Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 37.036.5

Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма

Дьоміна Ю.В.

Анотація

творчий психологічний особистість

У статті дається теоретичний аналіз концептуальних підходів до постановки питання: творчий потенціал особистості (соціально-психологічна парадигма). Розкривається психологічний зміст і структура творчого потенціалу, вивчається характер співвідношень понять: „творчий потенціал особистості” - „творча активність особистості”, простежується динаміка розвитку її творчого потенціалу.

Ключові слова: творчий потенціал особистості, творча активність особистості, психологічна парадигма, соціальне середовище, самоактуалізація, саморозвиток, самореалізація.

Аннотация

В статье дается теоретический анализ концептуальных подходов к постановке вопроса: творческий потенциал личности (социально-психологическая парадигма). Раскрывается психологическое содержание и структура творческого потенциала, изучается характер соотношений понятий: „творческий потенциал личности” - „творческая активность личности”, прослеживается динамика развития ее творческого потенциала.

Ключевые слова: творческий потенциал личности, творческая активность личности, психологическая парадигма, социальная среда, самоактуализация, саморазвитие, самореализация.

Annotation

In the article the theoretical analysis of the conceptual going is given near the statement of a question: creative potential of personality (socially psychological paradigm). Psychological maintenance and structure of creative potential opens up, character of correlations of concepts is studied: „creative potential of personality” is „creative activity of personality”, the dynamics of development of its creative potential is traced.

Key words: creative potential of personality, creative activity of personality, psychological paradigm, social environment, actualization, samorazvitie, self-realization.

Постановка проблеми. Динамічні зміни в усіх сферах людської діяльності зумовлюють зростання потреби суспільства у формуванні творчої особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку, творчих можливостей, здатної до створення та засвоєння інновацій у будь-якій галузі. Саме така особистість є найбільшою цінністю в усіх країнах, а для незалежної України, яка впевнено робить перші кроки на шляху розбудови високорозвиненої правової демократичної держави, проблема розвитку творчих здібностей, активізації творчої діяльності її громадян набуває пріоритетного значення.

Рушійною силою і джерелом розвитку особистості є її творчий потенціал.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Ця проблема знайшла своє відображення у працях таких вчених, як Б. Ананьєв, В. Асеєв, А. Матюшкін, М. Муканов, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн, Д. Узнадзе, С. Степанов, Є. Варламова, Р. Ткач та інші. Вони розкривають саме поняття “творчий потенціал особистості”, розглядаючи його на рівні вивчення потенційних і актуальних характеристик людини. Основна ідея у працях згаданих вчених полягає в тому, що творчий потенціал інтерпретується як категорійна форма творчої активності особистості. Динаміка і розвиток творчої активності - це діалектичний процес переходу потенційного та інтелектуального в актуальне функціонування творчої активності, своєрідного плану продуктивної діяльності, її програми на основі ретроспекції та моделювання перспектив.

Постановка завдання. Мета дослідження полягає в розкритті сутнісної характеристики творчого потенціалу особистості під кутом зору соціально-психологічного підходу й аналізу можливостей його прояву (розвитку).

Завдання дослідження :

· здійснити теоретичний аналіз основних концептуальних підходів до постановки питання: творчий потенціал особистості (соціально-психологічна парадигма);

· розкрити психологічний зміст та структуру творчого потенціалу особистості;

· виявити характер співвідношення понять “творчий потенціал особистості” - “творча активність особистості”;

· простежити динаміку розвитку творчого потенціалу особистості.

Виклад основного матеріалу. Потенційність (від лат. potentia - здібність, сила, міць, дієвість) - притаманна життєвій субстанції тенденція, яка за сприятливих умов досягає своєї мети, і, відповідно, потенція - можливість, внутрішньо присутня сила, здатність до дії [1, c.357].

Творчий потенціал, як динамічна структура особистості, включає комплекс творчих задатків, які проявляються і розвиваються у творчій діяльності, а також комплекс психічних новоутворень особистості протягом її вікового дозрівання. Він базується на уявленні і фантазії, асоціативних зв'язках, багатстві інтуїтивних процесів, емоційній різноманітності й емпатійних почуттях, які здійснюються у процесі творчої діяльності. На думку С. Степанова, творчий потенціал - це психоенергетична напруга, що виникає між устремліннями, можливостями та реальним життям людини. Він реалізується у рефлексивно-творчому зусиллі, тобто в зусиллі, спрямованому на досягнення раніше недосяжного, на реалізацію того, що до певного моменту не було реалізоване, на устремління за межі самого себе.

За допомогою творчого зусилля людина може здобути у своєму житті те, що їй не було дано від природи або в процесі виховання та освіти. Воно і дано від природи або в процесі виховання та освіти. Воно і визначає унікальність і життєву стратегію особистості [2, c.153].

Творчий потенціал, як і творча активність, мають тенденцію до самовираження і здобуття досягнень відповідно до їх можливостей. Мотивація ж творчої особистості виявляється в тенденції до пошуку й ризику, заснованих на бажанні досягнути й перевірити свої творчі можливості. Виходячи з головних постулатів гуманістичної психології, психології особистості школи С. Рубінштейна про безмежність можливостей розвитку творчого потенціалу, необхідно розуміти, що сама особистість тільки власним вибором може реалізувати свою творчу унікальність (нарощувати чи зупиняти розвиток творчого потенціалу).

Для розуміння самої постановки питання про творчий потенціал особистості виокремлюють низку факторів: задатки (як вроджена якість), соціальне середовище (зовнішні умови впливу) і особистісна активність (життєва позиція особистості). Саме останній фактор визначає особистість як унікальну цілісну систему, яка виступає “відкритою можливістю” самоактуалізації, володіє потенціалом безперервного саморозвитку та самореалізації.

Якщо зусилля людини перевищують за величиною її наявні ресурси (прагнення і цінності особи вищі, ніж її актуальні ресурси), то вона власними зусиллями збільшує свої ресурси й можливості (як психологічні, так і матеріальні), а отже й горизонти свого саморозвитку. У цьому випадку можна говорити, що людина, проявляючи творчий потенціал, одночасно його і нарощує. Творчий потенціал, реалізуючись у творчих зусиллях, пов'язує можливості людини і її реальне життя в єдиний процес життєтворчості, в якому кожна мить може бути народженням нових можливостей і їх реалізацією.

Для визначення коефіцієнта розвитку творчого потенціалу людини (чи творчого безсилля) Є. Варламова та С. Степанов пропонують таку умовну формулу:

ДТП = КТП - ВТП = З - М,

де ДТП - динаміка розвитку творчого потенціалу, КТП - кінцевий творчий потенціал, ВТП - вихідний творчий потенціал, З - величина зусиль людини, М - рівень актуальних можливостей людини.

Таким чином, умовна величина творчого потенціалу позитивна, якщо зусилля людини перевищують її можливості, тобто є рефлексивно-творчими, і негативна, якщо ці зусилля людини менші її можливостей. Від'ємна величина динаміки творчого потенціалу відображає творче безсилля людини [3, c. 127].

Розкриття творчого потенціалу особистості, творча самореалізація у професійній діяльності є важливим показником зростання її професіоналізму.

Нині психологічна практика нагромадила чималий арсенал методів розвитку креативності. Одні з них пов'язані з підвищенням рефлексивної культури, інші - із стимулюванням особливого психічного стану творчої активності - натхнення, ще інші - із застосуванням методів активізації пошуку ідей, розвитком імажинативних здібностей, пошуком внутрішніх спонукальних причин активізації творчої активності.

Серед методів дослідження творчого потенціалу особистості, її соціально-психологічної оцінки привертають увагу методи складання оцінки привертають увагу методи складання портретів особистостей спеціалістів. За їх допомогою оцінюють вираження (розвиток) творчих якостей особистості (професійна сфера). Вихідними, безумовно, мають бути параметри, що відображають особистість в цілісності, а саме три основні блоки, які характеризують зміст її основних сторін:

· спрямованість особистості (система стосунків з навколишньою дійсністю, що виражається через мотиви поведінки, потреби, почуття, інтереси особистості);

· можливості особистості (психологічні передумови успішності її професійної діяльності, виразником яких виступають здібності);

· психологічні особливості поведінки (стиль), що визначають темперамент і характер.

Спрямованість, як система ставлення особистості до дійсності, складає таку тріаду: стосунки з іншими людьми як членами колективу; ставлення до праці та її результатів, продуктів; ставлення до самого себе. Відповідно до цього виокремлюють спрямованість на взаємодію, ділову спрямованість на завдання й особистісну спрямованість [4, с. 20]. Сюди можна включити такі параметри :

· якості, що виражають ставлення до роботи: працелюбність, творче ставлення до праці;

· якості, що характеризують загальний стиль поведінки й діяльності: самостійність, енергійність, активність, авторитетність;

· знання: спеціальні знання в галузі професійної діяльності, загальний рівень (кругозір), загальна культура, інформованість про завдання організації та її плани;

· комбінаторно-прогностичний тип мислення (варіативність, темп, гнучкість, інтуїтивність, логічність, прогностичність);

· професійні уміння: уміння розв'язувати завдання, працювати з літературою, генерувати ідеї, планувати роботу;

· адміністративно-організаторські уміння: уміння створювати трудову атмосферу, керувати людьми, захищати ідеї, переконувати, працювати з колективом, брати на себе відповідальність;

· якості, які характеризують ставлення до інших: чесність, вихованість, об'єктивність;

· якості, які характеризують ставлення до себе: скромність, впевненість, самовдосконалення, самодостатність.

У цілому ж при складанні портретів особистостей спеціалістів необхідно враховувати такі соціально-психологічні параметри, як конструктивні здібності (особисті якості, що забезпечують успіх у перетворенні навколишньої дійсності, в розвитку особистості і суспільства), до яких відносять оперативно-виконавські (забезпечують енергійні, точні та швидкі дії щодо практичної реалізації задумів) і гностичні (пізнавальні), а також інтерсоціальні (успішна взаємодія з людьми, налагодження контактів, спільних дій), до яких відносять організаторські та комунікативні вміння.

Обидві групи здібностей взаємно переплітаються і їх поділ досить умовний. Показниками рівня їх розвитку є:

· позитивні результати діяльності;

· оригінальність виконання різних видів робіт;

· ступінь подолання несприятливих умов діяльності і зустрічних труднощів;

· швидкість оволодіння новими знаннями й навичками.

Під кутом зору даних соціально-психологічних параметрів вивчаються показники творчої активності особистості.

У процесі продуктивної діяльності творчий потенціал реалізується й нагромаджується у творчій активності особистості. Відповідно, творчий потенціал і творча активність особистості виступають у цьому феноменологічному ряді в парі, доповнюючи одне одного. Творча активність визначається мірою залучення особистості до перетворювально-творчої діяльності на основі творчого потенціалу. Вона є умовою виявлення і розвитку творчого потенціалу особи та механізмом реалізації її творчих здібностей.

Творча активність виявляється у трьох категоріальних формах: в особистості як творчому потенціалі у вигляді інтеріоризації, у соціумі як творчому процесі діяльності у вигляді екстеріоризації з метою створення і поширення творчого досвіду і знову в особистісній інтеріоризації як творчому особистісному новоутворенні, набуваючи на основі здобутого творчого та інтелектуального досвіду нової форми особистісного саморозвитку [5, с.10-11].

Реалізація творчого потенціалу в інноваційній діяльності незмінно пов'язана з механізмом інтелектуальної активності суб'єкта, продуктивністю підсвідомих процесів. Від багатого творчого потенціалу як підсвідомого процесу залежить рівень творчої самореалізації і саморозвитку особистості. Отже, головним джерелом її розвитку є творчий потенціал, який реалізується у творчому зусиллі, а провідним мотивом - прагнення до самоактуалізації і самореалізації. Він не є вродженим, його не можна набути у процесі освіти, як знання, вміння, навички. Від вроджених здібностей психофізіології людини творчий потенціал залежить тільки певною мірою, але його актуальний стан залежить від цінностей самої людини, від її внутрішніх зусиль задля культивування у собі творчої потенції. В результаті своїх творчих зусиль людина може навіть підпорядкувати своїй волі, цілям і планам власну психофізіологічну організацію, свій темперамент.

На думку Л. Орбан-Лембрик, потенціал розвитку особистості закладено в ній самій, у її потребах та здібностях, особливо в спрямованих на саморозвиток. Серед умов, що стимулюють розвиток творчих здібностей особистості, виокремлюються такі:

а) ситуації незавершеності або відкритості (на відміну від регламентованих, суворо контрольованих);

б) спонукання до постановки питань;

в) стимулювання відповідальності й незалежності;

г) акцент на самостійних розробках, спостереженнях, почуттях, узагальненнях тощо.

Велика роль у розвитку особистості належить соціальній групі, в якій вона долучається до спільного розв'язання творчих завдань [6, с.165].

Висновки

Таким чином, творчий потенціал - це передумова для творчого процесу, з одного боку, та його результат - з іншого. І якщо особистість реалізує у своєму житті більше ресурсів, ніж у неї є на певний конкретний проміжок життя, якщо вона висуває перед собою далекі цілі і спрямовує творчі зусилля на втілення власних мрій, то це підвищує її творчий потенціал. Відповідно, таку життєву стратегію можна охарактеризувати як життєтворчість. Якщо ж спостерігається зворотний процес - пасивність, інфантилізм особистості, коли вона не розвиває вроджених задатків, можливостей, здобутих від середовища (освіта, навчання, виховання), не проявляє активності в пошуках застосування власних можливостей і уподобань, то відбувається процес збіднення особистості. Вона поступово стає соціокультурним споживачем, проявляючи творче безсилля.

Подальшу перспективу дослідження вбачаємо в поглибленні вивчення проблеми творчого потенціалу особистості крізь призму акмеологічної практики (аналіз концептуальних моделей на різних етапах вікового розвитку особистості) та дослідження інноваційного потенціалу особистості.

Література

1.Философский словарь. - М.: ИНФРА - М., 1997. - 576 с.

2.Степанов С.Ю. Рефлексивная практика творческого развития человека и организаций.-М.: Наука, 2000. - 174 с.

3.Варламова Е. П., Степанов С. Ю. Психология творческой уникальности. - М.: Институт психологии РАН, 2002. -256 с.

4.Обозов Н.Н., Щекин Г.В. Психология работы с людьми. - К.: МАУП, 1994. - 136 с.

5.Ткач Р.В. Психологічні особливості творчої активності особистості. - Запоріжжя : В-во ЗДІА, 1999. - 24 с.

6.Орбан-Лембрик Л.Е. Психологія управління: Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: “Плай”, 2001. - 695 с.

7.Овсянецька Л. Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма // Соціальна психологія. - 2004. - № 2 (4). - C.140-145.

8.www.politik.org.ua

Стаття надійшла до редакції 15.09.2008р.

Размещено на Allbest.ru