Особистість - це людина, яка здатна до виконання соціальних функцій у суспільстві. Особистість - це набуте людиною індивідуальне буття суспільних відносин. Це конкретна людина в тих ролях, які вона виконує в суспільстві. Як особистість людину характеризують її стосунки з близьким оточенням: її місце, що посідає в групі чи колективі інших людей; досліджуються питання авторитету, прагнень до лідерства, індивідуальності.

У психології поняття -- особистість є дещо вужчим у порівнянні з загальновживаним у суспільстві поняттям -- людина. Особистість - це та ж людина, але ролі її розглядаються як суспільно-творчі, по суті соціально детерміновані. У контексті статті, описуючи особистість, ми відходимо від її біологічної, психосоматичної, природної її сторони.

Людину як особистість, її становлення ми характеризуємо такими її вимірами:

- стійкість властивостей особистості;

- єдність особистості;

- активність особистості.

Психологічна готовність особистості до економіко-правових змін у суспільстві в цьому значенні є процесом засвоєння досвіду інших людей та набуття власного.

Отже, в даній статті розкривається: поняття «особистість», «психологічна готовність особистості» в просторі економіко-правових змін суспільства; психологічні особливості економіко-правового процесу входження в ринкові відносини; емпірично досліджуються вияви фактору соціалізації сучасної особистості.

В науковій літературі майже відсутнє визначення поняття «психологічна готовність особистості до змін у суспільстві», це пояснюється різницею розуміння авторами сутності й структури особистості. Більшість визначень цього поняття містить загальне положення про те, що сутність психологічної готовності особистості до змін у суспільстві полягає у засвоєнні індивідом соціального досвіду, але розуміння змісту цього досвіду, його структури, засобів і порядку засвоєння істотно відрізняються.

Варто відзначити, що «психологічна готовність особистості» визначається як процес включення особистості до системи соціальних, економіко-правових зв'язків та відносин, необхідних для її становлення і життєдіяльності в даному суспільстві.

У західній соціології та психології затвердилося розуміння «психологічної готовності особистості до змін у суспільстві» як частини процесу становлення особистості, коли формуються найзагальніші та найпоширеніші, усталені риси особистості, що виявляються в соціально організованій діяльності, регульованій вольовою структурою суспільства.

Витоком процесу психологічної готовності особистості до змін у суспільстві є набуття нею самосвідомості та свідомості. Наслідком психологічної готовності особистості є структурування сфери свідомості особистості під інформаційним впливом інституційованого соціального середовища.

За еволюційною теорією Е. Еріксона, процес психологічної готовності особистості до змін у суспільстві - це подолання індивідом критичних ситуацій на життєвому шляху.

Психологічна готовність особистості відбувається в результаті взаємодії з навколишнім середовищем протягом життя шляхом адаптацій, що змінюють одна одну в кожній сфері життєдіяльності.

Отже, психологічна готовність особистості до економіко-правових змін у суспільстві має дві цілі: сприяти взаємодії людей через виконання ними різних соціальних ролей, та забезпечувати збереження суспільства передачею новим членам відповідних переконань та зразків поведінки.

Психологічна готовність особистості до змін у суспільстві здійснюється широким набором засобів, специфічних для того або іншого суспільства, тієї чи іншої соціальної верстви, того або іншого віку тих, хто соціалізується.

Процес психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві доречно подати як сукупність чотирьох складових:

1) стихійної психологічної готовності особистості у взаємодії і під впливом об'єктивних обставин життя суспільства, зміст, характер і результати якого визначаються економіко-правовими і соціально-культурними реаліями;

2) відносно спрямованої психологічної готовності особистості до змін у суспільстві, коли держава застосовує певні економічні, правові, законодавчі, організаційні заходи для вирішення своїх завдань, які об'єктивно впливають на зміну можливостей і характеру розвитку, на життєвий шлях тих або інших вікових груп (визначаючи обов'язків мінімум освіти, вік її початку, строки служби в армії і т.ін.);

3) відносно соціально контрольованої психологічної готовності особистості - планомірного створення суспільством і державою правових, економічних, організаційних, матеріальних і духовних умов для розвитку людини;

4) більш або менш свідомого самозмінювання людини, котра має про соціальний, асоціальний або антисоціальний вектор (самобудування, самовдосконалення, саморуйнування), відповідно до індивідуальних ресурсів і відповідно до об'єктивних умов життя або всупереч їм [5].

У змісті процесу психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві можна виділити два структурні елементи: соціальну адаптацію та інтеріоризацію.

Адаптація -- пристосування індивіда до умов існування різних соціальних структур і спільнот, внаслідок чого він засвоює існуючі в них норми, цінності та ідеали. Адаптація означає пристосування індивіда до рольових функцій, до соціальних норм, цінностей, до умов функціонування економіко-правових сфер суспільства. У процесі адаптації індивід погоджує самооцінки і свої претензії зі своїми можливостями і реальностями соціального середовища. Проте, людям старшого віку важче, ніж молоді, вписатися в нові соціальні механізми [6].

Тому наступним етапом психологічної готовності особистості до змін у суспільстві стає інтеріоризація -- процес формування внутрішньої структури людської психіки з допомогою освоєння соціальних норм, цінностей та інших компонентів соціального середовища внаслідок соціальної діяльності, процес переведення елементів зовнішнього середовища у внутрішнє "Я". Результатом інтеріоризації є індивідуальність особистості, неповторюваність її духовного світу, специфіка соціальної активності [6].

Виділяють наступні фактори психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві:

- сукупність ролей і соціальних статусів, що пропонуються людині суспільством;

- соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі і набути конкретний статус;

- система соціальних цінностей і економіко-правових норм, які домінують у суспільстві;

- соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей;

- загальна ситуація в країні.

Складний і багатогранний процес психологічної готовності особистості продовжується все життя, проходячи низку вікових етапів. Л. Міщик виділяє наступні з вказаних етапів:

- первинний;

- становлення соціальної зрілості;

- вибір професії;

- реалізація вибору у трудовій діяльності;

- після трудовий [5].

У результаті вивчення наукових досліджень приходимо до висновку, що теоретично процес психологічної готовності особливості до економіко-правових змін суспільства поділяють на два взаємовпливових етапи:

- адаптацію - пристосування людини до оточуючого світу, в тому числі і до суспільного середовища;

- інтеріоризацію - засвоєння, привласнення людиною знань, норм певного суспільства, що стають складовими елементами самосвідомості її особистості.

Соціально-психологічні механізми готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві виявляються в процесі ідентифікації та інтеріоризації.

Результати аналізу наукових досліджень впевнюють нас у тому, що вивчення психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві повинно базуватись на соціально-психологічних особливостях осіб, які визначають, специфіку й результат соціального процесу. Такими особливостями, на нашу думку, є: специфіка видів діяльності, серед яких провідною є навчальна; студентські роки - час становлення самостійної й особистісної свободи, зумовленої проживанням поза батьківським домом, послабленням контролю, автономністю в поведінці й діяльності; студентські роки - час не тільки професійної підготовки, це час любові, створення сім'ї, виховання дітей, це період знаходження свого місця в житті, час самоствердження в колективах, різних соціальних групах; для сучасних індивідів характерна поява новоутворень, не властивих попереднім поколінням тощо.

У науковій літературі до критеріїв виділення соціального типу особистості віднесено:

- місце особистості в системі суспільних зв'язків;

- реальні форми життєдіяльності особистості;

спрямованість особистості.

В описаному вище концептуальному алгоритмі дослідження увага зосереджена на тому процесі, в умовах якого досліджується ставлення особистості та оновлення освітніх реформ. Дану проблему ми розглядаємо як таку, з якою приходить нове розуміння особистості її діяльності, поведінки.

Суспільні зміни, про які йдеться в статті, не є простим процесом.

Ринкові відносини, що зараз формуються в нашій країні, пов'язані з переосмисленням ролі особистості в процесі суспільного відтворення. Іншими словами, ринок, як певний механізм виробництва, розподілу і споживання, формує певний тип особистості.

