Основні детермінанти розвитку емоційної сфери дитини дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Основні детермінанти розвитку емоційної сфери дитини дошкільного віку

студентка IV курсу, напрям підготовки "Психологія", Мукачівський державний університет

У статті розглянуто основні детермінанти розвитку емоційної сфери дитини дошкільного віку, формування в дитини необхідних навичок в керуванні своїми почуттями і емоціями. Виявлено, що особливості розвитку емоційної сфери дитини детермінуються конкретними умовами її виховання. І чим повнішим є соціальний статус цих умов, тим більш сприятливим є розвиток емоційного статусу дитини.

Ключові слова: детермінанти розвитку, емоційна сфера, дошкільний вік, емоції. емоція дитина виховання

В останній час у психологічній науці зростає інтерес до вивчення емоційної сфери в різних її аспектах, особливо в контексті соціальних стосунків. У психології розвитку вивчення емоцій займає одне з центральних місць. Як підкреслює А. Строуф: не зрозумівши емоції, неможливо повністю зрозуміти людський розвиток. "Емоція - пише він у передмові до книги П. Лафреньє "Емоційний розвиток дітей " - це паливо для коґнітивного росту і валюта для розвитку соціальних стосунків. Не розуміючи розвитку в цілому, не можна зрозуміти емоційне життя" [1].

На думку О.Л. Кононко, усі сфери особистості, у тому числі й емоційна сфера, набувають завершеності в соціальному розвитку дитини. "Емоції тісно пов'язані з діяльністю, з усіма її структурними компонентами. Вони включені в процес прийняття дитиною рішення, долання труднощів, у пошук нею засобів для досягнення мети, реагування на своє й чуже досягнення" [2]. Розвиток емоційної сфери дитини дошкільного віку значною мірою залежить від характеру її спілкування з дорослими й однолітками, від того соціуму, у якому вона знаходиться, або, іншими словами, соціальний розвиток дитини відбувається на базі емоцій, якими вона зв'язана з людським оточенням. Емоційний і соціальний аспекти розвитку особистості постійно взаємодіють і залежать один від одного.

Мета: розглянути розвиток емоційної сфери, гармонійне виховання різних почуттів та емоцій; формування в дитини необхідних навичок в керуванні своїми почуттями і емоціями.

До основних завдань емоційного розвитку дітей дошкільного віку О.Л. Кононко відносить "озброєння дитини азбукою емоцій, виховання вміння регулювати свою поведінку, формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення до себе, розвиток моральних почуттів, створення емоційно сприятливого середовища" [2]. Емоційне благополуччя є необхідною умовою життєтворчості дошкільника. Однак сьогодні є багато факторів, які можуть гальмувати цей процес. Інформаційне перенасичення, дестабілізація сімейних відносин та інші негативні явища сучасного життя несприятливо впливають на емоційну сферу дітей, яка зазнає великих перевантажень. Результатом подібного впливу в дошкільників можуть стати неадекватні прояви поведінки: роздратованість, агресивність, пасивність, примхливість, а також труднощі в адаптації до нових умов середовища.

Емоційне неблагополуччя блокує талант дитини, порушує ефективність її спілкування й сумісність з іншими людьми, може привести до неврозів, дезадаптації в навколишньому світі. Тому, на наш погляд, рівень емоційного благополуччя дитини в близькому оточенні (сім'я) - є важливим показником його розвитку, важливою умовою його життєтворчості.

Дошкільний вік характеризується бурхливим розвитком емоційної сфери, яка справляє великий вплив на особистісний розвиток дитини, на оволодіння нею різноманітними видами діяльності. Впродовж дошкільного дитинства емоції розвиваються, ускладнюються і набувають інтелектуалізованого характеру. Уже в дошкільному віці починає формуватись особистість дитини, при чому цей процес тісно пов'язаний з розвитком емоційної сфери, із формуванням інтересів та мотивів поведінки, що відповідно, детерміновано соціальним оточенням, передусім типовими для даного етапу розвитку взаєминами з дорослими.

