Психологічні тенденції проявів особистісної зрілості студентів у процесі професійної підготовки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Психологічні тенденції проявів особистісної зрілості студентів у процесі професійної підготовки

Л.В. Потапчук, Н.О. Кордунова

У статті представлено теоретичний та емпіричний аналіз особистісної зрілості студентів у процесі професійної підготовки. У роботі проаналізовано наукові підходи до розуміння поняття "особистісна зрілість". Встановлено звґязок із такими поняттями, як "зрілість", "особистість". Зазначено, що зрілість - найтриваліший період розвитку особистості, який характеризується тенденцією до досягнення найвищого розвитку духовних, інтелектуальних та фізичних здібностей. Виділено, що особистісна зрілість - це психологічне новоутворення зрілого періоду життя людини у вигляді онтологічного ядра особистості, важливого для его-ідентичності. Вона є одночасно критерієм особистісного зростання та виявом особистісного потенціалу людини, її життєстійкості у здійсненні своєї життєвої стратегії. Виділені основні риси особистості, які виступають індикаторами особистісної зрілості. Розроблено програму емпіричного дослідження, а також досліджено компоненти особистісної зрілості, які сприяють становленню особистості студентів, як майбутніх фахівців. Визначено групу компонентів особистісної зрілості, які мають високий рівень особистісної значущості для здобуття майбутньої професії. Емпірично встановлено, що на даному віковому етапі продовжується формування професійно значущих характеристик особистісної зрілості, вони не є ще завершеними і потребують корекції протягом подальших змін. Відмічена необхідність подальших досліджень отриманих результатів для створення програм тренінгових занять для формування у студентів компонентів особистісної зрілості в залежності від їх індивідуальних особливостей.

Ключові слова: зрілість, особистість, особистісна зрілість, самоприйняття, децентрація, автономність, синергічність, життєва філософія.

L.V. Potapchuk, N.O. Kordunova Psychological tendencies of students' personal maturity manifestations in the process of professional training. The article presents theoretical and empirical analysis of personal maturity of students during their professional training. The article analyzes scientific approaches to understanding the concept of "personal maturity." The connection of such concepts as "maturity", "personality" is determined. It is indicated, that maturity is the longest period of personal development, which is characterized by tendency to achieve the highest mental, intellectual and physical abilities development. It is highlighted, that personal maturity is psychological new formation of mature period of human life in the form of ontological core of personality, significant for ego-identity. It is simultaneously the criterion of personal growth and expression of personal human potential, its life stability in implementing its life strategy. The basic personality traits, that serve as indicators of personal maturity are singled out. The program of empirical research is developed and personal maturity components are studied, that promote the becoming of students personality as future specialists. Group of personal maturity components with high level of personal significance for gaining future profession is defined. Empirically determined, that in this age period, the formation of professionally significant characteristics of personal maturity is being continued, they are not yet completed and require correction during subsequent changes. The necessity of further studies of the obtained results is stressed, to create programs of training sessions for student's personal maturity components formation, according to their individual characteristics.

Keywords: maturity, personality, personal maturity, self-acceptance, decentration, autonomy, synergy, life philosophy.

Потапчук Л. В., Кордунова Н. О. Психологические тенденции проявления личностной зрелости студентов в процессе профессиональной подготовки. В статье представлено теоретический и эмпирический анализ личностной зрелости студентов в процессе профессиональной подготовки. В работе проанализировано научные подходы к пониманию понятия "личностная зрелость". Установлена связь с такими понятиями, как "зрелость" и "личность". Обосновано, что зрелость это длительный период развития личности, который характеризуется тенденцией к достижению высшего развития духовных, интеллектуальных и физических способностей. Выделено, что личностная зрелость - это психологическое новообразование зрелого периода жизни человека в виде онтологического ядра личности, важной для эго-идентичности. Она есть одновременно критерием личностного роста, а также основой личностного потенциала человека, его жизнестойкости в решении своей жизненной стратегии. Виделены основные качества личности, которые выступают индикаторами личностной зрелости. Разработано программу эмпирического исследования, а также исследованы компоненты личностной зрелости, которые участвуют в становлении личности студентов, как будущих специалистов. Установлены структурные компоненты личностной зрелости, которые имеют высокий уровень личностной значимости для будущей профессии. Эмпирически установлено, что на данном возрастном этапе продолжается формирование профессионально значимых характеристик личностной зрелости, они не есть в данное время завершенными и требуют коррекции на протяжении дальнейших изменений. Отмечено необходимость дальнейших исследований полученных результатов для создания программ тренинговых занятий для формирования у студентов компонентов личностной зрелости согласно индивидуальных особенностей.

Ключевые слова: зрелость, личность, самовосприятие, децентрация, автономность, личностная зрелость, синергичность, жизненная философия.

Постановка наукової проблеми та її значення. Поняття "особистісна зрілість" тісно повґязане з поняттями "особистість" та "зрілість". У психології поняття "особистість" - це конкретна людина як субґєкт перетворення світу на основі його пізнання, переживання і ставлення до нього. За визначенням С. Л. Рубінштейна особистістю є людина, яка має свою позицію в житті. Така людина свідомо виділяє себе із оточуючого. Вона виражає самостійність думки, зібраність і внутрішню пристрасність.

В.В. Рибалка зазначає, що особистість - це субґєкт свідомої продуктивної діяльності та суспільної поведінки, індивід із соціально зумовленою та індивідуально своєрідною системою психічних властивостей, що формуються і виявляються у діяльності, спілкуванні та опосередковує, регулює взаємодію людини з навколишнім світом [8 ].

За визначенням С. Д. Максименка, "особистість - це форма існування психіки людини, яка являє собою цілісність, здатну до саморозвитку, самовизначення, свідомої предметної діяльності й саморегуляції і має свій унікальний та неповторний внутрішній світ" [ 5].

Категорія "зрілість" застосовується науковцями для ідентифікації певного рівня розвитку особистості, його якісних параметрів і характеристик. Зрілість розглядається, як найтриваліший період розвитку особистості, що характеризується тенденцією до досягнення найвищого розвитку духовних, інтелектуальних і фізичних здібностей [4].

Г. Олпорт передбачав, що зрілість визначається не стільки біологічним віком людини, скільки рівнем розвитку її особистісних властивостей, готовністю приймати рішення з позиції зрілої особистості, у звґязку з чим зрілість розглядається як здатність до досягнення, а не самі досягнення [6].

Особистісна зрілість - це одна із структурних компонентів зрілої особистості. Дослідниця О. Штепа зазначає, що особистісна зрілість характеризується процесом внутрішньо особистісної трансформації, джерелом якої є потреба особистості в самоактуалізації і почуття ідентичності [11]. психологічний особистісний зрілість студент

Ми можемо стверджувати, що особистісна зрілість - це психологічне новоутворення зрілого періоду життя людини у вигляді онтологічного ядра особистості, важливого для его-ідентичності. Вона є одночасно критерієм особистісного зростання та виявом особистісного потенціалу людини, її життєстійкості у здійсненні своєї життєвої стратегії [7].

Аналіз останніх досліджень цієї проблеми. Дослідники виділяють наступні характеристики зрілої особистості: розвинене почуття відповідальності, потреба у піклуванні про інших людей, здатність до участі у житті суспільства і ефективному використанні знань і здібностей, до конструктивного розвґязання різних проблем на шляху до повної самореалізації.

На рівні психологічного аналізу відповідальність розглядається як результат інтеграції всіх психічних функцій особистості і субґєктивного сприйняття навколишнього середовища, оцінку власних чуттєвих ресурсів, емоційного ставлення до обовґязку.

Людина стає відповідальною, як зазначає М. В. Савчин, в реальних життєвих ситуаціях та обставинах, які несуть у собі моральний конфлікт - сутичку різних смислових рівнів. Це передбачає включення механізмів смислоутворення у процес прийняття обовґязку [10].

Важливою умовою зрілості особистості є самостійність. Цікавими є висновки Є. І. Головахи з приводу звґязку самостійності і реалізації життєвих цілей. У сфері освіти і праці домагання особистості не повґязані з надією на допомогу. Отже, самостійність є однією з характеристик особистісної зрілості.

Одним із аспектів особистісної зрілості є самоствердження, як тенденція соціопсихічного становлення особистості. У працях І. С. Кона самоствердження розглядається як атрибут і обґєктивація соціального відокремлення особистості, що обумовило розуміння опозиції "Я" - "Не - Я" як утвердження особистістю своїх відмінностей, виділення з оточуючого світу. З іншого боку, самоствердження розглядається як передумова відкриття "Я". Пошук себе розпочинається зі спроби визначення і утвердження своєї особистості [ 3 ].

На різних етапах життєвого шляху особистості спостерігається своєрідний цикл, що характеризує особливості засвоєння особистістю часу. Реалізованість психологічного часу визначається співвідношенням психологічного минулого, теперішнього і майбутнього.

Е. І. Головаха підкреслює, що в основі формування психологічного часу лежать реалізовані, актульні і потенційні звґязки. Вони ж виділяють і специфічні особливості психологічного віку, який залежить від наявності адекватної оцінки минулого і чіткого усвідомлення життєвої перспективи [2].

Найбільш повно компоненти особистісної зрілості відображені у роботах А. А. Реана, де виділені чотири базові компоненти: відповідальність, терпимість, саморозвиток та позитивне мислення. Вважається, що навколо базових компонентів групується багато інших. Автор є одним із небагатьох дослідників, які намагалися розвґязати проблему комплексно [9].

Сучасним продовженням концепції особистості як субґєкта життєдіяльності стала запропонована К. О. Абульхановою - Славською теорія "життєвої стратегії", відповідно до якої мірою активності і ступенем самостійності особистості в оволодінні досвідом, соціальними цінностями є їх присвоєння як один з проявів активності людини. Інший бік цього процесу становить обґєктивація, тобто самовираження, самореалізація людини як субґєкта життя. Співвідношення присвоєння й обґєктивації визначає характер життєвої позиції, типовий стиль поведінки, життєву стратегію як вирішення певних життєвих проблем, конструктивного виходу з них [1].

Сучасна дослідниця О. Штепа зазначає, особистість не характеризується статичністю. Отже, відображення інформації про неї як динамічну систему можливе за допомогою символічних вказівників, що розділяють процес на певні фази - індикатори. Риси, які виступають індикаторами особистісної зрілості, доцільно назвати пропріумом зрілої особистості. Вивчаючи пропріум зрілої особистості, визначила такі його характеристики, як синергічність, автономність, контактність, самосприйняття, креативність, толерантність, відповідальність, глибинність переживань, здатність до децентрації та наявність життєвої філософії. Ці риси мають інтегральну природу, що свідчить, на думку О. Штепи, про визначальність внутрішніх факторів у детермінації особистісної зрілості як динамічної структури. Динамічність цієї структури полягає в її здатності до самопізнання, саморегуляції та самовизначення, що взаємообумовлюється цими особистісними рисами [11 ].

Мета статті полягає в теоретичному аналізі поняття особистісної зрілості в психологічній літературі й емпіричному зґясуванні особливостей структурних компонентів особистісної зрілості студентів. Передбачено такі завдання: проаналізувати основні підходи щодо розуміння особистісної зрілості; емпірично дослідити психологічні особливості особистісної зрілості студентів.

Методи та методики. У дослідженні брали участь юнаки і дівчата віком 18-19 років. Загальна кількість досліджуваних - 80 чоловік. Опитувані - студенти перших курсів інституту філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.

У ході дослідження ми використали наступні методики: тест-опитувальник особистісної зрілості Ю. З. Гільбуха; опитувальник особистісної зрілості (ОЗО) О. С. Штепи; методика з визначення мотивації успіху і страху невдачі; тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Д. О. Леонтьєва.

Виклад основного матеріалу й обґрунтування отриманих результатів. Задля досягнення поставленої мети роботи ми піддали аналізу показники компонентів особистісної зрілості. За допомогою опитувальника особистісної зрілості Ю. З. Гільбуха визначені структурні компоненти особистісної зрілості. Мотивація досягнення, яку дозволяє виявити опитувальник являє собою загальну спрямованість діяльності індивіда на значущі життєві цілі, прагнення до максимально повної самореалізації, самостійність, ініціативність, прагнення до лідерства, досягнення високих результатів своєї діяльності. Кількісний аналіз результатів показав, що дуже високий рівень мотивації досягнення виявили лише 2,3% досліджуваних, високий - 30,1%, задовільний та критичний рівень мають 36,4% та 20,4% досліджуваних.

Другий структурний компонент особистісної зрілості - ставлення до свого "Я", який включає такі характеристики зрілої особистості як впевненість у своїх можливостях, задоволення власними здібностями, темпераментом і характером, своїми знаннями, уміннями і навичками, а також адекватну самооцінку, високу вимогливість до себе, відсутність самовдоволення, скромність, повагу до інших. Результати свідчать про переважання негативного ставлення до свого "Я". Критичний рівень ставлення до свого "Я" виявлено у 68,6% досліджуваних, задовільний - у 34,3%, а високий - лише у 7,1%. Дуже високого рівня ставлення до свого "Я " не виявив жоден опитуваний.

Третій компонент особистісної зрілості - почуття громадянського обовґязку включає такі якості як патріотизм, інтерес до суспільно-політичного життя, почуття професійної відповідальності, потреба у спілкуванні, колективізм. Дуже високий рівень почуття громадянського обовґязку мають 15,8 % досліджуваних, 28,6% - виявляють високий рівень, 21,3% - задовільний рівень, незадовільний рівень виявляє 34.3% досліджуваних студентів. Отже, близько половини досліджуваних має дуже високий або високий рівень почуття громадянського обовґязку. Це свідчить, що наші досліджувані мають високе почуття патріотизму, їм не байдужа доля держави, вони відповідальні при виконанні своїх обовґязків. Однак, частина студентів виявляють задовільний або критичний рівень почуття громадянського обовґязку, що може бути повґязано з низьким інтересом до суспільно-політичного життя, байдужості до подій в країні, безвідповідальність.

Наступний компонент особистісної зрілості - життєва настанова, який включає розуміння відносності сенсу життя, переважання раціонального над емоційним, емоційної врівноваженості, розсудливості. За результатами, найбільшою є група студентів (41,6%), що має критичний рівень, 38,2% виявляють задовільний рівень, 18,5% відповідно високий і 1,7 % дуже високий рівень досліджуваного структурного компонента особистісної зрілості.

Здатність до психологічної близькості з іншими людьми - особливо важливий компонент особистісної зрілості, оскільки цей компонент включає такі особистісні якості, як доброзичливість, емпатія, уміння слухати, потреба в духовній близькості з іншими. Отримані результати показують, що дуже високий рівень здатності до психологічної близькості з іншими як компонента особистісної зрілості мають лише 2,7 % досліджуваних студентів, високий - 35,2 %, задовільний - відповідно 26,1 % та низький 36,0 % студентів, це майже половина наших досліджуваних. Як показують результати, у більшості студентів переважають задовільний і критичний рівні за показниками: мотивація досягнення, ставлення до свого "Я" та життєва настанова. Високий рівень показують такі компоненти як здатність до почуття громадянського обовґязку. Дуже високий рівень яскраво не простежується на належному рівні у жодного компонента.

За допомогою опитувальника особистісної зрілості (ОЗО) О. С. Штепи було зґясовано наявність та реалізованість рис особистісної зрілості наших досліджуваних. Результати показали, що у більшості досліджуваних (82,0 %) характерною є така риса як креативність, на другому місці (80 %) - відповідальність, на третьому - самоприйняття (64,0 %), на четвертому - автономність і децентрація (62,0 %), на пґятому місці толерантність і контактність (58,0 %). Менший відсоток містять життєва філософія та синергічність (26,0 %). У більшості випадків спостерігається реалізованість таких рис як креативність, відповідальність, самоприйняття, глибинність переживань. Менший відсоток реалізованості характерний таким рисам як контактність (8,0 %), толерантність (10,0 %), автономність (2,0 %).

Для детальнішого дослідження компонентів особистісної зрілості нами була використана методика з визначення мотивації успіху і страху невдачі, запропонована А. А. Реаном. Результати засвідчують, що у структурі мотивації мотив прагнення успіху у студентів знаходяться на таких рівнях: дуже високий (22,3 %), високий - (60,0 %), задовільний - (9,5 %) та незадовільний 18,2 % . Мотив уникнення невдачі виявився на високому рівні (15,8 %), задовільному - (28,6 %) та незадовільному - (54,6 %) досліджуваних студентів. Отже, мотивація досягнення дуже високого і високого рівня характеризується переважанням мотиву прагнення успіху. Задовільний рівень мотивації досягнення характеризує те, що домінуючий мотив яскраво не виражений. Мотивація досягнення незадовільного рівня характеризується переважанням мотиву уникнення невдачі, що може бути зумовлено незадоволеністю від навчання, низькою потребою у поліпшенні досягнутих результатів, уникненням проявів творчості та ініціативи. Студенти з домінуючим мотивом уникнення невдачі навчаються аби не мати неприємностей, що звичайно не сприяє їх особистісному професійному становленню.

Для розкриття змісту життєвих настанов особистості був використаний опитувальник Д. А. Леонтьєва "Смисложиттєві орієнтації". Результати показують, що високий рівень смисложиттєвих орієнтації має лише 22,2 % досліджуваних студентів. Високі показники загальної свідомості життя говорять про задоволеність життям в цілому. Переважна ж більшість 62,1 % демонструє середній їх рівень, а 14,7 % має низький рівень.

Показник за шкалою "цілі в житті" характеризує наявність цілей в майбутньому і свідчить про цілеспрямованість, віру у свої плани і їх здійснення. Високі показники цієї шкали вказують на наявність осмислених життєвих перспектив. Середній показник за шкалою "Процес життя" говорить про емоційну насиченість і наповненість сенсом теперішнього у 64,8 %, низький показник у 12,1 % досліджуваних, що говорить про незадоволеність власним теперішнім життям.

Шкала "Результативність життя" у досліджуваних з високим (35,3 %) показником свідчить про досить стійку оцінку пройденого відрізку життя, її продуктивність, зростання самостійності. Середні показники та низькі показники говорять про пошук сенсу власного існування, що є проблемою цього віку. Середні (48,3 %) та низькі (16,4%) показники за шкалою "Локус - Я" відповідають уявленню досліджуваних про себе як особистість, що немає достатньої свободи вибору, щоб побудувати своє життя відповідно до своїх цілей. Високі показники (28,6%) за шкалою "Локус-Ж"демонструють що досліджувані студенти у змозі контролювати процес свого життя і діяльності, на відміну від 54,5 % - середнього та 18,3 % - низького рівня даного показника, які демонструє частина наших досліджуваних.

Співвідношення результатів у досліджуваних показує, що на цьому етапі життєдіяльності вони більше орієнтовані на майбутнє, вони будують свої плани, які хотіли б реалізувати в житті.

Отже, для наших досліджуваних сенс життя полягає в тому, щоб жити, повною мірою відчувати відповідальність за себе і свої дії. Такі результати свідчать, що на даному віковому етапі продовжується формування професійно значущих характеристик особистісної зрілості, вони не є ще завершеними і потребують корекції протягом подальших змін.

Висновки. Результати дослідження свідчать, що переважна більшість досліджуваних студентів виявляють задовільний та незадовільний рівні мотивації досягнення. Ставлення до свого "Я" характеризується переважно неадекватно заниженою або неадекватно завищеною самооцінкою. На даний час ще неефективні життєве становлення та смисложиттєві орієнтації. Недостатньо розвинена здатність до психологічної близькості з іншими людьми, яка характеризується переважанням середнього рівня емпатії, що може викликати труднощі під час спілкування з іншими людьми, труднощі при встановленні міжособистісних контактів з ними. Слід відмітити, що майже половина досліджуваних мають дуже високий рівень почуття громадянського обовґязку, що може бути значною опорою у майбутньому професійному зростанні. Інша ж частина досліджуваних виявила задовільний рівень почуття громадянського обовґязку, що може стати перешкодою в особистісному і професійному зростанні.

Перспективою подальших досліджень вважаємо використання отриманих результатів для створення програм тренінгових занять для формування у студентів компонентів особистісної зрілості в залежності від їх індивідуальних особливостей.

Література

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская. - М. : Мысль, 1999. - 299 с.

Abulkhanova - Slavskaya K. A. Strategiya zhyzni [Life strategy] / K. A. Abulkhanova- Slavskaya. - M. : Mysl, 1999. - 299 p.

2. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и профессиональное самоопределение молодежи / Е. И. Головаха. - К. : Наукова думка, 1988. - 143 с.

Golovakha Ye. I. Zhiznennaya perspektiva i professionalnoye samoopredeleniye molodezhy [Life perspective and youth self-determination] / Ye. I. Golovakha. - K. : Naukova dumka, 1988. - 143 p.

3. Кон И. С. В поисках себя / И. С. Кон. - М. : Политиздат, 1984. - 335 с.

Kon I. S. V poiskakh sebia [In search of oneself] / I. S. Kon. - M. : Ploitizdat, 1984. - 335 p.

4. Кордунова Н. О. Визначення структури і генезису професійного образу студентів - психологів/ Н. О. Кордунова // Актуальні проблеми психології: Збірник наукових праць Інституту психології імені Г. С. Костюка. - К. : ДП "Інформаційно - аналітичне агенство", 2014. - Том X. - Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія. - Вип. 26. - С. 454 - 467.

Kordunova N. O. Vyznachennia struktury i henezysu profesiynoho obrazu studentiv - psykholohiv [Determination of structure and genesis of the professional image of students - psychologists] / N. O. Kordunova // Aktualni problemy psykholohiyi: Zbirnyk naukovykh prats Instytutu psykholohiyi imeni H. S. Kostiuka. - K. : DP "Informatsiyno - analitychne ahenstvo", 2014. - Tom X. - Psykholohiya navchannia. Henetychna psykholohiya. Medychna psykholohiya. - Vyp. 26. - PP. 454 - 467.

5. Максименко С. Д. Генезис существования личности / С. Д. Максименко. - К. : ООО "КММ", 2006. - 240 с.

Maksymenko S. D. Genezis sushchestvovaniya lichnosti [Genesis of personality exustance] / S. D. Maksymenko. - K. : OOO "KMM", 2006. - 240 p.

6. Олпорт Г. Становление личности. Избранные труды / Д. О. Леонтьев. - М. : Смысл, 2002. - 462 с.

Olport G. Stanovleniye lichnosti. Izbrannyie trudy [Becoming of personality: selected works] / D. O. Leontiev. - M. : Smysl, 2002. - 462 p.

7. Потапчук Л. В. Психологічна зрілість - основа професійного становлення старшокласників / Л. В. Потапчук // Наукові записки. Сер. Психологія. Педагогіка. - Острог, 2000. - Вип 1. - С. 66 - 70.

Potapchuk L. V. Psykholohichna zrilist - osnova profesiynoho stanovlennia starshoklasnykiv [Psychological maturity - the basis of professional formation of senior pupils] / L. V. Potapchuk // Naukovi zapysky. Ser. Psykholohiya. Pedahohika. - Ostroh, 2000. - Vyp. 1. - PP. 66 - 70.

8. Рибалка В. В. Теорії особистості у вітчизняній психології та педагогіці / В. В. Рибалка. - Одеса, 2009. - 575 с.

Rybalka V. V. Teoriyi osobystosti u vitchyznianiy psykholohiyi ta pedahohotsi [Theories of personality in national psychology and pedagogy] / V. V. Rybalka. - Odesa, 2009. - 575 p.

9. Реан А. А. Психология адаптации личности / А. А. Реан. - СПб. : Мед. Пресса, 2002. - 352 с.

Rean A. A. Psikhologiya adaptatsyi lichnosti [Psychology of personality adaptation] / A. A. Rean. - SPb. : Med. Pressa, 2002. - 352 p.

10. Савчин М. В. Психологія відповідальної поведінки: [монографія] / М. В. Савчин. - Івано-Франківськ: Місто НВ, 2008. - 280 с.

Savchyn M.V. Psykholohiya vidpovidalnoyi povedinky: [monohrafiya] [Psychology of responsible behavior: [monograph] / M. V. Savchyn. - Ivano-Frenkivsk: Misto NV, 2008. - 280 p.

11. Штепа О. С. Пропріум зрілої особистості / О. С. Штепа // Практична психологія та соціальна робота. - 2004. - №2. - С. 26 - 33.

Shtepa O. S. Proprium zriloyi osobystosti [Proprium of mature personality] / O. S. Shtepa // Praktychna psykholohiya ta sotsialna robota. - 2004. - №2.- PP. 26-33.

Размещено на Allbest.ru