Психологічні особливості мотивації відповідальної поведінки майбутніх фахівців протягом вишівського навчання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України

Психологічні особливості мотивації відповідальної поведінки майбутніх фахівців протягом вишівського навчання

Алексєєва Т.В. Науковий кореспондент, кандидат психологічних наук, доцент

Анотації

У статті виконано теоретичний аналіз проблеми мотивації майбутнього фахівця як внутрішньої детермінанти становлення особистісно-професійної відповідальності. Розглянуто психологічні особливості мотиваційного поля відповідальної поведінки майбутніх фахівців протягом професійного становлення у виші.

Ключові слова: мотиви, мотиваційне поле, професійне становлення, відповідальна поведінка, студентство, професійне становлення.

Алексееева Т.В. Психологические особенности мотивации ответственного поведения будущих специалистов в период обучения в вузе.

В статье сделан теоретический анализ проблемы мотивации будущего специалиста как внутренней детерминанты становлення личностно-профессиональной ответственности. Рассмотрены психологические особенности мотивационного поля ответственного поведения будущих специалистов в период профессионального становлення в вузе.

Ключевые слова: мотивы, мотивационное поле, профессиональное становление, ответственное поведение, студенчество, профессионально становление.

Alekseeeva T.V. Psychological features of responsible behavior motivation of future specialists in the period of study at the university.

Theoretical analyses of the problem of motivation of the future specialist as internal determinants of formation of personal and professional responsibility are made in article. The psychological characteristics of the motivational field of responsible behavior of future specialists in the period of professional formation in high school are examined.

Key words: motivation, motivational field, professional development, responsible behavior, students, professional formation.

Вступ

Соціальне напруження сьогодення нелюдськи ускладнює процес адаптації особистості до навчання, загострює проблему ціннісного ставлення людини до себе, до оточення і визначає першочергову потребу у формуванні відповідальної поведінки майбутніх фахівців протягом вишівського навчання.

У представленому Міністерством освіти і науки Проекті Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді на період 2015-2025 рр. передбачено, що побудова громадянського суспільства, інтеграція України у світове та європейське співтовариство передбачають орієнтацію на Людину, її духовну культуру, виховання ціннісного ставлення до соціального оточення та самої себе, національно свідомого, високоосвіченого, життєво компетентного, толерантного громадянина - патріота, здатного до саморозвитку та самовдосконалення, відповідального перед своєю нацією [1].

Доведено, що формування відповідальності у суб'єкта майбутньої професійної діяльності супроводжується підвищенням прояву самостійності, ініціативності, дисциплінованості і відповідальності як у повсякденному житті, так і у навчанні згідно до свого особистісного та професійного ресурсу протягом вишівського навчання.

У дослідженні духовних властивостей, моральних, соціально-психологічних, психологічних та психофізіологічних характеристик важливе місце посідає мотивація як внутрішня детермінанта становлення відповідальності майбутнього фахівця.

Мотивація є процесом вибору між різними можливими діями, позиціями, смислами з урахування взаємодій потреб, ціннісних орієнтацій та інтересів. Розвиток мотиваційної сфери у вітчизняній і зарубіжній психології є однією з центральних проблем формування особистості (В. Асєєв, Л. Божович, В. Вілюнас, Г. Костюк, О. Леонтьєв, С. Максименко, С. Рубінштейн, Дж. Аткінсон, Д. Мак-Клелланд, Х. Хекхаузен).

Метою нашої статті є теоретичне та емпіричне узагальнення даних про психологічні особливості мотивів відповідальної поведінки студентів виша протягом навчання.

Виклад основного матеріалу

Період юності в онтогенезі особистості, що характеризується пошуком свого місця у світі, самоствердженням та самореалізацією, пошуком та ствердженням світоглядних орієнтирів, опануванням майбутньою професією тощо відповідає періоду професійного становлення майбутнього фахівця протягом вишівського навчання.

В цей період відбувається процес особистісного і професійного самовизначення суб'єкта майбутньої професійної діяльності за умовою розкриття особистісного потенціалу.

Професійна діяльність вимагає від особистості не тільки певних умінь і знань, але й певних індивідуально-психологічних якостей щодо досягнення професійного успіху. Маркером, за допомогою якого можна простежити процес досягнення майбутнім фахівцем певного професійного успіху, є відповідальність. особистісний професійний мотиваційний психологічний

1996 року Рада Європи виокремила певні компетенції, якими повинна володіти сучасна людина для оптимальних міжкультурних, соціальних, суспільно-політичних та міжособистісних комунікацій: відповідальність; самостійність; толерантність; здатність до діалогу; вміння формувати та висловлювати критичну оцінку; самоактуалізація; самоосвіта (Hutmahcher W.). Отже, відповідальність визначається головною з найважливіших професійно значущих компетенцій.

У роботах українських і зарубіжних психологів постійно опрацьовується проблема відповідальності як внутрішньої умови організації життєдіяльності людини, регулятора її життєвих виборів, вчинків, цілей тощо (К. Абульханова-Славська, І. Бех, Т. Гаєва, М. Дригус, С. Максименко, К. Муздибаєв, Л. Регуш, М. Савчин, О. Саннікова, В. Сафін та ін.).

С. Рубінштейн вважав, що відповідальність виникає у зв'язку з тим, що кожне, що відбувається, є необратимими: особистість у власному житті повинна бути здатною встановлювати момент найбільшої відповідності логіки подій і своїх внутрішніх можливостей. На думку дослідника особистість несе відповідальність не тільки на етапі реалізації певного життєвого рішення, але і на етапі його планування.

При цьому, коли особистість робить вибір з великої кількості альтернатив, вона несе відповідальність не тільки за реалізовану поведінку, але й за те, що було відкинуто.

С. Рубінштейн ввів до наукового обігу поняття міра відповідальності, що, на його думку, залежить від реальних можливостей, які надаються людині життям.

Отже, на основі досліджень С. Рубінштейна науковцями визначено, що: 1) відповідальність передбачає співвіднесення особистістю вимог реальності і власних потреб; 2) відповідальність є свідомою різноаспектуною категорією.

К. Абульханова-Славська характеризує відповідальність як добровільне (внутрішньо прийняте) здійснення необхідності (правил, вимог тощо), привласнену суб'єктом необхідність, що активно ним реалізується у межах і формах, визначених самим суб'єктом [2].

На думку Р. Косолапова і B. Маркова відповідальність є одним з головних елементів структури особистості, що визначає ступінь свободи і основний напрямок поведінки людини. У змісті відповідальності з'єднуються об'єктивні вимоги до діяльності суб'єкта і суб'єктивно обумовлені ним принципи і форми цієї діяльності.[3]

В. Сафін розглядає відповідальність як сплав мотиваційно-афективного, інтелектуально-когнітивного, діяльнісно-поведінкового утворення і вважає інтегральність відповідальності як властивість особистості, яка сама визначається, та синтезує всі сторони розвитку суб'єкта як соціального діяча [4]. У відповідальності, - вважає В. Сафін, - в єдності виступають мотивуючий, регулюючий, контролюючий, виконавський початок поведінки, принципи і переконання суб'єкта.

В. Сафін досліджує феномен відповідальності як причетність особистості до всього соціально і суб'єктивно значущого, як форму виявлення усвідомлення особистістю своєї суб'єктності та, залежно від неї, - можливості змінювати соціальне середовище та саму себе. Дослідник зазначає, що відповідальність є моральною властивістю особистості, яка є інтегрованою з ідей, почуттів, переживань суб'єктом своєї повної причетності й упередженості до соціально і особисто значущої діяльності та звітності за неї як перед самим собою, так і перед суспільством [5].

За М. Левкiвським, вiдповiдальнiсть може розумiтися як здатнiсть особистостi дотримуватися у своїй життєдiяльностi загальноприйнятих суспiльних норм поведiнки [6].

Л. Дементій розглядає відповідальність як особистісну характеристику, що проявляється у таких сферах людської життєдіяльності, як діяльність або спілкування [7]. На думку дослідниці відповідальність може виступати як особливість організації діяльності, як характеристика поведінки в певних ситуаціях, а також як властивість особистості.

Так, відповідальність є багатовимірним поняттям, що носить індивідуально-типологічний характер. Всі види відповідальності являють собою форми контролю за діяльністю суб'єкта на різних її етапах і характеризують відповідальність або з позиції ситуації, або з позиції особистості.

Коли відповідальність викликається ситуацією, цей контроль здійснюється зовнішніми факторами. Коли ж відповідальність виникає в силу внутрішніх потреб особистості - відповідальність відображає ставлення до самого суб'єкта, його схильності здійснити належне.

В якості однієї з найважливіших особистісних передумов відповідальності Л. Дементій виділяє готовність особистості взяти на себе відповідальність ще до початку здійснення діяльності. Щодо проблеми життєвого шляху особистості така готовність, на думку Л. Дементій, будучи досить стійкою особистісною рисою, проявляється практично у всіх життєвих ситуаціях і характеризує особистість з точки зору того, чому або кому спочатку приписується відповідальність у певних умовах життя або конкретної діяльності.

Як свідчить досвід, в реальності не існує абсолютної відповідальності, також як і не існує абсолютної безвідповідальності. Абсолютної відповідальності не існує, так як в житті людини трапляються такі ситуації, в яких він не здатний реалізувати відповідальна поведінка як би він не прагнув на суб'єктивному рівні, внаслідок відсутності можливостей вирішення цієї ситуації. Більш того, такий тип відповідальності, при якому відповідальність за будь-яке життєве подія постійно приймається самою особистістю, або покладається зовнішніми умовами негативним чином позначається як на результат діяльності, так і на психіку людини в цілому.

Як зазначає Т. Титаренко, відповідальність неможливо розглядати окремо від поняття свободи: вона передбачає свободу прийняття рішень, свободу вибору цілей та способів, методів і стилів їх досягнення. Оскільки вибір можливості дії виходить з активності суб'єкта, то ступінь його особистої відповідальності обумовлюється напрямком і соціальними наслідками його діяльності. Напрям цієї діяльності визначається вільно, шляхом відповідального прийняття рішення.

На думку дослідниці, відповідальність передбачає необхідність заощадження індивідуальної своєрідності, не тотожність життєвого світу. Якщо простір, у якому живе особистість, замкнутий, то і відповідальність як-ніби зменшується, стає зовнішньою [8].

Основою відповідальності виступають моральні цінності особистості, які інтегрують засвоєні моральні норми та емоційне ставлення до них і стають спонукою вчинкової дії суб'єкта.

М. Савчин підкреслює, що для функціонування відповідальності важливе значення мають моральні конструкти свідомості як специфічні засоби моральної інтерпретації реальності, через призму яких суб`єкт сприймає дійсність і себе в ній [13, С. 28-29].

Важливою особливістю відповідальності є інтерналізованість морально-правових, етичних цінностей і норм групи, суспільства у власні диспозиції особистості, у суб'єктність (К.Муздибаєв, Л.Регуш, М.В.Савчин, В.Ф.Сафін).

Моральна риса особистості, що розглядається як мета виховання i як якiсть, що концентрує в собi усвiдомлений особистiстю обов'язок, визначається дослідниками як соцiальна вiдповiдальнiсть особистості [9].

Сприйняті і привласнені морально-етичні цінності у поведінкових сценаріях особистості вважаються науковцями внутрішньою основою мотивації відповідальної поведінки. Це розкривається у концепції цілісного усвідомлено-емоційного засвоєння моральності, що запропонована Л. Рувинським [10].

Науковець зауважує, що механізм ціннісного усвідомлено-емоційного засвоєння моралі здійснюється як процес опанування цінностей, які становлять суспільні цінності, що втілені в стосунках, нормах, принципах і фіксовані в мові. Це опанування відбувається в процесі діяльності людини й проекції цінностей на особистісний смисл діяльності.

Оцінка й усвідомлення особистісного смислу діяльності сприяють утворенню інтелектуально-емоційних зв'язків, формуванню ціннісного ставлення, засвоєнню духовної моральної цінності. При цьому особливістю морально-духовних якостей як ядра особистості студента та його особистісних якостей є те, що вони соціальні за своєю природою, але індивідуальні за формами вираження.

Наукові розвідки деяких дослідників визначають морально-духовні якості студентів як стійкі риси свідомості й поведінки, які є результатом усвідомлення ними власних мотивів і вироблення відповідних способів професійної діяльності [11]. Так, П. Яременко зазначає, що наявність у студента високих морально-духовних якостей є показником рівня його загального розвитку та професійної придатності до виконання функціональних обов'язків. Як зазначає дослідник, випускник вищого навчального закладу повинен володіти такими морально- духовними якостями, як спостережливість і проникливість, гуманізм тощо [11, 67]. В. Довданов вважає, що для студента першорядне значення мають такі моральні якості, як висока особиста відповідальність, самовідданість, безкорисливість, гуманне відношення до людини [12].

Доведено науковцями, що структура відповідальної поведінки має наступні складові (рис. 1).

Категорія відповідальності тісно пов'язана із категорією вчинку, що, по суті, втілює і ставлення, і вибір особистості, і реалізацію цього вибору у ситуації зіткнення із проблемою.

Умотивовано, що потреби та особистісні утворення людини є складовими мотиваційного потенціалу особистості.

Отже, мотивація є процесом вибору між різними можливими діями, позиціями, смислами з урахуванням взаємодій потреб, ціннісних орієнтацій та інтересів. Якщо цінності є вихідними психічними утвореннями для постановки цілей активності суб'єкта, то образ Я, ідеал, рівень домагань, самооцінка і самоконтроль можуть бути подані як система прямої саморегуляції особистості.

У процесі вишівського навчання перед майбутнім фахівцем постає проблема мотивування спонукань своєї діяльності для досягнення професійних цілей. Мотиваційні тенденції до самоствердження, самореалізації, самовираження та самотрансцендентації є універсальними для особистості, проте кожна з них може мати несхожу спрямованість, вираженість і форми реалізації.

структура відповідальної поведінки особистості
когнітивний елемент		емотивний (емоційно-ціннісний) елемент		конативний (поведінковий) елемент
розширенні і поглибленні знань про норми і правила відповідальної поведінки, усвідомленні індивідуальної необхідності відповідальності		емоційні переживання суб'єктивного ставлення особистості до світу через призму морально-правових, етичних цінностей і норм, прийнятих у певному культурно-історичному середовищі		виконання обов'язків, дотримання морально-етичних норм і правил, готовність брати відповідальність за власні дії та вчинки на себе

Рис. 1. Структура відповідальної поведінки особистості

Отже, мотивацію професійної відповідальності майбутнього фахівця можна представити як процес, що береться початок з актуалізації мотиву і завершується формуванням спонукання як його результату. В процесі мотивації беруть участь такі утворення, як потреби, мотиви, світогляд людини та її цінності, індивідуальні особливості та уявлення про себе, фізичні, психологічні, мотиваційні та духовні можливості, функціональні та емоційні стани і переживання, знання про соціальне оточення, його розвиток та соціальні очікування і домагання тощо.

Мотивація відповідальної поведінки репрезентована етапами ініціювання, вибору вчинку і формування наміру чинити відповідально, його здійснення (реалізації) та післявчинкового осмислення.

На першому етапі ініціювання чинниками мотивації відповідальності є спонукання, мотиваційна значущість ситуації, загальна компетентність та психофізіологічний стан суб'єкта. На цьому етапі виникає мотиваційна тенденція взяти чи не взяти до реалізації предмет відповідальності.

Формування наміру як результативного спонукання зумовлене цільовою структурою, мотиваційною значущістю (селективністю) узагальненої мети, передбачуваності досяжності цілей (антиципація), загальною і конкретною компетентністю, моральними еталонами оцінки дії і тенденціями конкретного вчинку.

Етап реалізації наміру зумовлений тенденцією його виконання, пізнавальними стратегіями (антиципація, когнітивний стиль), можливостями саморегуляції мотивації, контролем за ситуацією, розподілом часу та використання фізичних і психофізіологічних зусиль.

Після реалізації наміру у вчинок особистість автоматично не переключається на наступний крок, оскільки відбувається його когнітивно-емоційне переосмислення. Людина ще тривалий час залучена до здійснення попереднього вчинку. Хоча тут можуть мати місце суттєві індивідуальні відмінності.

На етапі виконання обов'язку система детермінації складається з наміру, пізнавальної стратегії, об'єкта відповідальності, можливості саморегуляції, контролю за ситуацією і часом, отже - з виконання та розподілу фізичних і психічних зусиль.

М. Савчин наголошує на існуванні таких груп мотивів відповідальної поведінки, як:

1) суспільні;

2) морального самоствердження;

3) прагматичні;

4) самореалізації;

5) самопізнання;

6) егоїстичного самоствердження;

7) неспецифічні;

8) спілкування;

9) виховання інших;

10) духовні мотиви (віра, надія, любов)[13].

З метою дослідження особливостей мотивації відповідальної поведінки було проведено емпіричне дослідження на базі Макіївського економіко-гуманітарного інституту. Вибірку склали 78 осіб студентів-випускників психолого-педагогічного фаху віком від 21до 47 років.

Для визначення мотиваційних тенденцій відповідальної поведінки студентів виша в якості діагностичного інструментарію нами був використана модифікація методики М. Савчина Оцінювання мотивів відповідальної поведінки та методика Методика виявлення загальної задоволеності своєю відповідальністю.

Первинний статистичний аналіз отриманих даних дозволив визначити середні величини мотивів відповідальної поведінки за кожною групою мотивів, що дозволило означити ієрархію мотиваційного поля відповідальної поведінки студентів-випускників.

У мотиваційному полі відповідальної поведінки респондентів найбільш представлені мотиви самореалізації, морального самоствердження та прагматичні (егоїстичні) мотиви (рис. 2).

Рис. 2. Мотиваційне поле відповідальної поведінки

Результати дослідження показали, що відповідно до визначених груп мотивів у респондентів на першому місці виявлено перевагу таких мотивів, як:

поводжусь відповідально тому, щоб не підвести рідних та друзів (83,3%);виправдати довіру інших (58,3%);

набуття знань з обраної спеціальності (75%); маю плани на отримання цікавої роботи (66,6%);

здатний реалізувати свій кар'єрний потенціал за даним професійним напрямком (58,3%);

хочу сприяти соціально-економічному й культурному прогресу своєї країни (66,6%);

я готовий до професійної діяльності як фахівець (66,6%);

по 33,3% відповідно займають перше місце такі мотиви, як серед відповідальних людей є багато моїх друзів, більшість знайомих не сприймають мене зараз як професіонала серйозно, поводжуючись відповідально, я забезпечую свою потребу в емоційних контактах;

реалізую сенс життя зрілої людини (58,33%);

людина має творити добро, а тому повинна завжди бути відповідальною (58,33%)(рис. 3-4).

Друге місце посідають такі мотиви, як:

поважаю тих, хто мене навчає (66,6%);

по 50% отримали такі мотиви, як - зробити приємне батькам, продемонструвати свої кращі якості, діяти відповідально;

по 58,3% відповідно - оволодіння навичками з обраної спеціальності та мотив усвідомлення розвитку своєї професійної компетентності;

щиро хочу, щоб у мене було все гаразд у професійному житті - 58,3%; бажаю забезпечення свого комфортного життя як загальнолюдської цінності (50%);

одержавши вищу освіту, отримаю змогу виїхати за кордон (58,3%);

я готовий до професійної діяльності як особистість та адекватно я оцінюю свої професійно-важливі якості (по 41,6% відповідно);

у моєму професійному житті є або були люди, я якими я був надзвичайно близький (24,99%);

сформувати вектор професійної мети (50%);

працюючи відповідально, ми творимо добро для суспільства (50%).

Останнє, третє місце, займають такі мотиви відповідальної поведінки, як:

розумiю суспiльну важливiсть завдань чи обов'язкiв (58,3%);

завоювання прихильності, авторитету, поваги i визнання з боку оточуючих (41,6%);

зацікавленість коханої людини (41,6%);

розвиток особистих якостей, що відповідають обраній спеціальності (50%);

по 33,3% відповідно займають мотиви - якщо я допоможу iншому, життя також менi віддячить, відповідальна поведінка полiпшує перспективи майбутньої кар'єри та планування щодо отримання високооплачуваної, престижної роботи;

боязнь втратити престиж себе як майбутнього професіонала (33,3%);

боязнь осуду з боку оточення (16,6%);

у моєму професійному житті є або були люди, з якими я був надзвичайно близький (24,99%);

творчо я здатен виконувати професійну діяльність (33,2%);

я набув професійні вмiння та навички (33,2%);

зацікавленість щодо самоусвідомлення своїм професійним Я (33,2%);

по 33,3% відповідно займають такі мотиви, як: серед вiдповiдальних людей є багато моїх друзів, більшість знайомих не сприймають мене зараз як професіонала серйозно, відповідальна поведінка забезпечує мою потребу в емоційних контактах;

привабливість для інших професіоналів (33,3%);

по 33,3% відповідно займають такі мотиви - любов до людей спонукає мене бути відповідальним у професійній діяльності, усвідомлений вибір професії є показником духовної культури особистості,

професіоналові важливо жити у злагоді з власною професійною совістю.

Рис. 3. Найзначущі мотиви за модифікацією методики М. Савчина «Оцінювання мотивів відповідальної поведінки» (1-5 блоки).

У той же час респонденти зовсім не звернули увагу на такі мотиви відповідальної поведінки, як:

поводжуся відповідально, так як вважаю себе соціально активною людиною;

навіть інформаційна невизначеність не заважає мені здійснювати відповідальні вчинки;

відповідально діючи, я демонструю свою перевагу над студентами інших вишів;

моя відповідальна поведінка викликає у оточуючих неприязнь до мене;

Рис. 4. Найзначущі мотиви за модифікацією методики М. Савчина «Оцінювання мотивів відповідальної поведінки» (6-10 блоки).

я поводжуся відповідально, так як бажаю формувати певні якості у своїх однокурсників;

моя відповідальна поведінка є прикладом для моїх однокурсників.

Результати дослідження за методикою виявлення загальної задоволеності своєю відповідальністю виявили, що переважна кількість респондентів скоріше задоволена власною відповідальністю (48,95%), повністю задоволені власною відповідальністю 22,27% досліджуваних. 18,32% опитаних вважають, що важко надати відповідь з висунутої питання.

Скоріше незадовленими власною відповідальністю виявилося 9,18% студентів, при цьому повністю незадоволені склали 1,30%.

Для наочності здобутих даних стосовно стану задоволеності власною відповідальністю був побудований наступний профіль (рис. 5). З рисунка видно, що найбільш вираженим для респондентів є стан скоріше задоволені своєю відповідальністю, в межах скоріше незадоволені та повністю незадоволені знаходяться 10,46% досліджуваних.

Рис. 5. Результати дослідження за методикою виявлення загальної задоволеності своєю відповідальністю.

Отже, найзначущими з мотивів відповідальної поведінки досліджуваних студентів-випускників є мотиви самореалізації, морального самоствердження та суспільні і духовні мотиви.

Висновки і перспективи подальших розвідок

Результати дослідження дозволили зробити наступні висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових джерел з проблеми дослідження дозволило визначити відповідальну поведінку майбутнього фахівця як інтегровану моральну властивість, яка виявляється у його здатності соціально доцільно поводитись у освітньому середовищі, конструктивно взаємодіяти з оточенням та осмислювати його вимоги, враховуючи морально-етичні принципи і вікові можливості, критично оцінювати власну поведінку та вчинки.

2. У ході емпіричного дослідження мотиваційного поля відповідальної поведінки та опрацюванння отриманих даних доведено необхідність психолого-педагогічного супроводу особистості в умовах психологічних ризиків освітнього середовища для ініціювання довільного, незалежного від обставин вибору.

Перспективами дослідження виступає поліпшення мотиваційного поля відповідальної поведінки при використанні різних форм вишівського навчання. Насущним залишається пошук шляхів і методів виховання відповідальності у суб'єкта майбутньої професійної діяльності в умовах вищого навчального закладу.

Література

1. Проект Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді на період 2015-2025 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1422707001/

2. Абульханова-Славская К. А. Типология активности личности / К. А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. - 1985. - Т. 6. - № 5. - С. 3-18.

3. Косолапов Р. И. Свобода и ответственность / Р. И. Косолапов, В. С. Марков. - М.: Политиздат, 1969. - 69 с.

4. Сафин В. Ф. Психологическая сущность ответственности личности / В. Ф. Сафин // Теория и практика формирования коммунистического сознания. - Уфа, 1986. - 102 с.

5. Сафин В. Ответственность как ведущее нравственное свойство личности [Электронный ресурс] / В. Сафин. - Режим доступа: http://literbash.narod.ru/

6. Левкiвський М. В. Формування вiдповiдального ставлення до працi в школярів / М. В. Левківський. - К.: Педагiчна думка, 1997. - 216 с.

7. Актуальные проблемы современной психологии: Сборник научных трудов/ Под общ. ред. Л. И. Дементий. - Омск: Омск. гос. ун-т, 2002. - 149 с.

8. Татенко В. О. Про екологічний генезис у Е. Гуссерля та проблему суб'єктивних перетворень психіки в онтогенезі / В. О. Татенко // Психологія і суспільство. - 2004. - № 4. - С. 13-36.

9. Тернопiльска В. Питання вiдповiдальностi старшокласникiв / В. Тернопільська // Духовнiсть Українства. - Житомир, Редакційно-видавничий відділ ЖДПУ, 1999. - С. 86-89.

10. Рувинский Л. И. Психолого-педагогические проблемы нравственного воспитания школьников / Л. И. Рувинский. - М. : Педагогика. 1981. - 128 с.

11. Яременко П. С. Морально-духовне виховання сучасної молоді / П. С. Яременко. - К. : Лібра, 2010. - 167 с.

12. Довданов В. А. Воспитание нравственных качеств личности в системе дополнительного образования / В. А. Довданов. // Научная мысль Кавказа. - Ростов-на-Дону: Издательство Северо-Кавказского научного центра высшей школы, - 2006. - С. 59- 67.

13. Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки: монографія / М. В. Савчин. - Івано-Франківськ : Місто НВ, 2008. - 280 с.

References

1. Proekt Koncepcії nacіonal'no-patrіotichnogo vihovannya dіtej ta molodі na perіod 2015-2025 rr. [Elektronnij resurs]. - Rezhim dostupu: http://mon.gov.ua/ua/pr-viddil/1312/1421144886/1422707001/

2. Abulkhanova-Slavskaia K. A. Tipolohiia aktivnosti lichnosti / K. A. Abulkhanova-Slavskaia // Psikholohicheskyi zhurnal - 1985. - Т.6. - № 5. - S. 3-18.

3. Kosolapov R. I. Svoboda i otvetstvennost' / R. I. Kosolapov, V. S. Markov. - M.: Politizdat, 1969. - 69 s.

4. Safin V. F. Psihologicheskaya sushchnost' otvetstvennosti lichnosti / V. F. Safin // Teoriya i praktika formirovaniya kommunisticheskogo soznaniya. - Ufa, 1986. - 102 s.

5. Safin V. Otvetstvennost' kak vedushchee nravstvennoe svojstvo lichnosti [Elektronnij resurs] / V. Safin. - Rezhim dostupa: http://literbash.narod.ru/

6. Levkivs'kij M. V. Formuvannya vidpovidal'nogo stavlennya do praci v shkolyarіv / M. V. Levkіvs'kij. - K.: Pedagichna dumka, 1997. - 216 s.

7. Aktual'nye problemy sovremennoj psihologii: Sbornik nauchnyh trudov/ Pod obshch. red. L. I. Dementij. - Omsk: Omsk. gos. un-t, 2002. - 149 s.

8. Tatenko V. O. Pro ekologіchnij genezis u E. Gusserlya ta problemu sub'єktivnih peretvoren' psihіki v ontogenezі / V. O. Tatenko // Psihologіya і suspіl'stvo. - 2004. - № 4. - S. 13-36.

9. Ternopil'ska V. Pitannya vidpovidal'nosti starshoklasnikiv / V. Ternopіl's'ka // Duhovnist' Ukraїnstva. - ZHitomir, Redakcіjno-vidavnichij vіddіl ZHDPU, 1999. - S. 86-89.

10. Ruvinskij L. I. Psihologo-pedagogicheskie problemy nravstvennogo vospitaniya shkol'nikov / L. I. Ruvinskij. - M. : Pedagogika. 1981. - 128 s.

11. YAremenko P. S. Moral'no-duhovne vihovannya suchasnoї molodі / P. S. YAremenko. - K. : Lіbra, 2010. - 167 s.

12. Dovdanov V. A. Vospitanie nravstvennyh kachestv lichnosti v sisteme dopolnitel'nogo obrazovaniya / V. A. Dovdanov. // Nauchnaya mysl' Kavkaza. - Rostov-na-Donu: Izdatel'stvo Severo-Kavkazskogo nauchnogo centra vysshej shkoly, - 2006. - S. 59- 67.

13. Savchin M. V. Psihologіya vіdpovіdal'noї povedіnki: monografіya / M. V. Savchin. - Іvano-Frankіvs'k : Mіsto NV, 2008. - 280 s.

Размещено на Allbest.ru