Креативність та її діагностика в старшому шкільному віці

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра загальної психології та психодіагностики

КУРСОВА РОБОТА

з Психодіагностики на тему:

Креативність та її діагностика в старшому шкільному віці

Вступ

Актуальність дослідження. Сьогодні стає все більш очевидним, що сучасним і ефективним може бути тільки суспільство, що ґрунтується не просто на знаннях, але на інтелекті і творчих здібностях підростаючого покоління. Розвиток сучасних технологій спрямований на створення потужних машин, які б могли замінити людину у всіх видах діяльності. Проте якщо ми маємо справу із пошуком оригінального, творчого підходу до рішення проблеми, людина виконує таке завдання краще ніж машина [18, 2-6]. Тому,одна із найважливіших проблем яка виходить на перший план - це проблема розвитку креативності та обдарованості у підростаючого покоління. І це питання уже давно перетворилося у особисту та соціальну необхідність, що є надзвичайно актуальним у наш час. Отож, вирішальним чинником суспільно - економічного розвитку, безумовно, є сама людина, а тому модернізація сучасної освіти повинна вбачати високу мету своєї діяльності - креативну особистість з розвиненим мисленням, якій властиві критичність, оригінальність, швидкість, гнучкість, асоціативність, здатність до фантазії та інтуїтивності. Проблема креативності в широкому значенні в психології не є новою. Вона зумовлена багатоаспектністю та дослідженнями суміжними науками [17].

Проблема розвитку креативності особистості розглянута українськими вченими (В. Клименко, Є. Лузік, О. Потебня, В. Роменець, Л. Шелестова), російськими (Д. Богоявленська В. Дружинін, О. Лук, С. Максимова, О. Матюшкін, О. Мороз, Є. Ніколаєва, Я. Пономарьов) та зарубіжними (Г. Алдер, Дж. Гілфорд, А. Маслоу, К. Поппер, К. Роджерс, П. Торренс), педагогами та психологами.

Розв'язання даної проблеми має особливе значення щодо старшого шкільного віку, оскільки саме такий період, з погляду науковців, є сприятливим часом у розвиток креативності із єдиною метою закріплення її як стійкої характеристики особистості ( Д.Б . Богоявленская , В.М. Дружинін, В.М. Козленко , Дж. Рензулли , Р. Стерн-берг , B.C . Юркевич та інших.).

Об'єкт дослідження - рівень креативності та мотив досягнення особистості.

Предмет дослідження - взаємозв'язок рівня креативності та мотиву досягнення. 

Мета дослідження - розгляд взаємозв'язку мотиву досягнення та рівня креативності.

У відповідності до мети було виділено такі завдання:

Здійснити теоретичний аналіз в рамках поняття креативності особистості;

Проаналізувати підхід до вивчення мотиву досягнення (самоактуалізації) і його місце в структурі креативності особистості;

Розглянути основні методи діагностики креативності в старшому шкільному віці;

Організувати експериментальне дослідження з метою виявлення рівня креативності та мотиву досягнення;

Провести експериментальне дослідження з метою виявлення рівня креативності та мотиву досягнення;

Здійснити аналіз та обробку отриманих даних на основі яких зробити висновок відповідно до мети даного дослідження.

Методи дослідження:

В якості основних і додаткових методів використовувалися: 

Теоретичний вивчення аспектів креативності особистості на основі літературних джерел; 

Спостереження за поведінкою та діяльністю учнів на уроках; 

Індивідуальні бесіди з учнями, класними керівниками, вчителями, батьками;

Опитування, анкетування учнів;

Аналіз продуктів діяльності учнів;

Опитувальник креативності Д.Джонсона;

Опитувальник «Потреба в досягненні» Ю. Орлова (ОПД);

Наукова новизна: даної роботи полягає в спробі встановити взаємозв'язок мотиву досягнення та креативності особистості у старшому шкільному віці.

Теоретичною основою є праці наступних вчених, що розробляють проблеми психології творчості: Д.Б. Богоявленська, В.М. Дружинін, А.В. Брушлинский, Дж. Гілфорд, Е. П. Торранс та інші; мотивації: Ю.М. Орлов, А. Маслоу, Д. Мак-Клелан, Д. Аткінсон, К. Двек та інші. 

Практична значимість: отримані результати дослідження можна використовувати як фактичний матеріал для психологів, педагогів, батьків тощо. До того ж є можливість розширити погляд на цю проблему і побачити яким чином мотив досягнення впливає розвиток креативності.

Надійність та вірогідність одержаних у ході дослідження даних забезпечується різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю застосованих опитувальників меті та завданням дослідження.

Структура курсового проекту зумовлена логікою дослідження й складається зі вступу, двох розділів, висновків до розділів, загального висновку, списку використаних джерел (25 найменувань). Основний зміст роботи викладено на 40 - ка сторінках включаючи додатки.

Розділ І. Теоретичне вивчення аспектів креативності особистості

1.1 Загальна характеристика креативності як творчої здібності

Останнім часом поряд із поняттям «творчі здібності» все частіше використовується поняття «креативність». Аналога в російській та українській мовах цьому слову немає. У буквальному перекладі російською креативність означає «творческость» [8,57-64]. Як зазначає С.С. Степанов, цей термін набув у вітчизняній психології значного поширення, майже витіснивши словосполучення, що існувало раніше, творчі здібності. Ці поняття на перший погляд здаються синонімічними, що викликає сумніви у доцільності введення іншомовного терміну.

Сьогодні існує велика кількість підходів до визначення природи креативності. Одні визначення креативності формулюються в термінах продукту, результату діяльності, інші - в термінах процесу, особистісних властивостей або необхідних зовнішніх умов. Деякі автори вважають, що термін «креативний» належить тільки до рідкісних спеціальних видів здібностей, тоді як інші під цим терміном розуміють загальну креативну здібність, якою певною мірою володіють усі здорові індивіди. Під креативністю часто розуміється дещо протилежне конформності, звичайності, що передбачає нестандартні підходи на відміну від загальноприйнятих. Незважаючи на різні точки зору, практично в усіх визначеннях креативність пов'язується з відкриттям чогось нового (для особистості чи для суспільства).

Для вирізнення понять «творчість» і «креативність», доцільно користуватися двома характеристиками: процесуально - результативною (для позначення творчості) і суб'єктивно - зумовленою (для позначення креативності).

На думку В.Козленко, креативність реалізується, з одного боку, в процесі творчості, і являє собою її мотиваційну основу як суб'єктивна детермінанта творчості. З іншого, креативність - розвивається залежно від її особливостей і умов як об'єктивна детермінанта творчості.

Отже, креативність - детермінанта творчого процесу і здібностей особистості. Як вважає (і ми згодні з цим визначенням), В.Моляко, творчість - це така діяльність людини, в результаті якої створюється щось оригінальне, до цього неіснуюче, а продукти творчості - це не тільки матеріальні цінності, а й нові думки, ідеї, рішення, які можуть і не знаходити відразу матеріального втілення.

Іншими словами, творчість - це створення нового в різноманітних планах і масштабах, як матеріально закріпленого, так і матеріально не закріпленого. Після того як поняття «креативність» почали використовувати для позначення творчих здібностей особистості як чинника їх розвитку, визначилися різні напрямки їх вивчення.

Всі дослідження, присвячені вивченню креативності, можна розділити на два напрями:

1) дослідження, що базуються на концепції креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності. Представники «пізнавального» напряму досліджують взаємозв'язки між креативністю, інтелектом, когнітивними здібностями і реальними досягненнями. Найбільш яскравими представниками цього напряму є: Дж. Гілфорд, С. Тейлор, Е. Торренс, А. Пономарьов, С. Меднік. У їх роботах представлено, в основному, вплив інтелекту на здатність продукувати нові ідеї;

2) інший напрям вивчає креативність з позиції своєрідності особистісних особливостей креативів. Чимало експериментальних досліджень присвячено створенню «портрета творчої особистості», виявленню властивих їй характеристик, визначенню особистісних, мотиваційних та соціокультурних корелятів креативності. Найбільш яскравими представниками цього напряму є Ф. Баррон, А. Маслоу, Д. Богоявленська.

Л.С. Виготський розглядає особистість інтегровану в освіту [7]. Розвиток особистості відбувається протягом життя людини і одним з найважливіших критеріїв особистості є творчість, оскільки в процесі життя розвивається уява як внутрішній механізм, що забезпечує прояв творчості. Креативність - характеристика особистості, яка свідчить про здатність до творчості. Л.С. Виготський досліджуючи психологію творчості, вказує на необхідність прояву і розвитку здатності до створення нового, все одно, чи буде це створене якою - небудь річчю зовнішнього світу або в настроєм розум чи почуттям [1].

Я. А. Пономарьов зазначає, що до повноцінного творчої діяльності здатний лише людина, що володіє розвиненим внутрішнім планом дій, що дозволяє йому асимілювати потрібним чином суму спеціальних знань у тій чи іншій галузі діяльності, необхідної для її подальшого розвитку, а також затребувані особистісні якості, без яких неможливо справжня творчість[2].

Зі здатністю до творчості, на думку Я. А. Пономарьова, зв'язані дві особистісні якості - інтенсивність пошукової мотивації і чутливість до «побічних» продуктів діяльності. Творча людина бачить побічні результати, які є творінням нового, а нетворчий бачить тільки доцільні результати, проходячи повз новизни. 

Таким чином, теорія творчості Я. О. Пономарьова дозволяє виділити наступні важливі якості, що сприяють процесу творчості, а значить, і становленню креативності людини. 

Психологічна гнучкість дозволяє легко взаємодіяти раціональному і інтуїтивному аспектам психіки людини, що дає можливість реалізації цілісності психологічного механізму творчості. 

Сила творчої мотивації підтримує завзятість людини з пошуком чогось нового в досить невизначених, тобто психологічно фруструючих ситуаціях.

Широта і глибина усвідомлення людиною різноманітних предметних, соціокультурних та інших контекстів дозволяє йому пізнати «побічні» інноваційні продукти свого творчого пошуку. 

Вченими виділяються такі основні чинники, що забезпечують творчу активність людини: 

креативність;

творчий потенціал;

інтелектуальна активність;

надситуативна активність ( В. А. Петровський ). 

Креативність - здатність породжувати незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати проблемні ситуації. До факторів креативності зараховуються: швидкість, чіткість, гнучкість мислення, чутливість до проблем, оригінальність, винахідливість, конструктивність при їхньому вирішенні проблем [24]. Ознаки креативності, визнані більшістю авторів: наявність інтелектуальної творчої ініціативи, своєрідна відкритість досвіду, чутливість до нового, уміння бачити і ставити проблеми та ін. 

Творчий потенціал - це «не тільки здатність до створення нового в науці чи мистецтві, але і нестандартність ставлення до себе, своєї праці, спілкування, взаємодії з іншими людьми, рішенням самих різних проблемних ситуацій і взагалі до життя в цілому»[4]. В. А. Петровський для характеристики механізму творчої активності ввів принцип надситуативної активності. Він постулює здатність суб'єкта підніматися над рівнем вимог ситуації, ставити цілі, надлишкові з точки зору вихідної задачі. За допомогою цього суб'єкт долає зовнішні і внутрішні обмеження («бар'єри») діяльності. Таким чином, творча активність розуміється В. А. Петровським як надлишкова по відношенню до стимулу діяльність, яка характеризується самостійністю вибору об'єкта мислення, виходом за межі завдання, перетворенням завдання і стимулу, тобто творчість є не стимулюючою зовні перетворюючою та пошуковою активністю. 

Д. Б. Богоявленська також визначає креативність як ситуативно -нестимульовану активність, яка виявляється у прагненні вийти за межі заданої проблеми. Вона стверджує, що креативний тип особистості властивий всім новаторам незалежно від виду діяльності. Нею пропонується в якості системоутворюючого фактора творчості інтелектуальна активність, яка розглядається як інтегральне утворення, властивість цілісної особистості, що відбиває процесуальна взаємодія інтелектуальних і мотиваційних компонентів системи в їх єдності і забезпечує здатність особистості до ситуативно - стимульованої продуктивної діяльності [5,52-80]. Отже, вважає Д. Б. Богоявленська, не особлива специфічна здібність, а позиція суб'єкта діяльності визначає можливість творчих досягнень. Творчість як готовність до пізнання за межами вимог заданої ситуації, тобто як здатність до розвитку діяльності не може бути пояснена лише властивостями інтелекту, оскільки є властивістю цілісної особистості в єдності її пізнавальних і мотиваційно - афективних особливостей [6].

Концепція креативності як універсальної пізнавальної творчої здібності набула популярність після виходу в світ робіт Дж. Гілфорда, Е. Торранса.

Е. П. Торренс, проаналізувавши різні підходи, виділив такі типи визначень креативності [25]:

1. Визначення, які опираються на новизну як критерій творчості. Продукування чогось нового фактично входить майже в усі визначення. Проте до самої новизни різні автори підходять по - різному. Для одних не важливо, чи визнає новою ідею суспільство, важливо, щоб вона була новою для самого творця (Л. Терстоун). Інші вважають, що новизна повинна визнаватися сучасниками, тобто визначатися в термінах культури (М. Стайн).

2. Визначення, в яких творчість протиставляється конформності (Р. С. Крачфілд, Р. К. Уілсон), підкреслюючи привнесення оригінальності, нового погляду на проблему.

3. Визначення, які включають процес: підкреслюється важливість здатності мислити за аналогією для творчого мислення (Т. Рибо); творче мислення розглядається як процес бачення або створення взаємозв'язків як на усвідомлюваному, так і неусвідомлюваному рівні (Е. К. Спірмен); виділяються чотири кроки творчого процесу: підготовка, інкубація, осяяння, перегляд (Г. Уоллес, А. Ф. Осборн, К. Патрик, С. Дж. Пернс, Е. де Боно та інш.). «Процес Уоллеса» лежить в основі всіх наявних методів систематичного навчання творчого мислення.

4. Підхід з позиції розумових здібностей. Творчість визначається в термінах розумових здібностей, що забезпечують творче досягнення (Дж. П Гілфорд). Творче мислення включає в себе дивергентну продукцію - тобто породження нової, оригінальної, незвичної інформації на основі цієї інформації. Дивергентне мислення характеризується продуктивністю, гнучкістю, оригінальністю і розробленістю. Проте творче мислення не зводиться до дивергентного мислення, воно також включає чутливість до проблем і здатність до перевизначення.

Тому, Дж. Гілфорд прийшов до висновку, що креативність (як термін уведено в науковий обіг саме цим дослідником) характеризується шістьма основними параметрами:

1) здатністю до виявлення й формулювання проблем;

2) здатністю до генерування великої кількості ідей;

3) гнучкістю - здатністю до продукування найрізноманітніших думок;

4) оригінальністю - здатністю відповідати на подразники нестандартним способом;

5) здатністю вдосконалювати сприйманий (або маніпульований) об'єкт, додаючи певні деталі;

6) здатністю розв'язувати проблеми шляхом реалізації відповідних аналітико - синтетичних операцій.

5. Підхід, заснований на визначенні рівнів творчості. Виділяють такі рівні творчості (А. Тейлор): - експресивна творчість - така, як спонтанне малювання у дітей; - продуктивна творчість - наукові та художні продукти, які є обмеженою і контрольованою вільною грою; - інвентивна (винахідницька) творчість, коли винахідництво проявляється в матеріалах, методах і техніках; - інноваційна творчість - покращення через модифікацію; - породжуюча творчість - висунення абсолютно нового принципу або припущення, навколо якого можуть виникнути нові рухи та школи. Е. П. Торренс зазначав, що «визначивши творчість як процес, можна ставити питання про те, якого типу особистістю треба бути, щоб реалізувати такий процес, яке середовище йому сприяє та який продукт виходить в результаті успішного завершення цього процесу» [25,с.15].

У психологічній науці нагромаджено великий і змістовний матеріал з проблеми креативності. Проте єдиної і стрункої теорії креативності до сих пір не існує, як не існує однакового її визначення та всіма визнаних методик, що діагностують цю здібність. Сучасний стан проблеми показує важливість розвитку багатофакторного підходу до креативності. Згідно з цим підходом, креативність грунтується на особливому поєднанні індивідуальних факторів, таких як розумові здібності та особистісні риси, і факторів середовища. Природа цих факторів і їх можливі взаємодії складають перспективи подальших розвідок із цього напрямку [16,424-429].

1.2 Креативність як компонент самоактуалізації особистості

Старший шкільний вік - це тільки початок юності. Але до моменту закінчення школи старшокласник повинен бути психологічно готовим до вступу до дорослого життя. Поняття психологічної готовності пропонує в даному випадку наявність розвинених здібностей і потреб для самореалізації [15, с.209].

Для розуміння творчої діяльності необхідно брати до уваги не тільки розумові процеси, але і динамічні сили, які призводять ці процеси в дію для виробництва чогось нового. Особистість, яка володіє творчим потенціалом, має можливість реалізуватися незалежно від умов соціального середовища. Нестандартність, безпосередність, азарт і в той же час розважливість - характерні якості, що дозволяють безпомилково визначити самоактуалізуючу особистість. Отож, бажання самої людини творити , її внутрішнє прагнення реалізувати свій потенціал, може компенсувати відсутність сприятливого соціального оточення. Інтерес - це пізнавальна потреба, яка стимулює людину проявляти творчість для її задоволення. Г. Мерфі описує інтерес як вроджене «прагнення до відкриття», як творчий імпульс, «живу цікавість». Інтерес - одне з генетично ранніх проявів і мотиваційне джерело розвитку креативності та підтримки творчої активності на оптимальному рівні. Різноманітність інтересів створює умови накопичення матеріалу для творчих перетворень[9,9-13].

Наша креативність блокується забобоном про те, що творчість - доля обраних. Суспільство зазвичай не визнає за нами права на творчість, воно вимагає від нас швидше старанності і відповідності нормам. Ми не повинні обмежувати творчість окремими сферами життя, воно потрібно нам у всіх сферах тому, що ми не знаємо, в якій зародиться ідея, яка нам потрібна.

Самоактуалізація і самореалізація є двома нерозривними сторонами одного процесу, процесу розвитку та зростання, результатом якого є людина, яка максимально розкриває і використовує свій людський потенціал. На своєму життєвому шляху кожна особистість стикається з необхідністю прийняття рішень, їй доводиться розвивати в собі креативність і розкривати свої здібності, закладені в ній за для необхідності прийняття рішень. Під час самореалізації цілей і виробленої стратегії їх досягнення кожен акт самоактуалізації завершується специфічною емоційною реакцією - «Піковим переживанням», позитивним в разі успіху, і негативним (біль, розчарування) - у разі невдачі [10].

Отож, творчість - це реалізація людиною своєї індивідуальності. Але для того щоб індивідуальність могла бути пред'явлена, вона повинна бути в тій чи іншій формі усвідомлена людиною як така [11]. Все, що робить чи не робить людина, у великій мірі обумовлено його концепцією самого себе. І від того, наскільки він знає і розуміє сильні і слабкі сторони своєї особистості, свій внутрішній потенціал, залежить можливість розкриття творчих можливостей. Успіхи в цілому не менше залежать від уявлення людини про свої здібності, ніж від самих цих здібностей.

А. Маслоу вважав, що завдяки самоактуалізації особистість проявляє інтегрованість і долає розщепленість. Завдяки епізодам самоактуалізації особистість стає більш відкритою суспільству, досконалою і спонтанною, гумористичною, трансцендентною і незалежною від нижчих потреб. Креативність є однією з важливих характеристик самоактуалізації. Маслоу розуміє креативність як якість, яка може бути застосована в будь - якій задачі життя. Згідно з його поглядами креативність - якість, з народження притаманна всім, але втрачається більшістю під впливом середовища. 

Головну роль в детермінації креативної поведінки, на думку А. Маслоу, грають мотивація, цінності, особистісні риси. До числа основних рис творчої особистості відносять когнітивну обдарованість, чутливість до проблем, незалежність суджень. Автор припускає, що концепція креативності та концепція здорової, самоактуалізуючої особистості наближуються одна до одної. Навчання творчості, чи, точніше, навчання через творчість, може бути надзвичайно корисним не стільки для підготовки людей до оволодіння творчими професіями чи до виробництва продуктів мистецтва, скільки для створення доброї, гарної, хорошої людини [13, 6-25].

Отже, концепція самоактуалізації - це концепція розвитку людини століття і суспільства, яка грунтується на ідеї максимально можливої опори на саморозвиток та самоорганізацію, де мотивація - є одним із важливих чинників розвитку, який впливає є реалізацію та успіх дитини. Більшість авторів все ж переконані в тому, що наявність будь - якої мотивації і особистісної захопленості є головною ознакою творчого процесу.

Прагнення до досягнення успіху за Ф. Хопре (1930 рік) або «мотив досягнення» за Д. Мак - Клелландом - це стійка потреба індивіда досягати успіху в різних видах діяльності. Вперше - ця диспозиція (мотиваційна властивість) була виділена в класифікації Г. Мюррея, який розумів її як стійку потребу в досягненні результату в роботі, як прагнення зробити щось швидко і добре, досягти рівня в певній справі. Ця потреба має генералізований характер, і проявляється в будь - якій ситуації, незалежно від конкретного її змісту. Д. Мак - Клелланд і інші вчені стверджують: мотив досягнення - це похідна від базового спонукання «робити щось краще», причому не для схвалення або нагороди, а «заради самого процесу». Саме тому мотиваційному чиннику відводять важливу роль у становленні будь - якої діяльності і креативності зокрема.

1.3 Методи діагностики креативності у старшому шкільному віці

Одне з найбільш важливих питань відносно креативності міститься в тому, чи можна її достовірно та ефективно вимірювати.

Для наукового вимірювання креативності необхідно розробити чутливе, надійне та валідне знаряддя вимірювання. Чутливість зумовлює, що знаряддя дозволяє добре розрізняти людей за ступенем представленості тієї характеристики, котру воно вимірює, і тому знаряддя чутливе до різних рівнів креативності. Надійність означає, що знаряддя точно вимірює дану характеристику креативності, даючи результати, не викривлені помилками. Валідність означає, що даний інструмент вимірює саме креативність і тільки креативність, а не будь - яку іншу якість.

В літературі можна знайти багато методик для вимірювання креативності, що розрізняються як за формою, так і за принципом вимірювання. Існують шкали для оцінки якостей особистості, опитувальники на творчу діяльність, когнітивні завдання, тести креативного мислення, експертні оцінки креативності [12].

В цілому методики психодіагностики креативності можна розрізняти за декількома підвалинами:

По - перше, необхідно розрізняти методики креативності, що базуються на суб'єктивних і на об'єктивних критеріях оцінки. До суб'єктивних критеріїв відносяться самозвіти, експертні оцінки, а до об'єктивних - такі критерії як кількість народжених ідей або кількість оригінальних ідей.

По - друге, можна по - різному визначати ступінь генералізації креативності: деякі методики - такі, як оцінка складних продуктів (результатів) діяльності - спрямовані на оцінку генералізованої креативності, тоді як інші методики оцінюють конкретні сторони креативності або креативного (творчого) мислення, наприклад, побіжність або оригінальність.

По - третє, можна розрізняти методики за тою увагою, яку вони приділяють творчій особистості, творчій продукції, творчому процесу і середовищу.

По - четверте, можна класифікувати методики за способом вимірювання креативності: прямим та непрямим. Вимірюється або творчий потенціал на основі діагностики когнітивних, конативних, емоційних та середовищних змінних, або креативність вимірюється на основі оцінки створених продуктів діяльності (малюнків, творів тощо).

Саме відштовхуючись від цієї класифікації, виділяють психодіагностичні засоби, що оцінюють, з одного боку - креативність, з іншого - творчий потенціал, і, нарешті - творчу продукцію (результати діяльності).

Когнітивні тести спрямовані на вимірювання основних пізнавальних процесів, зокрема, мислення, завдяки яким створюється творчий продукт. Найбільш поширеними і відомими такого виду вважаються тести на дивергентне мислення Дж. Гілфорда та більш пізні тести на творче мислення П.Торренса.

Особливе місце серед методик когнітивного спектру займають методики на інсайт та віддалені асоціації. До таких тестів традиційно відносять:

інсайтні завдання Е.Штернберга

тест на віддалені асоціації С.Мєдкіка,

тести на асоціації між словами і предметами,

тести на метафори Е.Баррона та ін.

Досить поширеними до вимірювання креативності є методики на когнітивні стилі, а також на оцінку інтересів і виборів людини до різних видів творчої діяльності. Наприклад, широко відома шкала творчої мотивації П.Торренса представляє собою опитувальник, що базується на самозвіті, вимірює різні форми внутрішньої та зовнішньої мотивації в різних ситуаціях.

Особливе місце серед означених методик займають біографічні опитувальники. Основою для проектування подібного типу методик стає ідея Ш. Бюлера про унікальність життєвого шляху особистості, активності і самодетермінації суб'єкта, його спрямованості на реалізацію цілей, смислів і цінностей. Саме на основі біографічного методу, розроблена методика «Творча унікальність на життєвому шляху», котра дозволяє виявити сферу прояву творчої унікальності, креативності людини, Інструментальним забезпеченням в цій методиці виступає біографічний опитувальник «Реальний життєвий шлях» Є.Варламова та С.Степанова [19].

При застосуванні означеною тесту була визначена можливість вияву сфери прояву креативності та творчої унікальності людини на основі представлень досліджуваних про два її аспекти: власну індивідуальну своєрідність і власну творчу активність, що проявляється у подіях життя.

П.Торренс є автор відомого тесту «Незавершені фігури». З гештальтпсихології відомо, що незавершені фігури викликають прагнення завершити їх у найпростіший та найлегший спосіб. Тому, для того щоб створити оригінальну відповідь, необхідно протидіяти цьому прагненню: контролювати та гальмувати його задоволення. Усі десять фігур різняться між собою, але нав'язують певні стійкі образи.

Завдяки методиці «Діагностика особистісної креативності» (Є.Є.Тунік), можна визначити чотири основні, на її думку, особливості креативної особистості, а саме - допитливість, уява, складність та схильність до ризику. Ця методика спрямована на оцінку ступеню здатності особистості до ризику, допитливості, багатою уявою та віддають переваги складним ідеям. Дана методика складається з 50 пунктів: 12 тверджень - на допитливість, 12 - на уяву, 13 - на здатність йти на ризик, 13 тверджень - на перевагу складних ідей [21].

Для психодіагностики креативності був адаптований опитувальник креативності Джонсона. За Джонсоном (1973), творчі здібності проявляються як несподіваний продуктивний акт, зроблений виконавцем спонтанно в певній обстановці соціальної взаємодії. При цьому виконавець опирається на власні знання й можливості. Опитувальник креативності -- це об'єктивний, що складається з восьми пунктів, контрольний список характеристик творчого мислення й поведінки, розроблений спеціально для ідентифікації проявів творчих здібностей, які доступні зовнішньому спостереженню.

Також при діагностиці креативності можна використати методику «Визначення креативного потенціалу» в адаптації Г.С Никифорова, який вважав, що більшість людей є значно більш креативними, ніж вони про себе думають. За допомогою цієї методики є змога дізнатися рівень креативного потенціалу та визначити, що, можливо, заважає на шляху до більшого новаторства.

За допомогою методики «Визначення соціальної креативності особистості» (в адаптації Н.Фетіскіна та ін.), можна дослідити самооцінку поведінки особистості у нестандартних ситуаціях життєдіяльності, що дозволяє визначити рівень соціальної креативності. На основі сумарного числа набраних балів можна визначити також рівень креативного потенціалу [23]. Діагностика креативності дозволяє використовувати ряд методів, кожен з яких спрямований на дослідження структурних компонентів креативності. Їхнє використання є надзвичайно плідною справою, яка спрямована на вивчення особистості і її здатності до творчого мислення. Проте, навіть високі результати за використаною методикою не можуть нам гарантувати прояв власне креативності у реальному житті, адже творчість - це процес не простий і залежить від маси чинників. У ході будь - якої роботи ми спрямовуємо увагу в першу чергу на ціль яку ставить перед собою експериментатор, він досліджує креативність, чи - творчий потенціал, і, нарешті - творчу продукцію (результати діяльності). І від цього вибору буде залежати комплекс методів діагностики креативності особистості.

Висновки до першого розділу

Старшокласникам властива здатність до творчості у повсякденному житті, вони можуть швидко переключатися з однієї сфери діяльності на іншу, створюючи оригінальні продукти у своїй життєдіяльності [20]. Сьогодні існує велика кількість підходів до визначення природи креативності. Одні визначення креативності формулюються в термінах продукту, результату діяльності, інші - в термінах процесу, особистісних властивостей або необхідних зовнішніх умов. Деякі автори вважають, що термін «креативний» належить тільки до рідкісних спеціальних видів здібностей, тоді як інші під цим терміном розуміють загальну креативну здібність, якою певною мірою володіють усі здорові індивіди. Незважаючи на різні точки зору, практично в усіх визначеннях креативність пов'язується з відкриттям чогось нового. Креативність є однією з важливих характеристик самоактуалізації. Реалізація людиною своєї індивідуальності - це і є творчість, де мотивація - є одним із важливих чинників розвитку який впливає є реалізацію та успіх підростаючого покоління. Діагностика креативності дозволяє використовувати ряд методів, кожен з яких спрямований на дослідження структурних компонентів креативності в залежності від цілі яку ставить перед собою експериментатор, від досліджує креативність, чи - творчий потенціал, і, нарешті - творчу продукцію.

Розділ ІІ. Експериментальне дослідження особливостей прояву креативності у старшому шкільному віці.

2.1 Діагностика дослідження

У процесі діагностики учнів старшого шкільного віку, передбачається дослідження рівня креативності та мотивації досягнення, так як можна вважати, що головну роль в детермінації творчої поведінки відіграє мотивація, цінності та особистісні риси [14]. Це один із підходів до вивчення креативної особистості, де спрямованість на самореалізацію є одним із головних чинників пов'язаних із творчим процесом.

Для досягнення поставленої мети, було використано такі методи дослідження:

Опитувальник креативності Д. Джонсона;

Методика Орлова Ю.М. (Тест - опитувальник «Потреба в досягненні мети». Шкала оцінки потреби в досягненні успіху).

Дослідження проводилося на базі Зарічненської гімназії, смт. Зарічне, Рівненської області, в якому взяли участь 20 респондентів старшого шкільного віку (17 - 18 років).

Діагностика проводилась у декілька етапів:

Перший етап. Для дослідження креативності був використаний опитувальник креативності Джонсона [22]. За Джонсоном (1973), творчі здібності проявляються як несподіваний продуктивний акт, зроблений виконавцем спонтанно в певній обстановці соціальної взаємодії. При цьому виконавець опирається на власні знання й можливості. Опитувальник креативності фокусує увагу на тих елементах, які пов'язані із творчим самовираженням. Опитувальник креативності -- це об'єктивний, що складається з восьми пунктів , контрольний список характеристик творчого мислення й поведінки , розроблений спеціально для ідентифікації проявів творчих здібностей, які доступні зовнішньому спостереженню. Даний опитувальник дозволяє також провести самооцінку креативності (учнями старшого шкільного віку). Кожне твердження опитувальника оцінюється по шкалі, що містить п'ять градацій. Заповнення опитувальника триває 10-20 хвилин. Загальна оцінка творчих здібностей є сумою балів за вісім пунктів (мінімальна оцінка -- 8, максимальна оцінка -- 40 балів). Підрахувавши бали можна дізнатись про рівень креативності (табл. 1).

Таблиця 1

Відповідність суми балів рівням творчих здібностей:

Рівень творчих здібностей	Сума балів
Дуже високий	40-34
Високий	33-27
Нормальний, середній	26-20
Низький	19-15
Дуже низький	14-8

Інструкція: У бланку відповідей номерами від 1 до 8 зазначені характеристики творчого прояву (креативності). Будь ласка оцініть, використовуючи п'ятибальну шкалу, у якому ступені в кожного учня проявляються вище зазначені характеристики (див. Додаток А).

Можливі бали для оцінювання: 1 - інколи, 2 - рідко, 3 - іноді, 4 - часто, 5 - постійно.

Проведення діагностики. Під час дослідження рівня креативності було виведено такі показники (табл. 2):

Таблиця 2

Характеристика творчих здібностей за опитувальником Джонсона

№	ПІП	Характеристики творчих здібностей
		1	2	3	4	5	6	7	8
1	Пронькіна Ірина	4	5	3	5	4	4	4	4
2	Ковтунович Богдан	4	3	2	5	2	3	2	4
3	Гнедко Таня	4	3	4	4	5	3	4	4
4	Пукало Оксана	4	4	4	5	5	5	4	3
5	Ковтунович Богуслав	4	3	3	3	4	4	3	2
6	Самойлович Павло	4	4	3	3	4	5	3	3
7	Швед Олег	2	3	3	4	4	4	3	3
8	Репецька Олена	5	4	4	5	5	5	5	3
9	Репецький Вадим	3	5	4	4	5	3	4	4
10	Мясникович Артем	3	3	3	3	3	3	3	3
11	Музичко Петро	2	3	3	4	2	3	2	3
12	Чепура Єдуард	2	3	2	2	3	2	3	2
13	Чепура Оксана	4	4	3	3	3	3	4	2
14	Конопліцький Юрій	5	4	5	3	4	4	5	4
15	Дяденчук Павло	4	5	4	4	5	3	4	5
16	Гладишевський Андрій	3	3	3	4	3	2	2	3
17	Павлович Віка	4	4	4	4	3	5	3	4
18	Пукало Олександра	3	2	2	3	4	3	3	2
19	Барабаш Сергій	5	4	4	4	5	4	2	5
20	Диковицький Максим	2	3	2	2	1	2	4	3

Вище зазначена таблиця демонструє нам рівень прояву кожної із восьми характеристик опитувальника 20 - ти респондентів старшого шкільного віку. І на основі отриманих даних, можна зробити узагальнення про рівень творчого прояву (креативності) кожної особистості (табл. 3):

креативність самоактуалізація шкільний

Таблиця 3

Діагностика рівня творчого прояву (креативності)

№	ПІП	Сумарна кількість балів	Рівень креативності
1	Пронькіна Ірина	30	Високий
2	Ковтунович Богдан	27	Високий
3	Гнедко Таня	31	Високий
4	Пукало Оксана	34	Високий
5	Ковтунович Богуслав	22	Середній
6	Самойлович Павло	29	Високий
7	Швед Олег	26	Середній
8	Репецька Олена	36	Високий
9	Репецький Вадим	32	Високий
10	Мясникович Артем	24	Середній
11	Музичко Петро	22	Середній
12	Чепура Єдуард	19	Низький
13	Чепура Оксана	26	Середній
14	Конопліцький Юрій	34	Високий
15	Дяденчук Павло	34	Високий
16	Гладишевський Андрій	23	Середній
17	Павлович Віка	31	Високий
18	Пукало Олександра	22	Середній
19	Барабаш Сергій	33	Високий
20	Диковицький Максим	17	Низький

Таблиця демонструє нам результати учнів, де високий рівень креативності мають - 11 учнів; середній рівень - 7 учнів; низький рівень - 2 учнів. Отож, більша половина респондентів показують нам непоганий результат (див. Рис. 1).

Рис. 2.1. Показники особистісної креативності старшокласників

Другий етап. Мотивація досягнення - прагнення до покращення результатів, незадоволеність досягнутим, наполегливість у досягненні своїх цілей, прагнення домогтися свого - однією з головних властивостей особистості, яка впливає на все людське життя. Численні дослідження довели тісний зв'язок між рівнем мотивації досягнення і успіхом у життєдіяльності. І це невипадково, бо доведено, що люди, які володіють високим рівнем цієї самої мотивації, шукають ситуації досягнення, упевнені в успішному результаті, шукають інформацію для судження про свої успіхи, готові прийняти на себе відповідальність, рішучі в невизначених ситуаціях, проявляють наполегливість у прагненні до мети, отримують задоволення від вирішення цікавих завдань, не губляться в ситуації змагання, показують велику завзятість при зіткненні з перешкодами.

Тест - опитувальник допоможе виміряти рівень мотивації досягнення. Він містить твердження, які диференціюють людей двох протилежних груп: з високим і низьким рівнями потреби у досягненнях.

Ключі: Досліджуваний одержує по 1 балу, якщо відповів:

«Так» -- на твердження 2, 6, 7, 8, 14, 16, 18, 21, 22

«Ні» -- на твердження 1, 3, 4, 5, 9, 10, 11, 12, 13, 15, 17, 20.

Інтерпритація результатів. Сума балів свідчить про рівень потреби у досягненнях:

низький -- до 10 балів;

нижче середнього -- 11-12;

середній -- 13-14;

вище середнього -- 15-16;

високий -- 17-22

Інструкція. У тесті міститься 22 твердження, які дають Вам змогу уточнити думки, інтереси і те, як Ви оцінюєте себе. У бланку відповіді напишіть поряд з номером твердження «Так», якщо Ви згодні з цим твердженням, а якщо не згодні, -- «Ні». Ніяких додаткових написів робити не слід. Заповнюючи бланк для відповідей, майте на увазі, що твердження дуже короткі і не передбачають всіх подробиць. Не гайте часу на роздуми, відповідайте швидко і обов'язково на кожне запитання. Поганих і хороших відповідей не існує (див. Додаток Б).

Проведення діагностики. Діагностика за допомогою опитувальника дає нам такі результати наведені у таблиці нижче. Тут зображені відповіді учнів відносно кожного питання тесту (табл. 4).

Вище зазначені показники дають нам уявлення про спрямованість учня на досягнення та успіх. Ці дані можна систематизувати і відобразити у таблиці нижче, де виведений сумарний бал і рівень мотивації всіх респондентів (табл. 5).

Таблиця 5

Діагностика рівня мотивації досягнення

№	ПІП	Сумарна кількість балів	Рівень потреби в досягненні
1	Пронькіна Ірина	14	Середній
2	Ковтунович Богдан	16	Середній
3	Гнедко Таня	11	Низький
4	Пукало Оксана	14	Середній
5	Ковтунович Богуслав	13	Середній
6	Самойлович Павло	14	Середній
7	Швед Олег	11	Низький
8	Репецька Олена	17	Високий
9	Репецький Вадим	17	Високий
10	Мясникович Артем	13	Середній
11	Музичко Петро	11	Низький
12	Чепура Єдуард	11	Низький
13	Чепура Оксана	15	Середній
14	Конопліцький Юрій	15	Середній
15	Дяденчук Павло	14	Високий
16	Гладишевський Андрій	11	Середній
17	Павлович Віка	15	Середній
18	Пукало Олександра	12	Низький
19	Барабаш Сергій	14	Середній
20	Диковицький Максим	13	Середній

Результати дозволяють нам вивести такі узагальнення стосовно мотивації досягнення : високий рівень - 3 учнів; середній рівень - 12 учнів; низький рівень - 5 учнів. (див. Рис. 2)

Рис. 2.2. Показники мотивації досягнення старшокласників

Аналіз отриманих даних

Тема креативності на сьогоднішній день надзвичайно популярна і наше дослідження обумовлене також і тим, що мотиваційний аспект особистості мало вивчений у структурі особистості, тому дана курсова робота спрямована на те, аби спробувати розглянути взаємозв'язок мотиву досягнення та рівня креативності учнів старшого шкільного віку.

У відсотковому відношенні ми отримуємо такі результати за опитувальником Д.Джонсона : 10% учнів - низький рівень креативності; 35% учнів - середній рівень креативності; 55% учнів - високий рівень креативності.

Опитувальник креативності Д. Джонсона дає нам результати, де високий рівень креативності мають - 11 учнів; середній рівень - 7 учнів; низький рівень - 2 учнів.

Високий показник за опитувальником фокусує увагу на тих елементах, які пов'язані із творчим самовираженням. Такий учень здатен несподівано проявляти себе у певній обстановці соціальної взаємодії спираючись на свій потенціал та можливості. Більша полови класу дає нам непогані показники за рівнем креативності і лише 2 - є учні мають низький рівень.

Обробка результатів при дослідженні рівня мотивації досягнення дає нам такі показники: 25% учнів - низький рівень мотивації досягнення; 60% учнів - середній рівень мотивації досягнення; 15% учнів - високий рівень мотивації досягнення.

Опитувальник оцінки потреби в досягненні Ю.М.Орлова дає нам такі результати: високий рівень - 3 учнів; середній рівень - 12 учнів; низький рівень - 5 учнів. Тут ми можемо побачити, що у більшості учнів потреба в досягненні є не надто вираженою (середній рівень) і всього лиш 3 учні мають високий показник за опитувальником.

Маслоу вважав, що всі без винятку люди, які прагнуть до самоактуалізації володіють здібностями до творчості. Тому, наша робота стосується також того, що креативна особистість - це особистість наділена особливим видом активності, який спонукає її діяти і спрямовувати її поведінку у певне русло за для досягнення мети. Отож, 3 учнів які продемонстрували нам непогані показники за рівнем мотиваційного чинника, вони ж і мають високі показники за рівнем креативності, а учні які з низько вираженим рівнем потреби в досягненні демонструють середній і низький рівень креативності.

Основна мета нашої роботи заключається в тому, щоб простежити взаємозв'язок між потребою в досягненні (самоактуалізації) і рівнем розвитку креативності особистості. І варто наголосити на тому, що дані які ми отримали у ході дослідження підтверджують нам , що зв'язок все ж таки існує. Людина яка спрямовує свою діяльність у певне русло, займається тим, чим хоче займатись вона цим самим створює собі умови для того, аби проявити себе та свою креативність. Отож, рівень потреби в досягненні є однієї із необхідних умов для реалізації своєї індивідуальності.

Висновки до другого розділу

Діагностика учнів старшого класу за допомогою опитувальника креативності Д. Джонсона дає нам можливість оцінити індивідуальний рівень творчого прояву. Таким чином із 20 учнів 11 - го класу ми отримали такі результати:

10% учнів - мають низький рівень креативності;

35% учнів - мають середній рівень креативності;

55% учнів - мають високий рівень креативності.

Обробка результатів при дослідженні рівня мотивації досягнення дає нам такі показники:

25% учнів - мають низький рівень мотивації досягнення;

60% учнів - мають середній рівень мотивації досягнення;

15% учнів - мають високий рівень мотивації досягнення.

Отже, показники які ми отримуємо при діагностиці учнів старшої школи показують такий результат: 3 - є учнів, які продемонстрували нам непогані показники за рівнем мотиваційного чинника, що дорівнює 15%, вони ж і входять до тих 55 % учнів з високим рівнем креативності, а 2 - є учнів (10%) з низьким рівнем креативності входять до тих 25% дітей із низьким рівнем мотивації досягнення. Тому можна впевнено прослідкувати що мотиваційний аспект все ж є важливим і необхідним компонентом який може вплинути на рівень креативності дітей старшого шкільного віку.

Висновки

Дослідження яке розгортається в рамках діагностики креативності, дозволяє глибше пізнати проблематику природи цього поняття. Актуальність даної теми зумовлена тим, що по - перше одні визначення креативності формулюються в термінах продукту, результату діяльності, інші - в термінах процесу, особистісних властивостей або необхідних зовнішніх умов, що говорить про неоднозначність даного терміну. По - друге деякі автори вважають, що термін «креативний» належить тільки до рідкісних спеціальних видів здібностей, тоді як інші під цим терміном розуміють загальну креативну здібність, якою певною мірою володіють усі здорові індивіди. По - третє моє дослідження спитається на той факт, що мотиваційний аспект творчої особистості мало вивчений і дана курсова робота присвячена саме тому, аби розглянути зв'язок із мотивацією досягнення і креативністю як здатністю до творчості.

Теоретичний аналіз в рамках поняття креативність дозволяє збагнути, що людина сама по собі має креативну сутність, що здатна осягти та перетворити не лише світ, в якому вона живе, а і саму себе. Людині в позитивному бутті властива творча психологія, - писав М. Бердяєв. Вона може бути пригніченою чи прихованою, може бути розкритою, але вона екзистенціально властива людині. Творчий інстинкт в людині є безкорисливим інстинктом. У ньому людина забуває себе, виходить із себе. Наукове відкриття, технічний винахід, творчість художня, творчість суспільна можуть бути потрібними для інших і використані для цілей утилітарних, проте сам той, хто творить, є безкорисливим і позбавленим себе. В цьому сутність творчої психології.

Проаналізувавши підхід до вивчення мотивації досягнення креативність є однією з важливих характеристик самоактуалізації. Маслоу розуміє креативність як якість, яка може бути застосована в будь - якій задачі життя,яка грунтується на максимально можливій опорі на саморозвиток та самоорганізацію, де мотивація - є одним із важливих чинників розвитку який впливає є реалізацію та успіх дитини. І тут в рамках діагностики виділяють методи діагностики, що оцінюють, з одного боку - креативність, з іншого - творчий потенціал, і, нарешті - творчу продукцію (результати діяльності).

Діагностика креативності дозволяє використовувати ряд методів, кожен з яких спрямований на дослідження структурних компонентів креативності. І лише комплексний підхід дозволяє глибоко дати оцінку творчій поведінці людини.

Експериментальне дослідження організоване з метою виявлення залежності між рівнем мотивації досягнення і креативності, показує нам, що існує певна залежність між цими двома компонентами, де учні які чітко демонструють нам високий рівень креативності, вони ж мають і високий рівень мотивації досягнення і навпаки. Отож, рівень потреби в досягненні є однією із необхідних умов для реалізації своєї індивідуальності та творчого потенціалу учнів старшого шкільного віку.

Список літератури

Адлер А. Практика і теорія індивідуальної психології. - М., 1995. 

Асмолов А. Г. Особистість (Спільно з А. В. Петровським). / Педагогічна енциклопедія. М., 1993

Асмолов А. Г. Психологія. Моральність. Культура. М., 1994. 

Базилевіч Т. Ф. Введення в психологію індивідуальності. - М., 1993. 

Богоявленская Д. Б. Метод исследования интеллектуальной активности // Богоявленская Д. Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества / Д. Б. Богоявленская. - Ростов-на-Дону, 1983. - С.52-80.

Богоявленська Д. Б. Про предмет і метод дослідження творчих здібностей // Психологічний журнал. 1995. №5.

Виготський Л. С. Вибрані психологічні дослідження. - М., 1956. 

Губенко О. В. Переферичне мислення та креативність особистості / О. В. Губенко // Обдарована дитина. - 2011. - №5. - С. 57-64.

Ильин Е. П. Диагностика креативности / Е. П. Ильин // Обдарована дитина. - 2010. - №7. - С. 9-13.

Исаев Е.И. Самоактуализация личности // Психологический институт РАО: материалы симпозиума. - М., 2002. - №1

Козленко В. Н. Проблема креативності особистості // Психологія творчості. - М., 1990. С. 131-148. 

Макаренко Н. М. Методики визначення творчих здібностей, потенціалу / Н. М. Макаренко // Обдарована дитина. - 2011. - № 4. - С.34-37.

Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу // Одарённый ребёнок. - 2009. - №2. - С.6-25.

Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: (Часть ІІ. Творчество) / А. Маслоу // Одарённый ребёнок. - 2009. - №1. - С.10-32.

Овчарова Р. В. Практическая психология образования: Учеб. пособие для студ. психол. фак. университетов. -- М.: Издательский центр «Академия», 2003. -- 448 с.

Палій А. А. Диференціальна психологія [Текст] : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / А. А. Палій. - К. : Академвидав, 2010. - 429 с. - (Альма-матер). - Бібліогр.: с. 424-429.

Психологическая диагностика [Текст] : учеб. для студ. вузов, обуч. по напр. и спец. психологии / под ред.: М.К.Акимовой, К.М.Гуревича. - 3-е изд., перераб. и доп. - СПб. : Питер, 2008. - 651 с. - (Учебник для вузов).

Розвиток креативності / Т. Любарт, К. Муширу, С. Тожман, Ф. Зенасні // Обдарована дитина. - 2011. - № 6. - С. 2-6.

Столяренко Л. Д. Основы психологии : Практикум / Л. Д. Столяренко. - М.: Феникс; Ростов н/Д, 1999. - 565 с.

Сторож О. В. Теоретико-психологічний аналіз особливостей творчого мислення і креативної особистості / О. В. Сторож // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти [ Текст] : зб. наук. праць : наук. записки РДГУ / РДГУ ; [ редкол. : І.Д.Бех, В.В.Вербець, А.М.Воробйов та ін.]. - Рівне : РДГУ, 2007. - Вип. 36. - С.176-180.

Туник Е. Диагностика творческого мышления: Креативные тесты / Е. Туник . - СПб.: Дидактика-Плюс, 2002. - 48 с. 

Туник Е.Е. Опросник креативности Джонсона. -- СПб.: СПбУПМ, 1997.

Фетискин Н. П. Психодиагностика детской одаренности. М.; Кострома, 2001.)

Шапар В.Б. Сучасний тлумачний психологічний словник. / В.Б.Шапар - Х.: Прапор, 2005, - 640с.

Яковлева Е. Л. Психология развития творческого потенциала школьников: дис.... доктора психол. наук: 19.00.13 / Яковлева Евгения Леонидовна. - М.,1997. - 368 с.

Додаток А

Опитувальник креативності Джонсона

Бланк відповідей

Дата_________________

Школа___________Клас___________Вік______________

Респондент (П.І.П.) __________________________________________

(той, хто заповнює анкету)

Даний опитувальник дозволяє провести самооцінку креативності (учнями старшого шкільного віку).

Інструкція: В бланку відповідей номерами від 1 до 8 відзначені характеристики творчого прояву (креативності). Кожне твердження опитувальника оцінюється по шкалі, що містить п'ять градацій. Будь ласка, оцініть, використовуючи п'ятибальну систему, наскільки у вас проявляються вищеописані характеристики у нижченаведеній таблиці.

Можливі оцінні бали:

1 - ніколи,

2 - рідко,

3 - іноді,

4 - часто,

5 - постійно.

Текст опитувальника

Контрольний список характеристик творчих здібностей.

Творча особистість здатна:

Відчувати тонкі, невизначені, складні особливості навколишнього світу (чутливість до проблеми, перевагу складностей).

Висувати й виражати велику кількість різних ідей у даних умовах (швидкість).

Пропонувати різні види, типи, категорії ідей (гнучкість).

Пропонувати додаткові деталі, ідеї, версії або рішення (спритність, винахідливість).

Проявляти уяву, почуття гумору й розвивати гіпотетичні можливості (уява, здатності до структурування).

Демонструвати поведінку, яка є несподіваною, оригінальною, але корисною для вирішення проблеми (оригінальність, винахідливість і продуктивність).