Психологічні особливості входження підлітків до соціальних референтних груп

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні особливості входження підлітків до соціальних референтних груп

Мамчур І.В.

У статті робиться акцент на тому, що референтна група безперервно впливає на особистість, допомагає з ціннісним спрямуванням, визначенням життєвих цілей і шляхів їх досягнення. Підліток може почати гарно вчитись, шукати нові захоплення, планувати успішне майбутнє завдяки тому, що обрав групу, члени якої мають такі цілі, або вже досягли їх. Разом з тим, референтна група може впливати і негативно: підліток може втратити інтерес до навчання, намагаючись відповідати ціннісним стандартам тієї групи, яку вважатиме для себе соціально важливою. Визначено, що важливим напрямом роботи практичного психолога закладу освіти є психопрофілактика вступу підлітків до асоціальних груп.

Ключові слова: референтна група,первинна референтна група, вторинна референтна група, асоціальна референтна група, підлітковий вік, шкала соціальної бажаності, соціальне спрямування індивіда.

Psychological features of teens joining social reference groups

Mamchur I.V.

The article analyzed and systematized the main theoretical provisions of social and psychological characteristics of the emergence and functioning of reference groups. Particular attention is paid to the main motivational components underlying the priority elections of real and unrealistic social reference groups in adolescence. The main methods of research of peculiarities of reference groups in adolescence students are determined. The article focuses on the empirical component of the study of the motives for choosing adolescents' participation in reference g roups, the scale of social desire of students among peers is determined. An important component of the article is the definition of the main determinants of adolescents' accession to associative reference groups. It was found that 44% of the adolescents studied are part of associal groups. The article emphasizes that the reference group continuously affects the individual, helps with value direction, determination of life goals and ways to achieve them. A teenager can start to study well, look for new hobbi es, plan a successful future due to the fact that he has chosen a group whose members have such goals, or have already achieved them. However, the reference group can also influence negatively: a teenager may lose interest in learning, trying to meet the values of the group that he considers socially important for himself. It is determined that an important direction of work of a practical psychologist of an educational institution is psychoprophylaxis of adolescents' entry into social groups.

Key words: reference group, primary reference group, secondary reference group, associative reference group, adolescence, scale of social coseirion, social direction of the individual.

Постановка проблеми

Людина є соціальною істотою, а значить група завжди була життєво необхідна для неї. З самого народження людина знаходиться в соціумі, живе та навчається в групі, засвоює соціальні норми та правила, формується як особистість. Людина завжди належить до соціальної групи, будь то сім'я чи шкільний клас, проте не кожна з них впливає на формування життєвих цінностей так, як впливає на людину референтна група, яка стає еталоном для наслідування та порівняння. Об'єднання людей у реальні групи суттєво впливає на рівень міжособистісних стосунків, забезпечує єдині цілі, формує почуття колективізму.

Референтна група безперервно впливає на особистість, допомагає з ціннісним спрямуванням, поставленням життєвих цілей і методом їх досягнення. Підліток може почати гарно вчитись, шукати нові захоплення, планувати успішне майбутнє завдяки тому, що обрав групу, члени якої мають такі цілі, або вже досягнули їх. Але також група може впливати і негативно: підліток перестає навчатись, намагається відповідати «крутим» стандартам того угрупування, яке вважає правильним і важливим.

У підлітковому віці, зважаючи на вікові новоутворення, людина найбільше схильна до вибору та входження у референтні групи поза реальною соціальною групою. Підліток засвоює норми поведінки обраної групи, формує уявлення про навколишній світ та орієнтує власні життєві цінності згідно з референтною групою. Тому ця тема є актуальною для вивчення, через її вплив на його подальше життя.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Т. Гоббс першим визначив групу як певну кількість людей, об'єднаних спільним інтересом або спільною справою.

Соціологи Е. Дюркгейм, Г. Тард, Г. Зімель, Л. Гумплович, Ф. Тьонніс та інші звертаються до аналізу соціальної групи та здійснюють перші спроби створення теорії груп у вигляді двох напрямків: у першому випадку проблема груп вирішувалася шляхом співвіднесення групових процесів з індивідуальними, а в другому - «визнанням існування певного «містичного групового зв'язку», що має незалежну «реальність саму пособі» [1]. Присвятили проблемі соціальних груп свою увагу дослідники Р. Мертон, Т. Парсонс, Я. Щепанський, О. Шкаратан, Т. Заславська, Н. Загоруйко, І. Таганов, С. Клімова, С. Макеєв та інші [11].

Фундаментом для появи теорії референтних груп є теорія «значимого іншого». Одними з визнаних основоположників є Ч. Кулі , Д. Мід, які вказували, що в основі взаємодії людей лежить орієнтація учасників комунікації на думку інших.

У психологічній науці теорія «значимого іншого» розроблялась Б. Ананьєвим, І. Коном, А. Лазурським, В. Мясищевим, О. Петровським, Г. Хаймен, Т. Ньюком, М. Шериф, Г. Келлі, Т. Шибутані. Завдяки їхнім роботам це питання набуло популярності й важливості, починаючи з другої половини ХХ століття [2].

Автори, які працювали над проблемою референтної групи, вкладали різне значення в дане поняття й проводили різнопланові дослідження. Так, Г. Келлі, узагальнивши напрацьовані матеріали, дійшов висновку, що поняття «референтна група» позначає два види відносин між індивідом та групою, які пов'язані з мотиваційними та перцептивними процесами. Референтна група може виконувати різні функції у формуванні соціальних установок індивіда.

Незважаючи на значну популярність означеної проблеми, вагомих досліджень з часів Г. Келлі не відбулось, оскільки вузькопланові емпіричні дослідження підняли ще більше запитань, які потребують ґрунтовних досліджень та відповідей [4].

Значимою для нашої статті є робота Є. Щедріної «Референтність як характеристика системи міжособистісних відносин». Результати її досліджень є фундаментальними в сфері референтності і соціальних груп. Вагомий внесок дослідниці полягає в тому, що вона систематизувала результати зарубіжних досліджень і зробила спробу заповнити наявні прогалини з заявленої проблематики та ввела в науковий обіг поняття референтності. Крім того, Є.Щедріна уточнює взаємозв'язок між феноменом референтності як якістю міжособистісних взаємостосунків і референтною групою.

Мета статті - розкрити соціально-психологічні особливості формування й функціонування референтних груп підлітків та описати психопрофілактичні заходи їх входження в асоціальні соціальні групи.

Виклад основного матеріалу і результатів дослідження

Термін «референтна група» походить від слова «реферування» (просіювання). Мала група, яка немовби «просіює» через себе цінності суспільства і надає індивідові найбільш близькі для нього орієнтири свідомості та поведінки, є референтною [3, с. 99].

Вперше поняття референтної групи було використано американським дослідником Г. Хайменом в 1942 році. Він використав його для позначення групи людей, з якою досліджуваний порівнює себе при визначенні свого статусу, не давши при цьому визначення референтної групи. Це поняття стало основою для введення в 70-х роках Є. В. Щедріною терміну «референтність» [9, с. 59].

Вивчення референтних груп напряму було пов'язано з інтеракціоністською орієнтацією в соціальній психології, аналіз якої необхідний для розуміння поведінки людини, її соціальної взаємодії, засобів здійснення і регуляції, яка розглядає інтерес до проблеми комунікації за допомогою символів, мови, до інтерпретації ситуації, до проблем структури особистості, рольової поведінки та референтної групи як джерела норм соціальної взаємодії та соціальних установок [11, с. 60-61].

Референтність - це один з чинників соціальної ідентифікації особистості, в основі якої лежить засвоєння нею властивостей, стандартів, соціальних установок, ролей [8, с. 35]. Це прагнення ідентифікувати себе з носіями більш престижних соціальних ознак, які і є референтними для окремих особистостей. Референтні структури відображають суб'єктивні орієнтації в соціально - професійній, побутовій і соціокультурній динаміці повсякденного життя. За їх допомогою особистість встановлює для себе межі допустимого, бажаного чи неприпустимого, очікування членів референтних груп спонукають до самоствердження, самоосвіти, є критеріями оцінювання власної діяльності.

Класифікація референтних груп проводиться по досить широкому спектрі ознак. Це пов'язано з тим, що суспільство розвивається, а разом з ним розвиваються і типи взаємин і взаємодій, в які виявляються втягнутими індивіди. Навіть ця класифікація є дуже відносною і наближеною до поняття про види і типи референтних груп.

По-перше, референтні групи поділяються на види за ступенем особистого впливу на індивіда [10, с. 121]. Сюди входять первинні і вторинні референтні групи. Таким чином, первинною є та референтна група, яка надає більш помітний вплив на особистість, і саме в ній відбивається найбільша згуртованість індивідів. До первинної референтної групи належить сім'я, тому що саме в сім'ї людина проводить більшу кількість часу. Особливо це помітно в період первинної соціалізації, оскільки людина отримує розуміння про традиції, нормах, звичаях саме з сім'ї.

У свою чергу, вторинна референтна група, на відміну від первинної, справляє менший вплив на особистість. У ній взаємини учасників мають не постійний характер, а ситуативний. До таких груп відносяться колектив, громадську організацію тощо.

Підлітковий вік охоплює період від 11--12 до 15--16 років, що відповідає середньому шкільному вікові, тобто 5--9 класам сучасної школи [7, с. 201]. У цей період у особистості учня відбуваються складні і суперечливі зміни, на підставі чого його ще називають важким, критичним, перехідним. Така оцінка зумовлена багатьма якісними змінами, які нерідко пов'язані з докорінною зміною попередніх позицій, особливостей активності, інтересів і стосунків учнів. Відбуваються вони за порівняно короткий час, здебільшого бувають несподіваними і надають процесові розвитку стрибкоподібного, активного характеру. Майже завжди ці зміни супроводжуються появою у підлітка суб'єктивних труднощів. Ускладнюється і його виховання, оскільки підліток не підкоряється ефективним для молодшого школяра впливам дорослих, у різних формах проявляє непослух, опір і протест (упертість, грубість, негативізм, замкненість).

Вже більше століття в наукових колах ведеться дискусія про те, якими факторами зумовлений психічний та особистісний розвиток підлітка: біологічними чи соціальними. Проблема біологічного чинника пов'язана з тим, що саме на цей вік припадають кардинальні зміни в організмі дитини, розгортається процес статевого дозрівання [4, с. 70].

Підлітковий вік характеризується швидким, нерівномірним ростом і розвитком організму. Відбувається значна кількість фізіологічних процесів дозрівання. Нервова система підлітка ще не зовсім готова витримати сильні, тривалі подразники, часто перебуває під їх впливом у стані загальмованості або сильного збудження.

Міжособистісне спілкування стає провідним видом діяльності у підлітковому віці. Група однолітків стає основною соціальною базою та привілейованою сферою, що дозволяє молодій людині розширити та диференціювати способи соціалізації та індивідуалізації [5, с. 146]. Таким чином, протягом цього перехідного періоду стосунки з однолітками, незалежно від того, тісні вони чи більше групові, сприяють позитивному чи негативному психосоціальному розвитку підлітка і, безсумнівно, відіграють вирішальну роль у розвитку ідентичності.

Розглянемо психологічні особливості провідної діяльності підлітків в її реалізації стосовно однолітків та дорослих.

Психологічні особливості спілкування і взаємин підлітків з однолітками проявляються в наступному:

- підлітки прагнуть зайняти місце в групі однолітків, яке б відповідало їх амбіціям. Це є провідним мотивом поведінки;

- спілкування з однолітками поступово виходить за межі шкільного життя і навчальної діяльності та охоплює нові інтереси, види діяльності, стосунки [11, с. 55].

Усе це поступово виокремлюється в надзвичайно важливу для підлітка сферу життя;

- спілкування з однолітками набуває такої цінності, що витісняє на другий план навчання і стосунки з рідними;

- невдоволення своїми стосунками з однолітками часто є причиною зниження рівня навчальних досягнень та порушень поведінки;

- у спілкуванні для підлітків стають важливими особистісні якості (знання, чесність, сміливість тощо);

- стосунки характеризуються орієнтацією на вимоги товаришів, їх врахування. Проявом цього є "вуличні закони", "кодекс честі" тощо;

- підлітки інтенсивно формуються в групи, в яких наявний високий рівень конформізму (пасивне, пристосовницьке прийняття групових стандартів поведінки, безумовне підпорядкування перед авторитетами);

- у підлітків з'являються референтні групи (група -еталон, на норми та цінності якої вони орієнтуються у своїх вчинках і самооцінці);

- постійно триває пошук друга й на фоні ревнощів, образ підлітки цінують дружбу;

- з'являється взаємне зацікавлення між хлопцями та дівчатами, бажання сподобатись, тому виникає стурбованість щодо зовнішності [10, с. 109].

Входження підлітків до певних референтних груп впливає на майбутнє самовизначення індивіда, його соціальне спрямування, психологічний стан та ще низку інших важливих факторів. Для глибшого вивчення проблематики референтних груп, нами було проведено емпіричне дослідження. Метою констатувальної частини дослідження було виявлення психологічних детермінант вибору соціальної групи індивідом.

Для участі в дослідженні було сформовано вибірку: 50 підлітків, з них - 27 дівчат та 23 хлопці віком від 13 до 15 років. Дослідження проводилось на базі Кропивницької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №4 та охоплювало використання таких психодіагностичних методик: соціометрія Дж. Морено, референтометрія Є. Щедріна, опитувальник “Шкала соціальної бажаності” Кроуна-Марлоу та авторський опитувальник основних мотивів вступу до референтної групи.

Соціометричне дослідження характеризує першу досліджувану групу, а саме 7 клас як колектив з середнім рівнем згуртованості (коефіцієнт 0,35). Лідерське коло складають п'ять учнів, вони набирають найбільшу кількість виборів. 14 учнів (84%) мають взаємні вибори з однокласниками, а 3 учні (16 %) не мають, що свідчить про недостатній рівень самоаналізу, спостережливості, нерозбірливість в реальних взаємостосунках (обирають однокласників, які не відповідають взаємністю, не розглядають тих, хто проявляє до них дружні стосунки). У 8 класі ці показники такі: 69% (9 учнів) мають взаємні вибори один одного, а 4 учні (30%) взаємних виборів не мають. В 9 класі результати соціометрії були такими: 30%, а це 6 учнів, не мають взаємних виборів з однокласниками. Це свідчить ро те, що внутрішньо -групові стосунки варто розвивати, учням потрібно провести корекційні заняття, та спрямувати сили на згуртування класу.

Референтометрія 1 визначає наявність референтних осіб, виборчий інтерес до певних осіб, встановлення своєї позиції стосовно особистісно значимих об'єктів. У 7 класі з 17 учнів методом кількісного підрахунку окреслюємо референтні кола для кожного респондента. В ролі значимих людей виступають не всі заявлені номери. Учні не обирають №5 (знайомих батьків), №13 (відома всім людина), №15 (літературний персонаж). За кількістю виборів на першому місці - батьки, на другому - кращий друг, подруга, на третьому - друзі, на четвертому - брат, сестра, на п'ятому - родичі. Співвіднесення між суб'єктами та значимими об'єктами носить не тільки реальний характер. Індивід може не належати до даної групи, його вибір свідчить про соціальну орієнтацію на даний об'єкт (н-д - історичні особи, які входять в число референтних осіб). В інших двох класах ситуація повторюється, але в 9 класі на перше місце виходять друзі, а батьки пересуваються на третє. Це говорить про зміну інтересів у старших підлітків і про важливість групи друзів для дітей цього віку.

Шкала соціальної бажаності показала нам такі результати: 5 (10%) учнів з 50 мають високий рівень мотивації до схвалення, 21 (42%) - середній, 24 (48%) - низький.

Рис. 1. «Шкала соціальної бажаності» підлітків 7 -9 класів

Велика частина, а саме 44% досліджуваних є членами асоціальних референтних груп (основні цінності і захоплення - розпивання спиртних напоїв, нічні прогулянки у компанії, втікання з дому тощо), при тому лише 57% з них це усвідомлює. На питання «Що провокує входження до такої групи?» 30% відповіли «конфлікти в сім'ї», 20% - «несприйняття з боку оточуючих», 25% починають соціальні зв'язки з такими угрупуваннями через бажання подобатися та відчуття себе «крутим», 20% вважають, що вони відкривають «справжнього» себе, а ще 5% не знайшли відповіді на запитання.

Також виявилося, що 26% респондентів позиціонують себе членом групи, до якої не належать фактично (музичний гурт, персонажі серіалу тощо). А 4% опитуваних не вважають, що належать до референтної групи. Тобто будучи членом різних соціальних угрупувань таких як сім'я, школа, творчі гуртки, вони не переймають цінності і правила цих груп, і не співвідносять себе з ними. Це говорить про те, що ідеї М. Шерифа знаходять себе не практиці, і референтною може вважатися лише та група, до якої себе відносить особистість сама.

Таблиця 1. Основні мотиви вступу підлітків до референтної групи

Результати говорять нам про те, що вибір референтної групи залежить від таких чинників як схожість інтересів та бажання вести крутий спосіб життя в першу чергу, та мотивація соціальним статусом і навчання в другу чергу.

Підлітки обирають значиму соціальну групу таким чином. Щоб перегукувались їхні бажання та інтереси. Часто проблеми в сім'ї або інші особисті проблеми змушують входити в референтну групу з асоціальними проявами.

Рис. 2. Основні мотиви вступу підлітків до референтної групи

Порівнявши референтні вибори та соціометричні відмічаємо, що у своїх виборах учні зорієнтовані на певних однокласників, але не всі обрані ними в соціометричному розрізі особи є для них. Дружні, приятельські стосунки більше базуються на взаємній симпатії, так як значимість, еталонність референтних осіб стосується норм і цінностей індивіда, орієнтацій в поведінці. Тому важливо знати значимих інших для кожного члена учнівського колективу в плані ефективної співпраці з учнями.

Учні, в яких немає взаємних референтних виборів, мають як низькі соціальні статуси в класі, так і середні. В силу своїх індивідуальних особливостей, неспівпадання світоглядних тенденцій, вони не стали для однокласників критеріями для оцінки, еталоном норм поведінки.

Але постає зустрічне питання - чому саме цих учнів обирали оптанти? Вони вважають, що обрані однокласники є для них значимими, хоча між ними не спостерігається інтеракції, що суттєво послаблює процес референтності, в силу нереальності групової належності. Дані референтні відносини носять формальний характер.

референтний соціально-психологічний підліток

Висновки

Таким чином, у підлітковому віці, зважаючи на вікові новоутворення, людина найбільш схильна до вибору та входження у референтні групи поза реальною соціальною групою. Підліток засвоює норми поведінки обраної групи, формує уявлення про навколишній світ та орієнтує власні життєві цінності згідно з референтною групою.

Проведені теоретичний аналіз і узагальнення досліджуваного феномену, дають можливість розуміння референтної групи як реально існуючої чи уявної, погляди, норми та цінності якої є взірцем для особистості, і за ними вона формує свої життєві ідеали, співвідносячи дії та вчинки. Вона є значущою для особистості групою, яка обирається людиною при визначенні своїх ціннісних орієнтацій у сукупності з оточуючим середовищем, виступає джерелом норм, що регулюють поведінку особистості, а також є еталоном в оцінці себе й оточуючих і спонукає співвідносити або не співвідносити себе з цією групою. Особистість може бути членом групи, яка водночас постає для неї як референтна, хоча може існувати і поза реальною, якщо особистість зорієнтована на ідеали, цінності, погляди іншої групи.

Феномен референтних груп міститься в соціально-психологічній площині. Наявність референтних груп означає певний рівень соціалізації особистості, тобто індивід обирає бажане коло спілкування, приймає ціннісну значущість інших, орієнтується та співвідносить себе з суб'єктами визнання, система поглядів яких виступає для нього еталоном. В психологічному ракурсі пізнання генералізованого іншого є оптимальною можливістю для самопізнання особистості.

За результатами проведеного емпіричного дослідження, виявлено наявність у кожного респондента референтне кола осіб, чиї цінності, норми, цілі близькі для опитуваних. Референтними особами виступають як реальні особи, з якими контактують респонденти, так і нереальні («зібрані» особистості з літератури та історії). Цей факт вказує на важливість володіння інформацією про «значущих інших», оскільки вони є свідченням того, які цінності близькі людині з ким вона себе співвідносить.

Література

1. Антипіна Г.С. Соціальна психологія: підручник, Київ: Просвіта, 2014. 312 с.

2. Бродская С.Л. Возрастная психология в вопросах и ответах: учебное пособие, М.: КНОРУС, 2006. 256 с.

3. Ильин В.И. Теория социального неравенства (структура листско конструктивистская парадигма), М.: Институт Социологии РАН, 2000. 415с.

4. Келли Г. Две функции референтных групп. Современная зарубежная социальная психология. 1984. №2. С. 197-203.

5. Клейберг Ю.А. Психологія девіантної поведінки, Москва: Сфера, 2001. 160 с.

6. Кремень В.Г., Максименко С.Д., Олексієнко Б.М., Сафін О.Д., Костицький М.В., Толубко В.Б. Психологія професійної діяльності офіцера: підручник. Хмельницький: Вид-во Академії ПВУ, 1999. 488 с.

7. Крисько В.Г. Психологія и педагогіка в схемах і таблицях, Мінськ: Харвест, М.: АСТ, 2000. 217 с.

8. Кричевский Я.Л. Социальная психология малой группы, М.: Аспект-Пресс, 2001. 318с.

9. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. М.: Просвещение, 1992. 379 с.

10. Социальная психология в трудах отечественных психологов, Санкт - Петербур: Питер, 2000. 512 с.

11. Социальная психология: практикум: учеб. пособие для студентов вузов / Г.М. Андреева, Е.А. Аксенова, Т.Ю. Базаров и др.; под ред. Т.В. Фоломеевой, М.: Аспект Пресс, 2006. 480 с.

References

1. Antypina H.S. Sotsialna psykholohiia: pidruchnyk, Kyiv: Prosvita, 2014. 312 s.

2. Brodskaia S.L. Vozrastnaia psykholohyia v voprosakh y otvetakh: uchebnoe posobye, Moskva: KNORUS, 2006. 256 s.

3. Ylyn V.Y. Teoryia sotsyalnoho neravenstva (struktura lystsko konstruktyvystskaia paradyhma), Moskva: Ynstytut Sotsyolohyy RAN, 2000. 415 s.

4. Kelly H. Dve funktsyy referentnbikh hrupp. Sovremennaia zarubezhnaia sotsyalnaia psykholohyia. 1984. №2. S. 197-203.

5. Kleiberh Yu.A. Psykholohiia deviantnoi povedinky, Moskva: Sfera, 2001. 160 s.

6. Kremen V.H., Maksymenko S.D., Oleksiienko B.M., Safin O.D., Kostytskyi M.V., Tolubko V.B. Psykholohiia profesiinoi diialnosti ofitsera: pidruchnyk. Khmelnytskyi: Vyd-vo Akademii PVU, 1999. 488 s.

7. Krysko V.H. Psykholohiia y pedahohika v skhemakh i tablytsiakh, Minsk: Kharvest, M.: AST, 2000. 217 s.

8. Krychevskyi Ya.L. Sotsyalnaia psykholohyia maloi hruppbi, M.: Aspekt-Press, 2001. 318s.

9. Sorokyn P.A. Chelovek. Tsyvylyzatsyia. Obshchestvo. M.: Prosveshchenye, 1992. 379 s.

10. Sotsyalnaia psykholohyia v trndakh otechestvennbikh psykholohov, Sankt-Peterbur: Pyter, 2000. 512 s.

11. Sotsyalnaia psykholohyia: praktykum: ucheb. posobye dlia studentov vuzov / H.M. Andreeva, E.A. Aksenova, T.Yu. Bazarov y dr.; pod red. T.V. Folomeevoi, M.: Aspekt Press, 2006. 480 s.

Размещено на Allbest.ru