Запобігання виникнення психологічних бар’єрів у процесі розвитку професійного потенціалу майбутнього працівника сфери послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Полтавський національний педагогічний університе

ім. В.Г. Короленка, заступник директора ПТУ №31

Запобігання виникнення психологічних бар'єрів у процесі розвитку професійного потенціалу майбутнього працівника сфери послуг

Дмитро Білай аспірант кафедри педагогічної майстерності та менеджменту імені І.А. Зязюна,

м. Полтава

Анотація

Визначено, що вагомим завданням професійної (професійно- технічної) освіти в сучасній Україні є не лише технологічна підготовка майбутніх фахівців, а й розвиток їхніх особистісно-професійних якостей, необхідних для конкурентоздатності на ринку праці, а відтак, для творчої самостійної діяльності, яка має формуватися на етапах вибору та освоєння ним майбутньої професії і спиратися на розвиток його професійного потенціалу.

З'ясовано, що вступникам до професійних училищ притаманна схильність до утворення психологічних бар'єрів, які вже на початкових етапах професіоналізації гальмують її успішний перебіг.

Відзначено, що необхідних сьогодні досліджень, які б стосувалися актуальних причин виникнення та шляхів усунення психологічних бар'єрів у учнів закладів професійної освіти, проводиться недостатньо, хоча потреба в них висока.

Обґрунтовано необхідність такої потреби з урахуванням психолого- педагогічних проблем здійснення освітнього процесу у вказаних закладах, доведено закономірність виникнення психологічних бар'єрів для багатьох учнів через поширений серед них досвід неподоланого чи умовно подоланого (шляхом пригнічення інших) аутсайдерства, соціальної та педагогічної занедбаності, відчуття невдалого професійного вибору тощо.

Обстоюється важливість формування в учнів навичок поетапного цілепокладання задля усвідомлення сутності й причин наявних труднощів, спроможності виокремити їхні об'єктивні й суб'єктивні чинники й дібрати адекватних засобів корекції. Мають зазнавати позитивних змін водночас і уявлення про себе як суб'єкта діяльності, і уявлення про саму цю діяльність як підвладну його успішному освоєнню.

Запропоновано шукати шляхи надання сучасним учням ширших можливостей для самовияву, на рівні управління освітнім закладом застосовувати технологію створення успіху як ефективну основу для учнівськоцентричного навчання.

Ключові слова: заклад професійної (професійно-технічної) освіти, учень, учнівськоцентричне освітнє середовище, розвиток професійного потенціалу, психологічний бар'єр, конкурентоспроможність, технологія створення успіху.

Abstract

Dmytro Bilay

Graduate student of the Department of Pedagogical Mastery and Management named after I.A. Ziazun,

Poltava V.G. Korolenko national pedagogical University, Ukraine, deputy director of PTUNo. 31, Poltava

PREVENTING THE EMERGENCE OF PSYCHOLOGICAL BARRIERS IN THE PROCESS OF DEVELOPING THE PROFESSIONAL POTENTIAL OF THE FUTURE EMPLOYEE IN THE FIELD OF SERVICES

It was determined that an important task of professional (vocational and technical) education in modern Ukraine is not only the technological training of future specialists, but also the development of their personal and professional qualities, which are necessary for competitiveness in the labor market, and therefore, for creative independent activity, which should be formed at the stages of choosing and mastering his future profession and rely on the development of his professional potential.

It has been found that entrants to vocational schools have a tendency to form psychological barriers that inhibit its successful course even at the initial stages of professionalization.

It was noted that there is not enough research, which would relate to the actual causes of the emergence and ways of eliminating psychological barriers among students of vocational education institutions, although the need for them is high.

The need for such a need is substantiated, taking into account the psychological and pedagogical problems of the educational process in the specified institutions, the regularity of the emergence of psychological barriers for many students due to the common experience among them of unsurpassed or conditionally overcome (by oppressing others) outsiderness, social and pedagogical neglect, a sense of failure is proven professional choice, etc.

The importance of forming students' skills of step-by-step goal setting in order to understand the essence and causes of existing difficulties, the ability to distinguish their objective and subjective factors and to choose adequate means of correction is argued. At the same time, the perception of oneself as a subject of activity, and the perception of this activity itself as subject to its successful mastery, must undergo positive changes.

It is proposed to look for ways to provide modern students with wider opportunities for self-expression, at the level of management of an educational institution to apply the technology of creating success as an effective basis for student-centered learning.

Keywords: institution of professional (vocational and technical) education, student, student-centered educational environment, development of professional potential, psychological barrier, competitiveness, technology of creating success.

Постановка проблеми. Професійна освіта в Україні вирішує сьогодні чимало завдань, пов'язаних не лише з кадровим забезпеченням низки галузей економіки, але й із їхнім подальшим розвитком як середовища самореалізації особистості. Перед нею, зокрема, стоїть важлива мета: забезпечити передумови для створення і активного просування індивідуальних професійних проєктів як засобу розширення перспектив для реалізації в продуктивній діяльності особистого професійного потенціалу. Головною з цих передумов бачиться внутрішня готовність працівника сфери послуг до творчої самостійної діяльності, яка має формуватися на етапах вибору та освоєння ним майбутньої професії і спиратися на розвиток його професійного потенціалу.

Сучасне українське суспільство, і його юна частина насамперед, переживає часи значної нестабільності, що не може не позначитися на психоемоційному стані практично кожного випускника загальноосвітньої школи. Опитування понад 120 цьогорічних вступників до одного з професійно-технічних училищ м. Полтави, яке готує фахівців сфери послуг, показало, що понад 80% з них уявляє своє професійне майбутнє досить нечітко, не впевнені в тому, що обрана професія дозволить належним чином забезпечити себе і свою майбутню родину, і зокрема, що достатні перспективи для цього є в рідній країні, яка, власне, й надає сьогодні молодим людям сприятливі умови для набуття ними важливої для суспільства кваліфікації, забезпечує усвідомлену ними доступність професійно-технічної освіти. Очевидна прагматичність оцінки професійного середовища, в якому доведеться працювати після її отримання, загалом, не викликала б нашої тривоги, аби не мала під собою значного песимістичного підґрунтя, спричиненого цілою низкою неадекватних уявлень про це середовище як потенційно безперспективне для успішного функціонування як найманого працівника, так і приватного підприємця; про себе самого як людину, що здобуває і загальну, і професійну освіту в умовах карантину і воєнного стану, не має потрібного досвіду і зв'язків, достатнього стартового капіталу тощо; про саму професію, соціальний престиж якої викликає сумніви, при тому, що ринок відповідних послуг перенасичений, тощо. Інакше кажучи, спостерігаємо наявність чималої кількості психологічних бар'єрів, які вже на початкових етапах професіоналізації гальмують її успішний перебіг, знижують мотивацію учня щодо ретельності при формуванні професійних компетенцій, стають на заваді проєктуванню об'єктивно і суб'єктивно обґрунтованої траєкторії його особистісно-професійного саморозвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема психологічних бар'єрів, пов'язаних із вибором і отриманням професії (професійним навчанням), привернула мою увагу з огляду на те, що у практиці взаємодії з учнями професійного (професійно-технічного) училища сфери послуг ми спостерігаємо їх дедалі частіше, тоді як наукових праць, пов'язаних із їхнім діагностуванням та розкриттям шляхів усунення у освітньому процесі, досить мало. Не маю на увазі відомі дослідження проблеми з позицій власне психології, якими розкрито теоретичні засади виникнення психологічних бар'єрів, сформовано уявлення про їхню сутність як певного типу перешкоди в розвитку та діяльності людини (М. Боришевський, О. Леонтьєв, Б. Ломов, Р. Немов, Р. Шакуров та ін.). Та необхідними сьогодні є дослідження, які б стосувалися актуальних причин виникнення та шляхів усунення психологічних бар'єрів, і насамперед щодо молоді, яка робить перші кроки на шляху до особистісної та професійної самореалізації.

Сучасні вітчизняні дослідники в різних галузях час від часу звертаються до проблеми психологічних бар'єрів саме з цих позицій. Так, психологічні бар'єри у професійному самовизначенні детально вивчав А. Массанов, констатуючи, що їхнє переживання є «реакцією індивіда на несприятливе передбачення щодо бажаної дії» і виокремлюючи такі види бар'єрів (та підкреслюючи водночас їхню тісну пов'язаність і поєднуваність), як мотиваційний, когнітивний, емоційний, вольовий [7]. Особливості психологічних бар'єрів, що виникають у контексті професійно зорієнтованого освітнього процесу, розглядали Т. Брик, акцентуючи серед них, зокрема, страх, сором і почуття провини [2], І. Полякова, теоретично досліджуючи бар'єри розвитку креативності та визначаючи чинники їх подолання [9], а також, відповідно до різних аспектів і завдань професійної підготовки, О. Барвенко, Т. Вербицька, Н. Мараховська, А. Пилипенко та ін. Ученими (І. Глазковою [4], Л. Ярославською [11] та ін.) обґрунтоване також поняття педагогічного бар'єру, яке інтегрує різноаспектні дослідження у цій сфері в педагогічну площину.

Найбільш чисельними є наукові пошуки, присвячені проявам психологічних бар'єрів у комунікації (Л. Березовська, С. Дмитрієва, І. Зязюн, В. Кан-Калик, М. Козирєв, М. Корнєв, Л. Орбан-Лембрик, І. Юсупов та ін.), при цьому значна частина опублікованих праць присвячена педагогічній, управлінській та іншій досить висококваліфікованій діяльності й підготовці до неї в закладах вищої освіти. Проте професійно-технічна освіта також не може обмежуватися виключно технологічним аспектом, оскільки здатність її суб'єктів долати психологічні перешкоди безпосередньо зумовлює їхню навчальну, а згодом і професійну успішність, що є цілком очевидним для сфери послуг, але не обмежується нею. Учневі закладу професійно-технічної освіти важливо стати майстром своєї справи, відкинувши сумніви і недовіру до самого себе, але не менш істотним є набуття ним здатності до активної самореалізації в професії, до успішного промоушену, що для більшості також означає на практиці усунення досить серйозних психологічних бар'єрів. Однак у спеціальній літературі ця проблема по відношенню до зазначеної категорії майже не розкрита.

Тож мета моєї статті - обґрунтування необхідності запобігання та окреслення шляхів усунення психологічних бар'єрів у майбутніх працівників сфери послуг у процесі розвитку їхнього професійного потенціалу засобами професійної освіти. професійний конкурентоздатність психологічний бар'єр

Виклад основного матеріалу. Перш ніж детальніше вдатися до такого обґрунтування, необхідно відзначити, що в сучасній Україні значна частина учнів, які потрапляють до закладів професійно-технічної освіти, вже мають певний негативний досвід власної життєорганізації, пов'язаний або з об'єктивними (насамперед, малоперспективне для успішного життєвого старту родинне середовище), або з суб'єктивними чинниками (насамперед, низька здатність до навчання), а частіше - з обома групами одночасно. Співбесіди з першокурсниками вказують на те, що під час навчання в загальноосвітній школі до 60% з них були в тій чи іншій формі жертвами булінгу, що характерно для аутсайдерів, решта також визнають, що мали відкриті чи приховані конфлікти з батьками, вчителями або однолітками. Серед цієї частини учнів спостерігаємо тих, хто має ознаки булерів, але припускаємо, що такі поведінкові нахили виникли як захисна реакція на невідповідність між індивідуальним рівнем домагань і реальністю, яка з різних причин виявилася несприятливою для досягнення такого рівня. Отже, виникнення психологічних бар'єрів у контексті входження до нової сукупності контактів, не освоєної поки що сфери вимог є для багатьох учнів закладів професійно-технічної освіти цілком закономірним - цьому сприяють досвід неподоланого чи умовно подоланого (шляхом пригнічення інших) аутсайдерства, соціальна та педагогічна занедбаність, вимушеність професійного вибору й чимало інших подібних обставин.

Вище я згадував, що в низці робіт учені, які працюють у галузі педагогіки, говорять не лише про психологічні, а й педагогічні бар'єри як перешкоди, з якими доводиться неодноразово зіткнутися в педагогічному процесі. Аналізуючи поняття психологічного бар'єру і відносно нового для вітчизняної наукової термінології педагогічного бар'єру, І. Глазкова підкреслює функціональну особливість останнього. На противагу думці Л. Ярославської [11], яка розглядає педагогічний бар'єр як складне багатоаспектне педагогічне явище, що викликане факторами як внутрішнього, так і зовнішнього характеру та притаманне всім суб'єктам навчально- виховного процесу, яке в результаті перешкоджає, стримує, знижує ефективність і успішність цього процесу, І. Глазкова наголошує, що педагогічний бар'єр «не лише перешкоджає, стримує, знижує ефективність і успішність цього процесу, але, передусім, є педагогічним засобом розвитку всіх сфер особистості шляхом його подолання» [4]. Вочевидь, дослідниці говорять про досить широке за способами вияву явище, окреслюючи його з різних позицій, але при цьому відштовхуючись від загальновідомого, психологічного бар'єру і зберігаючи його смислоутворюючий компонент - перешкоду. Щодо останнього то існує думка, що бачити в ньому виключно гальмівний чинник у розвитку недоречно. Зокрема, А. Массанов визнає: «Психологічні бар'єри виконують певну регулюючу функцію в поводженні особистості, активізують її. Бар'єри можна розглядати як складовий елемент механізму особистісного зростання. Тобто психологічні бар'єри виступають як внутрішні протиріччя, що є рушійною силою розвитку психіки» [7]. Теоретично ми з цим згодні, але при організації освітнього процесу в професійному училищі більшою мірою зорієнтовані на запобігання та усунення психологічних бар'єрів педагогічними засобами, аніж розраховуємо на самостійну активізацію зусиль особистості щодо їхнього подолання. Останнє, на мій погляд, є і доречним, і бажаним, але коли мотиви її надто слабкі, відповідних знань та досвіду також обмаль, ситуація може лише погіршитися внаслідок закріплення уявлень про складність реалізації прийнятого рішення чи безперспективності докладених зусиль.

Як відзначають сучасні дослідники професійної освіти, одним з орієнтирів її здійснення є конкурентоспроможність, яка, в свою чергу, передбачає сформованість значного обсягу особистісно-професійних якостей. До їхнього переліку О. Загіка, зокрема, відносить: «мислення (способи здійснення мисленнєвих операцій і уміння ними користуватися в різних типових і нетипових ситуаціях); емоційно-вольові виявлення (емоції, відчуття, воля щодо здійснення певного виду діяльності); способи діяльності і поведінки (уміння, навички, прийоми, стиль поведінки в житті, оптимальні для реалізації особистісних і сучасних соціально-економічних цілей)» тощо [6]. І практично кожна з цих якостей у своєму формуванні може гальмуватися через виникнення відповідного бар'єру. Адже психологічний бар'єр - це психічний стан, який «виявляється в неадекватній пасивності суб'єкта й перешкоджає виконанню ним тих чи інших дій» [8, с. 76]. З таких позицій психологічний бар'єр має велике значення саме в педагогічному процесі, окреслюючи своїм існуванням ті проблеми, які викладач має вирішити, аби забезпечити належну ефективність професійного навчання, з одного боку, і сформувати готовність до продуктивної праці та активного обстоювання майбутнім фахівцем своїх професійних перспектив - з іншого. Варто звернути увагу на окреслення дослідниками саме неадекватності реакцій як основи психологічного бар'єру, тобто суб'єктивної природи його появи і відповідних їй механізмів усунення.

Мені імпонує думка І. Полякової, яка наголошує, що «ефективність будь-якої людської діяльності, у тому числі й навчальної, визначається безліччю чинників, серед яких найважливішу роль відіграє уміння долати перешкоди на шляху досягнення мети» [9]. Вчена зазначає, що характерні для суб'єктів навчання психологічні бар'єри - це «такі психічні стани, які гальмують розумові процеси і не дозволяють навіть обдарованим учням повністю розкривати свої здібності, реалізовувати набуті знання, уміння, навички». Вчена констатує, що через високу тривожність, страх, боязнь невдачі, низьку самооцінку, невпевненість і надмірну самокритичність (я б додав сюди також і невміння неупереджено аналізувати власні й чужі риси, якості, поведінку) учні не в змозі самостійно ухвалювати рішення, хворобливо реагують на різного роду невизначені ситуації, не вміють спілкуватися, вирішувати ділові й побутові конфлікти. «Для того, щоб випускник вищого навчального закладу міг досягти успіху у своїй професійній діяльності, - резюмує дослідниця, - йому необхідно навчитися адекватно оцінювати свій психічний стан, уміти керувати ним, тобто розпізнавати і долати психологічні бар'єри» [9]. Додам до цього, що випускник закладу професійно-технічної освіти, зазвичай, на кілька років молодший за випускника закладу вищої освіти, а отже, як особистість у більшості випадків менш зрілий, тоді як його соціальний, навчальний, комунікативний та інший досвід потенційно більш ускладнений, тож усе сказане мало б торкатися освітнього процесу в закладі професійно-технічної освіти ще більшою мірою.

Досить нетривалий час перебування у статусі учня закладу професійно- технічної освіти також, на перший погляд, мало сприяє здійсненню повноцінних виховних впливів на молоду людину, перебудові її поглядів і ставлень, у першу чергу, на саму себе у професійному контексті. Проте не можна не погодитися з думкою, що «новий етап розвитку системи навчання характеризується зміною уявлень про особистість учня, яка виконує функцію системотворчої основи освітнього процесу та крім соціальних якостей наділяється суб'єктивними властивостями, що визначають її самостійність, незалежність, здатність до саморегуляції, рефлексії» [3, с. 14].

Н. Вінник, автор цитованих вище рядків, слушно наголошує на необхідності такого розвитку особистості майбутнього працівника в процесі професійного навчання, який «дасть йому можливість надалі випереджати існуючу в кожен момент часу затребуваність знань шляхом власної пізнавальної активності, уміння сполучити досить широкі загальні знання з можливістю розуміння обмеженої кількості дисциплін» [3, с. 14]. Проте будь-які активні дії, спрямовані і на навчання, і на подальший професійний саморозвиток, вимагають переконаності в їхньому позитивному результаті, в реальності досягнення поставленої мети, а сама ця мета, на погляд суб'єкта діяльності, повинна бути достатньо значущою, аби вартувати витрачених на її досягнення ресурсів.

Хочу детальніше зупинитися на проблемі цілепокладання, як одній із таких, що є близько дотичною до виникнення психологічних бар'єрів. Педагог повинен володіти мистецтвом постановки проміжних цілей, що відображали б водночас запити і можливості учня (зони актуального та близького розвитку, за Л. Виготським, які поєднують наявні сьогодні і реальні найближчим часом досягнення).

Ця здатність необхідна для поетапного моделювання процесу навчання, але вона не повинна залишатися «закритою» лише на рівні технології професійної діяльності педагога. Структурування великих за обсягом цілей через дрібніші, засновані на вже освоєних, зрозумілих і всебічно осмислених засадах, має стати однією з важливих навичок майбутнього фахівця у процесі розвитку його професійного потенціалу. Покрокові досягнення сприяють тому, що поступ до глобальної мети починає сприйматися не як низка зусиль із віддаленим і досить гіпотетичним результатом, а як послідовність очевидних і особистісно цінних результатів, адекватність яких поставленій меті може бути визначена зі значною мірою вірогідності, тоді як сам процес набуває придатності для своєчасного коригування, і відтак знижуються ризики прийняття хибних рішень. Тому учень, здатний подумки розділити шлях до мети на кілька внутрішньо завершених етапів, більш підготовлений до усвідомлення сутності й причин тих труднощів, які виникають на його шляху, спроможний виокремити їхні об'єктивні й суб'єктивні чинники й дібрати адекватних засобів корекції, на противагу безпорадності на тлі віддалених і обширних цілей. Він має більше шансів на успіх, і, як наслідок, змінюються на краще не лише його уявлення про себе як суб'єкта діяльності, що украй важливо задля уникнення психологічних бар'єрів, а й уявлення про саму цю діяльність як таку, що може ним бути освоєна загалом, на прийнятному рівні і без надмірних затрат.

Варто також брати до уваги і необхідність створення в закладах професійно-технічної освіти учнівськоцентричного середовища, яке передбачає застосування педагогічних технологій створення успіху. Я згоден з О. Загікою в думці, що така технологія ефективна в будь-якій освітній системі, розглядаючи ситуацію успіху як «суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи» [6], і наголошуємо, що застосовуватися вона повинна не тільки при вирішенні навчальних завдань процесу професійної підготовки, а насамперед - на управлінському рівні.

Теоретики та практики технологічного підходу в освіті перелічують чимало форм та прийомів створення ситуації успіху. Окрім того, що йому слід допомагати у подоланні нерозуміння та невміння в навчанні, зважаючи на індивідуальні проблеми і запити, вчені радять частіше хвалити учня, у якого помітили зародки комплексу неповноцінності, допомагати йому жити власним життям; спілкуватися з позитивними і впевненими у собі людьми, готовими підтримати, знайомитися з позитивним досвідом у галузі тощо. Окрім того, вважають учені, «головне для підвищення самооцінки - це діяти. Коли людина щось робить, незалежно від одержуваного результату, зростає її почуття самоповаги, виникають більш приємні відчуття у ставленні до самого себе. Коли ж особа зволікає з діями через страх або інше занепокоєння, буде відчувати тільки розлад і відчуття сумніву, що, звичайно, призведе до зниження самооцінки» [10, с. 134-135].

В умовах воєнного часу однією з проблем, що турбує освітян закладів професійно-технічної освіти з огляду на завдання особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців, є обмеження контактів педагогів з учнями та всередині самої учнівської спільноти. Тому, в контексті вище сказаного, я розглядаю, як необхідність, розширення форм позанавчального спілкування, що, будучи також одним із різновидів діяльності, дозволяє також одним учням ділитися досвідом самоорганізації в умовах дистанційного навчання, а іншим переймати його; реалізувати спільні волонтерські проєкти; знайомитися з цікавими подіями в професійній галузі тощо. Я раджу практикувати об'єднані класні виховні години, де модераторами виступають не лише викладачі, а й учні; конкурси навчально-пізнавальних та творчих досягнень; спільний перегляд передач та їхнє обговорення і таке інше. Різноманіття форм участі та самовияву учнів є важливим засобом для прояву себе в діяльності, що освоєна на високому рівні, а це, в свою чергу, дозволить істотно знизити ймовірність появи психологічних бар'єрів як у ході навчання, так і в подальшому професійному житті.

Висновки

Отже, є всі підстави розглядати заклад професійної (професійно-технічної) освіти як середовище розвитку професійного потенціалу майбутніх фахівців, що охоплює не лише технологічні, а й власне особистісні аспекти, що в сукупності забезпечують їхню конкурентоздатність. Одним із найважливіших завдань цього процесу бачу в попередженні психологічних бар'єрів - внутрішніх перешкод, що провокують неадекватну пасивність суб'єкта професійної діяльності як на етапі навчання, так і в подальшому житті. Оскільки ж головною протидією їхньому виникненню є зміцнення в учнів самоповаги і впевненості в собі, то наголошую на необхідності у сучасних умовах шукати шляхи до розширення позанавчальної взаємодії учнів закладів професійно-технічної освіти, де кожен з них отримує змогу не лише постійно поглиблювати знання про конструктивні способи самовираження, але й напрацьовувати підстави для формування переконаності в тому, що більшість перешкод на шляху до свого професійного успіху він спроможний здолати.

Література:

1. Березовська Л. Комунікативні бар'єри у спілкуванні соціального працівника: шляхи подолання. // Український педагогічний журнал. - 2020. - №2. - С. 87-94.

2. Брик Т.О. Подолання психологічних бар'єрів курсантами у процесі вивчення іноземної мови

3. Вінник Н. Д. Розвиток особистісно-професійних якостей учнів ПТНЗ: компетентнісний аспект: Посібник. - К.: Інститут обдарованої дитини, 2014. - 96 с.

4. Глазкова І.Я. Педагогічний бар'єр як дидактична проблема

5. Дмитрієва С.М. Психологічні особливості комунікативних бар'єрів у міжособистісному спілкуванні

6. Загіка О.О. Інноваційне навчальне середовище - запорука професійної компетентності та конкурентоспроможності випускника ПТНЗ

7. Массанов А.В. Психологічні бар'єри в діяльності людини

8. Массанов А. Психологічні бар'єри у професійному самовизначенні особистості // Психологія і суспільство, 2014. - №2. - С. 73-89.

9. Полякова І. Подолання бар'єрів розвитку креативності у процесі професійного навчання майбутніх учителів початкової школи

10. Янкович О., Беднарек Ю., Анджеєвська А. Освітні технології сучасних навчальних закладів: навчально-методичний посібник. Тернопіль : ТНПУ ім В. Гнатюка, 2015. - 212 с.

11. Ярославська Л.І. Дидактичні умови подолання педагогічних бар'єрів у процесі навчального співробітництва викладачів та студентів: Дис. канд. пед. наук: 13.00.09 - Теорія навчання. Х., 2010. - 244 с.

References

1. Berezovska, L. (2020). Komunikatyvni bariery u spilkuvanni sotsialnoho pratsivnyka: shliakhy podolannia [Communicative barriers in social worker communication: ways to overcome]. Ukrainskyi pedahohichnyi zhurnal - Ukrainian Pedagogical Journal. №2. 87-94. [in Ukrainian].

2. Bryk, T.O. (2015). Podolannia psykholohichnykh barieriv kursantamy u protsesi vyvchennia inozemnoi movy [Overcoming psychological barriers by cadets in the process of learning a foreign language].

3. Vinnyk, N. D. (2014). Rozvytok osobystisno-profesiinykh yakostei uchniv PTNZ: kompetentnisnyi aspekt: Posibnyk [Development of personal and professional qualities of vocational training students: competence aspect: Handbook]. K.: Instytut obdarovanoi dytyny. 96. [in Ukrainian].

4. Hlazkova, I.Ia. (2013). Pedahohichnyi barier yak dydaktychna problema [Pedagogical barrier as a didactic problem]. Retrieved from http://scaspee.com/all-materials/36 [in Ukrainian].

5. Dmytriieva, S.M. (2010). Psykholohichni osoblyvosti komunikatyvnykh barieriv u mizhosobystisnomu spilkuvanni [Psychological features of communicative barriers in interpersonal communication]. Retrieved from http://surl.li/alyzo [in Ukrainian].

6. Zahika, O.O. (2013). Innovatsiine navchalne seredovyshche - zaporuka profesiinoi kompetentnosti ta konkurentospromozhnosti vypusknyka PTNZ [An innovative educational environment is a guarantee of professional competence and competitiveness of a graduate of a vocational and technical educational institution].

7. Massanov, A.V. (2009). Psykholohichni bariery v diialnosti liudyny [Psychological barriers in human activity].

8. Massanov, A. (2014). Psykholohichni bariery u profesiinomu samovyznachenni osobystosti [Psychological barriers in the professional self-determination of an individual]. Psykholohiia i suspilstvo - Psychology and society. №2. 73-89. [in Ukrainian].

9. Poliakova, I. (2011). Podolannia barieriv rozvytku kreatyvnosti u protsesi profesiinoho navchannia maibutnikh uchyteliv pochatkovoi shkoly [Overcoming barriers to the development of creativity in the process of professional training of future primary school teachers].

10. Yankovych, O., Bednarek, Yu., Andzheievska, A. (2015). Osvitni tekhnolohii suchasnykh navchalnykh zakladiv: navchalnometodychnyi posibnyk [Educational technologies of modern educational institutions: educational and methodological manual]. Ternopil : TNPU im V. Hnatiuka. 212. [in Ukrainian].

11. Yaroslavska, L.I. (2010). Dydaktychni umovy podolannia pedahohichnykh barieriv u protsesi navchalnoho spivrobitnytstva vykladachiv ta studentiv. Dys. kand. ped. Nauk [Didactic conditions for overcoming pedagogical barriers in the process of educational cooperation between teachers and students: Diss. Ph.D. ped. of science]: 13.00.09 - Teoriia navchannia [The theory of learning]. Kharkiv: KhNPU imeni H.S. Skovorody. 244. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru