Особливості психіки людини

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Які особливості психіки людини роблять її податливою до соціально-психологічного впливу

Соціальний вплив - це сторона побудови світу. Особливості цієї побудови визначаються соціально-психологічною реальністю, що виявляється через ефект соціальності, різноманітність якого залежить від того, в яких групах явищ здійснюється вплив. Цими групами явищ можуть бути, по-перше, мінливі психічні групові утворення, що виникають як відображення в певних соціальних ситуаціях конктретно-історичних умов суспільства (соціальний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм та ін.). По-друге, це стійкі явища масової психіки, що утворюються тільки в масах людей у результаті їх взаємодії через механізми психічного зараження, наслідування, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.). По-третє, це стійкі психічні утворення, які характеризують соціальний характер груп (великих - нація, клас; малих - виробнича бригада, шкільний колектив). По-четверте, до певного типу соціально-психологічної реальності належить також соціальність поведінки особистості в ситуації групи. Соціально-психологічна реальність виявляється в різноманітних феноменах, але сутність усіх цих феноменів пов'язана з ефектом соціальності психічної діяльності. Давно помічено, що хоча всі властивості психіки людини соціальні, але в соціальній взаємодії поведінка людини не є такою, як тоді, коли людина наодинці.

Будь-яка особистість може піддаватися психологічному впливу. Дослідження причин впливу стосуються вольової сфери особистості. Щоб внести ясність щодо понять «вплив» та «взаємодія», скористаємося розведенням інтенціонального (цільового) і операціонального аспектів впливу. Тоді розкриється, що односторонній вплив на операціональному рівні взагалі важко уявити. У той же час в інтенціональному аспекті, очевидно, існує як узгодження намірів, так і їх неузгоджене між собою здійснення - прагнення провести односторонній вплив. А оскільки використання поняття «вплив» по відношенню до операціонально-технічного рівня не має сенсу, то воно стосується виключно тільки рівня намірів.

У буденному вживанні слова «вплив»(дія) закладений не технологічний, а цільовий сенс: людина вирішує, що робити з цим предметом - перемістити, змінити, зруйнувати і тощо. Коли ми впливаємо на який-небудь об'єкт, як-то і в голову не приходить сказати , що ми з ним співпрацюємо, ф маємо на увазі фізичний вплив двох тіл один на одного. У цьому випадку про взаємодію мова йде як про технологічну, операціональну сторони, про яку лише і можна розмірковувати в рамках фізичного рівня. Обидва сенси - технологічний (в даному випадку фізичний) і цільової (інтенціональний) - легко поєднати між собою, так щоб вони доповнювали один одного: людина вирішує, що з цим предметом робити, а от як це зробити, - знаходиться в процесі взаємодії з нею.

Те саме і з психологічним впливом. Одна людина вирішує, що з іншою людиною (як з об'єктом) він має намір зробити, а от як це зробити, - вирішується в процесі їх взаємодії (на операціональному рівні) з адресатом. У випадку з маніпуляцією йдеться, безперечно, лише про односторонні інтенції, про присвоєння маніпулятором права вирішувати за адресата, що йому треба робити, про прагнення вплинути на його наміри. З операціональної сторони розгляду маніпуляція, безсумнівно, є взаємодією. Таким є на операціональному рівні будь-який вплив. Свою специфіку різні види психологічних впливів отримують тільки в інтенціональному аспекті.

До системи методів психологічного впливу відносяться такі:

Психологічна атака. Психологічна атака - метод різноманітного, мінливого, швидкого, активного, багатослівного, багатозначного, рухливого, пантомімічного впливу на психіку людини з метою відключення логічного мислення: справлення яскравого враження, введення в стан розгубленості, для прийняття особистістю вигідного маніпулятору рішення.

2. Охарактеризуйте такі види соціально-психологічного впливу як «здогадний контакт», «контакт мовчазної присутності», «публічний ефект»

Обставини підштовхують кожну людину до багатьох інших індивідів. У відповідності зі своїми потребами та інтересами людина відбирає серед чисельної кількості інших людей тих, з якими вона потім вступає у взаємодію. Цей тип зв'язків, що є дуже коротеньким за своїм терміном, називається контактом. Можна виділити різні види контактів: просторові, контакти обміну, контакти зацікавленості.

Просторові контакти. Для того, щоб взаємодіяти з іншими людьми, кожен індивід повинен визначити їх у певному просторі (де вони, скільки їх). Це просторове визначення є первинним моментом, від якого залежить подальша поведінка людини і її майбутні соціальні взаємозв'язки. Кожна людина щодня зустрічається з іншими людьми в транспорті, на вулиці, спортивному майданчику, не задумуючись над тим, хто саме знаходиться в цих місцях поряд з ним, однак кожен індивід пам'ятає про існування інших. Це виражається у зміні поведінки в присутності інших. Наприклад, дівчинка, яка тільки що веселилась у себе вдома, виходячи на вулицю, надає собі серйозного вигляду, бо вона знає, що на вулиці присутні інші люди.

М.Обозов виділяє два типи просторових контактів: 1) можливий (здогадний) просторовий контакт, коли поведінка людини змінюється через здогадку про присутність індивідів в якомусь місці. Я.Щепанський називає такий контакт «опосередкованим» і наводить приклад: начальник відділу кадрів, знаючи про існування потенційної робочої сили, дає об'яву про запрошення на роботу; 2) візуальний просторовий контакт, або контакт «мовчазної присутності», коли поведінка індивіда змінюється під впливом візуального спостереження інших людей. В психологічних дослідженнях застосовується термін «публічний ефект», сутність якого в тому, що характеристики індивідуальної діяльності і поведінки змінюються під впливом пасивної присутності інших. Отже, просторовий контакт є первинним і необхідним кільцем у формуванні соціальних взаємодій.

Контакти зацікавленості.їх сутність полягає у виборі соціального об'єкту, який має певні цінності або риси, що відповідають потребам даного індивіда. Вступаючи в просторовий контакт, людина виділяє зі всіх соціальних об'єктів, що просторово сприймаються, певного індивіда, з яким вона пов'язує позитивні або негативні емоції, тобто того, хто має риси або властивості, які відповідають її інтересам. Цей індивід може зацікавити, наприклад, своєю незвичайною зовнішністю, чи наявністю у неї цінної для вас інформації, або виявленням фізичної сили, гумору або, навпаки, неввічливістю, нерозсудливістю. Людина порівнює індивіда, якого виділила, з собою, намагаючись свідомо чи несвідомо визначити причину своєї зацікавленості. Такий контакт може бути обопільним або одностороннім, очним або заочним, викликати негативні або позитивні емоції.

Психологічним механізмом виникнення подібного контакту є мотивяк спонукання до діяльності, що пов'язано із задоволенням потреби. Кожна особа має набір мотивів відносно різних сторін оточуючої її діяльності. Ці мотиви є продуктом попереднього досвіду і існуючих в даний час потреб. Мотиви пов'язані між собою і складають мотиваційну структуру особистості. В основному вони являються потенційними, тобто до певного часу не виявляються у поведінці людини. Однак в якийсь момент відбувається з'єднання потреби особистості з якимось об'єктом оточуючого середовища. Мотив, що відповідає даній потребі, актуалізується, і виникає інтерес-форма виявлення потреби, що забезпечує направленість особистості на усвідомлення цілей діяльності.

Актуалізований мотив і інтерес ще не є соціальною дією, а лише першими кроками до її здійснення. Під час контакту зацікавленості діє саме такий механізм актуалізації мотиву. Контакт зацікавленості може перерватись або продовжуватись в залежності від багатьох факторів, але перш за все від сили і важливості для особистості актуалізованого мотиву і відповідно сили інтересу; ступеня взаємності інтересів; ступеня усвідомлення свого інтересу, навколишніх обставин.

В контактах зацікавленості виявляються унікальні індивідуальні риси особистості, а також особливості соціальних груп, організацій, інститутів, до яких вона належить. Наприклад, юнак, який має відповідні фізичні дані, може зацікавити тренера спортивного клубу, але він може бути зовсім нецікавим для підприємця, який шукає робітника.

3. Поясніть сутність експериментів Нормана Трипплета, Бібба Латане

Експеримент Нормана Триплетта (1898)

Психолог університету в штаті Індіана, США, Триплетт цікавився велосипедними гонками. Він помітив, що спортсмени демонструють кращі результати не тоді, коли "змагаються із секундоміром", а коли беруть участь у колективних заїздах. Для перевірки своїх міркувань Триплетт провів дослідження, яке вважається першим соціально-психологічним експериментом. Дослідник запропонував дітям скручувати спінінг на швидкість. В одній ситуації діти робили це у порожній кімнаті, в іншій - у товаристві однолітків. У присутності один одного діти робили це значно швидше. Досліджуваними були 40 дітей, з яких 20 в умовах змагання показали значно кращі результати, 10 незначною мірою їх покращили, а у 10 дітей результати були гірші через хвилювання.

Триплетт назвав відкритий ним феномен покращання результатів в присутності інших людей соціальною фасилітацією.

Значення експерименту Триплетта. Дослідник продемонстрував ефект соціальної фасилітації в контрольованому лабораторному експерименті. Це перше дослідження в соціальній психології встановило певною мірою те, що людям уже і так було відомо, однак те, що таку загальновідому істину було "доведено", мало важливе значення.

Експерименти з вивчення соціальної фасилітації тривають уже понад сто років. В нашій поведінці викликає психологічні зміни як факт присутності інших людей, так і уявна присутність. Чинники цього феномена: проста присутність інших, очікування оцінки, конкуренція, розсіювання уваги (дистракція). Цікаво, що в процесі дослідження соціальної фасилітації феномен встановлений, однак оригінальний експеримент Триплетта не дає надійних стійких результатів, за тими стандартами, які використовуються в сучасних дослідженнях. психологічний соціальний контакт мовчазний

В інших експериментах психологи використовували різні завдання (одягатись, розв'язувати арифметичні задачі, запам'ятовувати слова). Результати виявились суперечливими. В певних експериментах підтверджувався ефект соціальної фасилітації, у інших виявлявся зовсім протилежний ефект - ефект інгібіції (погіршення результатів у присутності інших людей)

Ефект свідка, ефект стороннього, синдром Дженовезе -- психологічний ефект, який виявляється в тому, що люди, які виявились свідками надзвичайної ситуації (ДТП, злочини чи інших), не намагаються допомогти постраждалим. Встановлено, що ймовірність того, що хтось із свідків почне допомагати постраждалим, тим менше, чим більше людей просто стоятимуть і дивляться. Іншими словами, кожен із очевидців вважає, що допомогти постраждалим має не він, а хтось інший. Навпаки, єдиний очевидець розуміє, що крім нього допомогти постраждалим більше нема кому, і діє набагато рішучіше [1]. Декілька факторів можуть пояснити прояв цього ефекту. Ці фактори включають: неоднозначність та дифузію відповідальності та групову згуртованість.

Эффект свидетеля был впервые представлен Джоном Дарли[en] и Бибом Латане[en] в 1968 после того, как их заинтересовал случай, связанный с убийством Китти Дженовезе в 1964 году. Исследователи провели серию экспериментов, которые выявили один из сильнейших и наиболее повторяющихся эффектов в социальной психологии. В проводимом эксперименте участник действует либо один, либо с группой людей. Перед ними разыгрывается чрезвычайная ситуация, и исследователи оценивают, через какое время участники вмешаются, если они вмешаются. Так например, в одном из экспериментов участники должны были помочь незнакомой женщине на улице, которая плохо себя чувствовала. 70 % участников, которые были одни, вызвались помочь после того, как они увидели, что она упала, и ей действительно плохо. Но в том же эксперименте, где были представлены другие люди на улице, только 40 % предложили помощь.

Чинники, що впливають на поведінку «свідків»

Екстрені та не екстрені ситуації

Біб Латані та Джон Дарлі провели 3 експерименти, щоб протестувати ефект свідка у не екстрених ситуаціях. Їхні результати показали, що велике значення має те, як саме учасників просять про допомогу. В одному випадку піддослідних запитали, як їх звуть. Більшість людей відповіли після того, як дізналися ім'я співрозмовника. В іншому випадку свідків просили дати на допомогу десять центів. Коли учасникам пояснювали причину на кшталт «У мене вкрали гаманець», відсоток людей, які відреагували на прохання, був вищим (72 %), ніж у випадку, коли їх просто просили про допомогу. Таким чином, що більше інформації отримує «свідок», то більша ймовірність того, що він прийде на допомогу.

Характеристики екстрених ситуацій, що впливають на їх очевидців:

Існує загроза завдання шкоди або реальне завдання шкоди

Рідкісні та незвичайні ситуації

Тип поведінки, необхідний ситуації, відрізняється від ситуації до ситуації

Несподіванка ситуації

Необхідність негайних дій

Внаслідок цих п'яти характеристик очевидці проходять через такі когнітивні та поведінкові процеси:

Зауважте, що щось відбувається

Зрозуміти, що ситуація екстрена

Відчути рівень відповідальності

Форма сприяння

Реалізувати обрану дію

Неоднозначність та її наслідки

Неоднозначність -- фактор, який впливає на те, чи людина допомагатиме комусь, коли це необхідно. У ситуаціях, коли свідок чи свідки події не впевнені, чи потрібна потерпілому допомога (висока неоднозначність), повільна реакція. У ситуаціях з низькою неоднозначністю час, за який людина починає діяти, скорочується.

Розуміння довкілля

Чи очевидець допомагатиме потерпілому може бути пов'язане з місцем, де розгортається подія. Якщо місцевість йому знайома, ймовірність того, що він прийде на допомогу, більша, ніж у протилежному випадку.

Групова згуртованість

Ще один фактор, який може вплинути на поведінку стороннього. Згуртованість має на увазі встановлені взаємини між двома і більше людьми. Провели експерименти, щоб подивитися на поведінку свідків у групі знайомих їм людей. З 4 груп студентів, найбільш згуртована з них виявила найбільше сприяння постраждалим і більший рівень соціальної відповідальності.

Дифузія відповідальності

Дарлі та Латані (1968) провели дослідження щодо дифузії відповідальності. Результати показали, що якщо є присутність інших людей при критичній ситуації, очевидці події покладають відповідальність за рішення робити будь-які дії на чужі плечі.

4. Розкрийте сутність понять "соціальна фасилітація", "соціальна інгібіція" (за Ф.Олпортом)

Відомо, що присутність інших людей може помітно впливати на індивідуальну поведінку і цей вплив проявляється по-різному. Так, іноді люди справляються зі своїми завданнями краще саме в присутності інших, а не на самоті. Це явище називається соціальною фасилитацией (термін Ф. Олпорта). Першим серед психологів звернув свою увагу на дане явище Н. Триплетт в кінці XIX ст., Який і провів відповідний експеримент (див. Гл. 2). На рубежі XIX- XX ст., В період індустріальної революції, значна увага в різних країнах приділялася способам підвищення продуктивності праці в індустрії. Так, В. Меді в Німеччині виявив, що робітники взуттєвої фабрики забивали цвяхи в шкіру швидше тоді, коли поруч інші люди також виконували цю операцію, ніж на самоті (Raven and Rubin, 1983). Наступні експерименти інших дослідників показали, що соціальна фасилітації може проявлятися і тоді, коли інші люди виконували ту ж роботу, і тоді, коли при виконанні завдання присутній спостерігач або експериментатор. Таким чином, соціальну фасилітації можна визначити як зростання активності або продуктивності індивіда внаслідок присутності поруч інших людей.

Флойдом Олпортом у 1920 р. було експериментально доведено, що у присутності інших людей досліджувані швидше вирішують прості приклади на множення і викреслюють з тексту певні букви. Присутність інших позитивно впливає на точність виконання завдань на моторику. Так був відкритий ефект присутності інших, або ефект фасилітації (від англ. facility -легкість, сприятливі умови). У сучасному розумінні фасилітація - це посилення домінантних реакцій у присутності інших.

Ефектом соціальної інгібіції називається явище, яке виражається в гальмуванні активності людини в присутності інших людей. При цьому умови він гірше справляється з виконуваною роботою, ніж тоді, коли він трудиться наодинці з собою

Пояснення ефектів соціальної фасилітації та інгібіції можуть бути різними. Одне з них запропонував американський соціальний психолог Р. Зайонц. Його пояснення носить психофізіологічний характер і апелює до поняття домінуючої реакції. Суть цього пояснення полягає в наступному. Посилення загального рівня збудження людини в присутності інших людей насамперед впливає на домінуючу реакцію. Якщо цією реакцією є активізація, то спостерігається ефект соціальної фасилітації; якщо ж в якості такої реакції виступає гальмування, то наслідком буде ефект соціальної інгібіції.

Подальші дослідження ефектів соціальної фасилітації та інгібіції привели вчених до висновку про те, що їх прояв залежить від сили психологічного тиску на даної людини, яку в даній ситуації роблять на нього присутні люди. Уважно вивчаючи це питання, учені прийшли до необхідності диференціювати подібні ситуації за величиною потенційного психологічного тиску, що чиниться на людину. У підсумку були виділені і описані шість різних ситуацій "присутності" інших людей і відповідно надання психологічного впливу на людину. Ці ситуації представляються наступними.

1. Людина перебуває абсолютно один. Навколо нього в даний момент часу немає інших людей, і сам він повністю впевнений в тому, що те, чим він зараз займається, ніколи і ні за яких умов не стане відомо іншим людям (ситуація фактичної відсутності інших і, отже, ефектів соціальної фасилітації або соціальної інгібіції).

2. Людина знаходиться один, і в даний момент часу поряд з ним нікого немає. Проте він сам повністю не впевнений в тому, що те, чим він зараз займається, не стане коли-небудь відомо іншим людям (ситуація мінімально вираженого присутності інших і, отже, дуже слабкого прояву ефектів соціальної фасилітації або соціальної інгібіції).

3. Людина знаходиться в оточенні незнайомих йому людей, які на нього не звертають ніякої уваги (ситуація слабкого присутності інших і, отже, дуже слабкого прояву ефектів соціальної фасилітації або соціальної інгібіції).

4. Людина знаходиться в оточенні знайомих людей, які звертають на нього увагу, але не оцінюють його, і сама людина від цих людей практично не залежить (ситуація "середнього" присутності інших і відповідно середнього прояву ефектів соціальної фасилітації або соціальної інгібіції).

5. Людина оточений людьми, які оцінюють його, і від пропонованих ними оцінок в якійсь мірі залежить доля даної людини (ситуація сильно вираженого присутності інших і, отже, помітного прояву ефектів соціальної фасилітації або соціальної інгібіції).

6. Людина щось робить публічно, в оточенні людей, від яких він повністю залежить, і ці люди оцінюють його і визначають його подальшу долю (ситуація дуже сильно вираженого присутності інших і відповідно дуже сильного прояву ефектів соціальної фасилітації або соціальної інгібіції)

Размещено на Allbest.ru