Про важливість дослідження емоційної сфери, зокрема емоційних ставлень дітей дошкільного віку наголошував О. Запорожець. Він стверджував, що виховання почуттів з перших років життя є найважливішим завданням, оскільки те, як будуть засвоюватися знання та уміння, вирішальним чином залежить від емоційного ставлення суб'єкта до оточуючих людей і суспільства.

Формування значної частини емоційного досвіду дитини, зокрема динаміки експресивних дій, адекватності емоційного реагування, розвитку емпатії, саморегуляції, а також виразності особистісних особливостей загальної емоційності, тривожності, сензитивності, фрустрованості відбуваються переважно під впливом саме цих факторів у дошкільному періоді. У зв'язку з цим, деякі дослідники висловлюють припущення про те, що особливості розвитку емоційної сфери дитини детермінуються конкретними умовами її виховання. І чим повнішим є соціальний статус цих умов, тим більш сприятливим є розвиток емоційного статусу дитини.

Немає правильних і неправильних почуттів і емоцій, усі вони відіграють важливу роль в житті дитини. Позитивні емоції, такі як радість, задоволення, довіра, дають дітям відчуття безпеки та надійності. Завдяки цим емоціям діти відчувають, що в їхньому світі все гаразд, вам допомагають набувати нового досвіду і повторювати набуте. Від інших емоцій їм погано, бо вони попереджують про небезпеку і незадоволеність. Вони попереджують про те, що щось не так. Гнів означає, що дитині трапилася перешкода. Сум призводить до зниження енергії і дає час для того, щоб адаптуватися до втрати чи розчарування. Страх спонукає дітей до захисту. Тепло і ласка свідчать дітям про те, що їх люблять і цінують [3].

За період дитинства особливості емоцій (їх сила, протяжність, стійкість) змінюються в зв'язку з змінами загального характеру провідної діяльності дитини і її мотивів, а також в зв'язку з ускладненням стосунків дитини з навколишнім світом. Разом з переживанням задоволення чи незадоволення. пов'язаних з задоволенням безпосередніх бажань, у дитини виникають більш складні відчуття, викликані тим, наскільки добре вона виконала свої обов'язки, яке значення мають їхні дії для других людей і в якій мірі дотримуються нею і навколишніми нормами і правилами поведінки [4].

З метою розвитку емоційної сфери необхідно передбачити гармонійне виховання різних почуттів і емоцій, а також формувати в дитини необхідні навички в керуванні своїми почуттями і емоціями (гнів, занепокоєння, страх, провина, сором, співчуття, жалість, емпатія, гордість, шляхетність, любов та інші); навчити дитину розуміти свої емоційні стани і причини, що їх породжують. З емоційним благополуччям дитини пов'язана її оцінка самої себе, своїх здібностей, моральних і інших якостей.

Однією з умов виникнення у дітей старшого дошкільного віку складних емоцій є взаємозв'язок і взаємозалежність емоційних і пізнавальних процесів - двох найбільш важливих сфер його психологічного розвитку.

Виховання відчуттів у дитини повинно служити передусім формуванню гармонійно розвинутої особистості, й одним з показників цієї гармонійності є певне співвідношення інтелектуального й емоційного розвитку. Недооцінка цієї потреби, як правило, веде до перебільшеного, одностороннього розвитку якоїсь однієї якості, частіше інтелекту, що, по-перше, не дає можливості глибоко зрозуміти особливості самого мислення й керування його розвитком, по-друге, не дозволяє до кінця вияснити роль таких сильних регуляторів поведінки дитини, як мотиви й емоції.

Існує кілька класифікацій емоцій. Однією з них є класифікація К.Є. Ізарда, що виділяє десять базових емоцій, кожна з яких веде до різних внутрішніх переживань і різного зовнішнього вираження цих переживань [5]:

1. Інтерес - позитивна емоція, вона переживається дитиною частіше, ніж інші емоції. Інтерес грає важливу мотиваційну роль у формуванні і розвитку навичок, умінь, інтелекту і творчих прагнень; забезпечує працездатність.

2. Радість - переживання активного внутрішнього задоволення, впевненості в собі, власної значимості, успіху своєї діяльності. Якщо ця емоція переважає в емоційному житті, то дитина перебуває в стані комфорту.

3. Подив - переживання, пов'язане зі сприйняттям чогось раптового, несподіваного.

4. Сум - переживання суму, зневіри, ізоляції. Ця емоція гальмує розумову і фізичну активність дитини.

5. Гнів - переживання обурення, збурювання, незадоволення чимось. Ця емоція є одним з компонентів агресивної мотивації. Контроль над нею відіграє важливу роль у процесі соціального розвитку дитини.

6. Відраза - украй неприємне переживання, викликане чимось бридким, огидним, противним, потворним.

7. Презирство - переживання глибокої зневаги до когось (чогось) морально низького. Презирство приводить до роздування почуття власної значимості і до знецінювання об'єкта презирства.

Ситуації, що активізують гнів, одночасно активують емоції відрази і презирства.

8. Страх - переживання сильного переляку, остраху когось (чогось). Переживання страху відчувається і сприймається як погроза особистої безпеки; супроводжується почуттям непевності, незахищеності, неможливості контролювати ситуацію.

9. Сором - переживання незадоволеності собою. Сором мотивує бажання дитини сховатися, утекти.

10. Провина - переживання, пов'язані з порушенням моральної й етичної норми.

Інші емоції, відповідно до теорії К.Е. Ізарда, є похідними. Особливості зовнішнього прояву емоцій визначаються по виразних рухах тіла особи, й інтонації, тембру голосу. Виразними діями не тільки визначається, але і формується емоційна сфера. Підтвердженням цього служать слова С.Л. Рубінштейна: "Виразний рух не тільки виражає вже сформоване переживання, але і сам, включаючи, формує його; так само як, формуючи свою думку, ми тим самим формуємо наше почуття, виражаючи його" [5].

Головний напрямок розвитку емоційної сфери в старшого дошкільника - це поява здатності керувати почуттями. Інший напрямок у розвитку почуттів пов'язаний зі зміною їхньої динаміки і змісту, коли почуття стають стійкими, набувають помітної глибини, формуються моральні, естетичні і пізнавальні почуття.

Таким чином, основними детермінантами розвитку емоційної сфери дітей дошкільного віку є: адекватна реакція на явища і ситуації навколишньої дійсності; диференціація й інтерпретація емоційних станів інших людей; широта діапазону усвідомлюваних емоцій, уміння вербалізувати емоційний стан; адекватний прояв емоцій при спілкуванні.

З метою розвитку емоційної сфери необхідно передбачити гармонійне виховання різних почуттів і емоцій, а також формувати в дитини необхідні навички в керуванні своїми почуттями і емоціями (гнів, занепокоєння, страх, провина, сором, співчуття, жалість, емпатія, гордість, шляхетність, любов та інші); навчити дитину розуміти свої емоційні стани і причини, що їх породжують. З емоційним благополуччям дитини пов'язана її оцінка самої себе, своїх здібностей, моральних і інших якостей.

Емоції керують дитиною, орієнтують її в життєвих ситуаціях і складають смислову основу її поведінки і діяльності. Від емоцій і почуттів залежить у дошкільника перевага позитивних чи негативних рис характеру, які в свою чергу залежать від індивідуально-типологічних особливостей особистості та від виховних впливів.

Список використаних джерел

1. Возрастная и педагогическая психология / сост. И.В. Дубровина и др. - М.: Академия, 1999. - 320 с.

2. Кононко О.Л. Соціально-емоційний розвиток особистості / О.Л. Кононко. - К., 1998.

3. Вальдамірова О.П. Емоційна сфера дошкільника та її корекція / О.П. Вальдамірова // Освіта Донбасу. - 2003. - № 4. - С. 61-66.

4. Дошкольная педагогика / под ред. В.И. Логиновой. - М.: Просвещение, 1988. - 270 с.

5. Изард К.Э. Психология эмоций / К.Э. Изард. - СПб., 2000.

Размещено на Allbest.ru