Розвиток мнемічних здібностей майбутнього практичного психолога

Размещено на http://www.allbest.ru/

РОЗВИТОК МНЕМІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

Т.В. Середюк

Постановка проблеми

Проблематика психології здібностей завжди була важливою частиною досліджень вітчизняних та зарубіжних дослідників, а в наш час дослідження та винахід інноваційних психологічних засобів розвитку здібностей набуває ще більшій актуальності у зв'язку з великим навантаженням інформації, яка є невід'ємною частиною розвитку цивілізації. Ще у 1994р. було виявлено, що сучасна людина повинна на протязі життя засвоїти десь 20 мільярдів одиниць інформації, вимовити біля 650 мільйонів слів, запам'ятати та обробити багато даних про стан всесвіту та оточуючого його суспільства [5]. Велика частина навантажень доводиться на мнемичні здібності особистості, без них людина не зможе набути певних навичок і вмінь, оволодіти нормами поведінки. Видатний вчений сучасний математик і кібернетик фон Непман виявив, що мозок людини може вмістити інформацію, що знаходиться в мільйонах томів книг [2].

Початок експериментального дослідження здібностей зв'язують з ім'ям Ф.Гальтона, він визначив основну проблематику психології здібностей. Теоретичну розробку проблеми здібностей зробили С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплова, А.Н.Леонтьєва, Б.Г.Анаьєва, Н.С. Лейтес, К.К.Платонов, В.А.Крутецький, В.Д. Шадріков та ін. У вивчення мнемічних здібностей внесли свій вклад такі вчені як Л.С.Виготский, О.М.Леонтьєв. А.А.Смирнов, П. І. Зінченко, В.Я. Ляудис, А.Р.Лурія, С.А.Изюмова та ін.

Постановка завдання

Дослідження здібностей у психологічній науці мають значну історію, проте і досі в теоретичній розробці цієї проблеми залишається чимало питань. Насамперед це стосується змісту самого поняття «здібності», визначення сутності якого є предметом багато чисельних досліджень (Б.П. Ананьєв, Л.С. Виготський, Е.О.Голубєва, М.Дружинін, Д.Б. Ельконін, Г.С.Костюк, О.М. Леонтьєв, Н.А. Лейтес, Б.М.Теплов, Л.Рубінштейном, В.Д. Шадриков та ін.)

Найбільш відомим є визначення психологічної сутності поняття здібностей за Б.М.Тепловим, який сформулював сутність здібностей у трьох площинах:

- індивідуально-психологічні властивості, що відрізняють одну людину від іншої;

- індивідуально-психологічні особливості, які стосуються успішного виконання якої- небудь діяльності чи багатьох діяльностей;

- психологічні характеристики, які не зводяться до тих знань, умінь і навичок, що були сформовані у попередньому досвіді особистості.

Отже здібності - це стійкі індивідуальні властивості людини, які виявляються у різних видах діяльності і є умовою успішного їх виконання [6].

Наведене вище визначення Б.М. Тепловим поняття здібностей, відтворюються різними авторами вже кілька десятків років, щоправда, з дуже істотними нюансами, що стосуються того, які саме властивості особистості чи іі особливості варто включати до здібностей.

Отже під здібностями розуміють комплекс якостей, необхідних для успішного здійснення діяльності, причому до здібностей зараховують у першу чергу емоційно - вольові особливості людини, а також систему іі особистісних ставлень [7].

Проте, як слушно наголошується багатьма дослідниками, зрозуміти здібності можна лише у зв'язку з вивченням особистості та діяльності. Особистість і здібності мають прямий взаємозв'язок. Однак це зовсім не означає, що одне може підмінюватися іншим. Кожне з цих понять має свій власний зміст і специфічні особливості.

Таким чином, спроба розв'язати проблеми здібностей з позицій діяльнісного підходу має ряд переваг і ряд недоліків. Пов'язування проблеми здібностей із проблемою діяльності, навчання і виховання на певному етапі розвитку вітчизняної психології відіграло позитивну роль, особливо у боротьбі з прихильниками підходів, які розглядали здібності та можливості людини як щось застигле й незмінне в процесі життя. На особливу увагу заслуговують чисельні дослідження можливостей розвитку здібностей в умовах спеціально організованої діяльності, зокрема особливої побудови змісту і методів навчання [8].

Мета та методика дослідження

В даної роботі ми розглядаємо мнемічні здібності як компонент загальних пізнавальних здібностей особистості, враховуючи їх синтезуючі структурні компоненти. Вчені Б.М. Теплов, В.А. Крутенький, В.И. Кириєнко, М.К. Кабардов та ін. вважали, що мнемічні здібності особистості проявляються у якості важливого фактора в професійної діяльності практичних психологів, музикантів, математиків, художників, а також є невід'ємною частиною будь якої професійно розумової діяльності [7]. Отже, пам'ять належить до основних пізнавальних процесів, завдяки якім практичний психолог приймає, переробляє та засвоює інформацію, а потім відтворює. Вона є родовою властивістю людини - «одним з умов психічного життя», та як одинична властивість має різну ступень індивідуальних властивостей у кожного. Ці властивості і є психологічними особливостями розвитку мнемічних здібностей особистості. В.Д. Шадриков в своїх дослідженнях прийшов висновку, що мнемічні здібності, це якості функціональних систем які реалізують функцію запам'ятовування, збереження та відтворення інформації, що мають індивідуальну міру, яка проявляється в успішності та якісному виконанні діяльності [8].

При всій складній різноманітності компонентів мнемічних здібностей, поєднання яких доходить до унікальності й неповторності у кожної людини, визначальним є домінуючі характеристики показників мнемічних здібностей які відповідають за успішне запам'ятовування у кожної окремо взятої особистості. Синтез та домінування показників мнемічних здібностей обумовлені особливостями діяльності, що здійснюється й направлена на досягнення поставленої мети. З двох людей з рівними природними даними й однаковим життєвим досвідом краща пам'ять у того, хто постійно її вдосконалює в своїй безпосередній діяльності [8].

Питання про розвиток пам'яті породило великі суперечки в психології. При всій безумовній й безсумнівній актуальності питання, теоретичні положення вчення про розвиток пам'яті особистості, не мають класичної одноманітності. Л.С. Виготський зазначав, що ні по одній темі сучасної психології немає стільки суперечок, скільки їх є в теоріях, що пояснюють проблему розвитку пам'яті.

Отже мнемічні здібності залежать від таких індивідуальних особливостей особистості, як:

- інтереси й схильності особистості;

- чим людина більше цікавиться, запам'ятовується без праці;

- від відношення особистості до тої або іншої діяльності: життєво важливо або можна зневажити;

- від емоційного настрою у конкретному випадку;

- від фізичного стану;

- від використання мнемічних прийомів та дій;

- від вольового зусилля й багатьох інших факторів.

Аналіз літературних джерел з психології мнемічних здібностей дозволяють виділити наступні засоби обробки інформації, які є мнемічними прийомами та діями:

- Групування - розбивка матеріалу на групи на яких-небудь підставах (змісту, асоціаціям, законам гештальта й т.п.).

- Опорні пункти - виділення якого-небудь короткого пункту, що служить опорою більш широкого утримування (тези, заголовки, питання, образи які викладаються в тексті, приклади, цифрові дані, порівняння, імена, епітети, незнайомі або малознайомі слова, що виділяються, емоційна реакція суб'єкта й т.п.).*

- Мнемічний план - сукупність опорних пунктів.

- Класифікація - розподіл яких-небудь предметів, явищ, понять по класах, групах, розрядах на основі певних загальних ознак.

- Структурування - встановлення взаємного розташування частин, що становлять ціле, внутрішньої будови що запам'ятовується.

- Систематизація - установлення певного порядку в розташуванні частин цілого й зв'язків між ними.

- Схематизація - зображення або опис чого-небудь в основних рисах або спрощене подання інформації, що запам'ятовується.

- Аналогії - установлення подібності, схожості в певних відносинах предметів, явищ, понять.

- Мнемотехнічні прийоми - сукупність готових відомих способів запам'ятовування.

- Перекодування - вербалізація або показування, називання або подання інформації в образній формі, перетворення інформації на основі семантичних, фонематичних ознак і т.ін.

- Добудовування матеріалу, що запам'ятовується - привнесення у використання, що запам'ятовується суб'єктом вербальних посередників; об'єднання й привнесення чого-небудь по ситуативним ознакам; розподіл по місцях (метод локальної прив'язки, або метод місць).

- Серійна організація матеріалу - встановлення або побудова різних послідовностей: розподіл по обсягу, розподіл по часу, упорядкування в просторі й т. ін.

- Асоціація - встановлення зв'язків по подібності, суміжності або протилежності й т.ін.

- Повторення як свідомо контрольовані або неконтрольовані процеси циркуляції інформації доцільно виділити як окремий спосіб запам'ятовування, з огляду на його універсальність і фундаментальність [3].

Таким чином, мнемічні дії або прийоми обумовлені індивідуальним розвитком і життєвим досвідом особистості формуються в тих або інших видах навчання та діяльності. Мнемічні дії не задані функціональною системою мозку, що здійснює запам'ятовування, збереження й відтворення матеріалу, вони являють собою засоби, що дозволяють розсунути границі можливостей функціональних механізмів мнемічних здібностей. У цьому випадку структура мнемічних здібностей збагачується спеціальними діями, операційними механізмами [8].

Результати дослідження та їх обговорення

Отже при вивченні літературних джерел на тему досліджень мнемічних здібностей, ми зробили вибірку теоретико-дослідного матеріалу, який має суттєве значення у вивченні пам'яті та дає загальну картину розвитку знань в цієї галузі.

Таблиця 1

Змістовний простір вивчення мнемічних здібностей особистості