Особливості діагностики та корекції психомоторного розвитку дошкільників з інтелектуальними порушеннями на заняттях фізичного виховання

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ДІАГНОСТИКИ ТА КОРЕКЦІЇ ПСИХОМОТОРНОГО РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНИКІВ З ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ ПОРУШЕННЯМИ НА ЗАНЯТТЯХ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

А.В. Сімко

Постановка проблеми

Дітей дошкільного віку з вадами інтелекту об'єднує те, що всі вони потребують ранньої діагностики і систематичної корекційної роботи для підготовки до повсякденного життя та навчання. Вчасна діагностика і корекція психомоторного розвитку спрямована на максимально можливе подолання наявних у дитини порушень. Корекційний вплив на дітей з вадами інтелекту здійснюється на основі ряду методичних принципів: систематичності, послідовності, диференціації, індивідуального підходу до дитини та ін. психомоторний фізичний виховання корекція

Психомоторний розвиток є складним діалектичним процесом, який характеризується певною послідовністю і нерівномірністю дозрівання окремих функцій, якісним їх перетворенням на новому віковому етапі. При цьому кожна подальша стадія розвитку нерозривно пов'язана з попередньою.

Відомо, що діти, які страждають одним і тим же захворюванням, по-різному відстають в розвитку. Це пов'язано з особливостями їх центральної нервової системи, з різними впливами навколишнього середовища, а також з тим, наскільки своєчасно поставлено правильний діагноз і розпочата корекційна робота.

Порушення психомоторного розвитку мають різну динаміку. Разом із стійкими відхиленнями в розвитку, обумовленими органічним ураженням мозку, спостерігається безліч так званих зворотних варіантів, які виникають при легкій мозковій дисфункції, соматичній ослабленості, педагогічній занедбаності, емоційній депривації. Ці відхилення можуть бути повністю подолані за умови своєчасно проведеної корекційної роботи.

Вивчення психомоторики дітей дошкільного віку дає підстави стверджувати, що незалежно від особливостей моторної недорозвиненості, всім їм притаманні значні труднощі при виконанні завдань, що передбачають зміни в засвоєних рухах. Оскільки спроможність відійти від одного разу знайденого і засвоєного руху ґрунтується на орієнтувально-дослідницьких можливостях психомоторики суб'єкта, то саме порушення останніх і є центральною ланкою відповідної патології [Вайзман Н. П.; Венгер Л. А.].

Водночас корекція спроможності змінювати свої психомоторні стереотипи, формування ефективних орієнтувально-дослідницьких рухів у дітей відіграє особливо важливу роль в їх адаптації до навколишнього середовища. Проте завдання щодо корекції здатності диференціювати рухи є досить складним і вимагає визначення відповідних психолого-педагогічних засад цієї роботи, а його реалізація є важливим науковим і практичним завданням [Гуровец Г. В.; Козленко М. О.].

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Аналіз наукових праць (В.І. Бондара, О.В. Гаврилова, С.П. Миронової), в яких досліджуються шляхи розв'язання цієї проблеми засвідчує, що психофізичний розвиток розумово відсталих дітей дошкільного віку реалізується не ізольовано, а у зв'язку з їх способом життя і діяльністю, а педагогічно обґрунтована психомоторна активність може вплинути і на їхню розумову діяльність. Навіть більше, без руху, без фізичних навантажень і діти з нормальним психофізичним розвитком просто не спроможні нормально розвиватися (В.Г. Ареф'єв, В.Г. Властовский, Л.П. Гримак, С.Д. Максименко).

Особливістю діагностики психомоторики є відсутність певного загального фактору психомоторної обдарованості, що спонукає виділяти все нові й нові самостійні фактори, які репрезентують нам нові психомоторні здібності. Між результатами різних тестів діагностики психомоторики спостерігається дуже низька кореляція (якщо така взагалі є). Збільшення обсягу тестів психомоторного розвитку не збільшує їх надійності, проте викликає ефект тренування щодо ідентичних завдань (Л.Ф. Бурлачук, К.М. Гуревич, Є.П. Ільїн та інші).

Відповідно ускладненим є і завдання загальної корекції психомоторики розумово відсталих дітей дошкільного віку. Необхідність такої корекції очевидна, зважаючи на те, що, з одного боку - психомоторний розвиток дітей зі стійкими органічними порушеннями пізнавальної діяльності завжди індивідуально своєрідно обмежений, а з другого - функціональні органи психомоторики у дошкільному віці ще досить пластичні (І.Д. Бех, М.П. Вайзман, О.П. Хохліна та інші).

Дослідження цієї проблеми започатковане у працях М.О. Бернштейна, О.В. Запорожця, які розглядали психомоторику як складне ієрархічне утворення низки рівнів побудови рухів і запропонували систематизувати з цих позицій патологію реалізації рухової функції, а також вивчати психіку як орієнтувально-дослідницьку діяльність.

Загальний вплив фізичних вправ на організм дитини виражається в тому, що вони, як встановлено дослідженнями В.Б. Горіневського, О.М. Крестовнікова, П.Ф. Лесгафта та ін., сприяють підвищенню життєдіяльності всього організму.

Мета статті теоретично окреслити та практично показати доцільність застосування діагностики і корекції порушень психомоторного розвитку дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями на основі порівневого підходу до побудови рухів на заняттях фізичного виховання.

Діагностика психомоторної активності суб'єкта в нормі (Б.Г. Ананьєв, В. Манова-Томова, Є.С. Черник), за затримці його розвитку та за різних порушень ( Є.І. Теплицька) є актуальною проблемою спеціальної психології.

У 1923 р. М.І. Озерецький розробив «Метод масової оцінки моторики у дітей і підлітків». Цей тест дослідження рівня розвитку моторних умінь і окремих компонентів моторики містить п'ять груп випробувань по п'ять завдань у кожній. Шкальний принцип побудови методики такий самий, як у традиційних тестах дослідження інтелекту [Бурлачук Л.].

Перша група тестів спрямована на визначення статичної координації. Досліджувані перевірялися на спроможність стояти із заплющеними очима упродовж 15 с. Потім та ж вправа на правій нозі, далі на лівій, на носках, в різних позиціях тулуба.

Друга група тестів спрямована на визначення динамічної координації й співрозмірності рухів. Досліджувані перевірялися на здатність пересуватися стрибками на правій і лівій ногах, поперемінно проходити лабіринт правою та лівою руками, вирізувати з паперу кола правою (1хв.) і лівою (1,5 хв.) руками, креслити лінії, стрибати з місця у висоту.

Третя група тестів спрямована на визначення швидкості рухів. Досліджувані перевірялися на здатність вкласти 20 монет по одній копійці в коробку (час - 15 с). Потім пропонувалась вправа на креслення вертикальних ліній, на розкладання сірників, проколювання отворів у листі паперу з нанесеними на ньому кільцями (за Россолімо), проставляння крапок на папері.

Четверта група тестів спрямована на визначення сили рухів. Досліджувані перевірялися на здатність згинати-розгинати різні предмети.

П'ята група тестів - на визначення супроводжувальних рухів (синкінезії). Досліджувані перевірялися на здатність піднімати брови, зморщувати лоба, робити рухи кистями рук, але не поєднувати рухи - тест вважається невиконаним.

Процедура дослідження триває 45-65 хв. За виконання кожної вправи дається 1 бал. Сумарний результат порівнюється з таблицями норм і визначається віковий рівень: 4-6 рр., 7-8 рр., 9-10 рр., 11-12 рр., 13-14 рр., 15-16 років. Методику застосовують за кордоном для дослідження психомоторики розумово відсталих дітей (шкала Лінкольна-Озерецького).

Застосування нейропсихологічних тестів, розроблених О.Р. Лурією [Лурия А. Р.], дає можливість встановити ушкоджені передні або задні відділи головного мозку, що важливо для проведення відповідної корекційної роботи.

Недостатня точність тонких операцій рук, зазвичай, супроводжується недорозвиненістю мовленнєвої функції, що фіксується і за відсутності неврологічно виражених моторних розладів. Це пояснюється зниженням рівня аналітико-синтетичної діяльності досліджуваних систем [Кольцова М. М.].

Застосувавши тести, розроблені різними авторами, М.П. Вайзман створив систему випробувань психомоторики розумово відсталих дітей (12 тестів) для визначення компонентів і рівня організації рухів та моторних якостей.

Перший тест визначає спроможність дитини до збереження статичної рівноваги або статичної координації. Цими рухами переважно керує руброспинальний рівень центральної нервової системи. Досліджуваний знаходиться в стійці на одній нозі, друга - зігнута в коліні, стегно розвернене назовні, стопа торкається опорної ноги на рівні коліна, руки на поясі, очі заплющені.

Другий тест визначає спроможність дитини до узгодженої роботи великої кількості групи м'язів та збереження динамічної рівноваги або динамічної координації. Цими рухами переважно керує таламо-палідарний рівень синергій і нижній підрівень пірамідно-стріарного рівня просторового поля центральної нервової системи. Досліджуваний з основної стійки - стопи зведені, руки на поясі - виконує стрибок з обертанням на 360⁰ (намагається зберегти рівновагу і повернутися у вихідне положення).

Третій тест визначає спроможність дитини до динамічної координації всього тіла, швидкості та спритності рухів. Цими рухами також керує переважно рівень синергій і нижній підрівень просторового поля. Досліджуваний із положення основна стійка за командою швидко лягає на підлогу обличчям донизу, руки зігнуті в ліктьових суглобах, кисті перед грудною кліткою, потім швидко піднімається у вихідне положення. Повторює вправу тричі.

Четвертий тест визначає спроможність дитини до швидких рухів рук, швидкості маніпуляцій дрібними предметами (умілість рук). Цими рухами керує тім'яно-премоторний рівень предметних дій і рівень просторового поля центральної нервової системи. Перед досліджуваними з сірникової коробки на стіл викладають 12 білих і 12 червоних сірників. Завдання: швидко розкласти 12 червоних сірників точно на чорних лініях, накреслених на білому аркуші картону.

П'ятий тест визначає спроможність дитини до ритмічних рухів. Виконання цього тесту забезпечується збереженими особливостями діяльності кори головного мозку. Досліджуваному пропонують вистукати декілька ритмічних комбінацій з поступовим ускладненням (тричі: один удар - два удари; три удари - один удар тощо).

Шостий тест визначає спроможність дитини виконувати рухи одночасно. Ця вправа характеризує корковий рівень побудови рухів, виявляє синкінезії (проби на реципрокність координації за М.І. Озерецьким). Досліджуваний стоїть в основній стійці, руки прямі, витягнуті перед грудною клітиною, одночасно стискає в кулак пальці правої руки і розтискає пальці лівої, потім навпаки.

Сьомий тест визначає моторну пам'ять обстежуваного. На думку В.П. Вайзмана, виконання цієї вправи забезпечується переважною участю в організації рухів фронтальних відділів кори великих півкуль головного мозку, рівня D. Досліджуваний стає навпроти експериментатора і повторює за ним низку послідовних рухів, відстаючи на один рух (наприклад, руки вперед, вверх, в сторони, назад, вниз). З одного боку, рухи експериментатора програмують завдання для досліджуваного, а з іншого - вони «збивають» обстежуваного.

Восьмий тест визначає спроможність дитини до координації рухів і її моторну пам'ять. Він містить чотири компоненти, в кожному з яких виконуються рухи рук і ніг у різних площинах. На думку М.П. Вайзмана, провідними для цих рухів є рівень D. Вихідне положення - основна стійка. За командою обстежуваний підіймає праву руку вверх, ліву - в сторону, праву ногу згинає в колінному суглобі, потім змінює положення кінцівок - ліву ногу згинає в колінному суглобі. Далі він повинен підняти праву руку вверх, праву ногу витягнути вперед, ліву руку підняти вперед і в кінці - ліву руку вверх, ліву ногу і праву руку вперед.

Дев'ятий тест мімічний. Обстежуваний почергово заплющує одне око і розплющує друге (п'ять повторень). Цими рухами керує кора великих півкуль головного мозку.

Десятий тест - на визначення сили м'язів. За допомогою реверсивного динамометра конструкції В.М. Абалакова вимірюють сумарну силу згиначів і розгиначів рук. Рухи керуються переважно рівнем просторового поля С₂.

Одинадцятий тест визначає спроможність дитини до статичної витривалості. Досліджуваний розвиває на динамометрі В.М. Абалакова зусилля у 50% від максимального і намагається утримувати його якомога довше. Рухи керуються переважно рубро-спинальним рівнем А.

Дванадцятий тест визначає спроможність обстежуваного до динамічної координації рухів на рівні синергій В. Йому пропонують без допомоги рук сісти на підлогу і знову встати [Сімко А.В.].

До цієї основної методики дослідження психомоторики розумово відсталих дітей М.П. Вайзман додавав й інші тести, зокрема, різноманітні стрибки, які керувались (як провідними) різними рівнями побудови рухів.

М.П. Вайзман запропонував принципи корекції психомоторики, які відрізнялися від методів лікувальної фізкультури. Вона має бути індивідуалізованою і враховувати структуру порівневих ушкоджень та нейродинамічний стан [Вайзман Н. П.].

На заняттях фізичною культурою основною формою фізичного виховання дітей з інтелектуальними порушеннями у спеціалізованих закладах вихователь забезпечує вироблення умінь та навичок в основних рухах (ходьба, біг, стрибки, кидання, ловля, метання, повзання та лазіння), розвиває у дітей силу, швидкість, витривалість, спритність, гнучкість, підвищує можливості серцево-судинної та дихальної систем, укріплює опорно-руховий апарат, виховує позитивні риси особистості.

Застосовуючи загальнорозвиваючі (вправи для рук та плечового поясу, вправи для тулуба, вправи для ніг), коригуючі (вправи з корекції позотонічних реакцій, вправи для розвитку координації рухів, вправи для корекції постави, вправи для корекції функції ступні, дихальні вправи) та прикладні (вправи для дрібної моторики пальців та сумісних дій рук, вправи для розвитку цілеспрямованості рухів, танцювально-ритмічні) вправи, вихователь здійснює і відповідні корекції. «Корекційна направленість повинна пронизувати весь програмовий матеріал з фізичного виховання, так як це і є відображенням та урахуванням специфіки даного контингенту дітей» [Програма виховання та навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку, с. 100]. Зокрема, ця направленість має бути характерною і для рухливих ігор та спортивних вправ.

Закономірно, що чинна програма з фізичного виховання дітей з інтелектуальними порушеннями дошкільного віку передбачає зростання тривалості занять та складності фізичних вправ з кожним роком навчання.

Отже, однією з основних особливостей діагностики психомоторики є відсутність певного загального фактору психомоторної обдарованості, що спонукає виділяти все нові й нові самостійні фактори, які репрезентують нам нові психомоторні здібності. Між результатами різних тестів діагностики психомоторики спостерігається дуже низька кореляція (якщо така взагалі є). Збільшення обсягу тестів психомоторних можливостей не збільшує їх надійності, проте викликає ефект тренування щодо ідентичних завдань.

Відповідно ускладненим є й завдання загальної корекції психомоторних можливостей у розумово відсталих дітей дошкільного віку. Водночас необхідність такої корекції очевидна, зважаючи на те, що, з одного боку, психомоторні можливості дітей зі стійкими органічними порушеннями пізнавальної діяльності завжди індивідуально своєрідно обмежені, а з другого - функціональні органи психомоторики у дошкільному віці залишаються ще достатньо пластичними.

Висновки

Програмові вправи з фізичного виховання для дітей з інтелектуальними порушеннями дошкільного віку позитивно впливають на корекцію їх психомоторики за окремими факторами. Зазначене дозволяє висунути припущення, що необхідне таке їх поєднання, яке дасть можливість покращити координацію рухів з максимально широкого кола психомоторних дій. На наш погляд, корекція психомоторики дітей з інтелектуальними порушеннями дошкільного віку може опиратися на уявлення М.О. Бернштейна про рівні побудови рухів. Отже, психіка є активною, що виявляється у випереджальному відображенні дійсності. На його основі планується і контролюється психомоторна поведінка. Побудова образів психіки нероздільно пов'язана з орієнтувально-дослідницькою роботою м'язів. Отже, коли здійснюється дослідження психомоторики як об'єктивації всіх форм психічного відображення в рухах тіла, то вивчається як матеріальна, так і ідеальна активність суб'єкта в їх єдності. Психомоторний розвиток дітей характеризується рівнем вияву психомоторних якостей і психомоторних умінь, які у процесі онтогенезу зростають. У дошкільному віці за більшістю психомоторних параметрів немає суттєвої різниці між хлопчиками і дівчатками (виняток - дальність метання). Діагностика і корекція психомоторики дітей з інтелектуальними порушеннями дошкільного віку різнопланова та різноспрямована. Натепер здійснюючи психокорекційну роботу з дітьми, що мають відхилення в розвитку, застосовують здебільшого дві групи методик: власне когнітивні методики і методики психомоторної корекції.

Бібліографія

1. Бурлачук Л. (2002). Психодиагностика. Питер : СПб. Вайзман Н. П. (1976). Психомоторика детей олигофрен ов. Москва : Педагогика. Венгер Л. А. (1981).

2. О формировании познавательных способностей в процессе обучения дошкольников. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. Работы советских психологов периода 1946-1980 гг. / Под. ред. И. И. Ильясова, В. Я. Ляудис. Москва: Изд-во Моск. ун-та, 179-182.

3. Гуровец Г. В., Гуровец Д.С. (1999). Методика реабилитации психомоторных нарушений у умственно отсталых школьников на занятиях ЛФК. Дефектология № 1. 31-36. Козленко М. О. (1996)

4. Розвиток пізнавальної самостійності учнів допоміжної школи в процесі навчання рухових дій. Дефектологія. № 2. 5-7. Кольцова М. М. (1973).

5. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка. Москва : Педагогика. Лурия А. Р. (1969). Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга. 2-ое изд. переаб. и доп. Москва: Издательство Московского универистета, Програма виховання та навчання розумово відсталих дітей дошкільного віку. (2000). Київ : ТОВ «ЛДЛ». Сімко А.В. (2014).

6. Фізична реабілітація дітей з особливостями інтелектуального розвитку. Навчально-методичний посібник. Кам'янець-Подільський: ТОВ «Друк-Сервіс». 37-40.

7. Burlachuk L. (2002). Psihodiagnostika. Piter : SPb. [in Russian]. Vajzman N. P. (1976). Psihomotorika detej oligofrenov. Moskva : Pedagogika. [in Russian]. Venger L. A. (1981). O formirovanii poznavatel'nyh sposobnostej v processe obucheniya doshkol'nikov. Hrestomatiya po vozrastnoj i pedagogicheskoj psihologii. Raboty sovetskih psihologov perioda 1946-1980 gg. / Pod. red. I. I. Il'yasova, V. YA. Lyaudis. Moskva : Izd-vo Mosk. un-ta, 179-182. [in Russian]. Gurovec G. V., Gurovec D.S. (1999).

8. Metodika reabilitacii psihomotornyh narushenij u umstvenno otstalyh shkol'nikov na zanyatiyah LFK . Defektologiya № 1. 31-36. [in Ukrainian]. Kozlenko M. O. (1996)

9. Rozvitok pіznaval'noї samostіjnostі uchnіv dopomіzhnoї shkoli v procesі navchannya ruhovih dіj. Defektologіya. № 2. 5-7. [in Ukrainian]. Kol'cova M. M. (1973).

10. Dvigatel'naya aktivnost' i razvitie funkcij mozga rebenka. Moskva : Pedagogika. [in Russian]. Luriya A. R. (1969). Vysshie korkovye funkcii cheloveka i ih narusheniya pri lokal'nyh porazheniyah mozga. 2-oe izd. pereab. i dop. Moskva : Izdatel'stvo Moskovskogo univeristeta. [in Russian].

11. Programa vihovannya ta navchannya rozumovo vіdstalih dіtej doshkіl'nogo vіku. (2000). Kiїv : TOV «LDL». [in Ukrainian]. Sіmko A.V. (2014).

12. Fіzichna reabіlіtacіya dіtej z osoblivostyami іntelektual'nogo rozvitku. Navchal'no-metodichnij posіbnik. Kam'yanec'-Podіl's'kij : TOV «Druk-Servіs». 37-40. [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru