Методика проведення психологічної експертизи в різних галузях психології

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПрАТ «ВНЗ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

ПЕРСОНАЛОМ»

Сєвєродонецький інститут

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Методика проведення психологічної експертизи в різних галузях психології

Сизоненко М.А.

г. Сєвєродонецьк

Зміст

Вступ

1. Охарактеризуйте основні проблеми, що потребують психологічної експертизи

2. Психологічні вимоги до експерта-психолога

3. Основні завдання експерта-психолога при проведенні медикопедагогічної експертизи

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Психологiчна експертиза - один з найскладнiших напрямкiв дiяльностi практичного психолога. Труднощi цiєї роботи полягають у тому, що основнi проблеми та галузi, якi потребують психологiчних експертиз, суттєво вiдрiзняються одна вiд одної. Крiм того, психологiчна експертиза висуває пiдвищенi вимоги як до особистiсних, моральних якостей психолога, так i до рiвня його професiйної компетентностi.

На сьогоднішній день стало очевидним, що успіх у багатьох практичних задачах повсякдення залежить від вчасної та компетентної психологічної оцінки. Тому психологічна експертиза та діагностика використовується у профорієнтації, оптимізації процесів навчання та виховання, прийнятті управлінських та кадрових рішень, оцінка психологічного впливу реклами, прогнозуванні міжособистісних відносин, оптимізації рішень в сфері бізнесу, спорту.

1. Охарактеризуйте основні проблеми, що потребують психологічної експертизи

Особливості експертизи полягають у тому, що психологічна експертиза - це комплексне дослідження особи, головним завданням якої є визначення у підекспертної особи індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки; емоційних реакцій та станів; закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей [4, c.64]. психологiчна експертиза медикопедагогічний

Загалом експертиза встановлює такі особливості психологічної діяльності особи та їх прояви, що мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки. Також до компетенції психологічної експертизи можуть бути віднесені будь-які питання психологічного змісту, що потребують застосування спеціальних психологічних знань.

Вирішальну роль у проведенні експертизи грає висновок психолога-експерта, головне завдання якого - розкрити зміст дій конкретних людей, які задіяні у справі, виявити особливості сприйняття цих людей та встановити їх відношення до певних обставин.

Необхідність в експертизі виникає тоді, коли є розуміння, що проблема може бути розв'язана різними способами, кожний з яких може бути правильним, а їх порівняльна ефективність визначається можливістю врахування та оцінки максимальної кількості побічних результатів. Експертиза в цьому плані й спрямована на порівняльну оцінку нецільових результатів за всіма компонентами діючої системи.

Експертиза - особливий вид оцінної діяльності. Експертиза пов'язана з прогнозуванням наслідків для елементів діючої системи та оцінкою саме цих прогнозованих наслідків. Прогностична оцінка, по суті, є імовірнісною, але в цьому полягає одна з переваг експертизи як методу дослідження - в результаті ми завжди отримуємо не одну-єдину відповідь, яка претендує на абсолютну істину, а розвій відповідей, що відображають якість та ступінь вірогідності можливих наслідків.

При експертуванні системи повинні оцінюватися з погляду тих наслідків, які виникатимуть на боці всіх суб'єктів, що включені в сферу дії цієї системи. Звідси випливає, що у сферу психологічної експертизи потрапляють як індивіди, безпосередньо включені в педагогічний процес, так і різноманітні соціальні інституції, пов'язані з ним. Крім того, при такому підході ми отримуємо ми отримуємо можливість будувати експертизу, спираючись на систему прогнозів різного ступеня віддаленості наслідків.

Отже, експертиза в разі потреби може містити й суто наукові дослідницькі компоненти, такі як критика, аналіз, експеримент тощо. Однак, на відміну від наукового дослідження, вона завжди виявляється включеною у розв'язання якихось „інших” проблем і не має власних дослідницьких цілей. Експертиза, таким чином, є прикладним дослідженням, що вирішує окремі всередині інших, не експертних цілей та проблем.

Ми можемо виділити три основні типи експертиз за характером суб'єкта, який займає позицію експерта.

Перший, найпоширеніший та найпростіший тип експертизи - кваліфікаційна, або моно професійна експертиза. Тут ідеться про оцінку професійної діяльності однієї людини, що проводиться іншим професіоналом, але вищого рівня кваліфікації. Різні рецензування, захисти, професійні конкурси [8, c.158].

Другий тип експертизи - це професійна експертиза, коли об'єкт, створений у рамках однієї професійної діяльності, оцінюється з погляду іншої професійної позиції. Стосовно педагогічних систем полі професійна експертиза може будуватися не тільки з погляду психології, але і з позицій будь-якої наукової або професійної діяльності: соціології, культурології, медицини, кібернетики тощо. Обмеження, що виникають, пов'язані тільки з тим, наскільки на сьогодні ми здатні передбачити можливі результати та наслідки діяльності системи.

Третій тип експертизи - суспільна, або споживацька експертиза.

В навчальних закладах Міністерства освіти і науки України до компетенції практичної психології і соціальної роботи відноситься:

експертиза психодіагностичних методик;

сертифікація психокорекційних, психотерапевтичних і психотренінгових методик, методів та технологій;

експертиза авторського або вдосконаленого класичного інструментарію;

експертиза і надання дозволу на проведення соціологічних та соціально-психологічних досліджень щодо стану освіти в Україні в цілому або окремої її області;

рецензування психологічних, психолого-педагогічних новацій, які проводяться у масштабах України, відповідного регіону чи області;

рецензування навчально-методичних матеріалів соціально-психологічного змісту, розрахованих для практичних психологів, соціальних педагогів, вихователів, учителів, батьків;

розгляд діагностично складних і конфліктних випадків на підставі документів, поданих обласними Центрами, навчальними закладами, організаціями, фізичними особами (висновок Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи є остаточним);

надання консультативної, організаційної і методичної допомоги обласним Центрам;

організація підвищення кваліфікації спеціалістів та експертів обласних Центрів [3, c.245].

2. Психологічні вимоги до експерта-психолога

Експерту-психологу необхідно у своїй діяльності дотримуватися низки основних вимог як щодо проведення експертного обстеження, так і використання отриманих результатів. Спеціаліст-психолог має справу з таким складним об'єктом пізнання і дослідження, яким є людина, від висновку експерта залежить часто подальша доля підекспертної особи. Робота експерта-психолога повинна проходити при дотриманні низки професійно-етичних принципів (з урахуванням правових вимог).

Відповідальність - необхідність відповідати за зміст, інтерпретацію і висновок психологічного обстеження, за всі рішення, прийняті в його ході; забезпечення достовірності, валідності і надійності використовуваних методик.

Компетентність - даний принцип указує на те, що реалізація посадових функцій ґрунтується на знанні сутності соціально-психологічного явища (процесу) і особливостей його прояву за конкретних умов і ситуацій. Не менш важливо мати ясне уявлення про свої права й обов'язки, можливості й обмеження. Фахова компетентність в остаточному підсумку припускає досконале володіння інструментарієм, прийомами і продуктивними технологіями реалізації функціональних обов'язків. Цей принцип визначає обов'язковість дотримання психологом таких правил: співробітництво психолога і працівників суду і слідства на зацікавленій і компетентній основі; фахове спілкування і взаємодія з ними; науково-обгрунтована фахова діяльність психолога для досягнення бажаного результату; володіння методологією, теорією психології і психодіагностики, практичними і методичними уміннями і навичками [5, c.241].

Неупередженість вимагає від практичного психолога не припускати упередженого ставлення до будь-якої людини, виключати формування висновків і здійснення дій психологічного характеру, які суперечать науковим даним. Тут важливо займати об'єктивну позицію, що не залежить від суб'єктивної думки або вимог третіх осіб. Цей принцип припускає також використання інструментарію і технології, адекватних цілям роботи, особливостям об'єкта дослідження і реальних можливостей. Отримані результати завжди повинні бути науково обґрунтовані, вивірені і всебічно зважені. Відповідно до вимог даного принципу психолог зобов'язаний керуватися такими правилами: адекватність психологічного інструментарію цілям, умовам і особливостям конкретної підекспертної особи; об'єктивність і наукова обґрунтованість результатів; доцільність і зваженість відомостей, переданих експертом-психологом слідчим органам.

Етична і юридична правомочність психологічного дослідження - відповідність статусу й освітнього рівня діагноста існуючим вимогам.

3. Основні завдання експерта-психолога при проведенні медикопедагогічної експертизи

ПМПК. Психолого-медико-педагогічні консультації (далі -- ПМПК) є державними діагностико-корекційними структурами, що функціонують у системі освіти і науки України та Академії педагогічних наук України.

Діяльність ПМПК спрямована на:

- виявлення, облік, діагностичне обстеження дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, віком до 18 років;

- направлення їх до спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповідного типу, установ та закладів системи праці та соціального захисту населення;

- надання індивідуальної корекційної допомоги та добір відповідних програм навчання цієї категорії дітей;

- консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогів, медичних працівників з питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями в психофізичному розвитку;

- просвітницьку діяльність серед населення [9, c.58].

На основі даних обстеження дитини робиться висновок про характер відхилень у її розвитку, приймається колегіальне рішення про форму організації корекційного навчання, виховання і лікування дитини з урахуванням її психофізичних можливостей та індивідуальних особливостей; при необхідності даються рекомендації щодо реабілітації, соціальної та трудової адаптації дітей.

Завдання психолога в проведенні медико-педагогічної експертизи полягають у визначенні психічного розвитку і його аномалій, ступеню і структури різних видів дизонтогенезу. Важливість цієї роботи визначається тим, що, в залежності від її висновку, певним чином будується прогноз навченості дитини, а отже, вибір шляхів загальноосвітнього і трудового навчання.

Психолог під час проведення медико-педагогічної експертизи розглядає наступні питання:

- причини неуспішності дитини (відставання в психічному розвитку);

- астенізація внаслідок перенесених соматичних захворювань, несвоєчасного розпізнання процесуальних психічних захворювань, педагогічної занедбаності та ін.;

- ступінь і структура психічного зниження при виявленні дизонтогенезу.

Відповіді на ці питання дозволяють вказати на потенційні можливості дитини, відповідність цих можливостей вимогам школи, або доцільності направлення дитини в спеціалізований заклад.

Ці питання вирішуються за допомогою наступних критеріїв:

1) здатність до навчання, осмислення і засвоєння нових знань і навичків, вирішення задач і формування понять;

2) умови розвитку дитини, мікросоціальне середовище, в якому вона

виховувалася та особливості її поведінки в різних соціальних ситуаціях;

3) рівень знань і навичків відповідно до вікового рівня розвитку, який повинен оцінюватися та інтерпретуватися з врахуванням двох критеріїв - якісного і соціально-біографічного [11, c. 250].

Головне завдання психолога в обстеженні так званих важких дітей полягає у визначенні причин емоційно-поведінкових порушень у дітей і підлітків (педагогічна занедбаність; акцентуації характеру, психопатії; несвоєчасно розпізнані нервово-органічні та психічні захворювання).

Також під час проведення медико-педагогічної експертизи психолог вивчає проблеми поведінки дітей і підлітків.

Виділяють наступні проблеми поведінки:

І. Поведінкові проблеми:

1. Проблеми, пов'язані із задоволенням фізіологічних потреб (відмова від їжі, порушення сну та ін.).

2. Агресивно-резистентна поведінка (спалахи гніву, агресивне ставлення до однолітків).

3. Проблеми, пов'язані з необхідністю зміни у дитини звичного оточення (розлука або втрата батьків, страхи, соромливість).

4. Нав'язливі страхи (страх тварин, темноти, смерті, агорафобія (страх відкритого простору), клаустрофобія (страх замкнутого простору)). Стійкий нез'ясований страх предметів (оксиофобія (страх гострих предметів)), явищ, видів діяльності або ситуацій.

5. Тривожність - стійка тривожність, що триває не менш одного місяця і яка виявляється як мінімум чотирма симптомами: необґрунтована турбота про майбутнє; постійні роздуми про свою минулу поведінку; надмірна заклопотаність своїми досягненнями; необґрунтовані соматичні скарги; потреба у втішанні; соромливість; відчуття напруги, тремтіння, турбота; вегетативні порушення.

6. Гіперактивність.

7. Шкідливі звички: смоктання великого пальця, обгризання нігтів, у підлітків - куріння.

ІІ. Відмова відвідувати школу. Причини відмови відвідувати школу:

- страх покинути батьків, відчуття небезпеки, шкільна фобія зі специфічними страхами (частіше зустрічаються у дітей з хорошою успішністю);

- байдужість до уроків, перевага домашнього комфорту (зустрічаються частіше у неуспішних учнів).

ІІІ. Антисоціальна поведінка: брехливість, прогули школи, крадіжки та ін.

Діагноз ставиться при неодноразовому повторенні епізодів протягом шести місяців.

ІV. Алкоголізм, наркоманія токсикоманія.

Дефект виховання. Як правило, це діти з низькою самооцінкою, відчуттям неповноцінності, високим рівнем агресивності. Стадії вживання алкоголю і наркотиків: експериментальна; для розваги; стадія, за якої виникають зміни особистості; розвиток звикання [2, c.86].

Під час проведення медико-педагогічної експертизи психологічний висновоксприяє патогенетичній та диференціальній діагностиці затримок розумового розвитку і емоційно-поведінкових розладів, а також визначенню направлення до лікувально-реабілітаційних заходів, їхнього співвідношення з педагогічними заходами. Загальним завданням експертизи є не тільки відновлення або поліпшення окремих психічних функцій, а також корекція порушеного розвитку дитини або підлітка в цілому.

Висновки

Сьогоднi психолог все частiше виступає як експерт з питань управлiння, органiзацiйного розвитку, розв'язання конфлiктiв тощо. Управлiнцi, педагоги, юристи запрошують психолога, щоб сумiсно з ними проаналiзувати будь-яку ситуацiю, дати оцiнку нововведень, того чи iншого способу поведiнки в конкретнiй ситуацiї. Продуктом дiяльностi психолога у даному випадку є експертний висновок. Конфлiктологiчна експертиза розглядається як особливий вид експертиз, який потребує наукового i методичного забезпечення.

Список використаних джерел

1. Про затвердження Положення про експертизу психологічного і

соціологічного інструментарію, що застосовується в навчальних

закладах Міністерства освіти і науки України: Наказ МОН України № 330 від 20.04.01.

2. Белкин Р. С. Эксперимент в следственной и экспертной практике.

М., 2003.-350с.

3. Братусь С. Л. Введение в гуманитарную экспертизу образования.

М.: Смысл, 2005.-284с.

4. Гірник А. М. Конфліктологічна експертиза: специфіка і принципи. К., 2002.-354с.

5. Гришин В. Г. Образный анализ экспериментальных данных. -- М., 2005.-280с..

6. Дулов А. В. Основы психологического анализа на предварительном следствии. -- Минск, 2001.-356с.

7. Коломінський Н. Л. Психологія менеджменту в освіті (соціальнопсихологічний аспект). -- К.: МАУП, 2000.-250с.

8. Котлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. СПб., 2001.-350с.

9. Ложкин Г., Повякель Н. Практическая психология конфликта.

К., 2000.-264с.

10. Максимова Н. Ю., Мілютіна К. Л., Піскун В. М. Основи дитячої

патопсихології. -- К., 2002.-450с.

11. Организационно-методические проблемы опроса. Анализ документов. -К.,2004.-154с.

12. Наблюдение. Эксперимент. -- М.: Наука, 2004.-240с.

13. Шошин П. Б. Метод экспертных оценок. -- М., 2001.-256с.

Размещено на Allbest.ru