Насамкінець ми маємо змогу провести емпіричне дослідження, завданням якого полягало у виявленні особливостей психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві. Простір дослідження базувався на трьох складовому компоненті соціалізації: когнітивному, емоційно-мотиваційному, пізнавально-діяльнісному.

Когнітивний компонент соціальної адаптації характеризує засвоєння особистістю «соціальних знань»: понять, правил, оцінок, норм, переконань, поглядів, вірувань, цінностей; емоційно-мотиваційний компонент спрямовує мотивацію на самовизначення особистісного сенсу цінності економічної чи правової зміни. І, як правило, увага особи зосереджується на тих змінах, які в них викликають позитивні емоції, інтерес, бажання глибше пізнати зміну. У них виникає прагнення дотримуватися тих соціальних норм і правил, що фіксуються змістом економіко-правової зміни [2].

Змістом пізнавально-діяльнісного компоненту виявлялася готовність особи практично спрямовувати власне ставлення до об'єктів, що пов'язані і пропонувалися змістом когнітивного й емоційно-мотиваційного компонентів. У зміст пізнавально-діяльнісного компоненту включалися прийоми, методи професійної діяльності, уміння та навички, необхідні для адаптації.

Критеріями соціальної адаптації виступили наступні вияви: визнання соціальної ролі, здатність спілкуватися в діловій формі, спосіб самопізнання, зовнішня привабливість, самостійність, творчість, наявність мети та сенсу досягнень в навчально-професійній діяльності, захоплення тощо.

Дослідження науковцями змін цінностей у суспільстві продемонструвало, що важливими виявились наступні термінальні цінності: любов, щасливе сімейне життя, фінансова незалежність, впевненість в собі, розвиток, свобода тощо. Серед інструментальних цінностей значущими для більшості осіб виявились незалежність, життєрадісність, дисциплінованість, самоконтроль, вихованість та сміливість. На противагу незначущими або малозначущими виявилися такі термінальні цінності, як пізнання, цікава робота та життєва мудрість. Тобто, цінності, пов'язані з професійним та життєвим становленням.

Серед термінальних цінностей низькі ранги посіли такі цінності, як терпимість, високі запити та раціоналізм.

Особистість успішніше пристосовується до простору економічних змін там, де доводиться досягати самостійно поставленої мети та берегти власні цінності. У такому просторі особистість приймає зміни, виробляє нове ставлення до них і по-новому на них реагує. З прийняттям економічних та правових змін особистість вчиться вирішувати внутрішні конфлікти; намагається адаптуватися до тих речей простору, яких неможливо змінити; бере на себе відповідальність за вчинки, дії, речі, які сприяють певним економіко-правовим змінам. При цьому в особистості удосконалюється здатність аналізувати власні актуальні і потенційні можливості, а саме: особистість обережно ставиться до речей простору, які їх подразнювали, розуміючи, до чого слід адаптуватися, а де не можна підкорятися назрілим проблемам. Особистості, яким доводиться жити в ситуаціях економікоправових змін, нелегко піддаються соціальним змінам. Маючи морально високу мету зберегти набуті цінності, стиль поведінки, ставлення до грошей, місце роботи, звички тощо, знають і усвідомлюють необхідність ситуацій змін. Їх зіткнення викликає помітну тривожність і хвилювання.

У результаті проведеного дослідження виявлено наступні особливості психологічної готовності особистості до економіко-правових змін у суспільстві: практично-смислова орієнтованість осіб на нові актуальні задачі професійної діяльності. Тобто, характерними для більшості опитуваних осіб виявилась спрямованість на спілкування, визнання авторитету та престижу особистості, спрямованої на саморозвиток, успішність, захищеність, творчість, позитивне оцінювання оточуючих.

Варто зазначити, високої значимості індивіди надавали таким якостям особистості, як міжособова терпимість, потреба в оволодінні пізнавально-спрямованою рефлексією. Тобто, ми можемо стверджувати факти реальності впливу діючих економіко-правових змін на соціальну ситуацію розвитку особистості. Поява у людей прагнень оволодівати практико-смисловими орієнтаціями, професійною діяльністю є провідним показником їх соціальної адаптованості до вимог суспільства.

При цьому найістотнішими психологічними змінами, що сприяли оптимізації цього процесу, виявилась по суті нова спрямованість особистості на високий рівень оволодіння змістом структурних компонентів соціальної адаптованості. Більшість опитуваних значної уваги надали практичним дослідженням та розробкам інформативно-методологічних рекомендацій, що сприяли б реалізації процесу особистісного самовизначення осіб та поліпшує їх соціальну адаптованість до швидкоплинних змін в ринково-економічному просторі.

Висновки

На основі вищенаведеного аналізу, психологічну готовність особистості до економіко-правових змін у суспільстві можна стисло визначити як інтегративне особистісне утворення, яке складається із короткочасної та тривалої готовності і забезпечує його психологічну придатність до економічної та правової діяльності.

Основні складові та відповідні їм можливі компоненти психологічної готовності до економіко-правових змін у суспільстві нами визначено відповідно до розподілу на такі два її види як тривала та короткочасна готовність.

Література

1. Муздьібаев К. Психология ответственности. Ленинград: Наука, 1983. 240 с.

2. Пономарьов О. С. Відповідальність в системі педагогіки добра. Наукова школа академіка І. А. Зязюна в працях його соратників та учнів: матеріали Міжн. наук.-пр. конф. Харків, 2017. С. 160-164.

3. Гребінчук О., Гора А. Сучасні тенденції розвитку бюджетного кредитування в Україні. Галицький економічний вісник Тернопільського національного технічного університету, 2020. - Том 66. - С.67-77.

4. Калінін А.М. Особливості мотивування персоналу в сучасних умовах господарювання. Одеського національного університету імені І.І. Мечникова. Серія «Економіка», 2016. - Вип. 3/3: Том 19. - С. 155-159.

5. Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки: монографія. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. 280 с.

6. Семененко І. Є. Педагогічний супровід як психолого-педагогічна проблема. Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах: збірник наук. пр. 2013. Вип. 29 (82). С. 346-351.

References

1. Muzdyibaev K. (1983). Psihologiya otvetstvennosti [Psychology of responsibility]. L.: Nauka. 240 s. [in Russian]

2. Ponomarov O. S. (2017). Vidpovidalnist v systemi pedahohiky dobra [Responsibility in the system of pedagogy is good]. Naukova shkola akademika I. A. Ziaziuna v pratsiakh yoho soratnykiv ta uchniv: mater. mizhn. nauk.-pr. konf. Kharkiv. S. 160-164. [in Ukrainian]

3. Hrebinchuk O & Hora A. (2020). Suchasni tendentsii rozvytku biudzhetnoho kredytuvannia v Ukraini. [Modern trends in the development of budget lending in Ukraine]. Halytskyi ekonomichnyi visnyk Ternopilskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu,. Tom 66. - S.67-77. [in Ukrainian]

4. Kalinin A.M. (2016). Osoblyvosti motyvuvannia personalu v suchasnykh umovakh hospodariuvannia. [Peculiarities of personnel motivation in modern economic conditions] Odeskoho natsionalnoho universytetu imeni 1.1. Mechnykova. Seriia «Ekonomika». Vyp. 3/3 - Tom 19. - S. 155-159. [in Ukrainian]

5. Savchyn M. V. (2008). Psykholohiia vidpovidalnoi povedinky [Psychology of responsible behavior]: monohrafiia. IvanoFrankivsk: Misto NV. 280 s. [in Ukrainian]

6. Semenenko I. Ye. (2013). Pedahohichnyi suprovid yak psykholoho-pedahohichna problema [Pedagogical support as a psychological and pedagogical problem]. Pedahohika formuvannia tvorchoi osobystosti u vyshchii i zahalnoosvitnii shkolakh: zb. nauk. pr. Vyp. 29 (82). S. 346-351. [in Ukrainian]

Размещено на Allbest.ru