Особистісна ресурсність у контексті професійної діяльності працівника правоохоронного органу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Особистісна ресурсність у контексті професійної діяльності працівника правоохоронного органу

Бойко-Бузиль Ю.Ю.

Анотація

ресурсність особистість психологічний

Актуалізовано проблематику особистісної ресурсності. Наголошено, що фахівець формується у виконуваній професійній діяльності, де особистісна ресурсність виступає важливою детермінантою його професійного розвитку, самоактуалізації та самореалізації. Підкреслено, що обрана тематика особливо актуальна під час розроблення психологічних засад діяльності в особливих умовах. В даній роботі зміщено акцент з психологічної ресурсності як характеристики особистості на особистісну ресурсність як складову психологічної ресурсності. Обґрунтовано, що особистісна ресурсність є віддзеркаленням особистості працівника правоохоронного органу, тим особистісним утворенням, яке допомагає правоохоронцю якісно виконувати професійні обов'язки, з легкістю адаптовуватися до мінливих умов професійної діяльності, підтримувати самодетермінацію, самоефективність, саморефлексію. Представлення особистісної ресурсності побудовано навколо теорії особистості С. Рубінштейна. Виокремлено такі компоненти особистісної ресурсності як спонукальний, інструментальний, характерологічний, рефлексивний. Спонукальний компонент особистісної ресурсності виявляється в потягах, бажаннях, інтересах, схильностях, ідеалах, світогляді, переконаннях працівника правоохоронного органу, при цьому проявляється і формується в ході його діяльності встановлюючи професійні орієнтири та проявляючись в діях. Інструментальний компонент особистісної ресурсності складає основу сукупності тих якостей правоохоронців, які обумовлюють саморегуляцію діяльності, яка здійснює функцію операційного програмування професійної діяльності. Характерологічний компонент особистісної ресурсності охоплює сукупність індивідуальних особливостей працівника правоохоронного органу, які формуються та знаходять свій вияв в діяльності, обумовлюючи способи поведінки. Рефлексивний компонент зорієнтований на усвідомлення правоохоронцем своєї поведінки і діяльності та визначає його готовність до самопізнання й саморозвитку. Представлені результати є відповіддю на виклики щодо розроблення особистісної ресурсності як мобілізаційного потенціалу особистості з метою якісного виконання професійної діяльності.

Ключові слова: особистість, професійна діяльність, ресурсність, особистісна ресурсність, працівники правоохоронних органів.

Boiko-Buzyl Y.

Personal resources in the context of the professional activity of a law enforcement officer

Abstract

The issue of personal resources has been updated. It is emphasized that the specialist is formed in the performed professional activity, where personal resourcefulness is an important determinant of his professional development, self-actualization and self-realization. It is emphasized that the chosen topic is especially relevant in the development of psychological principles of activity in special conditions. In this paper, the emphasis is shifted from psychological resourcefulness as a characteristic of the individual to personal resourcefulness as a component of psychological resourcefulness. It is substantiated that personal resourcefulness is a reflection of the personality of a law enforcement officer, a personal entity that helps law enforcement officers to perform professional duties, easily adapt to changing professional conditions, maintain self-determination, self-efficacy, self-reflection. The representation of personal resourcefulness is built around the theory of personality of S. Rubinstein. Such components of personal resourcefulness as motivational, instrumental, characterological, reflexive are singled out. The motivating component of personal resourcefulness is manifested in the inclinations, desires, interests, inclinations, ideals, worldview, beliefs of a law enforcement officer, while manifested and formed in the course of its activities by establishing professional guidelines and manifesting itself in action. The instrumental component of personal resourcefulness is the basis of a set of those qualities of law enforcement officers that determine the self-regulation of activities that perform the function of operational programming of professional activities. The characterological component of personal resourcefulness covers a set of individual characteristics of a law enforcement officer, which are formed and find their expression in the activity, determining the ways of behavior. The reflexive component is focused on the law enforcement officer's awareness of his behavior and activities and determines his readiness for self-knowledge and self-development. The presented results are a response to the challenges of developing personal resources as a mobilization potential of the individual in order to perform professional activities.

Key words: personality, professional activity, resourcefulness, personal resourcefulness, law enforcement officers.

Постановка проблеми

В психології тема особистісної ресурсності була актуальною та затребуваною завжди, особливо у дослідженнях професійної діяльності фахівця. Враховуючи, що «особистість є цілісним утворенням, яке розвивається в діяльності і через діяльність» (за О. Леонтьєвим, 2004), що «особистість проявляє себе в діяльності і окрім об'єднуючого має спрямовуюче начало» (за В. Бехтерєвим (1923) та те, що «вивчити особистість можливо лише в її діяльності» (за С. Рубінштейном (2002), говорити про особистість фахівця варто лише через призму її професійної діяльності.

Нині визнано, що фахівець формується у виконуваній професійній діяльності, де особистісна ресурсність виступає важливою детермінантою його професійного розвитку, самоактуалізації та самореалізації. Професійний стрес, професійний ризик, професійне вигорання тощо як наслідки професійної діяльності обумовлюють необхідність більш детального вивчення особистісної ресурсності, особливо для правоохоронців, як представників сектору безпеки і оборони, діяльність яких здійснюються в особливих умовах.

Згідно п. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», правоохоронні органи - це «органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції», які відповідно до п. 16 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» представляють сектор безпеки і оборони та за «функціональним призначенням спрямовані на захист національних інтересів України від загроз», що безсумнівно визначає не лише специфіку виконуваної професійної діяльності, але і обумовлює виклики до особистості, зокрема необхідності розроблення проблематики особистісної ресурсності, як мобілізаційного потенціалу особистості з метою набуття комплексу психологічних характеристик, які б виступали у якості ресурсів особистості правоохоронця у ході виконання ним професійної діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

А. Шиліна, Н. Греса (2020) звертають увагу, що нині відбуваються зміни в усіх сферах нашої країни, що зумовлює нові підходи до реформування усіх видів силових структур, тому особливого значення набуває психологічне вивчення особистісних ресурсів працівників правоохоронних органів, що важливо для підвищення ефективності їх праці і подолання важких життєвих ситуацій. Саме психологічна ресурсність правоохоронців як характеристика особистості, на думку А. Горденко (2016), є актуальним напрямком досліджень у сучасній юридичній психології, які мають стати підґрунтям для створення практичних програм психологічного супроводу професійного навчання та професійної діяльності правоохоронців.

Наголосимо, що професійній діяльності правоохоронців характерні такі психологічні особливості як: жорстка правова регламентація та наявність владних повноважень; високий рівень відповідальності за результати й наслідки роботи; висока соціальна й особистісна значущість можливих помилок; наявність протидії з боку правопорушників; екстремальний характер через наявність ризику для життя й здоров'я; дефіцит часу для аналізу обставин і прийняття рішень; значні психічні й фізичні навантаження (Лещенко, 2017). Тому їх діяльність як специфічний вид професійної діяльності вимагає, окрім активності при виконанні службових завдань, набувати специфічного досвіду, який певною мірою пов'язується з актуалізованістю психологічних ресурсів професійного розвитку та саморозвитку особистості (Шевченко, 2017).

Ми ж наполягаємо на спрямуванні наукового пошуку саме на особистісну ресурсність правоохоронця, яку розглядаємо як компонент психологічної ресурсності. Бо психологічна ресурсність особистості виявляється у її здатності саморозвиватися, умінні бути компетентною у життєвих та професійних питаннях, автономною у прийнятті рішень, самодостатності у доланні складних життєвих ситуацій, умінні підтримувати та надихати інших, умінні бути творчою та досягати успіху (Штепа, 2016). Тоді як особистісна ресурсність є віддзеркаленням особистості працівника правоохоронного органу, тим особистісним утворенням, яке допомагає правоохоронцю якісно виконувати професійні обов'язки, з легкістю адаптовуватися до мінливих умов професійної діяльності, підтримувати самодетермінацію, самоефективність, саморефлексію. Тобто особистісна ресурсність, як складова психологічної ресурсності (за Штепою, психологічна ресурсність - це здатність людини актуалізувати власні психологічні ресурси з метою саморозвитку та саморозкриття), зміщує акцент зі знання працівником правоохоронного органу власних психологічних ресурсів, уміння їх оновлювати і використовувати, на власну особистість, яка і виступає джерело психологічної ресурсності, особливо під час виконання професійної діяльності.

Мета статті - визначити психологічний зміст та структуру особистісної ресурсності в контексті професійної діяльності правоохоронця.

Виклад основного матеріалу дослідження

Ресурси особистості як поняття було запозичене з економіки та теорії управління. У широкому сенсі ресурс (від фр. ressource - допоміжний засіб) - це все, що може бути задіяне людиною для ефективного існування та підтримки якості життя. Ресурси можуть бути внутрішні, зовнішні, економічні, матеріальні, трудові, фінансові, природні, адаптаційні, когнітивні, інформаційні, віртуальні, фізіологічні, соціальні тощо, а головне - особистісні (Шиліна, Греса, 2020), ті, які дозволяють особі зберігати відчуття власної цілісності, особливо професійної.

Наразі особистісні ресурси вивчають через призму дефініції потужність, здатність і властивість, де ресурс як потужність характеризує діапазон інтелектуальної продуктивності особистості або якість протікання інтелектуальних процесів; ресурс як здатність описує основи контролю поведінки; ресурс як властивість тотожний якості та фактору (Горденко, 2016). Найпоширенішим підходом є четвертий, де особистісні ресурси обґрунтовано як особистісні властивості й здібності, що є для людини цінними. Ресурси допомагають людині адаптуватися до стресових ситуацій та долати їх. Це позитивні риси особистості, спосіб досягання чеснот, які виступають ціннісно-смисловою характеристикою спрямованості особистості (Штепа, 2018).

Ми ж переконані, що концептуально про особистісні ресурси необхідно говорити відштовхуючись від концепції особистості, яка не лише обумовить структуру особистісної ресурсності, але і розкриє її специфічні ознаки.

В основу представленого дослідження покладено основоположні погляди видатного вченого С. Рубінштейна (2002), згідно з напрацюваннями якого структура особистості включає три взаємопов'язані складові, які метафорично розкриваються через питання: 1) чого людина хоче? - установки, тенденції, потреби, інтереси та ідеали, тобто все те, що є привабливим для особистості; 2) що людина може? - здібності, таланти людини, тобто можливості особистості; 3) ким людина є? - стрижневі особливості особистості, її характер. Разом з тим, «хочу», «можу», «є» доцільно доповнити «буду», включивши четверте питання: 4) ким людина буде? - як ретроспективне та прогностичне розмірковування над своєю особистістю. «Хочу» розкриває бажання людини, «можу» - можливості та здібності, «є» - надбання, а «буду» - вектор руху, тобто усвідомлений вибір власного напряму. Таким чином, охоплюється уся дієва реальність особистості у повній її взаємодії та репрезентації. Саме в поданій структурі особистості представлені психологічні модальності професійної діяльності, які одночасно є особистісними та діяльнісними «квантами» особистості. Ці модальності утворюють ціле, яке не задане від початку, не зафіксоване, не статичне. У діяльності знаходять свій вияв і формуються психічні властивості, які є передумовою і результатом поведінки, проявляється й здійснюється розвиток особистості. До модальностей віднесено: спрямованість, здібності, характер та рефлексія (Бойко-Бузиль, 2020).

Враховуючи вище наведене, ми вважаємо, що особистісна ресурсність працівника правоохоронного органу включає такі компоненти: спонукальний, інструментальний, характерологічний, рефлексивний. Розкриємо компоненти особистісної ресурсності правоохоронців.

Дослідження проводилося у період з 2020 по 2021 роки на базі Національної поліції України, Національної гвардії України, Державної кримінально-виконавчої служби (чисельність респондентів - 744 особи). Тестування здійснювалось бланковим методом в групах по 10-12 осіб у першій половині дня. Респонденти були вмотивовані попередньою інформацією про психологічне вивчення їхньої особистості; результати оброблялись за допомогою «ключів», аналіз даних проводився за допомогою команди ANOVA.

Спонукальний компонент особистісної ресурсності виявляється в потягах, бажаннях, інтересах, схильностях, ідеалах, світогляді, переконаннях працівника правоохоронного органу, при цьому проявляється і формується в ході його діяльності встановлюючи професійні орієнтири та проявляючись в діях. Спонукальний компонент особистісної ресурсності визначає здійснення власного вільного вибору, обумовлює відчуття себе творцем власного життя, особливо професійного. Правоохоронець сам, активно, внутрішньо, здійснює вибір на користь виконання професійних задач. Тобто зовнішні мотиви виконання діяльності втрачають свою силу, пріоритетними стають внутрішні спонуки, які і обумовлюють успіх виконання службових завдань.

Спонукальний компонент особистісної ресурсності досліджено за допомогою опитувальника Б. Басса в адаптації В. Смекали. Отримані результати представлено на рис. 1.

Рис. 1. Профіль спрямованості працівників правоохоронних органів

Результати опитування, які наведені на рисунку 1 засвідчують, що питома чисельність (40,74%) працівників правоохоронних органів спрямовані на справу. Тобто зацікавленість у вирішенні службових завдань, ділова позиція під час взаємодії, здатність відстоювати власну думку визначають особистісну ресурсність. Разом з тим працівники правоохоронних органів не забувають і про себе, а саме 28,1% опитаних спрямовані на себе, тобто задоволеність власних інтересів можливостями здійснюваної професійної діяльності дає їм особисту наснагу та бажання виконувати службові задачі, однак вони здатні проявляти агресію у досягненні поставлених цілей та схильні до суперництва.

Інструментальний компонент особистісної ресурсності складає основу сукупності тих якостей правоохоронців, які обумовлюють саморегуляцію діяльності, яка здійснює функцію операційного програмування професійної діяльності. Наявність певних здібностей і визначає придатність до певної діяльності. Сукупність здібностей працівників правоохоронних органів, їх взаємодія, обумовлює виконання професійної діяльності, де поєднання здібностей детермінує неповторність досягнення успіху у виконанні діяльності.

Інструментальний компонент особистісної ресурсності опрацьований за методикою дослідження сильних сторін та професійних обмежень М. Вудкокса та Д. Френсіса. Усереднений профіль інструментальних професійних здібностей подано в табл. 1.

Таблиця 1. Профіль інструментальних здібностей працівників правоохоронних органів

Наведені в табл. 1 дані дали змогу сформувати рейтинг інструментальних здібностей працівників правоохоронних органів, які є показниками їх особистісної ресурсності.

Так, найвищі показники отримала спроможність керувати собою (6,16+2,02), тобто правоохоронців вміють планувати свій час, долати стресові ситуації, спрямовувати свій потенціал на виконання службових задач. Здібності до управління (5,92+2,26) посіли друге місце у рейтингу. Даний показник засвідчує, що досягнення результатів професійної діяльності багато в чому обумовлені наявністю практичних здібностей до керівництва. Саме вміння скерувати колег, підлеглих тощо і виступають особистісним ресурсом у професійній діяльності.

Третє місце посіло вміння впливати на оточуючих (5,89+2,17), забезпечувати участь і допомогу при виконанні поставлених задач. Здібності та вміння навчати і виховувати (5,86+2,11) стали наступними у рейтингу показників особистісної ресурсності. Бажання допомагати, ділитися своїм досвідом є тим ресурсом, який позитивно впливає на виконанням правоохоронцем професійної діяльності. Виявилося, що здатність до вирішення проблем (5,84+1,98) є також потужним особистісним ресурсом, бо вміння вирішити поставлене завдання, запропонувати стратегію та план її реалізації благоприємно впливають на виконання професійних задач. Схильність до саморозвитку (5,75+2,23) - це наступна інструментальна здібність, яка є ресурсною для особистості, бо обумовлює налаштованість на нові робочі завдання та бажання до професійного зростання.

Сьоме місце у рейтингу посіли вміння налагоджувати групову роботу (5,66+2,13) та наявність системи цілей в діяльності (5,66+2,17).

Восьме місце у рейтингу зайняла наявність чітких цінностей та уподобань (5,65+2,28), тобто розуміння особистісних цінностей, які відповідають умовам трудового життя не є дуже важливим показником особистісної ресурсності. Два останні місця у рейтингу посіли розуміння професійної діяльності (5,58+2,2) та творчий підхід до діяльності (5,17+2,25). Напевне уявлення про професійну діяльність, ні, тим паче необхідність креативного вирішення професійних задач, не є тими особистісними ресурсами професійної діяльності, як прийнято вважати.

Характерологічний компонент особистісної ресурсності охоплює сукупність індивідуальних особливостей працівника правоохоронного органу, які формуються та знаходять свій вияв в діяльності, обумовлюючи способи поведінки. Даний компонент особистісної ресурсності проявляється в системі ставлень до дійсності, до інших людей, до самого себе й формується під впливом професійного середовища і діяльності. Характерологічний компонент детермінується стилем життя працівника та його професійною діяльністю.

Характерологічний компонент особистісної ресурсності досліджувався методикою К. Леонгарда-Г. Шмішека. Отримані показники усередненого профілю подано в табл. 2.

Таблиця 2. Профіль рис характеру працівників правоохоронних органів

Виявилося (табл. 2), що найбільше працівникам правоохоронних органів притаманні риси характеру, які охоплені гіпертимною (13,52+4,89), емотивною (12,88+4,34) та демонстративною (12,42+3,86) акцентуаціями характеру. Таким чином підвищена енергійність, активність, рухливість, товариськість, надмірна самостійність, прагнення до лідерства та ризику, постійний пошук нового (гіпертимна акцентуація характеру), емоційність, уразливість, тривожність, балакучість (емотивна акцентуація характеру), наполегливість, жвавість, легкість у встановленні контактів, висока пристосовуваність до людей (демонстративна акцентуація характеру) є рисами особистісної ресурсності у професійній діяльності працівників правоохоронних органів.

Рефлексивний компонент особистісної ресурсності обумовлює відчуття повноти репрезентації внутрішнього світу у всій багатоманітності його прояву. Даний компонент сприяє усвідомленню правоохоронцем своєї поведінки та діяльності, визначає його готовність до самопізнання та саморозвитку. Рефлексивний компонент особистісної ресурсності яскраво розкривається через показник готовності до професійного самовдосконалення, яке являє собою стійке особистісне утворення та виступає важливою передумовою діяльності, що забезпечує реальне здійснення й ефективність професійного саморозвитку на всіх його етапах професіогенезу.

Готовність правоохоронців до саморозвитку досліджувалася методикою Є. Дендереря. Отримані результати оформлені у вигляді рис. 2, де А - «можу самовдосконалюватися, але не хочу знати себе», Б - «хочу знати себе й можу змінитися», В - «не хочу знати себе й не хочу змінюватися», Г - «хочу знати себе, але не можу себе змінити».

Рис. 2. Переважаючий стан готовності до саморозвитку, у %

Результати доводять (рис. 2), що 40,09% правоохоронців «хочуть знати себе й можуть змінюватися», тобто готовність до саморозвитку, готовність до змін, до розвитку загалом обумовлюють їхню особистісну ресурсність. Якщо працівник правоохоронного органу прагне розвиватися, самовдосконалюватися, то це позитивним чином впливає і на виконання професійній діяльності.

Тож особистісна ресурсність є тим потужним механізмом, який сприяє успішному виконання професійних задач та може потенційно виступати мобілізаційним джерелом розвитку особистості в діяльності.

Висновки

Психологічна ресурсність працівника правоохоронного органу є складним психологічним феноменом, що виявляється у його здатності до саморозвитку, компетентності та автономії у життєвих і професійних питаннях, яка не лише обумовлює успіх життєдіяльності в цілому, але і успішність виконання професійних обов'язків. Ми переконані, що у складі психологічної ресурсності правоохоронця варто виокремлювати особистісну ресурсність, де ресурсним джерелом виступає сама особистість. Особистісна ресурсність є віддзеркаленням особистості працівника правоохоронного органу, тим особистісним утворенням, яке допомагає правоохоронцю якісно виконувати професійні обов'язки, з легкістю адаптовуватися до мінливих умов професійної діяльності, підтримувати самодетермінацію, самоефективність, саморефлексію. Представлення особистісної ресурсності побудовано навколо теорії особистості С. Рубінштейна, що дало змогу виокремити такі компоненти особистісної ресурсності: спонукальний, інструментальний, характерологічний, рефлексивний та довести, що особистісна ресурсність детермінує професійну діяльність, забезпечуючи професійну самореалізацію та мобілізацію професійного потенціалу особистості. Перспективи подальших наукових розвідок вбачаємо у розробці програми тренінгу особистісної ресурсності працівника правоохоронного органу.

Література

1. Бехтерев В.М. Объективное изучение личности. Вып. 1. Питербург; Берлин; Москва: Изд-во З.И. Гржебина. 1923. 61 с.

2. Бойко-Бузиль Ю.Ю. Психологія професійного та особистісного становлення керівників системи МВС України: монографія. Харків: Бровін О.В. 2020. 500 с.

3. Горденко А. Особистісна ресурсність у контексті професійної діяльності правоохоронців. Науковий вісник Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського. Психологічні науки. 2016. № 1. С. 40-45.

4. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. Москва: Смысл; Издательский центр «Академия». 2004. 352 с.

5. Лещенко О.С. Ресурсність поліцейських крізь призму гендера. Актуальні напрями практичної психології і психотерапії: зб. матеріалів VII Харківської наук.-практ. конф. (Харків, 2 бер. 2018 р.). Харків. 2018. С. 59-62.

6. Рубинштейн С.Л. Общая психология. Санкт-Петербург. 2002. 720 с.

7. Шевченко Л.О. Тендерні особливості ресурсності поліцейських. Право і безпека. 2017. № 4(67). С. 216-221.

8. Шиліна А.А., Греса Н.В. Особистісні ресурси працівників ДСНС. Соціально-психологічне забезпечення діяльності сил безпеки та оборони України: тези допов. Всеукр. наук.-практ. конф. (Харків, 17 квіт. 2020 р.). Харків: НА НГУ. 2020. С. 166-170.

9. Штепа О.С. Опитувальник психологічної ресурсності особистості: результати розробки й апробації авторської методики. Проблеми сучасної психології. 2018. Вип. 39. С. 380-399.

References

1. Behterev V.M. (1923). Obektivnoe izuchenie lichnosti. [Objective study of personality]. Vyp. 1. Piterburg; Berlin; Moskva: Izd-vo Z.I. Grzhebina, 61. [in Russian].

2. Boiko-Buzyl Yu.Yu. (2020). Psykholohiia profesiinoho ta osobystisnoho stanovlennia kerivnykiv systemy MVS Ukrainy [Psychology of professional and personal development of the heads of the system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine]: monohrafiia. Kharkiv: Brovin O.V., 500. [in Ukrainian].

3. Hordenko A. (2016). Osobystisna resursnist u konteksti profesiinoi diialnosti pravookhorontsiv. [Personal resourcefulness in the context of professional activity of militiamen]. Naukovyi visnyk Mykolaivskoho natsionalnoho universytetu imeni V.O. Sukhomlynskoho. Psykholohichni nauky, № 1, 40-45. [in Ukrainian].

4. Leont'ev A.N. (2004). Dejatel'nost'. Soznanie. Lichnost'. [Activity. Consciousness. Personality.]. Moskva: Smysl; Izdatel'skij centr «Akademija», 352. [in Russian].

5. Leshchenko O.S. (2018). Resursnist politseiskykh kriz pryzmu hendera. [Resourcefulness of police officers through the prism of gender]. Aktualni napriamy praktychnoi psykholohii i psykhoterapii: zb. materialiv VII Kharkivskoi nauk.-prakt. konf. (Kharkiv, 2 ber. 2018 r.). Kharkiv, 59-62. [in Ukrainian].

6. Rubinshtejn S.L. (2002). Obshhaja psihologija. [General psychology]. Sankt-Peterburg, 720. [in Russian].

7. Shevchenko L.O. (2017). Henderni osoblyvosti resursnosti politseiskykh. [Gender features of police resources]. Pravo i bezpeka, № 4(67), 216-221. [in Ukrainian].

8. Shylina A.A., Hresa N.V. (2020). Osobystisni resursy pratsivnykiv DSNS. [Personal resources of SES employees]. Sotsialno-psykholohichne zabezpechennia diialnosti syl bezpeky ta oborony Ukrainy: tezy dopov. Vseukr. nauk.-prakt. konf. (Kharkiv, 17 kvit. 2020 r.). Kharkiv: NA NHU, 166-170. [in Ukrainian].

9. Shtepa O.S. (2018). Opytuvalnyk psykholohichnoi resursnosti osobystosti: rezultaty rozrobky y aprobatsii avtorskoi metodyky. [Questionnaire of psychological resourcefulness of the personality: results of development and approbation of the author's technique]. Problemy suchasnoi psykholohii, Vyp. 39, 380-399. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru