Аналіз психофізіологічних особливостей поведінки оператора в екстремальних ситуаціях

Размещено на http://allbest.ru

АНАЛІЗ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПОВЕДІНКИ ОПЕРАТОРА В ЕКСТРЕМАЛЬНИХ СИТУАЦІЯХ

Луцкевич Наталія Іванівна,

старший викладач кафедри психології та соціальної роботи Відокремленого структурного підрозділу закладу вищої освіти «Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна» Хмельницького інституту соціальних технологій, м. Хмельницький, Україна.

Підвищення ефективності (надійності) діяльності операторів значною мірою пов'язане з їхнім психофізіологічним станом, динамікою функціонального стану, який змінюється у процесі професійної діяльності під впливом різних зовнішніх факторів, які часто мають екстремальний характер. Своєчасне виявлення станів, які негативно впливають на ефективність (надійність) діяльності операторів, та засобів, методів діагностики й управління цими станами являє собою важливу проблему. Вирішення вказаної проблеми пов'язане із завданням аналізу й описання цих психофізіологічних станів (Тиньков, Фаворова, 2019).

Вивчення цієї проблеми має велике теоретичне й практичне значення, оскільки у процесі індустріалізації суспільства й створення все більш ускладнених систем «людина-машина» (СЛМ) коло екстремальних і критичних ситуацій істотно розширилося в результаті недостатньої надійності елементів цієї системи.

Більш повне представлення СЛМ вимагає включення в їхній склад третього компонента - середовищних умов, що робить систему трикомпонентною - «людина - об'єкт управління - середовище» (ЛОС). Саме така система є всеосяжною й дозволяє розглядати «людський фактор» у ній як найбільш ненадійну ланку системи (Криводерев, 2007). Або (ЛМВС) «людина-машина-виробниче середовище». Виходячи з цього, особливе значення в рішенні питань безпеки праці приділяється людині, як елементу системи «людина-машина-виробниче середовище». Згідно даним статистики 80-90% порушень режиму роботи теплових електростанцій, 70-80% дорожньо-транспортних випадків, 50-65% аварій літаків, більше 50% нещасних випадків у виробничій сфері викликані людським фактором. Високі рівні аварійності, травматизму, несприятливий вплив різних джерел небезпек на здоров'я й працездатність людини часто обумовлені невідповідністю її функціонального стану складності або інтенсивності роботи, що виконується, розвитком стану нервово-емоційної напруженості, стомленням, стресом. Тому потрібно значну увагу приділяти оцінці та регуляції функціонального стану людини-оператора (Лис, 2016).

Підвищення надійності й ефективності функціонування систем «людина-машина-виробниче середовище» можливе при дослідженні та визначенні психофізіологічних характеристик людини, особливостей динаміки функціонального стану, що формуються у процесі діяльності оператора, особливо, в екстремальних умовах. Авторами таких досліджень різних років є А. Губинський, Б. Ломов, В. Маріщук, Ф. Горбов, В. Лебедєв, А. Леонова, К. Іванов-Муромський, О. Навакатікян, Г. Зараковський, В. Павлов, В. Кальніш, А. Карпухіна, М. Фролов. Вирішенню проблеми створення нових методів, засобів діагностики та регуляції функціонального стану людини-оператора у процесі діяльності присвячені сучасні дослідження таких авторів, як Ю. Лис, О. Солдатов, О. Тиньков, К. Фаворова, В. Криводерев, О. Кокун.

Мета статті - проаналізувати психофізіологічні особливості поведінки оператора в екстремальних умовах і ситуаціях.

Психофізіологічні особливості поведінки оператора, зрозуміло, визначаються його психофізіологічним станом. Психофізіологічний стан людини - це характеристика механізмів, що забезпечують узгоджену активність психічних, соматичних і вегетативних функцій в процесі діяльності або поведінки людини. Тобто, психофізіологічний стан (ПФС) оператора - це характеристика здійснення ним психічних, соматичних і вегетативних функцій в процесі виробничої діяльності.

Звідси, головними методами оцінки психофізіологічних станів (ПФС) оператора є:

• фізіологічні методи, які базуються на оцінці частоти серцебиття; частоти і глибини дихання; температури тіла, електричної активності шкіри; знятті електрокардіограм та енцефалограм і т.п.;

• психологічні методи, які забезпечують аналіз особистісних психологічних характеристик оператора (тривожність, самопочуття, мотивація до діяльності, адекватність сприйняття, пам'ять, мислення);

• психофізіологічні методи, основу яких складає дослідження функціонального стану аналізаторів оператора, електричної складової процесів центральної нервової системи, сенсомоторних реакцій і т. п. (Тиньков, 2013).

Екстремальними можуть вважатися такі умови діяльності оператора СЛМ, при яких раптово виникають чи постійно діють такі обставини, які реально загрожують життю, здоров'ю, благополуччю оператора, або суб'єктивно сприймаються ним як такі, що несуть таку загрозу (Кальниш, 2017).

Існує цілий ряд визначень екстремальних умов діяльності оператора. В діяльності оператора існує два типи обставин, які можуть зробити його працю екстремальною:

1) при здійсненні повсякденної напруженої діяльності в умовах якої небезпека виступає як потенційно можливі та шкідливі за своєю природою події, які знаходяться за межами звичайного досвіду його діяльності;

2) при появі та розвитку неочікуваних «критичних» інцидентів чи ситуацій, які стимулюють розвиток стійких симптомів підвищеного збудження, при яких працівники стикаються с людськими жертвами та/чи суттєвими матеріальними втратами, з реальною небезпекою для свого життя та здоров'я, а також з загрозою життю, здоров'ю, благу оточуючих.

Таким чином, не дивлячись на схожість цих понять, екстремальні умови дещо відрізняються від екстремальних ситуацій. Якщо екстремальні умови можна ототожнювати з «критичними» обставинами, які мало змінюються у часовому вимірі, то екстремальні ситуації розвиваються за короткий проміжок часу і характеризуються різкими динамічними змінами обставин діяльності.

Доцільно також визначити різницю між поняттями екстремальні фактори і екстремальні умови. Перші передбачають дію окремого фактора: фізичного, психологічного чи іншого походження.

Екстремальні умови охоплюють більш широку область впливу декількох чи багатьох факторів. В цьому випадку інтегральний результат їх впливу на організм людини-оператора має більш складний, ймовірнісний характер, так як спільний вплив певної кількості факторів може здійснювати на організм людини різний ефект в залежності від конкретного сполучення цих факторів (Кальниш, 2017).

Вплив екстремальних ситуацій може мати наступні форми прояву в діяльності оператора:

• різке зниження рівня організованості і раціональності поведінки;

• гальмування основних видів виробничої діяльності;

• навпаки - різке підвищення рівня ефективності виробничої діяльності.

Перша форма поведінки знаходить свій вираз у імпульсивних, передчасних та несвоєчасних діях. Дезорганізація поведінки знаходить свій вираз у втраті основних професійних навичок, у нездатності оперативно використовувати напрацьований раніше досвід, у постійному повторі рухових реакцій, які неадекватні виробничій ситуації. В екстремальній ситуації у переважній більшості випадків спостерігається різке підвищення чуттєвості за рахунок раціональності, що неминуче приводить до зниження рівня надійності дій оператора. Значна зміна обсягу і характеру інформації підвищує кількість помилок в операторській діяльності. Неповнота, надлишковість, двозначність інформації, яка надходить до оператора через засоби відображення інформації (ЗВІ) може не тільки погіршувати часові характеристики і рівень точності дій оператора, але і викликати хибні дії, які можуть привести до аварійного стану.

Друга форма поведінки характеризується уповільненням виконання операторських дій (зниження швидкості вирішення виробничих завдань), а іноді відбувається і повний зрив виконання виробничої діяльності. Надмірні навантаження, які не відповідають психічним можливостям оператора, можуть приводити не тільки до зривів в роботі, але і до зривів психіки, до розвитку психічних відхилень і хвороб.

Третя форма поведінки навпаки, знаходить своє вираження у підвищенні доцільної активності, чіткому сприйнятті і розумінні виробничої ситуації, вірній її оцінці, підвищенні рівня самоконтроля, здійсненні адекватної управлінської діяльності (Тиньков, 2013).

Загальними компонентами психофізіологічної готовності оператора до професійної діяльності у екстремальних умовах, можна вважати:

1) фізичну готовність - оптимальний рівень функціонування фізіологічних підсистем організму, який забезпечує підтримання високої працездатності під час роботи;

2) готовність головних для здійснення професійної діяльності когнітивних функцій (мислення, пам'яті, уваги та ін.);

3) адаптаційну готовність - спроможність швидко та ефективно адаптуватись до зміни різноманітних умов та вимог професійної діяльності (наприклад, здатність до ефективної саморегуляції та оптимізації свого стану, стосунків з колегами, підлеглими, клієнтами, керівництвом);

4) інформаційну готовність - наявність образів виконання професійних дій, діяльності, сформованого до неї ставлення, а також знань, вмінь, практичних навичок щодо можливих засобів та заходів раціональної організації праці, (наприклад, здатність до ефективної саморегуляції своєї діяльності тощо) (Кокун, 2007).

Розглянемо деякі характерні зміни в процесі діяльності операторів, які відбуваються під впливом екстремальних умов діяльності.

Вплив екстремальних ситуацій на виконавські функції операторів: зниження рівня критичності мислення; зниження координації і точності рухів; зниження рівня сприйняття і уважності; зниження швидкості і точності мисленнєвих процесів.

Під впливом екстремальних ситуацій у оператора виникають порушення у процесах сприйняття. Найчастіше оператор просто не помічає сигналів про стан об'єкту керування. Причиною такого порушення не може розглядатися погіршення функціонування зорового аналізатора. У цьому випадку процес прийому інформації порушується внаслідок зменшення об'єму уваги. У такій ситуації ймовірні невірна ідентифікація інформації.

Щодо впливу екстремальних ситуацій на емоційний стан оператора то він проявляється у двох протилежних формах - формування адекватного емоційного стану, що сприяє операторській діяльності і, навпаки - формування напруженості або неадекватний вплив, який веде до погіршення якості операторської діяльності.

Основним змістом адекватного емоційного стану є специфічні реакції регулювання фізіологічних і психологічних функцій, спрямованих на забезпечення діяльності. Спостерігається підвищення концентрації уваги при одночасному скороченні її обсягу, посилення її вибірковості. Покращується і ряд показників пам'яті. Швидше і більш чітко формуються поняття і судження. Збільшується вага евристичних операцій. Збільшується швидкість процесів мислення. В протилежність шаблонному беземоційному мисленню емоційний стан приводить до посилення гнучкості мислення.

Характерними є зміни і у самій професійній діяльності. Ряд її параметрів, насамперед, швидкість виконання різних операцій та їх точність суттєво покращуються. Одною з характерних ознак зміни структури діяльності є збільшення питомої ваги творчого, нешаблонного її компонента, що дозволяє здійснювати діяльність за оптимальним алгоритмом (Тиньков, 2013).

Неадекватний емоційний стан, зрозуміло, характеризується підвищеною емоційною напругою, яка має негативний характер і утруднює виконання операторської діяльності. Велике місце починає займати реакція захисту організму оператора, що знаходить свій вираз у відході від здійснення діяльності, контроль операторської діяльності з боку свідомості знижується. Найбільш характерними проявами цього є, при середній емоційній напрузі, загальне погіршення функціонального стану, усіх психофізіологічних функцій і поведінкових реакцій оператора. Значно порушується функція уваги, особливо її стійкість та концентрація. Спостерігається зменшення обсягів усіх видів пам'яті, що, зрозуміло, веде до помилок в операторській діяльності.

Цей стан веде до змін в структурі операцій, погіршуються процеси групування у класі репродуктивних операцій, а групування за наявними ознаками взагалі провести неможливо. Операції класифікації за заданою ознакою виконуються дуже важко, часто одна ознака замінюється іншою, випадково обраною. Порушення відбуваються і під час формування понять та суджень в наслідок переоцінки значущості сигналів та помилок при їх класифікації.

Вплив екстремальних умов праці часто призводить до ушкодження організму оператора, яке супроводжується болем та іншими неприємними відчуттями. Встановлено, що больовий синдром викликає збільшення потужності спектра високочастотної біоелектричної активності кори головного мозку, зниження показників пам'яті і уваги. Наслідками хронічного больового процесу можуть стати нервово - психічні перенавантаження, які, в свою чергу, викликають порушення психофізіологічних функцій (Кальниш, 2017).

Загалом вплив екстремальних факторів, умов, ситуацій веде до виникнення в організмі оператора стресового стану. Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких - екстремальних умовах.

Існують різні наукові підходи до розуміння стресу, зокрема - теорія стресу, запропонована Г. Селье. Механізм виникнення стресу полягає у тому, що усі біологічні організми мають життєво важливий уроджений механізм підтримки внутрішньої рівноваги і балансу. Сильні зовнішні подразники - стрес фактори порушують внутрішню рівновагу психофізіологічних властивостей організму. За допомогою порушення цієї рівноваги організм намагається пристосуватися до подразника. Це неспецифічне для організму порушення і є станом стресу.

Якщо подразник не зникає, стрес підсилюється, розвивається, викликаючи в організмі цілий ряд особливих змін - організм намагається захиститися від стресу, попередити його або придушити. Однак можливості організму не безмежні і при сильному стресовому впливі швидко виснажуються, що може привести до захворювання і навіть смерті людини.

Стрес - це неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; це фізіологічна реакція, що мобілізує резерви організму і готує його до фізичної активності типу супротиву, боротьби, до втечі.

Під час стресу виділяються гормони, змінюється режим роботи багатьох органів і систем (ритм серця, частота пульсу тощо).

У ході розвитку стресу спостерігають три стадії:

1. Стадія тривоги. Це найперша стадія, що виникає з появою подразника, що викликає стрес. Наявність такого подразника викликає ряд фізіологічних змін: у людини частішає подих, трохи піднімається тиск, підвищується пульс. Змінюються і психічні функції: підсилюється порушення, вся увага концентрується на подразнику, виявляється підвищений особистісний контроль ситуації.

Усе разом покликано мобілізувати захисні можливості організму і механізми саморегуляції на захист від стресу. Якщо цієї дії досить, то тривога і хвилювання вщухають, стрес закінчується. Більшість стресів дозволяється на цій стадії.

2. Стадія опору. Настає у випадку, якщо стрес фактор, що викликав, продовжує діяти. Тоді організм захищається від стресу, витрачаючи «резервний» запас сил, з максимальним навантаженням на всі системи організму.

3. Стадія виснаження. Якщо подразник продовжує діяти, то відбувається зменшення можливостей протистояння стресові, тому що виснажуються резерви людини. Знижується загальна опірність організму. Стрес «захоплює» людину і може привести його до хвороби.

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов'язково включає емоційну напругу.

Фізіологічні ознаки: хекання, частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.

Психологічні ознаки: зміна динаміки психічних функцій, найчастіше уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.

Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.

Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.

Підсумовуючи вищевикладене, ми можемо відмітити, що поведінка оператора в екстремальних умовах та ситуаціях характеризується стресовим характером, вплив якого проявляється в залежності від суб'єктивних характеристик психофізіологічних якостей оператора. На більшість він впливає одразу однозначно негативно. Декого, навпаки, стимулює до більш продуктивної діяльності. Але, в кінцевому результаті вплив екстремальних факторів однозначно негативний.

Список використаної літератури

1. Кальниш В. В. Профессиональная деятельность в экстремальных условиях среды: определение, классификация. Український журнал з проблем медицини праці: науково-практичне медичне видання. Київ, 2017. № 3 (52) С. 23-37.

2. Кокун О. М. Сучасні тенденції психофізіологічного забезпечення діяльності фахівців в умовах ризику. Проблеми екстремальної та кризової психології: збірник наукових праць. Харків : УЦЗУ, 2007. Вип. 3. Ч. 1. С. 244-256.

3. Криводерев В. В. Діяльність людини в екстремальних і критичних ситуаціях і спрямованість досліджень проблеми. Проблеми екстремальної та кризової психології : збірник наукових праць. Харків : УЦЗУ, 2007. Вип. 2. С. 49-57.

4. Лис Ю. С., Солдатов О. В. Функціональний стан людини-оператора в системі управління охороною праці. Системи озброєння і військова техніка : науково-технічний журнал. 2016. № 3 (47). С. 133-136.

5. Тиньков А. М. Проблема обеспечения психофизиологической готовности операторов к активным действиям в экстремальных ситуациях. Проблеми екстремальної та кризової психології : збірник наукових праць. Харків : УЦЗУ, 2013. Вип. 14. Ч. 2. С. 361-367.

6. Тиньков О. М., Фаворова К. М. Психофізіологічні стани операторів авоматизованих систем управління повітряним рухом. Теорія і практика сучасної психології : збірник наукових праць. Запоріжжя, 2019. № 6. Т. 1. С. 96-100.

Луцкевич Н.І.

Аналіз психофізіологічних особливостей поведінки оператора в екстремальних ситуаціях

У статті проаналізовано психофізіологічні особливості поведінки оператора в екстремальних умовах і ситуаціях. Авторкою визначено, що екстремальні умови дещо відрізняються від екстремальних ситуацій. Якщо екстремальні умови можна ототожнювати з «критичними» обставинами, які мало змінюються у часовому вимірі, то екстремальні ситуації розвиваються за короткий проміжок часу і характеризуються різкими динамічними змінами обставин діяльності. Загалом вплив екстремальних факторів, умов, ситуацій веде до виникнення в організмі оператора стресового стану. Стрес - стан психічної напруги, що виникає в процесі діяльності в найбільш складних і важких - екстремальних умовах. У висновках статті дослідницею зазначено, що поведінка оператора в екстремальних умовах та ситуаціях характеризується стресовим характером, вплив якого проявляється в залежності від суб'єктивних характеристик психофізіологічних якостей оператора. На більшість він впливає одразу однозначно негативно. Декого, навпаки, стимулює до більш продуктивної діяльності. Але, в кінцевому результаті вплив екстремальних факторів однозначно негативний.

Ключові слова: екстремальна ситуація, оператор, психофізіологічні особливості поведінки.

поведінка оператор екстремальні умови організм стресовий

Луцкевич Н.И.

Анализ психофизиологических особенностей поведения оператора в экстремальных ситуаціях

В статье проанализированы психофизиологические особенности поведения оператора в экстремальных условиях и ситуациях. Автором определено, что экстремальные условия несколько отличаются от экстремальных ситуаций. Если экстремальные условия можно отождествлять с критическими обстоятельствами, мало изменяющимися во временном измерении, то экстремальные ситуации развиваются за короткий промежуток времени и характеризуются резкими динамическими изменениями обстоятельств деятельности. В целом влияние экстремальных факторов, условий, ситуаций приводит к возникновению в организме оператора стрессового состояния. Стресс - состояние психического напряжения, возникающее в процессе деятельности в наиболее сложных и тяжелых - экстремальных условиях. В заключении статьи исследовательницей указано, что поведение оператора в экстремальных условиях и ситуациях характеризуется стрессовым характером, влияние которого проявляется в зависимости от субъективных характеристик психофизиологических качеств оператора. На большинство он оказывает влияние сразу однозначно негативно. Некоторых, напротив, стимулирует к более продуктивной деятельности. Но, в конечном итоге влияние экстремальных факторов однозначно отрицательное.

Ключевые слова: экстремальная ситуация, оператор, психофизиологические особенности поведения.

Lutskevich N.

Analysis of Psychophysiological Features of Operator Behavior in Extreme Situations

The article analyzes the psychophysiological features of the operator's behavior in extreme conditions and situations. The author determined that extreme conditions are somewhat different from extreme situations. If extreme conditions can be identified with «critical» circumstances that change little in time, then extreme situations develop in a short period of time and are characterized by sharp dynamic changes in circumstances. In general, the influence of extreme factors, conditions, situations leads to the emergence of a stressful situation in the body of the operator. Stress - a state of mental stress that occurs in the process of activity in the most difficult and difficult - extreme conditions. In the conclusions of the article, the researcher noted that the behavior of the operator in extreme conditions and situations is characterized by stress, the impact of which is manifested depending on the subjective characteristics of psychophysiological qualities of the operator. Most of them are clearly clearly affected at once. Some, on the contrary, encourage more productive activities. But, in the end, the impact of extreme factors is clearly negative.

Key words: extreme situation, operator, psychophysiological features of behavior.

Размещено на Allbest.ru