Соціально-психологічний аналіз професійних деформацій у соціальних працівників та шляхи їх попередження

Размещено на http://allbest.ru

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОФЕСІЙНИХ ДЕФОРМАЦІЙ У СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОПЕРЕДЖЕННЯ

Завацька Н.Є., Каширіна Є.В., Побокіна Г.М.,

Федорова О.В., Бровендер О.О.

У статті проведено соціально-психологічний аналіз професійних деформацій у соціальних працівників та шляхи їх попередження. Показано, що соціально-психологічними чинниками виникнення професійних деформацій у соціальних працівників на особистісно-рольовому рівні є: емоційна нестійкість, реактивність; виражений внутрішній дискомфорт; фрустраційна напруженість; високий індекс синдрому вигорання; низький рівень самооцінки та негативне самоставлення; несформованість ефективних механізмів психологічного захисту; дефіцітарність адаптивних копінг-ресурсів; рольовий конфлікт, рольова невизначеність, незадоволеність професійним та особистісним зростанням, низький соціальний статус; на організаційному рівні - перенавантаження; нестача часу для виконання роботи; редукція професійних обов'язків та професійних досягнень; обмеженість чи відсутність соціальної підтримки з боку колег та керівництва; одноманітна та безперспективна професійна діяльність; нераціональна, дестабілізуюча організація професійної діяльності. Соціально-психологічними чинниками подолання професійних деформацій у соціальних працівників на психологічному рівні є: позитивне самоставлення; фрустраційна толерантність; застосування адаптивних варіантів поведінкового копінгу й механізмів психологічного захисту; самоаналіз, рефлексія; відсутність рольового конфлікту; розвинений комунікативний потенціал; сприятливий соціальний статус; наявність психологічної (емоційної, когнітивної) підтримки; на компетентнісному рівні - формування у соціальних працівників професійної компетентності, комунікативної соціальної компетентності та високого рівня професійної культури; забезпечення умов професійного саморозкриття фахівця; ефективна соціальна інтеграція; на соціальному рівні - соціальна підтримка та захист соціальних працівників на державному рівні; доступність та своєчасність психопрофілактичних і реабілітаційних програм щодо запобігання професійних деформацій, моніторинг їх впровадження; задовільний соціально-економічний статус фахівця.

Визначено шляхи запобігання професійним деформаціям у соціальних працівників, як-то: формування та розвиток стресостійкості, навичок саморегуляції, економія витрачання своїх енергетичних ресурсів при вирішенні складних ситуацій в умовах професійної взаємодії, виважене планування робочого часу та повноцінний відпочинок, вдосконалення професійного розвитку і самовдосконалення.

Ключові слова: професійна діяльність, соціальні працівники, професійні деформації.

професійна деформація соціальний працівник

Постановка проблеми. В умовах соціально-економічних трансформацій, які відбуваються на сучасному етапі розвитку суспільства, професійна діяльність людини характеризується високою динамічністю, пов'язаною з виникненням нових професій і значним ускладненням змісту праці в традиційних видах діяльності. Особливої уваги заслуговують соціономічні професії, які передбачають постійну взаємодію та безпосереднє спілкування в процесі професійної діяльності, а до представників цих професій висуваються підвищені вимоги, оскільки об'єктом їх праці є інші люди. Сучасне суспільство вимагає від такого фахівця не тільки великого обсягу професійних знань, а й ряду якостей зрілої особистості, як-то: готовність до зміни і розвитку, прийняття самостійних рішень, співвіднесення своїх життєвих сенсів зі смислами суспільства та загальнолюдськими цінностями, що у першу чергу стосується соціальних працівників (С. Безсонов, С. Максименко, І. Томаржевська та ін.).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Особливості діяльності соціальних працівників є предметом досліджень як вітчизняних, так і зарубіжних науковців. Так, розкрито специфіку: функціонування суб'єкта в межах соціономічних професій та розширення спектру його ролей (А. Журавльов, О. Занковський, Б. Косов, Р. Кричевський, К. Левін, Н. Ревенко, Ф. Фідлер, R. Haus, H. Minzberg, T. Mitchell, R. Mocker, E. Schein, W. Schidt, R. Tannenbaum та ін); зміни змісту й сенсу праці протягом життя людини та зміни в особистісних цінностях фахівців соціономічного профілю (К. Девіс, О. Казакова, Ф. Льютенс, В. Марков, Ю. Сінягін, В. Толочек, E. Frieling, F. Herzberg, B. Mausner, R. Robbins, B. Snyderman, K. Sonntag та ін.); підготовки до безпеки життя й професійної діяльності соціальних працівників (С. Гвоздій, Ю. Іванеко).

Формування особистісних та професійних якостей у процесі підготовки групи фахівців соціономічних спеціальностей вивчалося у контексті формування професійної культури проектної діяльності (Т. Васильєва, І. Нікішина, О. Проніна), емоційного інтелекту (О. Чіркіна), просоціальної мотивації 173 (Т. Брессо), полікультурної компетенції (О. Горін, А. Скріпкіна), конфліктологічної культури (Т. Браніцька). Науковий інтерес викликали й професійні деструкції особистості представників соціономічних професій (С. Безносов, В. Зазикін, Е. Зеєр, Г. Маркова, В. Орел, Н. Родіна, C. Maslach, S. Jackson та ін.).

Мета статті - провести соціально-психологічний аналіз професійних деформацій у соціальних працівників та шляхи їх попередження.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження. Проведено теоретико-методологічний аналіз підходів до вивчення особливостей професійної діяльності соціальних працівників в науковій літературі.

Визначено, що діяльність соціальних працівників відрізняють особливості умов, засобів, предмета, продукту праці та орієнтація на інших людей (або їх групи), які володіють власною активністю та оцінкою, можуть сприяти (або протидіяти) діям суб'єкта праці.

Водночас до соціальних працівників застосовуються високі психологічні, професійні, особистісні вимоги відповід но до особливого типу соціальної взаємодії - «поведінки допомоги», спрямованої на підтримку людини у складних, критичних моментах її життєдіяльності, активізацію у неї внутрішнього психічного потенціалу, у передачі інформаційних, матеріальних та інших ресурсів, необхідних у кризових і проблемних ситуаціях.

У результаті аналізу специфіки соціального об'єкта й предмета діяльності, а також відмінностей у здійснюваних фахівцем функціях підтверджено, що група професій соціономічного профілю є неоднорідною і містить різні типи професій, зокрема в сфері соціальної роботи та соціальної допомоги, що висувають специфічні психологічні вимоги, потребують постійного психічного навантаження та можуть сприяти виникненню професійних деформацій, які наразі є найменш дослідженими.

Визначено, що соціально-психологічна структура професійної діяльності соціальних працівників містить у собі блок професійної компетентності (професійні уміння, пов'язані зі сферою діяльності і реалізацією професійних функцій) та професійну спрямованість, яка включає, зокрема, професійну і особистісну мотивацію (В. Бодров, О. Бондарчук, О. Єрмолаєва, Д. Завалішина, Є. Клімов, А. Кононенко, А. Маркова).

Встановлено, що структурно-функціональна організація діяльності соціальних працівників знаходить своє відображення у відповідних формах професійної свідомості. Визначено рівні професійної свідомості: ситуативний, що уможливлює ідентифікацію професійної ситуації (рівень безпосереднього змісту професійної діяльності), рівень задач і технологій (професійні еталони, стандарти та норми професійної діяльності), що регулює діяльність у 174 професійних ситуаціях, та рівень цінностей, що детермінує загальний смисл професійної діяльності (А. Кунцевська, Ю. Швалб, Н. Шевченко).

Показано, що професії соціономічного типу належать до професій з великою моральною відповідальністю за здоров'я та життя окремих людей, груп населення та суспільства в цілому.

Констатовано, що в процесі складної соціальної взаємодії з клієнтом, соціальний працівник часто потрапляє в професійні стресові ситуації, перебуває під впливом різних морально-психологічних чинників, які можуть негативно впливати на його здоров'я та призводити до зниження працездатності, втраті ціннісних орієнтацій тощо.

Наслідком професіоналізації особистості може виступати не лише досягнення нею професійної ідентичності, здобуття професійної компетентності та формування професійної готовності до виконання фахової діяльності, але й професійна деформація особистості (В. Бойко, І. Ващенко, Н. Водоп'янова, А. Журба, Н. Завацька, О. Літвінова, К. Маслач, Ю. Поваренков, Т. Форманюк, Х. Фреденберг Л. Шнейдер).

Констатовано, що професійну деформацію розуміють як викривлення конфігурації особистісного профілю за рахунок згасання позитивних установок та посилення негативного ставлення до себе та інших людей (А. Маркова); особистісні прояви під впливом особливостей професійної діяльності таких психологічних змін, які починають негативно впливати на її здійснення та на психічну структуру самої особистості (Б. Новіков); боротьбу або конфлікт між суб'єктом і особистістю як компонентами єдиної структури індивідуальності людини (С. Безсонов); різке загострення якостей особистості фахівця, перенесення назовні професійних стереотипів поведінки, мислення, спілкування, що призводять до ускладнень у взаємодії людини з оточуючими та роблять її поведінку такою, що не відповідає обставинам (Г. Нікіфоров); результат появи та розвитку жорстких професійних стереотипів, перенесення професійної ролі у сферу позаслужбових стосунків або впливу специфіки службової діяльності (Г. Медведєва, С. Пиняєва).

Встановлено, що професійна деформація є провісником професійної деструкції (порушенням вже засвоєних способів діяльності, руйнування сформованих професійних технологій, професії або спеціальності), її нижчим щаблем (С. Ковальчишена, В. Тогобицька, І. Томаржевська).

Показано, що соціальна робота, як вид професійної діяльності соціономічного профілю, вимагає від фахівця особливих знань, умінь і навичок, а також особистісних якостей, без яких її здійснення практично неможливе, як - то: гуманістична спрямованість особистості, особиста й соціальна відповідальності, загострене почуття добра й справедливості, почуття власної 175 гідності та поваги до гідності іншої людини, терпимість, ввічливість, порядність, емпатійність, готовність зрозуміти інших та прийти на допомогу, емоційна стійкість, адекватні самооцінка та рівень домагань, соціальна адаптованість (Т. Браніцька, С. Гвоздій, С. Сорокоумова).

Констатовано, що за структурою, формами виявлення та переживання з професійними деформаціями соціальних працівників пов'язані феномени вигорання та внутрішньоособисісних конфліктів. Визначено, що професійні деформації та вигорання як невротичні утворення можуть бути наслідками нерозв'язного інтраперсонального конфлікту.

Проаналізовано типологію показників та чинників вигорання та внутрішньоособисісних конфліктів (В. Бойко, В. Орел, Д. Трунов), зокрема у соціальних працівників (А. Кунцевська).

Запропонована інтегрована соціально-психологічна програма запобігання та подолання професійних деформацій у соціальних працівників, основними принципами побудови якої слугували: принципи єдності діагностики і корекції, системності, цілісності, розвитку, обумовленості, співвіднесеності, потенційності, диференційованості, діяльнісний принцип корекції.

Програма складалася з інформаційно-мотиваційного, компонентно- цільового, корекційно-відновлюваного, рефлексивно-ресурсного етапів.

Інформаційно-мотиваційний етап передбачав аналітичний опис професійної ситуації через виявлення причин виникнення професійних проблем, актуалізацію, усвідомлення і оцінку власного ставлення до проблеми.

Первинне вивчення ситуації створювало можливість визначити проблему, з'ясувати ймовірні потреби та їх пріоритетність, запустити механізм діагностики в рефлексивний процес усвідомлення професійних обмежень і досягнень.

Цей етап передбачав також створення активної настанови на психокорекцію, формування мотивів самовдосконалення, самопізнання, особистісного та професійного зростання, виявлення професійних недоліків у самореалізації, підвищення впевненості в собі та в успіху програмних заходів щодо подолання наслідків професійних деформацій у соціальних працівників.

Компонентно-цільовий етап був спрямований на пошук та усвідомлення протиріч між власними переконаннями та вимогами професії (професійні обмеження), що ведуть до порушень у професійній взаємодії; формування навичок цілепокладання, розвиток здатності до подолання виявлених обмежень; розробку проекту власних дій, спрямованого на досягнення бажаного результату з урахуванням власних обмежень і ресурсів, варіантів подолання виявлених проявів професійних деформацій, набуття необхідних вмінь і навичок для їх запобігання та подолання.

Корекційно-відновлюваний етап передбачав зняття психоемоційного напруження, формування психологічної готовності до рефлексії, навичок саморегуляції негативних переживань, корекцію власних соціальних обмежень та формування необхідних для професійної взаємодії вмінь і навичок.

Проводилися тренінг соціальних вмінь і навичок, де у рольових іграх та через моделювання реальних професійних ситуацій відбувалося формування та закріплення успішних патернів поведінки; тренінг компетентності в професійній комунікації з формуванням навичок ефективної самопрезентації; усвідомлення та зняття внутрішніх бар'єрів, які перешкоджають ефективній комунікації; розвиток соціальної сенситивності, рефлепрактикум та ін.

Рефлексивно-ресурсний етап був спрямований на розвиток навичок рефлексії власних професійних обмежень у подоланні проявів та наслідків професійних деформацій, організацію груп взаємопідтримки, що створювалися за принципом схожості проблем учасників.

Основною метою організації груп було об'єднання спільного потенціалу учасників для обміну професійним досвідом, спрямованим на вирішення проблем та надання соціально-психологічної підтримки один одному. Результатом роботи таких груп стало розширення кожним учасником власного репертуару шляхів подолання проявів професійних деформацій, формування соціальної компетентності.

Серед методів групової роботи було обрано, зокрема, соціально - психологічний тренінг (В. Большаков, О. Бондарчук, І. Вачков, І. Ващенко, О. Євтіхов, Л. Карамушка, К. Мілютіна, Л. Петровська, К. Рудестам, Н. Хрящева) та показано, що тренінгова форма роботи максимально сприяє усвідомленню цілей і завдань професійної діяльності соціальних працівників, формуванню особистісної позиції щодо професійних проблем і засобів їх вирішення, розвитку особистісної рефлексії і здатності до розуміння позицій інших.

Застосування тренінгової форми роботи надало змогу системно підходити до запобігання та подоланні професійних деформацій у соціальних працівників, починаючи від зняття психологічного дискомфорту переживання проблеми, формуванням психологічної готовності та здатності долати подібні проблеми в майбутньому до побудови соціальних проектів розвитку дій, спрямованих на досягнення продуктивного професійного результату.

Аналіз змін до та після впровадження заходів формувального впливу здійснювався за 25 показниками, які розраховано за t-критерієм Стьюдента та виявилися значущими на рівнях р<0,05; р<0,01 в експериментальній групі.

Висновки. Визначено соціально-психологічні чинники професійних деформацій у соціальних працівників з урахуванням ступеня проявів професійних деформацій і продуктивності стратегій копінг-поведінки в професійній діяльності.

Соціально-психологічними чинниками виникнення професійних деформацій у соціальних працівників на особистісно-рольовому рівні є: емоційна нестійкість, реактивність; виражений внутрішній дискомфорт; фрустраційна напруженість; високий індекс синдрому вигорання; низький рівень самооцінки та негативне самоставлення; несформованість ефективних механізмів психологічного захисту; дефіцітарність адаптивних копінг -ресурсів; рольовий конфлікт, рольова невизначеність, незадоволеність професійним та особистісним зростанням, низький соціальний статус; на організаційному рівні - перенавантаження; нестача часу для виконання роботи; редукція професійних обов'язків та професійних досягнень; обмеженість чи відсутність соціальної підтримки з боку колег та керівництва; одноманітна та безперспективна професійна діяльність; нераціональна, дестабілізуюча організація професійної діяльності.

Соціально-психологічними чинниками подолання професійних деформацій у соціальних працівників на психологічному рівні є: позитивне самоставлення; фрустраційна толерантність; застосування адаптивних варіантів поведінкового копінгу й механізмів психологічного захисту; самоаналіз, рефлексія; відсутність рольового конфлікту; розвинений комунікативний потенціал; сприятливий соціальний статус; наявність психологічної (емоційної, когнітивної) підтримки; на компетентнісному рівні - формування у соціальних працівників професійної компетентності, комунікативної соціальної компетентності та високого рівня професійної культури; забезпечення умов професійного саморозкриття фахівця; ефективна соціальна інтеграція; на соціальному рівні - соціальна підтримка та захист соціальних працівників на державному рівні; доступність та своєчасність психопрофілактичних і реабілітаційних програм щодо запобігання професійних деформацій, моніторинг їх впровадження; задовільний соціально -економічний статус фахівця.

Запропонована інтегрована соціально-психологічна програма запобігання та подолання професійних деформацій у соціальних працівників, що складалася з інформаційно-мотиваційного, компонентно-цільового, корекційно-відновлюваного, рефлексивно-ресурсного етапів.

Впровадження програми сприяло підвищенню нервово-психічної стійкості, самоконтролю, фрустраційної толерантності; впевненості у собі; зниженню показників індексу синдрому вигорання, психічного напруження, емоційного виснаження, відсторонення; розширенню самоусвідомлення, формуванню позитивного самоставлення; позитивним змінам у обранні адаптивних копінг - стратегій поведінки та ефективному застосуванню механізмів психологічного захисту; створенню сприятливого рефлексивного простору, активізації самоаналізу; посиленню професійної мотивації та мотивації до успіху; підвищенню рівня комунікативної компетентності у соціальній взаємодії; покращенню соціального статусу.

References

1. Garuso D.R., Mayer J.D., Salovey Р. (2002). Relation of an ability measure of emotionial intelligense to personality. Journal of Personality Assessment. V.79. P. 306 - 320. [in English].

2. Maslach C. (2003). Job burnout: new directions in research and intervention. Current Directions in Psychological Science. Vol. 12.1. P. 189 - 192. [in English].

3. Maslach C. (2000). A Multidimensional Theory of Burnout . Theories of Organizational Stress. Cary & Cooper (ed.). N.-Y.: Oxford University Press. 287 p. [in English].

4. Mayer J.D., Salovey Р., Garuso D.R. (2006). Models of Emotional Intelligence. Handbook of Human Intelligence. 2-nd ed.; R.J. Sternberg ^d.). N.-Y.: Cambridge. P. 396 - 420. [in English].

5. Savchuk A.A. (2017). Professional self-determination of a person in the context of modern scientific knowledge. Theoretical and applied problems of psychology: coll. Science. Proceedings of the East Ukrainian National University. V. Dahl. № 3 (44). P. 157 - 165. [in English].

6. Steven J.S., Howard E.B. (2006). The EQ edge: emotional intelligence and your success. 2-nd ed. Toronto: Stoddart. 351 p. [in English].

Zavatska N. Ye., Kashyrina Ye.V., Pobokina H.M., Fedorova O.V., Brovender O.O.

SOCIO-PSYCHOLOGICAL ANALYSIS OF OCCUPATIONAL DEFORMATIONS IN SOCIAL WORKERS AND WAYS OF PREVENTING THEM

The article presents a socio-psychological analysis of occupational deformities in social workers and ways to prevent them. It is shown that the socio -psychological factors of occupational deformities in social workers at the personal-role level are: emotional instability, reactivity; severe internal discomfort; frustrating tension; high index of burnout syndrome; low level of self-esteem and negative self-esteem; lack of effective mechanisms of psychological protection; scarcity of adaptive coping resources; role conflict, role uncertainty, dissatisfaction with professional and personal growth, low social status; at the organizational level - overload; lack of time to perform work; reduction of professional duties and professional achievements; limited or no social support from colleagues and management; monotonous and unpromising professional activity; irrational, destabilizing organization of professional activity. Socio-psychological factors in overcoming professional deformities in social workers at the psychological level are: positive self-esteem; frustrating tolerance; application of adaptive options of behavioral coping and mechanisms of psychological protection; introspection, reflection; lack of role conflict; developed communicative potential; favorable social status; availability of psychological (emotional, cognitive) support; at the competence level - formation of professional competence, communicative social competence and a high level of professional culture in social workers; providing conditions for professional selfdisclosure of a specialist; effective social integration; at the social level - social support and protection of social workers at the state level; availability and timeliness of psychoprophylactic and rehabilitation programs to prevent occupational deformities, monitoring their implementation; satisfactory socio -economic status of the specialist.

Ways to prevent occupational distortions in social workers are identified, such as: formation and development of stress resistance, self-regulation skills, saving energy resources in solving difficult situations in professional interaction, balanced planning of working hours and recreation, improving professional development and self-improvement.

Key words: professional activity, social workers, professional deformations.

Размещено на Allbest.ru

Завацька Наталія Євгенівна - доктор психологічних наук, професор, завідувач кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля,

Каширіна Євгенія Володимирівна - кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля,

Побокіна Галина Миколаївна - кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля,

Федорова Олена Вікторівна - кандидат економічних наук, доцент, декан факультету гуманітарних та соціальних наук Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля,

Бровендер Олена Олександрівна - старший викладач кафедри практичної психології та соціальної роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Размещено на Allbest.ru