Соціальна тривожність у міжособистісній взаємодії студентів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет митної справи та фінансів

Соціальна тривожність у міжособистісній взаємодії студентів

Іван Батраченко, Марина Сурикова, Інна Учитель

Стаття містить результати теоретичного вивчення феноменів соціальної тривожності та міжособистісної взаємодії. Результати емпіричного дослідження розкривають особливості зв'язку соціальної тривожності студентів і типу міжособистісної взаємодії у студентській групі.

У статті розкрите поняття соціальної тривожності. Цей феномен розглядається як індивідуальна психологічна особливість, що виявляється у схильності людини до переживань стану тривоги у ситуаціях спілкування і міжособистісної взаємодії, очікування негативної оцінки оточуючих, а також здійснення видів діяльності у присутності інших людей або у громадських місцях. Соціальна тривожність проявляється у почутті незручності та дискомфорту в соціальних ситуаціях, сором'язливості та соціальній незграбності, у низькій самооцінці.

Подане тлумачення міжособистісної взаємодії (інтеракції), яка передбачає не тільки обмін знаннями, ідеями, думками між індивідами, котрі спілкуються, а й діями. Основними видами інтеракції є кооперація і конкуренція. Через міжособистісні відносини та спілкування люди опосередковано включені у систему суспільних відносин і психологічні стосунки.

Людина виробляє форми та норми спільних дій, організовує і координує їх через спілкування й обмін інформацією. Це забезпечує уникнення розриву між комунікацією і взаємодією. Зміст взаємодії розкривається на рівні окремих контактів і дій і в контексті спільної діяльності. У закладі вищої освіти відбувається трансформація основних тенденцій міжособистісного спілкування студентської молоді у зв'язку із залученням до функціонування академічної групи. У процесі навчання відбувається зіткнення інтересів, думок, поглядів молодих людей, що ускладнює міжособистісні взаємини у студентській групі.

У статті представлені дані, які підтверджують зв'язок між соціальною тривожністю студентів і типом міжособистісної взаємодії у групі студентів.

Ключові слова: соціальна тривожність, міжособистісна взаємодія, студентська група, рання дорослість.

SOCIAL ANXIETY IN INTERPERSONAL INTERACTION AMONG STUDENTS

Ivan Batrachenko, Maryna Suriakova, Inna Uchytel

University of Customs and Finance

This article contains the results of a theoretical study of the phenomena of social anxiety and interpersonal interaction. The results of empirical research reveal the peculiarities of link between social anxiety of students and the type of inter-relationship in the students' group. This article reveals the concept of social anxiety. This phenomenon is regarded as an individual psychological peculiarity, which is revealed in people's tendency to experience a state of anxiety in situations of interaction and inter-connectedness, expecting a negative assessment of others as well as carrying out activities in the presence of others or in public spaces. Social anxiety manifests itself in feelings of unease and discomfort in social situations, discomfort and social ill-being, and low self-esteem.

The concept of inter-community interaction, which involves not only the exchange of knowledge, ideas, thoughts between the individuals who interact, but also actions, is presented. The main types of intervention are cooperation and competition. Through interpersonal relations and communication, people are indirectly included in the system of social relations and proper psychological relations in general.

It is understood that people produce forms and norms of joint actions, organize and coordinate them through communication and exchange of information. This ensures that there is no disconnect between communication and collaboration. The meaning of intercommunication is disclosed at the level of individual contacts and actions, and in the context of joint activities. It is shown that the higher education institution transforms the basic tendencies of inter-university communication of students due to the involvement in the functioning of the academic group. In the process of study, young people's interests, thoughts, and views get tangled up, which complicates inter-interest and inter-systemic inter-connections in the student group.

This article presents the data that confirm the link between social anxiety of students and the type of inter-relationship interaction in a group of students.

Key words: social anxiety, interpersonal interaction, group of students, early adulthood.

Вступ

Постановка загальної проблеми. Сучасні надзвичайні події в історії людства, пов'язані з некерованою епідеміологічною ситуацією, привернули увагу до проблем особистісних стосунків, спілкування, міжособистісної взаємодії. Вимушена ізольованість людей, неможливість безпосереднього контакту, дистанціювання один від одного виявили потужну глибинну соціальну потребу людини бути поруч з іншими, спілкуватися, взаємодіяти. Відсутність можливості взаємодії особливо важко переживає молодь, адже саме у цьому віці потреба у взаємодії визначає особистісний розвиток. Проблеми, пов'язані з ускладненням соціально-психологічного життя людей, потребують вивчення й осмислення з метою пошуку нестандартних рішень психологічної підтримки та допомоги.

Зауважимо, що питання міжособистісної взаємодії належать до найважливіших проблем у віковій і педагогічній психології. Для формування особистості у період навчання у виші великого значення набуває міжособистісна взаємодія з однолітками, яка проявляється у гострій потребі молодої людини у спілкуванні. Це пов'язано з тим, що серед студентів виникають певні вимоги до особистісних стосунків, міжособистісної взаємодії, у якій вони цінують взаємодопомогу, уміння зберігати повагу, розуміти та співчувати. Зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості студента, породжують новий рівень його самосвідомості, потребу у самоствердженні, у рівноправному і відкритому спілкуванні.

Інтенсифікація навчального процесу, перехід до нових форм навчання, необхідність професійного утвердження, проблеми у сімейних і соціальних стосунках виступають потенційними джерелами тривоги та стресу сучасних молодих людей. Найбільш гострі форми тривожності у період студентства можуть посилюватися через фактор міжособистісних стосунків у студентській групі. Це пов'язано з тим, що група стає для молодої людини тим соціальним середовищем, у якому вона стверджується як особистість. Залежно від характеру стосунків, що складаються у студентській групі, молода людина може почуватися впевненою і невимушеною або тривожною і вразливою. До того ж тривожність може закріпитися у структурі особистості як стійка характеристика. Такий розвиток особистості може негативно впливати на адекватну оцінку власної навчально-професійної діяльності, провокувати об'єктивне та суб'єктивне переживання ситуації неуспіху, ускладнювати планування професійної кар'єри, тому проблема міжособистісних стосунків у студентській групі потребує ретельного дослідження.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблему соціальної тривожності вивчали вітчизняні та зарубіжні вчені-психологи: Л. Берковітц, В. Вілюнас, Б. Додонов, К. Ізард, Є. Ільїн, О. Ковальов, К. Рубінштейн, Т Кириленко, С. Ставицька, Т Шінгаров, О. Чебикін, П. Якобсон та ін. Питання міжособистісної взаємодії досліджувалися у роботах В. Агєєва, Б. Ананьєва, Г. Андрєєвої, О. Бодальова, Н. Гришиної, Л. Долинської, Т. Дуткевич, А. Єршова, Б. Ломова, С. Максименка, Л. Матяш-Заяц, М. Обозова, О. Поддякова, Н. Чепелєвої та ін. У працях цих авторів міжособистісна взаємодія розглядається як складова частина спілкування. Віковий період ранньої дорослості висвітлювався у дослідженнях Г. Абрамової, Б. Лівехуд, Н. Бітянової, М. Гамезо, А. Деркач, Б. Заззо, Г. Крайг, у вітчизняній психології різні аспекти ранньої дорослості вивчають О. Ганкевич, Є. Головаха, О. Груб'як, В. Моргун, Д. Павлін, О. Сергеєнкова, С. Сосніхіна, В. Ямницький та ін., однак проблема міжособистісної взаємодії суб'єктів навчання у зв'язку із соціальною тривожністю потребує подальших досліджень.

Метою статті є викладення результатів емпіричного дослідження зв'язку соціальної тривожності студентів і типу міжособистісної взаємодії у студентській групі.

Виклад основного матеріалу

У науковій літературі міжособистісні стосунки тлумачать як: безпосередні зв'язки та відносини, що складаються у реальному житті між живими індивідами, котрі мислять і відчувають. Інакше кажучи, це емпіричні стосунки реальних людей у їхньому реальному спілкуванні [1; 4]. Людські відносини передбачають зв'язок як мінімум між двома індивідами, а їх характер залежить від характерів і психологічних особливостей учасників. Водночас стосунки, у яких реалізується суб'єктивний психологічний чинник, накладають своєрідний відбиток на певну соціальну ситуацію. Залишаючись особистостями у системі безособових суспільних відносин, люди вступають у взаємодію, де їх індивідуальні характеристики неминуче виявляються. Саме це є основою для побудови всередині системи безособових відносин другого ряду, а саме міжособистісних відносин [2; 3].

Найважливішою специфічною рисою міжособистісних відносин є емоційна основа, тому міжособистісні відносини можна розглядати як фактор психологічного «клімату» групи. Емоційна основа міжособистісних відносин означає, що вони виникають і складаються на основі певних почуттів, які народжуються у людей один щодо одного. На думку Г.М. Андреєвої, соціальні почуття можна визначити як: а) кон'юнктивні, такі, що сприяють об'єднанню людей, коли інша сторона виступає як бажаний об'єкт, щодо якого демонструється готовність до співпраці, до спільних дій; б) диз'юнктивні почуття, що роз'єднують людей, інша сторона сприймається як неприйнятна, може виступати навіть як фруструючий об'єкт, щодо якого не виникає бажання до співпраці [4, с. 46-49].

Міжособистісні стосунки відіграють найважливішу роль у розвитку особистості та соціального середовища загалом. Студентська група виступає для особистості платформою для формування соціально-психологічних навичок встановлення та підтримки міжособистісних стосунків під час навчально-професійної діяльності у закладі освіти.

Досліджуючи роль міжособистісних стосунків у формуванні особистості протягом життя, Г. Салліван зробив низку важливих висновків, зокрема: люди невіддільні від свого оточення; особистість формується тільки у рамках міжособистісного спілкування; особистість і характер знаходяться не «всередині» людини, а проявляються лише у стосунках з іншими людьми, причому з різними людьми по-різному. Г. Салліван вважає, що особистість проявляється виключно у ситуаціях міжособистісного спілкування, а сама особистість - це порівняно міцний стереотип повторюваних міжособистісних ситуацій, які і є особливістю її життя [5].

Науковці визначають низку характерних рис і суперечностей соціально-психологічного характеру у розвитку студентської молоді. У цей період молода людина здійснює вибір професії, опановує її та починає випробовувати себе в інших сферах життя, самостійно планує свою діяльність і поведінку, активно відстоює самостійність суджень і дій. У віці ранньої дорослості формуються світогляд, етичні й естетичні погляди на основі синтезу наявних знань, життєвого досвіду, самостійних міркувань і дій. Більшість знань зі сфери теоретичних уявлень переходять у сферу практичних здійснень - любов, створення власної родини, спроби влаштування себе на ринку праці, однак високий рівень соціальної активності молодих людей, які мають вирішувати певні вікові завдання, нерідко сприяє напруженому психологічному стану. Сполучення роботи з навчанням на денній формі створює надзвичайний дефіцит часу, що позначається або на якості навчання, або на сімейних стосунках, а у підсумку призводить до зниження інтенсивності інтелектуального й емоційного життя. Отже, специфічні вікові та життєві виклики у віці ранньої дорослості студентської молоді можуть стати чинниками, що сприяють формуванню тривожності у структурі особистості.

Проблему тривожності розробляли такі вчені, як Д. Спілбергер, К. Хорні, Г Салліван, В. Астапов, Л. Божович, А. Прихожан, О. Брель, О. Захаров, Ю. Ханін та ін.

Поняття «тривога» використовується у різних значеннях, а це породжує невизначеність його трактування. Тривогу розглядають і як психічний стан, який виникає під впливом стресогенних факторів, і як феномен, супутній фрустрації соціальних потреб, і як специфічну особистісну властивість [6]. Тривожність характеризується трьома основними ознаками: специфічним почуттям неприємного; відповідними соматичними реакціями (насамперед посиленням серцебиття); усвідомленням цього переживання. Що стосується несвідомої тривожності, то надалі вона стала розглядатися вченим у руслі досліджень психологічного захисту.

А. Прихожан вказує, що тривожність - це переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополучия, із передчуттям небезпеки, розрізняють тривожність як емоційний стан і як стійку властивість, рису особистості або темпераменту [7]. Ми вважаємо саме це визначення тривожності найбільш доцільним. О. Захаров визначає тривогу як передчуття небезпеки, невизначене почуття занепокоєння, котре найбільш часто зустрічається в очікуванні якої-небудь події, яку важко прогнозувати і яка може загрожувати своїми неприємними наслідками. Тривога має своїм мотивом передбачення неприємності, й у своїй раціональній основі містить побоювання із приводу можливості її прояву [8]. Сучасні дослідження тривожності спрямовані на відмінність ситуативної тривожності, пов'язаної з конкретною зовнішньою ситуацією, й особистісної тривожності, що є стабільною властивістю особистості, а також на розробку методів аналізу тривожності як результату взаємодії особистості та її оточення.

Соціальна тривожність у студентському середовищі стала важливою темою дослідження багатьох психологів. І. Нікітіна й О. Холмогорова під терміном соціальної тривожності розуміють тривожність, тригером якої виступають різні ситуації соціальної взаємодії [9].

Визначають чотири складники, за якими можна характеризувати різні рівні прояву тривоги: 1) інтенсивність тривожності (силу ситуативних переживань); 2) лабільність тривожних переживань у часі (дискомфорт під час переживання ситуації, у разі наближення імовірної небезпеки чи навіть від думки про неї); 3) наявність суб'єктивних неприємних відчуттів (неспокою, побоювань, напруги); 4) активізацію нервової системи, котра впливає на фізіологічні відчуття (посилене потовиділення, збій роботи шлунково-кишкового тракту, тремор рук, зміну інтонацій і гучності голосового діапазону) [10].

Високий рівень як ситуативної, так і особистісної тривожності негативно впливає на процес акомодації та соціалізації індивіда у суспільстві. Дж. Кларк пояснює соціальну тривожність як суб'єктивний емоційний стан особистості, який відрізняється внутрішнім дискомфортом, почуттям страху та недовіри до інших, зростанням рівня хвилювання та занепокоєння в умовах соціальної взаємодії, а також очікування необхідності здійснення соціальних контактів. Почуття страху підкріплюється впевненістю у тому, що соціум сповнений оцінних суджень щодо суб'єкта взаємодії, які переважно є негативними. Соціальна тривожність може проявлятися в різних людей незалежно від віку, статевої належності чи соціального статусу [11].

О. Сагалакова зазначає, що у молодих людей, на відміну від старших, соціальні страхи є різноманітними (знайомство із представником певної статі, публічний виступ, розмова з незнайомцем). Згідно з її дослідженнями близько 85% опитаних відповіли ствердно на питання, чи відчували вони коли-небудь боязкість під час спілкування з іншими людьми, а 30% із них вважають себе сором'язливими і зараз [12]. Соціальна тривожність переходить у соціальну фобію тоді, коли завдає життю індивіда значного внутрішнього дискомфорту та порушує нормальний процес життєдіяльності, пов'язаний із входженням особистості у соціум. Соціальна тривога йде у тандемі із низькою самооцінкою. Це може призводити до гіперкомпенсації, яка проявляється у надяганні на себе різноманітних захисних масок: прагненні самоутверджуватися за рахунок інших, критикувати (аби не бути критикованим), брати гору у діалогах, бути ідеальним (у перфекціонізмі) та демонструвати соціальні ознаки успіху (часто це виражається у надмірному заведенні знайомств будь-де та будь-із- ким). Ще однією з можливих характеристик соціальної тривожності є егоцентризм. Згідно із цією психологічною конструкцією індивід ставить себе, своє «Я» у центр процесу взаємодії, тобто він упевнений у тому, що всі зосереджують увагу лише на його персоні й оцінюють лише його вміння та здібності.

З метою вивчення особливостей зв'язку соціальної тривожності студентів і типу міжособистісних стосунків у студентській групі було організовано емпіричне дослідження, у якому взяли участь 36 студентів, 20 дівчат і 15 хлопців віком 18-19 років, студенти другого курсу, м. Дніпро. Враховуючи умови соціальної ізоляції під час дистанційного навчання, дослідження проводилося у дистанційному форматі.

Перейдемо до викладення основних результатів емпіричного дослідження.

Для вивчення типів міжособистісних відносин була обрана методика Т Лірі [14], яка використовується для дослідження уявлень людини про себе і її стосунки. З отриманих результатів діагностики можна зробити висновки про наявність певного типу і ступінь адаптованості поведінки людини у групі.

Результати вимірювання показують типи міжособистісних стосунків, яким студенти надають найбільшу та найменшу перевагу. У таблиці 1 містяться узагальнені результати дослідження типів міжособистісних стосунків у групі студентів.

Таблиця 1