Готовність майбутніх психологів до роботи з людьми похилого віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Готовність майбутніх психологів до роботи з людьми похилого віку

Бочаріна Наталія Олексіївна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 08401, м. Переяслав

Бєлякова Світлана Миколаївна, кандидат психологічних наук, доцент, доцент кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 08401, м. Переяслав

Стеценко Алла Іванівна, кандидат психологічних наук, старший викладач кафедри менеджменту, практичної психології та інклюзивної освіти, Університет Григорія Сковороди в Переяславі, 08401, м. Переяслав

Анотація

психологічний супровід людина похилого віку

Статтю присвячено проблемі готовності майбутніх психологів до роботи з людьми похилого віку. Робота психолога з літніми людьми є особливим напрямом роботи фахівця. Психологічні особливості людей похилого віку обумовлені специфікою вікових психологічних та соціальних змін, які відображаються на особистості. Для майбутніх психологів важливим є знання про особистісний, когнітивний та культурний потенціал представників старшого покоління та активне використання цього потенціалу у подолання дискримінації за віком. Також, важливою умовою вдосконалення соціально- психологічної робити з особами цієї вікової групи, підвищення якості їхнього життя, формування позитивного ставлення до них у суспільстві, особливо на даному етапі розвитку українського суспільства, що потребує професійної готовності від майбутніх психологів.

Готовність до професійної діяльності майбутнього психолога включає систему мотивів: пізнавальні, особистісні, емоційні, вольові, професійну компетентність, особистісні якості: адекватність і сталість самооцінки, сенситивність, емпатія, високий рівень комунікативного контролю та вольової саморегуляції, відсутність внутрішніх конфліктів, що сприяють координації зусиль психолога заради збереження психічного здоров'я особистості.

У статті зазначено вибір стратегії психологічного супроводу осіб похилого віку з деструктивними емоційними проявами. Вказано, що психологічний супровід має будуватися, виходячи з принципу взаємозв'язку внутрішньої (інтрапсихічної) і зовнішньої (психосоціальної) детермінації функціонування особистості, має враховувати закономірності процесу зміни поведінки, який включає наступні стадії - відсутність наміру змінити власну небажану поведінку, обдумування, підготовка, дія, підтримка, а також психотерапевтичні впливи повинні бути спрямовані на зміни в пізнавальній сфері особистості людини літнього віку через переконання, навіювання, конфронтацію, прояснення та інтерпретацію змісту переживань, в емоційній сфері - катарсис, емоційну підтримку, емпатію; у поведінковій сфері - мотивацію, розкриття нового емоційного і міжособистісного досвіду, підкріплення.

Ключові слова: готовність до професійної діяльності психолога, людина похилого віку, мотивація, професійна компетентність, емпатія, вольова саморегуляція.

Abstract

Bocharina Nataliya Oleksiivna, PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professorof the Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Еducation Hryhorii Skovoroda University Pereiaslav, Ukraine

Beliyakova Svitlana Mykolayivna, PhD in Psychology, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management,Practical Psychology and Inclusive Education Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav

Stetsenko Alla Ivanivna, Ph.D. in Psychological Sciences Senior Lecturer at Department of Management, Practical Psychology and Inclusive Education, Hryhorii Skovoroda University in Pereiaslav, Pereiaslav, Ukraine

PREPAREDNESS OF FUTURE PSYCHOLOGISTS BEFORE WORK WITH PEOPLE OF A SICK AGE

The article is devoted to the problem of future psychologists' willingness to work with older people. The work of a psychologist is a special area of work of a specialist. Psychological characteristics of the elderly are due to the specificity of age-related psychological and social changes that are reflected in the individual. It is important for future psychologists to know about the personal, cognitive, and cultural potential of older generations, and to actively use that potential in overcoming age discrimination. Also, an important condition for improving social and psychological work with persons of this age group, improving their quality of life, forming a positive attitude towards them in society, especially at this stage of development of Ukrainian society, which requires professional readiness from future psychologists.

Willingness for the professional activity of a future psychologist includes a system of motives: cognitive, personal, emotional, volitional, professional competence, personal qualities: adequacy and constancy of self-esteem, sensitivity, empathy, high level of communicative control and volitional self-regulation, lack of internal conflicts a practical psychologist for the sake of maintaining the mental health of the individual.

The article indicates the choice of strategy for psychological support of the elderly with destructive emotional manifestations. It is stated that psychological support should be based on the principle of interrelation of internal (intrapsychic) and external (psychosocial) determination of personality functioning, should take into account the laws of behavior change, which includes the following stages - no intention to change their unwanted behavior, reflection, preparation action, support, as well as psychotherapeutic influences should be aimed at changes in the cognitive sphere of the elderly person through persuasion, suggestion, confrontation, clarification and interpretation of the content of experiences, in the emotional sphere - catharsis, emotional support, empathy; in the behavioral sphere - motivation, the discovery of new emotional and interpersonal experiences, reinforcement.

Key words: readiness for professional activity of psychologist, elderly person, motivation, professional competence, empathy, volitional self-regulation.

Постановка проблеми

Стрімке зростання демографічного старіння зумовили особливу актуальність соціально-психологічних проблем цього процесу. Проблема старіння населення в суспільстві ставить перед психологічною наукою низку питань, пов'язаних із закономірностями соціального розвитку літньої особистості, з динамікою її ідентичності, особливостями процесу її соціалізації, місцем цієї соціальної групи в суспільстві, психологічній допомозі людям похилого віку. Особливого значення набуває проблема готовності психолога до професійної діяльності, зокрема у здійсненні психологічного супроводу осіб літнього віку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблема готовності психолога до роботи з людьми похилого віку була і залишається ключовою для психолого-педагогічної теорії і практики професійної освіти. Професійні та особистісні якості психолога в його діяльності дуже тісно взаємопов'язані. І саме тому особистість психолога зазвичай виступає провідним фактором успішного виконання професійних обов'язків.

Ціннісні орієнтації, індивідуально-особистісні особливості, готовність до діяльності, особливості роботи психолога з різними віковими категоріями та інші аспекти цієї проблеми висвітлені в роботах Г. Абрамової, Н. Амінова, Н. Антонової, І. Дубровіної, Ю. Ємельянова, Е. Корабліної, Л. Лєжніної, О. Мешко, М. Степанової, І. Тимощук, Н. Шевченко та ін. В основному, дослідники зосереджують свою увагу на проблемі підготовки психолога у вищій школі.

Також слід відмітити і коло дослідників, що вивчають проблеми розвитку особистісних якостей, а саме: такі, як щирість, комунікабельність, співпереживання, безумовне прийняття іншої людини, вміння привернути до себе увагу, здатність до емпатійного розуміння та ін.. На думку вчених К. Роджерса, Р. Мейя, Р. Нємова, Л. Петровської, Т. Яценко це якості, якими має володіти кожен практичний психолог у професійній діяльності.

На думку Л. Кандибович, готовність - це первинна фундаментальна умова успішного виконання будь-якої діяльності. Виникнення стану психологічної готовності до діяльності починається з постановки мети на основі потреб та мотивів. Потім виробляється план, установки, моделі, схеми наступних дій. При цьому у створенні, збереженні і відновленні стану психічної готовності вирішальне значення має її зв'язок з різними сторонами особистості [7].

Проблемою формування готовності до професійної діяльності психолога займалася дослідник Л. Лєжніна [7]. Вчена стверджувала, що готовність до професійної діяльності, полягає в поетапному розвитку її послідовних новоутворень у вигляді готовності до вибору професії психолога та готовності до навчально-професійної діяльності по оволодінню нею на довузівському етапі професіоналізації, а також готовності до виконання професійної діяльності психолога на вузівському етапі професіоналізації.

Досліджуючи ціннісні орієнтації студентів з різним типом готовності до професійної діяльності психолога, Н. Антонова визначає такі типи професійної готовності майбутнього фахівця:

- особистісна готовність (система психологічних властивостей, що зумовлює досягнення адекватного вимогам професійної діяльності результату за рахунок достатньо високого рівня розвитку особистісної зрілості фахівця);

- когнітивно-операціональна готовність (система психологічних властивостей, що зумовлює досягнення адекватного вимогам професійної діяльності результату за рахунок достатньо високого рівня розвитку інтелектуальної зрілості фахівця);

- емоційно-вольова готовність (система психологічних властивостей, що зумовлює досягнення адекватного вимогам професійної діяльності результату за рахунок достатньо високого рівня розвитку емоційної зрілості фахівця);

- інтерактивна готовність (система психологічних властивостей, що зумовлює досягнення адекватного вимогам професійної діяльності результату за рахунок достатньо високого рівня розвитку соціальної зрілості фахівця) [1].

Зазначені типи готовності психолога до професійної діяльності ефективно реалізовуються у роботі з людьми похилого віку.

Соціально-економічні проблеми старості досліджують О. Тополь, Т. Смирнова, Н. Римашевська. Проблеми соціальної комунікації, відповідальності та ексклюзії людей різного віку досліджують О. Дікова- Фаворська, Л. Хижняк та О. Безрукова. Вперше використовують якісні методи для дослідження старості як феномену М. Єлютіна, Є. Здравомислова, Ю. Качалова, О. Кувшинова, С. Марковкіна. Розгляд сутності та структурних компонентів соціального потенціалу представлений в працях Н. Тютюнник, Д. Афанасьєва, В. Філіппова, М. Нугаєва, О. Шкаратана, Н. Коленди. Особистісний потенціал розглядається в працях В. Міляєвої, Н. Лебідь, Ю. Бреус та М. Садової.

Старість - один із найпарадоксальніших і найсуперечливіших періодів життя. Людина похилого віку постає перед «остаточними питаннями буття» і повинна поєднувати можливості глибокого розуміння навколишнього світу, великий життєвий досвід та фізичні недуги, неможливість активно втілювати в життя все, що може усвідомлюватися [4].

Поряд з виділеними благополучними типами старості І. Кон визначає і негативні типи розвитку: це агресивні старі буркотуни, незадоволені станом навколишнього світу, що критикують все, крім самих себе, всіх повчають і тероризують навколишніх нескінченними претензіями; розчаровані в собі і власному житті, самотні і сумні невдахи, постійно звинувачують себе за дійсні та уявні упущені можливості, роблячи себе тим самим глибоко нещасними [4].

Цікаву типологію стратегій адаптації до старіння пропонує М. Єрмолаєва. Узагальнивши досить неоднорідну інформацію про різні аспекти старіння, що міститься в роботах Г. Абрамової, Р. Грановської, Н. Шахматова, Е. Еріксона, а також дані власних досліджень, вчена висуває припущення, що провідна діяльність в старості може бути спрямована або на збереження особистості людини, підтримання та розвиток її соціальних зв'язків, або на відокремлення, індивідуалізацію і «виживання» її як індивіда на тлі поступового згасання фізичних, фізіологічних і психофізіологічних функцій [8].

Як показують дослідження Дж. Розенома, Б. Ньюгартена, Е. Каммінга (автори теорії соціального звільнення) погіршення соціальної адаптації осіб літнього віку можна пояснити тим, що виникає розрив між особистістю та су-спільством, зменшується енергія особистості та погіршується якість її зв'язків з оточенням, унаслідок одночасної дії двох чинників - природних змін психофізіологічних та особистісних характеристик літньої людини та впливом на неї соціального середовища [4].

Отже, слід зазначити, що похилий вік людини є особливим віком. Зміни у соціальному житті, які відбуваються з літньою людиною, зміни фізіологічні та психологічні призводять до негативного сприйняття людиною свого віку.

У зв'язку з цим вибір стратегії психологічного супроводу з деструктивними емоційними проявами у осіб похилого віку має будуватися: по- перше, виходячи з принципу взаємозв'язку внутрішньої (інтрапсихічної) і зовнішньої (психосоціальної) детермінації функціонування особистості; подруге, враховувати закономірності процесу зміни поведінки, який включає наступні стадії: відсутність наміру змінити власну небажану поведінку, обдумування (розгляд можливості змінити поведінку), підготовка (виникнення наміру змінити поведінку), дія (рішуча зміна способу життя і стабільне збереження нового стилю поведінки), підтримка (остаточне подолання небажаного поведінки); по-третє, психотерапевтичні впливи повинні бути спрямовані на зміни в пізнавальній сфері особистості людини літнього віку через переконання, навіювання, конфронтацію, прояснення та інтерпретацію мало усвідомлюючого змісту переживань; в емоційній сфері - катарсис, емоційну підтримку, емпатію; у поведінковій сфері - мотивацію, розкриття нового емоційного і міжособистісного досвіду, підкріплення [3].

Мета статті - теоретично та емпірично вивчити особливості готовності майбутнього психолога до роботи з людьми похилого віку.

Виклад основного матеріалу

Основним завданням емпіричного етапу було дослідження готовності майбутніх психологів до роботи з людьми похилого віку, виявлення особливостей даної готовності на етапі їх навчання у вищому навчальному закладі.

Дослідження проводилося на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі. Всього дослідженням було охоплено 38 студентів-психологів.

Для дослідження готовності майбутніх психологів до роботи з особами похилого віку ми використовували такі методики:

-Тест-опитувальник для вимірювання мотивації афіліації (за

А. Мехрабіаном, у модифікації М. Магомед-Емінова) [2];

- Методика «Діагностика рівня емпатійних здібностей» (за В. Бойко) [2];

- Методика вивчення комунікативного контролю (за М. Шнайдером) [4];

- Методика «Дослідження вольової саморегуляції» (за А. Звєрьковою та Е. Ейдманом) [2].

В емпіричному дослідженні ми орієнтувалися на вивченні складових компонентів, які включає в себе готовність майбутніх практичних психологів до роботи з літніми людьми: мотиваційно-ціннісний (орієнтація на взаємодію з людьми похилого віку), когнітивний (професійна компетентність, рефлексивність, децентрованість мислення), особистісний (сукупність особистісних якостей, які забезпечують діяльність); регуляційний (сукупність психологічних властивостей, які забезпечують свідому саморегуляцію емоційних проявів у роботі практичного психолога).

Мотиваційно-ціннісний компонент готовності психолога до роботи з людьми похилого віку, що включає вміння налагоджувати й координувати взаємні дії, здатність підтримувати продуктивні взаємостосунки та спрямовувати їх на реалізацію спільної мети, досліджувався за допомогою Тесту-опитувальника для вимірювання мотивації афіліації (за А.Мехрабіана, у модифікації М. Магомед-Емінова) [8], з метою визначення рівня мотивації афіляції. Було виявлено загальний рівень мотивації до взаємодії, результати дослідження презентовані в табл. 1.

Таблиця 1 Кількісні показники загального рівня мотивації до взаємодії за методикою А. Мехрабіана